Гіардіоз собак (поширення, патогенез, діагностика, лікування)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ

І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

УДК 619: 636. 7 : 576. 893. 1 : 616. 07/. 085

16.00.11 - паразитологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

ГІАРДІОЗ СОБАК (ПОШИРЕННЯ, ПАТОГЕНЕЗ, ДІАГНОСТИКА, ЛІКУВАННЯ)

БУЛАВІНА ВІКТОРІЯ СЕРГІЇВНА

КИЇВ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківській державній зооветеринарній академії Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник - кандидат ветеринарних наук, доцент Пономаренко Володимир Якович, Харківська державна зооветеринарна академія, професор кафедри паразитології

Офіційні опоненти:

доктор ветеринарних наук, доцент Богач Микола Володимирович, Національний науковий центр інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини, директор Одеської дослідної станції

доктор ветеринарних наук, доцент Євстаф'єва Валентина Олександрівна, Полтавська державна аграрна академія Міністерства аграрної політики України, професор кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи

Захист відбудеться "26" жовтня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.14 в Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навч. корпус 3, ауд. 65

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 4, к. 28.

Автореферат розісланий "20" вересня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.П. Прус

Анотації

Булавіна В.С. Гіардіоз собак (поширення, патогенез, діагностика, лікування). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.11 - паразитологія. - Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ, 2011.

У дисертації викладено матеріали щодо сучасного поширення гіардіозу собак в Харківській області України, установлена вікова динаміка протозоозу, впроваджені сучасні методи зажиттєвої діагностики гіардіозу собак за допомогою розробленого нового методу забарвлення гіардій, реакцій ІФА та ПЛР. Установлені генотипи гіардій та можлива циркуляція їх між людиною й собакою, вивчені особливості патогенної дії гіардій шляхом здійснення гематологічних і гістоморфологічних досліджень, установлена ефективність окремих схем лікування спонтанного гіардіозу собак.

Для зажиттєвої діагностики гіардіозу собак пропонується новий метод забарвлення гіардій у копроскопічному матеріалі, метод ІФА за допомогою набору реагентів D-3552 "Лямблія-антитіла-ІФА-Бест" фірми "Вектор-Бест" (Київ), метод ПЛР за допомогою комплекту реагентів "ДНК-сорб-АМ" підприємства-виробника "ФГУН ЦНИИЭ (Центральный научно-исследовательский институт эпидемиологии) Ростпотребнадзора" (Москва).

Для лікування спонтанно інвазованих гіардіями тварин запропоновані схеми, до яких входять специфічні препарати: альбендазол у дозі 12,5 мг/кг маси тіла та комплексний препарат бровафом за курсу 5 діб; з одночасним проведенням дезінтоксикації та імунологічного стимулювання (ентеросорбент-В, лактоферон, катозал).

Ключові слова: собаки, гіардії, методи забарвлення, ІФА, ПЛР, схеми лікування. гіардіоз собака протозооз

Булавина B.C. Гиардиоз собак (распространение, патогенез, диагностика, лечение). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.11 - паразитология. - Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины, Киев, 2011.

В диссертации изложены материалы о распространении гиардиоза (лямблиоза) собак в Харьковской области (Украина), экстенсивности и интенсивности инвазии, возрастной динамики протозооза, внедрены современные методы прижизненной диагностики гиардиоза собак с помощью разработанного нового метода окраски гиардий в копроскопическом материале, методов ИФА и ПЦР. Установлены генотипы гиардий, изучена возможность их циркуляции между человеком и собакой, особенности патогенного действия гиардий при экспериментальном заражении, установлена эффективность отдельных схем лечения спонтанного гиардиоза собак.

По результатам копроскопического исследования методами нативного мазка и окраской раствором Люголя установлено распространение гиардиоза среди собак различных пород (великий швейцарский зененхунд, мопс, немецкая овчарка) частного питомника. Общая экстенсивность инвазии составила 28,1 %. При изучении распространения гиардиоза среди 61 бездомной, беспородной собаки приюта животных "Клиника ветеринарной медицины ХГЗВА" экстенсивность инвазии составила 55,7 %, интенсивность 3 - 9 цист и трофозоитов возбудителя в поле зрения микроскопа (Ч400).

При изучении распространения гиардиоза среди 153 бездомных, беспородных собак с использованием метода нативного мазка экстенсивность составила 39,8 %, при окраске раствором Люголя - 50,3 %, при использовании нового метода окраски гиардий (Патент на корисну модель № 45780 Україна (51) МПК (2009) G01N 1/30) экстенсивность инвазии составила 54,25 %. По результатам статистической обработки полученных результатов исследований установлен высокий уровень достоверности разницы поражения гиардиозом животных 1,5-месячного-1,5-годичного возраста от собак 2-4-годичного возраста: при окраске раствором Люголя - (Р<0,01); при окраске новым методом - (Р<0,01, 99,9 %); (М±m=2,14±0,18).

При исследовании бездомных собак методом ИФА диагностическим титром считали 1:128 и выше. Из 70 проб сывороток крови позитивные результаты получены у 56 животных (80 %). Активной фазой болезни, при увеличении концентрации иммуноглобулинов IgG, считали титры антител 1:256 и выше. Собак с титром антител 1:256 - 1:16384 установлено 40 (57,14 %). В эпизоотическом аспекте наиболее опасные животные с титром антител 1:1024 - 1:16384. Таких проб выявлено 12 (17,14 %). Высокий титр антител IgG к Giardia duodenalis в пределах 1:1024 - 1:16384 указывает на угрозу для других животных и человека.

По результатам исследования копроантигена методом ПЦР 80 бездомных собак установлено 29 положительных проб на Giardia duodenalis (34,93 %); 18 на Cryptosporidium parvum (21,68 %), смешанное заражение Giardia duodenalis+Cryptosporidium parvum - 10 (12,04 %).

С помощью метода ПЦР установлены генотипы гиардий человека и собаки. Zoonotic/A человека, при экспериментальном заражении собак, выделяли от животных на 12, 25, 35, 52, 61, 72 день после заражения, что может служить подтверждением антропозоонозных свойств возбудителя. Изучены особенности патогенного действия гиардий при экспериментальном заражении путем проведения гематологических и гистоморфологических исследований, установлена эффективность отдельных схем лечения спонтанного гиардиоза собак.

Для прижизненной диагностики гиардиоза собак предлагается новый метод окраски гиардий в копроскопическом материале раствором карболового фуксина, с промыванием под проточной водой (1 - 2 минуты) и обработкой 10 - 60 секунд в 7 % водном растворе серной кислоты. После мазок опять быстро промывают (2 - 5 секунд) и докрашивают в течение 1 минуты 0,2 % водным раствором метиленового синего. Окончательно промытый под проточной водой мазок высушивают и проводят микроскопию с применением иммерсионной системы (Ч1000).

Предлагается метод ИФА с помощью набора реагентов D-3552 "Лямблия-антитела-ИФА-Бест" фирмы "Вектор-Бест" (Киев), метод ПЦР с помощью комплекта реагентов "ДНК-сорб-АМ" предприятия-производителя "ФГУН ЦНИИЭ (Центральный научно-исследовательский институт эпидемиологии) Ростпотребнадзора" (Москва).

Для лечения собак больных гиардиозом предложены схемы с применением специфических препаратов - альбендазола в дозе 12,5 мг/кг массы тела) и комплексного препарата бровафом при курсе 5 дней; с одновременным проведением дезинтоксикации организма ентеросорбентом-В, лактофероном и иммунологическим стимулированием (риботан, катозал).

Ключевые слова: собаки, гиардии, методы окраски, ИФА, ПЦР, схемы лечения.

Bulavina V.S. Guardia of dogs (distribution, pathogenesis, diagnostic, treatment). - Manuscript.

Thesis for the degree of candidate of veterinary sciences, speciality 16.00.11 - Parasitology. - National University of Live and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv, 2011.

In this thesis the material is presented on the current distribution of giardiasis of dogs in Ukraine (Kharkov region), installed protozoozis age dynamics, the modern methods of diagnosing lifetime of giardiasis of dogs using a new method developed giardia staining, IFA and PСR reactions. Established genotypes of giardia of a human being and a dog, possible circulation between a human being and a dog, studied features of the pathogenic action of giardia through hematological and histomorphological research, studied the effectiveness of certain schemes treatment regimens of giardiasis of dogs.

For life diagnosis of giardiasis of dogs, a new method of giardia (lamblia) coloring in coproscopic material, the method of IFA is recommended using a set of reagents D-3552 "Lamblia-antibody-IFA-Best" of the firm "Vector-Best" (Kyiv), PСR reagent kit using "DNA-Sorbo-AM" of the manufacturer "FGUN CSRIE (The central science-research institute of epidemiology) Rostpotrebnadzor" (Moscow).

For treatment animals spontaneously infested by giardia scheme is proposed using specific preparations: albendazolum in dose of 12,5 mg/kg body weight and complex preparation brovafom in the course of 5 days; with simultaneous detoxification and immune stimulation (enterosobent-B, laktoferon, katozal).

Key words: dogs, giardia, staining coloring, IFA, PСR, schemes of treatment.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Гіардіоз (Giardiаsis) - протозойне захворювання тварин і людини з різноманітними варіантами прояву: у вигляді латентного паразитоносійства, у маніфестних формах або гострого захворювання з клінічним проявом діареї різного ступеня тяжкості, наявністю алергічних та невротичних явищ (Р.Ф. Акимова, 1978; R.C. Thompson et al., 2004; Ю.В. Белоусов, 2005; Є.І. Бодня, О.І. Повгородня, 2005; Р.Г. Лукшина зі співавторами, 2005; Т.В. Новікова зі співавторами, 2006; Є.І. Бодня зі співавторами, 2009; Г.А. Зон, Є.В. Ващик, 2009).

Поширення гіардіозу або гіардіоносійство установлено серед багатьох видів тварин: щурів, мишей, кролів, кішок, жуйних, свиней, коней, собак (Л.Р. Лосьєва зі співавторами, 1983; В.Ф. Нікітін зі співавторами, 1991; A.J. Appelbee et al., 2003; K.A. Becher et al., 2004; A.J. Appelbee, R.C. Thompson, M.E. Olson 2005; N. Allmen et al., 2006; J.A. Castro-Hermida et al., 2006; R. Fayer et al., 2006; T. Coklin et al., 2007; T. Geurden et al., 2008).

Для визначення гіардій у літературних джерелах використовують різні терміни: Giardia lamblia, Giardia intestinalis, Giardia duodenalis, найчастіше Giardia duodenalis, які виявляють у людини та тварин (Падченко І.К., 1972; Хаусман К., 1988; Abe N. et al., 2003; Thompson R.C. et al., 2004; Itoh N. et al., 2006).

Протягом останніх десятиліть здійснено багато досліджень з метою виявлення гіардій у собак з визначенням генотипів збудника шляхом проведення генетичних досліджень (Cirak V.Y., Bauer C., 2004; Thompson R.C. et al., 2004; Itoh N. et al., 2005; Eligio-Garcia L. et al., 2005; Zygner W. et al., 2006; Leonhard S. et al., 2007; Souza Silvio L.P. et al., 2007).

Перші дослідження з вивчення поширення гіардій (лямблій) серед тварин, зокрема собак, в Україні здійснили Н.Г. Столярчук, 1969; І.К. Падченко, 1969, 1972. Більш сучасні дані щодо виявлення гіардій серед популяцій собак в Україні у спеціальній літературі відсутні.

Таким чином, гіардіоз тварин є недостатньо вивченим протозоозом на території України. Зокрема, відсутні дані щодо поширення збудника гіардіозу собак, не розроблені сучасні методи зажиттєвої та посмертної діагностики, відсутні дослідження щодо циркуляції генотипів гіардій між людиною та собаками, відсутні ефективні препарати і схеми лікування хворих тварин.

Особливу небезпеку в поширенні заразних хвороб, спільних для людей і собак, становить безконтрольне збільшення кількості цих тварин. Собаки, уражені паразитами, виділяють у навколишнє середовище величезну кількість інвазійних елементів. Саме тому проблема гіардіозу собак має актуальне значення й потребує подальшого вивчення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у рамках програм кафедри паразитології Харківської державної зооветеринарної академії: "Моніторинг, удосконалення діагностики, лікування та профілактики інвазійних хвороб тварин східного регіону України" (2004 - 2009 рр.) номер державної реєстрації 0105U003599 та під тією ж назвою номер державної реєстрації 0109U006313 (2009 - 2013 рр.), замовник - Міністерство аграрної політики України.

Мета та завдання дослідження. Метою роботи було розробити комплекс сучасних методів діагностики та заходів боротьби з гіардіозом собак в умовах України.

Для досягнення мети необхідно було вирішити такі завдання:

- установити поширення та вивчити вікову динаміку гіардіозу собак на території України;

- удосконалити методи діагностики гіардіозу собак з використанням методів імуноферментного аналізу (ІФА) та полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), розробити новий спосіб фарбування гіардій у копроскопічному матеріалі;

- установити наявність генотипів збудника гіардіозу та можливість циркуляції їх між людиною та собакою за допомогою методу ПЛР;

- вивчити особливості патогенного впливу гіардій на організм експериментально заражених цуценят;

- установити ефективні схеми лікування собак за спонтанного гіардіозу.

Об'єкт дослідження - гіардіоз собак.

Предмет дослідження - гіардії, фекалії, копроантиген, кров та сироватка крові собак різного віку і порід, трупи загиблих під час експериментального зараження цуценят.

Методи дослідження - паразитологічні, клінічні, гематологічні, патогістологічні, серологічні, генетичні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в Україні вивчено поширення гіардіозу собак, екстенсивність та інтенсивність інвазії. Встановлена вікова динаміка цього протозоозу, впроваджені сучасні методи зажиттєвої діагностики гіардіозу собак за допомогою розробленого нового методу забарвлення гіардій, реакцій ІФА та ПЛР. Вивчені генотипи гіардій та їх циркуляція між організмом людини й собаки, особливості патогенної дії збудника гіардіозу на організм собак при їх експериментальному зараженні, установлена ефективність окремих схем лікування хворих на гіардіоз собак.

Наукову новизну виконаної роботи підтверджено патентами України на корисну модель № 45780, Україна (51) МПК (2009) G01N 1/30 Спосіб забарвлення гіардій (лямблій) / Приходько Ю.О., Пономаренко В.Я., Булавіна В.С. Заявл. 12.06.2009; опубл. 25.11.2009, Бюл. № 22. - 3 с. 125.; на корисну модель № 53593, Україна МПК (2010) G01N 1/30 Спосіб ідентифікації Giardia intestinalis у популяції собак за допомогою полімеразної ланцюгової реакції / Приходько Ю.О., Пономаренко В.Я., Кульшин В.Є., Булавіна В.С. Заявл. 19.04.2010; опубл. 11.10.2010, Бюл. № 19.

Практичне значення одержаних результатів. Для боротьби з гіардіозом собак в умовах України запропоновані "Рекомендації з діагностики, лікування та профілактики гіардіозу (лямбліозу) тварин", затверджені науково-методичною радою Державного комітету ветеринарної медицини (протокол № 1 від 23.12.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Здобувачем самостійно здійснено аналіз літературних джерел за темою дисертаційної роботи, виконано експериментальні дослідження, аналіз та узагальнення отриманих результатів. Вибір теми дисертаційної роботи та напрямків досліджень проведено спільно з науковим керівником. Конкретний внесок у виконанні етапів досліджень відображено в кожній науковій статті, що були опубліковані здобувачем у співавторстві, які задекларовані в списку опублікованих праць автореферату.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на: науково-практичній і навчально-методичній конференції за результатами наукової діяльності вчених факультету ветеринарної медицини ХДЗВА за 2007 - 2008 навчальний рік з міжнародною участю "Новітні досягнення та перспективи ветеринарної медицини" (14-15 травня 2008 р., смт. Мала Данилівка: ХДЗВА); ІІІ науково-практичній конференції Міжнародної асоціації паразитоценологів (14-17 жовтня 2008 р., Вітебськ: ВГАВМ); Міжнародній науково-практичній конференції "Конярство в Україні: стан, проблеми і перспективи" (1 жовтня 2008 р., смт. Мала Данилівка: ХДЗВА); на наукових конференціях професорсько-викладацького складу, наукових співробітників та аспірантів (2008 - 2011 рр.); XIII Міжнародній науково-виробничій конференції "Проблеми сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі та шляхи їх вирішення" (19-22 травня 2009 р., Білгород: БДСГА); ХІV конференції Українського наукового товариства паразитологів (21-24 вересня 2009 р., Ужгород); науково-практичній і навчально-методичній конференції до 205-річчя започаткування наукової школи епізоотологів ХДЗВА з міжнародною участю "Проблеми, новітні здобутки та перспективи розвитку епізоотології" (4-5 листопада 2009 р., смт. Мала Данилівка: ХДЗВА); звітній науково-практичній і навчально-методичній конференції за результатами наукової діяльності вчених факультету ветеринарної медицини ХДЗВА за 2008-2009 навчальний рік, присвяченій 125-річному ювілею кафедри гігієни тварин і ветеринарної санітарії та започаткуванню наукової школи зоогігієністів "Новітні досягнення та перспективи ветеринарної медицини" (20-21 травня 2009 р., смт. Мала Данилівка: ХДЗВА); XIV Міжнародній науково-виробничій конференції "Проблеми сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі та шляхи їх вирішення" (17-20 травня 2010 р., Білгород: БДСГА).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в 13 наукових працях, у тому числі: у шести наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України; двох деклараційних патентах України на корисну модель; чотирьох тезах доповідей на наукових конференціях (одні з них - одноосібно) та одних рекомендаціях з діагностики, лікування та профілактики гіардіозу (лямбліозу) тварин.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 114 сторінках комп'ютерного тексту, ілюстрована 18 таблицями, 12 рисунками та включає: вступ, огляд літератури та вибір напрямків досліджень, матеріали і методи досліджень, результати досліджень, узагальнення результатів досліджень та їх аналіз, висновки, пропозиції виробництву, список використаної літератури, який налічує 181 джерело, серед них 105 іноземних авторів, додатки.

Основний зміст роботи

Матеріали й методи досліджень. Експериментальна частина дисертаційної роботи, апробація та виробнича перевірка результатів досліджень була здійснена протягом 2008-2010 рр. на базі кафедри паразитології Харківської державної зооветеринарної академії, дорадницького центру "Клініка ветеринарної медицини ХДЗВА" та у лабораторії молекулярної діагностики й клітинних біотехнологій "Вірола" при Харківській медичній академії післядипломної освіти. Відбір копроскопічного матеріалу від людини, для подальшого експериментального зараження собак, проводили у Харківській обласній санітарно-епідеміологічній станції (СЕС) та Мереф'янській районній СЕС, гістоморфологічні дослідження проведені у лабораторії патоморфології й імунології Національного наукового центру "Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини" (ННЦ ІЕКВМ).

Дослідження були проведені на 32 собаках приватного розплідника м. Дергачі Харківської області та 214 безпритульних тваринах дорадницького центру "Клініка ветеринарної медицини ХДЗВА".

На першому етапі наших досліджень було проведено копроскопічні дослідження проб фекалій від 32 тварин приватного розплідника м. Дергачі Харківської області та 61 безпритульної собаки, відловлених у різних районах м. Харкова й доставлених у дорадницький центр "Клініка ветеринарної медицини ХДЗВА".

Тварини приватного розплідника були таких порід: великий швейцарський зененхунд, німецька вівчарка, мопс.

Популяція відловлених безпритульних собак у різних районах м. Харкова та доставлених у дорадницький центр "Клініка ветеринарної медицини ХДЗВА" була представлена тваринами від 2,5-3-місячного до 8-річного віку. Проби фекалій відбирали індивідуально. Дослідження здійснювали в день відбору фекалій. З кожної проби готували по 4 мазки. й матеріал досліджували за методом нативного мазка (2 мазки) й за методом фарбування розчином Люголя (2 мазки). Мікроскопування здійснене за збільшення Ч400.

На другому етапі досліджень копроскопічними методами обстежено 153 безпритульних тварини, популяція собак була представлена тваринами від 1,5-2-місячного до 4-річного віку. З кожної проби готували по 6 мазків.

Собак досліджували за методами нативного мазка, фарбування розчином Люголя та розробленим нами методом забарвлення гіардій (Патент на корисну модель № 45780 Україна (51) МПК (2009) G01N 1/30). При цьому вивчали вікову динаміку гіардіозу собак.

Методом ІФА було обстежено 70 тварин. Для дослідження відбирали проби крові, отримували сироватку, заморожували за температури -20 °С. Дослідження здійснювали за допомогою набору реагентів D-3552 "Лямблія-антитіла-ІФА-Бест" фірми "Вектор-Бест" (м. Київ). Аналіз проводили згідно з інструкцією виробника, з використанням кон'югату, специфічного до антитіл класу IgG собаки. Перед початком аналізу проби сироваток були розведені у співвідношенні 1:64 фізіологічним розчином.

З метою удосконалення діагностики гіардіозу собак було обстежено 83 тварини за допомогою методу ПЛР. З цією метою відбирали свіжі проби фекалій і центрифугували їх за методом формалін-ефірного збагачення. Отриманий субстрат розподіляли в лабораторні пробірки типу "Еппіндорф", додавали лужний розчин у співвідношенні 1:1 та заморожували за температури -20 °С і зберігали до проведення реакції. Дослідження на ПЛР на наявність генотипів А і В Giardia duodenalis (29 позитивних проб) здійснювали за допомогою комплекту реагентів "ДНК-сорб-АМ" підприємства-виробника "ФГУН ЦНДІЕ (Центральний науково-дослідницький інститут епідеміології) Ростпотребнадзору" (м. Москва).

З метою порівняння різних методів діагностики гіардіозу одночасно відбирали фекалії і кров від 23 собак та досліджували за методами копроскопії (фарбування розчином Люголя), ІФА на наявність Giardia duodenalis та ПЛР на наявність Giardia duodenalis+Cryptosporidium parvum.

На третьому етапі досліджень було досліджено циркуляцію генотипів збудника гіардіозу між людиною та собакою.

Матеріал для експериментального зараження цуценят отримували від дітей з діагнозом гіардіоз, який відбирали співробітники Харківської та Мереф'янської СЕС. З кожної проби дитячих фекалій готували супернатанти за методом формалін-ефірного збагачення для подальшого дослідження на наявність генотипів Giardia duodenalis за методом ПЛР.

З метою розробки методики експериментального зараження цуценят підраховували кількість гіардій (цист, трофозоїтів) у 1 мл копроскопічного матеріалу людини та встановлювали необхідну кількість гіардій для зараження тварин. Залежно від консистенції фекалій, до кожної проби в кількості 50 мл матеріалу додавали 50-75 мл 0,9 % розчину натрію хлориду. Брали 15 мл розбавлених фекалій та центрифугували 3 хв. за 1500 об/хв. До

2 мл придонного осаду додавали 2 мл консерванту Турдиєва. Відбирали по

0,5 мл суміші та поміщали до камери Горяєва. Підрахунок вели в 50 великих чистих квадратах за збільшення Ч400. В отриманій суміші визначали кількість цист гіардій в 1 мл. Результати обчислювали за формулою:

,

де Х - кількість гіардій в 1мм 3;

П - сума гіардій, підрахованих в камері;

У - ступінь розведення;

4000 - об'єм малого квадрата;

800 - кількість малих квадратів в 50 великих.

За результатами підрахунку кількості гіардій за вказаним методом було встановлено в 1 мл копроскопічного матеріалу людини від 800 до 1000 цист і трофозоїтів збудника.

Для експериментального зараження було відібрано 7 цуценят 3-6-місячного віку. Дослідних собак утримували індивідуально в клітках. Попередньо у них були проведені копроскопічні обстеження на наявність яєць гельмінтів і гіардій. До початку експериментального зараження від цих тварин відбирали проби фекалій, з яких готували супернатанти за методом формалін-ефірного збагачення та досліджували їх методом ПЛР на наявність генотипів Giardia duodenalis. Експериментальне зараження цуценят копроскопічним матеріалом від людини здійснювали перорально за допомогою одноразових шприців об'ємом 10 та 20 мл у дозі 50 мл копроскопічної суміші з вмістом цист і трофозоїтів гіардій в межах 40-50 тисяч на тварину.

Після експериментального зараження цуценят проводили постійні індивідуальні відбори проб фекалій на 12, 25, 35, 52, 61, 72 добу. З цих проб готували супернатанти за методом формалін-ефірного збагачення для подальшого дослідження генотипів гіардій.

На четвертому етапі досліджень вивчали патогенну дію збудника гіардіозу на організм собак, експериментально заражених генотипом людини. До й після експериментального зараження за 7 цуценятами було встановлено клініко-паразитологічне спостереження протягом 75 діб. Цим тваринам проводили термометрію, вимірювали показники пульсу, дихання, відзначали наявність зміни консистенції фекалій, ознак діарейного синдрому. Від цуценят № 3, 4, 5 до зараження та на 25, 35, 52 добу після експериментального інвазування відбирали кров для гематологічних досліджень. Досліджували кількість еритроцитів, лейкоцитів, у т.ч. еозинофілів, вміст гемоглобіну, загального білку, визначали показники гематокриту, бактерицидної та лізоцимної активності сироватки крові згідно із загальноприйнятими методиками.

На 35 добу після експериментального зараження загинули двоє цуценят. Було проведено патолого-анатомічний розтин та гістоморфологічні дослідження різних відділів тонкого кишечнику загиблих тварин. У разі цього зразки кишечника фіксували у 10 %-му розчині нейтрального формаліну. Проби з різних відділів тонкого кишечнику були зневоднені у етиловому спирті висхідної концентрації - 70 %, 80 %, 90 %, 96 % та абсолютному спирті. У подальшому проби обробляли в розчині спирт-хлороформу, хлороформі, у трьох порціях парафіну з подальшою заливкою в парафін. Гістопрепарати виготовляли за стандартними методиками, прийнятими в гістоморфологічних дослідженнях, фарбували гематоксилін-еозином.

На п'ятому етапі досліджень було проведене лікування спонтанно інвазованих гіардіями собак від 1,5-місячного до 1-річного віку. Для вивчення ефективності препаратів відібрали собак з інтенсивністю інвазії від 2 до 9 цист та трофозоїтів у полі зору мікроскопа. Кількість збудників визначали за новим методом забарвлення (Ч1000). Усього було використано 36 тварин різного віку.

Після встановлення діагнозу зазначених собак умовно, по мірі надходження в дорадницький центр "Клініка ветеринарної медицини ХДЗВА", поділили на чотири групи: три дослідні по 10 тварин та одну контрольну - 6 собак. Тварин годували кашами й сухими кормами з вільним доступом до води.

Вибір схеми лікування спонтанно інвазованих тварин було здійснено згідно проведеного аналізу вітчизняної та іноземної літератури. З препаратів специфічної терапії використали: азинокс (діюча речовина [ДР] - 5 % празиквантелу) виробництво "Агроветзахист" (Росія), бровальзен (ДР - 25 % альбендазолу) та бровафом (ДР - метронідазолу - 100 мг, фуразолідону - 70 мг, окситетрацикліну гідрохлориду - 30 мг у 1 г препарату) - "Бровафарма" (Україна). Одночасно призначали ентеросорбенти та імуномодулятори.

Собакам першої групи задавали на початку вранішньої годівлі змішаний з кормом азинокс у дозі 5 мг/кг ДР (1 таблетка - 50 мг празиквантелу на 10 кг маси тіла) 5 діб поспіль. Одночасно проводили патогенетичну терапію: цамакс ентеросорбент у дозі 1 таблетка на тварину два рази на добу (зранку та ввечері в період годування) та риботан внутрішньом'язово в дозі 1 мл на тварину один раз на добу протягом 5 діб.

Тваринам другої групи протягом 5 діб застосовували бровальзен у дозі 12,5 мг/кг ДР (1 таблетка - 125 мг альбендазолу на 10 кг маси тіла), ентеросорбент-В у дозі 0,5 г/кг маси тіла 1 раз на добу та катозал внутрішньом'язово в дозі 1 мл на тварину один раз на добу.

Собакам третьої групи з кормом давали бровафом у дозі за ДР: метронідазолу 10 мг/кг, фуразолідону 7 мг/кг, окситетрацикліну гідрохлориду 3 мг/кг (1 таблетка - 100 мг метронідазолу, 70 мг фуразолідону, 30 мг окситетрацикліну гідрохлориду на 10 кг маси тіла), лактоферон у дозі 1 таблетка на 10 кг маси тіла один раз на добу протягом 5 діб.

Тваринам четвертої (контрольної) групи лікування не проводили.

Ефективність різних схем терапії за гіардіозу собак встановлювали шляхом клініко-паразитологічного обстеження дослідних собак на 5-7-му добу після лікування. Копроскопічні дослідження здійснювали за запропонованим нами методом забарвлення гіардій.

Результати досліджень

Поширення гіардіозу серед собак приватного розплідника м. Дергачі Харківської області. Результати досліджень 32 тварин за методом фарбування розчином Люголя свідчать, що собаки порід великий швейцарський зененхунд, німецька вівчарка, мопс були уражені збудником гіардіозу. З 21 обстеженої тварини породи великий швейцарський зененхунд гіардій виявили у 7 собак, що становило 33,3 %. Найбільш ураженим був молодняк з 1-місячного до 1-річного віку. Тварини 1-міс. віку були уражені на 50 %, 1,5-міс. - 66,6 %, 3-міс. - 33,3 %; 1-річного - 33,3 %. З 5-ти обстежених мопсів збудника виявили у 1 собаки 3-річного віку (20 %). При дослідженні 6-ти німецьких вівчарок гіардії встановлені у 1 цуценяти 2,5-міс. віку (16,6 %). Таким чином, з 32 обстежених тварин збудник гіардіозу виявлений у 9 (28,1 %).

Дослідження поширення гіардіозу серед безпритульних собак дорадницького центру "Клініка ветеринарної медицини ХДЗВА". При дослідженні 61 безпритульної собаки дорадницького центру "Клініка ветеринарної медицини ХДЗВА" за методом фарбування розчином Люголя встановлена ураженість збудником гіардіозу 34 собак. Це були, переважно, безпородні собаки або їх помісі з породами німецька вівчарка, ротвейлер, бульдог. Серед собак 2,5-місячного-1-річного віку екстенсивність гіардіозної інвазії становила 81,25 % (16 тварин) за інтенсивності інвазії (ІІ) від 1 до 8 цист у полі зору мікроскопу. Найбільша ІІ (6 - 8 цист збудника у полі зору мікроскопа) була встановлена у цуценят 3-місячного віку. У тварин 1-річного віку екстенсивність інвазії (ЕІ) була 66,6 % (6 тварин) з ІІ - 1-5 цист у полі зору. Серед собак 1,5 - 2-річного віку ЕІ становила 42,85 % (6 тварин) з ІІ 2-5 цист. У собак 2,5 - 3-річного віку ЕІ становила 60 % (9 тварин) при ІІ - 2-5 цист у полі зору, у тварин 3,5 - 4-річного віку ЕІ - 41,6 % (5 тварин) з ІІ - 3-4 цисти. У собак 8-річного віку ЕІ становила 25 % (1 тварина) з ІІ - 1-2 цисти у полі зору. Таким чином, ЕІ у безпритульних собак становила 55,7 %.

Отже, за результатами наших досліджень, захворювання на гіардіоз зустрічалось як серед собак приватного розплідника м. Дергачі Харківської області (породи великий швейцарський зененхунд, мопс, німецька вівчарка), так і у безпритульних, безпородних тварин, відловлених у різних районах м. Харкова.

Порівняльна характеристика ефективності копроскопічних методів діагностики гіардіозу. На даному етапі досліджень було проведено обстеження 153 собак дорадницького центру "Клініка ветеринарної медицини ХДЗВА" з використанням різних копроскопічних методів діагностики. Нами установлено, що за використання методу нативного мазка екстенсивність гіардіозної інвазії (ЕІ) серед собак 1,5-місячного - 1-річного віку дорівнювала 43,75 % з ІІ від 1 до 4 цист і трофозоїтів у полі зору мікроскопу. У тварин 1,5-2-річного віку ЕІ становила 40,5 % з ІІ від 1 до 4 цист. У собак 2,5-3-річного віку ЕІ дорівнювала 37,9 % з ІІ від 1 до 3 цист. У тварин 3,5-4-річного віку ЕІ становила 30,4 %, ІІ - від 1 до 3 цист. Таким чином, при використанні для діагностики гіардіозу методу нативного мазка була виявлена 61 хвора собака, що становило 39,8 %.

При використанні методу фарбування розчином Люголя для діагностики гіардіозу встановили, що у собак 1,5-місячного-1-річного віку ЕІ становила 57,8 % з ІІ від 1 до 9 цист і трофозоїтів у полі зору мікроскопу. У тварин 1,5 - 2-річного віку ЕІ - 48,6 % з ІІ від 1 до 5 цист. У собак 2,5- 3-річного віку ЕІ - 44,8 % з ІІ від 1 до 4 цист. У тварин 3,5-4-річного віку ЕІ становила 39,1 % з ІІ від 1 до 3 цист. Отже, методом фарбування розчином Люголя встановили ураженість 77 тварин (50,3 %).

Використовуючи запропонований нами метод забарвлення отримали такі дані: серед собак 1,5-місячного-1-річного віку ЕІ становила 62,5 % з ІІ від 2 до 9 (Ч1000) цист і трофозоїтів у полі зору мікроскопу. У тварин 1,5- 2-річного віку ЕІ - 51,35 % з ІІ від 1 до 4 цист. У собак 2,5-3-річного віку ЕІ - 48,3 % з ІІ від 1 до 4 цист. У тварин 3,5-4-річного віку ЕІ становила 43,5 % з ІІ від 1 до 3 цист. За даними нового методу забарвлення для діагностики гіардіозу встановили ураженість 83 собак (54,25 %).

При вивченні вікової динаміки гіардіозу за методом нативного мазка фекалій встановили, що ураження тварин 1,5-місячного-1,5-річного віку в порівнянні з тваринами 2-4-річного віку було статистично не вірогідним (Р<0,05, 95 %). При фарбуванні фекалій розчином Люголя у тварин тих же вікових груп установлено високий (Р<0,01, 99 %) рівень вірогідності ураження. Найвищий рівень (Р<0,001, 99,9 %) встановлено при обстеженні собак за допомогою розробленого способу забарвлення гіардій (ХДЗВА).

Використання методу ІФА для діагностики гіардіозу у безпритульних собак. За методом ІФА було обстежено 70 безпритульних собак. Діагностичним титром вважали 1:128 та вище. Титр, нижчий від діагностичного, вважався негативним. Позитивні результати були отримані у 56 пробах, що становило 80 %. Титр 1:128 встановили у 16 пробах (22,85 %), таких тварин слід вважати паразитоносіями. Титр 1:64 вказує на те, що тварини є носіями антитіл до Giardia duodenalis (Lamblia intestinalis).

Активною фазою хвороби, за збільшення концентрації імуноглобулінів IgG, вважають титр антитіл 1:256 і більше. З титром антитіл 1:256 - 1:16384 установлено 40 собак (57,14 %). В епізоотичному відношенні найбільш небезпечні тварини з титром антитіл 1:1024 - 1:16384. Таких проб виявилося 12 (17,14 %). Високий титр антитіл IgG до Giardia duodenalis у межах 1:1024 - 1:16384 вказує на загрозу для інших тварин і людини.

Ефективність застосування методу ПЛР для виявлення хворих на гіардіоз безпритульних собак. Від 83 проб копроантигену досліджених методом ПЛР було отримано 29 (34,93 %) позитивних до ДНК Giardia duodenalis, 18 (21,68 %) до Cryptosporidium parvum, 10 (12,04 %) до змішаного ураження Giardia duodenalis+Cryptosporidium parvum. Результати досліджень наведено в табл. 1.

Результати порівняльної ефективності методів копроскопії, ІФА, ПЛР за гіардіозу собак наведено в табл. 2. Нами установлено, що при копроскопічних дослідженнях фекалій екстенсивність інвазії становила 30,43 % (7 тварин), ІФА (титр антитіл 1:128 та більше) - 78,26 % (18 проб), ПЛР - 56,52 % (13 проб).

Таблиця 1 Результати використання методу ПЛР для виявлення збудника гіардіозу у безпритульних собак

Збудники	Кількість собак	ЕІ, %
	обстежених	уражених
Giardia duodenalis	83	29	34,93
Cryptosporidium parvum		18	21,68
Giardia duodenalis+Cryptosporidium parvum		10	12,04

Таблиця 2 Порівняльна ефективність методів копроскопії, ІФА та ПЛР для виявлення збудника гіардіозу собак

№ з/п проби	Метод копроскопічних досліджень, кількість цист у полі зору	Метод ІФА, титр антитіл Giardia duodenalis	Метод ПЛР, ДНК Giardia duodenalis	Метод ПЛР, ДНК Cryptosporidium parvum
1	2-3	1:512	+	-
2	-	1:64	-	-
3	-	1:128	-	-
4	-	1:256	-	-
5	3-4	1:1024	+	+
6	2-3	1:4096	+	-
7	-	1:512	-	-
8	1-3	1:1024	+	-
9	-	1:64	-	-
10	1-2	1:128	+	-
11	-	1:64	-	-
12	-	1:128	+	+
13	-	1:512	-	-
14	3-5	1:2048	+	-
15	-	1:256	+	-
16	-	1:64	-	-
17	-	1:128	+	+
18	-	1:256	+	+
19	-	1:512	+	-
20	-	1:512	+	-
21	2-6	1:4096	+	+
22	-	1:256	-	-
23	-	1:64	-	-

Таким чином, при дослідженні 23 собак на гіардіоз за методами копроскопії (фарбування розчином Люголя), ІФА та ПЛР найефективнішим виявився метод ІФА - 78,26 %.

Встановлення генотипів та особливостей циркуляції збудника гіардіозу за допомогою методу ПЛР. На цьому етапі досліджень вивчали генотипи збудника гіардіозу та їх циркуляцію між людиною та собакою. У цьому разі нами були виявлені генотипи збудника гіардіозу людини. Розроблена методика експериментального зараження цуценят гіардіями, отриманими від людини.

Встановлена циркуляція генотипів збудника Giardia duodenalis між людиною та собакою. Дослідження проводили за допомогою методу ПЛР з використанням праймерів генотипів А і В.

Результати досліджень супернатантів з фекалій дітей різного віку (від 1,5 до 8 років) на наявність генотипів А і В наведено в табл. 3.

Таблиця 3 Генотипи Giardia duodenalis, встановлені у супернатантах фекалій людини

№ з/п	Місце надходження матеріалу	Генотип, виявлений в отриманому матеріалі
1	Харківська обласна санепідемстанція	А
2	Мереф'янська районна санепідемстанція	А
3	Кафедра паразитології та тропічних хвороб обласної клінічної інфекційної лікарні №22	А

Як відображено в табл. 3, у супернатантах з дитячих фекалій був виявлений генотип Zoonotic/А, який реєструють у людини, свійських тварин, собак, кішок, бобрів, мурчаків тощо.

Результати дослідження супернатантів до й після експериментального зараження собак наведено в табл. 4.

Нами встановлено, що за експериментального зараження цуценят виділення збудника генотипу Zoonotic/А з фекаліями заражених тварин відбувається починаючи з 12 доби після зараження.

У цуценяти № 1 виділення генотипу Zoonotic/А Giardia duodenalis встановлено на 25 та 61 добу після зараження. У тварини № 2 - тільки на 52 добу. У цуценяти № 3 цей генотип виділяли на 35, 52, 61, 72 добу після експериментального зараження. У цуценяти № 4 - на 25, 35, 72 добу. У тварини № 5 Zoonotic/А встановлено на 25, 35, 52 добу, а на 61 добу зареєстровано виділення генотипу Zoonotic/В. У цуценят № 6, 7 Zoonotic/А встановлено на 12 і 25 добу, а на 35 добу після експериментального зараження ці тварини загинули.

Результати досліджень вказують на антропозоонозні властивості збудника гіардіозу та можливість циркуляції генотипу Zoonotic/А між людиною та собакою.

Таблиця 4 Генотипи Giardia duodenalis, встановлені у експериментально заражених цуценят

№з/п	До зараження	Доба після зараження
		12	25	35	52	61	72
1	не виявлено (- // -)	- // -	А	- // -	- // -	А	- // -
2	- // -	- // -	- // -	- // -	А	- // -	- // -
3	- // -	- // -	- // -	А	А	А	А
4	- // -	- // -	А	- // -	А	- // -	А
5	- // -	- // -	А	А	А	В	- // -
6	- // -	А	А	падіж
7	- // -	А	А	падіж

З метою встановлення генотипів А і В збудника гіардіозу у 29 собак, які позитивно реагували на наявність ДНК Giardia duodenalis за методом ПЛР, провели генотипування цих проб. Використовували праймери, специфічні до генотипів А та В. Установлено 25 тварин з генотипом А (86,2 %) та 4 собаки з генотипом В (13,8 %). Здійснені дослідження вказують на наявність у обстежених собак генотипу Zoonotic/А та генотипу Zoonotic/В, які виділяють від людини, свійських тварин, собак, бобрів, шиншил, щурів тощо.

Вивчення патогенної дії збудника гіардіозу після експериментального зараження генотипом людини. На цьому етапі досліджень, після експериментального зараження собак копроскопічним матеріалом з гіардіями людини (генотип Zoonotic/А), від цуценят № 3, 4, 5 до та на 25, 35, 52 добу після експериментального інвазування відбирали кров для гематологічних досліджень. Визначали кількість еритроцитів, лейкоцитів, у т.ч. еозинофілів, вміст гемоглобіну, загального білка, показники гематокриту та бактерицидну й лізоцимну активність сироватки крові.

За результатами досліджень установлено зниження кількості еритроцитів на 16,9 %, вмісту гемоглобіну - на 6 %, показника гематокриту - на 17,8 %, збільшення кількості лейкоцитів на 7 % за рахунок еозинофілії та вмісту загального білка сироватки крові на 18 % порівняно з показниками до зараження. Відзначено зниження бактерицидної і лізоцимної активності сироватки крові на 5,2 % і 11,1 % відповідно.

Було проведено патолого-анатомічний розтин двох загиблих цуценят. В обох випадках у тонкому відділі кишечника були виявлені загальні патолого-анатомічні зміни. Кишечники трубчастої форми, прохідність збережена, слизова оболонка має сірувато-білий колір з червоним відтінком, з поверхні видні дрібнокрапкові плями червоного кольору. Вміст кишечників водянистий, з неприємним запахом.

Від загиблих на 35-ту добу після експериментального зараження тварин провели дослідження гістоморфологічних змін різних відділів тонкого кишечника (дванадцятипала та порожня кишки). Установлені такі зміни: набряк слизової оболонки, атрофія кишкових ворсинок, десквамація призматичного епітелію. Порушення цілісності кишкових крипт та часткову десквамацію епітеліоцитів у просвіт крипт. У підслизовій оболонці виявляли набряк та макрофагальну реакцію. Зазначені гістоморфологічні зміни кишечника характерні для гіардіозу.

Порівняльна ефективність різних схем лікування собак за спонтанного гіардіозу. Результати застосування різних схем терапії собак наведено в табл. 5.

Таблиця 5 Порівняльна ефективність різних препаратів для лікування собак за спонтанного гіардіозу

№ групи	Кількість тварин у групі	ЕІ, %	ІІ, кількість збудників у полі зору (Ч1000)	ЕЕ, %	ІЕ, %
		До лікування	Після лікування	До лікування	Після лікування
1	10	100	10	3 - 11	1	90	91
2	10	100	-	3 - 9	-	100	100
3	10	100	-	2 - 5	-	100	100
4	6	100	100	2 - 4	2 - 4	-	-

При застосуванні празиквантелу (собакам 1-ї дослідної групи) і одночасному використанні цамакс ентеросорбенту та імуномодулятору риботану, екстенсефективність (ЕЕ) становила 90 % та інтенсефективність (ІЕ) - 91 %. У однієї тварини на 5 та 7 добу після лікування реєстрували зміни клінічних показників та цист збудника у копроскопічному матеріалі.

За використання альбендазолу з паралельним введенням ентеросорбенту-В й катозалу (тваринам 2-ї дослідної групи) екстенсефективність та інтенсефективність лікування склала 100 %. Екстенсефективність та інтенсефективність лікування з використанням бровафому у схемі з лактофероном (3-тя дослідна група) також становила 100 %.

Тварини контрольної групи протягом досліду постійно виділяли збудника гіардіозу - 2-4 цисти та трофозоїта у полі зору мікроскопа.

Висновки

1. У дисертації наведено нові дані щодо поширення в Україні гіардіозу собак, запропоновано сучасні методи прижиттєвої діагностики інвазії за розробленою новою методикою забарвлення гіардій у копроскопічному матеріалі та використання ІФА і ПЛР. Установлені генотипи гіардій та їх циркуляція між людиною й собакою, особливості патогенної дії гіардій, розроблені схеми лікування хворих тварин.

2. Загальна ураженість гіардіозом породних та безпритульних безпородних собак, відловлених у різних районах м. Харкова, була в межах від 28,1 до 55,7 %.

3. При порівнянні різних методів діагностики встановлено, що розроблений нами новий метод забарвлення гіардій метиленовим синім підвищив ефективність виявлення збудника у фекаліях на 3,95 % порівняно з використанням методу фарбування розчином Люголя та на 14,45 % - з методом нативного мазка.

4. За використання нового методу забарвлення метиленовим синім при вивченні вікової динаміки гіардіозу собак встановлено високий рівень вірогідності різниці ураження гіардіозом тварин 1,5-місячного-1,5-річного віку до собак 2-4-річного віку 99,9 % (Р<0,001) (М±m=2,14±0,18). За методом фарбування розчином Люголя рівень вірогідності різниці ураження тварин 1,5-місячного-1,5-річного віку до собак 2-4-річного віку становив 99 % (Р<0,01) (М±m=1,57±0,14). Дані отримані за методом нативного мазка були не вірогідними.

5. При дослідженні на гіардіоз безпритульних собак за методом ІФА із 70 проб сироваток крові позитивні результати були отримані у 56 пробах (з титром антитіл 1:128 та більше), що дорівнювало 80 %. Собак з титром антитіл 1:256 - 1:16384 установлено 40 (57,14 %). В епізоотичному аспекті найбільш небезпечні тварини з титром антитіл 1:1024 - 1:16384 (17,14 %). Високий титр антитіл IgG до Giardia duodenalis указує на загрозу зараження для інших тварин і людини.

6. Дослідженням на гіардіоз 83 безпритульних собак за допомогою методу ПЛР на наявність ДНК Giardia duodenalis отримано 29 позитивних проб (34,93 %), на ДНК Cryptosporidium parvum - 18 (21,68 %), змішане ураження Giardia duodenalis+Cryptosporidium parvum - 10 (12,04 %).

7. При експериментальному зараженні цуценят 3-6-місячного віку копроскопічною сумішшю з фекалій людини у дозі 40-50 тис. цист та трофозоїтів гіардій генотипу Zoonotic/А виділення у фекаліях збудника генотипу Zoonotic/А встановлено з 12 по 72 добу після зараження. Здійснені дослідження вказують на можливість циркуляції гіардій генотипу Zoonotic/А між людиною й собакою та підтверджують антропозоонозні властивості збудника.

8. При проведенні дослідження гематологічних показників у собак, експериментально заражених копроскопічним матеріалом з гіардіями людини (генотип Zoonotic/А), установлено зниження кількості еритроцитів на 16,9 %, вмісту гемоглобіну на 6 %, гематокриту на 17,8 %, збільшення кількості лейкоцитів на 7 % за рахунок еозинофілії та вмісту загального білка сироватки крові на 18 %. Відзначено зниження бактерицидної активності на 5,2 % і лізоцимної активності сироватки крові на 11,1 %.

9. При аналізі гістоморфологічних змін ділянок тонкого відділу кишечника (дванадцятипала та порожня кишки) від загиблих тварин на 35 добу після експериментального зараження встановлено: набряк слизової оболонки, атрофія кишкових ворсинок, порушення цілісності кишкових крипт та часткова десквамація епітеліоцитів у просвіт крипт.

10. За лікування інвазованих гіардіями тварин празиквантелом у дозі 5 мг/кг з одночасною дезінтоксикацію цамакс-ентеросорбентом у дозі 2 таблетки на добу на одну тварину та імунологічним стимулюванням риботаном у дозі 1 мл протягом 5 діб екстенсефективність дорівнювала 90 %, інтенсефективність - 91 %. За лікування альбендазолом у дозі 12,5 мг/кг маси тіла з одночасним використанням ентеросорбенту-В у дозі 0,5 г/кг маси тіла 1 раз на добу та катозалу у дозі 1 мл на добу протягом 5 діб, екстенсефективність та інтенсефективність становили 100 %. За лікування комплексним препаратом бровафом з одночасним призначенням лактоферону в дозі 1 таблетка на 10 кг маси тіла протягом 5 діб екстенсефективність та інтенсефективність становили 100 %.

Пропозиції виробництву

1. Для зажиттєвої діагностики гіардіозу собак пропонується новий метод забарвлення гіардій у копроскопічному матеріалі (патент України на корисну модель № 45780, 25.11.2009 р.).

2. Для ідентифікації гіардій у копроантигені й установленні генотипів збудника пропонується спосіб ідентифікації Giardia intestinalis у популяції собак за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (патент України на корисну модель № 53593, 11.10.2010 р.).

3. Для встановлення рівня титрів антитіл класу IgG сироватки крові популяції собак пропонується реакція імуноферментного аналізу з використанням набору реагентів D-3552 "Лямблія-антитіла-ІФА-Бест" фірми "Вектор-Бест" (Київ).

4. Дані дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі під час вивчення дисципліни "Паразитологія та інвазійні хвороби тварин" і наукових дослідженнях кафедри паразитології та іхтіопатології Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнології ім. С.З. Гжицького; кафедри паразитології, ветсанекспертизи та зоогігієни Житомирського національного агроекологічного університету, кафедри паразитології та тропічної ветеринарії Національного університету біоресурсів і природокористування України, на що є картки зворотнього зв'язку.

5. Пропонуються "Рекомендації з діагностики, лікування та профілактики гіардіозу (лямбліозу) тварин", схвалені та затверджені науково-методичною радою Державного комітету ветеринарної медицини України (23.12.2010 р., протокол № 1).

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Приходько Ю.О. Рекомендації з діагностики, лікування та профілактики гіардіозу (лямбліозу) тварин: / Приходько Ю.О., Пономаренко В.Я., Булавіна В.С. // Методичні рекомендації для спеціалістів ветеринарної медицини, власників дрібних тварин, студентів та викладачів аграрних навчальних закладів. - Схвалені та затверджені науково-методичною радою Державного комітету ветеринарної медицини України (протокол № 1 від 23.12.2010 р.). - Харків: ННЦ ХДЗВА, 2010. - 39 с. (Здобувач підбирала літературні джерела, аналізувала результати досліджень та підготувала матеріал для написання рекомендацій).

...