Ефективність використання оцінених за фенотипом і генотипом свиней та виявлення їх препотентності

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ІНСТИТУТ СВИНАРСТВА ІМ. О.В. КВАСНИЦЬКОГО УААН

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

06.02.01 - розведення та селекція тварин

Ефективність використання оцінених за фенотипом і генотипом свиней та виявлення їх препотентності

МАНЬКО ОЛЕКСАНДР АНАТОЛІЙОВИЧ

Полтава - 2009

ЗАГАЛЬГА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

плідник кнур свиноматка внутріпородний

Актуальність теми. Господарська діяльність людини спрямована на отримання максимальної кількості прибутку. Підвищення ефективності ведення галузі свинарства обумовлено інтенсивним використанням основних засобів виробництва (племінний генетичний потенціал кнурів та свиноматок), підвищенням їх продуктивності, поліпшенням репродуктивних, відгодівельних та м'ясних якостей їх нащадків, зниженням собівартості продукції яку отримують. Необхідною умовою для здійснення вище наведеного є поліпшення генетичного потенціалу існуючих і створюваних нових порід, типів та спеціалізованих ліній як вітчизняної, так і зарубіжної селекції; більш раціональне використання генетичного потенціалу шляхом створення оптимальних умов утримання, догляду та годівлі, поліпшенням якості кормів, забезпеченням раціонів кормами збалансованими за всіма компонентами відповідно до фізіологічних норм і потреб свиней; впровадження сучасних технологій у племінному та товарному свинарстві, і зокрема, комплексної оцінки плідників за допомогою індексної селекції та математичних моделей (Березовський М.Д., 1995; Коваленко В.П., 1997; Рибалко В.П., 1995; Нагаєвич В.М., 2000).

Племінне свинарство ґрунтується головним чином на чистопородному розведенні. Зокрема, селекція великої білої породи здійснюється виключно на чистопородній основі (Агапова Є.М., 2002; Березовський М.Д., 1997). Тому значне місце у племінній роботі відводиться виведенню спеціалізованих ліній і типів методами внутріпородної селекції. Уміле використання ліній і типів сприяє отриманню ефекту гетерозису при чистопородному розведенні і тим самим забезпечує прогрес галузі свинарства. Одним з перспективних шляхів створення таких генеалогічних структур слід вважати виявлення і залучення генотипів великої білої породи вітчизняної та зарубіжної селекції.

Існує безліч підходів щодо оцінки тварин і виявлення кращих за рівнем продуктивності. Нами пропонується розробка й застосування сучасних методів селекції, і зокрема, комплексна оцінка кнурів-плідників з використанням методів математичного моделювання та індексної селекції, а також виявлення і розрахунок явища препотентності у кнурів-плідників в умовах селекційного стада.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота була складовою частиною науково-дослідних робіт відділу розведення і генетики Інституту свинарства ім. О.В. Квасницького УААН і виконувалась згідно теми „Розробити нові підходи при удосконаленні великої білої, миргородської, великої чорної порід, їх генеалогічних структур з використанням сучасних досягнень популяційної генетики та прогнозування результатів селекції на рівні ДНК-маркерів” (№ державної реєстрації 0101U00355).

Мета і задачі досліджень. Метою досліджень було вивчити особливості комплексної оцінки плідників племзаводу ПАФ ”Україна” Великобагачанського району Полтавської області, ефективність різних внутріпородних поєднань кнурів і свиноматок великої білої породи, проранжованих на категорії: поліпшувачі, нейтральні та погіршувачі, а також можливість виявлення і розрахунку явища препотентності у кнурів-плідників. В зв'язку з цим поставлено завдання вивчити:

- вплив різних варіантів поєднань кнурів і свиноматок, проранжованих на категорії - поліпшувачі, нейтральні та погіршувачі, на відтворювальні якості свиноматок, динаміку живої маси і лінійних промірів піддослідного молодняку, відгодівельні якості молодняку свиней, забійні та м'ясо-сальні якості піддослідних тварин, фізико-хімічні властивості продуктів забою, гематологічні показники;

- генетико-популяційні параметри стада свиней племзаводу ПАФ ”Україна”;

- ефективність використання оцінених по генотипу плідників в різних варіантах поєднань;

- ефективність методу оцінки плідників за препотентністю;

- економічну ефективність різних поєднань генотипів.

Об'єкт досліджень: репродуктивна здатність, динаміка росту та розвитку, відгодівельні, забійні та м'ясо-сальні якості, гематологічні показники, оціночні та селекційні індекси різних варіантів внутріпородних поєднань, явище препотентності.

Предмет дослідженя: комплексна оцінка плідників при різних внутріпородних поєднаннях генотипів свиней великої білої породи різних категорій; препотентність.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в однакових виробничих умовах встановлено ефективність внутріпородних поєднань кнурів і свиноматок різних категорій (поліпшувачі, нейтральні та погіршувачі) у великій білій породі. Також розроблено новий метод оцінки препотентності кнурів-плідників в умовах селекційного стада, з урахуванням отриманих результатів виявлено препотентних поліпшувачів.

Виходячи з принципів модальної селекції, запропоновано комплексний метод оцінки кнурів-плідників, а також виявлення їх препотентності.

Практичне значення одержаних результатів. На основі проведених досліджень встановлено доцільність проведення комплексної оцінки кнурів-плідників в умовах племзаводу, а також оцінка їх препотентності. Виявлено позитивний вплив оцінених плідників на покращення відгодівельних та м'ясних якостей у нащадків.

Одержані результати досліджень використані при розробці перспективного плану селекційно-племінної роботи зі стадом свиней великої білої породи в племзаводі ПАФ ”Україна”. Результати досліджень можуть бути використані при розробці нових програм з великою білою породою.

Особистий внесок здобувача. Пошук, добір та аналіз даних літературних джерел; проведення експериментальних досліджень; статистична обробка, аналіз та інтерпретація отриманих результатів виконані особисто автором. Організація досліджень та уточнення теоретичних положень здійснені при методичній допомозі наукового керівника - доктора сільськогосподарських наук, професора, член-кореспондента УААН Березовського М.Д.

Апробація результатів досліджень. Основні положення дисертації доповідались, обговорювались і отримали позитивну оцінку на науково-практичній конференції молодих вчених з проблеми „Актуальні питання розвитку галузі свинарства та шляхи її реалізації”, присвяченій 100-річчю від дня народження вченого-селекціонера М.І. Матійця (м. Полтава, 2003); вченій раді Інституту свинарства ім. О.В. Квасницького УААН (м. Полтава, 2003); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Миргородська порода свиней: історія та сучасність”, присвяченій 65-річчю створення миргородської породи (м. Полтава, 2005); XIII Міжнародній науково-практичній конференції „Шляхи інтенсифікації галузі свинарства в країнах СНД” (Жодіно, 2006 р.); X Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми сільсько-господарського виробництва на сучасному етапі та шляхи їх вирішення” (Бєлгород, 2006 р.); розширеному виробничому засіданні відділу розведення і генетики Інституту свинарства ім. О.В. Квасницького УААН (м. Полтава, 2008).

Публікації. Основні положення дисертації висвітлені в 5 статтях у фахових виданнях. В публікаціях викладено основний зміст наукових досліджень за темою дисертації.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 179 сторінках комп'ютерного тексту, містить 35 таблиць та 22 рисунки, складається із вступу, огляду літератури (розділ 1); загальної методики і основних методів досліджень (розділ 2); результатів власних досліджень (розділ 3); аналізу і узагальнення результатів досліджень, висновків, пропозицій виробництву (розділ 4); списку використаних літературних джерел, який включає 274 найменування, в тому числі 20 іноземними мовами.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження за темою дисертаційної роботи проводились протягом 2003-2005 років в умовах племзаводу ”Україна” Велико-Багачанського району Полтавської області, а також в лабораторіях інституту свинарства ім. О.В. Квасницького УААН. Робота виконувалась на свинях великої білої породи створюваного заводського типу з поліпшеними м'ясними якостями.

Експериментальна частина здійснювалась за двома схемами. За першою (табл. 1) вивчали поєднання свиноматок середнього рівня продуктивності з кнурами, оціненими за продуктивністю спарованих з ними свиноматок. В якості критерію розподілу тварин на класи (М, М⁺, М^Ї) використовували 0,67 д: до поліпшувачів відносили тварин, показник продуктивності яких > М+0,67Чд; до нейтральних відносили тварин, показник продуктивності яких = М±0,67Чд; до погіршувачів відносили тварин, показник продуктивності яких < М-0,67Чд.

Таблиця 1. Схема досліду № 1.

Примітка: + - ВБ - свиноматки середнього рівня продуктивності; > - ВБ - кнури-плідники нейтральні, ВБ⁺ - поліпшувачі, ВБЇ - погіршувачі.

За другою схемою (табл. 2) вивчали поєднання: свиноматки, оцінені за власною продуктивністю в період їх вирощування до живої маси 100 кг, а кнури - оцінені за якістю нащадків.

Таблиця 2. Схема досліду № 2.

Примітка: + - ВБ - свиноматки середнього рівня продуктивності,

ВБ⁺ - поліпшувачі, ВБЇ - погіршувачі;

> - ВБ - кнури середнього рівня продуктивності, ВБ⁺ - поліпшувачі,

ВБЇ - погіршувачі.

Як кнурів, так і свиноматок ранжували на кращих, середніх і гірших, або на варіанти: М⁺, М, М^Ї, критерій розподілу 0,67 д. Після опоросу продуктивність свиноматок, в обох дослідах, оцінювали за багатоплідністю, великоплідністю, масою гнізда при народженні, кількістю поросят в 21 день, молочністю, масою гнізда при відлученні, збереженістю поросят до відлучення.

Крім абсолютних показників, що характеризують відтворювальні якості, в наших дослідженнях обчислювались оціночні індекси репродуктивних якостей (Лаша-Мольна у модифікації М.Д. Березовського, 1988; Березовського М.Д., Ломако Д.В., 1999).

Після відлучення поросят, із різних варіантів поєднань за першою і другою схемами дослідів відповідно були сформовані піддослідні групи, по 30 голів у кожній, для відгодівлі. Тварин-аналогів відбирали із кожної групи за загальноприйнятою методикою.

Годівля тварин здійснювалась у відповідності до зоотехнічних норм, з урахуванням віку, живої маси і фізіологічного стану. Тип годівлі - концентрат- ний, з використанням кормів власного виробництва.

Вивчення росту і розвитку піддослідного молодняку (за дослідом № 2) проводили методом індивідуального зважування при народженні, і щомісячно до досягнення тваринами живої маси 100 кг та взяття промірів тіла в 6-місячному віці: довжини тулубу, обхвату грудей за лопатками, висоти в холці, глибини грудей, ширини грудей, ширини заду, напівобхвату заду, обхвату п'ясті, гвинтового обхвату окороку.

При аналізі вікових змін пропорцій тіла тварин враховували відповідні індекси, а саме: розтягнутості, масивності, збитості, глибокогрудості, широкогрудості, широкозадості, м'ясності.

Відгодівлю молодняку свиней проводили за методиками інституту свинарства УААН (1977).

Товщину сала вимірювали прижиттєво при досягненні тваринами живої маси 95-100 кг, за допомогою ультразвукового приладу Pig log 105 SFK-Technology.

Для визначення закономірностей росту піддослідних тварин, було вивчено інтенсивність формування (?t), напругу росту (I_n), та індекс рівномірності росту (I_p) - за методикою В.П. Коваленка та інших (1997).

При досягненні тваринами живої маси 100 кг проводили забій 5 голів з кожної групи і здійснювали їх обвалування. Контрольний забій з обвалуванням туш був проведений за загальноприйнятою методикою (ГОСТ 1213 - 74 „Свині для забою”). Вивчення якості м'яса та обвалування туш проводились на охолодженій правій півтуші після 24-годинної витримки.

Основні показники, які враховувались при забої тварин: довжина півтуші, см; товщина шпику на рівні 6-7 грудного хребця, мм; площа „м'язового вічка”, смІ; маса задньої третини півтуші, кг; морфологічний склад туші, %; забійний вихід, %.

Для проведення фізико-хімічних досліджень м'язової і жирової тканин, проби відбирали з найдовшого м'язу спини і спинного сала на рівні 9-12 грудних хребців, в кількості: 250 г м'яса і 200 г сала з кожної півтуші. Хімічний аналіз м'яса і сала проводили за загальноприйнятими методиками (Полівода А.М. та ін., 1977).

З метою вивчення метаболічних процесів, були проведені гематологічні дослідження сироватки крові за деякими морфологічними та біохімічними показниками (загальний білок, холестерин і ліпіди) з використанням загальноприйнятих методик (Слуцького Л.Н.,1977). Забір крові проводився із вушної вени до початку годівлі тварин у п'яти голів з кожної групи, при досягненні ними шестимісячного віку.

Визначення препотентності кнурів-плідників здійснювали шляхом застосування двофакторного дисперсійного аналізу.

Одержані в дослідах цифрові дані оброблено методом варіаційної статистики (М.А. Плохінський, 1970) з використанням персонального комп'ютера.

Економічну ефективність проведених досліджень розраховували відповідно „Методики визначення економічної ефективності та використання в сільському господарстві результатів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, нової техніки, винаходів і раціоналізаторських пропозицій ”, (1983).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Оцінка репродуктивних якостей свиноматок. За даними аналізу репродуктивних якостей поєднань кнурів різних категорій і свиноматок середнього рівня продуктивності (дослід № 1), встановлено, що за багатоплідністю тварини ІІ групи перевищували контрольну на 1,4 голови, у ІІІ групі цей показник був на 0,2 голови менший від контрольної групи (таблиця 3). Показник великоплідності у всіх групах був майже однаковий - 1,21-1,29 кг. Використання кнурів поліпшувачів при поєднанні із свиноматками середнього рівня продуктивності позитивно вплинуло на їхню молочність. Тварини ІІ групи за цим показником переважали контрольну на 5,65 кг (P<0,01) і на 4,83 кг відповідно ІІІ групу. Жива маса гнізда при відлученні була найвищою у ІІ групі і становила 205,3 кг, що на 8,1 кг більше ніж у І групі (P<0,05). На одне порося було більше у ІІ групі при відлученні, порівняно з іншими групами. За таким показником, як вирівняність гнізда, кращою була гнізда ІІ група, хоча достовірності за даним показником не встановлено. Оціночні індекси були найвищими у тварин ІІ групи в порівнянні з іншими групами.

Таблиця 3. Репродуктивні якості свиноматок (дослід № 1), М±m.

Примітка: * P<0,05; ** P<0,01

Аналізуючи репродуктивні якості поєднань кнурів і свиноматок різних категорій відповідно схеми досліду № 2, встановлено, що за багатоплідністю тварини ІІ і ІІІ груп перевищували І контрольну на 1,8-1,2 поросяти. За великоплідністю спостерігалась тенденція до збільшення живої маси в усіх групах на 0,05-0,03 кг, хоча вірогідним цей показник був лише у ІІІ групі (Р<0,05). Використання кнурів поліпшувачів сприяло підвищенню молочності свиноматок у ІІ і ІV групах на рівні 52,1; 52,7 кг, відповідно. Жива маса гнізда при відлученні була найвищою у ІІ групі й становила 209,3 кг (Р<0,01). За середньою живою масою одного поросяти в 60 днів істотної різниці між групами не встановлено. Маса одного поросяти в 60 днів по всіх групах складала в середньому 19,71 кг. Збереженість поросят до відлучення найвищою була у І групі та становила 87,5%. Найкращу вирівняність гнізд зафіксовано у ІІ групі - 18,2 (таблиця 4). Найвищими показниками оціночних індексів характеризувалися тварини ІІ групи.

Таблиця 4. Репродуктивні якості свиноматок (дослід № 2), М±m.

Примітка: * P<0,05; ** P<0,01

Показники репродуктивних якостей маточного поголів'я значною мірою залежать від рангів кнурів і свиноматок, а тому в практичній роботі необхідно проводити оцінку тварин і враховувати одержані результати під час складання планів підбору.

Вікова динаміка живої маси та лінійних промірів піддослідних свиней. Встановлено, що молодняк поєднання ВБ⁺ЧВБ⁺ мав високу живу масу майже у всі вікові періоди, а у 7 місячному віці досягав живої маси 116,25 кг, що на 11,75 кг більше за контрольну групу. Найнижча динаміка живої маси спостерігалась в І і ІV групах і у віці 7 місяців вона становила, відповідно, 104,5 та 105,0 кг. Перевага молодняку від батьків поліпшувачів над тваринами інших груп виявилась уже починаючи з третього місяця, у них отримано високий показник приросту живої маси за період вирощування, який становив в середньому 85,65 кг в усіх групах.

У дослідженнях встановлено, що найбільш високою інтенсивністю формування характеризувалися тварини ІІІ та ІV груп, які перевершували за цим показником І групу, відповідно, на 0,170 та 0,174 одиниці. Також підсвинки з ІV і ІІІ груп відрізнялись і більшою напругою росту (+0,076, +0,072 одиниць) проти І групи. За рівномірністю росту найкращими виявились нащадки від поєднання ВБ⁺Ч ВБ⁺, різниця у порівнянні з І контрольною групою склала 4,88%.

При порівнянні показників лінійних промірів виявлено, що за всіма промірами підсвинки поєднання ВБ⁺Ч ВБ⁺ переважали своїх ровесників з першої та п'ятої груп. Особливо помітною була перевага над контрольною групою за такими промірами як довжина тулубу, напівобхват заду - від 4,9 до 12,6%. Це свідчить про добре виражені м'ясні форми тварин ІІ групи.

Відгодівельні якості піддослідного молодняку від різних варіантів поєднань. За даними аналізу відгодівельних якостей поєднань кнурів різних категорій і свиноматок середнього рівня продуктивності встановлено, що середньодобовий приріст живої маси за період відгодівлі був найвищий у тварин

ІІ групи і становив 748,18 г, що на 65,7 г більше, ніж у контрольній групі (Р < 0,001). Відповідно і живу масу 100 кг свині ІІ групи набрали на 6,6 днів раніше від ровесників з І групи - за 198,6 днів. Підсвинки І групи досягали передзабійної маси за 205,2 дні (Р < 0,05), при цьому тварини ІІ групи витрачали 3,87 корм. од., а свині І групи 4,18 корм. од. Тварини ІІІ групи мали 669,6 г середньодобового приросту, досягали маси 100 кг за 203,3 дні, при цьому витрачали 4,20 корм. од. на 1 кг приросту (табл. 5).

Таблиця 5. Відгодівельні якості піддослідних тварин (дослід № 1).

Забійні та м'ясо-сальні якості піддослідних тварин. За даними аналізу м'ясо-сальних якостей у нащадків від поєднань кнурів різних категорій і свиноматок середнього рівня продуктивності (дослід № 1) встановлено, що довжина напівтуші була найвищою у тварин ІІ групи і становила 96,4 см. Це на 1,22 см більше від контрольної групи. Слід зазначити, що тварини ІІ групи мали значно більшу площу „м'язового вічка” - 36,6 см² (Р>0,05) не тільки у порівнянні

з контрольною, а й з ІІІ групою. Найменша товщина шпику була у тварин ІІ групи, за цим показником вони перевершували аналогів з інших груп на 4,0-7,0 мм (табл. 7).

Таблиця 7. М'ясо-сальні якості піддослідних свиней (дослід № 1).

Примітка: * Р<0,05.

Отже, використання кнурів поліпшувачів позитивно вплинуло і на м'ясні якості. Тварини II групи мали найбільшу довжину туш і найтонший шпик на рівні 6-7 ребра, а площа „м'язового вічка” становила 36,6 см² (Р<0,05), що на 6,35 см² більше ніж в I групі і на 4,73 см², ніж в III групі. Про це свідчить і індекс відгодівельних якостей, який був на рівні 166,2.

Оцінку плідників за м'ясо-сальними якостями здійснювали також за дослідом №2. Забій тварин проводили при досягненні ними живої ваги 100 кг. Забивали по 5 голів з кожної групи і проводили їх обвалування. У наших дослідженнях найменша товщина шпику була зафіксована у тварин поєднання ВБ⁺ Ч ВБ⁺, і за цим показником вони перевершували аналогів інших груп (табл. 8). За довжиною півтуші тварини V групи мали найвищий показник - 101,10 см, але між І, ІІ і ІІІ групами різниця статистично не вірогідна. Тобто, не можна сказати, що підсвинки від нейтральних батька й матері поступалися за цим показником батькам поліпшувачам та підсвинкам поєднання ВБ⁺ Ч ВБЇ.

Таблиця 8. М'ясо-сальні якості піддослідних свиней (дослід № 2), М±m.

Результати обвалування туш свиней засвідчили, що їх морфологічний склад залежав від рангового поєднання вивчених генотипів. Найбільший вихід м'яса було зафіксовано у ІІ, ІІІ і ІV групах (59,11%, 58,16% і 58,12% відповідно).

Фізико-хімічна характеристика продуктів забою. Результати досліджень м'язової тканини свідчать про достатній рівень її якості у свиней даних генотипів, відповідно до нормативів. Показник активної кислотності м'яса (рН) всіх п'яти піддослідних груп був на рівні від 5,52 до 5,64 од. рН. Дещо ніжнішим виявилось м'ясо підсвинків четвертої групи. Найкраще утримувала вологу свинина ІІІ групи (61,14%), найнижчий показник (54,96%) мала V група.

Поглиблений хімічний аналіз м'язової тканини свідчить про те, що відносно нижчий відсоток вмісту загальної вологи мало м'ясо від поєднання (ВБЇ Ч ВБЇ) 68,81% (таблиця 9). Найвищий вміст золи (1,14%) спостерігався у першій і п'ятій групах. М'ясо всіх підсвинків мало високий вміст внутрішньом'язового жиру. За вмістом кальцію у м'ясі вищі показники мали свині ІV і ІІІ груп (0,10%; 0,07%).

Таблиця 9. Хімічні показники якості м'яса свиней різних генотипів, %, (М±m).

Якість м'яса даних генотипів знаходиться у межах норми і відповідає загальноприйнятим вимогам. Інтенсивна селекція у напрямку підвищення м'ясності великої білої породи не вплинула на погіршення якості м'язової тканини. При цьому, за комплексом якісних показників, не спостерігається різкого прояву індивідуальних особливостей, за виключенням вмісту жиру і кальцію.

Гематологічні дослідження. Поряд із вивченням екстер'єрних ознак і рівня продуктивності, в ході досліджень проводилось вивчення інтер'єрних особливостей як для визначення відмінностей в інтенсивності фізико-біохімічних процесів в організмі тварин, так і для прогнозування майбутньої продуктивності.

Одним із важливих показників, що характеризують інтенсивність обміну речовин і стійкість організму, є білковий склад крові. Найвищим вмістом білка в сироватці крові характеризувались тварини ІІ і ІІІ груп, вони переважали І групу на 2,5%. За кількістю альбумінів у сироватці крові тварини ІV групи перевершували І групу на 2,34%. Найнижчий відсоток альбумінів зафіксовано у ІІ групі - 44,84%. Тварини від поєднань ВБ Ч ВБ і ВБЇ Ч ВБЇ, які за більшістю показників росту і розвитку мали дещо гірші результати у порівнянні з тваринами від поєднань за участю поліпшувачів, за вмістом альбумінів переважали поєднання ВБ⁺ Ч ВБ⁺. Істотна різниця спостерігалась за вмістом г-глобулінів, що тісно пов'язана з імунобіологічною стійкістю організму. Тварини І і ІІІ груп мали цей показник на рівні 21,02 і 20,46%, відповідно, що характеризує підвищену резистентність їх організму. Інші три групи мали цей показник на рівні 13-16%. За вмістом холестерину тварини І групи мали найнижчий показник - 1,90 ммоль/л. Найвища концентрація холестерину була у тварин ІV і V груп - 3,83 і 4,07 ммоль/л, відповідно.

Молодняк піддослідних груп, який мав високі показники вмісту білка та альбумінів і глобулінів в сироватці крові, відповідно характеризувався і більш високими показниками абсолютного приросту живої маси в цей період.

Отже, результати проведених нами біохімічних досліджень дали можливість зробити висновок, що вивчені показники крові у свиней різних поєднань, хоча дещо і відрізнялись між собою за рівнем альбумінів, глобулінів, загальних ліпідів і холестерину, але знаходились у межах фізіологічної норми.

Препотентність кнурів-плідників. Під препотентністю розуміють стійку передачу ознак плідника впродовж кількох поколінь своїм нащадкам. Встановлення рівня препотентності плідників має важливе значення для правильного визначення їх племінної цінності. Прийоми оцінки препотентності кнура, що використовуються останнім часом, так чи інакше ґрунтуються на порівнянні його нащадків з матерями. Нами запропоновано новий метод оцінки препотентності плідників, що ґрунтується на дисперсійному аналізі й характеризує силу впливу кнура на результат у порівнянні з впливом інших чинників та в порівнянні з іншими плідниками стада.

Оцінка препотентності плідників проводилась на основі даних результатів контрольної відгодівлі. Результати оцінки кнурів методом контрольної відгодівлі, за умови однакової кількості свиноматок закріплених за кожним кнуром і однаковій кількості нащадків відібраних від однієї свиноматки, представляють собою рівномірний ієрархічний двофакторний комплекс. Причому, варіанса по фактору А (кнури) характеризує вплив батька, тоді як варіанса по фактору В (свиноматки) - включає в себе два фактори впливу: різноманітності маток і різноманітності взаємодії маток з кнурами. Нами був розрахований коефіцієнт успадкування відгодівельних якостей по кнурах, який представляє собою відношення варіанси по кнурах до загальної варіанси (у_а/у_y). Також було розраховано відношення варіанси по кнурах до варіанси за організованими факторами (у_а/у_х). Останній показник, позначимо його як з_a/x, вказує яку долю займає вплив кнурів в загальному впливі організованих факторів. Якщо після цього провести ті самі розрахунки, але, при цьому, виключити з вихідних даних показники кнура Х, то різниця між значенням з_a/x за всіма кнурами вибірки та показником з_a/x за „кнурами-ровесниками” і буде коефіцієнтом препотентності кнура Х. Нами були визначені коефіцієнти препотентності по кнурах за три роки. Їх наведено у таблиці 10. З даних таблиці видно, що плідники Чингіз 11285, Тайк 11271 та Керсанті 1783 відрізняються значно кращою препотентністю у порівнянні з іншими кнурами.

Даних плідників ми оцінювали впродовж кількох поколінь за рівнем препотентності та показниками росту і продуктивності їх нащадків, тобто було проведено перевірку оцінки кнурів за препотентністю. Для перевірки рівня успадкування ознак потомством застосовували біометричні параметри, що характеризували вибірку із показників продуктивності нащадків того чи іншого плідника. Кнури з присвоєним, в результаті оцінки за відгодівельними якостями, коефіцієнтом препотентності були спаровані з свиноматками основного стада; отримані показники росту і продуктивності їх потомства підтверджували чи спростовували величину коефіцієнту препотентності даного кнура-плідника.

Нащадки препотентного плідника з високими коефіцієнтами препотентності характеризувалися високими показниками живої маси, середньодобового приросту в порівнянні з ровесниками від кнурів з низькими коефіцієнтами препотентності, що й необхідно було довести. Отже, як бачимо, препотентні кнури-плідники стійко передають високий рівень ознак своїм нащадкам, а ті в свою чергу значною мірою їх успадковують і проявляють в результаті їх подальшого вирощування і відгодівлі.

Таблиця 10. Коефіцієнти препотентності кнурів-плідників за відгодівельними якостями.

Економічна ефективність проведених досліджень. Повна собівартість 1 ц живої маси тварин при реалізації була на рівні 534,4 - 570,1 грн. Прибуток від реалізації 1 ц свинини найвищим був у ІІ групі: 5597,50 грн., що більше в порівнянні із І контрольною групою на 1514,69 грн. при забої в 100 кг. Відповідно і показник рентабельності у ІІ групі був на рівні - 30,14%.

Таким чином, розрахунок економічної ефективності відгодівлі свиней різних піддослідних груп дає можливість зробити висновок, що найбільш вигідною була відгодівля свиней від поєднання маток поліпшувачів з кнурами поліпшувачами, яка дала можливість отримати більший прибуток, що забезпечило підвищення рентабельності виробництва свинини на 6,55% в порівнянні з іншими піддослідними групами.

ВИСНОВКИ

Результати проведених досліджень є підставою зробити наступні висновки:

1. Аналіз стада племзаводу „Україна” показав, що воно має оптимальну генеалогічну структуру та достатньо високі показники продуктивності, в тому числі і м'ясні якості, за якими ведеться селекція щодо створення заводського типу (в складі внутріпородного УВБ - 3);

2. За даними першої схеми досліджень встановлено, що за репродуктивними якостями кращими були свиноматки, спаровані з кнурами поліпшувачами. Дещо гіршим виявилось поєднання ВБ Ч ВБЇ. За багатоплідністю свиноматки ІІ групи перевершували аналогів з І групи на 13,5%, а за масою гнізда при відлученні - відповідно на 4,1%. За другою схемою досліджень виявлено, що за репродуктивними якостями кращі результати зафіксовано у свиноматок, спарованих з кнурами поліпшувачами, при цьому за багатоплідністю тварини ІІ і ІІІ - ї груп перевершували контрольну (І) відповідно на 16,0 і 10,7 %, а за масою гнізда при відлученні на 12,5 - 9,3 % (Р<0,01);

3. Найбільш високими показниками інтенсивності формування характеризувались тварини поєднань ВБЇЧВБ⁺ та ВБ⁺ЧВБЇ, які перевершували контрольну групу на 0,174 та 0,170 одиниці, а також підсвинки ІV і ІІІ груп, що відрізнялись дещо більшою напругою росту (на +0,076; +0,072 одиниць) проти І групи;

4. Використання кнурів поліпшувачів сприяло зміні пропорцій тілобудови в бік покращення довжини тулубу на 3,7% у ІІІ групі та 4,9% у ІІ і ІV групах, у порівнянні з контролем; напівобхвату заду на 5,6% у ІІІ групі (Р<0,01) та на 12,6% у ІІ групі (Р<0,001), на 11,2% у ІV групі (Р<0,01), а також збільшенню індексів розтягнутості та м'ясності;

5. Кращими відгодівельними якостями характеризувались тварини поєднання ВБ Ч ВБ⁺, за першою схемою досліджень, де вони досягали живої маси 100 кг за 198 днів, що на 7 днів раніше контрольної групи (Р<0,001); при цьому середньодобові прирости складали 748,1 г, що на 65,7 г більше за контрольну групу. За другою схемою досліду найкращі показники за віком досягнення живої маси 100 кг було зафіксовано від поєднань кнурів поліпшувачів у тварин ІV групи - 186,4 дні, що на 4,9 дні менше від контролю ВБ Ч ВБ. Показники середньодобового приросту були найвищими у тварин поєднань ВБ⁺ЧВБ⁺ і ВБЇЧВБ⁺ відповідно 753,2 г (Р<0,001), 706,9 г (Р<0,01), що на 92,3 г та 46,02 г більше ніж у контрольній групі ВБ Ч ВБ;

6. За більшістю показників м'ясних якостей у першому досліді перевага була на боці тварин ІІ групи, де вони перевершували І групу на 1,22 см за довжиною півтуші, на 4 мм за товщиною шпику та на 6,35 см² за площею „м'язового вічка” (Р<0,05). Згідно другого досліду за більшістю ознак, які характеризують м'ясність свиней, перевага була на боці тварин, віднесених до категорії поліпшувачів. Найменша товщина шпику зафіксована у відгодованих свиней поєднання ВБ⁺ Ч ВБ⁺ - 28,3 мм, що на 1,9 мм менше за контрольну групу (ВБхЇ Ч ВБхЇ); за показником забійного виходу тварини даного поєднання також мали найвищий відсоток - 70,1%, що на 0,9% більше у порівнянні з контролем. Маса задньої третини півтуші в усіх групах була майже однаковою, а різниця коливалась у межах 0,5 кг між групами. Після обвалування туш аналіз їх морфологічного складу показав, що найвищим виходом м'яса характеризувались тварини ІІ, ІІІ та ІV груп; при забої в 100 кг вони перевершували контрольну групу на 1,26%, 0,27% і 0,31% відповідно;

7. Вивчення фізико-хімічних властивостей м'яса та сала показало, що якість продуктів забою у піддослідних тварин усіх груп відповідає вимогам для м'ясо-сальної продукції високої якості;

8. За результатами біохімічних досліджень встановлено, що вивчені показники крові хоча дещо і відрізнялись між собою (за рівнем альбумінів, глобулінів, загальних ліпідів і холестерину), але знаходились у межах фізіологічної норми і характеризувались схожістю обмінних процесів, пов'язаних з ними, які відбуваються в організмі тварин різних генотипів;

9. З використанням дисперсійного аналізу розроблено новий метод визначення препотентності кнурів, а також вивчено, наскільки препотентні плідники свої цінні продуктивні ознаки передають своїм нащадкам. Встановлено чітку залежність між рівнем препотентності кнура та живою масою ремонтного молодняку (нащадків) у віці 9-ти місяців;

10. Розрахунок економічної ефективності відгодівлі підсвинків до живої маси 100 кг показав, що найнижча собівартість свинини була зафіксована у ІІ групі, де використовувались поліпшувачі, відповідно і рівень рентабельності був найвищим у цій групі.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. Широко використовувати оцінку кнурів-плідників за продуктивністю спарованих з ними свиноматок, а також за якістю потомства в умовах племінних господарств.

2. Виявляти препотентних кнурів при оцінці їх за фенотипом і генотипом з застосуванням запропонованого методу визначення препотентності, та ефективно використовувати таких плідників в селекційному процесі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Манько О.А. Репродуктивні якості свиноматок у поєднанні з ранжованими на категорії кнурами / О.А. Манько // Тваринництво України. - 2006. - № 2 - С.21-22.

2. Манько О.А. Плідники, оцінені за продуктивністю спарованих з ними свиноматок / О.А. Манько // Тваринництво України. - 2006. - № 5 - С.16-17.

3. Манько О.А. Ефективність використання п...