Економіко-ландшафтне зонування сільськогосподарських земель як наукова основа їх екологобезпечного використання на регіональному рівні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

ЕКОНОМІКО-ЛАНДШАФТНЕ ЗОНУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ ЯК НАУКОВА ОСНОВА ЇХ ЕКОЛОГОБЕЗПЕЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Купріянчик Ірина Петрівна

Київ - 2009

Анотація

Купріянчик І.П. Економіко-ландшафтне зонування сільськогосподарських земель як наукова основа їх екологобезпечного використання на регіональному рівні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 - економіка природокористування і охорони навколишнього середовища - Національний університет біоресурсів та природокористування України, Київ - 2009.

У дисертації викладено наукові підходи до екологобезпечного використання та шляхи підвищення ефективності охорони земельних ресурсів в ринкових умовах.

Проведено економіко-ландшафтне зонування сільськогосподарських земель, яке розглядається як наукова основа їх екологобезпечного використання на регіональному рівні. Обґрунтовано теоретико-методологічні підходи до вказаного зонування, визначено його мету, принципи та основні показники економічної ефективності землекористування економіко-ландшафтних зон. Удосконалено методику визначення економічної ефективності використання сільськогосподарських земель на основі врахування екологічних ризиків.

Розкрито принципи підвищення економічної ефективності екологобезпечного використання земельних ресурсів. А також, з метою екологобезпечного використання сільськогосподарських земель області, запропоновано механізм економічно ефективного їх використання, який передбачає максимальну відповідність системи землеробства (рівня агротехнологій) екологічним, економічним природним і ландшафтним умовам економіко-ландшафтних зон.

Ключові слова: екологобезпечне використання, сільськогосподарське землекористування, економіко-ландшафтне зонування, економічна ефективність.

Аннотация

Куприянчик И.П. Экономико-ландшафтное зонирование сельско-хозяйственных земель как научная основа их экологобезопасного использования на региональном уровне. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.08.06 - экономика природопользования и охраны окружающей среды - Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины, Киев, - 2009.

В диссертации изложены научные подходы к экологобезопасному использованию и пути повышения эффективности охраны земельных ресурсов в рыночных условиях на региональном уровне.

Осуществлено экономико-ландшафтное зонирование сельскохозяйственных земель, которое рассматривается как научная основа их экологобезопасного использования на региональном уровне.

Обоснованы теоретико-методологические подходы к экономико-ландшафтному зонированию сельскохозяйственных земель, определена его цель, принципы, и основные показатели экономической эффективности землепользования экономико-ландшафтных зон. В частности, определена сущность економико-ландшафтного зонирования сельскохозяйственных земель, которая заключается в формировании относительно однородных за экономическими, экологическими и естественными условиями территорий, в пределах которых будет обеспечиваться сбалансированность эколого-экономического развития, на основе такой организации использования земель и системы хозяйства, которая лучше всего учитывает естественные свойства земельных ресурсов. Экономико-ландшафтное зонирование рассматривается как механизм, который объективно будет отображать существующее и перспективное использование земельных ресурсов с учетом естественных и эколого-экономических принципов организации территории.

Усовершенствована методика определения экономической эффективности использования сельскохозяйственных земель на основе учета экологических рисков.

Раскрыты принципы повышения экономической эффективности использовании земельных ресурсов, сущность которых заключаются в приближении агроэкосистем к естественным и прогнозировании будущих доходов от создания экологически сбалансированных агроэкосистем.

Разработаны направления консервации деградированных и малопроизводительных земель экономико ландшафтных зон. Обоснован механизм эффективного использования сельскохозяйственных земель экономико-ландшафтных зон, кторый предусматривает максимальное соответствие системы земледелия экономическим, экологическим, естественным и ландшафтным условиям экономико-ландшафтных зон.

Определенна общая экономическая ефективность для современного и оптимизированного использования сельскохозяйственных земель путем вычисления величины годовой прибыли с учетом предупрежденного экологического убытка (в стоимостном выражении) с использованием коэффициента почвозащитной эффективности агрофона.

Ключевые слова: экологобезопасное использование, сельскохозяйственное землепользование, экономико-ландшафтное зонирование, экономическая эффективность.

Abstract

Kupriyanchyk I. Economic and landscape zoning of agricultural lands as a scientific basis of their ecologically safe use at the regional level. - Manuscript. The thesis on obtaining scientific degree of Candidate of Economic Sciences on specialty 08.00.06 - Economics of Wildlife Management and Preservasion of the Environment. - National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv, - 2009.

Scientific approaches to ecologically safe use and increase of land resources preservation efficiency within market conditions are proposed in the thesis. Performed economic and landscape zoning of agricultural lands was examined as a scientific basis of their ecologically safe use at the regional level.

Theoretical and methodological approaches to mentioned zoning is substantinated. The aim, principles and basic indexes of economic efficiency of landscape zones land management are grounded.

Methodology of determination of economic efficiency of use of agricultural land plots is improved on the basis of ecological risks inclusion.

Principles of increase of economic efficiency of ecologically safe land resources use are datailly described in the thesis. A mechanism of effective and ecologically safe agricultural economic-landscape land plots use is developed.

Keywords: ecologically safe use, agricultural land-tenure, economic and landscape zonning, economic efficiency.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Багатогранність форм взаємодії суспільства й природи, структурно-компонентна різноманітність природно-територіальних комплексів і значимість земельних ресурсів порівняно з іншими природними ресурсами визначають необхідність їхнього комплексного дослідження. Це стосується періоду формування ринкових відносин, коли значна увага надається науковому обґрунтуванню господарської діяльності, яка б забезпечувала динамічну рівновагу геосистем у нових умовах господарювання.

За таких умов екологобезпечне сільськогосподарське землекористування потребує врахування територіальних, економічних, екологічних і соціальних чинників, які суттєво впливають на стан земель та їхню продуктивність. Насамперед, це стосується регіональних особливостей землекористування, які мають значні відмінності як у природно-кліматичних так і в соціально-економічних та екологічних аспектах.

Проблемам вивчення земельних ресурсів, їхнього раціонального використання й охорони присв'ячено праці таких науковців як Д.І. Бабміндри, І.К. Бистрякова, С.Ю. Булигіна, Б.М. Данилишина, А.С. Даниленка, Д.С. Добряка, О.С. Дорош, О.П. Канаша, В.М. Кривова, А.Г. Мартина, Г.К. Лоїка, В.Я. Месель-Веселяка, Л.Я. Новаковського, С.О. Осипчука, П.П. Руснака, П.Т. Саблука, А.Я. Сохнича, М.Г. Ступеня, В.М. Трегобчука, А.М. Третяка, М.М. Федорова, М.А. Хвесика та інших.

У той же час становлення ринкових земельних відносин, погіршення екологічного стану земельних ресурсів зумовлюють необхідність пошуку відповідних механізмів формування екологобезпечного землекористування, поліпшення родючості ґрунтів та охорони земельних ресурсів. Враховуючи актуальність регіоналізації підходів до екологобезпечного землекористування, розв'язати вказані завдання можна на основі економіко-ландшафтного зонування сільськогосподарських земель. Це дасть змогу врахувати конкретні регіональні особливості у використанні та охороні земельних ресурсів.

Отже, актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена значимістю проблеми економіко-ландшафтного зонування сільськогосподарських земель, розв'язання якої спрямовано на розкриття ідеї екологобезпечного використання земель і дотримання принципів сталого розвитку землекористування. Таке розуміння досліджуваної проблеми визначило вибір теми, мети, завдань і структури дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до напряму наукових досліджень ДП „Український інститут сільськогосподарських аерофотогеодезичних вишукувань" „Проведення наукових досліджень та розробка рекомендацій з удосконалення формування системи землеволодінь та землекористувань для забезпечення конкурентоспроможності реформованих суб'єктів сільськогосподарського виробництва з врахуванням регіональних особливостей" (номер державної реєстрації 0105U005683), в межах якого автором розроблені рекомендації з удосконалення формування системи землеволодінь та землекористувань з метою забезпечення конкурентоспроможності реформованих суб'єктів виробництва сільськогосподарської продукції з врахуванням регіональних особливостей Рівненської області

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування екологобезпечного сільськогосподарського землекористування на основі економіко-ландшафтного зонування сільськогосподарських земель на регіональному рівні у ринкових умовах.

Досягнення мети дисертаційної роботи визначило вирішення таких завдань:

проаналізувати сучасні наукові підходи до розуміння сутності екологобезпечного землекористування та охорони сільськогосподарських земель;

удосконалити методику визначення економічної ефективності використання сільськогосподарських земель;

розробити теоретико - методологічні підходи до економіко-ландшафтного зонування сільськогосподарських земель;

обґрунтувати сутність та основні показники економічної ефективності використання сільськогосподарських земель економіко-ландшафтних зон;

визначити основні напрями організації екологобезпечного використання та охорони земель на основі економіко-ландшафтного зонування;

проаналізувати природно-ландшафтні характеристики сільськогосподарських земель та здійснити ретроспективний аналіз сільськогосподарського землекористування;

провести економіко-ландшафтне зонування території досліджуваного регіону;

сформувати пропозиції щодо використання деградованих і малопродукивних земель Рівненської області й визначити основні напрями оптимізації їх використання на основі запропонованого економіко-ландшафного зонування сільськогосподарських земель;

дослідити механізм екологобезпечного та ефективного використання сільськогосподарських земель.

Об'єктом дослідження є процес економіко-ландшафтного зонування сільськогосподарських земель з метою їх екологобезпечного використання на регіональному рівні. Для апробації результатів дослідження вибрано землекористування Рівненської області, для якого характерні складна ландшафтна структура, значне техногенне навантаження й антропогенне перетворення ландшафтів, різноманітність економічних та екологічних умов сільськогосподарського землекористування.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних засад з питань удосконалення екологобезпечного використання й охорони земельних ресурсів у ринкових умовах господарювання з врахуванням регіональних особливостей Рівненської області.

Методи дослідження. Методологічною базою дисертаційної роботи є діалектичний метод пізнання та фундаментальні положення економічної теорії, економіки природокористування, регіональної економіки, а також праці провідних українських і зарубіжних вчених з проблем використання земель, підвищення їхньої ефективності й раціоналізації. Проблема використання земель сільськогосподарського призначення досліджувалася з урахуванням конкретних економічних умов і реального стану екологічної та соціальної ситуації в регіоні. За допомогою методів наукової абстракції, синтезу та аналізу обґрунтовано сутність екологобезпечного використання земель, вивчено і систематизовано чинники, що впливають на його рівень у контексті оптимізації землекористування в ринкових умовах. Монографічний метод дав можливість проаналізувати досвід та особливості сучасного використання сільськогосподарських земель. Для визначення основних чинників, від яких залежить ефективність використання земель сільськогосподарського призначення, було застосовано економіко-статистичні й економіко-математичні методи, табличний і графічний прийоми. Такі методи як розрахунково-конструктивний, групування, індексів, визначення показників, відносних величин, середніх величин, індукції та дедукції, системно-структурного аналізу застосовані при розробці економіко-ландшафтного зонування сільськогосподарських земель.

Інформаційну базу дослідження становлять праці вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі економіки природокористування та охорони навколишнього середовища, Закони України, нормативно-правові акти Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, офіційні матеріали Головного управління сільського господарства і продовольства Рівненської облдержадміністрації, Рівненського обласного управління статистики та управління земельних ресурсів у Рівненській області, науково-дослідних установ.

Наукова новизна одержаних результатів. Одержані результати дисертаційного дослідження, що винесені на захист, є новими і полягають у тому, що на основі запропонованого економіко-ландшафтного зонування сільськогосподарських земель автором обґрунтовано екологобезпечне їх використання та шляхи підвищення ефективності охорони земельних ресурсів у ринкових умовах.

До найвагоміших результатів, що виносяться на захист, належать такі:

вперше

запропоновано проведення економіко-ландшафтного зонування сільськогосподарських земель з метою їх екологобезпечного використання на регіональному рівні, шляхом групування сільськогосподарських земель за ступенем однорідності впливу факторів, які визначають еколого-економічний стан земель з урахуванням особливостей функціонування ландшафтів. Обґрунтовано теоретико-методологічні підходи до вказаного зонування, визначено його мету, принципи та основні показники економічної ефективності землекористування економіко-ландшафтних зон;

на основі економіко-ландшафтного зонування сільськогосподарських земель Рівненської області розроблено механізм екологобезпечного та ефективного їх використання, який ґрунтується на підпорядкованості системи землеробства екологічним, економічним і ландшафтним умовам економіко-ландшафтних зон;

удосконалено

методику визначення економічної ефективності використання сільськогосподарських земель, яка полягає у розрахунку загальної економічної ефективності з урахуванням коефіцієнта ґрунтозахисної ефективності агрофону й показника відвернутих екологічних збитків у вартісному виразі;

правові, економічні й екологічні підходи до охорони земель, спрямовані на екологобезпечне використання, підвищення ефективності природоохоронних заходів, попередження та оцінку негативного антропогенного впливу на сільськогосподарські землі;

набули подальшого розвитку

теоретичні основи екологобезпечного землекористування в ринкових умовах, які полягають в обґрунтуванні економіко-ландшафтного зонування сільськогосподарських земель як наукового підходу до їх екологобезпечного використання;

принципи підвищення економічної ефективності використання земельних ресурсів, суть яких полягає у наближенні штучних агроекосистем до природних, та прогнозуванні майбутніх доходів від формування екологічно збалансованих агроландшафтів.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що автором розроблені пропозиції для екологобезпечного використання і охорони земельних ресурсів в ринкових умовах шляхом здійснення економіко-ландшафтного зонування сільськогосподарських земель. Вони можуть використовуватись при розробці регіональних програм використання і охорони земельних ресурсів, в проектних землевпорядних розробках на місцевому рівні.

Результати досліджень використані при розробці НДР ДП „Український інститут сільськогосподарських аерофотогеодезичних вишукувань" „Проведення наукових досліджень та розробка рекомендацій з удосконалення формування системи землеволодінь та землекористувань для забезпечення конкурентоспроможності реформованих суб'єктів сільськогосподарського виробництва з врахуванням регіональних особливостей" (номер державної реєстрації 0105U005683), в межах якої автором розроблені рекомендації з удосконалення формування системи землеволодінь та землекористувань з метою забезпечення конкурентоспроможності реформованих суб'єктів виробництва сільськогосподарської продукції з врахуванням регіональних особливостей Рівненської області (довідка ДП „Український інститут сільськогосподарських аерофотогеодезичних вишукувань " від 15.09.2008 р. № 118).

Пропозиції автора, стосовно формування екологобезпечного землекористування на основі економіко-ландшафтного зонування сільськогосподарських земель для умов Рівненської області, системи заходів з екологічної оптимізації агроландшафтів, консервації деградованих та малопродуктивних ґрунтів орних земель, механізму ефективного їхнього використання впроваджені у ДП “Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” при проектуванні заходів щодо раціонального використання та охорони земель Рівненського регіону (довідка ДП “Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” від 11.12.2008 р. № 01/ 3595).

Висновки та основні результати дисертаційного дослідження реалізуються у навчальному процесі Національного університету біоресурсів і природокористування України при викладанні дисциплін “Охорона земель”, “Прогнозування використання та охорони земельних ресурсів”, (довідка від 18.12.08 № 61).

Особистий внесок здобувача. Усі результати наукових досліджень, наведені у дисертаційній роботі, одержані автором особисто, зокрема дано авторську оцінку регіональних особливостей використання земель в умовах Рівненської області, вдосконалено методичні підходи до визначення економічної ефективності використання сільськогосподарських земель, вперше розроблено й обґрунтовано економіко-ландшафтне зонування сільськогосподарських земель з метою їх екологобезпечного використання. Запропоновано систему заходів, спрямованих на оптимізацію сільськогосподарського землекористування, і розроблено механізм екологобезпечного й ефективного використання земель на основі здійсненого економіко-ландшафтного зонування.

Еколого-економічне обґрунтування запропонованого авторського підходу до вирішення важливого наукового завдання екологобезпечного використання та охорони земельних ресурсів є його особистим внеском в економічну науку.

Апробація результатів дисертації. Основні результати наукового дослідження доповідались на Міжнародних та Всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: ”Управління земельними ресурсами в контексті сталого розвитку”(м. Київ, листопад, 2005), ”Наука та освіта без кордонів: економічні науки” (м. Дніпропетровськ, грудень 2005), ”Екологізація сталого розвитку агросфери, культурний грунтогенез і ноосферна перспектива інформаційного суспільсьва” (м.Харків, жовтень, 2006), “Управління використанням та охороною земельних ресурсів на засадах сталого землекористування та євроінтеграційних процесів України”(м. Київ, жовтень, 2008), на підсумкових науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу та наукових працівників Національного університету біоресурсів і природокористування України (м. Київ, 2005-2008рр.).

2. Основний зміст роботи

У першому розділі ”Теоретико-методологічні засади економіко-ландшафтного зонування земель сільськогосподарського призначення” розкрито положення, які покладено в основу економіко-ландшафтного зонування земель сільськогосподарського призначення: всебічне і досконале вивчення економічних умов та екологічних особливостей території регіону, врахування економічних, грунтово-кліматичних, ландшафтно-географічних факторів, розвиток ерозійних процесів, забруднення земель, вивчення закономірностей й проблем територіальної диференціації взаємодії суспільства та природи.

Звідси сутність економіко-ландшафтного зонування сільськогосподарських земель полягає у формуванні відносно однорідних за економічним потенціалом та природними умовами територій, у межах яких забезпечуватиметься збалансованість еколого-економічного розвитку на основі такої організації використання земель і системи господарства, яка найкраще враховувала б природні властивості земельних ресурсів. Таке зонування розглядається, як механізм, який об'єктивно відображатиме існуюче та перспективне використання земельних ресурсів на основі природних і еколого-економічних принципів організації території.

Визначено, що економіко-ландшафтне зонування сільськогосподарських земель має риси як прикладної спрямованості, так і комплексності, що охоплює певною мірою різні за генезисом зв'язки, які виникають при взаємодії природних й соціально-економічних територіальних систем, а тому може бути достатньою науково обґрунтованою основою для екологобезпечного використання сільськогосподарських земель, збереження родючості ґрунтів та ефективного управління процесом сільськогосподарського землекористування.

Основною таксономічною одиницею економіко-ландшафтного зонування є економіко-ландшафтна зона - територія, для якої характерна певна спрямованість й ступінь зміни природного середовища, зумовлена як історично складеною специфікою антропогенного навантаження, так і місцевими особливостями природи, що виражається в особливій, властивій лише певній зоні, морфології ландшафтів та в межах якої певному природно-антропогенному стану земель відповідатимуть система землеробства, технології вирощування культур і їхній склад. Виходячи з цього, виокремлення економіко-ландшафтних зон проводилось на основі групування сільськогосподарських земель за ступенем однорідності впливу факторів, що визначають еколого-економічний стан земель й особливості функціонування природних ландшафтів.

Основною метою економіко-ландшафтного зонування є забезпечення екологобезпечного використання земель, яке передбачає комплексну систему заходів, направлених на освоєння, відновлення, поліпшення, охорону природного середовища, визначення ступеня змін, які виникають в ландшафтах внаслідок господарського втручання, та ефективне використання сільськогосподарських земель З огляду на це, визначено, що ефективне використання земель - це науково обґрунтоване із врахуванням довгострокових інтересів суспільства використання земель, при якому отримують максимальну користь при мінімальних витратах. Воно передбачає комплексне використання земель на основі взаємозв'язку, взаємодії й взаємозалежності усіх природних факторів навколишнього середовища та господарської діяльності. При цьому показники ефективності відображають багатофакторно-інтеграційній характер економічних і екологічних процесів за правилом зворотного зв'язку.

Звідси випливає, що основні принципи підвищення економічної ефективності екологобезпечного використання земельних ресурсів полягають у наближенні агроекосистем до природних та прогнозуванні майбутніх доходів від створення екологічно збалансованих агроекосистем. Виходячи з цього, визначено показники економічної ефективності використання сільськогосподарських земель економіко-ландшафтних зон, в основу яких покладено сукупну оцінку економічних результатів господарської діяльності та антропогенних змін природного середовища.

Ринкові відносини та негативний екологічний стан агроландшафтів обумовлюють необхідність удосконалення правових, економічних та екологічних підходів до охорони земель.

Важливими напрямами правового регулювання охорони земель є: встановлення нормативів впливу техногенних факторів на стан земель і розмірів платежів за її забруднення, економічне стимулювання охорони земель, розроблення й впровадження екологічного страхування.

У системі економічних та екологічних заходів при формуванні механізму охорони сільськогосподарських земель важлива роль, на погляд автора, належить періодичній переоцінці земельних ділянок, що перебувають у власності чи оренді з урахуванням зміни їхнього екологічного і агрохімічного стану з метою коригування їх вартості. Серед складових вказаного механізму є: фінансова та кредитна підтримка у формі прямих субсидій або податкових пільг для землекористувачів, що інвестують особисті засоби в підвищення родючості землі й поліпшення її екологічного стану, введення штрафних санкцій за неефективне господарювання, за виведення земель із сільськогосподарського обороту або необґрунтоване переведення ріллі в менш цінні земельні угіддя.

У другому розділі “Аналіз економіко-екологічного стану сільськогосподарського землекористування в досліджуваному регіоні” розкрито регіональні особливості землекористування та його охорони. Охарактеризовано природно-кліматичні умови й ландшафтні характеристики земель Рівненської області, визначено економічну ефективність використання сільськогосподарських земель.

При сприятливих загалом природних умовах на території Рівненської області є передумови для прояву багатьох деградаційних процесів, особливо при значних антропогенних навантаженнях, зокрема мають місце такі явища як прискорена водна ерозія, потенційна небезпека вітрової ерозії, евтрофікація озер, заболочування, переосушення, радіоактивне забруднення земель тощо. Значного розвитку набули несприятливі метеорологічні явища (суховії, снігопади тощо). У просторовому розміщенні негативних процесів, як і в інтенсивності їх прояву, простежується певна закономірність: процеси дефляції, заболочення, підвищення інтенсивності водної ерозії спостерігається з півночі на південь; з наближенням до південної межі області інтенсивність заболочування та дефляції знижується, а водної ерозії навпаки зростає.

Територія Рівненської області знаходиться в межах двох природно-кліматичних зон. Майже 70% території області розташовано в зоні Полісся, решта - в зоні Лісостепу. Територія області вклинюється на півдні ще і в третю географічну область, у так зване Мале Полісся та частину Подільської височини.

На території Рівненщини поширені ландшафти двох типів: поліського, з переважанням боліт, лук, соснових, дубово-соснових та дрібнолистних осиково-березових лісів, і лісостепового, з домінуванням переважно орних земель.

Природні ландшафти Рівненщини являють собою дуже складні поєднання комплексів, що неодноразово повторюються. У зоні Полісся це - місцевості болотних та лучних заплав, верхових та низинних міжрічкових боліт, піщаних (борових) масивів, межиріч на палеогенових пісках й кристалічних породах. У зоні Лісостепу - місцевості кінцево-моренних горбів і гряд, залишкових горбів, першої надзаплавної лесової тераси, другої надзаплавної лесової тераси та високих яро-балкових межиріч. У Малому Поліссі - місцевості межиріч на супіщано-суглинистих озерно-алювіальних відкладах й денудаційних межиріч з близьким заляганням крейдових мергелів. Таке розмаїття ландшафтів зумовило своєрідну структуру землекористування, де сільськогосподарські землі займають майже 969,4 тис. га, що становить 48,4% загальної площі області. У структурі сільськогосподарських угідь переважає рілля - 69,1% площі угідь, сіножаті - 13,7, пасовища - 14,4, багаторічні насадження - 1,3, перелоги - 1,5%.

Виходячи з вищенаведених характеристик структури, визначено економічну ефективність використання сільськогосподарських земель, яку покладено в основу економіко-ландшафтного зонування сільськогосподарських земель Рівненської області. Економічна ефективність була визначена, як результативність процесу виробництва сільськогосподарської продукції з врахуванням екологічного стану довкілля. Виходячи з того, що зміна екологічного стану сільськогосподарських угідь й довкілля відбувається в різних напрямах і з різною інтенсивністю, встановлено, що в даний час проявлення природно-антропогенних процесів, які формують агроландшафти в районах області, істотно відрізняється. Тому було проведено розподіл сільськогосподарських земель області за групами, виходячи із інтенсивності прояву цих процесів, а саме - водної ерозії, розчленованості території ярами, дефляції, радіоактивного забруднення, а також з врахуванням рівня родючості

Таким чином, в результаті аналізу агроекологічного стану земельних ресурсів, були виявлені території груп районів області з помірним, середнім і високим ступенями сукупного прояву ерозійних, дефляційних та інших негативних процесів. Причиною такої нерівномірності є різна екологічна стійкість сільськогосподарських земель проти антропогенного впливу. Також було виявлено, що група районів із помірним ступенем прояву деградаційних процесів розташована на найменш родючих ґрунтах (перша група районів), із середнім - на більш родючих (друга група районів), із високим - на найродючіших ґрунтах області (третя група районів).

На основі проведеного аналізу в межах вказаних груп районів, показників вартості валової продукції рослинництва на 1 га ріллі та на 1 грн витрат й урожайності основних вирощуваних в області сільськогосподарських культур у середньому за 1986 - 2006 рр., встановлено наступну тенденцію: максимальні економічні показники - 109,3% вартості валової продукції на 1 га ріллі й 102,3% окупності витрат середніх по області; найвищі значення урожайності основних культур зернових (з кукурудзою), цукрових буряків, картоплі, - відповідно 124,6, 124,9 і 113,2% від середньообласних показників, притаманні третій групі районів. Економічні показники використання сільськогосподарських земель - 105,7% вартості валової продукції на 1 га ріллі й 99,2% окупності витрат середніх по області; значення урожайності: зернові (з кукурудзою), цукрові буряки, картопля - відповідно 94,6, 100,4 і 97,3 % від середньобласних, властиві другій групі районів. Економічні показники валової продукції й окупності витрат 95 та 97,4%; урожайності зернових (з кукурудзою), цукрових буряків, картоплі - відповідно 80,7, 74,7 і 89,3% від середньообласних, визначено у першій групі районів. Отже, вказана економічна ефективність використання земельних ресурсів у сільському господарстві засвідчує: на території земель першої групи, до якої віднесено чотири адміністративні райони, вона найнижча, але при цьому стан земельних ресурсів оцінюється як екологічно стійкий. На території земель другої групи - економічна ефективність визначена як середня, а їх стан оцінюється як екологічно середньостійкий. До цієї групи віднесено п'ять районів. На території земель третьої групи економічна ефективність найвища по області, але стан земель є найгіршим і оцінюється як екологічно нестійкий. До цієї групи віднесено сім районів.

За результатами аналізу економічної ефективності використання земельних ресурсів в сільському господарстві зроблено висновок, що на території першої групи районів існуюча система землеробства практично відповідає даній групі, усуває лімітуючі чинники та не порушує у значній мірі екологічну рівновагу. На території другої групи система землеробства не повною мірою відповідає їхньому агроекологічному стану й лише частково усуває лімітуючі чинники підвищення економічної ефективності. На території третьої групи районів існуюча система землеробства не відповідає їхньому агроекологічному стану, що веде до значного зниження економічної ефективності та погіршення екологічного стану земель.

У третьому розділі «Шляхи вдосконалення сільськогосподарського землекористування на основі його економіко-ландшафтного зонування в Рівненській області» виконане економіко-ландшафтне зонування сільськогосподарських земель досліджуваного регіону, запропоновано механізм ефективного їхнього використання та розроблено напрями консервації деградованих і малопродуктивних земель економіко-ландшафтних зон.

Критерії виділення економіко-ландшафтних зон були визначені на основі аналізу факторів, що впливають на ефективність використання сільськогосподарських земель. Було розглянуто ландшафтні, ґрунтові карти, матеріали меліоративного, протиерозійного, природно-сільськогосподарського районування області, радіоактивного забруднення, рівня економічної ефективності використання земель, динаміки розораності, урожайності основних сільськогосподарських культур. На основі цих матеріалів в досліджуваній Рівненській області було виділено три економіко-ландшафтні зони.

Територія першої економіко-ландшафтної зони охоплює Зарічнянський, Дубровицький, Сарненський й Рокитнівський адміністративні райони. Друга -Володимирецький, Костопільський, Березнівський, Корецький та Радивилівський райони. Третя економіко-ландшафтна зона розташована на території Рівненського, Гощанського, Млинівського, Здолбунівського, Острозького, Демидівського та Дубнівського адміністративних районів.

Крім того, кожна економіко-ландшафтна зона вирізняється за ландшафтними характеристиками. Так, для першої економіко-ландшафтної зони притаманні рівнинні поліські ландшафти (мішано-лісові): алювіально-зандрові, озерно-зандрові, плоско-хвилясті, хвилясті закарстовані низовини та низькі плоско-хвилясті піщані й

суглинисті тераси на осадових відкладах з дерново-слабопідзолистими ґрунтами і середньопідзолистими оглеєними ґрунтами. Заплави на кристалічних породах з дерновими грунтами, болота на осадових відкладах та кристалічних породах з торф'яно-болотними ґрунтами й торфовищами. Для другої економіко-ландшафтної зони характерні також рівнинні поліські ландшафти, але широколистяно-лісові: зандрові плоско-хвилясті низовини, моренні горбисто-пасмові височини на осадових відкладах з дерново-слабопідзолистими ґрунтами, супіщаними ґрунтами. Денудаційні слабовипуклі височини на осадових відкладах з дерново-карбонатними суглинистими ґрунтами та малополіські: денудаційно плоско-хвилясті з останцевими горбами лесові височини на осадових відкладах з опідзоленими й типовими малогумусними чорноземами. Для третьої економіко-ландшафтної зони типові лісостепові ландшафти: лесові, лесово-горбогірні, хвилясто-пасмові сильно розчленовані височини на осадових відкладах з світло-сірими, сірими й темно-сірими лісовими ґрунтами та опідзоленими чорноземами. Лесовими хвилястими слабо розчленованими височинами на осадових відкладах з опідзоленими чорноземами, лесовими плоско слабо розчленованими височинами на осадових відкладах з лучно-чорноземними ґрунтами.

Основний принцип еколого-економічної оптимізації сільськогосподарських земель полягає у відповідності між формою та рівнем інтенсивності їхнього використання й ступенем екологічної стійкості агроландшафтів. Порушення такої рівноваги було виявлено в процесі аналізу використання сільськогосподарських земель економіко-ландшафтних зон та екологічного стану ландшафтів. Зокрема були виявлені площі малопродуктивних і деградованих земель області, що перебувають в обробітку, інтенсивне використання яких завдає економічних та екологічних збитків. З огляду на це, запропоновано еколого-економічну оптимізацію сільськогосподарських земель, яка виконана в межах виділених економіко-ландшафтних зон із врахуванням особливостей ландшафтних, екологічних й економічних умов їх екологобезпечного використання.

Ґрунтуючись на проведеному аналізі регіональних природно-кліматичних умов, якісної і кількісної характеристик земельних ресурсів, факторів розвитку деградаційних процесів, радіоактивного забруднення, було визначено основні напрямки та обсяги консервації орних земель.

Реалізація запропонованих заходів з консервації деградованих і малородючих ґрунтів орних земель та трансформації лукопасовищних угідь дозволяє отримати оптимізовану в екологічному відношенні структуру земельного фонду Рівненської області. В цілому по області сільськогосподарська освоєність становитиме 46,5 %, розораність - 40,3, тобто, повинні зменшитись відповідно на 3,3 і 8,2 % відносно всієї площі. В той же час, внаслідок запропонованої оптимізації структури земельних угідь шляхом консервації площа орних земель зменшиться на 208,6 тис. га, (32,2%), а площі природних кормових угідь та лісовкриті, навпаки, збільшаться відповідно на 81,4 (31,4 % площі кормових угідь) й 112,6 тис.га (14,2 % площі лісів). Обґрунтування запропонованих заходів базується на принципі локалізації деградаційних процесів та відповідності нормам екологічно стабільного землекористування.

Визначення загальної економічної ефективності проводилось для сучасного та оптимізованого використання сільськогосподарських земель шляхом обчислення річного доходу (чи прибутку) з урахуванням відвернутих екологічних збитків (у вартісному виразі) та коефіцієнта ґрунтозахисної ефективності агрофону на 1 га ріллі. Величина екологічних збитків при теперішньому використанні сільськогосподарських угідь визначалась по кожній економіко-ландшафтній зоні та в цілому по Рівненській області. При цьому враховувались найбільш розповсюджені види екологічних збитків в регіоні - змив орних земель в результаті водної ерозії і деградація грунтів внаслідок дефляції.

Результати визначення загальної економічної ефективності використання сільськогосподарських земель показали, що сучасний рівень сільськогосподарського землекористування характеризується як досить низький, зокрема, найнижча економічна ефективність спостерігається при використанні земель в першій економіко-ландшафтній зоні.

При екологобезпечному землекористуванні, яке передбачає оптимізацію використання сільськогосподарських угідь, показники економічної ефективності збільшуються, зокрема у першій економіко-ландшафтній зоні у 2,7 рази, другій - 2,9 рази, третій - 3,5 рази, в цілому по області у 3,1 рази.

Загальний економічний ефект визначався як різниця між величиною річного доходу з врахуванням коефіцієнта ґрунтозахисної ефективності агрофону й відвернутих екологічних збитків та загальними витратами. Таким чином, загальний економічний ефект в господарствах першої економіко-ландшафтної зони складає - 66 330,9 тис. грн, в господарствах другої економіко-ландшафтної зони - 207 887,6 тис. грн, третьої - 496 192,6 тис. грн, загалом по Рівненській області - 770 411,1 тис грн.

Механізм ефективного використання сільськогосподарських земель має передбачати максимальну відповідність системи землеробства екологічним, економічним, природним та ландшафтним умовам економіко-ландшафтних зон.

Отже, на території третьої економіко-ландшафтної зони найраціональніше розташовувати великі за розмірами господарства з використанням високоінтенсивних технологій з врахуванням сучасних еколого-ландшафтних принципів (господарства першого типу).

Засоби, вкладені в такі підприємства, досить швидко дадуть значний економічний ефект, що забезпечить населення доступними продуктами харчування. Також, це дасть можливість зменшити антропогенне навантаження на інших, менш продуктивних, землях.

На території другої економіко-ландшафтної зони найдоцільніше застосовувати інтегральні високо- і помірноінтенсивні системи землеробства, в яких агротехнічні заходи останніх розробок поєднуються з адаптивно-ландшафтними - з використанням механізму саморегуляції в агроценозах й принципів біологізації землеробства (господарства другого типу). Оскільки, з погіршенням грунтово-кліматичних умов застосування інтенсивних агротехнічних заходів зменшується, необхідність адаптації до ландшафту підвищується, то в першій економіко-ландшафтній зоні рекомендується впроваджувати адаптивно-ландшафтні (еколого-ландшафтні) системи землеробства (господарства третього типу) при яких лімітуюча дія несприятливих чинників використання сільськогосподарських угідь пом'якшується в основному прийомами адаптивно-ландшафтних систем шляхом максимального пристосування до місцевих умов. Необхідно відзначити, що від господарств першого типу до господарств третього типу можливість застосування інтенсивних агротехнічних заходів знижується, а необхідність адаптації до ландшафту зростає. На екологічно чистих землях доцільно формувати господарства біоорганічного землеробства, які виробляють екологічно чисту продукцію для дитячого та дієтичного харчування.

Висновки

1. У складних природних умовах Рівненської області, із посиленням негативного впливу антропогенного навантаження, зниження ефективності управління земельними ресурсами внаслідок трансформації земельних відносин відбулось погіршення стану сільськогосподарських земель. Запропоноване економіко-ландшафтне зонування є науково обґрунтованим підходом до розв'язання цієї проблеми, який охоплює економічний, екологічний і ландшафтний аспекти сільськогосподарського землекористування.

2. У процесі дослідження встановлено, що для екологобезпечного сільськогосподарського землекористування потрібне всебічне й досконале вивчення економічних умов та екологічних особливостей території регіону, об'єктивне врахування низки природних та антропогенних факторів, які впливають на використання сільськогосподарських земель. Тому обґрунтованим теоретико-методологічним підходом до їх екологобезпечного використання визначено проведення регіонального економіко-ландшафтного зонування сільськогосподарських земель. Його сутність полягає у формуванні відносно однорідних за економічними, екологічними і природними умовами територій, у межах яких забезпечуватиметься збалансованість еколого-економічного розвитку, на основі такої організації використання земель та системи землеробства, яка найповніше враховувала б природні властивості земельних ресурсів.

3. Теоретичне обґрунтування вказаного зонування сільськогосподарських земель дає підставу стверджувати, що виокремлення економіко-ландшафтних зон, у межах яких певному природно-антропогенному стану земель відповідатимуть організаційно-господарські заходи, технології вирощування сільськогосподарських культур та їхній склад, полегшить урахування повного комплексу агроекологічних умов, факторів і режимів, необхідних для організації екологобезпечного використання й охорони земель, зростання ефективності сільськогосподарського виробництва. З другого боку, таке зонування сільськогосподарських земель забезпечуватиме інформаційно-територіальну основу для ефективного з економічного та екологічного поглядів використання земель із дотриманням необхідного балансу між навколишнім ландшафтом і результатами антропогенної діяльності.

4. Економічна ефективність використання земельних ресурсів при екологобезпечному використанні сільськогосподарських земель розглядається як відношення рентабельності виробництва до використаного енергетичного потенціалу природних ресурсів і невідновлюваної енергії, у тому числі й на усунення наслідків антропогенного втручання. На основі цього аргументовано, що показники економічної ефективності відображають багатофакторно-інтеграційній характер взаємозв'язку і взаємозалежності економічних і екологічних процесів за принципом зворотного зв'язку.

5. Вибір території Рівненської області в якості репрезентативної моделі для проведення та застосування економіко-ландшафтного зонування сільськогосподарських земель зумовлене відносно складною ландшафтною структурою, багатогалузевим господарством, значним техногенним навантаженням й антропогенним перетворенням ландшафтів. Економіко-ландшафтне зонування сільськогосподарських земель, проведене на основі аналізу економічних, екологічних і природних умов сприятиме теоретичному обґрунтуванню та практичному вирішенню проблеми екологобезпечного використання земель цієї області.

6. З метою розроблення економіко-ландшафтного зонування сільськогосподарських земель, було досліджено ефективність теперішньої структури землекористування області та ступінь антропогенної трансформації ландшафтів шляхом виявлення їх сучасного екологічного стану й встановлення залежності змін від інтенсивності антропогенних навантажень. В результаті цього виявлено території з помірним, середнім і високим ступенями проявлення ерозійних, дефляційних та інших негативних процесів. Також встановлено, що причиною такої нерівномірності є різна екологічна стійкість сільськогосподарських земель проти антропогенного впливу. Це дало змогу об'єднати райони області у три групи на основі економічних показників використання сільськогосподарських земель та екологічної стійкості. Оцінка масштабів і глибини антропогенної трансформації ландшафтних систем дала змогу визначити пріоритетні заходи (залежно від ступеня трансформації) щодо охорони, підтримання та відтворення їхньої екологічної стійкості.

7. Основні критерії виділення економіко-ландшафтних зон були визначені на основі аналізу факторів, які впливають на ефективність використання сільськогосподарських земель з урахуванням ландшафтних особливостей. Таким чином, у досліджуваній області виділено три економіко-ландшафтні зони. Територія кожної із них вирізняється економічними, екологічними, сільськогосподарськими та природно-ландшафтними умовами, які характеризують еколого-економічну ефективність використання сільськогосподарських земель.

8. Аналіз якісного і кількісного стану сільськогосподарських земель, деградаційних процесів у межах економіко-ландшафтних зон, виявив наявність деградованих та малопродуктивних сільськогосподарських земель. Відповідно до цього було визначено основні напрями й обсяги консервації сільськогосподарських угідь шляхом регенерації та трансформації деградованої й малопродуктивної ріллі та кормових угідь, виходячи з еколого-економічної доцільності їх використання за тим чи іншим призначенням. Це дає можливість отримати оптимізовану в екологічному відношенні структуру земельного фонду Рівненської області. В цілому по області сільськогосподарська освоєність має становити 46,5, розораність - 40,3 %, тобто повинні зменшитися відповідно на 3,3 і 8,2 % щодо всієї площі. Водночас, в результаті запропонованої оптимізації структури земельних угідь шляхом консервації, площа орних земель зменшиться на 208,6, (32,2%), площа природних кормових угідь і лісовкриті площі, навпаки, збільшаться відповідно на 81,4 тис. га (31,4 % площі кормових угідь) та 112,6 тис. га (14,2 % площі лісів). Обґрунтування запропонованих заходів базується на принципі локалізації деградаційних процесів і відповідності нормам екологічного землекористування.

9. Результати визначення загальної економічної ефективності використання сільськогосподарських земель засвідчили, що сучасний рівень сільськогосподарського землекористування характеризується як досить низький. Зокрема найнижча економічна ефективність спостерігається при використанні земель у першій економіко-ландшафтній зоні. При екологобезпечному землекористуванні, яке передбачає оптимізацію використання сільськогосподарських угідь, показники загальної економічної ефективності зростають: у першій економіко-ландшафтній зоні - у 2,7, другій - 2,9, третій - 3,5 й у цілому по області - в 3,1 рази.

10. Загальний економічний ефект, розрахований як різниця між величиною річного доходу, з урахуванням відвернутих екологічних збитків, та загальними витратами, в господарствах першої економіко-ландшафтної зони становитиме - 66 330,9 тис. грн, другої - 207 887, третьої - 496 192,6 тис. грн, а загалом по області - 770 411тис. грн.

11. З метою екологобезпечного використання сільськогосподарських земель області запропоновано механізм ефективного їх використання, який передбачає максимальну відповідність системи землеробства (рівня агротехнологій) екологічним, економічним природним і ландшафтним умовам економіко-ландшафтних зон. З огляду на це, на території третьої економіко-ландшафтної зони найраціональніше розташовувати великі за розмірами господарства із застосуванням високоінтенсивних технологій з урахуванням сучасних еколого-ландшафтних принципів (господарства першого типу). На території другої економіко-ландшафтної зони найдоцільніше впроваджувати інтегральні високо- та помірноінтенсивні системи землеробства, в яких агротехнічні заходи останніх розробок поєднуються з адаптивно-ландшафтними, з використанням механізмів саморегуляції в агроценозах і принципів біологізації землеробства (господарства другого типу). Оскільки у міру погіршення грунтово-кліматичних умов застосування інтенсивних агротехнічних заходів зменшується, а необхідність адаптації до ландшафту зростає, на території першої економіко-ландшафтної зони рекомендується впроваджувати адаптивно-ландшафтні (наприклад, еколого-ландшафтні) системи землеробства (господарства третього типу).

ландшафтний земля екологобезпечний

Список праць опублікованих за темою дисертації

1. Купріянчик І.П. Еколого-економічна оптимізація використання земель сільськогосподарського призначення (регіональний аспект) / І.П. Купріянчик // Землеустрій та кадастр. - 2005. - №2. - С. 98 - 100.

2. Купріянчик І.П. Раціональне використання сільськогосподарських земель на регіональному рівні / І.П. Купріянчик // Землеустрій та кадастр. - 2005. - №4. - С. 65 - 68.

3. Купріянчик І.П. Екологічний аспект використання меліорованих земель / І.П. Купріянчик // Землевпорядний вісник - 2006. - №2. - С. 64 - 68.

4. Купріянчик І.П. До проблеми раціонального планування використання та охорони земель / І.П. Купріянчик // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2006. - Вип.104. - С.241 - 245.

5. Купріянчик І.П. Економіко-ландшафтне зонування земель як наукова основа їх екологобезпечного використання на регіональному рівні / І.П. Купріянчик // Землеустрій та кадастр. - 2008. - №4. - С. 64 - 70.

6. Купріянчик І.П. До питання еколого-економічної ефективності використання сільськогосподарських земель / І.П. Купріянчик: materialy матеріали II міжнародної науково-практичної конференції [“Wykszta cenie i nauka bez granic - ` 2005, (ekonomiczne nauki)“], (, 19-27 грудня, 2005р). - Przemysl - Praha, 2005. - С. 74 - 77.

7. Купріянчик І.П. Нормування, як елемент оптимізації використання земельних ресурсів / І.П. Купріянчик: матеріали міжнародної наукової конференції студентів, аспірантів і молодих учених [“Екологізації сталого розвитку агросфери, культурний грунтогенез і ноосферна перспектива інформаційного суспільства”] - Х.: Харк. держ. аграр. ун-т ім. В.В. Докучаєва, 2006. - С.169 - 171.