Патогенетичне обґрунтування лікування корів, хворих на хронічний гнійно-катаральний ендометрит

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЛІКУВАННЯ КОРІВ, ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГНІЙНО-КАТАРАЛЬНИЙ ЕНДОМЕТРИТ

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Подільському державному аграрно-технічному університеті Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник

кандидат біологічних наук, доцент Боднар Олександр Олександрович, Подільський державний аграрно-технічний університет, завідувач кафедри ветеринарного акушерства і хірургії

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор Харенко Микола Іванович, Сумський національний аграрний університет, завідувач кафедри акушерства

кандидат ветеринарних наук, доцент Стефаник Василь Юрійович, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького, доцент кафедри акушерства та штучного осіменіння сільськогосподарських тварин імені Г.В. Звєрєвої

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус № 4, к. 41

Автореферат розісланий "10" листопада 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.М. Лакатош

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Однією з актуальних проблем практичної ветеринарної медицини у молочному скотарстві залишається симптоматична неплідність самок, яка в умовах Поділля зустрічається у 35-50 % корів. Про високу розповсюдженість симптоматичної неплідності серед корів у різні роки можна судити з робіт провідних фахівців із питань відтворення тварин (Звєрєва Г.В., Хомин С.П., 1976, 2001; Яблонський В.А., 1989, 2000, 2006, 2007; Любецький В.Й., 1997, 2006; Логвинов Д.Д., 1975; Харута Г.Г., 2005; Харенко М.І., Косенко В.М., 1995; Калиновський Г.М., 2006 та ін.).

Незважаючи на ґрунтовне вивчення причин виникнення, перебігу і розробку сучасних лікувально-профілактичних заходів акушерської та гінекологічної патології, проблема значного поширення запальних процесів у геніталіях корів залишається надзвичайно актуальною. Найчастіше до симптоматичної неплідності корів призводить ендометрит з гострим чи хронічним перебігом, який уражує від 10 до 72% корів молочного стада (Звєрєва Г.В., 1988; Вельбівець М.В., 1995; Харута Г.Г., 1997; Хомин С.П., Краєвський А.Й., 2005 та ін.).

Враховуючи складну етіологію та патогенез хронічного гнійно-катарального ендометриту у корів, розлади загального обміну речовин, нейроендокринної регуляції, системи імунного захисту організму, важливим є подальше вивчення даної патології, розробка ефективних методів терапії на основі раціонального застосування лікарських засобів, які б поряд із відновленням репродуктивної функції забезпечували імунореабілітацію хворого організму.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота проводилась згідно з програмою наукових досліджень кафедри ветеринарного акушерства і хірургії Подільського державного аграрно-технічного університету за темами: 1) “Патогенетичне обґрунтування комплексної терапії хронічного ендометриту у корів” (державний реєстраційний номер -0104U000872); 2) “Розробка та впровадження нових методів імунодіагностики та імунокорекції організму корів з патологією органів розмноження і молочної залози” (державний реєстраційний номер - 0107U012408); 3) “Розробка та впровадження нових методів відновлення та підвищення відтворної здатності корів і телиць в умовах господарств Хмельницької області” (державний реєстраційний номер - 0107U012409).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - обґрунтувати схеми комплексного лікування корів, хворих на хронічний гнійно-катаральний ендометрит, розкрити механізми імунної відповіді організму при сумісному реґіонарному застосуванні антибактерійних, стимулюючих і гормональних препаратів.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

- провести акушерську і гінекологічну диспансеризацію для встановлення причин виникнення, сезонності та поширення хронічного гнійно-катарального ендометриту в корів у господарствах Хмельницької області;

- проаналізувати показники неспецифічної резистентності, клітинного та гуморального імунітету у здорових і хворих на хронічний гнійно-катаральний ендометрит корів;

- розробити та клінічно перевірити схеми комплексного лікування корів із хронічною формою гнійно-катарального ендометриту;

- встановити терапевтичну та економічну ефективність запропонованих комбінацій лікарських засобів при їх внутрішньоартеріальному введенні;

- розробити рекомендації щодо застосування запропонованих лікувальних схем в умовах виробництва.

Об'єкт дослідження - статева система корів, їх імунобіологічна реактивність в нормі та при хронічному гнійно-катаральному ендометриті.

Предмет дослідження - удосконалення способів лікування корів, хворих на хронічний гнійно-катаральний ендометрит.

Методи дослідження: клінічні, мікробіологічні, гематологічні, імунологічні, біометричні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше для лікування корів за хронічного гнійно-катарального ендометриту застосовано введення у внутрішню здухвинну (клубову) артерію (за Ліповцевим І.П.) антибіотиків фторхінолонового і макролідного ряду в поєднанні з гормональними, утеротонічними та стимулюючими засобами терапії. Підтверджено дієвість іхтіолотерапії та вперше доведено високу терапевтичну ефективність реґіонарного застосування 5 і 10 % водних розчинів іхтіолу при лікуванні корів, уражених хронічною формою гнійно-катарального ендометриту. Вивчено вплив реґіонарної іхтіолотерапії на гематологічні та імунобіологічні показники організму. Встановлено високий лікувальний та економічний ефект внутрішньоартеріального та паравагінального введення енрофлоксацину і тилозину.

Практичне значення одержаних результатів. За результатами досліджень у ветеринарну практику в господарствах Хмельницької області впровадженні комплексні схеми лікування корів, хворих на хронічний гнійно-катаральний ендометрит, які ґрунтуються на реґіонарному введенні енрофлоксацину, тилозину та їх комбінацій із засобами стимулюючої терапії. Практичні поради висвітлені в методичних рекомендаціях “Інтенсивна терапія акушерської патології у корів” (Боднар О.О., Керничний С.П., Захарова Т.В. - Кам'янець-Подільський, 2008. - 26 с.), схвалених управлінням ветеринарної медицини (протокол № 2 від 4 лютого 2008 року) та асоціацією спеціалістів ветеринарної медицини Хмельницької області (протокол № 9 від 4 червня 2008 року).

Отримані результати досліджень використовуються у навчальному процесі при вивченні дисципліни “Ветеринарне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології” за напрямком підготовки “Ветеринарна медицина” вищих аграрних закладів освіти ІІІ-IV рівнів акредитації: Білоцерківського НАУ, Сумського НАУ, Луганського НАУ, Житомирського Національного агроекологічного університету, Дніпропетровського ДАУ, Харківської ДЗВА, Одеського ДАУ, південного філіалу НАУ “Кримського АТУ”.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем за допомогою наукового керівника сформульовано мету та завдання досліджень, розроблено методичні підходи до їх вирішення та схема наукового експерименту. Здобувач самостійно провів науково-виробничі та лабораторні дослідження, зібрав, проаналізував й узагальнив літературні дані та статистично обробив результати власних досліджень, на основі яких сформулював висновки і пропозиції виробництву.

Апробація результатів дисертації. Результати клініко-експериментальних досліджень з теми дисертаційної роботи повідомлялися і отримували схвалення на щорічних науково-теоретичних конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів Подільського державного аграрно-технічного університету (2002-2008), а також на науково-практичних конференціях Білоцерківського НАУ (2005, 2006), Львівського Національного університету ветеринарної медицини та біотехнології ім. С.З. Гжицького (2006), Міжнародній науково-практичній конференції “Наукове забезпечення інноваційного розвитку аграрного виробництва в Карпатському регіоні” - на базі Буковинського інституту АПВ (2007), третій Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми ветеринарної медицини з питань фізіології та патології відтворення тварин” - на базі Подільського ДАТУ (2007), Міжнародній науково-практичній конференції “Регіональні проблеми екології ветеринарної медицини” - державний агроекологічний університет, м. Житомир (2007).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 12 наукових праць, з них 9 у фахових виданнях ВАК України, з яких 2 - одноосібно, що вийшли у “Віснику Сумського НАУ” (4), “Віснику НАУ” (2), “Віснику інституту біології тварин” (1), журналі “Біологія тварин” (1), “Наук.-тех. бюлетені Інституту біології тварин і ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок” (1), збірнику наукових статей „Проблеми екології ветеринарної медицини Житомирщини” (1), “Тезах матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції” (1); методичних рекомендаціях “Інтенсивна терапія акушерської патології у корів” (1).

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів досліджень, експериментальних досліджень, обговорення результатів досліджень, висновків, пропозицій виробництву, додатків та списку використаних літературних джерел. Робота викладена на 153 сторінках машинописного тексту, проілюстрована 20 таблицями і 6 рисунками. Список використаних літературних джерел включає 302 найменування, у тому числі 40 іноземних.

Основний зміст роботи

Матеріал і методи виконання роботи

Дослідження з теми дисертаційної роботи проводилися протягом 2002-2007 рр. у лабораторії імунології відтворення ссавців кафедри ветеринарного акушерства і хірургії Подільського державного аграрно-технічного університету та поголів'ї п'яти молочно-товарних ферм господарств Хмельницької області: СГК „Летава”, СГК “Кочубіївське” Чемеровецького району, СВК „Курилівський” та СВК „Лозівський” Волочиського району, СГК “Нефедівське” Кам'янець-Подільського району.

Клінічні та виробничі дослідження проведено на 1256 коровах української чорно-рябої молочної породи з річною продуктивністю 4500-5000 кг. Дослідження проводили за такою схемою.

Показники відтворення корів визначали за даними журналів штучного осіменіння тварин, документації ветеринарного та зоотехнічного обліку, власних клінічних досліджень. Диференційну діагностику локалізації запального вогнища в статевих органах корів проводили за допомогою вагінального та ректального дослідження, враховуючи дані анамнезу та клінічний перебіг захворювання.

З метою перевірки лікувальної ефективності реґіонарних методів введення етіотропних та стимулюючих препаратів при хронічному гнійно-катаральному ендометриті із хворих корів було сформовано 8 дослідних (22-35 доба після родів) і 1 контрольну групу (корови з фізіологічним перебігом післяродового періоду).

Для комплексної терапії корів із хронічною формою ендометриту були застосовані препарати вітчизняного виробництва: енрофлоксацин - 10 % (1 мл препарату містить 100 мг енрофлоксацину гідрохлориду, “Продукт”, м. Харків), тілозоміколь - 20 % (1 мл препарату містить 200 мг тилозину тартрату, “Бровафарма”, м. Бровари), окситоцин (10 МО в 1 мл препарату, “Бровафарма”), броестрофан (в 1 мл препарату міститься 0,25 г натрієвої солі клопростенолу, “Бровафарма”), водні та олійні розчини іхтіолу у 5 і 10 % концентрації.

Перед початком клінічного експерименту нами дослідним шляхом були визначені оптимальні дози реґіонарного застосування препаратів, їх сумісність та синергічність дії у комплексних схемах терапії корів, хворих на хронічний гнійно-катаральний ендометрит.

Внутрішньоартеріальне введення лікарських засобів проводили за допомогою ін'єкційної голки (120 Ч 1-1,5 або 150 Ч 1-1,5) з'єднаної через пластикову трубку від крапельниці з 20-грамовим скляним чи 60-грамовим пластиковим шприцом.

Лабораторні дослідження хворих корів проводили на початку досліду (до лікування) у період виражених клінічних ознак хронічного гнійно-катарального ендометриту та після клінічного одужання пацієнтів (на 14-16 добу досліду).

При вивченні показників гомеостазу та імунобіологічної реактивності організму піддослідних тварин були використані клінічні, гематологічні, імунологічні та біометричні методи дослідження. Гематологічними дослідженнями у крові піддослідних корів визначали кількість еритроцитів, лейкоцитів та лейкограму за загальноприйнятими методиками.

Стан клітинної та гуморальної ланок імунітету оцінювали за кількістю Т-, В- та “0”-лімфоцитів крові, ідентифікацію яких проводили шляхом визначення маркерів на їх поверхні. Визначення Т-лімфоцитів проводили за методикою M. Jondal (1972) в реакції спонтанного розеткоутворення з еритроцитами барана (Е-РУК). В-лімфоцити визначали за методикою Коромислова Г.Ф. та ін. (1980) в реакції комплементарного розеткоутворення (ЕАС-РУК) у модифікації лабораторії імунології Інституту педіатрії, акушерства та гінекології МОЗ України. Кількість Т- і В-лімфоцитів виражали у відсотках, як відношення клітинних комплексів до загальної кількості лімфоцитів. Для більш повної оцінки функціонального стану основних імунокомпетентних клітин також визначали співвідношення Т:В-мононуклеарів та Т-індекс.

Стан неспецифічних факторів природної реактивності організму корів оцінювали комплексно за даними: метаболічної активності нейтрофілів, фагоцитарної активності лейкоцитів, лізоцимної та бактерицидної активності сироватки крові. Лізоцимну активність сироватки крові (ЛАСК) визначали фотоколориметричним методом за Ю.М. Марковим (1974) у модифікації відділу зоогігієни УНДІЕВ. Бактерицидну активність сироватки крові (БАСК) визначали фотоколориметричним методом відносно до мікробної тест-культури E. Coli за методом О.В. Смірнової та Т.А. Кузьміної (1966) з урахуванням рекомендацій Н.Н. Максим'юка та Л.А. Телішевської (1995).

Фагоцитарну активність лейкоцитів визначали в реакції з інертними полістироловими частками латексу; циркулюючі імунні комплекси (ЦІК) - за методикою, яка запропонована Ю.А. Гриневичем та А.Н. Алферевим (1987).

Мікробіологічні дослідження проводили в бактеріологічному відділі лабораторії районної лікарні (м. Кам'янець-Подільський). Виділення стафілококів здійснювали шляхом висіву досліджуваного матеріалу на МПА; бактерії роду Escherichia - на МПБ, МПА і середовище Ендо. Ідентифікацію мікроорганізмів здійснювали згідно з настановою щодо систематики бактерій за Bergey (1997).

Економічну ефективність від проведених лікувально-профілактичних заходів вираховували за методиками А.Ф. Євтушенка зі співавторами (2004); статистичну обробку проводили на комп'ютері Pentium-3 за програмою Gesta. Ступінь вірогідності оцінювали за критерієм Стьюдента (Р 0,05).

Результати досліджень та їх аналіз

Аналіз стану відтворення поголів'я великої рогатої худоби в дослідних господарствах

У результаті проведеної акушерської та гінекологічної диспансеризації молочного поголів'я дослідних господарств встановлено, що вихід телят і середній проміжок часу від отелення до запліднення значно різняться від рекомендованих та економічно доцільних показників: інтервал між отеленням та новою вагітністю в 1,5-2 рази перевищував рекомендований, низькою була ефективність осіменіння самок, що врешті відбилось на погіршенні основного показника відтворення - виходу телят на 100 корів (табл. 1).

Таблиця 1 Відтворна функція корів у дослідних господарствах

№ п/п	Показники	Роки
		2004	2005	2006	2007
1	Вихід телят на 100 корів, %	66,7	69,5	74,8	77,4
2	Інтервал від отелення до запліднення, діб	161	147	129	118
3	Запліднилося корів від І осіменіння, %	25,4	28,9	31,2	33,1

Встановлено, що в дослідних господарствах значною мірою розповсюджена симптоматична неплідність самок, частка якої в середньому становить 34 %, що перевищує поширення інших форм неплідності. Результати досліджень також підтверджують тенденцію до підвищення частоти виникнення функціональних розладів статевої системи у корів, які попередньо були уражені запальними процесами в геніталіях, у першу чергу хронічною формою ендометриту.

Встановлено, що за останні роки частота виникнення субінволюції матки та персистентного жовтого тіла у корів дослідних господарств суттєво не змінювалася. Впродовж досліджуваного періоду зменшилася кількість самок з кістозним переродженням яєчників, причому, як правило, діагностували однобічне ураження гонад. Значне місце в гінекологічній патології корів також займають атрофічні та дегенеративні зміни в яєчниках, частота яких за останні 4 роки зросла майже на 10 % (табл. 2).

Таблиця 2 Поширення акушерської та гінекологічної патології в корів у дослідних господарствах

№ п/п	Патологія	Роки
		2004	2005	2006	2007
		Хворі корови, %
1	Гіпотонія матки	4,14	5,48	8,72	9,41
2	Субінволюція матки	8,33	10,45	9,86	9,49
3	Ендометрит: гострий	20,61	16,87	15,39	15,21
4	хронічний	22,91	20,12	17,16	16,12
5	Вестибуло-вагініт	4,2	4,4	4,9	6,0
6	Кіста яєчника	16,07	17,73	14,39	15,19
7	Гіпофункція яєчника	12,52	15,43	18,5	17,7
8	Персистентне жовте тіло	8,22	7,46	7,18	6,48
9	Склероз яєчників	3,0	2,06	3,9	4,4

Розробка комплексних схем лікування корів, хворих на хронічний гнійно-катаральний ендометрит

Проведені клініко-експериментальні дослідження є одним із етапів науково-дослідної роботи кафедри ветеринарного акушерства і хірургії ПДАТУ з розробки ефективних лікувально-профілактичних заходів у боротьбі з неплідністю великої рогатої худоби, визначення імунобіологічного статусу неплідних самок та розробки методів імунокорекції їх організму.

Для підвищення ефективності дії застосованих антибіотиків, гормональних та стимулюючих препаратів при запальних процесах у геніталіях корів, було перевірено можливість їх реґіонарного (внутрішньоартеріального та паравагінального) застосування. Місцем введення препаратів було вибрано внутрішню здухвинну (клубову) артерію. Перше введення антибіотика проводили у внутрішню здухвинну артерію (за Ліповцевим І.П.), друге (при потребі третє) - через 36-48 годин у паравагінальну пухку клітковину на глибину 4-6 см.

Було встановлено, що правильне виконання пункції внутрішньої здухвинної артерії (за Ліповцевим І.П.) та інфузії в неї запропонованих комбінацій препаратів просте у виконанні і повністю безпечне та нешкідливе для тварин.

Для підвищення фізіологічного тонусу геніталіїв та прискорення звільнення матки від ексудату, попередньо через пряму кишку проводили масаж статевих органів, а одночасно із антибіотиком внутрішньоартеріально ін'єктували 1 мл броестрофану та 20-25 ОД окситоцину. Також коровам усіх дослідних груп двічі (з інтервалом 48 год.) внутрішньопіхвово вливали по 20мл 10 %-го олійного розчину іхтіолу, виготовленого на риб'ячому жирі (табл. 3).

Таблиця 3 Схеми комплексної терапії корів за хронічного гнійно-катарального ендометриту

Групи корів (n)	Препарат та спосіб введення
	в/артеріально	в/піхвово (через 48 годин)	паравагінально (через 48 годин)
А1 (n = 10) --------- А2 (n = 10)	Стрептоміцину сульфат - 2 млн ОД Окситоцин - 25 ОД Броестрофан - 1 мл ---------------------------------- Те ж саме та 5 %-й водний розчин іхтіолу - 20 мл	10 %-й олійний розчин іхтіолу - 20 мл --------------------- Те ж саме	Стрептоміцину сульфат - 4 млн ОД ------------------------ Те ж саме та 10 %-й водний розчин іхтіолу - 20 мл
Б1 (n = 18) --------- Б2 (n = 15)	Тілозоміколь 20 % - 2,5 мг/кг Окситоцин - 25 ОД Броестрофан - 1 мл ---------------------------------- Те ж саме та 5 %-й водний розчин іхтіолу - 20 мл	10 %-й олійний розчин іхтіолу - 20 мл --------------------- Те ж саме	Тілозоміколь 20 % - 2,5 мг/кг ------------------------ Те ж саме та 10 %-й водний розчин іхтіолу - 20 мл
В1 (n = 16) --------- В2 (n = 18)	Енрофлоксацин 10 % - 1,6 мг/кг Окситоцин - 25 ОД Броестрофан - 1 мл ---------------------------------- Те ж саме та 5 %-й водний розчин іхтіолу - 20 мл	10 %-й олійний розчин іхтіолу - 20 мл --------------------- Те ж саме	Енрофлоксацин 10 % - 1,6 мг/кг ------------------------ Те ж саме та 10 %-й водний розчин іхтіолу - 20 мл
Г1 (n = 14) --------- Г2 (n = 16)	Енрофлоксацин 10 % - 1,6 мг/кг Тілозоміколь 20 % - 2,5 мг/кг Окситоцин - 25 ОД Броестрофан - 1 мл ---------------------------------- Те ж саме та 5 %-й водний розчин іхтіолу - 20 мл	10 %-й олійний розчин іхтіолу - 20 мл --------------------- Те ж саме	Енрофлоксацин 10 % - 1,6 мг/кг Тілозоміколь 20 % - 2,5 мг/кг ------------------------ Те ж саме та 10 %-й водний розчин іхтіолу - 20 мл

Клінічними дослідженнями встановлено, що антибіотикотерапія корів, хворих на хронічний гнійно-катаральний ендометрит, із застосуванням стрептоміцину сульфату (традиційна схема у досліджуваних господарствах) виявилась найменш ефективною: після проведеного курсу лікування лише у 40 % корів (група А1) повністю зникли клінічні ознаки запалення (табл. 4).

Таблиця 4 Результати лікування корів з хронічною формою гнійно-катарального ендометриту груп А1-Г1

Групи корів	Середня тривалість лікування, діб	Одужало, %	Заплідненість корів, %	Індекс осіменіння
			після І осіменіння	після ІІ осіменіння	після ІІІ осіменіння
А1 (n = 10)	12,3	40,0	0	25,0	25,0	2,8
Б1 (n = 18)	8,2	72,2	53,8	15,4	7,7	1,8
В1 (n = 16)	7,6	80,0	50,0	25,0	8,3	1,7
Г1 (n = 14)	6,5	92,8	61,5	15,4	7,7	1,6

Реґіонарне застосування ін'єкційної форми антибіотика макролідного ряду тилозину виявилося більш ефективним (група Б1): клінічні ознаки захворювання зникали на 4 доби швидше, тут одужало на 32,2 % більше корів, ніж у групі А1, з яких 77 % запліднилися, причому більшість - після першого осіменіння.

Більш ефективним виявилося застосування антибіотика фторхінолонового ряду енрофлоксацину (група В1): після проведеного курсу лікування клінічно одужало 80 % корів, з яких до кінця спостережень 83 % запліднилося. лікування корова ендометрит препарат

Поліантибіотикотерапія корів із хронічною формою гнійно-катарального ендометриту з одночасним реґіонарним введенням енрофлоксацину та тилозину (група Г1) у найкоротший термін забезпечила найвищий лікувальний ефект - майже 93 %. У даній групі також встановлено найнижчий індекс осіменіння при найвищій його результативності - 87,6 %. Такі високі результати лікування пояснюються синергічною дією даної комбінації антибіотиків та раціональними методами їх застосування.

Таким чином, комбіноване реґіонарне застосування ін'єкційних форм енрофлоксацину та тилозину, при лікуванні корів, хворих на хронічний гнійно-катаральний ендометрит, є більш дієвим методом лікування даної патології, ніж моноантибіотикотерапія вищевказаними препаратами.

У наступній серії досліджень вивчали ефективність реґіонарного (внутрішньоартеріального та паравагінального) застосування іхтіолу в комплексних схемах терапії корів із хронічною формою гнійно-катарального ендометриту. Терапевтичні обробки хворих корів проводили аналогічно схемам попередньої серії досліджень (групи А1-Г1), які лише доповнили запропонованою іхтіолотерапією: одночасно з першою інфузією антибіотиків внутрішньоартеріально вводили 20 мл 5 %-го водного розчину іхтіолу, а через 48 годин - 20 мл 10 %-го водного розчину іхтіолу ін'єктували паравагінально.

Як свідчать результати проведеного лікування, доповнення запропонованих схем антибіотикотерапії корів за хронічної форми гнійно-катарального ендометриту реґіонарним введенням іхтіолу суттєво поліпшило результати лікування: в середньому на 2,5 доби скоротився його термін та на 17,4 % знизився індекс осіменіння, а ефективність терапії в групах А2-Г2 в середньому зросла на 7,3 % (табл. 5).

Таблиця 5 Результати лікування корів з хронічною формою гнійно-катарального ендометриту, доповненого іхтіолотерапією

Групи корів	Середня тривалість лікування, діб	Одужало, %	Заплідненість корів, %	Індекс осіменіння
			після І осіменіння	після ІІ осіменіння	після ІІІ осіменіння
А2 (n = 10)	9,1	50,0	20,0	40,0	0	2,2
Б2 (n = 18)	6,7	83,3	53,3	26,7	0	1,5
В2 (n = 15)	5,3	86,6	69,2	15,4	0	1,3
Г2 (n = 17)	4,4	94,1	81,3	6,3	0	1,1

Слід відмітити, що запропонована реґіонарна іхтіолотерапія вдвічі підвищила запліднюваність корів після першого осіменіння; практично всі корови, що одужали, були запліднені після перших двох осіменінь.

Таким чином, запропоноване реґіонарне (внутрішньоартеріальне та паравагінальне) комплексне введення антибактерійних, гормональних та стимулюючих препаратів коровам за хронічного гнійно-катарального ендометриту клінічно та економічно доцільне і виправдане. Внутрішньоартеріальне, паравагінальне та внутрішньопіхвове введення іхтіолу суттєво підвищує ефективність етіотропної терапії корів при даній патології та прискорює відновлення їх репродуктивної функції.

Імунологічні аспекти виникнення та перебігу хронічного гнійно-катарального ендометриту у корів

Впродовж проведення клінічних досліджень були виконані тестування низки ланок специфічного та неспецифічного захисту організму здорових і хворих самок, а також у динаміці перебігу та лікування корів за хронічного гнійно-катарального ендометриту. Враховуючи великий об'єм та трудомісткість запланованих лабораторних досліджень, їх обмежили лише двома дослідними групами корів, яким застосовували поліантибіотикотерапію: Г1 - тваринам одночасно вводили енрофлоксацин і тилозин; Г2 - в даній групі корів зазначені антибіотики поєднали з іхтіолотерапією (табл. 6).

Таблиця 6 Гематологічні показники дослідних корів (Mm)

Показники	Групи корів
	хворі (n = 10)	клінічно здорові (n = 10)	Г1 (n = 5)	Г2 (n = 5)
Еритроцити, Т/л	5,190,06	5,780,08	5,540,21	5,630,34
Лейкоцити, Г/л	11,690,12	7,090,16	7,200,18***	7,390,29***
Базофіли, %	0,500,16	0,500,1	0,480,1	0,500,12
Еозинофіли, %	5,380,28	4,10,31	5,80,32	5,30,26**
Нейтрофіли, %	паличкоядерні	10,120,25	4,80,31	6,90,22***	6,40,35***
	сегментоядерні	35,40,33	26,800,59	27,40,28***	26,50,41***
Лімфоцити, %	44,600,49	57,700,63	54,420,51***	55,90,52***
Моноцити, %	4,00,30	6,10,33	5,00,23*	5,40,19**

Примітки. *- Р<0,05; **- Р<0,01; ***- Р<0,001 - порівняно з хворими тваринами.

Як свідчать результати гематологічних досліджень клінічно здорових і хворих на хронічний гнійно-катаральний ендометрит корів, між морфологічними показниками їх крові виявлені суттєві розбіжності та певні закономірності. Встановлено, що кількість еритроцитів у крові хворих корів вірогідно не відрізнялась від їх вмісту у клінічно здорових тварин. Проте в крові хворих корів відмічали вірогідне (р< 0,001) збільшення кількості загального числа лейкоцитів (до 11,690,12), яке у 1,6 раза перевищувало даний показник у корів із фізіологічним перебігом післяродового періоду.

Запальний процес у матці також досить виразно позначився на структурі лейкограми: відмічалася помірна еозинофілія (Р < 0,05) та виражена нейтрофілія (р < 0,001) із регенеративним зсувом ядра вліво (вміст паличкоядерних нейтрофілів зріс у 1,5 раза, а сегментоядерних - у 1,3), що поряд із загальним лейкоцитозом вказує на розвиток запального процесу в організмі. Кількість в периферичній крові хворих корів основних імунокомпетентних клітин - лімфоцитів у період клінічного прояву хронічного гнійно-катарального ендометриту сягав 44,60 0,49 % від загальної кількості лейкоцитів, що на 14 % нижче, ніж у клінічно здорових тварин.

Встановлено, що видужання корів супроводжувалося нормалізацією основних гематологічних показників та наближенням їх до фізіологічних величин. Так, у крові корів, що одужали, відмічено достовірне зниження загальної кількості лейкоцитів (в основному нейтрофілів), суттєве збільшення (в середньому на 7 %) кількості лімфоцитів, що свідчить про згасання запальних процесів в організмі.

Слід зауважити, що дворазове реґіонарне введення іхтіолу (група Г2) сприяло більш активній перебудові гемопоезу в організмі хворих тварин, що підтверджується швидшим зростанням вмісту лімфоцитів та зменшенням кількості нейтрофілів.

Відомо, що імунні розлади супроводжують розвиток різноманітних патологій у геніталіях самок як запального, так і дистрофічно-дегенеративного характеру. Для об'єктивної оцінки імунобіологічного статусу організму важливе значення мають комплексне дослідження показників клітинного та гуморального імунітету, а також вивчення особливостей динаміки і взаємозв'язків між отриманими параметрами. Проведеними дослідженнями встановлено, що в периферичній крові корів, хворих на хронічний гнійно-катаральний ендометрит, відбуваються суттєві зміни вмісту популяцій Т-, В- та “0”-лімфоцитів. Зокрема, перебіг хронічного запального процесу в матці передусім супроводжується активним пригніченням Т-ланки імунітету. Встановлено, що вміст Т-лімфоцитів у хворих корів був в 1,5 раза нижчий, ніж у клінічно здорових тварин. Достовірно вищою у крові хворих корів виявилась відносна кількість “0”-лімфоцитів (у 1,5 раза, Р<0,001), що вказує на значний дисбаланс клітинних механізмів імунного захисту організму. Менш лабільними виявились показники В-ланки імунітету, вміст яких у всіх піддослідних групах корів істотно не змінювався (табл. 7).

Таблиця 7 Імунокомпетентні клітини у крові дослідних корів (M m)

Показники (лімфоцити)	Групи корів
	хворі (n = 10)	клінічно здорові (n = 10)	Г1 (n = 5)	Г2 (n = 5)
Т, %	39,450,41	49,90,89	51,850,48***	53,700,34***
В, %	13,380,25	17,20,21	17,900,67***	17,60,98***
О, %	47,170,83	32,91,02	29,41,1***	28,700,28***
Т:В	2,770,05	2,90,04	2,890,13	2,770,19
Т-індекс	0,840,02	0,950,06	1,010,02**	1,080,02***

Примітки. **- Р<0,01; ***- Р<0,001 - порівняно з хворими тваринами.

Аналізуючи інтегральні показники імунного статусу хворих корів, відмічаємо істотне зниження Т:В співвідношення та Т-індексу, що також вказує на дисфункцію основних механізмів клітинного захисту організму.

Встановлено, що видужання корів супроводжувалося нормалізацією показників імунокомпетентних клітин: вірогідно зросли показники вмісту Т-лімфоцитів, зменшилась питома маса “0”-клітин, істотно зріс Т-індекс, що вказує на відновлення процесів диференціації імунокомпетентних клітин та зменшення дисфункції факторів імунного захисту. Водночас виявлено, що реґіонарне введення іхтіолу спричинило більш активне відновлення показників клітинного імунітету: у корів по видужанні (група Г2) відмічали достовірне зростання вмісту Т-клітин як відносно до хворих, так і до самок групи Г1 та клінічно здорових тварин.

Відомо, що інтенсивність прояву клінічних ознак хронічного гнійно-катарального ендометриту, його перебіг та вислід хвороби значною мірою залежить від факторів неспецифічної резистентності організму. У корів, хворих на хронічний гнійно-катаральний ендометрит, діагностували вірогідне зниження БАСК (на 12 %) та зростання (р < 0,001) ЛАСК (у середньому на 9 %), що вказує на значний дисбаланс основних механізмів природної резистентності організму. Хронічний перебіг гнійно-катарального ендометриту також характеризується накопиченням у сироватці крові хворих корів циркулюючих імунних комплексів, що вказує на антигенне перевантаження організму, небезпеку розвитку аутоімунних процесів (імунокомплексних хвороб). Про аутоімунний характер даної патології також свідчить збільшення частки (майже в 2 рази) середньомолекулярних (“патогенних”) імунних комплексів та вірогідне зростання співвідношення середньо- та великомолекулярних (“малопатогенних”) імунних комплексів (табл. 8).

Таблиця 8 Стан неспецифічної реактивності організму корів при хронічному гнійно-катаральному ендометриті (M m)

Показники	Групи корів
	хворі (n = 10)	клінічно здорові (n = 10)	Г1 (n = 5)	Г2 (n = 5)
ЛАСК, %	31,351,05	22,691,81	21,091,63***	23,911,47***
БАСК, %	45,61,07	57,311,79	60,541,82***	64,391,53***
С3- великомолекулярні	138,04,19	90,85,05	102,74,15	95,03,01***
С4 - середньомолекулярні	198,916,13	102,73,09	121,06,32***	109,05,73
С4:С3	1,440,03	1,130,07	1,180,05	1,150,02**

Примітки: **- Р<0,01; ***- Р<0,001 - порівняно з хворими тваринами.

Встановлено, що видужання корів проходило на фоні відновлення показників неспецифічного захисту та їх поступового наближення до фізіологічних величин. Так, по закінченні лікування у корів відмічено вірогідне збільшення показника БАСК (на 15 % відносно початку лікування) та зменшення ЛАСК (в середньому на 10 %), а також зниження вмісту в сироватці крові як загального вмісту імунних комплексів, так і нормалізації співвідношення їх окремих фракцій. Слід відмітити, що доповнення запропонованої схеми етіотропного лікування хронічного ендометриту (група Г2) реґіонарним введенням іхтіолу (внутрішньоартеріально, паравагінально та внутрішньопіхвово) сприяло більш динамічній нормалізації досліджуваних показників неспецифічної резистентності їх організму.

Таким чином, видужання корів, хворих на хронічний гнійно-катаральний ендометрит, проходить на фоні відновлення основних показників неспецифічного захисту та зниження антигенного навантаження їх організму, а запропонована іхтіолотерапія, як один із видів неспецифічного впливу на організм, прискорює клінічне одужання та сприяє активній імунореабілітації пацієнтів.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що полягає у клінічному, імунологічному та експериментальному обґрунтуванні окремих питань лікування корів, хворих на хронічний гнійно-катаральний ендометрит.

Основними причинами значного поширення симптоматичної неплідності (34 %) на ґрунті запальних процесів у геніталіях корів дослідних господарств є: відсутність родильних приміщень, некваліфікована рододопомога, несвоєчасне встановлення діагнозу та проведення ефективного лікування післяродового ендометриту.

Хронічний гнійно-катаральний ендометрит у корів характеризується: високою поширеністю - до 23 % від усіх акушерсько-гінекологічних захворювань, вираженою сезонністю - у зимово-стійловий період зустрічається в 4 рази частіше порівняно з пасовищним.

Перебіг хронічного гнійно-катарального ендометриту проходить на фоні імуносупресії та дисфункції показників клітинного імунітету організму: на 10,5 % знижувався вміст Т-лімфоцитів, на 15 % зростав вміст “0”-клітин, на 7 % нижчим фізіологічних показників був Т-індекс.

Хронічний гнійно-катаральний ендометрит корів характеризується суттєвими змінами показників неспецифічного захисту організму: вірогідно знижувався показник бактерицидної активності сироватки крові (на 11,7 %) та фагоцитарної активності нейтрофілів (на 21,1 %), на 8,6 % зростала лізоцимна активність сироватки крові.

Для хронічної форми гнійно-катарального ендометриту у корів характерним є накопичення в сироватці крові великого вмісту циркулюючих імунних комплексів (до 143,4 ум. од. ОЩ), що пояснюється довготривалим антигенним впливом із вогнища запалення на систему захисту організму.

Запропоноване комплексне реґіонарне (внутрішньоартеріальне та паравагінальне) застосування тилозину, енрофлоксацину, окситоцину та броестрофану в поєднанні з іхтіолотерапією є високоефективним методом лікування корів, хворих на хронічний гнійно-катаральний ендометрит, що дозволяє в 1,5-2 рази зменшити разову та курсову дозу препаратів, що попереджає їх токсичну та імуносупресивну дію.

Запропоноване реґіонарне введення водних розчинів іхтіолу підвищує дієвість антибіотикотерапії та сприяє швидшому відновленню відтворної функції перехворілих корів: ефективність лікування зросла в середньому на 7,3 %, на 2,5 дні скоротився його термін, на 14,6 % підвищилась запліднюваність корів після першого осіменіння.

Доповнення комплексної терапії корів за хронічного гнійно-катарального ендометриту реґіонарним введенням 5 і 10 % водних розчинів іхтіолу зумовлює більш активну нормалізацію порушених гематологічних показників та проявляє виражену імунотропну дію.

Економічний ефект від проведеного лікування корів, хворих на хронічний гнійно-катаральний ендометрит, на 1 грн. витрат становив 2,8 грн.

Пропозиції виробництву

Для лікування корів, хворих на хронічний гнійно-катаральний ендометрит, рекомендуємо застосовувати внутрішньоартеріальне (у внутрішню здухвинну артерію за Ліповцевим І.П.) введення антибіотиків: 2,5 мг/кг тилозину і 1,6 мг/кг енрофлоксацину з повторним ін'єктуванням у таких же дозах паравагінально через 48 годин.

З метою підвищення ефективності антибіотикотерапії та прискорення відновлення статевої функції у схеми терапії корів за хронічного гнійно-катарального ендометриту доцільно включати внутрішньоартеріальне введення 20 мл 5 %-го водного розчину іхтіолу, 25 ОД окситоцину та 1 мл броестрофану з повторним ін'єктуванням 20 мл 10 %-го водного розчину іхтіолу паравагінально через 48 годин.

Список основних праць, опублікованих за темою дисертації

1. Боднар О.О. Застосування біостимуляторів при акушерсько-гінекологічній патології у корів / О.О.Боднар, М.М.Желавський, С.П.Керничний, О.М.Борисенко // Вісник Сумського національного аграрного університету. - Суми, 2003. - № 10. - С. 12-15.

2. Яблонський В.А. Оптимізація умов проведення реакції розеткоутворення з лімфоцитами великої рогатої худоби / В.А.Яблонський, О.О.Боднар, М.М.Желавський, С.П.Керничний, О.М.Борисенко // Науковий вісник Національного аграрного університету. - Київ, 2004. - № 75. - С. 248-254.

3. Яблонський В.А. Досвід внутрішньосудинного застосування фторхінолонів у комплексній схемі лікування гнійного ендометриту та маститу у корів / В.А.Яблонський, О.О.Боднар, М.М.Желавський, С.П.Керничний // Науковий вісник Національного аграрного університету. - Київ, 2004. - № 76. - С. 239-242.

4. Боднар О.О. Стан системи фагоцитозу при клінічному ендометриті та маститі у корів / О.О.Боднар, М.М.Желавський, С.П.Керничний, Г.О.Горкуша // Вісник Сумського національного аграрного університету. - Суми, 2004. - Вип. 2. - № 11. - С. 15-17.

5. Боднар О.О. Реґіонарне застосування тилозину, броестрофану та окситоцину при гнійному ендометриті у корів / О.О.Боднар, С.П.Керничний // “Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції”. -Одеса, 2004. - Ч. 2. - С. 60-63.

6. Керничний С.П. Поширення та етіопатогенетичне обґрунтування лікування ендометриту у корів в господарствах Хмельницької області / С.П.Керничний // Вісник Сумського національного аграрного університету. - Суми, 2004. - Вип. 7. - № 12. - С. 65-67.

7. Боднар О.О. Застосування лейкоцитарної плазми в комплексній терапії гнійного ендометриту у корів / О.О.Боднар, С.П.Керничний // Науково-технічний бюлетень інституту біології тварин і ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок. - Львів, 2005. - Вип. 6. - № 2. - С. 12-14.

8. Боднар О.О. Підвищення ефективності антибіотикотерапії при гнійному ендометриті у корів / О.О.Боднар, С.П.Керничний // Збірник статей „Проблеми екології ветеринарної медицини Житомирщини” / Державний агроекологічний університет. - Житомир, 2005. - С. 126-128.

9. Боднар О.О. Характеристика імунного статусу організму корів з різними формами неплідності / О.О.Боднар, С.П.Керничний, Т.В.Захарова, А.С.Тимчук // Біологія тварин. - Львів, 2006. - Т. 8. - № 1-2. - С. 196-199.

10. Боднар О.О. Характеристика неспецифічної резистентності організму корів з різними формами патології статевих органів / О.О.Боднар, С.П.Керничний, Т.В.Захарова, А.С.Тимчук // Наук.-тех. бюл. Ін-ту біол. тварин і ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок. - Львів, 2007. - Вип. 8. - № 1-2. - С. 130-132.

11. Керничний С.П. Характер імунної відповіді при різних режимах терапії хронічного ендометриту у корів / С.П.Керничний // Вісник Сумського Національного аграрного університету. - Суми, 2007. - Вип. 8. - № 19. - С. 52-55.

12. Боднар О.О. Інтенсивна терапія акушерської патології у корів / О.О.Боднар, С.П.Керничний, Т.В.Захарова, // Методичні рекомендації для спеціалістів ветеринарної медицини.- Камянець-Подільський, 2008. - 26 с.

Керничний С. П. Патогенетичне обґрунтування лікування корів, хворих на хронічний гнійно-катаральний ендометрит. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.07 - ветеринарне акушерство. - Національний аграрний університет, Київ, 2008.

Дисертацію присвячено вивченню поширення симптоматичної неплідності серед поголів'я великої рогатої худоби у п'яти господарствах південно-західного регіону Поділля та розробці комплексних схем терапії корів за хронічного гнійно-катарального ендометриту.

Встановлено взаємозв'язки між виникненням та перебігом хронічного гнійно-катарального ендометриту у корів із імунобіологічною реактивністю їх організму, а також у динаміці його перебігу, під час лікування та реабілітації пацієнтів. У результаті проведених клініко-експериментальних досліджень обґрунтовані, розроблені та апробовані ефективні схеми лікування корів із хронічною формою гнійно-катарального ендометриту, які ґрунтуються на реґіонарних методах антимікробної терапії в комплексі із стимулюючими та патогенетичними засобами впливу на організм хворих тварин.

Обґрунтовано необхідність застосування імуностимулюючої та імунокорегуючої терапії. Запропоноване комплексне лікування корів, хворих на хронічний гнійно-катаральний ендометрит з елементами раціонального застосування етіотропних та стимулюючих засобів, на відміну від інших схем терапії, є достатньо ефективним та економічно доцільним. Доповнення запропонованої антибактеріальної терапії реґіонарним введенням водних розчинів іхтіолу позитивно впливає на гематологічні та імунологічні показники крові хворих корів, обумовлює вірогідне зростання кількості лімфоцитів, Т-клітин та основних імунорегулюючих індексів, а також факторів неспецифічного захисту організму.

Керничний С. П. Патогенетическое обоснование лечения коров, больных хроническим гнойно-катаральным эндометритом. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.07 - ветеринарное акушерство. - Национальный аграрный университет, Киев, 2008.

Диссертация посвящена изучению распространения симптоматического бесплодия среди поголовья крупного рогатого скота в юго-западном регионе Подолья и разработке комплексных схем терапии коров, больных хроническим гнойно-катаральным эндометритом.

За время проведения клинико-экспериментальных исследований была изучена этиология, распространение и особенности клинического проявления хронического гнойно-катарального эндометрита у коров в пяти хозяйствах Хмельницкой области.

Установлена взаимосвязь между возникновением и протеканием хронического гнойно-катарального эндометрита у коров с иммунобиологической реактивностью их организма, в динамике его течения, во время лечения и реабилитации. В результате проведенных клинико-экспериментальных исследований научно обоснованы, разработаны и апробированы схемы лечения коров с хронической формой гнойно-катарального эндометрита, которые базируются на регионарных методах антимикробной терапии в сочетании со стимулирующими и патогенетическими средствами влияния на организм больных животных.

На основе полученных экспериментальных данных установлено, что регионарная полиантибиотикотерапия коров с хроническим гнойно-катаральным воспалением матки, инъекционными формами энрофлоксацина и тилозина является более действенным способом лечения этой патологии, чем моноантибиотикотерапия данными препаратами. Для повышения физиологического тонуса гениталий и освобождения матки от экссудата рекомендован ректальный массаж половых органов с последующим (одновременно с антибиотиками) интраартериальным введением 1 мл броэстрофана и 20-25 ЕД окситоцина.

Клиническими исследованиями установлено, что дополнение предлагаемых схем антибиотикотерапии регионарным введением ихтиола значительно повышает эффективность антимикробной терапии, а также способствует динамичной нормализации показателей иммунитета и неспецифической резистентности организма. При этом в среднем на 2,5 дня сокращается срок лечения и на 17,4 % снижается индекс осеменения выздоровевших коров, а эффективность лечения возрастает на 7,3 %.

Kernychnyi S. Pathogenesis treating substation chronic endometritis in blood. - Manuscript.

The dissertation for getting candidate's degree of veterinary sciences according to the specialty 16.00.07 - veterinary obstetrics. - National agrarian university, Kyiv, 2008.

The dissertation for getting devoted to broaden symptomatic unfoetus studying among cattle on the south - western Podilya region and elaborating effective complex-consistent therapy chronicle endometritis in blood scheme.

It was settled links with appearing and course chronicle endometritis in blood with imunobiological reaction its organisms, and also in its running dynamics, when treating and patients rehabilitation. At the end of realization clinical-experimental investigations it was elaborated effective treating schemes of chronicle endometritis forms, which are grounded on regionary methods antimicrobial therapy in complex with stimulation and influence pathogenesis means to sick cow organism.

It was substantiated the necessity of using immune-incentive and immune-correct therapy. It was suggested complex treatment to sick endometritis cows with effective administration elements and incentive means, in contrast to other therapy schemes, are effective and economically expedient.

Размещено на Allbest.ru

...