Найбільш поширені хвороби цибулі ріпчастої і заходи обмеження їх розвитку в умовах Лівобережного Лісостепу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

06.01.11 - фітопатологія

УДК 632.4: 632.93: 635.26(477.5)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНІ ХВОРОБИ ЦИБУЛІ РІПЧАСТОЇ ТА ЗАХОДИ ОБМЕЖЕННЯ ЇХ РОЗВИТКУ В УМОВАХ ЛІВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

ГОРГАН НАДІЯ

ОЛЕКСАНДРІВНА

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національному університеті біоресурсів і природокористування України

Науковий керівник - доктор біологічних наук, професор, академік НААН України, заслужений діяч науки і техніки України Кирик Микола Миколайович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, професор кафедри фітопатології ім. акад. В. Ф. Пересипкіна

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник Ретьман Сергій Васильович Інститут захисту рослин НААН України, заступник директора з наукової роботи кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Ковбасенко Василь Михайлович Київська дослідна станція промислового овочівництва ННЦ УМЕСГ НААН України, завідувач лабораторії захисту рослин

Захист дисертації відбудеться «21» жовтня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.02 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ - 41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус № 3, ауд. 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ - 41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус № 4, ауд. 28

Автореферат розісланий « 19 » вересня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Мороз М.С.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В асортименті продукції овочівництва значна роль належить цибулі ріпчастій, яка вирощується в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України. Однак останнім часом реалізувати потенціал урожайності цієї культури перешкоджають біотичні чинники, зокрема дія різних фітопатогенів, особливо в північній частині Лісостепу, яка знаходиться в зоні достатнього зволоження. Аналіз літературних джерел свідчить, що видовий склад збудників хвороб цибулі в північних районах України не вивчався, недостатньо висвітлена і їх шкідливість. Відсутні відомості про стійкість у цьому регіоні генофонду цибулі ріпчастої проти найпоширеніших хвороб даної культури, що створює перешкоди у підборі батьківських пар у селекційному процесі. Перехід до біологічного землеробства і поява на ринку нових фунгіцидів спонукали вдосконалити систему захисту цибулі ріпчастої в цій зоні проти найбільш шкідливих хвороб. Тому тема дисертаційної роботи є актуальною. Вона присвячена вивченню видового складу збудників хвороб, їх шкідливості і на основі фітопатологічного моніторингу та прогнозу розробці таких заходів захисту, які б забезпечували зниження пестицидного навантаження, насамперед за рахунок біологізації та екологізації продуктивних функцій агроекосистем у поєднанні з використанням фізичних і селекційних заходів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові дослідження виконані на Носівській селекційно-дослідній станції Чернігівського ІАПВ НААН України в рамках завдань 03.05 «Розробити методи створення високопродуктивних, стійких до хвороб сортів і гібридів цибулі ріпчастої, придатних для однорічного вирощування, з високими смаковими якостями» (номер державної реєстрації 0104U003991, 2001 - 2005 рр.), 16.01/171 «Створити відносно стійкі сорти і гібриди цибулі ріпчастої придатні для однорічного вирощування товарної продукції» (номер державної реєстрації 0106U006508, 2006 р.), 16.01/171 «Ідентифікація генетичних ознак та господарсько-біологічних особливостей селекційного матеріалу з метою створення високопродуктивних, відносно стійких проти хвороб сортів і гібридів цибулі городньої для північних районів України» (номер державної реєстрації 0108U002242, 2007 - 2010 рр.).

Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертаційного дослідження - вивчити хвороби цибулі ріпчастої, які зустрічаються у північних регіонах України, з'ясувати їх шкідливість, визначити збудників, вдосконалити систему захисних заходів посівів цибулі першого року і насінників. Дослідження були спрямовані на вирішення таких завдань:

- виявити найбільш поширені хвороби цибулі ріпчастої в період її вегетації та під час зберігання;

- вивчити їх симптоми і шкідливість на різних за стійкістю сортах;

- уточнити видовий склад збудників хвороб;

- визначити основні прогностичні показники, які впливають на

інтенсивність розвитку пероноспорозу і розробити модель

довгострокового прогнозу його поширення;

- провести імунологічну оцінку колекційних зразків цибулі ріпчастої;

- дослідити характер успадкування ознаки стійкості проти

пероноспорозу і шийкової гнилі в гібридних комбінаціях цибулі

ріпчастої з метою створення хворобостійких сортів;

- визначити роль агротехнічних, фізичних і селекційних методів в

обмеженні розвитку пероноспорозу і шийкової гнилі;

- оптимізувати строки проведення захисних заходів на насінниках проти пероноспорозу за результатами короткострокового прогнозу розвитку захворювання;

- визначити ефективність дії фунгіцидів проти пероноспорозу на різних за стійкістю сортах;

- оцінити технічну, господарську і економічну ефективність удосконалених заходів захисту.

Об'єкт дослідження - хвороби цибулі ріпчастої та збудники (Peronospora destructor (Berk) Casp., Botrytis allii Munn., Fusarium oxysporum f. cepave, Sclerotium cepivorum Berk.), рослини цибулі ріпчастої першого і другого року (Alliiит cepa L.), колекційні зразки культури і селекційний матеріал.

Предмет дослідження - поширення, шкідливість хвороб цибулі ріпчастої, видовий склад збудників, короткостроковий і довгостроковий прогнози розвитку пероноспорозу, система заходів захисту, оптимізація кількості обробок і строків їх проведення.

Методи дослідження: польовий, лабораторний, математично-статистичний і розрахунково-порівняльний.

Польовий - маршрутні обстеження посівів цибулі першого і другого років для визначення поширення та розвитку хвороб у період вегетації; фітопатологічна оцінка колекційних зразків і селекційного матеріалу на природному та природно-провокаційному фоні; визначення впливу агротехнічних, фізичних, селекційних, хімічних методів на розвиток і поширення хвороб; фітопатологічний моніторинг.

Лабораторний - ідентифікація видового складу збудників цибулі під час зберігання і виділення їх у чисту культуру, пошук джерел стійкості проти шийкової гнилі в лабораторних умовах, визначення посівних якостей насіння.

Математично-статистичний - комп'ютерна обробка результатів досліджень, обчислення коефіцієнта успадкування ознаки стійкості у гібридних комбінаціях, установлення кореляційних зв'язків та розробка короткострокового і довгострокового прогнозу.

Розрахунково-порівняльний - визначення технологічної, господарської та економічної ефективності застосування препаратів при обробці насіння, прогріванні маточних цибулин і обприскуванні посівів фунгіцидами.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в Лівобережному Лісостепу України вивчено поширення, розвиток і шкідливість основних хвороб цибулі ріпчастої. Встановлено, що в період вегетації найбільш поширеною хворобою цієї овочевої культури є пероноспороз, збудником якого є Peronospora destructor (Berk) Casp. Його шкідливість полягає у зменшенні середньої маса цибулини на 11,9 - 60,9 % і зниженні продуктивності насінників на 15 - 100 %. Під час зимового зберігання цибулі виявлено 18 різновидностей гнилей, які викликаються головним чином фітопатогенами грибного походження. Серед збудників хвороб найчастіше (37,2 %) зустрічався гриб Botrytis allii Munn., що спричинює шийкову гниль.

Для Лівобережного Лісостепу України вперше розроблений короткостроковий прогноз появи пероноспорозу, який був використаний нами при удосконаленні системи захисних заходів. Із застосуванням показників багаторічного моніторингу розроблена модель довгострокового прогнозу поширення пероноспорозу на насінниках цибулі, яка описується рівнянням Y = - 92,3376 + 49,7137 х Е з точністю ±8,2 %. Установлені основні прогностичні показники, які прямо пропорційно впливають на інтенсивність поширення хвороби. Коефіцієнт кореляції сумарного індексу становить R = 0,888.

На основі результатів проведеної імунологічної оцінки 103 колекційних зразків цибулі різного географічного походження в умовах природного інфекційного фону було виявлено стійких проти пероноспорозу лише п'ять: Емір (Україна), Тропік (Росія), Різенбургер, Комета F1 (Нідерланди), Вікторія (Чехія). Виділені джерела стійкості проти шийкової гнилі: Оліна, Техас карлі, Віолетта і Red baron F1.

Створено 6 сортів цибулі ріпчастої середньо- і відносно стійкі проти пероноспорозу та імунні і стійкі проти шийкової гнилі. Чотири з них занесені до Державного реєстру сортів придатних для поширення в Україні: Господиня (А. с. № 0819; пат. № 08606), Голубка (А. с. № 0820; пат. № 08605), Віолетта (А. с. № 09338; пат. № 09093) і Алтана (А. с. № 10057; пат. № 10344), а два (Ірма і Гармонія) вивчаються в мережі сортовипробування.

З'ясований вплив агротехнічних, фізичних, селекційних і хімічних заходів на поширення та розвиток хвороб.

Практичне значення одержаних результатів. Результати вивчення впливу метеорологічних чинників на динаміку розвитку пероноспорозу були використані при прогнозуванні його появи і розвитку. Пошук серед колекційних зразків і місцевого селекційного матеріалу джерел стійкості проти хвороб дав можливість створити 6 сортів цибулі ріпчастої гострого типу, які характеризуються високою врожайністю, скоростиглістю, лежкістю, відносною і середньою стійкістю проти пероноспорозу та імунністю і стійкістю проти шийкової гнилі. Одержані результати щодо створення стійких сортів і вивчення впливу агротехнічних, фізичних, селекційних і хімічних заходів на поширення та розвиток основних хвороб цибулі дали можливість оптимізувати систему захисних заходів, що дозволило скоротити обробку посівів і насаджень фунгіцидами у два та зменшити пестицидне навантаження у 12,5 раза.

Особистий внесок здобувача. Усі розділи дисертації виконані здобувачем самостійно. Особиста участь дисертанта полягає в закладанні й проведенні польових і лабораторних дослідів, аналізі, узагальненні та статистичній обробці одержаних результатів, опрацюванні літературних джерел, підготовці друкованих праць і написанні дисертації. В працях, опублікованих у співавторстві, частка автора становить 60 - 80 %, у створених сортах - 70 - 80 %.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на міжнародній науково-практичній конференції до 110-річчя Національного університету біоресурсів і природокористування (НУБіП) України (м. Київ, 2008 р.); науково-практичній конференції науково-педагогічних працівників та аспірантів НДІ агротехнологій та якості продукції рослинництва НУБіП України (м. Київ, 2010 р.); IV науково-практичній конференції молодих вчених «Сучасні аспекти ведення сільського господарства» (Чернігівський інститут агропромислового виробництва, 2010 р.). Результати досліджень за темою дисертації систематично доповідалися і обговорювалися на засіданнях кафедри фітопатології ім. акад. В.Ф. Пересипкіна і проблемної вченої ради НДІ агротехнологій та якості продукції рослинництва Національного університету біоресурсів і природокористування України (2007, 2008, 2009, 2010 рр.). Новостворені сорти цибулі ріпчастої неодноразово експонувалися на міжнародних (2008, 2009 рр.) і всеукраїнській (2010 р.) виставках-ярмарках, що підтверджується отриманими дипломами і грамотами (додаток Х.1 - 3).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано в 22 наукових працях, у тому числі 12 статей у фахових виданнях, 1 - в тезах конференцій, одержано 4 авторські свідоцтва і 4 патенти на сорти рослин.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 264 сторінках комп'ютерного набору і складається зі вступу, шести розділів, висновків, рекомендацій виробництву, 20 додатків і списку використаних літературних джерел. Текст ілюстровано 44 таблицями і 25 рисунками. Список використаної літератури включає 287 джерел, з яких 43 іноземною мовою.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

СУЧАСНИЙ СТАН ВИВЧЕННЯ ГРИБНИХ ХВОРОБ ЦИБУЛІ РІПЧАСТОЇ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

На підставі аналізу й узагальнення літературних джерел розглядаються питання поширення і симптомів грибних хвороб цибулі ріпчастої в період вегетації та під час зберігання, шкідливість і особливості біології їх збудників, стійкість сортів і гібридів цієї культури проти патогенної мікрофлори, а також стан вивчення заходів обмеження їх розвитку.

МЕТОДИКИ ТА УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проводилися в умовах Носівської селекційно-дослідної станції Чернігівського ІАПВ НААН України протягом 2007 - 2010 рр. Поширення та розвиток хвороб вивчали шляхом маршрутних обстежень посівів цибулі згідно з методиками, наведеними у працях Н. П Купрієнка (1993, 2005), Н. С. Новотельнікової, Е. І. Легенької (1963). Імунологічний аналіз колекційних зразків цибулі і власних гібридів проводили на природному та жорсткому природно-провокаційному фонах. Для оцінки на першому фоні досліджуваний матеріал висівали і висаджували згідно з методичними рекомендаціями Українського науково-дослідного інституту овочівництва і баштанництва (УНДІОБ) (Г. Л. Бондаренко, К. І. Яковенко, 2001; Т. В. Чернишенко та ін., 2001). Природно-провокаційний фон створювали на ізольованій недостатньо провітрюваній фітоділянці з використанням монокультури. Для створення більш жорсткого інфекційного фону, крім зниження провітрюваності ділянки, підвищення вологості ґрунту і повітря на насінниках застосовували загущене садіння цибулин (ширина міжрядь 70 см, відстань між рослинами в рядку 10 - 12 см). Для контролю і порівняння результатів ураження через кожні 10 номерів висаджували сприйнятливий сорт-стандарт (Стригунівська носівська ).

Основні показники, за якими оцінювали, сорти і гібриди цибулі ріпчастої для визначення їх стійкості проти хвороб були поширення хвороби ( Р, %) і розвиток хвороби, або ступінь ураження (С, %).

Обліки поширення і розвитку пероноспорозу здійснювали за методиками ВНДІСНОК, УНДІОБ (Методическое указание по ускоренной оценке устойчивости овощных культур к болезням и расовой дифференциации их возбудителей, 1975; Методические указания по селекции луковых культур, 1989; В. В. Скляревская, В. Й. Тимченко и др., 1990; И. И. Ершов, В. В. Логунов, М. В. Ореховская, А. А. Воробьева, 1994; В. В. Скляревська, В. М. Ковбасенко та ін., 2001). Перший облік ураженості рослин і ступеня розвитку хвороби проводили в момент з'явлення її ознак на сприйнятливому сорті-стандарті, другий - у період масового розвитку хвороби, третій - у кінці вегетації.

Для оцінювання цибулі першого року застосовували шкалу ураження ВІР (И. И. Ершов, В. В. Логунов, М. В. Ореховская, А. А. Воробьева, 1994). На стійкість проти шийкової гнилі колекційні зразки і власні гібриди оцінювали як у лабораторних так і в польових умовах. У лабораторних - застосовували методику В. Л. Цибульник, Р. І. Золотарьової (1980). Ураженість в період вегетації рослин визначали за шкалою, розробленою в УНДІОБ (В. В. Скляревска, В. Й. Тимченко, М. Д. Дрокін, 1990), а перед садінням - за школою, наведеною в статті В. В. Скляревської, В. М. Ковбасенка, В. Ф Переверзєвої (2001).

Проти пероноспорозу на районованих сортах цибулі Грандіна, Господиня і Голубка випробовували наступні фунгіциди: 80 % з. п. Хлорокис міді, 68 % з. п., Ридоміл Голд МЦ та Квадріс 250 SC, к.с. з різними нормами витрати. На цибулі першого року препарати застосовували як окремо, так і в поєднанні з протруйником Ламардором FS, 400, т.к.с., а на насінниках - з попереднім передпосадковим прогрівом. Експериментальні дані статистично обробляли методом дисперсійного і регресійного аналізу (Доспехов Б.А., 1985) із застосуванням комп'ютерних програм Microsoft Excel.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Особливості розвитку хвороб цибулі ріпчастої та їх діагностичні ознаки

За роки досліджень найбільш поширеною і шкідливою хворобою цибулі ріпчастої в період вегетації був пероноспороз, який уражував рослини першого та другого року життя, особливо - насінники. У фазу цвітіння - зав'язування насіння поширення хвороби на різних за стійкістю сортах у середньому становило 9,1 - 50,5 %, а її розвиток - 6,4 - 40,4 % . Ураження посівів першого року було дещо меншим і знаходилося в межах 6,7 - 30,4 і 3,5 - 23,9 % відповідно (рис. 1.).



Рис. 1. Поширення (Р) і розвиток (С) пероноспорозу на насінниках (а) і посівах першого року (б) цибулі різних сортів (Носівська CДС, 2007 -2009 рр.)

Цибуля ріпчаста займає одне з перших місць за обсягом, що закладається на довгострокове зберігання для продовольчих і насіннєвих цілей. Але значна частина продукції під час зберігання гине. Основною причиною великих втрат у цей період є ураження її хворобами. Одержані нами трирічні дані фітопатологічної експертизи цибулин восени і після зимового зберігання свідчать, що в зоні наших досліджень самими поширеними хворобами є шийкова гниль(B. allii), гниль денця (F. oxysporum f. cepave, Sc. cepivorum) і бактеріальна гниль(Erwinia carotovora Holl.). На основі результатів проведених досліджень установлено, що за період зберігання при температурі 5оС і вологості близько 90 % від хвороб грибного і бактеріального походження гине понад 50 % посадкового матеріалу сортів цибулі Грандіни і Господині. Ведуче місце тут належить шийковій гнилі, на долю якої припадає 20 - 27 %. Стійкішим до збудників хвороб виявився новий сорт Голубка з фіолетових забарвленням сухих і сирих лусочок, оскільки після зимового зберігання близько 70 % цибулин залишалися здоровими (рис. 2).



Рис. 2. Результати фітопатологічної експертизи цибулі після зимового зберігання: а - ураження гнилями сорту Грандіна; б - сорту Господиня; в - сорту Голубка (Носівська СДС, 2008 - 2010 рр.).

Видовий склад збудників хвороб цибулі

Нами встановлено, що в умовах Носівської СДС на цибулі ріпчастій у період її вегетації найчастіше зустрічаються хвороби, викликані грибами Peronospora destructor (Berk) Casp., Stemphylium allii Oudi, Sclerotium cepivorum Berk. та вірусом Allium virus 1 Smith. Але основною хворобою цієї овочевої культури залишається пероноспороз, що викликається збудником P. destructor. Усі інші хвороби, крім чорної плісені, яка прискорювала засихання та відмирання листків і стрілок, як наслідок розвитку пероноспорозу, проявлялися незначною мірою і суттєвої шкоди посівам цибулі не завдавали.

У результаті вивчення видового складу збудників цибулі ріпчастої під час зберігання в умовах Носівської СДС було виділено 18 різновидностей гнилей, викликаних фітопатогенами грибного і бактеріального походження. Аналіз хворих цибулин після зимового зберігання свідчить, що частіше всього зустрічався збудник Botrytis allii Munn, на долю якого в середньому за роки досліджень припадало 37,2 %. Частота появи збудників гнилі денця Sc. cepivorum та Fusarium oxysporum f. сepave становила 6,6 і 8,5 % відповідно. Цибулини, уражені бактерією Erwinia carotovora (Jones) досягали рівня 11,6 %, а широко спеціалізованим грибом Botrytis cinerea Pers. - 6,0 %. Усі інші патогени зустрічалися в межах 0,5 - 5,4 % (рис. 3.)

Рис. 3. Частота появи збудників різних типів гнилей цибулі в кінці зберігання (сорт Грандіна, Носівська СДС, 2008 - 2010 рр.)

Таким чином, нашими дослідженнями було встановлено, що в період вегетації цибуля ріпчаста уражується багатьма хворобами, основною серед яких є несправжня борошниста роса, що викликається облігатним паразитом P. destructor. Під час зберігання ця культура уражується комплексом патогенів грибного і бактеріального походження, співвідношення яких не є постійним, а змінюється залежно від умов вирощування і терміну зберігання. Але в усіх випадках переважне місце належало збуднику шийкової гнилі B. allii. Ці два патогени в зоні наших досліджень спричиняють велику шкоду цибулі ріпчастій протягом вегетаційного періоду і під час зберігання.

Шкідливість грибних хвороб цибулі

Трирічні дослідження показали, що під впливом захворювання змінювалися структурні елементи врожаю цибулі ріпки і насіння. Залежно від ступеня ураження цибулі ріпчастої пероноспорозом зменшувалася середня маса цибулини в обох досліджуваних сортів на 11,9 - 60,9 % і знижувалася продуктивність насінників на 15 - 100 %

За результатами вивчення шкідливості пероноспорозу цибулі ріпчастої встановлений кореляційний зв'язок між розвитком хвороби і структурними елементами врожаю ріпки та насіння (табл. 1).

Таблиця 1 Зв'язок інтенсивності розвитку пероноспорозу з показниками продуктивності цибулі ріпчастої (Носівська СДС, 2007 - 2009рр.)

Показники	Коефіцієнт кореляції у сортів
	Грандіна	Господиня
Цибуля ріпчаста першого року
Розвиток хвороби, % і середня маса цибулини, г	- 0,99 ± 0,04	- 0,98 ± 0,04
Розвиток хвороби, % і маса товарної цибулини, г	- 0,99 ± 0,03	- 0,98 ± 0,04
Розвиток хвороби, % і загальна урожайність з 1 погон. м/кг	- 0,98 ± 0,04	- 0,98 ± 0,05
Розвиток хвороби, % і товарна урожайність з 1погон. м/кг	- 0,98 ± 0,04	- 0,99 ± 0,03
Цибуля ріпчаста другого року
Розвиток хвороби, % і кількість насінин у суцвітті, шт.	- 0,97 ± 0,06	- 0,97 ± 0,06
Розвиток хвороби, % і маса насіння з одного суцвіття, г	- 0,99 ± 0,04	- 0,98 ± 0,04
Розвиток хвороби, % і маса насіння з однієї рослини, г	- 0,99 ± 0,04	- 0,99 ± 0,04
Розвиток хвороби, % і маса 1000 зерен, г	- 0,89 ± 0,11	- 0,88 ± 0,11
Розвиток хвороби, % і урожайність насіння з 1 погон. м, г	- 0,99 ± 0,04	- 0,99 ±0,04

Дані таблиці 1 свідчать, що між інтенсивністю ураження і всіма складовими врожаю цибулі існує тісний зворотний кореляційний зв'язок в межах r = - 0,88 ± 0,11 - - 0,99 ± 0,04.

Шкідливість шийкової гнилі визначається втратами зібраного урожаю продовольчої цибулі ріпки і насіннєвого матеріалу в осінньо-зимовий період. Інтенсивність ураження цибулі цією хворобою залежить від умов вирощування, способів зберігання і сорту. Тому нами встановлена кореляційна залежність поширення хвороби в цибулесховищі від різних режимів зберігання в роки досліджень на окремо взятих сортах з жовтим і червоним забарвленням зовнішніх лусочок цибулин. У більшості випадків існує істотний кореляційний зв'язок (R = 0,69 - 0,90) між розповсюдженням шийкової гнилі в цибулесховищі і режимами зберігання. Отже, шкідливість хвороби на 48 - 81 % залежить від температури і вологості повітря під час зимового зберігання (R2 = 0,48 - 0,81), а також на 19 - 52 % від інших чинників, таких як погодні умови вегетаційного періоду і стійкість сорту проти патогенну (табл. 2).

Таблиця 2 Шкідливість шийкової гнилі залежно від різних режимів зберігання цибулі ріпчастої (Носівська СДС, 2008 - 2010 рр.)

Сорт	Поширення шийкової гнилі і режими зберігання цибулі
	2008 р.	2009 р.	2010 р.
	множин-ний коефіцієнт кореляції, R	квадрат множин - ного коефіцієнта кореляції, R2	множин- ний коефіцієнт кореляції R	квадрат множин- ного коефіцієнта кореляції, R2	множин- ний коефіцієнт кореляції R	квадрат множинного коефіцієнта кореляції, R2
Господиня	0,69	0,48	0,54	0,29	0,73	0,53
Грандіна	0,76	0,58	0,86	0,74	0,90	0,81
Голубка	0,69	0,48	0,76	0,58	0,88	0,77

За нашими дослідженнями оптимальними умовами зберігання цибулі виявилися температура 2оС і вологість повітря - 70 %. Сорт цибулі Голубка з фіолетовим забарвленням сухих і сирих лусочок виявився стійким проти збудника шийкової гнилі як під час вегетації, так і в період зберігання.

Фітопатологічний моніторинг і прогнозування розвитку пероноспорозу на насінниках цибулі ріпчастої

З метою знищення пероноспорозу у фазі депресії або помірного його розвитку нами розроблений короткочасний прогноз з'явлення цієї хвороби цибулі на основі середньодобової температури повітря, відносної вологості повітря, кількості днів з опадами і кількості опадів за досліджуваний період, які найбільше показують екологічний взаємозв'язок патогену з навколишнім середовищем. Короткочасний прогноз розвитку пероноспорозу цибулі ріпчастої складений для північної частини Лісостепу України на базі Носівської селекційно-дослідної станції Чернігівського ІАПВ і описується рівнянням регресії:

У = - 42,5942 + 2,3158865Х1 + 7,443054Х2 - 0,91213Х3 + 0,539133Х4 + 0,964971Х5

де: У - розрахунковий день (дата) появи хвороби;

42,5942 - вільний коефіцієнт;

Х1 - середньодобова температура повітря за досліджуваний період;

Х2 - кількість днів з опадами за досліджуваний період;

Х3 - кількість опадів за досліджуваний період;

Х4 - вологість повітря;

Х5 - відсоток уражених рослин.

У результаті проаналізованих кліматичних умов вегетаційних періодів 2007 - 2009 рр. визначені оптимальні періоди з'явлення хвороби на насінниках цибулі, а також проведено порівняння цих періодів за роки дослідження з розрахунковими. Встановлено, що перші її симптоми з'являються в третій декаді травня - першій декаді червня, тобто на 40 - 50 день після висаджування цибулі, коли середньодобова температура повітря не нижча 16о С, відносна вологість повітря досягає рівня 80 %, а кількість опадів за добу складає не менше 12 мм. За таких умов необхідно проводити першу хімічну обробку проти пероноспорозу. На підставі одержаних результатів була вдосконалена система захисту цибулі від несправжньої борошнистої роси, яка включає проведення перших захисних заходів у відповідності з короткостроковим прогнозом з'явлення перших візуальних ознак захворювання.

За даними багаторічного моніторингу розроблена модель довгострокового прогнозу поширення пероноспорозу на насінниках цибулі, яка описується рівнянням Y = - 92,3376 + 49,7137 х Е з точністю ±8,2 % і виділені основні прогностичні показники, які прямо пропорційно впливають на інтенсивність поширення хвороби: середньомісячна температура та сума опадів квітня і вересня попереднього року, а також сума опадів за січень поточного року. Коефіцієнт кореляції сумарного індексу становить R = 0,888.

Імунологічна характеристика колекційного матеріалу цибулі ріпчастої проти пероноспорозу і шийкової гнилі

Установлено, що в районі проведення досліджень колекційні зразки цибулі ріпчастої першого і другого року уражуються пероноспорозом щорічно, але з різним ступенем розвитку хвороби залежно від інфекційного навантаження, вологості та температури повітря. Досліджуваний матеріал за ознакою стійкості проти пероноспорозу згідно модифікованої шкали Інституту овочівництва і баштанництва (2001 р.) був розподілений на такі групи:

0 - імунні (ураження відсутнє);

I - стійкі (ступінь розвитку хвороби в межах 0,1 - 10,0%);

II - слабосприйнятливі (ступінь розвитку хвороби в межах 10,1 - 25,0%);

III - середньосприйнятливі (ступінь розвитку хвороби 25,1 - 50,0 %);

IV - сприйнятливі (ступінь розвитку хвороби 50,1 - 75,0 %)

V - дуже сприйнятливі (ступінь розвитку хвороби понад 75,0 %) (табл. 3)..

Дані таблиці 3 свідчать, що серед великої кількості вивчених зразків імунних до хвороби не виявлено. З колекційного матеріалу першого року стійких зразків проти пероноспорозу в 2007 році було 5,8 % , 2008 р. - 27,2, 2009 р. - 1,9 %. Середньосприйнятливих до хвороби було від 27,2 % у 2008 р. до 41,8 % у 2009 р. сортів і гібридів цибулі. Наші спостереження показали, що більша частина зразків (33,0 - 48,6 %) виявилася слабосприйнятливою до патогену. Сприйнятливість до пероноспорозу відзначена в 2007 р. у 6,8 %; 2008 р. - 0,9 %; 2009 р. - 20,4 % зразків. Деякі сорти у 2009 р. характеризувалися сильною сприйнятливістю до захворювання. Частка їх серед усіх вивчених становила 2,9 % .

Насінники уражувалися патогеном більшою мірою. За роки досліджень не було виділено не лише імунних, але й стійких.

Таблиця 3 Розподіл колекційних зразків цибулі ріпчастої першого і другого року за групами стійкості проти пероноспорозу (Носівська СДС, 2007 - 2009 рр.)

Імунологічна характеристика	2007 р.	2008 р.	2009 р.
	шт.	%	шт.	%	шт.	%
Цибуля ріпчаста І року (природний інфекційний фон)
Імунні	0	0	0	0	0	0
Стійкі	6	5,8	28	27,2	2	1,9
Слабосприйнятливі	50	48,6	46	44,7	34	33,0
Середньосприйнятливі	40	38,8	28	27,2	43	41,8
Сприйнятливі	7	6,8	1	0,9	21	20,4
Дуже сприйнятливі	0	0	0	0	3	2,9
Цибуля ріпчаста ІІ року (природно-провокаційний інфекційний фон)
Імунні	0	0	0	0	0	0
Стійкі	0	0	0	0	0	0
Слабосприйнятливі	2	1,9	10	9,7	0	0
Середньосприйнятливі	38	36,9	69	67,0	12	11,7
Сприйнятливі	46	44,7	24	23,3	59	57,3
Дуже сприйнятливі	17	16,5	0	0	32	31,0

Слабкою сприйнятливістю характеризувалося від 1,9 % (2007 р.) до 9,7 % (2008 р.) зразків. Максимальна кількість середньосприйнятливих до хвороби сортів і гібридів (67,0 %) було відзначена у 2008 р., а сприйнятливих (57,3 %) - у 2009 р. Сильносприйнятливі зразки виділилися в 2007 і 2009 рр. Їх частка від усіх проаналізованих становила 16,5 і 31,0 % відповідно.

Оцінка генофонду цибулі ріпчастої після зберігання показала суттєву різницю між вивченими сортами та гібридами за сприйнятливістю до шийкової гнилі як за роками, так і залежно від зразка. Але була відзначена така закономірність: щорічно в першу чергу хвороба прогресували на зразках з білим забарвленням сухих лусочок (Агостана, Біла Макко, Біла королева, Срібний принц, Алібаба, Комета F1). Були винятки, коли сильно уражувалися гниллю і деякі жовті та червоні сорти (Халіф, Сіміан). При розподілі колекційного матеріалу за групами стійкості було встановлено, що залежно від погодних умов року під час вегетації рослин змінювалася і сприйнятливість досліджуваних сортів та гібридів (табл. 4).

Дослідження показали, що кількість імунних зразків щорічно змінювалася. Найбільше їх спостерігалось у 2009 р. - 22, тобто 36,7 % з усіх досліджуваних, а найменше - у 2010 р. - 4 (6,7 %). Стійкі форми, навпаки, виділилися у 2010 р. - 50 %. За роки досліджень було відзначено слабосприйнятливих 15,0 - 28,3 % ; 3,3 - 6,7 % - середньосприйнятливих, 1,7 - 3,3 % - сприйнятливих і 8,3 - 10,0 % - сильносприйнятливих сортів і гібридів.

Таблиця 4 Розподіл колекційних зразків цибулі ріпчастої за групами стійкості проти шийкової гнилі (Носівська СДС, 2008 - 2010 рр.)

Імунологічна характеристика зразків	Ураження цибулин навесні після зберігання	У лабораторних умовах при штучному ураженні цибулин
	2008 р.	2009 р.	2010 р.
	шт.	%	шт.	%	шт.	%	шт.	%
Імунні	15	25,0	22	36,7	4	6,7	0	0
Стійкі	21	35,0	19	31,7	30	50,0	2	3,3
Слабосприйнятливі	14	23,3	9	15,0	17	28,3	28	46,7
Середньосприйнятливі	4	6,7	3	5,0	2	3,3	21	35,0
Сприйнятливі	1	1,7	2	3,3	1	1,7	1	1,7
Дуже сприйнятливі	5	8,3	5	8,3	6	10,0	8	13,3

Слід відмітити, що при штучному ураженні цибулин досліджуваних колекційних форм збудником B. allii закономірність різко змінювалася. Імунних проти хвороби зразків не було. Більшість з них виявилися слабо- і середньосприйнятливими (81,7 %) проти шийкової гнилі Отже, ураження колекційних форм цибулі ріпчастої цією хворобою насамперед залежить від особливостей сорту і дещо менше від умов вирощування та зберігання.

Успадкування ознаки стійкості проти збудників пероноспорозу і шийкової гнилі в гібридних комбінація цибулі ріпчастої

Нами була проведена імунологічна оцінка стійкості цибулі ріпчастої проти вище названих хвороб у перших двох поколіннях, одержаних після схрещування географічно віддалених і місцевих сортів та гібридів та розрахований коефіцієнт успадкування ознаки стійкості (табл. 5).

При створенні толерантних до пероноспорозу ліній цибулі ріпчастої в результаті діалельних схрещувань, як видно з таблиці 5, були виділені наступні батьківські пари: Буран х Дайтона F1, Стригунівська носівська х Різенбургер і Стригунівська носівська х Копра F1 Дослідження показали, що в усіх вивчених гібридних комбінаціях, у родовід яких в якості материнської або батьківської форми були залучені різні за стійкістю проти несправжньої борошнистої роси сорти і гібриди, у першому і другому поколінні ця ознака мала проміжний тип успадкування, хоча виділялись окремі домінантні біотипи. При схрещуванні двох однакових за стійкістю до патогену зразків спостерігався позитивний тип домінування, тобто прояв цієї ознаки у гібридів схилявся в бік їх прояву у кращої батьківської форми.

Таблиця 5 Розщеплення гібридів F1 і F2 за ознакою стійкості проти пероноспорозу (Носівська СДС, 2007 - 2010 рр.)

Гібридна комбінація	Кількість рослин, шт.	F1	F2
		стійкі	Слабо- сприйнятливі	Середньо- сприйнятливі	сприйнятливі	стійкі	Слабо- сприйнятливі	Середньо- сприйнятливі	сприйнятливі
Слабосприйнятливий х слабосприйнятливий
Буран х Dautona F1	20	1	15	4	0	1	16	3	0
Dautona F1 х Буран	20	5	15	0	0	4	15	1	0
Сприйнятливий х стійкий
Стригунівська носівська х Різенбургер	20	0	0	20	0	0	5	11	4
Стійкий х сприйнятливий
Різенбургер х Стригунівська носівська	20	0	9	11	0	1	10	9	0
Сприйнятливий х слабосприйнятливий
Стригунівська носівська х Copra F1	20	0	0	16	4	0	1	15	4
Слабосприйнятливий х сприйнятливий
Copra F1 х Стригунівська носівська	20	0	5	14	1	0	7	13	0

Розрахунок коефіцієнта спадковості (відношення генотипової варіанти до фенотипової) показав, що у п'яти гібридних комбінацій досить високий коефіцієнт спадковості (Н2 = 0,49 - 0,62). Отже, батьківські пари підібрані вдало і добір за цією ознакою в гібридів F2 буде ефективним за умови, що в наступних поколіннях проводитиметься селекційна і фітопатологічна робота.

Результати наших досліджень свідчать, що стійкішими проти шийкової гнилі виявилися ті гібридні комбінації, материнськими формами яких були імунні та більш стійкі сорти. Оскільки одним із батьківських компонентів у всіх гібридних комбінаціях був сорт Грандіна, ми вивчали його вплив на прояв ознаки стійкості проти шийкової гнилі у гібридів F1. При визначенні коефіцієнта спадковості було встановлено, що в гібридів F1 на 50 - 78 % прояв цієї ознаки залежить від материнської рослини (h2 =0,50 - 0,78) (табл. 6). цибуля вегетація сорт пероноспороз

Таблиця 6 Успадкування ознаки стійкості проти шийкової гнилі у гібридних комбінаціях цибулі ріпчастої (Носівська СДС, 2007 - 2010 рр. )

Комбінація	х		R	h2	H2
Грандіна	7,7	-	-	-	-
Мавка	4,1	-	-	-	-
Оліна	0	-	-	-	-
Сквирська	15,5	-	-	-	-
Грандіна х Мавка	4,9	0,25 ± 0,2	0,23	0,50	0,46
Мавка х Грандіна	4,0	0,05 ± 0,2	0,02	0,10	0,04
Грандіна х Оліна	4,4	0,26 ± 0,2	0,14	0,52	0,28
Оліна х Грандіна	2,9	0,21 ± 0,2	0,23	0,42	0,46
Грандіна х Сквирська	7,6	0,39 ± 0,2	0,39	0,78	0,78
Сквирська х Грандіна	12,7	0,12 ± 0,2	0,21	0,24	0,42

Отже, за ознакою стійкості проти збудника шийкової гнилі ефективними будуть добори з популяцій Грандіна х Мавка, Оліна х Грандіна, Грандіна х Сквирська і Сквирська х Грандіна, коефіцієнт спадковості яких досяг рівня 0,42 - 0,78.

Заходи, що обмежують розвиток грибних хвороб цибулі

Вплив попередників на ураження цибулі основними хворобами. За нашими дослідженнями, кращими серед попередників цибулі ріпчастої виявилися чорний пар і яре тритикале. Ураження збудниками P. destructor і B. allii посівів цієї культури, розміщених після вищеназваних ланок ротації, навіть у роки масового розвитку і поширення хвороб не перевищувало 24 - 25 і 0,5 - 8,3 % відповідно.

Вплив строків сівби і висаджування цибулі ріпчастої на ураження хворобами. Одержані результати свідчать, що в умовах північної частини Лісостепу України особливу увагу слід звертати на вибір умов, при яких рослини краще розвиваються, у результаті чого підвищується їхня стійкість проти хвороб. Крім того, не треба забувати, що ця культура дуже вимоглива до вологи, особливо в період проростання насіння і початкового росту, а враховуючи те, що останнім часом у весняний період дощів проходить мало або вони зовсім відсутні, особливе значення має раціональне і повне використання ґрунтової вологи. Тому посів і посадку цибулі слід проводити якомога раніше. У зоні наших досліджень, за спостереженнями останніх років, цей період відповідає І декаді квітня, коли ґрунт досягає фізичної стиглості. При цьому створюються умови для порушення синхронності розвитку рослин і патогенів. Рослини формуються міцнішими, що підвищує їх фізіологічну стійкість проти ураження. Навпаки, розвиток досліджуваних хвороб зростає при середніх, а особливо при пізніх строках посадки і сівби. Так, відсоток уражених рослин пероноспорозом на посівах першого року при середньому і пізньому строках сівби зростав в 1,3 - 1,8, а розвиток хвороби - в 1,2 - 1,7 раза. Відповідно урожайність цибулі ріпки на цих ділянках, порівняно з раннім строком знизилася на 2,4 - 4,6 т/га, маса цибулини - на 11,8 - 20,3 г, а на ділянках маточників, які посаджені у самий ранній строк - в І декаді квітня, порівняно з середнім і пізнім висаджуванням, відмічалося зниження поширення та розвитку хвороби відповідно на 7,1 - 22,4 і 6,4 - 19,5 %. Проте маса 1000 насінин збільшилася на 0,28 - 0,40 г, а урожайність насіння зросла на 37,5 - 64,1 кг/га. Аналогічно, при середніх і пізніх строках сівби втрати зібраного врожаю зростали від шийкової гнилі, порівняно з раннім, восени у 1,5 - 2,4, а на весні - у 1,3 - 1,8 раза. Розвиток хвороби збільшився відповідно в 1,7 - 2,8 і 1,3 - 1,9 раза.

Створення стійких сортів, як один із заходів обмеження розвитку хвороб цибулі. В селекції на стійкість перспективною виявилася міжсортова гібридизація із залученням у схрещування зразків з підвищеною стійкістю проти хвороб і адаптованих до умов вирощування сортів з цілим рядом позитивних господарсько-цінних ознак. У результаті фітопатологічної оцінки цього матеріалу на природно-провокаційному інфекційному фоні серед сприйнятливих сортів власної селекції і з колекційних зразків різного географічного походження були виділені стійкі і середньо стійкі до пероноспорозу рослини. У лабораторних умовах за методикою В. Л. Цибульник, Р. І. Золотарьової (1980) були виділені сорти і гібриди, малосприйнятливі до шийкової гнилі. Отже, для створення толерантних проти пероноспорозу і шийкової гнилі сортів цибулі у гібридизацію залучалися форми з слабкою сприйнятливістю до цих хвороб, відібрані шляхом індивідуальних доборів. Брали до уваги і здатність рослин цибулі в умовах масового поширення пероноспорозу формувати нормально розвинену і повністю визрілу до збирання врожаю цибулину. В результаті такої клопіткої роботи за останні десять років в Державну мережу сортовипробування було передано 6 сортів, які відрізнялися від раніше районованих у нашій зоні комплексом господарсько-цінних ознак і властивостей і підвищеною стійкістю проти пероноспорозу та шийкової гнилі. Такі зразки, як Господиня, Голубка, Віолетта і Алтана вже пройшли державне випробування і занесені до Реєстру сортів рослин придатних для поширення в Україні у 2008 - 2010 рр. А сорти Ірма і Гармонія ще вивчаються на сортодільницях України. Ці форми навіть в умовах природно-провокаційного фону забезпечують сталі врожаї в межах 14,3 - 17,8 т/га цибулі ріпки і 156 - 182 кг/га насіння, тоді як потенційна їх урожайність при дотриманні технології вирощування культури досягає рівня 32,0 - 38,0 т/га і 300 - 350 кг/га відповідно.

Ефективність фізичних заходів захисту цибулі проти пероноспорозу. Трирічні дослідження свідчать, що поширення і розвиток пероноспорозу різко знижувалися при прогріванні маточних цибулин в умовах температурного режиму 42оС протягом 12 годин або 45оС - протягом 10 годин. Енергія проростання і схожість насіння, навпаки, зростали. Але слід відзначити, що в другому випадку зменшувалася врожайність насіння за рахунок зниження продуктивності рослин. При підвищенні температури до 45оС більшість рослин формували по 1 - 2 квітконоси, а в деяких випадках вони не утворювалися зовсім, хоча саме суцвіття було більше в діаметрі і насіння більш крупніше. Отже, на основі власних досліджень ми прийшли до висновку, що самою оптимальною є термічна обробка цибулин перед висадкою в поле при температурі 42оС протягом 12 годин. При цьому режимі максимально зростають урожайність насіння цибулі і всі його посівні якості та знижується ураження рослин збудником пероноспорозу в період вегетації культури.

Вплив хімічних заходів на ураженість цибулі ріпчастої хворобами. З метою вдосконалення хімічного захисту цибулі від пероноспорозу і шийкової гнилі нами випробовувалися як контактні, так і системні фунгіциди, дозволені для застосування на овочевих культурах у поєднанні з іншими заходами захисту. В дослідження були включені такі фунгіциди, як Хлорокис міді, 90% з.п., Ридоміл Голд МЦ, 68% з.п. і Квадріс, 250 SC к.с. з різними нормами витрати препарату. Крім того, для визначення впливу протруйників на розвиток і поширення хвороб під час вегетації і в період зберігання, насіння перед висівом обробляли Ламардором FS, 400, т.к.с., а для знищення первинної інфекції у посадковому матеріалі цибулини за два тижні до висаджування прогрівали при температурі 42оС протягом 12 годин. Для порівняння препарати випробовували на двох різних за стійкістю сортах цибулі. Була відзначена закономірність, що фунгіцидна дія препаратів зростала прямо пропорційно збільшенню норми їх витрати. Пригнічення поширених у нашій зоні хвороб найбільше спостерігалося у варіантах, де норми витрати препаратів були збільшені на 25 %. Контактний фунгіцид Хлорокис міді, 90 % з.п. з нормою витрати 3 кг/га підвищив урожайність культури залежно від сорту, на 5,4 - 7,8 т/га, а системні Ридоміл Голд МЦ, 68% з.п. (3,1 кг/га) і Квадріс 250 SC к.с. (0,75 л/га) - на 11,3 - 12,7 і 16,0 - 19,5 т/га відповідно. Статистична обробка результатів досліджень показала, що всі випробувані препарати затримували поширення і розвиток патогену та сприяли підвищенню врожайності насіння культури на різних за стійкістю сортах у межах 0,9 - 2,2 ц/га.

Установлено, що вирощування малосприйнятливих до пероноспорозу і шийкової гнилі сортів та застосування фунгіциду Квадріс 250 SC, к.с. (0,3 л/га) на цибулі ріпці в комплексі з попереднім протруюванням насіння Ламардором FS, 400, т.к.с. (0,15 л/т) та на насінниках у поєднанні з передпосадковою термічною обробкою маточних цибулин при температурі 42оС протягом 12 годин забезпечує не лише підвищення їх технічної і господарської ефективності. Крім того ці заходи сприяють зменшенню пестицидного навантаження в овочевій сівозміні та обмеженню забруднення довкілля хімічними засобами захисту рослин у 12,5 раза і виявилися економічно вигідними, оскільки окупність затрат при цьому зростала у 4,6 - 6,6 раза, а рентабельність досягла рівня 364,0 - 555,5 %.

ВИСНОВКИ

1. На основі результатів, одержаних при проведенні досліджень в умовах Лівобережного Лісостепу України, встановлено, що цибуля ріпчаста уражується хворобами як протягом вегетації, так і під час зберігання. У весняно-літній період великою шкідливістю характеризується пероноспороз, який призводить до значного недобору врожаю і зниження його якості. Поширення цієї хвороби на насінниках різних сортів у фазу цвітіння-завязування насіння за роки дослідження становило 9,1 - 50,5 %, а її розвиток - 6,4 - 40,4 %. На посівах цибулі ріпки у фазу початку полягання пера ці показники, відповідно, знаходилися в межах 6,7 - 30,4 і 3,5 - 23,9 %. В осінньо-зимовий період під час зберігання цибулі значні збитки спричиняє шийкова гниль: втрати одержаної продукції були в межах 1,8 - 29,5 %.

2. Серед збудників хвороб цибулі ріпчастої найбільше поширені Peronospora destructor (Berk) Casp., Stemphylium allii Oud., і Botrytis allii Munn.. Із інших патогенів ідентифіковані Botrytis cinerea Pers., Sclerotium cepivorum Berk., Fusarium oxysporum f. сepae, Aspergillus niger van Tiegh, Erwinia carotovora (Jones), Erwinia aroideae (Town.) і Allium virus.

3. За результатами вивчення шкідливості пероноспорозу цибулі ріпчастої виявлено тісний зворотний кореляційний зв'язок між інтенсивністю ураження рослин і структурними елементами врожаю ріпки та насіння в межах r = - 0,88 ± 0,11 - - 0,99 ± 0,04. Шкідливість шийкової гнилі на 48 - 81 % залежить від температури та вологості повітря під час зимового зберігання (R2 = 0,48 - 0,81) і на 19 - 52 % від інших чинників (погодних умов вегетаційного періоду та стійкості сорту).

4. Визначені оптимальні періоди прояву пероноспорозу на насінниках цибулі. Установлено, що перші симптоми хвороби виникають у третій декаді травня - першій декаді червня, тобто на 40 - 50-й день після висаджування цибулі, коли середньодобова температура повітря була не нижча 16о С, відносна вологість досягає рівня 80 %, а кількість опадів за добу - не менше 12 мм.

5. За даними багаторічного моніторингу розроблена модель довгострокового прогнозу поширення пероноспорозу на насінниках цибулі, яка описується рівнянням Y = - 92,3376 + 49,7137 х Е з точністю ±8,2 % і виділені основні прогностичні показники, що прямо пропорційно впливають на інтенсивність поширення хвороби: середньомісячна температура та сума опадів квітня і вересня попереднього року, та сума опадів за січень поточного року. Коефіцієнт кореляції сумарного індексу становить R = 0,888.

6. Проведена імунологічна оцінка стійкості колекційних зразків цибулі ріпчастої різного географічного походження проти пероноспорозу. Серед вивчених 103 сортозразків імунних не виявлено. Установлено, що більшість сортів і гібридів цибулі першого року були слабо- і середньосприйнятливі до хвороби (90,4 %). Решта зразків виявилися стійкими (4,8 %) і дуже сприйнятливими (4,8 %). Із колекційних форм цибулі другого року були виділені середньосприйнятливі, сприйнятливі і дуже сприйнятливі. Найбільшою толерантністю до пероноспорозу і пристосованістю до умов вирощування характеризуються сорти Голубка і Віолетта, Оранта, Буран, створені у районі проведення досліджень

7. Серед 60-ти досліджуваних колекційних зразків протягом трьох років проти шийкової гнилі було виділено чотири імунних (Оліна, Техас карлі, Віолетта, Red baron F1 ) і 46 стійких. Підвищеною стійкістю характеризувалися форми з антоціановим або червоним забарвленням сухих і сирих лусочок (Рубін, Амфора, Веселка, Мавка, Браушверська червона, Вента F1, Танго F1, Голубка).

8. У процесі селекції цибулі на стійкість вивчена природа успадкування ознаки стійкості проти пероноспорозу в гібридних популяціях. Установлено, що при залученні в гібридизацію різних за стійкістю батьківських компонентів одержані гібриди мали проміжний тип успадкування, а при схрещуванні однакових середньостійких зразків спостерігався позитивний тип домінування в бік більш стійкої батьківської форми. Проти шийкової гнилі стійкішими виявилися гібриди F1, материнськими формами яких були імунні і стійкі сорти.

9. У результаті багаторічної роботи були створені в співавторстві високоврожайні, середньо- і відносно стійкі проти пероноспорозу та імунні і стійкі проти шийкової гнилі сорти цибулі гострого типу: Господиня, Голубка, Віолетта, Алтана, Ірма і Гармонія. Чотири з них занесені до Державного реєстру сортів придатних для поширення в Україні, а два (Ірма і Гармонія) - вивчаються в мережі сортовипробовування.

10. В обмеженні розвитку хвороб цибулі ріпчастої позитивне значення має використання в якості попередника в овочевій сівозміні ярого тритікале. Доведено, що ранній строк висіву культури порівняно з середнім і пізнім сприяє зниженню поширення і розвитку пероноспорозу на посівах цибулі першого року відповідно у 1,3 - 1,8 і 1,2 - 1,7 раза та підвищенню врожайності ріпки на 2,4 - 4,6 т/га і маси цибулини - 11,8 - 20,3 г. Втрати зібраного врожаю від шийкової гнилі при цьому зменшуються восени у 1,5 - 2,4 раза, навесні - в 1,3 - 1,8, розвиток хвороби - відповідно в 1,7 - 2,8 і 1,3 - 1,9 раза. На насінниках при ранньому висаджуванні цибулин маса 1000 насінин збільшується на 0,28 - 0,40 г, урожайність насіння зростає на 37,5 - 64,1 кг/га, а поширення і розвиток хвороби знижуються на 7,1 - 22,4 і 6,4 - 19,5 % відповідно....