Трансформація земельних відносин і стратегія розвитку сільськогосподарських підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний аграрний університет

імені В.В. Докучаєва

УДК 631.1:631.155.2:339.1

Спеціальність 08.00.04 - економіка і управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Трансформація земельних відносин і стратегія розвитку сільськогосподарських підприємств

Цигікал Петро Федорович

Харків - 2008



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному аграрному університеті імені В.В. Докучаєва Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор університету Савченко Василь Дмитрович, Харківський національний аграрний університет імені В.В. Докучаєва, доцент кафедри виробничого менеджменту та агробізнесу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, старш. наук. співроб., Калінчик Микола Володимирович, ННЦ «Інститут землеробства УААН», завідувач відділу економіки кандидат економічних наук, професор Вервейко Анатолій Петрович Харківський національний аграрний університет імені В.В. Докучаєва, завідувач кафедри управління земельними ресурсами та кадастру

Захист відбудеться 14 січня 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва за адресою: 62483, м. Харків, п/в “Комуніст-1”, навчальне містечко ХНАУ, корп. 1, ауд. 221.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва за адресою: 62483, м. Харків, п/в “Комуніст-1”, навчальне містечко ХНАУ, корп. 1.

Автореферат розісланий 12 грудня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради А.В. Македонський



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Земельні відносини завжди були і залишаються визначальним фактором розвитку сільськогосподарського виробництва і підвищення його ефективності. Розвиток сільськогосподарських підприємств та організація їх землекористування набуває принципового значення у здійсненні глибоких соціальних і економічних перетворень на селі. За період проведення ринкових трансформацій економіки АПК, спрямованих на формування ринкових земельних відносин, набули розвитку приватно-орендні форми господарювання, започатковано процеси формування ринку землі. Під впливом процесів адаптації земельних відносин до умов ринкової економіки відбувається зміна організаційних форм підприємств та їх системи. Надзвичайною загрозою для ринкової трансформації аграрної сфери економіки при цьому стає нестабільність землекористування сільськогосподарських підприємств, подальший розвиток яких потребує вдосконалення ринкового механізму їх функціонування і розробки адекватного організацйно-економічного забезпечення з урахуванням світового та вітчизняного досвіду.

Питанням організації і функціонування підприємств в умовах трансформації земельних відносин присвячено чимало досліджень і опублікованих робіт. Теоретичні аспекти трансформації земельних відносин, а також проблеми реформування відносин власності і створення на їх основі форм господарювання ринкового типу знайшли своє відображення в наукових працях учених економістів-аграрників: В. Амбросова, А. Вервейка, В. В'юна, П. Гайдуцького, В. Горлачука, Г. Гуцуляка, А. Даниленка, Д. Добряка, В. Зіновчука, М. Калінчика, І. Лукінова, П. Макаренка, М. Маліка, В. Меселя-Веселяка, Л. Новаковського, О. Олійника, О. Онищенка, П. Саблука, В. Савченка, А. Сохнича, А. Третяка, М. Федорова, В. Шияна та ін. Їх дослідження зосереджені переважно на економічних аспектах адаптації сільськогосподарських підприємств до ринкових умов. Узагальнено ряд теоретичних та прикладних підходів до вирішення проблем організації виробництва, становлення різноукладних форм господарювання, соціально-економічних і земельних відносин.

Проте питання організаційного розвитку підприємств, визначення соціально-економічних засад їх функціонування на основі приватної власності, орендних відносин і колективного господарювання до цього часу залишаються поза увагою більшості як наукових працівників з аграрної економіки, так і товаровиробників і потребують наукового вивчення. Це і зумовило актуальність і вибір теми, практичне і наукове значення проведеного нами дослідження.

Акцент у дисертаційному дослідження зроблено на сукупності теоретичних, методичних та прикладних проблем стабілізації землекористування і стратегії розвитку підприємств, які у своїй діяльності започатковують соціально орієнтований механізм розподільчих відносин на корпоративно-орендній основі, що є новим явищем в аграрному секторі економіки України.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Виконані дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри виробничого менеджменту та агробізнесу Харківського НАУ імені В. В. Докучаєва у 2000?2005 р. з теми “Розробити пропозиції по економічному механізму господарювання в реформованих сільськогосподарських підприємствах” (номер державної реєстрації 0101U006663), та з теми на 2006?2010 р. “Розробка пропозицій по удосконаленню економічного механізму та підвищенню ефективності використання ресурсного потенціалу в реформованих сільськогосподарських підприємствах” (номер державної реєстрації 0107U010373). Роль автора у виконанні НДР полягає в дослідженні специфічних особливостей використання земельних ресурсів у сучасних умовах господарювання.

Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розробці теоретичних і методичних основ стратегічного управління розвитком та стабільністю землекористування сільськогосподарських підприємств в умовах ринково орієнтованої трансформації земельних відносин. Для досягнення мети визначено такі завдання дослідження:

розкрити соціально-економічні аспекти земельних відносин та проаналізувати зміни, що відбулися у формах власності на землю в результаті проведення земельної реформи;

визначити поняття стабільності землекористування сільськогосподарських підприємств в умовах трансформації земельних відносин та розробити методику її дослідження;

виявити тенденції рівнів інтенсивності й економічної ефективності виробництва як факторів стабілізації землекористування;

здійснити факторний аналіз стабільності землекористування сільськогосподарських підприємств за умови підвищення орендної плати за землю та зростання вартості операційних витрат;

провести стратегічний аналіз тенденцій динаміки ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств на прикладі товариств з обмеженою відповідальністю;

удосконалити методику обґрунтування стратегії розвитку сільськогосподарських підприємств, орієнтовану на стабілізацію землекористування;

розробити економіко-математичну модель стратегії розвитку сільськогосподарських підприємств.

Об'єктом дослідження виступають економіко-організаційні процеси формування земельних відносин у реформованих підприємствах на основі поєднання приватної власності і колективних форм господарювання на селі.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних і прикладних аспектів трансформації земельних відносин і закономірності стратегічного управління розвитком сільськогосподарських підприємств і ефективністю функціонування.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою для проведення дослідження були основні положення економічної теорії, наукові розробки вітчизняних і зарубіжних учених з проблем економіки підприємства, формування економічного механізму взаємовідносин, побудованого на більш повному врахуванні інтересів товаровиробника і приватного власника.

Дисертаційне дослідження ґрунтується на використанні системного, комплексного підходу щодо організаційного розвитку сільськогосподарських підприємств і керованого впливу на стабільність землекористування. У дисертації використано сукупність загальнонаукових і спеціальних методів дослідження: аналізу та синтезу - для модульного дослідження об'єкта шляхом поділу його на окремі стратегічні складові та встановлення змін в його розвитку; абстрактно-логічний ? опрацьовані методологічні підходи до формування складових понятійного апарату категорії “стабільність землекористування”, пропозиції стосовно компонентної структури стратегічних орієнтирів; монографічний ? дослідження сучасного стану та підсумків трансформації підприємств на засадах приватної власності; метод зіставлення і порівняння - зіставлення фактичних даних звітного та попередніх років при вивченні показників розвитку різних категорій господарств; групування - під час обробки економічної інформації; графічно-аналітичний метод ? для дослідження тенденцій динаміки економічних явищ; економіко-математичний, імітаційного моделювання, аналітичного прогнозування та емпіричного дослідження при обґрунтуванні стратегічних орієнтирів розвитку підприємств.

Інформаційною базою дослідження є закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України та інші нормативно-правові акти України, матеріали Держкомстату України і статистичної звітності Головного управління статистики в Харківській області, Державного земельного кадастру України та Харківської області, Міністерства аграрної політики, інформаційно-аналітичні збірники Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН, дані статистичної звітності і бізнес-планів підприємств Харківської області, публікації вітчизняних і зарубіжних учених, а також власні дослідження та спостереження автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному економічному дослідженні організації землекористування сучасних сільськогосподарських підприємств - специфічних агроформувань пореформеного періоду. Найбільш суттєвими результатами, які розкривають сутність дисертаційної роботи, становлять наукову новизну і виносяться на захист, є такі:

вперше:

сформульовано визначення стабільності землекористування сільськогосподарських підприємств, сутність якої полягає в збереженні розміру площі землі в обробітку, що забезпечує досягнення стратегічних цілей розвитку та виявлені основні організаційно-економічні фактори які спричиняють нестабільність землекористування;

започатковано напрям досліджень організаційного розвитку, метою якого є з'ясування причин нестабільності землекористування та розробка системно-концептуального підходу і принципів стратегічного управління стабільністю землекористування сільськогосподарських підприємств.

удосконалено:

методику обґрунтування об'ємів виробництва і структури посівних площ за умови використання економіко-математичного моделювання і маржинального аналізу, виділено три рівні стратегії розвитку сільськогосподарських підприємств - базовий, оптимістичний та песимістичний.

систему показників для моніторингу стабільності землекористування за рахунок її доповнення порогами беззбиткового обсягу реалізації, постійних та змінних витрат і маржинильного прибутку.

дістало подальший розвиток:

економіко-математичні моделі обґрунтування стратегічних орієнтирів розвитку підприємств з урахуванням порогів беззбитковості;

організація і функціонування сільськогосподарських підприємств з визначенням стратегічних орієнтирів розвитку. Запроваджено трирівневий формат бізнес-проектів, що дозволяє більш обґрунтовано приймати управлінські рішення щодо організаційного розвитку підприємств.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що його основні положення і пропозиції можуть бути використані у процесі подальшої реструктуризації сільськогосподарських підприємств і стратегічного управління стабільністю землекористування.

На основі виконаних досліджень Міністерству аграрної політики України представлено науковий звіт “Адаптація економічних форм організації та механізму функціонування агропідприємств до ринкових умов господарювання, заключний, 2006. - 64 с. (самостійний розділ звіту з теми № ДР 0101V006663)”.

Результати досліджень прийняті до використання Головним управлінням Держкомзему у Харківській області (довідка № 869 від 14.10.2008 р.), ТОВ Консалтинговою фірмою "Агрополіс" при розробці консультаційних проектів з організаційного реформування сільськогосподарських підприємств у Харкiвській області (довідка № 357 від 02.10.2008 р.). Розробки дисертанта знайшли практичне застосування в процесі реструктуризації: ТОВ „Рубіжне” Вовчанського району (довідка б.н від 03.06.1999 р.), ТОВ „Циркунівське” Харківського району(довідка № 87 від 17.09.2008 р.); ТОВ "Україна нова" Первомайського району, ТОВ „Новий шлях” Борівського району, ПСП „Маяк” Валківського району та ін. (довідки № 20 від 14.06.99р., та № 93 від 15.09.2005 р.)

Основні напрацювання дисертаційної роботи реалізовані в навчальному процесі та науково-дослідній роботі студентів за напрямами “Менеджмент”, “Економіка підприємства”, “Землевпорядкування та кадастр” в Харківському національному аграрному університеті ім. В. В. Докучаєва. Вони використовуються при викладанні таких дисциплін, як “Організаційне проектування”, “Управління проектами”, “Організація виробництва”, “Операційний менеджмент”, а також під час розробки методичного забезпечення з цих дисциплін (довідка № 1455 від 24.11.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, ідеї і розробки, що відображені в дисертаційній роботі та одноосібно надрукованих роботах і виносяться на захист, є надбанням автора і повністю належать особисто йому. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використані лише ті положення, які є результатом особистої роботи здобувача. Так в статтях 2-5 та 10-13 автор описав обґрунтування порогів беззбитковості, залежність стабільності землекористування від його розміру, ефективності виробництва, а також виконав оптимізацію розміру і запропонував системно-концептуальний підхід до стратегічного управління стабільністю землекористування;

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації оприлюднені та отримали схвалення: на Всеукраїнській науковій конференції “Проблеми розвитку земельних відносин на засадах нового Земельного кодексу” (м. Київ, 2002 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції „Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства" (Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва, Харків, 2007 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції „Ринкова трансформація економіки АПК" (Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка, 2007 р.); на XII Міжнародній науково-виробничій конференції «Проблемы сельскохозяйственного производства на современном этапе и пути их решения» в Бєлгородській державній сільськогосподарській академії (Росія), 2008 р.; на Міжнародній науково-практичній конференції „Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні" (Національна академія наук України, Рада по вивченню продуктивних сил України, 2008 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми розвитку обліку, аудиту, фінансів і менеджменту в агропромисловому виробництві України" (Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва, Харків, 2008 р.);

Публікації. Основні положення, висновки і результати досліджень викладено у 13 публікаціях (5 статей у фахових виданнях), з яких 5 підготовлено одноосібно. Загальний обсяг публікацій становить 3,5 друк. арк.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст викладено на 176 сторінках комп'ютерного тексту і містить 21 рисунок, 30 таблиць, 11 додатків. Список використаних літературних джерел включає 165 найменувань і займає 13 стор.

землекористування сільськогосподарський ринковий стабільність

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні засади трансформації та розвитку земельних відносин у сільському господарстві” розглядаються теоретичні основи земельних відносин і стратегії розвитку сільськогосподарських підприємств як новий самостійний напрям економічних досліджень, предметом яких є з'ясування об`єктивних закономірностей трансформації земельних відносин, виникнення підприємств ринкової орієнтації, розробка науково-практичних засад стратегічного управління організаційним розвитком підприємств, орієнтованих на відродження села. Викладено сучасні погляди на проблеми трансформації земельних відносин і організації підприємств як комплексної економічної проблеми. Земельні відносини розглядаються як сукупність відносин щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини - це суспільні відносини, які носять об'єктивний характер і є соціально-економічними відносинами. Економічна сутність земельних відносин обумовлена відносинами власності на землю як на обов'язкову умову матеріального виробництва. У сучасних умовах характер і зміст земельних відносин суттєво змінюється. У результаті встановлення множинності форм власності на землю, включення певної частини земель у систему ринкового обігу ці відносини, залишаючись по суті земельними, набувають майнового характеру.

Історичний підхід до вивчення організації підприємств і відповідних процедур їх вирішення відкриває селянську общину як первісну форму господарювання з елементами колективної оренди землі. Вона виникла як організаційна форма відособленого користування власністю на стику поміщицького та індивідуального селянського господарства. Тобто перший поділ власності (організаційне відокремлення користування від володіння нею) спричинив появу оренди, економічний зміст якої виключає потребу залучення грошових засобів для придбання землі у власність.

Проблеми організації землекористування підприємств були і залишаються злободенними. Трансформація відносин власності, що відбувається в останні роки лише загострює їх. Практика спростувала уявлення про те, що глобалізація економіки, лібералізація цін, приватизація землі і колективно-орендний принцип її використання автоматично призведуть до економічного зростання підприємств. Все це виявилося не відповідним для сучасної господарської практики. Причому не тільки в нашій країні, але і за рубежем. Однією з найважливіших проблем розвитку сільськогосподарських підприємств є організація раціонального землекористування. Останнім часом почастішали випадки здрібнення сільськогосподарського землекористування. Власники земельних ділянок нерідко достроково розривають договори оренди і вилучають свої частки, передаючи їх іншим товаровиробникам. Соціально-економічна криза спричинила значне зменшення обсягів виробництва і ефективність використання землі.

Підвищення нестабільності зовнішнього середовища, яке сьогодні відбувається в аграрному секторі, є джерелом проблем для підприємств з питань операційного та стратегічного менеджменту, що потребує застосування принципово нових економічних методів їх вирішення. У результаті визнано необхідність реструктуризації підприємств, тобто здійснення організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форм власності, організаційно-правових форм господарювання, що дасть змогу привести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшення обсягів виробництва конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва.

Систематизація процесів організації підприємств і активний пошук альтернатив подальшого розвитку повинні базуватися на засадах стратегічного аналізу, який здійснюється з використанням системи критеріїв оцінки досягнення цілей у режимі реального часу. Пропонується використовувати у процесі розробки планів реструктуризації та розвитку як інструмент стратегічного планування оцінку майбутніх доходів підприємства.

Таким чином, формування сталого землекористування та стратегія розвитку і підвищення прибутковості сільськогосподарських підприємств потребує створення системи стратегічного менеджменту, за якої б ті або інші рішення приймалися керівництвом підприємства лише в тому разі, якщо вони дають змогу забезпечити прискорене зростання агробізнесу, майбутня вартість якого визначається його доходністю. Цілісність концепції визначається тим, що вона являє собою системно-методологічну основу організації підприємств як складову стратегічного управління їх розвитком.

У другому розділі “Моніторинг трансформації земельних відносин і організації сільськогосподарського землекористування” розглядаються питання організації сільськогосподарських підприємств на основі орендних відносин, принципів поєднання приватної власності з колективними формами господарювання. Особлива увага приділяється виявленню економічних закономірностей, пов'язаних зі стабільністю землекористування, та визначенню тенденцій динаміки розвитку сільськогосподарських підприємств.

Встановлено, що в аграрному секторі економіки України поступово формується нова організаційна структура, заснована на різноманітті форм власності і господарювання, що в багатоукладній змішаній економіці не може виразити якась одна, уніфікована форма господарювання (табл. 1).

Таблиця 1 - Реформування сільськогосподарських підприємств в Україні у виробничі структури ринкового спрямування за 2000-2006 рр. (одиниць на початок року)

Роки реформування підприємств	Реформовано сільськогосподарських підприємств	Створено нових агроформувань, всього	У тому числі:
			приватні (при- ватно-орендні)	товариства з обмеженою відповідальністю	акціонерні товариства	виробничі кооперативи	фермерські господарства*	інші суб'єкти господарювання
2000	11 276	13 623	2 752	5 681	554	3 166	901	569
2001	11 483	15 092	3 006	6 206	684	3 328	1 374	494
2002	11 606	17 778	3 638	7 093	799	2 403	2 471	1 374
2003	11 672	18 967	3 972	7 003	849	2 294	2 964	1 885
2004	11 757	20 067	4 220	7 284	840	2 130	3 326	2 267
2005	11 796	21 632	4 471	7 318	805	1 962	4 339	2 737
2006	11 817	23 903	4 774	7 054	465	1 749	6 618	2 943
2006 р. в % до 2000 р.		175,5	173,5	124,2	138,1	55,2	734,5	517,2

* Фермерські господарства які орендують земельні ділянки.

Станом на 1 липня 2007 р. в Україні було функціонувало 7 428 господарських товариств, 4 229 приватних підприємств, 1 262 виробничих кооперативів. Таким чином формування нових підприємств не завершено до цього часу.

У розвитку земельних відносин та форм господарювання на селі з часу проголошення земельної реформи можна виділити два етапи: до 1999 р. і після. Процеси трансформації відносин власності і форм господарювання до 1999 р. не набули вирішального значення. Загальним підсумком першого етапу необхідно визнати: здійснення роздержавлення сільськогосподарських державних підприємств, майно яких було передане у колективну власність або викуплене за приватизаційні майнові сертифікати; проведено реорганізацію колгоспів шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства; сформовано фермерський уклад; набуто певного досвіду в перетворенні КСП шляхом паювання землі та майна у підприємства ринкового типу. Завданнями другого етапуповинно стати: призупинення спаду агропромислового виробництва, гарантування продовольчої безпеки та формування організаційно-економічного механізму створення і ефективного функціонування сільськогосподарських підприємств ринкового типу.

За станом на 01.01.2008 р. загальний земельний фонд України складає 60 354,8 тис. га, в якому 42 868,7 тис. га - землі сільськогосподарського призначення, з яких 32 433,7 тис. га рілля. На цей час майже завершено процеси приватизації землі. Роздержавлення землі, видача державних актів на право власності на землю і майнових сертифікатів з подальшою концентрацією виробництва шляхом оренди земельних часток (паїв) супроводжувалося втратою виробничого потенціалу сільськогосподарських товаровиробників.

Так, у 2007 р. порівняно з 1990 р. на 62,2 % зменшилася забезпеченість підприємств тракторами, на 61,6 % ? зернозбиральними комбайнами, а вантажними автомобілями на ? 58,8 %, у Харківській області відповідно тракторами на ? 61,5 %, а зернозбиральними комбайнами ? на 57,5 %, унаслідок цього сільськогосподарські товаровиробники відмовилися від трудомістких виробництв і збільшили площі під зерновими культурами та соняшником, а тваринництво майже повністю знищено. Все це привело до зниження прибутковості підприємств і як результат до зменшення орендних виплат. У ситуації, що склалася, основна маса підприємств зазнають впливу нестабільності землекористування, що викликано порушенням умов договорів орендарями та бажанням землевласників укласти договори з іншими землекористувачами. Процеси нестабільності розміру землекористування підприємств набувають динамізму, який потребує з'ясування причин, що його викликають і виявлення факторів керованого впливу на ці процеси.

Для пошуку шляхів вирішення проблеми пропонується факторний аналіз впливу нестабільності землекористування сільськогосподарських підприємств на ефективність використання землі. Вплив стабільності землекористування сільськогосподарських підприємств проявляється як визначальний стратегічний фактор економічного розвитку підприємств. Дослідження впливу нестабільності виконувалося упродовж трьох періодів: 2001?2003 господарські роки було обстежено 181 підприємство, 2004?2005 рр. обстежено 150 підприємств та 2006?2007 рр. було обстежено 359 підприємств. Сукупність досліджуваних підприємств поділялась на п'ять груп за критерієм стабільності землекористування - відхиленням площі землекористування поточного у відсотках до попереднього року: перша група - до 85 %; друга група - 85-95 %; третя група - 95-105; четверта група - понад 105 % і п'ята група - новостворені підприємства.

У процесі дослідження встановлено, що фактори нестабільності по-різному впливають на процеси функціонування підприємств у межах виділених періодів. У першому періоді, кількість підприємств із найбільш нестабільним землекористуванням становила 9,94 %, у той час як у другому періоді число випадків з найбільш нестабільним землекористуванням збільшилося з 9,9 % до 14,0 %. Водночас кількість новостворених підприємств зменшилася з 11 до 6 %. Особливого значення набуває ефективність виробництва як фактор стабільності землекористування. Виявлені закономірності простежуються і впродовж 2006?2007 рр. (табл. 2)



Таблиця 2 - Вплив стабільності площі землекористування на ефективність функціонування підприємств (Харківська область), 2006?2007 рр.

Показник	Усього	У т. ч. по групах за стабільністю землекористування, %
		до 85	85-95	95-105	понад 105	новостворені
Кількість підприємств	359	27	31	144	44	113
Розмір землекористування, га	2967	2471	2745	3485	3818	2154
Орендна плата, грн. за 1 га	124	122	118	131	110	122
Виручка від реалізації продукції, тис. грн.:
на одне підприємство	5727	5737	4342	7557	6206	3457
на 100 га с.-г. угідь	193	233	158	220	162	160
Рентабельність (збитковість) реалізації продукції, %:
зерна	54,58	5,86	25,16	28,76	24,61	20,22
соняшнику	57,12	42,14	56,48	5,77	77,04	70,16
цукрових буряків	-5,46	-29,96	-5,47	-3,26	-10,15	-4,67
Рентабельність підприємств, %	18,32	14,91	9,76	17,45	19,17	20,25
Питома вага прибуткових підприємств у групі, %	67,4	40,7	83,9	64,6	61,4	75,2

Результати дослідження свідчать, що низька рентабельність підприємств не сприяє стабілізації землекористування. Вартість оренди і рентабельність підприємства залишаються впливовими при малих факторних навантаженнях. Необґрунтовано занижений рівень орендної плати, збитковість і низький рівень рентабельності підприємств підвищують нестабільність землекористування. Орендодавці намагаються знайти більш ефективного землекористувача, а орендар намагається утримати орендодавця більш високою орендною платою, про що свідчать результати діяльності сільськогосподарських підприємств Харківської області.

Аналіз динаміки рівнів стабільності землекористування свідчить, що із збільшенням розміру товариств з обмеженою відповідальністю темпи зростання нестабільності землекористування зменшуються. Кількісні параметри тенденції передає степенева функція Y = 1,0756х0,5531 (із кореляційним відношенням з = 0,9273). Рівень стабільності землекористування сільськогосподарських підприємств залежить як від зменшення площі землекористування до 80 %, так і від її збільшення до 150 % (рис. 1).

Рис. 1. Залежність стабільності землекористування від розміру товариств з обмеженою відповідальністю Харківської області

Стосовно інтерпретації характеру впливу розміру землекористування, відзначимо, що не випадково підприємства, розмір яких у два рази менше середнього розміру підприємств регіону, не можуть реалізувати ефект масштабу виробництва, тому останні вимушені приєднуватися до інших.

Отже, для прискорення розвитку підприємства повинні реалізувати стратегію стабілізації землекористування шляхом збільшення розміру орендної плати за земельні ділянки, що орендуються, за рахунок підвищення продуктивності праці, збільшення грошових доходів, підвищення рівня рентабельності сільськогосподарського виробництва та ефективності операційної діяльності підприємства. Однією з ключових проблем аграрної економіки має стати оптимізація розміру землекористування. Оптимальний розмір має принципове значення. У підприємствах з оптимальною площею землекористування операційні витрати на виробництво одиниці продукції мають тенденцію до зниження.

У третьому розділі “Організаційно-економічне забезпечення розвитку сільськогосподарських підприємств” узагальнено і систематизовано теоретичні напрацювання та практичний досвід стратегічного управління організаційним розвитком сільськогосподарських підприємств.

У зв'язку зі скороченням обсягів виробництва, непередбачуваністю змін зовнішнього середовища підсилився ступінь невизначеності функціонування підприємств тому організація підприємств наповнюється новим економічним змістом структурної побудови, орієнтованої на зростання ролі і значення принципів самоорганізації. На гіпотетичному рівні існує два принципово різні підходи до підвищення ефективності функціонування підприємства. Один - це вдосконалення техніки, заміна технологій, застосування нових, кращих видів добрив, сортів культур. Інший, набагато менше використовуваний, - це оптимізація організації виробництва й планування. У нових умовах господарювання підприємства виявилися не готовими до передбачення перспектив свого розвитку, вибору стратегічних цілей та їх економічного обґрунтування.

На основі проведених досліджень запропоновано принципову модель стратегічного управління розвитком та стабільністю землекористування підприємств в умовах керованого соціально-економічного оновлення села (рис. 2).



Рис. 2. Модель стратегічного управління стабільністю землекористування підприємств

Моделювання аграрно-економічних процесів підпорядковане свідомому використанню і відповідно орієнтоване на підвищення економічної ефективності використання землі. При економіко-математичному моделюванні необхідно в першу чергу обумовити вимоги які відносяться до формування процесу відтворення в сільському господарстві. Ефект оптимізації від моделювання процесу використання земель може бути одержаний при правильному відображенні конкретних регіональних умов.

При цьому, на наш погляд, необхідно найбільш повно враховувати пороги беззбитковості реалізації окремих видів продукції, які розраховуються на основі постійних витрат і різниці між ціною продажу продукції і величиною змінних витрат. Нами виконано факторний аналіз беззбитковості багатогалузевого виробництва. За результатами дослідження розроблено вартісно-функціональну модель стратегічного управління порогом беззбитковості озимої пшениці з використанням факторів керованого впливу на ефективність функціонування орендованого землекористування з параметрами:

Y = -18631,2 + 4,29х1 + 172,15х2 + 1347,15х3 - 80,40х4 - 593,47х5,

де: у -поріг беззбитковості; х1 - розмір землекористування; х2 - урожайність; х3 - виробнича собівартість; х4 - продуктивність праці; х5 - ціна реалізації.

Поряд з можливістю розрахунку порогів беззбиткового виробництва сільськогосподарської продукції в процесі економічного обґрунтування бізнес-проектів організації землекористування набуває розробка аналітичних інструментів управління беззбитковістю. Аналіз можна здійснити за даними графічного представлення беззбитковості показано на рис. 3.

Рис. 3. Залежність величини порогу беззбитковості виробництва пшениці (Y) від розміру площі землекористування (х1) і урожайності (х2)

Величина порогу беззбитковості змінюється під впливом сукупності факторів, дія яких проявляється неоднозначно. Підвищення урожайності пшениці з 10 до 70 ц/га зменшує поріг беззбитковості у два рази (з 8 000 до 4 000 т).

На основі раніше розроблених моделей нами запропоновано методику обґрунтування стратегії розвитку підприємства, яка дозволяє виявити можливості організаційного розвитку. Здійснено постановку економіко-математичної задачі щодо найбільш повного врахування взаємозв`язків, які виникають при використанні землі в нових умовах господарювання. Ефективність виробництва залежить від багатьох чинників. Необхідно визначити оптимальну структуру посівів залежно від середнього розміру полів і порогів беззбиткового обсягу виробництва, що забезпечують одержання потенціально можливого маржинального прибутку. Структура посівних площ повинна сприяти не тільки ефективному використанню землі, праці й техніки, зайнятих у рослинництві, але й забезпечувати можливість повноцінної годівлі тварин. Кінцевою метою такої задачі є визначення наближеної до оптимальної виробничої структури та поєднання галузей у господарстві.

Вузька спеціалізація, як і надмірна диверсифікація виробництва в сільськогосподарських підприємствах, що веде до збільшення кількості стратегічних господарських підрозділів, не завжди виправдані; чим більше галузей, тим менші масштаби технологічно відособленого виробництва, що унеможливлює наближення до порогів беззбитковості. Отже, в сільськогосподарському підприємстві слід так поєднати види виробництва, щоб усунути вади багатогалузевих господарств і реалізувати ефект синергізму великомасштабного виробництва.

При економіко-математичному моделюванні автором запропоновані альтернативні варіанти економічної діяльності й умови поєднання галузей рослинництва і тваринництва, обмеження порогу беззбитковості виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції. Сутність цих обмежень полягає в тому, що обсяг виробництва за галузями економічної діяльності повинен перевищувати деякий фіксований розмір - поріг беззбитковості, обумовлений факторами.

В сучасних умовах зростає роль стратегічного аналізу, прогнозування і планування. Один із підходів, який був нами запропонований і експериментально перевірений в процесі обґрунтування організаційного розвитку підприємств полягав у використанні ідеї стратегічних карт. Основний методичний доробок таких карт полягає у використанні поділу витрат на змінні і постійні, що дозволяє зробити їх інструментом стратегічного планування і управління з урахуванням вартості орендної плати, трансакційних витрат і т. ін. Розрахунки стратегічних карт виконані в трьох варіантах: базовий (нормативні врожайності, витрати та ціни), песимістичний коли планові показники не будуть досягнуті, і оптимістичний будуть перевищені. Дані розраховані в стратегічних картах використані в задачі як техніко-економічні коефіцієнти при невідомих.

Аналіз результатів вирішення задачі обґрунтування стабільності розвитку підприємства при використанні порогів беззбиткового виробництва дає багатий матеріал сільськогосподарським товаровиробникам для стратегічного управління. Однак його досить складно представити в розгорнутому вигляді. Тому зобразимо результати оптимізації потенціалу землекористування за критеріями: максимум вартості валової продукції (в порівняльних цінах 2005 р.); мінімум змінних операційних витрат і мінімум постійних витрат за трьома варіантами стратегії розвитку (базовому, оптимістичному та песимістичному) (табл. 3).

Таблиця 3 - Варіанти рішення задачі з обґрунтування стратегії розвитку ТОВ “Рубіжне” Вовчанського району Харківської області

Показник	Фактично за 2006-2007 рр.	Варіанти рішення задачі
		базовий	песимістичний	оптимістичний
Реалізація продукції (в порівняльних цінах 2005 р.), тис. грн.	3232,9	8266,2	7954,3	9654,8
Операційні витрати - всього, тис. грн.	2861,2	7010,2	9861,5	7356,1
Виробництво продукції, ц:
зерно	22901	89700	82600	98550
соняшник	4141	5000	4500	5500
соя	1404	3000	2000	4000
озимий ріпак	Ч	5000	3394	5368
цукрові буряки	Ч	69514	50000	85750
молоко	1589	30000	29289	35000
продукція вирощування ВРХ	69	1352	1878	2798
Площа посіву, га:
зернових	1334	1880,0	1862,6	1800,0
технічних - всього	905	728,0	887,0	755,0
у т.ч. цукрові буряки	Ч	278,0	250,0	296,0
соняшник	668	200,0	260,0	200,0
ріпак озимий	Ч	250,0	277,0	269,0
кормових - всього	1007	677,0	503,8	833,0

Нестабільність землекористування великою мірою залежить від організації підприємств: стратегічного управління орендою сільськогосподарських земель, розміру землекористування, ефективності використання орендованих земельних ділянок, розміру орендної плати тощо. Наявність особливих умов господарювання, та існування варіантів використання ресурсів для сільськогосподарського виробництва обумовлює необхідність пошуку найбільш ефективного варіанту рішення. Тому в останній час практичне значення набуває досвід їх розробки з застосуванням економіко-математичних методів, які гарантують можливість цілеспрямованого пошуку оптимального варіанту використання землі та інших виробничих ресурсів.



ВИСНОВКИ

У дисертації висвітлено теоретико-методичні положення та опрацьовано напрямки розв'язання наукового завдання з розробки основ стратегічного управління стабільністю землекористування сільськогосподарських підприємств. Отримані результати дають можливість сформувати висновки, розробити пропозиції, що мають теоретичне і практичне значення і свідчать про досягнення мети і виконання поставлених завдань.

1. Визнаючи економічну природу земельної власності, можна стверджувати, що володіння, користування та розпорядження - це умовні конструктивні елементи відносин власності, які використовуються для юридичного нормування економічних інтересів у процесах соціально-економічних трансформацій взагалі і земельних відносин зокрема. Принциповим висновком є те, що самостійно скористатися цим правом окремий землевласник може не завжди, оскільки це економічно вигідно лише за певних умов. Тому землевласники можуть виступити як засновники підприємства і об'єднатися для організації раціонального сільськогосподарського землекористування, чи передати землю в оренду.

2. Економічні дослідження відносин власності - це диференціальний аналіз новоствореної вартості - похідної капіталу (вартісної оцінки ресурсного потенціалу власності) як складної функції багатьох змінних. У першому наближенні відносини нагадують реструктуризацію новоствореної вартості між учасниками економічного кругообігу і відтворення капіталу, частку якої привласнюють собі у формі ренти землевласники, землекористувачі, наймані сільськогосподарські працівники, інвестори та комерційні посередники, держава і т. ін. Стратегічною метою управління має бути пошук економічних інструментів економічного зростання і підвищення економічної ефективності виробництва.

3. Юридична конструкція економічної моделі розділеного володіння, користування і розпорядження землею перебуває на стадії розробки. Вирішення проблеми не є однозначним і ускладнене наявністю критичної маси економічно неактивних землевласників (пенсіонерів - колишніх членів КСП). Організаційно-економічний механізм реалізації юридичного права на володіння землею має декілька форм, одна з яких - оренда земель яка і досліджується в даній роботі.

4. Організація раціонального землекористування та стратегія підвищення прибутковості сільськогосподарських підприємств потребує, створення системи стратегічного земельного менеджменту, за якої б ті або інші рішення приймалися керівництвом підприємства лише в тому разі, якщо вони дають змогу забезпечити прискорене зростання агробізнесу, майбутня вартість якого визначається його дохідністю.

5. Одним з елементів раціонального землекористування виступає його стабільність, яка полягає в збереженні розміру площі землі в обробітку, до складу якої включають землі засновників та орендодавців, що забезпечує досягнення стратегічних цілей розвитку сільськогосподарських підприємств.

6. Факторами нестабільності землекористування виступають: розмір орендної плати, сприяння товаровиробників соціальному відродженню сільських територій, ефективність функціонування сільськогосподарських підприємств, розмір землекористування, рівень оплати праці, рейтинг підприємства в регіоні, тенденції зростання орендної плати тощо.

7. На основі досліджень сільськогосподарських підприємств Харківської області були виявлені закономірності та фактори нестабільності землекористування, основними з яких є:

* розмір землекористування сільськогосподарських підприємств. Так, результати п'ятирічних досліджень показують, що господарства з більшим розміром землекористування відрізняються вищою ефективністю функціонування. Оптимальними на сьогодні можна вважати розмір землекористування від 4000 до 5000 га земель в обробітку;

* збільшення витрат на оренду земельних часток зменшує нестабільність землекористування. При цьому існує оптимальний рівень; і низька, і висока орендна плата спричиняють нестабільність землекористування.

8. Стратегічні цілі розвитку аграрної сфери економіки в цілому і сільськогосподарських підприємств зокрема полягають у призупиненні спаду виробництва, гарантуванні підвищення оплати праці, орендної плати що зростає, визначенні основних напрямків реформування економічних, соціальних і земельних відносин в аграрній сфері, стабілізації економічних і фінансових умов для здійснення відтворювального процесу та формуванні організаційно-економічного механізму створення і функціонування сільськогосподарських підприємств, стратегічному управлінні їх прибутковістю.

9. У ролі інструменту обґрунтування стратегії розвитку сільськогосподарських підприємств пропонується економіко-математична модель, для оптимізації обсягів реалізації продукції в якій як обмеження використовується поріг беззбитковості реалізації продукції.

10. На сучасному етапі соціально-економічних трансформацій в розвитку сільського господарства визначальним стає перехід від організації виробництва до організації підприємств (організаційного проектування). Він викликаний необхідністю створення організаційних передумов для підвищення ефективності землекористування та виробництва й зростання у цьому процесі ролі і значення стратегічного управління, застосуванням нових моделей, методів і економічних механізмів.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У фахових виданнях

1. Цигікал П. Ф. Імітаційне моделювання ринкового потенціалу товариств з обмеженою відповідальністю / П. Ф. Цигікал // Вісник ХНАУ. - Х.: - 2008. - № 9. - С. 171?176.

2. Цигікал П. Ф. Стратегічне управління беззбитковістю сільськогосподарських підприємств / В. Д. Савченко, П. Ф. Цигікал // Вісник ХНАУ. - Х.: - 2007. -№ 4. - С. 254?262.

3. Цигікал П. Ф. Організаційні передумови підвищення ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств / В. Д. Савченко, П. Ф. Цигікал, Р. М. Остапенко і ін. // Вісник ХНТУСГ. - Вип. 66. - Х.: - 2007.- С. 55?62.

4. Цигікал П. Ф. Організація і ефективність використання землі в умовах трансформації форм господарювання / В. Д. Савченко, П. Ф. Цигікал // Вісник ХНАУ. - Х.: - 2002. - № 7. - С. 35?43.

5. Цигікал П. Ф. Актуальні проблеми організації сільськогосподарських підприємств в контексті земельної реформи. / В. Д. Савченко., П. Ф. Цигікал і ін. // Вісник ХДАУ. - Х. - 1998. - № 3. - С. 169?177.

В інших виданнях

6. Цигікал П. Ф. Стратегічне управління стабільністю землекористування сільськогосподарських підприємств / П. Ф. Цигікал // Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., (Київ, 23-24 жовтня 2008 р.) - у 3 ч. / РПВС України НАН України. - К., - 2008. - Ч. 2. - С. 188?192.

7. Цигикал П.Ф. Экономические аспекты использования земли в современных условиях. / П. Ф. Цигикал // Власнісний статус і проблеми раціонального використання земель: матеріали Міжнар. наук конф. - у 2 ч. (Київ, 29-31 травня 2000 р.) / НАН України, рада по вивченню продуктивних сил України,; редкол.: С. І. Дорогунцов (відп. ред.), І. К. Бистряков , О. С. Новоторов , Т. С. Ніколаєнко , В. М. Осіпенко - К.: РВПС України, 2000. - Ч. 1, - С. 192?195

8. Цигикал П. Ф. Реформирование земельных отношений как условие перехода к новым формам сельскохозяйственных предприятий. / П. Ф. Цигикал // Проблеми реформування відносин власності та господарювання в агропромисловому комплексі: зб. наук. пр. / Харк. держ. аграр. ун-т ім. В. В. Докучаєва. - Х. - 1997. - С.156?159.

9. Цигикал П. Ф. Моделирование эффективного и рационального использования земельных ресурсов при разработке перспективного плана развития сельскохозяйственного предприятия / П. Ф. Цигикал // Совершенствование экономического механизма хозяйствования в агропромышленном комплексе. - Х.: Харьк. с.-х. ин-т им. В.В. Докучаева. - 1989. - С. 18?26.

10. Цигікал П. Ф. Організація і ефективність використання земельних паїв, орендованих приватними господарствами / В. Д. Савченко, П. Ф. Цигікал // Проблеми розвитку земельних відносин на засадах нового Земельного кодексу України: матеріали Всеукр. наук. конф. (Київ, 10 - 11 вересня 2002 р.) - К.: Ін-т землеустрою УААН, 2002. - С. 100?103.

11. Цигікал П. Ф. Організація оренди сільськогосподарських земель в умовах трансформації відносин власності / В. Д. Савченко, П. Ф Цигікал // Землевпорядна наука, виробництво і освіта ХХІ століття: матеріали Міжнар. наук. практ. конф. - К: Ін-т землеустрою УАНН, 2001. - С. 103?107.

12. Цигікал П. Ф. Організаційні передумови підвищення ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств / В. Д. Савченко, П. Ф. Цигікал, Р. М. Остапенко і ін. // Ринкова трансформація економіки АПК: матеріали 5-ої Міжнародної наук.-практ. конф. - Х.: ХНТУСГ, 2007.- С. 86?88.

13. Цигикал П. Ф. К вопросу оптимизации объёма и структуры производства в сельскохозяйственных предприятиях / В. Д. Савченко, П. Ф Цигикал, А. В. Каркач // Проблемы сельскохозяйственного производства на современном этапе и пути их решения: материалы XII Междунар. науч.-произв. конф. ? Белгород:- Изд-во Белгородской ГСХА. - 2008. - С. 342



АНОТАЦІЯ

Цигікал П.Ф. Трансформація земельних відносин і стратегія розвитку сільськогосподарських підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04. - економіка і управління підприємствами (за видами економічної діяльності). Харківський національний аграрний університет, Харків, 2008.

Обґрунтовується новий напрям досліджень стабільності землекористування сільськогосподарських підприємств в умовах трансформації земельних відносин як цілісної системи організаційно-економічних форм і керованих відносин, що забезпечують соціальний розвиток села на основі поєднання приватної власності і колективного господарювання. Розглядаються організаційно-економічні аспекти трансформації земельних відносин і основи стратегічного управління розвитком сільськогосподарських підприємств.

У дисертації досліджено причини виникнення нестабільності землекористування і сучасні підходи щодо їх усунення. Виявлено вплив ефективності функціонування підприємств та величини орендної плати на стабільність землекористування. Запропонована економіко-математична модель є обґрунтуванням стратегічних орієнтирів базового, оптимістичного та песимістичного розвитку з урахуванням порогів беззбиткового об'єму реалізації продукції.

Ключові слова: трансформація, земельні відносини, стабільність землекористування, фактори нестабільності, поріг беззбитковості, економіко-математична модель, стратегічне управління.



АННОТАЦИЯ

Цигикал П.Ф. Трансформация земельных отношений и стратегия развития сельскохозяйственных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04. - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). Харьковский национальный аграрный университет, Харьков, 2008.

Обосновывается новое направление исследований стабильности землепользования сельскохозяйственных предприятий в условиях трансформации земельных отношений как целостной системы организационно-экономических форм и управляемых отношений, которые обеспечивают социальное развитие села на основе объединения частной собственности и коллективного хозяйствования. Рассматриваются организационно-экономические аспекты трансформации земельных отношений и основы стратегического управления развитием сельскохозяйственных предприятий в рыночных условиях. Земельные отношения рассматриваются как совокупность отношений по владению, пользованию и распоряжению землей. Экономическая сущность земельных отношений обусловлена отношениями собственности на землю как обязательную основу материального производства.

Выявлено, что в современных условиях большинство сельскохозяйственных предприятий организуют свое землепользование на арендных условиях путем заключения договоров аренды с собственниками паёв или приватизированных земельных участков. Систематизация процессов организации землепользований предприятий и активный поиск альтернатив дальнейшего развития должны базироваться на основе стратегического анализа. Исследовано влияние эффективности функционирования предприятий и размера арендной платы на стабильность землепользования.

В диссертации исследованы причины возникновения нестабильности землепользования и подходы к их устранению. Анализ реформирования сельскохозяйственных предприятий показал, что ни в процессе производства, ни в системе управления предприятиями существенных изменений не произошло. Все реформирование ограничилось передачей земельных и имущественных паёв в собственность работников предприятия, но ожидаемый эффект не был достигнут. Отмечено повышение нестабильности внешней среды, которое сегодня происходит в аграрном секторе и является источником проблем для предприятий по вопросам операционного и стратегического менеджмента, что требует использования принципиально новых экономических методов их решения.

Таким образом, формирование землепользования, стратегии развития и повышения прибыльности сельскохозяйственных предприятий требует создания системы стратегического менеджмента, согласно которой те или другие отдельные решения принимались бы руководством предприятия только в том случае, если они обеспечат ускоренный рост агробизнеса, будущая стоимость которого определяется его доходностью. В процессе разработки планов реструктуризации и развития предприятий как инструмент стратегического планирования предлагается использовать оценку будущих доходов предприятия. Целостность концепции определяется тем, что она представляет собой системно-методологическую основу организации сельскохозяйственных предприятий в качестве составной части стратегического управления их развитием.

...