Інтродуценти парків-пам’яток садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської височинної області (особливості формування, комплексна оцінка, перспективи використання)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кабінет міністрів України

Національний університет біоресурсів і природокористування України

УДК 712.253 (091)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Спеціальність 06.03.01 - Лісові культури та фітомеліорація

Інтродуценти парків-пам'яток садово-паркового мистецтва центральнопридніпровської височинної області (особливості формування, комплексна оцінка, перспективи використання)

Гатальська Надія Вікторівна

Київ - 2011

Дисертація є рукописом

Робота виконана в Національному університеті біоресурсів і природокористування України Кабінету Міністрів України

Науковий керівник - доктор сільськогосподарських наук, професор Олексійченко Надія Олександрівна, Національний університет біоресурсів і природокористування України, директор Науково-дослідного інституту лісівництва та декоративного садівництва

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор Ковалевський Сергій Борисович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, декан факультету садово-паркового господарства і ландшафтної архітектури Навчально-наукового інституту лісового і садово-паркового господарства кандидат сільськогосподарських наук Дудин Роман Богданович, Державний вищий навчальний заклад «Національний лісотехнічний університет України», доцент кафедри ландшафтної архітектури, садово-паркового господарства та урбоекології

Захист відбудеться 12 грудня 2011 р. о 13⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.09 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, ауд. 65

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 4, к. 28

Автореферат розісланий «11» листопада 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А.Г. Лащенко.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Важливим етапом дослідження інтродукційного процесу є вивчення особливостей формування, розвитку та сучасного стану насаджень парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, які упродовж тривалого періоду слугували за центри інтродукції і нині можуть бути використані для оцінки успішності її проведення в регіоні досліджень. Питанню вивчення особливостей формування дендрологічних колекцій парків різного функціонального призначення та часу створення приділялась увага з боку багатьох відомих вчених, як в Україні вцілому - О.Л. Липа (1949, 1950, 1960, 1968), М.А. Кохно (1991, 1994, 2007), І.Д. Родічкін (1985, 2009), С.І. Кузнецов (2009), так і в окремих регіонах - Л.П. Казімірова (1996), Л.О. Коцун (1999), В.М. Черняк (2004), О.О. Марчук (2006), Р.Б. Дудин (2008).

Дослідження насаджень парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської височинної області й дотепер мають епізодичний характер та стосуються лише окремих парків - Синицького, Корсунь-Шевченківського, а також Дендропарку «Дружба», Дендропарку Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького, Дендропарку Мліївської дослідної станції. Разом із тим, на сучасному етапі в літературі відсутні обґрунтовані узагальнення щодо особливостей успішності акліматизації деревних інтродуцентів, частка яких у насадженнях парків досягає 86,3 %. Відповідно актуальним є аналіз видового складу інтродуцентів парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської височинної області, оцінка рівня їх акліматизації для виокремлення найбільш цінних видів та форм для садово-паркового господарства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі ландшафтної архітектури та садово-паркового будівництва упродовж 2009-2011 рр. Теоретичні і практичні положення, висвітлені у дисертаційній роботі, є складовою частиною держбюджетної науково-дослідної теми Навчально-наукового інституту лісового і садово-паркового господарства Національного університету біоресурсів і природокористування України Кабінету Міністрів України (2008-2012 рр.) «Розробити біологічні та технологічні основи селекції декоративних деревних рослин для урбанізованих ландшафтів» (номер державної реєстрації 0110U003493), до виконання якої здобувач залучалась як виконавець окремих підрозділів.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи - аналіз різноманіття інтродукованих деревних рослин різного географічного походження в парках-пам'ятках садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської височинної області, комплексна оцінка екологічних особливостей малопоширених у садово-парковому будівництві інтродуцентів та виділення цінних видів рослин для їх широкого використання в озелененні регіону. Для досягнення поставленої мети були визначені основні задачі:

- провести ретроспективний аналіз особливостей формування паркового простору парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської височинної області залежно від функціонального призначення садово-паркового об'єкта;

- надати оцінку сучасного стану дендрологічних колекцій, архітектурних елементів, загального стану парків на основі натурного обстеження та архівних матеріалів;

- провести комплексний аналіз видового та формового різноманіття деревних рослин парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської височинної області;

- визначити напрями доцільного використання парків-пам'яток садово-паркового мистецтва на сучасному етапі залежно від їх функціонального призначення, історичної, наукової цінності та інших особливостей;

- дослідити біологічні та екологічні особливості, надати оцінку декоративності й сучасного стану малопоширених у садово-парковому господарстві інтродукованих видів деревних рослин;

- виявити межі адаптаційних можливостей до несприятливих екологічних факторів найбільш цінних видів і форм інтродуцентів;

- надати комплексну оцінку успішності адаптації інтродукованих деревних рослин у насадженнях парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської височинної області.

Об'єкт дослідження - формування складу інтродукованих видів та форм деревних рослин різного географічного походження в насадженнях парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської височинної області.

Предмет дослідження - особливості використання інтродуцентів у парках-пам'ятках садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської височинної області. парк інтродуцент дерево озеленення

Методи дослідження - для досягнення визначеної мети та виконання поставлених задач застосовувалися такі методи: спеціальні - фенологічні, систематичні, біоморфологічні, екологічні, оцінювання успішності інтродукції й адаптації та декоративності; загальні - системний підхід, математичні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі комплексних досліджень інтродуцентів у парках-пам'ятках садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської височинної області:

вперше:

- проведено комплексний ретроспективний аналіз дендрологічних колекцій і композиційно-просторової організації 35 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської височинної області, на основі чого обґрунтована періодизація формування й розвитку досліджених парків залежно від особливостей організації їх паркового простору та функціонального призначення;

- здійснено аутсозологічний аналіз та визначена наукова цінність інтродукованих видів і форм деревних рослин парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської височинної області, а також сформовані напрями використання вікових інтродуцентів залежно від їх сучасного стану, історико-культурної та наукової цінності;

- розроблено й апробовано критерії комплексної оцінки парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, які мають дендрологічну цінність;

- надано комплексну оцінку успішності адаптації 55 інтродукованих деревних рослин у насадженнях парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської височинної області, а також виявлено рівень стійкості та визначено межі адаптаційних можливостей до несприятливих екологічних факторів для 20 видів і форм інтродуцентів;

уточнено:

- таксономічний склад насаджень парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської височинної області, географічне походження деревних рослин, вікова структура;

- місця зростання 18 видів і форм вікових дерев та 44 видів раритетних деревних інтродуцентів;

отримало подальший розвиток:

- періодизація формування та розвитку парків-пам'яток садово-паркового мистецтва на території Центральнопридніпровськї височинної області;

- виявлення найбільш перспективних інтродуцентів для широкого використання в садово-парковому будівництві на території Центральнопридніпровської височинної області.

Практичне значення одержаних результатів. Основні результати наукових досліджень за темою дисертаційної роботи використовуються установами об'єктів природно-заповідного фонду в Центральнопридніпровській височинній області. Дані, отримані в ході досліджень, використані при формуванні «Дендросозологічного каталогу природно-заповідного фонду Лісостепу України» (2010). Розроблені критерії комплексної оцінки сучасного стану парків-пам'яток садово-паркового мистецтва дендрологічної цінності запропоновані для визначення напрямів найбільш доцільного використання їх потенціалу, а також виявлення особливостей проведення адаптації паркових територій до сучасних умов. У результаті комплексної оцінки рівня акліматизації екзотичних інтродукованих рослин, а також успішності інтродукції на території Центральнопридніпровської височинної області виділено й рекомендовано для використання ex situ 17 цінних для садово-паркового господарства деревних видів та декоративних форм інорайонного походження.

Основні положення дисертаційної роботи знайшли застосування у навчальному процесі при викладанні дисциплін «Реконструкція та реставрація садово-паркових об'єктів», «Ландшафтна архітектура» та «Інтродукція декоративних деревних рослин» під час підготовки фахівців за напрямом «Лісове і садово-паркове господарство» зі спеціальності «Садово-паркове господарство» в Національному університеті біоресурсів і природокористування України.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним дослідженням. Автором опрацьовано фахову літературу, ряд архівних, іконографічних та картографічних матеріалів, підібрано методики досліджень, виконано необхідний обсяг польових і лабораторних досліджень та їх математичне опрацювання. Проведено аналіз отриманих результатів, відпрацьовано текст та сформульовано висновки за результатами досліджень. Здійснено підготовку наукових праць та рекомендацій до друку.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень були представлені на 7 науково-практичних конференціях: Науково-педагогічних працівників, наукових співробітників і аспірантів та 64-й студентській науковій конференції (м. Київ, 2010); Міжнародній науково-практичній конференції «Осередки культурної дендрофлори в Україні та перспективи її використання» (м. Київ, 2010); Міжнародній науково-практичній конференції «Ландшафтная архитектура в ботанических садах и дендропарках» (м. Москва, 2010); Міжнародній науковій конференції «Освіта, наука та інновації у лісовому і садово-парковому господарстві України в контексті регіональних і глобальних викликів» (м. Київ, 2010); Міжнародній науковій конференції «Сучасні проблеми ландшафтної архітектури і озеленення» (м. Ялта, 2010); Міжнародній науковій конференції «Лісівнича наука: витоки, сучасність, перспективи» (м. Харків, 2010); Міжнародній науково-практичній конференції «Садово-паркове господарство в Україні: освіта, наука та мистецтво формування ландшафту» (м. Київ, 2011). У повному обсязі результати досліджень доповідалися й обговорювалися на розширеному засіданні кафедри ландшафтної архітектури та садово-паркового будівництва Навчально-наукового інституту лісового і садово-паркового господарства НУБіП України (м. Київ, 2011), а також на засіданні проблемної вченої ради Науково-дослідного інституту лісівництва та декоративного садівництва НУБіП України (м. Київ, 2011).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 11 наукових праць, у тому числі 5 статей у фахових виданнях, з яких 3 у збірниках наукових праць і 2 у наукових журналах, 1 стаття в інших виданнях, а також 5 публікацій у матеріалах і тезах конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація представлена у вигляді рукопису на 228 сторінках комп'ютерного тексту (основний текст займає 161 сторінку), складається із переліку умовних позначень, вступу, 5 розділів, висновків, рекомендацій виробництву, списку використаних літературних джерел (185 найменувань, у тому числі 4 іноземних авторів), 8 додатків на 44 сторінках. Дисертація містить 4 таблиці і 41 рисунок.

Основний зміст роботи

Розділ 1. Історія формування осередків інтродуцентів на території Центральнопридніпровської височинної області. На основі літературного аналізу встановлено, що дослідження насаджень садово-паркових об'єктів, які віднесені до категорії парків-пам'яток садово-паркового мистецтва природно-заповідного фонду України, на території Центральнопридніпровської височинної області не проводилися. Аналіз літературних даних аргументовано переконує у необхідності та доцільності проведення досліджень, спрямованих на всебічне вивчення особливостей розвитку парків-пам'яток садово-паркового мистецтва з метою створення періодизації історії їх формування, як осередків інтродуцентів у регіоні досліджень. Загалом на території Центральнопридніпровської височинної області станом на 01.01.2010 р. знаходиться 35 садово-паркових об'єктів, які офіційно віднесені до категорії парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного та місцевого значення. Нині на території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва зосереджені дендрологічні колекції, що були сформовані в різні історичні періоди та являють собою цінний матеріал для вивчення особливостей розвитку інтродукції на території Центральнопридніпровської височинної області.

Розділ 2. Кліматичні умови регіону та методика досліджень. За адміністративним районуванням територія Центральнопридніпровської височинної області знаходиться у межах Черкаської області, виходячи за її межі на захід до Вінницької області.

Клімат області можна охарактеризувати як помірно-континентальний з середньорічною температурою повітря +7,0-+7,7^оС. Найхолодніший місяць - січень з середньомісячною температурою повітря 4,4-6,1^оС нижче нуля, найтепліший - липень із середньою температурою +18,0 _ +20,8^оС. Абсолютний мінімум температури повітря становить 34-38^оС нижче нуля. Абсолютний максимум температури повітря - +36-+38^оС припадає на липень-серпень. Зима м'яка, постійне снігове покриття формується в середньому 10-25 грудня й утримується упродовж 80-90 днів. Сума опадів за період активної вегетації - 360 мм із збільшенням зі сходу на захід. Середньорічна кількість опадів - 550-600 мм. Середня вологість повітря становить 76 %.

Клімат Центральнопридніпровської височинної області можна вважати сприятливим для росту і розвитку деревних рослин. Основним лімітуючим фактором, який може впливати на рівень акліматизації інорайонних видів - це низькі температури у зимовий період.

Історичні дані щодо формування та розвитку садово-паркових об'єктів, як інтродукційних осередків, одержано на основі опрацювання літературних джерел, архівних матеріалів, а також власних маршрутних обстежень (за час досліджень детально досліджено 10 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської височинної області).

Інвентаризацію насаджень здійснювали під час натурних обстежень та польових маршрутних досліджень. Аналіз географічного походження інтродуцентів проводили за розподілом флори світу Л.А. Тахтаджяна (1987), а також виділяли види, які охороняються червоними списками різних рівнів від регіонального до міжнародного. Під час аналізу аутcозологічної структури насаджень парків-пам'яток садово-паркового мистецтва викориcтано Червону книгу України, Європейcький червоний cпиcок (2007), Дендросозологічний каталог природно-заповідного фонду Лісостепу України. Для формування класів віку застосовано методику А.Г. Воронова (1973). Розподіл інтродуцентів за життєвими формами проводили за І.Г. Серебряковим (1964). Рівень акліматизації визначали за акліматизаційним числом Н.А. Кохна, М.Г. Курдюка (1994). Загальний стан рослин оцінювали за методикою С.І. Кузнецова, Ф.М. Левона, В.Ф. Пилипчука, М.І. Шумика (1998). Показники водного режиму листків визначали ваговим методом за методикою М.Д. Кушніренко (1975). Дослідження морозостійкості базувалися на проведенні анатомомікроскопічних досліджень після прямого проморожування пагонів у термокамерах за методикою Д.В. Потаніна, В.В. Горохольського, О.І. Китаєва, М.О. Бублика (2005). Декоративність оцінювали за методикою О.Г. Хороших та О.В. Хороших (1999).

Для розробки критеріїв комплексної оцінки парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, що мають дендрологічну цінність, використовувалися такі методики: «Методика декоративності деревних насаджень» Г.І. Маргайлика, Л.А. Кирильчика (1979); «Методика оцінки декоративності паркових насаджень» М.Г. Курдюка (1982); «Еколого-естетична оцінка паркових угрупувань» Р.В. Галушко (1999), «Методи оцінки стану деревних насаджень та прогноз їх росту та довговічності» А.В. Гурського (1955).

Розділ 3. Характеристика насаджень парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської височинної області. У складі насаджень парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської височинної області виявлено 283 таксони, які представлені 238 видами, 45 формами, що об'єднані у 111 родів, які, у свою чергу, відносяться до 48 родин та двох філем рослинного світу: Pinophyta та Magnoliophyta. Аналізуючи кількісну структуру таксонів у родинах слід зауважити, що значна частина останніх (29,4 %) представлена лише одним, а 41,2 % - 2-5 таксонами. Найменшу частку (5,9 %) складають родини, представлені більше ніж 15 таксонами. В насадженнях парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської височинної області виявлено 3 родини, які мають у своєму складі від 18 до 64 таксонів, що становить 36,4 % від їх загальної кількості. До найчисельніших родів належать Acer L. (9 видів та 4 форми), Spiraea L. (6 видів та 3 форми), Tilia L. (8 видів), Betula L. (6 видів та 2 форми), Populus L. (7 видів та 1 форма), Juniperus L. (3 види та 1 форма), Pinus L. (7 видів і 1 форма).

Видове і формове дендрорізноманіття на території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва поширене нерівномірно. При дослідженні частоти трапляння таксонів за основу вибрано кількість місць зростання таксону (у відсотковому співвідношенні від загальної кількості парків-пам'яток садово-паркового мистецтва регіону досліджень), в результаті чого виявлено, що майже половину (43,5 %) складають види та форми, які мають поодинокі місця зростання, а найменшу ті, що трапляються повсюдно. Серед унікальних екзотів слід звернути увагу на такі, як Wisteria sinensis (Sims.) Sweet., Hibiscus syriacus L., Exochorda giraldii Hesse, Securinega suffruticosa (Pall.) Rehd., Microbiota decussata Kom., Picea asperata Mast. (Ботанічний сад Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького); Thuja plicata D. Don (Дендропарк Мліївської дослідної станції); Cotoneaster intergerrimus Medicus, Polygonum baldschuanium Reg. (Парк ім. 50-річчя Радянської влади). Найбільша кількість унікальних видів та форм рослин локалізована у Дендропарку «Дружба» і представлена 73 таксонами, що становить 25,8 % від загальної кількості видів та форм, які зростають у насадженнях парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської височинної області. До таких рослин відносяться екзоти: Phellodendron sachalinense F.Schmidt, Phellodendron japonicum Maxim., Syringa josikaea J. Jacq., Aesculus glabra L., Acer laetum C.A. Mey., Acer monspessulanum L., Quercus macranthera Fisch. et Mey. та інші.

Найчисельніші за таксономічним складом колекції зосереджені на території п'яти парків - Дендропарку «Дружба», Ботанічного саду Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького, Дендропарку Мліївської дослідної станції, Парку ім. 50-річчя Радянської влади та Корсунь-Шевченківському (рис. 1). У насадженнях згаданих парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської височинної області було виявлено 38 аборигенних та 245 інтродукованих видів і форм деревних рослин. Представники інтродуцентів Центральнопридніпровської височинної області природно зростають на території Голарктичного й Палеотропічного царств; Бореального, Давньосередземноморського і Мадреанського підцарств та 7 флористичних областей.

Рис. 1. Кількість таксонів найчисленніших за таксономічним складом парків

На основі аналізу вікової структури інтродуцентів було виділено три групи. Абсолютну більшість (майже 80 %) становлять 41-60-річні насадження. Друга група представлена молодими рослинами, розміщеними переважно на територіях міських скверів, парків культури та відпочинку, на які припадає близько 18 %. Група вікових дерев найменша - 2 %, і зосереджена переважно на територіях історичних парків, створених упродовж XVIII-XIX ст. (Корсунь-Шевченківський, Будищанський, Тальнівський, Сидорівський і Синицький).

На основі інвентаризаційних досліджень парків визначено 46 видів деревних рослин, які віднесені до офіційних червоних списків різних рівнів. Серед зазначених видів рослин наявні як автохтонні для України, але інтродуковані для Центральнопридніпровської височинної області види, так і дендроекзоти ex situ та in vivo. Найбільшу та найменшу кількість складають екзоти ex situ й in vivo, 65,9 % та 2,3 % відповідно. Найширше раритетне дендрорізноманіття представлене на території Ботанічного саду Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького (28 видів) та Дендропарку «Дружба» (26 видів), причому в першому переважають представники голонасінних, другому - покритонасінних. Раритетні види деревних інтродуцентів на території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської височинної області представлені досить широко - 19,3 % від загальної кількості видів. Переважна кількість раритетних видів зростає у 9 парках, найбільше - у Ботанічному саду Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького та Дендропарку «Дружба» (рис. 2). На території історичних парків зосереджена значна кількість унікальних вікових інтродуцентів, які мають історичне значення. Зростають такі рослини на території 7 парків, найбільше - в Дендропарку Мліївської дослідної станції. Крім останнього, у відмінному стані вікові деревні інтродуценти знаходяться в Корсунь-Шевченківському парку. Унікальні багатовікові дерева представлені 15 видами та 2 декоративними формами, з яких 8 - належать до відділу покритонасінних. Серед вікових рослин є 9 раритетних видів, зокрема Ginkgo biloba L., Pinus strobus L., Platycladus orientalis (L.) Franco та ін.

Зважаючи на наведене вище, слід зазначити, що дендрологічна структура паркових просторів сформована за рахунок деревних рослин інорайонного походження, рівень акліматизації яких визначає загальний стан насадження. До найбільш цінних парків в плані вивчення результатів інтродукції на території області можна віднести: Дендропарк «Дружба», Ботанічний сад Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького, Дендропарк Мліївської дослідної станції, колекції інтродуцентів котрих складають близько 95 % видів та форм, які зростають у парках-пам'ятках садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської височинної області.

Рис. 2. Розподіл парків-пам'яток садово-паркового мистецтва за кількісним складом раритетних видів

Вік основного складу інтродуцентів у насадженнях наведених парків становить орієнтовно 60 років.

Розділ 4. Порівняльна оцінка успішності акліматизації деревних інтродуцентів у парках-пам'ятках садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської височинної області. В ході аналізу успішності акліматизації увага звертається на дендроекзоти інтродуцентів. В результаті була проведена комплексна оцінка рівня акліматизації 55 видів та форм деревних інтродуцентів (10 - відділу Pinophita та 45 - Magnoliophita). Більшість із них (82,5 %) вирізняються повною акліматизацією, решта - відносяться до добре акліматизованих.

Серед згаданих 55 видів і форм деревних інтродуцентів виокремлені 16 видів та форм для оцінки потенційної морозостійкості та 20 видів і форм для аналізу водного режиму листків з метою визначення найбільш цінних для широкого використання в садово-парковому будівництві на території Центральнопридніпровської височинної області.

У ході проведення лабораторних досліджень водного режиму листків та порівняння їх з аналогічними показниками аборигенного для Центральнопридніпровської височинної області виду Acer platanoides L. було встановлено наступне. Найменшу кількість вологи за 24 години втрачають листки Liriodendron tulipifera L. (від 31,2 до 37,5 %) та Maclura pomifera (Raf.) Schneid. (від 27,8 до 41,2 %), тоді як у A. рlatanoides цей показник у середньому становить 47,0 % від загальної кількості води за умов водного дефіциту. Найбільшу кількість вологи втрачають листки Pyrus salicifolia Pall. та Pyrus elaeagrifolia Pall. - у середньому 95,0 % та 88,2 % відповідно.

Аналізуючи показники відносної тургоресцентності та водного дефіциту, слід зауважити, що лише в одного виду (Ph. japonicum), з усіх досліджених, виявлено нижчий показник водного дефіциту та вищий відносної тургоресцентності, ніж у A. platanoides, водний дефіцит якого знаходиться на рівні 2,4 %. Показник водного дефіциту Ph. japonicum становить лише 1,0 %, найбільший водний дефіцит спостерігається у Mespulus germanica L. - 53,2 % (рис. 3).

Рис. 3. Водний режим листків інтродукованих видів дерев та A. platanoides

За підсумками комплексу досліджень деревних інтродуцентів за рівнем посухостійкості виокремлені наступні групи:

а) цілком посухостійкі (види, які мають відносно низький водний (до 15 %) дефіцит та високу водоутримуючу здатність) - L. tulipifera, M. pomifera, Platanus аcerifolia Willd., або низький водний дефіцит (до 10 %) та відносно невисоку водоутримуючу здатність Ph. japonicum, Ph. sachalinense, Sorbus torminalis (L.) Crantz. Syringa pubescens Turcz., S. josikaea;

б) посухостійкі (мають відносно низький водний дефіцит - до 20 %, та відносно невисоку водоутримуючу здатність) - види роду Acer, A. glabra, Ph. amurensis, P. salicifolia, Hallimodendron halodendron (Pall.) Voss.;

в) відносно посухостійкі (мають середні показники водного дефіциту - 20-25 %, та інтенсивності втрати вологи) - Q. macranthera, Rhodotypus kerrioides Sieb. et. Zucc., Sorbus caucasica Zinzerl, Stypholobium japonicum L., P. elaeagrifolia;

г) недостатньо посухостійкі (мають значний водний дефіцит (більше 25 %) та відносно посередню або низьку водоутримуючу здатність) - M. germanica, Aesculus hippocastanum L.

Особливості морозостійкості інтродуцентів вивчали за дії температур -25, -30 та -35 ^оС. Проморожування однорічних пагонів 17 інтродукованих видів та форм проводили у період вимушеного спокою, після чого вивчали ушкодження тканин у різних частинах пагона - апікальній, середній (через міжвузля), середній (через бруньку). Окремо аналізували ступінь ушкодження бруньки. Після аналізу результатів досліджень залежно від рівня потенційної морозостійкості дослідженні види поділені на такі групи: з високим рівнем потенційної морозостійкості (L. tulipifera, S. japonicum, S. pubescens); задовільним (M. pomifera, A. laetum, A. monspessulanum, Ph. amurensis, S. caucasica та S. josikaea); з достатнім (A. glabra, S. torminalis, S. caucasica); з низьким рівнем потенційної морозостійкості (P. acerifolia, M. germanica, A. hippocastanum та Rh. kerrioides).

Визначення перспективних для використання в садово-парковому господарстві інтродуцентів доцільно починати з характеристики декоративних ознак. Найвища оцінка індивідуальної декоративності за комплексом ознак знаходиться на рівні 41 бал і надана екземплярам L. tulipifera. Також найбільш декоративними визнано екземпляри таких видів, як P. elaeagrifolia - 36 балів, P. salicifolia, S. japonicum, Ph. amurense, Ph. japonicum та A. glabra по 35 балів, A. laetum - 32 бали, P. acerifolia, P. orientalis та H. halodendron. - по 34 бали, Celtis occidentalis L. і Ph. sachalinense -по 33 бали. На особливу увагу заслуговує A. glabra у зв'язку з його високою декоративністю упродовж всього вегетаційного періоду. Серед голонасінних найдекоративнішими виявилися G. biloba, P. strobus - по 30 балів, Pseudotsuga menziesii (Mird.) Franco, Pseudotsuga menziesii f. 'Caesia' та Pseudotsuga menziesii f. 'Glauca' - по 29 балів.

Отже, звідси можна зробити висновки, що більшість досліджених видів та форм є цілковито акліматизованими, а також відзначаються високими декоративними якостями. До найцінніших можуть бути віднесені, в першу чергу, види інтродуцентів, які представлені віковими екземплярами - С. occidentalis, G. biloba, Platanus orientalis L., P. strobus, P. menziesii, S. japonicum, високодекоративні зимо- і посухостійкі, яким притаманна висока потенційна морозостійкість, а саме L. tulipifera, S. josikaea, S. pubescens, M. pomifera. Як перспективні можна виділити види, що мають високу індивідуальну декоративність, відносно морозостійкі та вирізняються посухостійкістю - види родів Philodendron Rupr., Acer, P. acerifolia, A. glabra. До відносно перспективних віднесено види, які за результатами польових досліджень можна вважати повністю акліматизованими, із середніми показниками потенційної морозостійкості та посухостійкості - S. torminalis, S. сaucasica, P. acerifolia, Q. macranthera. Найменш перспективними, згідно з нашими дослідженнями, виявилися M. germanica, Rh. kerrioides та H. halodendron, які за акліматизаційним числом відносяться до добре акліматизованих, але показники морозостійкості однорічних пагонів, відносної тургоресцентності та водоутримуючої здатності у них досить низькі.

Розділ 5. Комплексна оцінка сучасного стану парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської височинної області.

У процесі аналізу особливостей історії розвитку паркобудівництва, основних функцій парків та взаємозв'язку з інтродукцією на етапі їх закладання сформовано періодизацію історії парків-пам'яток садово-паркового мистецтва в регіоні досліджень, яка має 6 періодів: перший -- від найдавніших часів до кінця XVII ст.; другий -- від кінця XVII ст. до середини ХІХ ст.; третій -- від середини ХІХ до 1917 року; четвертий -- від 1917 року до середини ХХ ст.; п'ятий -- від середини ХХ ст. до 1991 року; шостий -- від 1991 року дотепер (рис. 4).

Рис. 4 Розподіл парків-пам'яток садово-паркового мистецтва залежно від періоду створення

Для першого періоду на території Центральнопридніпровської височинної області характерні риси, притаманні майже всім регіонам України - зародження давніх садових культур і створення плодових садів. Відповідно інтродукція рослин тоді мала виключно утилітарний характер. В цей період в регіоні досліджень закладений лише один парк, який нині віднесений до категорії парків-пам'яток садово-паркового мистецтва природно-заповідного фонду. Знаходиться він у с. Будище Звенигородського району. Характерним для другого періоду є значне розширення асортименту інтродукованих видів, як правило, плодових, що пов'язано з наданням важливого значення господарській частині приватних садиб сезонного типу, найбільш поширених в регіоні досліджень. Парки, створені упродовж другого періоду, представляють інтерес як зразки садово-паркового мистецтва XVIII-XIX ст. і мають історико-культурну та наукову цінність. Серед них найбільш цінними є Корсунь-Шевченківський, Козачанський, Тальнівський та Синицький парки. Окрім того, на території зазначених парків зростають вікові інтродуценти. Упродовж третього періоду широкої популярності набуває створення садибних парків з широким використанням декоративних деревних видів (Таганчанський, Сидорівський, Ягубецький). Окремі садиби організовуються, власне, як дендрарії (Дендропарк Мліївської дослідної станції, Сидорівський парк), відбувається поповнення дендрологічних колекцій парків, створених у попередні роки, зокрема Корсунь-Шевченківського, де висаджуються екземпляри G. biloba L., Picea pungens f. `Glauca', P. strobus. Упродовж третього періоду було закладено 7 парків: Дендропарк Мліївської дослідної станції, Алея княгині Лопухіної, Сидорівський парк, Сільський парк (с. Бочкурино), Шельпахівський парк, Ягубецький парк, Міський парк (м. Чигирин), Парк (смт Монастирище).

В першій половині ХХ ст. (четвертий період) території садибно-паркових комплексів адаптуються для використання як санаторії, школи, що негативно позначається на збереженості їх насаджень та планувальній структурі. Поряд з руйнацією садибних комплексів починаються активні роботи зі створення дендраріїв та акліматизаційних садів по всій території України. Так, у 1936 р. закладено Ботанічний сад Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького. Важливим, з точки зору розвитку інтродукції, четвертий період є, власне, спробами створення дендропарків з метою вивчення акліматизаційного процесу плодових культур та декоративних деревних видів. Упродовж п'ятого періоду розпочинається інтенсивна діяльність, спрямована на створення парків різного функціонального призначення: поліфункціональних (Парк ім. 50-ти річчя Радянської влади, Лозоватський), меморіальних (Сквер ім. Т.Г. Шевченка, Парк ім. Б. Хмельницького), дендрологічних (Дендропарк «Дружба»). П'ятий період означився проведенням активної роботи зі створення дендраріїв з метою випробування нових інтродуцентів та широкого їх використання у садово-парковому господарстві, а також для створення лісових, меліоративних та полезахисних насаджень. На всій території України, в тому числі й на території Центральнопридніпровської височинної області (Дендропарк «Дружба») створюється велика кількість дендраріїв на площах лісових господарств. Упродовж шостого періоду проводяться роботи з дослідження паркових територій та деревних колекцій з метою визначення їх науково-практичної цінності для подальшого використання. Багатьом паркам надано статус парків-пам'яток садово-паркового мистецтва (Шельпахівський, Ягубецький парки, Сквер ім. Т.Г. Шевченка, Алея княгині Лопухіної).

У структурі існуючих парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської височинної області відповідно до їх функціонального призначення та періоду становлення більша частина припадає на парки, створені упродовж п'ятого періоду (від середини ХХ ст. до 1991 р.) - 48,6 %, найменша (2,9 %) - першого, шостого та четвертого. Як показує аналіз особливостей формування та розвитку садово-паркових об'єктів, найбільшу частку складають громадські парки (сільські та міські) - 51,4 %. Друге місце у кількісній структурі парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської височинної області належить історичним паркам (40%), які були перетворені у громадські різного призначення. Частка парків дендрологічної цінності найменша і становить 8,6%.

Для проведення оцінки паркових ландшафтів необхідно мати надійні критерії, за допомогою яких можна надати естетичну оцінку парковим композиціям та визначити перспективи використання парку в сучасних умовах. У багатьох теоретичних роботах і методичних вказівках висвітлюються питання оцінки стану, декоративності насаджень та окремих рослин. Однак усі вони не згруповані в загальну систему й дають можливість охарактеризувати тільки окремі компоненти паркового ландшафту з різних точок зору. Для надання об'єктивної характеристики сучасному стану садово-паркового об'єкта необхідна розробка критеріїв оцінки, які базуються на функціональному призначенні парку. Відповідно для формування комплексної оцінки та визначення доцільних напрямів використання парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, що мають дендрологічну цінність, були сформовані такі критерії: наявність письмової інформації щодо історії створення та розвитку об'єкта, таксономічний склад колекцій, раритетні види та вікові дерева, принципи формування колекцій, відповідність розміщення рослин на території парку згідно з їхніми біологічними та екологічними особливостями, вікова структура насаджень, зимостійкість, посухостійкість, природне поновлення інтродуцентів, декоративність, особливості догляду.

Після оцінки за цими критеріями досліджені парки можуть бути розподілені на чотири категорії. Найбільш цінні (55-45 балів) - найпридатніші для дослідження рівня акліматизації, організації навчальної бази, а також використання окремих рослин як маточних. Вони потребують найменшого втручання та проведення робіт, спрямованих на їх відновлення та популяризацію. Цінні (44-35 балів) - для раціонального використання і збереження дендрологічної цінності необхідне проведення подальших досліджень та створення проекту адаптації до сучасних умов. Малоцінні (34-25 балів) - відновлення з метою використання як дендрарію недоцільне, в першу чергу, через значні зміни деревних колекцій або їх незадовільний стан. Колекційний дендрологічний фонд придатний для вивчення рівня акліматизації окремих інтродуцентів. Не мають дендрологічної цінності (24 і менше балів) - використання об'єкта як дендрарію на сучасному етапі недоцільне. В такому випадку пропонується змінити його функції та адаптувати до сучасних умов і відповідних особливостей.

Отже, враховуючи вищенаведене, загальний бал за такими критеріями характеризує парк вцілому, а також доцільність використання об'єкта відповідно до основних функцій. Важливою характеристикою комплексного підходу до аналізу парків на основі запропонованих критеріїв є можливість використання різних методик досліджень залежно від необхідної детальності характеристики.

На основі комплексної оцінки сучасного стану парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, що мають дендрологічну цінність, визначено рівень збереженості трьох парків, створених упродовж XІХ-XX ст. (Дендропарк Мліївської дослідної станції, Ботанічний сад Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького, Дендропарк «Дружба»). Найбільшу кількість балів (42) отримали Ботанічний сад Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького та Дендропарк «Дружба». Оцінка Дендропарку Мліївської дослідної станції становить 41 бал. При цьому, за окремими критеріями, найширше видове та формове різноманіття представлено в Дендропарку «Дружба». Дендропарк Мліївської дослідної станції вирізняється наявністю значної кількості великовікових інтродуцентів, а також раритетних видів. На території Ботанічного саду Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького зосереджена найбільша кількість раритетних видів, однак деякі з них знаходяться у незадовільному стані.

У процесі досліджень виділено ряд об'єктів, найбільш цінних для використання на сучасному етапі з урахуванням специфіки їх функціонального призначення та рівня збереженості та визначено напрями використання.

Для парків, створених упродовж першого, другого і третього періодів:

- проведення робіт з відновлення та адаптації парків до сучасних умов з метою використання для популяризації історії розвитку садово-паркового мистецтва в Україні (Сидорівський, Ягубецький, Шельпахівський парки);

- проведення археологічних досліджень, створення історико-культурних парків (Тальнівський, Корсунь-Шевченківський);

- використання вікових дерев як маточних рослин (Корсунь-Шевченківський, Тальнівський, Будищанський, Сидорівський, Синицький парки, Дендропарк Мліївської дослідної станції);

- проведення досліджень з визначення рівня акліматизації деревних господарсько-цінних інтродуцентів (Дендропарк Мліївської дослідної станції).

Для парків, створених упродовж четвертого і п'ятого періодів:

- проведення досліджень успішності інтродукції деревних господарсько-цінних інтродуцентів (Ботанічний сад Черкаського національного університету, Дендропарк «Дружба», Лозоватський парк);

- використання парків як навчальної бази для студентів (Ботанічний сад Черкаського національного університету, Дендропарк «Дружба»).

- використання перспективних інтродуцентів як вихідний селекційний матеріал для отримання садивного матеріалу (Дендропарк «Дружба»);

- використання як громадських парків різного функціонального призначення (Парк 50-річчя Радянської влади, Лозоватський парк, «Долина троянд», Парк ім. Б. Хмельницького та ін.)

Висновки

Проведене дослідження дало можливість здійснити теоретичні узагальнення та оцінити загальний стан інтродуцентів у насадженнях парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської височинної області. Систематизовано відомості щодо особливостей поширення деревних інтродуцентів на території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, а також особливостей акліматизації малопоширених деревних інтродуцентів.

1. На території Центральнопридніпровської височинної області знаходиться 35 об'єктів, віднесених до категорії парків-пам'яток садово-паркового мистецтва природно-заповідного фонду України. Найбільшою є частка громадських парків (51,4 %), які виконують роль рекреаційних осередків населеного пункту. Дещо менша частка припадає на історичні парки (40 %), які були перетворені в парки різного функціонального призначення, що негативно позначилося на рівні їх збереженості. Частка парків дендрологічної цінності найменша і становить 8,6 %.

2. На основі проведеного ретроспективного аналізу формування і розвитку існуючих парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської області згідно з їх функціональним призначенням та періодом створення виявлено, що значну частину становлять парки, створені упродовж п'ятого періоду (від середини ХХ ст. до 1991 року) - 48,6 %, найменшу (2,9 %) - першого (від найдавніших часів до кінця XVII ст.), четвертого (від 1917 року до середини ХХ ст.) та шостого (від 1991 року дотепер).

3. На території парків парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської височинної області зосереджена велика кількість інтродуцентів різного географічного походження (245 видів та форм), більшість яких складають представники з Циркумбореальної та Східноазійської областей.

4. На основі аналізу трапляння інтродуцентів у парках-пам'ятках садово-паркового мистецтва на території Центральнопридніпровської височинної області встановлено, що більшість інтродуцентів (43,5 %) мають поодинокі місця зростання. Найширше інтродуценти представлені в колекціях п'яти парків області - Дендропарку «Дружба» (209 видів та форм), Ботанічному саду Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького (147 видів та форм), Дендропарку Мліївської дослідної станції (89 видів та форм), Корсунь-Шевченківському парку (70 видів та форм) та Парку 50-річчя Радянської влади (68 видів та форм). За віковою структурою переважають інтродуценти, вік яких становить 41-60 років.

5. Різноманіття раритетних видів інтродуцентів на території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської області представлене досить широко - 19,3 % від загальної кількості видів. Більшість раритетних видів інтродуцентів зростає у 9 парках, а найбільша їхня кількість (28 видів) - у Ботанічному саду Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького та Дендропарку «Дружба» (26 видів). Дев'ять раритетних видів представлені багатовіковими деревами, що зростають на території історичних парків, значна частина яких зосереджена в Дендропарку Мліївської дослідної станції (12 видів та форм).

6. За результатами інтегральної оцінки успішності акліматизації 55 видів та форм інтродуцентів встановлено, що більшість досліджених інтродуцентів (82,5 %) вирізняються повною акліматизацією. Згідно з оцінкою індивідуальної декоративності, до високодекоративних віднесено 53,4 % досліджених інтродуцентів. Найдекоративніші та з високим ступенем акліматизації такі види: L. tulipifera, P. elaeagrifolia, P. salicifolia, S. japonicum, Ph. amurense, Ph. japonicum, A. glabra, A. laetum, P. acerifolia, P. orientalis, H. halodendron, C. occidentalis, Ph. sachalinense, G. biloba, P. strobus, P. menziesii, P. menziesii f. 'Caesia' та P. menziesii f. 'Glauca'.

7. За рівнем посухостійкості виділені наступні групи інтродуцентів: цілком посухостійкі (Ph. japonicum, Ph. sachalinense, S. torminalis S. pubescens, S. josikaea); посухостійкі (види роду Acer, A. glabra, Ph. amurensis, P. salicifolia, H. halodendron; відносно посухостійкі (Q. macranthera, Rh. kerrioides, S. caucasica, S. japonicum, P. elaeagrifolia; недостатньо посухостійкі (M. germanica, A. hippocastanum).

8. У результаті лабораторного проморожування однорічних пагонів 17 видів та форм інтродуцентів встановлено, що тканини однорічних пагонів більшості досліджених видів та форм за температури -25^оС (найнижчої упродовж 2009-2011 рр.) зазнають незначних ушкоджень (до 30 %). Виключенням є A. laetum (ушкодження тканин апікальної частини 35,6 %) та S. caucasica (ушкодження тканин середньої частини через бруньку - 37,8 %). Залежно від рівня потенційної морозостійкості досліджені види поділені на такі групи: з високим рівнем потенційної морозостійкості (L. tulipifera, S. japonicum, S. pubescens); задовільним (M. pomifera, A. laetum, A. monspessulanum, Ph. amurensis, та S. josikaea); достатнім (A. glabra, S. torminalis, S. caucasica); з низьким рівнем потенційної морозостійкості (P. acerifolia, M. germanica, A. hippocastanum та Rh. kerrioides).

9. На основі комплексної оцінки адаптації до кліматичних умов Центральнопридніпровської височинної області, аналізу експериментальних досліджень щодо екологічних особливостей інтродуцентів, більшість видів є повністю акліматизованими. Крім того, вони вирізняються високими декоративними якостями. Найціннішими є види інтродуцентів, які представлені віковими екземплярами - С. occidentalis, G. biloba, P. orientalis, P. strobus, P. menziesii f. 'Glauca', S. japonicum, та високодекоративні зимо- і посухостійкі, що мають високу потенційну морозостійкість - L. tulipifera, S. josikaea, S. pubescens, M. pomifera, P. menziesii, P. menziesii f. 'Caesia'; цінними видами є Ph. amurense, Ph. japonicum, Ph. sachalinense, A. monspessulanum, A. laetum, Ae. glabra; відносно цінними - S. torminalis, S. caucasica, P. elaeagrifolia, P. salicifolia, P. acerifolia та Q. macranthera; найменш цінними - M. germanica, A. hippocastanum, Rh. kerrioides та H. halodendron.

10. За результатами порівняльної оцінки A. glabra та A. hippocastanum за комплексом біологічних й екологічних ознак як найцінніший для використання в озелененні визначено A. glabra, який не втрачає декоративності до кінця вегетації, тоді як загальний стан та декоративні якості A. hippocastanum різко знижуються вже з середини червня.

Рекомендації виробництву.

Залежно від функціонального призначення, історичної, наукової цінності та інших особливостей запропоновані основні напрями доцільного використання парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Центральнопридніпровської височинної області на сучасному етапі, а саме:

- проведення археологічних досліджень (Тальнівський, Корсунь-Шевченківський парки);

- використання вікових дерев як маточних рослин (Корсунь-Шевченківський, Тальнівський, Будищанський, Сидорівський, Синицький парки, Дендропарк Мліївськоїдослідної станції);

- проведення робіт з відновлення та адаптації парків до сучасних умов з метою популяризації історії розвитку садово-паркового мистецтва в Україні (Корсунь-Шевченківський, Козачанський, Тальнівський, Дендропарк Мліївської дослідної станції).

Для визначення параметрів найоптимальнішого використання колекційного фонду парків-пам'яток садово-паркового мистецтва дендрологічної цінності пропонується проводити комплексну оцінку парків за рекомендованими критеріями.

Доцільною є розробка наукового обґрунтування щодо віднесення Дендропарку «Дружба», Дендропарку Мліївської дослідної станції та Ботанічного саду ім. Б. Хмельницького до категорії дендропарків місцевого значення природно-заповідного фонду України.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових журналах:

1. Олексійченко Н.О. Екологічні особливості Rhodotypus kerrioides Sieb. et Zucc. в умовах Центральнопридніпровської височинної області / Н.О. Олексійченко, В.В. Горохольський, Н.В. Гатальська // Біоресурси і природокористування. - 2011. - Т.2, № 3-4. - С. 88-95 (здійснено збір експериментального матеріалу та його аналітичне опрацювання).

2. Олексійченко Н.О. Особливості акліматизації та адаптації Acer laetum C.A. Mey та Acer monspessulanum L. в умовах Центральнопридніпровської височинної області / Н.О. Олексійченко, Н.В. Гатальська // Біоресурси і природокористування. - 2011. - Т.3, № 1-2. - С. 134-139 (зібрано польовий матеріал, виконаний аналіз результатів експериментальних досліджень).

Статті у збірниках наукових паць:

3. Олексійченко Н.О. Осередки інтродукованої дендрофлори в парках-пам'ятках садово-паркового мистецтва Центральної придніпровської височинної області / Н.О. Олексійченко, Н.В. Гатальська // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. - 2010. - Вип. 152, Ч.1. - С. 121-125 (виконано польові дослідження, аналіз літературних та архівних матеріалів).

4. Олексійченко Н.О. Екологічні особливості Liriodendron tulipifera L. в умовах Центральнопридніпровської височинної області / Н.О. Олексійченко, О.І. Китаєв, Н.В. Гатальська // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. - 2011. - Вип. 164, Ч.1. - С. 278-287 (зібрано польовий матеріал, виконаний аналіз результатів експериментальних досліджень).

5. Гатальська Н.В. Періодизація формування парків-пам'яток садово-паркового мистецтва на території Центральнопридніпровської височинної області / Гатальська Н.В. // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. - 2011. - Вип. 164, Ч.2. - С. 40-48.

6. Олексійченко Н.О. Порівняльна оцінка екологічних особливостей Aesculus glabra Willd. та Aesculus hippocastanum L. в умовах інтродукції / Н.О. Олексійченко, В.В. Горохольський, Н.В. Гатальська // Бюлетень Державного Нікітського ботанічного саду. - 2011. - Вип. 102. - С. 75-80 (здійснено збір експериментального матеріалу та його аналітичне опрацювання).