Резистентність та її корекція у новонароджених поросят

За результатами досліджень розроблено методичні рекомендації «Ветеринарно-санітарні заходи при промисловій технології вирощування поросят» (затверджено Науково-методичною радою Державного комітету ветеринарної медицини України, протокол № 1 від 20 грудня 2007 року).

Особистий внесок здобувача: Здобувачем спільно з науковим керівником розроблена програма досліджень, самостійно виконана експериментальна частина, проведений аналіз отриманих результатів (за участю наукового керівника).

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Для досягнення поставленої мети нами проведено дві серії досліджень та виробнича перевірка отриманих результатів на свинофермі CТОВ ВФ «Мрія» с. Сокіл Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

На час досліджень CТОВ ВФ «Мрія» за 2003-2006 роки було благополучне з інфекційних та інвазійних хвороб тварин.

Досліди виконано на 120 новонароджених поросятах великої білої породи. При підборі поросят та формуванні дослідних груп тварин досліджували на наявність інвазійних, інфекційних та незаразних захворювань. Тварини контрольної групи при народженні мали масу тіла 1200-1250 г, І дослідної групи- 1200-1250 г, ІІ дослідної групи - 800-900 г та ІІІ дослідної групи - 800-900 г (по 15 тварин у групі). До 30-добового віку поросята утримувались під свиноматками. Починаючи із 10-добового віку, поросят почали привчати до поїдання комбікорму. На другу добу життя новонародженим поросятам І та ІІІ дослідних груп внутрішньом'язово вводили препарат «Гамаглобулін» у дозі 100 мг/кг (табл. 1).

Таблиця 1 Схема досліду

У першій серії досліджень у 2-, 5-, 10-, 20- та 30-добовому віці від 5 поросят брали кров шляхом пункції передньої порожнистої вени. В крові визначали: співвідношення популяцій еритроцитів («молоді»; «зрілі»; «старі») шляхом фракціонування в градієнті густини сахарози на колонці (1,5 х 30 см); кількість еритроцитів за допомогою лічильної камери Горяєва, вміст гемоглобіну - геміглобінцианідним методом, гематокрит - за допомогою мікроцентрифуги та капілярних трубок при 8000 об./хв протягом 5 хв, середній об'єм еритроцитів, середній вміст гемоглобіну та середню концентрацію гемоглобіну в еритроциті - розрахунковим методом за загальноприйнятими методиками. Активність ферментів системи антиоксидантного захисту оцінювали за активністю глутатіонпероксидази (КФ 1.11.1.9) в нефракціонованих еритроцитах за швидкістю окиснення глутатіону при наявності гідроперекису третинного бутилу, активність супероксиддисмутази (КФ 1.15.1.11) у різновікових популяціях еритроїдних клітин визначали за рівнем інгібування відновлення нітросинього тетразолію при наявності NADH і феназинметасульфату, активність каталази (К.Ф. 1.11.1.6) в нефракціонованих еритроїдних клітинах - за здатністю пероксиду гідрогена утворювати з солями молібдену стійкий кольоровий комплекс (Влізло В.В. та ін., 2004).

Для другої серії досліджень використовували венозну кров, одержану від поросят у 2-, 7-, 12-, 22- та 32-добовому віці шляхом пункції передньої порожнистої вени. В плазмі крові визначали: вміст загальних ліпідів гравіметричним методом; співвідношення окремих класів ліпідів - методом тонкошарової хроматографії на силікагелі у системі гексан - диетиловий ефір - льодяна оцтова кислота 70:30:1 (Стефаник М.Б. і ін., 1985); концентрацією малонового діальдегіду у плазмі крові поросят - за допомогою кольорової реакції з тіобарбітуровою кислотою. Визначення концентрації вітамінів А і Е у плазмі крові поросят проводили методом високоефективної рідинної хроматографії на апараті "Міліхром-4". Інтенсивність обміну білків визначали за вмістом загального білка, концентрації сечовини, вмістом імунних білків сироватки крові та активністю аспартат- (К.Ф. 2.6.1.1) та аланінамінотрансфераз (К.Ф. 2.6.1.2) у сироватці крові - динітрофенілгідразиновим методом. Визначення рівня глюкози в плазмі крові проводили за допомогою глюкозооксидазного методу (Влізло В.В. та ін., 2004).

Для виробничої перевірки було підібрано 400 поросят (по 100 тварин у групі) у вищезгаданому господарстві. У 2-, 5-, 10-, та 30-добовому віці проводили фізіологічні дослідження: вимірювали температуру тіла, частоту пульсу та дихання, визначали рухову активність та інші клінічні показники (Шевченко В.І., 2004), також показники продуктивності і збереженості поросят у місячному віці.

Одержані цифрові дані опрацьовували статистично: визначали середньоарифметичну величину (М), середньоквадратичну помилку (m) і вірогідність різниці (р) між досліджуваними показниками за критерієм Стюдента. Коефіцієнт кореляції (r) розраховували методом Пірсона за допомогою прикладного програмного комплексу «Microsoft Office Excel 2007».

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Активність антиоксидантної системи в організмі поросят з різною масою тіла. Активність системи антиоксидантного захисту у поросят на ранніх етапах постнатального онтогенезу залежить від інтенсивності синтезу антиоксидантних ферментів та надходження природних антиоксидантів з травного тракту (Снітинський В.В., 1998). Слід зауважити, що маса новонароджених поросят та активність глутатіонпероксидази і каталази в еритроцитах, концентрація вітамінів А і Е у крові 2-добових тварин мають високі позитивні корелятивні зв'язки (r=0,97-0,99). Щодо активності супероксиддисмутази (СОД), то прослідковувалась чітка тенденція до її зниження із зменшенням маси тіла. Встановлено певні вікові особливості динаміки активності антиоксидантних ферментів залежно від маси тіла новонароджених поросят (рис. 1, 2), зокрема, від'ємний пік активності каталази у 5-добовому віці та відносно стабільна активність глутатіонпероксидази у поросят з низькою масою тіла при народженні протягом дослідного періоду.

Примітка. Тут і надалі вірогідність різниці з контролем: Р<0,05-*; Р<0,01-**; Р<0,001-***.

У 2-добовому віці показники активності каталази і глутатіонпероксидази, вміст вітамінів А і Е в крові поросят ІІ дослідної групи, порівняно до контролю, були на нижчому рівні (відповідно на 18,7 %, p<0,05; 9,4 %, p<0,05; 14,3 %, р<0,001; 15,7 %, р<0,001). На даному етапі онтогенезу прослідковувалась чітка залежність між гуморальною ланкою імунного захисту та ферментативною і неферментативною системами антиоксидантного захисту (r=0,97-0,99).

Проведеними дослідженнями встановлено вищу активність глутатіонпероксидази у поросят І дослідної групи порівняно до показників тварин контрольної групи на 5-ту і 20-ту доби життя відповідно в 1,27 та 1,8 рази, p<0,001. В свою чергу введення 2-добовим поросятам з низькою масою тіла імуноглобулінів сприяло істотному зростанню з 5-ї до 10-ї доби життя в гемолізатах еритроцитів поросят активності каталази та глутатіонпероксидази на 12 % і 20,3 %, p<0,05-0,01 порівняно до тварин ІІ дослідної групи.

Введення імуноглобулінів новонародженим поросятам з масою тіла 1200-1250 г сприяє зростанню на 5-ту добу життя активності супероксиддисмутази в гемолізатах нефракціонованих еритроцитів та «молодих» клітин (відповідно в 1,4 та 1,5 рази; р<0,05-0,01), порівняно до показників, що виявляли у тварин контрольної групи на даному етапі онтогенезу. Слід відмітити, що у різновікових популяціях еритроцитів поросят з масою тіла при народженні 800-900 г під впливом введення імуноглобулінів відмічалась лише тенденція до підвищення активності СОД, однак встановлено значний вплив на активність згаданого вище ферменту у нефракціонованих еритроцитах. Зокрема, встановлено збільшення активності СОД на 20-ту та 30-ту добу життя на 25,2 % (p<0,05) та 19 % (p<0,05) відповідно до показників контрольної групи. Відомо, що концентрація вітаміну Е у крові регуляторно впливає на активність гуморальної ланки імунітету. У поросят з масою тіла при народженні 800-900 г низький вміст вітамінів А і Е у плазмі крові, зокрема на 2-гу добу життя концентрація токоферолу була на 15,7 % (p<0,001) нижче відповідно до показників контрольної групи тварин (табл. 2).

Таблиця 2 Концентрація вітамінів Е і А у плазмі крові поросят раннього віку, (мкг/мл; Mm; n=5)

Проведеними дослідженнями встановлено, що введення імуноглобулінів новонародженим поросятам з масою тіла 800-900 г сприяє підвищенню концентрації вітаміну Е у крові 7-добових поросят порівняно до аналогів, яким імуноглобуліни не вводили на 8,4 %, p<0,001.

Отже, у крові 2-добових поросят з низькою масою тіла встановлена знижена концентрація вітамінів А і Е та низька активність каталази і глутатіонпероксидази в гемолізатах еритроцитів порівняно до тварин контрольної групи. Введення імуноглобулінів поросятам ІІІ дослідної групи сприяло зростанню активності як неферментативної так і ферментативної систем антиоксидантного захисту, зокрема підвищенню на 7-му добу життя вмісту природних антиоксидантів у крові (вітамін Е) та зростанню до 10-ї доби життя в гемолізатах еритроцитів активності каталази і глутатіонпероксидази порівняно до аналогів, яким імуноглобулін не вводили.

Інтенсивність еритропоезу у поросят з різною масою тіла та його корекція імуноглобуліном. Процентне співвідношення популяцій еритроцитів («молоді», «зрілі», «старі») істотно змінюється протягом підсисного періоду онтогенезу і залежить від маси тіла при народженні поросят (табл. 3). 2-добові поросята з масою тіла 1200-1250 г порівняно до тварин місячного віку відрізняються значно більшою кількістю «молодих» еритроцитів у кров'яному руслі, натомість процентний вміст «зрілих» і «старих» клітин є меншим (р<0,01).

Щодо новонароджених поросят з низькою масою тіла, то їх гематологічні показники істотно відрізняються від таких у тварин контрольної групи. Зокрема, у 2-добових тварини встановлена велика кількість еритроцитів у крові, істотно зростає рівень гематокриту, вміст гемоглобіну, середня концентрація гемоглобіну в еритроциті та концентрація загального білірубіну. Так, вміст білірубіну у плазмі крові поросят ІІ дослідної групи був у 2 рази (p<0,001) вищій ніж у контрольній (рис. 3). Підвищення концентрації загального білірубіну у крові поросят виявляється при зниженому рівні загальних імуноглобулінів (r=0,99), що свідчить про посилення гемолізу еритроцитів при зниженні рівня гуморального імунітету.

Отримані результати вказують на компенсаторний еритропоез у поросят ІІ дослідної групи протягом перших 5 діб життя, що проявлялось значним зростанням відсотка «молодих» еритроцитів у кров'яному руслі. Натомість введення імуноглобулінів поросятам ІІІ дослідної групи позитивно вплинуло як на загальну кількість еритроцитів у крові, так і на співвідношення окремих їх популяцій. Зокрема, на даному етапі онтогенезу у поросят з масою тіла при народженні 800-900 г, яким вводили імуноглобуліни, кількість «зрілих» еритроцитів була вищою на 28 % (p<0,05), а «молодих» - на 24,2 % (p<0,01) нижчою, порівняно до тварин-аналогів, яким імуноглобуліни не вводили.

Таблиця 3 Співвідношення популяцій еритроцитів у крові поросят, (Mm; n=5)