Діагностика і методи патогенетичної терапії собак породи німецька вівчарка за гострого і хронічного перебігу ниркової недостатності

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

УДК 619: 616.61 - 07/- 8: 636.7.043

ДІАГНОСТИКА І МЕТОДИ ПАТОГЕНЕТИЧНОЇ ТЕРАПІЇ СОБАК ПОРОДИ НІМЕЦЬКА ВІВЧАРКА за ГОСТРОГО І ХРОНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ НИРКОВої НЕДОСТАТНОСТІ

16.00.01 - діагностика і терапія тварин

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Шестопалка Роман Іванович

Київ 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному університеті біоресурсів і природокористування України Кабінету Міністрів України

Науковий керівник - доктор біологічних наук, професор, академік УААН Цвіліховський Микола Іванович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, завідувач кафедри терапії і клінічної діагностики

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор Головаха Володимир Іванович, Білоцерківський національний аграрний університет, професор кафедри терапії та клінічної діагностики

доктор ветеринарних наук, доцент Фасоля Валентина Павлівна, Житомирський національний агроекологічний університет, завідувач кафедри внутрішніх хвороб тварин та фізіології

Захист відбудеться 18 листопада 2009 р. о 12⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.03 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ - 41, вул. героїв Оборони, 15, навчальний корпус № 3, ауд. 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ - 41, вул. героїв Оборони, 13, навчальний корпус № 4, кім. 28

Автореферат розісланий 12 жовтня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С.В. Міськевич

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ниркова недостатність (НН) є однією з найбільш розповсюджених патологій собак, яка призводить до значної смертності цих тварин внаслідок пізньої діагностики та лікування. Причиною широкої розповсюдженості НН є комплекс факторів, серед яких важливе місце займає невідповідність кормів реальним потребам собак за вмістом у них протеїну, фосфору, кальцію, стрес-фактори, хвороби печінки та інших органів (Берхин Е.Б., 1979; Дикий О.А., 2000; Джон Байнбридж, 2003; Бикхарт К., 2005; Зиадетдинова Г.А., 2005; Фасоля В.П., 2008).

Діагностика НН неможлива без урахування біохімічного дослідження крові та сечі. проте досі не існує чітких тестів, за допомогою яких можна при одноразовому дослідженні встановити ступінь та характер перебігу хвороби, від якого залежить вибір лікувальних засобів (Lane I. et. al., 1994; Фасоля В.П., 2008).

Нині методичні підходи до лікування собак з гострою нирковою недостатністю (ГНН) є досить різнобічними і не дають конкретного вирішення проблеми. Тому, постає необхідність щодо розробки нових патогенетичних схем лікування ГНН, які були б спрямовані не тільки на відновлення ниркової гемодинаміки (традиційне лікування ГНН), а й на попередження виникнення вторинної патології з боку інших органів та систем організму тварин (Lane I. et. al., 1994; Маршалл В.Дж., 2000). Останнім часом показана провідна роль дисбалансу обміну амінокислот при ГНН та значні зміни фізіолого-біохімічних показників, що характеризують відновлення ниркової функції при застосуванні собакам ряду амінокислот (Шейман Дж.А., 1997; Маршалл В.Дж., 2000).

Хронічна ниркова недостатність (ХНН) часто є наслідком прогресуючої ГНН у собак і призводить до значної смертності цих тварин внаслідок несвоєчасної діагностики та неефективності лікувальних заходів. Традиційним і найбільш ефективним засобом терапії ХНН є перитонеальний діаліз. Проте його застосування спрямоване на підтримку життєдіяльності тварин шляхом виведення з їх організму продуктів азотового обміну. Тому, актуальним питанням є розробка засобів терапії ХНН, які мають бути спрямовані як на відновлення функцій нирок, так і на попередження виникнення вторинної патології з боку інших органів та систем. За аналогією з ГНН, при ХНН у собак є також висока ймовірність ефективного застосування амінокислот з терапевтичною метою. Але, зважаючи на порушення процесів всмоктування поживних речовин у порожнині травного каналу при ХНН у собак, актуальним питанням є розробка шляхів введення амінокислот тваринам. Вищевказане свідчить про необхідність дослідження впливу суміші амінокислот та мікроелементів на організм собак з метою ефективної терапії ГНН та ХНН у цих тварин.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є розділом наукової теми “Рання діагностика та профілактика патології обміну речовин у дрібних домашніх тварин” (номер державної реєстрації 0105U005936) (2005 - 2014 рр.) кафедри терапії і клінічної діагностики Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи було дослідити гостру і хронічну ниркову недостатність у собак службової породи німецька вівчарка та розробити нові методи їх діагностики, диференціальної діагностики і лікування.

Для досягнення мети були поставленні такі завдання:

- дослідити клінічний стан та визначити найбільш інформативні біохімічні показники крові собак породи німецька вівчарка з метою діагностики ниркової недостатності;

- встановити найбільш інформативні біохімічні показники крові для диференціальної діагностики гострої від хронічної ниркової недостатності у собак породи німецька вівчарка;

- розробити засоби патогенетичної терапії собак породи німецька вівчарка за гострого перебігу ниркової недостатності та обґрунтувати ефективні схеми їх застосування із використанням амінокислот та мікроелементів;

- розробити засоби патогенетичної терапії собак породи німецька вівчарка за хронічного перебігу ниркової недостатності та обґрунтувати ефективні схеми їх застосування із використанням амінокислот та мікроелементів;

- встановити особливості патогенетичної терапії собак породи німецька вівчарка при гострій і хронічній нирковій недостатності.

Об'єкт дослідження - ниркова недостатність у собак.

Предмет дослідження - методи діагностики і терапії собак породи німецька вівчарка з нирковою недостатністю.

Методи дослідження клінічні (загальноклінічні), біохімічні (загальний білок, білірубін, альбуміни, глобуліни, залишковий азот, сечовина, креатинін, глюкоза, холестерол, б-ліпопродеїди, в-ліпопродеїди, активність АсАТ і АлАТ, ГГТ, б-амілази, ЛФ, ЛДГ та ЛДГ₁, загальний кальцій, неорганічний фосфор), статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше науково обґрунтовано методи діагностики і диференціальної діагностики гострої та хронічної ниркової недостатності у собак службової породи німецька вівчарка за зміною біохімічних показників крові. встановлені зміни активності субстратних ферментів та запропоновані для використання з метою діагностики і диференціальної діагностики гострої і хронічної ниркової недостатності показники змін індексів аспартатамінотрансфераза+аланінамінотрансфраза/ гаммаглутамілтрансфераза, азотовий коефіцієнт/білковий коефіцієнт, креатинін/загальний білок, креатинін/альбуміни, креатинін/глобуліни, аланінамінотрансфераза/гаммаглутамілтрансфераза, б-амілаза/гаммаглутаміл- трансфераза. Вперше досліджено вплив амінокислот у комплексі з мікроелементами на організм собак службової породи німецька вівчарка при гострій та хронічній нирковій недостатності. Розроблено та експериментально обґрунтовано схеми ефективної терапії собак з гострою і хронічною нирковою недостатністю із використанням препаратів “Амінодіал” та “CV”, виготовлених на основі амінокислот і мікроелементів, за умов різних шляхів їх введення. Встановлено важливу роль функціонального стану печінки та травного каналу у лікуванні собак з різними формами ниркової недостатності.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені та науково обґрунтовані біохімічні індекси крові дозволяють проводити ефективну диференціальну діагностику гострого і хронічного перебігу ниркової недостатності в собак службової породи німецька вівчарка та здійснювати контроль за фізіологічним станом тварин при їх лікуванні. Розроблені на основі амінокислот та мікроелементів препарати “Амінодіал” та “CV” дозволяють проводити високоефективне лікування собак службової породи німецька вівчарка з гострою та хронічною нирковою недостатністю.

Результати досліджень впроваджені у практику клінік ветеринарної медицини міст Києва, Дніпропетровська та Луганська, в навчальний процес для підготовки студентів вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації при викладанні дисциплін “Клінічна діагностика хвороб тварин”, ”Внутрішні хвороби тварин”, “Клінічна ветеринарна біохімія”, “Хвороби дрібних тварин”, а також у наукові дослідження кафедр Білоцерківського національного аграрного університету, Дніпропетровського державного аграрного університету, Житомирського національного агроекологічного університету, Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького, Луганського національного аграрного університету, Полтавської державної аграрної академії, Сумського національного аграрного університету, Одеського державного аграрного університету, Харківської державної зооветеринарної академії.

Особистий внесок здобувача. Здобувач самостійно опрацював літературні першоджерела, освоїв методики досліджень, організував і провів експериментальні дослідження та статистичну обробку одержаних результатів. Ним здійснено інтерпретацію результатів досліджень за методичної та консультативної допомоги наукового керівника професора М.І. Цвіліховського, сформулював висновки і пропозиції виробництву.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідались, обговорювались та отримали загальну позитивну оцінку на науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу і аспірантів Національного аграрного університету (нині - Національний університет біоресурсів і природокористування України ) (2004 - 2009 рр.); Всеукраїнській науковій конференції “Молодь та поступ біології” (м. Львів, 2004 р.); XIV Міжнародному московському конгресі з хвороб дрібних домашніх тварин (м. Москва, Російська Федерація, 2006 р.); IV Міжнародному конгресі спеціалістів ветеринарної медицини України (м. Київ, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики” (м. Львів, 2008 р.); VI Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми неінфекційної патології тварин” (м. Біла Церква, 2008 р.); VI Міжнародному конгресі спеціалістів ветеринарної медицини України (м. Київ, 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Біохімія у вирішені актуальних питань біології, ветеринарії та тваринництва” (м. Біла Церква, 2009 р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 16 наукових праць, з яких 7 статей (з них 3 одноосібні) у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України, 9 тез доповідей на наукових конференціях і з'їздах. нирковий недостатність німецька вівчарка

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, огляду наукової літератури, матеріалів і методів досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, пропозицій виробництву, додатків (16) і списку використаних джерел, що включає 261 найменування, з яких 143 латиницею. Робота викладена на 151 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 14 таблицями і 20 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи досліджень. Експериментальна частина роботи виконана в 2002-2008 рр. у проблемній науковій лабораторії внутрішніх незаразних хвороб тварин кафедри терапії і клінічної діагностики національного аграрного університету (нинішня назва - Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ) та клініці ветеринарної медицини доктора С.В. Величка (м. Київ, вул. Васильківська, 16).

Дослідження проводились на собаках службової породи німецька вівчарка, віком 4-5 років, клінічно здорових та з вираженими клінічними ознаками ниркової недостатності.

Постановка діагнозу на ниркову недостатність у собак здійснювалась за даними анамнезу, клінічного дослідження тварин і результатами лабораторних досліджень крові та сечі. Контролем були дані клінічних досліджень та лабораторні показники крові і сечі клінічно здорових собак.

Першим етапом роботи була розробка інформативних критеріїв для диференціальної діагностики гострої та хронічної форм ниркової недостатності в собак за даними біохімічних досліджень їх крові.

Другим етапом роботи була розробка та обґрунтування патогенетичних схем лікування собак з ГНН. З цією метою, після постановки діагнозу, було сформовано 3 групи собак (контрольну та дві дослідні), по 8 тварин у кожній групі.

З моменту постановки діагнозу, тваринам контрольної групи застосовували традиційну схему лікування (внутрішньовенне введення фуросеміду в дозі 2-3 мг/кг та допаміну в дозі 1 мг/кг маси тіла, кожні 6-8 годин).

Тваринам першої дослідної групи вводили перорально у вигляді таблеток амінокислоти аргінін, серин, гістидин та метіонін у кількості 60 мг кожна та експериментальний препарат CV (суміш мікроелементів у формі розчину Zn, Mn, Cu, Mo та S - у дозі 5,65 мг + 10,85 мкг селену), один раз на добу.

Тваринам другої дослідної групи застосовували 10 %-й розчин амінокислот (аргінін, серин, гістидин та метіонін у кількості 60 мг кожна) з мікроелементами (суміш мікроелементів Zn, Mn, Cu, Mo та S - у дозі 5,65 мг + 10,85 мкг селену), який вводився внутрішньовенно в дозі 0,5 мл/кг маси тіла, один раз на добу.

Курс лікування собак з ГНН - 21 доба. З метою контролю лікування, впродовж всього його курсу проводили клінічне обстеження тварин та тричі (на 7, 14 і 21-у доби від початку лікування) відбирали кров для біохімічних досліджень.

Третім етапом роботи була розробка та обґрунтування схем патогенетичної терапії собак з ХНН. З цією метою, після постановки діагнозу, було сформовано 3 групи собак (контрольну та дві дослідні), по 8 тварин у кожній групі.

З моменту постановки діагнозу, собакам контрольної групи проводили перитонеальний діаліз за стандартною схемою: тваринам двічі на добу (вранці та ввечері) вводили інтраперитонеально 0,5 л діалізної рідини такого складу: 132 мекв/л натрію, 2,5 мекв/л кальцію, 0,5 мекв/л магнію, 40 мекв/л молочної кислоти, 2,5 мг/дл глюкози (осмолярність розчину 395 мосм/л, рН 7,0). Експозиція діалізної рідини в черевній порожнині - 1 година.

Тваринам першої дослідної групи, один раз на добу перорально застосовували таблетки “Кетостерил” (1 таблетка на тварину).

Тваринам другої дослідної групи проводили перитонеальний діаліз шляхом введення двічі на добу (вранці та ввечері) в черевну порожнину 0,5 л експериментального розчину “Амінодіал” такого складу: 132 мекв/л натрію, 2,5 мекв/л кальцію, 0,5 мекв/л магнію, 40 мекв/л молочної кислоти, 0,4%-й розчин амінокислот (аргінін, серин, гістидин, метіонін у кількості 60 мг кожна), суміш мікроелементів (Zn, Mn, Cu, Mo та S - у дозі 5,65 мг + 10,85 мкг селену), розчинених у вказаному розчині амінокислот. Осмолярність розчину становила 344 мосм/л, рН 7,0. Експозиція діалізної рідини в черевній порожнині - 1 година.

Курс лікування собак з ХНН - 21 доба. з метою контролю лікування, впродовж всього його курсу, проводили клінічне обстеження тварин та тричі (на 7-, 14- і 21-у доби від початку лікування) відбирали кров для біохімічних досліджень.

У плазмі крові досліджували такі показники: вміст загального білка - біуретовим методом; вміст альбумінів - за реакцією з бромкрезоловим зеленим; вміст глобулінів та білковий коефіцієнт - розрахунковим методом; вміст залишкового азоту - за реакцією з реактивом Несслера); вміст сечовини - уреазним методом; азот сечовини та індекс Urea ratio - розрахунковим методом; вміст креатиніну методом Поппера; індекси креатинін/загальний білок, креатинін/альбуміни, креатинін/глобуліни, азотовий коефіцієнт/білковий коефіцієнт - розрахунковим методом; активність АсАТ та АлАТ - методом Райтма-Френкеля; індекс де Рітіса - розрахунковим методом; активність ГГТ - за методом G. Szasz; активність б-амілази - методом W.T. Carawey; активність лужної фосфатази - за методом Кінгса-Армстронга; активність ЛДГзаг та ЛДГ1 - за методом Севела-Товарека; індекси АсАТ/ГГТ, АлАТ/ГГТ, (АсАТ+АлАТ)/ГГТ, б-амілаза/ГГТ, б-амілаза/лужна фосфатаза, креатинін/б-амілаза - розрахунковим методом; вміст загального, прямого та непрямого білірубіну - за методом Йендрашика-Клеггорна-Грофа; вміст глюкози - глюкозооксидазним методом; вміст холестеролу ферментативним методом; вміст загального кальцію - комплексонометричним методом; вміст неорганічного фосфору - за методом I.B. Sumner; кальцій/фосфорний коефіцієнт - розрахунковим методом; вміст загальних та в-ліпопротеїдів - за методом L. Burstein; вміст б-ліпопротеїдів - розрахунковим методом.

Статистичну обробку результатів досліджень проводили за допомогою пакетів прикладних програм - Excel-97 та Statistica-6.0

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Діагностика гострої та хронічної ниркової недостатності в собак. Рання діагностика НН, а тим більше диференціальна, є досить складним завданням, оскільки ранні симптоми значної кількості патологій внутрішніх органів є неспецифічними. Тому, важливим підходом до діагностики НН є проведення додаткових досліджень (лабораторних та інструментальних). При цьому більш доступним можна вважати проведення біохімічних досліджень крові та сечі, оскільки їх собівартість є меншою порівняно з інструментальними дослідженнями (УЗД та ін.) і біопсією нирки.

Одержані дані свідчать про значне зниження інтенсивності гломерулярної фільтрації, вона спостерігається як у собак з ГНН, так і в собак з ХНН. Це характеризується підвищенням вмісту сечовини, креатиніну та залишкового азоту в плазмі крові тварин, що є загальноприйнятим тестом діагностики хвороб нирок. При цьому встановлено незначне підвищення порівняно з клінічно здоровими собаками вмісту сечовини в крові собак з ГНН та значне підвищення в 9,5 раза цього показника в крові собак з ХНН (табл. 1). Різниця у цьому показнику між порівнюваними групами собак становила 5,6 раза, що також дозволяє вважати його маркерним щодо хронізації патологічного процесу та подальшої втрати функціональної здатності нефронів.

Креатинін є безпороговою речовиною і врахування його кліренсу вважається одним з найбільш точних тестів визначення швидкості гломерулярної фільтрації. При дослідженні вмісту креатиніну в сечі, необхідно враховувати її добову кількість, що майже неможливо для собак. у той же час, рівень креатиніну в крові може значно коливатись залежно від характеру корму собак, їх живої маси, вагітності сук, що майже не враховується лікарями ветеринарної медицини. Крім того, абсолютний показник вмісту креатиніну в крові може коливатися залежно від водного балансу, особливо при інфузіях хворим тваринам розчинів глюкози. Тому, з метою використання показника, який міг би бути диференціальним для діагностики ГНН та ХНН, ми вираховували співвідношення між креатиніном та іншими метаболітами білкового обміну в крові, які зумовлені станом тварини і легко визначаються на практиці.

Вірогідної різниці між собаками, хворими на ГНН та ХНН, щодо коефіцієнта креатинін/сечовина не встановлено. Тому, для диференціальної діагностики ГНН та ХНН цей індекс використовувати недоцільно.

У той же час, встановлено значну різницю щодо індексів креатинін/загальний білок, креатинін/альбуміни та креатинін/глобуліни між собаками з ГНН та ХНН (рис. 1).

Співвідношення між активністю в плазмі крові б-амілази та ГГТ за умов ГНН є вищим у 2,5 раза (Р0,05), а за умов ХНН - нижчим у 2,0 рази (Р0,05) за цей показник у клінічно здорових собак. Різниця індексу між двома групами хворих собак досягає 5,0 разів (Р0,05) (рис. 2).

Патогенетична терапія собак з гострою нирковою недостатністю. На 7-му добу лікування собак всіх груп встановлено вірогідне зниження рівня залишкового азоту та сечовини в плазмі крові. Найбільші зміни вмісту залишкового азоту в крові встановлені у собак другої дослідної групи (на 17 %, Р<0,05), менш виражені - у собак першої дослідної (на 15 %, Р<0,05) та контрольної (на 9 %, Р<0,05) груп. Зміни вмісту сечовини в плазмі крові тварин є більш вираженими: у собак контрольної групи цей показник знизився на 17 % (Р<0,05), а у собак першої та другої дослідних груп - на 24 % (Р<0,05) та 29 % (Р<0,05), відповідно. Таким чином, можна зробити припущення, що за впливу амінокислот, які вводились перорально та внутрішньовенно, швидкість гломерулярної фільтрації підвищується більшою мірою, ніж за введення допаміну.

Зміни вмісту загального білка, його фракцій та компонентів азотового обміну в плазмі крові тварин зумовлюють певні перетворення індексів креат/ЗБ, креат/Ал та креат/Гл (табл. 2). Так, у крові собак контрольної групи не встановлено вірогідних відмінностей між цими показниками на момент постановки діагнозу та на 7-му добу від початку лікування. На противагу цьому, при пероральному введенні суміші амінокислот та мікроелементів і при парентеральному введенні суміші амінокислот та мікроелементів встановлено вірогідне зниження індексу Креат/Ал (на 26 %, в обох випадках, Р<0,05). Тобто шлях введення суміші амінокислот та мікроелементів не впливає на динаміку змін описаних показників на 7-му добу лікування, хворих на ГНН собак. Слід зазначити, що при використанні всіх схем лікування не було встановлено змін коефіцієнта Креат/Гл, що на тлі пропорційного зниження вмісту глобулінів і креатиніну, вказує на зменшення інтенсивності запальної реакції ниркового походження.

На 7-му добу від початку лікування в плазмі крові собак з ГНН першої та другої дослідних груп встановлено зниження індексу азотовий коефіцієнт/білковий коефіцієнт (АзК/БК) на 35% (Р<0,05), тоді як у собак контрольної групи не встановлено вірогідних змін цього індексу (рис. 3). Таким чином, за умов лікування собак з ГНН сумішшю амінокислот та мікроелементів відбувається виражене зниження показника АзК/БК вже на 7-му добу, що свідчить про посилення виведення азотових продуктів метаболізму з організму тварин і зниження інтенсивності катаболізму тканинних білків.

У плазмі крові собак другої дослідної групи, яким вводили суміш амінокислот та мікроелементів парентеральним шляхом, встановлено вірогідне зниження коефіцієнта б-амілаза/ЛФ (на 43 %, Р<0,05) (рис. 4). Тобто пероральне введення суміші амінокислот та мікроелементів є більш ефективним щодо зниження описаних ензимних індексів, що, ймовірно, пов'язано з поступовим надходження цих сполук у кров'яне русло та більш м'якою їх дією.

У плазмі крові собак першої дослідної групи були вираженими зміни показників вмісту ліпопротеїдів: вміст загальних ліпопротеїдів знизився на 8 % (Р<0,05), а в-ліпопротеїдів - на 27 % (Р<0,05) (табл. 3). Одержані дані свідчать про значне поліпшення волемічних параметрів крові, підвищення функціональної здатності печінки та утилізації ліпопротеїдів периферичними тканинами.

На 14-у добу лікування загальний клінічний стан собак всіх груп характеризувався подальшою стабілізацією.

У плазмі крові собак, яким застосовували амінокислоти та мікроелементи, встановлено підвищення вмісту альбумінів: у собак першої дослідної групи - на 13 % (Р<0,05), а в собак другої дослідної групи - на 6 % (Р<0,05). В плазмі крові собак першої дослідної групи встановлено зниження вмісту глобулінів на 10 % (Р<0,05) та підвищення білкового коефіцієнта (на 23 %, Р<0,05). У собак другої дослідної групи виявлена подібна тенденція, проте динаміка описаних показників є менш вираженою. Отримані дані вказують на стимуляцію білоксинтезуючої функції печінки шляхом субстратного забезпечення процесу за певними регуляторними механізмами.

на 14-у добу лікування собак встановлені значні зміни щодо показників вмісту залишкового азоту та сечовини в плазмі крові, які вірогідно знизились у тварин контрольної та першої дослідної груп майже однаковою мірою: на 10 % залишковий азот, на 11 % - сечовина. У тварин другої дослідної групи встановлена подібна тенденція, проте зміни вказаних показників були невірогідними. Тобто якщо на 7-му добу лікування хворих собак зниження показників азотового обміну було найбільшим серед тварин всіх груп, то на 14-ту добу - воно було найменшим. Поясненням цьому може бути висока ефективність гіпоазотемічної дії амінокислот та мікроелементів при парентеральному їх введені з подальшою стабілізацією подібного ефекту. Індекс UR, при цьому, не зазнав вірогідних змін, як і на 7-му добу лікування собак, що вказує на збалансоване зниження вмісту як залишкового азоту, так і сечовини в плазмі крові собак.

У собак з ГНН на 14-у добу лікування встановлено зниження індексів білково-азотового обміну - Креат/ЗБ, Креат/Ал та Креат/Гл. Так, у крові собак контрольної групи вірогідне зниження цих показників становило 25 %, 32 % та 21 %, відповідно. В собак першої дослідної групи ці показники були аналогічними, проте менш вираженими і становили 18 %, 26 % та 10 %, відповідно. У собак другої дослідної групи знизились коефіцієнти Креат/ЗБ та Креат/Ал, на 6 % (Р<0,05) та 10 % (Р<0,05), відповідно. Найбільш інформативний показник функціональної здатності нирок Креат/Ал був вірогідно нижчим у крові собак першої дослідної групи (на 9 % та на 27 % нижчий за цей показник у собак контрольної і другої дослідних груп, відповідно). Це може вказувати на виражений комплексний вплив перорально застосованої суміші амінокислот та мікроелементів собакам першої дослідної групи.

На 14-у добу лікування собак з ГНН контрольної та другої дослідної груп не встановлено вірогідних змін ензимних індексів АсАТ/ГГТ, АлАТ/ГГТ та (АсАТ+АлАТ)/ГГТ. Ми вважаємо, що це обумовлено незначними змінами активностей АсАТ та АлАТ внаслідок невиражених гепатопротекторних властивостей використаних препаратів. У собак другої дослідної групи встановлено протилежне: індекси АсАТ/ГГТ, АлАТ/ГГТ та (АсАТ+АлАТ)/ГГТ вірогідно знизились на 53 %, 33 % та 41 %, відповідно, та стали наближеними до нормативних значень. Це свідчить про виражений цитопротекторний ефект суміші амінокислот та мікроелементів при їх пероральному застосуванні, особливо відносно печінкової та ниркової тканин.

На 21-у добу лікування у собак контрольної групи встановлено невірогідні зміни ензимних коефіцієнтів АсАТ/ГГТ та (АсАТ+АлАТ)/ГГТ та вірогідне зниження індексу АлАТ/ГГТ (на 19 %).

У плазмі крові собак першої дослідної групи встановлено вірогідне підвищення індексів АсАТ/ГГТ, АлАТ/ГГТ та (АсАТ+АлАТ)/ГГТ на 23 %, 9 % та 15 %, відповідно, що на тлі зниження активності АсАТ та АлАТ свідчить про значне зниження інтенсивності цитолізу епітеліальних та паренхіматозних клітин нирок, печінки та інших внутрішніх органів.

У собак другої дослідної групи на 21-у добу лікування не було встановлено вірогідних змін щодо описаних вище ензимних коефіцієнтів, що зумовлено незмінною активністю АсАТ, АлАТ та ГГТ у плазмі крові.

Патогенетична терапія собак з хронічною нирковою недостатністю. На 7-му добу лікування собак контрольної групи з ХНН не було встановлено вірогідних змін щодо вмісту білків у плазмі крові.

У плазмі крові собак з ХНН, яких лікували препаратом “Кетостерил” на 7-му добу встановлено вірогідне зниження вмісту загального білка (на 8 %), та рівня глобулінів (на 12%), що є прямим свідченням зниження інтенсивності запальних та дегенеративних процесів в організмі цих тварин. Вміст альбумінів у плазмі крові цих тварин підвищився на 7 % (Р<0,05), а білковий коефіцієнт - на 21 % (Р<0,05). При проведенні перитонеального діалізу препаратом “Амінодіал” у плазмі крові собак встановлено вірогідне зниження вмісту загального білка (на 11 %) та глобулінів (на 18 %) (табл. 4).

Вміст креатиніну в плазмі крові собак всіх груп на 14-у добу лікування вірогідно знизився (див. табл. 4). Відмінність між схемами лікування тварин полягала в тому, що вказані зміни для собак контрольної та другої дослідної груп є меншими, ніж у перші 7 діб лікування, а для першої дослідної групи собак - більшими. Проте у підсумку, найнижчим вміст креатиніну був у плазмі крові собак другої дослідної групи (на 40 %, Р<0,05), що свідчить про найбільш інтенсивне виведення креатиніну з плазми крові цих тварин, а також на меншу ймовірність цитолітичних процесів у м'язовій тканині.

Подібна тенденція, проте більш виражена, встановлена при проведенні перитонеального діалізу із використанням препарату “Амінодіал”. При цьому встановлено вірогідне підвищення ензимних коефіцієнтів АсАТ/ГГТ, АлАТ/ГГТ, (АсАТ+АлАТ)/ГГТ у 2,6, в 2,5 та в 2,5 раза, відповідно (табл. 5). Коефіцієнти АсАТ/ГГТ, АлАТ/ГГТ, (АсАТ+АлАТ)/ГГТ у плазмі крові собак другої дослідної групи є вірогідно вищими за такі у собак першої дослідної групи в 2,8, в 2,4 та в 2,8 раза, відповідно, а також вищими за такі у собак контрольної групи в 3,3, в 3,25 та в 3,3 раза, відповідно. Одержані дані свідчать про найвищу ефективність терапевтичних заходів при ХНН собак шляхом перитонеального діалізу із застосуванням препарату “Амінодіал”.

При застосуванні всіх схем лікування собак з ХНН вірогідно знизився вміст креатиніну в плазмі крові собак контрольної та другої дослідної груп на 44 % та на 52 %, відповідно. У собак першої дослідної групи встановлено тенденцію до зниження вмісту креатиніну в плазмі крові. В той же час, у собак першої дослідної групи, яким застосовували препарат “Кетостерил”, вміст креатиніну в плазмі крові був вищим за контроль (на 21 %, Р<0,05) та за такий у другій дослідній групі (на 30 %, Р<0,05). Отримані дані свідчать про те, що за впливу препарату “Амінодіал” відбувається найбільш ефективне виведення продуктів обміну азоту із організму хворих собак.

На 21-у добу лікування собак з ХНН встановлено подальше зниження вмісту креатиніну в плазмі крові: в собак контрольної групи - на 44 % (Р<0,05), а в собак першої та другої дослідних груп - на 77 % (Р<0,05) та 43 % (Р<0,05), відповідно. Значне зниження цього показника в плазмі крові собак першої дослідної групи на 21-у добу лікування, можливо пов'язане із значною міопротекторною дією компонентів препарату “Кетостерил”, особливо зважаючи на відновлення функціонального стану травного каналу за попередній термін лікування тварин. У підсумку, за весь період лікування тварин найнижчий вміст креатиніну в плазмі крові собак встановлений за впливу препарату “Кетостерил” - 130,2±2,1 мкмоль/л, що нижче за цей показник у собак другої дослідної групи (який теж досяг фізіологічних значень) на 45 % (Р<0,05). За умов застосування традиційного перитонеального діалізу вміст креатиніну в плазмі крові тварин був вищим за норму і вищим за цей показник у собак першої та другої дослідних груп у 2,4 раза (Р<0,05) та на 63 % (Р<0,05), відповідно.

Таким чином, найбільш ефективним засобом зниження вмісту залишкового азоту в плазмі крові собак з ХНН є препарат “Амінодіал”, який за рахунок перитонеального діалізу, підвищує швидкість гломерулярної фільтрації.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене експериментальне і теоретичне обґрунтування та нове вирішення наукової проблеми з діагностики, диференціальної діагностики, засобів патогенетичної терапії та ефективних схем їх застосування за гострого і хронічного перебігу ниркової недостатності у службових собак породи німецька вівчарка.

1. У собак породи німецька вівчарка з гострою нирковою недостатністю встановлені зміни біохімічних показників плазми крові, які порівняно з клінічно здоровими собаками, характеризуються вірогідно вищим умістом залишкового азоту, сечовини та креатиніну - в 1,3; 1,7 і 2,0 рази, відповідно, вищою активністю АлАт, ГГТ та б-амілази - в 1,5; 1,6 і 1,7 раза, відповідно, вищими індексами: азотовий коефіцієнт/білковий коефіцієнт, креатинін/загальний білок, креатинін/альбуміни, креатинін/глобуліни, АлАТ/ГГТ, б-амілаза/ГГТ та б-амілаза/лужна фосфатаза - в 2,0; 1,7; 2,0; 1,6; 1,3; 2,5 і в 6,0 разів, відповідно, та вірогідно нижчим (в 2,0 рази) індексом креатинін/б-амілаза.

2. Біохімічні показники крові собак породи німецька вівчарка з хронічною нирковою недостатністю характеризуються вірогідно вищим умістом глобулінів, залишкового азоту, сечовини, креатиніну, холестеролу та неорганічного фосфору - в 1,5; 6,6; 9,6; 11,0; 1,7 та в 4,0 рази, відповідно, вищими індексами Urea ratio, азотовий коефіцієнт/білковий коефіцієнт, креатинін/загальний білок, креатинін/альбуміни, креатинін/глобуліни, б-амілаза/лужна фосфатаза та креатинін/б-амілаза - в 1,4; 3,0; 9,0; 14,0; 7,0; 2,0 і в 4,0 рази, відповідно, вищими активностями аланінамінотранферази, гаммаглутамілтранферази, б-амілази та лужної фосфатази - у 2,0; 11,0; 2,7 і в 4,0 рази, відповідно, а також нижчим умістом альбумінів, нижчими індексами АсАТ/ГГТ, АлАТ/ГГТ, (АсАТ+АлАТ)/ГГТ, б-амілаза/ГГТ, загальний кальцій/неорганічний фосфор - 1,3; 8,0; 7,0; 7,4; 2,0 і в 2,6 раза, відповідно, (Р < 0,05) порівняно з клінічно здоровими собаками.

3. Найбільш інформативними біохімічними показниками плазми крові собак для ефективної диференціальної діагностики хронічного від гострого перебігу ниркової недостатності є: вірогідно вищий вміст глобулінів, залишкового азоту, сечовини, креатиніну та неорганічного фосфору - в 1,3; 5,2; 5,6; 6,3 і в 4,4 раза, відповідно, вірогідно вища активність ГГТ, ЛФ та б-амілази - в 7,0; 6,2 та 1,6 раза, відповідно, вищі коефіцієнти креатинін/загальний білок, креатинін/альбуміни, креатинін/глобуліни, азотовий коефіцієнт/білковий коефіцієнт та загальний кальцій/неорганічний фосфор - в 5,0; 7,0; 4,5; 1,7 і в 3,3 раза, відповідно, і нижчі - білковий коефіцієнт, коефіцієнти АсАТ/ГГТ, АлАТ/ГГТ, (АсАТ+АлАТ)/ГГТ, б-амілаза/ГГТ та б-амілаза/лужна фосфатаза - в 1,4; 7,3; 8,7; 8,0; 5,0 і в 3,3 раза, відповідно (Р < 0,05).

4. розроблено і науково обґрунтовано схему патогенетичної терапії собак з гострою нирковою недостатністю, суть якої полягає у пероральному введенні тваринам суміші амінокислот та мікроелементів. Ця схема є більш ефективною порівняно з традиційним лікуванням собак з гострою нирковою недостатністю з використанням внутрішньовенних ін'єкцій фуросеміду та допаміну, а також із внутрішньовенним введенням суміші амінокислот і мікроелементів.

5. Лікування собак з гострою нирковою недостатністю передбачає пероральне застосування таблеток амінокислот - аргініну, серину, гістидину, метіоніну, в кількості 60 мг кожна, та експериментального препарату CV (суміші мікроелементів Zn, Mn, Cu, Mo, а також S - у дозі 5,65 мг + 10,85 мкг селену, один раз на добу), щодобово, упродовж 21-ї доби.

6. Розроблено і науково обґрунтовано схему патогенетичної терапії собак з хронічною нирковою недостатністю, суть якої полягає у застосуванні тваринам розчину суміші амінокислот і мікроелементів методом перитонеального діалізу. Ця схема є більш ефективною порівняно із застосуванням собакам з хронічною нирковою недостатністю стандартного перитонеального діалізу та із пероральним введенням препарату “Кетостерил”.

7. Лікування собак з хронічною нирковою недостатністю передбачає проведення тваринам перитонеального діалізу розчином експериментального препарату “Амінодіал”, який містить 132 мекв/л натрію, 2,5 мекв/л кальцію, 0,5 мекв/л магнію, 40 мекв/л молочної кислоти та 0,4 %-го розчину амінокислот (аргінін, серин, гістидин, метіонін у кількості 60 мг кожна) і суміші мікроелементів (Zn, Mn, Cu, Mo) та сірки - у дозі 5,65 мг + 10,85 мкг селену, розчинених у вказаному розчині амінокислот. Осмолярність розчину 344 мосм/л, рН 7,0. Експозиція діалізної рідини в черевній порожнині собаки - 1 година.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. З метою діагностики і диференціальної діагностики за гострого і хронічного перебігу ниркової недостатності у собак породи німецька вівчарка рекомендується використовувати такі індекси біохімічних показників крові: креатинін/загальний білок, креатинін/альбуміни, креатинін/глобуліни, аспартатамінотрансфераза+аланінамінотрансфераза/гаммаглутамілтрансфе-раза, азотовий коефіцієнт/білковий коефіцієнт, аланінамінотрансфераза/ гаммаглутамілтрансфераза, б-амілаза/ гаммаглутамілтрансфераза.

2. Для ефективного лікування собак породи німецька вівчарка з гострою нирковою недостатністю рекомендується застосовувати тваринам перорально, у вигляді таблеток, суміш амінокислот аргінін, серин, гістидин, метіонін у кількості 60 мг кожна та експериментальний препарат CV (суміш мікроелементів Zn, Mn, Cu, Mo та S - у дозі 5,65 мг + 10,85 мкг селену, один раз на добу), щодобово, протягом 21-ї доби.

3. З метою ефективного лікування собак породи німецька вівчарка за хронічного перебігу ниркової недостатності рекомендується проводити перитонеальний діаліз із застосуванням розчину експериментального препарату “Амінодіал”, який містить 132 мекв/л натрію, 2,5 мекв/л кальцію, 0,5 мекв/л магнію, 40 мекв/л молочної кислоти, 0,4 %-й розчин амінокислот (аргінін, серин, гістидин, метіонін у кількості 60 мг кожна) та суміш мікроелементів (Zn, Mn, Cu, Mo та S - у дозі 5,65 мг + 10,85 мкг селену), розчинених у вказаному розчині амінокислот. Осмолярність розчину 344 мосм/л, рН 7,0. Експозиція діалізної рідини в черевній порожнині собаки - 1 година.

4. Результати досліджень рекомендується використовувати в навчальному процесі для підготовки студентів вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації при викладанні дисциплін “Клінічна діагностика хвороб тварин”, ”Внутрішні хвороби тварин”, “Клінічна ветеринарна біохімія”, “Хвороби дрібних тварин”, а також у наукових дослідженнях при вивченні хвороб сечовидільної системи у тварин.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Цвіліховський М.І. До терапії гострої ниркової недостатності у собак (клінічний випадок) / М.І. Цвіліховський, С.В. Величко, Р.І. Шестопалка // Науковий вісник НАУ. 2003. Вип. 64. С. 164-168. (Здобувач провів експериментальні дослідження і підготував статтю до друку.)

2. Шестопалка Р.І. До питань розвитку і лікування гострої форми ниркової недостатності у собак / Р.І. Шестопалка, С.В. Величко, М.І. Цвіліховський // Науковий вісник НАУ. 2004. Вип. 75. С. 245-248. (Здобувач розробив експериментальні методичні підходи щодо лікування собак з нирковою недостатністю і підготував статтю до друку.)

3. Цвіліховський М. Застосування перитонеального діалізу при лікуванні гострої форми ниркової недостатності у собак / М. Цвіліховський, С. Величко, Р. Шестопалка // Ветеринарна медицина України. 2005. № 7. С. 14-16. (Здобувач провів експериментальні дослідження та брав участь у підготовці статті до друку.)

4. Шестопалка Р.І. Визначення гострої токсичності експериментального лікувально-профілактичного препарату CV - комплесної сполуки молібдену та селену в дослідах in vitro на тест-об'єкті - тимоцитах щурів / Р.І. Шестопалка, Т.О. Кішко // Аграрна наука і освіта. К. 2007. №5-6. С. 88-93. (Здобувач здійснив постановку експерименту, провів статистичну обробку отриманих результатів, приймав участь у підготовці статті до друку.)

5. Шестопалка Р.І. Диференційна діагностика гострої та хронічної форм ниркової недостатності за вмістом в крові білків та небілкових азотових сполук / Р.І. Шестопалка // Наук.вісник Львів. нац. ун-ту ветеринарної медицини та біотехнології ім.С.З.Гжицького. 2008. Т. 10, № 2 (37), Ч.1. С. 412-415.

6. Шестопалка Р.І. Показники білкового обміну в організмі собак з гострою нирковою недостатністю при патогенетичній терапії із застосуванням амінокислот і мікроелементів / Р.І. Шестопалка // Наук.-тех. Бюлетень Ін-ту біології тварин УААН і Держ. НДКІ вет. препаратів і кормових добавок. Львів. 2008. Вип. 9, № 4. С. 276-280.

7. Шестопалка Р.І. Активність ферментів крові собак з гострою нирковою недостатністю при патогенетичній терапії із застосуванням амінокислот і мікроелементів / Р.І. Шестопалка // Вісник Білоцерківського держ. аграр. ун-ту. 2009. Вип. 60, (Ч.2). С. 145-149.

8. Шестопалка Р.І. Етіологія, патогенез і лікування гострої форми ниркової недостатності у собак / Р.І. Шестопалка // Конф. проф.-викл. складу і асп. ННІ ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції АПК. Тези доп. Київ, 3-4 березня 2004 р. К.: Вид. центр. НАУ, 2004. С. 127-128.

9. Шестопалка Р.І. До терапії гострої ниркової недостатності у собаки / Р.І. Шестопалка, М.І. Цвіліховський, С.В. Величко // Наук. праці за матеріалами Всеукр. наук. конф. Тези доп. Львів, 3-4 березня 2004 р. Ч. 4. Львів, 2004. С. 11-13.

10. Цвилиховский Н.И. К вопросам диагностики и лечения почечной недостаточности у собак / Н.И. Цвилиховский, С.В. Величко, Р.И. Шестопалка // Материалы Всерос. вет. конгр. XIV Междунар. Москов. конгр. по болезням домашн. животн. Москва, Россия, 22-24 апреля 2006 г. М., 2006. С. 39-40.

11. Шестопалка Р.І. Діагностичне значення активності деяких ферментів крові при нирковій недостатності у собак / Р.І. Шестопалка, С.В. Величко, М.І. Цвіліховський // Конф. проф.-викл. складу, наук. співроб. і асп. ННІ ветеринарної медицини та якості і безпеки продукції тваринництва. Тези доп. К, НАУ, 05-06 квітня 2006 р. К.: Вид. центр НАУ, 2006. С. 136.

12. Шестопалка Р.І. До питань ранньої профілактики патології нирок у собак / Р.І. Шестопалка, М.І. Цвіліховський, С.В. Величко // IV Міжнар. конгрес спеціалістів ветеринарної медицини. Матеріали конгресу. Тези доп. 03-06 жовтня 2006 р., НАУ, Київ, Україна. 2006. С. 27-29.

13. Шестопалка Р.І. Клінічні та біохімічні показники крові собак службових порід при патології нирок / Р.І. Шестопалка, С.В. Величко // Конф. проф.-викл. складу, наук. співроб. і асп. ННІ ветеринарної медицини та якості і безпеки продукції тваринництва. Тези доп. К., НАУ, 16-17 березня 2007 р. К.: Вид. центр НАУ. 2007. С. 137-138.

14. Шестопалка Р.І., Застосування експериментального препарату CV для профілактики ниркової недостатності в собак / Р.І. Шестопалка // Конф. проф.-викл. складу, наук. співроб. і асп. ННІ ветеринарної медицини та якості і безпеки продукції тваринництва. Тези доп. К, НАУ, 11-12 березня 2008 р. К.: Вид. центр НАУ. 2008. С. 151-152.

15. Цвіліховський М.І. Перспективи застосування перитонеального діалізу в лікуванні службових собак з нирковою недостатністю / М.І. Цвіліховський С.В. Величко, Р.І. Шестопалка // VI Міжнар. конгрес спеціалістів ветеринарної медицини. Матеріали конгресу. Тези доп. 06-10 жовтня 2008 р., НАУ, Київ, Україна, 2008. С. 38-39.

16. Шестопалка Р.І. Безбілкові азотові речовини крові собак з гострою нирковою недостатністю при застосуванні патогенетичної терапії із використанням амінокислот та мікроелементів / Р.І. Шестопалка // Конф. проф. викл. складу, наук. співроб. і асп. ННІ ветеринарної медицини та якості і безпеки продукції тваринництва. Тези доп. К., НУБіП України, 12-13 березня 2009 р. К.: Вид. центр НУБіП України, 2009 р. С. 182-183.

АНОТАЦІЯ

Шестопалка Р.І. Діагностика і методи патогенетичної терапії собак породи німецька вівчарка за гострого і хронічного перебігу ниркової недостатності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.01 - діагностика і терапія тварин. - Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ, 2009.

У дисертації наведено результати досліджень собак породи німецька вівчарка за умов гострої і хронічної ниркової недостатності. Результати досліджень плазми крові дають можливість проводити ефективну ранню діагностику та диференціальну діагностику ниркової недостатності у цих тварин.

Встановлено динаміку індексів біохімічного профілю плазми крові собак породи німецька вівчарка, які можна вважати маркерними при захворюванні нирок. Індекси азотовий коефіцієнт/білковий коефіцієнт, креатинін/загальний білок, креатинін/альбуміни, креатинін/глобуліни, АсАТ/ГГТ, АлАТ/ГГТ, (АсАТ+АлАТ)/ГГТ, б-амілаза/ГГТ та б-амілаза/лужна фосфатаза дають можливість диференціювати гостру від хронічної ниркової недостатності у собак.

Розроблено та науково обґрунтовано схеми патогенетичної терапії собак з гострою і хронічною нирковою недостатністю, із застосуванням амінокислот і мікроелементів залежно від шляхів їх введення: для лікування собак з ГНН оптимальним є пероральний шлях введення цих речовин, а для собак з ХНН - проведення перитонеального діалізу із їх застосуванням у діалізному розчині.

Ключові слова: собаки породи німецька вівчарка, біохімічні індекси, гостра і хронічна ниркова недостатність, патогенетична терапія, мікроелементи, амінокислоти.

АННОТАЦИЯ

Шестопалка Р.И. Диагностика и методы патогенетической терапии собак породы немецкая овчарка при остром и хроническом течении почечной недостаточности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.01 - диагностика и терапия животных. - Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины, Киев, 2009.

В диссертации представлены результаты исследований плазмы крови собак породы немецкая овчарка в условиях развития острой и хронической почечной недостаточности, что дает возможность проводить эффективную раннюю диагностику и дифференциальную диагностику почечной недостаточности у животных.

Установлена динамика индексов биохимического профиля плазмы крови собак породы немецкая овчарка, которые можно считать маркерными при заболеваниях почек. Такими показателями при почечной недостаточности собак следует считать индексы: креатинин/общий белок, креатинин/альбумины и креатинин/глобулины. Индексы креатинин/общий белок и креатинин/глобулины выше у собак с хронической почечной недостаточностью, по сравнению с собаками с острой почечной недостаточностью, в 5,2 раза (Р<0,05), и в 4,5 раза (Р<0,05), соответственно. Показательным для дифференциальной диагностики почечной недостаточности у собак есть индекс азотистый коэффициент/белковый коэффициент (АзК/БК), который представляет собой соотношение массовой доли азота мочевины и белкового коэффициента, и отображает степень ретенции азота в взаимосвязи с изменениями фракционного состава белков плазмы крови. Так, у собак в норме АзК/БК составляет 0,62 Ед, а при острой почечной недостаточности - 1,11±0,12 Ед, что выше нормативных показателей в 1, 79 раза (Р<0,05), а при хронической почечной недостаточности составляет 1,91±0,22 Ед, что в 1,72 раза выше показателя у собак з острой почечной недостаточностью и в 3,08 раза (Р<0,05) выше показателя у клинически здоровых собак.

Разработаны и научно обоснованы схемы патогенетической терапии собак с острой и хронической почечной недостаточностью, с применением аминокислот и микроэлементов, в зависимости от путей введения их в организм собак.

Собакам с острой почечной недостаточностью, обоснованным является введение препаратов микроэлементов - “CV” и аминокислот “Аминодиал” перорально, а собакам с хронической почечной недостаточностью - проведение перитонеального диализа с применением вышеуказанных препаратов.

Ключевые слова: собаки породы немецкая овчарка, биохимические индексы, острая и хроническая почечная недостаточность, патогенетическая терапия, микроэлементы, аминокислоты.

SUMMARY

Shestopalka R.I. Diagnostics and pathogenetic therapy methods of German shepherd dogs with acute and chronic course of renal failure. - Manuscript.

The thesis for candidate degree of veterinary sciences, speciality 16.00.01 - diagnostic and therapy of animals. - National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv, 2009.

The dissertation presents results of researches of German shepherd dogs with acute and chronic renal failure. Results of blood tests provide ability of early and differential diagnostics of renal failure of these dogs.

Dynamics of biochemical blood indices of German shepherd dogs with acute and chronic renal failure as markers for renal diseases were stated. The indices such as nitric coefficient/protein coefficient, creatinine/total protein, creatinine/albumins, creatinine/globulins, AST/GGT, ALT/GGT, (AST+ALT)/GGT, б-amylase/GGT and б-amylase/alkaline phosphatase provides differential diagnostics of acute and chronic renal failure of dogs.

Schemes of pathogenetic therapy of dogs with acute and chronic renal failure by amino acids and trace elements using under condition of different ways applying were researched and scientifically backgrounding. It was stated that optimal ways applying at acute renal failure is per oral, at chronic renal failure - peritoneal dialysis using solution of amino acids and trace elements.

...