Особливості функціонування капіталу в сільському господарстві

2.Рентні відносини. Земельна рента та її форми

Важливим складником аграрних відносин є рентні відносини. Рентні відносини -- це відносини між суб'єктами з приводу створення, розподілу і привласнення надлишкового над середнім прибутку. Його існування пов'язане з особливостями землі як головного засобу і предмета праці в сільському господарстві.

Основною особливістю землі як засобу виробництва в сільському господарстві, яка визначає її споживну вартість, є її родючість. Розрізняють природну і економічну родючість.

Природна родючість дана самою природою і визначається фізико-хімічними властивостями ґрунту, місцем розташування, кількістю опадів, кількістю сонячних і теплих днів протягом року, що в сукупності визначає водний і повітряний режим, його біологічні властивості.

Економічна родючість створюється людьми шляхом правильного і своєчасного обробітку ґрунту, внесення органічних і мінеральних добрив тощо. Специфічною особливістю землі є те, що в процесі раціонального використання її споживна вартість, на відміну від усіх інших засобів виробництва, не тільки не зменшується, а, навпаки, зростає.

Характерною рисою землі як головного засобу і предмета праці в аграрному виробництві є обмеженість придатних для використання ділянок землі, а також відмінністю у їх природній і економічній родючості та місці розташуванні стосовно ринків збуту продукції.

У процесі використання землі як засобу виробництва має місце розмежування землі як об'єкта підприємницької діяльності і як об'єкта власності.

Частина прибутку, створеного в процесі підприємницької діяльності, передається власнику землі за надане право користуватися нею, називається земельною рентою. Рента виступає економічною формою реалізації права власності на землю. Отже, рента -- це дохід, безпосередньо не пов'язаний з підприємницькою діяльністю. Вона є складовою частиною взаємовідносин підприємця-фермера, інших суб'єктів підприємницької діяльності з власником землі.

Оренда землі -- це форма землекористування, при якій її власник передає свою земельну ділянку на певний строк іншій особі (орендареві) для ведення підприємницької діяльності за відповідну плату.

Ринкові відносини передбачають не тільки відносини оренди, але й купівлі-продажу земельних ділянок. Земля при цьому не стає товаром в класичному розумінні слова. Вона є об'єктом купівлі-продажу. Ціна землі -- це капіталізована рента, тобто це така сума грошей, яка, будучи покладена в банк, дозволить її власнику отримати дохід у формі відсотка, що дорівнює земельній ренті. Ціна землі відноситься до ірраціональних форм, тобто таких об'єктів ринку, ціна на які ґрунтується не на витратах, а на доході, який вони приносять при їх використанні власнику. Ціну землі можна визначити за формулою:

Цз = R / Z х 100,

де Цз -- ціна землі;

R -- рента;

Z -- ставка відсотка за депозитними вкладами комерційних банків.

3. Форми господарювання в сільському господарстві. Агропромисловий комплекс(АПК)

На рівні первинної організаційно-правової ланки агропромислова інтеграція проявляється у формі агропромислових підприємств, агрофірм, комбінатів, різного роду кооперативів тощо.

В межах національної економіки агропромислова інтеграція базується на більш масштабному інтеграційному процесі -- формування агропромислового комплексу країни (АПК). Він є економічною категорією, що виражає сукупність економічних відносин між аграрним виробництвом і зв'язаними з ним галузями з приводу виробництва і доведення до споживачів продукції, виготовленої із сільськогосподарської сировини.

АПК включає три сфери:

I сфера -- сукупність галузей національної економіки, які виробляють засоби виробництва для сільського господарства

II сфера -- власне сільське господарство

III сфера -- сукупність галузей національної економіки, які здійснюють переробку сільськогосподарської продукції, її зберігання і доставку до споживача.

Важливою складовою частиною АПК є продовольчий комплекс (ПК). До його складу не входять галузі по переробці сільськогосподарської сировини непродовольчого призначення.

Важливою сферою підприємницької діяльності в АПК є виробнича і соціальна інфраструктура: дорожньо-транспортне господарство, зв'язок, система зберігання продукції, інформаційне, консультативне забезпечення. Об'єкти інфраструктури функціонують у кожній із його сфер. У складі останніх виділяється соціальна інфраструктура: освіта, охорона здоров'я, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування тощо. Їх розвиток поглинає ту частину працездатного населення, яке вивільняється з сільського господарства внаслідок його механізації і автоматизації.

Система державного регулювання агробізнесу являє собою складний комплекс взаємопов'язаних методів впливу, який включає три рівні:

- Загальнодержавне регулювання;

- Аграрну політика;

- Методи безпосереднього регулювання ринку.

До заходів загальноекономічного впливу відносяться державні програми регулювання базових галузей економіки, які не входять до складу АПК, але здійснюють суттєвий вплив на його розвиток. Наприклад, будівництво і підтримання високого експлуатаційного рівня транспортної мережі.

Агропромислова політика. Вона є другим рівнем державного регулювання агробізнесу. Провідна роль у її формуванні належить парламентам країн. В усіх країнах ринкової економіки купівля-продаж землі суворо регулюється державою, проводиться під її контролем з метою цільового використання земельних ділянок згідно з кадастром.

Ціни на сільськогосподарську продукцію. Провідне місце в ринковому механізмі належить ціні. Існує три види цін: підтримуючі, гарантовані, ринкові (феромерські).

Фермерська ціна -- це ціна, за якою фермер фактично реалізує свою продукцію.

Гарантована ціна -- специфічний вид цін на продукцію рослинництва, зокрема, на зерно.

Державне регулювання агробізнесу за допомогою фінансових важелів (субсидій, компенсацій, податків і т.ін.) включає і кредитні відносини.

Кредитна політика держави спрямована на створення сприятливих умов для отримання фермерами додаткових фінансових можливостей для здійснення інтенсифікації виробництва, а в періоди несприятливої кон'юнктури -- необхідних коштів для забезпечення поточного процесу відтворення. Змінюючи умови кредитування, держава регулює процеси концентрації землі, капіталу, інтенсифікації, прискорення впровадження у виробництво досягнень НТП і тим самим сприяє підвищенню ефективності виробництва.

Запитання та завдання для обговорення

1. Які фактори зумовлюють особливості підприємництва в

2. Що таке аграрні і земельні відносини? Що спільного і відмінного між ними?

3. Які риси притаманні підприємництву в аграрній сфері на сучасному етапі?

4. Що таке диференціальна рента I та які її види?

5. Що таке диференціальна рента II , її причини, умови та джерела?

6. Що таке аграрно-промислова інтеграція. Які причини її зумовлюють?

7. Що таке агропромисловий комплекс і які його складники?

8. Які проблеми розвитку підприємництва в аграрній сфері в Україні на сучасному етапі?

Размещено на Allbest.ru