Фасціольоз великої рогатої худоби (цитогенетичні дослідження за впливу фасціолоцидних препаратів)

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ

І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

УДК 619: 616. 98: 619: 615: 636. 2

ФАСЦІОЛЬОЗ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ (ЦИТОГЕНЕТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗА ВПЛИВУ ФАСЦІОЛОЦИДНИХ ПРЕПАРАТІВ)

16.00.11 - паразитологія, гельмінтологія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

СОБОЛТА АНДРІЙ ГРИГОРОВИЧ

Київ 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник - доктор біологічних наук, професор, заслужений працівник ветеринарної медицини України Секретарюк Кім Васильович, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького, професор кафедри паразитології та іхтіопатології

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор Довгій Юрій Юрійович, Житомирський національний агроекологічний університет, завідувач кафедри паразитології, ветеринарно-санітарної експертизи та зоогігієни

кандидат біологічних наук, доцент Пономар Сергій Іванович, Білоцерківський національний аграрний університет, завідувач кафедри паразитології та фармакології

Захист відбудеться «23» червня 2009 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.14 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус № 3, ауд. 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус № 4, кімн. 28

Автореферат розісланий «22» травня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.П. Прус

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одне з провідних місць у сучасній біології та ветеринарній медицині займає питання вивчення стабільності геному тварин та впливу на нього біотичних і абіотичних чинників. Адже, основою теоретичних і прикладних аспектів ветеринарної гельмінтології є поглиблення знань про характер мутагенної дії гельмінтів та антигельмінтиків на організм хазяїна і паразита. Тому, важливим є всебічне пізнання розширених питань патогенезу як динамічного комплексу, що розвивається в результаті масивного пошкодження систем організму різними подразниками (Ільїнських Н.Н.,1986; Маркевич А.П., 1995; Приходько Ю.О., 2002; Бекиш В.Я., 2004; Довгій Ю.Ю., 2005; Шеховцов В.С., 2006; Стибель В.В., 2007).

Вивчення системи паразит-хазяїн та природи механізмів взаємовідносин на цитогенетичному рівні викликає велике зацікавлення у науковців. Це пояснюється не лише загальнотеоретичним, але й широким практичним значенням проблеми. Адже, інвазійні хвороби тварин і досі завдають значних економічних збитків господарствам різних типів та форм власності. Також значною проблемою у ветеринарній гельмінтології, яка щораз зростає, є резистентність паразитичних гельмінтів до антигельмінтиків. Це одне із важливих завдань для проведення нових досліджень, особливо з виявлення механізмів розвитку антигельмінтної резистентності і можливостей запобігання цього явища та вивчення впливу фасціолоцидів на статевий апарат паразитів, а саме на мітоз та мейоз (Астаф'єв Б.А., 1989; Курило Л.Ф., 1989). У зв'язку із великим значенням проблеми розвитку гельмінтозів, зокрема фасціольозу, закономірностям становлення біологічної системи паразит-хазяїн і ролі чинників внутрішнього та навколишнього середовищ в еволюції системи присвятили свої наукові праці, монографії та оглядові роботи Скрябін К.І., 1948; Бенедіктов І.І., 1982; Секретарюк К.В., 1986; Boray J.C., 1986; Артеменко Ю.Г., 1987; Демидов Н.В., 1987; Кенеді К., 1987; Сопрунов Ф.Ф., 1987; Пономар С.І., 1990; Stitt A.W., 1990; Ятусевич А.І., 1991; Тараненко І.Л., 1995; Галат В.Ф., 1999; Fairweather І., 1999; Сварчевський О.А., 2000; Дахно І.С., 2001; Березовський А.В., 2003; Сорока Н.М., 2004; Прус М.П., 2006 та ін.

Досягнення значних успіхів у вивченні патогенезу фасціольозу зумовлено інтенсивною розробкою вказаних наукових напрямів. Але використання цитогенетичних методів з вивчення мутагенної дії гельмінтів та антигельмінтиків на організм хазяїна, а відтак і на виникнення ”хромосомних хвороб“, ще недостатньо привертає увагу дослідників. Виходячи з цього, нині є актуальним комплексне дослідження впливу фасціол та фасціолоцидних препаратів на хромосомний апарат та цитогенетичний статус великої рогатої худоби. За розвитку фасціольозу, згідно з даними іноземної та вітчизняної літератури, це питання залишається недостатньо вивченим, а в Україні розробляється вперше, має як теоретичне, так і практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у рамках наукової тематики кафедри паразитології та іхтіопатології Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.3. Гжицького і є фрагментом наукових досліджень теми ”Екосистемний моніторинг паразитозів свиней, великої рогатої худоби і ставових риб: профілактика та терапія“ (номер держреєстрації - 0104U009415).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягала у вивченні впливу Fasciola hepatica на стабільність геному хазяїна, з'ясуванні окремих ланок патогенезу, а також особливостей мутагенної дії комбітрему, бронтелу 10 % і бровальзен-емульсії та можливої біологічної резистентності до них у системі паразит-хазяїн. худоба комбітерм цитогенетичний лімфоїдний

Досягнення цієї мети здійснювали шляхом вирішення таких завдань:

– вивчити епізоотичну ситуацію щодо фасціольозної інвазії в західному регіоні України;

– визначити цитогенетичні та морфологічні зміни в лімфоїдних органах клінічно здорових і спонтанно заражених тварин;

– встановити мутагенний вплив F. hepatica на геном тварин за допомогою мікроядерного тесту;

– провести порівняльний аналіз терапевтичної ефективності та мутагенної активності препаратів (комбітрему, бронтелу 10 % та бровальзен-емульсії) у великої рогатої худоби;

– провести дослідження можливого впливу фасціолоцидних препаратів in vitro на статевозрілих паразитів F. hepatica;

– розробити методику оцінки ефективності фасціолоцидів in vitro та встановити вплив комбітрему, бронтелу 10 % і бровальзену на зародки в яйцях і мірацидії F. hepatica in vitro та визначити їх біологічну резистентність;

– вивчити сперматогенез F. hepaticа і встановити мутагенність фасціолоцидів на сперматогенез та мейоз F. hepaticа in vitro.

Об'єкт дослідження: система паразит-хазяїн, геном великої рогатої худоби за впливу Fasciola hepatica та фасціолоцидних препаратів, його цитогенетичні показники, дія антигельмінтиків на сперматогенез, зародок яєць гельмінтів та їх личинок.

Предмет дослідження: клінічно здорова та спонтанно інвазована збудником фасціольозу велика рогата худоба, а також дегельмінтизована фасціолоцидними препаратами, активно-мітотичні та імуно-компетентні органи і кров тварин, Fasciola hepatica, антигельмінтики комбітрем, бронтел 10 % і бровальзен-емульсія.

Методи дослідження: паразитологічні, епізоотологічні, клінічні, гематологічні, цитогенетичні, цитологічні, експериментальні та статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в Україні з'ясовано кількісні характеристики мутагенного впливу фасціол, а також цитогенетичні порушення в соматичних клітинах активно-мітотичних та імуно-компетентних органів (селезінки, печінкових лімфатичних вузлів) великої рогатої худоби, досліджено їх мітотичну активність і частоту спонтанних патологічних мітозів (геномну і хромосомну мінливість).

За допомогою мікроядерного тесту встановлено опосередкований вплив Fasciola hepatica на стабільність геному великої рогатої худоби, який проявлявся збільшенням кількості еритроцитів з мікроядрами, залежно від ступеня інвазії.

На основі вдосконалених нами цитогенетичних і цитологічних досліджень виявлено стадії сперматогенного та мейотичного циклів у Fasciola hepatica. Встановлено вплив фасціолоцидних препаратів на репродуктивну систему, ценогенез, сперматогенез, мейоз F. hepatica, що оптимізує вивчення особливостей розвитку антигельмінтної резистентності цих паразитів.

Про наукову новизну також свідчать вперше отримані дані щодо виявлення біологічної резистентності яєць фасціоли до фасціолоцидних препаратів, отримано деклараційний патент на корисну модель № 7771, Україна МПК 7 А01К67/00 ”Спосіб оцінки ефективності фасціоліцидів іn vitro“/ Секретарюк К.В., Соболта А.Г. / Заявл. 25.10.2004, Опубл.15.07.2005 р., Бюл. № 7.

Практичне значення одержаних результатів визначається використанням отриманих даних цитогенетичних та цитологічних методів у практиці ветеринарної гельмінтології. В результаті проведених досліджень вивчено прояв мутагенної дії F. hepatica на організм тварин та її патогенність на цитогенетичному рівні, що дозволяє розширити наукові знання з патогенезу за розвитку фасціольозу.

У господарствах західних областей України проведено порівняльну оцінку результатів копроовоскопічних досліджень шляхом аналізу звітної документації лабораторій ветеринарної медицини, що має значення у вивченні епізоотичної ситуації щодо фасціольозу.

Дослідження in vitro дозволили провести скринінг сучасних фасціолоцидів на їх мутагенність та ефективність дії.

На підставі одержаних експериментальних даних були розроблені та затвердженні вченою радою Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.3. Гжицького методичні рекомендації ”Цитогенетична оцінка впливу Fasciola hepatica та фасціолоцидних препаратів на організм великої рогатої худоби“.

Одержані результати досліджень використовуються у навчальному процесі та науково-дослідній роботі у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.3. Гжицького, Національному університеті біоресурсів і природокористування України (м. Київ), Полтавській державній аграрній академії, Житомирському національному агроекологічному університеті, Білоцерківському національному аграрному університеті, Харківській державній зооветеринарній академії за спеціальністю 7.130501 ”Ветеринарна медицина“.

Особистий внесок здобувача полягає у аналізі даних літератури, підборі і формуванні груп піддослідних тварин, виконанні експериментальних та лабораторних досліджень, проведенні всього обсягу аналітичної, статистичної обробки та обґрунтуванні отриманих результатів досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на засіданнях вченої ради Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.3. Гжицького; Міжнародній науково-практичній конференції ”Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики“ (Львів, 17-18 червня 2004 р.); Міжнародній науковій конференції ”Актуальні проблеми розвитку тваринництва, ветеринарної медицини, харчових технологій, економіки та освіти“ (Львів, 25-26 листопада 2004 р.); науково-практичній конференції Українського наукового товариства паразитологів, присвяченій 100-річчю з дня народження академіка НАН України О.П. Маркевича (Севастополь - Ласпі, 19-24 вересня 2005 р.); Міжнародній науковій конференції ”Ветеринарні препарати: розробка, контроль якості та застосування“ (Львів, 4-7 жовтня 2005 р.); Міжнародній науковій конференції ”Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики“ (Львів, 15-16 червня 2006 р.); Міжнародній науковій конференції присвяченій 140-річчю з дня народження професора Вацлава Морачевського (Львів, 12-13 червня 2007 р.); Міжнародній науковій конференції ”Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики“ (Львів, 12-13 червня 2008 р.).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 10 наукових праць у фахових наукових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України (із них 4 одноосібно), одержано патент на винахід, видано методичні рекомендації.

Структура та обсяг дисертації. Обсяг дисертаційної роботи становить 162 сторінки комп'ютерного тексту, містить 12 таблиць, 39 рисунків, 11 додатків і включає вступ, огляд літератури, загальну методику і основні методи досліджень, результати власних досліджень, аналіз і узагальнення одержаних результатів, висновки, пропозиції виробництву, додатки, список використаних джерел (242 джерела найменування, з яких 134 кирилицею та 108 латиною).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Загальна методика та основні методи дослідження. Робота виконана упродовж 2003-2008 рр. Гельмінтологічні, копроовоскопічні, гематологічні, цитогенетичні та цитологічні дослідження виконали на кафедрі паразитології та іхтіопатології Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького.

Вивчення поширення фасціольозу великої рогатої худоби у Тернопільській, Івано-Франківській та Львівській областях здійснювали у 2000-2004 pp. шляхом аналізу даних звітної документації обласних державних лабораторій ветеринарної медицини і відділів виробничого та ветеринарного контролю. Аналізуючи звіти, брали до уваги відомості про поголів'я тварин, відсоток уражених тварин відносно загальної кількості обстежених, кліматичні умови регіону.

Польові досліди проводили шляхом виявлення біотопів малого ставковика на берегах водоймищ та вологих ділянках пасовищ у с. Острів Сокальського району та в околицях м. Самбір Львівської області за методикою В.І. Здуна (1960).

Проводили цитогенетичні та морфологічні дослідження соматичних клітин печінкових лімфовузлів (тканина із паракортикальної зони) та селезінки (частина білої пульпи) клінічно здорових та спонтанно заражених фасціолами тварин (Астауров Б.Л., 1974). Виготовляли повітряно-крапельні препарати (Соболта А.Г., 2007). Фарбували лактатоцтоорсеїном (Астафьев Б.А., 1989) та рутинно за Романовським-Гімза. Всього виготовили 213 препаратів. Підрахунок, аналіз клітин і висновки про їх мітотичну активність та частоту геномної мінливості (метафази з хромосомами біля полюсів, тригрупові метафази, нерівні метафази та гігантські клітини) і хромосомної мінливості (змінені анафази, анафази з мостами, анафази з фрагментами і мостами) проводили за кількістю вивчених 500 клітин різної етіології із кожного органа, що знаходились на різних стадіях мітозу (профази, метафази, анафази та телофази) за методами Г.Г. Тинякова, 1960, А.П. Дибана, 1969, І.А. Алова, 1972, визначали індекс мітотичної активності (Алов І.А., 1975).

Експериментальні та клінічні дослідження на здоровій, а також спонтанно зараженій фасціолами великій рогатій худобі 20-місячного та 3-річного віку проводили у господарствах: ПАФ ”Острів“ (Сокальського району) і ДПДГ ”Миклашів“ (Пустомитівського району) Львівської області. Для досліджень використовували препарати комбітрем, бронтел 10 % та бровальзен-емульсію, виготовлені НВФ ”Бровафарма“ (Україна).

У базових господарствах формували групи контрольних і дослідних тварин за принципом аналогів, які знаходились в однакових умовах утримання, годівлі та догляду. Матеріалом для досліджень слугували проби фекалій та крові з яремної вени, які відбирали у всіх тварин на початку досліджень та через 15 і 35 діб перед вранішньою годівлею. Проби фекалій (5 грамів) із прямої кишки досліджували на наявність яєць в 1 г гельмінтоовоскопічним методом М.Ш. Акбаєва (2000). Всього було проведено 678 копроовоскопічних досліджень від 226-ти тварин. З крові виготовляли мазки, фіксували метанолом та фарбували за Романовським-Гімза. Всього виготовили 724 препарати. Для дослідження впливу F. hepatica на стабільність геному великої рогатої худоби та вивчення можливої мутагенної дії вищезгаданих фасціолоцидів на геном клінічно здорових тварин використали мікроядерний тест (Schmid W., 1973, 1975). У мазках крові підраховували кількість еритроцитів з мікроядрами і виражали у (проміллє) ‰.

Поряд із цими дослідженнями, проводили вивчення терапевтичної ефективності вищезгаданих антигельмінтиків.

При вивченні впливу фасціолоцидних препаратів на статевозрілих F. hepatica скористалися тестом паралічу гельмінтів (Черепанов А.А., Кармалієв Р.С., 1991). Статевозрілих паразитів відбирали з жовчних ходів забитої великої рогатої худоби, їх вік визначали за наявністю сформованих органів (сім'яників, матки, жовткових клітин) з урахуванням їх розміру та кольору. Поміщали по 20 екземплярів на 24 години у склянки ємністю по 500 мл із 6-10-ти серіями розведень антигельмінтиків на розчині Хедон-Флейга (Ханбегян Р.А., 1975) у відповідності до терапевтичних доз препаратів: (комбітрем - 0,1; 0,05; 0,025; 0,012; 0,006; 0,003; 0,0015; 0,00075; 0,00037; 0,00018 мг/см³; бронтел 10 % - 1,2; 0,6; 0,3; 0,1; 0,07 і 0,03 мг/см³; бровальзен - 0,15; 0,075; 0,037; 0,018; 0,0093; 0,0046; 0,0023; 0,0011; 0,00058; 0,00029 мг/см³). Одна склянка була контролем. Нерозчинні у воді фасціолоциди - комбітрем та бровальзен розводили етиловим спиртом: до 10 мг препарату додавали 0,16 мл етилового спирту (Бенедіктов І.І., 1982). Кожні 2 години проводили контроль життєздатності фасціол у склянках з різним розведенням антигельмінтиків за допомогою механічного подразника (вколювання препарувальною голкою). Паразитів диференціювали на живих та паралізованих (без ознак зовнішнього реагування). Всього було піддано дослідженню 1174 екземплярів фасціол.

З метою визначення біологічної резистентності яєць до фасціолоцидів, використали авторський метод виходу личинок із яєць гельмінта, розроблений на кафедрі паразитології та іхтіопатології ЛНУВМ та БТ імені С.З. Гжицького та запатентований як ”Спосіб оцінки ефективності фасціоліцидів іn vitro (Деклараційний патент України на винахід (корисну модель) № 7771, Україна МПК 7 А01К67/00). Застосовували антигельмінтики комбітрем, бронтел 10 % та бровальзен. З жовчі інвазованої фасціолами великої рогатої худоби отримували яйця F. hepatica. Готували 6-10 серій розведень антигельмінтиків: комбітрему, бронтелу 10 % та бровальзену, як це описано у попередній методиці. Яйця культивували у чашках Петрі з додаванням 2 мл розчину антигельмінтика та по 2 мл суспензії яєць гельмінта (в 1 мл було не менше 150 яєць). Ще в одну чашку Петрі вносили суспензію яєць без препарату, яка була контролем. Культивування яєць здійснювали впродовж 16-18 діб у термостаті за температури 20 єС з періодичною аерацією. Диференційне визначення відсотка личинок, які вийшли, відносно до контрольної групи, проводили на 100 яєць. Для вірогідності дослідження проводили у п'яти повторностях. Кількісним показником чутливості до дії препаратів слугувала концентрація препарату, яка забезпечувала загибель 50 % яєць гельмінтів (LC 50) (Черепанов А.А., Кармалієв Р.С., 1991).

Сперматогенез у статевозрілих F. hepatica вивчали з використанням цитогенетичних методів досліджень (Графодатський А.С., 1988). Фасціол гіпотонізували у 0,85 %-му розчині натрію цитрату 20 хв за температури 37 ^о С. Фіксували у метанол-оцтовій суміші (3:1) 12 годин. Гельмінтів фарбували у 2 %-му розчині ацетокарміну 3-4 доби (Астауров Б.Л., 1974). Повітряно-сушені та тимчасові тиснені тотальні препарати виготовляли за відомими методами (Дибан А.П., 1969; Пенькова Р.А., 1973; Тєрская Е.Р., 1974; Астаф'єв Б.А., 1989) у деяких модифікаціях (Соболта А.Г., 2004). Всього виготовлено 868 препаратів. Оцінку результатів з вивчення клітин на стадіях сперматогенного циклу F. hepatica проводили шляхом виявлення та диференціації первинних, вторинних та третинних сперматогоніїв, сперматоцитів першого та другого порядків, а також сперматид і сперміїв (Stitt A.W. 1990, Соболта А.Г., 2004).

Вивчали мутагенну дію фасціолоцидних препаратів на репродуктивну систему F. hepatica. Поміщали по 20 екз. фасціол у стерильні посудини ємністю 500 мл з розчинами комбітрему та бронтелу 10 % за наближених рівнів у крові на 24 години, як це описано у попередній методиці. Одна посудина без антигельмінтиків була контролем. Гіпотонізували, фіксували та виготовляли тимчасові тиснені тотальні препарати (Дибан А.П., 1969; Пенькова Р.А., 1973; Астаф'єв Б.А., 1989), які оцінювали методом порівняння кожні 6, 12 та 24 години нормальних і патологічних клітин сперматогенного циклу (сперматоцитів, сперматид, сперміїв) та клітин мейотичного циклу у кожної фасціоли, зміни у яких були викликані дією фасціолоцидів. При вивченні мейозу скористалися методиками А. Мюнцинга, 1967, В.С. Баранова, 1968, Л.К. Рамайя, 1969, А.П. Дибана, 1969, У. Вельша, 1976, Н.Н. Мамаєва, 1980, П. Гетза, 1980, Л.Ф. Курила, 1980, 1989, З.П. Паушевої, 1988. Критерієм для порівняння слугували клітини оброблених та необроблених фасціолоцидами гельмінтів у стадії профази 1 та метафази 1 мейозу: лептотени, зиготени, пахітени та диплотени. Зміни полягали у морфологічно змінених статевих клітин мейозу, що проявлялось порушенням їх нормальної структури, набуханням та розходженням хромосом.

У дослідженнях використовували світловий мікроскоп марки „Jenamed 2” (Carl Zeiss Jena). Мікрофотографування здійснювали на плівку „Мікрат-300” за допомогою мікрофотонасадки МФН 11 за збільшення 400Х; і 1100Х, а також за допомогою цифрової фотокамери ”SONY W5“ із цифровим та оптичним збільшенням до 4400 разів.

Статистичну обробку одержаних цифрових даних проводили за допомогою комп'ютерної програми ”Statistica“, вірогідність розбіжностей оцінювали за критерієм Ст'юдента (t_s).

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Проведення епізоотичного моніторингу щодо фасціольозу у західному регіоні України. Встановлено, що інвазованість великої рогатої худоби фасціолами у Тернопільській області в 2000 році була високою і становила 18,2 %, в подальшому у 2001-2002 рр. - 16,7-16,4 %, у 2004 р. знизилась до 12,3 %. У Львівській області в 2000-2001 рр. ураження тварин становило 11,6 та 11,7 %, відповідно, було дещо підвищеним (13,5 %) у 2002 р. та суттєво знизилось в 2004 р. до 7,7 %. Епізоотична ситуація щодо фасціольозу в Івано-Франківській області була відносно найсприятливішою. У 2000-2002 рр. інвазованість тварин була від 7,7 до 9,3-9,9 % та знизилась у 2003-2004 рр. до 9,4 і 6,2 % відповідно.

Отже, епізоотична ситуація з фасціольозу великої рогатої худоби у господарствах західних областей України упродовж п'яти років залишалася складною.

Вивчення мітотичної активності та частоти геномної і хромосомної мінливості у популяціях соматичних клітин селезінки та печінкових лімфатичних вузлів клінічно здорових та спонтанно заражених фасціолами тварин. При порівнянні показників мітотичної активності між клітинами селезінки та лімфовузлів, встановлено, що кількість клітин у стадії ділення була майже однаковою (табл. 1). Досліджено, що у заражених фасціолами тварин, порівняно із здоровими, загальна мітотична активність була дещо підвищеною. У печінкових лімфовузлах клінічно здорових тварин індекс мітотичної активності становив 20 %, у селезінці - 19,94 %; лімфовузлах інвазованих тварин - 20,04 %, селезінці - 19,8 %. У лімфовузлах були вищі показники коефіцієнтів фаз: 2,9 - у здорових та 3,4 - інвазованих тварин. У селезінці вони становили 1,8 та 1,5, відповідно.

Таблиця 1

Мітотична активність соматичних клітин селезінки та печінкових лімфатичних вузлів здорових та спонтанно інвазованих фасціолами тварин, М±m, n=5

Органи тварин	Мітотичний індекс, %	Коефіцієнт фаз	Співвідношення фаз мітозу, %
			профаза	метафаза	анафаза	телофаза
Селезінка Здорових тварин	19,94	1,8	45,7±2,38	19,1±3,06	17,3±1,55	17,9±3,01
Селезінка інвазованих тварин	20,04	1,5	37,5±3,76*	24±3,09*	17,7±2,65*	20,8±2,47*
Лімфовузли здорових тварин	20	2,9	43,2±1,24	32,2±2,5	15,8±1,75	8,8±3,76
Лімфовузли інвазованих тварин	19,8	3,4	52,7±3,92***	23,3±3,17**	19,7±4,40*	4,3±1,24*

Примітки: * - Р>0,1; ** - Р>0,05; *** - Р<0,005, відносно здорових тварин

Отже, в клітинах селезінки, інвазованих фасціолами тварин, виявлено зменшення профаз. Одночасно спостерігалася затримка поділу клітин на стадії анафаз та збільшення метафаз і телофаз. У клітинах печінкових лімфовузлів значно збільшилась кількість профаз та, дещо, анафаз із зменшенням кількості метафаз і телофаз.

Рівні спонтанних патологічних мітозів у клітинах лімфовузлів контрольної групи тварин становили 15,8 %, порівняно з такими у селезінці - 14,1 % та були дещо вищими в інвазованих тварин у лімфовузлах - 29,1 і 25,3 % у селезінці відповідно.

Серед геномних змін у лімфовузлах були значно більшими рівні тригрупових метафаз як у контрольній групі (6,9 %), так і за інвазії (6,5 %) та нерівних метафаз - 3,1 і 2,9 %, відповідно. Рівень гігантських клітин суттєво відрізнявся із збільшенням у селезінці як клінічно здорових (8,6 %), так і інвазованих тварин (10,5 %), а у тканинах лімфовузлів тварин контрольної групи гігантські клітини були відсутніми. Щодо хромосомних змін, то кількість змінених анафаз у клітинах лімфовузлів, порівняно із клітинами селезінки інвазованих тварин, була більшою в 2,4 раза (5-12,4 %) і майже рівною в клітинах контролю (1,8-2,5 %).

Отже, в селезінці та лімфовузлах, де відбувається природний процес регенерації, здійснюється і найбурхливіший хід спонтанного хромосомного мутування. Адже спонтанний хромосомний мутаційний процес є не тільки природним, але й обов'язковою ознакою життєдіяльності організму. Фасціоли не проникають в ці органи, але продукти їх метаболізму та розпаду тканин опосередковано впливають на репаративні процеси в селезінці та печінкових лімфовузлах.

Вивчення впливу фасціольозної інвазії та фасціолоцидів на стабільність геному великої рогатої худоби за допомогою мікроядерного тесту. При вивченні динаміки кількості еритроцитів з мікроядрами у всіх групах тварин встановлено вірогідну різницю (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка кількості еритроцитів з мікроядрами у тварин, М±m, n=5

Групи тварин	Терміни досліджень
	на 1-шу добу	на 15-ту добу	на 35-ту добу
	показники
	ІІ, яєць/1 г	МЯ, ‰	ІІ, яєць/1 г	МЯ, ‰	ІІ, яєць/1 г	МЯ, ‰
Клінічно здорові	0,0	4,6±0,24	0,0	5±0,54	0,0	5,4±0,50
Клінічно хворі	8,4±0,67	8,8±0,58 ***	7,4±0,87	7,6±1,02 **	8,6±0,50	8,2±0,73 ***
Оброблені комбітремом	8,6±1,16	7,8±0,37 ***	3,2±0,96	5,8±0,58 **	0,0	4,4±0,40 **
Оброблені бронтелом 10 %	9,4±0,74	9,6±0,67 ***	4,6±0,60	7,4±0,40 ***	0,0	5±0,31 *
Оброблені бровальзен-емульсією	8,6±0,74	7,8±0,73 **	4,2±0,48	6,4±0,40 **	0,4±0,44	5,4±0,40

Примітки: * - Р<0,05; ** - Р<0,01; *** - Р<0,001, відносно здорових тварин

При порівнянні показників інтенсивності інвазії клінічно хворих тварин (8,4±0,67 яєць/1 г) з тваринами вільними від фасціольозної інвазії нами встановлено достовірне збільшення кількості еритроцитів з мікроядрами у крові, майже у 2 рази.

Кількість еритроцитів з мікроядрами корегувала відповідно до ступеня інвазії тварин. Їх кількість у клінічно хворих тварин становила 8,8±0,58 МЯ ‰ (Р<0,001) за інтенсивності інвазії - 8,4±0,67 яйця/1 г фекалій, при цьому у клінічно здорових тварин, за відсутності яєць у фекаліях, кількість еритроцитів з мікроядрами становила 4,6±0,24 МЯ ‰.

На 15-ту добу досліджень у клінічно хворих тварин, за дегельмінтизації бронтелом 10 %, інтенсивність інвазії зменшилась із 9,4±0,74 яєць/1 г до
4,6±0,60 яєць/1 г, із достовірним зменшенням кількості мікроядровмісних еритроцитів з 9,6±0,67 (Р<0,001) до 7,4±0,40 МЯ ‰ (Р<0,001). Подібною була ситуація у групі тварин, яким згодовували бровальзен-емульсію - за інтенсивності інвазії 4,2±0,48 яйця/1 г кількість мікроядровмісних еритроцитів зменшилась до 6,4±0,40 МЯ ‰ (Р<0,01). Найбільш ефективну антигельмінтну дію на 15-ту добу досліджень серед застосованих препаратів проявив комбітрем. Інтенсивність інвазії зменшилась від 8,6±1,16 до 3,2±0,96 яєць/1 г, а кількість еритроцитів з мікроядрами від 7,8±0,37 до 5,8±0,58 МЯ ‰ (Р<0,01).

Через 35 діб після лікування хворих тварин кількість еритроцитів із мікроядрами у крові достовірно зменшилась. Так, у крові тварин, для лікування яких застосовували бронтел 10 %, вона становила 5±0,31 МЯ ‰ (Р<0,05) за відсутності яєць у фекаліях, що майже в 1,7 раза менше, порівняно із показниками на початку досліду; майже у 1,5 раза при дегельмінтизації бровальзеном - 5,4±0,40 МЯ ‰ з інтенсивністю інвазії 0,4±0,44 яйця/1 г.

Як видно, у клінічно хворих тварин достовірно знижувалась кількість еритроцитів з мікроядрами у крові після лікування і була наближеною до показника у контрольній групі.

Отже, метаболіти F. hepatica негативно впливають на геном хазяїна і викликають значні порушення цитогенетичного гомеостазу, що проявляється збільшенням кількості еритроцитів з мікроядрами.

Порівняльна терапевтична ефективність комбітрему, бронтелу 10 % та бровальзен-емульсії за розвитку фасціольозу. При визначенні антигельмінтної ефективності встановлено зменшення яйцепродукції фасціол. Так, на першу добу експерименту в групах тварин, яким згодовували комбітрем та вводили бронтел 10 %, інтенсивність інвазії становила 8,6 та 9,4 яєць/1 г. На 15-ту добу вона знизилась до 3,2 та 4,6 яєць/1 г, відповідно, а через 35 діб яєць у фекаліях тварин не виявляли. Через один місяць після дегельмінтизації загальний стан тварин значно поліпшився.

У тварин, яким згодовували бровальзен-емульсію, на 15-ту добу інтенсивність інвазії знизилася до 4,6 яєць/1 г, порівняно з 8,6 яєць/1 г на початок досліду, а на 35-ту добу інтенсивність інвазії становила 0,4 яйця/1 г фекалій.

Отже, екстенсефективність комбітрему та бронтелу 10 % за фасціольозу становила 100 %, а бровальзен-емульсії - 99,96 %.

Проведення мікроядерного тесту з метою вивчення мутагенності фасціолоцидів у великої рогатої худоби. На початок досліджень, кількість еритроцитів з мікроядрами у клінічно здорових телиць становила від 1 до 1,7 МЯ ‰ (рис. 1).

Кількість еритроцитів з мікроядрами у крові тварин, яким згодовували комбітрем, на початку досліду становила 1,7±0,47 МЯ ‰, на 15-ту добу - 1,5±0,28 МЯ ‰ і через 35 діб - 1,5±0,50 МЯ ‰. Також суттєво не змінилися показники кількості мікроядровмісних еритроцитів у крові в групі тварин, яким вводили бронтел 10 %. На початок досліду - 1 МЯ ‰, на 15-ту добу їх кількість дещо збільшилась до 1,5±0,28 МЯ ‰ і на 35-ту добу становила 1,2 ±0,25 МЯ ‰.

Під дією бровальзену кількість еритроцитів з мікроядрами мала тенденцію до збільшення на 15-ту добу - до 2,2±0,47 МЯ ‰, порівняно з таким на початок досліджень - 1,5±0,28 МЯ ‰, а на 35-ту добу дещо знизилась і становила 2±0,40 МЯ ‰.

Отже, комбітрем, бронтел 10 % і бровальзен у терапевтичних дозах не володіють мутагенною здатністю на організм клінічно здорових корів, оскільки за їх впливу не було відмічено значного збільшення кількості мікроядровмісних еритроцитів у крові.

Дослідження впливу фасціолоцидів на статевозрілі форми Fasciola hepatica in vitro. Комбітрем у концентраціях 0,1 та 0,05 мг/см³ подіяв паралізуюче протягом 2-ох годин, а у 0,025 і 0,012 мг/см³ до 6-ти та 8-ми годин. Зниження концентрації препарату сприяло більшій рухливості паразитів. У концентрації 0,003 мг/см³ фасціоли були рухливими до 16-ти годин, а при подразненні їх голкою реагували скручуванням або подовжуванням. Концентрація 0,0015 мг/см³ викликала загибель гельмінтів упродовж 22-ох годин.

Бровальзен у концентрації 0,075 мг/см³ проявляв свій вплив на 8-му годину, а в 0,018 і 0,0093 мг/см³, відповідно на 16- і 20-ту години. Бровальзен у концентраціях від 0,0046 до 0,0023 мг/см³ не викликав змін у рухливості фасціол.

Бронтел 10 % у концентрації 1,2 мг/см³ спричиняв параліч фасціол лише на 6-ту добу експерименту. За концентрації 0,07, 0,003 та 0,0017 мг/см³ фасціоли були рухливими протягом 24-ох годин і реагували на подразнення голкою.

Під дією високих концентрацій антигельмінтиків у фасціол зникала рухливість, помітною була зміна пігментації тегумента (до червоного та червоно-коричневого кольорів) та відсутня будь-яка реакція на подразнення голкою. У розчинах без антигельмінтиків, зі зміною розчину Хедон-Флейга, фасціоли були активними упродовж 6-ти діб.

Отже, із трьох випробуваних препаратів тільки комбітрем найбільш згубно діє на фасціол.

Дослідження біологічної резистентності яєць Fasciola hepatica до фасціолоцидів in vitro. В серіях досліджень із бровальзеном у перших двох розведеннях (0,15 - 0,075 мг/см³) яйця фасціол були повністю інгібованими. Лише у концентрації 0,037 мг/см³ виявили 2,8 % життєздатних личинок. Це свідчило про ефективність препарату проти зародкових стадій F. hepaticа. Фасціолоциди за походженням є органічними речовинами і мають властивість проникати через шкаралупу в яйце, про що свідчила деформація мірацидіїв і несформовані личинки, які не розвинулись із зародка. При подальшому зниженні концентрації вищезгаданого препарату спостерігався і більший відсоток виходу мірацидіїв, до 47,4 % у концентрації 0,00029 мг/см³. В контрольних розведеннях (без антигельмінтика) розвинулось 94,8 % личинок.

Під дією високих концентрацій бронтелу 10 % виявлено, що мірацидії при виході були малоактивними або знерухомлювались уже через 5-10 хв, а при концентрації 1,2 мг/см³ - відразу втрачали рухливість.

Залежно від дози фасціолоциду в середовищі по-різному варіював і відсоток виходу мірацидіїв. У контролі цей показник склав 93,6 %. В середовищі з вмістом антигельмінтика 1,2 мг/см³ він становив 6,2 % (Р<0,01), а в концентрації 0,6 мг/см³ - вихід мірацидіїв збільшився на 16 % (Р<0,001). Слід відмітити, що при подальшому зниженні концентрації препарату, зростав відсоток мірацидіїв, які вийшли з яєць. Так, за вмісту бронтелу 10 % 0,1 мг/см³ вийшло 29 % личинок (Р<0,01), а при концентрації 0,03 мг/см³ - 59,8 % (Р<0,025).

Комбітрем у розведеннях 0,1 та 0,05 мг/см³ не сприяв розвитку личинок у зародках. При зниженні концентрації до 0,003 мг/см³ тривалість життя мірацидіїв становила 1,5-2 години, а при концентрації 0,012 мг/см³ і більше - знижувалась до 30-50 хв. Мірацидіїї були більш активними у середовищах з нижчими концентраціями антигельмінтика. Так, за концентрації 0,025 мг/см³ вийшло 4,8 % (Р<0,001) личинок з яєць, за концентрації 0,006 мг/см³ - 13,6 % (Р<0,001), 0,0015 мг/см³ - 39,4 % (Р<0,001) мірацидіїв, відповідно. В контролі цей показник становив 96,6 %.

Отже, бровальзен у високих концентраціях - від 0,15 і до 0,0075 мг/см³ гальмує ембріогонію. Збільшення концентрацій антигельмінтика сприяє зменшенню відсотка виходу личинок і, навпаки. Ці зміни, очевидно, і пов'язані з біологічною резистентністю яєць паразитів до фасціолоциду. Можна припустити, що саме загибель 48,6 % личинок під дією бронтелу 10 % за концентрації 0,07 мг/см³, є кількісним показником чутливості яєць. Також це стосується і бровальзену (0,00029 мг/см³ - 52,6 %) та комбітрему (0,00037 мг/см³ - 52,4 %).

Вивчення сперматогенезу у Fasciola hepaticа. Клітини сперматогенного циклу, в т.ч. і спермії, є носіями генетичної інформації (рис. 2), яка, на нашу думку, може формувати резистентність гельмінтів до антигельмінтиків.

За допомогою цитогенетичних методів нами проведені дослідження сперматогенезу на сім'яниках статевозрілих трематод F. hepaticа, які займають середню та задню частини тіла. При мікроскопічному дослідженні препаратів виявляли округлі клітини (сперматогонії) з овальним ядром. Вони є початковими клітинами сперматогенезу і розміщуються по периферії сім'яників.

Сперматогонії, як первинні клітини, мають високе нуклео-цитоплазматичне співвідношення і проходять три мітотичні ділення. Їхня цитоплазма містить вільні рибосоми і чимало маленьких мітохондрій, а також пару центріолей, які близько розміщені до ядра. Первинні сперматогонії перетворюються на вторинні, які майже нічим не відрізняються від первинних і при поділі утворюють 4 третинні сперматогонії, що лежать разом, але не з'єднані.

Наступним етапом сперматогенезу є утворення фігури -”трояндочки“, яка складається із 8-ми первинних сперматоцитів, що з'єднуються у центральну цитоплазму за допомогою цитоплазматичних мостів. Клітини за структурою дещо схожі на третинні сперматогонії. Ядра первинного сперматоцита містять один або більше синаптонемних комплексів. У результаті першого мейотичного поділу первинних сперматоцитів утворюються ”трояндочки“ із 16-ти вторинних сперматоцитів, також об'єднаних за допомогою мостів. Із вторинних сперматоцитів диференціюються 32-ві веретеноподібні сперматиди, сполучені цитоплазмою. З цього моменту настає стадія сперміогенезу, після якої клітини зазнають певних морфологічних змін до утворення сперміїв. Сперматиди починають диференціюватися, клітини і ядра подовжуються. Саме таким чином утворюються спермії, що мають цитоплазматичні джгутики і подовжені голівки з вмістом ядерної речовини.

Отже, виявлені стадії сперматогенезу в подальшому дозволили виявляти вплив на ці клітини різних фасціолоцидів.

Вплив фасціолоцидів на сперматогенез Fasciola hepaticа in vitro. Під впливом фасціолоцидних препаратів утворювались дегенеративні форми сперміїв. Так, комбітрем у концентрації 0,05 мг/см³ викликав скручення джгутиків сперміїв упродовж 12-ти годин in vitro, а через 24 години вплив концентрації 0,1 мг/см³ призводив до відривання їх голівок. Через 12 годин, внаслідок дії бронтелу 10 % у концентрації 0,6 мг/см³, відбувались зміни у сперміях, а саме затримувалось їх утворення із сперматид. За впливу концентрації 1,2 мг/см³ спостерігалось зменшення їх кількості, а на 12-ту годину вони скручувались (табл. 3).

Таблиця 3

Вплив фасціолоцидів на чоловічу статеву систему F. hepatica in vitro

	Антигельмінтики
	комбітрем, мг/см3	бронтел 10 %, мг/см3
Експози-ція, год	0,0	0,1	0,05	0,025	0,012	0,006	0,003	0,0015	0,0	1,2,	0,6	0,3	0,1	0,07	0,03	0,017
6	-	+	+	-	-	-	-	-	-	+	+	-	-	-	-	-
12	-	+	+	+	+	+	-	-	-	+	+	+	-	-	-	-
24	-	+	+	+	+	+	+	+	-	+	+	+	+	+	+	+

Примітки: ”+“ - зміни в репродуктивній системі; ”-“ - відсутні зміни

Під впливом комбітрему у концентрації 0,05 мг/см³ через 12 годин сперматиди скручувались, їх кількість суттєво зменшувалась. Через 24 години у концентрації 0,025 мг/см³ помітним було порушення розвитку стадії ”трояндочки“, яка характеризувалась утворенням восьми первинних сперматоцитів. Через 6 годин у концентрації 0,05 мг/см³ зміни на стадії ”трояндочки“ були досить швидкими, порушилась її нормальна структура та зникла одна клітина, а через 24 години вона втратила свою структуру. Причиною таких змін (руйнувань) могла бути фрагментація і автофагія центральної цитоплазми на стадії формування ”трояндочки“.

З'ясовано, що комбітрем in vitro у концентрації 0,05 мг/см³ викликав параліч фасціоли протягом 2-ох годин, а зміни в сперматогенному циклі поділу статевих клітин після 6-ти годин. Порівнюючи вплив комбітрему та бронтелу 10 % на сперматогенез фасціоли можна припустити, що перший є ефективнішим вже на ранніх стадіях поділу клітин у сперматогенезі.

Також слід зазначити, що у розведеннях антигельмінтиків у більших концентраціях було відмічено зменшення загальної кількості клітин сперматогенного циклу і, навпаки.

Отже, фасціолоцидні препарати сприяли цитогенетичним змінам у гаметах.

Вплив фасціолоцидів на мейоз Fasciola hepaticа in vitro. Під дією
бронтелу 10 % у концентрації 0,3 мг/см³ вже через 6 годин виявляли зміни на стадіях лептотени та зиготени профази 1 мейозу. Через 12 годин за цієї ж концентрації відбулися зміни на стадії пахітени. Спостерігались зміни в сперматогенезі фасціол у середовищах із різним вмістом антигельмінтиків. Дія бронтелу 10 % на мейоз відбувалася повільніше, а комбітрему - відповідно швидше. Вплив комбітрему у концентрації 0,025 мг/см³ сприяв більшому розпушенню (набряку) статевих клітин на стадії лептотени, порівняно з бронтелом 10 %. Ці деструкції були очевидними й на інших стадіях мейотичного поділу: зиготені, диплотені, пахітені.

За більших експозицій з меншими концентраціями комбітрему та бронтелу 10 % фасціоли отримували нижчі дози препаратів і, відповідно зміни у чоловічих статевих клітинах мейотичного поділу були менш помітними.

Під впливом комбітрему у концентрації 0,006 мг/см³ упродовж 12-ти годин виявляли порушення на стадії лептотени, а через 24 години у концентрації 0,0015 мг/см³ у зиготені та диплотені.

При подальшому цитогенетичному скринінгу у статевих клітинах фасціол нам вдалося виявити клітини на стадії телофази 1, але змін не встановлено.

Отже, антигельмінтні препарати in vitro впливають на статеві хромосоми мейотичного циклу Fasciola hepaticа і спричинюють у них морфологічні зміни.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в дослідженнях щодо системи ”паразит-хазяїн“ за фасціольозу великої рогатої худоби; вивчено окремі аспекти прояву цитогенетичної нестабільності в геномі соматичних клітин хазяїна за патогенної дії Fasciola hepatica; досліджено резистентність трематоди і її яєць до фасціолоцидних препаратів та вплив їх на репродуктивну систему і на личинки гельмінта.

Проведені дослідження суттєво доповнюють загальнобіологічні відомості щодо патогенезу фасціольозу великої рогатої худоби і дають можливість для нових методичних підходів у скринінгу фасціолоцидних антигельмінтиків на їх ефективність та резистентність гельмінтів до них.

1. Результати епізоотичного моніторингу підтверджують складну ситуацію по фасціольозу великої рогатої худоби у західних областях України. У Тернопільській області в 2000 р. 18,2 % тварин були інвазовані збудником фасціольозу, у 2004 р. - 12,3 %. Розвитку фасціольозу сприяють екологічні умови регіону. В умовах пасовищ Прикарпаття екстенсивність інвазії Lymnaea truncatula церкаріями була вищою ніж у Карпатах (1,5 %) і становила 4,3 %.

2. У соматичних клітинах селезінки та печінкових лімфатичних вузлів великої рогатої худоби виявили значний рівень мітотичної активності. Встановлено, що під впливом екскреторно-секреторних продуктів життєдіяльності фасціол рівень спонтанних патологічних мітозів у клітинах селезінки збільшується від 14,1 до 25,3 %, а в печінкових лімфатичних вузлах від 15,8 до 29,1 %. Метаболіти фасціоли індукують геномну і хромосону мінливість за рахунок збільшення рівнів тригрупових та нерівних метафаз, гігантських клітин, змінених анафаз та анафаз із фрагментами і мостами.

3. Рівень порушень в геномі хазяїна за фасціольозу залежить від ступеня інвазованості тварин і проявляється достовірним збільшенням кількості еритроцитів з мікроядрами майже у 2 рази - від 4,6±0,24 до 8,8±0,58 МЯ ‰ (Р<0,001), що свідчить про мутагенність екскреторно-секреторних продуктів життєдіяльності фасціол.

4. Апробовані антигельмінтики: комбітрем, бронтел 10 % і бровальзен у терапевтичних дозах не володіють мутагенною здатністю на організм клінічно здорової великої рогатої худоби, а застосування їх при фасціольозі зменшує кількість еритроцитів з мікроядрами. Найвища протифасціольозна екстенсефективність (100 %) досягнута при дегельмінтизації тварин комбітремом, у дозі 1мг/кг маси тварин та бронтелом 10 % - 2,5 мг/кг.

5. Найбільш виражений паралізуючий ефект у тесті паралічу гельмінтів на статевозрілих Fasciola hepatica in vitro проявив комбітрем у концентраціях 0,1 та 0,05 мг/см³ протягом двох годин. Цей тест можна рекомендувати для вивчення ефективності дії фасціолоцидних антигельмінтиків in vitro.

6. Тест виходу мірацидіїв із яєць фасціоли є ефективним методом для визначення біологічної резистентності до фасціолоцидів. Його можна застосовувати при обстеженні польових популяцій з невідомим статусом резистентності та проведенні моніторингу з контролю за резистентністю до фасціолоцидів у зонах неблагополучних щодо фасціольозу великої рогатої худоби. Кількісним показником чутливості яєць під впливом бронтелу 10 % у концентрації 0,07 мг/см³ є загибель 48,6 % личинок, комбітрему (0,00037 мг/см³ - 52,4 %) та бровальзену (0,00029 мг/см³ - 52,6 %).

7. Комбінації препаратів різних хімічних груп, типу триклабендазолу та альбендазолу (комбітрем) є високо ефективними і корисними для запобігання виникнення резистентності до фасціолоцидів у Fasciola hepatica.

8. Вплив фасціолоцидних препаратів може бути джерелом цитологічних та цитогенетичних змін у гаметах трематоди, які проявляються дегенеративними формами клітин сперматогенного циклу та морфогенетичними змінами у статевих хромосомах мейотичного поділу, що важливо враховувати при вивченні генетичних механізмів виникнення у фасціол резистентності до фасціолоцидних антигельмінтиків.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. Для ветеринарної медицини запропоновано новий метод оцінки ефективності антигельмінтних препаратів: ”Спосіб оцінки ефективності фасціоліцидів іn vitro“ (Деклараційний патент України на винахід (корисну модель) № 7771, Україна МПК 7 А01К67/00), який включає визначення життєздатності паразита на стадії ембріогонії - яєць гельмінта культивуванням у присутності різних доз досліджуваного антигельмінтика, можна застосовувати для визначення біологічної резистентності яєць до фасціолоцидних антигельмінтиків.

2. Для оцінки впливу Fasciola hepatica та фасціолоцидних препаратів на цитогенетичні показники організму великої рогатої худоби розроблено методичні рекомендації ”Цитогенетична оцінка впливу Fasciola hepatica та фасціолоцидних препаратів на організм великої рогатої худоби“, затверджені на засіданні Вченої ради Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького (протокол № 3 від 4.07.2008 р.)

3. Пропонувати організовувати широкі польові дослідження у різних зонах розведення великої рогатої худоби на резистентність Fasciola hepatica до антигельмінтиків.

4. Результати досліджень використовувати у навчальному процесі під час викладання дисципліни ”Паразитологія та інвазійні хвороби тварин“ студентам і магістрантам факультетів ветеринарної медицини вищих навчальних закладів, а також слухачам Інституту післядипломної освіти.

СПИСОК ПРАЦЬ ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Соболта А.Г. Цитогенетичні та цитологічні дослідження сперматогенезу у Fasciola hepatica (Fasciolidae) / А.Г. Соболта // Науковий вісник ЛНАВМ імені С.З. Гжицького. Львів, 2004. Т. 6. Ч. 1. С. 90-93.

2. Соболта А.Г. Дослідження резистентності яєць Fasciola hepatica до бронтелу іn vitro / А.Г. Соболта // Наук. вісник Науковий вісник ЛНАВМ імені С.З. Гжицького. Львів, 2004. Т. 6. Ч. 2. С. 116-123.

3. Макогон Х.Г. Трематодофауна Lymnaea (Galba) Truncatula Mьll., 1774 в умовах пасовищ Передкарпаття і Карпат / Х.Г. Макогон, В.В. Кусень, І.П. Яворський, А.Г. Соболта // Науковий вісник ЛНАВМ імені С.З. Гжицького. Л., 2004. Т. 6 (3). Ч. 2. С. 53-59. (Здобувач брав участь у плануванні дослідів, провів збір матеріалу та його обробку).

...