Застосування озонотерапії у собак із гнійними ранами

Размещено на http://www.allbest.ru/

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Застосування озонотерапії у собак із гнійними ранами

16.00.05 - ветеринарна хірургія

Підборська РАЇСА ВОЛОДИМИРІВНА

Біла Церква - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Білоцерківському національному аграрному університеті

Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Науковий керівник - доктор ветеринарних наук, професор

Ільніцький Микола Григорович,

Білоцерківський національний аграрний університет,

завідувач кафедри незаразної патології Інституту післядипломного навчання керівників і спеціалістів ветеринарної медицини

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор

Сухонос Віктор Петрович,

Національний університет біоресурсів і природокористування України,

професор кафедри хірургії імені проф. І.О. Поваженка

кандидат ветеринарних наук, доцент,

Білий Дмитро Дмитрович,

Дніпропетровський державний аграрний університет,

доцент кафедри хірургії та акушерства сільськогосподарських тварин

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Виникнення гнійного запалення у собак найчастіше є наслідком їх травматизму, який серед усіх хірургічних захворювань складає близько 50.% (Борисевич В.Б. та ін., 2002.). Розвиток гнійно-запального процесу проявляється у вигляді загальних та місцевих змін, які супроводжуються порушенням мікроциркуляції в ділянці запалення, обмінних процесів, розвитком гіпоксії та ендотоксикозом. Внаслідок цього змінюється рівновага в системі „пероксидне окиснення ліпідів - антиоксидантний захист“ (Багненко С.Ф. та ін., 2006). Тому у ветеринарній медицині актуальним є пошук нових і ефективних методів лікування тварин із ранами. Поряд із хірургічним втручанням та застосуванням лікарських препаратів широко використовуються в гуманній медицині й немедикаментозні методи лікування. Одним із них є озонотерапія, яка володіє вираженою антимікробною дією, посилює активацію оксигенозалежних процесів, зменшує прояви гіпоксії, покращує мікроциркуляцію у тканинах та нормалізує обмінні процеси в організмі (Засорин А.А. та ін., 2004; Матвеев О.Б. та ін., 2006; Селицкий А.В., 2008; Valacchi G. та ін., 2005; Travagli V. та ін., 2009). У ветеринарній медицині до сьогодні використання озону є маловивченим.

Не вивченим залишається вплив озону на різні ланки патогенезу гнійно-запального процесу, ранову мікрофлору, гістоструктуру її тканин, рівень ендогенної інтоксикації, про- та антиоксидантний стан організму собак із гнійними ранами. У зв'язку з цим застосування озонотерапії у ветеринарній практиці має значний науково-практичний інтерес.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася згідно з науковою тематикою кафедри хірургії та проблемної лабораторії з питань ветеринарної хірургії Білоцерківського національного аграрного університету „Застосування озонотерапії при гнійно-запальних процесах у собак“ (№ держреєстрації 0109U003122). Автор безпосередньо виконувала цю тему.

Мета роботи - клініко-експериментально обґрунтувати застосування озонованого ізотонічного розчину натрію хлориду для лікування собак із гнійними ранами.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

1) вивчити вплив ізотонічного розчину натрію хлориду з різною концентрацією озону на морфобіохімічні показники крові клінічно здорових собак;

2) визначити антимікробну дію різної концентрації озону на мікрофлору гнійних ран у собак;

3) розробити методику озонотерапії для собак із гнійними ранами;

4) дати клінічну, гематологічну та гістологічну характеристику ранового процесу в собак із гнійними ранами при застосуванні озонотерапії та мазі „Левомеколь“;

5) дослідити стан антиоксидантного захисту, інтенсивність процесів пероксидного окиснення ліпідів та рівень ендогенної інтоксикації організму собак із гнійними ранами за різних методів лікування.

Об'єкт досліджень - собаки із гнійними ранами.

Предмет досліджень - озонотерапія в собак із гнійними ранами.

Методи досліджень - клінічні, морфологічні (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити); біохімічні (гемоглобін, оксигемоглобін, популяційний склад еритроцитів, пероксидний гемоліз еритроцитів, молекули середньої маси, сорбційна здатність еритроцитів, супероксиддисмутаза плазми та еритроцитів, каталаза, загальна антиоксидантна активність плазми, дієнові кон'югати, малоновий діальдегід, фібриноген), мікробіологічні (загальне мікробне число, видовий склад мікроорганізмів), гістологічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше вивчено вплив ізотонічного розчину натрію хлориду з різною концентрацією озону на організм клінічно здорових собак і ранову мікрофлору. Визначено оптимальні режими озонування 0,87 % розчину NaCl для організму собак за внутрішньовенного та місцевого застосування.

Уперше розроблено новий метод лікування собак із гнійними ранами шляхом місцевого та внутрішньовенного застосування озонованого розчину натрію хлориду, який проявляє виражений лікувальний ефект на перебіг ранового процесу завдяки антибактеріальній, антиоксидантній, антигіпоксичній та протизапальній дії.

Встановлено, що репаративні процеси в гнійних ранах собак за використання озонотерапії перебігають інтенсивніше, ніж при лікуванні традиційним методом, завдяки зниженню запальної інфільтрації та зменшенню набряку в прилеглих тканинах, що сприяє швидшому очищенню ран від гнійно-некротичних мас, прискорює утворення грануляційної тканини та епітелізацію ран.

Уперше клініко-експериментально обґрунтовано патогенетичну роль ендотоксикозу, стану про- і антиоксидантної систем організму за ранового процесу в собак при застосуванні озонотерапії. Встановлено, що при гнійно-запальних процесах у собак застосування озонотерапії нормалізує морфологічний склад крові, підвищує антиоксидантний захист організму завдяки зростанню загальної антиоксидантної здатності плазми, активності ферментів супероксиддисмутази та каталази, зниженню процесів пероксидації, рівня показників ендогенної інтоксикації та фібриногену в крові.

Практичне значення одержаних результатів полягає в місцевому та внутрішньовенному застосуванні озонованого ізотонічного розчину натрію хлориду собакам із гнійними ранами. Розроблений метод лікування є новим, патогенетично обґрунтованим і простим у застосуванні. Він забезпечує високий лікувальний ефект завдяки фізико-хімічним властивостям озону.

За матеріалами досліджень розроблено методичні рекомендації „Озонотерапія у практиці ветеринарної хірургії“, затверджені Науково-методичною радою Державного комітету ветеринарної медицини України (протокол №.1 від 23 грудня 2010 року), отримано деклараційний патент України на корисну модель „Спосіб лікування собак з гнійними ранами“ та позитивне рішення на корисну модель „Спосіб дезінтоксикаційної терапії при лікуванні собак із гнійними ранами “.

Результати роботи використовуються в навчальному процесі при вивченні дисципліни “Загальна і спеціальна ветеринарна хірургія” і наукових дослідженнях кафедри хірургії Білоцерківського національного аграрного університету, Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького, Сумського національного аграрного університету, Одеського державного аграрного університету, Харківської державної зооветеринарної академії та в практиці ветеринарної медицини.

Особистий внесок здобувача. Дисертантка виконала самостійно весь обсяг клініко-експериментальних і лабораторних досліджень, провела статистичну обробку одержаних результатів, їх аналіз та узагальнення. Частина мікробіологічних досліджень була проведена в лабораторії кафедри мікробіології та вірусології (зав. кафедри професор Рухляда В.В.), гістологічних - на кафедрі ветеринарно-санітарної експертизи та патологічної анатомії (доцент Утеченко М.В.) Білоцерківського національного аграрного університету.

Апробація результатів досліджень. Матеріали дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на: III-й Міжнародній науковій конференції „Ветеринарні препарати: розробка, контроль якості та застосування“ (Львів, 2009); міжнародних науково-практичних конференціях: молодих учених, аспірантів і докторантів „Наукові пошуки молоді у третьому тисячолітті“ (Біла Церква, 2010), „Стан, проблеми та перспективи розвитку сучасної аграрної науки і практики“ (Львів, 2010), „Проблеми освіти, науки і впроваджень у ветеринарній медицині України та шляхи їх вирішення на сучасному етапі“ (Київ, 2010), „Сучасні проблеми та перспективи розвитку ветеринарної хірургії“ (Біла Церква, 2010), Міжнародному конгресі спеціалістів ветеринарної медицини (Київ, 2010) та VIII державній науково-практичній конференції „Аграрна наука - виробництву: сучасні проблеми ветеринарної медицини“ (Біла Церква, 2010).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 13 наукових праць, у тому числі 9 - у фахових виданнях, 4 з яких - одноосібно: Науково-технічному бюлетні (м. Львів) (1), “Віснику Полтавської державної аграрної академії” (2), „Науковому віснику Луганського національного аграрного університету“ (1), „Науковому віснику Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького“ (1), „Науковому віснику Національного університету біоресурсів і природокористування України“ (1), „Науковому віснику ветеринарної медицини“ (м. Біла Церква) (1), „Аграрному віснику Причорномор'я“ (м. Одеса) (1), журналі “Ветеринарна медицина України” (1); методичні рекомендації, затверджені Науково-методичною радою Державного комітету ветеринарної медицини України від 23 грудня 2010 року (протокол № 1) (1), деклараційний патент на корисну модель (1), деклараційне рішення на корисну модель (1) та тези доповідей (1).

Структура і обсяг дисертації. Робота викладена на 146 сторінках комп'ютерного тексту, складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів та методів досліджень, 4-х розділів результатів власних досліджень, їх аналізу та узагальнення, висновків і пропозицій, ілюстрована 9 таблицями та 47 рисунками, містить 3 додатки. Список використаних джерел включає 373 найменування, у тому числі 101 - авторів із далекого зарубіжжя.

ВИБІР НАПРЯМІВ ДОСЛІДЖЕНЬ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ

Робота виконувалася протягом 2008-2010 рр. на кафедрі хірургії Білоцерківського національного аграрного університету. Частина гістологічних досліджень була проведена на кафедрі ветеринарно-санітарної експертизи та патологічної анатомії, мікробіологічних - у лабораторії кафедри мікробіології та вірусології цього ж університету.

Матеріалом для дослідження були клінічно здорові собаки та хворі з гнійними ранами, які надходили для лікування в клініку факультету ветеринарної медицини Білоцерківського НАУ. Усього досліджено 129 собак.

На першому етапі досліджень було вивчено вплив озонованого 0,87 % розчину NaCl з різною концентрацією озону на організм клінічно здорових собак при внутрішньовенному введенні та визначено його оптимальні концентрації. Паралельно з цим вивчали антимікробну дію різних концентрацій озону на культури мікроорганізмів, виділені із гнійних ран собак. Для цього було сформовано п'ять груп собак - чотири дослідних, яким вводили озонований розчин із концентрацією озону 3, 5, 7 та 9 мг/л, та одну контрольну групу, тваринам якої застосовували неозонований фізіологічний розчин у кількості 7 мл/кг маси тіла.

Барботаж (озонування) ізотонічного розчину натрію хлориду проводили озоном необхідної концентрації зі швидкістю потоку 0,5 л/хв протягом 10 хв, який отримували з очищеного медичного оксигену за допомогою озонатора ”Озон УМ-80“ (Україна) (рис. 1).



Рис. 1 - Медичний озонатор „Озон УМ-80“

Гематологічне дослідження включало визначення кількості гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів - за допомогою автоматичного гематологічного аналізатора РСЕ-170 (Японія), оксигемоглобіну (HbO₂) - за М.С. Кушаковським (1998), пероксидного гемолізу еритроцитів (ПГЕ) - за А.М. Горячковським (1998), популяційного складу еритроцитів - методом І.А. Сизової та ін. (1980). Відбір крові у собак для виконання досліджень проводили до інфузії, через 15 хв, 2, 5 і 12 год у кількості 3-3,5 мл.

Мікробіологічне дослідження полягало у визначенні загального мікробного числа методом серійних розведень за Пастером, видового складу мікроорганізмів - за культуральними й біохімічними властивостями з подальшою мікроскопією мазків, пофарбованих методом Грама.

Мікробіологічному дослідженню піддавали проби гнійного ексудату, відібрані з ран перед лікуванням та після їх обробки озоном концентраціями 3, 5, 7 та 9 мг/л ”in vitro“ шляхом його пропускання через ексудат, а також проби вмістимого з порожнини ран через 30 хв після промивання озонованим розчином. Матеріал досліджували відразу після відбору та барботажу.

На другому етапі досліджень, з метою вивчення ефективності різних методів лікування, проводили клінічне дослідження тварин, гістологічне дослідження ранових біоптатів, морфобіохімічне дослідження крові до, на 3-, 7-, 10- та 14-у добу лікування. Матеріалом для дослідження були собаки віком від 1,5 до 4 років, масою тіла 12-27 кг із гнійними ранами площею 16-20 см².

Тварини з гнійними ранами були розділені на 2 групи - дослідну (n=20) та контрольну (n=14). Після попереднього знеболювання проводили ревізію рани, видалення некротизованих тканин, розтин карманів та пасивне дренування.

Враховуючи результати попереднього етапу досліджень, при лікуванні тварин дослідної групи проводили антисептичну обробку порожнини рани озонованим ізотонічним розчином натрію хлориду з концентрацією озону 7 мг/л у кількості 200 мл один раз на добу та вводили його внутрішньовенно в дозі 7 мл/кг маси тіла тварин - раз на добу дворазово через день.

Тваринам контрольної групи антисептичну обробку ран проводили розчинами 3 % пероксиду гідрогену та 0,02 % фурациліну порівну в кількості 200 мл із подальшим застосуванням мазі „Левомеколь“ - двічі на добу в дозі 0,5 мл/см² ранової поверхні. В окремих випадках деяким тваринам контрольної групи, у яких виявляли пригнічений стан, проводили антибіотикотерапію з використанням левоміцетину КМП в дозі 25 мг/кг маси тіла, внутрішньом'язово, двічі на добу протягом 2-3 діб. У тварин обох груп проводили пасивне дренування ран та закриття їх швами.

Матеріалом для гістологічного дослідження були тканинні біоптати (n=31),^. відібрані в собак із гнійними ранами розміром 0,5-1 см³. Мікротомні зрізи товщиною 5-10 мкм фарбували гематоксиліном та еозином згідно з прийнятими методиками (Горальський Л.П., 2005).

Біохімічне дослідження крові включало визначення вмісту молекул середньої маси (МСМ) - за В.В. Ніколайчиком та ін. (1991), сорбційної здатності еритроцитів (СЗЕ) - А.А. Тогайбаєвим та ін. (1988), фібриногену (Fg) - В.О. Беліцером та ін. (1997), супероксиддисмутази (СОД) плазми - С. Чеварі (1985), СОД еритроцитів - Л.П. Галактіоновою (1998), каталази (КАТ) - М.А. Королюком та ін. (1998), загальної антиоксидантної активності (ЗАА) плазми - Л.П. Галактіоновою (1998), дієнових кон'югатів (ДК) - І.Д. Стальною (1977), малонового діальдегіду (МДА) - за Л.І. Андреєвою (1988).

Усі дослідження на собаках були проведені з дотриманням правил біоетичної експертизи. Результати досліджень представлені в роботі у вигляді таблиць, діаграм, графіків та рисунків. Отриманий цифровий матеріал оброблено методом варіаційної статистики на персональному комп'ютері з використанням програми MS Excel.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Вплив ізотонічного розчину хлориду натрію з різною концентрацією озону на організм клінічно здорових собак

Морфологічне та біохімічне дослідження крові. Після інфузії клінічно здоровим собакам озонованого ізотонічного розчину натрію хлориду з концентрацією озону 3, 5 та 7 мг/л встановили подібні зміни морфологічних показників крові. Так, озонований розчин за внутрішньовенного введення проявляє певну руйнівну дію на еритроцити крові, що характеризувалось зменшенням їх кількості в середньому в 1,2 раза (р<0,05) залежно від концентрації озону та часу дослідження. Гемолізуюча дія озону в середньому тривала від 15 хв до 2 год, після чого відбувалося відновлення кількості еритроцитів. Слід зазначити, що найбільше зменшення кількості еритроцитів (в 1,3 раза; р<0,001) та найповільніша динаміка їх кількісного відновлення в крові були виявлені в собак, яким застосовували розчин із концентрацією озону 9 мг/л. Кількість лейкоцитів та тромбоцитів крові за впливу озону не змінювалася.

Дослідження кількості гемоглобіну та оксигемоглобіну у тварин перших трьох груп показало їх зростання, починаючи з 15 хв до 5 год в середньому в 1,1 (р<0,05) - 1,2 раза (р<0,01), тоді як у собак четвертої групи спостерігалася лише тенденція до збільшення їх кількості.

Структурно-функціональний стан еритроцитів. Після інфузії тваринам озонованого розчину з концентрацією 3, 5 та 7 мг/л нами була виявлена тенденція до збільшення відсотка пероксидного гемолізу еритроцитів. У тварин, яким застосовували озонований розчин із концентрацією 9 мг/л, через 2 год після інфузії відсоток перекисного гемолізу зріс в 1,5 раза (р<0,05).

Дослідження популяційного складу еритроцитів показало, що найбільш нестійкою до дії озону є „стара“ популяція еритроцитів, про що свідчив їх гемоліз. Водночас у відповідь на це збільшувалася кількість „молодої“ популяції еритроцитів - у середньому в 1,9 раза (р<0,001).

У тварин контрольної групи протягом усього періоду досліджень усі вищезгадані показники не змінювалися.

Таким чином, одержані результати досліджень дозволяють стверджувати, що найбільш оптимальним та безпечним для клітин крові собак при внутрішньовенному введенні є озонований 0,87.% розчин NaCI із концентрацією озону 7 мг/л і менше.

Дослідження антимікробної дії озону, клінічних та гематологічних показників за різних методів лікування собак із гнійними ранами

Визначення антимікробної дії озону. Загальне мікробне число у гнійному ексудаті, відібраному з ран у собак до лікування, становило від 6,7·10^-10 до 3,9·10^-8 колонієутворюючих одиниць в 1 мл ексудату (КУО/мл). У посівах виявлявся ріст колоній 3-х типів, які за культурально-морфологічними та біохімічними властивостями були ідентифіковані як Staph. аureus, Str. faecalis та E. coli.

Після 10-хвилинної обробки гнійного ексудату озоном за всіх застосованих концентрацій (3, 5, 7 та 9 мг/л) „in vitro“ ступінь мікробного обсіменіння не перевищував 10^-4 КУО/мл ексудату (рис. 2). Через 30 хв після санації гнійної рани озонованим розчином із концентрацією озону 7 мг/л при дослідженні проб ранового вмістимого виявляли 100 % загибель вищезгаданих асоціацій мікроорганізмів уже після одноразового застосування.

Таким чином, застосування озонотерапії за гнійної хірургічної інфекції забезпечує бактерицидний ефект, що дозволяє використовувати її для лікування собак із гнійними ранами.



Рис. 2 - Ріст мікробних колоній з обробленої й необробленої озоном суспензії гнійного ексудату (ступінь розведення 10•^-5): а - відсутність росту; б - наявність росту

Клінічна та гематологічна характеристика перебігу ранового процесу в собак із гнійними ранами при лікуванні їх озоном та маззю „Левомеколь“. Під час клінічного дослідження тварини із гнійними ранами мали пригнічений загальний стан, знижений апетит, спрагу та підвищену температуру тіла - від 39,4 до 41,0 єС. Місцево виявляли виражений набряк навколоранових тканин із явищами гіперемії, больової реакції та підвищену температуру. У порожнині ран містилася значна кількість некротизованих тканин та гнійного ексудату.

Запальна реакція в собак із гнійними ранами характеризувалася вираженою еритропенією, лейкоцитозом на фоні олігоцитемії та олігохромемії.

У собак, під час лікування яких використовували озонотерапію, повне очищення ран наставало в 1,6 раза (р<0,001) швидше, ніж у тварин, яким застосувували мазь „Левомеколь“. У тварин дослідної групи дренаж знімали на 2,5±0,14 добу лікування. У обак контрольної групи очищення ран відбувалося дещо повільніше і тривало на 2-3 доби довше, зняття дренажу проводили на 4,0±0,23 добу лікування.

Загоєння ран та зняття швів у собак дослідної групи відбулося за первинним натягом на 8,2±0,16, а у тварин контрольної - на 10,8±0,43 добу. Таким чином, нами встановлено, що в собак дослідної групи рановий процес перебігав в 1,3 раза (р<0,001) швидше, ніж у тварин контрольної (рис. 3). Загоєння ран у частини тварин контрольної групи відбувалося за вторинним натягом. На 2-3-ю добу лікування в чотирьох тварин контрольної групи виявляли ускладнення, яке характеризувалося підвищеною температурою тіла (до 40 °С), пригніченням загального стану, болючістю, прогресуючим набряком та утворенням у подальшому абсцесів на кінцівці нижче рани. Таким тваринам додатково проводили лікування, яке включало антибіотикотерапію.

Рис. 3 - Загальний вигляд рани в собак на 10-у добу лікування: а - дослід, б - контроль

Морфологічні показники крові істотно відрізнялися між групами упродовж усього періоду лікування і свідчили про менш виражену запальну реакцію у тварин дослідної групи (табл. 1).

Таблиця 1 - Динаміка гематологічних показників у собак за гнійно-запального процесу

Доба дослідження	Еритроцити, Т/л	Лейкоцити, Г/л	Тромбоцити, Г/л	Гемоглобін, г/л
Lim Клін. здорові (n=44)	5,05-7,73 5,73±0,10	7,10-10,30 8,88±0,18	240,0-378,1 315,0±6,4	130,0-200,0 156,5±2,7
Lim До лікування	3,60-7,20 5,04±0,15???	12,40-31,10 17,94±0,70???	303,0-487,0 375,0±7,4???	100,0-207,0 145,3±4,2?
Доба лікування	3-я	5,12±0,15?? 4,75±0,14???	9,75±0,44* 12,85±0,93???	338,7±8,9? 351,5±12,0?	155,4±5,1** 129,3±6,1???
	7-а	5,54±0,13* 4,86±0,24??	8,96±0,33* 11,77±0,93??	311,0±6,9** 363,1±10,7???	151,2±4,3* 130,3±6,6???
	10-а	5,56±0,13 5,17±0,18??	9,56±0,26 10,60±0,42???	315,5±5,1 333,0±10,4	157,2±2,7* 141,2±5,7?
	14-а	5,52±0,09 5,41±0,17	8,85±0,18* 10,16±0,48?	308,6±9,3 332,4±14,1	156,0±3,3 147,3±7,3

Примітки: 1. * - р0,05; ** р0,01; *** р0,001, порівняно з контрольною групою;

2. ^? р0,05; ^?? р0,01; ^??? р0,001, порівняно із клінічно здоровими тваринами; 3. Чисельник - дослід (n=20), знаменник - контроль (n=14).

У дослідних тварин кількість еритроцитів і тромбоцитів вірогідно не відрізнялася від показників клінічно здорових собак уже на 7-у добу лікування, у контрольних - на 14-у та 10-у добу відповідно. Лейкоцитоз та олігохромемія у тварин дослідної групи були відсутні вже на 3-ю добу лікування, у той час як у собак контрольної групи нормалізацію цих показників виявляли на 14-у добу лікування. Слід зазначити, що при застосуванні озонотерапії не використовувалися антимікробні препарати та антибіотики.

Гістоструктура ранових біоптатів собак у перебігу гнійно-запального процесу за використання озонотерапії та мазі „Левомеколь“

У собак до лікування встановили розлите гнійне запалення тканин, представлене безструктурною масою білково-жирового детриту зі значною кількістю нейтрофілів. У глибоких ділянках ранового дефекту виявляли дифузну інфільтрацію м'язової та міжм'язової сполучної тканини значною кількістю лейкоцитів, набухання й розмитість колагенових волокон, що вказувало на поширення зони ушкоджених тканин. Перифокальна зона запалення плавно, без чіткої межі, переходила у здорові тканини.

На 3-ю добу дослідження, на стадії очищення, в собак дослідної групи, яким використовували озонотерапію, у структурі біоптату спостерігали чітку демаркаційну зону між ушкодженими та здоровими тканинами, яка містила значну кількість поліморфноядерних лейкоцитів, поодинокі еозинофіли, макрофаги і молоді клітини сполучної тканини типу полібластів (рис. 4). На межі між м'язовою тканиною і дермою виявляли молоді ретикулярниі клітини, які поступово відтісняли гнійну масу. Судини у структурі біоптату були розширеними, що свідчило про зниження ступеня тканинної гіпоксії. У собак контрольної групи перебіг ранового процесу відзначався більш повільним відновним процесом. У структурі біоптату ділянка рани була заповнена еозинофільним детритом, тромбічними масами, до складу яких входили нейтрофільні лейкоцити переважно сегментоядерних форм. Чіткої межі між структурно незміненою тканиною та ділянкою рани не виявляли, оскільки вона була пронизана дещо меншою кількістю лейкоцитів, зокрема сегментоядерними нейтрофілами (рис. 5). Судини у структурі біоптату гнійної рани були помірно наповнені кров'ю, а в окремих ділянках містили білкову аморфну масу з поодинокими лейкоцитами.

На 7-у добу ранового процессу, на стадії регенерації, гістоструктура тканинних біоптатів дослідної групи характеризувалася добре вираженими регенеративними процесами. Спостерігався інтенсивний ріст епідермісу за рахунок розмноження клітин гермінативного шару, який поступово заповнював рану. Ушкоджена ділянка дерми та дно рани були заповнені молодою ретикулярною тканиною. У тварин контрольної групи грануляційна тканина лише починала формуватися. По периферії ранової ділянки відбувалась активація клітин продукуючого шару епідермісу, який нерівномірно заповнював краї рани. На межі ранової ділянки з нижчерозташованими тканинами волокнисті структури та м'язова тканина були інфільтровані лейкоцитами. У деяких ділянках ранової поверхні частина судин була запустіла або містила еозинофільну гомогенну масу.

Рис. 4 - Фрагмент ранового біоптату Рис. 5 - Фрагмент ранового біоптату

Тварин дослідної групи на 3-ю добу тварин контрольної групи на 3-ю добу лікування: а - демаркаційна зона. лікування : а - м'язова тканина,

Гематоксилін та еозин. Х 100. б - сегментоядерні лейкоцити. Гематоксилін та еозин. Х 200.

Таким чином, результати гістологічного дослідження свідчать про те, що застосування озонотерапії собакам із гнійними ранами забезпечує більш раннє й повне їх очищення від гнійно-некротичних мас, сприяє швидшій регенерації тканин, порівняно із тваринами контрольної групи.

Вплив озонотерапії на стан показників про- та антиоксидантної систем організму собак із гнійними ранами

Рівень ендогенної інтоксикації. Показники ендогенної інтоксикації, процесів пероксидації, антиоксидантного захисту організму є інформативними для контролю перебігу гнійно-запального процесу в собак та відображають ефективність їх лікування. Так, рівень МСМ у хворих тварин із гнійними ранами зріс в 1,9 раза (р0,001), порівняно з показником клінічно здорових тварин (табл. 2).

На 3-ю добу лікування у тварин обох груп уміст молекул середньої маси в плазмі крові поступово знижувався, проте у тварин дослідної групи їх рівень був в 1,3 раза (р0,01) нижчим, ніж у тварин контрольної. Нормалізація рівня МСМ крові в собак дослідної групи наставала на 10-у добу лікування, а у тварин контрольної - на 14-у.

Таблиця 2 - Динаміка деяких показників стану ендогенної інтоксикації за різних методів лікування собак із гнійними ранами

Період дослідження	СЗЕ, у процентах	МСМ (л=210), г/л	Fg, г/л	ДК, ум.од./мл	МДА, мкмоль/мл
Lim Клін. здорові (n=44)	31,8-39,3 35,4±0,45	0,40-0,87 0,68±0,02	1,8-3,55 2,6±0,007	2,40-4,60 3,24±0,08	10,7-17,3 14,0±0,4
Lim До лікування	42,0-69,0 50,4±1,5???	0,90-1,89 1,26±0,04???	3,4-5,65 5,3±0,14 ???	5,51-8,80 7,30±0,16???	19,3-31,1 24,1±0,7???
Доба лікування	3-я	38,5±0,92***?? 46,0±1,7???	0,90±0,04**??? 1,13±0,07???	4,0±0,16**??? 4,8±0,19???	5,58±0,18**??? 6,43±0,15???	15,5±0,6***? 19,5±0,8???
	7-а	33,4±1,2** 40,4±2,07?	0,78±0,04*? 0,93±0,06???	2,9±0,18** 3,7±0,22???	4,38±0,17***??? 5,55±0,16???	12,6±0,5***? 16,8±0,8??
	10-а	31,2±1,0*??? 36,2±2,0	0,68±0,03* 0,79±0,04?	2,4±0,12** 3,0±0,13?	3,72±0,13**? 4,52±0,21???	12,7±0,4**? 14,6±0,5
	14-а	31,0±0,62**??? 36,9±1,3	0,66±0,03 0,71±0,03	2,3±0,12* 2,7±0,14	3,23±0,15* 3,66±0,10??	12,7±0,4**? 14,3±0,4

Примітки: 1. * р0,05; ** р0,01; *** р0,001, порівняно з контрольною групою;

2. ^? р0,05; ^?? р0,01; ^??? р0,001, порівняно з клінічно здоровими тваринами; 3. Чисельник - дослід (n=20), знаменник - контроль (n=14).

Дослідження сорбційної здатності еритроцитів у крові собак із гнійними ранами показало, що вона була в 1,4 раза (р0,001) вищою за показник клінічно здорових тварин. На 7-у добу лікування собак дослідної групи показник СЗЕ не виходив за межі норми, тоді як у тварин контрольної групи він був вищим в 1,2 раза (р0,01), ніж у тварин дослідної, та в 1,1 раза (р0,001), порівняно з клінічно здоровими. Нормалізація показника сорбційної здатності еритроцитів у собак обох груп наставала на 10-у добу ранового процесу. собака інтоксикація гнійний озон

Процеси запалення та регенерації тканин тісно повязані з функцією фібриногену (Brunner E., 2007). Результати проведених нами досліджень показали, що у собак із гнійними ранами вміст фібриногену був вищим у середньому у 2 рази (р0,001), порівняно із клінічно здоровими тваринами. У собак дослідної групи нормалізацію рівня фібриногену виявляли на 7-у добу лікування, у контрольній групі- на 14-у.

Стан пероксидного окиснення ліпідів. Нами встановлено, що в собак із хірургічною інфекцією порушуються процеси вільнорадикального окиснення, що проявляється зростанням продуктів ПОЛ на фоні виснаження антиоксидантної системи. Характерним при цьому є збільшення у плазмі крові рівня ДК у 2,3 раза (р0,001) та МДА - в 1,7 раза (р0,001), порівняно з показником клінічно здорових собак (табл. 2). Згідно з проведеними дослідженнями, на 14-у добу ранового процесу у тварин дослідної групи встановлено нормалізацію вмісту дієнових кон'югатів, тоді як у собак контрольної групи він був вищим в 1,1 раза (р0,01) за показник клінічно здорових тварин.

На 3-ю добу лікування в собак дослідної групи вміст МДА у плазмі крові був лише в 1,1 раза (р0,05) більшим за показник клінічно здорових тварин. Натомість у тварин контрольної групи, яким застосовували мазь „Левомеколь“, рівень МДА плазми крові був вищим в 1,4 раза (р0,001) за показник клінічно здорових собак та в 1,3 (р0,001) - за його уміст у крові собак дослідної. Проведені нами дослідження показали, що із 7-ї до 14-ї доби лікування собак дослідної групи рівень МДА в їхній крові був в 1,1 раза (р0,05) нижчим за показник клінічно здорових тварин. Це вказує на низький рівень процесів пероксидації. Водночас нормалізацію вмісту МДА у плазмі крові у тварин контрольної групи виявляли лише на 10-у добу лікування.

Стан антиоксидантного захисту організму. До лікування в собак виявляли значне зниження активності антиоксидантного захисту та порушення співвідношення його ферментів. Рівень СОД еритроцитів був меншим у 2,6 раза (р0,001) за показник клінічно здорових тварин (табл. 3). Нормалізацію еритроцитарної СОД у крові тварин дослідної групи реєстрували вже на 7-у добу лікування, тоді як у контрольній групі - на 14-у, однак вона була в 1,2 раза (р0,01) нижчою за показник клінічно здорових собак.

Дослідження активності супероксиддисмутази у плазмі крові собак показало, що вона була вищою в 1,5 раза (р0,001) за показник клінічно здорових тварин. Після застосування озонотерапії активність СОД у плазмі крові тварин дослідної групи не відрізнялася від показника клінічно здорових уже на 10-у добу ранового процесу, а в собак контрольної групи - на 14-у добу вона ще була в 1,1 раза (р0,05) вищою.

Рівень КАТ плазми крові у тварин обох груп до лікування був нижчим за показник клінічно здорових тварин в 1,6 раза (р0,001). Після лікування собак із гнійними ранами активність КАТ у тварин дослідної групи відновилася на 10-у добу ранового процесу, у собак контрольної - на 14-у.

Таблиця 3 - Динаміка показників антиоксидантного захисту в собак із гнійними ранами за різних методів лікування

Показник	СОД еритроцитів, у процентах	СОД плазми, ум.од./мл	КАТ сироватки, мкат/мл	ЗАА плазми, у проц.
Lim Клінічно здорові (n=44)	10,8-15,4 13,3±0,30	0,44-0,66 0,55±0,01	444,8-550,1 494,5±4,5	32,0-45,3 39,2±0,74
Lim До лікування	2,6-8,4 5,1±0,36???	0,72-0,97 0,82±0,01???	267,7-427,5 309,5±5,0???	17,9±0,87??? 9,6-26,4
Доба лікування	3-я	11,8±0,66***? 6,3±0,44???	0,64±0,01**??? 0,72±0,02???	414,6±6,3***??? 365,6±10,0???	30,8±1,6*??? 25,3±1,7???
	7-а	13,3±0,30*** 10,0±0,70???	0,59±0,01*?? 0,64±0,02???	453,3±7,2**??? 420,5±6,9???	35,4±1,2*? 30,8±1,8???
	10-а	13,8±0,30*** 11,3±0,53??	0,55±0,02* 0,61±0,02?	488,3±6,6** 455,8±6,9???	39,7±1,14 37,3±1,64
	14-а	13,8±0,40 12,2±0,70?	0,55±0,02 0,58±0,01?	502,9±4,0** 482,6±6,0	41,3±1,6 40,9±1,3

Примітки: 1. * р0,05; ** р0,01; *** р0,001, порівняно з контрольною групою;

2. ^? р0,05; ^?? р0,01; ^??? р0,001, порівняно із клінічно здоровими тваринами; 3. Чисельник - дослід (n=20), знаменник - контроль (n=14).

Результати проведених нами досліджень показали, що в собак з гнійними ранами до проведення лікування, порівняно з клінічно здоровими, відсоток загальної антиоксидантної активності плазми знижувався у 2,2 раза (р0,001), що свідчить про зниження антиоксидантного захисту (Кондрахин И.П та ін., 2004). Встановлено, що на 3-ю добу лікування у тварин дослідної групи ЗАА плазми була в 1,3 раза (р0,001) нижчою за показник клінічно здорових тварин, а в собак контрольної групи - в 1,5 раза (р0,001). На 10-у добу лікування відсоток загальної антиоксидантної активності плазми в собак усіх груп був у межах норми.

Таким чином, терапевтична ефективність озонотерапії в собак із гнійними ранами досягається завдяки вираженій бактерицидній, антигіпоксичній, детоксикаційній, протизапальній та регенеративній дії. Запропонований спосіб лікування дозволяє не застосовувати антибіотики та може бути широко впровадженим у лікувальну практику.

ВИСНОВКИ

1..У дисертаційній роботі запропоновано і клініко-експериментально обґрунтовано новий спосіб лікування собак із гнійними ранами. Доведено, що застосування місцевої та внутрішньовенної озонотерапії за лікування собак із гнійними ранами знижує інтенсивність лейкоцитарної інфільтрації, запальний набряк навколоранових тканин, сприяє швидшому очищенню ран від гнійно-некротичних мас та прискорює термін їх загоєння в 1,3 раза (р0,001). Озонотерапія сприяє нормалізації показників морфологічного складу крові, зниженню рівня ендогенної інтоксикації, процесів пероксидації та активації показників антиоксидантного захисту організму собак.

2. Для собак найбільш оптимальним при внутрішньовенному введенні є озонований 0,87 % розчин натрію хлориду з концентрацією озону 7 мг/л: після інфузії у крові собак через 2 год кількість гемоглобіну та оксигемоглобіну збільшується в 1,2 раза (р0,01), спостерігається тенденція до зменшення кількості еритроцитів за рахунок гемолізу їх „старих“ форм.

3. Місцева озонотерапія гнійних ран проявляє антимікробну дію щодо виділених збудників хірургічної інфекції - Staph. аureus, Str. faecalis та E.coli, що сприяє зменшенню інтенсивності запальної реакції та більш швидкому перебігу стадії очищення гнійних ран, порівняно із застосуванням традиційного методу лікування.

4. Гнійне запалення ран у собак супроводжується лейкоцитозом (р0,001), незначною олігоцитемією (р0,001), олігохромемією (р0,05) і тромбоцитозом (р0,001). Застосування озонотерапії собакам із гнійними ранами сприяє нормалізації кількості лейкоцитів та гемоглобіну крові вже на 3-ю добу лікування, еритроцитів - на 7-у, тоді як у тварин контрольної групи ці показники нормалізуються лише на 14-у добу лікування.

5..В умовах зростаючої ендогенної інтоксикації внаслідок резорбції токсичних продуктів розпаду гнійно-некротичних мас у крові собак зростає вміст молекул середньої маси в 1,9 раза (р0,001), фібриногену - у 2 (р0,001), відсоток сорбційної здатності еритроцитів - в 1,4 (р0,001), дієнових кон'югатів - у 2,3 (р0,001), малонового діальдегіду - 1,7 раза (р0,001) при одночасному зниженні антиоксидантного захисту організму та порушенні співвідношення антиоксидантних ферментів: активність супероксиддисмутази еритроцитів знижується у 2,6 раза (р0,001), каталази - 1,6 (р0,001), загальної антиоксидантної здатності плазми - 2,2 (р0,001), а активність супероксиддисмутази плазми зростає в 1,5 раза (р0,001).

6. Застосування озонотерапії собакам із гнійними ранами, порівняно із традиційним лікуванням, супроводжується вірогідним зниженням на 7-10-у добу ранового процесу кількості продуктів пероксидного окиснення ліпідів, умісту фібриногену - в 1,3 раза (р0,01), молекул середньої маси - 1,2 (р0,05), відсотка сорбційної здатності еритроцитів крові - в 1,2 рази (р0,01), що свідчить про детоксикаційну та протизапальну дії озону.

7. Застосування озону за лікування собак із гнійними ранами на 7-10-у добу ранового процесу сприяє збільшенню активності супероксиддисмутази еритроцитів - в 1,3 (р0,001), каталази, загальної антиоксидантної здатності плазми - в 1,1 раза (р0,01) та нормалізації супероксиддисмутази плазми крові, порівняно з тваринами, за лікування яких використовували мазь „Левомеколь“.

8. Озонотерапія сприяє активнішому перебігу регенеративних процесів у ранах, що супроводжується більш швидким утворенням клітин сполучної тканини (фібробласти, фіброцити) та формуванням кровоносних судин.

9. Застосування собакам із гнійними ранами озонованого 0,87 % розчину NaCl з концентрацією озону 7 мг/л шляхом внутрішньовенного введення в дозі 7 мл/кг маси тіла тварини дворазово через день та місцевої санації в кількості 200 мл один раз на добу протягом 2-3 діб, завдяки антимікробній, протизапальній, антиоксидантній та антигіпоксичній дії забезпечує високий терапевтичний ефект, що проявляється прискоренням стадії очищення гнійних ран в 1,6 (р<0,001) та їх загоєння - в 1,3 раза (р<0,001), порівняно з використанням мазі „Левомеколь“.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. Для лікування гнійних ран у собак пропонуємо застосовувати озонований 0,87 % розчин NaCl із концентрацією озону 7 мг/л шляхом внутрішньовенного введення у дозі 7 мл/кг маси тіла тварини - дворазово через день та місцевої санації ран у дозі 200 мл один раз на добу до зняття дренажу.

2. Рекомендуємо використовувати матеріали досліджень, представлені в методичних рекомендаціях „Озонотерапія у практиці ветеринарної хірургії“, затверджені науково-методичною радою Державного комітету ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України (протокол № 1 від 23 грудня 2010 року).

3..Результати клініко-експериментальних досліджень доцільно використовувати в науково-практичній роботі при викладанні курсу загальної і спеціальної ветеринарної хірургії на факультетах ветеринарної медицини вищих навчальних закладів ІІІ?ІV рівнів акредитації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Науково-методичні рекомендації

Ільніцький М.Г. Озонотерапія у практиці ветеринарної хірургії: методичні рекомендації / М.Г. Ільніцький, Р.В.Підборська, В.Л. Солодчук. - Біла Церква, 2011. - 23 с. (Дисертантка брала участь у підготовці та виданні методичних рекомендацій).

Список статей, опублікованих у фахових виданнях

1. Ільніцький М.Г. Вплив фізіологічного розчину з різними концентраціями озону на морфологічні та деякі біохімічні показники крові у собак / М.Г. Ільніцький, Р.В. Підборська // Науково-технічний бюлетень. - Львів, 2009. -№ 3. -Вип. 10. - С. 17-23. (Дисертантка проводила відбір проб крові та морфобіохімічні дослідження, брала участь в обробці та аналізі одержаних результатів).

2. Підборська Р.В. Вплив озонованого фізіологічного розчину на стан перекисного гемолізу еритроцитів та їх популяційний склад у крові собак / Р.В. Підборська // Наук. вісник Луган. нац. аграр. ун-ту: вет. науки. - Луганськ, 2009. - № 9. - С. 64-68.

3. Ільніцький М.Г. Вплив різних концентрацій озоно-кисневої суміші на мікробний пейзаж гнійних ран у собак / М.Г. Ільніцький, Р.В. Підборська, С.І. Тарануха // Вісник Полтав. держ. аграр. акад. - Полтава, 2009. - № 4. -С. 154-158. (Дисертантка відбирала дослідний матеріал, проводила мікробіологічні дослідження, брала участь в обробці та аналізі одержаних результатів).

4. Ільніцький М.Г. Вплив озону на деякі показники антиоксидантного стану під час лікування собак із гнійними ранами / М.Г. Ільніцький, Р.В. Підборська // Наук. вісник вет. медицини: зб. наук. праць. - Біла Церква, 2010. - Вип. 4 (76). - С. 83-87. (Дисертантка брала участь у лікуванні тварин, виконанні біохімічних досліджень, інтерпретації та аналізі одержаних результатів).

5. Підборська Р.В. Вплив озонотерапії на стан антиоксидантного захисту організму, перекисного окиснення ліпідів та ендогенної інтоксикації у собак із гнійними ранами / Р.В. Підборська // Аграрний вісник Причорномор'я: зб. наук. праць. - Одеса, 2010. - Вип. 56. - С. 84-90.

6. Підборська Р.В. Вплив озонованого 0,87 % розчину NaCl на вміст фібриногену у крові собак із гнійними ранами / Р.В. Підборська // Вісник Полтав. держ. аграр. акад. - Полтава, 2010. - № 4. - С. 204-206.

7. Ільніцький М.Г. Вплив озонованого 0,87 % розчину NaCl на стан тканин гнійних ран у собак / М.Г. Ільніцький, Р.В. Підборська, М.В. Утеченко // Наук. вісник Львів. нац. ун-ту вет. мед. та біотехнологій імені С.З. Ґжицького. - Львів, 2010. - № 2 (44). -Т. 12, ч. 1. - С. 135-141. (Дисертантка відбирала проби тканин, проводила гістологічні дослідження, брала участь в обробці та аналізі одержаних результатів).

8. Підборська Р.В. Морфологічні зміни периферичних судин тканин ран у собак під впливом озонотерапії / Р.В. Підборська // Наук. вісник Нац. ун-ту біоресурсів і природокористування України. - Київ, 2010. - № 151, ч. 2. - С. 280-285.

9. Ільніцький М.Г. Озонотерапія собак із гнійними ранами / М.Г. Ільніцький, Р.В. Підборська, В.Л. Солодчук // Вет. медицина України. - 2011. - № 2. - С. 17-19. (Дисертантка брала участь у лікуванні тварин, проводила відбір проб крові, клінічні і гематологічні дослідження, брала участь в інтерпретації та аналізі одержаних результатів).

Патенти

10. Пат. 49905 UA МПК (2009) А61D 17/00 Cпосіб лікування собак з гнійними ранами: Пат. 49905 UA МПК (2009) А61D 17/00 М.Г. Ільніцький, Р.В. Підборська Держ. департамент інтелектуальної власності. Заявл. u200913814 від 29.12.2009; Опубл. 11.05.2010; Бюл. №9. - 2010 р. (Дисертантка брала участь у лікуванні тварин, виконувала клінічні та лабораторні дослідження, обробку та аналіз одержаних результатів).

11. Спосіб дезінтоксикаційної терапії при лікуванні собак із гнійними ранами / М.Г. Ільніцький, Р.В. Підборська // Позитивне рішення. № u201010969 - 24.02.2011. (Дисертантка брала участь у лікуванні тварин, виконувала клінічні та лабораторні дослідження, обробку та аналіз одержаних результатів).

Тези конференцій

12. Підборська Р.В. Стан деяких біохімічних показників крові собак із гнійними ранами за впливу озонотерапії / Р.В. Підборська // Міжнародний конгрес спеціалістів вет. медицини, 7-8 жовтня 2010: тези доповідей. - Київ, 2010. - С. 57-58. (Дисертантка брала участь у лікуванні собак, проводила відбір проб крові та гематологічні дослідження, брала участь в обробці одержаних результатів).

АНОТАЦІЇ

Підборська Р.В. Застосування озонотерапії у собак із гнійними ранами. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.05 - ветеринарна хірургія. - Білоцерківський національний аграрний університет, Біла Церква, 2011.

У дисертації клініко-експериментально обґрунтовано застосування озонотерапії в лікуванні собак із гнійними ранами. Вивчено вплив озонованого 0,87 % розчину хлориду натрію з різними його концентраціями на організм клінічно здорових собак і асоціацію мікроорганізмів, виділених із гнійного вогнища, визначено оптимальні режими озонування. Розроблено методику лікування собак із гнійними ранами із застосуванням озонотерапії шляхом місцевого та внутрішньовенного використання озонованого 0,87 % розчину NaCl. Досліджено клінічний стан собак, гематологічні показники, рівень ендогенної інтоксикації, стан про- і антиоксидантної систем, інтенсивність структурних змін у тканинах за перебігу ранового процесу з використанням озонотерапії та доведено її ефективний лікувальний вплив.

Встановлено, що за розвитку в собак гнійно-запального процесу застосування озонотерапії нормалізує морфологічний склад крові, підвищує антиоксидантний захист організму завдяки зростанню загальної антиоксидантної здатності плазми, активності ферментів супероксиддисмутази та каталази, зниженню процесів пероксидації, рівня показників ендогенної інтоксикації та фібриногену в крові.

Результати досліджень показують, що репаративні процеси в гнійних ранах собак при використанні озонотерапії перебігають інтенсивніше, ніж при застосуванні традиційного методу лікування. Місцева та внутрішньовенна озонотерапія в собак із гнійними ранами знижує інтенсивність лейкоцитарної інфільтрації, запальний набряк, сприяє швидкому очищенню ран від гнійно-некротичних мас та прискорює термін загоєння в 1,3 раза (р0,001).

Ключові слова: озонотерапія, гнійна рана, собака, лікування, озонований розчин.

Пидборская Р.В. Применение озонотерапии в собак с гнойными ранами. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.05 - ветеринарная хирургия. - Белоцерковский национальный аграрный университет, Белая Церковь, 2011.

В диссертации клинико-экспериментально обосновано применение озонотерапии в лечении собак с гнойными ранами. Изучено влияние озонированного 0,87 % раствора натрия хлорида с различной концентрацией озона на организм клинически здоровых собак и ассоциацию микроорганизмов, выделенных из гнойного очага, установлены оптимальные режимы озонирования. Разработана методика лечения собак с гнойными ранами путем местного и внутривенного применения озонированного 0,87 % раствора NaCl.

Согласно полученным результатам исследований, наиболее оптимальным и безопасным для клеток крови собак при внутривенном введении является озонированный раствор натрия хлорида с концентрацией озона 7 мг/л и ниже. При этом в крови собак увеличивается уровень гемоглобина, оксигемоглобина, уменьшается количество эритроцитов за счет гемолиза их “старых” форм.

Для местной и общей озонотерапии собак с гнойными ранами использовали раствор NaCl, обработанный озоном с концентрацией 7 мг/л.

Исследовано клиническое состояние собак, морфобиохимический состав крови, уровень эндогенной интоксикации, состояние про- и антиоксидантной систем, интенсивность структурных изменений тканей в течении раневого процесса с использованием озонотерапии и доказано ее лечебный эффект.

Результаты исследований показывают, что процессы регенерации в гнойных ранах собак при использовании озонотерапии проходят более интенсивно, по сравнению с животными, которым применяли мазь „Левомеколь”. Местное и внутривенное применение озонотерапии при лечении собак с гнойными ранами снижает интенсивность лейкоцитарной инфильтрации, воспалительного отека, способствует быстрой очистке ран от гнойно-некротических масс и благодаря антибактериальному, противовоспалительному, антиоксидантному и антигипоксическому свойствам ускоряет срок заживления ран в 1,3 раза (р<0,001), по сравнению с животными, которым применяли мазь „Левомеколь”.

Гистологическое исследование структуры биоптатов из стенок ран собак, которым применяли озонотерапию, показало активное течение регенеративных процессов, при котором наблюдалось более быстрое образование фибробластов и фиброцитов, формирование кровеносных сосудов.

...