Фітомеліоративні особливості та урбоекологічний потенціал соснових насаджень зеленої зони м. Києва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нацiональний унiверситет

Біоресурсів і природокористування УКРАЇНИ

ГАРКАВА Оксана Миколаївна

УДК 630*631.6:504.05(447-25)

ФІТОМЕЛІОРАТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА УРБОЕКОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СОСНОВИХ НАСАДЖЕНЬ ЗЕЛЕНОЇ ЗОНИ М. КИЄВА

06.03.01 - лiсовi культури та фiтомелiорацiя

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Київ - 2009

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Національному університеті біоресурсів і природокористування України Кабінету Міністрів України

Науковий керівник

доктор сільськогосподарських наук, професор Юхновський Василь Юрійович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, директор НДІ лісівництва та декоративного садівництва

Офіційні опоненти:

доктор сільськогосподарських наук, професор Кучерявий Володимир Панасович, Державний вищий навчальний заклад “Національний лісотехнічний університет України”, завідувач кафедри ландшафтної архітектури, садово-паркового господарства та урбоекології

кандидат сільськогосподарських наук, доцент Пушкар Василь Васильович, Інститут реклами, завідувач кафедри дизайну і ландшафтного мистецтва

Захист відбудеться “3” червня 2009 р. о 10⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.09 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, ауд. 65

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус 4, к. 28

Автореферат розісланий “ 30 ” квітня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.Г. Лащенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Формування екологічно стійких та естетично атрактивних лісопаркових ландшафтів вимагає комплексного підходу й оцінки природного потенціалу лісових біогеоценозів з урахуванням їх особливих функцій: кліматорегулюючої, санітарно-гігієнічної, рекреаційної, природоохоронної, екологічної, естетичної. Пошук максимально інформативних та достовірних показників оцінки стану лісопаркових ландшафтів для оптимізації їх структури, організації моніторингу, потребує використання єдиного еколого-естетичного принципу та розробки на його основі показника урбоекологічного потенціалу.

Актуальність даної проблеми для зеленої зони м. Києва зумовлена її природоохоронним значенням та посиленням процесів урбанізації, що в свою чергу веде до збільшення антропогенних навантажень на соснові насадження, які складають основу лісопаркового поясу міста.

Визначення урбоекологічного потенціалу лісопаркових ландшафтів на основі комплексних показників та впровадження його в лісогосподарську практику дозволить підвищити екологічну стійкість і естетичну привабливість насаджень, поліпшить їх фітомеліоративні властивості та слугуватиме науковообґрунтованою основою для раціонального використання природного потенціалу зеленої компоненти урбанізованих ландшафтів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилися протягом 2005-2008 років відповідно до програми наукових досліджень кафедри лісової меліорації і оптимізації лісоаграрних ландшафтів Національного університету біоресурсів і природокористування “Розробити теоретичні і технологічні основи оптимізації системи лісових насаджень для зональних лісоаграрних ландшафтів” (номер державної реєстрації 0106U003868), а також програми наукових досліджень кафедри лісівництва “Оптимізація вікової структури деревостанів лісопарків м. Києва, їх екологічної, природоохоронної та оздоровчої ролі у навколишньому середовищі й підвищенні технічної якості деревини” (номер державної реєстрації 0105U007743), до роботи над якими дисертант залучалась у якості виконавця підрозділів і співвиконавця розділів.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційних досліджень полягає в обґрунтуванні показника урбоекологічного потенціалу на основі вивчення фітомеліоративних, екологічних і естетичних властивостей соснових насаджень лісопаркових ландшафтів м. Києва та розробці заходів щодо його підвищення. Відповідно до поставленої мети передбачалося виконання таких завдань:

– проаналізувати природні умови району досліджень та сучасний стан лісопаркових ландшафтів м. Києва;

– провести комплексні екологічні дослідження (лісівничо-таксаційні, геоботанічні, фітоіндикаційні, ґрунтознавчі) та визначити інтегральну екологічну оцінку лісопаркових ландшафтів;

– дослідити естетичні властивості лісопаркових ландшафтів та визначити їх сумарну естетичну оцінку;

– обґрунтувати урбоекологічний потенціал соснових насаджень лісопаркових ландшафтів як похідну їх еколого-естетичних властивостей;

– визначити урбоекологічний потенціал соснових насаджень лісопаркових ландшафтів зеленої зони м. Києва та розробити рекомендації щодо його підвищення.

Об'єкт дослідження - cоснові насадження лісопаркових ландшафтів зеленої зони м. Києва.

Предмет дослідження - компонентна та просторово-часова структура урбоекологічного потенціалу та фітомеліоративні властивості соснових насаджень лісопаркових ландшафтів.

Методи дослідження - комплексні дослідження з використанням лісівничо-таксаційних, геоботанічних, фітоіндикаційних, ґрунтознавчих, математико-статистичних, лабораторно-аналітичних, соціологічних, загальнонаукових методів.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні положення роботи, які визначають сутність наукової новизни здійснених досліджень, полягають у наступному:

вперше:

- обґрунтовано показник урбоекологічного потенціалу соснових насаджень зеленої зони м. Києва на основі вивчення їх екологічних та естетичних властивостей;

- запропоновано функціональне зонування зеленої зони м. Києва з урахуванням показника урбоекологічного потенціалу, а також систему урбоекологічного моніторингу;

вивчено низку фітомеліоративних, екологічних і естетичних особливостей соснових насаджень різних вікових груп;

проаналізовано фізичні і фізико-хімічні властивості ґрунтового покриву, проведено вивчення його мікробіологічних властивостей та визначено закономірності і взаємозв'язки між показниками ґрунту та іншими екологічними параметрами лісового біогеоценозу;

здійснено фітоіндикаційне дослідження екологічних режимів соснових на-саджень в умовах лісопаркових ландшафтів;

проведено оцінку естетичних властивостей соснових насаджень лісопаркових ландшафтів на основі поєднання лісівничо-фітоценотичних та соціологічних методів.

Практичне значення одержаних результатів. Широке застосування у практиці ведення лісопаркового господарства набуває показник урбоекологічного потенціалу, методику визначення якого розроблено автором. Розроблена система урбоекологічного моніторингу може використовуватись у складі існуючої системи моніторингу зеленої зони м. Києва. Наукові розробки дисертанта реалізовані у науково-методичних рекомендаціях “Теоретичні і технологічні основи оптимізації системи захисних лісових насаджень”, затверджених проблемною вченою радою Науково-дослідного інституту лісівництва та декоративного садівництва Національного аграрного університету (протокол № 8 від 9.10.2008). Результати дисертаційних досліджень впроваджено у Дарницькому лісопарковому господарстві КО „Київзеленбуд” (акт впровадження від 11.12.2008).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана особисто здобувачем і є завершеним дослідженням. Автором проведено літературний пошук, опрацьовано методики, виконано переважну більшість польових і лабораторних досліджень. Здійснено математико-статистичну обробку польових матеріалів та аналіз одержаних результатів, проведено моделювання залежності урбоекологічного потенціалу від основних лісівничо-таксаційних показників. Сформульовані в дисертації наукові положення, висновки і пропозиції належать особисто авторові та є його науковим доробком. Опрацьовано рекомендації з методики визначення урбоекологічного потенціалу соснових насаджень лісопаркових ландшафтів зеленої зони м. Києва.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень та основні положення роботи оприлюднені на конференціях: науково-педагогічних працівників, наукових співробітників та аспірантів НАУ (Київ, 2006, 2007, 2008); міжнародних науково-практичних конференціях “Лісівництво України в контексті світових тенденцій розвитку лісового господарства” (Львів, 2006) і “Сталий розвиток лісового господарства в контексті реалізації Кіотського протоколу в країнах Центральної та Східної Європи” (Київ, 2008).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 наукових робіт, з яких: 5 статей у збірниках наукових праць; матеріалів і тез конференцій - 2; патент на винахід; науково-методичні рекомендації.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків, рекомендацій виробництву, дев`яти додатків, списку використаних джерел. Бібліографічний список містить 227 джерел, з них 5 -іноземних авторів. Загальний обсяг роботи - 226 сторінок комп`ютерного тексту, з яких 42 сторінки - додатки. Робота включає 47 таблиць, 29 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. Історичні аспекти проблематики досліджень. Зелена зона міста являє собою єдину комплексну систему взаємопов'язаних елементів ландшафту міста і прилеглого району, яка забезпечує комплексне вирішення питань озеленення й оновлення території, охорони природи і рекреації і направлена на поліпшення умов праці, побуту й відпочинку населення (Кучерявый В.А., 1981). Лісопарковий пояс, що оточує територію міської забудови, становить частину зеленої зони.

Міське населення в давні і середньовічні часи мало безпосередній зв'язок з природними ландшафтами передмість, враховуючи незначні розміри міст, і не потребувало спеціального озеленення територій. Створювати сади в Київській Русі першими почали в XI ст. У цей час ліси займали більшу частину м. Києва і нестачі в озеленених територіях чи лісових ресурсах не відчувалося.

Розвиток міст, а відповідно і їх озеленення, як невід'ємна складова, тісно пов'язана з процесом урбанізації. Площа лісів поступово скорочувалась, і вже у ХХ ст. темпи зеленого будівництва в усіх країнах світу значно відставали від темпів зростання міст, а забезпеченість населення зеленими насадженнями в найбільших містах Європи знаходилась на рівні 6-7,5 м²·(люд)^-1.

У другій половині XX - на початку ХXI ст. виникають передумови для запровадження комплексної системи озеленення, створення лісопарків. Науковим підґрунтям цього процесу стають фундаментальні праці у таких споріднених науках, як: лісівництво - Г.Ф. Морозов (1931), П.С. Погребняк (1963), Д.В. Воробйов (1967), фітоценологія - В.М. Сукачьов (1964), Б.М. Міркін (1978), Т.О. Работнов (1978), ландшафтознавство - П.Г. Шищенко (1993, 1999), М.Д. Гродзинський (1993), В.Г. Атрохин (1991), фітомеліорація - В.П. Кучерявий (1991, 2003), синфітосозологія - С.Ю. Попович (2002), рекреаційне лісівництво та ін.

Забезпеченість населення міста зеленими насадженнями на 1.01.2005 р. складає 20,9 м²·(люд)^-1. Структура сучасного лісопаркового поясу м. Києва представлена територіями трьох лісопаркових господарств і займає площу 34,7 тис. га. Основу лісопарків становлять соснові і дубово-соснові ліси.

Відмічаються досить високий ступінь рекреаційного навантаження та порівняно мала площа природоохоронних територій, а також природне старіння і недостатність природного поновлення для формування нового покоління лісу.

Розділ 2. Природні умови району досліджень. Район досліджень відноситься до південної частини фізико-географічної області Київського Полісся, основу якого складають хвойно-широколисті поліські алювіально-зандрові та терасні ландшафти.

Умови рельєфу київських лісопарків переважно рівнинні. Лісові масиви охоплюють корінні плато, заплави і тераси річок.

Клімат району досліджень помірно-континентальний. Територія м. Києва та його зеленої зони достатньо зволожена, на її теренах знаходиться ряд постійних і тимчасових водотоків та водойм.

Більша частина лісопарків зеленої зони розташована у межах поширення підзолистих та дерново-підзолистих ґрунтів. Для західної частини приміської зони характерні дерново-середньо- та слабо підзолисті глинисто-піщані, для східної - піщані та пилувато-піщані ґрунти.

Лісопаркова частина зеленої зони м. Києва представлена боровими, суборевими, сугрудовими типами лісорослинних умов. Найпоширенішими рослинними асоціаціями в межах Поліської частини зеленої зони м. Києва є соснові ліси орлякові та дубово-соснові ліщинові. В структурі лісопарків виділяють природні соснові деревостани пристигаючого, стиглого і перестиглого віку та лісові культури різних років створення.

Розділ 3. Об'єкти, програма та методи досліджень. Об'єктами досліджень є соснові ліси переважно стиглого і перестиглого віку, які мають природне походження та найбільш цінні у фітосозологічному, екологічному і естетичному відношенні в найпоширеніших умовах місцезростань: свіжих суборах, борах та свіжих складних суборах. Протягом 2006-2007 рр. проведено маршрутні спостереження та закладено 18 пробних площ, з яких одна у середньовіковому насадженні, 2 - у пристигаючих, 7 - у перестиглих (ХІІІ-ХVIII класів віку), 2 - у різновікових з переважанням дерев сосни стиглого віку, 4 - у різновікових з переважанням дерев сосни перестиглого віку. Аналізуючи біологічні особливості сосни звичайної, відмічено її низьку опірну здатність до умов урбанізованого середовища і водночас невибагливість та стійкість цієї породи до природних ґрунтово-кліматичних умов, а також високі декоративні якості.

Лісівничо-таксаційні, геоботанічні і лісотипологічні дослідження проводили за загальноприйнятими методиками, а фітоіндикацію екологічних режимів та визначення комфортності середовища - з використанням методичних розробок і фітоіндикаційних таблиць Д.М. Циганова (1983). Ґрунтові розрізи описували за загальноприйнятою в ґрунтознавстві методикою, а ґрунтові зразки відбирали за допомогою ґрунтового бура (патент на корисну модель № 22065 від 10.04.2007). Фізико-хімічні та хімічні властивості ґрунтів вивчали загальноприйнятими в ґрунтознавстві методами через аналіз змішаних ґрунтових проб, взятих на різних глибинах (0-10, 10-20, 20-30 см) та, частково, по генетичних горизонтах ґрунтового профілю. Аналізували наступні показники: рН водної та сольової витяжки, гідролітична кислотність, сума ввібраних основ, вміст гумусу, азот амонійний, азот нітратний, вміст калію і фосфору.

Мікробіологічну активність визначали за допомогою методу аплікацій (Мишустин Е.Н., 1978) закладанням целюлози строком на 10 днів на глибини 0-10, 10-20 і 20-30 см у п'ятикратній повторності на кожній пробній площі.

Опрацьовано методику визначення урбоекологічного потенціалу, який з математичної точки зору є сукупністю еколого-естетичних властивостей екосистеми по відношенню до максимально можливого для даних умов значення показників, які характеризують згадані властивості, і виражається формулою 1:

УЕП = (КЕО + СЕО) / 2 , (1)

де

УЕП - урбоекологічний потенціал, %;

КЕО - комплексна екологічна оцінка (екологічний потенціал), %;

СЕО - сумарна естетична оцінка (рекреаційно-естетичний потенціал), %.

Зауважимо, що стовідсотковий УЕП можливий лише для деякого ідеалізованого природного об'єкта, який має максимальні значення всіх показників, що забезпечують екологічний та рекреаційно-естетичний потенціал.

Комплексна екологічна оцінка інтегрує лісівничі, геоботанічні, фітосозологічні, фітоіндикаційні та ґрунтознавчі показники і являє собою частку суми отриманих балів у відсотках за 12 провідними показниками лісового біогеоценозу від максимально можливої кількості балів (кожен показник визначається за 4-бальною шкалою).

Сумарна естетична оцінка поєднує в собі дві оцінки, які отримані різними методами: на основі таксаційно-фітоценотичних показників (Кучерявий В.П., 2003) та шляхом опитування (соціологічний метод) за фотознімками (Горб К.Н., 2000; Гродзинський М.Д., Шищенко П.Г., 1999), і становить частку суми двох отриманих оцінок від максимально можливої у відсотках.

Розділ 4. Екологічна оцінка соснових насаджень лісопаркових ландшафтів м. Києва. Фітоценоз є складовою екосистеми лісу і являє собою сукупність рослинних організмів на певній ділянці, які взаємодіють між собою та з навколишнім середовищем. Під час екологічної оцінки соснових насаджень визначено такі характеристики фітоценозу: видовий і віковий склад, вертикальна структура, проективне покриття, участь синантропної рослинності та рідкісних і зникаючих видів у складі фітоценозу тощо.

Фіторізноманіття виступає важливим критерієм фітоценотичної характеристики лісопарків зеленої зони м. Києва та являє собою різноманіття рослинних асоціацій. У результаті маршрутних спостережень було виявлено 51 рослинну асоціацію, які відносяться до субформацій соснового лісу, дубово-соснового лісу та похідного від них березово-дубово-соснового, меншою мірою - грабово-дубово-соснового лісу.

За даними матеріалів пробних площ, у трав'яному покриві виділено 166 видів рослин. Слід відмітити також і значне видове різноманіття деревного ярусу, що становить 35 видів із 15 родин. Таким чином, загальна кількість видів на пробних площах складає 201. Найбільшу кількість видів налічують родини: злакові - 24, розові - 23, гвоздикові - 12, складноцвіті - 12, бобові - 10, і губоцвіті - 9. Виділено 6 груп константності за кількістю видів, які виявлені на пробних площах: на одній пробній площі - 41,8% видів; на 2-5 - 39,8; на 6-9 - 11; на 10-13 - 4; на 14-17 - <2% видів. На всіх пробних площах зустрічаються види-едифікатори: сосна звичайна (Pinus silvesris L.), дуб звичайний (Quercus robur L.) та конвалія звичайна (Convallaria majalis L.).

У результаті досліджень визначено місцезростання двох червонокнижних видів: сон чорніючий (Pulsatilla nigricans Storck.) і лілія лісова (Lilium martagon L.). Окрім цього, визначено також 20 видів, які охороняються в межах зеленої зони м. Києва або трапляються рідко і потребують охорони.

На пробних площах виявлено 21 вид синантропної флори, в т.ч. 18 трав'яних та 3 деревних видів рослин. Найпоширенішими серед трав'янистих видів є: розрив-трава дрібноквіткова, куничник наземний, костриця овеча, перлівка поникла, кропива дводомна, чистотіл великий, нечуйвітер зонтичний. В деревному ярусі серед антропогенно поширених видів панують в основному інтродуковані: черемха пізня, горобина домашня, клен татарський. Ступінь антропогенної трансформації флори зеленої зони м. Києва становить 10,8%.

У результаті математико-статистичного аналізу встановлено взаємозв'язки між видовим різноманіттям та окремими показниками лісового біогеоценозу. Особливості впливу повноти насадження на видове різноманіття в соснових насадженнях різного класу віку відображено на рис. 1.

Рис. 1. Співвідношення видового різноманіття та повноти насадження.

Серед ґрунтових показників для видового різноманіття у пристигаючих і стиглих соснових лісах найвагомішими є вміст у ґрунті азоту, з підвищенням якого видове різноманіття зростає, а у перестиглих - це вміст калію. Виявлено обернений кореляційний зв'язок видового різноманіття і мікробіологічної активності ґрунту в перестиглих насадженнях (r=-0,71).

Зелена зона м. Києва характеризується відносно сприятливими природними умовами для успішного зростання сосни звичайної, де понад дві третини площі припадає на високопродуктивні деревостани (ІІ класу бонітету і вище). Об'єкти досліджень значно відрізняються за віком (VI-XVIII класів віку), класом бонітету (І^а-ІІІ), повнотою (0,26-0,77), запасом (183-453 м³·(га)^-1) і ступенем ураження насаджень хворобами лісу (0-48,4%). У насадженнях XIV-XVIII класів віку частка уражених дерев зростає втричі (26,1%) порівняно з насадженнями VIII-XIII класів віку (8,3%).

Узагальнені результати досліджень екологічних режимів за п'ятьма основними показниками наведено у табл. 1.

Таблиця 1. Характеристика пробних площ за екологічними режимами

Екологічний режим	Діапазон значень
	якісна оцінка	кількісна оцінка, балів
Термокліматичний	Суббореально-неморальний	8,78-7,97
Освітленість-затінення	Проміжний напіввідкритих просторів/світлих лісів - світлих лісів	3,56-4,91
Зволоженість ґрунту	Проміжні лучно-степового/сухолісолучного - сухолісолучного/вологолісолучного	10,38-12,56
Кислотність ґрунту	Проміжний кислого/слабокислого - слабокислого	5,69-7,30
Трофність ґрунту	Проміжний дуже бідного/бідного на азот - достатньо забезпеченого азотом	4,16-6,91

За результатами дослідження екологічних режимів на пробних площах встановлено наступні особливості:

- термічний режим відрізняється слабо, а відмінності викликані в першу чергу місцевими мікрокліматичними особливостями, зімкнутістю пологу насадження та густотою підліску;

- зволоженість ґрунту в пристигаючих і стиглих соснових насадженнях перебуває в оберненій кореляційній залежності з основними ґрунтовими показниками (вміст калію і амонійного азоту, рН водної і сольової витяжки);

- кислотність ґрунтів пов'язана з віковою структурою насаджень. Для пристигаючих і стиглих деревостанів цей показник є дещо меншим, ніж для перестиглих насаджень, водночас кислотність ґрунту має тісну кореляцію з пористістю ґрунту (r=0,70);

– режим забезпеченості ґрунту азотом знаходиться у прямо пропорційній залежності з мікробіологічною активністю ґрунту в перестиглих соснових лісах (r=0,91). Збільшення азоту в ґрунті активізує діяльність нітрофікуючих бактерій;

- максимум за режимом освітленості-затінення визначений для ділянки березово-черемхово-дубово-соснового лісу ліщиново-бузинового, мінімум - для дубово-соснового лісу злакового.

Комфортність середовища у соснових насадженнях визначали за двома групами екологічних режимів: за термокліматичним режимом, освітленістю-затіненістю (КС₁) і за зволоженістю, кислотністю ґрунту та вмістом у ньому азоту (КС₂). Лісові ділянки з домінуванням сосни звичайної, де КС₁ та/або КС₂ мають низькі значення (<60%), зумовлені переважно природними чинниками, а їхня кількість орієнтовно складає в межах зеленої зони м. Києва не більше 15-20%.

Досліджено водно-фізичні, фізико-хімічні та мікробіологічні властивості лісових ґрунтів. Ґрунтовий профіль дерново-середньо і слабопідзолистих ґрунтів на давньоалювіальних та водно-льодовикових відкладах легкого механічного складу (переважно глинисто-піщаних) лісопаркової частини зеленої зони утворений 4-6 генетичними горизонтами і має загальну потужність 80-160 см. Середнє значення щільності поверхневого шару ґрунту становить 1,15 г·(см³)^-1. Щільність твердої фази ґрунту змінюється від 2,31 до 2,74 г·(см³)^-1, пористість - від 42,13 до 61,51%. Середнє значення показника максимальної гігроскопічності ґрунту - 0,83%.

Кислотність ґрунту коливається в межах 4,2-5,4 рН. Із глибиною кислотність ґрунту знижується. Середня величина рН для глибини 0-10 см складає 4,68, 10-20 см - 4,82, 20-30 см - 4,99. Математико-статистична обробка даних хімічного аналізу виявила значний ступінь кореляції кислотності з іншими ґрунтовими показниками (вмістом азоту і калію), а також з показниками екологічних режимів та, в перестиглому віці - з повнотою деревостану та запасом.

Показник гумусу в ґрунтах соснових насаджень лісопарків за даними досліджень є невисоким і коливається в межах 1,33-0,39% у верхньому 10-сантиметровому шарі ґрунту. Простежується прямий зв'язок вмісту гумусу з елементами живлення (зокрема амонійним азотом і фосфором), потужністю лісової підстилки, а також деякими екологічними режимами.

Вміст амонійного азоту у верхньому 10-сантиметровому шарі ґрунту коливається у широких межах (від 1,8 до 3,87 мг·(100 г)^-1). Така велика амплітуда пояснюється легким поглинанням азоту ґрунтовим вбирним комплексом та можливим необмінним поглинанням глинистими мінералами. Вміст амонійного азоту в ґрунтах під сосновими насадженнями VIII-XIII класів віку виявився дещо вищим (2,68 мг·(100 г)^-1), ніж під перестиглими - (2,42 мг·(100 г)^-1). Високий ступінь кореляції цього показника із повнотою деревостану (r=0,74) та запасом деревини (r=0,8) вказує на лімітуючу роль азоту в ґрунті для соснових насаджень старшого віку. Аналогічною є зміна показника вмісту нітратного азоту у ґрунті: у верхньому шарі ґрунту вміст нітратного азоту коливається в межах 0,97-2,7 мг·(100 г)^-1.

Середній вміст фосфору на глибині 0-10 см складає 4,65 мг·(100 г)^-1. На глибині 10-20 см, де, як правило, розташований горизонт вимивання, вміст фосфору зменшується і становить 3,69 мг·(100 г)^-1, а на глибині 20-30 см відбувається незначне підвищення вмісту цього елемента (3,71 мг·(100 г)^-1), що зумовлено насиченістю материнських порід фосфором. Загалом вміст фосфору в материнській породі коливається від 0,79 до 6,1 мг·(100 г)^-1. Математико-статистичний аналіз виявив існування прямої залежності між вмістом фосфору у ґрунті та гумусом у пристигаючих та стиглих соснових насадженнях, та оберненої - з мікробіологічною активністю ґрунту.

Середнє значення вмісту калію на глибині 0-10 см становить 5,85 мг·(100 г)^-1. У пристигаючих і стиглих соснових насадженнях його показник складає 6,32 мг·(100 г)^-1, а в перестиглих - 5,51 мг·(100г)^-1. Нижчий вміст калію у ґрунтах насаджень старшого віку та його чітка кореляційна залежність з повнотою деревостану і запасом деревини дає підстави вважати калій, як і азот, лімітуючим фактором довговічності соснових лісів.

Мікробіологічну активність (МБА) визначали за втраченою масою целюлози у відсотках від початкової маси. Цей показник тісно пов'язаний з вмістом основних поживних речовин ґрунту (особливо азоту), гумусом і його величина дуже змінюється навіть у межах одного типу лісорослинних умов. У верхньому, найнасиченішому поживними речовинами та продуктами опаду горизонті, мікробіологічна активність найбільша і знаходиться в межах 4,3-34,9%. Середній показник МБА становить 16,0%. Максимум спостерігається у дерново-середньопідзолистих глинисто-піщаних ґрунтах під грабово-дубово-сосновим лісом XVIII класу віку, мінімальні значення МБА зафіксовано у свіжоборових умовах різновікового соснового насадження. Не менш важливий факт наявності тісних кореляційних зв'язків з усіма (крім термічного) екологічними режимами (r=0,75-0,91). Пояснити це можна тим, що у перестиглих насадженнях мікробіологічна активність ґрунту, поряд з внутрішньоґрунтовими властивостями, пов'язана також і з зовнішніми впливами.

Лісова підстилка являє собою важливу ланку кругообігу поживних елементів у лісових біогеоценозах. За результатами досліджень потужність підстилки неоднорідна в межах однієї пробної площі: від повної її відсутності до 3,5-4 см. Середнє значення товщини підстилки у пристигаючих і стиглих соснових насадженнях становить 3,0 см, а в перестиглих насадженнях - 2,9 см. Кореляційний аналіз виявив тісний прямий зв'язок потужності підстилки з вмістом гумусу в ґрунті, причому в перестиглих насадженнях цей зв'язок тісніший ніж у пристигаючих та стиглих і складає r=0,80 та r=0,69 відповідно.

Середні показники швидкості кругообігу органічної речовини, визначені з використанням показника МБА та потужності підстилки, для пристигаючих і стиглих соснових насаджень становлять 15, а для перестиглих насаджень - 25 років. Уповільнення мінералізації підстилки зумовлене в основному віком насадження, рекреаційним навантаженням, низькою гумусованістю, значною щільністю та несприятливими водно-фізичними характеристиками ґрунту.

Одержані результати покладено в основу проведення комплексної екологічної оцінки, яка поєднує в собі лісівничі, геоботанічні, фітосозологічні, фітоіндикаційні та ґрунтознавчі показники. У результаті аналізу кореляційної матриці вищезазначених характеристик обрано 12 показників, за якими проведено комплексну екологічну оцінку, а їхні шкали представлено у табл. 2.

Як показують результати досліджень, максимально можливий рівень забезпеченості за всіма екологічними показниками для біогеоценозів зеленої зони м. Києва становить 87,5% (різновікове соснове насадження VIII-X класів віку, сосновий ліс кострицево-брусницево-зеленомоховий, конвалієвий). Лісовий біогеоценоз, основу якого складає соснове насадження XVIII класу віку, що перебуває на межі розпаду, має найнижче значення показника КЕО - 54,2%.

лісопарк сосновий насадження

Таблиця 2. Шкала комплексної екологічної оцінки соснових насаджень

Показник	Характеристика показника	Оцінка для діапазону значень показника, бал
		незадовільна, 1 бал	задовільна, 2 бала	добра, 3 бала	відмінна, 4 бала
Бонітет насадження	Клас бонітету	4 і нижче	3	2	1 і вище
Санітарний стан насадження	Кількість уражених дерев, %	30	16 - 30	6 - 15	0 - 5
Видове різноманіття	Кількість видів	20 і <	21 - 30	31 - 40	41 і >
Ступінь синантропності	Частка від кількості трав'янистих видів, %	31 і >	21 - 30	11 - 20	0 - 10
Ступінь насиченості фітораритетами	Кількість видів	Відсутні (0)	1 - 3	4 - 6	7 і >
Комфортність середовища КС1	Частка від оптимуму, (за Цигановим Д.М.), %	40 і <	40,1 - 60	60,1 - 80	80,1 - 100
Комфортність середовища КС2		40 і <	40,1 - 60	60,1 - 80	80,1 - 100
Пористість ґрунту	Загальна, % (за Качинським Н.А.)	40 - 25	50 - 40, >70	55 - 50, 65 - 70	55 - 65
Обмінна кислотність ґрунту	рН сольової витяжки	3,5 і <	3,6 - 4	4,1 - 4,5	4,6 - 5
Вміст амонійного азоту в ґрунті	Кількість, мг·(100 г)-1	< 1,5	1,51 - 2,5	2,51 - 3,5	> 3,5
Вміст калію у ґрунті		4,1 - 5	5,1 - 6	6,1 - 7	7,1 і >
Швидкість розкладу підстилки за показ-ником МБА ґрунту	Строк, років	> 36, 0 - 5	31 - 35, 6 - 10	21 - 30	11 - 20

Загалом у пристигаючих і стиглих насадженнях середній показник КЕО складає 77,9%, а в перестиглих - 69,4%.

Розділ 5. Естетична оцінка соснових насаджень лісопаркових ландшафтів. Лісопарки зеленої зони м. Києва є основним об'єктом рекреації не тільки киян, а й жителів прилеглих населених пунктів, гостей столиці, тому естетична оцінка соснових насаджень вважається однією з важливих складових урбоекологічного потенціалу лісопаркових ландшафтів у цілому.

Оцінювання соснових насаджень лісопаркових ландшафтів з використанням таксаційно-фітоценотичної шкали (Кучерявий В.П., 2003) охоплює всі складові лісопаркового ландшафту від деревостану до ґрунтових показників і рельєфу. Найвищу естетичну цінність мають фітоценози, представлені асоціацією дубово-соснового лісу орляково-злаково-конвалієвий. Переважна більшість досліджених фітоценозів (16 пробних площ) за естетичною оцінкою належать до другого класу естетичної цінності, тобто їх сумарна оцінка коливається в межах від 2,05 до 2,45. У середньому фітоценози лісопаркових ландшафтів оцінено в 2,29 балів.

Для пристигаючих і стиглих соснових насаджень середнє значення показника естетичної цінності складає 2,22, тоді як для перестиглих насаджень цей показник становить 2,37 балів. Отримані результати в основному базуються на структурі лісостанів зазначених вікових груп. Зі зменшенням повноти в перестиглому віці формується напіввідкритий тип ландшафту: чіткіше виділяється другий ярус деревостану, що складений переважно листяними породами, дещо яскравіше виглядає підлісок, наповнюється видове різноманіття трав'яного покриву та чагарникового ярусу. Підвищення естетичної цінності лісового ландшафту відбувається завдяки збільшенню глибини перспективи і кута огляду.

Естетична оцінка насадження проведена також з використанням соціологічного методу. Результати естетичної оцінки наведено у табл. 3.

Таблиця 3. Соціологічна естетична оцінка соснових насаджень лісопаркових ландшафтів

Номер пробної площі	Середня на одного респондента оцінка естетичних властивостей (бал 0 - 3)	Середня на одного респондента оцінка відчуттів (бал 0 - 3)	Загальна естетична оцінка, бал
	Загад-ковість	Мальов-ничість	Гармоній-ність	відсутність страху, тривоги	заспокоєння, розслаблення	душевного підйому, натхнення
1	1,32	1,53	1,46	2,56	1,39	1,37	1,60
2	1,45	1,75	1,77	2,54	1,55	1,60	1,78
3	1,61	1,65	1,63	2,43	1,30	1,40	1,67
4	1,27	1,34	1,40	2,27	1,11	1,19	1,43
5	1,35	1,74	1,75	2,52	1,50	1,36	1,70
6	1,45	1,61	1,47	2,24	1,26	1,22	1,54
7	1,41	1,71	1,77	2,36	1,27	1,42	1,66
8	1,55	1,59	1,67	2,29	1,32	1,32	1,63
9	1,42	1,62	1,73	2,39	1,51	1,45	1,69
10	1,35	1,75	1,92	2,50	1,38	1,44	1,72
11	1,55	1,70	1,80	2,36	1,44	1,53	1,73
12	1,12	1,66	1,73	2,56	1,53	1,45	1,67
13	1,65	1,73	1,88	2,29	1,32	1,41	1,71
14	1,53	1,85	1,81	2,46	1,69	1,62	1,83
15	1,27	1,46	1,54	2,31	1,33	1,42	1,56
16	1,64	1,78	1,59	2,37	1,45	1,55	1,73
17	1,31	1,78	1,83	2,36	1,43	1,34	1,67
18	1,27	1,53	1,59	2,42	1,28	1,29	1,57
Середнє значення	1,42	1,65	1,69	2,40	1,39	1,41	1,66

За результатами цієї оцінки середнє значення для лісових біогеоценозів із домінуванням сосни звичайної в межах зеленої зони складає 1,66. Зважаючи на те, що максимально можливий бал згідно з використаною системою оцінювання сягає 3, звідси отримані значення показника є досить низькими для лісопаркових ландшафтів. Слід відмітити також незначні коливання між максимальним (1,83) та мінімальним (1,43) значеннями. Таким чином, очевидною, на думку киян, є необхідність підвищення естетичної привабливості лісових ландшафтів, їх урізноманітнення. Найвищим балом оцінено сосновий ліс куничниково-кострицевий у комплексі з тонконогово-віхалковим та конвалієвим, найнижчим - низькоповнотне соснове насадження XVIII класу віку. Як свідчать отримані дані, естетична привабливість лісових ділянок визначається не стільки таксаційними параметрами, скільки індивідуальними особливостями насадження, тобто гармонійним поєднанням всіх його компонентів. Естетичну цінність лісопаркових ландшафтів рекомендується підвищувати наступними заходами: регулюванням густоти підліску; своєчасним проведенням санітарних рубок з видаленням сухостою та уражених дерев; відновленням живого надґрунтового покриву та введенням до його складу декоративних рослин; реконструкцією насаджень з низькоповнотними деревостанами (нижче 0,35), де відбулося розбалансування структури соснових насаджень та втрачено не тільки екологічну стійкість, а й естетичну привабливість; проведенням ландшафтних рубок; сприянням природному поновленню з метою формуванням природних різновікових фітоценозів та ін.

Розділ 6. Урбоекологічний потенціал соснових насаджень лісопаркових ландшафтів м. Києва. Поняття урбоекологічного потенціалу тісно пов'язане з визначенням біотичного та екологічного потенціалів. Наприклад, М. А. Голубець (2003) обґрунтовує поняття екологічного потенціалу як сукупність речовинно-енергетичних ресурсів і властивостей екосистеми, що забезпечують її максимально можливі структурно-функціональні параметри (енергетичні, організаційні, біогеохімічні, водотрансформаційні, середовищні) і корисні функції (захисні, продукційні, рекреаційні, редукційні, ресурсні, естетичні), які можуть бути використані людиною.

Урбоекологічний потенціал соснових насаджень лісопаркових ландшафтів - це сукупність еколого-естетичних властивостей соснових насаджень лісопаркових ландшафтів, які сформувалися в умовах урбогенного середовища та використовуються або можуть бути використані людиною для задоволення біологічних і соціальних потреб (підтримання фізичного і психічного здоров'я, забезпечення пізнавальних та етико-естетичних потреб тощо). Ведення господарства на науковій основі, зміни в структурі потенціалу антропогенних і природних факторів на користь останніх, можуть підвищити урбоекологічний потенціал. І навпаки, посилення впливу антропогенного чинника та нераціональне, екологічно необґрунтоване господарювання знижує урбоекологічний потенціал екосистем.

Ґрунтуючись на викладених теоретико-методологічних положеннях, урбоекологічний потенціал можна представити як середнє арифметичне між комплексною екологічною оцінкою та сумарною естетичною оцінками (формула 1).

Отримані дані свідчать, що середнє значення УЕП становить 69,7%, а це майже на третину нижче від теоретично максимального значення. Амплітуда коливання УЕП також є великою і досягає 18,7%.

Найбільша кількість лісопаркових ландшафтів із домінуванням сосни звичайної має урбоекологічний потенціал від 70,1 до 75,0%. Для цих соснових насаджень характерні високі екологічні показники та середні значення за показниками рекреаційно-естетичного потенціалу. Загалом виділено 4 категорії лісопаркових насаджень за показником урбоекологічного потенціалу: відносно високий УЕП >75,0%, достатній - 70,1-75,0%, знижений - 65,1-70,0% та незадовільний УЕП - <65,0%. Розрахунки УЕП представлено у табл. 4.

Виявлено значні відмінності урбоекологічного потенціалу з віком. У пристигаючих і стиглих насадженнях середнє значення показника урбоекологічного потенціалу знаходиться на рівні 71,2%, тоді як у перестиглих насадженнях цей показник нижчий - 68,3%.

Таблиця 4. Урбоекологічний потенціал соснових насаджень зеленої зони м. Києва

Номер пробної площі	Склад насадження	Вік, років	Бо-ні-тет	ТЛУ	Пов- нота	Комплексна екологічна оцінка, %	Сумарна естетична оцінка, %	Урбоекологічний потенціал, %
1	10Сз+Дз	168	1	В2	0,33	66,7	67,2	66,9
2	10Сз+Дз	168	1	В2	0,31	68,8	70,2	69,5
3	10Сз+Дз	178	2	С2	0,54	54,2	62,3	58,3
4	10Сз	178	1а	В2	0,26	68,8	64,3	66,5
5	10 Сз	148	2	В2	0,50	64,6	66,5	65,5
6	10Сз+Дз	148	2	В2	0,53	66,7	65,0	65,8
7	9Сз1Дз+Бп	98	1	В2	0,66	75,0	65,8	70,4
8	10Сз+Дз+Бп	118	2	С2	0,40	60,4	59,3	59,9
9	8Сз2Дз	56	1а	В1-2	0,49	75,0	66,3	70,7
10	10Сз+Дз	118	1а	В3	0,69	83,3	64,3	73,8
11	10Сз+Дз	138	1	В2	0,68	83,3	70,5	76,9
12	10Сз+Дз	148	1	В2	0,56	81,3	68,3	74,8
13	8Сз2Дз	88	1	В3	0,77	79,2	64,2	71,7
14	10Сз(158)+Бп	158	3	В2	0,45	70,8	69,8	70,3
15	9Сз(93)1Сз(73)	93	2	В2	0,67	87,5	66,5	77,0
16	7Сз(78)3Сз(118)	78	2	А2	0,46	75,0	64,5	69,8
17	10Сз	128	2	В2	0,60	81,3	67,2	74,2
18	10Сз	128	2	С2	0,64	81,3	64,3	72,8
Середнє значення	73,5	65,9	69,7

Моделювання динаміки урбоекологічного потенціалу з віком насадження дозволило отримати математичну залежність зі значенням коефіцієнта кореляції r=0,56 (формула 2):

y = -0,9749 •10 ^-3• x² + 0,1849x + 64,45 (2)

Модель 2 описує динаміку УЕП соснових насаджень VIII?XVIII класів віку, які зростають у свіжих суборевих умовах. Тому для досліджуваного регіону мінімально можливе значення УЕП спостерігатиметься у віці 200 років, максимальне - у 90-100 років (рис. 2).

Урбоекологічний потенціал є показником, на основі якого доцільно обґрунтовувати й розробляти комплексні заходи щодо підвищення екологічної стійкості та естетичної привабливості лісопаркових ландшафтів, а також здійснювати функціональне зонування території і впроваджувати моніторинг.

Всі заходи щодо підвищення і оптимізації урбоекологічного потенціалу можна поділити на чотири групи: організаційні, лісівничі, агротехнічні та еколого-просвітницькі.

Серед організаційних заходів насамперед слід виділити зонування території та створення системи урбоекологічного моніторингу. Зонування території кожного лісництва проводиться індивідуально, відповідно до конкретних природно-історичних і господарсько-рекреаційних умов, обов'язково з урахуванням місцезростання цінних лісових видів та рослинних угруповань, пралісових ділянок. Функціональне зонування території вимагає підтримання наступних величин УЕП: зона активної рекреації - в межах 1-2 класів пішохідної доступності (не менше 70%); зона пасивної рекреації - в межах 3-4 класів пішохідної доступності (не менше 65%); заповідна зона (не менше 70%).

Рис. 2. Зміна урбоекологічного потенціалу з віком.

Для підтримання належного рівня урбоекологічного потенціалу, своєчасного реагування на його зміни та прийняття відповідних управлінських рішень необхідно створити систему моніторингу. На основі використання схеми агролісомеліоративного моніторингу (Юхновський В.Ю., 2002) розроблено принципову схему комплексного урбоекологічного моніторингу.

Режимні спостереження для виконання поставлених задач моніторингу мають проводитися за всіма екологічними й естетичними показниками, які входять до складу урбоекологічного потенціалу та з періодичністю, що визначається ступенем їх мінливості в динаміці.

Необхідною умовою підтримання високого урбоекологічного потенціалу насаджень лісопаркових ландшафтів є також високий рівень моральної та екологічної культури всіх лісокористувачів.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичні узагальнення та аналіз експериментальних даних щодо екологічних і естетичних властивостей соснових насаджень лісопаркових ландшафтів зеленої зони м. Києва. Досліджено лісівничо-таксаційні параметри соснових насаджень, флористичні, фітоіндикаційні характеристики лісових біогеоценозів, фізичні, фізико-хімічні, мікробіологічні властивості лісових ґрунтів та виявлено низку фітомеліоративних особливостей, що знайшли своє відображення в показнику урбоекологічного потенціалу. Обґрунтовано шляхи практичного застосування показника урбоекологічного потенціалу соснових насаджень для оптимізації ведення лісопаркового господарства, а саме функціонального зонування території лісопарків та здійснення моніторингових спостережень.

Результати досліджень за темою дисертаційної роботи дають підстави для наступних узагальнень:

1. Історичні етапи формування зеленої зони тісно пов'язані з процесами суспільного розвитку та урбанізацією. Основним фактором погіршення екологічного стану соснових насаджень зеленої зони м. Києва є антропогенний (в тому числі рекреаційний), що вимагає розробки нових підходів і методів господарювання та широке їх впровадження у практику лісопаркового господарства.

2. У лісопаркових ландшафтах зеленої зони зростає 35 деревних і 166 трав'янистих видів рослин. Відмічено зменшення видового багатства та зміну флори. Види флори 1-ї і 2-ї груп константності складають разом 81,6% списку видів, виявлених на дослідних об`єктах.

3. Аналіз екологічних режимів соснових лісів дозволив обчислити показники комфортності умов середовища для зростання сосни звичайної в лісопарках зеленої зони м. Києва. Середнє значення за освітленістю і терморежимом становить 81,1%, а за екорежимом ґрунту (зволоження, кислотність, забезпеченість азотом) - 76,6%, що свідчить про сприятливі екологічні умови. Лісові ділянки з домінуванням сосни звичайної, де показники комфортності набувають значень менше 60%, складають 15-20%.

4. За результатами кореляційного аналізу виявлено взаємозв'язки між водно-фізичними, фізико-хімічними, мікробіологічними показниками ґрунту та лісівничими характеристиками біогеоценозу (повнота насадження, надґрунтовий покрив, видове різноманіття і т. п.) за віковою структурою насаджень. Встановлено тісніший кореляційний зв`язок (r=0,55-0,73) фізичних властивостей ґрунту (щільність, пористість) з хімічними показниками ґрунту (вміст азоту, калію, рН) та екологічними режимами в пристигаючих і стиглих соснових насадженнях порівняно з насадженнями XIV-XVIII класів віку. Найістотніше впливає на решту ґрунтових і біогеоценотичних показників вміст азоту у ґрунті, а у перестиглих насадженнях він також суттєво впливає на повноту та запас насадження. В перестиглих насадженнях кислотність ґрунту вища ніж у пристигаючих і стиглих, а її величина має тісний кореляційний зв'язок з повнотою деревостану. Мікробіологічна активність ґрунту (як і вміст гумусу) вища в насадженнях VIII-XIII класів віку та корелює із запасом соснового насадження (r=0,53). Інтенсивне рекреаційне навантаження та внутрішні (переважно вікові) зміни в лісових біогеоценозах можуть уповільнювати, а в окремих випадках і прискорювати, кругообіг речовин, впливаючи на мікробіологічну активність ґрунту та мінералізацію лісової підстилки.

7. За результатами комплексної екологічної оцінки лісових соснових біогеоценозів пристигаючого, стиглого та перестиглого віку виявлено зменшення показника КЕО в насадженнях XIV-XVIII класів віку порівняно із пристигаючими і стиглими насадженнями. Відмічено високий показник КЕО (>80%) на більш ніж 30% досліджених об'єктів, 20-30% мають достатній рівень КЕО для виконання екологічних функцій, стільки ж потребують спеціальних лісівничих заходів для підвищення КЕО, і лише в 5% випадків необхідною є реконструкція насаджень.

8. Середнє значення забезпеченості естетичною цінністю лісових біогеоценозів з домінуванням сосни звичайної в межах зеленої зони м. Києва досить низьке - 65,9%. Максимальне значення показника, отримане для дубово-соснового лісу орляково-конвалієво-злакового, становить 70,5%, а мінімальне - 59,3% виявлено для березово-черемхово-дубово-соснового лісу ліщиново-бузинового.

9. Дефініцію урбоекологічного потенціалу соснових насаджень лісопаркових ландшафтів необхідно трактувати як сукупність еколого-естетичних властивостей соснових насаджень лісопаркових ландшафтів, які сформувалися в умовах урбогенного середовища та використовуються або можуть бути використані людиною для задоволення біологічних і соціальних потреб (підтримання фізичного й психічного стану, забезпечення пізнавальної та етико-естетичної функції тощо). Величина урбоекологічного потенціалу соснових насаджень лісопаркових ландшафтів коливається в межах від 77,0% до 58,3%. Найвищий урбоекологічний потенціал визначено для ділянки пристигаючого соснового лісу кострицево-брусницево-зеленомохового, найнижчий - для перестиглого грабово-дубово-соснового лісу орляково-яглицево-підмаренникового та антропогенно зміненого березово-дубово-соснового лісу кропивово-розривтравового. Виявлено вікові особливості в структурі урбоекологічного потенціалу, зокрема значне переважання екологічного потенціалу над рекреаційно-естетичним у пристигаючих і стиглих насадженнях та, в більшості випадків, переважання рекреаційно-естетичного - у перестиглих насадженнях. Зміна урбоекологічного потенціалу з віком описується параболою другого порядку з коефіцієнтом кореляції r=0,56.

10. Для підвищення ефективності ведення лісопаркового господарства необхідним є врахування урбоекологічного потенціалу соснових насаджень лісопаркових ландшафтів, зокрема для функціонального зонування території в заповідній зоні та зоні активної рекреації - не менше 70% (з обов`язковим переважанням у структурі урбоекологічного потенціалу екологічних показників), а для зони пасивної рекреації - не менше 65%.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. Рекомендується організувати стаціонарні пункти спостережень в системі урбоекологічного моніторингу в пристигаючих і стиглих соснових насадженнях, які мають високий урбоекологічний потенціал в зоні пасивної рекреації.

2. Доцільно організувати екологічні стежки для просвітницької діяльності та збереження цінних видів у пристигаючих і стиглих соснових насадженнях лісопаркових ландшафтів, які характеризуються високим урбоекологічним потенціалом і знаходяться в зоні активної рекреації.

3. Необхідно проводити заходи з оптимізації екорежимів, сприяти поновленню живого надґрунтового покриву та регулювати рекреаційні навантаження у соснових насадженнях складносуборевих умов з низьким урбоекологічним потенціалом.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гаркава О. М. Зелена зона Києва: історичний аналіз та перспективи розвитку / О. М. Гаркава // Науковий вісник НАУ. - 2006. - Вип. 96. - С. 269-276.

2. Гаркава О. М. Екологічна роль та стан піднаметових компонентів зелених насаджень Дарницького ЛПГ / О. М. Гаркава // Науковий вісник НАУ. - 2007. - Вип. 106. - С. 73-77.

3. Гаркава О. М. Оцінка фітомеліоративних властивостей соснових насаджень зеленої зони м. Києва / О. М. Гаркава // Науковий вісник НАУ. - 2007. - Вип. 13. - С. 50-56.

4. Гаркава О. М. Еколого-естетична характеристика стиглих і перестиглих соснових насаджень зеленої зони Києва / О. М. Гаркава // Лісове господарство, лісова, паперова і деревообробна промисл...