Морфо-біологічні особливості помісей від схрещування баранів м’ясної породи олібс з м’ясо-вовновими матками дніпропетровської селекції у типі корідель

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. На сучасному етапі перед вівчарством винятково гостро стоїть питання про створення конкурентоспроможної галузі, яка може ефективно розвиватися за умов ринкової економіки.

У наш час економічну ефективність вівчарства забезпечує виробництво м'яса-баранини і особливо ягнятини - продукції, яка найбільш користується попитом. Це підтверджено досвідом розвинених країн світу, зокрема США, Англії, Франції, Іспанії, Китаю, Нової Зеландії та ін., в яких овець використовують переважно для отримання м'яса, а не вовни, оскільки прибутки від баранини становлять значну частину загальних прибутків у вівчарстві. Переорієнтування галузі на м'ясний напрям потребує спеціалізованих м'ясних порід овець, яких в Україні поки що немає, тому створення їх є невідкладним завданням вітчизняного вівчарства. Практикою світового розведення овець доведено, що основним методом створення порід м'ясного напряму, як правило, є схрещування маток місцевої селекції з баранами кращих м'ясних порід світового генофонду. Адаптація таких порід до умов України шляхом чистопородного розведення мало перспективна. Про це свідчить майже сторічний досвід їх невдалого розведення у нашій країні, коли серед завезених англійських м'ясних порід спостерігалася масова захворюваність, висока смертність, поганий розвиток тварин, низька їх продуктивність та відтворна здатність. Враховуючи сучасні світові тенденції розвитку м'ясного вівчарства, як основного чинника його конкурентоспроможності, актуальним напрямом селекційної роботи у центральних районах України є створення скороспілого м'ясного типу овець, адаптованого до конкретних екологічних і технологічних умов регіону розведення, шляхом схрещування місцевих маток з баранами м'ясних порід шароле, тексель і олібс (Шуваєв В. Т., 2003).

Зважаючи на це, на Дніпропетровщині розпочата робота з виведення української м'ясної породи овець шляхом схрещування місцевих маток з баранами м'ясних порід шароле, тексель і олібс, завезених у 2002 р. з Канади у ТОВ «Шаролезька вівця». У цьому господарстві встановлено позитивний вплив використання баранів м'ясної породи олібс на матках дніпропетровського типу асканійської м'ясо-вовнової породи, який був тут виведений багатопородним схрещуванням асканійських тонкорунних маток з баранами порід лінкольн, ромні-марш, північнокавказька, гірський корідель, російська довгововнова, харківські кросбреди і новозеландський корідель.

Для виведення регіонального скороспілого м'ясного типу овець доцільним є проведення досліджень зі схрещування баранів м'ясної породи олібс з місцевими матками інших генотипів дніпропетровської селекції, у тому числі у типі корідель, які виведені у ДПДГ «Руно» шляхом відтворного схрещування маток асканійської тонкорунної породи з баранами порід новозеландський корідель, маничської і асканійськими кросбредами. На сьогодні виключно у племзаводі «Руно» зосереджено племінне поголів'я цього внутрішньозаводського типу, тварини якого мають достатньо високі показники вовнової продуктивності, але поступаються кращим породам за м'ясною скороспілістю. Тому економічно не виправдано використання їх у молодому віці для отримання якісної баранини. У зв'язку з цим виникає необхідність усунення цього недоліку овець місцевої селекції шляхом використання генетичного потенціалу скороспілої м'ясної породи олібс.

Виходячи з цих передумов, актуальним є проведення експериментальних досліджень, спрямованих на вивчення морфо-біологічних і продуктивних особливостей помісей від схрещування баранів м'ясної породи олібс з м'ясо-вовновими матками дніпропетровської селекції у типі корідель.

Мета і задачі досліджень. Метою роботи було вивчення впливу схрещування м'ясних баранів олібс і м'ясо-вовнових маток дніпропетровської селекції у типі корідель на морфо-біологічні показники помісей першого покоління та з'ясування можливості раннього прогнозування їхньої продуктивності залежно від тривалості ембріонального періоду їх розвитку.

Для реалізації мети були поставлені завдання:

· дослідити ознаки раннього онтогенезу - вплив тривалості ембріонального періоду на інтенсивність росту ягнят у підсисний період;

· вивчити у порівняльному аспекті відмінні особливості росту і розвитку помісного молодняка і покоління у різні вікові періоди;

· встановити особливості динаміки соматометричних показників помісей;

· визначити відгодівельні і забійні якості піддослідного молодняка;

· проаналізувати рівень м'ясної та вовнової продуктивності молодняка різного походження;

· вивчити особливості гісто-морфологічної будови шкіри і м'язів овець різних генотипів;

· провести аналіз гематологічних показників чистопородного і помісного молодняка у різні вікові періоди;

· виявити взаємозв'язок поміж основними селекційними ознаками у піддослідних овець;

· з'ясувати економічну ефективність розведення напівкровного за олібсами потомства.

1. Матеріал і методика досліджень

Науково-виробничі досліди з вивчення ефективності використання м'ясних баранів олібс на м'ясо-вовнових матках дніпропетровської селекції у типі корідель проведені у державному підприємстві дослідному господарстві Інституту тваринництва центральних районів УААН «Руно» Криничанського району Дніпропетровської області у період з 2004 по 2007 рік, лабораторні дослідження - у лабораторіях біотехнологічного факультету Дніпропетровського державного аграрного університету.

Для проведення науково-виробничого досліду у 2004 р. із маток дніпропетровської селекції у типі корідель було сформовано дві групи-аналоги по 200 гол. - дослідна і контрольна. Запліднення проведено методом штучного осіменіння: маток дослідної групи спермою баранів олібс, контрольної - баранів дніпропетровської селекції у типі корідель.

Умови утримання і рівень годівлі піддослідних овець були ідентичними. У стійловий період поживність добового раціону складала для дорослих овець 1,9, для молодняка - 1,1 кг корм. од. і перетравного протеїну відповідно 170,3 і 151,4 г.

Відтворну здатність маток оцінювали за заплідненістю і плодючістю. Збереженість молодняка визначали у 4- і 12-місячному віці. При народженні у ягнят ураховували тривалість ембріогенезу, тип народження, стать, живу масу, брали проміри статей тіла. Молочність маток визначали за приростом живої маси ягнят від народження до 20-добового віку. Контроль за ростом та розвитком молодняка різних генотипів проводили шляхом індивідуального зважування та вимірювання у 2, 4, 6, 8 і 12 місяців.

Оплату корму приростом живої маси визначали шляхом контрольної відгодівлі по 20 баранчиків з кожної групи з 4- до 6-місячного віку. М'ясну продуктивність, морфологічний склад туш та хімічний склад м'яса вивчали при контрольних забоях баранчиків по 3 гол. з кожної групи у 6, 8 і 12 місяців У ці ж вікові періоди проводили гістологічні дослідження товщини м'язових волокон найдовшого м'яза спини.

Вовнову продуктивність піддослідних ярок оцінювали за результатами бонітування згідно Інструкції з бонітування овець і при стриженні за настригом немитої вовни шляхом індивідуального зважування рун, виходу митої вовни - за відсотковим відношенням маси митої до немитої вовни. Фізико-технологічні якості вовни (природну і дійсну довжину, товщину, звивистість, міцність, густоту вовни) визначали за методиками ВІТ (1985) у лабораторії кафедри технології виробництва продукції тваринництва Дніпропетровського державного аграрного університету. Вміст вовнового жиру визначали екстрагуванням зразків у апараті Сокслета, солей поту - відстоюванням зразків знежиреної вовни у дистильованій воді.

Гістологічну будову шкіри вивчали за методиками Н.А. Диамидовой, Е.П. Панфиловой і Е.С. Суслиной (1961) і Г.Д. Каци (2001) на зразках, одержаних при біопсії у п'яти тварин з кожної групи. Гематологічні показники досліджували за загальноприйнятими методиками у пробах крові, взятих у молодняка у 20 діб, 6 і 12 місяців.

Економічну ефективність розведення овець різних генотипів визначали зіставленням витрат на їх утримання до 8- і 12-місячного віку та реалізаційної вартості продукції.

Цифрові дані результатів досліджень опрацьовані методом варіаційної статистики за Н.А. Плохинским (1969) і Є.К. Меркурьевой (1983) за допомогою персонального комп'ютера ІВМ РС за комплексними програмами математичних і статистичних розрахунків Statistic, Microsoft Excel.

2. Результати досліджень

Відтворна здатність маток. Аналіз результатів ягніння маток дослідної і контрольної груп доводить, що використання баранів м'ясної породи олібс на матках дніпропетровської селекції у типі корідель позитивно вплинуло на їх відтворну здатність. Так, заплідненість маток контрольної групи досягла 93,0, дослідної - 96,5 %, що на 3,5 % більше. Плодючість маток дослідної групи становила 129,1, контрольної - 126,2 % або менше на 2,9 %. У маток дослідної групи серед новонароджених ягнят було 53,7 % баранчиків і 46,3 % ярочок, їх співвідношення становило 1,16 : 1. У маток контрольної групи баранчиків народилося 44,6, ярочок 55,4 %, їх співвідношення - 0,81 : 1.

Ріст і розвиток молодняка з різним строком ембріогенезу. Вплив тривалості ембріогенезу на ріст і розвиток у постембріональний період помісей І покоління, одержаних від схрещування м'ясних баранів олібс з м'ясо-вовновими матками дніпропетровської селекції у типі корідель, нами досліджено вперше.

Внутрішньоутробний період розвитку ягнят у наших дослідженнях становив 144 - 155 діб. Для визначення впливу тривалості ембріогенезу на подальший ріст і розвиток молодняка різного походження у дослідній і контрольній групах були враховані ягнята з коротким строком ембріогенезу - 144 - 147 діб, з середнім - 148 - 151 доба і подовженим - 152 - 155 діб.

Серед помісних двійнят на 13,3 % було більше ягнят з коротким внутрішньоутробним періодом, ніж серед одинаків. Із середнім строком було більше на 10,0 % серед одинаків, а з подовженим - на 3,3 % менше. Разом серед помісних одинаків і двійнят 33,3 % мали короткий термін утробного періоду, який у середньому становив 145,7 діб. Із середнім терміном у 149,4 доби було 38,3 % ягнят, з подовженим у 152,6 доби - 28,4 %, тобто різниця за чисельністю підгруп у помісних ягнят становила 5,0 - 9,9 %. Серед одинаків і двійнят контрольної групи розподіл за строками ембріогенезу був таким: із коротким строком тривалістю 145,9 доби було 20,0 % ягнят, із середнім у 150,2 доби - 36,7, з подовженим у 153,5 доби - 43,3 % (Р>0,99). Середній строк ембріогенезу у групі помісних баранчиків становив 149,1 доби, а у чистопородних - 150,8 доби, різниця була у 1,7 доби (Р>0,99).

Жива маса новонароджених ягнят мала відмінності у залежності від строку ембріогенезу, типу народження і породності. У помісних одинаків і двійнят жива маса при народженні у ягнят з коротким ембріогенезом була на 6,21 % менше, а з подовженим - на 1,57 % більше, ніж у середньому по дослідній групі, незалежно від типу народження. Відмінності за живою масою при народженні були й між одинаками і двійнятами з однаковим строком внутрішньоутробного розвитку. Ця різниця у ягнят з коротким періодом ембріогенезу становила 22,49 %, із середнім - 23,35 %, з подовженим - 23,62 %, на користь одинаків.

Відносні прирости за підсисний період були вище у помісей з коротким строком ембріогенезу на 2,8 - 3,3 абсолютних відсотка.

Для ранньої оцінки напівкровного потомства баранів олібс нами вперше застосовано у якості критерію кількісного визначення ефекту схрещування комплексний показник з урахуванням заплідненості і плодючості маток, збереженості і живої маси молодняка при відлученні.

Визначений на основі цих показників критерій ефекту схрещування, який становить 126,89 %, доказово свідчить про доцільність використання баранів олібс для підвищення м'ясної продуктивності м'ясо-вовнових овець дніпропетровської селекції у типі корідель.

Скороспілість молодняка різного походження. Особливістю росту і розвитку скороспілого молодняка є те, що він значно раніше досягає живої маси, яка характерна для дорослих тварин.

У нашому досліді жива маса помісних баранчиків і ярочок у 8-місячному віці досягала 100,3 % від стандартної живої маси, встановленої Інструкцією з бонітування овець (2003) для 12-місячного молодняка І класу дніпропетровського типу.

У той же час, чистопородний молодняк у 8-місячному віці мав живу масу, яка становила лише 82,71 - 87,84 % від стандартної для І класу у 12 місяців. І тільки у річному віці жива маса чистопородних баранчиків досягла 102,29, а ярочок - 105,95 % від встановленого показника для цього віку, тобто напівкровні за олібсами баранчики і ярочки більш скороспілі і на 4 місяці випереджали за показниками живої маси своїх чистокровних ровесників. Це стало передумовою вважати оптимальним віком використання помісних баранчиків для забою на м'ясо вже з 6 до 8 місяців.

М'ясна продуктивність молодняка. Помісні баранчики у 6 місяців мали вірогідно більшу передзабійну масу на 18,7, у 8 місяців - на 26,6, у 12 місяців - на 20,3 %, забійний вихід був більше на 7,1; 6,2 і 3,3 абсолютних відсотка.

За виходом м'якоті у тушах напівкровні за олібсами баранчики перевершували чистопородних ровесників у 6 місяців на 3,06, у 8 місяців на 4,1, у 12 - на 2,9 %, за відрубами І сорту - відповідно на 1,8; 2,3 і 1,5 абсолютних відсотка. Коефіцієнт м'ясності у помісей був більше у 6 місяців на 18,5, у 8 місяців - на 27,7, у 12 місяців - на 20,7 % порівняно до цього показника у чистопородних аналогів. Отже, у 8 місяців помісі мали вищі показники м'ясних якостей, що свідчить про їхню скороспілість і дає підставу вважати за доцільне реалізовувати їх на м'ясо саме у цьому віці.

У м'ясі помісних баранчиків вміст білка був вище, ніж у чистопородних ровесників.

У помісних тварин у 6-, 8- і 12-місячному віці води у м'ясі було 62,02; 60,84 і 59,82 %, у чистопородних - відповідно 63,14; 62,44 і 61,76 % (Р>0,95). Це більше, ніж у помісей, за рахунок достовірно більшого вмісту у їхньому м'ясі білка. У 6 місяців у м'ясі напівкровних за олібсами баранчиків білка було на 2,20 абсолютних відсотка більше, ніж у м'ясі чистопородних ровесників, у 8 місяців - на 1,94 % більше, у 12 місяці - більше на 1,79 % (Р>0,95).

Вовнова продуктивність та фізико-технічні якості вовни. Багатьма вітчизняними вченими, такими як Б.О. Вовченко, Т.І. Нежлукченко, П.І. Польська, І.А. Помитун, В.М. Туринський, В.К. Чепур, В.Т. Шуваєв, отримано дані про підвищення показників не тільки м'ясної, але й вовнової продуктивності при застосуванні науково обґрунтованих схем схрещування овець. При цьому підкреслювалось, що оптимізація показників живої маси при схрещуванні повинна здійснюватися на основі можливого поєднання збільшення маси помісей з підвищенням настригу вовни.

Основними показниками вовнової продуктивності є настриг вовни, її довжина, товщина, міцність, на які впливають як генотипові, так і паратипові фактори.

У напівкровних за олібсами ярок настриг оригінальної вовни був менше, ніж у чистопородних ровесниць на 6,7 %.

За настригом митої вовни різниця на користь чистопородних тварин становила 4,6 %. Проте, помісі мали вище вихід митого волокна на 1,1 абсолютних відсотка. Коефіцієнт вовновості у помісей був менше, ніж у чистопородних ярок на 20,85 %, тому що вони мали більш виражену м'ясну продуктивність і менший настриг вовни. За природною і дійсною довжиною помісі поступалися чистопородним тваринам на 5,1 і 2,4 %. У помісних ярок вовна мала кращу звивистість: 75 % їхніх рун мали 4 - 5 завитків на 1 см штапелю, у чистопородних - 60 %. Товщина вовни на боку у помісей на 8,7 % була менше, ніж у чистопородних ровесниць. За густотою вовни помісні ярки перевершили чистопородних аналогів на 3,7 %. За міцністю вовни перевагу мали чистопородні ярки, яким помісі поступалися на 16,2 %, бо вони мали тоншу вовну, що й вплинуло на показник міцності вовнових волокон.

За вмістом жиру у вовні перевагу мали помісні ярки на 0,54 (Р>0,95), а за кількістю поту поступалися ровесницям дніпропетровської селекції на 0,43 абсолютних відсотка. Співвідношення жир : піт у помісей становило 0,93 : 1, у чистопородних ярок 0,86 : 1, що на 8,1 % менше.

Загальна товщина шкіри у чистопородного молодняка була більше на 10,1 %, пілярного шару на 2,5, ретикулярного - на 25,2 % (Р>0,95), ніж у помісних одноліток. За густотою вторинних волосяних фолікулів (ВФ) перевагу на 3,1 % мали помісні ярки, але за кількістю первинних фолікулів (ПФ) на 1 кв. мм шкіри вони поступалися чистопородним на 6,8 %, відношення ВФ: ПФ було 12,2 і 11,0, різниця становила 10,9 % на користь помісей.

Експертно-зоотехнічна оцінка рун. Експертною оцінкою рун встановлено, що у помісних ярок основним сортаментом тонини вовни була переважно 58 якість, у чистопородних - 58 і 56 якість.

У рунах помісних овець вовна 60 якості становила 17,0 - 36,4 %, а у рунах чистопородних ярок вовни такої товщини не виявлено. У рунах чистопородних ярок вовна 58 якості становила 38,8 - 48,5, у рунах помісей - 44,7 - 68,6 %, що більше на 5,2 - 2,1 абсолютних відсотка. Вовна 50 якості у рунах чистопородних ярок становила 6,4 - 12,9 %, у помісей вовни такої тонини не встановлено. За довжиною вовни на основних топографічних ділянках руна помісні ярки поступалися чистопородним ровесницям на 5,1 - 9,6 % із вірогідною різницею на спині і стегні (Р>0,95).

Морфологічні і біохімічні показники крові піддослідного молодняка. При визначенні гематологічних показників встановлено, що у 6 місяців вміст гемоглобіну у помісних тварин був вірогідно вище на 9,6 % (Р>0,99), у 12 місяців - на 8,2 % (Р>0,95). Вміст еритроцитів у помісей у ці вікові періоди був вище на 2,3 - 8,4, лейкоцитів - на 3,6 - 4,8 %. У сироватці крові помісей вміст загального білка був вище на 2,4 - 4,2 % (Р>0,99) порівняно до одноліток.

Темп збільшення вмісту загального білка у помісей був вище, ніж у чистопородних ровесників на 1,68 - 1,89 абсолютних відсотка. Це можна пояснити більш інтенсивним рівнем білкового обміну в організмі помісних ягнят, що забезпечило їм вищі показники середньодобових приростів і більшу живу масу в усі вікові періоди.

Вміст альбумінів у крові молодняка обох груп з віком збільшився на 0,44 - 1,26 %. Відповідно змінювалися глобулінові фракції: у помісей вміст б-глобуліну зменшився у 6 місяців на 1,78, у 12 - на 4,92 % до попереднього віку. Вміст в-глобуліну у помісей збільшився на 0,61 - 0,53 абсолютних відсотка, а г-глобуліну на 0,73 - 3,13 %. Збільшення вмісту глобулінових фракцій у крові помісей є відображенням не тільки підвищення рівня обмінних процесів, але і зміцнення імунної системи, що сприяло укріпленню їхнього здоров'я, підвищенню життєздатності і продуктивності. Кількість кальцію у помісей також була вірогідно більше на 9,4 - 13,2, фосфору - на 6,0 - 9,4 % (Р>0,99).

Кореляційні зв'язки між основними селекційними ознаками. У помісних за олібсами ярок найбільший взаємозв'язок виявлено між живою масою і настригом митої вовни 0,92. Саме цей кореляційний зв'язок при селекції м'ясо-вовнових і м'ясних типів овець має найважливіше значення. У ярок дніпропетровської селекції у типі корідель даний показник менше на 17,9 %. Помісний молодняк поступався чистопородному за коефіцієнтами кореляції між живою масою і дійсною довжиною вовни у 1,8 рази, за довжиною і настригом вовни - у 1,5 рази, бо у останнього кількісні показники вовнової продуктивності краще виражені, ніж м'ясної, а у потомства баранів олібс - навпаки, що свідчить про напрям їх селекції на підвищення м'ясних якостей. Це особливо важливо, коли шляхом схрещування з використанням генофонду м'ясної породи ведеться селекційна робота зі створення консолідованих стад регіонального скороспілого м'ясного типу овець.

Економічна ефективність проведених досліджень. За однакових витрат на вирощування піддослідного молодняка обох груп до 8 місяців 250,0 грн. у розрахунку на одну голову вартість реалізованої продукції, одержаної від чистопородного молодняка, становила 353,0 грн., прибуток - 103,0 грн., від помісей одержано продукції на 447,6 грн, прибуток - 197,6 грн., що на 94,6 грн. більше, ніж від чистопородних.

Витрати при вирощуванні до 12-місячного віку становили 350,0 грн. у розрахунку на одну голову, вартість отриманої від чистопородного молодняка продукції 473,6 грн, прибуток 123,6 грн., від помісей одержано продукції на 564,9 грн, прибуток - 214,9 грн. що на 91,3 грн. більше. Рентабельність вирощування помісей до 8- і 12-місячного віку була вище, ніж чистопородного молодняка, на 37,6 і 26,1 %. Слід відмітити, що найвищої рентабельності 78,8 % було досягнуто при реалізації помісного за олібсами потомства у 8 місяців, а при реалізації у 12 місяців рентабельність зменшилася на 17,4 %.

Отже, наведені результати експериментальних досліджень і визначення ефективності вирощування молодняка різного походження свідчать, що 8 місяців є економічно обґрунтованим віком реалізації на м'ясо скороспілого помісного молодняка, одержаного від схрещування м'ясних баранів олібс з м'ясо-вовновими матками дніпропетровської селекції у типі корідель.

Висновки

ембріональний соматометричний генотип ягня

1. Експериментально обґрунтовано, що використання м'ясних баранів олібс для схрещування з м'ясо-вовновими матками дніпропетровської селекції у типі корідель вплинуло на морфо-біологічні особливості помісей І покоління, переорієнтування типу і поглиблення ознак, притаманних тваринам м'ясного напряму.

2. Тривалість періоду ембріогенезу у ягнят піддослідних груп була у межах 144 - 155 діб, але серед помісей з коротким утробним періодом (144 - 147 діб) було 33,3, з середнім (148 - 151 доба) - 38,3, з подовженим (152 - 155 діб) - 28,4 %, серед чистопородних - відповідно 20,0; 36,7 і 43,3 %. Відносні прирости за підсисний період були вище у помісей на 2,8 - 3,3 абсолютних відсотка.

3. Напівкровні за олібсами ягнята народжувалися крупними: баранчики живою масою 4,42, ярочки 3,92 кг, були добре розвиненими і більш життєздатними - збереженість за підсисний період становила 95,9 %. Помісне потомство м'ясних баранів олібс відзначалося інтенсивнішим ростом і розвитком: середньодобові прирости у ранньому онтогенезі становили 204,7 - 236,8 г, що вірогідно більше, ніж у чистопородних ягнят на 14,9 - 19,2 %.

4. Помісний за олібсами молодняк в усі вікові періоди вірогідно випереджав за живою масою чистопородних ровесників: у 4 місяці перевагу мали баранчики на 19,8, ярочки - 13,7 %, у 6 місяців - відповідно 20,7 і 13,8 % (Р>0,999). У 8-місячному віці помісі досягли нормативної живої маси для 12-місячних тварин, що є свідченням їхньої скороспілості. Річні помісні баранчики і ярочки мали живу масу 55,6 - 46,9 кг, що вище за нормативну для овець дніпропетровського типу у цьому віці на 22,3 - 23,6 %, а у чистопородних ровесників - на 2,3 - 5,9 %.

5. Соматометричні показники характеризують помісей як більш розтягнутих і розвинених у ширину тварин, з добре вираженими м'ясними формами, успадкованими від батьківської м'ясної породи олібс.

6. Помісні баранчики за 60 діб відгодівлі трансформували корм у прирости живої маси на 14,5 % економніше, ніж чистопородні, витрачаючи 6,7 кг корм. од. і 803,3 г перетравного протеїну на 1 кг приросту за рахунок більш високої енергії росту помісей в наслідок ефекту схрещування.

7. За забійними якостями напівкровний молодняк перевершував показники чистопородних ровесників: за передзабійною масою у 6 місяців на 18,7, у 8 - 26,6, у 12 - на 20,3 %, за забійним виходом відповідно на 7,1; 6,2 і 3,3 абсолютних відсотка. У тушах помісей відрубів І сорту було 91,2 - 92,9 %, м'якоті - 78,5 - 82,2 %, коефіцієнт м'ясності - 3,65 - 4,61, площа «м'язового вічка» становила 19,94 - 24,08 см2, що вірогідно перевершувало показники ровесників материнської породи. За хімічним складом м'яса помісі мали кращі якісні показники: співвідношення білок : жир становило 0,94 - 1,03, у чистопородних - 0,85 - 0,86.

8. Помісне потомство за настригом немитої вовни на 6,7, митої - на 4,7 % поступалося чистопородним аналогам, за природною довжиною вовни на 5,1, дійсною - на 2,8 %, за міцністю на розрив - на 16,2 %, але мало більше на 3,2 % звивистість і вихід митого волокна на 1,1 абсолютних відсотка. Серед помісних ярок 83,7 % мали вовну 60 - 58 якості і 16,3 - 56 якості, серед чистопородних ровесниць у 65,2 % вовна була 58 якості у 20,8 - 56 і у 14,0 - 50 якості.

9. Гематологічні показники у напівкровного за олібсами потомства в усі періоди життя, які вивчалися, були у межах фізіологічної норми і вірогідно вище, ніж у чистопородного за вмістом гемоглобіну на 8,2 - 11,3 % (Р>0,95), еритроцитів - на 2,3 - 8,4, лейкоцитів - на 3,6 - 4,8, білка - на 2,4 - 4,2 % (Р>0,99). Це свідчить про більш високий рівень обмінних процесів у помісей, що й обумовило підвищення у них продуктивних показників.

10. Позитивні кореляційні зв'язки у помісних ярок між основними селекційними ознаками встановлені на рівні 0,46 - 0,92, у чистопородних - на рівні 0,57 - 0,89.

11. При однакових витратах на вирощування молодняка обох піддослідних груп від помісних баранчиків отримано більше прибутку, ніж від чистопородних ровесників у розрахунку на одну голову при реалізації їх у 8-місячному віці на 94,6, у 12 - на 91,3 грн. Це є підставою вважати 8 місяців економічно обґрунтованим забійним віком скороспілого напівкровного за олібсами молодняка.

Пропозиції виробництву.

На підставі одержаних результатів експериментальних досліджень для підвищення показників м'ясної продуктивності м'ясо-вовнових овець дніпропетровської селекції у типі корідель доцільно використовувати баранів скороспілої м'ясної породи олібс. Забій молодняка проводити у 8-місячному віці при досягненні живої маси 40 - 45 кг.

Література

1. Солоха І.М. Відгодівельні і забійні якості баранчиків різного походження // Таврійський науковий вісник. - Херсон: Айлант, 2006. - Вип. 44. - С. 123 - 127.

2. Солоха І.М. Відтворні якості маток дніпропетровського типу асканійських м'ясо-вовнових овець // Вісник аграрної науки. - К., 2006. - № 7. - С. 66 - 69.

3. Солоха І.М. Вікова зміна маси овець різного походження // Тваринництво України. - 2007. - № 1. - С. 16 - 18.

4. Солоха І.М. Інтенсивність росту чистопородних і помісних ягнят з різними строками ембріогенезу // Науково-техн. бюлетень Інституту тваринництва УААН. - Харків. - 2007. - № 95. - С. 221 - 224.

5. Солоха І.М. М'ясна продуктивність баранчиків різної породності // Вісник Дніпропетровського державного аграрного університету. - Дніпропетровськ, 2006. - № 2. - С. 108 - 110.

6. Солоха І.М. Показники новонароджених помісей олібс Ч дніпропетровський тип асканійських м'ясо-вовнових овець // Вісник Дніпропетровського державного аграрного університету. - Дніпропетровськ, 2006. - № 1. - С. 154 - 157.

7. Солоха І.М. Ріст і розвиток у підсисний період чистопородних і помісних ягнят // Тваринництво України. - 2006. - № 4. - С. 4 - 7.

8. Шуваєв В.Т., Солоха І.М. Використання баранів м'ясної породи олібс // Тваринництво України. - 2007. - № 5. - С. 19 - 22.

Размещено на Allbest.ru