Для досягнення поставленої мети вирішувались наступні завдання:

- встановити специфіку генофонду свиней великої чорної породи за генетичними системами груп крові;

- проаналізувати імуногенетичну структуру генофондових стад великої чорної породи свиней в Україні;

- встановити особливості мікроеволюційних процесів в досліджених популяціях;

- дослідити зв'язок між імуногенетичними маркерами і репродуктивними якостями великої чорної породи;

- визначити шляхи використання маркерів при збереженні генофонду великої чорної породи.

Об'єкт дослідження: раціональне використання генетичних ресурсів малочисельних популяцій свиней.

Предмет дослідження: імуногенетичний моніторинг при збереженні генофонду свиней великої чорної породи.

Методи дослідження. Імуногенетичні - тестування тварин за еритроцитарними антигенами,. Зоотехнічні - за результатами індивідуального бонітування племінних кнурів і свиноматок стада племзаводу „Червона Зірка”. Генетико-популяційні методи - аналіз алелофонду з оцінкою консолідації і диференціації та імуногенетичної структури мікропопуляцій з встановленням спрямованості мікроеволюційних процесів. Біометричні - методами варіаційної статистики встановлення зв'язку імуногенетичних маркерів з репродуктивними якостями, критерії відповідності (ч²) за М. А. Плохінським.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведене комплексне імуногенетичне дослідження племінних ресурсів свиней великої чорної породи в Україні. Визначені генетичні маркери, які притаманні породі, встановлений рівень її консолідації і диференціації порівняно з загальним генофондом виду, зокрема локальними та зникаючими породами свиней. Досліджені мікроеволюційні процеси при розведенні породи в популяціях обмеженої чисельності та визначена роль маркірованого селекційного матеріалу у формуванні її генофонду.

Вперше показана ефективність врахування імуногенетичної інформації для підвищення репродуктивного потенціалу свиноматок великої чорної породи.

Практичне значення одержаних результатів. Створена методологія імуногенетичного маркірування племінного матеріалу в генофондових стадах свиней великої чорної породи сприяє збереженню специфічних особливостей породи.

Дослідження виконані за матеріалами тестування за групами крові свиней великої чорної породи в лабораторії генетики Інституту тваринництва УААН. Еритроцитарні антигени визначали за серологічними тестами з використанням ідентифікованих з міжнародними стандартами реагентів, вироблених в лабораторії генетики ІТ УААН і на Армавірській біофабриці. Використовували 33 моноспецифічні сироватки, для визначення антигенів: Ap, Bb, Da, Ea, Eb, Ed, Ee, Ef, Eg, Eh, Ej, El, Em, Ep, Fa, Fb, Fc, Ka, Kb, Ke, Kf, La, Lb, Ld, Li, Lj, Ll, Lk, Lg, Lh, Ga, Gb, Ha, що контролюються 9-ма системами груп крові свиней. Дослідження проведені в провідних господарствах з розведення свиней великої чорної породи племзаводу „Червона Зірка” Донецької обл.(n=934), ТОВ „Племзавод”Тернівський” Сумської обл.(n=165) і племінних репродукторах: „Сніжків” Харківської обл. (n=112), ТОВ „Маяк” Полтавської обл. (n=77), ПСП „Дзвеняче” Київської обл. (n=40) за схемою (рис. 1).

Для порівняльного аналізу алелофонду великої чорної породи з особливостями алелофонду локальних та зникаючих порід, що розводяться в Україні, використана імуногенетична інформація за даними публікацій В.В.Герасименко (2004), П.П.Ворона (1972), О.І.Метлицької (2001), К.В.Бодряшової (2007).

Прояв антигенів, генну частоту алелiв, коефіцієнт гомозиготності (Са), фактичний ступінь гомозиготності популяцій (H), показник реалізації гомозиготності (W) та інші імуногенетичні параметри визначали за загальноприйнятими алгоритмами (Robertson A. A., 1953; Ейснер Ф.Ф,. 1975; Р. Стоянов, 2005; Л.А.Животовський, 1984; В.В Герасименко, 2007).

Рис. 1. Загальна схема досліджень

При комплексній оцінці ліній і родин враховували багатоплідність, кількість поросят при відлученні, масу гнізда при відлученні з визначенням імуногенетичних параметрів.

Відтворні якості свиноматок у зв'язку з імуногенетичними маркерами вивчали шляхом їх групування за середньою кількістю поросят у гнізді при відлученні за 2-ма і більше опоросами. Оцінку багатоплідності проводили шляхом групування всіх свиноматок за шкалою їх відтворних якостей (Інструкція з бонітування свиней, 2003). Не враховувались „аварійні” опороси, коли при народженні або відлученні кількість поросят становила 6 і менше.

Вірогідність відхилення фактичних частот від теоретичних оцінювали з використанням критерію ². Біометричну обробку результатів досліджень виконували загальноприйнятими методами (Плохинский Н.А., 1970).

Основний зміст роботи

Оцінка специфіки алелофонду великої чорної породи. В результаті порівняння алелофонду великої чорної породи з українською степовою рябою, українською степовою білою, миргородською та уельською породами встановлені наступні її імуногенетичні особливості: за алелем А^- вона найбільше відрізняється від уельської породи (d = 0,109). За алелем В^а велика чорна порода найбільш наближена до української степової рябої, української степової білої та уельської порід (d становить відповідно 0,002, 0,008 та 0,010). Порода відрізняється меншою частотою алеля D^b (р<0,001).

За закритою системою ЕАF порода відрізняється підвищеною частотою алеля F^а - 0,237 проти 0,062 в української степової білої породи, а у тварин української степової рябої породи частота даного алеля в 2 рази вища (q=0,487).

За системами ЕАG і ЕАН у великої чорної породи частота алеля G^b- менша (р<0,001) порівняно з вищевказаними породами, а Н^а займає середнє положення між уельською і миргородською, українською степовою білою, українською степовою рябою.

За системою ЕАК спостерігається наближеність великої чорної породи до української степової білої і уельської порід за всіма алелями.

Система ЕАL характеризує специфіку великої чорної породи обумовлену відносно зниженою насиченістю алелем L^b (р<0,001).

За системою ЕАE характерною особливістю великої чорної породи є підвищена частота алеля Е^edf, що в 2,2 рази більше ніж в миргородській породі (табл. 1). Невелика частота (q=0,003) алеля aef, який виявлений лише у миргородської породи.

Таблиця 1. Алелофонд за системою ЕАE великої чорної і локальних та зникаючих порід свиней в господарствах України

Примітки: 1 - ***р<0,001;

2 - ? стада порід: велика чорна - 5 стад власні дослідження, 1 стадо Герасименко В.В., 2004; миргородська - Ворон П.П., 1972, Метлицька О.І., 2001, Бодряшова К.В., 2007; українська степова біла та українська степова ряба - Герасименко В.В., 2004; уельська - Ворон П.П., 1972.

Найбільш консолідована велика чорна порода у порівнянні з локальними та зникаючими породами за системами ЕАВ, ЕАН в яких значення коефіцієнту гомозиготності більше від середнього за локусом на 0,04 та 0,08; і найменш консолідована за системами ЕАD, ЕАL - менше від середнього за локусом на 0,21 та 0,18 відповідно.

При попарному порівнянні великої чорної породи з чотирма локальними породами, виявилось, що найбільша відмінність показника лінійної дистанції в системі ЕАК: від 0,01 до 0,37, найменша - в системах ЕАА і ЕАВ - 0,02 - 0,29. Найменшу схожість тварини великої чорної породи мають з миргородською породою за ЕАD, ЕАЕ, ЕАН і ЕАК системами, з українською степовою білою та українською степовою рябою породами за системами ЕАD, ЕАЕ, ЕАF і ЕАL, з уельською породою за ЕАG і ЕАН системами.

За алелями всіх систем спостерігається найбільша наближеність великої чорної породи до української степової білої породи (d = 0,22), найменша - до уельської породи (d = 0,30).

Внутрішньопородна мінливість алелофонду великої чорної породи. За спектром еритроцитарних антигенів (рис. 2) порода відзначається насиченістю антигенами Еd, Еg, Еm, Еp, Fb, Kf, Lb, Li і Lg (91,3-98,2%), середнім рівнем Dа, Еh, Кa, Lj, Lh, Нa (47,0-58,2%), помірним Db, Kb, Ld, Ga, Gb (59,5-73,9%) та рідкісним Вb (2,6%). За антигенами 9 систем груп крові не встановлено специфічних особливостей генофонду. Високовірогідні відмінності стад свиней великої чорної породи порівняно з тваринами базового провідного племзаводу „Червона Зірка” зафіксовані за Bb, Da, Fa, Fc, Ka, Kb, Ke, La, Ld, Lj, Ll, Lk, Lh, Ga та Ha (р?0,001) антигенами.

Рис. 2. Імуногенетичний профіль великої чорної породи

За системою ЕАЕ (табл. 2) всі стада відрізняються підвищеною концентрацією алелей Е^bdgkmp та Е^edfhkmnp. Основу генофонду складають алелі bdgkmp, edghkmnp та aegln. Найменшу генну частоту від 0,013 до 0,039 має алель aegm.

Таблиця 2. Генна частота алелiв ЕАЕ і ЕАF систем в стадах великої чорної породи

Примітка. ***р<0,001

Високою концентрацією характеризується алель F^bd від 0,670 до 0,909. Середня частота алеля F^ac 0,182, а у тварин ТОВ ”Маяк” він визначається найменшою частотою (р?0,001). В чотирьох стадах алель F^bc представлений найменшою частотою від 0,018 до 0,055, у тварин ПСП „Дзвеняче” він відсутній.

За системою ЕАК (табл. 3) найбільша однорідність генофонду досліджених стад зафіксована за алелем bf. Свині племрепродуктора „Сніжків” відрізняється найвищою концентрацією алеля К^- (q=0,513, середнє - 0,427) і найменшою К^acef (q=0,156, середнє - 0,213).

В досліджених стадах поліалельна система ЕАL відзначена високою частотою алеля bcgi - від 0,622 до 0,864 (р?0,001). Алелі L^adhjk, L^adhjl і L^bdfi у тварин ТОВ ”Маяк” мають значно меншу частоту в порівнянні з іншими стадами. Найменшою різноманітністю характеризується генофонд тварин племзаводу ”Тернівський” та племрепродуктора ПСП „Дзвеняче” - виявлені три алелі із п'яти, що притаманні породі.

Таблиця 3. Генні частоти алелiв локусів ЕАK і ЕАL в стадах великої чорної породи

Примітка. **р<0,01; ***р<0,001

Характеристику генофонду великої чорної породи в цілому дає порівняння даних ряду популяцій інших дослідників за генними частотами алелiв ЕАЕ-системи (табл. 4). Зафіксовані коливання за алелями: Е^bdg, Е^edf, Е^edg - 0,300 - 0,480, 0,129 - 0,400 (р<0,05) та 0,100 - 0,255 (р<0,05) відповідно. За алелем Е^aeg значних міжстадних відмінностей не виявлено. Популяції тварин, які досліджені Герасименко В.В. і Маркович Л.Г. характеризуються більшою різноманітністю алелофонду.

Таблиця 4. Алелофонд великої чорної породи за локусом ЕАЕ

Примітка.*р<0,05

Імуногенетична структура популяцій великої чорної породи. Неоднозначна спрямованість генетичних процесів у різних стадах: у свиней племрепродукторів ПСП „Дзвеняче” і ТОВ ”Маяк” за ЕАЕ системою (табл. 5) спостерігається дефіцит гетерозигот (W=1,14 і 1,42), „Червона Зірка” та „Сніжків” - насичення гетерозиготами. Тенденція до перевищення фактичної гомозиготності над теоретично очікуваною виникає при насиченні стад спадковим матеріалом невеликої кількості плідників.

Таблиця 5. Генетичні параметри стад великої чорної породи за локусом ЕАE

В цілому за локусом ЕАL гомозиготність теоретично очікувана і фактична вища ніж за системою ЕАЕ. За системою ЕАL (табл. 6) вищою консолідованістю і підвищеною кількістю гомозиготних генотипів порівняно з іншими господарствами характеризується популяція племрепродуктора „Маяк”.

генофонд свиня репродуктивний порода

Таблиця 6. Генетичні параметри стад великої чорної породи за локусом ЕАL

Імуногенетичний аналіз генофондового стада „Червона Зірка”. Генетичні процеси, що відбуваються в генофондовій популяції, досліджені в стаді племзаводу „Червона Зірка” за період з 1989 по 2006 рік (табл. 7). Встановлено збереження певної структурованості алелофонду. Незначні зміни, такі як підвищення частоти алелів E^edghkmnp (р<0,05), F^ac (р<0,01) і зменшення частоти алеля Е^edfhkmnp (р<0,05) з роками, пов'язані з еволюцією стада під впливом факторів природного і штучного добору.

Таблиця 7. Зміна алелофонду стада за системами Е, F, L груп крові

Примітка.*р<0,05; **р<0,01; ***р<0,001

Оцінка консолідації стад свиней за системами ЕАЕ, ЕАF і ЕАL груп крові показала, що найбільш консолідована за системою ЕАЕ популяція 1989 року, за системою ЕАF - 2000 року. Насичення генофонду алелем bdgkmp пов'язано з використанням завезених кнурів, в яких зафіксовано високу частоту даного алелю. За системою ЕАL спостерігається збільшення консолідації в 2002 році переважно за рахунок підвищення частоти алелю bcgi. Дефіцитом гетерозиготності характеризується стадо 2006 року за системами ЕАЕ (W=1,25) і ЕАF (W=1,04).

З 2002 року в господарстві використовується штучне осіменіння. З 4 атестованих за ЕАЕ системою групи крові кнурів, які використовувались в 2006 р., всі є носiями алелю bdgkmp (Чародій 105 - гомозиготний), 2 - алелю edghkmnp, 1 - алелю aegln. Обмежена кількість кнурів-плідників в стаді призвела до насичення генофонду відповідними маркерами, які зустрічаються з високою частотою і в лініях і в родинах. Саме звуження алелофонду, в зв'язку з

зменшенням використання кнурів-плідників стало фактором незбалансованості, переважним утворенням гомозигот, тобто інтенсифікація селекційного процесу прямо позначилася на особливостях формування генетичної структури стада в цьому році.

Таким чином, використання імуногенетичних методів дозволяє визначити на генному рівні відмінності між окремими групами, структурними одиницями та популяціями.

Імуногенетичний аналіз генеалогічної структури племзаводу „Червона Зірка”. При розгляді імуногенетичної структури за 9 системами груп крові найбільш чисельних ліній (табл. 8) відмічено, що найменшою різноманітністю алелофонду характеризується лінія Піона.

Таблиця 8. Алелофонд ліній за системами ЕАE і ЕАL в племзаводі «Червона Зірка»

Примітка.*р<0,05; **р<0,01; ***р<0,001

Стосовно алеля Е^aegm відмічена його незначна частота тільки в лініях Чародія і Бікслея (0,013-0,042). Найпоширеніший алель в системі ЕАЕ серед ліній породи bdgkmp.

Серед ліній породи алель L^bcgi в значній концентрації присутній в генотипах тварин усіх ліній.

За концентрацією основних алелей ЕАЕ-системи відрізняються кнури-плідники, які відносяться до різних заводських ліній. Спостерігається тенденція до збільшення генної частоти алелей aegln і bdgkmp в лінії Чародія, edfhkmnp - в лінії Бікслея та edghkmnp - в лінії Піона.

Диференціація ліній і більшості родин за алелями груп крові невисока як за окремими системами, так і за їх сукупністю.

Мікроеволюційні процеси і аналіз генотипів за імуногенетичними маркерами. Один з методів дослідження мікроеволюційних процесів це оцінка селективної цінності альтернативних алелей плідників шляхом оцінки характеру їх розподілу в потомстві. Поглиблений імуногенетичний аналіз дозволяє встановити розподіл маркерів генотипу пробанда, оцінити ступінь генетичної подібності з ним особин наступних поколінь. В таблиці 9 представлені всі кнури, гетерозиготні за алелями системи ЕАЕ груп крові. У більшості кнурів є алелі: bdgkmp, edfhkmnp. Кнури Чародій 685 і Піон 935; Чародій 757, Бікслей 15 і Бікслей 1125 мають однакові генотипи Е^bdgkmp/Е^edfhkmnp та Е^aegln/Е^bdgkmp відповідно.

Таблиця 9. Розподіл алелей Е-системи груп крові в потомстві кнурів

Примітка. **р<0,01

Розподіл алелей ЕАЕ-системи груп крові у потомків кнурів основного стада великої чорної породи нерівномірне. У нащадків Чародія 757, Чародія 685, Дорфпринца 1635, Піона 935 і Бікслея 15 спостерігається суттєве переважне успадкування алелю bdgkmp. У Бікслея 131 - алелю aegln (р?0,01).

В цілому у всіх 6 плідників нащадки переважно успадковують алель bdgkmp, співвідношення з елімінованими алелями: edghkmnp, edfhkmnp, aegln відповідно 3,7:1, 3,5:1, 2,8:1.

Аналізом передачі алелей ЕАЕ-системи груп крові нащадкам кнурів (табл.10) відмічено переважне успадкування алелю bdgkmp (р?0,01), що свідчить про його селективну перевагу, а за edfhkmnp - успадкування обмежене (р?0,01).

Таблиця 10. Передача алелей ЕАЕ-системи плідників своєму потомству

Примітка. **-р?0,01

Маркери допомагають скласти більш точне уявлення про генотипи з точки зору спостереження за розподілом маркірованої генетичної інформації в потомстві плідників і її рухом протягом декількох поколінь в лініях і родинах.

Зокрема в родині Рози 616 (рис.3) спостерігається переважне успадкування алеля Е^edfhkmnp (у № 672, 674, 6880, 6882). В наступному поколінні у 3930, 3932, 3948 цей алель елімінується, а у 3936, 3938, 3940, 3934, 3944 успадковується. Від свиноматки 676 одержали 5-х дочок, генотипи яких розподіляються на три групи. З яких 120, 122, 126, 128 мають імуногенетичну схожість за алелем Е^bdgkmp. За алелем родоначальниці Е^edghkmnp спостерігається спільність свиноматок 122, 124, 126 - її правнучок. Альтернативний алель у правнучок не зберігся.

Генотип свиноматки 3944 співпадає з родоначальницею, але їх генетична спільність маркірується алелем Е^edfhkmnp. Контроль походження Рози 132 спростовує належність її до дочок Рози 124.

Рис. 3. Успадкування генетичних маркерів в родині Рози

Примітка. позначення алелів

Імуногенетична оцінка репродуктивного потенціалу свиноматок великої чорної породи. Суттєвих відмінностей між різними генотипами за алелям системи ЕАЕ за багатоплідністю (табл.11) не відмічено, різниця складає 0,45 голів. Коефіцієнт варіації цього показника в межах 4,25 - 13,07. В абсолютних і відносних значеннях за кількістю поросят при відлученні в 45 днів та середньою масою гнізда спостерігається перевага генотипів aegln/aegln і aegm/bdgkmp. Найбільший відхід поросят - 1,52 голови (16,1%) спостерігається у маток з генотипом aegm/aegln.

Гомозиготи за всіма показниками дещо перевищують гетерозигот: на 0,9 голів за багатоплідністю, на 0,25 голів за кількістю поросят при відлученні в 45 днів, на 7,69 кг. за середньою масою гнізда і на 1,9% за збереженістю поросят при відлученні в 45 днів.

Відмінності відтворних здатностей за генотипами вказують на різну адаптаційну здатність свиноматок.

Результати оцінки відтворних якостей родин за даними бонітування 2006 року порівняно з 2000 роком свідчить про середнє збільшення багатоплідності на 0,40, збереженість поросят при відлученні в 45 днів на 0,85, середня маса гнізда при відлученні в 45 днів на 6,47. В усіх родинах встановлено помітне збільшення гомозиготності за системою ЕАЕ (на 0,24). Найбільші зміни гетерозиготності відмічені у родині Ліри - найвища W (1,44), фактична гомозиготність збільшена на 0,47. Найбільша різниця за багатоплідністю встановлена в родині Ліри - на 0,53 (р<0,01).

Таблиця 11. Відтворні якості свиноматок племзаводу «Червона Зірка» в зв'язку з їх генотипами за Е-системою груп крові

Одержані нами дані щодо підвищеного рівня гомозиготності більш багатоплідних свиноматок свідчать про відсутність негативного впливу гомозиготності маточного поголів'я на їх відтворювальну здатність. Це свідчить, що перебільшується небезпека підвищення гомозиготності. Наші дані дають підстави підтримати концепцію, відповідно з якою є можливість збереження генофонду популяцій обмеженої чисельності.

Висновки

1. В зв'язку зі скороченням поголів'я та кількості племінних господарств велика чорна порода свиней потребує заходів щодо збереження її генофонду. В цьому певну роль відіграють генетичні маркери, зокрема еритроцитарні антигени. Інформаційною основою застосування поліморфізму груп крові у вирішенні завдань збереження генофонду породи є накопичення імуногенетичної інформації при впровадженні експертизи походження. Аналізом імуногенетичної структури підконтрольних популяцій господарств створюються передумови для імуногенетичного моніторингу в системі селекційної роботи з великою чорною породою, спрямованої на збереження її генофонду та встановлення специфічних особливостей.

2. Встановлено, що за спектром еритроцитарних антигенів порода відзначається насиченістю антигенами Еd, Еg, Еm, Еp, Fb, Kf, Lb, Li і Lg (91,3-98,2%), середнім рівнем Dа, Еh, Кa, Lj, Lh, Нa (47,0-58,2%), помірним Db, Kb, Ld, Ga, Gb (59,5-73,9%) та рідкісним Вb (2,6%). За антигенами 9 систем груп крові не встановлено специфічних особливостей генофонду. Високовірогідні відмінності стад свиней великої чорної породи в порівнянні з тваринами базового племзаводу „Червона Зірка” зафіксовані за Bb, Da, Fa, Fc, Ka, Kb, Ke, La, Ld, Lj, Ll, Lk, Lh, Ga та Ha (р?0,001) антигенами.

3. Велика чорна порода характеризується притаманними для інших порід свиней набором алелів за 9 системами груп крові. Високу частоту мають алелі A^a, В^а, D^b, H^-, Е^bdgkmp, F^bd, К^-, L^bcgi . За алелями всіх систем найбільші відмінності встановлені в порівнянні з уельською (d = 0,30) і найменші - з українською степовою білою породою (d = 0,22).

4. Імуногенетичним аналізом генофонду проведена оцінка генетичної ситуації в породі. Встановлений помірний рівень гомозиготності за 9 системами груп крові (Са=0,58), що менше в порівнянні зі стадами інших порід.

5. Внутрішньопородна диференціація досліджених стад свиней великої чорної породи пов'язана з підвищенням частоти деяких алелей: F^ac (0,071 племрепродуктор „Маяк” - 0,312 племрепродуктор „Сніжків”), Е^bdgkmp (0,150 племрепродуктор „Дзвеняче” - 0,415 племзавод „Червона Зірка”) і L^adhjk (0,006 племрепродуктор „Маяк” - 0,088 племзавод „Тернівський”).

6. Детальний імуногенетичний аналіз еволюції алелофонду генофондового стада „Червона Зірка” свідчить, що воно відзначається досить сталою структурою, яка мало змінювалась. При оцінці генетичної ситуації за системою ЕАL зафіксовано дефіцит гомозиготних генотипів протягом 1989-2006 років (середнє W=0,64), за системами ЕАF (середнє W=0,90) і ЕАE (середнє W=0,62) з 1989 по 2002 рік.

7. Встановлено низький рівень диференціації ліній, про що свідчать індекси міжлінійної генетичної відстані, які знаходяться в межах від 0.08 до 0.11.

За частотами алелей виявлена невисока специфічність родин. Зафіксовані зміни в родинах свиноматок в аспекті часу за частотами алелей G^а, G^b, L^adhjl (р?0,001).

8. Імуногенетичний аналіз ліній і родин шляхом спостереження за рухом генетичного матеріалу у нащадків в динаміці дає можливість оцінювати генотипи тварин за їх генетичною спільністю.

9. Встановлено, що у свиноматок гомозиготних генотипів більш високі репродуктивні здатності. Підвищена гомозиготність свиноматок призвела до: збільшення багатоплідності на 0,9 голів, кількості поросят при відлученні в 45 днів на 0,25 голови, середньої маси гнізда поросят при відлученні в 45 днів на 7,69 кг., збереженості поросят при відлученні в 45 днів на 1,9%. Таким чином, збереження генофонду можливе і при певному звуженні його генетичної мінливості, внаслідок вимушеного інбридингу.

10. Врахування інформації, отриманої за допомогою маркерів груп крові для більш обґрунтованого та ефективного добору і підбору забезпечує максимально повне збереження генетичної різноманітності генофондових популяцій і дозволяє підвищити відтворювальні якості свиноматок.

Пропозиції виробництву

1. В роботі з генофондовою популяцією, при одержанні продовжувачів ліній використовувати результати типування тварин за імуногенетичними маркерами з метою спрямованого добору і підбору для збереження специфічного генетичного матеріалу породи. Доцільно певну перевагу віддавати носіям рідкісних алелів: В^b, D^а, Е^aegm , F^ac, L^adhjk , L^аdhi та L^bdfi.

2. При збереженні генофонду свиней великої чорної породи доцільно здійснювати добір свиноматок за маркерами системи ЕАЕ, в поєднаннях яких переважатимуть гомозиготні генотипи: aegln/aegln, bdgkmp/bdgkmp та edfhkmnp/edfhkmnp.

Список основних публікацій за темою дисертації

1. Парасочка І.Ф. Генетична структура популяції свиней великої чорної породи племзаводу „Красная Звезда” Донецької області / І.Ф.Парасочка //Науково-технічний бюлетень/ ІТ УААН. - Х, 2001.- № 79 -С.66-69.

2. Парасочка І.Ф. Динаміка частот генотипів систем груп крові свиней великої чорної породи племзаводу “Красная Звезда”/ І.Ф.Парасочка //Науково-технічний бюлетень/ ІТ УААН. - Х, 2002.- № 81 -С.104-108.

3. Парасочка І.Ф. Порівняльна характеристика частот генотипів систем груп крові свиней великої чорної породи племзаводу “Червона Зірка ” / І.Ф.Парасочка. Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини// Зб. наук. пр. Харківської державної зооветеринарної академії. - Х.: РВВ ХДЗВА. - Вип. 11 (Ч.1,2). - 2002. - С.102-105.

4. Парасочка І.Ф. Імуногенетичний аналіз за алелями груп крові свиней великої чорної породи/ І.Ф.Парасочка //Науково-технічний бюлетень/ ІТ УААН. - Х, 2003.- № 83. - С.103-107.

5. Парасочка І.Ф. Імуногенетичні відмінності свиней великої чорної породи у порівнянні з дикими формами свиней / І.Ф.Парасочка // Науково-технічний бюлетень/ Інститут тваринництва. - Х.: 2004.- №88. - С.41-44.

6. Парасочка І.Ф. Імуногенетичні особливості свиней великої чорної породи / І.Ф.Парасочка //Науковий вісник Національного аграрного університету/ К., 2005.- Вип. 85.-С.123-126.

7. Парасочка І.Ф. Імуногенетичний аналіз структури ліній і родин свиней великої чорної породи ПЗ “Червона Зірка ”/ І.Ф.Парасочка, В.І.Россоха, Г.М.Тур.// Науково-технічний бюлетень/ Інститут тваринництва.- Х.: 2007.- №95.- С.179-183.(Дисертантом проведений генеалогічний аналіз, сформульовані висновки та підготовлена стаття).

8. Бодряшова К.В. Імуногенетичний аналіз генофонду свиней / К.В.Бодряшова, І.Ф.Парасочка. // Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім.жицького.- Львів, 2007.- Т. 9,№3(34). - Ч. 3. - С.20-25. (Дисертантом проведений імуногенетичний аналіз великої чорної породи свиней, статистична обробка та сформульовані висновки).

9. Парасочка І.Ф. Імуногенетична оцінка репродуктивного потенціалу свиноматок великої чорної породи / І.Ф.Парасочка // Розведення і генетика тварин: Міжвід. темат. наук. зб. -К.: Аграрна наука, 2008.- Вип. 42.- С. 220-227.

10. Бодряшова К.В. Імуногенетична оцінка генофонду деяких порід свиней / К.В.Бодряшова, І.Ф.Парасочка.// Вiсник аграрної науки.- 2008. - № 11. - С.79-80. (Дисертантом проведений імуногенетичний аналіз великої чорної породи свиней та сформульовані висновки).

Анотація

Парасочка І.Ф. Використання імуногенетичних методів для збереження генофонду свиней великої чорної породи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сіл...