Колекція генофонду та селекційний матеріал хмелю звичайного при створенні сортів, адаптованих до умов центральної частини Полісся

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота містить вступ, 5 розділів, висновки, рекомендації і пропозиції для селекційної практики, додатки і список використаних літературних джерел. Загальний обсяг роботи становить 226 сторінок, робота ілюстрована 21 таблицею, 41 рисунком, 10 додатками, які містять 13 таблиць, 9 рисунків, копії авторських свідоцтв та актів виробничого впровадження, використано 292 літературних джерела, з них 99 латиницею.

Господарсько-біологічні особливості генофонду хмелю звичайного (Humulus lupulus l.)

Особливості колекції генофонду хмелю за складом і походженням зразків. Встановлено, що основна частина генетичного матеріалу (66%) - це селекційні та комерційні сорти хмелю, відселектовані методом клонового добору, а також форми, створені при допомозі гібридизації (складні, насичуючі та інші види схрещувань), поліплоїдії, мутагенезу; 32% зразків представлено старомісцевими формами ароматичного європейського хмелю традиційних хмелярських регіонів; решта - рослини природних популяцій, зібрані в експедиціях.

Узагальнення даних багаторічного вивчення колекції показало, що у наявному сортименті хмелю відбулися зміни: по-перше, генофонд культури значно поповнився сортами гібридного походження, які мають подовжений період вегетації, підвищену врожайність і покращені показники якості сировини; по-друге, значно збільшився вміст в продукції гірких речовин і альфа-кислот; по-третє, частина сортів гібридного походження більш стійкі до хвороб і шкідників, краще адаптовані до певних умов вирощування.

Особливості зразків колекції генофонду хмелю за тривалістю вегетаційного періоду, врожайністю та якістю шишок. В залежності від погодних умов року та окремих етапів онтогенезу рослин хмелю зразки мали різний ступінь пристосованості, який проявився у інтенсивності продукційного процесу. Встановлено, що тривалість вегетаційного періоду у колекційних зразків (V_сер.= 10-20%) залежить від генотипу, умов року, окремих фаз росту та розвитку, зокрема, від суми опадів протягом вегетації (r= 0,22), суми активних температур (r= 0,30) і має середній ступінь залежності з показниками урожайності (r= 0,38), маси 100 сухих шишок (r= 0,52), кількістю шишок на одному стеблі (r= 0,78). В середньому за роки вивчення фактична урожайність шишок у зразків генофонду змінювалась від 0,52 до 3,4 т/га, причому значна кількість зразків достовірно перевищили врожайність стандартного сорту Клон 18 (1,34 т/га). Розрахований середній рівень врожайності окремо по сортах, по роках та в цілому за період вивчення зразків показав, що зміна екологічного індексу впливу на урожайність умов середовища, тобто діапазон коливання середнього врожаю по всіх сортах в досліді мало значну амплітуду - від -0,122 до 0,156 т/га.

В залежності від рівня варіації врожайності було проведено групування зразків колекції. До першої групи (рис. 1) віднесли зразки, у яких коефіцієнт варіації протягом років досліджень мав величину від 0 до 10% (незначна варіація), до другої - 10-20% (середній рівень варіації ознаки), до третьої - 20-30% (вище середнього рівня), до четвертої - зразки з коефіцієнтом вище 30% (значна варіація).

Рис. 1 Середні показники врожайності груп сортів базової колекції хмелю за коефіцієнтом варіації врожайності

Розрахунки в групах виявили, що середня врожайність по кожній групі різниться між собою як за абсолютними показниками, так і за амплітудою відхилень від ліній регресії залежності врожайності від умов вирощування.

Найперспективнішими для селекційного використання виявлено зразки І групи, для яких характерна не тільки незначна варіація, а й значно вищий середній показник врожайності - 2,11 т/га.

До неї ввійшли 10 сортів закордонної селекції та 5 ? вітчизняні.

За тривалістю вегетативного періоду та ступенем мінливості даної ознаки серед досліджуваного генетичного матеріалу виділені зразки, що характеризуються незначною варіабельністю ознаки.

Серед ранньостиглих форм це - ISP00001, ISP00007, ISP00013 (UKR), ISP00003 (YUG), ISP00069 (CZE); середньостиглих - ISP00029 (GBR), ISP00049 (CZE), ISP00073 (UKR) та ін.; пізньостиглих - ISP00025, ISP00147 (GBR), ISP00041 (USA), ISP00085 (JAP), ISP00114 (POL), ISP00140 (UKR), ISP00177, ISP00262 (CZE).

Встановлено, що вміст альфа-кислот у сортів закордонної селекції коливався в межах від 0,5 до 13,5 %, в зразках української селекції - від 2,4 до 14,2 %.

За вмістом альфа-кислот сортозразки колекції генофонду хмелю звичайного розподілились таким чином: до 3,5% альфа-кислот - 47% чисельності зразків; 3,6-7,0% - 37,3%; 7,1-10,0% - 12%; і більше 10,1% - 3,7%.

В залежності від групи ароматичності за результатами багаторічних досліджень виділено низку сортозразків, які в середньому за роки досліджень мали найменшу варіацію ознаки ”вміст альфа-кислот”.

З групи ароматичних сортозразків перспективними джерелами для використання в селекції на стабільний вміст альфа-кислот виділені: ISP00001, ISP00074, ISP00077, ISP00181, ISP00219, ISP00241 (UKR), ISP00064, ISP00262 (CZE), ISP00112 (POL), ISP00180 (RUS); з групи гірких - ISP00007, ISP00107, ISP00141, ISP00147 (UKR), ISP00003 (YUG), ISP00029, ISP00123 (GBR), ISP00085 (JPN), ISP00113 (DEU).

Параметри врожайності, якості і адаптивні властивості вихідного селекційного матеріалу

При створенні нового вихідного матеріалу в якості материнських форм використані сорти української базової колекції генофонду хмелю, які виділені нами за комплексом біологічних та селекційних ознак: Bullion (GBR), Aurora (SLO), Brewers Gold (GBR), Kat's teils (GBR), Gruppa 4 (CZE), Zaac (CZE), Жатецький пізній (CZE), Мarinka (POL), Кумир, Альта, Слов'янка (UKR) та інший цінний селекційний матеріал різного генетико-селекційного походження, виділений за результатами досліджень в селекційних розсадниках.

Параметри продуктивності, якості та їх варіації у генотипів гібридних популяцій. Встановлено закономірності у виявленні основних господарських ознак окремими генотипами, комбінаціями схрещувань, що дозволило виділити кращі форми для подальшого селекційного вивчення та визначити найкращі комбінації схрещувань за середніми значеннями врожайності та якості шишок у гібридних популяціях, коефіцієнтом варіації і ступенем гетерозису ознак у порівнянні з материнською формою (табл. 1). Визначено, що високі параметри продуктивності ознак зафіксовані у генотипів, створених в різних за складністю комбінаціях із використанням як жіночих форм, які виділені за комплексом господарських і адаптивних ознак [Клон 18, Слов'янка, Кумир, селекційної форми А-160 (UKR), Bullion, Nortern Brewers, Brewers Gold (GBR), Marinka (POL), Svaleff (SWE)], так і чоловічих форм [19-25 (Bullion / ДЗ (дикий із Закарпаття) В₃), 19-26 (Bullion / ДЗ (дикий із Закарпаття) В₄), 6-1 (Brewers Gold / (OZ-79 / вільне запилення))].

Таблиця 1

Гетерозисний ефект нових гібридних комбінацій за ознаками урожайність та вміст альфа-кислот в шишках (середнє за три роки вивчення)

Виділено серед досліджуваного матеріалу за комплексом ознак окремі номери ароматичного та гіркого типу, які істотно переважали середні показники по окремих дослідах протягом років досліджень та комбінації схрещувань, які за рівнем продуктивності та коефіцієнтами варіації урожаю і якості шишок були кращими серед досліджуваних варіантів. Виділені номери за господарськими показниками (врожайність шишок, т/га; вміст альфа-кислот, в %, розрахунковий збір альфа-кислот з 1 га) перевищили середні показники по досліду, сорту-стандарту Клон 18 і відібрані для подальшого вегетативного розмноження і селекційного вивчення.

Параметри адаптивності ознак продуктивності та якості селекційного матеріалу в дослідах екологічного випробування

Для виробничо-екологічного вивчення було відібрано 12 номерів, відмінних поміж собою за методами створення, родоводами та показниками основних господарських ознак, які були визначені за результатами вивчення в гібридних розсадниках. Стандартами виступали середньостиглий ароматичний сорт Клон 18, середньостиглий гіркий сорт Кумир та ранньостиглий гіркий сорт Альта.

Пункт 1. Серед досліджуваних номерів в порівнянні із стандартними сортами кращі показники врожайності шишок хмелю (вище ніж середнє по пункту) зафіксовано у номерів СН 20, СН 202, СН 203, СН 204, 5772, А-241, А-17, 5909.

Встановлено, що в порівнянні із стандартами, номери СН 201, СН 203, СН 204, 5772, А-241, А-17, 5909 в умовах п.1. мають достовірну перевагу за врожайністю. Варіація врожайності у стандартів була середньою - Кумир (12,6%) та значною - Альта (26,0%), Клон 18 (35,5%). Для номерів зафіксовано низький та середній рівень варіації врожайності.

При аналізі врожайності номерів протягом п'яти років досліджень в п.1. визначено, що, незважаючи на коливання погодних умов, за показниками врожайності та ступенем варіації цієї ознаки номери і стандарти достовірно різнилися поміж собою на рівні вірогідності 95% (НІР₀₅ = 0,146 (7,13 %)). Найбільшу агрономічну стабільність (Аs), яка характеризує ступінь вирівняності номера, мали форми СН 202, 5910, СН 201, А-17, А-241. За рівнем популяційної гомеостатичності (НОМ) виділено номери СН 202, А-17, 5910.

Пункт 2. Встановлено, що середній рівень врожайності по серії дослідів за п'ять років досліджень становив Х_{2 сер} = 2,123 т/га, що на 9,6% вище, ніж по п.1. Врожайність шишок хмелю (вище, ніж середнє по пункту) зафіксовано у номерів СН 203, СН 204, 5772, А-241, А-17.

Встановлено, що номери СН 201, СН 202, СН 203, СН 204, 5772, А-241, А-17, 5909 в умовах п.2 достовірно переважали показники врожайності стандартів.

При аналізі врожайності номерів в п.2. визначено, що за показниками врожайності досліджувані номери і стандарти достовірно різнилися поміж собою на рівні вірогідності 95% (НІР₀₅=0,281 т/га (13,2%)). Високі показники агрономічної стабільності відмічено у більшості номерів в даному пункті. За рівнем гомеостатичності виділено номери 5910, 5909, СН 204.

Пункт 3. Встановлено, що середній рівень врожайності по серії дослідів за п'ять років досліджень становив Х_{3 сер} = 1,821 т/га, що на 12,4% менше, ніж по п.1. та на 16,6% менше, ніж по п.2.

При аналізі врожайності номерів в п.3. визначено, що за середньою врожайністю номери і стандарти достовірно різнилися поміж собою на рівні вірогідності 95% (НІР₀₅=0,292 т/га (16,0%)).

За врожайністю номери СН 201, СН 203, СН 204, 5772, А-241, 5909 в умовах п.3. достовірно перевищували стандарти. Більшість номерів мали врожайність вище стандартів в п.1. і п.2., а загальний рівень їх врожайності в п.3. коливався в межах 1,65-3,14 т/га сухих шишок. Найбільшу агрономічну стабільність мали номери А-150, А-17, 5772, А-241, СН 203; гомеостатичність - А-17, 5772, А-241, СН 203.

При визначенні генотипових ефектів номерів по серії дослідів та варіювання співвідношення генотип х середовище встановлено, що в досліді існують достовірні відмінності між номерами як по очікуваному генотиповому ефекту, так і за реакцією на зміну ґрунтово-кліматичних умов точок дослідження, оскільки F_факт.генотипового ефекту номерів та F_факт. взаємодії генотипу і середовища більше теоретичних F₀₅.

Для оцінки ступеня реакції номерів на зміну ґрунтово-кліматичних умов знаходили коефіцієнт регресії (R_i) поміж середніми значеннями врожайності номерів та індексами екологічних умов, які показують ступінь сприятливості конкретних умов точок дослідження для росту і розвитку досліджуваних форм і є узагальненим відгуком всіх генотипів на конкретні екологічні ситуації (рис.2).

Рис. 2 Зміна екологічного індексу І_j в пунктах вивчення номерів по серії екологічних дослідів (2000-2004 рр.) у₁, у₂, у₃ - лінійні тренди зміни екологічного індексу по окремих пунктах

Оцінку достовірності регресії номерів на умови і відмінностей за стабільністю реакції проведено за критерієм F при рівні вірогідності 95%. Встановлено, що більшість номерів мають достовірний лінійний відгук на зміну екологічних умов, оскільки F_регр.>F_{05 теор}. Врожайність цих номерів змінюється пропорційно коливанням умов росту і розвитку, але має відмінності за ступенем вираження реакції. Для номерів СН 201, А-150, 5772, А-241, 5909, 5910 F_регр.<F_{05 теор.}, тому для них слід визнати відсутність закономірного лінійного відгуку на зміну умов. Це може бути викликане як наявністю у номерів сприятливої адаптації, яка забезпечує високу стійкість до несприятливих умов, так і вираженням реакції у формі, яка відмінна від лінійної залежності (табл. 2). Коефіцієнт регресії цих номерів R_i<1, а у номерів А-150, 5772, 5910 досягає всього 0,4-0,5, тобто вони мають більш виражену загальну адаптаційну здатність і виявляють свій потенціал в широкому діапазоні екологічних умов.

Таблиця 2

Узагальнена оцінка практичної цінності номерів за результатами вивчення в дослідах екологічного випробування (2000-2004 рр.)

Надійну оцінку практичної значимості неможливо зробити, спираючись тільки на значення генотипових ефектів, або на реакцію номерів на умови середовища, тому ми провели узагальнену оцінку номерів, яка побудована на обчисленні спільних довірчих меж для Е_і і R_і. По відношенню до довірчих інтервалів г_{Еі..- Е..} і г_Rі-R.. провели ранжування. За фенотиповим ефектом ранг одиниця надавали номерам, у яких Е_і >0,417, тобто номерам, які мають ефект, достовірно переважаючий середній для вибірки; ранг два - номерам, у яких -0,417< Е_і >0,417 і три - номерам, у яких - 0,417< Е_і. За ступенем вираження відгуку, тобто за пластичністю в генотиповому розумінні, надавали ранг одиниці номерам з R_і<1-г_Rі-R.., два - з 1-г_Rі-R..? R_і ?1+г_Rі-R.. і три - з R_і> г_Rі-R... Суми рангів показують оцінку практичної значимості номерів. Найбільше практичне значення встановлено для номерів СН 204, 5772, А-241 (сума рангів - 2), які виявили значні генотипові ефекти і адаптаційні властивості в трьох точках протягом п'яти років досліджень. При цьому, із погіршенням умов росту і розвитку, переваги номерів СН 204, 5772 і А-241 посилюються (рис. 3).

Рис. 3 Результати оцінки практичної значимості номерів за Еі та Ri

Встановлено, що за ознакою ”тривалість вегетаційного періоду” всі номери виявили високі показники стабільності в умовах зони дослідження. Не зважаючи на зміну умов вирощування в окремі несприятливі роки, досліджувані генотипи мають незначну варіацію даної ознаки (VS_v в межах 2,5-5,3%).

Тривалість вегетаційного періоду, на відміну від врожайності, більш стійка ознака рослин хмелю, яка не так значно варіює, але також залежить від генотипу та умов року. Встановлено, що в залежності від генотипу та його норми реакції прояву якісних ознак, зокрема, вмісту альфа-кислот в шишках, в умовах середовища вирощування ця ознака, значно варіює (до 20%) і залежить від умов року. По групі ароматичних сортів найбільший середній показник вмісту альфа-кислот встановлено для номерів А-150 (7,2%), СН 203 (6,4%), 5909 (6,0%), 5772 (5,7%), 5910 (5,3%).

По групі гірких сортів встановлено, що вміст альфа-кислот у номерів був на рівні стандартних сортів, а також визначено високу агрономічну стабільність за цією ознакою у номерів А-241, СН 204, А-17. Встановлено, що більшість номерів за показниками економічної ефективності знаходяться на високому рівні. Найбільшу загальну виробничу і практичну цінність генотипу мали номери СН 204, 5772 (Хмелеслав), А-150 (Полісянка), А-241 (Промінь), 5909 (Оскар), 5910 (Видибор). Найвищий рівень прибутковості в досліді встановлено для номерів СН 204 - 40,233 тис. грн./га, СН 203 - 35,701 тис. грн./га, А-241 (Промінь) - 33,768 тис. грн./га. Прибуток більше двадцяти тисяч грн. на 1 га насаджень був розрахований за фактичними показниками продуктивності для А-150 (Полісянка), 5909 (Оскар), 5772 (Хмелеслав), Кумир та А-17 (Зміна).

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішенння важливого наукового завдання зі встановлення селекційної цінності та підвищення ефективності використання генофонду хмелю звичайного (Humulus lupulus L.) шляхом визначення особливостей прояву господарсько цінних ознак зразків колекції, удосконалення методики селекційного процесу та комплексної оцінки селекційного матеріалу. Дослідження дозволили виділити цінні зразки, які використані як батьківські форми при створенні нових сортів хмелю, адаптованих до умов центральної частини Полісся. Ці сорти виявили ознаки підвищеної стабільності врожайності, занесені до Державного реєстру сортів рослин, дозволених для поширення в Україні.

На основі отриманих результатів можна зробити наступні висновки:

1. Встановлено рівень взаємозв'язку і генотип-середовищного впливу на формування макроознак рослин хмелю (врожайність, якість). Пристосовано для хмелю систему діагностичних оцінок, що характеризує рівень стабільності і адаптивності рослин, їх здатності протистояти стресовій дії чинників середовища.

2. Багаторічне вивчення зразків сформованої колекції хмелю звичайного (Humulus lupulus L.) в умовах in vivo дало змогу дослідити реакцію генотипів хмелю на погодні зміни років дослідження. Встановлено особливості прояву господарських і селекційних ознак у 242 зразків генофонду хмелю та їх екологічної мінливості в умовах центральної частини Полісся України.

3. Визначено склад колекції хмелю за географією походження зразків, родоводами, методами їх створення. Встановлено особливості мінливості ознак рослин хмелю за середніми показниками їх прояву у традиційних генотипів і форм гібридного походження.

4. Встановлено, що тривалість вегетаційного періоду у колекційних зразків (V_сер.= 10-20%) залежить від генотипу, умов року, окремих фаз росту та розвитку, зокрема від суми опадів протягом вегетації (r= 0,22), суми активних температур (r= 0,30) і має середній ступінь залежності з показниками урожайності (r= 0,38), маси 100 сухих шишок (r= 0,52), кількістю шишок на одному стеблі (r= 0,78).

5. Виділені зразки, що характеризуються незначною варіабельністю ознаки „тривалість вегетаційного періоду” (V < 10%) [ранньостиглі - ISP00003 (YUG), ISP00007, ISP00013, ISP00068 (UKR), ISP00069 (CZE); середньостиглі - ISP00029 (GBR), ISP00049, ISP00181 (CZE), ISP00073, ISP00119, ISP00273 (UKR), ISP00084 (JPN), ISP00107 (USA), ISP00112 (AUT); пізньостиглі - ISP00025, ISP00147 (GBR), ISP00041 (USA), ISP00085 (JAP), ISP00114 (POL), ISP00140 (UKR), ISP00177, ISP00262 (CZE)].

6. Встановлено, що за проявом макроознаки „врожайність” зразки хмелю характеризуються високим фоновим різноманіттям (від 0,52 до 3,4 т/га), яке залежить від кількості опадів протягом вегетації (r= 0,70) та умов вирощування (рівняння залежності врожайності від екологічного індексу - У= - 0,1х + 0,44). Виділена група зразків колекції, які є джерелами високої (X_сер.= 2,11 т/га) і стабільної врожайності (V < 10%).

7. Встановлено особливості мінливості кількості накопичених альфа-кислот у шишках зразків, зокрема, інтродукованих - в межах від 0,5 до 13,5% (V-9-34%), в зразках української селекції - від 2,4 до 14,2% (V-12-25%). Виділені джерела стабільного вмісту альфа-кислот ароматичної і гіркої групи.

8. Сформована базова колекція хмелю звичайного в кількості 197 сортозразків з 16 країн світу (А.с. № 23 від 23.11.2006 р.), яка охоплює широкий спектр мінливості основних ознак хмелю. Зареєстровано в Національному центрі генетичних ресурсів рослин України три зразки-джерела цінних ознак (А-160, сорти Альта, Гайдамацький) та донор високої стабільної врожайності і смольності сорт Bullion (GBR).

9. Встановлено особливості прояву основних господарських показників у гібридних генотипів хмелю, визначені найкращі комбінації схрещувань за середніми значеннями врожайності і якості шишок у створених гібридних популяціях, коефіцієнтом варіації ознак і ступенем гетерозису в порівнянні з материнськими формами.

10. Доказано ефективність створення селекційного матеріалу з різною тривалістю вегетаційного періоду, необхідним рівнем стабільності врожайності та якості сировини. Підтверджено селекційну цінність реєстрованих зразків колекції генофонду хмелю сортів Bullion, А-160.

11. Визначено, що високі параметри продуктивності зафіксовані у генотипів, створених в різних за складністю комбінаціях із використанням як жіночих форм, які виділені за комплексом господарських і адаптивних ознак [Клон 18, Слов'янка, Кумир, селекційної форми А-160 (UKR), Bullion, Nortern Brewers, Brewers Gold (GBR), Marinka (POL), Svaleff (SWE)], так і чоловічих форм [19-25 (Bullion / ДЗ (дикий із Закарпаття) В₃), 19-26 (Bullion / ДЗ (дикий із Закарпаття) В₄), 6-1 (Brewers Gold / (OZ-79 / вільне запилення))].

12. Встановлено, що за продуктивністю (врожай сухих шишок), ступенем ефекту гетерозису за врожайністю, якістю сировини (вміст альфа-кислот), найкращі показники зафіксовані для таких комбінацій: 96№10 (2,44 т/га; Г_с=35 %; б-кисл. - 8,8 %); 96№11 (2,38 т/га; Г_с=32 %; б-кисл. - 10,0 %); 96№14 (2,32 т/га; Г_с=4 %; б-кисл. - 7,8 %); 98№2 (2,60 т/га; Г_с=41 %; б-кисл. - 6,3 %); 98№8 (2,35 т/га; Г_с=30 %; б-кисл. -7,9 %).

13. Досліджуваний вихідний селекційний матеріал в гібридних розсадниках різнився за рівнем прояву господарських ознак окремих генотипів. Визначено номери ароматичного та гіркого типу, які істотно переважали середні показники врожайності по окремих дослідах потягом років досліджень [середньо- і пізньостиглі - 17-36 (3,05 т/га), 19-23 (2,92 т/га), 20-97 (2,91 т/га), 19-78 (2,89 т/га), 21-23 (2,83 т/га), 20-90 (2,78 т/га) та ін., ранньостиглий 16-88 (2,06 т/га)], перевищили показники стандарту Клон 18 і відібрані для вивчення в екологічних дослідах.

15. В результаті виробничо-екологічного вивчення в трьох географічних точках центральної частини Полісся 12 селекційних номерів в порівнянні із сортами-стандартами Клон 18, Кумир та Альта встановлено:

особливості прояву цінних господарських ознак у номерів хмелю в різних екологічних умовах; достовірну відмінність між номерами, як по очікуваному генотиповому ефекту, так і за реакцією генотип-середовищних відносин в точках досліджень; закономірності формування врожайності рослин хмелю в залежності від екологічного індексу умов року;

за рівнем врожайності номери СН 204, 5772, А-241, СН 203 та А-17 достовірно перевищили показники сортів-стандартів та мали однакові високі ранги (достовірне перевищення середніх показників врожайності) рівня врожайності по всім точкам і рокам досліджень;

за рівнем пластичності (коефіцієнт регресії середньої врожайності на умови вирощування <1) виділились номери 5910 (R_i = 0,41), А-150 (R_i = 0,42), 5772 (R_i = 0,44), А-241 (R_i = 0,70), СН 204 (R_i = 0,72); найвищий генотиповий ефект за екологічними індексами мали номери СН 204 (Е_і =0,71), СН 203 (Е_і =0,48), А-241 (Е_і =0,46), 5772 (Е_і =0,45); за сумою рангів практичної цінності мали номери СН 204, 5772, А-241 (сума рангів =2), які виявили високий генотиповий ефект та добру адаптаційну здатність в трьох точках протягом п'яти років досліджень;

високу агрономічну стабільність за тривалістю вегетаційного періоду мали номери А-17, СН 204, А-271, А-241 та СН 201; найменші показники варіації тривалості вегетаційного періоду протягом років досліджень мали номери А-17, СН-204, 5772, СН 201;

найбільшу агрономічну стабільність за вмістом альфа-кислот в шишках мали ароматичні номери 5772, СН 205, СН 202, СН 201 та гіркі А-241, СН 204 та А-17.

16. Більшість досліджуваних номерів за показниками економічної ефективності знаходяться на рівні, який дозволяє підвищити ефективність ведення хмелярства шляхом отримання щорічних стабільних прибутків від їх використання. Найбільшу загальну виробничу і практичну цінність генотипу мали номери СН 204, 5772, А-150, А-241, 5909, 5910.

17. На основі виділених зразків генофонду створено нові сорти хмелю Промінь, Зміна, Хмелеслав, Полісянка, Оскар, Видибор, які за результатами випробувань переважали сорти-стандарти та виявили в екологічних дослідах високий рівень врожайності, стабільності, господарської і пивоварної цінності. Ці сорти передані в систему експертизи на ВОС-тест та занесені до Державного реєстру сортів рослин, дозволених для поширення в Україні. Нові сорти рекомендовані для вирощування в зонах Полісся та Лісостепу.

РЕКОМЕНДАЦІЇ І ПРОПОЗИЦІЇ СЕЛЕКЦІЙНІЙ ПРАКТИЦІ ТА ВИРОБНИЦТВУ

1. Використовувати систему діагностичних оцінок вихідного та селекційного матеріалу в різних екологічних умовах центральної частини Полісся для скорочення тривалості селекційного процесу, підвищення ефективності селекції хмелю.

2. Проводити в селекційних випробуваннях гібридних генотипів хмелю комплексну оцінку та добір за продуктивністю і її стабільністю, рівнем адаптивного потенціалу у більш широкому спектрі мінливості умов вирощування.

3. Використовувати комп'ютерну базу даних “Генофонд хмелю” для підбору жіночих форм в селекційних програмах, для інтродукційної роботи, тощо.

4. Використовувати в селекційному процесі в якості джерел окремих ознак та їх комплексного поєднання виявлені цінні зразки за комплексом господарсько-цінних, адаптивних та селекційних ознак: ISP00003 (Aurora, YUG), ISP00029 (Bullion, GBR), ISP00049 (Gruppa 4, CZE), ISP00073 (Заграва, UKR), ISP00084 (K-692269, JAP), ISP00107 (Layt Claster, GBR), ISP00112 (Hallertau Magnum, DEU), ISP00126 (Olimpic, USA), ISP00147 (Profilic, GBR), ISP00168 (Sapporo 6, JAP), ISP00180 (Слов'янка, UKR), ISP00274 (Руслан, UKR).

6. Впроваджувати в хмелегосподарствах Житомирської та інших областей зони Полісся, Лісостепу нові сорти хмелю Промінь, Зміна, Хмелеслав, Полісянка, Оскар, Видибор.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Штанько І. П. Результати вивчення перспективних сортономерів хмелю в агроекологічних умовах Полісся / І. П. Штанько // Агроекологічний журнал ? К.: Ін-т біотехнології та агроекології, 2002. ? № 1. ? С. 53?54.

2. Штанько І. П. Продуктивність і адаптивні ознаки сортономерів хмелю в агроекологічних умовах зони Полісся / І. П. Штанько // Вісник ДАУ. ? Житомир, Держ. агроекологічний ун?т, 2003. ? № 1. ? С. 278?281.

3. Михайліченко К. П. Оцінка продуктивності і адаптивного потенціалу сортів хмелю / К. П. Михайліченко, І. П. Штанько // Хмелярство. ? К.: Аграрна наука, 2004. ? № 21. ? С. 8?13. (авторство складає 60%, включає систематизацію та аналіз результатів досліджень, проведення їх математичної обробки).

4. Штанько І. П. Використання колекції генофонду при створенні високопродуктивних сортів хмелю, адаптованих до умов Полісся / І. П. Штанько // Вісник ДАУ. ? Житомир, Держ. агроекологічний ун-т, 2006. ? № 2. ? С. 10?19.

5. Штанько І. П. Комплексна оцінка колекції генофонду хмелю / І. П. Штанько // Хмелярство. ? К.: Аграрна наука, 2005. ? № 22. ? С. 12?16.

6. Шабликін В.В. Використання колекції генофонду при створенні високопродуктивних сортів хмелю, адаптованих до умов Полісся / [В. В. Шабликін, І. П. Штанько, К. П. Михайліченко, М. І. Ляшенко] // Генетичні ресурси рослин. ? Х.: Ін-т рослинництва ім. В.Я. Юр'єва, 2006. ? № 3. ? С. 103 - 110. (авторство складає 70%, включає отримання результатів досліджень, проведення їх математичної обробки, аналізу і узагальнення одержаних даних).

7. Шабликін В.В. Нові сорти хмелю у виробництво / В. В. Шабликін, І. П. Штанько, К. П. Михайліченко // Хмелярство. ? Броди: Просвіта, 2006. ? №23. ? С. 3?7. (авторство складає 60%, включає отримання результатів досліджень, аналіз і узагальнення одержаних даних).

8. Штанько І. П. Аналіз і оцінка генетичних ресурсів хмелю / І. П. Штанько // збірник наукових статтей V Міжн. конфер. 13-16 жовтня 2008 р. / Південний біотехнологічний центр в рослинництві УААН. - Одеса, 2008. - С. 153-155.

9. Вивчення, використання та збереження генетичної колекції хмелю / [І. П. Штанько, В. В. Шабликін] / Зб. тез міжн. конф. молодих вчених “Сучасні проблеми генетики, біотехнології і селекції рослин”. ? Х. : Ін?т рослин. ім. В. Я. Юр'єва, 2001. ? С. 285?286. (авторство складає 70%, включає аналіз і узагальнення дослідних даних).

10. Практичне використання генофонду хмелю при створенні адаптованих до умов Полісся генотипів / [І. П. Штанько] / Зб. тез наук.?практ. конф. молодих вчених “Проблеми сучасного землекористування”. ? Чабани: Ін?т землеробства УААН, 2002. ? С.150?151.