Размещено на http://www.allbest.ru/

Український науково-дослідний інститут продуктивності

агропромислового комплексу

УДК 631.173.003.13

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Підвищення ефективності лізингового обслуговування сільськогосподарських товаровиробників

08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК)

Плаксін Олег Анатолійович

Київ-2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Таврійського державного агротехнологічного університету Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, академік УААН,

Заслужений діяч науки і техніки України

Дем'яненко Микола Якович,

Інститут аграрної економіки Української академії аграрних наук, завідувач відділенням фінансово-кредитної та податкової політики, м. Київ

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, академік УААН

Андрійчук Василь Гаврилович,

ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана», професор кафедри економіки агропромислових формувань, м. Київ

кандидат економічних наук

Баєва Ольга Іванівна,

Українська інженерно-педагогічна академія, доцент кафедри економічної теорії і фінансів, м. Харків

Захист відбудеться «28» ___квітня____ 2009 року о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.879.01 Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу за адресою: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 2

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу за адресою: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 2

Автореферат розісланий «_26_» __березня______ 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М. С. Лосина

Размещено на http://www.allbest.ru/

Анотація

Плаксін О. А. Підвищення ефективності лізингового обслуговування сільськогосподарських товаровиробників. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК). - Таврійський державний агротехнологічний університет, Мелітополь 2009.

Дисертація присвячена теоретико-методичним та практичним питанням функціонування суб'єктів лізингових відносин в АПК з урахуванням регіональних особливостей розвитку аграрних підприємств.

У дисертації здійснено систематизацію видів лізингу на основі класифікаційних ознак, виділено інвестиційну функцію лізингу як провідну в інвестиційному механізмі, уточнено економічну сутність лізингу з позицій визначених особливостей та переваг даного виду діяльності, визначено об'єктивні й суб'єктивні чинники, які впливають на розвиток лізингу в аграрній сфері, обґрунтовано необхідність врівноваження прав і обов'язків сторін лізингового договору впродовж життєвого циклу лізингової угоди, запропоновано методику порівняльного аналізу вибору машинно-тракторних агрегатів на початковому етапі життєвого циклу лізингової угоди, запропоновано економіко-математичну модель формування оптимального складу машинно-тракторного парку, що забезпечує більш повну реалізацію, закріплених нормативно-правовими актами, прав лізингоодержувача та досягнення визначеного економічного ефекту, обґрунтовано доцільність використання лізингу для реалізації інвестиційного проекту, що забезпечить мінімізацію державної підтримки цього напряму і збільшення обсягу підтримки інших сфер аграрної галузі і є цінним в умовах членства у СОТ, обґрунтовано необхідність і доцільність внесення змін і доповнень до існуючої нормативно-правової бази щодо регулювання лізингу.

Ключові слова: лізинг, лізингоодержувач, лізингодавець, предмет лізингу, лізинговий договір, лізингові відносини, лізингова операція, постачальник лізингового майна.

Аннотация

Плаксин О. А. Повышение эффективности лизингового обслуживания сельскохозяйственных товаропроизводителей. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.00 - экономика и управление предприятиями (экономика сельского хозяйства и АПК). - Таврический государственный университет, Мелитополь, 2009.

Диссертация посвящена теоретико-методическим и практическим вопросам функционирования субъектов лизинговых отношений в АПК с учетом региональных особенностей развития аграрных предприятий. Как объект исследования избраны процессы формирования и использования лизинга в воспроизводстве основных средств сельскохозяйственных товаропроизводителей. Предметом исследования является совокупность теоретических методических и прикладных вопросов лизинга в аграрной сфере с учетом региональных особенностей производства.

В диссертации отмечается, что развитие лизинга непосредственно связано с реформированием аграрного сектора экономики. В этом контексте проявляются схожие проблемы и совместные черты реформирования и лизинга: размежевания права собственности и права пользования имуществом. Необходимость всестороннего определения эффективности инвестиционного проекта требует нового подхода к теоретическим вопросам относительно лизинга. Предложенная систематизация видов лизинга на основе классификационных черт обеспечивает объективный анализ эффективности заключенных лизинговых договоров и определения их результативности с технической, организационной и вообще экономической позиций. Это будет способствовать формированию конкретных предложений по повышению определенного направления эффективности.

Проведенным исследованием установлено, что лизинг выполняет инвестиционную функцию, которая в процессе хозяйствования реализуется через взаимосвязанные и взаимозависимые функции и принципы. Ее влияние распространяется на финансовую, организационную и производственную сферу деятельности субъекта хозяйствования. Это определяет усовершенствование механизма функционирования данного субъекта хозяйствования в структуре общественного производства страны.

На основании анализа существующих нормативно-правовых актов, которые регулируют сферу лизинговой деятельности, определено, что на протяжении жизненного цикла лизингового соглашения существует неравномерное распределение прав и обязанностей между лизингодателем и лизингополучателем на каждом отдельном этапе. В связи с этим необходимы законодательные инициативы и мероприятия, обеспечивающие пропорциональность взаимных прав и обязанностей в течение жизненного цикла лизингового договора, способствуя более тщательному проведению комплекса подготовительных работ. Тем самым повысится привлекательность лизинга для потенциальных сторон договора.

Предложено использовать при формировании машинно-тракторного парка экономико-математическую модель, которая обеспечила минимизацию инвестиционных и эксплуатационных расходов. В ее основе лежит методика сравнительного анализа выбора возможных, альтернативных вариантов машинно-тракторных агрегатов, способных выполнить комплекс запланированных агротехнологических операций для сельскохозяйственного предприятия определенной специализации на протяжении хозяйственного года в оптимальные сроки. Модель обеспечила экономию инвестиционных средств по сравнению с базовым вариантом в 926,32 тыс. грн. При соблюдении технологических требований и учитывая социальные, экономические и другие тенденции в аграрной сфере данный состав машинно-тракторного парка способен выполнить необходимый объем работ при минимально возможных эксплуатационных затратах.

Обосновано, что реализация крупномасштабного инвестиционного проекта без государственной поддержки крайне сложно. Однако, благодаря лизингу ее объемы для типичных хозяйств ниже, чем при других способах реализации проекта, что является особенно ценным в условиях членства в ВТО, так как позволяют охватить государственной поддержкой больше сфер сельскохозяйственной отрасли. Необходимым элементом реализации инвестиционного проекта является внесение изменений и дополнений к действующей нормативно-правовой базе в рамках формирования единых правил регулирования лизинговой деятельности.

Ключевые слова: лизинг, лизингополучатель, лизингодатель, предмет лизинга, лизинговый договор, лизинговые отношения, лизинговая операция, поставщик лизингового имущества.

Annotation

Plaksin O.A. Efficiency increasing of leasing service of agricultural producers. - Manuscript.

Dissertation for an award of science degree candidate of economic science on field of specialization 08.00.04 - economic and management enterprises (economic of agriculture and AIC)

Dissertation is devoted to theoretical, methodological and practical aspects of functioning of leasing relations subjects taking into consideration regional peculiarities of agrarian enterprises development.

Leasing kinds classification on the basic of classification features has been made; investment function of leasing has been distinguished as a leading one in investment mechanism; economical essence of leasing in the context of defined peculiarities and advantages of a certain activity has been refined; objective and subjective factors, influencing leasing development in agrarian area, have been defined; necessity of balancing of duties and rights of lease contract parties during the lease contract life cycle has been substantiated; technique of comparative analyses of tractor units choosing at the first stage of lease contract life cycle has been proposed; economical and mathematical model of optimal machine-tractor park structure formation, providing more complete realization of leasers rights, fixed by normative and legal acts, and gaining defined economical effect, has been proposed; expediency of leasing usage for realization of investment project, that will provide minimization of state support of this direction and increase support of other spheres of agrarian branch and is valuable in conditions of memberships in WTO, has been substantiated; necessity and expediency of introducing changes and amendments, concerning regulations of leasing operations, to normative and legal base have been proposed in the dissertation.

Key words: leasing, leasing obtainer, leasing render, leasing object, leasing contract, leasing relations, leasing operation, leasing property seller.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Сучасні аграрні підприємства України потребують поповнення та модернізації наявних основних засобів виробництва. Згідно із статистичними даними можливості самофінансування вітчизняних підприємств обмежені, довгострокові кредити комерційних банків характеризуються високою вартістю та малою доступністю. За таких умов, як свідчить досвід зарубіжних країн, важливим засобом мобілізації коштів для оновлення капіталовкладень є лізинг. Прийняття рішення сільськогосподарським підприємством відносно застосування цієї форми інвестування значною мірою залежить від її економічної ефективності.

Проблемам забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними засобами присвячені дослідження таких вітчизняних авторів, як А.І. Александрова, Я.К. Білоусько, В.В. Вітвицький, П.І. Гайдуцький, А.М. Головко, П.А. Денисенко, Л.Ю. Мельник, П.М. Макаренко, О.М. Могильний, В.М. Петров, В.О. Питулько, В.Л. Товстопят, М.М. Турченко, В.С. Шебанін, В.П. Яковенко зокрема, на умовах лізингу В.Г. Андрійчук, О.І Баєва, Н.Н. Внукова, В.В. Іванишин, О.Г. Луб'яницький, В.І. Міщенко, О.О. Ольховиков, Н.Г. Слав'янська, А.М. Турило та зарубіжних фахівців В.А. Горемикін, В.Ф. Комаров, Ю.А. Нирялова, В. Хойер та інші. Віддаючи належне дослідникам, які працюють над теорією та методологією лізингового процесу, слід зазначити, що до цього часу питання щодо визначення економічної суті лізингу та практичного вирішення проблем визначення його економічної ефективності на аграрних підприємствах України залишаються не достатньо висвітленими, а проблемам альтернативи вибору сільськогосподарськими виробниками напряму реалізації інвестиційного проекту не приділено належної уваги. Тому актуальності набуває подальше дослідження категоріального апарату лізингу, методології визначення ефективності його застосування; аналіз кола основних часткових критеріїв, які впливають на ефективність лізингових угод. Розвиток лізингових послуг сприятиме стабілізації економіки держави, надасть змогу вітчизняним підприємствам вирішити питання оновлення виробничих фондів та випуску конкурентоспроможної продукції. Актуальність зазначених проблем зумовила вибір теми та структуру дослідження.

Зв'язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до підпрограми 4 “ Фінансове та інформаційне забезпечення АПК в ринкових умовах”, розділу 01 „Формування системи та механізмів фінансово-кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників у ринкових умовах”, що виконується в Інституті аграрної економіки УААН, за напрямком 4.01.05 „Розробка ефективних механізмів регулювання лізингових відносин в АПК”, пункт 4.01.05.1 „Дослідження головних проблем взаємовідносин суб'єктів лізингової діяльності в Україні”. Держпрограми «Мікроекономіка соціально-економічного розвитку АПК»(№ державної реєстрації 0107U00897) розділу 3.4. Мікроекономіка соціально-економічного розвитку агропромислового виробництва, напрямком 3.4.3 Мікроекономічний аналіз ринкового механізму відтворення агропромислового виробництва та Держпрограми «Організація виробництва сільськогосподарських підприємств» (№ державної реєстрації 0102U000690).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є оцінка наявних способів та розроблення методичного підходу щодо вибору сільськогосподарським підприємством економічно ефективнішого напряму реалізації інвестиційного проекту з модернізації машинно-тракторного парку на основі лізингу. Для досягнення поставленої мети в роботі вирішувались наступні завдання:

розкрити економічну природу лізингу на рівні суб'єктів лізингового процесу;

визначити і систематизувати види лізингу;

визначити роль лізингу через функції, які він виконує в економічному житті суспільства;

з'ясувати економіко-правову природу лізингу та економічні наслідки правового навантаження для суб'єктів угоди;

визначити джерела оновлення капіталовкладень вітчизняних аграрних підприємств та обґрунтована доцільність проведення лізингових операцій;

оцінити переваги та недоліки лізингових операцій для кожного з потенційних учасників угоди порівняно з іншими способами матеріально-технічного постачання;

розкрити суб'єктивну природу стримування розвитку лізингу у сільськогосподарській галузі;

запропонувати алгоритм вибору підприємством техніки для формування оптимального складу машинно-тракторного парку з використанням лізингових схем для реалізації проекту;

визначити принципи реалізації і забезпечення інвестиційно-інноваційного проекту на державному рівні.

Предмет і об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є процеси формування лізингу та використання його у відтворенні основного капіталу сільськогосподарських виробників. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та прикладних питань лізингу з урахуванням особливостей сільськогосподарських підприємств різного виробничого спрямування.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети було використано наступні методи: абстрактно-логічний (при формулюванні вихідних принципів і висновків, при узагальненні й аналізі досліджень інших авторів), монографічний (при вивченні особливостей надання лізингових послуг аграрним підприємствам провідними лізинговими компаніями та залучення інвестицій за допомогою лізингу та сільськогосподарськими підприємствами), розрахунково-конструктивний (при визначенні параметрів лізингових угод, а також порівняльної ефективності різних форм залучення інвестицій) та інші загальноприйняті статистичні методи.

Інформаційна база. У процесі роботи були використані закони України, постанови Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Державної податкової адміністрації, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, НАК “Украгролізинг”, дані річних звітів окремих підприємств лізингоодержувачів, договори з лізингового обслуговування, а також результати монографічних досліджень, здійснених автором, спеціальна література й інші джерела.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному дослідженні й обґрунтуванні принципів залучення інвестицій через використання лізингу в сучасних економічних умовах, зокрема визначення ефективності та доцільності лізингу в сільському господарстві, що розкривається сукупністю наступних положень:

вперше:

запропоновано ієрархічну систему та єдиний підхід до класифікації видів лізингу та лізингових угод. Дана система дозволила агрегатувати об'єкти класифікації за обґрунтованим сполученням критеріїв, виявити їх відносну стійкість. Єдиний підхід призвів до об'єднання в систему основних категорій лізингу і до більш глибшого розуміння його економічної сутності;

розроблена універсальна модель вибору підприємством техніки для формування оптимального складу машинно-тракторного парку з огляду на конкретні умови та вимоги, з використанням лізингових схем для реалізації проекту на окремих етапах для мінімізації інвестиційних та експлуатаційних витрат;

уточнено:

економічну сутність лізингу як інвестиційно-підприємницького способу реалізації відносин власності із застосуванням кредитно-орендного інструменту на відміну від пропонованого фахівцями ототожнення лізингу з орендою, кредитом або інвестиціями;

суб'єктивну і об'єктивну природу повільного просування лізингу в сфері матеріально-технічного забезпечення аграрного сектора;

набуло подальшого розвитку:

обґрунтування етапів життєвого циклу лізингової угоди;

визначення економічних наслідків обсягу правового навантаження для суб'єктів угоди;

пропозиції щодо вибору сільськогосподарської техніки аграрним підприємством визначеної спеціалізації виробництва;

обґрунтування доцільності внесення змін до чинних нормативних актів, що регулюють лізингові відносини в сільському господарстві;

удосконалено:

принципи і підходи щодо визначення ефективності лізингу;

методику порівняльного аналізу різних схем придбання техніки.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення та пропозиції автора доведені до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій. Вони використані при читанні спецкурсів за спеціальністю «Технічний сервіс» у ТДАТУ (довідка № 12/1 від 9. 01. 2008), при формуванні стратегічного плану розвитку ТОВ «Приморський» (довідка № 39 від 24.01 2008) та при визначені перспективних напрямів розвитку аграрної галузі Якимівського району (довідка № 01-07/272 від 28.01. 2008).

Особистий внесок здобувача. Наведені в дисертаційній роботі наукові результати, висновки і пропозиції щодо удосконалення лізингового обслуговування в сільському господарстві отримані дисертантом особисто.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися та обговорювалися на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції Ринкова трансформація соціально-економічних відносин В АПК”, (13-15 червня 2005 р.), засіданнях професорсько-викладацького складу кафедри «Економічна теорія» ТДАТУ.

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано дев'ять наукових статей загальним обсягом 3,12 д.а., з них шість обсягом 2,46 д.а. у наукових фахових виданнях; одна є тезами до науково-практичної конференції.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаної літератури зі 130 джерел та 11 додатків. Аналітично-цифровий матеріал представлений на 18 рисунках і в 22 таблицях. Загальний обсяг роботи становить 204 сторінки.

Основний зміст роботи

У першому розділі - «Економічна сутність та об'єктивна обумовленість лізингових відносин» - розкрито сутність, функції і місце лізингу в системі ринкових відносин, досліджено механізми та форми організації лізингу в аграрному секторі.

За час існування ринку лізингових послуг у світовій практиці напрацьовані численні варіанти лізингових угод залежно від одночасної та різноспрямованої дії багатьох чинників. Головними ознаками відмінності є обсяг зобов'язань лізингодавця, строк використання майна лізингоодержувачем, спосіб регулювання відносин. Всі інші види лізингу - різновиди основних і тим чи іншим чином можуть бути віднесені, залежно від ознак, до фінансового або до оперативного. Такі характерні риси дають змогу об'єднати дані види лізингу на підставі наявності або відсутності специфічних ознак в три групи: техніко-економічна, організаційно-економічна та фінансово-економічна, залежно від обсягу та значення специфічних ознак.

До техніко-економічної групи належать види лізингу, які розрізняють в залежності від типу майна, відношення до технології та за методом використання.

Організаційно-економічну групу сформовано з видів, які диференційовані залежно від форми організації угоди, сфери ринку, обсягу обслуговування та способу використання.

До фінансово-економічної групи віднесено види лізингу, які характеризують форми й умови платежів, умови амортизації та відношення до податкових пільг.

Кожний вид лізингу відіграє особливу роль в економічному житті. Ступінь вагомості цієї ролі визначається тією функцією яку він виконує. Таким чином, можна комплексно підійти до визначення функцій лізингу в економічному середовищі.

Класифікаційні ознаки лізингу реалізуються через інвестиційну функцію. Лізинг як складне соціально-економічне явище, спрямований на активізацію виробничої діяльності. Виконати це завдання можливо лише за допомогою інвестиційного механізму. Найперше, що повинен виконувати лізинг - збільшення обсягу інвестування у виробництво. Саме з низьким рівнем капіталовкладень пов'язують негативні тенденції як у сільському господарстві, так і в економіці цілому, що існували з часів проголошення незалежності. Виходячи з того, що лізинг уособлює риси товарного кредиту, банківської позики, оренди та інших видів господарської діяльності доцільно виділити інвестиційну функцію головною, яка проявляється у вигляді фінансової, організаційної та виробничої згідно з характеристиками лізингу.

При реалізації лізингових договорів проявляється складна правова природа лізингу, яка обумовлена тим, що даний вид діяльності включає в себе риси кількох господарських операцій й відповідних їм відносин. Якщо розглядати рух об'єкта лізингу з юридичної точки зору, то простежується розподіл прав власності між суб'єктами угоди. Право володіння належить продавцю до моменту підписання акту приймання-передавання лізингоодержувачем, після чого воно переходить до лізингодавця. До лізингоодержувача дане право перейде в тому випадку, якщо це передбачено умовами договору. Право розпорядження закріплено за власником майна, але частина прав може бути делегована лізингоодержувачеві при сублізингу. Право користування належить орендарю протягом часу руху об'єкта лізингу.

Лізинговий процес знаходиться під впливом науково-технічного прогресу. Прискорення прогресу має як і будь-який процес, позитивні та негативні сторони. Так поява більш досконалішого виробничого устаткування характеризується поліпшенням техніко-економічних показників, подовженням експлуатаційного терміну служби, зміною структури вартості елементної бази, зменшенням тривалості перших етапів життєвого циклу товару. Водночас це супроводжується зростанням вартості товару, прискоренням морального зношування, зменшенням сукупного попиту на високотехнологічне устаткування. Лізинг дозволяє залучити додатково покупців такого товару, розширити межі платоспроможності. Тим самим додатково освоюються виробниками нові ринки збуту для нових клієнтів, яким ця продукція стає доступною.

Унікальність лізингових операцій полягає в тому, що їх неможливо ототожнювати ні з якими відомими інститутами цивільного права. Дослідження окремого елемента лізингу за допомогою цих інститутів можливе, якщо мета дослідження у з'ясуванні масштабу і наявності спільних рис та способу їх прояву на стані укладання і виконання договору лізингу.

У другому розділі - «Організаційно-економічний механізм лізингового процесу» - висвітлено економіко-правовий механізм лізингу, розкрито особливості формування рухомого складу матеріально-технічної бази аграрних підприємств, проаналізовано різні схеми постачання техніки, досліджено суб'єктивну природу гальмування впровадження лізингу у сільськогосподарській галузі.

Відповідність лізингового договору чинному законодавству є головною умовою і метою сторін лізингового процесу. Однак у процесі становлення і розвитку даного виду діяльності лізингові договори мають окремі відмінності як у розрізі лізингових операторів, так і в часовому просторі.

Лізинг - операція, яка відрізняється від інших складністю організації. У багатьох угодах укладається декілька контрактів: між лізингодавцем і лізингоодержувачем; між лізингодавцем і установою, яка фінансує; між лізингоодержувачем і страхувальником; між виробником (постачальником) і лізингодавцем, а також контракти, які торкаються заставного та митного права, надання гарантій. Процесу укладання лізингового договору передує тривала підготовча робота, яка складається з декількох етапів. Більшість науковців виділять чотири визначальних етапи:

1. прийняття рішення про використання лізингу для задоволення потреб лізингоодержувача;

2. вибір лізингодавця;

3. підготовка до укладання договору лізингу;

4. робота по лізинговій угоді.

Проте, ми вважаємо, що необхідно виділити додатковий етап:

5. контроль за виконанням умов угоди та її завершення.

Включення п'ятого етапу пов'язане з тривалістю дії лізингового договору і проблемою своєчасного погашення заборгованості по лізингових платежах тому доцільно акцентувати увагу на цьому питанні. У межах наведених ключових етапів розрізняють більш дрібні, які характеризують кожен крок потенційних виконавців лізингового договору.

Лізинговим законодавством встановлено чіткі права й обов'язки лізингодавця і лізингоодержувача. Наявність прав передбачає їх супроводження обов'язками, оскільки надане право одній стороні по відношенню до іншої може бути використане, якщо існує зворотний обов'язок другої сторони по відношенню до першої і навпаки. Хоча економічний власник наділений широкими повноваженнями, юридичний власник, у правовому відношенні, захищений краще, бо має більше прав перед користувачем з чітким позиціюванням його зобов'язань. Проте є норма Закону, мета якої полягає у вирівнюванні правового навантаження сторін договору: сторони можуть мати інші права й обов'язки відповідно до умов договору лізингу, закону та інших нормативно-правових актів. Тому наявність зазначених прав і обов'язків у договорі свідчитиме про здатність сторін відстоювати власні інтереси, запобігання й усунення дискримінаційних норм і правову обізнаність при укладанні угод. Від кількості та якості даних прав залежатиме не тільки виконання укладеної угоди, а й економічні результати роботи сторін, які домовляються.

Серед можливих прав і обов'язків, які належать до категорії інші, тобто, не ввійшли до статей Закону широко використовується невелика кількість. До того ж, протягом 1997-2005 рр. періодичність їх відображення у договорі не змінилася. Своєрідне збігання і доповнення інтересів цих суб'єктів породжує відмову від додаткових витрат ресурсів і як наслідок невключення додаткових зобов'язань лізингодавця в умови договору лізингу. Хоча діагностика техніки може здійснюватися лізингодавцем у межах контролю за операцією лізингу, проте не можна вважати це його додатковим зобов'язанням, оскільки, це за Законом визначено в його правах. До того ж, лізингоодержувач не може вимагати здійснення діагностики, наприклад, для проведення ремонту з усунення поломки чи інших несправностей.

У процесі дослідження ставлення сільськогосподарських виробників до лізингу його проблем та перспектив, проведеного в травні-липні 2006 р. в Запорізькій області ми дійшли висновку, що в цілому сільськогосподарські виробники обізнані з питань лізингу. Близько половини з них користувалися лізинговими послугами як на умовах фінансового, так і оперативного лізингу. Найбільш негативне ставлення до лізингу у власників підсобних господарств та дрібних фермерських господарств, бо вони фактично позбавлені можливості участі у цьому процесі.

До основних ускладнюючих чинників належать загальносуспільна нестабільність, постійні зміни законодавства та нормативних актів, які регулюють діяльність аграрних виробників, та недоброчесність представників лізингових компаній. Однак можна припустити, що відсутність гнучкості у вирішені питань надання техніки, неврахування побажань клієнтів трактувалося ним на вимогу здійснення неофіційних внесків, на залучення у корупційні схеми, хоча дехто прямо вказав на існування цієї проблеми.

Великою кількістю респондентів було відмічено, що лізингові компанії пропонують обмежений набір послуг та техніки, маючи на увазі відсутність суттєвих відмінностей у термінах дії угод для різних способів матеріально-технічного постачання. Водночас існують відмінності у напрямах державної підтримки при отриманні у користування техніки в аграрній галузі, хоча кінцевим користувачем є безпосередньо сільськогосподарський виробник, що деякими респондентами розцінюється, як дискримінаційні дії.

У цілому, за умови поліпшення у наведених сферах, сільськогосподарські виробники Запорізької області готові ширше застосовувати лізингові схеми для оновлення та поповнення матеріально-технічної бази своїх підприємств. До того ж, потребу у цьому відчувають практично всі учасники опитування. Тому потрібні певні зміни у механізмі матеріально-технічного забезпечення для кількісного і якісного задоволення даної потреби найближчим часом.

У третьому розділі «Напрямки підвищення ефективності лізингового обслуговування сільськогосподарських товаровиробників» - розроблено рекомендації з оптимізації складу машинно-тракторного парку аграрного підприємства, пропозиції щодо удосконалення принципів використання лізингових схем за критерієм мінімізації витрат, обґрунтовано напрями удосконалення організації лізингу в аграрній сфері.

Відсутність чіткої державної економічної політики спричинило виникнення і загострення питання матеріально-технічного забезпечення економіки, що суттєво вплинуло на консервативний в інноваційному плані аграрний сектор. Технологічна потреба сільського господарства в основних видах техніки забезпечена приблизно наполовину.

Наявний рухомий склад машинно-тракторного парку формувався на основі впровадженої за часів планової економіки системи машин і строків експлуатації, з урахуванням витрат на ремонтно-експлуатаційні матеріали, кількості та періодичності технічних обслуговувань, витрат паливно-мастильних матеріалів тощо. В останні роки ситуація докорінно змінилася. Збільшився середній “вік” техніки в господарствах. Більшість сільськогосподарських машин відпрацювала свій амортизаційний строк. Зношеність техніки знижує її надійність та погіршує експлуатаційні показники.

На початковому етапі лізингової угоди, при виборі тягового агрегату необхідно враховувати відповідність обраної модифікації основним операціям, які він повинен виконувати. Для лізингоодержувача економічні показники є основними при здійснені цього вибору. Як правило, використовуються узагальнюючі показники - експлуатаційні витрати, оскільки вони враховують витрати постійного і змінного характеру та суму інвестиційних витрат за даним складом машинно-тракторного парку. Важливість даних показників обумовлена тим, що експлуатаційні витрати відбивають загальну витратну складову при виконанні певної технологічної операції, а інвестиційні витрати - загальну потребу в інвестиційних ресурсах при виборі напряму економічної діяльності аграрним підприємством. В свою чергу лізингодавці акцентують увагу на аналізі фінансових показників підприємства: коефіцієнти покриття, ліквідності, рівень прибутковості та інші показники платоспроможності користувача як у поточному періоді, так і на перспективу.

Проте віддавати перевагу тій чи іншій машині на підставі тільки цих показників досить ризиковано з певних причин. По-перше, потрібно враховувати надійність машини. Більш економічно ефективніша машина можливо буде програвати менш ефективній за показником виконання агротехнологічної операції у визначені терміни та за якістю виконання самої операції при не дотриманні встановлених оптимальних строків і умов. Це стосується проблеми вибору багатофункціональної (універсальної) або спеціалізованої сільськогосподарської машини, адже багатофункціональна ( універсальна), за конструкційними параметрами складніша і характеризується більшою кількістю деталей та вузлів, що збільшує вірогідність її поломки на відміну від простішої, у конструкційному плані спеціалізованої; по-друге, адаптованість вузлів та агрегатів до існуючої мережі ремонтних, сервісних, діагностичних, постачальницьких установ, що впливатиме на вартість та терміни проведення ремонтно-обслуговуючих заходів. Адже швидкість усунення несправностей у роботі та поломок, особливо у польових умовах, суттєво впливатиме на вибір агрегату, його здатність забезпечити заплановані показники врожайності; по-третє, кваліфікаційно-освітній рівень.

Найбільш ефективним при її рішенні є застосування економіко-математичних методів, оскільки при цьому одночасно враховуються всі умови для організації механізованих процесів. Для складання і рішення економіко-математичної моделі оптимізації складу і використання машинно-тракторного парку необхідна наступна інформація:

· структура посівних площ;

· технологічні карти на обробіток сільськогосподарських культур, у яких вказуються оптимальні терміни проведення робіт, планова врожайність, норми висіву насіння і норми внесення добрив;

· розрахункові періоди, що визначаються виходячи з заданого календарного графіка виконання робіт. Для цього весь сільськогосподарський рік розбивається на елементарні періоди: одноденки, триденки п'ятиденки і т.д. звичайно за елементарний період приймаються п'ятиденки або десятиденки.

· Обсяги механізованих робіт у кожному розрахунковому періоді;

· Технологічно прийнятні по своїх параметрах машинно-тракторні агрегати для виконання усіх видів робіт;

· Продуктивність машинно-тракторних агрегатів за розрахунковий період;

· Наявний склад техніки при рішенні задач оптимального доукомплектування й оптимального використання машинно-тракторного парку.

Як критерії оптимальності можна використовувати:

· Мінімум приведених витрат;

· Мінімум поточних витрат;

· Мінімум витрат на придбання техніки;

· Мінімум энергомашин;

· Мінімум витрат палива і т.д.

Для розв'язання задачі з оптимізації складу і використання машинно-тракторного парку, який зайнятий на вирощуванні сільськогосподарських культур потрібно розрахувати оптимальний склад машинно-тракторного парку для виконання сільськогосподарських робіт при мінімумі експлуатаційних витрат.

За структурою посівних площ, фінансовими результатами діяльності, що відповідають середнім у Запорізькій області було обрано для апробації моделі ТОВ «Приморський», Якимівського району Запорізької області і використано наступні обмеження:

1. На виконання усіх робіт у визначені оптимальні агротехнічні строки:

2. За кількістю тракторів (машин), які забезпечують виконання усіма агрегатами усіх видів робіт

3. На виконання технологічно пов'язаних робіт у визначеній послідовності:

Капіталовкладення у сільськогосподарську техніку мотивоване збільшенням прибутку підприємства за рахунок або скорочення витрат на виробництво продукції, або за рахунок збільшення доходу від впровадження на суму більшу за витрати, які пов'язані з придбанням. Економія коштів від нової одиниці техніки може бути отримана за рахунок підвищення продуктивності, зростання надійності та заощадження на поточних витратах, покращення умов праці та зниження витрат, пов'язаних з охороною праці. Для визначення ступеня дії того чи іншого ефекту необхідно зіставити витрати в певному порядку. Це пов'язано з тим, що поряд з економічною ефективністю все ширше визначаються соціальна та екологічна ефективність.

Отримані результати економіко-математичної моделі свідчать, що вартість машинно-тракторного агрегату є визначальною щодо формування оптимального складу машинно-тракторного парку. Сформований на підставі наданих відомостей відносно структури посівних площ і технологічних карт аграрних підприємств з використанням обмеження поточних експлуатаційних витрат даний парк дозволяє виконати запланований обсяг робіт при мінімально можливих інвестиційних витратах, які становлять 3302,04 тис. грн., вартість інвестиційного проекту з заміни існуючого складу машинно-тракторного парку коштувала б господарству 4012,554 тис. грн..

Будь яке придбання устаткування за своєю суттю є інвестицією. Тому оцінювати її необхідно, спираючись і порівнюючи зиски від експлуатації зі запланованими витратами. Реалізація великомасштабних проектів потребує значних обсягів капіталу та наявність розвинутого ринку для його тримання. Обмежені можливості стабільних надходжень ускладнюють закупівлю інвестиційних товарів, отже, погіршують перспективи розвитку будь-якого суб'єкта агробізнесу. Інвестиційний проект повинен пов'язувати три періоди часу: теперішній, майбутній та минулий. Прийняття інвестиційного рішення має ґрунтуватися на аналізі цих періодів часу.

В умовах конкретного господарства потреба в інвестиційних ресурсах, згідно моделі оптимізації складу машинно-тракторного парку становить 3302,04 тис. грн. За результатом своєї діяльності: за рівнем отримання прибутку на 100 га ріллі, за рентабельністю дане підприємство відповідає середнім показникам по Запорізькій області. Абсолютні показники, які формуватимуть інвестиційні ресурси становлять 460 тис. грн., з яких 390 тис. грн. прибуток, 70 тис. грн. амортизація. Реалізація проекту може відбуватися за кількома напрямами: за рахунок власних коштів, фінансового лізингу, запозичених коштів, оренди з викупом та виконання робіт на умовах оперативного лізингу.

Оновлення машинно-тракторного парку за рахунок власних коштів має свої переваги та недоліки. Переоснащення у такий спосіб дає можливість придбати техніку з компенсацією 30%, простота у оформленні документів, точніше відсутність вимоги їх надання продавцеві, відсутність зобов'язань перед третіми особами, отже відсутність втрати техніки, через невиконання зазначених зобов'язань тощо. До недоліків належать неможливість реалізації масштабних інвестиційних проектів через обмежений обсяг власних коштів. Маючи у своєму розпорядженні 460 тис. грн.. коштів, господарство реалізує даний проект за 7,5-7,9 років за умови стабільного рівня цін на техніку та обсягу одержуваних доходів.

Наявність 30% компенсації не змінює механізм придбання інвестиційних товарів для переоснащення машинно-тракторного парку. Хоча за наявності цієї умови і стабільного рівня цін на техніку та обсягу одержуваних доходів, господарству знадобиться близько трьох років на повне оновлення рухомого складу.

При стабільних доходах підприємства та банківської кредитної ставки процес реалізації розтягнеться на вісім-дев'ять років,що приблизно дорівнює нормальному експлуатаційному строку служби придбаного устаткування. Тому, по закінченню цього терміну знову перед підприємством постане питання оновлення машинно-тракторного парку. У зв'язку з цим даний напрям майже повністю виключає перспективу розвитку, який неможливий, якщо господарська діяльність, як у нашому випадку, безприбуткова. Отримання певної маси прибутку у перші роки від економії експлуатаційних і ремонтних матеріалів нівелюватиметься перерозходом у наступні роки. Однак даний напрям може бути використаний, як і купівля за власний кошт, на поліпшення окремих ланок технологічного циклу. Крім того, в існуючі умови отримання вписуються аграрні підприємства чий прибуток складає не менше 250 грн. / га при площі землекористування 3-5 тис. га. Хоча зазначена можливість існуватиме за умови значної державної підтримки. Без неї реалізація інвестиційних планів в аграрній сфері за рахунок банківського кредиту досить проблематична.

На нашу думку, підвищити привабливість лізингової форми і відповідно ефективність можна наступним шляхом:

- по-перше, збільшити строк дії договору до нормального експлуатаційного терміну використання майна, для сільськогосподарської техніки це близько 8 років. Дане збільшення повністю відповідає умовам віднесення лізингової операції до фінансового лізингу згідно якої термін дії угоди має бути наближеним до нормального строку служби майна;

- по-друге, відмовитися від сплати авансового платежу, оскільки більшість аграрних виробників не мають змоги сплатити близько половини вартості об'єкта лізингу у перший рік. Адже авансовий платіж у даному випадку виконує функцію страхування від втрати вартості через моральне зношування. Проте це явище стосується більшою мірою промислової сфери і сфери послуг де відбуваються відчутніші зміни у системі машин і способі виробництва. Таким чином, консерватизм аграрного сектору є тією запорукою морального старіння техніки.

Тому ми вважаємо зазначене достатньою причиною внесення змін до існуючих умов укладання і виконання лізингового договору, залишаючи незмінним підхід до встановлення розмірів комісійної винагороди 2% та сплати за залучені кошти - половина облікової ставки НБУ. До того ж ці пропозиції не потребують додаткових змін чинного законодавства, яке регулює лізинговий бізнес. Робота, яка була проведена з удосконалення нормативно-правових актів, що опосередковано впливають на механізм здійснення, обліку, оподаткування та інших умов, які спрямовані на встановлення і забезпечення лізингових операцій та напрацьований досвід, отриманий при виконанні даної роботи, не будуть втрачені від впровадженні запропонованих нами змін.

За умови включення лізингу до програми компенсації 30% вартості складної техніки. Вартість майна становитиме 2921,72 тис. грн. щорічні лізингові платежі - 463,845 тис. грн.. (3710,761:8), а при вартості майна 3060,849 тис. грн.. відповідно 485,759 тис. грн.. (3886,07:8). Отже, за таких умов реалізація проекту залежатиме від величини додаткових витрат, яке буде нести підприємство у зв'язку з отриманням майна. Нижня межа цих витрат дозволятиме працювати, з огляду на дію зазначених прямих чинників, на рівні беззбитковості. Проте, потрібно зважати на дію непрямих чинників:

· по-перше, формування машинно-тракторного парку у такий спосіб дозволятиме формувати солідний портфель замовлень, що передбачає одержання знижки при купівлі майна у визначеного виробника;

· по-друге, економія експлуатаційних витрат у першу половину строку експлуатації майна становитиме близько 10%. У структурі собівартості їх питома вага коливається в межах 50% від загальної, тобто за рахунок їх зменшення вдасться збільшити прибутковість щонайменше на 5%, в абсолютному виміру це до 483 тис. грн.;

· по-третє, виконання агротехнологічних операцій в оптимальні строки дозволить отримати більше врожаю на 15-20%, а це додатково 500-550 т. зернових та 350-400 т. соняшнику. У вартісному виразі це близько 600 тис грн., при існуючому рівні прибутковості це 80-90 тис. грн., отже, в цілому це 560-570 тис. грн.;

· по-четверте, реалізація інвестиційного проекту через механізм фінансового лізингу дозволить отримати у розпорядження господарства, крім майна, додатково близько 100 тис. грн., які можна використати на якісну зміну структури оборотних засобів, насамперед насіння, що зумовить збільшення врожайності, а це додаткові можливості формування великих партій продукції, ціна на які вища.

Таким чином, реалізація інвестиційного проекту через механізм фінансового лізингу, надає господарству перспективу розвитку завдяки ефекту акселерації і закладеним у цій формі матеріально-технічного постачання перевагам.

Складність і специфічність лізингу проявляється у всіх сферах діяльності. Насамперед це стосується таких сфер взаємодії суб'єктів лізингового договору, як податкова, облікова, страхова. У зв'язку з чим виникає необхідність узгодження правових норм які регулюють оренду, що становить ядро цих відносин з кожним окремим елементом структури лізингу і узгодження цих супутніх оренді явищ між собою.

Лізингові відносини регулюються трьома основними законами: Цивільним кодексом (параграф 6 глава 58), Господарським кодексом (стаття 292), і Законом України «Про фінансовий лізинг». На певних етапах життєвого циклу лізингової угоди застосовуються норми Законів про податок на прибуток, про ПДВ, про фінансові послуги, про страхування, про банки, про інвестиції, про виконавче провадження, про нотаріат та ін. Тому ймовірність того, що певні норми окремих законів будуть носити суперечливий характер досить висока. У Верховній Раді України пройшов перше читання законопроект, який має усувати переважну частину суперечностей.

Серед змін, які пропонуються даними законопроектом є уточнення терміну «договір лізингу», через вилучення термінів «прямий лізинг» та «непрямий лізинг», оскільки крім 806 статті Цивільного кодексу дані терміни в інших законодавчих актах не використовуються. Тим більше у договорі лізингу за необхідністю сторони можуть вказати конкретну форму лізингу. Проте, на нашим переконанням необхідно було б розширити коло форм лізингу, бо форми лізингу, які можуть бути зазначені у договорі мають організаційно-економічні ознаки (зворотний, повторний, пайовий чи багатосторонній, міжнародний).

Тому доцільно розширити коло видів лізингу наступним доповненням: «…та іншими видами лізингу в залежності від ознаки - техніко-економічна, організаційно-економічна, фінансово-економічна, відповідно до якої сторони дійшли згоди.» Доречність даного доповнення продиктована тим, що цим врівноважуються можливості здійснення лізингових операцій як лізингоодержувачів, так і лізингодавців.

Однією з проблем, з якою стикаються лізингоодержувачів в процесі експлуатації предмета лізингу, є не урегульованість проведених ним робіт з ремонту та поліпшення майна. Вона виникає, як правило, на останньому етапі життєвого циклу лізингової угоди в межах фаз, що стосуються переходу права власності та закриття угоди. Дані роботи, згідно чинного законодавства, можуть бути проведені лише за згодою лізингодавця-власника майна. Якщо мова йдеться про поліпшення предмету лізингу, то фактично необхідно ще отримати дозвіл виробника на здійснення цієї модернізації, інакше виникнуть проблеми з реєстрацією у державних органах, що здійснюють технічний контроль. Насамперед, це стосується 2 та 3 групи основних фондів. Проте найбільші складності лізингодавця і лізингокористувача пов'язані з Державною податковою адміністрацією.

Перша, з них, полягає у визначенні звичайної ціни. Якщо вартість проведеного ремонту чи поліпшення перевищує десятивідсотковий ліміт, а предмет лізингу по закінченню договору має бути повернутий лізингодавцю, то останній зазнає додаткових втрат, оскільки двічі сплачує за даний вид робіт: перший раз - коли компенсує витрати орендареві; другий - коли повертає предмет лізингу зі збільшеною вартістю на суму ремонту, що також вважається продажем з відповідними податковими зобов'язаннями.

Друга пов'язана з тим, що лізингоодержувач також понесе не виправдані втрати через проведення цієї роботи. При переході права власності на предмет лізингу від лізингодавця до нього дана операція трактуватиметься продажем з відповідними податковими зобов'язаннями. Тому для усунення даної несправедливості і заохочення інноваційного розвитку варто прирівняти компенсацію вартості ремонту (поліпшення) предмету лізингу, яку сплачує лізингодавець до інвестиційних витрат, бо вони є такими за своїм змістом лише розтягнуті у часі або поділені на кілька етапів. аграрний лізинговий сільськогосподарський товаровиробник

Вартість предмету лізингу, який переходить у власність лізингоодержувач по закінченню дії договору не повинна змінюватися через те, що виникає правова суперечність. При укладанні лізингового договору сторони відразу визначаються стосовно переходу права власності, проте передбачити вартість поліпшення неможливо хоча і обумовлюється така можливість. Як правило, моментом переходу вважається сплата останнього лізингового платежу, основною складовою, якого є відшкодування вартості майна, що зазначена у договорі. При збільшенні вартості предмету лізингу на суму модернізації виникає невідповідність між скоригованою вартістю і фактично сплаченою вартістю, що може трактуватися як невиконання умов договору в частині відшкодування вартості предмета лізингу і відповідних санкцій. Тому вимога незмінності вартості предмету лізингу унеможливлює навіть теоретичну можливість розірвання лізингового договору через умовне невиконання умов угоди.

Наявність спільних рис між лізингом та кредитом сформувала головні напрями і підходи при укладанні договорів страхування і визначення ризиків, що підлягають страхуванню. Інколи використовуються норми титульного страхування. Проте майже не оговорюються ризики, які пов'язані зі специфічністю сільськогосподарської галузі. Але, ані договорами лізингу, ані законодавством не встановлено порядку страхування таких ризиків, що спричинені страховими випадками на кшталт прострочення поставки майна, загибель посівів, введення карантину і заборона реалізації продукції.

Аграрне підприємство, внаслідок несприятливих погодних умов може взагалі втратити посіви сільськогосподарських культур. За умови страхування цих посівів господарство отримає в межах 70% їх вартості. Це дозволить зменшити розмір збитків, проте, виникне проблема відносно розрахунку за предмет лізингу. З одного боку не відшкодування у повному обсязі раніше понесених витрат може позначитися на виконанні зобов'язань щодо сплати лізингових платежів, а з другого - може призвести до неповного технологічного завантаження предмету лізингу. Наприклад, загибель сільськогосподарських культур відбулася на певній фазі вегетативного росту, а предметом лізингу є сільськогосподарська машина з догляду за посівами чи той же комбайн. Тобто, подальше використання предмету лізингу протягом господарського року більше не передбачається не з вини лізингоодержувача. Втім це не є підставою лишити лізингодавця без доходу. Тому для захисту інтересів і лізингокористувача, і лізингодавця варто передбачити у лізинговому договорі можливості і умови передачі предмету лізингу у сублізинг, найом, оренду чи оперативний лізинг третім особам зі збереженням прав економічного власника за лізингоодержувачем, але лише у випадках, які сталися не з його вини.

...