Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ПОДІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНО-ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

06.01.09 - рослинництво

УДК 633.34:631.5:631.8(477.43. 477.85)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

ОПТИМІЗАЦІЯ СОРТОВОЇ АГРОТЕХНІКИ ВИРОЩУВАННЯ СОЇ ЗА РАХУНОК СПОСОБУ СІВБИ ТА УДОБРЕННЯ В УМОВАХ ЗАХІДНОГОЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Чинчик Олександр

Сергійович

Кам'янець-Подільський - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Подільському державному аграрно-технічному університеті, Міністерства аграрної політики України впродовж 2001 - 2003 рр.

Науковий керівник: доктор сільськогосподарських наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Бахмат Микола Іванович, Подільський державний аграрно-технічний університет, ректор, завідувач кафедри рослинництва та кормовиробництва

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор, академік УААН Бабич Анатолій Олександрович, Інститут кормів УААН, радник дирекції, завідувач лабораторії селекції та технології вирощування зернобобових культур кандидат сільськогосподарських наук Антипін Руслан Анатолійович, Вінницький державний аграрний університет, старший викладач кафедри ботаніки, генетики та фізіології рослин

Захист відбудеться „20” січня 2009 року о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.71.831.01 в Подільському державному аграрно-технічному університеті за адресою: 32316, вул. Шевченка, 13 - ауд. 20, гол. корпус, м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Подільського державного аграрно-технічного університету за адресою: вул. Шевченка, 13, м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області

Автореферат розісланий „ 20 ” грудня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради С.О. Гойсюк 13

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Соя є унікальним витвором природи, який поєднує в собі дві найважливіші складові для існування живих організмів - це білок і жир. В сучасних умовах білок і жир є одними з найцінніших сировинних продуктів світового ринку, оскільки постійний ріст населення нашої планети вимагає різкого підвищення виробництва високоенергетичних продуктів харчування. Зважаючи на це зернобобові і олійні сільськогосподарські культури займають все більший відсоток в світовій структурі посівних площ. Що стосується сої, то за обсягами виробництва вона посідає провідне місце як серед зернобобових, так і серед олійних культур, завдяки високій адаптації до умов вирощування, універсальності використання, вмісту і збалансованості білка та олії.

Актуальність теми. Соя є однією із найбільш поширених зернобобових культур у сільськогосподарському виробництві. Вона поєднує при її вирощуванні особливо цінні властивості як для людства, так і для агроекосистеми, тому що здатна продукувати в складі зерна 30-55 % білка, 13-26 % жиру і 20-32 % крохмалю, а коренесимбіотичним комплексом - фіксувати і нагромаджувати атмосферний азот. Зважаючи на це площі вирощування сої збільшуються із кожним роком, а селекційний прогрес забезпечує товаровиробників все більшою кількістю сортів з характерними для них фенотиповими і генетичними ознаками. Тому розкриття потенціалу продуктивності сортів сої вимагає розробки адаптивних складових технології вирощування цієї зернобобової культури відповідно до ґрунтово-кліматичних умов конкретного регіону. Серед таких складових є спосіб сівби сої та удобрення її посівів. Особливо проблемним в сучасних умовах господарювання залишається питання застосування кількості та способу мінерального азоту під посіви сої, насамперед на родючих чорноземних ґрунтах. Оскільки азотні добрива суттєво підвищують собівартість технології вирощування, а їх відсутність не дозволяє повністю розкрити потенціал продуктивності цієї сільськогосподарської культури. Крім цього, внесення азотних добрив знижують кількість нагромадження біологічно фіксованого азоту посівами сої, що в свою чергу знижує її цінність як азотфіксуючої культури. Таким чином, оптимізація сортової технології вирощування сої за рахунок способу сівби та комплексного застосування допосівного та позакореневого азотного живлення посівів в умовах західного Лісостепу України сприятиме підвищенню потенціалу продуктивності сої, зростанню кількості біологічно фіксованого азоту посівами цієї зернобобової культури, що загалом забезпечить конкурентоспроможність сої як зернотоварної культури, так і цінного попередника.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження за темою дисертаційної роботи були складовою частиною тематичного плану науково-дослідних робіт Подільського державного аграрно-технічного університету і тематики Міністерства аграрної політики України „Розробити енергозаощаджуючі та екологічно безпечні технології відтворення родючості ґрунтів, підвищення врожайності сільськогосподарських культур та якості продукції для південно-західної частини Лісостепу України” на 1999-2003 рр. (номер держреєстрації 0199UО02654).

Мета і завдання дослідження. Метою досліджень було оптимізувати в умовах західного Лісостепу України сортову технологію вирощування сої за рахунок способу сівби та норми мінеральних добрив до рівня одержання максимально можливої урожайності зерна в регіоні з підвищеними показниками енергетичної та економічної ефективності.

Для досягнення цієї мети програмою досліджень передбачались завдання:

1. Вивчити процеси росту, розвитку та потенціал зернової продуктивності у створених агроценозах сої залежно від способу її сівби і удобрення.

2. Виявити особливості формування густоти посівів сортів сої залежно від рядкового (15 см) і широкорядного (45 см) способів сівби та застосованих норм мінеральних добрив.

3. Дослідити особливості фотосинтетичної продуктивності посівів сої залежно від факторів, що вивчались в досліді.

4. Охарактеризувати закономірності формування азотфіксуючої здатності сортів сої за рахунок комплексного застосування допосівного та позакореневого азотного живлення посівів залежно від способу їх сівби.

5. Встановити індивідуальну продуктивність рослин та зернову урожайність сортів сої в досліді та проаналізувати їх достовірність за методами математичної статистики.

6. Виявити мінливість хімічного складу зерна сої залежно від норм мінеральних добрив та способу сівби цієї зернобобової культури.

7. Визначити економічну та біоенергетичну ефективність розроблених моделей технології вирощування сої в умовах західного Лісостепу України.

Об'єкт дослідження - процес росту, розвитку та формування продуктивності посіву сої і показників якості її зерна під впливом дії і взаємодії факторів, що вивчалися в технології вирощування цієї зернобобової культури.

Предмет дослідження - сорти сої, технологія вирощування сої, способи сівби, норми мінеральних добрив у взаємодії з ґрунтово-кліматичними умовами регіону досліджень.

Методи дослідження: застосовували як загальнонаукові методи (діалектики, експерименту, аналізу і синтезу, метод гіпотез), так і спеціальні, серед них: польовий - для вивчення взаємодії предмета досліджень з погодними і агротехнічними факторами зони західного Лісостепу України, візуальний - для визначення фенологічних змін в онтогенезі сортів сої; вимірювальний та ваговий - для встановлення біометричних показників росту й розвитку рослин, площі листкової поверхні, сухої речовини і формування врожаю зерна сої; кількісний - для визначення густоти рослин, польової схожості насіння та виживання рослин; метод пробного снопа - для визначення індивідуальної продуктивності рослин сої; метод суцільного поділянкового збирання - для визначення урожаю зерна сої; лабораторний - для встановлення якісних характеристик ґрунту дослідної ділянки і зібраного в досліді зерна фізичними, фізико-хімічними і хімічними методами; розрахунково-порівняльний - для визначення фотосинтетичної і симбіотичної продуктивності посівів, коефіцієнту використання посівами ФАР, економічної та енергетичної ефективності; математичної статистики: дисперсійний, кластерний та графічне відображення даних у досліді.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в умовах західного Лісостепу України оптимізовано сортову технологію вирощування сої за рахунок комплексного застосування допосівного та позакореневого азотного живлення посівів. Встановлено дію азотного удобрення на закономірності формування: фотосинтетичної та симбіотичної продуктивності посівів сої, величини урожайності та якості зерна.

Удосконалено вимоги щодо застосування способу сівби сої залежно від генетичних особливостей сорту та удобрення посівів.

Набуло подальшого розвитку визначення економічної і енергетичної ефективності вирощування зерна сої в зоні західного Лісостепу України.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблені складові сортової технології вирощування сої забезпечують в умовах західного Лісостепу України одержання урожайності зерна на рівні 2,78-3,03 т/га з коефіцієнтом енергетичної ефективності 2,79-2,92 та рівнем рентабельності у межах 147,4-158,9 %.

Результати досліджень перевірені у виробничих умовах сільськогосподарських підприємств Хмельницької та Чернівецької областей на загальній площі 88 га з одержанням економічного ефекту 2549-2682 грн/га (ціни 2007 року).

Особистий внесок здобувача. Автор особисто здійснив аналіз наукової вітчизняної та зарубіжної літератури за темою дисертаційної роботи, приймав безпосередню участь у розробці програми досліджень, власноручно проводив закладання польових дослідів та виконував обліки і спостереження в них, узагальнив і проаналізував одержані дані, на основі чого підготував та видав наукові праці і надрукував дисертаційну роботу.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень і основні положення дисертаційної роботи оприлюднені на: науково-теоретичних конференціях професорсько-викладацького складу Подільського державного аграрно-технічного університету 2002-2008 рр.; Міжнародній науково-практичній конференції „Наукові основи сталого розвитку кормовиробництва в Україні”, 2003 р. (м. Вінниця, Інститут кормів УААН); Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми степового землеробства і рослинництва та їх вирішення в реформованих сільськогосподарських підприємствах”, 2003 р. (м. Миколаїв, Миколаївський державний аграрний університет).

ВИКОРИСТАННЯ СОЇ ТА РОЗВИТОК ТЕХНОЛОГІЇ ЇЇ ВИРОЩУВАННЯ (огляд літератури)

Опрацьовано та визначено за вітчизняною і зарубіжною науковою літературою стан дослідження технологій вирощування сої у різних біокліматичних поясах та зонах. Проаналізовано формування урожайності цієї зернобобової культури залежно від способів сівби та удобрення, а також її сортових особливостей. За результатами проведеного огляду наукової літератури було розроблено робочу гіпотезу, обґрунтовано мету і завдання досліджень.

УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження за темою дисертаційної роботи проводили впродовж 2001-2003 рр. на дослідному полі Подільського державного аграрно-технічного університету та з 2004 по 2007 рр. в господарствах Хмельницької і Чернівецької областей.

Досліди закладалися на чорноземі типовому середньоглибокому важкосуглинковому на лесовидному суглинкові, який характеризувався такими показниками в шарі ґрунту (0-30 см): вміст гумусу (за Тюріним) - 4,38-4,26 %; азоту, що легко гідролізується (за Корнфільдом) - 137-118 мг/кг; рухомого фосфору (за Чіріковим) - 86-85 мг/кг; обмінного калію (за Чіріковим) - 168-165 мг/кг; рН (сольове) - 6,9-6,7; гідролітична кислотність - 0,73-0,83 мг-екв./100 г ґрунту.

Агрометеорологічні умови 2001-2003 років відзначалися досить значними відхиленнями кількості опадів та теплового режиму, що відповідно позначилось на формуванні продуктивності сої. Так, впродовж вегетаційних періодів сума опадів та середньодобова температура повітря складали відповідно: 2001 р. - 437,8 мм і 16,30С; 2002 - 349,8 мм і 16,70С; 2003 - 259,9 мм і 16,70С.

Дослідження за темою дисертаційної роботи проводились шляхом закладання польових дослідів відповідно до загальноприйнятої методики (Доспехов Б.О, 1985; Мойсейченко В.Ф, Єщенко В.О., 1994) за трифакторною схемою в чотириразовому повторенні. Посівна площа елементарної ділянки складала 29,16, облікова - 25 м2. Схема досліду була сформована за методом розщеплених ділянок з їх частковою рендомізацією в ланці сівозміни після озимої пшениці. В дослідах вивчались районовані сорти сої: Чернівецька 9 (Чернівецька ДСГС, Інститут землеробства УААН), Агат (Красноградська ДС ІЗГ УААН, Інститут кормів УААН), Подільська 1, Подільська 416 (Інститут АЕ і Б, Подільська ДАТА, Інститут кормів УААН). Урожайність досліджуваних сортів сої вивчалась залежно від рядкового (15 см) і широкорядного (45 см) способів сівби, а також норм мінеральних добрив: без добрив, P60K30 + (N15), N30P60K30 + (N15), N45P60K30 + (N15). За контроль був прийнятий варіант сорту Подільська 1, що висівався рядковим способом сівби без внесення добрив.

Фенологічні спостереження за ростом і розвитком рослин виконували відповідно до „Методики державного сортовипробування сільськогосподарських культур” (1985 р.).

Підрахунок густоти рослин в посівах проводили двічі впродовж вегетаційного періоду: у фазі повних сходів і перед збиранням врожаю. Для

цього використовували метод пробної площадки.

Оцінку фотосинтетичної продуктивності встановлювали за показниками площі листкової поверхні (методом висічок) та масової частки сухої речовини. Після чого розраховували фотосинтетичний потенціал та чисту продуктивність фотосинтезу.

Використання рослинами ФАР визначали за методикою Х.Г.Тооминга, Б.І. Гуляєва.

Кількість і масу бульбочок на коренях рослин сої визначали за методикою Г.С. Посипанова. Після чого за цієї ж методикою розраховували загальний і активний симбіотичний потенціал.

Облік урожаю зерна проводили методом суцільного збирання та зважування бункерної маси з кожної ділянки з послідуючим перерахунком на стандартну вологість та засміченість згідно ДСТУ 2240-93.

Біохімічну оцінку зразків зерна проводили на вміст: “сирого” протеїну (загальний азот множили на 6,25); “сирого” жиру - за обезводненим залишком шляхом екстрагування ефіром в апараті Сокслета.

Економічну ефективність вирощування сої визначали після проведення виробничих дослідів і складання технологічних карт та за цінами, що склалися на 2006 рік (Мацибора В.І.).

Біоенергетичну оцінку технологій вирощування сої встановлювали за методикою і довідковими даними, які визначені О.К. Медведовським та П.І. Іваненком.

ПРОЦЕСИ РОСТУ ТА РОЗВИТКУ В АГРОЦЕНОЗАХ СОЇ, СФОРМОВАНИХ СОРТОМ, СПОСОБОМ СІВБИ ТА НОРМОЮ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ

Тривалість вегетаційного періоду сої впродовж років досліджень. Результатами досліджень встановлено, що на тривалість вегетаційного періоду сої суттєво впливали сортові особливості культури, спосіб її сівби та удобрення, а також погодні умови за роки проведення досліджень. Так, погодні умови 2001 року спричинювали найбільш тривалий вегетаційний період у сої, а погодні умови 2003 року сприяли найменшій тривалості вегетації цієї зернобобової культури. Що стосується внесення мінеральних добрив на рядкових посівах сої, то їх застосування сприяло подовженню вегетаційного періоду. Зокрема, порівняно із контрольним варіантом і відповідно до сорту при внесенні P60K30 + (N15) вегетаційний період подовжувався в середньому на 1-3 доби. Застосування мінеральних добрив в нормі N30P60K30 + (N15) подовжувало вегетаційний період на 3-4 доби, а збільшення кількості азоту до N45 в нормі N45P60K30 + (N15) формувало найбільш подовжений вегетаційний період, який був на 4-6 діб більшим порівняно із варіантами без добрив. Що стосується широкорядних посівів (45 см) сої, то тут відзначалася так ж тенденція, але вегетаційний період у сортів був більш тривалим порівняно із рядковими посівами сортів, що вивчались. А саме: у сорту Подільська 416 на варіанті без добрив вегетаційний період в середньому за роки досліджень складав 121 діб, а при внесенні N45P60K30 + (N15) - 127 діб або збільшувався на 6 діб; у сорту Подільська 1 на варіанті без добрив вегетаційний період складав 126 діб, а при внесенні N45P60K30 + (N15) - 132 доби або також збільшувався на 6 діб; у сорту Чернівецька 9 на варіанті без добрив вегетаційний період складав 114 діб, а при внесенні N45P60K30 + (N15) - 121 добу або подовжувався на 7 діб і сорту Агат на варіанті без добрив вегетаційний період складав 123 доби, а при внесенні N45P60K30 + (N15) - 129 діб або збільшувався на 6 діб.

Отже, тривалість вегетаційного періоду сортів сої в досліді залежала не тільки від сортових особливостей та погодних умов, але й досить суттєво варіювала під дією норм мінеральних добрив та способу сівби сої.

Особливості фотосинтетичної продуктивності сої в досліді. В результаті проведених досліджень нами було встановлено, що соя має параболічний характер формування площі листкової поверхні, тобто, величина асиміляційного апарату рослин цієї сільськогосподарської культури зростає від початку гілкування до цвітіння (максимум виявлений на кінець цвітіння) і на початок дозрівання площа листкової поверхні починає знижуватися до остаточного опадання листків в період повного дозрівання зерна сої. Так, зокрема, серед сортів, що вивчались в досліді сорт Чернівецька 9 формував найбільшу площу листкової поверхні і при застосуванні мінеральних добрив на рядкових (15 см) посівах в нормі N45P60K30 + (N15) площа листкової поверхні складала 48,8 тис.м2/га (табл. 1). Це було більше за варіант без внесення мінеральних добрив на 3,3 тис.м2/га і за варіант контролю на 3,6 тис.м2/га. Сорт Агат мав найменшу площу листкової поверхні на рядкових посівах сої порівняно із іншими сортами, що вивчались в досліді та на варіанті без застосування мінеральних добрив асиміляційна поверхні на кінець цвітіння складала 43,4 тис.м2/га, що було менше за контрольний варіант на 1,8 тис.м2/га.

На широкорядних (45 см) посівах сої максимальна площа листкової поверхні за період вегетації сортів, що вивчались, була меншою порівняно із відповідними варіантами рядкового (15 см) способу сівби. Кращий показник площі листкової поверхні на широкорядних посівах сої виявлений у сорту Подільська 1 і на варіанті із застосуванням N45P60K30 + (N15) становив 47,7 тис.м2/га, але це було на 1,1 тис.м2/га менше порівняно із кращим варіантом рядкового способу сівби (сорт Чернівецька 9, що удобрювався N45P60K30 + (N15).

Крім визначення площі листкової поверхні, досить важливим є визначення тривалості її роботи, що безпосередньо впливає на формування урожайності рослиною. Таким показником, який це визначає є фотосинтетичний потенціал. За результатами проведених досліджень нами було встановлено, що на контролі фотосинтетичний потенціал склав 2,734 млн. м2 дн./га (табл. 1). При внесенні мінеральних добрив фотосинтетичний потенціал зростав і найбільш підвищеним на рядковому посіві був у сорту Подільська 1 при застосуванні норми N45P60K30 + (N15) і складав 3,152 млн. м2 дн./га. Визначений ФПП перевищував варіант без добрив на 0,418 млн. м2 дн./га. На широкорядних (45 см) посівах сортів сої, що вивчались в досліді зберігалися такі ж залежності формування ФПП відповідно до удобрення, але розраховані показники відрізнялися від таких же одержаних на рядкових посівах вказаних сортів. Зокрема, найвищий показник ФПП в досліді, був розрахований на рівні 3,167 млн. м2 дн./га на широкорядному посіві сорту Подільська 1, що удобрювався N45P60K30 + (N15). Визначений показник перевищував контроль на 0,433 млн. м2 дн./га і кращий варіант рядкового способу сівби на 0,015 млн. м2 дн./га.

Узагальнюючим показником продуктивності різних культур є вихід сухої речовини господарсько цінної маси врожаю рослин (листя + стебла + зерно, корені + гичка та ін.). Тому при проведенні досліджень нас цікавило, як саме будуть формувати рівень нагромадження сухої речовини фактори, що вивчалися в досліді. За період проведення досліджень ми визначали нагромадження сухої речовини в динаміці за всіма фазами росту і розвитку сої, але найбільше нас цікавила максимальна кількість сухої речовини, яку соя продукувала в період дозрівання насіння. Найбільшу кількість сухої речовини в досліді на варіанті без внесення мінеральних добрив продукував рядковий посів сорту Чернівецька 9, який формував її кількість на рівні 7,52 т/га (табл. 1). Це було на 0,06 т/га більше порівняно із контролем. Мінеральні добрива також виявилися ефективним стимулом нагромадження сухої речовини рядковими посівами вказаного сорту і при внесенні N45P60K30 + (N15) продукували її максимальний показник в досліді на рівні 8,93 т/га. Сформована кількість сухої речовини перевищувала контрольний варіант на 1,47 т/га. зерновий агроценоз сівба удобрення

Широкорядні (45 см) посіви в досліді нагромаджували меншу кількість сухої речовини порівняно із рядковими і найбільше сухої речовини при широкорядному способі сівби сортів сої, що вивчались, формували також посіви сорту Чернівецька 9. Зокрема, на варіанті із внесенням N45P60K30 + (N15)

Таблиця 1 Фотосинтетична продуктивність сортів сої залежно від способу сівби і норми мінеральних добрив (середнє за 2001-2003 рр.)

16

Размещено на http://www.allbest.ru/

сухої речовини нагромаджувалося 8,71 т/га, але така кількість була на 0,22 т/га меншою порівняно із таким же варіантом рядкового способу сівби сорту Чернівецька 9.

Показником оптимального проходження фотосинтезу є кількість пластичних речовин на одиницю листкової поверхні, що їх нагромаджує посів (ЧПФ). При вивченні чистої продуктивності фотосинтезу посівів сої нами було виявлено синусоїдальний тип нагромадження пластичних речовин з двома періодами інтенсивного нагромадження (третій трійчастий листок - початок цвітіння та кінець цвітіння - формування насіння) і одним мінімумом (початок цвітіння - кінець цвітіння). На вираженість синусоїди впливали всі фактори, що вивчались в досліді, але найбільшої уваги ми приділяли інтенсивності нагромадження продуктів фотосинтезу за весь період активного функціонування асиміляційного апарату сортів сої. Так, в результаті проведених розрахунків встановлено, що в середньому за період від утворення третього трійчастого листка до пожовтіння листкової поверхні сортів сої чиста продуктивність фотосинтезу була найвищою на рядкових посівах досліду у сорту Чернівецька 9. Зокрема, на варіанті без внесення мінеральних добрив показник ЧПФ склав 2,51 г/м2 за добу (див. табл. 1), що було більше контрольного показника на 0,14 г/м2 за добу. А при внесенні мінеральних добрив в нормі N45P60K30 + (N15) чиста продуктивність фотосинтезу підвищувалась до 2,61 г/м2 за добу, що перевищувало контроль на 0,24 г/м2 за добу. Широкорядні (45 см) посіви досліду порівняно із рядковими (15 см) мали більшу амплітуду як синусоїди формування ЧПФ за періодами росту і розвитку сої, так і мінливості середнього показника нагромадження продуктів фотосинтезу за весь період вегетації сортів. В результаті розрахунків встановлено, що кращий показник (2,70 г/м2 за добу) чистої продуктивності в досліді формував широкорядний посів сорту Чернівецька 9 при внесенні добрив в нормі N45P60K30 + (N15). Вказаний рівень ЧПФ перевищував контроль на 0,33 г/м2 за добу.

Вплив сорту, удобрення та способу сівби на урожайність сої в умовах західного Лісостепу України

Підвищення рівня урожайності сільськогосподарських культур є основним критерієм оптимізації способів її вирощування, а розробка і удосконалення складових технологій для конкретного регіону являється основним рушієм покращення технології вирощування сої, зокрема.

За результатами досліджень (табл. 2) встановлено, що широкорядний

Таблиця 2 Урожайність сої залежно від сорту, удобрення та способу сівби, т/га (середнє за 2001-2003 рр.)

27

Размещено на http://www.allbest.ru/

спосіб сівби сої створював більш оптимальні умови для формування продуктивності сортів на відміну від рядкових посівів так, як при застосуванні добрив в нормі N30P60K30 + (N15) забезпечував найвищі показники урожайності в досліді. Аналізуючи урожайність досліджуваних сортів сої на вказаному варіанті варто відзначити, що у сорту Подільська 1 середній рівень урожайності за роки досліджень склав 2,89 т/га і це було на 0,28 т/га більше порівняно із відповідним варіантом рядкового способу сівби і на 1,24 т/га більше порівняно із контрольним варіантом. Але найвищий рівень урожайності (3,03 т/га) в досліді забезпечувала соя сорту Подільська 416 при широкорядному способі сівби та удобренні в нормі N30P60K30 + (N15). Вказаний показник урожайності був на 0,14 т/га більше відповідного варіанту сорту Подільська 1 і на 1,38 т/га більше за рівень урожайності на контролі. Крім цього, необхідно зазначити і те, що широкорядні посіви сортів Чернівецька 9 і Агат при удобренні N30P60K30 + (N15) забезпечували урожайність, яка лише незначно була нижчою за кращий показник у досліді. Так, середній показник урожайності сорту Чернівецька 9 становив 2,78 т/га, а у сорту Агат - 2,83 т/га, що було відповідно на 0,25 т/га та 0,20 т/га менше порівняно із кращим варіантом сорту Подільська 416.

Особливості формування якісних показників зерна сої залежно від сорту, способу сівби та норми мінеральних добрив

Результатами попередніх досліджень встановлено, що хімічний склад насіння певного сорту сої може змінюватися залежно від типу ґрунту, кліматичних умов, виду і кількості добрив. В результаті проведених нами досліджень встановлено, що кращий показник сирого протеїну (40,9 %) у досліді виявлений у сорту Чернівецька 9 при рядковому способі сівби і внесенні мінеральних добрив в нормі N30P60K30 + (N15). Найвищий ж уміст сирого жиру в досліді встановлений на рядкових посівах сорту Подільська 1 при внесенні мінеральних добрив в нормі N45P60K30 + (N15) і на цьому варіанті сирий жир в зерні зазначеного сорту сої складав 25,0 %. Широкорядні (45 см) посіви сої в умовах регіону забезпечували нижчий уміст сирого протеїну і жиру в зерні сортів, що вивчались в досліді (табл. 3).

Таким чином, результатами трирічних досліджень встановлено, що в умовах регіону при удобренні чорнозему типового середньоглибокого важкосуглинкового мінеральними добривами в нормі N30P60K30 + (N15) при рядковому способі сівби сої можна досягти найбільш підвищених показників

Таблиця 3 Вплив сорту, способу сівби та норм мінеральних добрив на якісні показники зерна сої (середнє за 2001-2003 рр.)

сирого протеїну. Щодо вмісту сирого жиру, то кращі показники знову ж таки формуються при рядковому способі сівби сої, але від застосування мінеральних добрив в нормі N45P60K30 + (N15).

Біоенергетична оцінка і економічна ефективність вирощування сої

Результатами порівняльного економічного аналізу визначено, що всі варіанти технологій були достатньо рентабельними, але найнижчі рівні рентабельності забезпечували досліджувані сорти сої при рядковому способі сівби та внесенні добрив в нормі P60K30 + N15 (рис.1), а найвищі показники рівня рентабельності встановлені на широкорядних посівах, що удобрювались нормою N30P60K30 + N15. Найбільш підвищеною рентабельність встановлена на рівні 158,9 % у сорту Подільська 416 при широкорядному способі її сівби.

Розрахунками енергетичного аналізу також виявлено, що всі варіанти технології були достатньо енергоощадними, але найнижчі показники визначені були знову ж таки на рядкових посівах досліджуваних сортів та внесенні добрив в нормі N45P60K30 + N15 (рис. 2).

Кращі ж показники коефіцієнту енергетичної ефективності встановлені на широкорядних посівах сої, що удобрювалися нормою P60K30 + N15 і найвищий показник був на рівні 2,92 у сорту Подільська 416. Також варто відзначити і те, що внесення добрив в нормі N30P60K30 + N15 на широкорядних посівах сої забезпечувало енергетичну ефективність технології, яка лише незначно поступалася варіантам із застосуванням добрив в нормі P60K30 + N15.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо оптимізації сортової агротехніки вирощування сої за рахунок способу сівби та удобрення в умовах західного Лісостепу України:

1. За результатами проведених досліджень встановлено, що вегетаційний період сортів сої збільшується залежно від способу сівби на 2 - 6 діб, а залежно від удобрення на 4 - 7 діб і найтривалішим (132 доби) серед досліджуваних сортів був вегетаційний період у сорту Подільська 1 при широкорядному способі сівби та нормі мінеральних добрив N45P60K30 + (N15).

2. Найбільший вплив на формування густоти посівів сої в зоні проведення досліджень створювали сорт та удобрення. Так, найбільш підвищену густоту стояння рослин (670,3 тис./га - при рядковому (15 см) способі сівби і 495,3 тис./га - при широкорядному (45 см) способі сівби) перед збиранням забезпечував сорт Подільська 416 при внесенні мінеральних добрив в нормі N30P60K30 + (N15).

3. Встановлено, що сорти сої при рядковому (15 см) способі сівби формують більшу площу листкової поверхні порівняно із широкорядними (45 см) посівами. Збільшується площа асиміляційної поверхні сортів сої і при внесенні мінеральних добрив й найбільш суттєво від застосування N45P60K30 + (N15). Що стосується сорту, то при рядковому способі сівби кращі показники (45,5 - 48,8 тис.м2/га) забезпечує сорт Чернівецька 9, а на широкорядних посівах (44,8 - 47,7тис.м2/га) - сорт Подільська 1.

4. Найбільш інтенсивно впродовж періоду вегетації суху речовину нагромаджували посіви сорту Чернівецька 9 при удобренні нормою N45P60K30 + (N15) і на рядковому посіві формувалося 8,93 т/га, а на широкорядному - 8,71 т/га сухої речовини.

5. Максимальні показники фотосинтетичної продуктивності посівів забезпечували сорти Подільська 1 та Чернівецька 9, зокрема, за показником фотосинтетичного потенціалу кращим в умовах регіону був сорт Подільська 1, який продукував при застосуванні N45P60K30 + (N15) ФП на рівні 3,152 млн. м2 дн./га на рядковому і 3,167 млн. м2 дн./га на широкорядному посівах, а найбільш підвищені показники чистої продуктивності фотосинтезу (2,61 г/м2 за добу - при рядковому способі сівби і 2,70 г/м2 за добу - при широкорядному способі сівби) забезпечував сорт Чернівецька 9 також на варіанті із нормою мінеральних добрив N45P60K30 + (N15).

6. Рядковий спосіб сівби сої створює кращі умови зв'язування сонячної енергії та коефіцієнта використання ФАР порівняно із широкорядними посівами, а мінеральні добрива в нормі N45P60K30 + (N15) сприяють підвищенню нагромадження енергії до 149666,8 МДж/га та коефіцієнта використання ФАР до 1,43 % при застосуванні N30P60K30 + (N15) на рядкових посівах сорту Чернівецька 9 .

7. Встановлено, що широкорядний спосіб сівби сої порівняно із рядковими посівами цієї зернобобової культури створює кращі умови для формування загального і активного симбіотичних потенціалів. Позакореневе підживлення у фазу бутонізації в нормі N15 на фоні внесення P60K30 суттєво підвищує показники ЗСП і АСП на відміну від варіантів із таким же підживленням, але на фоні N30P60K30 та N45P60K30, які порівняно із варіантами без добрив значно знижують загальний і активний симбіотичні потенціали. Серед сортів найвищі показники ЗСП 87,7 тис. кг діб/га і АСП 39,0 тис. кг діб/га розраховані в сорту Подільська 416.

8. Найбільш підвищеної урожайності сої 3,03 т/га можна досягти при сівбі сорту сої Подільська 416 широкорядним способом (45 см) та удобренні чорнозему типового середньоглибокого важко-суглинкового мінеральними добривами в нормі N30P60K30 + (N15).

9. Визначено, що при удобренні чорнозему типового середньо-глибокого важкосуглинкового мінеральними добривами в нормі N30P60K30 + (N15) формуються кращі показники збору сирого протеїну та сирого жиру в зерні сої при широкорядному сівби (45 см) сівби. Серед досліджуваних сортів найбільш підвищений збір сирого протеїну 1,109 т/га забезпечував сорт Агат, а сирого жиру 0,702 т/га - сорт Подільська 1.

10. Розрахунки економічної і біоенергетичної ефективності показали, що серед сортів, що вивчались в досліді найвищий показник рівня рентабельності 158,9 % визначений на широкорядному варіанті сорту Подільська 416, що удобрювався N30P60K30 + (N15), а кращий коефіцієнта енергетичної ефективності 2,92 встановлений також на широкорядному варіанті сорту Подільська 416, але при удобренні P60K30 + (N15).

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

За результатами проведених польових та лабораторних досліджень, а також їх економічного та біоенергетичного аналізу, агроформуванням західного Лісостепу України для підвищення врожайності та якості зерна сої рекомендується:

· висівати сорт Подільська 416 широкорядним (45 см) способом сівби;

· посіви сої на чорноземі типовому середньоглибокому важкосуглинковому удобрювати мінеральними добривами в нормі N30P60K30 + (N15) .

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Чинчик О.С. Вплив способів сівби на сортову агротехніку вирощування сої в умовах Поділля / О.С. Чинчик // Зб. наук. праць ПДАТА. - Кам'янець-Подільський, 2002 . - Вип. 10. - С. 55-56.

2. Чинчик О.С. Вплив мінеральних добрив на продуктивність насіння сої в умовах південно-західної частини Лісостепу України / О.С. Чинчик // Зб. наук. праць ПДАТА. - Кам'янець-Подільський, 2003 . - Вип. 11. - С. 98-101.

3. Бахмат О.М. Агротехнічне забезпечення вирощування сої в умовах південно-західної частини Лісостепу України / О.М. Бахмат, О.С. Чинчик // Міжвід. темат. наук. зб. інституту кормів УААН. -Вінниця, 2003. - №51. - с. 103-106.

4. Чинчик О.С. Продуктивність різних сортів сої на Поділля / О.С. Чинчик // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв, 2003 . - Спеціальний випуск 3 (23). - С. 253-259.

5. Бахмат О.М. Урожайність насіння сої залежно від сорту і системи удобрення / О.М. Бахмат, О.С. Чинчик // Зб. наук. праць ПДАТУ. - Кам'янець-Подільський, 2005. - Вип. 13. - С. 102-105.

6. Бахмат О.М. Урожайність насіння сої залежно застосування вермистиму / О.М. Бахмат, О.С. Чинчик //Зб. наук. праць ПДАТУ. - Кам'янець-Подільський, 2006. - Вип. 14. - С. 72-75.

7. Бахмат О.М. Вплив дії мінеральних добрив на урожайність насіння сої / О.М. Бахмат, О.С. Чинчик // Зб. наук. праць ПДАТУ. - Кам'янець-Подільський, 2007. - Вип. 15. - С. 41-44.

АНОТАЦІЯ

Чинчик О.С. Оптимізація сортової агротехніки вирощування сої за рахунок способу сівби та удобрення в умовах західного Лісостепу України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.09 - рослинництво. - Подільський державний аграрно-технічний університет, Кам'янець-Подільський, 2008 р.

У дисертаційній роботі викладено результати досліджень особливостей росту, розвитку та формування фотосинтетичної і зернової продуктивності сої залежно від сортових особливостей, способу сівби та удобрення, а також визначено якісні показники зерна і встановлена економічна та біоенергетична оцінка технології вирощування сої в умовах західного Лісостепу України.

За матеріалами досліджень, а також їх економічного та біоенергетичного аналізів, агроформуванням регіону рекомендовано висівати сорт Подільська 416 широкорядним (45 см) способом сівби і на чорноземі типовому середньоглибокому важкосуглинковому під посіви сої вносити добрива в нормі N30P60K30 + (N15), що забезпечить урожайність вказаної зернобобової культури на рівні 3,0 т/га.

Ключові слова: сорти сої, способи сівби, норми мінеральних добрив, урожайність зерна, показники якості зерна.

Чинчик А.С. Оптимизация сортовой агротехники выращивания сои за счет способа посева и удобрения в условиях западной Лесостепи Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.01.09 - растениеводство. - Подольский государственный аграрно-технический университет, Каменец-Подольский, 2008 г.

В диссертационной работе изложены результаты исследований особенностей роста, развития и формирования фотосинтетической и зерновой продуктивности сои в зависимости от сортовых особенностей, способа посева и удобрения, а также определено качественные показатели зерна и установлена экономическая и биоэнергетическая оценка технологии возделывания сои в условиях западной Лесостепи Украины.

В результате исследований установлено, что внекорневая подкормка в фазе бутонизации в норме N15 на фоне внесения P60K30 существенно повышает показатели общего и активного симбиотического потенциалов. Среди изучаемых сортов наилучшие показатели общего симбиотического (87,7 тыс. кг суток/га) и активного симбиотического (39,0 тыс. кг суток/га) потенциалов показал сорт Подольская 416.

По материалам исследований, а также их экономического и биоэнергетического анализов, агроформированиям региона рекомендуется высевать сорт Подольская 416 широкорядным (45 см) способом сева и на черноземе типичном среднеглубоком тяжелосуглинистом под посев сои вносить удобрения в норме N30P60K30 + (N15), что обеспечивает урожайность указанной зернобобовой культуры на уровне 3,0 т/га.

Ключевые слова: сорта сои, способы сева, нормы минеральных удобрений, урожайность зерна, показатели качества зерна.

Chinchik О.S. Optimization of a growth process of a soybean's sorts by way of a sowing method and fertilizer in conditions of the Western Forest-Steppe of Ukraine. - Manuscript.

Thesis on competition of a scientific degree of the candidate of agricultural sciences on a speciality 06.01.09 - plant cultivation. State Agrarian and Engineering University in Podilya, 2008.

In dissertation work generalized results of researches of features of growth, development and forming of the photosynthetic and corn productivity of soybeans depending on of high quality features, method of sowing and fertilizer, and also certainly high-quality indexes of grain and the economic and biotpower evaluation of technology of growing of soy is set in the conditions of western Forest-steppe of Ukraine.

After materials of researches, and also them economic and biotpower analysis, it is made to order to sow a sort agricultural enterprise of region Podil'ska 416 by the wide-row (45 sm) method of sowing and on chernozem of soybeans to top-dress in the norm of N30P60K30 + (N15), that will provide the productivity of the indicated leguminous plants at the level of 3,0 t per ha.

Keywords: sorts of soy, methods of sowing, norm of mineral fertilizers, productivity of grain, indexes of quality of grain.

Размещено на Allbest.ru