Управління конкурентоспроможністю рекреаційно-оздоровчого землекористування

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ І ПРАВА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Управління конкурентоспроможністю рекреаційно-оздоровчого землекористування

Спеціальність 08.00.06 - економіка природокористування та охорони

навколишнього середовища

Іванов АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

Херсон - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Міжнародному університеті бізнесу і права, м. Херсон, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

В'юн Валентин Георгійович,

Миколаївський міжрегіональний інститут Міжнародного університету розвитку людини «Україна» (м. Миколаїв),

проректор з науково-дослідної роботи

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Петенко Ірина Валентинівна,

Донецький державний університет управління (м. Донецьк),

завідувач кафедри управління персоналом та економіки праці

кандидат економічних наук,

Белінська Світлана Михайлівна,

Чорноморський державний університет імені Петра Могили (м. Миколаїв),

старший викладач кафедри фінансів, обліку і аудиту

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Рекреаційно-оздоровча діяльність розглядається як важлива складова розвитку української економіки, оскільки з посиленням природного, техногенного, екологічного, соціального впливу погіршується загальна екологічна ситуація в Україні і світі, в наслідок чого погіршується здоров'я людини. Ці негативні симптоми визначають важливість сталого розвитку рекреаційно-оздоровчої діяльності, через яку реалізується єдність людини та оточуючого її природного середовища. Ефективне вирішення даної проблеми може бути здійснено тільки за умови поєднання рекреаційної, оздоровчої, реабілітаційної діяльності та зведення до мінімуму антропогенного, техногенного та інших ризиків.

У зв'язку з цим держава проголошує рекреаційно-оздоровчу діяльність одним з пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки і створює сприятливі умови для даного виду діяльності. Закономірним результатом зазначеної ситуації є те, що в 2010 році в Україні нараховувалось 20347 санаторно-курортних оздоровчих закладів, оснащених 638 тис. ліжко-місцями, в яких оздоровилися 2,7 млн. українців. Особливо актуалізується проблема розвитку та модернізації рекреаційно-оздоровчої діяльності в Миколаївській області, яка посідає одне з провідних місць в Україні за показниками рекреаційно-оздоровчої діяльності (протягом 2010 року обслуговано 31330 туристів та екскурсантів, оздоровлено 128,2 тис. громадян України та іноземців, 12,8 тис. дітей у 185 санаторно-курортних закладах області), рівнем забезпеченості цінними природними, історико-культурними, гомогенними, парарекреаційними та іншими ресурсами, здатними генерувати значний інтерес у вітчизняного та зарубіжного споживача.

Для цього необхідна розробка нової парадигми управління рекреаційно-оздоровчими територіями, яка б забезпечила їх високу конкурентоспроможність на внутрішньому та міжнародному туристичному ринку завдяки збереженню біорізноманіття рекреаційно-оздоровчих територій та сталого розвитку туристської діяльності.

Вивчення різних аспектів сталого розвитку рекреаційно-оздоровчого землекористування було започатковано В.І. Вернадським. Пізніше теоретичні основи з питань розвитку цієї проблеми були розвинуті М. Барановським, Ю. Бондарем, Ю. Веденіним, А. Гидбутом, В. Преображенським, В.Кравцовим, С. Харічковим, В. Шмагіною, В. Степановим, О. Топчієвим, Я. Олійником. Вагомий внесок у розвиток теорії та методології рекреаційно-оздоровчого землекористування зроблено Д. Добряком, Л. Новаковським, В. Трегубчуком, А. Третяком, А. Сохничем, В. В'юном, В. Горлачуком, Л. Садченко, В. Петенко, В. Петренко, В. Семеновим, С. Белінською та ін..

Проте геополітичні та соціально-економічні зміни, розвиток інформаційних технологій радикально вплинули на параметри рекреаційно-оздоровчого попиту, призвели до трансформування рекреаційно-оздоровчої

діяльності з такої, що орієнтована на лікування, реабілітацію та оздоровлення людей, в індустрію, що охоплює багато видів економічної діяльності та спрямована на задоволення різнопланових потреб громадян. У той же час невирішеними залишаються питання, пов'язані з формуванням конкурентоспроможності рекреаційно-оздоровчого землекористування, недопущенням науково необґрунтованої грошової оцінки земель, що сприятиме збереженню природного і культурного різноманіття в регіоні. Актуальність зазначених проблем і зумовила вибір теми, формування мети і завдань дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Викладені в дисертації положення є складовими комплексних досліджень, виконаних відповідно до планів науково-дослідних тем Міжнародного університету бізнесу і права «Управління конкурентоспроможністю рекреаційно-туристичних територіальних ресурсів» (номер державної реєстрації 0110U006836) і «Розробка та впровадження економіко-технологічних заходів раціонального природокористування та управління екологічною безпекою навколишнього середовища» (номер державної реєстрації 0109U002939), де автору особисто належать розробки з питань формування конкурентоспроможності рекреаційно-оздоровчого землекористування, розробки концептуальних положень удосконалення його грошової оцінки.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є узагальнення і розвиток науково-методичних основ, розробка інструментарію та практичних рекомендацій щодо управління конкурентоспроможністю землекористування.

Багатогранність поставленої проблеми зумовила необхідність розв'язання таких завдань:

- поглибити теоретико-методологічні положення розвитку рекреаційно-оздоровчого землекористування;

- дослідити передумови трансформації природоорієнтовної рекреаційної діяльності в екологічний туризм;

- обґрунтувати конкурентні переваги конкурентоспроможності рекреаційно-оздоровчого землекористування;

- проаналізувати існуючий стан використання рекреаційно-оздоровчих ресурсів;

- обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення грошової оцінки земель;

- удосконалити організаційно-економічний механізм формування конкурентоспроможного рекреаційно-оздоровчого землекористування.

Об'єктом дослідження є процес управління конкурентоспроможністю рекреаційно-оздоровчого землекористування.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади і практичні аспекти управління конкурентоспроможністю рекреаційно-оздоровчого землекористування.

Методи дослідження ґрунтуються на фундаментальних положеннях реалізації державної політики в галузі туризму, наукових положеннях економічної теорії, економіки природокористування, теорії управління і менеджменту. Методологічною основою виступає діалектичний метод, при використанні якого всі явища і процеси розглядаються у взаємодії та розвитку. В процесі наукових досліджень використані методи індуктивного аналізу (систематизації та узагальнення фактів), що зумовлюють необхідність формування конкурентоспроможності рекреаційно-оздоровчого землекористування, абстрактно-логічний (при обґрунтуванні висновків щодо формування конкурентоспроможних переваг рекреаційно-оздоровчого землекористування та його конкурентоспроможності), аналізу і синтезу (для встановлення причинно-наслідкових зв'язків і закономірностей переходу від природоорієнтовного туризму до екологічного), метод термінологічного аналізу (для обґрунтування сутності «землекористування» і «конкурентоспроможності»), метод пріоритетів (для вибору кращого варіанту використання і охорони рекреаційно-оздоровчих ресурсів), метод наукового узагальнення (вдосконалення організаційно-економічного механізму розвитку конкурентоспроможного рекреаційно-оздоровчого землекористування), графоаналітичний (для наочного зображення процесу використання рекреаційно-оздоровчих ресурсів), метод порівняльного та структурного аналізу (при дослідженні тенденцій розвитку туризму), картографічний (для зображення рекреаційно-оздоровчого районування та рекреаційно-оздоровчих ресурсів) та ін..

Інформаційну базу дослідження склали законодавчі акти та нормативні документи України, звітність Головного управління статистики та Управління охорони навколишнього середовища в Миколаївській області, Головного управління Держкомзему в Миколаївській області, доповіді, монографії, спеціальні наукові видання, літературні джерела вітчизняних і зарубіжних учених, власні дослідження тощо.

Наукова новизна отриманих результатів. У дисертації сформульовано та обґрунтовано низку наукових положень, які у своїй сутності розв'язують важливу науково-прикладну проблему управління конкурентоспроможністю рекреаційно-оздоровчого землекористування.

Основні наукові результати дисертаційної роботи полягають у наступному:

вперше:

- обґрунтовано, що грошова оцінка рекреаційно-оздоровчих територій повинна визначатись не за категоріями земель за цільовим призначенням (рекреаційного та оздоровчого призначення), а на основі зонування земель за типом їх використання, що є визначальною особливістю формування і розвитку земельних відносин в умовах ринкової економіки;

удосконалено:

- теоретико-методичні підходи до управління конкурентоспроможністю рекреаційно-оздоровчого землекористування, що забезпечують послаблення сучасної екологічної кризи між всезростаючими потребами суспільства і скороченням площі рекреаційно-оздоровчих територій;

- організаційно-економічний механізм формування і розвитку екологічного туризму як основної альтернативи природоорієнтованому туризму, що забезпечує сталість природокористування і економіки;

- методологію просторової організації рекреаційно-оздоровчого землекористування, що дозволяє уникнути правового нігілізму при його використанні і охороні, зрівноваженому використанню рекреаційних ресурсів туристами та екскурсантами.

набули подальшого розвитку:

- теоретичні основи управління рекреаційно-оздоровчими ресурсами, де основними методами виступають диверсифікація та кластеризація туризму;

- механізм регулювання земельних відносин у процесі охорони і використання рекреаційно-туристичних територій.

Практичне значення отриманих результатів. Механізми екологізації та стратегії управління конкурентоспроможністю туристсько-оздоровчими рекреаційними ресурсами, які запропоновані в дисертації, використовуються Головним управлінням економіки Миколаївської обласної державної адміністрації при розробці інвестиційних програм туристсько-оздоровчого спрямування (довідка № 73 від 20.04.2011р.). Управлінням з питань внутрішньої політики та зв'язків з громадськістю Миколаївської обласної державної адміністрації (довідка № 44/25-02 від 27.03.2011р.) використовуються методичні принципи визначення ефективності рекреаційно-оздоровчого землекористування та стратегії землеустрою при обговоренні відповідних питань з громадськістю. Управління культури Миколаївської обласної державної адміністрації запропонувало для застосування Національному заповіднику «Ольвія», НІШ «Білобережжя Святослава», РЛП «Гранітно-степове Побужжя» та «Кінбурнська коса» грошову оцінку рекреаційно-оздоровчих земель (довідка № 49/3-8 від 12.01.2011р.).

Механізм управління формуванням конкурентоспроможності рекреаційно-оздоровчими територіями Миколаївщини використовується в роботі Центру системних досліджень і розвитку Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України (довідка № 121 від 13.04.2011р.).

Також результати дослідження використовуються в навчальному процесі Миколаївського міжрегіонального інституту Міжнародного університету розвитку людини «Україна» при викладенні таких дисциплін: «Туроперейтинг», «Економіка туризму», «Рекреаційні комплекси», «Рекреалогія» (довідка № 34 від 23.04.2011р.).

Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» в м. Миколаїв використовує наведену в дисертації методику розробки оздоровчих заходів (створення туристичних троп у межах лікувально-оздоровчих територій Миколаївської області) (довідка № 13/1 від 26.04.2011р).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійного дослідження автора. З наукових публікацій, виданих у співавторстві, в роботі використані тільки ті положення, які є результатом особистого дослідження автора.

Апробація результатів дослідження. Науковий зміст основних результатів дисертаційної роботи доповідався та обговорювався на 3-му симпозіумі «Устойчивое развитие экологического туризма на Черноморском побережье» 10-13 червня 2003 р., м. Одесса, Міжрегіональній науково-практичній конференції «Поліетнічна культура півдня України: історичні особливості формування та сучасні проблеми розвитку» 2007 р., Миколаїв, III Міжнародній науково-практичній конференції «Міжнародний вектор туризму: сьогодення, майбуття» 2008 р., Луганськ, Міжнародній науково-практичній конференції «Економіка і управління в умовах глобалізації» 1-7 грудня 2010, Донецьк, 13-й Всеукраїнській науково-практичній конференції «Формування сучасної стратегії підприємницької діяльності» 26 листопада 2010 р., Умань, VI Всеукраїнській науковій конференції студентів і молодих вчених «Молодь: освіта, наука, духовність», 2010 р., Київ, VII Міжнародній науково-практичній конференції «Настоящи сзследвания и развитие - 2011» 17-25 січня 2011 р., Софія, VII Міжнародній науково-практичній конференції «Moderni vymozenosti vedy - 2011» 27 січня - 5 лютого 2011 р.

Публікації. Результати дослідження опубліковані в 21 науковій праці, з них 12 - у наукових фахових виданнях, 8 - у матеріалах наукових конференцій, 1 - географічний атлас, 6 з яких у співавторстві і 1 у складі наукової редколегії. Загальний обсяг публікацій становить 7,6 друк. арк., особисто автору належить 7,1 друк. арк..

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Робота містить 18 таблиць, які розміщено на 7 сторінках, 7 рисунків, 185 найменувань у списку використаних джерел, які містяться на 20 сторінках, та 9 додатків. Загальний обсяг дисертації - 159 друкованих сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету і завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, сформульовано наукову новизну, розкрито практичну значимість отриманих результатів, відображено сутність апробації результатів дослідження.

У першому розділі дисертаційної роботи «Теоретико-методичні засади управління конкурентоспроможністю рекреаційно-оздоровчої сфери діяльності» розглядаються питання конкурентоспроможності рекреаційно-оздоровчого землекористування, виявлено місце, роль та значення управління рекреаційно-оздоровчими територіями, визначено зміст функцій, методів та принципів управління, розкрито фактори впливу на розвиток рекреаційно-оздоровчої діяльності в регіоні.

Обґрунтовано суперечливість поділу земельного фонду на землі оздоровчого і рекреаційного призначення. Свідченням цьому є той факт, що узбережжя морів, лиманів, заток з їх пляжною територією використовуються в рекреаційних цілях, тобто не за призначенням. Ці землі і землі лісогосподарського призначення можуть надаватися на умовах оренди для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних та інших цілей, але користування ними в оздоровчих, рекреаційних та спортивних цілях здійснюється тільки в порядку загального та спеціального водокористування з визначенням на місцевості меж, розробленням землевпорядної документації на ділянки, що передаються в оренду з визначенням їх плану, складу земельних угідь, грошової оцінки, допустимого антропогенного навантаження. Проте передача водних об'єктів в оренду дозволяється тільки водогосподарським організаціям.

У процесі дослідження здобувачем визначено, що землі рекреаційного призначення водночас використовуються в оздоровчих цілях для профілактики захворювань і лікування людей. А з іншого боку ці землі мають місце для використання в рекреації. Зроблено висновок про те, що використання рекреаційних територій теж інтерферується іншими категоріями земель за цільовим призначенням.

Аналіз існуючої практики використання земель дозволив зробити висновок про необхідність нової методології розподілу земельного фонду України, яка б передбачала формування не категорій земель за цільовим призначенням, а за типом їх використання, що дозволить вивести з «тіні» зловживання у сфері землекористування.

Досліджено, що відсутність функціонального зонування національних природних та регіональних ландшафтних парків є причиною хаотичного «освоєння» усієї їх території, в результаті чого згадувані об'єкти втрачають своє призначення.

Досліджуючи процеси використання рекреаційних територій у м. Миколаєві на узбережжі Бузького лиману, нами виявлено, що громаді міста не вигідно інвестувати кошти в розвиток рекреаційно-оздоровчих територій, оскільки землі водного фонду є державною власністю, а не власністю громади, тому прибутки від рекреаційної діяльності належатимуть не громаді, а державі.

Акцентується увага на тому що тільки розмежування земель державної і комунальної власності дозволить розв'язати цю проблему. У роботі сформульовано авторський підхід до формування земель комунальної власності, в результаті чого із загальної площі земель міста, що становить 25983,4 га, 65,7% становитиме комунальна власність, а державна - 13,3%. При цьому площа земель рекреаційного призначення, що перейшла з державної у комунальну власність, зросла з 0,6 га до 1222 га за рахунок земель лісогосподарського призначення. Землі водного фонду, що перейшли у комунальну власність, становлять 7697 га, а землі природно-заповідного фонду та землі оздоровчого призначення площею, відповідно, 42 і 5 га (табл. 1).

Обґрунтовано необхідність докорінної зміни поглядів законодавців щодо зонування природних заповідників, де часто гармонійно узгоджується зона регульованої рекреації з метою огляду особливо мальовничих місць, для чого доцільно відповідне облаштування туристичних маршрутів та екостежок. У роботі на основі аналізу чинного законодавства обґрунтовано необхідність внесення доповнень і змін до Земельного кодексу (включення до складу земель рекреаційного призначення пляжних зон та акваторій водойм, вилучення зі складу земельних ділянок для дачного будівництва).

Таблиця 1

Розподіл земельного фонду м. Миколаїв за формами власності та категоріями земель, га

Категорії земель та землекористувачі	Станом на 1.07.2009 р.,	Передбачається Концепцією,
	площа заг., га	в т.ч. за формами власності	площа заг., га	в т.ч. за формами власності
		державна	Приватна		держа- вна	комунальна	при- ватна
Землі сільськогосподарського призначення	2885,1	2804,1	1,0	2885	-	2804	81
Землі житлової та громадської забудови	8549,4	3868,5	4680,9	8535	91	3274	5170
в тому числі: - земельні ділянки для забезпечення діяльності органів виконавчої влади	0,85	0,85	-	1	1	-	-
- вищих навчальних закладів державної форми власності та державних професійно-технічних навчальних закладів	70,3	70,3	-	70	70	-	-
Землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення	61,0	61,0	-	61	19	42	-
в тому числі: об'єкти природно-заповідного фонду, що мають національне значення	18.5	18.5	-	19	19	-	-
Землі оздоровчого призначення	5,1	5,1	-	5	-	5	-
Землі рекреаційного призначення	0,6	0,6	-	1222	-	1222	-
Землі історико-культурного призначення	0,1	0,1	-	14	14	-	-
в тому числі: - історико-культурні об'єкти, що мають національне значення	-	-	-	14	14	-	-
Землі лісогосподарського призначення	1221,4	1221,4	-	-	-	-	-
Землі водного фонду	8267,1	267,1	-	8267	7657	610	-
Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення	4993,6	4789,7	203,9	4994	2766	2024	204
в тому числі: - землі оборони	2158,6	2158,6		2159	1234	925	-
- промислових і транспортних підприємств	2072,6	1868,7	203.9	2073	1472	397	204
Всього земель	25983,4	21017,6	4965,8	25983	10547	9981	5455
У відсотках	100	80,9	19,1	100	40,6	38,4	21,0

Обґрунтовано необхідність докорінної зміни поглядів законодавців щодо зонування природних заповідників, де часто гармонійно узгоджується зона регульованої рекреації з метою огляду особливо мальовничих місць, для чого доцільно відповідне облаштування туристичних маршрутів та екостежок. У роботі на основі аналізу чинного законодавства обґрунтовано необхідність внесення доповнень і змін до Земельного кодексу (включення до складу земель рекреаційного призначення пляжних зон та акваторій водойм, вилучення зі складу земельних ділянок для дачного будівництва).

Доведено, що питанням землеустрою територіальних рекреаційно-оздоровчих ресурсів приділяється недостатня увага, оскільки проект землеустрою рекреаційно-оздоровчого землекористування підміняється проектом землеустрою лише з організації та встановлення меж цих територій (ст. 47 - Закон України «Про землеустрій»), що призводить до спрощеного розуміння сутності цих земель, їх ролі та призначення в суспільстві.

Обґрунтовано необхідність ухвалення закону України «Про землі рекреаційно-оздоровчого використання» (реалізація принципів і закономірностей формування територій рекреаційно-оздоровчого використання).

У другому розділі «Аналіз та оцінка стану використання рекреаційно-оздоровчого потенціалу» розглянуто особливості сучасного стану використання рекреаційно-оздоровчого потенціалу. Обґрунтовано, що сучасний стан і розвиток туристичної індустрії є науково необґрунтованим, оскільки не забезпечується cтійкість землекористування, екологічно зрівноважений сталий розвиток екосистем, а відтак, конкурентоспроможність галузі.

Обґрунтовано, що з позиції системного підходу до використання рекреаційних ресурсів останні потребують відповідного поєднання властивостей природного і культурного середовища, які взаємодоповнюються одна одною. Тому комплексне поєднання територій природно-заповідного фонду з об'єктами та явищами природного походження, залучених до сфери рекреаційно-оздоровчої діяльності і туризму, сприяє ефективному оздоровленню населення та розвитку широкого спектру видів туризму. Особливу рекреаційну цінність у регіоні мають національні природні парки «Білобережжя Святослава», «Бузький Гард», регіональні ландшафтні парки «Тилігульский», «Кінбурнська коса», «Гранітно-степове Побужжя», «Приінгульский», такі рекреаційно-оздоровчі зони, як Очаківська, Південнобузька, Інгульська, Вознесенська, Кодимо-Первомайська, рекреаційна зона м. Миколаєва та інші, де можуть відпочивати туристи.

При вивченні питання організації заповідної зони національного природного парку «Білобережжя Святослава» виявилося доцільним прокладання екологічної стежки довжиною 2 км за маршрутом с. Покровка - Орхідейне поле площею 63,3 га. При цьому обґрунтовано можливість реалізації орхідей, що дозволить отримати щонайменше 250 тис. грн. щорічно. Ці надходження можуть бути направлені на розвиток національного природного парку, зміцнення його матеріально-технічної бази тощо.

Виявлено, що функціонувальне зонування національних природних та регіональних ландшафтних парків, що регламентується законом України «Про природно-заповідний фонд України», має внутрішню суперечливість у системі земельних відносин. На прикладі національних природних парків «Бузький Гард» та «Білобережжя Святослава» обґрунтовано недоцільність формування зони стаціонарної рекреації у межах парків.

У роботі здійснено грошову оцінку земель рекреаційного і оздоровчого призначення на узбережжі моря і на решті території, в результаті чого виявилось, що грошова оцінка земель рекреаційного використання становить 47,8 тис. грн./га, а оздоровчого - 57,4 тис. грн./га.

Дослідження свідчать, що грошова оцінка земель рекреаційно-оздоровчого використання морського узбережжя носить інтегрований характер, оскільки використовується не тільки для організації відпочинку населення, туризму, а, головним чином, для лікування людей. Морське повітря в прибережній смузі, збагачене киснем, випарами йоду, брому, яке доповнюється шумом моря, хвилями прибою, позитивно впливає на оздоровлення людей та їх лікування. Це означає, що землі рекреаційного призначення поглинаються землями оздоровчого призначення, в результаті чого грошова оцінка цих земель зростає з 47,8 до 57, 4 тис. грн./га.

Доведено, що неправомірним є застосування середньорічного економічного ефекту від використання земель оздоровчого і рекреаційного використання для всього простору України, який становить відповідно 600,0 і 500,0 грн./га. З огляду на це, нами запропоновано методологію, яка ґрунтується на попиті та пропозиції і виражається формулою:

Цн = Е Тк Кмц Кпп Пд,

де Е - нормативний середньорічний економічний ефект від використання відповідно рекреаційних і оздоровчих земель у розрахунку на 1мІ (у грн.); Тк - термін капіталізації нормативного середньорічного економічного ефекту, який встановлюється на рівні 33 років; Кмк - коефіцієнт, який характеризує місцерозташування та цінність земельної ділянки відповідного функціонального призначення; Кпп - коефіцієнт поправки до ціни рекреаційно-оздоровчого використання з урахуванням попиту і пропозиції.

Крім того запропоновано формулу ціноутворення земель рекреаційно-оздоровчого використання в межах акваторії водойм у такому вигляді:

Цн = Ек Тк К1 К2 Кпп Кя,

де К1 - коефіцієнт, який враховує місцерозташування водного об'єкта; К2 - коефіцієнт, який враховує якісний стан та екологічне значення водного об'єкта; Кя - коефіцієнт поправки на якість середовища.

У контексті сталого розвитку рекреаційно-оздоровчого землекористування обґрунтовано конкурентні переваги рекреаційно-оздоровчого землекористування регіону та розкрито його недоліки. Доведено, що висока конкурентоспроможність рекреаційно-оздоровчого землекористування тримається на міцних конкурентних позиціях окремих кластерів. Отримані результати дозволили сформулювати шляхи вдосконалення управління конкурентоспроможністю рекреаційно-оздоровчого землекористування.

У третьому розділі «Шляхи вдосконалення управління конкурентоспроможністю рекреаційно-оздоровчого землекористування» визначено передумови сталого розвитку туристичної діяльності шляхом переходу від природо-орієнтованого до екологічного туризму. Доведено, що виділення зон стаціонарної рекреації у межах національних парків, які призначаються для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів та інших об'єктів відвідування, суперечить принципу екологізації рекреаційно-оздоровчої діяльності. Здійснено оцінку двох сценаріїв розвитку подій на Кінбурнській косі: перший - розвиток рекреації шляхом будівництва готелів та баз масового відпочинку; другий - місцева громада спільно з адміністрацією парку надають комплекс послуг туристам (рис. 1, 2).

Рис. 1. Організаційно-економічний механізм розвитку Кінбурнської коси (1 сценарій).

землекористування конкурентоспроможний грошовий рекреаційний

При цьому обґрунтовується, що розвиток подій за першим сценарієм (рис. 1) є руйнівним для екосистеми Кінбурнської коси. Другий сценарій (рис. 2), при якому зону стаціонарної рекреації буде розміщено у м. Очаків та м. Миколаїв носить природоохоронний характер.

У межах другого сценарію туристи щоденно катером з м. Очаків зможуть відвідувати Кінбурнську косу, час їзди до якої становить 35-40 хвилин, з метою пляжного відпочинку пройтися рекомендованими маршрутами і того ж дня повернутися до готелю в м. Очаків. Крім того, доставку туристів на Кінбурн можна організовувати і з м. Миколаєва водним трамваєм по Бузькому лиману, подолавши 45 км.



Рис. 2. Організаційно-економічний механізм розвитку Кінбурнської коси (2 варіант).

Обґрунтовано, що завдяки землеустрою можна забезпечити раціональне використання та охорону земель рекреаційно-оздоровчого призначення на національному, регіональному та місцевому рівнях. При цьому надання державного статусу землеустрою забезпечить розв'язання проблеми регулювання земельних відносин.

Відзначено, що основою сталого розвитку рекреаційно-оздоровчого землекористування є розробка схем розміщення їх територій, які б могли обґрунтувати пропозиції щодо розрахунку потреби населення в установах курортного лікування, тривалого відпочинку та туризму, а також розрахунку потреби територій для цих цілей. Всі розрахунки повинні спиратися на матеріали інвентаризації рекреаційно-оздоровчих територій, на резерви територій, які можуть бути включені до процесу оздоровлення і рекреації.

Акцентується увага на тому, що схема розміщення рекреаційно-оздоровчих територій служить основою розробки проектів землеустрою, який передбачає розв'язання таких вузлових питань: визначення місця розміщення і розміру земельних ділянок, їхніх власників і землекористувачів, функціональну організацію територій, визначення складу земельних угідь, встановлення обмежень і обтяжень, сервітутів з виготовленням кадрових планів, обґрунтування режиму використання та охорони рекреаційно-оздоровчих територій, встановлення меж земельних ділянок, які включені до складу рекреаційно-оздоровчих територій. Враховуючи особливу роль пляжних зон уздовж моря, морських заток і лиманів, проект землеустрою повинен передбачати встановлення пляжної зони, ширина якої не може бути меншою за 100 м від урізу води. Але серед причин повільного формування пляжних зон є той факт, що пляжна зона може бути повноцінним об'єктом управління за умови, якщо вона знаходиться у межах прибережної захисної смуги зі встановленими на місцевості межами. Тому нині першочерговим завданням є встановлення прибережних захисних смуг.

Обґрунтовується розробка робочих проектів туристичних стежок, кількість груп на кожній з них, кількість осіб в групі тощо. Доведено, що визначальними принципами ефективності рекреаційно-оздоровчого землекористування є термін окупності інвестицій, якість життя та збереження і поліпшення якості навколишнього природного середовища.

У роботі на прикладі національного природного парку «Білобережжя Святослава» сформовані туристичні маршрути, показники терміну окупності яких наведено в табл. 3.

Таблиця 3

Термін окупності капіталовкладень

Показники	Маршрути
	1	2	3	4
Капіталовкладення	14900	6350	6350	15200
Чистий прибуток	55975	117525	55975	117525
Термін окупності, років	0,3	0,1	0,1	0,13
Термін окупності, місяців	4	1,2	1,2	1,0

Отже, завдяки успішно організованому маркетингу рекреаційно-оздоровчої діяльності окупність капіталовкладень на обслуговування туристичних маршрутів може становити від 1 до 4 місяців.

У роботі доведено, що окупність капіталовкладень не є єдиним показником, що визначає економічну цінність рекреаційно-оздоровчої діяльності. Важливим є те, що навіть місячна відпустка, яка проведена на узбережжі моря, лиману, затоки, в лісі тощо забезпечує запас фізичного, психічного і соціального благополуччя людини на цілий рік, а також збільшиться оздоровчий ефект від даного виду діяльності.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі узагальнено і розвинено науково-методичні основи та розроблено інструментарій і практичні рекомендації щодо управління конкурентоспроможністю рекреаційно-оздоровчого землекористування. За результатами дослідження зроблено наступні висновки:

1. На основі узагальнення наукових точок зору щодо визначення поняття «землекористування» виявлено, що воно являє собою земельну ділянку, яка надана у власність чи користування для певних цілей з визначеними на місцевості межами, погодженими із суміжними власниками і користувачами, та має певну площу. Характерною особливістю конкурентоспроможності рекреаційно-оздоровчого землекористування є те, що риси конкурентоспроможності властиві не всій рекреаційно-оздоровчій сфері, а однойменним видам рекреаційної діяльності у порівнянні з конкурентами. При цьому, конкурентоспроможність слід розглядати через призму диверсифікації сфер діяльності - бальнеологічне лікування, медичну реабілітацію, пляжний відпочинок, водний слалом, риболовлю, річкові та морські круїзи, релігійний чи зелений (сільський) туризм та ін..

2. Доведено, що існуюча теорія і практика поділу земель на категорії за цільовим призначенням вимагає переосмислення. Альтернативою цьому є поділ земель за типами їх використання (сільськогосподарське, природоохоронне, рекреаційно-оздоровче, лісове, водне, історико-культурне та ін.), що посилить відповідальність за використання землі, забезпечить прозорість ринку, дозволить вивести з «тіні» зловживання у сфері рекреаційно-оздоровчого землекористування.

3. На основі маркетингового дослідження встановлено, що особливу рекреаційно-оздоровчу цінність, крім Коблево-Рибаківської, Вознесенської, Кодимо-Первомайської та інших рекреаційних зон, мають національні природні парки «Бузький Гард» та «Білобережжя Святослава», загальною площею 41361,3 га, регіональні ландшафтні парки «Тилігульський», «Приінгульський», «Гранітно-степове Побужжя» та «Кінбурнська коса», які є вразливими до збільшення антропогенного навантаження, через що можуть стати непридатними для існування не тільки флори і фауни, але й для життя місцевого населення. Проаналізувавши розроблені сценарії організації території діяльності національного природного парку «Білобережжя Святослава», зроблено висновок, що сценарій, за яким передбачено розміщення на Кінбурні зони стаціонарної рекреації на площі 372 га, є руйнівним для всієї території парку. Другий сценарій, за яким передбачено розміщення всієї інфраструктури згадуваної зони у містах Очаків та Миколаїв, що знаходяться на відстані 45 км. від Кінбурнської коси, носить ресурсозберігаючий характер. Подолавши відстань у 45 км від Миколаєва по Бузькому лиману, туристи зможуть щоденно відвідувати Кінбурн. Інша частина туристів зможе добратись до Кінбурна від м. Очаків плавзасобами за 25-30 хв.. Крім того, роль стаціонарної рекреації на Кінбурні зможуть виконати приватні помешкання місцевих жителів, з наданням широкого спектру послуг відпочивальникам та існуючі бази відпочинку. Аналогічно цьому, в межах решти національних природних парків і регіональних ландшафтних парків регіону розміщення зони стаціонарної рекреації недоцільне, в результаті чого буде збережено рекреаційну привабливість і соціальну комфортність туристського потоку по екологічних стежках.

4. Запропоновано якісно нову модель розвитку рекреаційно-оздоровчої діяльності шляхом розміщення мережі туристичних маршрутів на території природних заповідників, що дозволить додатково отримати гроші з метою подальшого реінвестування в їх розвиток. Доведено, що в заповідній зоні з метою створення сприятливих умов для розвитку рослинних угрупувань, запобігання їх виродженню, доцільним є регульований випас худоби, сінокосіння, відвідування населенням цих територій. На прикладі орхідейного поля площею 63,3 га, що знаходиться в заповідній зоні національного природного парку «Білобережжя Святослава», після відцвітання квітів середовище їх існування покращить регульований випас худоби. Оскільки орхідеї належать до виду цибулeвих рослин, то частину їх без шкоди для рослин можна презентувати туристам, в результаті чого прибуток від реалізації квітів може становити близько 250 тисяч грн. щорічно. Дані надходження можуть бути використані для потреб подальшого розвитку парку.

5. Обґрунтовано, що успішне управління рекреаційно-оздоровчим землекористуванням досягається за умови посилення нормативно-правового забезпечення у цій сфері діяльності. На законодавчому рівні необхідно внести зміни і доповнення до закону України «Про природно-заповідний фонд України», які б виключали обов'язковість формування зони стаціонарної рекреації в національних природних та регіональних ландшафтних парках, а також внести зміни, які б регламентували рекреаційну діяльність на території природних заповідників, регульоване використання заповідних зон у рекреаційній діяльності. Встановлено, що на законодавчому рівні необхідно окреслити склад земель рекреаційного призначення, оскільки згідно Земельного кодексу України акваторії моря, лиманів, заток не входять до цього складу. Невиправданим є факт зарахування садово-дачних ділянок до складу земель рекреаційного призначення.

6. Встановлено, що для активізації інвестиційного процесу в рекреаційно-оздоровчій діяльності в межах м. Миколаєва необхідно здійснити розмежування земель державної і комунальної власності. В результаті розробленої автором концепції формування земель державної і комунальної власності в комунальну власність перейшло 1222 га земель рекреаційного призначення, земель оздоровчого призначення та земель водного фонду відповідно 5 і 7696 га. Крім того, у комунальну власність передбачено передати 42 га земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення. Ефективність таких заходів полягає в тому, що комунальною власністю буде розпоряджатись громада міста, а не регіональна державна адміністрація. Відповідно до цього буде поповнюватись бюджет міста, завдяки чого будуть розвиватись міські території, змінюватися на краще стандарти життя людей.

7. Доведено, що практика роздільного визначення грошової оцінки земель рекреаційного і оздоровчого призначення є методологічно хибною, оскільки ці землі за своїм призначенням, взаємопроникаючи, доповнюють одна одну. Успішне розв'язання цієї проблеми досягається шляхом зонування земель за типом їх використання, що є визначальною особливістю формування і розвитку земельних відносин в умовах ринкової економіки.

8. Системне дослідження процесу формування конкурентних переваг у рекреаційно-оздоровчій діяльності свідчить, що в умовах Миколаївської області до них належать забезпеченість унікальними природними курортно-лікувальними ресурсами, наявність значної кількості національних природних та регіональних ландшафтних парків, морське повітря в прибережній смузі, збагачене киснем, солями йоду, хрому, брому, бризкові явища, шум моря, хвилі прибою, значна кількість сонячного випромінювання, лікувальні грязі, висока ємкість лікувальних та лікувально-оздоровчих закладів, наявність екологічно безпечних і доступних за ціною продуктів харчування, овочівництва, виноградарства, бахчевих, унікальні місця для рибальства та водного спорту, динамічний розвиток приватного бізнесу в рекреаційно-оздоровчій діяльності.

9. Підтверджено, що процеси рекреаційно-оздоровчого землекористування повинні розвиватися з використанням ринку високих інтелектуальних технологій, пов'язаних із наявністю кваліфікованих менеджерів, а визначальними принципами його ефективності є термін окупності інвестицій, який складає від 1 до 4 місяців, а також якість життя людей, збереження і поліпшення стану навколишнього природного середовища. Обґрунтовано, що однією з таких технологій є землеустрій, за допомогою якого комплексно розв'язуються соціально-економічні, політико-правові, екологічні, організаційно-територіальні завдання. Серцевиною землеустрою є землевпорядне проектування, при якому розв'язуються питання визначення місця розташування і розмірів земельних ділянок, їхніх власників і землекористувачів, обґрунтування функціональної організації території, визначення складу земельних угідь, встановлення обмежень, обтяжень, сервітутів з виготовленням кадастрових планів, обґрунтування режиму використання та охорони рекреаційно-оздоровчих територій, встановлення меж земельних ділянок, включених до складу рекреаційно-оздоровчих територій. Доведено, що тільки землевпорядна документація є підставою для легітимізації об'єктів рекреаційно-оздоровчої діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях

1. Іванов А.М. Проблеми та шляхи оптимізації рекреаційного комплексу Миколаївської області / Андрій Миколайович Іванов // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНЕУ. - 2005. - Вип. ІІІ. Економічні науки. - С. 224-230.

2. Іванов А.М. Методика визначення рекреаційного навантаження на охоронні території / Андрій Миколайович Іванов // Економіка та управління. - 2010. - № 5. - С. 82-85.

3. Іванов А.М. Визначення ефективності рекреаційно-туристичної діяльності (на прикладі НПП «Кінбурська коса») / Андрій Миколайович Іванов // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу: Науково-економічний журнал. - 2010. - № 4 (12). - С. 44-47.

4. Іванов А.М. Основи розробки регіональних інвестиційних програм у сфері туризму / Андрій Миколайович Іванов // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. - 2010. - № 3 (35). - С. 243-251.

5. Іванов А.М. Управління рекреаційними територіями (на прикладі ННП «Бузький Гард») / Андрій Миколайович Іванов // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНЕУ. - 2010. - Вип. І (41). Економічні науки. - С. 139-145.

6. Іванов А.М. Зонування туристично-рекреаційних територій Миколаївської області та шляхи удосконалення їх функціонування / Андрій Миколайович Іванов // Економіка та управління. - 2010. - № 6. - С. 81-88.

7. Іванов А. М. Історія вивчення Тилігульського лиману як перспективного об'єкта туризму Українського Причорномор'я / Андрій Миколайович Іванов, Тетяна Олександрівна Чичкалюк // Гуманітарний вісник Державного вищого навчального закладу «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет Г. Сковороди»: Науково-теоретичний збірник. - 2006. - Вип. 14. - С. 240-249. (Автору належить історіографія дослідження Тилігульського лиману з 1869 по 2002 роки).

8. Іванов А. М. Використання кластерного аналізу для дослідження груп туристів-сільських рекреантів / Андрій Миколайович Іванов, Андрій Валерійович Матвієнко // Бізнес-навігатор: Науково-виробничий журнал. - 2010. - № 3 (20). - С. 44-50. (Автору належить визначення за кластерною методикою головних груп туристів Миколаївської області та аналіз анкетування сільських рекреантів щодо їх відношення до основних виявлених кластерів, а також зведені у таблиці найзначимі статистичні характеристики кластерів комфорту, подорожей, наявності водного простору).

9. Іванов А.М. Комплекс заходів щодо створення конкурентного українського турпродукту / Андрій Миколайович Іванов, Андрій Валерійович Матвієнко // Бізнес-навігатор: Науково-виробничий журнал. - 2010. - № 4 (21). - С. 47-51. (Автору належить розробка переліку та основних характеристик заходів, які впливають на конкурентоспроможність туристичного продукту).

10. Іванов А.М. Просторово-територіальна організація рекреаційних територій / Андрій Миколайович Іванов, Андрій Валерійович Матвієнко, Валентин Георгійович В'юн // Економічний вісник Національного гірничого університету. - 2010. - № 2. - С. 78-84. (Автору належить підрахунок ємності рекреаційних ресурсів, розрахунки потреб в наявності установ та територій курортного лікування та тривалого відпочинку і туризму Миколаївської області).

11. Іванов А.М. Особливості управління конкурентоспроможністю рекреаційно-оздоровчих підприємств Миколаївської області / Андрій Миколайович Іванов, Валентин Георгійович В'юн // Економіка й інвестиції. - 2011. - № 1. - С. 123-128. (Автору належить визначення конкурентних переваг рекреаційно-оздоровчих підприємств Миколаївської області).

12. Іванов А.М. Особливості управління рекреаційно-оздоровчими підприємствами в системі туристичного кластеру / Андрій Миколайович Іванов // Бізнес-навігатор: Науково-виробничий журнал. - 2011. - № 1 (23). - С. 47-51.

Друковані праці наукових конференцій, інші видання

13. Иванов А.Н. Национальный заповедник «Ольвия»: оценка познавательно-рекреационного потенциала / Андрей Николаевич Иванов // Материалы ІІІ Международного симпозиума «Устойчивое развитие экологического туризма на Черноморском побережье», 10-13 июня 2003 г. - Одесса, 2003. - С. 112-115.

14. Іванов А.М. Інвестиційна модель розвитку території зони Тилігульського лиману / Андрій Миколайович Іванов // Матеріали Міжрегіональної науково-практичної конференції «Поліетнична культура півдня України: історичні особливості формування та сучасні проблеми розвитку». - Миколаїв, 2007. - С. 20-22.

15. Іванов А.М. Використання кластерної моделі виходу території з депресійного стану (на прикладі міста Очакова) / Андрій Миколайович Іванов // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Міжнародний вектор туризму: сьогодення, майбуття». - Луганськ, 2008. - С. 126-134.

16. Іванов А.М. Конкурентність туристичної галузі регіону та напрямки її підвищення / Андрій Миколайович Іванов // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Економіка і управління в умовах глобалізації», 1-7 грудня 2010 р. - Донецьк, 2010. - Т. 2. - С. 92-95.

17. Іванов А.М. Особливості формування регіональної стратегії розвитку туризму/ Андрій Миколайович Іванов // Матеріали ХІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Формування сучасної стратегії підприємницької діяльності», 26 листопада 2010 р. - Умань, 2010. - С. 51-53.

18. Іванов А.М. Проблеми управління рекреаційно-туристичними територіальними ресурсами / Андрій Миколайович Іванов // Матеріали VIІ Міжнародної науково-практичної конференції «Настоящие исследования и развитие-2011». - Том 4. - София, 2011. - С. 46-50.

19. Іванов А.М. Проблеми державного управління туристичною сферою України / Андрій Миколайович Іванов // Materialy VIІ mezinarodni vedecko-praticka conference «Moderni vymozenosti vedi - 2011». - Dil. 3. Ekonomicke vedy. - Praha, 2011. - S. 59-63.

20. Іванов А. М. Кінбурн: перспективи збалансованого розвитку рекреації / Андрій Миколайович Іванов, Дмитро Лаптєв // VII Всеукраїнська наукова конференція студентів і молодих вчених «Молодь: освіта, наука, духовність». - К.: Університет «Україна», 2010. - С. 477-478. (Автору належить ідея та заходи щодо різних сценаріїв розвитку Кінбурну).

В інших виданнях

21. Миколаївська область: географічний атлас / [наук. редкол.: А.М. Іванов, Ю.І. Лоза, А.Г. Михайлик і ін.]. - К.: ТОВ В-во «Мапа», 2010. - С. 9-11.

АНОТАЦІЯ

Іванов А.М. Управління конкурентоспроможністю рекреаційно-оздоровчого землекористування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. - Міжнародний університет бізнесу і права, м. Херсон, 2011.

Обґрунтовано теоретико-методичні засади та розроблені практичні рекомендації щодо управління конкурентоспроможністю рекреаційно-оздоровчого землекористування.

Обґрунтовано суперечливість поділу земельного фонду на землі оздоровчого і рекреаційного призначення.

Удосконалено методику функціонального зонування охоронних територій як об'єктів рекреації. Сформульовано авторський підхід до розмежування земель державної і комунальної власності. Удосконалено методику визначення грошової оцінки земель рекреаційно-оздоровчого використання.

Обґрунтована необхідність землевпорядкування національних природних та регіональних ландшафтних парків.

Приведені економічні показники ефективності розміщення та облаштування екологічних маршрутів у межах рекреаційно-оздоровчих територій, розраховано окупність капіталовкладень в їх розвиток.

Ключові слова: рекреаційно-оздоровче землекористування, рекреаційні території, конкурентоспроможність, землекористування, землеустрій, грошова оцінка, управління, конкурентні переваги, антропогенне навантаження, економічна ефективність.

Иванов А.Н. Управление конкурентоспособностью рекреационно-оздоровительного землепользования. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.06 - экономика природопользования и охраны окружающей среды. - Международный университет бизнеса и права, г. Херсон, 2011.

Диссертация посвящена обоснованию теоретико-методических положений и разработке практических рекомендаций относительно управления конкурентоспособностью рекреационно-оздоровительного землепользования. Исследовано место, роль и значение управления рекреационно-оздоровительными территориями, что решает главный вопрос - гармонизацию отношений между обществом и природой. Определено содержание функций, методов и принципов управления, раскрыто факторы, влияющие на важность развития рекреационно-оздоровительной деятельности в регионе.

Обосновано противоречивость разделения земельного фонда на земли оздоровительного и рекреационного назначения. Определено, что земли рекреационного назначения одновременно используются в оздоровительных целях для профилактики заболеваний и лечения людей. Сделано вывод о том, что использование рекреационных территорий интерферируется другими категориями по целевому назначению, что обусловило необходимость формирования новой методологии распределения земельного фонда Украины, которое предусматривает формирование не категорий земель по целевому назначению, а по типам их использования.

Усовершенствовано методику функционального зонирования национальных природных и региональных ландшафтных парков, природных заповедников как объектов рекреации. Сформулирован авторский подход к разграничению земель государственной и коммунальной собственности, что активизирует инвестиционные процессы в развитие рекреационно-оздоровительных территорий. Усовершенствована методика определения денежной оценки земель рекреационно-оздоровительного использования и сформулированы конкретные преимущества развития рекреационно-оздоровительной деятельности в регионе.

Обосновывается необходимость землеустройства национальных природных и региональных ландшафтных парков как механизма устойчивого развития туристической индустрии, гармонизации отношений общества и природы.

Приведены экономические показатели эффективности размещения и обустройства экологических маршрутов на рекреационно-оздоровительных территориях. Акцентировано внимание на том, что окупаемость капиталовложений не является единственным показателем, которая определяет экономическую ценность рекреационно-оздоровительной деятельности. Важным является качество жизни, сохранение и улучшение состояния окружающей природной среды.

Ключевые слова: рекреационно-оздоровительное землепользование, рекреационные территории, конкурентоспособность, землепользование, землеустройство, денежная оценка, управление, конкурентные преимущества, антропогенная нагрузка, экономическая эффективность.

Ivanov Andriy M. Recreational-and-Sanatory Land Use Competitiveness Management. - Manuscript.

...