Професор В.І. Сазанов (1879 – 1967) – учений, педагог, організатор сільськогосподарської дослідної справи з агрономії в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія аграрних наук України

Державна наукова сільськогосподарська бібліотека

УДК 631.1:631.4:633: 929(477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

Професор В.І. Сазанов (1879 - 1967) - учений, педагог, організатор сільськогосподарської дослідної справи з агрономії в Україні

06.04.01 - історія сільськогосподарських наук

Суша Сергій Казимирович

Київ 2011

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У незалежній Україні активізуються історичні дослідження, які критично осмислюють та допомагають усвідомити як здобутки, так і помилки минулого. Для визначення шляхів подальшого розвитку нашої держави та її аграрного сектору зокрема постає необхідність дослідити й оцінити внесок кожного напряму сільськогосподарської науки, а також її окремих видатних представників.

Виходячи з цього визначається актуальність всебічного дослідження, творчого переосмислення, комплексного узагальнення наукової спадщини одного з корифеїв вітчизняної аграрної науки доктора сільськогосподарських наук, професора Віктора Івановича Сазанова (1879-1967).

Галузі сільськогосподарської науки, до яких докладав зусиль В. І. Сазанов, отримували в його особі генератора подальшого розвитку та піднесення, а саме: агрохімія, землеробство, рослинництво, селекція, методологія та організація сільськогосподарської дослідної справи в агрономії, державотворча діяльність з розбудови вищої галузевої освіти України, Росії та Казахстану.

В. І. Сазанова стояв у витоків організації Сумської сільськогосподарської дослідної станції. Згодом як висококваліфікованого фахівця його було призначено на посаду директора Полтавської сільськогосподарської дослідної станції, обіймаючи яку, вчений зміг у надзвичайно складних умовах відродити її колишню славу, що занепала під час революції та війни 1917-1920 рр. Упродовж декількох років В. І. Сазанов одночасно керував ще й Красноградською сільськогосподарською станцією та викладав у Полтавському політехнікумі. Усі свої творчі напрацювання, здобуті в Україні реалізує спочатку як науковий керівник Карагандинської селекційної станції НКВС у Казахстані, а згодом викладає у Куйбишевському СГІ. Величезна працьовитість та цілеспрямованість В. І. Сазанова, його видатні організаторські здібності сприяли значним науковим досягненням у роботі цих установ. Його новаторські програми щодо організаційної побудови новостворених галузевих дослідних станцій були оригінальними та ґрунтовними на рівні кращих світових стандартів і мали широке практичне втілення у 20-х роках минулого століття не тільки в Україні, а й колишньому СРСР.

На сьогодні відсутні комплексні роботи, де б повністю відтворено формування світогляду, життєвий шлях і наукову діяльність В. І. Сазанова. Не складено повної бібліографії наукових праць ученого.

Комплексно не заповнено «білі плями» й стосовно його діяльності в Україні, а саме - організаторської роботи зі становлення та розвитку сільськогосподарської дослідної справи як до подій 1917 року, так і в умовах колективного ведення сільського господарства у 20-х роках минулого століття.

Здобутки В. І. Сазанова як видатного вітчизняного вченого, невтомного борця за нове і прогресивне в науці свого часу надзвичайно вагомі. Незважаючи на це йому довелося пройти надто тернистий шлях до вдячного визнання, як і багатьом видатним представникам наукової еліти України, що сформувались як вчені на кращих традиціях дореволюційних часів і які згодом зазнали політичних репресій з боку радянської влади. Нині виникла потреба комплексно дослідити та дати належну оцінку науковій, організаційній, педагогічній, суспільній діяльності видатного вітчизняного вченого професора В. І. Сазанова в контексті еволюції галузевої наукової думки. Що стане вагомим внеском у розвиток української аграрної біографістики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснювалося у контексті програми науково-дослідної роботи Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН «Історія становлення та діяльності науково-дослідних і освітніх закладів аграрного профілю в Україні» (№ державної реєстрації 0107U003107).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є проведення комплексного дослідження творчої діяльності В. І. Сазанова у контексті становлення та розвитку сільськогосподарської дослідної справи в Україні на початку ХХ ст.

Відповідно до мети сформовано такі наукові завдання:

· з'ясувати стан розробки проблеми та її джерельну базу;

· окреслити віхи життєвого і творчого шляху В. І. Сазанова;

· з використанням архівних, документальних та інших джерел розкрити роль вченого у розбудові галузевої дослідної справи в Україні;

· дослідити основні напрями наукової діяльності В.І. Сазанова, виділити та узагальнити її пріоритетні результати;

· визначити періодизацію життя та наукової творчості вченого;

· здійснити комплексну оцінку внеску В. І. Сазанова у розвиток вітчизняної аграрної науки та освіти.

Об'єкт дослідження - становлення та розвиток сільськогосподарської дослідної справи в Україні упродовж 1902-1930 років як складової історії природознавства.

Предмет дослідження - життєвий шлях В. І. Сазанова, його наукова, організаційна, педагогічна та суспільна діяльність в Україні.

Методи дослідження. В дисертаційній роботі застосовувалися як загальнонаукові методи (історичний, системно-структурний, логічний), так і спеціальні (історико-порівняльний, предметно-хронологічний, ретроспективний, бібліометричний). За допомогою спеціальних методів уперше систематизовано бібліографію праць вченого, робіт за його науковою редакцією та публікацій про нього, видано біобібліографічний покажчик наукових праць та проведено їх аналіз; досліджено та висвітлено життєвий і творчий шлях дослідника. За допомогою загальнонаукових методів з'ясовано його місце та роль в аграрній науці. Опис та аналіз подій минулого здійснено на основі критичного осмислення й використання різноманітних джерел.

Хронологічні межі дослідження охоплюють роки життя та діяльності В. І. Сазанова (1879-1967). Особливу увагу приділено періоду його науково-організаційної діяльності в Україні, зважаючи на її історичну значимість. Хоча при відображенні багатьох аспектів проблеми використано факти попередніх і наступних років.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

· вперше систематизовано різноманітний джерельний матеріал (архівний, літературний); наведено і конкретизовано маловідомі факти про В. І. Сазанова, визначено та охарактеризовано основні етапи становлення й розвитку наукового світогляду вченого; розроблено періодизацію життя і діяльності; доведено незаперечну значимість його наукової спадщини для подальшого розвитку вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи; розкрито організаційну, педагогічну викладацьку діяльність вченого;

· удосконалено бібліографію наукових праць вченого та літературних джерел про нього, доповнено джерелознавчу базу завдяки запровадженню до наукового обігу забутих, в тому числі архівних, матеріалів про В. І. Сазанова;

· дістав подальшого розвитку напрям української аграрної біографістики з відтворення діяльності видатних вітчизняних вчених.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослідження можуть бути використані при створенні узагальнюючих праць з історії вітчизняної сільськогосподарської науки та її складових; а також для заповнення «білих плям» у вивченні особистого внеску окремих визначних вчених України, наукові та суспільні здобутки яких актуальні й для сьогодення. З'ясування особливостей розвитку агрономії в Україні впродовж 1902-1930 років та місця і ролі в ньому В. І. Сазанова, безперечно, допоможе при організації підходів до проведення сучасних наукових галузевих досліджень, визначенні перспектив у прогнозуванні майбутніх шляхів розвитку природознавства з урахуванням закономірностей її функціонування в минулому.

В подальшому результати роботи можуть використовуватись у навчальному процесі при вивченні спецкурсів «Історія сільськогосподарської науки», «Історія науки і техніки», «Сільське господарство», «Ґрунтознавство», «Агрохімія», «Селекція», «Українознавство», «Історія України» тощо.

Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертації наукові результати, які виносяться на захист, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення були обговорені на наукових форумах: 9-й Всеукраїнській науковій конференції «Актуальні питання історії науки і техніки» під егідою Центру пам'яткознавства НАН України і УТОПІК, Житомирського державного технологічного університету, Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Доброва, АН вищої освіти України, Академії інженерних наук України (7-9 жовтня 2010 року, м. Житомир) та 7 Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції «Актуальні проблеми сучасної науки» під егідою Інституту наукового прогнозування, Кримського інституту економіки та господарського права, Асоціації «Аналітикум», ТОВ «ТК Меганом» (19-21 жовтня 2010 року).

Публікації. Основні положення і результати дослідження висвітлено у 6 наукових працях, з них 1 біобібліографічний покажчик, 3 статті у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України, 2 - у збірниках матеріалів наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертаційної роботи визначені відповідно до мети та завдань дослідження. Робота має вступ, три розділи, висновки до кожного розділу та загальні висновки, список використаних джерел, який налічує 199 позицій, 18 додатків. Обсяг основного тексту становить 163 сторінки. Загальний обсяг дисертації - 208 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі доведено актуальність обраної теми, розкрито її зв'язок із науковими програмами і планами, в межах яких проводилося дослідження; визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, хронологічні межі та методи дослідження, обґрунтовано його наукову новизну та практичне значення; подано відомості про особистий внесок здобувача, апробацію результатів роботи та структуру дисертації.

У першому розділі «Сучасний стан вивчення проблеми, джерельна база та методи дослідження» у результаті вивчення історіографічної ситуації та джерел з'ясовано ступінь наукової розробки досліджуваної проблеми, стан її джерельної бази та методологію.

У підрозділі 1.1 «Історіографія проблеми та джерельна база дослідження» проаналізовано історіографічну базу дисертаційного дослідження. У результаті її аналізу, праці, присвячені персоналії В. І. Сазанова, та роботи, дотичні до даної проблеми, можна розділити за двома принципами: за змістом та хронологією. За змістом: І група - праці, які стосуються життя та діяльності В. І. Сазанова, за допомогою яких проаналізовано формування наукових поглядів ученого, його наукові здобутки; ІІ група - праці, завдяки яким вдалося прослідкувати тенденції розвитку галузевої науки та організації дослідної справи.

Увесь масив літератури також поділено за хронологічним принципом: І група - праці, написані до подій 1917 року (в основному матеріали різних галузевих зібрань); ІІ група - (найчисельніша) праці, написані до 1930 року (матеріали професійних зібрань, рецензії на роботи вченого, схвальні оцінки фахівців про його плідну діяльність, та про значні наукові здобутки, замітки, повідомлення про роботу вченого у творчих об'єднаннях); ІІІ група - праці, опубліковані до 1967 року у період, коли В. І. Сазанов був поза межами України; ІV група - сучасні публікації років незалежної України, які повертають на заслужені пантеони її слави добре ім'я вченого.

Історіографія досліджень творчих надбань та описів життєдіяльності В. І. Сазанова була започаткована ще до подій 1917 року - це лише незначна кількість праць: матеріали галузевих форумів, в роботі яких Сазанов брав участь з молодих років. Для сучасних істориків науки становлять інтерес матеріали практично забутого ІІ з'їзду ґрунтознавців у Москві в 1908 р., де згадується про першу наукову доповідь В. І. Сазанова на загальнодержавному рівні К вопросу о методах определения плодородия и о запасах нитратов азота в чорноземной почве по данным лабораторных исследований и результатов вегетационных опытов в сосудах : докл. ІІ-му Съезду почвоведов в Москве в 1907 г. / В. И. Сазанов // Журн. Опыт. Агрономии. - СПб., 1908. - Т. 9, кн. 6. - С. 750-769. .

Система наукових галузевих комунікацій до подій 1917 року та перших радянських десятиліть була досить обмеженою і не надавала вільного спілкування. Вона складалася з періодичних видань (дієвий, часом найоперативніший засіб обміну новинами та думками), а також із галузевих форумів. У 20-х роках ХХ століття з'їзди та наради відігравали досить вагому історичну роль у розбудові вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи. Зібрання проводилися під егідою Наркомзему, Сільськогосподарського наукового комітету України - прообразу теперішньої Національної академії аграрних наук України, фахових товариств, дослідних станцій тощо. На них вирішувалися актуальні проблеми та питання, спрямовані на подолання тяжкого становища в сільському господарстві. Як і за царської доби рішення форумів часто мали загальнодержавне значення К вопросу об организации сельскохозяйственного опытного дела на Украине : докл. Всеукр. съезду по с.-х. оп. делу 20 февр. 1925 г. / В. И. Сазанов // С.-х. опыт. дело. - 1925. - № 6. - С. 30-32.. Віктор Іванович завжди займав активну громадянську позицію щодо місця науки й особливо дослідної справи для подальшого розвитку вітчизняного сільського господарства. Про це часто згадується в матеріалах з'їздів упродовж перебування вченого в Україні. Ці матеріали свідчать про активну участь вченого у суспільному житті Сумщини, Полтавщини Журнал заседания (вечернего) 15 ноября 1913 г. комиссии по опытному делу при с.-х. отделении Губернской Управы // Полтав. агроном. изв. - 1914. - № 5. - С. 60-64; Годовой отчет Сумского Общества Сельского Хозяйства за 1913 г. - Сумы, 1914. тощо. З численного масиву з'ясовано дані про членство Сазанова в галузевих товариствах, а часто і головування на зібраннях, генеруючу участь в обговоренні найактуальніших проблем та безпосередньої участі у розробці установчих документів (постанов, клопотань, резолюцій). У процесі дисертаційного дослідження нами виявлено понад 30 рецензій, рефератів і повідомлень про наукові праці вченого, що свідчить про значний резонанс та їхню популярність для свого часу.

Важливими працями, які характеризують період найвищого поціновування наукової та організаційної діяльності В. І. Сазанова, є ювілейні збірники: перший, присвячений 40-річчю Полтавської сільськогосподарської дослідної станції, другий - 25-річчю його наукової діяльності 40-летний юбилей Полтавской Сельско-Хозяйственной Опытной Станции (1884-1924). - Полтава, 1925. - 109 с.; К 25-летнему юбилею директора Полтавской сельскохозяйственной опытной станции проф. В. И. Сазанова / Полтавская с.-х. опыт. ст. - Полтава, 1928. - 36 с.. Крім того чимало галузевих періодичних видань присвятили цим визначним подіям свої матеріали із зазначенням вагомих здобутків славетної установи (25 схвальних публікацій), а також про 25-річчя наукової діяльності В. І. Сазанова було написано (за нашими даними) 12 робіт.

Діяльність В. І. Сазанова як викладача та одного з фундаторів і організаторів навчально-наукового процесу в Полтавському сільськогосподарському технікумі висвітлюється у публікаціях до 1930 року та сучасних авторів. Вони дають уявлення про розвиток сільськогосподарської освіти, особливо для потреб галузевої науки Полтавщини Записки Полтавського сільськогосподарського політехнікуму. - Полтава, 1927. - Т. 1; 1928. - Т. 2; 1929. - Т. 3, № 1-2; 1930. - Т. 4, № 1-2; Полтавський сільськогосподарський інститут : історична хода і творчість (до 75-річчя від дня заснування) / О. М. Куценко, В. М. Нагаєвич, В. М. Самородов та ін. - Полтава, 1995. - С. 4-12; Михайлюк О. І. Становлення та розвиток сільськогосподарських освітніх закладів Полтавщини у ХІХ ст. - 20-х роках ХХ століття / О. І. Михайлюк. - К., 2001. - С. 7-19..

Після репресій 30-х років ХХ століття у ювілейних збірниках колись очолюваних В. І. Сазановим установ, у традиційних історичних нарисах подавалася досить обмежена інформація про нього або її зовсім не було. Те ж стосується й інших матеріалів з офіційних збірників про досягнення вітчизняної аграрної науки за досліджуваний період.

Про російсько-казахстанський період діяльності видатного вченого, який був також плідним у науковому плані, згадується в роботах його вдячних учнів, працях Куйбишевського сільськогосподарського інституту, матеріалах Карагандинської сільськогосподарської дослідної станції НКВС.

За роки незалежності в Україні вийшла ціла низка праць об'єктивного характеру про вченого. Зокрема, в брошурі про діяльність Сумської обласної дослідної станції згадано про В.І. Сазанова як одного із директорів установи та початок політичних переслідувань вченого Остащенко И. М. Шумит сад зелёный : краткий очерк из истории Сумской областной сельскохозяйственной опытной станции к её 95-летию / И. М. Остащенко. - Суми : Ярославна, 2000. - 23 с.. Правдивою є історична «Агрономічна хроніка», яка вміщена в біобібліографічному покажчику наукових праць Д. Ф. Лихваря Професор Лихвар Данило Федорович (1902-1968) : бібліогр. покажч. наук. пр. / УААН, ДНСГБ ; уклад. : В. А. Вергунов, А. С. Щиголь ; наук. ред. В. А. Вергунов. - К. : Аграр. наука, 2002. - С. 113-120.. Зацікавлення особистістю вченого і особливо стосовно його внеску щодо становлення та розвитку галузевого дослідництва в Україні пожвавлюється у ХХІ ст. Сучасні праці істориків науки В. М. Самородова Самородов В. М. До 125-річчя від дня народження В. І. Сазанова / В. М. Самородов // Вісн. аграр. науки. - 2004. - № 11. - С. 83-84; Самородов В. М. Сазанов В. І. : з життєпису, наукової та суспільної діяльності (з нагоди 125-річчя від дня народження) / В. М. Самородов // Вісн. Полтавської держ. аграр. акад. - 2004. - № 2. - С. 82., В. А. Вергунова Вергунов В. А. Полтавське дослідне поле : становлення і розвиток сільськогосподарської дослідної справи в Україні (до 125-річчя державного дослідництва в агрономії та тваринництві) / В. А. Вергунов. - К., 2009. - 220 с. - (Іст.-бібліогр. сер. «Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії» ; кн. 28). містять неупереджену позитивну оцінку доробку видатного вченого. Зокрема про найтісніші наукові і особисті зв'язки В. І. Сазанова і М. І. Вавилова йдеться в спеціальній збірці «Академік М. І. Вавилов і Полтавщина : факти, документи, бібліографія» Академік М. І. Вавилов і Полтавщина : факти, документи, бібліографія / уклад. : В. М. Самородов, О. В. Халимон ; наук. ред. В. А. Вергунов. - Полтава : Верстка, 2005. - 180 с..

Слід відмітити монографічне дослідження члена-кореспондента НААН В. А. Вергунова, де висвітлюються окремі аспекти життя та діяльності В. І. Сазанова на Полтавщині, подано аналіз історичних принципів організації сільськогосподарського дослідництва в державі з позицій сьогодення, деякі державотворчі погляди вченого щодо цих проблем Вергунов В. А. Сельскохозяйственное опытное дело в Украине : историко-научный анализ организационных основ / В. А. Вергунов ; УААН, ДНСГБ. - К., 2009. - 96 с..

Джерельна база дослідження представлена науковими роботами В. І. Сазанова, його спогадами, працями за його науковою редакцією, про нього в періодичних і продовжуваних виданнях, статистичними та архівними документами. Весь матеріал систематизовано та узагальнено в біобібліографічному покажчику «Професор Сазанов Віктор Іванович (1879-1967)».

Періодика минулого зберегла для нащадків найбільшу групу матеріалів з досліджуваної проблеми. Із періодичних видань, які сприяли висвітленню теми, нами було залучено як центральні, так і видання регіонального значення (загалом 35 назв).

Значний масив джерел про очолювані вченим установи та участь у фахових творчих об'єднаннях становлять труди станцій і товариств.

Залучалися також документи і матеріали з таких архівів: Центральний архів ФСБ Росії (протоколи допитів М. І. Вавилова); ЦДАВО України (листи вченого, списки членів Наукової ради Сортівничо-насіннєвого управління Цукротресту, різні накази, постанови інші документи).

Зазначені джерела становлять документальне забезпечення досліджуваної проблеми, а комплексне використання їх стало підставою для досягнення мети дисертаційного дослідження.

У підрозділі 1.2 «Методологія дослідження» розкрито методологічний інструментарій, який було застосовано при написанні дисертаційної роботи. Органічне застосування методів і принципів дозволило розширити предметні межі дослідження, збагативши та доповнивши його, а також сформулювати узагальнення та висновки. Аналіз історіографії і джерельної бази в поєднанні з визначенням методологічних засад допоміг обрати напрями та шляхи досягнення поставленої науково-дослідної мети.

У другому розділі «Життєвий шлях та науково-дослідницька діяльність В. І. Сазанова» висвітлено життєвий і творчий шлях видатного вченого.

У підрозділі 2.1 «Період становлення В. І. Сазанова як вченого в 1901-1909 рр.» йдеться про роки його навчання на агрономічному відділенні у Московському сільськогосподарському інституті (нині Державна наукова установа - Московська сільськогосподарська академія ім. К. А. Тімірязєва), де він у 1901 р. отримав звання вченого-агронома; про його роботу ґрунтознавцем у хімічній лабораторії Тверського губернського земства (1901-1902); агрохіміком у керованій С. Л. Франкфуртом Київській лабораторії «Мережі дослідних полів Всеросійського Товариства Цукрозаводчиків» (1902-1904); завідувачем агрохімічною лабораторією Іванівської дослідної станції (Харківська губернія) (1904-1908); а також асистентом на кафедрі у Д. М. Прянішнікова в Московському сільськогосподарському інституті (1908-1910).

У процесі дослідження з'ясовано, що становлення особистості вченого та формування його наукового світогляду відбувалося у світлі існуючих соціально-політичних умов, притаманних царській Росії. Висвітлено атмосферу не тільки навчання в Інституті, а й перших вдалих спроб самостійної наукової праці. Встановлено, що в цей період на В. І. Сазанова мали безпосередній вплив такі корифеї аграрної науки, як його улюблений вчитель Д. М. Прянішніков, а також В. В. Докучаєв, К. А. Тімірязєв, В. Р. Вільямс та Б. М. Рожественський.

Будучи молодим ученим В. І. Сазанов досліджував актуальні для свого часу проблеми агрохімії та ґрунтознавства і мав певні творчі здобутки, відкривши, наприклад, новий напрям у дослідженні процесів нітрифікації та денітрифікації у ґрунті. Нами було приділено особливу увагу з'ясуванню особливостей розвитку агрохімії й ґрунтознавства на початку ХХ ст. та місця доробку вченого у цій царині.

Упродовж 1904-1908 років В. I. Сазанов на Іванівській дослідній станції працював за науковим напрямом «селекція цукрових буряків». Ці роботи відповідали на низку найактуальніших питань сільського господарства того часу і донині зберегли велике теоретичне і практичне значення.

У підрозділі 2.2 «Наукові досягнення В. І. Сазанова в Україні в 1910-1930 рр.» сконцентровано особливу увагу на аспектах плідної творчої діяльності вченого в Україні, а також висвітлено його вагомий внесок, цінний не тільки для розвитку галузевої науки, а й становлення сільськогосподарської дослідної справи в державному вимірі у цілому.

На час діяльності в Україні вчений вже здобув класичну ґрунтовну фахову освіту; також він мав напрацювання в окремих галузях аграрної науки та відзначався сформованим комплексним баченням проблем у системі організації сільськогосподарської дослідної справи та оптимальних шляхів їх вирішення. Цей період поділяється на такі етапи:

Перший. Вересень 1910 - вересень 1920 років - за рекомендацією проф. Д. М. Прянішнікова та на запрошення Харківського губернського земства бере участь в організації Сумської районної сільськогосподарської дослідної станції, де обіймає спочатку посаду завідувача відділу, а потім директора; започатковує на станції селекцію пшениці. Очолює Сумське товариство сільського господарства та сільськогосподарської промисловості.

Другий. 1920-1929 роки - директор Полтавської сільськогосподарської дослідної станції, завідувач відділів рільництва та селекції. Голова Полтавської філії Всеукраїнського агрономічного товариства, яке було зразковим для інших губерній за рівнем популяризаційної діяльності. 1923-1925 роки - директор Красноградської сільськогосподарської дослідної станції (за сумісництвом). 1924-1925 роки - професор Полтавського Агрокооперативного технікуму (нині Полтавська державна аграрна академія).

Завдяки самовідданій праці В. І. Сазанова Сумська сільськогосподарська дослідна станція стала кращою в країні серед подібних. Багато установ і особливо її південної частини брали приклад належного облаштування та організації дослідної роботи в ній. Перебування вченого в Сумах - важливий етап не тільки його особистого професійного зростання, а й становлення та розвитку, а зрештою і піднесення галузевої дослідної справи країни.

Вплив досягнень станції під науковим керівництвом вченого виявився величезним. На той час не було жодної фундаментальної друкованої праці про культуру цукрового буряку, де б в основу не був покладений матеріал спеціальних досліджень Сумської дослідної станції. Крім того, плани районної і кооперативної агрономічної роботи з рільництва в районі діяльності станції було побудовано на методичних розробках установи, автором яких був В. І. Сазанов. Величезний вплив результати цих робіт мали на селянські господарства, наприклад щодо впровадження зайнятих багаторічними бобовими травами парів. Зайнятим парам було надано величезне технічно-організаційне значення в місцевих господарствах теж на підставі рекомендацій установи та особисто Віктора Івановича. Так багато земельних товариств і господарств вводили еспарцет у зайняті пари.

З'ясовано, що на Сумській і Полтавській дослідних станціях В. І. Сазанов приділяв увагу дослідженню питань обробітку ґрунту, добрив, зайнятих парів, елементів сівозміни, вирощування пожнивних і підсівних культур, а також удосконаленню елементів технології вирощування окремих культур, зокрема цукрового буряку, багаторічних трав тощо. Учений проявив себе різнобічним і системним дослідником. Він не тільки вивчав окремі агрономічні проблеми, а й був їх методологом. Широке визнання для свого часу отримала розроблена В. І. Сазановим методика щодо проведення вегетаційних дослідів. Його методика порівняння сортів цукрового буряку при сортовипробуванні, започаткована в Сумах і удосконалена в Полтаві, була апробована і введена в широку практичну діяльність не тільки в країні, а й навіть у низці зарубіжних дослідних станцій Німеччини та Великобританії, отримавши назву «метод Сазанова». Крім того, вчений проводив спеціальні дослідження, пов'язані з вивченням родючості ґрунту, які розглядав на фоні різної глибини оранки.

На Полтавській сільськогосподарській дослідній станції В. І. Сазановим було продовжено вивчення різних елементів сівозмін. Результати досліджень виявилися настільки вдалими, що у подальшому становили першооснову Всеукраїнської програми з питань складання і вивчення сівозмін у 20-х роках минулого століття.

Упродовж 1923-1925 років В. І. Сазанов одночасно керує двома дослідними станціями - Полтавською і Красноградською, де, взаємодоповнюючи, вивчає вибір оптимальних сівозмін для різного типу ґрунтів регіону.

В цьому розділі показано стан організації вітчизняного дослідництва, окремі чинники, що впливали на перебіг подій, оцінено місце і роль установ, очолюваних В. І. Сазановим, та особисту знакову роль вченого в системі галузевої науки.

Святкування 40-річного ювілею Полтавської сільськогосподарської дослідної станції та 25-річчя наукової діяльності В. І. Сазанова засвідчили авторитет вченого, як талановитого науковця й організатора дослідної справи та мали величезний резонанс серед широких наукових кіл.

У дисертації особливо акцентовано увагу на творчій співпраці В. І. Сазанова з академіком М. І. Вавиловим на ниві агрономії. Обидва вчені були надзвичайно відданими улюбленій справі та соратниками у розумінні багатьох проблем науки. Їхнє особисте приятелювання збереглося упродовж усього життя, навіть під час невимовних страждань через політичні репресії.

Значним є науковий доробок В. І. Сазанова у селекційній науці. Вчений керував селекційними роботами в очолюваних ним установах, а також у Всесоюзному інституті прикладної ботаніки і нових культур, де він завідує відділом сортовипробування. Особиста діяльність з селекції сільськогосподарських рослин принесла вагомі результати. Він вивів кілька сортів таких сільськогосподарських культур, як пшениця озима, просо, гібрид кукурудзи (табл. 1).

Про багатогранність постаті вченого свідчить те, що він брав найактивнішу участь в організації Полтавського сільськогосподарського політехнікуму (нині Полтавська державна аграрна академія). Віктор Іванович мав безпосереднє відношення до створення цього закладу.

Таблиця 1. Наукова діяльність і здобутки В. І. Сазанова у селекції та сортовипробуванні сільськогосподарських культур

З 1 червня 1925 року по 15 грудня 1929 року він працює у ньому спочатку викладачем, а потім обирається професором по курсу «Сільськогосподарська дослідна справа». Тоді ж вперше в історії вітчизняної сільськогосподарської освіти він заснував спеціалізоване дослідне поле і став його першим завідувачем та керівником «Секції дослідної справи» на агрономічному відділенні. Його обирають Головою Бюро студентського наукового товариства закладу. За багаторічну службу і корисну діяльність у 1925 році постановою Полтавського губвиконкому В. І. Сазанова було визнано Героєм Праці. У 1929 році Полтавська сільськогосподарська дослідна станція рекомендує вченого для обрання дійсним членом (академіком) Всеукраїнської Академії наук зі спеціальності «сільське господарство».

На такому піднесенні і, головне, визнанні наукової творчості закінчується період життя В. І. Сазанова в Україні.

У підрозділі 2.3 «Наукова робота та педагогічна діяльність В. І. Сазанова в 1930-1967 рр.» проаналізовано його працю на Карагандинській селекційній станції НКВС та у Куйбишевському сільськогосподарському інституті. професор Сазанов сільськогосподарський агрономія

У 1929 р. у розквіті творчих сил вчений був запрошений академіком М. І. Вавиловим до Ленінграда у Всесоюзний інститут рослинництва (до 1930 р. - відділ прикладної ботаніки Ученого комітету Народного комісаріату землеробства, Інститут прикладної ботаніки і нових культур при РНК СРСР). Там він очолює Бюро агротехніки та тільки починає займатися питаннями сортовипробування, у тому числі активно співпрацює з колегами з України. Однак діяльність під безпосереднім керівництвом М. І. Вавилова тривала не довго. Ще у 1927 році на В. І. Сазанова «компетентні органи» почали шукати компрометуючі матеріали. Потім був сфабрикований наклеп і заведена судова справа політичного характеру (у т.ч. ставилося за провину причетність вченого разом із М. І. Вавиловим, О. В. Чаяновим, С. М. Тулайковим, В. В. Талановим та ін. до антирадянської «Трудової селянської партії»), а оскільки її основу складали матеріали, «зібрані» у Полтаві, то після арешту вченого у Ленінграді його перевели знову до Полтави, де Судовою колегією ОГПУ УРСР від 12.09.1931 року за статтею 54-4-7-11 було засуджено на десять років позбавлення волі та відправлено до таборів НКВС у Казахстан.

Незважаючи на такі обставини, «компетентні органи», враховуючи ґрунтовні знання вченого і особливо його величезний практичний досвід та організаторські здібності, дають йому можливість займатися улюбленою справою - дослідництвом. Після того, як за переглядом справи в першу чергу згідно особистого клопотання М. І. Вавилова перед Й. В. Сталіним постановою Особливої Наради НКВС В. І. Сазанова достроково звільнено із заслання, з 1935 по 1940 роки він працює науковим керівником Карагандинської селекційної станції НКВС. В це період у співавторстві з майбутнім всесвітньо відомим селекціонером, академіком ВАСГНІЛ В. С. Пустовойтом ним виведено сорти озимого жита Долинське, проса Долинське 86, 12 і 155.

У період з 1940 по 1963 роки В. І. Сазанова призначають спочатку завідувачем кафедри селекції та насінництва, а згодом рослинництва Куйбишевського сільськогосподарського інституту (нині ДНУ - Самарська державна сільськогосподарська академія), де він проводить велику дослідницьку роботу. До останніх років свого життя В. І. Сазанов творчо працює професором-консультантом кафедри селекції та насінництва цього вузу.

Роки діяльності Віктора Івановича на кафедрі селекції і насінництва Куйбишевського сільськогосподарського інституту були не менш насиченими за попередні. Під його науковим керівництвом розгорнуті серйозні дослідження з селекції кукурудзи. Потрібно було розв'язати завдання - створити гібрид цієї культури, районований для Куйбишевської області, який би давав до кінця серпня максимальний врожай зеленої маси з качанами молочно-воскової і повної стиглості. Один зі створених вченим гібридів - Куйбишевський СХІ-5 був переданий у Державне сортовипробування. Цей гібрид у Куйбишевській області щодо збору кормових одиниць для свого часу займав одне з перших місць.

За багаторічну службу і плідну діяльність, а також заслуги вченого нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.

У третьому розділі «В. І. Сазанов - методолог та популяризатор вітчизняного дослідництва в рослинництві» розкривається внесок ученого в теорію, практику та методологію проведення досліджень у рослинництві та його науково-популяризаторська діяльність.

Підрозділ 3.1 «В. І. Сазанов - методолог сільськогосподарської дослідної справи». У процесі вивчення творчого доробку вченого встановлено важливість розробки методології наукового дослідження для подальшого розвитку сільськогосподарської науки свого часу. Вченим було удосконалено методику проведення польових досліджень у рослинництві з вивчення кращих структур посівних площ, раціональніших сівозмін, систем і видів удобрень, випробування нових рослин та сортів, розробки та впровадження в аграрне виробництво, оптимальних прийомів підвищення продуктивності сільськогосподарських культур. Значну увагу В. І. Сазанов приділяв польовому методу дослідження, який за переконанням вченого, був основним для вирішення питань рослинництва.

Особливості методики і техніки польового досліду, за Сазановим, полягали у чіткому дотриманні відпрацьованих складових: величини, форми, повторності, розміщення ділянок, методу стандарту. Також вчений виділяв такі типи польових дослідів: багаторічні, короткотермінові, виробничі, стаціонарні при дослідних установах, або лабораторно-польові, масові виробничі досліди в господарствах, географічні (обмежено територію, ареал) за однією тематикою та за сукупністю тем.

Над удосконаленням цієї методики вчений працював практично впродовж усього свого творчого життя, де б він не опинявся за покликанням. Низка методологічних підходів вченого щодо дослідництва у рослинництві не втратила актуальності й донині.

У результаті аналізу здобутків вченого у підрозділі 3.2 «Науково-популяризаторська діяльність В. І. Сазанова» встановлено, що упродовж свого творчого життя він був дійсним членом різних сільськогосподарських товариств, організацій та творчих об'єднань. Як популяризатор аграрної науки В. І. Сазанов брав активну участь у понад 40 галузевих форумах загальнодержавного та регіонального значення. Зокрема, він був учасником І-го Всеукраїнського агрономічного з'їзду 1920 р. (за результатами доповідей А. М. Левицького, В. Я. Юр'єва, Е. О. Заславського і В. І. Сазанова прийнято «Положення про управління та ведення сільськогосподарської дослідної справи УСРР»); Всеукраїнського з'їзду (наради) із сільськогосподарської дослідної справи 20 лютого 1925 р. (було узгоджено постановку дослідів з вивчення сівозмін, а за основу прийнято схему за В. І. Сазановим); другої Всесоюзної наукової агрономічної наради Цукротресту в 1927 р. (однією з програмних було визнано доповідь вченого «Некоторые выводы из работ Полтавской Опытной Станции») тощо. Найбільше визнання на фахових зібраннях науковців і практиків одержали результати власних досліджень вченого, які він узагальнив через розроблені програми наукової діяльності очолюваних установ для регіону їх дії в контексті економічної оцінки ведення сільського господарства. Такий підхід був новаторським у країні і свій відлік веде з 1913 року та Сумської дослідної станції.

Висновки

1. У результаті дисертаційного дослідження з'ясовано, що наукова, науково-організаційна, педагогічна діяльність доктора сільськогосподарських наук, професора В. І. Сазанова не була предметом спеціального дослідження. Аналіз історіографії та джерел засвідчив, що опубліковані та неопубліковані дані лише фрагментарно розкривають перебіг подій його творчого життя, висвітлюють окремі напрями та заслуги. На сьогодні ми не мали цілісної картини діяльності видатного вченого. При написанні роботи нами використано літературу і джерела, що містять ту інформацію, яка дала змогу відтворити сторінки біографії та здійснити історико-науковий аналіз особистого внеску в розвиток аграрної науки та освіти.

2. Досліджено, що В. І. Сазанов був ученим з глибокими і різнобічними науковими інтересами. Спираючись на досвід вітчизняної та світової науки і техніки, він залишив вагомий слід у розвитку сільського господарства не тільки окремих регіонів України (Сумщина, Полтавщина), Росії (Куйбишевська обл.), Казахстану (Караганда), а й для комплексного становлення сільськогосподарської дослідної справи у загальнодержавному вимірі. Усією своєю діяльністю він продемонстрував ґрунтовний підхід до вирішення галузевих проблем. Його наукова спадщина не втратила актуальності для сільського господарства.

3. Нами визначено основні наукові напрями діяльності В. І. Сазанова, виділено та узагальнено пріоритетні результати:

· агрохімія, ґрунтознавство та землеробство (у результаті плідної діяльності В. І. Сазановим уперше досліджено і описано процеси нітрифікації та денітрифікації в чорноземах, чим і було відкрито напрям у науці, досліджено корисну дію перегною, зокрема на чорноземних ґрунтах. Також він вивчав родючість шарів ґрунту, яку розглядав на фоні різної глибини оранки);

· рослинництво (за результатами досліджень опубліковано узагальнюючу працю «Строение и жизнь растения» (1951). Його дослідження різних елементів сівозмін покладено в основу Всеукраїнської програми з питань складання і вивчення сівозмін);

· селекція і насінництво (як організатор, теоретик і вчений-дослідник зробив значний внесок у становлення та розвиток одного з найважливіших напрямів сільського господарства - селекцію, насінництво та сортовипробування. Ним особисто та у співавторстві виведено ряд сортів сільськогосподарських культур. В. І. Сазановим створено сорти озимої пшениці Сумська № 1, Сумська № 2, проводилася селекція цукрового і столового буряку, моркви, квасолі, редису, кормового буряку, гібридів буряку, люцерни, помідорів, огірків, соняшнику; виведені сорти озимого жита - Долинське, проса - Долинське 86, 12, 155, гібрид кукурудзи - Куйбишевський СХІ-5.

Він узагальнив стан роботи тогочасної державної планової мережі, показав систему функціонування тогочасної організації насінництва, діяльність Держсортофонду, селекційних станцій, насінницьких ділянок колгоспів, агротехніку сортових посівів, контроль за якістю насіння в насіннєвих господарствах, догляд за посівами, збирання, обмолот, зерноочищення, зберігання на складах тощо, тим самим залишивши наукову спадщину, яка має цінність не тільки для істориків науки, її практичне наповнення не втратило своєї актуальності й сьогодні);

· організація галузевого дослідництва (розроблені та написані вченим новаторські програми діяльності очолюваних станцій були далекосяжними, оригінальними та ґрунтовними науковими працями, які охоплювали всі проблеми регіону, їхній аналіз і безпомилкове бачення перспектив подальшого розвитку; ставали зразковими, як приклад для наслідування іншими установами. У своїх працях вчений проаналізував принципи побудови дослідної справи в країні. Його по праву можна вважати одним із головних учасників процесу становлення сільськогосподарської дослідної справи у державі для потреб обласної і особливо крайової організації);

· методологія сільськогосподарської дослідної справи у рослинництві (його наукова спадщина пов'язана з розробкою методики сільськогосподарської дослідної справи, яка була узагальнена в підручнику «Сельскохозяйственное опытное дело в растениеводстве и его методика» (1962), що витримав випробування часом. Визнання за кордоном отримала праця з методики порівняння сортів цукрових буряків: на полях дослідних станцій Німеччини та Великобританії стали проводити випробування за «методом Сазанова»);

· внесок у розбудову галузевої вищої школи, педагогічна діяльність (стояв біля витоків її створення на Полтавщині: від факультету Вищої робітничої школи в м. Полтаві, перетвореного в Сільськогосподарський технікум (1921), а згодом, в Агрокооперативний технікум (1923) (нині Полтавська державна аграрна академія); запровадив нові форми поєднання передових новаторських методів наукової-дослідної діяльності з навчальним процесом: створив «Секцію досвідної справи при агрономічному відділі», розробив програму та викладав курси «Загальне землеробство», «Часткове землеробство», «Сільськогосподарська дослідна справа». В. І. Сазанов, професор Куйбишевського сільськогосподарського інституту (нині ДНУ - Самарська державна аграрна академія), читав курси «Рослинництво», «Селекція», «Методика дослідної справи»);

· суспільна та популяризаторська агрономічна діяльність (участь у роботі численних товариств, бюро, секцій тощо; особисто головував і був учасником галузевих форумів, на яких виголошував наукові та популяризаторські доповіді).

4. Уперше складено періодизацію життєвого і творчого шляху вченого, яка дає змогу зрозуміти одночасно і велич, і трагедію цієї особистості.

5. Аналіз дослідження дав підстави стверджувати, що В. І. Сазанов, не зважаючи на політичні репресії, завжди мав вагомий авторитет як серед наукових кіл, так і вдячних учнів. Лекції професора відрізнялися стрункістю, логікою та глибиною викладу, дохідливістю. За період наукової діяльності ним підготовлено 12 кандидатів сільськогосподарських наук, які успішно працювали і працюють у вузах і на дослідних станціях, розвиваючи та підносячи вітчизняну сільськогосподарську дослідну справу.

6. Встановлено, що В. І. Сазанов був не тільки вмілим організатором науки та вдумливим дослідником, а й чудовим популяризатором агрономії. Про це свідчать понад 160 наукових праць, які він опублікував на сторінках періодичних і продовжуваних видань: «Известия Московского Сельскохозяйственного Института», «Хуторянин», «Журнал Опытной Агрономии», «Вестник сельского хозяйства», «Хозяин», «Труды Ивановской сельскохозяйственной опытной станции П. И. Харитоненко», «Южно-русская Сельскохозяйственная Газета», «Труды Сумской сельскохозяйственной опытной станции», «Земледельческая газета», «Бюллетень Сортоводно-Семенного Управления Сахаротреста», «Труды Полтавской сельськозяйственной опытной станции», «Українська сільськогосподарська газета», «Відродження сільського господарства Полтавщини», «Сельско-хозяйственное опытное дело», «Земельник», «Полтавський селянин», «Записки Полтавського Політехнікуму», «Вісник сільськогосподарської науки та дослідної справи», «За нове село», «Известия Куйбышевского сельскохозяйственного института», «Кукуруза», «Селекция и семеноводство», «Агрохимия» та ін. (31 назва). А також монографій та підручників, які увійшли в золотий науковий фонд вітчизняної агрономії. Його праці мали неабиякий читацький попит як серед учених, викликаючи жваві дискусії, так і в колах освічених селян. Фундаментальними є: «Сельскохозяйственное опытное дело в растениеводстве и его методика» (1962), «Запасы и распределение нитратного азота в черноземной почве в зависимости от времени года и других условий» (1908), «Результаты полевых опытов и лабораторных работ 1907 года. Програма постоянного поля. Результаты работ по методологическим вопросам сельскохозяйственного опытного дела / Ивановская с.-х. опытная станция» (1911), «Проект программы работ опытного поля / Сумская с.-х. опыт. ст.» (1913), «Сахарная свекла и ее возделывание» (1919), «Природные и экономические условия хозяйства Полтавщины : обоснование новой программы опытов Полтавской опытной станции» (1923), «40 років роботи Полтавської Досвідної Станції: 1884-1924 : історичний нарис та головніші висновки робот» (1925), «Елементи сівозміну» (1929), «Цукровий і кормовий буряк» (1929), «Просо в Центральном Казахстане : (агротехника возделывания и семеноводство» (1937), «Озимая рожь : по данным опытных учреждений и передовиков сельского хозяйства Куйбышевской области» (1948), «За высокий урожай подсолнечника и проса» (1951), «Строение и жизнь растения» (1951).

Подвижницька праця Сазанова сприяла популярності очолюваних ним установ. До нього приїздили науковці, агрономи, селяни, студенти з усієї держави.

Серед інших діячів плеяди видатних вітчизняних дослідників в агрономії його вирізняла масштабність і глибина постановки проблем, уміння досконало вивчити та вникнути у суть того чи іншого дослідження, безпосередній прямий зв'язок з практикою, самовідданий ентузіазм у роботі.

7. Своєю самовідданою працею В. І. Сазанов показав зразок органічного поєднання наукової, педагогічної і громадсько-практичної діяльності - публікаціями в періодичних і продовжуваних виданнях, а також виступами з публічними лекціями та доповідями на з'їздах. Він пропагував передові наукові ідеї і свої оригінальні роботи; боровся за все нове і прогресивне; вистояв проти політичних наклепів, завжди намагаючись бути достойним високого звання вченого-агронома, а також залишив нащадкам невмирущу наукову спадщину, чим увіковічив своє славетне ім'я.

Рекомендації

Результати дисертаційної роботи можуть використовуватися при підготовці галузевих підручників, навчальних посібників, довідників, брошур, конспектів лекцій з історії науки і техніки, історії сільськогосподарських наук тощо. За підсумками проведеного дослідження нами рекомендується:

1. Підготувати та видати монографію про життя і діяльність професора В. І. Сазанова як в Україні, так і Росії та Казахстані.

2. Перевидати основні праці вченого, актуальність яких не втрачено і сьогодні.

3. З огляду на те, що в радянських і сучасних енциклопедичних виданнях ніколи не згадувалося це славетне ім'я, запропонувати при підготовці відповідного тому «Енциклопедії сучасної України» включити статтю про В. І. Сазанова.

4. Провести історико-наукові читання у Полтавському інституті АПВ ім. М. І. Вавилова НААН та Полтавській державній аграрній академії, присвячені науковій діяльності вченого.

5. Запропонувати Самарській державній сільськогосподарській академії запровадити стипендію імені В. І. Сазанова для молодих учених.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Професор Сазанов Віктор Іванович (1879-1967) : біобібліогр. покажч. наук. праць за 1901-1967 рр. / уклад. : В. А. Вергунов, В. М. Самородов, С. К. Суша, О. П. Анікіна ; наук. ред. В. А. Вергунов. - Вінниця, 2010. - 100 с.; портр. - (Сер. «Біобібліографія вчених-аграріїв України»; кн. 33).

2. Суша С. К. Діяльність В. І. Сазанова на Сумщині (1910-1920) [Електронний ресурс] / С. К. Суша // Історія науки і біографістика. - 2009. - Спецвип. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/INB/2009-5/09_Susha.pdf;

3. Суша С. К. Внесок професора В. І. Сазанова (1879-1967) у розвиток вітчизняної селекції / С. К. Суша // Корми і кормовиробництво : міжвід. темат. зб. / Ін-т кормів УААН. - Вінниця, 2010. - С. 178-189.

4. Суша С. К. Вшанування 25-річчя наукової діяльності професора В. І. Сазанова - світоча вітчизняного дослідництва / С. К. Суша // Вісн. Центру наукового забезпечення АПВ Харківської області : наук.-виробн. зб. / НААН України, Ін-т рослинництва ім. В. Я. Юрьєва, Центр наукового забезпечення АПВ Харківської області. - Х., 2010. - Вип. 8. - С. 309-320.

5. Суша С. К. Секція дослідної справи при Полтавському сільськогосподарському інституті під науковим керівництвом В. І. Сазанова (1925-1926) / С. К. Суша // Актуальні питання історії науки і техніки : матеріали 9-ї Всеукр. наук. конф., 7-8 жовт. 2010 р., м. Житомир / Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК та ін. - К., 2010. - С. 325-327.

6. Суша С. К. Професор В. І. Сазанов (1879-1967) : неоціненні здобутки на ниві вітчизняної аграрної науки та освіти [Електронний ресурс] / С. К. Суша // Актуальні проблеми сучасної науки : матеріали сьомої Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф., 19-21 жовт. 2010 р. / Ін-т наукового прогнозування, Кримський ін-т економіки та господарського права (севастопольська філія), Асоц. «Аналітикум». - К., 2010. - Ч. 4 [Секція 13. Сільське господарство]. - Режим доступу: http://intkonf.org/susha-sk-profesor-v-i-sazanov-18791967-neotsinenni-zdobutki/