Післяродовий ендометрит у свиноматок (діагностика і терапія)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛьвівськИЙ національнИЙ УНІВЕРСИТЕТ ветеринарної медицини ТА БІОТЕХНОЛОГІЙ імені С.З. Ґжицького

УДК 619:618.14-002:[619-071+616-085]:636.4

Післяродовий ендометрит у свиноматок (діагностика і терапія)

16.00.07 - ветеринарне акушерство

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Черненко Андрій анатолійович

Львів 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі акушерства Сумського національного аграрного університету Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Науковий керівник: - доктор ветеринарних наук, професор Харенко Микола Іванович, Сумський національний аграрний університет, завідувач кафедри акушерства, «Заслужений працівник ветеринарної медицини України».

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор Сергієнко Олексій Іванович, Державний науково-дослідний контрольний інститут ветеринарних препаратів та кормових добавок, головний науковий співробітник лабораторії контролю аерозолів, дезинфікуючих та антигельмінтних препаратів;

кандидат біологічних наук, доцент Боднар Олександр Олександрович, Подільський державний аграрно-технічний університет, завідувач кафедри ветеринарного акушерства і хірургії.

Захист відбудеться „23” червня 2011 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.826.01 у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького за адресою: 79010, м. Львів, вул. Пекарська 50, аудиторія № 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького за адресою: 79010, м. Львів, вул. Пекарська 50.

Автореферат розісланий „13” травня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор ветеринарних наук, професор П.І. Головач

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У даний час до кінця не вивченими залишаються питання розповсюдження різних форм післяродового ендометриту у свиноматок, своєчасної і особливо ранньої діагностики цієї патології, а також застосування ефективних методів, методик і фармакологічних засобів терапії при гострому післяродовому ендометриті в перші 2-3 доби після опоросу з урахуванням їх економічності та екологічної безпеки для людей і навколишнього середовища (А.В.Черкасова, 1978). Недостатньо вивченими й розробленими залишаються питання профілактики післяродового ендометриту у свиноматок.

Практично недостатньо висвітлені в літературі питання вікової і породної динаміки післяродового ендометриту у свиноматок з урахуванням пори року, умов годівлі та утримання (М.І. Харенко, С.П. Хомин, 2000).

До цього слід додати, що знання механізмів розвитку даної патології і вивчення мінімального метаболічного статусу свиноматок дозволить ефективно й успішно застосовувати екологічно безпечні методи терапії, що в майбутньому буде впливати на здоров'я людей.

Питання ранньої діагностики і терапії свиноматок з даною акушерською патологією вивчені й розроблені недостатньо, а заходи профілактики полягають у своєчасній діагностиці й прогнозуванні вищезгаданої патології та застосуванні ефективних засобів попередження розвитку запальної реакції в матці (М.М. Желавський, 2002).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Матеріали дисертаційної роботи є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри акушерства Сумського НАУ «Система комплексних заходів з профілактики і ліквідації неплідності і яловості корів і свиней» (номер державної реєстрації 0108U005029).

Мета і завдання дослідження. Дати наукове обгрунтування комплексної діагностики післяродового гнійно-катарального ендометриту у свиноматок та методів терапії при даній патології в умовах спецгоспу з виробництва свинини.

Для досягнення мети було поставлено такі завдання:

1. Вивчити та проаналізувати у свинарському господарстві:

а) умови утримання, рівень годівлі й характер моціону свиноматок;

б) показники й причини вибраковування свиноматок;

в) показники й причини патологічних родів;

г) показники багатоплідності й збереження приплоду.

2. Дослідити показники прояву ендометриту та форм його перебігу у свиноматок з урахуванням пори року, віку в умовах спецгоспу з виробництва свинини.

3. Вивчити й проаналізувати у свиноматок, хворих на гострий післяродовий ендометрит:

а) строки прояву перших клінічних ознак;

б) симптоматику перебігу даної патології;

в) мікробний симбіоз секрету порожнини матки та чутливість виділеної мікрофлори до антибактеріальних препаратів;

г) морфологічний склад крові;

д) основні біохімічні показники сироватки крові;

е) вміст гормонів - естрадіолу і прогестерону у сироватці крові;

4. Вивчити терапевтичну ефективність різних схем застосування фармакологічних засобів при лікуванні свиноматок з гострим післяродовим ендометритом. свиноматка ендометрит післяродовий свинина

5. Економічно обґрунтувати запропоновані схеми терапії свиноматок при гострому післяродовому ендометриті.

Об'єкт дослідження: стан ендометрію матки свиноматок та причини його розладів, розробка й удосконалення схем терапії свиноматок при гострому післяродовому ендометриті..

Предмет дослідження клінічний стан свиноматок, метаболічні показники крові, виділення з матки та терапевтична ефективність схем лікування свиноматок при гострому післяродовому ендометриті.

Методи дослідження: клінічні, біохімічні, гормональні, бактеріологічні, морфологічні, зоогігієнічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше з`ясовано особливості розвитку ендокринно-метаболічних реакцій організму свиноматок за умов розвитку гострих форм післяродового ендометриту та при використанні ефективних лікарських препаратів в умовах спецгоспу ТОВ «Ряснянське» Краснопільського району Сумської області.

Установлено, що гостра форма ендометриту свиноматок супроводжується змінами морфологічних та біохімічних показників крові та гормональними зрушеннями органів статевої системи.

Науково обґрунтовано симптоматику та мікробіологічну картину секрету порожнини матки при гострому післяродовому ендометриті.

Вперше обґрунтовано і науково доведено терапевтичну й економічну ефективність різних схем терапії свиноматок при гострому післяродовому ендометриті.

Практичне значення одержаних результатів полягає у впровадженні запропонованих ефективних схем терапії свиноматок при післяродовому ендометриті в умовах спецгоспу з інтенсивною технологією виробництва свинини.

Обґрунтовано та практично доведено доцільність і ефективність застосування 2,5 %-го розчину тіотриазоліну в комплексі з аналогом простагландину F2б-дінолітиком при лікуванні хворих на гострий післяродовий ендометрит та науково обґрунтовані зміни біохімічних показників крові свиноматок під час їх лікування, що дозволить практичним ветеринарним спеціалістам в умовах конкретних господарств використати їх при оцінці ефективності лікування й досягти високих результатів інтенсивного використання маточного поголів'я свиней та збільшити збереженість приплоду, що позитивно вплине на економічні показники галузі свинарства.

Практичні поради висвітлені в навчальному посібнику (підручнику) «Фізіологія, патологія та біотехніка відтворення свиней» (Суми, 2010) в розділі XV «Післяродові ускладнення у свиноматок» (Рішення Вченої ради Сумського НАУ, протокол № 3 від 30.03.2009 р.) (додаток А).

Матеріали дисертаційної роботи використовуються під час викладання курсу „ Ветеринарне акушерство ” на факультетах ветеринарної медицини Сумського та Луганського НАУ, Білоцерківського НАУ, Харківської ДЗА (додатки Д, Е, Ж, З), а також включені до навчального плану щорічної перепідготовки спеціалістів ветеринарного профілю Сумської області. Результати досліджень упроваджені й упроваджуються в господарствах Сумської області (додатки К, Л, М, Н, П, Р, С, Т, У, Ф, )

Особистий внесок здобувача. Здобувачем особисто виконано весь обсяг клініко-експериментальних досліджень, огляд та аналіз джерел наукової літератури за темою дисертації й статистичну обробку отриманих результатів.

Біохімічні, гормональні та бактеріологічні дослідження за темою дисертації виконані при консультативній допомозі працівників Сумської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини та в біохімічній лабораторії Сумського НАУ.

Наукова інтерпретація та узагальнення отриманих результатів у висновках та пропозиціях, підготовка та написання дисертації й автореферата здійснено особисто дисертантом за консультативною допомогою наукового керівника.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи розглядалися, доповідалися й обговорювалися та були схвалені на науково-практичних конференціях: на двох науково-практичних конференціях викладачів, аспірантів та студентів Сумського НАУ (м. Суми, 8-25 квітня 2008 р.; 20-29 квітня 2009 р.); на VI міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми неінфекційної патології тварин» (м. Біла Церква, 18-19 вересня 2008 р.); на трьох міжнародних науково-практичних конференціях: «Аграрний форум» (м. Суми, 15-18 жовтня 2008 р.; 15-18 червня 2009 р.; 8-11 червня 2010 р.), V міжнародній науково-практичній конференції ВТВП «Сучасні проблеми загальної патології у ветеринарній медицині» (м. Суми, 18-21 травня 2009 р.); ІV науково-практичній конференції «Проблеми фізіології та патології відтворення тварин» (м. Київ, 15-16 жовтня 2009 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики» (м. Львів, 12-13 червня 2008 р.); ІV міжнародній науково-практичній конференції «Наука и образование ? 2008» ( м.Софія, Болгарія, 3-15 січня 2008р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено в 10 наукових працях (у т.ч. 2 одноосібно), з яких 9 - у фахових виданнях згідно переліку ВАК України: щомісячник «Ветеринарна медицина України» (1), «Вісник Сумського НАУ» (2), «Науковий вісник НУБіПУ» (1), «Науковий вісник Львівського НУВМБ ім. С.З. Ґжицького» (2), «Збірник наукових праць Луганського НАУ» (1), «Збірник наукових праць Білоцерківського НАУ» (1), Міжвідомчий тематичний науковий збірник «Ветеринарна медицина», ІЕІКВМ) (1), Науково-технічному бюлетені «Сучасні технології у тваринництві та їх адаптація до світових вимог», ІТ УААН (1) «Аграрний вісник Причорномор'я Одеського ДАУ» (1).

Дані дисертаційної роботи включені до навчального посібника (підручника) «Фізіологія, патологія та біотехніка відтворення свиней» (м. Суми, Вид. «Козацький вал» ВАТ «СОД», 2010. Розділ ХV «Післяродові ускладнення у свиноматок» написані здобувачем особисто) згідно з протоколом № 3 від 30 березня 2009 р. (додаток А) та в «Довідник працівника галузі свинарства (дані, цифри, інформація)» (Суми-2008.) згідно з протоколом № 5 від 18 листопада 2008 року (додаток Б), а також отримано патент на корисну модель № 52236 від 25.08.2010р. «Спосіб визначення гексоз хлорнорозчинних глікопротеїнів у біологічних рідинах» (додаток В).

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, огляду літератури, методики виконання роботи та результатів власних досліджень, їх аналізу та узагальнення, висновків та пропозицій виробництву, додатків і списка використаних джерел. Робота викладена на 127 сторінках комп'ютерного тексту, ілюстрована 26 таблицями й 12 рисунками. Список використаних джерел включає 278 найменувань, у тому числі 52 латиною. У додатках наведено 19 документів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

ВИБІР НАПРЯМІВ ДОСЛІДЖЕНЬ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ

Дисертаційна робота виконана впродовж 2006-2010 рр. на кафедрі акушерства Сумського національного аграрного університету.

Дослідження проводилися протягом 2006 та 2010 років на свиноматках великої білої породи в спецгоспі ТОВ “Ряснянське” Краснопільського району.

Матеріалом і об'єктом дослідження слугували здорові і хворі на ендометрит свиноматки різного віку в кількості 4022 тварин.

Показники й причини вибракування свиноматок у дослідному господарстві вивчали на 3120 основних та 902 перевірюваних свиноматках протягом двох років на підставі анамнестичних даних, клінічних спостережень, звітної-облікової документації господарства, при цьому враховували вік тварин, травми загального походження, втрату відтворної здатності, ознаки гіпогалактії, ММА та інші причини.

Аналіз та вивчення показників прояву ендометриту в господарстві протягом указаного періоду проводили з урахуванням пори року (тур), віку свиноматок (І-V опорос, 4022 голів). При цьому враховували наступні форми: гостру катаральну та гнійно-катаральну, хронічну катаральну та гнійно-катаральну, катарально-геморагічну та піометру.

Оцінку багатоплідності та збереженості приплоду проводили в порівняльному аспекті, ураховуючи пору року, на свиноматках першого та другого опоросу (120 клінічно здорових та 120 хворих на ендометрит).

Вивчення симптоматики післяродового ендометриту проводили в порівняльному аспекті на 40 свиноматках (20 тварин з ознаками гострої катаральної форми та 20 з ознаками гострої катарально-гнійної). При цьому враховували строки прояву перших клінічних ознак, загальний стан тварини, поведінку, апетит, спрагу, реакцію на ссання поросятами, температуру тіла, пульс, дихання, характер слизу, який виділявся із зовнішніх статевих органів (колір, кількість, рН), наявність молозива та молока й домішок у ньому.

Для бактеріологічного дослідження відбирали проби секрету порожнини матки свиноматок (10 тварин з ознаками гострої катаральної форми ендометриту та 10 з гострою катарально-гнійною формою). Для цього в шприц набирали 2-3 мл стерильного 0,9% розчину натрію хлориду з додаванням декількох крапель 10% розчину натрію цитрату для запобігання утворення згустків крові в аспіраті; уводили зазначений розчин через катетер у порожнину матки й негайно аспірували його в шприц. Після вилучення катетера з матки отриману змивну рідину поміщали в стерильну пробірку.

Мікробіологічні дослідження проводили за загальноприйнятими правилами.

Матеріал висівали на кров'яний МПА, сольовий кров'яний агар, середовище Ендо, Едвардса. Визначали культуральні та морфологічні властивості виділених мікроорганізмів, а також їх чутливість до антибіотиків, яку визначали методом дисків ( А.И. Антонов и др., 1986).

Для визначення рН секрету порожнини матки застосовували універсальний індикаторний папір.

Також проводили дослідження вмісту матки за методом Г.М. Калиновського (1986).

Вивчення морфологічного складу крові проводили впродовж 2007 року на п'яти клінічно здорових свиноматках та на 15-ти з ознаками гострого післяродового ендометриту, а також на 15-ти тваринах після різних схем лікування гострої форми післяродового ендометриту (30 проб).

Проби крові відбирали з краніальної порожнистої вени голкою №12Х100, дотримуючись правил асептики та антисептики. Для стабілізації крові використовували гепарин (по 2 краплі на 10 мл).

Кількість еритроцитів і лейкоцитів визначали за допомогою мікроскопа в камері з сіткою Горяєва, лейкограму - у мазках, пофарбованих за Романовським-Гімза.

Біохімічні дослідження сироватки крові включали визначення сіалових кислот, глікопротеїнів, глікозаміногліканів, серомукоїдів та церулоплазміну.

Рівень сіалових кислот у сироватці крові визначали з оцтово-сірчанокислим реактивом за методом Гесса (1957).

Визначення вмісту серомукоїдів у сироватці крові проводили із використанням фосфорно-вольфрамового реактива.

Дослідження гормонів прогестерону та естрадіолу в сироватці крові визначали прямим твердофазним ІФА, застосовували набори реактивів естрадіол ІФА та прогестерон ІФА виробництва фірми ALKOR BIO, (м.Санкт-Петербург) та використовували лічильники Multikan MS фірми “Labsystem” виробництва Фінляндії.

Статистичний аналіз отриманого цифрового матеріалу оброблено методами варіаційної статистики з використанням параметричного критерію Стьюдента.

Терапевтичну ефективність різних фармакологічних засобів при лікуванні свиноматок, хворих на гострий післяродовий ендометрит, визначали на основі дослідження сироватки крові клінічно здорових свиноматок (відбір крові здійснювали в першу добу після опоросу), сироватки крові свиноматок, хворих на гостру форму післяродового ендометриту (відбір крові здійснювали при появі перших клінічних ознак патології), та сироватки крові свиноматок, що піддавалися різним методам лікування з діагнозом гострий післяродовий ендометрит (відбір крові здійснювали на першу, третю та шосту добу після закінчення лікування).

Для досліду було сформовано в кожну пору року (тур) з урахуванням порядкового номеру опоросу по дві дослідні та одній контрольній групі свиноматок, відібраних за принципом аналогів з діагнозом гострий післяродовий ендометрит.

У контрольних групах свиноматок з появою перших ознак запалення було застосовано методику терапії з використанням 2,5 % -го кобактану в дозі 4 мл / 50 кг маси дворазово з інтервалом введення 24 години.

У перших дослідних групах застосовували методику терапії з використанням аутокрові внутрішньом'язово в дозі 30 мл одноразово з одночасним внутрішньом'язовим уведенням аналога простагландину F2б -дінолітика в дозі 2 мл одноразово.

У других дослідних групах застосовували методику терапії з використанням 2,5 % -го розчину тіотриазоліну внутрішньом'язово в дозі 1 мл / 25 кг маси дворазово з інтервалом введення 24 години та внутрішньо-м'язовим введенням аналога простагландину F2б - дінолітика в дозі 2 мл, одноразово.

Розрахунок економічної ефективності від застосування різних фармакологічних засобів при лікування свиноматок, хворих на гострий післяродовий ендометрит проводився за рекомендаціями І.Н.Нікітіна та В.Ф. Воскобійника (1999).

Статистичну обробку результатів досліджень проводили за методом варіаційної статистики з використанням таблиці Стьюдента. Усі обчислення проводилися на рівні вірогідності Р = 0,95, прийнятої для більшості біологічних досліджень. Отримані вихідні кількісні показники наведені у вигляді (M±m), де M - вибіркове середнє, m - стандартна помилка середнього (SEM), р - досягнутий рівень значущості.

Усі дослідження на тваринах проведено з дотриманням вимог біоетики.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Основні причини вибракування свиноматок.

Проаналізувавши показники вибракування свиноматок в ТОВ “Ряснянське”, ми з'ясували, що в 2006 році з 1601 основної свиноматки було вибракувано за рік 312 голів (19,5 %), а з 487 перевірюваних - 71 тварина (14,6 %).

Основною причиною вибраковування свиноматок у господарстві була втрата відтворної здатності, насамперед пов'язана з гінекологічною патологією, анафродизією та різними формами неплідності. Її частка становила 50 % (157 голів) серед поголів'я основних свиноматок і 60,6 % (43 голови) серед перевірюваних.

Кількість вибракуваних свиноматок з основного стада за віком у 2006 році в господарстві становила 22 % (68 голів).

Через травми загального походження серед основних свиноматок було вибраковано 15 % тварин (47 голів), а серед першопоросок - 19,7 % (14 голів); з причин утрати або розладу лактації (гіпо- та агалактія) - 9 % та 14,1 % відповідно, що насамперед було пов'язано з виникненням різних форм маститів

Інші причини вибракування свиноматок: відсутність материнського інстинкту, канібалізм, аборти та малоплідність, - становили незначний відсоток: в основних свиноматок - 4 %, перевірюваних - 5,6 %

Основні причини патологічних родів свиноматок та багатоплідність і збереженість приплоду за розвитку клінічного ендометриту.

Ми проаналізували й вивчили показники і причини, які обумовлюють розвиток післяродових ускладнень та післяродової патології, у тому числі й ендометрит.

При диспансерному обстеженні свиноматок протягом двох років у дослідному господарстві патологічні роди реєстрували в 1684 тварин, що становить 41,8% від загальної кількості досліджуваних.

Установлено, що свиноматки, у яких реєстрували патологічні роди, мали ознаки гострої форми післяродового ендометриту: у 2006 році - 146 свиноматок, що становило 16,8%, а в 2007 ? 152 тварини (18,7%).

В основних свиноматок за два роки, що аналізуються, серед причин патологічних родів були слабкість родових сил - 14,1 %, вузькість родових шляхів ? 11,9 %, крупноплідність ? 10,5 %, виродливість ? 10,1 % та неправильне взаєморозміщення плода і родових шляхів ?10,2 %, бурхливі родові сили ? 7,6 %.

У перевірюваних свиноматок за період дослідження серед причин патологічних родів була крупноплідність ? 11,9 %, вузькість родових шляхів ? 10,8 %, слабкість родових сил ? 5,7 %, неправильне взаєморозміщення плода і родових шляхів (4,3 %), бурхливі родові сили (3,5 %) та виродливість (3,3 %).

Відмічалась помітна тенденція щодо зменшення показника збереженості поросят до відлучення у свиноматок з розвитком у них післяродового ендометриту порівняно з показником клінічно здорових тварин.

У зимово-весняний період клінічно здорові першопороски мали показник збереженості поросят ? 8,5±0,4, а першопоросоки, які хворіли на ендометрит, ? 8,0±0,4.

У літньо-осінній період аналогічний показник складав 7,6±0,3 в клінічно здорових та 6,6±0,7 в перехворілих першопоросок.

Клінічно здорові основні свиноматки у зимово-весняний період мали показник збереженості поросят до відлучення 8,8±0,4, а в основних свиноматок з розвитком у них ендометриту ? 8,1±0,7.

У літньо-осінній період показник збереженості поросят до відлучення у клінічно здорових основних свиноматок становив 7,9±0,3, а у свиноматок, що хворіли на післяродовий ендометрит ? 7,3±0,7.

Поширеність форм та основні показники прояву клінічного ендометриту у свиноматок.

За 2006 та 2007 роки було досліджено 4022 свиноматки, серед яких 381 тварина мала прояви клінічного ендометриту, що склало 9,5 %. Найбільший відсоток свиноматок, хворих на ендометрит, у 2006 році було зареєстровано навесні - 10,5%, дещо менше - восени (10,2 %) та взимку (8,2 %), а найменший - у літку (7,4 %) від загальної кількості досліджених тварин. У 2007 році максимальний відсоток спостерігали восени - 12,3 %, дещо менший - навесні (11,2 %), а в інші пори року спостерігали тенденцію, аналогічну 2006 року.

Гострий катаральний ендометрит діагностували у 18,9 % від загальної кількості свиноматок з клінічним ендометритом. У 2006 р. 21,8% відмічали навесні, а в 2007 році - 24,2% восени. Найменший показник гострого катарального ендометриту реєстрували в літній період (13,5 % у 2006 році та 14,3 % у 2007 році).

Найчастіше діагностували гостру гнійно-катаральну форму, що становила 71,2 % від загальної кількості хворих на ендометрит свиноматок. При цьому влітку ця кількість становила 81,1 % у 2006 році та 81,0 % у 2007 році, восени - 73,2 % у 2006 році та 71,0% у 2007), а у весняний період - 71,0 % та 68,8 % відповідно. Найнижчий показник гострого гнійно-катарального ендометриту реєстрували в зимовий період - 66,7 % у 2006 році та 56,4 % у 2007 році.

Хронічний катаральний ендометрит діагностували лише в 23-х свиноматок з 381-ї, що склало 6,0 %.

Помісячна динаміка поширеності ендометриту у свиноматок за два дослідні роки вказує на високий відсоток поширеності даної патології в жовтні (20,7 %), квітні (20,5 %), липні (17,3 %) та січні (15,0 %), а в листопаді, травні, лютому та серпні відмічається зниження випадків даної патології до 10,2 %, 6,6 %, 6,3 % та 3,4 % відповідно.

У березні, червні, вересні та грудні у зв'язку з відсутністю опоросів випадки захворювання свиноматок на ендометрит не виявлялися.

Вікова динаміка ендометриту у свиноматок

Аналізуючи дані вікової динаміки клінічного ендометриту у свиноматок, чітко відмічається найвища поширеність даної патології серед перевірюваних свиноматок, що склало 15,2 % у 2006 році та 18,8 % у 2007 році. Серед основних свиноматок високий показник клінічного ендометриту спостерігали у свиноматок з 2-м опоросом (10,1% у 2006 році та 13,8 % у 2007 році). Динаміка патології в основних свиноматок з 3-го по 4-й опорос мала тенденцію до зниження в межах від 8,1 % до 3,9 %, а у тварин з 5-м опоросом - до підвищення й становила в середньому 5,8 %.

Протягом аналізованого періоду і в основних, і в перевірюваних свиноматок клінічний ендометрит перебігав переважно в гострих формах: катаральній і гнійно-катаральній. Так, гостру катаральну форму частіше діагностували у свиноматок з 2-м опоросом (17,1 %) у 2006 році, та 3-м і 5-м опоросами (25,0 %) у 2007 році. Найменший показник був у основних свиноматок з 4-м опоросом (5,9 %) у 2006 році. Гострий гнійно-катаральний ендометрит у перевірюваних свиноматок у 2006 році реєструвався в 71,6 % випадків, а в 2007 році - 65,4 %, в основних свиноматок дана форма ендометриту була найбільш поширена серед свиноматок 4-го опоросу (82,4 % - 2006 рік ) та 2-го (83,6 % - 2007 рік). Найменше хворіло свиноматок з 5-м опоросом (69,2 %) у 2006 році та з 3-м опоросом (58,3 %) у 2007 році.

Симптоматика гострих форм післяродового ендометриту у свиноматок.

Аналіз симптоматики післяродового ендометриту у свиноматок представлена у таблиці 1.

Таблиця 1

Симптоматика гострого післяродового ендометриту у свиноматок

Симптоми патології	Форма перебігу
	Гострий катаральний	Гострий катарально-гнійний
Кількість свиноматок у досліді	20	20
Строки прояву перших клінічних ознак	Через 24 години після опоросу	Через 24 години після опоросу
Загальний стан	Пригнічений	Пригнічений
Апетит	Знижений	Знижений або відсутній
Спрага	Помірно виражена	Помірно виражена
Реакція на ссання поросятами	Спокійна	Спокійна
Температура загальна	40,1±0,07	41,2±0,06
Кількість слизу, який виділяється	Майже відсутня	200-300 мл
Пульс, уд./хв.	79,25±1,13	88,55±0,99
Дихання. Рухів за хвилину	19,85±0,65	22,05±0,45
Колір слизу, який виділяється	Світлий прозорий	Жовто-зелений
рН слизу	6,67±0,05	5,57±0,03
Наявність молока (молозива)	+	-
Наявність домішок у молоці	-	+

Як при гострій катаральній, так і при катарально-гнійній формі перебігу ендометриту поява перших клінічних ознак відмічається не раніше, ніж через 24 години після опоросу. Загальний стан тварини пригнічений, спрага помірно виражена, апетит знижений, при гнійній формі може бути відсутній. Також при гострій катарально-гнійній формі ендометриту значно підвищується температура тіла свиноматки й сягає 41,2єС, пульс становить 88,5 ударів за хвилину, дихання - 22,05 дихальних рухів за хвилину, із статевих органів спостерігали значну кількість виділень слизу (200-300 мл.), жовто-зеленого кольору, рН якого становив 5,57. При катаральній формі ендометриту слиз був майже відсутній і мав слабокислу реакцію (рН 6,67).

Наявність молока спостерігалася в усіх дослідних свиноматок незалежно від форми ендометриту, але при гострій катарально-гнійній формі в молоці виявлялися домішки.

Реакція свиноматок на ссання поросятами і при катаральній, і при катарально-гнійній формі ендометриту була спокійна.

Мікробіологічна характеристика секрету з порожнини матки у свиноматок при гострих формах післяродового ендометриту.

Нами було проведено бактеріологічне дослідження секрету матки свиноматок при гострому післяродовому ендометриті.

Увесь досліджуваний матеріал був контамінований бактеріальною мікрофлорою. З 10 проб при гострій катаральній формі ендометриту домінуючою була кишкова паличка, що становило 80 % випадків, друге місце посідали диплококи та стафілококи - по 60 %, дещо менше - стрептококи (30 %). Лактобактерії зустрічалися лише в 2-х пробах.

З метою визначення доцільності застосування тих чи інших антимікробних препаратів було проведено дослідження чутливості до антибіотиків виділеної мікрофлори секрету порожнини матки у свиноматок з ознаками гострої форми післяродового ендометриту. Так, найбільша зона затримки росту була в кобактану - 27 мм та енрофлоксацину - 25 мм; середня - в амоксоциліну - 22 мм, левоміцетину - 21 мм, стрептоміцину - 18 мм; малочутливою мікрофлора була до доксицикліну - 15 мм, тетрацикліну - 13 мм, еритроміцину - 12 мм, і зовсім не чутлива до гентаміцину, канаміцину та ампіциліну. На основі отриманих результатів 2,5%-й кобактан у подальшому був застосований нами в одному з методів лікування свиноматок, хворих на гострий післяродовий ендометрит.

Терапевтична ефективність фармакологічних засобів при лікуванні свиноматок, хворих на післяродовий ендометрит.

При виборі методів лікування свиноматок з гострою формою післяродового ендометриту ми надавали перевагу екологічно безпечним фармакологічним засобам з врахуванням стану організму в пуерперальному періоді.

Так, у перших дослідних групах за основу схеми лікування було взято аутогемотерапію і дінолітик.

У других дослідних групах ми застосовували схему лікування з використанням дінолітика та 2,5%-го розчину тіотриазоліну.

У групах контролю проводили етіотропну терапію із застосуванням 2,5%-го розчину антибіотика кобактану.

У хворих свиноматок контрольних груп з 1-м (літо-осінь) та 2-м (зима-весна та літо-осінь) опоросом, при застосуванні антибіотикотерапії кобактаном показник одужання склав 100 %. І тільки в групі першопоросок зимово-весняного туру він становив 91,7 %. Середні терміни одужання під час даного лікування коливалися від 3,6±0,23 діб (контрольна група, 2-й опорос, літньо-осінній тур) до 4,0±0,28 діб (контрольна група, 2-й опорос, зимово-весняний тур).

Запліднилося від першого осіменіння в першопоросок в усі пори року 91,7 % свиноматок, у той час як цей показник у свиноматок з 2-м опоросом у зимово-весняний тур склав 83,3 %, а в літньо-осінній - 100 % відповідно.

Збереженість приплоду до відлучення у свиноматок після застосування кобактану становила в першопоросок 75,2 % (зима-весна), 78,7 % (літо-осінь), а у свиноматок з 2-м опоросом - 82,5 % та 82,8 % відповідно.

При застосуванні тіотриазоліну та дінолітика (дослідна група 1) показник одужання свиноматок становив як у свиноматок 1-го, так і 2-го опоросу в зимово-весняний тур 100 %, а в літньо-осінній - у першопоросок 90,9 % та 83,3 % у свиноматок 2-го опоросу. Перехід у хронічну форму ендометриту після лікування спостерігався лише в літньо-осінній період, і в першопоросок, і свиноматок з 2-м опоросом (9,1 % та 16,7 %). Середні терміни одужання першопоросок у даній групі становили 3,9±0,2 діб (зима-весна) та 4,1±0,18 доби (літо-осінь), а у свиноматок з 2-м опросом 4,0±0,35 доби (літо-осінь) та 4,1±0,18 доби (зима-весна), що не мало вірогідної різниці в порівнянні із застосуванням антибіотикотерапії кобактаном.

Прояв статевого циклу за 10 діб після відлучення поросят у свиноматок 1-го та 2-го опоросу в зимово-весняний тур становив 100%, але запліднилося від першого осіменніня першопоросок лише 91,6%, а свиноматок з 2-м опоросом - 83,3% тварин.

У літньо-осінній період проявили статевий цикл 9 першопоросок (81,8 %), і всі тварини запліднилися від 1-го осіменіння. У свиноматок 2-го опоросу незалежно від пори року показник прояву статевого циклу становив 83,3 % при 100 % заплідненні тварин від 1-го осіменіння.

Найвищий показник збереженості приплоду до відлучення мали свиноматки 2-го опоросу в літньо-осінній тур - 88,7 % та першопороски в зимово-весняний тур - 81,1 %.

Показник вибраковки після даного лікування у свиноматок 2-го опоросу і у зимово-весняний, і в літньо-осінній періоди становив 16,7 %, а в першопоросок - 8,3 % (зима-весна) та 18,2 % (літо-осінь) відповідно.

Показники змін морфологічного складу крові під час лікування свиноматок, хворих на післяродовий ендометрит.

Результати досліджень кількісного вмісту еритроцитів та лейкоцитів свідчать про суттєве зниження числа еритроцитів та зростання лейкоцитів у крові свиноматок, хворих на гостру форму післяродового ендометриту, порівняно з клінічно здоровими тваринами. Так, концентрація еритроцитів у крові свиноматок при появі перших клінічних ознак гострої форми післяродового ендометриту становила 5,02 Т/л (р<0,001), а в клінічно здорових - 5,96 Т/л, а кількість лейкоцитів була більшою на 37,5 % ? від 12,38 Г/л (р<0,001), до 17,02 Г/л відповідно.

На третю добу після закінчення лікування концентрація еритроцитів у крові свиноматок контрольної групи збільшувалася до 5,4 Т/л (р<0,001), число лейкоцитів крові вірогідно зменшувалося на 22,2 % (13,24 Г/л) порівняно з показником до лікування.

Кількість еритроцитів крові у свиноматок І-ої дослідної групи на третю добу після лікування вірогідно збільшилася на 10 % порівняно з показником хворих тварин до лікування, а концентрація лейкоцитів зменшилася на 17,3 % (р<0,001) відповідно.

Рівень концентрації еритроцитів у крові свиноматок ІІ-ї дослідної групи на третю добу спостережень вірогідно зростав і перевищував значення хворих до лікування на 10,8 % (5,56 Т/л), концентрація лейкоцитів у крові тварин цієї групи становить 13,08 Г/л (р<0,001).

Дані досліджень лейкоцитарної формули свиноматок у контрольній групі на третю добу після завершення лікування характеризувалися вірогідним зменшенням кількісті паличкоядерних та сегментоядерних нейтрофілів на 33 % і 11,2 % відповідно, у той же час збільшення відносно до клінічно здорових тварин становило 47,3 % і 18,4 %.

У свиноматок І-ої дослідної групи на третю добу після завершення лікування рівень паличкоядерних та сегментоядерних нейтрофілів знизився на 40,7 % (р<0,001) і 16,3 % (н.д.) і був на 24,9 % та 10 % більшим порівняно з клінічно здоровими.

У крові тварин ІІ-ї дослідної групи на 3-ю добу після завершення лікування кількість паличкоядерних та сегментоядерних нейтрофілів вірогідно знизилася на 43,1 % і 17,5 % відповідно і при цьому була на 24,9% та 10 % більшою порівняно з показником здорових тварин. На шосту добу після завершення лікування, відмічали вірогідне збільшення концентрації паличкоядерних та сегментоядерних нейтрофілів у крові свиноматок ІІ-ї дослідної групи на 51,1 % і 26,3 % відносно показника у хворих тварин до лікування, у той час по відношенню до клінічно здорових свиноматок кількість паличкоядерних нейтрофілів у крові підвищилася на 7,4 %, а сегментоядерних знизилася на 1,6 %.

Динаміка змін біохімічних та гормональних показників сироватки крові свиноматок до та після лікування.

Порівнюючи рівень досліджуваних сіалових кислот у сироватці крові свиноматок на шосту добу після закінчення лікування з рівнем його у хворих тварин до лікування, потрібно відмітити, що в других дослідних та контрольних групах він зменшився в два рази й майже відповідав показнику клінічно здорових тварин.

Зниження концентрації церулоплазміну в крові свиноматок, що піддавалися лікуванню різними схемами, безсумнівно, відображає ефективність того чи іншого застосованого препарату.

Аналізуючи дані щодо рівня церулоплазміну та серомукоїдів у сироватці крові свиноматок з ознаками гострого післяродового ендометриту, застосування тіотриазоліну дозволяє швидко відновити рівень серомукоїдів та церулоплазміну в сироватці крові, очевидно, за рахунок відновлення репаративного протеїносинтезу в печінці хворих на гострий післяродовий ендометрит свиноматок.

Після проведеного лікування, при якому застосовували 2,5%-й антибіотик кобактан рівень досліджуваних гексоз хлоророзчинних глікопротеїнів у сироватці крові свиноматок був у 1,8 рази вищим порівняно з рівнем до лікування, що було свідченням тривання запальної реакції в ендометрії матки. У той час концентрація Г-Б у сироватці крові свиноматок після даного лікування була більшою порівняно з показником клінічно здорових тварин лише в 1,4 рази, а співвідношення Г-ГП до Г-ГаГ не перевищувало 1,07.

Після проведених лікувальних заходів із застосуванням різних терапевтичних схем у свиноматок з гострим післяродовим ендометритом виявлено підвищення вмісту естрадіолу та зниження прогестерону порівняно з показниками до лікування. Так, на шосту добу після завершення лікування, концентрація досліджуваних гормонів та їх співвідношення суттєво наблизилися до показників клінічно здорових тварин.

Економічна ефективність застосування фармакологічних засобів при терапії свиноматок, хворих на гострий післяродовий ендометрит.

Розрахунок проводили в порівняльному аспекті І-х і ІІ-х дослідних груп до контрольних (які в даному випадку вважали базовими групами).

Ми встановили, що найкращі результати отримано при лікуванні перевірюваних свиноматок ІІ-ї дослідної групи: економічна ефективність у порівнянні з базовою склала 190,28 грн. на одну дослідну свиноматку.

Дещо нижчий показник отримали в перевірюваних свиноматок І-ї дослідної групи - 84,35 грн. на одну тварину. А витрати на лікування однієї свиноматки в ІІ-й дослідній групі лише на 3,60 грн. були більшими порівняно з І-ю дослідною групою.

Крім того, в основних свиноматок І-ї дослідної групи економічна ефективність у порівнянні з базовою навіть отримала від'ємний показник, а у свиноматок ІІ-ї дослідної становила 47,67 грн.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено нове вирішення проблеми щодо вивчення питань поширення, перебігу ендометриту у свиноматок з урахуванням вікового аспекту та пори року, розроблено й економічно обґрунтовано комплексні схеми терапії даної акушерської патології.

1. Ендометрит є поширеною патологією в ТОВ «Ряснянське». У продовж 2006-2007 рр. він реєструвався в 9,5 % свиноматок, а найчастіше ця патологія мала гостру форму перебігу. Так, 18,9 % свиноматок хворіли на гостру катаральну форму та 71,2 % ? на гостру гнійно-катаральну.

2. Установлено, що за 2006-2007 рр. найчастіше ендометрит виникає навесні (10,5 %-11,2 %) та восени (10,2 %-12,3 %). У віковому аспекті гострий післяродовий ендометрит частіше реєстрували у свиноматок з 1-м опоросом (15,2 %-18,8 %), а найменше - з 4-м опоросом (4,5 %-3,9 %).

3. При гострій катаральній та гострій гнійно-ктаральній формі ендометриту в секреті з порожнини матки виявили змішану мікрофлору, що представлена кишковою палочкою, диплококами, стрептококами, стафілококами. Виділена мікрофлора не є чутливою ? до гентаміцину, канаміцину, ампіциліну; малочутливою ? до доксицикліну, тетрацикліну, еритроміцину; середньочутливою ? до амоксициліну, левоміцетину, стрептоміцину. Високий рівень чутливості проявлявся до кобактану та енрофлоксацину.

4. Розвиток гострих форм післяродового ендометриту у свиноматок супроводжується зміною морфологічного складу крові. У хворих свиноматок спостерігається вірогідне зменшення кількості еритроцитів на 15,8 % (р<0,001) порівняно з показником клінічно здорових тварин та вірогідне збільшення кількості лейкоцитів на 37,5 % (р<0,001). Також відбувається зменшення кількості базофілів у 2,5 рази, еозинофілів - у 2,2 рази, моноцитів - у 2,1 рази, лімфоцитів - у 1,5 рази при збільшенні паличкоядерних нейтрофілів у 2,2 рази та сегментоядерних - у 1,3 рази.

5. Гострий післяродовий ендометрит свиноматок обумовлює зміни біохімічного складу крові, що характеризується збільшенням у порівнянні клінічно здоровими тваринами вмісту серомукоїдів, церулоплазміну, сіалових кислот, гексоз, зв'язаних з білками, та гексоз хлорнорозчинних глікопротеїнів, що свідчить про активацію протизапальних процесів в організмі самок.

6. У крові свиноматок, хворих на гострий післяродовий ендометрит, спостерігається вірогідне зменшення естрадіолу на 63,7 % та збільшення прогестерону в 2,5 рази (р<0,001) порівняно з показниками клінічно здорових тварин на відповідну добу після опоросу, а П:Е співвідношення збільшується в 4,8 рази.

7. Застосування 2,5%-го розчину тіотриазоліну та аналога простагландину F2б - дінолітика при лікуванні свиноматок, хворих на гострий післяродовий ендометрит, дозволяє отримати позитивний терапевтичний ефект, що забезпечує високий відсоток одужання тварин (95,7 % у першопоросок та 91,7 % в основних свиноматок) при середніх строках одужання 4,03 доби Середній відсоток збереження приплоду до відлучення після даної схеми лікування має найвищі показники порівняно з проведеною антибіотикотерапією та аутогемотерапією, у першопоросок він становив 80,2 %, а в основних свиноматок ? 83,8 %.

8. Терапевтична ефективність схеми застосування тіотриазоліну та дінолітика підтверджується вірогідним підвищенням у крові свиноматок концентрації еритроцитів (6,18±0,12) та зниженням лейкоцитів (12,52±0,17) до меж фізіологічної норми. Позитивні результати відмічали й у лейкоформулі крові. Рівень нейтрофілів вірогідно знизився до показників фізіологічної норми, що є свідченням про завершення запального процесу, а вірогідне підвищення моноцитів і еозинофілів та повернення лімфоцитів і базофілів до показника клінічно здорових тварин, без сумніву, підтверджує позитивний лікувальний ефект.

9. Позитивний результат лікування свиноматок із застосуванням даної схеми підтверджують і біохімічні показники сироватки крові свиноматок. Так, відмічалось достовірне зниженням рівня сіалових кислот (73±7,8?84,±7 оД.Г) практично до меж показника клінічно здорових тварин, відповідні зміни спостерігали і в рівні церулоплазміну (490±32,7?535±27,7 мг/мл), серомукоїдів (1,78±0,08?1,87±0,07 г/л) та гексоз, зв'язаних з білками 0,73±0,05 г/л (р<0,001). Такі позитивні результати лікування свиноматок є підтвердженням високої терапевтичної ефективності комплексного застосування 2,5%-го розчину тіотриазоліну та дінолітика.

10. Повернення прогестерон-естрадіолового співвідношення в крові свиноматок після комплексного застосування тіотриазоліну та дінолітика до 13,92±1,35 нмоль/л практично співпадає з аналогічним показником клінічно здорових свиноматок (11,48±0,1 нмоль/л) на відповідну добу після опоросу, та є свідченням стабілізації гормонального фону з наступним фізіологічним перебігом статевого циклу.

11. Комплексна схема терапії, яка базувалася на внутрішньом'язовому введенні 2,5%-го розчину тіотриазоліну та аналога простагландину F2б - дінолітика дозволяє отримати економічну ефективність 190,28 грн. порівняно зі схемою, у котрій застосовували 2,5 % антибіотик кобактан. Також витрати на лікування однієї свиноматки з ознаками гострої форми післяродового ендометриту при застосуванні тіотриазоліну та дінолітика становили 25,00 грн., а при застосуванні антибіотикотерапії - 83,20 грн.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. Для терапії свиноматок з ознаками гострого післяродового ендометриту пропонуємо застосовувати комплексну схему, що включає використання 2,5 % -го розчину тіотриазоліну внутрішньом'язово в дозі 1 мл / 25 кг маси дворазово з інтервалом введення 24 години та внутрішньом'язове введення аналога простагландину F2б - дінолітика в дозі 2 мл одноразово (при першому введенні тіотриазоліну).

2. Після проведеного лікування пропонуємо проводити біохімічні дослідження сироватки крові свиноматок на вміст гексоз, зв'язаних з білками, (гексоз глікопротеїнів, гексоз глікозаміногліканів та гексоз хлорнорозчинних глікопротеїнів), що дає змогу визначити ефективність лікування до повного одужання тварин і зменшити відсоток переходу захворювання в хронічну форму.

3. Матеріали дисертаційної роботи рекомендуємо використовувати в навчальному процесі під час викладання курсів акушерства та технології відтворення сільськогосподарських тварин, під час підготовки фахівців на факультетах ветеринарної медицини та біолого-технологічних факультетах вищих навчальних закладів України ІІІ-ІV рівнів акредитації.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Черненко А.А. Метаболізм білково-вуглеводних сполук при гострих післяродових ендометритах у свиноматок / А.А.Черненко, М.І. Харенко, А.Б. Лазоренко, О.В. Салецька, О.М. Чекан // Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету. Луганськ, 2008. №92. С. 234-236 (Дисертант дослідив зміни білково-вуглеводних сполук при гострих післяродових ендометритах у свиноматок, обробив і узагальнив одержані дані).

2. Черненко А.А. Симптоматика та мікробіологічна характеристика секрету порожнини матки у свиноматок при післяродовому ендометриті / А.А. Черненко // Аграрний вісник Причорномор'я. Одесса, 2008. Вип. 42, Ч.1. С. 190-193.

3. Черненко А.А. Причини патологічних родів свиноматок та багатоплідність і збереженість приплоду за розвитку клінічного ендометриту / А.А. Черненко, М.І. Харенко, І.Б. Вощенко, Ю.В. Мусієнко // Вісник Сумського національного аграрного університету. Суми, 2008. Вип. 5 (20) С. 142-144 (Дисертант на підставі інформативних матеріалів і клінічних спостережень вивчив, проаналізував і узагальнив причини патологічних родів свиноматок та багатоплідність і збереженість приплоду за розвитку клінічного ендометриту ).

4. Черненко А.А. Динаміка клінічного ендометриту у свиноматок з урахуванням пори року та віку тварин /А.А. Черненко, М.І. Харенко, І.Б. Вощенко // Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини імені С. З. Ґжицького. Львів, 2008. Т.10, №2 (37), Ч.1. С. 380-384 (Дисертант на підставі інформативних матеріалів і клінічних спостережень вивчив, проаналізував і узагальнив динаміку клінічного ендометриту у свиноматок з урахуванням пори року та віку тварин).

5. Черненко А. А. Терапевтична ефективність фармакологічних засобів під час лікування свиноматок, хворих на післяродовий ендометрит / А. А. Черненко, М. І. Харенко // Науковий вісник Білоцерківського державного аграрного університету (Ветеринарної медицини). Біла Церква, 2009. Вип. 62. С. 95-98 (Дисертант вивчив терапевтичну ефективність фармакологічних засобів під час лікування свиноматок, хворих на післяродовий ендометрит).

6. Черненко А.А. Динаміка рівня церулоплазміна та серомукоїдів у сироватці крові при лікуванні гострого післяродового ендометриту у свиноматок / А.А.Черненко, М.І. Харенко, А.Б. Лазоренко, О.В. Салецька // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Київ, 2009. № 36. С. 113-118 (Дисертант вивчив вплив різних схем терапії свиноматок з ознаками гострого післяродового ендометриту на рівень церулоплазміну та серомукоїдів у сироватці крові, обробив і узагальнив одержані дані.)

7. Черненко А.А. Проблема ендометриту в свиноматок. Діагностика та терапія / А.А. Черненко, М.І. Харенко, І.Б. Мусієнко // Ветеринарна медицина України. 2009. № 11. С. 31-34 (Дисертант провів клінічні дослідження, аналіз отриманих даних, їх узагальнив та написав статтю).

8. Черненко А.А. Динаміка змін морфологічного складу крові свиноматок, хворих на післяродовий ендометрит, до та після застосування антибіотикотерапії / А.А. Черненко, М.І. Харенко // Науково-технічний бюлетень Інституту тваринництва УААН. Харків, 2009. № 100. С. 497-499 (Дисертант провів клінічні та лабораторні дослідження, проаналізував отримані дані, узагальнив їх та написав статтю).

9. Черненко А.А. Динаміка рівня сіалових кислот у сироватці крові при лікуванні свиноматок, хворих на гострий післяродовий ендометрит /А.А.Черненко, М.І. Харенко, А.Б. Лазоренко // Вісник Сумського національного аграрного університету. Суми, 2009. Вип. 6 (25). С. 141-144 (Дисертант вивчив вплив різних схем терапії свиноматок з ознаками гострого післяродового ендометриту на рівень сіалових кислот у сироватці крові, обробив і узагальнив одержані дані).

10. Черненко А.А. Рівень гексоз, зв`язаних з білками, у крові свиноматок з ознаками післяродового ендометриту / А.А.Черненко // Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З.Ґжицького. Львів, 2010. Т. 12, №2 (44), Ч.1. С. 326-329.

11. Фізіологія, патологія та біотехніка відтворення свиней: Монографія (Навчальний посібник) / М.І. Харенко, С.П. Хомин, А.Й. Краєвський, В.Ю. Стефаник, А.М. Харенко, В.П. Пономаренко, І.Б. Вощенко, В.А. Тресницька, О.М. Чекан, Ю.В. Мусієнко, О.В. Салецька, А.А. Черненко, Н.П. Гребенник. Суми, 2010. Вид.: Козацький вал ВАТ «СОД». 412 с. (Здобувачем написаний розділ ХV «Післяродові ускладнення у свиноматок». С. 267-287).

12. Довідник працівника галузі свинарства (дані, цифри, інформація) / [М.І. Харенко, С.П. Хомин, Г.М. Гребеник, О.А. Власенко, Ю.В. Мусієнко, О.М. Чекан, І.Б. Вощенко, В.П. Пономаренко, О.Л. Нечипоренко, О.В. Салецька, А.М. Харенко, А.А. Черненко, О.М. Кобжев]. Суми, 2008. 82 с. (Дисертант провів експериментальні дослідження щодо прогнозування розвитку післяродової патології у свиноматок).

13. Патент України на корисну модель № 5226. Спосіб визначення гексоз хлорнорозчинних глікопротеїнів у біологічних рідинах / А.Б.Лазоренко, В.Й. Іздепський, М.І. Харенко, А.Й. Краєвський, І.В. Паращенко, О.Г. Стоцький, А.А. Черненко ; заявник і патентовласник Сумський національний аграрний ун-т.; заяв.02. 11. 2009; опублік. 25. 08. 2010, Бюл. № 16 (Здобувач провів експериментальні дослідження визначення гексоз хлорнорозчинних глікопротеїнів у сироватці крові свиноматок з ознаками гострої форми післяродового ендометриту).

...