Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки"

Української акадамії аграрних наук

державна фінансова підтримка аграрного сектору України

Спеціальність: 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Комарова Інна Валентинівна

Київ - 2009

Анотація

Комарова І.В. Державна фінансова підтримка аграрного сектору України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит. - Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки" Української академії аграрних наук, Київ, 2008.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних, методичних та практичних питань державної підтримки аграрного сектору України в контексті інтеграції у європейський та світовий економічний простір.

На основі економіко-статистичного аналізу ризикованості сільськогосподарського виробництва в Україні обґрунтовано об'єктивну необхідність державної підтримки аграрного сектору. Подано оцінку сучасного стану державної підтримки аграрного сектору України, її відповідності сучасним світовим тенденціям. Систематизовано та удосконалено систему показників оцінки ефективності державної підтримки аграрного сектору України.

Обґрунтовано пропозиції щодо форм, методів, обсягів та змін у структурі державної підтримки аграрного сектору України з урахуванням зобов'язань, прийнятих Україною при вступі до СОТ.

Ключові слова: державна підтримка аграрного сектору, підтримка виробників сільськогосподарської продукції, підтримка ринкових цін, видатки бюджету на сільське господарство, показники оцінки державної підтримки сільського господарства, бюджетна підтримка, дотації, доплати, пільги з податку на додану вартість, зобов'язання по скороченню підтримки.

Аннотация

Комарова И.В. Государственная финансовая поддержка аграрного сектора Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08 - деньги, финансы и кредит. - Национальный научный центр "Институт аграрной экономики" Украинской академии аграрных наук, Киев, 2008.

В диссертации раскрыты теоретические, методические и практические вопросы государственной поддержки аграрного сектора Украины в контексте интеграции в европейское и мировое экономическое сообщество.

Исследованы исторические трансформации и современные тенденции государственной поддержки цен и доходов сельхозпроизводителей. Рассмотрены основные подходы к проблеме поддержки сельского хозяйства, сформировавшиеся в зарубежной литературе. Предложено выделение переходного подхода как более соответствующего ситуации в Украине и странах постсоветского пространства. Доказано, что в мировой экономике не существует прямой связи между объемами поддержки сельского хозяйства и степенью его развития в стране, а также с долей страны в мировом сельхозпроизводстве.

На основе экономико-статистического анализа рискованности сельхозпроизводства в Украине обоснована объективная необходимость государственной поддержки аграрного сектора. Выявлено три этапа законодательного регулирования господдержки аграрного сектора в Украине: становления (1990-1991 гг.), развития (1992-1998 гг.), стабилизации (с 1999 года).

Исследовано состояние участия бюджетов Украины в финансировании сельского хозяйства. Определено, что существующая бюджетная классификация затрудняет анализ эффективности государственной поддержки сельского хозяйства. При этом при условии включения в общую сумму поддержки кроме расходов Министерства аграрной политики также расходов других распорядителей по статьям "Сельское хозяйство" и "Исследования и разработки в сельском хозяйстве" их удельный вес в общих расходах бюджета составляет не менее 5% ежегодно.

С использованием международных показателей оценена эффективность государственного регулирования аграрного сектора Украины в международном сравнении. Проведена оценка поддержки производителей и потребителей сельхозпродукции, а также оценка совокупной поддержки сельского хозяйства. Выявлены особенности соотношения указанных показателей, характерные для Украины в сравнении с развитыми странами: нестабильность поддержки, наличие периодов, когда потребители сельхозпродукции субсидировались за счет производителей, а также периодов, когда и производители и потребители субсидировались за счет налогоплательщиков.

Предложены новые показатели для оценки эффективности государственной поддержки сельского хозяйства: коэффициент внутреннего обеспечения и коэффициент экспортной конкурентоспособности. Расчет предложенных показателей позволил утверждать, что внутренняя обеспеченность сельхозпродукцией в Украине характеризуется большей стабильностью, но является ниже экспортной конкурентоспособности. Выявлено наличие потенциала улучшения внутреннего обеспечения сельхозпродукцией.

На основе эконометрических расчетов исследована степень влияния господдержки на производство сельхозпродукции в Украине. Построены уравнения, пригодные для прогнозирования развития животноводства. Выявлено, что уменьшение общей суммы бюджетных расходов на сельское хозяйство на 1% приведет к уменьшению производства сельхозпродукции на 0,57%, рентабельности сельхозпроизводства - на 0,2-3,6 процентных пункта.

Предложены наиболее приоритетные задачи поддержки аграрного сектора в Украине по четырем направлениям: поддержка сельхозпроизводства, поддержка оптимизации ресурсного потенциала отрасли, поддержка развития аграрного рынка, поддержка развития социальной сферы села и сельских территорий. Все мероприятия предлагается осуществлять в двух формах: организационно-методологической и законодательно-нормативной.

Обосновано, что отсутствие законодательного распределения бюджетной поддержки на мероприятия по поддержке сельхозпроизводства и мероприятия по развитию сельских территорий делают невозможной реальную оценку влияния государственной поддержки на аграрный сектор. Предложенные автором изменения существующей бюджетной классификации позволят обеспечить более рациональное планирование расходов на поддержку аграрного сектора и действенный контроль над целевым использованием бюджетных средств.

Выявлено, что по классификации СОТ большинство расходов бюджета на сельское хозяйство в Украине подлежат сокращению как оказывающие искажающий эффект на торговлю. Предложено сократить выплату дотаций на 1 га посевов до уровня не более 5% стоимости продукции. За счет высвобождения средств предлагается увеличить объемы финансирования животноводства, а именно доплат за проданную перерабатывающим предприятиям продукцию.

На основании результатов опроса, проведенного среди руководителей и бухгалтеров сельхозпредприятий подтверждено, что государственная поддержка за счет средств НДС для сельхозпроизводителей является наиболее эффективной. Предлагается сохранить данный вид поддержки, разработав новый механизм, а также усовершенствовать механизмы предоставления других видов поддержки.

Ключевые слова: государственная поддержка аграрного сектора, поддержка производителей сельхозпродукции, поддержка рыночной цены, расходы бюджета на сельское хозяйство, показатели оценки государственной поддержки сельского хозяйства, бюджетная поддержка, дотации, доплаты, льготы по налогу на добавленную стоимость, обязательства по сокращению поддержки.

Summary

Komarova I.V. State financial backing of agrarian sector in Ukraine. - Manuscript.

The thesis presented for a scientific degree of candidate economic sciences in specialty 08.00.08 - money, finances and credit. - National scientific centre "Institute of agrarian economics" of the Ukrainian academy of agrarian sciences, Kyiv, 2008.

The dissertation is devoted research of theoretical, methodical and practical questions of state support of agrarian sector in Ukraine in the context of integration in European and world economic space. On the basis of economical and statistic analysis of risk of agricultural production in Ukraine an author grounds objective necessity of state support of agrarian sector. An author estimated the existent state support of agrarian sector in Ukraine and accordance of it modern world tendencies. The system of indexes of estimation of efficiency of state support of agrarian sector in Ukraine is systematized and improved.

Suggestions are grounded in relation to forms, methods, volumes, and also changes in the structure of state support of agrarian sector taking into account the accepted obligations by Ukraine at entering to WTO.

Keywords: state support of agrarian sector, support of producers of agricultural produce, support of market prices, expenditures of budget on agriculture, quantitative indexes of estimation of state support of agriculture, budgetary support, grants, additional charges, privileges from a value-addedtax, obligation is in relation to reduction of support.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Дослідження сучасного стану державної підтримки аграрного сектору набуває важливого значення з огляду на незаперечну значущість сільського господарства для економіки країни. Окреслення існуючих проблем у фінансуванні сільського господарства має стати підґрунтям для формування державної концепції підтримки аграрного сектору та розробки відповідних законодавчих актів для її реалізації у відповідності до цілей та завдань конкретного етапу розвитку економіки країни, а також у контексті членства України у Світовій організації торгівлі та реалізації стратегії євроінтеграції.

Проблемам державної підтримки аграрного сектору присвятили свої праці зарубіжні та вітчизняні вчені: М. Аткінсон, Д. Вінсент, Т. Джослінг, К. Зулауф, Дж.Кейнс, Ж. Кіркпатрік, фон Крамон-Таубадель, У.Кьостер, У. Мойер, С. Робінсон, Л. Стокель, Л. Твітен, М. Трейсі, Л. Штріве, Н. Борхунов, Р. Качуков, Є. Сєрова, І. Ушачов, В. Хужин, О.Шик, П. Гайдуцький, М. Гладій, М. Дем'яненко, С. Дем'яненко, С. Зоря, І. Кобута, М. Кропивко, П. Лайко, П.Стецюк, В. Онегіна, Т. Осташко, П. Саблук.

На сьогодні потребують більш повного розкриття питання оцінки ефективності бюджетної підтримки аграрного сектору, відповідності обсягів та структури підтримки сучасним світовим тенденціям. Актуальними є проблеми обґрунтування доцільності запровадження нових бюджетних програм, а також розбудови економічної, інформаційної, організаційної та нормативно-правової складових механізму підтримки аграрного сектору. Необхідними є узагальнення існуючого досвіду, оцінка сучасного стану державної підтримки аграрного сектору та окреслення перспектив його подальшого розвитку.

Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження проведене згідно з науково-дослідними темами Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки" Української академії аграрних наук: "Формування системи та механізмів фінансово-кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників у ринкових умовах" (державний реєстраційний номер 0102U000266, термін виконання: 2001-2005 роки) та "Методологія формування ефективних фінансових механізмів регулювання відносин агроформувань з фінансово-кредитною системою" (державний реєстраційний номер 0106U006639, термін виконання: 2006-2010 роки). Її результати використані при виконанні теми науково-дослідної роботи кафедри економіки підприємств Бердянського університету менеджменту і бізнесу "Організаційно-економічний механізм ефективного використання потенціалу суб'єктів підприємницької діяльності регіону" (державний реєстраційний номер 0107U002186, термін виконання: 2006-2010 роки).

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методичних положень та практичних рекомендацій стосовно вдосконалення механізму державної фінансової підтримки аграрного сектору України в контексті інтеграції України у європейський та світовий економічний простір.

Відповідно до поставленої мети в роботі сформульовано наступні завдання:

- виявити роль державної підтримки в системі регулювання аграрного сектору, систематизувати концепції державного регулювання аграрного сектору спираючись на дослідження світового досвіду;

- довести об'єктивну необхідність державної підтримки аграрного сектору на основі економіко-статистичного аналізу ризикованості сільськогосподарського виробництва в Україні, виділити етапи становлення та розвитку державної підтримки аграрного сектору в Україні;

- дати оцінку сучасного стану та тенденцій розвитку бюджетної підтримки аграрного сектору України;

- дати оцінку відповідності підтримки сільського господарства України сучасним світовим тенденціям та виявити її особливості, спираючись на показники, використовувані у світовій практиці для оцінки ефективності державної підтримки аграрного сектору;

- систематизувати та удосконалити систему показників оцінки ефективності державної підтримки аграрного сектору;

- обґрунтувати пропозиції щодо форм та методів бюджетної підтримки аграрного сектору в Україні з урахуванням вітчизняних особливостей та зарубіжного досвіду;

- встановити вплив наслідків вступу України до СОТ на можливий обсяг і структуру загальної підтримки агарного сектору та запропонувати можливі способи досягнення обсягів і структури сукупного виміру підтримки прийнятим Україною зобов'язанням.

Об'єктом дослідження є механізм державної фінансової підтримки аграрного сектору.

Предмет дослідження - сукупність теоретико-прикладних та методичних аспектів формування і функціонування механізму державної фінансової підтримки аграрного сектору України.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи.

Наукові результати, які характеризують новизну виконаного дослідження, полягають в наступному.

Вперше:

- запропоновано використання нових показників оцінки ефективності державної підтримки аграрного сектору: коефіцієнту внутрішньої забезпеченості та коефіцієнту експортної конкурентоспроможності;

- виявлено залежність обсягів виробництва в Україні окремих видів сільськогосподарської продукції від обсягів бюджетної підтримки.

Удосконалено:

- систему показників оцінки ефективності державного регулювання розвитку аграрного сектору, до якої запропоновано включити показники, використовувані у світовій практиці та традиційні показники оцінки ефективності виконання бюджетних програм;

- систематизацію бюджетної підтримки аграрного сектору: виокремлено дві форми та чотири напрями бюджетної підтримки аграрного сектору; розроблено класифікацію кожного напряму бюджетної підтримки з виділенням найбільш пріоритетних програм фінансування аграрного сектору; систематизовано види та способи бюджетної підтримки виробників сільськогосподарської продукції за умови реалізації продукції тваринництва за різними каналами збуту; запропоновано зміни до бюджетної класифікації видатків, розпорядником яких є Міністерство аграрної політики України.

Дістали подальшого розвитку:

- теоретичні положення щодо концепцій та підходів державного регулювання аграрного сектору: обґрунтовано необхідність врахування при розробці аграрної політики України положень концепцій глобальності та мультифункціональності сільського господарства; стабілізаційного, соціально-гуманітарного та суспільно-регулятивного підходів; гіпотез оптимального бюджету (аналітичної гіпотези та гіпотези загальної рівноваги);

- теоретико-методичні та практичні аспекти функціонування механізму державної підтримки аграрного сектору України: виокремлено етапи становлення та розвитку державної підтримки агарного сектору в Україні та обґрунтовано її об'єктивну необхідність; оцінено існуючий стан участі бюджетних коштів у фінансуванні аграрного сектору;

- дослідження особливості державної підтримки аграрного сектору України у міжнародному порівнянні;

- пропозиції стосовно оптимізації державної підтримки аграрного сектору України, зокрема: посилення ролі місцевих бюджетів у фінансуванні виробництва продукції сільського господарства та розвитку сільських територій; вдосконалення обліку та аналізу бюджетної підтримки сільського господарства в управліннях агропромислового розвитку райдержадміністрацій; впровадження продовольчої допомоги населенню як програми, спроможної забезпечити стабільний попит на сільськогосподарську продукцію; перспектив трансформації державної підтримки аграрного сектору у відповідності до прийнятих Україною зобов'язань стосовно обсягів сукупного виміру підтримки відповідно до вимог СОТ.

Практичне значення проведеного дослідження полягає у: можливості використання результатів при розробці концепції державної фінансової підтримки аграрного сектору та реалізації стратегії євроінтеграції; можливості впровадження нової бюджетної програми - державної продовольчої допомоги дітям з малозабезпечених сімей; можливості впровадження змін до програмної класифікації видатків державного бюджету, розпорядником яких є Міністерство аграрної політики України.

На практиці результати дослідження використовуються в роботі Управління агропромислового розвитку Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області (довідка №300 від 09.07.2008р.), ДП "Бердянський завод сільгосптехніки ВАТ "Бердянський "Агротехсервіс" (довідка №154 від 18.07.2008р.), Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції (довідка №8891/10/04 від 09.07.08р.).

Матеріали дослідження, основні положення і висновки роботи використовуються в навчальному процесі Бердянського університету менеджменту і бізнесу під час викладання та підготовки навчально методичного забезпечення дисциплін "Фінанси", "Бюджетна система України", "Державне регулювання економіки", "Податкова система України", "Оподаткування підприємств" (довідка №01-238 від 08.07.2008р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Основні наукові результати, розробки та рекомендації, що містяться в роботі, виконані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження, викладені в дисертації, дістали відображення у наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, а також доповідались на 2-ій міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених "Економіка і маркетинг у ХХІ сторіччі" (Донецьк, ДонДТУ, 20-22 квітня 2001р.); міжнародній науковій конференції "Десять років незалежності України: минуле та сучасне державотворення" (Бердянськ, 24-25 травня 2001р.); міжрегіональній науково-практичній конференції "Соціально-економічні проблеми та перспективи розвитку підприємницької діяльності: регіональний аспект" (Бердянськ, 6 квітня 2006р.); міжнародній науково-практичній конференції "Державотворчі процеси і соціально-економічні моделі розвитку України на сучасному етапі" (Бердянськ, 31 травня - 2 червня 2007р.); всеукраїнській науково-практичній конференції "Наукові концепції та практика реалізації стратегій інноваційного розвитку України та її регіонів" (Донецьк, 5-6 листопада 2007р.).

2. основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано вибір і актуальність теми, визначено мету, об'єкт та предмет дослідження, сформульовано основні завдання й методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі "Теоретичні засади функціонування механізму державної підтримки аграрного сектору" досліджено історичні трансформації та сучасні тенденції державної підтримки аграрного сектору, спираючись на ризикованість сільськогосподарського виробництва обґрунтовано об'єктивну необхідність підтримки аграрного сектору в Україні, виявлено етапи становлення та розвитку державної підтримки аграрного сектору в Україні.

У сучасній науці сформувалось декілька підходів до регулювання аграрного сектору. В працях зарубіжних дослідників виділяється чотири концепції, які відрізняються тлумаченням їх авторами природи сільського господарства, особливостей його функціонування, завдань та інструментів аграрної політики, об'єктів державної підтримки: традиційна концепція (аграрний фундаменталізм), нова концепція (ринковий підхід), концепція мультифункціональності сільського господарства (Європейська фермерська модель), концепція глобальності сільського господарства (агропромислова модель). Оскільки в країнах пострадянського простору АПК в процесі свого розвитку трансформується в агробізнес, переживаючи перехідну стадію, то автор вважає виправданим виділення п'ятої концепції - перехідної, яка характеризується відсутністю системності у постановці завдань аграрної політики та використанням широкого кола її інструментів.

На думку автора, сьогоднішньому стану аграрної політики України більш відповідає перехідна концепція. Концепція мультифункціональності сільського господарства (фермерська модель) може бути використана при розробці положень аграрної політики нашої країни на найближчу перспективу, як така, що враховує потреби процесу євроінтеграції. Разом з тим, в основу стратегічних завдань аграрної політики має бути покладена концепція глобальності сільського господарства (агропромислова модель), оскільки вона найбільше відповідає потребам країн з високим значенням аграрного сектору та створює передумови забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної сільськогосподарської продукції на світових ринках. При розробці сучасної аграрної політики обов'язково мають використовуватись стабілізаційний, соціально-гуманітарний та суспільно-регулятивний підходи; крім того - гіпотези оптимального бюджету (аналітична гіпотеза та гіпотеза загальної рівноваги). Це дозволить узгодити цілі та задачі аграрної політики із потребами аграріїв, споживачів і суспільства.

В дисертації розрахунково доведено, що світогосподарський розвиток характеризується слабким взаємозв'язком між обсягами державної підтримки сільського господарства та ступенем розвитку сільського господарства в країні, її часткою у світовому виробництві сільськогосподарської продукції. Разом з цим, загальні обсяги державної підтримки сільського господарства у світі залишаються значними, посилюється конкуренція між країнами на світовому ринку сільськогосподарської продукції. Це дозволяє стверджувати, що ефективна державна підтримка аграрного сектору може суттєво сприяти зростанню частки України на світовому ринку, і, як наслідок - забезпечити сталі експортні надходження.

Необхідність державного регулювання аграрного сектору України значною мірою спричинена існуванням підвищеної ризикованості сільськогосподарського виробництва, що підкріплено наведеними в роботі аналітичними даними.

Виявлено три етапи у законодавчому регулюванні державної підтримки аграрного сектору: 1 етап - становлення: 1990-1991 роки; 2 етап - розвитку: 1992-1998 роки; 3 етап - стабілізації: з 1999 року.

У другому розділі "Сучасний стан державної фінансової підтримки аграрного сектору України" досліджено стан участі бюджетних коштів у фінансуванні аграрного сектору, проведено оцінку державного регулювання аграрного сектору з використанням міжнародних показників, визначено ефективність бюджетної підтримки.

В результаті проведеного аналізу обсягів бюджетного фінансування сільського господарства в Україні виявлено, що за існуючої бюджетної класифікації на його розвиток впливають всі видатки, здійснювані Міністерством аграрної політики України (80,6%), а також видатки, здійснювані іншими розпорядниками (19,4%) за статтями "Сільське господарство" та "Дослідження і розробки у галузі сільського господарства". Всіма розпорядниками за статтею "Сільське господарство" фінансується 76,2% загальної суми видатків, за статтею "Дослідження і розробки у галузі сільського господарства" - 5,2%, за іншими статтями - 18,6%. За умови врахування всіх зазначених видатків їх частка у загальних видатках бюджету становить не менше 5% щороку (рис. 1).

Обґрунтовано, що об'єктивний аналіз обсягів та структури зазначених видатків ускладнюється існуючою бюджетною класифікацією, що спричиняє необхідність її удосконалення.



Рис. 1. Динаміка частки видатків, що впливають на розвиток сільського господарства у загальній сумі видатків державного бюджету

На основі проведеного аналізу на регіональному рівні виявлено, що для виробників сільськогосподарської продукції серед всіх бюджетних видатків найбільш важливою є бюджетна підтримка виробництва продукції рослинництва і тваринництва, однак податкові пільги з ПДВ перевищують цей вид бюджетної дотації в чотири рази.

Для вдосконалення та автоматизації обліку й аналізу бюджетної підтримки сільського господарства розроблено "Книгу обліку та аналізу фінансової підтримки виробництва продукції рослинництва і тваринництва", яку використовує в роботі Управління агропромислового розвитку райдержадміністрації Бердянського району.

Обґрунтовано необхідність посилення ролі місцевих бюджетів у фінансуванні виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку сільських територій. Запропоновано реорганізувати розподіл повноважень між бюджетами таким чином, щоб з місцевих бюджетів фінансувались видатки на соціальний розвиток села та на підтримку виробництва продукції тваринництва, оскільки ці видатки є найбільш наближеними до споживачів бюджетних послуг. Для забезпечення необхідних обсягів бюджетних ресурсів пропонується переглянути перелік коштів, що закріплюються за місцевими бюджетами. Разом з тим має бути законодавчо закріплено, що видатки на сільське господарство повинні становити не менше 5% видатків місцевих бюджетів. З метою забезпечення дольової участі у фінансуванні довготривалих інвестиційних проектів, запропоновано створити у кожному районі Муніципальний фонд розвитку сільського господарства, співзасновником якого має виступати райдержадміністрація.

Виявлено особливості державної підтримки аграрного сектору України у міжнародному порівнянні. З причин існування різноманітних інструментів державного регулювання аграрного сектору, а також враховуючи необхідність здійснення міжнародних порівнянь, пропонується використовувати при розробці аграрної політики України показники оцінки державної підтримки сільського господарства, розраховувані Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), які базуються на порівнянні внутрішніх цін на продукцію сільського господарства із світовими цінами.

Показники оцінки підтримки виробників сільськогосподарської продукції призначені для визначення рівня субсидування або оподаткування вітчизняного виробника. Позитивне значення цих показників свідчить про підтримку виробника, негативне - про його оподаткування. На думку автора різка зміна підтримки з позитивної у 1991 році (65,21%) на від'ємну у 1992 (-52,58%), спричинена не тільки тим, що держава скоротила підтримку аграрного сектору, продовжуючи вести політику обмеження експорту і підтримки імпорту. Така ситуація була спричинена також макроекономічними факторами: різким знеціненням національної валюти та відсутністю розвиненої інфраструктури, що зумовило значний розрив між внутрішніми та світовими цінами (внутрішні ціни у 1992 році становили лише 66% світових, що є найнижчим показником за досліджуваний період). Автор стверджує, що на негативну ситуацію підтримки аграріїв в Україні та на її наслідки негативно вплинули не стільки обсяги та структура прямої бюджетної підтримки та податкових пільг, скільки неспроможність держави забезпечити підтримку ринкових цін.

Показники оцінки підтримки споживачів сільськогосподарської продукції призначені для визначення рівня субсидування або оподаткування споживачів. Позитивне значення цих показників свідчить про підтримку вітчизняного споживача, негативне - про його оподаткування. Період 1986-1991 років характеризувався наданням підтримки виробникам саме за рахунок трансфертів від споживачів. Підтримка аграрного сектору в Україні має суттєву відмінність від розвинених країн: вона зазнавала значних коливань то на користь виробників (1997, 1998, 2000, 2001, 2005 роки), то споживачів (1992, 1995, 1996, 2002, 2003 роки). У 1993, 1994, 1999, 2004 роках позитивну підтримку (за рахунок платників податків) мали як виробники, так і споживачі. Автор вважає, що саме вітчизняна практика підтримки споживачів за рахунок виробників (що не відповідає світовим тенденціям) і стала однією з причин занепаду аграрного сектору України.

Проведені розрахунки дозволили підтвердити висновок про неефективність бюджетних видатків на підтримку виробників. Ця підтримка здійснюється за рахунок платників податків, причому платники податків оподатковуються в більшій мірі, ніж підтримуються виробники, що говорить про існування суспільних втрат. Означена ситуація є характерною для України та Російської Федерації, натомість суттєво відрізняється від тенденцій, що склались у розвинених країнах.

Основним показником, що дозволяє оцінити обсяги загальної підтримки сільського господарства є показник загальної підтримки (TSE), який дорівнює сумі підтримки виробників (PSE) та бюджетного фінансування загальних послуг (GSSE). В структурі загальної підтримки аграрного сектору в Україні (2788 млн. грн.) 57% припадає на PSE і 43% - на GSSE. TSE розраховується в абсолютному та відсотковому виразі, що дозволяє проаналізувати в динаміці частку сукупних трансфертів у ВВП (рис. 2).



Рис. 2. Динаміка загальної підтримки сільського господарства в Україні та країнах ОЕСР

В Україні значення показника TSE(%) у період з 1992 по 2005 роки зазнавало значних коливань: від -20,2% до 4,65%, на відміну від стабільної ситуації по країнах ОЕСР (1,17-1,86%). Крім того, у 1992, 1995, 1996, 2002 та 2003 роках сільське господарство в Україні не субсидувалось: обсяги підтримки мали від'ємне значення, отже мало місце вилучення коштів з галузі.

Проведений в роботі аналіз підтримки виробників та споживачів сільськогосподарської продукції дозволив виявити особливості, характерні для України, а саме: нестабільність підтримки; наявність періодів, у яких споживачі сільськогосподарської продукції субсидувались за рахунок виробників, а також періодів, у яких і споживачі і виробники субсидувались за рахунок платників податків.

Для комплексної оцінки впливу державного регулювання на аграрний сектор України пропонується використовувати показники, використовувані у світовій практиці та загальноприйняті показники оцінки виконання бюджетних програм: показники витрат та показники результативності.

Вплив державного регулювання на конкурентоспроможність аграрного сектору пропонується визначати, розрахувавши забезпеченість власних потреб країни у продовольстві, частку експорту сільськогосподарської продукції у внутрішньому виробництві, у світовому експорті. Проведені розрахунки дозволили дійти висновку, що конкурентоспроможною на світових ринках переважно є українська продукція рослинництва. Розрахунок коефіцієнтів кореляції між показниками конкурентоспроможності аграрного сектору та показниками підтримки (PSE%, CSE%, NPCp, NPCc) дозволив стверджувати, що державна підтримка у 1996-2006 роках та конкурентоспроможність аграрного сектору не є взаємозалежними показниками, оскільки коефіцієнти кореляції не перевищують 0,34.

Автор вважає, що оцінювати забезпечення внутрішніх потреб країни продуктами харчування та експортну конкурентоспроможність сільськогосподарської продукції можна з урахуванням світових порівнянь.

Оцінювати ступінь забезпечення внутрішніх потреб країни у продовольстві пропонується шляхом розрахунку коефіцієнтів внутрішньої забезпеченості для окремих видів продукції (PDC_i) та загального по країні (PDC):

(1)

де PDC_i (Provide Domestic Coefficient) - коефіцієнт внутрішньої забезпеченості;

SWР_і (Share of world production) - частка країни у світовому виробництві і-го виду с/г продукції;

SWС_i (Share of world consumer) - частка країни у світовому споживанні і-го виду с/г продукції.

(2)

де P_i^C - виробництво країною і-го виду с/г продукції;

P_i^W - світовий обсяг виробництва і-го виду с/г продукції;

С_i^C - споживання країною і-го виду с/г продукції;

С_i^W - світовий обсяг споживання і-го виду с/г продукції.

У випадку, якщо розраховані PDC_i та PDC є більшими за 1, внутрішні потреби країни у сільськогосподарській продукції задовольняються власним виробництвом, і навпаки (табл. 1).

Для оцінки конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції в динаміці автор пропонує розраховувати коефіцієнти експортної конкурентоспроможності для окремих видів продукції (CEC_i) та загальний по країні (CEC):

(3)

де CEC_i (Competitiveness Export Coefficient) - коефіцієнт експортної конкурентоспроможності;

SWE_i (Share of world export ) - частка країни у світовому експорті і-го виду с/г продукції;

SWP_i (Share of world production) - частка країни у світовому виробництві і-го виду с/г продукції.

(4)

де E_i^C - експорт країною і-го виду с/г продукції;

E_i^W - світовий обсяг експорту і-го виду с/г продукції;

P_i^C - виробництво країною і-го виду с/г продукції.

P_i^W - світовий обсяг виробництва і-го виду с/г продукції.

Якщо розраховані CEC_i та CEC більше за 1, то обсяги виробництва перевищують внутрішні потреби і дозволяють країні експортувати сільськогосподарську продукцію (табл. 1).

Таблиця 1 Коефіцієнти внутрішньої забезпеченості (PDC) та експортної конкурентоспроможності (CEC) для України

Показник	PDCi	CECi
	1996	2006	2016	1996	2006	2016
Пшениця	1,12	1,21	1,61	0,38	1,23	2,03
Фуражне зерно	0,87	1,51	1,63	0,47	2,73	3,81
Олійні культури	1,94	1,21	1,20	2,33	0,68	0,66
Рослинна олія	1,56	2,62	2,69	1,23	1,78	1,70
Яловичина і телятина	1,31	0,90	0,96	1,85	0,04	0,03
Свинина	1,00	0,93	0,92	0,61	0,14	0,14
М'ясо птиці	0,73	0,87	0,92	0,05	0,27	0,25
Масло	0,81	1,20	1,46	0,81	1,83	4,24
Тверді сири	1,00	1,23	1,27	1,17	2,76	2,87
Молоко сухе	2,91	1,50	1,89	0,60	1,37	1,20
PDC	0,99	1,39	1,74	-	-	-
CEC	-	-	-	0,47	1,96	2,69

Автор вважає, що запропоновані коефіцієнти варто досліджувати в динаміці та у порівнянні один з одним (рис. 3).

Рис. 3. Динаміка загальних показників внутрішньої забезпеченості (PDC) та експортної конкурентоспроможності (CEC) сільськогосподарської продукції України

Розраховані показники в Україні за представлені роки мають позитивну динаміку, при цьому експортна конкурентоспроможність сільськогосподарської продукції перевищує внутрішню забезпеченість. Показник внутрішньої забезпеченості характеризується більш позитивною динамікою: він є стабільнішим, окрім цього, забезпечити внутрішні потреби країни у сільськогосподарської продукції не вдалося лише у трьох роках (1996, 1999, 2002).

Показник експортної конкурентоспроможності за представлений період зазнавав значних коливань. Країні не вдалося використати експортний потенціал у 1996, 1997, 1999, 2000, 2003 роках. Частка країни у світовому експорті у 2002 році втричі перевищувала частку країни у світовому виробництві, разом з тим, саме цього року не вдалося забезпечити внутрішні потреби країни у сільськогосподарській продукції (саме 2002 року внутрішні ціни були значно нижчими за світові, що поряд з неефективністю їх державного регулювання й спричинило таку ситуацію). Державне регулювання аграрного сектору має спрямовуватись в тому числі і на уникнення подібних ситуацій.

Розрахунок прогнозного показника експортної конкурентоспроможності за допомогою побудови рівняння регресії дозволив отримати результат, що співпадає з розрахунком на основі прогнозів ОЕСР: 2,69. Натомість розрахунок прогнозного показника внутрішньої забезпеченості за допомогою побудови рівняння регресії виявився більш оптимістичним, ніж з використанням даних ОЕСР: 2,05 проти 1,74, що дозволило автору стверджувати про наявність потенціалу у покращанні показників внутрішньої забезпеченості України сільськогосподарською продукцією.

В дисертації з використанням економетричних розрахунків (побудови рівняння множинної нелінійної степеневої регресії (функція Коба-Дугласа) та систем лінійних рівнянь регресії) досліджено взаємозв'язок прямої бюджетної підтримки з обсягами виробництва сільськогосподарської продукції. Проведений кореляційно-регресійний аналіз залежності показників тваринництва від обсягів державної підтримки (прямих бюджетних доплат та пільг з ПДВ) дозволив побудувати рівняння, придатні для прогнозування розвитку тваринництва. Розрахунки дозволили з'ясувати, що зменшення загальної суми видатків зведеного бюджету на сільське господарство на 1% спричинить зменшення виробництва валової продукції сільського господарства на 0,6%. З'ясовано, що за умови зменшення підтримки на 1% можна очікувати наступне зменшення виробництва продукції тваринництва: молока - на 0,4-0,5%; м'яса великої рогатої худоби - на 0,3-0,9%; м'яса свиней - на 0,7-1,0%; м'яса птиці - на 0,3-1,0%. За цих же умов рівень рентабельності зазначеної продукції може знизитись на 0,2-3,6 відсоткових пунктів.

У третьому розділі "Шляхи оптимізації державної підтримки аграрного сектору України" окреслено перспективи розвитку підтримки аграрного сектору та розглянуто особливості її трансформації після набуття Україною членства у СОТ.

Пропозиції стосовно оптимізації бюджетної підтримки сільського господарства згруповано за чотирма напрямками:

1. Підтримка сільськогосподарського виробництва.

2.Підтримка оптимізації ресурсного потенціалу сільськогосподарського виробництва.

3. Підтримка розвитку аграрного ринку.

4. Підтримка розвитку соціальної сфери села та сільських територій.

При цьому всі заходи мають здійснюватись у двох формах: організаційно-методологічній та законодавчо-нормативній.

На думку автора найбільш пріоритетними програмами бюджетної підтримки аграрного сектору є:

-у підтримці виробництва сільськогосподарської продукції - фінансова підтримка наукових досліджень і розробок, фінансування заходів мінімізації шкідливого впливу природних факторів, а також збереження фінансової підтримки шляхом виплати дотацій виробникам;

-у підтримці ресурсного забезпечення аграрного сектору - підтримка заходів з відтворення природних та матеріально-технічних ресурсів, а також розвитку кредитних, лізингових і страхових відносин;

-у підтримці аграрного ринку - підтримка регулювання та забезпечення діяльності аграрного ринку, а також його міжнародної інтеграції:

-у підтримці соціального розвитку села - підтримка заходів з розвитку сільських територій, соціальної сфери села та кадрового забезпечення аграрного сектору.

Обґрунтовано, що відсутність законодавчого розподілу бюджетної підтримки на заходи по підтримці сільськогосподарського виробництва та заходи з розвитку сільської території призводить до неможливості реальної оцінки впливу державного фінансування на розвиток аграрного сектору. Отже, обов'язковою передумовою оптимізації бюджетної підтримки аграрного сектору має стати вдосконалення існуючої бюджетної класифікації. Запропоновані в роботі зміни до існуючої бюджетної класифікації дозволять забезпечити: більш раціональне планування видатків на підтримку аграрного сектору; дієвий контроль за цільовим використанням бюджетних коштів з боку державних контролюючих органів; прозорий контроль за доцільністю, оптимальністю структури та ефективністю бюджетної підтримки сільського господарства з боку громадськості.

Однією з пропонованих бюджетних програм, що стимулюватиме споживчий попит на продукцію сільського господарства, є впровадження адресної бюджетної допомоги на придбання продовольства. В дисертації пропонується в першу чергу впровадити програму продовольчої допомоги дітям з малозабезпечених сімей. Розраховані дані дозволили стверджувати, що фінансування запропонованої програми дозволить забезпечити стабільний попит на 3% валової продукції сільського господарства (прогнозована потреба у фінансуванні - 1,44% видатків державного бюджету).

На основі розробленої автором анкети проведено опитування керівників та бухгалтерів сільськогосподарських підприємств Бердянського району Запорізької області (опитано 78% від загальної кількості сільськогосподарських підприємств - платників ПДВ). За результатами опитування серед усіх видів державної допомоги підтверджено найвищу ефективність дотацій за рахунок сум ПДВ, нульової ставки ПДВ та фіксованого сільськогосподарського податку (табл. 2), що дозволило внести пропозицію по збереженню зазначених видів підтримки з розробленням нових механізмів.

Крім цього, за результатами опитування доведено, що оптимізація державної підтримки сільського господарства має спрямовуватись на підсилення вагомості дотацій виробникам тваринництва і рослинництва та обов'язкове вдосконалення механізмів здешевлення кредитів і страхування.

Виявлено, що розподіл обсягів щорічного фінансування Державної програми розвитку українського села до 2015 року не відповідає зобов'язанням стосовно граничного рівня СВП: перевищення продуктової підтримки (3475,2 млн. грн.) становить 431,8 млн. грн. (граничний рівень СВП - 3043,4 млн. грн.).

Таблиця 2 Ранжування за ефективністю видів державної підтримки виробників сільськогосподарської продукції (за результатами опитування керівників сільськогосподарських підприємств Бердянського району)

Вид державної підтримки	Ранг	Сума балів	Кількість респондентів, що оцінили ефективність відповідного виду підтримки у:
			1-2 бали	3-4 бали	5 балів
Дотації за рахунок сум ПДВ	1	208	4	44	8
Нульова ставка ПДВ	2	202	8	41	7
Фіксований сільськогосподарський податок	3	201	4	45	7
Застосування зниженої ставки внесків до Пенсійного Фонду України	4	185	9	44	3
Доплати за продану переробним підприємствам продукцію	5	184	11	42	3
Надання підтримки для придбання техніки	6	164	18	35	3
Застосування механізму здешевл. кредитів	7	159	21	34	1
Застосування механізму здешевл. страхування	8	152	22	34	0
Компенсація вартості мінеральних добрив	9	151	26	29	1
Дотації на 1 га посівів	10	132	39	17	0

Для дотримання відповідності в майбутньому обсягів підтримки аграрного сектору прийнятим Україною при вступі до СОТ зобов'язанням, пропонується:

1. З метою підвищення ефективності використання та оптимізації структури лімітованого продуктового СВП, підтримку виробництва продукції рослинництва обмежити п'ятьма відсотками вартості конкретного продукту, що дозволить спрямувати вивільнені кошти на підтримку продукції тваринництва.

2. Переорієнтувати підтримку аграрного сектору в напрямку збільшення питомої ваги заходів "зеленої скриньки".

3. Не допускати перевищення непродуктового СВП більше рівня п'яти відсотків від вартості продукції сільського господарства.

Запропоновані заходи дозволять призвести обсяги та структуру державної підтримки аграрного сектору України у відповідність до вимог СОТ і забезпечити аграріям стабільні обсяги підтримки.

Проведене в роботі комплексне дослідження в цілому дозволило виявити неефективність державної підтримки аграрного сектору України та окреслити шляхи пошуку оптимізації аграрної політики в напрямку підвищення ефективності заходів з регулювання цін, зменшення безпосередньої участі держави у підтримці сільського господарства та переорієнтації її діяльності в напрямку розвитку ринкової інфраструктури, забезпечення розвитку кредитування аграрного сектору, створення сприятливих умов для інвестицій, а також стабілізації макроекономічної ситуації та підвищення платоспроможного попиту населення, що є необхідними чинниками для покращання умов діяльності виробників сільськогосподарської продукції.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано вирішення наукового завдання удосконалення державної фінансової підтримки аграрного сектору України в контексті інтеграції у європейський та світовий економічний простір. Результати проведеного дослідження дозволили сформулювати наступні висновки та пропозиції:

1.На основі аналізу сучасних проблем та потреб аграрного сектору України можна стверджувати, що завдяки своїй специфіці вони не відповідають в повній мірі будь-якому одному із сформованих світових підходів. Найбільш виправданим визначено спрямування на підходи мультифункціональності та глобальності сільського господарства із використанням поєднання стабілізаційних, соціально-гуманітарних та суспільно-регулятивних заходів, які мають впроваджуватись з урахуванням гіпотез оптимального бюджету: аналітичної гіпотези та гіпотези загальної рівноваги.

2.Державне фінансування аграрної сфери повинне здійснюватись для досягнення певних завдань, зокрема обов'язково має бути спрямоване на зменшення наслідків природних, економічних, соціальних та політичних ризиків сільськогосподарського виробництва.

3.В законодавчому регулюванні державної підтримки агарного сектору в Україні можна виокремити три етапи: становлення (1990-1991 роки), розвитку (1992-1998 роки) та стабілізації (з 1999 року). Огляд структури прийнятих законодавчих актів дозволяє стверджувати, що найбільша увага приділяється законодавчому регулюванню забезпечення виробників сільськогосподарської продукції матеріально-технічними ресурсами, а найменша - законодавчому регулюванню розвитку сільських територій та соціальної сфери села.

4.Запропоноване законодавче закріплення обов'язковості фінансування сільського господарства з бюджету будь-якого рівня у обсягах не менше ніж 5% загальної суми видатків дозволить посилити роль місцевих бюджетів у фінансуванні аграрного сектору. Пропонується дольове фінансування регіональних програм із залученням коштів місцевих бюджетів, Муніципальних фондів підтримки сільського розвитку, суб'єктів господарювання та приватних осіб.

5.Частка обсягів фінансування аграрного сектору за рахунок коштів державного бюджету відповідає законодавчо обумовленому обсягу, оскільки є не меншою ніж 5% видатків бюджету (за умови врахування всіх видатків, здійснюваних Міністерством аграрної політики України, а також інших розпорядників за статтями "Сільське господарство" та "Дослідження і розробки у галузі сільського господарства"). З метою вдосконалення аналізу обсягів та структури зазначених видатків запропоновано внести зміни до класифікації видатків, розпорядником яких є Міністерство аграрної політики України.

6.Підтримка сільського господарства в Україні не відповідає тенденціям, які сформувались у світовій практиці, оскільки має особливості, характерні для країн пострадянського простору. Динаміка загальної підтримки сільського господарства в Україні відрізняється від тенденцій, що склались у країнах ОЕСР, значними коливаннями від позитивних до негативних значень у динаміці. Розрахунково доведено, що між показниками підтримки виробників і споживачів сільськогосподарської продукції та показниками виробництва і споживання більшості основних видів продукції в Україні не існує прямого зв'язку. В загальному обсязі підтримки сільського господарства в Україні найбільшу частку займають трансферти від платників податків.

7.На основі проведеного кореляційно-регресійного аналізу виявлено, що зменшення загальної суми видатків зведеного бюджету на сільське господарство на 1% спричинить зменшення виробництва валової продукції сільського господарства на 0,57%. У випадку зменшення обсягів бюджетної підтримки виробництва конкретної продукції на 1% можна очікувати зменшення виробництва м'яса свиней на 0,7-1%, м'яса великої рогатої худоби - на 0,3-0,8%, молока - на 0,4-0,5%. При цьому рівень рентабельності виробництва зазначених видів продукції може зменшитись на 0,2-3,6 відсоткових пункти.

8.На основі розрахунку розроблених автором показників: коефіцієнту внутрішньої забезпеченості та коефіцієнту експортної конкурентоспроможності виявлено, що внутрішня забезпеченість України сільськогосподарською продукцією характеризується більш стабільною динамікою, проте експортна конкурентоспроможність української сільськогосподарської продукції має суттєвий потенціал зростання.

9.Оптимізація бюджетної підтримки аграрного сектору має спиратись на комплексний підхід та здійснюватись за чотирма напрямками: підтримка сільськогосподарського виробництва, фінансування оптимізації ресурсного потенціалу, фінансування розвитку аграрного ринку, фінансування розвитку соціальної сфери.

10.Запропоновано впровадження в Україні надання продовольчої допомоги дітям з малозабезпечених сімей, як нової бюджетної програми, яка звільнена від зобов'язань по скороченню при вступі до СОТ, до того ж спроможна забезпечити сталий розвиток аграрного сектору шляхом формування стабільного попиту на сільськогосподарську продукцію. Визначено, що це забезпечить стабільний попит на 3% валової продукції сільського господарства.

11.На основі проведеного опитування керівників та бухгалтерів сільськогосподарських підприємств підтверджено найвищу ефективність дотацій за рахунок сум ПДВ, нульової ставки ПДВ та фіксованого сільськогосподарського податку, що дозволило внести пропозицію по збереженню зазначених видів підтримки з розробленням нових механізмів. Разом з цим, оптимізація державної підтримки сільського господарства має спрямовуватись на підсилення вагомості дотацій виробниками тваринництва і рослинництва та обов'язкове вдосконалення механізмів здешевлення кредитів і страхування.

12.Для дотримання відповідності обсягів підтримки аграрного сектору прийнятим Україною при вступі у СОТ зобов'язанням, необхідно: непродуктовий СВП обмежити 5% вартості продукції сільського господарства; підтримку виробництва продукції рослинництва обмежити 5% вартості конкретного продукту, що дозволить спрямувати вивільнені кошти на підтримку продукції тваринництва; переорієнтувати підтримку аграрного сектору в напрямку збільшення питомої ваги заходів "зеленої скриньки".

аграрний експортний конкурентоспроможність

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Комарова І. В. Історичні аспекти оподаткування селянства в Україні / І.В. Комарова // Фінанси України. - 2001. - № 6. - С. 96-102. (0,4 д.а.).

2. Комарова І. В. Проблеми становлення системи оподаткування сільськогосподарських виробників в Україні / І. В. Комарова // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія "Економіка та менеджмент" [Спеціальний випуск "Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої продукції"] : науково-методичний журнал. - 2001. - № 2. - С.269-272. (0,3 д.а.).

3. Комарова І. В. Фінансування сільськогосподарських товаровиробників в Україні з бюджетів різного рівня / І. В. Комарова // Фінанси України. - 2004. - №12. - С. 23-30. (0,7 д.а.).

4. Комарова І. В. Бюджетна підтримка тваринництва та рослинництва в Україні / І. В. Комарова // Агроінком. - 2006. - № 3-4. - С. 31-35. (0,6 д.а.).

5. Комарова І. В. Фінансова підтримка аграріїв з бюджету Євросоюзу / І.В. Комарова // Облік і фінанси АПК. - 2006. - № 9-10. - С 111-114. (0,4 д.а.).

6. Комарова І.В. Перспективи бюджетної підтримки аграрного сектору в Україні / І. В. Комарова // Прометей: регіональний збірник наукових праць з економіки / Донецький економіко-гуманітарний інститут МОН України; Інститут економіко-правових досліджень НАН України. - Вип.3(24). - Донецьк: ДЕГІ, 2007. - С. 430-433 (0,3 д.а.).

...