Остеосаркома трубчастих кісток собак (діагностика та лікування)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Білоцерківський національний аграрний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук

Спеціальність 16.00.05 - ветеринарна хірургія

Остеосаркома трубчастих кісток собак (діагностика та лікування)

Синяговська Катерина Адольфівна

Біла Церква 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській державній зооветеринарній академії Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник - кандидат ветеринарних наук, доцент Сарбаш Дмитро Васильович, Харківська державна зооветеринарна академія, завідувач кафедри хірургії.

Офіційні опоненти:

доктор ветеринарних наук, професор Ільніцький Микола Григорович, Білоцерківський національний аграрний університет, завідувач кафедри незаразної патології Інституту післядипломного навчання керівників і спеціалістів ветеринарної медицини,

доктор ветеринарних наук, професор Хомин Надія Михайлівна, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького, професор кафедри хірургії.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.П. Чорнозуб.

Анотація

Синяговська К.А. Остеосаркома трубчастих кісток собак (діагностика та лікування). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.05 - ветеринарна хірургія. ? Білоцерківський національний аграрний університет, Біла Церква, 2009.

Дисертація присвячена вивченню діагностичних критеріїв остеосаркоми трубчастих кісток на основі клінічних, рентгенологічних та гістологічних досліджень, морфологічних і біохімічних показників крові, розробці найбільш ефективної схеми протипухлинної терапії та способу контролю ефективності лікування собак.

Проведеними дослідженнями встановлено взаємозв'язок між формою остеосаркоми, діагностованої рентгенологічно (літична, склеротична, змішана), та біохімічними показниками сироватки крові тварин. Доведено, що імуностимулювальні препарати в кожному конкретному випадку необхідно підбирати індивідуально, а підрахунок кількості великих гранульованих лімфоцитів (NK-клітин) та гранул у їх цитоплазмі дозволяє визначати ефективність призначених препаратів. Клініко-експериментально обґрунтовано ефективність комплексного ліку-вання собак, хворих на остеосаркому, що сприяє покращенню клінічного стану тварин, нормалізації морфологічних показників крові, збільшенню кількості NK-клітин, зниженню вмісту глікопротеїнів, хондроїтинсульфатів, активності лужної та кислої фосфатаз, а також збільшенню кількості загального білка.

Доведено, що комплексне лікування (неоад'ювантна та ад'ювантна хіміо-терапія, ампутація кінцівки та імуностимуляція) подовжує термін життя хворих тварин у 3,6 рази і збільшує кількість тварин-довгожителів серед них до 66,6 %.

Ключові слова: остеосаркома трубчастих кісток, рентгенологічні дослідження, хіміотерапія, імуностимуляція, NK-клітини, лужна фосфатаза, кисла фосфатаза.

Аннотация

Синяговская Е.А. Остеосаркома трубчатых костей собак (диагнос-тика и лечение). Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.05 - ветеринарная хирургия. - Белоцерковский нацио-нальный аграрный университет, Белая Церковь, 2009.

Диссертационная работа посвящена изучению диагностических критериев остеосаркомы трубчатых костей и включала клинические, рентгенологические, гистологические исследования, определение морфологических и биохимичес-ких показателей крови, а также разработку наиболее эффективной схемы противоопухолевой терапии и способа контроля эффективности лечения собак с остеосаркомой. Проведенные статистические и клинико-рентгенологические исследования собак с остеосаркомой показывают, что чаще всего опухоль локализируется в дистальном отделе костей предплечья (48,9 %). Установлена взаимосвязь между остеосаркомой, диагностированной рентгенологически (литическая, склеротическая, смешанная формы) и уровнем биохимических показателей сыворотки крови. Биохимическими исследованиями сыворотки крови установлено, что активность щелочной фосфатазы при склеротической остеосаркоме в 1,9 раза выше, чем при литической (р<0,001), и в 1,4 раза - чем при смешанной форме (р<0,01). При литической форме остеосаркомы активность кислой фосфатазы составляла 87,5 %, смешанной - 81,8, а при склеротической ? 66,6 %, что позволяет использовать эти показатели в дифференциальной диагностике различных форм остеосаркомы.

При определении эффективности различных методов лечения собак с остеосаркомой установлено, что наиболее эффективным из них является ради-кальное удаление опухоли в комплексе с применением доксорубицина ? 30 и цисплатина - 70 мг/м² с интервалом от 14 до 21-го дня в предоперационный и послеоперационный периоды, применение циклоферона (12,5%) в дозе 0,08 мл/кг или интрона А (3 млн МО) ? 3 раза в неделю, в течение 21-го дня. Проведенный комплекс лечебных мероприятий способствует улучшению клинического состояния животных, нормализации морфологических показателей крови, увеличению количества NK-клеток, снижению содержания гликопротеинов, хондроитинсульфатов, активности щелочной и кислой фосфатаз и увеличению количества общего белка в сыворотке крови собак.

Согласно результатам морфологических исследований крови установлено, что подбор иммуностимулирующих препаратов должен осуществляться в каждом отдельном случае индивидуально, с учетом изменения количества больших гранулосодержащих лимфоцитов (NK-клеток) в периферической крови и степени насыщенности каждого ацидофильными гранулами, что позволяет контролировать эффективность назначенных препаратов. Доказано, что своевременное применение комплексной схемы лечения (удаление опухоли, химиотерапия, иммуностимуляция) позволяет продлить жизнь больных животных в 3,6 раза и увеличить количество долгожителей среди них до 66,6 %.

Ключевые слова: остеосаркома трубчатых костей, рентгенологические исследования, химиотерапия, иммуностимуляция, NK-клетки, щелочная фосфатаза, кислая фосфатаза.

Annotation

Sinyagovskay К.А. The dogs` tubular bones osteosarcoma (diagnostic and treating). - The manuscript.

Thesis for reception of scientific degree of candidate of the veterinary sciences on a speciality 16.00.05 ? veterinary surgery. - Bila Tserkva National Agrarian University, Bila Tserkva, 2009.

Dissertation is devoted to the analysis of diagnostic criterions of tubular bones osteosarcoma on the basis of clinical, X-ray and histological researches, morphological and biochemical indexes of blood, to the development of the most effective scheme of antitumoral therapy and the mode to control the treatment efficiency in dogs.

By the conducted researches was set the interrelation between the form of osteosarcoma, which had been diagnosed with X-ray and biochemical indexes of animals blood serum. It was proved that the immunostimulators in every concrete case must be selected individually, and the counting of NK-cells and granules in their cytoplasm allows determining the efficiency of preparations that were prescribed. The efficiency of complex therapy of dogs with osteosarcoma, that is promoting for the improvement of animals clinical state, normalization of morphological indexes in blood, increasing of amount of NK-cells, reduction of glycoproteins and chondroitinsulfates content, activity of alkaline and acid phosphatase, and also increasing of general protein amount. It was proved, that the complex therapy (chemotherapy, amputation of extremity and immunostimulation) are prolongs the age of sick animals in 3,6 times and multiplies the amount of long-living animals among them to 66,6%.

Keywords: osteosarcoma of tubular bones, X-ray, chemotherapy, immunostimulation, NK-cells, alkaline phosphatase, acid phosphatase.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Серед загальної кількості злоякісних пухлин кісток у собак остеосаркома складає 80?90% (Соловйов Ю.М., 1997; Мітін В.Н., 2003; Якуніна М.М., 2006; Cheryl S. Hedlund, 2002). Етіологія та патогенез пухлини остаточно не з'ясовані, вона виникає спонтанно. Патологія характеризується гострим перебігом, раннім метастазуванням та незадовільними результатами лікування (Ланцман Ю.В., 1990; Шелестюк П.І., 1993; Коссе В.А., 2002). Незалежно від виду лікування, спрямованого лише на первинне пухлинне вогнище, прогноз захворювання несприятливий (Трапезников Н.Н., 1998; Мітін В.Н., 2003; Straw R.C., 1990). Тому остеосаркома належить до складних захворювань щодо діагностики та лікування.

На сьогодні недостатньо вивчені морфологічні та біохімічні показники крові тварин за остеосаркоми, не відпрацьовані лікувальні заходи й не визначена ефективність протипухлинної терапії. Перспективним у лікуванні собак, хворих на остеосаркому, стало застосування методів протипухлинної хіміотерапії (Мітін В.Н., 2003; Якуніна М.М., 2006; Maulding G.N., Matus R.E., 1988; MacEwen E.G., 1996; Ричард А.С. Уайт, 2003). Але, незважаючи на впровадження у схему лікування хіміотерапії, основним засобом, спрямованим на пухлинне вогнище, залишається хірургічне втручання. Це спонукало до пошуку комплексних підходів щодо лікування собак, хворих на остеосаркому. У зв'язку з цим розробка інформативних діагностичних тестів остеосаркоми у собак та пошук найбільш ефективної схеми лікування є актуальними завданнями, вирішення яких дозволить удосконалити діагностику захворювання та подовжити термін життя хворих на остеосаркому собак.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є фрагментом наукової роботи кафедри хірургії Харківської державної зооветеринарної академії “Розробка та удосконалення діагностики і лікувально-профілактичних заходів при хірургічних захворюваннях локомоторного апарата, органів ротової та черевної порожнини у тварин” (номер державної реєстрації 0108U008359).

Мета роботи - удосконалення методів діагностики остеосаркоми трубчастих кісток у собак з урахуванням факторів, які сприяють виникненню захворювання, та пошук найбільш раціонального й ефективного лікування тварин за критерієм тривалості їх життя.

Для досягнення мети необхідно було вирішити такі завдання:

визначити породний та віковий склад собак, уразливих щодо виникнення пухлини, а також поширення та анатомо-рентгенологічну характеристику остеосаркоми трубчастих кісток;

вивчити вплив пухлинного процесу на клінічні та лабораторні показники хворих тварин;

розробити діагностичні критерії остеосаркоми трубчастих кісток на основі клінічних, рентгенологічних і гістологічних досліджень та морфологічних і біохімічних показників крові;

дослідити вплив протипухлинних заходів на клінічні та лабораторні показники стану організму хворої тварини;

розробити схеми комплексної протипухлинної терапії собак, хворих на остеосаркому, та визначити найбільш ефективну з них.

Об'єкт дослідження - пухлини у собак.

Предмет дослідження - комплексна діагностика остеосаркоми трубчастих кісток та обґрунтування ефективності різних методів лікування хворих собак.

Методи дослідження - клінічні, рентгенологічні, морфологічний склад крові (еритроцити, лейкоцити, лейкограма, кількість NK-клітин), біохімічні (гемоглобін, ШОЕ, загальний Са, С-реактивний білок, активність лужної та кислої фосфатаз, кальцій, сіалові кислоти, глікопротеїни, гаптоглобін, хондроїтинсульфати, проба Вельтмана), гістологічні та статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в удосконаленні діагностики остеосаркоми трубчастих кісток у собак. На основі одержаних біохімічних досліджень доведено, що за різних форм остеосаркоми неоднаково зростає активність кислої та лужної фосфатаз, що дозволяє використовувати ступінь гіперферментемії для диференційної діагностики різних форм остеосаркоми.

Встановлено, що зміни кількості великих гранульованих лімфоцитів та гранул у їх цитоплазмі дозволяють здійснювати індивідуальний підбір імуностимулювальних препаратів. На підставі клінічних та лабораторних досліджень доведено, що застосування імуностимуляторів (циклоферон, інтрон А) сприяє поліпшеню показників метаболічного профілю собак, покращенню їх загального стану та збільшенню кількості великих гранульованих лімфоцитів у периферійній крові. Радикальне видалення пухлини гальмує альтеративні зміни в організмі, про що свідчить зменшення або нормалізація активності лужної та кислої фосфатаз у сироватці крові. Встановлено, що проведення передопераційної та післяопераційної хіміотерапії (доксорубіцин, цисплатин), ампутації кінцівки та імуностимуляції збільшує тривалість життя тварин у 3,7 рази.

Практичне значення одержаних результатів полягає в комплексному застосуванні результатів клінічних, рентгенологічних та гістологічних досліджень, морфологічних і біохімічних показників крові за діагностики остеосаркоми в собак. Запропоновано і впроваджено схему лікування хворих на остеосаркому собак, яка дозволяє подовжити тривалість їх життя, а також визначено спосіб контролю ефективності лікування (Патент України на корисну модель “Спосіб контролю ефективності лікування остеосаркоми у собак” № 41404).

Одержані результати досліджень використовуються в навчальному процесі та наукових дослідженнях Харківської державної зооветеринарної академії, Білоцерківського національного аграрного університету, Національного університету біоресурсів і природокористування України (м. Київ), Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького, Дніпропетровського державного аграрного університету, Луганського національного аграрного університету, Полтавської державної аграрної академії.

Особистий внесок здобувача. Авторкою самостійно проведено інформаційний пошук та аналіз наукової літератури за темою дисертації, виконано весь обсяг клініко-експериментальних досліджень, статистичну обробку одержаних результатів, їх аналіз та узагальнення. Біохімічні дослідження крові проводили на базі акредитованого відділу лабораторної діагностики та імунології ДУ “Інститут патології хребта та суглобів ім. М.І. Ситенка” АМН України (м. Харків) за консультативної допомоги керівника відділу, кандидата біологічних наук, старшого наукового співробітника Ф.С. Леонтьєвої. Морфологічні дослідження зразків пухлини проведені за консультативної допомоги співробітників кафедр анатомії та гістології ХДЗВА М.М. Куща і патологічної анатомії І.М. Щетинського.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися й обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях: “Здобутки і перспективи розвитку ветеринарної медицини” (Сумський НАУ, 2005), “Актуальні питання сучасної морфології” (Харківська державна зооветеринарна академія, 2006), “Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики” (Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького, 2008), “Проблеми неінфекційної патології тварин” (Білоцерківський НАУ, 2008).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи у фахових виданнях опубліковано 6 наукових статей, з них 4 ? одноосібно: у Збірнику наукових праць Харківської державної зооветеринарної академії (2), Віснику Білоцерківського державного аграрного університету (1), Віснику Сумського національного аграрного університету (1), Науковому віснику Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького (2), одержано 1 деклараційний патент на корисну модель.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 158 сторінках комп'ютерного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів та методів дослідження, 5 розділів результатів власних досліджень, їх аналізу й узагальнення, висновків і пропозицій виробництву. Робота ілюстрована 32 таблицями та 38 рисунками і має 2 додатки. Список використаних джерел включає 251 найменування, 115 з яких ? із далекого зарубіжжя.

2. Матеріал та методи виконання роботи

Дисертаційну роботу виконували протягом 2004?2009 рр. на кафедрі хірургії факультету ветеринарної медицини Харківської державної зооветеринарної академії. Матеріалом для дослідження були 45 собак різного породного складу та віку ? від 2 до 12 років, які надійшли до ветеринарних клінік з остеосаркомою довгих трубчастих кісток.

Групи тварин формували за найбільш однорідними ознаками (первинна остеосаркома IIа та IIb стадії за класифікацією ВООЗ). Тваринам контрольної групи (n=6), була проведена ампутація кінцівки, І дослідної (n=10) - по 2 курси передопераційної (неоад'ювантної) і післяопераційної (ад'ювантної) хіміо-терапії та ампутацію; ІІ (n=20) ? по 6 курсів хіміотерапії та імуностимуляцію; ІІІ (n=9) ? по 2 курси неоад'ювантної й ад'ювантної хіміотерапії, ампутацію та імуностимуляцію. Під час надходження хворих собак на амбулаторний прийом вивчали анамнез, визначали локалізацію пухлини, її форму, консистенцію, обмеженість щодо прилеглих тканин, рухливість відносно них, наявність дефектів поверхні, супутні запальні процеси. Рентгенологічну діагностику уражених кісток виконували за допомогою рентгенапарата “Siemens-NANODOR0-2”, рентгенограму грудної клітки -рентгенапаратом ”РУМ-4 (РУД 100-40- 2)“.

Морфологічне дослідження крові виконували за загальноприйнятою методикою. Для виведення лейкограми мазок фарбували за Паппенгеймом (Май-Грюнвальд-Романовським). Окрім того, у мазках визначали відсоток великих гранульованих лімфоцитів (ВГЛ) від кількості всіх лімфоцитів (у мазку ідентифікували від 200 до 400 лейкоцитів) і гранул у них. Дослідження проб крові і підрахунок відсоткового вмісту ВГЛ виконували після проведення собакам хіміотерапії, ампутації кінцівки та імуностимуляції.

У сироватці крові собак визначали: активність лужної та кислої фосфатаз - методом Боданські, уміст гаптоглобіну - за гемоглобінозв'язувальною здатністю сироватки крові, появу С-реактивного білка - за допомогою латексного діагностикуму (“СРБ-латекс-тест”), уміст сіалових кислот - за реакцією з резорцином (методом Гесса), хондроїтинсульфатів - за реакцією з риванолом, глікопротеїнів ? за методом О.П. Штейнберг і Я.Н. Доценка, загального білка ? біуретовим методом, кальцію ? комплексометрично з індикатором, пробу Вельтмана ? у модифікації Тейфля.

Матеріал для гістологічного дослідження відбирали після ампутації кінцівки та методом відкритої біопсії. Матеріал фіксували у 10% розчині формаліну, зневоднювали у спиртах і фарбували гематоксиліном та еозином (Меркулов Г.А., 1969). Препарати вивчали за допомогою оптичної системи візуалізації “Olympus” за збільшення 80, 100, 200 та 400.

Лікувальні заходи за остеосаркоми собак включали використання неоад'ювантної та ад'ювантної хіміотерапії (доксорубіцин ? 30 мг/м² і цисплатин ? 70 мг/м² з інтервалом від 14 до 21 дня), імуностимуляцію (циклоферон ? 12,5%-ний у дозі 0,08 мл/кг або інтрон А ? 3 млн МО ? 3 рази на тиждень упродовж 21 дня, починаючи з 7-10-го днів після хіміотерапії). Контроль ефективності імуностимулювальної терапії здійснювали одноразово - на 7?10 дні після імуностимуляції за критерієм збільшення кількості ВГЛ та гранул у них. У ході виконанні досліджень на собаках дотримувались усіх біоетичних вимог. Результати клінічних, інструментальних, гематологічних і біохімічних досліджень оброблені методом варіаційної статистики з використанням комп'ютерної програми MS Exel.

Результати досліджень та їх аналіз. Локалізація та етіологія остеосаркоми трубчастих кісток собак (за даними клініки кафедри хірургії). З 45 тварин з остеосаркомою довгих трубчастих кісток, які надходили до клініки кафедри хірургії ХДЗВА, зафіксовано 22 випадки ураження дистального відділу передпліччя (48,9%), 6 ? дистального відділу стегна (13,3%), 5 - дистального відділу гомілки (11,1%), а у 20 % собак були уражені проксимальні відділи кісток та їх діафізи. До виникнення пухлини найбільш схильними виявилися собаки віком від 5 до 10 років (77,7%). Середній вік хворих тварин склав 7,5 років.

У процесі дослідження етіологічних факторів, які могли б спричинити остеосаркому, попередня травма була виявлена у 32 випадках (71,1%). Усі травматичні фактори були умовно поділені нами на три групи: 1) надмірні навантаження на хвору кінцівку ? 12 випадків; 2) бійки з іншими собаками ? 3; 3) випадкові травми ? 17. В інших 13 випадках власники не могли точно вказати причину кульгавості, що виникала раптово, але факт травми не виключали.

Діагностика остеосаркоми трубчастих кісток собак. Клінічні та рентгенологічні ознаки остеосаркоми трубчастих кісток. Під час дослідження собак, хворих на остеосаркому, виявляли класичну тріаду симптомів: біль, припухлість, порушення функції. Температура, пульс та дихання на початковому етапі розвитку пухлини були в межах норми. Порушення функції ураженої кінцівки проявлялося кульгавістю слабкого ступеня та розвитком контрактур. У 34-х випадках (75%) виявляли нічний біль. Час від появи болю до першого прояву припухлості складав від 1 до 3 тижнів. Пухлини були нерухомі, мали щільну консистенцію, гладку і блискучу гіперемійовану поверхню. Рентгенологічно остеосаркома проявлялася в таких формах: склеротична - 18 випадків (40%), літична - 16 (35,5%), змішана ? 11 (24,5%). Літична остеосаркома характеризувалася наявністю ділянок деструкції кістки у вигляді темної тіні в компактній чи губчастій її речовинах. Відносно поперечника кістки було діагностовано периферійне та центральне розташування остеосаркоми. Залежно від стадії розвитку пухлини спостерігали “здуття” кістки або відшарування окістя, яке мало вигляд “козирка Кодмана”.Склеротична остеосаркома на рентгенограмах характеризувалася наявністю ділянок склеротизації структури кістки з вираженими періостальними нашаруваннями, які мали периферійне та центральне розташування відносно поперечника кістки й односторонній та циркулярний варіанти - відносно осі кістки. За змішаної форми остеосаркоми виявляли вогнища лізису кістки та ущільнення її структури, які поєднувалися в різноманітних варіантах.

Морфологічні та біохімічні показники крові собак з остеосаркомою трубчастих кісток. У крові тварин, хворих на остеосаркому, під час первинного обстеження середня кількість еритроцитів, лейкоцитів, еозинофілів, лімфоцитів та моноцитів вірогідно не відрізнялася від показників групи здорових тварин. Виявляли нейтрофілію зі зрушенням ядра вліво (кількість юних та паличкоядерних нейтрофілів складала 4,2±0,2 та 7,3±0,2 % відповідно). ВГЛ були виявлені лише в 17 собак (38 %). У середньому цей показник складав 0,5±0,1 % (у здорових тварин ? 5,2?11,2 % від частки всіх лімфоцитів), а кількість азурофільних гранул у них не перевищувала 3 (за норми 3?15), що свідчило про низьку NК-активність організму тварин.

За біохімічного дослідження зразків сироватки крові хворих собак під час первинного обстеження виявляли підвищення рівня гострофазних білків, порівняно зі склеротичною, літичною та змішаною остеосаркомою: умісту сіалових кислот - на 39,9; 45,3 та 37,2 % , глікопротеїнів - на 46,8; 48,4 та 46,8% відповідно. Уміст інших гострофазних білків ? гаптоглобіну та СРБ - також вірогідно підвищувався (табл. 1).

Таблиця 1. Біохімічні показники сироватки крові собак за різних нозологічних форм остеосаркоми

? ? різниця вірогідна між групою клінічно здорових тварин і групами собак з різними формами остеосаркоми (р<0,05); ?? ? (р<0,01); ??? ? (р<0,001); * ? різниця вірогідна між склеротичною та літичною остеосаркомою (р<0,05); **? (р<0,01); *** ? (р<0,001); ? ? різниця вірогідна між літичною та змішаною остеосаркомою (р<0,05); ?? ? (р<0,01); ??? ? (р<0,001); ? ? різниця вірогідна між склеротичною та змішаною остеосаркомою (р<0,05); ?? ? (р<0,01); ??? ? (р<0,001).

Активність кислої фосфатази за літичної форми остеосаркоми, порівняно зі склеротичною, зростала. Активність кислої фосфатази за склеротичної остеосаркоми була у 66,6% собак вища за верхню межу норми показника групи клінічно здорових тварин, за літичної ? у 87,5, змішаної ? 81,8 %. Найбільшу активність лужної фосфатази спостерігали за склеротичної остеосаркоми і була вона в 1,9 раза вищою, ніж за літичної форми (р<0,001), та в 1,4 раза ? за змішаної (р<0,01).

Отже, за обох форм остеосаркоми активність лужної та кислої фосфатаз зростає, проте ступінь зростання їх різний. Якщо за склеротичної остеосаркоми зростання активність лужної фосфатази є показником інформативним у 94,4 % хворих і зростає утричі проти середнього показника у клінічно здорових собак (р<0,001), то за літичної гіперферментемія встановлена лише у 43,7 % тварині ступінь її низький. Активність кислої фосфатази більш інтенсивно (у 3,6 рази) зростає за літичної форми остеосаркоми, а за склеротичної зміни менш виражені.

Морфологічна характеристика остеосаркоми трубчастих кісток у собак. Гістологічними дослідженнями зразків пухлини 26-ти тварин відповідно до існуючої класифікації ВООЗ (2002 р.) було виявлено такі види остеосаркоми: класичну (34,6 %) ? остеобластичний, хондробластичний та фібробластичний її види, дрібноклітинну (15,4 %), центральну остеосаркому низького ступеня злоякісності (3,9 %), паростальну (15,4 %), періостальну (19,2 %) та поверхневу остеосаркому високого ступеня злоякісності (11,5 %). Незважаючи на різно-манітність форм остеосаркоми, мікроскопічно вона характеризується структур-ним поліморфізмом та ознаками пухлинного кісткоутворення різного ступеня.

Лікування тварин з остеосаркомою трубчастих кісток. Вплив хіміотерапії на стан хворих тварин. За клінічного дослідження тварин токсична дія цитостатиків спостерігалась у 29 собак і проявлялась анорексією, блюванням та діареєю. Тварини неохоче вигулювалися, були пригнічені, частіше лежали. Випадіння шерсті в собак не спостерігали. Дослідження показали, що на 10-ту добу після проведення хіміотерапії кількість еритроцитів, лейкоцитів та гемоглобіну у крові хворих тварин зменшилася - на 28,1; 38,2 та 26,3 % відповідно, а ШОЕ збільшилася на 23,6 %.

У лейкограмі спостерігали зменшення частки еозинофілів та моноцитів, лімфоцитопенію, про що свідчило зменшення лімфоцитів до 15,0±0,3 %, зрушення ядра вліво за рахунок збільшення частки юних та паличкоядерних нейтрофілів - до 7,2±0,2 та 10,0±0,4 % відповідно, проте загальна кількість паличкоядерних нейтрофілів, навпаки, зменшувалась. ВГЛ із кількістю гранул від 1 до 3 були виявлені лише в 12,8 % собак, а в середньому цей показник складав 0,3±0,1 % від частки всіх лімфоцитів (таб. 2).

Таблиця 2. Лейкограма тварин після проведення хіміотерапії

* ? різниця вірогідна (р<0,05); ** ? (р<0,01); *** ? (р<0,001).

Біохімічні дослідження сироватки крові показали, що у крові собак значно зростав уміст гострофазних білків: сіалових кислот, глікопротеїнів, гаптоглобіну і С-реактивного білка (на 17,05; 24,73; 50,46 % та у 2,1 рази відповідно), що свідчить про посилення запальних і деструктивних процесів в організмі. Збільшується вміст хондроїтинсульфатів (на 26,47 %; р<0,001), що є показником подальшого розвитку сполучнотканинної деструкції після проведення хіміотерапії. Про посилення альтеративних змін у тканинах свідчило також односпрямоване підвищення активності лужної та кислої фосфатаз (на 19,74 і 27,08 %). Вірогідно (р<0,001) зменшився вміст загального білка в сироватці крові собак - на 12,94 %.Отже, інформативними щодо впливу хіміотерапії на загальний стан організму собак виявилися не лише зміни морфологічного складу крові, а й біохімічні показники: уміст сіалових кислот, глікопротеїнів, хондроїтин-сульфатів, гаптоглобіну, С-реактивного білка, активність лужної та кислої фосфатаз.

Вплив радикального хірургічного видалення пухлини на загальний стан тварин. Із 25-ти собак, яким проводили ампутацію кінцівки (контрольна група, І та ІІІ дослідні), у 20-ти післяопераційні рани загоїлися за первинним натягом, без ускладнень. У 5-ти випадках виникли ускладнення (розгризання та відторгнення швів), що вимагало в подальшому видалення нежиттєздатних тканин, обробку післяопераційної рани антибактеріальними препаратами, зближення країв рани та накладання захисних пов'язкок. Фізична активність тварин після операції відновлювалася на 5?7-у добу. У собак І та ІІІ дослідних груп (n=19), у яких ампутації передувала хіміотерапія, спостерігали затримку росту шерсті навколо післяопераційної рани. У собак контрольної групи на 20?21-у добу після операції більшість морфологічних показників крові, порівняно з первинним обстеженням, вірогідно не змінювалася (р>0,05). У крові тварин I та III дослідних груп кількість паличкоядерних і юних нейтрофілів збільшилася до 7,8±0,3 та 4,3±0,3 % відповідно, що ймовірно зумовлено реакцією організму на передопераційне застосування цитостатиків. Кількість ВГЛ складала 0,6±0,2%, що значно менше за показник нижньої межі (5,2 %) у групі здорових тварин.

Як показали результати біохімічних досліджень, ампутація призводить до вірогідного збільшення вмісту глікопротеїнів та сіалових кислот - на 23,52 та 14,50 % відповідно порівняно з показниками первинного обстеження. За ампутації (контрольна група тварин) уміст хондроїтинсульфатів у крові собак вірогідно зменшувався - на 22,23 %. Це зумовлено сануючою дією ампутації, за якої видаляється саме патологічне вогнище, що призводить до зниження вмісту хондроїтинсульфатів. Про позитивний вплив ампутації свідчить також нормалізація активності лужної фосфатази за літичної та змішаної остеосаркоми - 2,87±0,41 од. Бод. і зниження її активності - за склеротичної форми пухлини - 7,07±0,44 од. Бод. Активність кислої фосфатази за склеротичної остеосаркоми після операції (2,83±0,52 од. Бод.) не відрізнялася від показників групи здорових тварин, а за літичної та змішаної форм знижувалася з 7,43±0,64 до 4,63±0,38 од. Бод. (р<0,05), проте залишалася вірогідно (р<0,001) вищою, ніж у здорових. Отже, одержані результати показують, що ампутація кінцівки, яка супроводжувалася видаленням усіх форм пухлин, тимчасово гальмувала альтеративні зміни в організмі тварин, на що вказували зменшення або нормалізація активності обох фосфатаз.

Вплив імуностимулювальної терапії на стан хворих тварин. Через 7?10 днів після завершення імуностимуляції (циклоферон, інтрон А) у тварин ІІ та ІІІ дослідних груп (n=29) відновився апетит, нормалізувалися процеси кало- та сечовиділення. Собаки були активні й охоче вигулювалися, температура, пульс та дихання в них були у межах норми. У крові тварин ІІ та ІІІ дослідних груп кількість лейкоцитів та вміст гемоглобіну вірогідно не змінилися порівняно з показниками первинного обстеження. У собак II дослідної групи (хіміотерапія та імуностимуляція) ШОЕ була вищою за норму в 40 % тварин (4,8±0,2 мм/год), а в ІІІ групі вірогідно не змінилася. У тварин III дослідної групи (хіміотерапія, ампутація та імуностимуляція) кількість еритроцитів збільшилася до 7,1±0,2 Т/л (р<0,05). Застосування імуностимуляторів частково нормалізувало співвідношення різних форм нейтрофілів (кількість юних нейтрофілів вірогідно зменшилася, а сегментоядерних - збільшилася). Кількість ВГЛ у крові тварин II дослідної групи, порівняно з первинним обстеженням, збільшилася у 13,2 рази, у тварин III ? у 16,4 раза і складала 7,9±1,0 та 8,2±1,7 % відповідно (від кількості лімфоцитів), а кількість гранул у їх цитоплазмі було від 4 до 15. Проте у 9 тварин (31,03 %) ІІ та ІІІ дослідних груп після застосування циклоферону вірогідного збільшення кількості ВГЛ та гранул у них не виявили. Тому цим тваринам було призначено інший імунокорегуючий препарат ? інтрон А.

Біохімічними дослідженнями встановлено, що після проведення імуностимуляції в собак ІІ дослідної групи вміст сіалових кислот, глікопротеїнів, гаптоглобіну зменшився - на 15,78; 35,72 і 33,34 % відповідно, уміст загального білка зріс на 18,48 % (р<0,001), кальцію ? на 6,55%. Уміст хондроїтинсульфатів зменшився на 40,48 % (р<0,001). Аналогічні зміни актив-ності лужної фосфатази (39,14 %; р<0,001), у той же час активність кислої вірогідно не змінилася. Кількість тварин, у яких виявляли С-реактивний білок у сироватці крові, зменшилася в 1,77 раза. Такі зміни свідчать про позитивний ефект імуностимуляції, який проявлявся зменшенням ступеня розвитку запального процесу та деструкції сполучної тканини. Імуностимуляція сприяла вірогідному зменшенню в крові вмісту сіалових кислот, глікопротеїнів, хондроїтинсульфатів (р<0,001) - на 21,24; 25,24 та 24,49 % відповідно, збільшенню вмісту загального білка - на 13,74 % (р<0,001), зниженню активності лужної фосфатази - на 29,21 % та вмісту гаптоглобіну - на 30,39 %. Активність кислої фосфатази в сироватці крові тварин обох груп вірогідно не відрізнялася (р>0,05). Кількість випадків виявлення у крові СРБ знижувалась, що, ймовірно, було зумовлено зменшенням метастатичного потенціалу пухлини, оскільки СРБ вважають показником цього процесу. Отже, результати біохімічних досліджень дають підстави стверджувати, що проведення імуностимуляції сприяло поліпшенню показників метаболіч-ного профілю в собак ІІ та ІІІ дослідних груп.

Клінічний та лабораторний аналіз ефективності проведеного лікування. Загальний стан собак після проведення лікування був задовільний. Температура, пульс та дихання в цей час перебували в межах норми. Усі собаки активні, апетит збережений, спрага ? помірна. Клінічними ознаками позитивної терапевтичної динаміки у тварин ІІ дослідної групи (консервативне лікування) були припинення росту пухлини і навіть її часткова регресія, зменшення болю, кульгавості, перифокального набряку та запальних процесів у прилеглих тканинах.

У ході дослідження зразків крові тварин II та III дослідних груп, яким проводили імуностимуляцію, за повторного обстеження вірогідно збільшилася частка моноцитів, порівняно з показниками контрольної та I дослідної груп, що свідчить про позитивний вплив імоностимуляторів у комплексі лікувальних заходів. У тварин цих груп ВГЛ склала 8,1±0,5 та 9,3±0,9 %. Порівняння змін у відсотковому відношенні кількості ВГЛ за повторного дослідження з показниками після імуностимуляції дозволяє говорити про позитивну динаміку. Кількість ВГЛ у всіх тварин була в межах норми, а кількість гранул у їх цитоплазмі складала від 4 до 16. Повторне біохімічне дослідження тварин за всіх схем лікування показало, що активність кислої фосфатази залишалася підвищеною. Імуностимуляція в комплексному лікуванні (ІІІ дослідна група) сприяла зниженню вмісту глікопротеїнів та підвищенню - загального білка. Ступінь деструкції протеогліканів зростав за всіх видів лікування, проте найвищий уміст хондроїтин-сульфатів був виявлений у разі поєднання хіміотерапії з ампутацією (І група), а застосування додаткової імуностимуляції (ІІІ група) знижувало цей ефект (р<0,05). Найвища активність лужної фосфатази була виявлена за консерватив-ного лікування без проведення ампутації. Комплексне лікування (ІІІ група) нормалізувало активність ферменту.

Клінічні та лабораторні показники стану тварин перед евтаназією. Клінічні дослідження тварин перед їх евтаназією виявили характерні ознаки прогресування захворювання. Собаки були пригнічені, адинамічні, неохоче вигулювалися, періодично скиглили, худнули, у них з'являлася спрага. Метастази клінічно проявлялися загальним нездужанням тварин, слабкістю, анорексією, виснаженням, задишкою, кашлем, під час якого виділялося мокротиння з домішками крові, а що також виявлялося рентгенологічно в легенях. Вірогідні зміни кількості еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну та показник ШОЕ вказують на прогресування захворювання. Дослідження тварин перед евтаназією виявило значну негативну динаміку у відсотковому співвідношенні різних форм лейкоцитів (еозинофілія, зрушення ядра вліво, поява мієлоцитів, моноцитоз, лімфоцитопенія).

За даними біохімічних досліджень, метаболічний профіль тварин значно погіршувався, порівняно з результатами первинного і, особливо, повторного обстеження. Це проявлялося підвищенням умісту гострофазних білків (сіалових кислот - на 35,26%, глікопротеїнів - на 72,05, гаптоглобіну - на 53,53 %, СРБ виявлявся у 3,17 рази частіше); уміст загального білка зменшувався на 14,34 %, а концентрація хондроїтинсульфатів зростала на 56 %). Останнє свідчило про посилення деструкції сполучної тканини ? імовірно, не тільки через вогнище патології, але й за рахунок метастазування в різні органи, зокрема в легені. У цей період зростала активність лужної та кислої фосфатаз - на 59,62 та 48,80 % відповідно, що є показником значних патологічних змін і співпадає зі зниженням проби Вельтмана на 16,74 %. Таким чином, перед евтаназією метаболічний профіль тварин значно погіршувався. За порівняння даних щодо терміну життя собак контрольної та дослідних груп різниця була статистично високовірогідною (табл.4).

Таблиця 4. Тривалість життя тварин після проведення лікувальних заходів

Примітки: * - різниця вірогідна відносно контрольної групи (р<0,01);

** ? різниця вірогідна відносно першої дослідної групи (р<0,001);

*** ? різниця вірогідна відносно другої дослідної групи (р<0,001).

Тривалість життя тварин першої дослідної групи, яким додатково, на відміну від контрольної групи, було проведено по 2 курси неоад'ювантної та ад'ювантної хіміотерапії, була в 1,53 раза довшою, ніж тварин, яким виконували лише ампутацію (контрольна група). У тварин другої дослідної групи, яким проводили по 6 курсів хіміотерапії та імуностимуляцію, тривалість життя була в 1,56 раза довшою, ніж тварин першої дослідної групи, та у 2,4 рази, ніж тварин контрольної групи. Тривалість життя тварин третьої дослідної групи, схема лікування яких включала хіміотерапію, ампутацію кінцівки та імуностимуляцію, була в 1,51 рази довшою, ніж тварин другої дослідної групи; у 2,37 рази - першої дослідної та у 3,7 рази, ніж тварин контрольної групи.

Отже, для отримання найкращого результату лікування собак, хворих на остеосаркому трубчастих кісток, необхідно проводити заходи, які охоплюють усі етапи прогресування пухлини: первинне пухлинне вогнище, можливе гематогенне метастазування та субклінічні метастази. Тобто, з метою подовження терміну життя тварин схема лікування їх має включати такі заходи: радикальне видалення пухлини (ампутація та екзартикуляція кінцівок), боротьбу з латентними метаста-зами (застосування цитостатиків) та активацію імунологічної резистентності, кількісним і функціональним показником якої є ВГЛ.

Висновки

У дисертаційній роботі запропоновано й клініко-експериментально обґрунтовано нове вирішення наукової проблеми, яке полягає в удосконаленні методу діагностики остеосаркоми на основі її клініко-рентгенологічних симптомів, гістологічної картини, морфологічних і біохімічних показників крові та в розробці комплексного лікування собак, хворих на остеосаркому. Найбільш уразливими щодо захворювання на остеосаркому є собаки порід ротвейлер, доберман пінчер та московська сторожова у віці від 5 до 10 років (77,7 %), у яких ураження грудних кінцівок складає 64,4 %, а тазових - 35,6 %. Найчастіше місцем локалізації пухлини є дистальний відділ кісток передпліччя (48,9 %), стегна (13,3 %) та гомілки (11,1 %). Одним із можливих провокуючих чинників виникнення остеосаркоми є механічні травми, які були виявлені в 71 % досліджених тварин і супроводжувалися зменшенням у крові кількості великих гранульованих лімфоцитів (NK-клітин).

Остеосаркома кісток клінічно проявляється пригніченням тварин, болем, порушенням функції кінцівки та наявністю дефігурації. Рентгенологіч-ними дослідженнями за характером деструктивнопроліферативних процесів були виявлені такі форми остеосаркоми: склеротична - у 40,0 % тварин, літична ? у 35,5 та змішана ? у 24,5 %, які проявлялися у вигляді вогнищ деструкції або ущільнення кістки, остеофітів, спікул та “козирка Кодмана”.

Морфологічними дослідженнями зразків пухлини виявлено шість різноманітних форм остеосаркоми, серед яких класична остеосаркома (фібро, хондро- та остеобластична) складала 34,6, періостальна ? 19,2, дрібноклітинна та паростальна - по 15,4, поверхнева остеосаркома високого ступеня злоякісності - 11,5, а центральна остеосаркома низького ступеня злоякісності - 3,9 %. Усі види остеосаркоми характеризуються вираженим атипізмом клітин і здатністю до утворення різного за структурою та ступенем розвитку остеоїда. При диференціюванні різних форм остеосаркоми інформативними показниками є активність кислої та лужної фосфатаз сироватки крові, яка складає: за склеротичної остеосаркоми - 4,84±0,39 та 11,58±0,75 од. Бод. відповідно, за літичної - 6,46±0,50 та 5,90±0,41 од. Бод., порівняно з показни-ками клінічно здорових собак (1,75±0,22 та 4,00±0,39 од. Бод.). Уміст глікопротеїнів, сіалових кислот, хондроїтинсульфатів був підвищений, але без вірогідної різниці між різними рентгенологічно діагностованими формами остеосаркоми.

Застосування хіміотерапії в комплексному лікуванні собак, хворих на остеосаркому (цисплатин, доксорубіцин), призводить до зростання в крові вмісту сіалових кислот, глікопротеїнів та гаптоглобіну - відповідно на 17,1, 24,7 та 50,5 % (р<0,001), хондроїтинсульфатів - на 26,5 (р<0,001), активності лужної та кислої фосфатаз - на 19,7 (р<0,05) і 27,1% (р<0,001), порівняно з показниками первинного обстеження тварин, а також до зрушення ядра вліво, лімфо- та моноцитопенії (р<0,001). Імуностимуляція (циклоферон, інтрон А) онкохворих собак сприяє покращенню загального стану тварин на фоні вірогідного збільшення кількості великих гранульованих лімфоцитів (до 8,2±1,7%; р<0,001) та гранул у їх цитоплазмі (до 13), а також зменшенню вмісту в сироватці крові тварин гострофазних білків, хондроїтинсульфатів, активності лужної фосфатази та збільшенню вмісту загального білка (р<0,001).

Ефективним методом контролю лікування остеосаркоми в собак є комплексний аналіз результатів клініко-рентгенологічних, біохімічних (умісту загального білка, гострофазних білків, хондроїтинсульфатів, активності лужної та кислої фосфатаз, проби Вельтмана) та морфологічних показників крові, а також зміна кількості великих гранульованих лімфоцитів і гранул у їх цитоплазмі. Найбільш ефективним методом подовження терміну життя тварин, хворих на остеосаркому, є проведення неоад'ювантної та ад'ювантної хіміо-терапії в поєднанні з ампутацією та імуностимуляцією, що збільшує тривалість життя тварин у 3,7 рази (р<0,001), порівняно із собаками контрольної, та у 2,4 рази (р<0,05), порівняно з тваринами першої дослідної груп.

Пропозиції по виробництву

За диференційної діагностики різних рентгенологічних форм остеосаркоми собак слід урахувати ступінь активності кислої та лужної фосфатаз сироватки крові, який за склеротичної остеосаркоми складає 4,84±0,39 та 11,58±0,75 од. Бод., а за літичної - відповідно 6,46±0,50 та 5,90±0,41 од. Бод. З метою подовження тривалості життя тварин, хворих на остеосар-кому, у схему лікування необхідно включати заходи, що діють на первинне пухлинне вогнище (радикальне видалення пухлини), гематогенне метастазу-вання та субклінічні метастази (застосування доксорубіцину ? 30 мг/м² і цисплатину 70 мг/м² з інтервалом від 14 до 21-го дня в передопераційний та післяопераційний періоди), а також активацію онкорезистентності (застосуван-ня циклоферону 12,5% в дозі 0,08 мл/кг та інтрону А (3 млн. МО), 3 рази на тиждень упродовж 21 дня).

Підбір імуностимулювальних препаратів необхідно здійснювати індивідуально за критерієм кількості ВГЛ та гранул у їх цитоплазмі (зростання кількості ВГЛ до 8,0±0,85 % і більше та наявність гранул у їх цитоплазмі від 4 до 15 свідчить про високу природну кілерну активність та ефективність проведеного лікування). За консервативного лікування критерієм позитивної терапевтичної динаміки слід вважати припинення росту пухлини або її часткову регресію, зменшення болю, перифокального набряку тканин та кульгавості в собак.

Список праць за темою дисертації

остеосаркома трубчастий кістка собака

1. Синяговська К.А. Клініко-рентгенологічна характеристика остеогенної саркоми у собак / К.А. Синяговська, Д.В. Сарбаш // Вісник Сумського нац. аграр. ун-ту. ? Суми, 2005. - № 1?2 (13?14). ? С. 229-232.

2. Синяговська К.А. Этиология и клинические признаки остеосаркомы у собак / К.А. Синяговська // Збірник наук. праць Харк. держ. зоовет. акад. - Харків, 2006. ? № 13 (38), ч. 2. - С. 253-260.

3. Синяговська К. А. Диференційна діагностика остеосаркоми у собак / К. А. Синяговська // Збірник наук. праць Харк. держ. зоовет. акад. ? Харків, 2008. - Т. 2, № 16 (41). - Ч. 2. ? С. 243-247.

4. Синяговська К.А. Біохімічні показники в сироватці крові собак при остеосаркомі / К.А. Синяговська // Наук. вісник Львів. нац. ун-ту вет. медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького. - Львів, 2008. - Т.10, №2 (37). - Ч. 1. -С. 281?284.

5. Синяговська К.А. Порівняльна оцінка методів хіміотерапії за остеосаркоми у собак / К.А. Синяговська // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. ? Біла Церква, 2008. - Вип. 57. ? С. 126-129.

6. Синяговська К.А. Морфологічні зміни при остеосаркомі трубчастих кісток у собак / К.А. Синяговська, Д.В. Сарбаш // Наук. вісник Львів. нац. ун-ту вет. медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького. - Львів, 2009. - Т. 11, 14 № 2 (41). -Ч. 1. ? С. 274-285.

7. Пат. 41405 Україна, МПК 2009 G01N 33/49. Спосіб контролю ефективності лікування остеосаркоми у собак / К.А. Синяговська, Д.В. Сарбаш; заявник і патентовласник ХДЗВА; u 2008 13251. заявл. 17.11.2008; опубл. 25.05.2009, Бюл. № 10. ? 4 с.

Размещено на Allbest.ru