Соціально-економічні основи управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.В. ДОКУЧАЄВА

УДК 631.15: 658.27.001.3

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ВИКОРИСТАННЯМ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

ЗАГНІЙ ДМИТРО МИКОЛАЙОВИЧ

Харків - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Харківському національному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Науковий керівник:

ВЕРВЕЙКО Анатолій Петрович, кандидат економічних наук, професор, Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, завідувач кафедри управління земельними ресурсами та кадастру.

Офіційні опоненти:

ПЕРЕБИЙНІС Василь Іванович, доктор економічних наук, професор, ВНЗ Укоопспілки "Полтавський університет економіки і торгівлі", завідувач кафедри маркетингу;

ШИЯН Віктор Йосипович, кандидат економічних наук, професор, Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, завідувач кафедри економіки підприємства.

Захист відбудеться 08 червня 2011 р. об 11⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 у Харківському національному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва за адресою 62483, Харківська область, Харківський район, п/в "Комуніст-1", навчальне містечко ХНАУ, корп. 1, ауд. 307.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, Харківська область, Харківський район, п/в "Комуніст-1", навчальне містечко ХНАУ, корп. 1.

Автореферат розісланий "___" травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д.В. Шиян.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Підвищення ефективності соціально-економічного управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств є запорукою високоефективної їх діяльності. Але умов, які б сприяли цьому, ще не вдалося досягти. Тому вже на початку проведення земельної реформи виникла необхідність у запровадженні системи управління, яка б мала чітко поставлену мету та шляхи її вирішення, зумовила підвищений інтерес як до самої землі, так і до підходів щодо її раціонального використання.

Питання формування, ефективного використання і розширеного відтворення ресурсного потенціалу аграрних підприємств в цілому, досліджувало широке коло науковців, серед яких слід відмітити В.Г. Андрійчука, О.М. Вишневську, О.І. Гуторова, Д.С. Добряка, Л.Я. Новаковського, О.В. Олійника, В.І. Перебийніса, П.Т. Саблука, О.В. Ульянченка, М.М. Федорова та ін.

Проблемам управління земельними ресурсами сільськогосподарських підприємств присвячено численні наукові праці А.П. Вервейка, В.Г. В'юна, В.В. Горлачука, М.Х. Корецького, А.Г. Мартина, А.Я. Сохнича, А.М. Третяка і ін.

Питання соціального управління залишаються недостатньо висвітленими. Вони почали широко досліджуватися в останні роки і розкриті у наукових працях Л.І. Михайлової, Т.І. Олійник, В.Й. Шияна та багатьох інших відомих науковців.

Дискусійний характер численних наукових праць, що викликаний недостатнім рівнем вирішення проблем соціально-економічного управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств, обумовив вибір теми, мету і завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до плану науково-дослідних робіт Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва з комплексної бюджетної теми "Розробка пропозицій по удосконаленню економічного механізму та підвищенню ефективності використання ресурсного потенціалу в реформованих сільськогосподарських підприємствах" (номер державної реєстрації 0107U010373). Роль автора полягає у розробці концепції механізму ефективного соціально-економічного управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування і поглиблення теоретичних і розробка практичних основ ефективного соціально-економічного управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств за системою просторових і якісних показників. Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання:

- узагальнити і систематизувати чинники, що розкривають сутність соціально-економічного управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств;

- дослідити тенденції використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств;

- дослідити визначальні важелі соціально-економічного управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств;

- розробити структурно-логічну модель ефективного соціально-економічного управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств;

- обґрунтувати структуру посівних площ сільськогосподарських підприємств з метою пошуку шляхів зниження екологічного тиску на земельні ресурси;

- удосконалити методику визначення соціально-економічної ефективності управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств;

- дослідити можливі напрями розвитку діяльності сільськогосподарських підприємств з метою підвищення економічної та соціальної ефективності при здійсненні управління використанням земельних ресурсів сільгосппідприємств.

Об'єктом дослідження є процес ефективного соціально-економічного управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних засад щодо удосконалення соціально-економічного управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження виступають положення економічної теорії, діалектичний метод пізнання та основні закони розвитку природи і суспільства, а також фундаментальні праці вітчизняних та зарубіжних учених (економістів, землевпорядників, юристів) у галузі управління земельними ресурсами, земельного кадастру, землеустрою та правового і економічного регулювання земельних відносин.

При вирішенні поставлених завдань було застосовано такі методи: абстрактно-логічний (теоретичне узагальнення та формулювання пропозицій і висновків щодо управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств), аналізу та синтезу (обґрунтування сутності соціально-економічної ефективності управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств, надання пропозиції з класифікації чинників, що впливають на їх ефективність), графічний (відображення досліджуваних процесів, що відбуваються на сучасному етапі у сільськогосподарських підприємствах при використанні ними сільськогосподарських земель), регресійно-кореляційний (для оцінки закономірностей структури та впливу різних факторів на ефективність управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств), експертний (при розробці методики визначення оптимального рівня орендної плати). При комплексній оцінці стану сільгосппідприємства та визначенні перспектив його розвитку був застосований SWOT-аналіз.

Інформаційною базою дослідження виступали матеріали Головного управління Держкомзему у Харківській області, Державного комітету статистики України та Головного управління статистики Харківської області, проектні розробки ДП "Харківський НДіП інститут землеустрою", законодавчі акти і нормативні документи, що регулюють діяльність сільськогосподарських підприємств, дані річної звітності сільськогосподарських підприємств, монографії вітчизняних і зарубіжних вчених, наукові журнали, вісники, бюлетені, матеріали Інтернет-ресурсів, зокрема офіційних сайтів, власні розрахунки автора.

Наукова новизна одержаних результатів. До основних результатів дослідження, що відображають наукову новизну, розкривають зміст дисертації та виносяться на захист належать такі:

уперше:

- розроблено модель ефективного соціально-економічного управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств, де поєднується одночасне вирішення економічних, соціальних і екологічних питань;

удосконалено:

- методичний підхід до визначення оптимального розміру орендної плати за земельні ділянки (паї), який на відміну від існуючого враховує термін оренди, термін ротації сівозміни та оптимальність використання ріллі сільськогосподарським підприємством, що дозволяє підвищити економічну зацікавленість як орендодавця, так і орендаря, і має вплив на екологічні і соціальні показники в системі управління використанням земельних ресурсів сільгосппідприємств;

- методичний підхід до визначення ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств за рахунок застосування коефіцієнта використання ріллі (як співвідношення існуючої структури посівних площ до рекомендованої), що полягає в обов'язковості застосування науково обґрунтованої структури посівних площ у виробничому процесі сільгосппідприємства;

- систему показників використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств через запровадження показника втрати гумусу у вартісному виразі, а не у натуральних величинах;

дістало подальший розвиток:

- дослідження соціально-економічного аспекту при управлінні використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств в умовах переходу від централізованої системи управління до ринкової, через запровадження комплексного проекту землеустрою.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати дослідження доведені до рівня методичних і практичних рекомендацій для впровадження в аграрній сфері, що сприятиме підвищенню соціально-економічної ефективності управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств. Окремі результати дисертаційного дослідження, зокрема, структурно-логічна модель ефективного соціально-економічного управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств та методика визначення соціально-економічної ефективності діяльності землекористувачів та землевласників, спрямовані на вдосконалення системи управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств прийняті до впровадження Головним управлінням Держкомзему у Харківській області (довідка № 13-02-34 / 9104 від 08.09.2010 р.); пропозиції щодо приведення структури посівних площ сільськогосподарських підприємств до оптимальних нормативів - відділом Держкомзему у Зачепилівському районі Харківської області (довідка № 05 від 06. 01. 2011 р.); пропозиції щодо оптимізації структури посівних площ та розрахунку оптимального розміру орендної плати - ПСП ім. Фрунзе Зачепилівського району Харківської області (довідка № 298 від 01.11.2010 р.). Результати досліджень використовуються в навчальному процесі Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва під час викладання дисципліни "Управління земельними ресурсами" (довідка № 1105 від 09.09.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі відображені в дисертації висновки та положення, що виносяться на захист, одержані автором особисто, а з наукових праць, які опубліковані у співавторстві, використані лише ті ідеї, що є результатом особистих досліджень (у списку опублікованих праць зазначено авторський внесок у такі дослідження).

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися й обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях: "Актуальні питання розвитку земельної реформи в Україні" (м. Херсон, 2004 р.); "Проблеми розвитку земельних відносин, землеустрою і земельного кадастру в умовах ринкової економіки" (м. Харків, 2004 р.); "Інтенсифікація і сталий розвиток сільськогосподарського виробництва" (м. Харків, 2006 р.); ХІІ Международной научно-производственной конференции "Проблемы сельскохозяйственного производства на современном этапе и пути их решения" (м. Бєлгород, 2008 р.); "Сучасні проблеми використання й охорони земель в умовах розвитку ринкових відносин" (м. Харків, 2009 р.); "Регіон-2009: стратегія оптимального розвитку" (м. Харків, 2009 р.); міжнародних наукових конференціях студентів, аспірантів і молодих учених (м. Харків, 2005, 2009 рр.); підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу, наукових співробітників, аспірантів, здобувачів Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва (м. Харків, 2006-2011 рр.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковані у 11 наукових працях загальним обсягом 1,82 ум. -друк. арк., у т. ч. 4 одноосібних у наукових фахових виданнях, 7 - в інших, з яких 6 одноосібні.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 294 сторінки комп'ютерного тексту, з яких основного тексту - 164 сторінки. Дисертаційна робота містить 60 таблиць, 45 рисунків, 19 додатків, які займають 61 сторінку. Список використаних джерел налічує 207 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі "Науково-методичні основи соціально-економічного управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств" розкрито теоретичні питання і проаналізовано складові соціально-економічного управління використанням земель сільгосппідприємств.

У науковій літературі не існує однозначного трактування поняття "соціально-економічне управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств". Але дослідження показали, що ефективному використанню земельних ресурсів притаманне поєднання трьох складових, таких як соціально-економічні, економіко-екологічні та законодавчо-правові заходи. Тому ми схильні вважати, що це система економіко-екологічних, соціально-економічних і законодавчо-правових заходів, дія яких направлена на упорядкування керованої і керуючої систем та взаємозв'язок між ними з метою екологічно безпечного, соціально спрямованого та економічно обґрунтованого використання земельних ресурсів сільгосппідприємств. ефективне управління земельний ресурс

Аналіз складових соціально-економічного управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств показав, що основними соціальними важелями є збільшення рівня заробітної плати працівникам галузі сільського господарства і доведення її рівня до середньої по економіці та обґрунтоване збільшення розміру орендної плати за земельні ділянки і частки (паї), які підприємство використовує для своєї підприємницької діяльності.

Найбільш вагомими економічними важелями при управлінні використанням земельних ресурсів сільгосппідприємств виступають: обсяг виробництва і збуту продукції, розмір витрат на виробництво продукції, отриманий дохід.

Ефективне соціально-економічне управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств має здійснюватися лише на основі науково обґрунтованих екологічних важелів.

Складність категорії соціально-економічного управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств пов'язана зі складною структурою та внутрішніми зв'язками останнього, що вимагає всебічної характеристики результатів господарської діяльності і не може базуватися на одному чи кількох показниках. Необхідна система показників, яка б відображала різні методичні підходи до визначення соціально-економічної ефективності, а також дозволяла поглибити пошук необхідного управлінського рішення і передбачити його результат. Для цього пропонується економічні і екологічні показники, що існують на сьогодні при обґрунтуванні проектів землеустрою доповнити соціальними і запровадити комплексний проект землеустрою. Такий підхід дасть можливість не тільки послабити екологічний тиск на землю, а водночас дозволить підвищити дієвість економічних і соціальних заходів.

У другому розділі "Аналіз стану системи управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств" проаналізовано тенденції і сучасний стан використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств та досліджено визначальні важелі соціально-економічного управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств.

Результати дослідження показали, що використання ріллі сільськогосподарськими підприємствами Харківської області ведеться екстенсивним способом. Лише з 2007 по 2009 рік площа ріллі збільшилася на 5,2 тис. га при одночасному зменшенні сіножатей - на 0,4 і пасовищ - на 0,3 тис. га. Співвідношення між стабілізуючими (пасовища, сіножаті, лісовкриті землі) і дестабілізуючими (рілля) угіддями становить 1:2,1. Екологічно безпечною земельна територія вважається при співвідношенні 1:1. Такий підхід суперечить сучасним принципам ведення сільськогосподарського землекористування і вимагає негайного запровадження дієвої системи управління, яка через функцію землевпорядкування забезпечить науково обґрунтоване використання земельних ресурсів сільгосппідприємств.

При аналізі сільськогосподарських підприємств було виявлено, що по чисельності переважають групи підприємств площею до 500 га та від 1001 до 3000 га (26,4 % та 26,1 % відповідно від загальної їх кількості). Але за сумарною площею сільгоспугідь першість належить групі підприємств площею 1001-3000 га (32 % від загальної площі сільгоспугідь), 3001-5000 га (26 %) та більше 7000 га (23 %).

Аналіз економічних показників показав, що найвищий рівень рентабельності мають приватні підприємства - 16,9 %, найнижчий рівень збитковості - державні підприємства - -1,4 %. У рослинництві першість за рівнем рентабельності виробництва продукції належить також приватним підприємствам - 21 %; у галузі тваринництва - господарським товариствам із значенням 8,5 %. При чому у першому випадку - намітилася чітка тенденція до зростання показника рівня рентабельності, а у другому - цей показник не є стабільним. Таким чином за показником рівня рентабельності виробництва сільськогосподарської продукції приватні підприємства можна виділити як такі, що є найбільш пристосованими до сучасних умов господарювання.

Незадовільний стан економічних показників діяльності сільськогосподарських підприємств є причиною низького соціального забезпечення сільського населення. Дослідження показали, що у 2009 році реальні доходи скоротилися на 10,9 % у порівнянні з 2008 роком. Номінальна заробітна плата працівника сільського господарства Харківської області - 1312 грн./міс., що є на третину нижчим від середнього по області - 1804 грн./міс. Незадовільним є рівень виплати орендної плати власникам земельних ділянок (паїв) у Харківській області, коли напряму порушуються законодавчі норми: майже 7 % договорів оренди укладено з відсотком орендної плати до 1,5 %, 61 % - від 1,5 до 3 %, і лише 32 % - більше 3 % (мінімально встановлений рівень 3 %). При цьому середній відсоток виплати орендної плати по сільськогосподарських підприємствах області становить 94 %.

Досліджуючи обсяг виробництва продукції у розрахунку на одну особу дійшли висновку, що стабільну тенденцію до зростання має виробництво насіння соняшника за рахунок збільшення площ, зайнятих культурою - це свідчить про недотримання сільськогосподарськими підприємствами науково обґрунтованих екологічних вимог при використанні сільськогосподарських земель. Решта груп продукції рослинництва не має стійких тенденцій. Причиною порушення екологічних вимог сільськогосподарськими підприємствами і насиченні структури посівних площ високорентабельними технічними культурами є стабільно висока середня ціна реалізації олійних культур у Харківській області, яка переважає середні ціни реалізації по Україні. В різні роки таке відхилення коливалося від 100,3 до 133,3 %, що примушує підприємства діяти за законами ринку, створивши тим самим передумови для розвитку водної та вітрової ерозії на третині площі ріллі.

У третьому розділі "Шляхи підвищення соціально-економічної ефективності управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств" розроблено структурно-логічну модель ефективного соціально-економічного управління використанням земельних ресурсів сільгосппідприємств; обґрунтовано структуру посівних площ сільськогосподарських підприємств з метою пошуку шляхів зниження екологічного тиску на земельні ресурси; удосконалено методику визначення соціально-економічної ефективності управління використанням земельних ресурсів сільгосппідприємств; досліджено можливі напрями розвитку діяльності сільськогосподарських підприємств з метою підвищення економічної та соціальної ефективності при здійсненні управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств.

Рис. 1. Структурно-логічна модель ефективного соціально-економічного управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств. *Джерело - розроблено автором

Розроблена нами структурно-логічна модель ефективного соціально-економічного управління використанням земельних ресурсів сільгосппідприємств (рис. 1) розкриває програмну сутність при прийнятті управлінських рішень. Головними блоками цієї моделі є: мета, якою передбачено створення ефективного соціально-економічного управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств; завдання, що випливають із поставленої мети; методи за допомогою яких досягатиметься поставлена мета та її організаційно-правові засади; інструменти реалізації мети та критерії оцінки ефективності механізму управління використанням земельних ресурсів сільгосппідприємств.

На сучасному етапі земельної реформи в процесі управління використанням земельних ресурсів сільгосппідприємств повинні бути задіяні його різновиди - державне і ринкове. Державне має проявлятися у вигляді індикативного планування. Із урахуванням цього фактора пропонується проводити обґрунтування посівних площ сільськогосподарських підприємств використовуючи коефіцієнт використання ріллі (далі Квоз) як співвідношення існуючої структури посівних площ до рекомендованої. Дослідження показали, що за 2005-2009 рр. Квоз коливався від 1,240 до 1,526 у Балаклійському та від 1,473 до 1,588 у Зачепилівському районі. Оптимальний варіант коефіцієнта Квоз становить 1,0. Таким чином, орні землі Балаклійського і Зачепилівського району використовуються нераціонально, адже коефіцієнт Квоз більший від одиниці. Відповідно втрати гумусу будуть більші за нормативні. Для розрахунків був прийнятий усереднений баланс гумусу по групах культур (т/га), використані площі, зайняті групами культур за відповідні роки, вартість 1 т гумусу (грн.) та коефіцієнт Квоз. Добуток цих показників дав нам розмір втрат гумусу у вартісному виразі. В перерахунку на всю площу ріллі сільськогосподарських підприємств районів отримуємо суми, що вражають своїми значеннями (табл. 1). Саме в цьому місці має проявитися дія економічного аспекту державного управління - ця сума має бути повернута державі у вигляді додаткового земельного податку. В подальшому ці кошти мають бути спрямовані на відновлення родючості земельних угідь і захисту їх від ерозійних процесів.

Таблиця 1. Розрахунок вартості втраченого гумусу сільськогосподарськими підприємствами Балаклійського та Зачепилівського районів, грн*

Роки	Вартість втраченого гумусу, грн/га	Оптимум, грн /га	Відхилення, грн /га	Площа ріллі, га	Вартість втраченого гумусу, що підлягає відшкодуванню, тис. грн	Вартість втраченого гумусу, грн/га	Оптимум, грн /га	Відхилення, грн /га	Площа ріллі, га	Вартість втраченого гумусу, що підлягає відшкодуванню, тис. грн
	Балаклійський район	Зачепилівський район
2005	1478,2	1453,9	24,3	93158,99	2263,83	1900,57	1479,8	420,70	35120,5	14775,02
2006	1771,7		317,8	119877,9	38096,86	1666,15		186,27	36965,1	6885,47
2007	1831,3		377,4	76060,51	28709,08	1504,05		24,17	33523,6	810,41
2008	1598,9		145,1	113770,7	16503,72	1521,81		41,94	35605,6	1493,17
2009	1571,4		117,4	108037,0	12692,30	1619,45		139,57	36933,2	5154,91

*Джерело - розрахунки автора.

Резервом для зменшення суми вартості втраченого гумусу виступає коефіцієнт Квоз. При наближенні його значення до нормативного - тобто до 1, вартість втраченого гумусу буде наближатися до нормативного значення, що, відповідно, звільнить сільськогосподарські підприємства від надлишкового податкового тиску.

Ринкове управління проявляється через виробничі результати. Були побудовані рівняння регресії для визначення доходу підприємства від реалізації продукції (1,2), рівня заробітної плати (3,4) та беззбиткового рівня орендної плати (5), які підприємство може виплачувати при розрахованому рівні чистого доходу.

Чд_р = - 920,53 + 0,02х ₁ + 0,05х ₂ +1 х ₃ + 0,07х _4-5477,86х ₅ + 1,2х ₆ (1)

Чд_тв = - 98,34 + 0,01 х ₃ + 0,53х ₄ + 3269,29х ₅ + 0,57х ₆ (2)

де Чд_{р (тв.)} - дохід від реалізації продукції рослинництва (тваринництва) у сільгосппідприємстві, грн/га; х ₁ - площа ріллі, га; х ₂ - грошова оцінка 1 га ріллі, грн; х ₃ - вартість валової продукції рослинництва (тваринництва) у розрахунку на 1 га ріллі, грн; х ₄ - витрати на основне виробництво в рослинництві (тваринництві) у розрахунку на 1 га ріллі, грн; х ₅ - середньорічна кількість працівників в рослинництві (тваринництві) у розрахунку на 1 га ріллі, чол; х ₆ - вартість продукції рослинництва (тваринництва), що планується реалізувати у розрахунку на 1 га ріллі, грн. (Критерій Фішера для даних рівнянь регресії становить 26,66 та 12,04 відповідно, а його значимість - 0,0000001776 та 0,0011674. Вирази 1-0,0000001776 = 0,9999998224 та 1-0,0011674 = 0,9988326 наближаються до одиниці, що свідчить про достовірність результатів дослідження).

Зп_р = - 134,35 + 0,001х ₁ + 0,03х ₂ + 13292,05х ₃ + 0,82х ₄ (3)

Зп_тв = 1,63 + 0,08х ₁ + 7521,52х ₃ + 0,09х ₄ (4)

де Зп_р(тв.)- витрати на заробітну плату у рослинництві (тваринництві) у розрахунку на 1 га ріллі у сільгосппідприємстві, грн; х ₁ - чистий дохід від реалізації продукції рослинництва (тваринництва), розрахований за формулою 1 грн/га; х ₂ - площа ріллі сільгосппідприємства, га; х ₃ - середньорічна кількість працівників в рослинництві (тваринництві) у розрахунку на 1 га ріллі, чол.; х ₄ - річна продуктивність праці працівників в рослинництві (тваринництві) у розрахунку на 1 га ріллі, грн/чол. (Критерій Фішера має значення 4,2 і 4,96 відповідно і значимість - 0,0141098 та 0,0230782. Вирази 1-0,0141098 = 0,9858902 і 1-0,0230782 = 0,9769218 наближаються до одиниці, що свідчить про прийнятність проведених розрахунків у подальшому використанні).

ОПбр = 453,67 + 0,12х _1-0,05х _2-0,03х ₃ (5)

де ОПбр - беззбитковий рівень орендної плати за земельні ділянки (паї) у розрахунку на 1 га ріллі, грн; х ₁ - чистий дохід від реалізації продукції рослинництва і тваринництва підприємства, грн/га; х ₂ - площа ріллі, га; х ₃ - грошова оцінка 1 га ріллі, грн (Критерій Фішера має значення 3,71 і значимість - 0,0295027. Вираз 1-0,0295027 = 0,9704973 наближається до одиниці, що свідчить про прийнятність проведених розрахунків у подальшому використанні).

Дані розрахунки дозволять підприємству планувати свою виробничу діяльність. Але в сучасних умовах господарювання велика увага приділяється орендодавцям - власникам земельних ділянок (паїв) - а саме, терміну оренди і розміру орендної плати. Встановлення оптимального розміру орендної плати пропонується розраховувати за формулою (6):

Vроп = Гоц · Сбоп · Ктор · Квс · Квоз (6)

де Vроп - оптимальний розмір орендної плати з розрахунку на гектар ріллі, грн; Гоц - нормативна грошова оцінка гектара ріллі, грн; Сбоп - базова ставка орендної плати за земельні ділянки (паї); Ктор - коефіцієнт терміну оренди земельної ділянки (паю); Квс - коефіцієнт відповідності строку оренди земельної ділянки (паю) терміну ротації сівозміни; Квоз - коефіцієнт використання ріллі.

За базову ставку орендної плати пропонується використати ставку, яка встановлюється як рекомендована указом Президента України - 3 % від нормативної грошової оцінки гектара ріллі.

Значення коефіцієнта Квс визначається виходячи з нижче наведених умов*.

То = Трс або То кратне Трс	1
То < Трс	1- ((Трс-То)чТрс)
То > Трс	1 - ((То-kТрс)чТо)

*Джерело - розрахунки автора,

де То - термін оренди земельної ділянки (паю), років; Трс - термін ротації сівозміни, років; k - кількість повних циклів ротації сівозміни в терміні оренди, шт.

Коефіцієнт терміну оренди земельної ділянки (паю) Ктор регулює розмір орендної плати відповідно до терміну оренди - чим довший термін оренди, тим більше значення коефіцієнта, а відповідно, і розмір орендної плати. Цей коефіцієнт виступає своєрідним стимулятором для орендодавців, тобто заохочує їх здавати свої земельні ділянки (паї) сільськогосподарським підприємствам на довший термін, що, у свою чергу, дозволить підприємствам планувати свою виробничу діяльність. Його пропонується визначати за формулою (7).

, (7)

де Сроп - поправочний коефіцієнт базової ставки орендної плати за земельні ділянки (паї), що визначається за табл. 2.

Таблиця 2. Значення поправочного коефіцієнта базової ставки орендної плати за земельні ділянки (паї) (Сроп)*

Строк оренди земельних ділянок (паїв), років	Сроп
0-4	3
5-9	4
10-14	5
15-19	6
20-24	7
25-29	8
30-34	9
35-39	10
40-44	11
45-50	12

*Джерело - розрахунки автора.

Комплексне дослідження соціальних, економічних та екологічних питань було здійснено за допомогою SWOT-аналізу. Це один з найбільш розповсюджених методів, що дозволяє розробити комплексний стратегічний план та здійснити соціально-економічне стратегічне управління на підприємстві за рахунок виділення найвпливовіших факторів на результати діяльності підприємства. Для більш зручного користування результати розрахунків оформлено у вигляді табл. 3.

Найбільший інтерес для нас серед слабких сторін представляють відсутність можливості проводити довгострокове планування та підвищені шанси підприємства до порушення виробничої структури сівозміни.

Таблиця 3. Узагальнені результати SWOT-аналізу діяльності сільськогосподарських підприємств ВАТ "Вербівське", ПСП "Схід-Авіа-Агро" Балаклійського району та ПСП ім. Фрунзе, СТОВ "За мир" Зачепилівського району*

Назва факторів	Частка ймовірності впливу
	ВАТ "Вербів-ське"	ПСП "Схід-Авіа-Агро"	ПСП ім. Фрунзе	СТОВ "За мир"
Сильні сторони
1. Створення стійкої конкурентної переваги	0,15	0,16	0,16	0,14
2. Довіра пайовиків	0,15	0,11	0,16	0,14
3. Завоювання позицій на ринку	0,15	0,11	0,11	0,14
4. Наявність постійних клієнтів	0,10	0,11	-	-
5. Конкурентоспроможність продукції	0,15	0,16	0,11	0,14
6. Диференціація діяльності	-	0,11	0,11	0,14
Слабкі сторони
1. Зниження доходності	0,21	0,22	0,21	0,23
2. Зниження конкурентоспроможності виробленої продукції	0,09	0,13	0,12	0,10
3. Не проводиться довгострокове планування	0,09	-	0,12	0,10
4. Підвищення шансів порушення виробничої структури сівозміни підприємства	0,15	0,13	0,14	0,16
Можливості
1. Запровадження проекту організації території	0,15	0,12	0,16	0,10
2. Підвищення інформованості	0,15	0,14	0,18	0,19
3. Гарантування стабільного доходу	0,15	-	-	0,10
4. Збільшення присутності на ринку збуту	-	0,12	-	-
5. Можливість товаровиробника планувати свою подальшу діяльність	0,18	0,20	0,16	0,26
6. Збільшення товарообігу	0,11	-	-	-
Загрози
1. Погіршення фінансового стану	0,37	0,36	0,39	0,43
2. Збільшення податкового навантаження	-	0,13	-	-
3. Збільшення собівартості виробленої сировини	0,15	0,15	0,16	0,17
4. Відсутність проекту землеустрою щодо організації території підприємства	0,15	-	0,14	-

Джерело - розрахунки автора.

SWOT-аналіз також підтвердив висловлену раніше думку про необхідність запровадження проектів землеустрою - для ВАТ "Вербівське" та ПСП ім. Фрунзе їх відсутність знаходиться серед загрозливих факторів.

Серед факторів, що дозволять підвищити соціально-економічну ефективність використання земельних ресурсів сільськогосподарськими підприємствами, слід виділити можливість товаровиробника планувати свою подальшу діяльність та запровадження проекту землеустрою.

За результатами SWOT-аналізу запровадження комплексного проекту організації території має частку ймовірності 0,1-0,16. Тому більш детально розглянемо застосування управлінських рішень при запровадженні такого проекту по використанню земельних ресурсів на прикладі ПСП ім. Фрунзе (табл. 4). В оренді даного підприємства перебуває 3680 га ріллі, яка на даний час використовується без застосування науково обґрунтованих підходів. Для вибору найдоцільнішого соціально-економічного управлінського рішення щодо використання ріллі були запропоновані п'ять варіантів сівозмін з різним набором культур. Для обґрунтування проектних рішень були використані формули (1-7).

Таблиця 4. Порівняння соціально-економічних показників управління використанням земельних ресурсів ПСП ім. Фрунзе Зачепилівського району Харківської області*

Пор. №	Показники	За структурою посівних площ
		варіант 1	варіант 2	варіант 3	варіант 4	варіант 5**
1	Чистий дохід від реалізації продукції, усього, тис. грн	15914,36	13971,51	17767,04	15115,33	18656,17
	Чистий дохід від реалізації продукції, грн/га ріллі: у рослинництві	3941,73	3413,78	4445,17	3724,60	4686,78
	у тваринництві	382,83	382,83	382,83	382,83	382,83
2	Оплата праці середньорічного працівника, грн/міс.:
	у рослинництві	1131,67	1120,50	1142,53	1127,11	1139,26
	у тваринництві	1034,17	1034,17	1034,17	1034,17	1034,17
3	Беззбитковий розмір орендної плати:
	%	2,65	2,17	3,10	2,45	3,32
	грн/га ріллі	365,15	299,16	428,08	338,01	458,28
	тис. грн за всю площу ріллі в оренді	1343,76	1100,90	1575,34	1243,88	1686,48
4	Коефіцієнт використання ріллі	1	1,2	1	1,2	1,509
5	Вартість втраченого гумусу, що підлягає відшкодуванню, тис. грн	0	0	0	0	490,40
6	Оптимальний розмір орендної плати:
	%	3,87	4,16	3,87	4,16	5,23
	грн/га ріллі	534,24	573,41	534,24	573,41	721,06
	тис. грн за всю площу ріллі в оренді	1966,00	2110,15	1966,00	2110,15	2653,50
7	Різниця між оптимальним і беззбитковим розміром орендної плати, тис. грн	622,25	1009,25	390,66	866,27	967,02
8	Чистий дохід від реалізації продукції з урахуванням відрахувань, тис. грн. (р.1 - р.5 - р.7)	15292,11	12962,26	17376,38	14249,06	17198,75
9	Найбільше значення чистого доходу від реалізації продукції з урахуванням відрахувань у % до інших варіантних значень	88,0	74,6	100	82,0	98,9

* Джерело - розраховано автором, ** - в основі розрахунків варіанту 5 лежить існуюча структура посівних площ ПСП ім. Фрунзе.

Дослідження виявили, що варіант три є найбільш економічно, соціально і екологічно вигідним у порівнянні з іншими запропонованими варіантами. Прийнявши його до впровадження ПСП ім. Фрунзе зможе: а) виплачувати заробітну плату у рослинництві у розмірі не нижче 1142,53 грн/міс. на одного середньорічного працівника; б) привести коефіцієнт використання ріллі до нормативного; в) довести оптимальний розмір орендної плати до 3,87 % при строку оренди 10 років (534,24 грн/га ріллі); г) підвищити чистий дохід від реалізації продукції до 17,4 млн. грн, що на 1,1 % більше, ніж при існуючому стані використання земельних ресурсів, але за умови дотримання екологічних норм і забезпеченні соціальних гарантій. Для досягнення таких результатів ПСП ім. Фрунзе необхідно буде запровадити 10-пільну сівозміну, де зерновим належатиме 50 %, технічним - 10 %, картоплі і овоче-баштанним - 10 %, кормовим - 20 %, чорному пару - 10 % у структурі посівів.

Таким чином, запровадження проекту організації території, де комплексно будуть оцінюватися екологічні, економічні і соціальні показники, дозволить не тільки підвищити чистий дохід підприємства від реалізації продукції, а й підніме на новий, якісний рівень екологічні показники і показники соціального забезпечення.

Даний методичний підхід дозволить здійснювати ефективне управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств. Змінюючи набір культур у сівозмінах і отримуючи прогнозні результати економічного, соціального та екологічного ефекту з метою переорієнтації на потреби ринку буде досягнуто ефективного соціально-економічного управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств.

ВИСНОВКИ

У дисертації запропоновано методичний підхід щодо ефективного соціально-економічного управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств, що полягає у обґрунтуванні і прогнозуванні економічних, соціальних і екологічних його чинників. Результати дослідження дають змогу сформувати висновки та рекомендації, що мають теоретичне і практичне значення.

1. У науковій літературі не існує однозначного трактування поняття "соціально-економічне управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств". Ми схильні вважати, що це система економіко-екологічних, соціально-економічних і законодавчо-правових заходів, дія яких направлена на упорядкування керованої і керуючої систем та взаємозв'язок між ними з метою екологічно безпечного, соціально спрямованого та економічно обґрунтованого використання земельних ресурсів сільгосппідприємств.

2. Основними соціальними важелями при здійснені управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств в сучасних умовах господарювання, на нашу думку, є збільшення рівня заробітної плати працівникам галузі сільського господарства і доведення її рівня до середньої по економіці та обґрунтоване збільшення розміру орендної плати за земельні ділянки і частки (паї), які підприємство використовує для своєї підприємницької діяльності. Економічними важелями при управлінні використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств виступають: обсяг виробленої продукції, розмір витрат на виробництво її певного обсягу, дохід від її реалізації, та попит на вироблену продукцію. Ефективне соціально-економічне управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств має здійснюватися лише на основі науково обґрунтованих екологічних важелів, що забезпечують їх раціональне використання.

3. Просторові і непросторові показники, за якими характеризувалася Харківська область є цілком сприятливими для ведення сільського господарства. Дослідження показали, що використання ріллі ведеться екстенсивним способом. В цілому з 2007 по 2009 рік площа ріллі збільшилася на 5,2 тис. га при одночасному зменшенні сіножатей - на 0,4 і пасовищ - на 0,3 тис. га. Співвідношення між стабілізуючими (пасовища, сіножаті, лісовкриті землі) і дестабілізуючими (рілля) угіддями становить 1:2,1. Такий підхід до використання сільськогосподарських земель суперечить сучасним принципам сільськогосподарського землекористування. Єдиним виходом із цієї ситуації, на нашу думку, є запровадження дієвої системи управління, яка через функцію землевпорядкування забезпечила б науково обґрунтоване використання земельних ресурсів сільгосппідприємств.

4. Як соціальні, так і економічні показники, що характеризують галузь сільського господарства Харківської області, знаходяться не на найвищому рівні. Хоча, в цілому, Харківська область посідає в загальному рейтингу по Україні достатньо високі місця (4-6). Із соціальних факторів слід виділити реальне зниження доходів населення у 2009 році на 10,9 % у порівнянні з 2008 роком, що є причиною відтоку з села найактивнішої частини трудових ресурсів - молоді. Через це в багатьох господарствах дедалі більше відчувається нестача трудових ресурсів. Ще однією причиною відтоку молоді з села є низький рівень номінальної заробітної плати працівника сільського господарства - 1312 грн./міс., що є на третину нижчим від середнього рівня по області - 1804 грн./міс.

Починаючи з 2001 року середньорічні обсяги виробництва зерна у вазі після доробки у сільськогосподарських підприємствах Харківської області за 2005-2009 роки зросли на 71,6 % і досягли 2306,7 тис. т проти 1651,7 тис. т в середньому за попередні чотири роки. Проте рівень рентабельності виробництва залишається ще на дуже низькому рівні і має значні коливання у часовому проміжку та за типами сільськогосподарських підприємств. Найвищий рівень рентабельності мають приватні підприємства - 16,9 %. Державні підприємства є збитковими - -1,4 %. У рослинництві першість за рівнем рентабельності виробництва продукції належить також приватним підприємствам - 21 %; у галузі тваринництва - господарські товариства із значенням 8,5 %. При чому у першому випадку - намітилася чітка тенденція до зростання показника рентабельності, а у другому - така тенденція відсутня. Таким чином, приватні підприємства по показнику рівня рентабельності виробництва сільськогосподарської продукції можна виділити як такі, що є найбільш пристосованими до сучасних умов господарювання.

5. В сучасних умовах господарювання по чисельності переважають групи підприємств з площею до 500 га та від 1000 до 3000 га (26,4 % та 26,1 % відповідно від загальної кількості підприємств різних організаційно-правових форм господарювання). Але за сумарною площею сільськогосподарських угідь першість належить групі підприємств з площею 1000-3000 га (32 % від загальної площі сільгоспугідь), 3001-5000 га (26 %) та більше 7000 га (23 %).

При дослідженні обсягу виробництва продукції у розрахунку на одну особу було виявлено, що стабільну тенденцію до зростання має виробництво насіння соняшника при відносно незмінній урожайності і чисельності населення - це свідчить, що сільськогосподарські підприємства не дотримуються наукового обґрунтування і екологічних вимог при використанні земельних ресурсів. Решта груп продукції рослинництва не має чітко виражених тенденцій. Причиною порушення сільськогосподарськими підприємствами науково обґрунтованих екологічних вимог вирощування сільгоспкультур є середня ціна реалізації олійних культур, яка є стабільно високою і переважає середні ціни реалізації по Україні. В різні роки таке відхилення коливалося від 100,3 до 133,3 %.

6. Діючий механізм управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств у Харківській області є неефективним, а його вплив на соціально-економічний розвиток є слабким. Це викликало необхідність у розробці власної структурно-логічної моделі, в якій висвітлено засади створення ефективного соціально-економічного управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств. Дана модель у теоретичному значенні розкриває основні шляхи проходження інформації: постановку мети, вибір наукового методу для досягнення поставленої мети, перевірку на відповідність існуючому законодавству, вибір інструменту, за допомогою якого буде досягатися поставлена мета та порівняння майбутнього результату з наперед визначеними критеріями з метою оцінки управлінського рішення.

7. Встановлено, що сільськогосподарські підприємства не дотримуються науково обґрунтованих вимог використання земельних ресурсів, як основного засобу виробництва, насичуючи структуру посівних площ в окремих випадках до 45-50 % технічними культурами, виснажуючи ґрунт і створюючи тим самим передумови для розвитку водної та вітрової ерозії на третині площі ріллі Харківської області, що негативно впливає на стан довкілля. Для обґрунтування і оцінки структури посівних площ сільгосппідприємств пропонується застосовувати коефіцієнт використання ріллі, який розрахований як відношення існуючої структури посівних площ до рекомендованої. Дослідження показали, що коефіцієнт використання ріллі у Балаклійському районі за 2005-2009 роки коливався в межах 1,240-1,526, у Зачепилівському - 1,473-1,588 (оптимальне значення - 1), що свідчить про невідповідність існуючої структури посівних площ рекомендованій. Величина даного коефіцієнта свідчить про необхідність запровадження системи управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств для врегулювання екологічного тиску на земельні ресурси.

8. Запропонований методичний підхід до розрахунку оптимального розміру орендної плати за земельні ділянки (паї), яка базується на класичному способі (використовуються показники нормативної грошової оцінки та ставки орендної плати), до якого були введені такі показники, як коефіцієнт терміну оренди, коефіцієнт відповідності терміну оренди строку ротації сівозміни та коефіцієнт використання ріллі. Такий підхід до визначення розміру орендної плати дозволив диференційовано підійти до строку оренди, заохочуючи орендодавців здавати свої земельні ділянки на більш довгий термін і, разом з тим, враховує необхідність орендаря у більш тривалому терміні оренди земельної ділянки (паю), діючи економічними важелями на орендодавця і, тим самим, знижуючи ризик порушення структури сівозміни. Одночасно враховується екологічний фактор, який діє через коефіцієнт використання ріллі, не дозволяючи орендарю порушувати екологічні принципи ведення сільськогосподарського виробництва.

9. За результатами проведених досліджень (SWOT-аналізу) на прикладі чотирьох сільськогосподарських підприємств (ВАТ "Вербівське", ПСП "Схід-Авіа-Агро" Балаклійського району та ПСП ім. Фрунзе, СТОВ "За мир" Зачепилівського району) було виявлено перспективні напрямки та вказано на слабкі сторони діяльності сучасних сільськогосподарських підприємств, що дозволять здійснити ефективне стратегічне планування і управління їх земельними ресурсами. Серед сильних сторін: удосконалення виробництва; орієнтація своєї діяльності на клієнта; тривалий час роботи на ринку. В процесі виробництва дані показники характеризуються часткою ймовірного їх прояву - 0,11-0,16. Серед слабких сторін сучасних сільськогосподарських підприємств слід виділити: малий термін здачі фізичними особами в оренду земельних ділянок; нестачу матеріальних та фінансових ресурсів; недостатнє охоплення ринку. Частка ймовірності їх впливу на виробничий процес підприємства за розрахунками становить від 0,09 до 0,23. Встановлені можливі шляхи підвищення ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарськими підприємствами: покращення роботи підприємства через запровадження проекту організації його території; підвищення інформованості; збільшення частки збуту на ринках; сприяння товаровиробникам планувати свою діяльність, що проявляється через систему державного замовлення. У виробничому процесі частка ймовірного їх прояву становить від 0,10 до 0,26. Найбільш загрозливими моментами для діяльності сільгосппідприємств були визнані такі: інфляція; конкуренція; відсутність стабільності на ринку сировини, відсутність комплексного проекту землеустрою. Дані показники мають частку ймовірного їх прояву від 0,14 до 0,43.

10. Запропоновано п'ять варіантів використання ріллі ПСП ім. Фрунзе. З проведених розрахунків видно, що найбільший чистий дохід (виручку) від реалізації продукції підприємство отримує за існуючого стану її використання, але при цьому відсутні екологічні та соціальні принципи ведення господарської діяльності. При їх застосуванні, за розрахунками на перше місце по розміру чистого доходу (виручки) від реалізації продукції виходить варіант 3, коли чистий дохід (виручка) від реалізації продукції підприємства сягне 17,4 млн. грн. При впровадженні схеми використання ріллі за цим варіантом, ПСП зможе виплачувати заробітну плату у рослинництві у розрахунку на одного середньорічного працівника на рівні не нижче 1142,53 грн/міс., що є одним з найбільших показників серед запропонованих варіантів. Розмір оптимального рівня орендної плати при терміні оренди 10 років буде доведено до 3,87 % від нормативної грошової оцінки гектара ріллі, що є більшим за рекомендований указом Президента України (3 %), і буде стимулювати орендодавця здавати земельну ділянку (пай) на довший термін і здійснювати помірний тиск на орендаря. Для порівняння, за існуючого стану використання ріллі ПСП ім. Фрунзе мало б сплачувати орендну плату за земельні ділянки (паї) у розмірі 5,23 % від нормативної грошової оцінки, що в кінцевому підсумку вплинуло б на собівартість продукції. Такі дії підприємства дозволять йому планувати свою виробничу діяльність на більш довгий період, що знизить ризик порушення структури сівозміни, а, відповідно, зменшення економічного доходу ПСП та соціального захисту працівників.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Загній Д.М. Соціально-економічні умови цільового використання земель Балаклійського району Харківської області / Д.М. Загній // Тавр. наук. вісн. (Сер. "Економіка в сільському господарстві"). - Херсон: Айлант, 2004. - Вип. 31 (спеціальний). - 286 с. - С. 218-220. (0,12 ум. -друк. ...