Розвиток зоотехнічної науки центрального Поділля України у ХХ столітті

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

Інститут свинарства імені О.В. Квасницького

УДК 636:001 (477.43/44)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

Розвиток зоотехнічної науки центрального ПОДІЛЛя україни У ХХ СТОЛІТТІ

06.04.01 - історія сільськогосподарських наук

БУЧКОВСЬКА Віта Іванівна

Полтава - 2009

Дисертацією є рукопис

Дисертація виконана в Подільському державному аграрно-технічному університеті Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: доктор сільськогосподарських наук, професор, академік Міжнародної академії наук екології та безпеки життєдіяльності Цвігун Анатолій Тимофійович, Подільський державний аграрно-технічний університет, завідувач кафедри годівлі тварин та технології кормів, проректор з післядипломної освіти та дорадництва

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор РУБАН Юрій Дмитрович, Харківська державна зооветеринарна академія, завідувач кафедри технології тваринництва ім. М. Д. Потьомкіна

кандидат сільськогосподарських наук, професор НАГАЄВИЧ Віталій Михайлович, Полтавська державна аграрна академія, завідувач кафедри виробництва продукції тваринництва

Захист відбудеться «_11_» _березня_ 2009 року о 10⁰⁰ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К.44.351.01 при Інституті свинарства імені О. В. Квасницького УААН, 36013, м. Полтава, вул. Шведська Могила, 1

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту свинарства імені О. В. Квасницького УААН, 36013, м. Полтава, вул. Шведська Могила, 1

Автореферат розісланий «_6_» _лютого_ 2009 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат біологічних наук О. І. Підтереба

АНОТАЦІЇ

Бучковська В. І. Розвиток зоотехнічної науки центрального Поділля України у ХХ столітті. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.04.01 - історія сільськогосподарської науки. - Подільський державний аграрно-технічний університет. - Кам'янець-Подільський, 2008.

Дисертація спрямована на дослідження історії становлення та розвитку зоотехнічної науки на території центрального Поділля України у ХХ столітті. У роботі розкрита науково-практична діяльність вчених центрального Поділля у галузі тваринництва з метою узагальнення матеріалу та періодизації його розвитку. Систематизовані наукові доробки, виявлені основні їх напрямки та структуризовані досягнення наукової спадщини ХХ століття для сучасного та майбутнього поколінь.

Робота сприятиме відновленню використання в аграрному секторі держави наукової спадщини вчених центрального Поділля у галузі зоотехнії. Зосередить увагу вчених на необхідності продовження деяких наукових дослідів, дасть можливість відновити забуті імена та факти, встановити наукові школи, які існували в цей час у регіоні.

Ключові слова: зоотехнічна наука, дослідження, Поділля, тваринництво, птахівництво, продуктивність тварин.

Бучковская В. И. Развитие зоотехнической науки центрального Подолья Украины в ХХ веке. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.04.01 - история сельскохозяйственной науки. - Подольский государственный аграрно-технический университет. - Каменец-Подольский, 2008.

Учитывая тот факт, что научные исследования ученых в отрасли животноводства центрального Подолья Украины до этого времени не были объектом отдельного изучения, возникает необходимость всестороннего комплексного исследования направлений и тематики их исследований, научного уровня разработок, периодизации становления зоотехнической науки в ХХ веке в регионе.

На основе системных исследований, проведенных в библиотеке Подольского государственного аграрно-технического университета, Национальной библиотеке им. Вернадского, Государственном архиве Хмельницкой области, музее и архиве Подольского государственного аграрно-технического университета, государственном архиве Каменец-Подольского, Государственной научной сельскохозяйственной библиотеке, отделе редкостной литературы и библиотеке национального университета Каменец-Подольского им. Ивана Огиенко можно утверждать, что до этого времени вопрос развития зоотехнической науки на центральном Подолье не был объектом отдельного изучения.

Диссертация направлена на исследование истории становления и развития зоотехнической науки на территории центрального Подолья Украины в ХХ веке, раскрывает научно-практическую деятельность ученых центрального Подолья в отрасли животноводства с целью обобщения материала и периодизации его развития. Систематизированы научные разработки, установлены основные их направления и структурированы достижения научного наследия ХХ века для современного и будущего поколений.

Подробное изучение собранных материалов, анализ первоисточников позволили выделить четыре периода развития зоотехнической науки на центральном Подолье в ХХ веке. Первый период приходится на 1900-1919 годы, второй - 1919-1938, третий - 1938-1954 и четвертый - 1954-2000 годы.

Первый период характеризировался тем, что мероприятия, направленные на улучшение животноводства на территории Подольской губернии, не имели централизованного направления и носили случайный характер.

Каменец-Подольский сельскохозяйственный институт был первым учреждением на Подолье, сотрудники которого проводили системные исследования состояния животноводства, оценку племенной ценности и полноценности кормления животных. Исследования научных работников по животноводству в начале ХХ века не имели узкой специализации, а были в первую очередь направлены на анализ состояния отраслей животноводства, выявления проблем, которые здесь существовали, и поиск путей их решения.

Всеукраинский научно-исследовательский институт птицеводства, который функционировал в Каменце-Подольском в 30-х годах ХХ века был незаслуженно забыт и научные достижения его сотрудников не находили широкого использования в практике. Однако, наши исследования указывают на то, что именно он в отмеченный период был центром, где разрабатывалось научное обеспечение развития отрасли птицеводства. Именно здесь начинали свою научную деятельность будущие выдающиеся ученые в отрасли птицеводства: А.У. Быховец, П.Ю. Божко, Е.Е. Пенионжкевич и др. Научные труды сотрудников ВУНДИП разделялись согласно направления работы секторов. Ими разработаны нормы кормления для птицы; проведено изучение химического состава, питательной ценности и особенности использования концентрированных и нетрадиционных кормов для птицы; разработаны основные правила кормления птицы; проведено исследование по изучению и усовершенствованию разных методов оплодотворения, особенное внимание уделялось усовершенствованию методики искусственного осеменения птицы; разрабатывались методики ведения селекционно-племенной работы с птицей; разработана техника инкубации яиц водоплавной птицы в инкубаторах шкафного типа; усовершенствованы условия инкубации и повышен выход молодняка во время инкубации и др.

В период с 1938 по 1954 года научная работа в отрасли животноводства в регионе была приостановлена, поскольку научные учреждения, которые здесь существовали, были расформированы, часть сотрудников была репрессирована, а часть переведена на работу в другие учреждения. Кроме того, события второй мировой войны не давали возможность проводить любые научные исследования.

После возобновления в 1954 году Каменец-Подольского сельскохозяйственного института в регионе возродилась научная работа в отрасли зоотехнии. В этот период четко проявилось разделение зоотехнической науки на общую и специальную зоотехнию, деятельность научных работников имела более специализированный характер. Анализ научных достижений ученых в отрасли животноводства в этот период позволяет выделить два направления научной работы: первый - это труды, которые касаются кормления, а второй - разведения сельскохозяйственных животных.

Работа будет способствовать возобновлению активного использования в аграрном секторе государства научного наследства ученых центрального Подолья в отрасли зоотехнии, сосредоточит внимание ученых на необходимости продолжения некоторых научных опытов, даст возможность возобновить забытые имена и факты, установить научные школы, которые существовали в это время в регионе.

Ключевые слова: зоотехническая наука, исследование, Подолье, животноводство, птицеводство, продуктивность животных.

Buchkovska V. I. Development of zootechnical science in central Podillya of Ukraine in ХХ century. - Manuscript.

Candidate's of Agricultural sciences dissertation on speciality 06.04.01 - history of agricultural science. - State agrarian and engineering university in Podillya. - Kamenets-Podilsky, 2008.

The Dissertation aimed at reseach of the formation and development of zootechnical science on the territory of central Podillya in XX century. The thesis finds out theoretical and practical activity of scientist in sphere of animal husbandry in order to generalize the material and to expose the periods of it's development. The achievements and main tendentions of scientific inhevitance of XX century are systematized and structured for the modern and future generations.

The thesis will abet the renewal of use of the scientific zootecnical inhevitance in agrarian sector of our state; will give the possibility to ascertain the scientific schools which existed in this period and to renew the forgotten names and facts.

Key words: zootechnical science, research, Podillya, animal husbandry, poultry farming, productivity of animals.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Історичне мислення, особливо в розвитку науки, є важливою складовою соціально-філософського освоєння дійсності. Принципи об'єктивності та історизму дають змогу з'ясувати передумови та джерела зародження певних явищ, виявити сучасні закономірності та спрогнозувати перспективи розвитку. Водночас, історичне мислення є важливим чинником соціальної активності, виховання патріотизму, консолідації, інтеграції та мобілізації задля вирішення певних наукових завдань.

Прогрес у науці можливий лише за умови, коли дослідники опираються на досягнення минулих поколінь. На жаль, ідеологізація науки в колишньому Радянському Союзі та репресії вчених завдали їй непоправної шкоди. В забуття відходили не тільки окремі люди, але й цілі колективи, які стояли на позиціях об'єктивізму, реалізму та патріотизму.

У теперішній складний та тривожний час, підкреслює Ю.Д. Рубан (1993, 2001), важливо не втратити те, що себе оправдало, не очорнювати все під ряд, зберегти національні кадри, здатні вивести Україну на шлях процвітання та добробуту.

Розвиток творчої зоотехнічної діяльності наших попередників є досить цікавим та повчальним, проте сьогодні ця сфера вивчена не достатньо. Зоотехнічна наука належить до тих напрямів людського пізнання та практики, які мають велику історію і перспективу подальшого розвитку. На думку В.А. Яблонського (2001), українська наука має глибоке коріння, вона розвивалася і утверджувалася разом із вищою освітою. Адже наука і освіта в минулому були практично синонімами і тільки пізніше, коли під наукою стали розуміти лише дослідження, відбулося їх розділення.

Враховуючи той факт, що наукові дослідження вчених у галузі тваринництва центрального Поділля України до цього часу не були об'єктом окремого вивчення, виникає необхідність всебічного комплексного дослідження напрямів та тематики їх досліджень, наукового рівня розробок, періодизації становлення зоотехнічної науки в регіоні у ХХ столітті.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася згідно наукової тематики: «Зоотехнічна наука на Поділлі у ХХ столітті» (номер держреєстрації 0105U006757).

Мета дисертаційної роботи - дослідити історію становлення та розвитку зоотехнічної науки на території центрального Поділля України у ХХ столітті.

Для досягнення поставленої мети при виконанні дисертаційної роботи ставили наступні завдання: зібрати і систематизувати матеріал, що стосується наукової діяльності вчених із зоотехнії на території центрального Поділля у ХХ столітті; проаналізувати джерельну базу досліджень, її репрезентативність; виявити забуті імена та факти в історії зоотехнічних досліджень вчених центрального Поділля; розкрити характер і зміст наукової діяльності вчених центрального Поділля у галузі тваринництва; виявити основні напрямки та тенденції розвитку зоотехнічної науки центрального Поділля у ХХ столітті; провести періодизацію напрямків та характеристику періодів розвитку наукових досліджень і поглядів науковців центрального Поділля ХХ століття.

Хронологічні межі досліджень охоплюють період від початку до кінця ХХ століття.

Об'єкт досліджень - наукова діяльність вчених в галузі тваринництва центрального Поділля у ХХ столітті.

Предмет досліджень - наукові праці вчених галузі тваринництва центрального Поділля у ХХ столітті, архівні документи, періодичні видання, статистичні довідники, звіти про наукову роботу кафедр, матеріали музею та наукові праці дослідників історії Подільського державного аграрно-технічного університету.

Методи досліджень: загальнонаукові - логічного аналізу, узагальнення, класифікації, систематизації, актуалізації та порівняння; історичні - біографічний, проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в процесі досліджень вперше в умовах центрального Поділля України комплексно вивчено наукову діяльність вчених галузі тваринництва у ХХ столітті з метою узагальнення матеріалу та періодизації його розвитку. Охарактеризовано і систематизовано наукові доробки та виявлено основні їх напрямки у різні періоди розвитку зоотехнічної науки.

Вперше в умовах регіону проаналізована і структуризована наукова спадщина науково-педагогічних працівників Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту для сучасного та майбутнього поколінь.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріал досліджень можна широко використати у науково-дослідній роботі, навчальному процесі, для виховання молодих вчених на прикладах історії центрального Поділля у ХХ столітті. Результати аналізу розвитку зоотехнічної науки можуть бути широко використані науковцями, науково-педагогічними працівниками аграрних закладів освіти і наукових установ України, спеціалістами аграрного виробництва для узагальнення, аналізу і періодизації розвитку науки.

Робота сприятиме відновленню використання в аграрному секторі держави наукової спадщини вчених центрального Поділля у галузі зоотехнії, зосередить увагу вчених на необхідності продовження окремих наукових дослідів, дасть можливість відновити забуті імена та факти, встановити наукові течії та школи, які існували в цей час у регіоні.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто розроблена схема, виконаний весь обсяг досліджень, здійснений аналіз і структуризована наукова спадщина вчених центрального Поділля ХХ століття у галузі тваринництва, обґрунтовані результати досліджень, сформульовані висновки та оформлена дисертаційна робота.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися і схвалені на:

- щорічних науково-практичних конференціях науково-педагогічних працівників Подільського державного аграрно-технічного університету (2005-2008 р.р.);

- міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасного тваринництва», присвяченій 85-річчю біотехнологічного факультету Подільського державного аграрно-технічного університету (м. Кам'янець-Подільський, 2005 р.);

- ІІІ конференції молодих учених і спеціалістів «Історія освіти, науки та техніки в Україні» (м. Київ, 2006 р.);

- міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми та перспективи ведення тваринництва з використанням генофонду високопродуктивних порід та типів тварин» (м. Кам'янець-Подільський, 2007);

- міжнародній науково-практичній конференції «Інноваційність розвитку сучасного аграрного виробництва», присвяченій 140-річчю з дня народження Вацлава Морачевського (м. Львів, 2007 р.);

- міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених та аспірантів з птахівництва (Росія, м. Сергієв Посад, 2007 р.);

- міжнародній науково-практичній конференції «Проблемы повышения эффективности производства животноводческой продукции» (Білорусь, м. Жодино, 2007 р);

- міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми підвищення якості, безпеки виробництва та переробки продукції тваринництва» (м. Вінниця, 2008 р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в одинадцяти працях, з яких п'ять - статті у фахових виданнях, п'ять - матеріали конференцій. Окремі положення дисертаційної роботи опубліковані у монографії «Біотехнологічний факультет: історія і сьогодення» (у співавторстві). Публікації відображають зміст дисертації.

Структура та обсяг дисертації. Матеріали дисертаційної роботи викладені на 217 сторінках комп'ютерного тексту, з них 159 - основного тексту; містять вступ, матеріал і методику, результати досліджень, висновки і пропозиції, додатки. Робота ілюстрована 1 схемою, 11 таблицями. Список використаної літератури нараховує 428 джерел.

Основний зміст РОБОТИ

Матеріал і методика проведення досліджень. Методологічною основою дослідження стали загальні принципи об'єктивності, історизму, які передбачають об'єктивний опис і аналіз подій, явищ на основі науково-критичного використання різноманітних джерел. Дослідження провели за схемою, наведеною на рисунку 1.

Комплексне застосування різних способів пошуку, аналізу та синтезу забезпечило можливість оптимально використати джерельну базу досліджень, які проведені на основі аналізу опублікованих і неопублікованих джерел.

Для вивчення розвитку зоотехнічної науки на центральному Поділлі опрацьовано: наукові праці співробітників наукових установ центрального Поділля у ХХ столітті; архівні документи; звіти про наукову роботу кафедр Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту; періодичні спеціальні видання; статистичні довідники; матеріали музею Подільського державного аграрно-технічного університету; наукові праці дослідників історії Подільського державного аграрно-технічного університету.

Основною частиною матеріалу для проведення досліджень стали наукові праці співробітників Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту у галузі тваринництва. Окреме місце в джерельній базі досліджень займають спогади співробітників Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту (далі КПСГІ). Незаперечний інтерес становлять факти свідків минулого; важливі також офіційні відомості статистичного характеру щодо стану тваринництва регіону у досліджуваний період, плани, звіти про діяльність наукових установ.

тваринництво зоотехнічний аграрний

Рис. 1. Схема проведення досліджень

У процесі досліджень був зібраний матеріал щодо характеристики наукової діяльності вчених регіону в галузі тваринництва; проведено аналіз та систематизацію джерельної бази досліджень; виявлені забуті імена та факти в історії зоотехнічної науки регіону; охарактеризована наукова діяльність вчених центрального Поділля в галузі тваринництва; проведена періодизація розвитку зоотехнічної науки в регіоні.

Досліджений розвиток зоотехнічної науки в першій та другій половинах ХХ століття. Для характеристики розвитку зоотехнічної науки в першій половині ХХ століття висвітлені історичні передумови та розвиток зоотехнічної науки в регіоні до створення КПСГІ; становлення інституту у першій половині ХХ століття; наукові здобутки науково-педагогічних працівників інституту. Окремим підрозділом роботи є характеристика передумов створення та діяльності Всеукраїнського науково-дослідного інституту птахівництва.

Для характеристики розвитку зоотехнічної науки у другій половині ХХ століття висвітлені історичні передумови відновлення КПСГІ; організаційні аспекти створення зоотехнічного факультету та охарактеризований розвиток зоотехнічної науки за основними напрямками досліджень.

З метою узагальнення результатів наукових досліджень ми умовно поділили розвиток зоотехнічної науки центрального Поділля на окремі періоди.

У процесі викладення результатів наших досліджень використовували назву КПСГІ, оскільки саме таку назву мав Подільський державний аграрно-технічний університет у досліджуваний нами період, і лише у 1995 році він став академією, а в 2004 - університетом.

Розвиток зоотехнічної науки центрального Поділля у першій половині ХХ століття. Розвиток зоотехнічної науки на Поділлі у 1900-1919 р.р. Передумови створення КПСГІ. У другій половині ХІХ на початку ХХ століття в Російській Імперії відбувалося запровадження аграрних реформ (1861 р. - відміна кріпосного права та 1906 р. - Столипінська аграрна реформа), які дали вагомий поштовх у розвитку сільського господарства та викликали незворотні перетворення на селі - селяни, фактично, отримали у своє володіння землю і потребували нових, більш прогресивних методів ведення сільського господарства. Вони почали визнавати, що необхідно відмовитися від односторонньої зернової спеціалізації своїх господарств та надати їм більшої стабільності шляхом розвитку, крім рільництва, інших галузей сільського господарства. Серед таких галузей на особливу увагу в той час заслуговувало молочне, молочно-м'ясне, м'ясо-робоче та м'ясо-вовнове тваринництво.

У зв'язку з цим, почали розвиватися організації, які розробляли та запроваджували заходи розвитку тваринництва. Зокрема, на початку ХХ століття в Подільській губернії була створена «Спілка сільського господарства та сільськогосподарської промисловості». Вона в своєму складі мала такі відділи: луківництва, конярства, скотарства, птахівництва, садівництва, лісництва. Засідання спілки проводилися щомісячно. До функцій відділу конярства входило: ведення «родословні книги» коней; заснування парувальних пунктів та розробка інструкцій для них; посередництво при купівлі-продажі коней. Відділ скотарства керував роботою «Спілки скотозаводчиків» тощо.

У 1909 році з ініціативи Головного управління землевпорядкування запроваджена агрономічна допомога одноосібним власникам хуторських та відрубних ділянок. Заходи з покращення та розвитку тваринництва направлялися на організацію парувальних пунктів, проте не вирішувалися такі проблеми, як нестача кормових засобів та недовірливе ставлення селян до нововведень.

У грудні 1912 року Подільська губернська земська управа звернулася до професора Київського політехнічного інституту В. П. Устьянцева з проханням провести обстеження тваринництва регіону. Одним з ключових завдань дослідження було з'ясувати мету, з якою розводили велику рогату худобу, коні, свині, вівці. Вияснити, чи має місце в селах реалізація молока або масла, чи практикується відгодівля худоби, іншими словами, чи має тваринництво промисловий характер. Паралельно збиралася інформація щодо розподілу типів та груп худоби на території губернії.

Результати досліджень були опрацьовані, детально проаналізовані та розроблені пропозиції щодо покращення стану різних галузей тваринництва. Василь Павлович Устьянцев зазначав, що заходи, направлені на масове покращення тваринництва, повинні базуватися на принципі районованості, адже значення тваринництва тісно пов'язане із організаційним устроєм господарств і залежить від природно-історичних, економічних факторів та забезпеченості господарів землею.

Розвиток зоотехнічної науки на Поділлі після створення Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту (1919-1929 р.р.). КПСГІ починає своє літочислення з 1 квітня 1919 року, коли з ініціативи Подільського земства і Кам'янець-Подільської міської думи в складі Державного українського університету було створено сільськогосподарський факультет.

Наукова робота у КПСГІ датує свій початок з перших днів його існування. При інституті було створено мережу дослідних установ, до яких входили: дослідна ферма, дослідне поле, метрологічна станція, контрольно-насіннєва станція, плодовий розсадник, зоологічний та мінеральний музеї. Крім того, у вузі функціонувала науково-шкільна рада та відділення аспірантури. Під час навчання в аспірантурі здобувачі, крім роботи над обраною тематикою, видавали наукові праці, читали доповіді на краєзнавчі теми, підвищували кваліфікацію у відрядженнях на дослідні станції Полтави, Києва, Харкова. Для поліпшення наукової роботи у червні 1921 року при інституті організовано філію наукового комітету України, куди керівники кафедр та асистенти подавали щомісячні відомості про свою наукову роботу та підготовку до неї. 30 травня 1927 року при інституті було створено науково-дослідну кафедру «Природи, сільського господарства та культури Поділля» в складі секцій: природи, сільського господарства та культури.

Провівши аналіз наукової діяльності науково-педагогічного персоналу інституту ми прийшли до висновку, що найбільш активну наукову діяльність у 20-х р.р. ХХ століття в галузі тваринництва інституту проводили О. С. Мельник, С. А. Плюйко, М. Т. Геращенко.

Основним напрямком наукової роботи О. С. Мельника були дослідження з годівлі, а саме енергетична оцінка поживності кормів. З ініціативи Олекси Степановича у 1922 році на Поділлі було створено першу молочарню при інституті, а також засновано першу молочарню в районі. Разом з співробітниками О. С. Мельник вперше здійснив значну роботу з оцінки коров'ячого та овечого молока Кам'янецької округи, зробив спробу розробити стандарт на молоко, а також виявити фальсифікацію молока, що продавалося на кам'янецьких базарах, проконтролювати його гігієнічну і технічну якість, зібрав та опрацював матеріали щодо характеристики вівчарства.

Більшість праць С. А. Плюйка присвячені годівлі свиней. Ним була зроблена спроба заміни молока при годівлі поросят на розмелену у борошно сою або перегін; проведено вивчення впливу введення соломи до раціонів свиней на засвоєння соковитих кормів. Зібрані та опрацьовані матеріали щодо характеристики умов утримання, вовнової, м'ясної, молочної продуктивності овець Кам'янеччини. Проведені дослідження великої рогатої худоби в окрузі і вивчені основні технічні заходи утримання й годівлі, напрями використання худоби та її расового (породного) складу.

Сфера досліджень М. Т. Геращенка була досить широкою. Будучи фізіологом, він проводив дослідження не лише в цій сфері. Так, разом з асистентом К. Мітлюченком ним розроблений та запропонований «бутіроскоп» - прилад для визначення жирності молока. Хоча він був далеко не досконалий, але значно зручніший, ніж лактоскоп Фрезера, який широко застосовувався в той час і діапазон його виміру складав від 0,5 до 6,0% жиру.

Науковці інституту тісно співпрацювали з іншими вченими. Так, спільно із співробітниками лабораторії Е. А. Богданова було вивчено обмін азоту у дійних корів при годівлі грубою та дрібною межисіткою (дрібні висівки).

Завдяки наполегливій праці науковців у 1930 році в Кам'янці створений інститут птахівництва, який в 1933 році перейменований в зоотехнічний інститут. Тут продовжували працювати такі відомі науковці як М. Т. Геращенко, О. С. Мельник, С. А. Плюйко та ін.

Відомим науковцем того часу був професор Ф. Я. Бернштейн. Він вивчав мікроелементи та їх значення в тваринництві. У його працях висвітлювалися питання ролі фізико-хімічних факторів у підвищенні продуктивності птахівництва; активної реакції курячого та качиного яйця під час інкубації; впливу солей марганцю, кобальту, цинку та алюмінію на організм птиці; впливу йоду на відгодівлю та хімічний склад м'яса птиці.

Результати своєї роботи науковці друкували в збірнику, який регулярно видавався у КПСГІ, також вони брали активну участь в роботі науково-дослідної кафедри, яка організована в 1922 році і об'єднала кращі наукові сили Кам'янеччини для вирішення проблем природокористування, господарства і культури Поділля.

Організаційні аспекти та наукова діяльність Всеукраїнського науково-дослідного інституту птахівництва. Складний шлях пройшла вітчизняна наука в перше десятиліття становлення радянської влади та побудови основ соціалістичного суспільства. Великої шкоди її розвитку в Україні було нанесено масовими репресіями у 1930-1940 р.р. та на початку 1950 років, коли в безодню забуття зіштовхувалися не тільки окремі вчені, що становили гордість вітчизняної та світової науки, але й цілі академічні підрозділи. Одним з таких став Всеукраїнський науково-дослідний інститут птахівництва (ВУНДІП) у Кам'янці-Подільському. Однозначного твердження щодо дати створення ВУНДІП нами не знайдено. Та, за свідченнями очевидців, це було зроблено у 1930 році. Одними із перших завдань, що ставилися перед інститутом з моменту створення були: допомога сільськогосподарським органам в найкоротший термін упорядкувати роботу інкубаторно-птахівничих станцій; освоєння техніки інкубації курячих та качиних яєць в інкубаторах шафового типу; допомога в організації племінної роботи у племінних птахорадгоспах; розробка питань годівлі, догляду та утримання птиці. Виходячи з поставлених завдань, в інституті було організовано такі сектори: охорони здоров'я птахів; годівлі, відгодівлі та утримання птахів; селекції, генетики та племсправи; інкубації; кормовиробництва; фізіології, біохімії; технічної пропаганди та преси; започатковано Державну племінну книгу птиці.

Вчені ВУНДІП, базуючись на власних дослідженнях, проведених на експериментальній базі інституту, а також враховуючи інший вітчизняний та зарубіжний досвід, дослідили потребу птиці в поживних речовинах, нормування кормів для сільськогосподарської птиці та раціональне їх застосування, а також заміни в годівлі птиці концентрованих кормів більш дешевими кормами. У працях «Норми годівлі сільськогосподарської птиці та нові додаткові корми», «Основні правила годівлі птиці» та «Риб'яче борошно як корм для птахів» розглянуті основні корми, що використовуються в годівлі птиці, подана поживна цінність цих кормів: вміст перетравного протеїну та кормових одиниць. Запропоновано застосовувати в годівлі птиці замість дорогих концентрованих нові, більш дешеві корми; розроблена методика та техніка утилізації відходів інкубації, визначена їх поживна цінність та норми введення до раціону курей; вивчена поживність та норми введення до раціону відходів фенхелю та коріандру, олійно-ефірної промисловості, відходів рибної промисловості - морського скату, вивчене згодовування ряски як цінного корму для водоплавної птиці

Норми годівлі птиці, розроблені у ВУНДІП під керівництвом професора О. С. Мельника, були затверджені методичною комісією інституту та ухвалені Укрптахотрестом у містах Полтава та Харків у програмі зоответмінімуму для птахівничих господарств.

Співробітниками інституту розроблено новий метод і техніку щеплення вакцини проти курячого віспо-дефтериту та йодвакцини проти холери курей.

Одним із напрямків роботи науковців інституту було удосконалення технологій переробки птиці та забезпечення безвідходності птахопереробних підприємств. Так, професор Г. І. Граціянський запропонував використовувати для сироваріння сичужний фермент, отриманий з внутрішньої оболонки м'язового шлунку курей. Професор М. Т. Геращенко провів дослідження з розробки зберігання птиці безхолодильниковим методом, що давало можливість без капітально споруджених холодильників у господарствах зберігати биту птицю протягом семи діб, не погіршуючи якості м'яса.

Досить добре в інституті була поставлена робота з вивчення штучної інкубації яєць. У 1934 році було опубліковано роботи сектора інкубації (Е. Е. Пеніонжкевич, А. У. Биховець), в яких викладено вимоги при доборі, зберіганні та транспортуванні інкубаційних яєць курей і качок, а також викладено основи техніки інкубації в інкубаторах секційного та шафового типу. Науковцями інституту було проведено ряд досліджень щодо дезінфекції від пошесних хвороб інкубаційних яєць в газовій камері з використанням парів формаліну.

Питаннями батарейного вирощування молодняку птиці в інституті займався П. Ю. Божко, результати досліджень якого були опубліковані в 1936 році у брошурі «Батарейне вирощування птиці».

За методикою інституту у племінних птахорадгоспах, опорних пунктах, а також дослідному господарстві інституту, проводилася селекційно-племінна робота з курми породи леггорн, род-айланд, віандот, місцевими глинястими, зозулястими та чорними; з пекінськими, ейльсбюрі, хакі, руданськими та мускусними качками; емдеськими, китайськими і місцевими гусьми та бронзовими індиками. Інститут провів велику роботу з вивчення господарсько-корисних ознак птиці зазначених порід та їх помісей.

Інститут птахівництва мав досить міцну виробничу базу. Дослідним господарством інституту тривалий час була інкубаторно-батарейна станція у селі Великі Панівці Кам'янець-Подільського району. Його науковці проводили значну роботу з впровадження наукових досягнень у сільськогосподарське виробництво, а також навчальну роботу. Так, у птахогосподарствах організовувалися агротехгуртки з птахівництва, де читалися лекції та проводилася демонстрація наглядного матеріалу. Для підтримання зв'язку з виробництвом було організовано 33 кореспондентських пункти, в яких інститут систематично отримував інформацію з господарств.

Зоотехнічна наука у Кам'янець-Подільському сільськогосподарському інституті в другій половині ХХ століття. Наукова спадщина співробітників факультету у повоєнний період. У лютому 1955 року в м. Кам'янці-Подільському відновив свою діяльність Кам'янець-Подільський сільськогосподарський інститут, в якому у серпні цього ж року було створено зоотехнічний факультет. За період існування на факультеті поряд з навчанням студентів велике значення надавалось та надається науковим дослідженням у різних галузях тваринництва.

У розвиток зоотехнічної науки Поділля внесли значний вклад велика кількість вчених, як зоотехніків, так і суміжних спеціальностей, що займалися прикладними проблемами тваринництва. Якщо у довоєнний період чіткого поділу на наукові спеціальності не було, то після 1954 року було утворено кафедри загальної та спеціальної зоотехнії. Пізніше загальна зоотехнія поділилася на окремі напрями: розведення, годівля та утримання сільськогосподарських тварин. Виникла нова спеціальність - технологія виробництва продукції тваринництва, як мала свої підрозділи згідно галузей тваринництва: скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво, кролівництво, звірівництво тощо.

Кафедри факультету досить часто реорганізовувалися, а зі зміною кафедр змінювалися і напрямки наукових досліджень, науково-педагогічні працівники переходили з однієї кафедри на іншу, разом з цим, змінюючи свою наукову діяльність відповідно до основного напрямку наукової роботи кафедри, що обумовлено специфікою вищого навчального закладу. Тому прослідкувати напрями наукової діяльності як кафедр, так і окремо взятих співробітників, досить складно і, на наш погляд, недоцільно. Для виявлення основних напрямів наукових досліджень на факультеті ми взяли за основу дослідження наукової діяльності М. Ф. Гордієнка, Д. Г. Степанова, І. І. Задерія, В. А. Яблонського, А. Т. Цвігуна та їх учнів, послідовників і колег, напрямки наукової діяльності яких істотно не змінювалися протягом тривалого часу, що дає підставу говорити про формування наукових шкіл на Поділлі. Проте, поняття «наукова школа» є досить суперечливим. Згідно тлумачення Української радянської енциклопедії, наукова школа - це неформальна творча співдружність у межах будь-якого наукового напряму висококваліфікованих дослідників, об'єднаних спільністю підходів до розв'язання проблеми, стилю роботи, спільного наукового мислення, ідей і методів їх реалізації.

Враховуючи те, що єдиної думки щодо поняття терміну «наукової школи» немає нами, для характеристики наукових об'єднань, що існували у другій половині ХХ століття у КПСГІ обрано термін «школа», як об'єднання висококваліфікованих фахівців, які мають спільну наукову, методичну підготовку, сповідують певні канони науки, поглиблюють і розвивають наукові дослідження в певному напрямку. Адже згідно визначення великого тлумачного словника сучасної української мови одним із значень слова «школа» є - набування знань, досвіду, навичок, а також сам набутий досвід, практичні знання; те, що дає практичні знання, досвід; форма поширення досвіду, підвищення загального рівня кого-небудь; система практичних прийомів вивчення, засвоєння чого-небудь, оволодіння чимось; напрям у науці, мистецтві, літературі, суспільно-політичній думці; група учнів, послідовників, однодумців кого-небудь.

• У Подільському державному аграрно-технічному університеті історично сформувалися такі наукові школи: імунології репродукції тварин та трансплантації ембріонів (керівник - доктор біологічних наук, академік УААН В. А. Яблонський); мінерального живлення тварин та застосування мінеральних препаратів у тваринництві (доктор сільськогосподарських наук, професор І. І. Задерій); удосконалення продуктивних якостей кросбредних овець (доктор сільськогосподарських наук, професор Д. Г. Степанов); удосконалення племінних і продуктивних якостей тварин (кандидат сільськогосподарських наук, доцент, Лауреат Державної премії СРСР М. Ф. Гордієнко); енергетичного живлення сільськогосподарських тварин (доктор сільськогосподарських наук, професор А. Т. Цвігун). Хоча, лише наукова школа В. А. Яблонського в повній мірі відповідає критеріям, які висувалися до наукових шкіл у колишньому Радянському Союзі.
• Здобутки наукової школи удосконалення племінних і продуктивних якостей тварин. Фундатором школи удосконалення племінних і продуктивних якостей тварин був Лауреат Державної премії СРСР М. Ф. Гордієнко, який з 1955 по 1965 рік працював на посаді завідувача кафедри спеціального тваринництва. Під час роботи на зоотехнічному факультеті Михайло Федорович підготував шість кандидатів наук: Н. Г. Головатюк, В. В. Меркушина, С. Д. Богдана, Г. Г. Шатковську, А.А. Пахолка, В. К. Погрібного.
• У процесі наукових досліджень М. Ф. Гордієнка та його учнів було: вивчено продуктивні і племінні якості пінцгаузької худоби в гірських районах Чернівецької області і перспективи племінної роботи з нею; створено скороспілі, лінії та родини кролів порід білий велетень та вуалевосріблястий, які добре оплачували корми; вивчено господарсько-корисні та біологічні ознаки молодняку чорно-рябої породи та її помісей з абердин-ангусами; визначено економічну ефективність промислового схрещування сименталізованих корів з бугаями герефордської породи в умовах Чернівецької області; вивчено форми, розміри, розвиток часток вимені та швидкість молоковіддачі корів чорно-рябої породи.
• Послідовником ідей Михайла Федоровича є в. о. професора кафедри селекційно-генетичних технологій тваринництва Анатолій Антонович Пахолок. Результатом плідної наукової роботи Анатолія Антоновича було удосконалення білоголової української породи в Антонінському племзаводі; порівняльна характеристика господарських та деяких біологічних особливостей червоної польської та червоної естонської порід великої рогатої худоби в Тернопільській області. Під його керівництвом підготували і успішно захистили кандидатські дисертації М. М. Смачелюк, О. І. Любинський і В. В. Шуплик.
• Формування та розвиток школи удосконалення продуктивних якостей кросбредних овець. Історія українського тваринництва багата науковими дослідженнями та накопиченим практичним досвідом, які не втратили актуальності і в наш час. Одним з таких, на нашу думку, є досвід створення кросбредного вівчарства на Поділлі у 70-х роках ХХ століття за участю кафедри спеціального тваринництва КПСГІ під керівництвом доктора сільськогосподарських наук, професора Д. Г. Степанова. У 1950-1960-х р.р. вівчарство Хмельницької області розвивалося у м'ясо-вовновому напрямку. Основною поліпшуючою була порода прекос, в окремих випадках використовувалися радянські мериноси, асканійські та кавказькі тонкорунні вівці. На півдні області розводили каракульську породу.
• Постановою ЦК КП України та Ради Міністрів УРСР було передбачено, що в колгоспах і радгоспах Української РСР в першій половині 70-х р.р.ХХ століття для задоволення потреб легкої промисловості слід виробити 550 т кросбредної вовни (у чистому волокні). Для цього потрібно було створити в Україні кросбредне вівчарство з наявністю не менше 350-360 тис. голів.
• Наукове забезпечення створення кросбредного вівчарства в Хмельницькій області проводила кафедра спеціального тваринництва під керівництвом професора Д. Г. Степанова. Було вирішено використати в паруванні з баранами породи ромні-марш новозеландського типу маток помісного походження прекос х грубововнових і частково тонкорунних (прекос, асканійський і радянський меринос). Систематичне схрещування, купівля та завезення племінних тварин дозволило за короткий період організувати в колгоспі імені Чапаєва Кам'янець-Подільського району виробництво кросбредної вовни, побудувати комплекс на 10 тис. голів і вийти на планове поголів'я. В результаті використання генотипу поліпшуючих порід підвищилася довжина, тонина, настриг вовни. На основі проведених заходів в господарствах області було створено сім племінних вівцеферм.
• Разом з Дмитром Григоровичем над створенням кросбредного вівчарства на Хмельниччині працювали С. І. Бугаєнко, М. М. Вовк, А. А. Гаврюшов, Л. О. Севернюк, М. М. Трояновський, С. В. Петровський І. І. Тимофійшин та ін.
• Школа імунології репродукції тварин та трансплантації ембріонів. Фундатором наукової школи імунології репродукції тварин та трансплантації ембріонів є доктор біологічних наук, професор В. А. Яблонський. Основними досягненнями цієї школи є удосконалення технології штучного осіменіння, методів розведення та зберігання сперми; дослідження породних, вікових і сезонних відмінностей фруктолізу в спермі; розробка методичних рекомендацій з профілактики яловості худоби в господарствах Хмельницької області; дослідження з вивчення використання прополісу в якості адьюванту для отримання антиспермальних імунних сироваток; визначення ефективності осіменіння корів в різні терміни після отелення та ефективність первинних і повторних осіменінь корів симентальської породи в різні періоди після отелення; оволодіння методами імунологічних досліджень з визначення Т- і В-лімфоцитів, їх динаміки; виявлення впливу передродової патології тварин на їх подальшу відтворну здатність; розкриття значення вітамінів у процесі відтворення тварин; вивчення впливу стресу на відтворну здатність тварин; дослідження з трансплантації ембріонів; генетичні аспекти відтворення; розширення знань з імунології репродукції. В інституті було створено другу за величиною у Радянському союзі науково-дослідну лабораторію імунології ссавців, підрозділ з трансплантації ембріонів.
• Школа мікромінерального живлення та застосування синтетичних препаратів у тваринництві. У 1963 році була заснована нова кафедра - загального тваринництва, завідувати якою був запрошений доктор сільськогосподарських наук, професор І. І. Задерій. Основні напрями його наукової діяльності: розробка наукових основ виробництва кормів; дослідження процесів травлення в різних відділах шлунково-кишкового тракту великої рогатої худоби (для цього було створене стадо фістульних тварин в навчально-дослідному господарстві КПСГІ); визначення мікромінерального складу ґрунтів і кормів Хмельницької, Чернівецької та Закарпатської областей; вивчення ролі годівлі у формуванні природної резистентності тварин проти захворювань; кормової профілактики зниження плодючості та захворювань на гематурію і туберкульоз в умовах Закарпаття; визначення ролі концентрації поживних речовин у сировині при керованих процесах силосування кормів; наукові основи використання бурякового жому та амідомінеральних гранул сухого жому в раціонах сільськогосподарських тварин. На основі вивчення мікромінерального складу ґрунтів і кормів визначено біогеохімічні зони Хмельницької, Чернівецької і Закарпатської областей. Під керівництвом Івана Ілліча була обладнана наукова лабораторія для хімічних аналізів зразків ґрунтів, кормів, хімусу, продуктів забою; фізіологічні дослідження проводилися на фістульних тваринах.
• За весь період роботи у КПСГІ під керівництвом професора сім його учнів (В. І. Кімаковський, М. І. Маценко, І. О. Захарчук, В. В. Хіміч, Р. В. Ячник, В. С. Кушнір, Є. І. Задерій) захистили кандидатські дисертації та продовжили справу свого наставника, працюючи у різних навчальних і наукових закладах України.
• Передумови створення та сучасні досягнення школи енергетичного живлення сільськогосподарських тварин. Істотний вклад у розвиток науки про годівлю сільськогосподарських тварин вніс професор А. Т. Цвігун. Значний вплив на формування А. Т. Цвігуна як науковця мав доцент В. І. Кімаковський, який мав багатий науковий досвід, своє бачення проблеми вивчення газоенергетичного обміну у великої рогатої худоби, і зумів спрямувати наукові дослідження молодого науковця саме в цьому руслі. Тому основоположником школи А. Т. Цвігун вважає саме його. Василь Іванович мав мету всебічно вивчити природу теплопродукції з фізіологічної, біохімічної та зоотехнічної точок зору з метою використання цього аспекту в практичній роботі. Тому більшість наукових робіт Анатолія Тимофійовича та його учнів присвячені впливу різноманітних факторів на особливості перебігу газового та енергетичного обмінів, як наслідок ефективності використання енергії організмом, переважно жуйних тварин.
• Анатолій Тимофійович підготував одного доктора та шість кандидатів сільськогосподарських наук: М. Г. Повознікова, Т. В. Коваль, В. Г. Кураша, М. А. Тиша, С. М. Блюсюка, О. О. Лавринюк.
• Науковці цієї школи вдосконалили і розробили нові методичні підходи до складання балансу енергії в організмі молодняку великої рогатої худоби, розроблені методики складання норм годівлі, на підставі чого у 1994 році було завершено розробку норм годівлі молодняку молочних та комбінованих порід, а у 2000 році - м'ясних порід та їх помісей, які затверджені секцією виробництва і переробки продукції тваринництва і птахівництва науково-технічної ради Міністерства аграрної політики в липні 2000 року і рекомендовані до запровадження в Україні як офіційні.
• Вклад вчених зоотехнічного факультету у розвиток науки про вітаміни. Ініціатором та керівником більшості досліджень з вітамінного живлення тварин у КПСГІ в другій половині ХХ століття був доцент І. Ф. Рось. У результаті досліджень з вивчення вітамінного живлення свиней з 1955 року в господарствах Хмельницької, Чернівецької та Вінницької областей, які проводилися під його керівництвом, встановлено специфічну участь окремих вітамінів у внутрішньоклітинних метаболічних процесах.
• Періодизація розвитку та пріоритетність напрямів наукових досліджень вчених регіону в галузі зоотехнічної науки у ХХ столітті. На основі проведених досліджень нами було виділено чотири етапи розвитку зоотехнічної науки центрального Поділля.
• І період - 1900-1919 р.р - до створення КПСГІ. Для цього періоду характерна відсутність системних наукових досліджень в галузі тваринництва. Лише експедиційні дослідження стану тваринництва Подільської губернії професора Київського політехнічного інституту В. П. Устьянцева були першою спробою наукового підходу до вирішення проблем галузі.
• ІІ період - 1919-1938 р.р. - характеризується тим, що наукова діяльність вчених не мала вузької спеціалізації. Дослідники шляхом обстеження виявляли проблеми, які виникали у тваринництві. Самостійно розробляли шляхи виходу з кризового становища, та доводили їх до населення. Пріоритетними напрямками досліджень цього періоду є подолання місцевих першочергових проблем тваринництва. У цей період створюється та функціонує Всеукраїнський науково-дослідний інститут птахівництва (1930-1938 р.р.). Тематика наукових досліджень обиралася як самостійно, так і за програмою держави.
• Саме на цей період припадає примусова колективізація, масові репресії та голодомор, які проводилися у державі радянською владою (1932-1933 р.р.). Тому, для цього періоду характерна наявність великої кількості незаслужено забутих імен та майже повна відсутність інформації про ВУНДІП в архівах області. Найбільш відомими діячами цього періоду були: П. Ю. Божко, Ф. Я. Бернштейн, А. У. Биховець, М. Т. Геращенко, Е. Е. Пеніонжкевич, О. С. Мельник, С. А. Плюйко.
• ІІІ - період 1938-1954 р.р. - у зв'язку з закриттям та переведенням в інші міста навчального інституту птахівництва та Всеукраїнського науково-дослідного інституту птахівництва наукова робота в галузі тваринництва на центральному Поділлі в цей період призупиняється.
• ІV період - 1954-2000 р.р. - післявоєнний період відродження та розвитку наукової роботи у КПСГІ. Він характеризується значною кількістю наукових досліджень у галузі тваринництва. Найбільша частка наукових досліджень співробітників факультету присвячена питанням годівлі та розведення сільськогосподарських тварин.
• Таким чином, аналіз розвитку зоотехнічної науки центрального Поділля першої половини ХХ століття свідчить про те, що більшість наукових досліджень мали прикладний характер, були спрямовані на оцінку ситуацій у тваринництві та вирішення тих проблем, які стояли перед ним: покращення годівлі, розведення тварин, оцінка якості продукції. Питанням технології увага майже не приділялася. У другій половині ХХ століття наукові дослідження проводилися як у прикладному, так і теоретичному напрямі. З вивченням механізмів впливу тих, чи інших факторів на рівні клітин, тканин, біохімічних та енергетичних процесів, що відбуваються в організмі. В кінці століття проблемним було визначення вмісту мікроелементів, вітамінів, амінокислот та жирних кислот у кормах. Ще більшою проблемою було визначення вмісту антипоживних, токсичних та отруйних речовин, вміст яких у кормах вивчений дуже мало, через відсутність доступних методик і приладів. Поява генетично-модифікованих кормів (соя, ріпак, кукурудза та інші), мабуть має вплив на організм тварин, особливо на якість одержуваної продукції, але ці питання у ХХ столітті на досліджуваній нами території взагалі не вивчалися.
...