Технічна забезпеченість фермерських господарств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Структурна характеристика технічних засобів сільськогосподарського виробництва

Однією з основних особливостей фермерських господарств є переважно сімейний їх тип та відносно невеликі земельні розміри. Саме це, на нашу думку, зумовлює необхідність застосування малогабаритної й одночасно універсальної техніки. Результати наукового пошуку показують, що фермерські господарства, як і переважна більшість малих підприємств, не мають на сьогодні достатніх власних інвестиційних ресурсів для своєчасного та якісного поліпшення технічної забезпеченості виробничого процесу. залучити кредитні ресурси є досить проблемно для сільськогосподарських підприємств. З цього приводу треба враховувати, що проблема забезпечення технікою фермерських господарств є двоякою: з одного боку, за їх недостатньої технічної забезпеченості роботи будуть виконуватись несвоєчасно, а тому зменшуватиметься розмір отриманого прибутку через зростання виробничих витрат та скорочення обсягів виробництва продукції, з іншого боку, внаслідок високої собівартості сільськогосподарської продукції та послуг, що зумовлена надмірною кількістю технічних засобів, розмір прибутку також матиме тенденцію до зниження. Отже, господарство повинно мати оптимальний склад технічних засобів. Вивчення технічної забезпеченості фермерських господарств передбачає врахування багатьох складових. Передусім це стосується стану технічної забезпеченості й стану технічних засобів. Таким чином, процес дослідження повинен ґрунтуватися на:

врахуванні особливостей фермерських господарств як організаційно-правової форми господарювання;

аналізі різних типів фермерських господарств, зокрема за розмірами та виробничо-галузевою структурою;

збалансуванні формування ресурсного потенціалу фермерських господарств і ефективного його використання;

обґрунтуванні варіантів раціонального використання технічних засобів;

виявленні економічної, екологічної, технологічної та соціальної доцільності, відповідності цілям і стратегіям діяльності господарств.

У другому розділі - “Сучасний стан технічної забезпеченості фермерських господарств” - розглянуто закономірності розвитку фермерських господарств, динаміку їх кількості та рівень забезпеченості технічними засобами, висвітлено вплив технічної оснащеності на формування виробничих параметрів і результатів господарювання фермерів.

У Львівській області простежуються неоднозначні тенденції в динаміці основних показників розвитку фермерства. Останніми роками спостерігалося деяке зменшення кількості фермерських господарств. Натомість збільшувалися площі використовуваних ними угідь, обсяги виробництва валової продукції сільського господарства. Прогресивні зміни сформувалися за рахунок інтенсивного розвитку нечисленної групи потужних підприємств, які мають статус фермерських господарств. Однак незначна кількість господарств, що здійснюють інвестиційну діяльність, загалом низький рівень вкладень у розширення виробництва, зокрема у придбання технічних засобів, свідчать про існування низки проблем у розвитку фермерського руху. Через недостатню технічну забезпеченість фермерських господарств мають місце масові порушення оптимальних строків виконання технологічних операцій у виробництві рослинницької і тваринницької продукції, спостерігається спад сільськогосподарського виробництва, низькою залишається його ефективність, складним є фінансовий стан переважної більшості фермерських господарств, низькою - їх платоспроможність. У процесі дослідження встановлено, що переважна більшість техніки задіяна в основній діяльності фермерських господарств понад встановлені терміни корисного використання основних засобів. Це у свою чергу спричинює збільшення витрат на ремонт та відновлення тракторів і комбайнів. Крім того, значні структурні зміни, що відбулись у кількості підприємств різних організаційно-правових форм господарювання, суттєво позначились і на кількості технічних засобів, що використовуються у виробництві сільськогосподарської продукції (табл. 1). Порівняння частки фермерських господарств у загальному землекористуванні Львівської області (4,9%) і частки в загальній кількості тракторів (5,9%) та комбайнів (12,3%) дає підстави для висновку щодо їх кращої відносно інших форм господарювання забезпеченості основними технічними засобами. Майже кожен четвертий трактор знаходиться саме у фермерських господарствах. Проте, враховуючи обмежені власні ресурсні можливості, фермерські господарства не мали змоги придбати техніку, яка б відповідала їх виробничим параметрам. Тому вони зазвичай, купуючи техніку, керувались не технологічними потребами, а наявними можливостями.

Таблиця 1. Динаміка кількості тракторів і зернозбиральних комбайнів у різних організаційно-правових формах господарювання Львівської області

У процесі дослідження встановлено, що оновлення машинно-тракторного парку фермерських господарств відбувається за рахунок придбання потужніших тракторів. За зростання кількості фізичних тракторів на 41% кількість еталонних зростає у 2,2 рази. При тому, що для фермерських господарств, більшість яких є відносно невеликими за розмірами, вигідніше було б експлуатувати менш потужні агрегати. Цілком очевидно, що потужніша техніка використовується у великих за розмірами господарствах, що свідчить про проблеми в забезпеченні тракторами великої кількості господарств. Попри загальне збільшення кількості тракторів у фермерських господарствах Львівської області станом на 2009 рік, майже половина господарств офіційно не володіє жодним трактором і 41 % має лише один трактор.

Починаючи з моменту створення фермерських господарств, у них постійно нарощувався й комбайновий парк. Якщо в 1995 році у власності фермерів було 90 одиниць різних видів комбайнів, то у 2009 році - уже 462 одиниці. Особливо зросла кількість зернозбиральних та кормозбиральних комбайнів, а тенденція до зростання картоплезбиральних спостерігається й сьогодні. Це значною мірою є свідченням зміни галузевої структури виробництва, адаптації фермерських господарств до кон'юнктури ринку. Проте за останні два-три роки відбулися й певні негативні зміни, які проявилися в зменшенні кількості бурякозбиральних та льонозбиральних комбайнів, що відображає зміни на ринку продукції буряківництва та льонарства. Характерні різкі динамічні зміни в кількості різних сільськогосподарських машин у фермерських господарствах в окремі роки наглядно відображають зміну їх виробничо-галузевої орієнтації, насамперед у напрямі звуження галузей сільськогосподарського виробництва та концентрації діяльності переважно на вирощуванні зернових культур.

Наведені в табл. 2 дані свідчать, що машинооснащеність фермерських господарств покращується. Свідченням цього є збільшення за розглядуваний період вартості машин і обладнання на одне господарство на 26,3 % та на один гектар сільськогосподарських угідь на 14,3 %. Проте з урахуванням темпів інфляції реальний рівень вказаних показників зменшився відповідно на 5,2 % та 14,4 %. А це, безперечно, є свідченням погіршення забезпеченості фермерських господарств машинами та обладнанням.

Таблиця 2. Динаміка машинооснащеності фермерських господарств Львівської області

У створенні й подальшому розвитку фермерських господарств важливою є узгодженість параметрів їх технічної забезпеченості та розмірів землекористування. Відносно невелика частина земель перебуває у власності фермерів чи передана їм у постійне користування. Основні площі угідь взяті в оренду. Це значною мірою стримує ініціативи фермерів у забезпеченні технічної бази господарств. Оскільки фермерські господарства в основному створювались без планування їх діяльності, без обґрунтування розмірів, має місце відсутність тісного взаємозв'язку між розмірами землекористування і відповідними параметрами їх технічної забезпеченості. Проте загалом, зі збільшенням розмірів фермерських господарств, простежується тенденція до збільшення технічних потужностей та кількості тракторів з розрахунку на одне підприємство. І, навпаки, у разі збільшення земельних розмірів фермерських господарств загалом знижуються показники обсягів технічних потужностей та кількості тракторів на 100 га використовуваних ними угідь (табл. 3).

Певною мірою це пояснюється тим, що нижчий рівень тракторозабезпеченості господарств одночасно є свідченням більш раціонального навантаження на один трактор, а відповідно й передумовою кращого їх використання, що в кінцевому підсумку позитивно впливає на результати господарювання. Таким чином, цілком логічно, враховуючи значення тракторів у сільськогосподарському виробництві, стверджувати, що в разі збільшення тракторозабезпеченості фермерських господарств розмір площ фермерського землекористування та рівень їх економічної ефективності повинні зростати.

Таблиця 3. Залежність рівня тракторозабезпеченості фермерських господарств Львівської області від площі їх землекористування, 2009 р.

Проте реалії господарської практики не підтверджують такого припущення. Результати досліджень показують, що ця залежність спростовується, оскільки дохід господарств не змінюється пропорційно, принаймні векторально до кількості тракторів з розрахунку на одне господарство. Аналогічна ситуація характерна і для забезпеченості комбайнами та їх впливу на результати функціонування фермерських господарств (табл. 4). Таким чином, забезпеченість технікою, зокрема тракторами й комбайнами, не є вирішальною у формуванні виробничої програми та результатів господарювання фермерських господарств. Причинами цього є різні умови придбання технічних засобів у процесі аграрної реформи, невідповідність наявної структури технічних засобів іншим ресурсам, використання орендованих засобів механізації виробничих операцій, що не відображається в обліку забезпечення ними.

Таблиця 4. Вплив забезпеченості комбайнами на результати господарювання у фермерських господарствах Львівської області, 2009 р.

Проведений кореляційний аналіз залежностей виробничих параметрів і дохідності виробничої діяльності фермерських господарств від машинооснащеності показав відсутність будь-якого зв'язку між цими показниками. Це свідчить про нераціональне ресурсозабезпечення, неузгодженість окремих видів ресурсів, неоптимальний склад машин та обладнання у фермерських господарствах. Не спостерігалося коригування площі угідь у користуванні фермерів через їх оренду пропорційно нарощуванню технічного оснащення. Стає очевидним, що існує сукупність інших, передусім суб'єктивних, чинників, які мають вплив на формування як ресурсного забезпечення фермерських господарств, так і результатів їх господарювання.

Певною мірою відсутність очікуваної залежності між досліджуваними ознаками пояснюється тим, що кожен фермер прагне мати хоча б один трактор і певний набір машин незалежно від земельних розмірів та реальної потреби чи окупності цих засобів. Як наслідок, трактором, переважно лише одним, володіють господарства з різними площами землекористування, що й зумовило відсутність зв'язку в кореляційних моделях. Частина фермерських господарств користується механізованими послугами, які надаються іншими фермерами чи господарями (власниками), які мають відповідні технічні засоби. Однак ринок механізованих послуг на селі розвинутий недостатньо.

Маємо підстави для висновку про неточності в обліку технічних засобів у фермерських та особистих селянських господарствах. Невеликі господарства, де трактори використовуються на механізованих і транспортних роботах у межах населеного пункту, переважно не реєструють наявні засоби в органах “Держтехнагляду”. Основна причина цього - вартість реєстрації, яка у 2009 році перевищувала 800 грн. Така ситуація потребує вдосконалення порядку реєстрації технічних засобів, проходження технічного огляду та системи оподаткування надаваних послуг, у тому числі й механізованих, на селі.

У третьому розділі - “Вдосконалення технічної забезпеченості фермерських господарств” - розроблено організаційно-економічний механізм формування технічної забезпеченості фермерських господарств та запропоновано його форми. Самостійно вирішити проблему технічного оновлення виробництва фермерські господарства не можуть через обмеженість своїх ресурсів. Тому механізм формування технічної забезпеченості фермерських господарств передбачає використання комплексного підходу до вирішення цього питання через удосконалення фінансово-кредитних відносин, розвиток кооперації, розвиток інтеграційних процесів в АПК та державного регулювання. Як результат наукового пошуку запропонована концептуальна модель організаційно-економічного механізму формування технічної забезпеченості фермерських господарств.

Проведені дослідження дають підстави стверджувати, що інформованість фермерів щодо стану ринку техніки та можливих шляхів її придбання є на сучасному етапі вкрай низькою. Крім того, виробники техніки не завжди враховують під час розробки й випуску техніки потреби та вимоги фермерів щодо технічних характеристик сільськогосподарських машин і обладнання. Зв'язок між фермерами і виробниками можна налагодити через структуру інформаційно-консультаційних технічних центрів (ІКТЦ), які пропонується створити при обласних адміністраціях.

Метою створення таких центрів є надання сільськогосподарським виробникам, зокрема й фермерам, повної та достовірної інформації про найновіші науково-технічні досягнення, інноваційні проекти, ознайомлення з передовим досвідом з метою підвищення конкурентоспроможності та купівельної спроможності господарств. Організація таких центрів доцільна на базі інтеграції консультаційних служб з навчально-виробничими технопарковими структурами. Організаційна система ІКТЦ повинна бути багаторівневою і включати регіональні та районні центри, а також інші організації, що є суб'єктами інформаційно-консультаційної діяльності. Тісна співпраця таких центрів з науково-дослідними та освітніми установами дасть змогу створити систему навчання фермерів, проводити семінари, консультації та надавати оперативну інформацію на запити фермерів. На наш погляд, для вирішення проблеми придбання техніки, її обслуговування та підвищення ефективності використання у фермерських господарствах доцільно впровадити спільне міжгосподарське використання машинно-тракторного парку, яке може розвиватись завдяки:

- кооперації з метою надання виробничих послуг членам кооперативу через раціоналізацію виробничих операцій і процесів, що сприятиме зростанню їх доходів;