Основний обробіток чорнозему опідзоленого під ріпак ярий після пшениці озимої в умовах правобережного Лісостепу

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

ОСНОВНИЙ ОБРОБІТОК ЧОРНОЗЕМУ ОПІДЗОЛЕНОГО ПІД РІПАК ЯРИЙ ПІСЛЯ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ В УМОВАХ ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ

06.01.01 - загальне землеробство

САВРАНСЬКА ЛІДІЯ МИХАЙЛІВНА

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Уманському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України протягом 2003-2005 років

Науковий керівник - доктор сільськогосподарських наук, професор

ЄЩЕНКО Володимир Омельянович,

Уманський державний аграрний університет,

завідувач кафедри загального землеробства

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор

МАЛІЄНКО Анатолій Митрофанович,

ННЦ „Інститут землеробства УААН”,

завідувач лабораторії обробітку ґрунту і боротьби з бур'янами

доктор сільськогосподарських наук, професор

ПРИМАК Іван Дмитрович,

Білоцерківський державний аграрний університет,

завідувач кафедри загального землеробства

Захист дисертації відбудеться „26” вересня 2007р. о „ 12” годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 27.361.01 при Національному науковому центрі “Інститут землеробства УААН”

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ННЦ „Інститут землеробства УААН”.

Відгуки на автореферат у двох примірниках, завірені печаткою, просимо надсилати за адресою: Вченому секретареві Спеціалізованої вченої ради, ННЦ „Інститут землеробства УААН”, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, Україна, індекс 08162

Автореферат розісланий „23” серпня 2007 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради,

кандидат сільськогосподарських наук Л.О. Кравченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

ріпак оранка глибина врожайність

Актуальність теми. Вітчизняні технології вирощування більшості сільськогосподарських культур, як правило, досить енергоємні і потребують удосконалення. В умовах постійного підвищення цін на енергоносії, добрива, засоби захисту рослин та інше важливим елементом для здешевлення вирощеної продукції є мінімалізація основного обробітку ґрунту без зниження його родючості і врожайності сільськогосподарських культур.

Попит світового ринку на олійну сировину високий і постійно зростає. Збільшення виробництва продукції олійних культур в Україні стає гострою проблемою, вирішити яку можна завдяки ширшому використанню ріпаку ярого. Надзвичайно актуальним це питання є для тих західних, центральних і північних областей України, де інші олійні культури через грунтово-кліматичні особливості вирощуватися не можуть.

В результаті наукових робіт В.П. Оробченка, В.Д. Гайдаша, В.М. Мороза, Є.М. Данкевича, П.С. Вишнівського, А.В. Новака, Г.І. Каричківської та інших розроблені лише окремі питання технології вирощування ріпака ярого, а вже існуючі рекомендації по вирощуванню даної культури містять мало інформації про оптимізацію основного обробітку ґрунту під ріпак ярий або стосуються інших грунтово-кліматичних умов. До того ж, питання заміни полицевого обробітку безполицевим після стерньового попередника практично не висвітлене. Мало даних і про вплив глибини оранки та плоскорізного розпушування на умови росту, розвитку і продуктивність ріпака ярого на чорноземах опідзолених.

Все це і викликало необхідність проведення досліджень в напрямку мінімалізації основного обробітку ґрунту, які дозволять виявити економічно й енергетично доцільний варіант основного обробітку ґрунту під ріпак ярий після пшениці озимої в умовах правобережного Лісостепу України і рекомендувати його для впровадження у виробництво.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи є складовою частиною наукових досліджень кафедри загального землеробства Уманського державного аграрного університету за темою „Оптимальне використання природного і ресурсного потенціалу агроекосистем правобережного Лісостепу України” і підтемою „Розміщення в сівозміні і основний обробіток ґрунту під ріпак ярий, льон олійний, сою та інші культури” (номер державної реєстрації 0101U004495).

Мета і задачі досліджень. Метою досліджень було експериментальним шляхом встановити вплив різних глибин оранки та плоскорізного розпушування в правобережному Лісостепу України на умови вирощування та врожайність насіння ріпаку ярого після пшениці озимої і дати економічну та енергетичну оцінку цим елементам технології.

Для досягнення цієї мети ставилися задачі по визначенню впливу способів та глибин основного обробітку ґрунту на зміну:

агрофізичних властивостей ґрунту;

запасів доступної вологи;

біологічної активності і поживного режиму ґрунту;

потенційної та фактичної забур'яненості посівів;

структури врожаю та рівня врожайності ріпака ярого;

економічних та енергетичних показників ефективності вирощування культури.

Об'єкт досліджень - процес формування продуктивності ріпака ярого за різних способів та глибин основного обробітку ґрунту після пшениці озимої, економічна та енергетична характеристика технології вирощування культури.

Предмет досліджень - способи і глибини основного обробітку ґрунту, ріпак ярий, основні агрофізичні показники родючості чорнозему опідзоленого, біологічна активність і поживний режим, забур'яненість посівів та врожайність ріпаку ярого.

Методи досліджень: польовий, який доповнювався лабораторним - для агрофізичних і агрохімічних аналізів; математично-статистичний - для оцінки достовірності отриманих результатів; розрахунково-порівняльний - для встановлення економічної та енергетичної ефективності вирощування ріпака ярого за різних способів та глибин основного обробітку ґрунту.

Наукова новизна одержаних результатів. Для умов правобережного Лісостепу України обґрунтована доцільність заміни в системі основного зяблевого обробітку ґрунту під ріпак ярий після пшениці озимої енергоємної традиційної полицевої оранки плоскорізним розпушуванням з одночасним зменшенням з 20-22 до 15-17 см глибини обробітку чорнозему опідзоленого.

Практичне значення одержаних результатів. На підставі проведених польових досліджень та їх виробничої перевірки розроблені науково обґрунтовані рекомендації виробництву щодо застосування найбільш економічно доцільного основного обробітку ґрунту під ріпак ярий після пшениці озимої в умовах правобережного Лісостепу України, що сприятиме підвищенню врожайності та зниженню собівартості насіння.

Наукові розробки пройшли виробничу перевірку в СВК “Черповоди” Уманського району Черкаської області на площі 64 га. Результати досліджень підтвердили високу ефективність застосування плоскорізного обробітку ґрунту при вирощуванні ріпаку ярого.

Особистий внесок здобувача. Він полягає в аналізі й узагальненні літературних джерел за темою дисертаційної роботи, в розробці програми досліджень, проведенні польових та лабораторних досліджень, аналізі одержаних даних, узагальненні їх у наукових статтях, перевірці одержаних результатів досліджень у виробничих умовах.

Апробація результатів досліджень. Результати досліджень і основні положення дисертаційної роботи оприлюднені на засіданнях кафедри загального землеробства Уманського державного аграрного університету (2003-2005 рр.), у Всеукраїнських наукових конференціях молодих вчених в Уманському державному аграрному університеті (2005, 2006 і 2007 рр.), в Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів “Екологічні проблеми сталого розвитку агросфери в умовах реформування земельних відносин та шляхи раціонального використання і охорони земель”, яка відбувалася в Харківському національному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва (2005 р.), науково-практичній конференції „Инновации молодых ученых - развитию АПК России” у Великолуцькій державній с.-г. академії в 2006 році, на VII з'їзді УТГА „Ґрунти - основа добробуту держави, турбота кожного” (м. Київ, 2006 р.), науковій конференції „Сучасні сорти і сортові технології у виробництво”, присвяченій 120-річчю з дня народження І.М. Єрємєєва (м. Умань, 2007 р.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано десять наукових праць, з яких чотири - у виданнях, що затвердженні ВАК України як фахові.

Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 152 сторінках комп'ютерного тексту і складається із вступу, восьми розділів, висновків, рекомендацій виробництву, списку використаних джерел і додатків.

Експериментальний матеріал поміщений у 32 таблицях, трьох рисунках та 14 додатках. Список використаної літератури включає 265 найменувань.

ЗМІСТ РОБОТИ

УМОВИ ВИРОЩУВАННЯ І ПРОДУКТИВНІСТЬ РІПАКУ ЯРОГО ЗАЛЕЖНО ВІД ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ (огляд літератури)

В розділі зроблений аналіз наукової літератури, яка стосується впливу основного обробітку на агрофізичні показники родючості ґрунту, водний режим ґрунту, потенційну та фактичну забур'яненість посівів, поживний режим та біологічну активність ґрунту, урожайність ярих культур. Він показав, що навіть в умовах однієї грунтово-кліматичної зони отримані суперечливі дані щодо впливу різних способів і глибин основного обробітку ґрунту на умови вирощування та формування врожаю сільськогосподарських культур, в тому числі і ріпака ярого. Тому дане питання в умовах правобережного Лісостепу України на сьогодні залишається актуальним і заслуговує на подальше вивчення. Це і обумовило напрямок і задачі наших досліджень.

УМОВИ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Польові досліди проводились протягом 2003-2005 рр. на дослідному полі кафедри загального землеробства Уманського державного аграрного університету. Ґрунтовий покрив його - чорнозем опідзолений важкосуглинковий на лесі. Профіль глибоко гумусований (до 130 см), вміст гумусу в орному шарі становить 3,3%, рухомих форм фосфору і калію за Чиріковим - 80-112 мг/кг, азоту лужногідролізованих сполук за Корнфілдом - 80-108 мг/кг ґрунту, має слабокислу реакцію ґрунтового розчину (pHKCl 5,5), насичений основами на 85-95%.

У всі три роки досліджень випадала різна кількість опадів, але їх було достатньо, щоб задовольнити гостру потребу ріпаку ярого у воді на період цвітіння та утворення генеративних органів. Особливо несприятливі умови для накопичення вологи за осінньо-зимовий період склалися у 2002-2003 сільськогосподарському році, коли не дивлячись на найбільшу за три роки кількість осінньо-зимових опадів їх засвоєння стримувалось через те, що ще з осені ґрунт промерз на значну глибину. За кількістю опадів впродовж вегетації ріпаку (травень-липень) роки досліджень хоч і мало відрізнялись між собою, але у 2005 році їх розподіл по місяцях був рівномірнішим. Весна 2003 року була холодною і затяжною із стрімким наростанням температур. Підвищена температура повітря і нестача вологи на початкових етапах росту у 2004 році негативно вплинули на проростання насіння і формування сходів ріпаку. У 2005 році підвищена температура і достатні запаси води у верхніх шарах ґрунту на час сівби сприяли формуванню дружних сходів. Температурний режим повітря впродовж вегетації був сприятливим для росту і розвитку рослин ріпаку ярого в усі роки досліджень. 2005 рік слід вважати найбільш сприятливим для росту і розвитку рослин ріпаку ярого, коли і був сформований найвищий рівень врожайності.

Попередником ріпаку ярого сорту Клітинний 1, що висівався з нормою 2,5 млн насінин на 1 га на фоні внесення N60P60K60, була пшениця озима. Схема досліду включала два способи (полицевий - оранка і безполицевий - плоскорізне розпушування) та чотири глибини основного обробітку (на 10-12, 15-17, 20-22 і 25-27 см). За контроль була прийнята зяблева оранка на глибину 20-22 см. Метод розміщення варіантів у досліді систематичний. Повторність досліду трикратна. Посівна площа ділянок з використанням оранки складала 140 м2, а з плоскорізним розпушуванням - 120 м2. Облікова площа ділянок за обох способів обробітку була однаковою - 80 м2.

Дослідження за впливом глибини основного обробітку ґрунту на агрофізичні показники чорнозему опідзоленого проводили у такі строки і за такими методами:

- щільність ґрунту - перед сівбою і на початку цвітіння ріпаку методом ріжучих кілець у модифікації Качинського згідно ДСТУ ISO 11272-2001 у шарі 0-30 см через кожні 10 см;

- будова ґрунту - методом насичення ґрунту водою у патронах у шарі 0-30 см через 10 см на початку цвітіння ріпаку;

- агрегатний стан (структура) ґрунту - за методикою Саввінова у модифікації Грунтового інституту ім. В.В. Докучаєва у зразках, відібраних на початку цвітіння ріпаку з шару 0-30 см через 10 см;

- водостійкість структурних агрегатів - за методикою Андріанова на початку цвітіння ріпаку у шарі 0-30 см через 10 см;

- вологість ґрунту - термостатно-ваговим методом з перерахунком на загальні запаси та запаси доступної вологи у шарі 0-100 см (до 40 см через 10 см, нижче - через 20 см) через два тижні після закладання досліду, перед замерзанням ґрунту, на час настання фізичної спілості ґрунту, на час сівби, на початку цвітіння ріпаку та перед збиранням урожаю.

Біологічну активність ґрунту визначали користуючись такими методами:

- інтенсивність виділення СО2 з ґрунту - за методикою Штатнова на початку цвітіння ріпаку;

- інтенсивність розкладу лляного полотна - методом аплікації за Мішустіним на глибину до 30 см зі строком експозиції 60 днів.

Поживний режим ґрунту вивчали такими методами:

- вміст нітратного азоту - іонометричним методом згідно ГОСТ 26951-86;

- вміст рухомих сполук фосфору та калію - за методикою Чирікова у шарі 0-30 см через 10 см згідно ГОСТ 26204-91.

Потенційну забур'яненість посівів визначали шляхом відбору зразків ґрунту буром Калєнтьєва з шарів 0-10, 10-20 і 20-30 см на період фізичної спілості ґрунту навесні з наступним відмиванням водою на ситах з отворами 0,25 мм.

Забур'яненість посівів ріпаку ярого визначали кількісно-ваговим методом на початку, в середині та в кінці вегетації.

Визначення вмісту хлорофілу в листках ріпака проводили методом фотоелектроколориметрування, а кореневу систему - за методикою Станкова.

Облік врожаю проводили суцільним методом. При аналізі снопових зразків, відібраних з 1 м2 в трьохразовій повторності, визначали структуру врожаю.

Для визначення достовірності різниці між варіантами, отримані результати піддавались статистичній обробці дисперсійним методом.

ЗМІНА АГРОФІЗИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТУ НА ФОНІ РІЗНИХ СПОСОБІВ І ГЛИБИН ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ

В середньому за три роки в орному шарі ґрунту при заміні оранки плоскорізним розпушуванням в більшості варіантів відбувалося збільшення коефіцієнта структурності (рис. 1) завдяки істотному зменшенню частки брилистої та пилуватої фракції. Винятком лише була така заміна з обробітком ґрунту на глибину 25-27 см, при якій коефіцієнт структурності за безполицевого обробітку залишався на рівні показників за полицевого способу.

Збільшення глибин обох способів основного обробітку ґрунту позитивно відбивалось на структурності ґрунту, але помітнішим цей вплив був на фоні оранки, де від збільшення її глибини з 10-12 до 25-27 см коефіцієнт структурності зростав на 14,6%, у той час як за такого ж поглиблення плоскорізного розпушування даний показник збільшувався лише на 2,5%.

Рис. 1. Коефіцієнт структурності ґрунту в шарі 0-30 см на час цвітіння ріпаку ярого залежно від глибин оранки та плоскорізного розпушування, середнє за 2003-2005 рр.

Отже, плоскорізне розпушування забезпечує кращу стабільність структурно-агрегатного стану ґрунту порівняно з оранкою, тобто викликає менше змін показників структури ґрунту від зміни глибини обробітку.

Протягом усіх трьох років досліджень водостійкість структурних агрегатів розміром 2-3 мм в орному шарі ґрунту в межах досліду була досить високою, хоч в різних частинах орного шару містилась неоднакова кількість водостійких агрегатів. Найбільше їх було у шарі 20-30 см, а найменше - у верхньому 10-сантиметровому шарі. Причому подібна ситуація складалася за обох способів основного обробітку протягом трьох років досліджень. При порівнянні останніх за водостійкістю ґрунтових агрегатів деяка перевага була на боці безполицевого обробітку. В середньому за три роки за безполицевого обробітку водостійких агрегатів у шарах ґрунту 0-10, 10-20 та 20-30 см було більше відповідно на 0,9; 0,6 і 0,8%.

Більше впливали на зміну кількості водостійких агрегатів глибини основного обробітку ґрунту під ріпак ярий. У всі три роки досліджень нами відмічено збільшення агрегатів, стійких до руйнування водою, при глибших обробітках з 65,3 до 68,5% за оранки та з 65,9 до 70,2% за плоскорізного розпушування у верхньому шарі ґрунту 0-10 см та зменшення їх кількості на фоні оранки від 73,0 до 70,7 та від 74,1 до 71,3% і від 73,3 до 71,4 та від 75,0 до 72,0% за плоскорізного обробітку відповідно в шарах ґрунту 10-20 та 20-30 см, що свідчить про те, що у тих шарах ґрунту, де не проходили робочі органи знарядь при виконанні основного обробітку, водостійких агрегатів було більше.

Отже, заміна оранки плоскорізним розпушуванням сприяла деякому збільшенню вмісту водостійких агрегатів у всіх частинах орного шару. При зменшенні глибини обох способів основного обробітку в шарі ґрунту 0-10 см частка водостійких агрегатів зменшувалася, а в двох глибших шарах - збільшувалась.

Незалежно від способу і глибини основного обробітку щільність орного шару ґрунту (табл. 1) знаходилась в оптимальних межах, хоча в обидва періоди визначення її показники були все ж меншими на фоні безполицевих обробітків завдяки природним процесам саморозпушування у майже непорушеному обробітками шарі ґрунту. Нами також встановлено, що перед сівбою ріпаку щільність 30-сантиметрового шару ґрунту дещо зменшувалась із збільшенням глибини обробітку як на фоні оранки, так і на фоні плоскорізного розпушування завдяки більшій товщі розпушеного ґрунту. Однак на середину вегетації уже була відмічена протилежна тенденція, коли за рахунок остаточного розкладу решток попередника, розміщених у верхній частині орного шару за мільчих обробітків, звільнялися прошарки, які й сприяли зменшенню показників щільності.

Таблиця 1

Щільність ґрунту перед сівбою та на початку цвітіння ріпаку ярого за різних способів та глибин основного обробітку ґрунту, г/см3

(середнє за 2003-2005 рр.)

Спосіб обробітку (фактор А)	Глибина обробітку, см (фактор В)	Шар ґрунту, см
		0-10	10-20	20-30
		перед сівбою	початок цвітіння	перед сівбою	початок цвітіння	перед сівбою	початок цвітіння
Полицевий (оранка)	10-12	1,23	1,20	1,31	1,27	1,33	1,27
	15-17	1,23	1,21	1,29	1,28	1,32	1,28
	20-22	1,21	1,24	1,28	1,31	1,32	1,30
	25-27	1,21	1,25	1,27	1,31	1,31	1,31
Середнє по способу	1,22	1,23	1,29	1,29	1,32	1,34
Безполицевий (плоскорізне розпушування)	10-12	1,19	1,19	1,29	1,27	1,31	1,32
	15-17	1,18	1,22	1,28	1,28	1,29	1,33
	20-22	1,16	1,23	1,27	1,30	1,28	1,34
	25-27	1,16	1,25	1,25	1,32	1,28	1,34
Середнє по способу	1,17	1,22	1,27	1,29	1,29	1,33
НІР0.95 для фактору А	0,01	0,02	0,01	0,02	0,01	0,01
НІР0.95 для фактору В	0,02	0,03	0,01	0,02	0,01	0,02

Зменшення глибини основного обробітку ґрунту зумовлювало незначне підвищення загальної пористості в усі роки проведення досліджень, а заміна оранки плоскорізним обробітком не погіршувала, а навіть дещо покращувала цей показник у два з трьох років досліджень.

Мінімалізація обробітку мало впливала і на об'єм твердої фази ґрунту в шарі 0-30 см. За обох способів обробітку на середину вегетації ріпаку ярого як по окремих частинах, так і в середньому по орному шарі ґрунту зберігається оптимальне співвідношення між загальною пористістю та об'ємом твердої фази ґрунту, яке приблизно становило 1:1. І разом з цим можна відмітити тенденцію до збільшення об'єму твердої фази при збільшенні глибини обробітку.

Співвідношення між капілярною і некапілярною пористістю в орному шарі ґрунту на фоні оранки складало 2,6-3,0:1 в 2003 році, 4,2-4,5:1 в 2004 році і 4,0-4,2:1 в 2005 році; а на фоні плоскорізного обробітку - відповідно років 3,0-3,5:1; 3,4-4,7:1 і 4,8-5,1:1. Збільшення глибини полицевого обробітку в усі роки проведення досліджень призводило до зменшення показників капілярної пористості у всіх частинах орного шару. Така ж тенденція спостерігалася у 2004 та 2005 роках ще й на фоні безполицевих обробітків, а у 2003 році у варіантах із глибшими безполицевими обробітками капілярних пор було більше. Не відмічалось чіткого впливу глибини обробітку на формування некапілярних пор.

Пористість аерації в цілому по досліду протягом трьох років досліджень була в оптимальних межах (більшою за 15%), однак в 2003 і 2005 роках на фоні оранки вона була вищою порівняно із аналогічними показниками за плоскорізного обробітку, а у 2004 році деяка перевага була на боці безполицевого обробітку.

З розглянутого вище випливає, що заміна полицевої оранки плоскорізним розпушуванням та зменшення глибини основного обробітку за обох способів не погіршує основних показників агрофізичного стану ґрунту.

За осінньо-зимовий період у середньому за три роки на різних варіантах досліду ґрунт засвоював від 21,5 до 22,9% вологи атмосферних опадів, а це свідчить, що ні способи, ні глибини зяблевого обробітку не впливли на проникнення вологи опадів у ґрунтове середовище.

У середньому за три роки в цілому по досліді на час сівби ріпаку (табл. 2) різниця в запасах доступної вологи в шарі 0-100 см між варіантами з оранкою та плоскорізним розпушуванням складала 5 мм, хоча в окремі роки вона зростала до 11 мм. Перевага безполицевого обробітку за наявністю вологи у ґрунті (хоча й незначна) залишалась і на середину та на кінець вегетації ріпаку. Зменшення глибини основного обробітку при обох його способах з 25-27 до 10-12 см практично не погіршувало умови вологозабезпеченості рослин на початку і в середині вегетації рослин ріпаку, тому що різниця між названими варіантами за запасами доступної вологи у метровому шарі на фоні оранки не перевищувала 3 мм в перший період і 1 мм - в другий, а на фоні плоскорізного розпушування - 4 мм в обидва періоди. На кінець вегетації ріпаку у такій же мірі можна відмітити позитивний вплив вже мілкіших обробітків на збереження ґрунтової вологи на фоні обох способів обробітку, коли у варіантах з оранкою в середньому за три роки ця перевага характеризувалась збільшенням запасів ґрунтової вологи в метровому шарі лише на 4 мм, а у варіантах з плоскорізним розпушуванням - тільки на 3 мм.

Таблиця 2

Запаси доступної вологи в шарі 0-100 см на час сівби ріпаку ярого за різних способів та глибин основного обробітку ґрунту, мм

Спосіб обробітку (фактор А)	Глибина обробітку, см (фактор В)	2003 р.	2004 р.	2005 р.	Середнє
Полицевий (оранка)	10-12	175	160	189	175
	15-17	176	161	194	177
	20-22	175	161	195	177
	25-27	175	163	195	178
Середнє по способу	175	161	193	177
Безполицевий (плоскорізне розпушування)	10-12	179	171	190	180
	15-17	179	171	191	180
	20-22	182	172	194	183
	25-27	183	173	195	184
Середнє по способу	181	172	193	182
НІР0,95 по фактору А	3,5	5,2	4,7	2,1
НІР0,95 по фактору В	4,9	7,4	6,6	3,0

Результати трирічних досліджень свідчать, що заміна традиційної полицевої оранки безполицевим плоскорізним розпушуванням як і зменшення глибини обробітку за обох способів не мали негативного впливу на умови вологозабезпеченості рослин ріпаку протягом їх вегетації.

БІОЛОГІЧНА АКТИВНІСТЬ ТА ПОЖИВНИЙ РЕЖИМ ҐРУНТУ ЗАЛЕЖНО ВІД ЙОГО ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ

Проведення безполицевого обробітку порівняно з традиційним полицевим сприяло дещо більшому виділенню СО2 на початку цвітіння ріпаку. Неістотна перевага безполицевого обробітку за цим показником спостерігалася в усі три роки досліджень й у середньому з урахуванням усіх глибин складала у 2003, 2004 та 2005 роках відповідно 5,8; 5,3 та 3,7 мг/м2 СО2 за 1 годину або 6,0; 3,3 та 2,2%. В середньому за три роки на фоні безполицевого обробітку у цілому по досліду вуглекислого газу виділилось на 4,9 мг/м2 за 1 годину або на 3,5% більше порівняно з полицевим обробітком. У всіх варіантах незалежно від способу обробітку в усі роки проведення досліджень інтенсивнішим виділення СО2 з ґрунту було при проведенні мілких обробітків порівняно з середніми і глибокими. Перевага мілкого обробітку у цьому плані, можливо, обумовлена тим, що поверхневий шар ґрунту містить більшу кількість органічних рослинних решток та добрив, що активізує процеси мінералізації й сприяє виділенню більшої кількості вуглекислого газу.

Різні способи та глибини основного обробітку практично не впливали на швидкість розкладу клітковини в орному шарі ґрунту, хоча у верхньому 10-сантиметровому шарі ґрунту інтенсивніше процеси розкладу проходили за безполицевого способу та за мільчих глибин обробітку, де щільність була меншою і був кращий доступ кисню, а в шарах ґрунту 10-20 і 20-30 см - на полицевому фоні та при глибших обробітках, де важливішим був не доступ кисню, а розподіл післязбиральних решток попередника по профілю ґрунту. Так, якщо порівняти між собою дані про розподіл решток та ступінь розкладу лляного полотна, то можна зробити висновок, що останній був інтенсивнішим там, де була зароблена більша кількість решток.

Тому, використання безполицевого обробітку у системі зяблевої підготовки поля під ріпак ярий за впливом на біологічну активність ґрунту можна вважати допустимим і рівноцінним з полицевим.

Навіть одноразове застосування безполицевого обробітку призвело до диференціації орного шару ґрунту за вмістом у ньому основних елементів живлення. Заміна полицевого обробітку безполицевим призводила до підвищення вмісту нітратного азоту у верхньому 10-сантиметровому шарі та до деякого зниження його в окремих варіантах у шарах ґрунту 10-20 та 20-30 см, хоч в орному шарі перевага все-таки була на боці безполицевого обробітку (табл. 3).

Таблиця 3

Вміст нітратного азоту, рухомих сполук фосфору і калію у шарі ґрунту

0-30 см на початок цвітіння ріпаку ярого за різних способів та глибин основного обробітку ґрунту, мг/кг (середнє за 2003-2005 рр.)

Спосіб обробітку (фактор А)	Глибина обробітку, см (фактор В)	N-NO3	Р2О5	К2О
Полицевий (оранка)	10-12	8,6	111	125
	15-17	9,0	111	126
	20-22	9,5	112	127
	25-27	9,9	113	127
Середнє по способу	9,3	112	126
Безполицевий (плоскорізне розпушування)	10-12	10,3	112	128
	15-17	9,9	113	129
	20-22	10,2	113	128
	25-27	10,1	114	129
Середнє по способу	10,1	113	129
НІР0,95 по фактору А	0,39	1,76	0,61
НІР0,95 по фактору В	0,54	2,48	0,86

Оранка на 10-12 см призводила до істотного зниження вмісту нітратного азоту в орному шарі ґрунту, у той час як при оранці на 15-17 см відбувалось неістотне зниження вмісту нітратів, а збільшення глибини полицевого обробітку до 25-27 см істотно не підвищувало цього показника. Зміна глибини безполицевого розпушування ґрунту істотно не впливала на вміст нітратного азоту в орному шарі ґрунту.

Вміст рухомих сполук фосфору та калію практично не залежав від обробітку ґрунту.

ПОТЕНЦІЙНА ТА ФАКТИЧНА ЗАБУР'ЯНЕНІСТЬ ПОСІВІВ РІПАКУ ЯРОГО ЗА РІЗНИХ СПОСОБІВ І ГЛИБИН ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ

За рахунок проведення різноглибинного плоскорізного розпушування замість оранки прослідковувалась тенденція до збільшення кількості насіння бур'янів у верхній частині орного шару та зменшення її у середній та нижній частинах (табл. 4).

Таблиця 4

Розподіл насіння бур'янів по шарах та забур'яненість посівів ріпаку за різних способів та глибин основного обробітку ґрунту,

середнє за 2003-2005 рр.

Спосіб обробітку	Глибина обробіт-ку, см	Частка насіння (%) у шарі ґрунту, см	Кількість бур'янів, шт./м2	Маса сухих бур'янів, г/м2
		0-10	10-20	20-30	на час утворення розетки	на час цвітіння	на час утворення розетки	на час цвітіння
Полицевий (оранка)	10-12	49,8	32,9	17,3	100,9	101,8	5,3	18,4
	15-17	45,6	34,6	19,8	96,2	92,0	4,6	16,3
	20-22	40,2	35,6	24,2	86,8	89,1	2,6	12,5
	25-27	34,8	36,6	28,6	85,7	83,1	2,0	9,6
Середнє по способу	42,6	34,9	22,5	92,4	91,5	3,6	14,2
Безполицевий (плоскорізне розпушування)	10-12	43,4	39,4	17,2	94,2	102,7	6,3	17,1
	15-17	48,5	35,2	16,3	97,9	96,4	5,8	15,5
	20-22	51,7	30,8	17,5	102,4	99,2	5,2	13,2
	25-27	53,6	29,9	16,5	106,3	92,1	5,5	12,1
Середнє по способу	49,3	33,8	16,9	100,2	97,6	5,7	14,5

За рахунок проведення плоскорізного розпушування рівень загальної забур'яненості посівів ріпаку на початку вегетації у середньому з врахуванням всіх глибин обробітку становив 100 шт./м2 проти 92,4 шт./м2 за оранки. На фоні безполицевого обробітку дещо зростала і кількість багаторічних бур'янів. Така ж тенденція зберігалася на середину і кінець вегетації ріпаку.

Зменшення глибини оранки призводило до підвищення рівня забур'яненості посівів на початку вегетації через концентрацію у поверхневому шарі ґрунту більшої кількості насіння бур'янів, звідки краще появлялися їх сходи. Інакше складалися умови забур'яненості посівів ріпаку за різної глибини плоскорізного розпушування. Так, чим на більшу глибину проводився такий обробіток, тим більша частина насіння бур'янів залишалася в поверхневому шарі, тому і кількість бур'янів на початок вегетації ріпаку була більшою на ділянках з глибшим безполицевим основним обробітком.

На середину і кінець вегетації загальна забур'яненість посівів ріпаку незалежно від їх способів була дещо меншою у варіантах із глибшими обробітками, де формувалась дещо більша вегетативна маса культурних рослин.

АЛЕЛОПАТИЧНА ДІЯ ВОДНИХ ВИТЯЖОК З РЕШТОК ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ НА ПРОРОСТАННЯ НАСІННЯ ТА ПОЧАТКОВИЙ РІСТ РОСЛИН РІПАКУ ЯРОГО

Встановлено, що наявність рослинної маси озимої пшениці у вигляді соломи чи стерньових решток у ґрунті може істотно знижувати схожість висіяного насіння ріпаку та затримувати початковий ріст рослин.

ФОРМУВАННЯ УРОЖАЙНОСТІ НАСІННЯ РІПАКУ ЯРОГО ЗА РІЗНИХ СПОСОБІВ І ГЛИБИН ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ

На фоні полицевої оранки рослини ріпаку формували загальну масу коріння в шарі 0-40 см в середньому за два роки на 73 г/м2 або на 8,1% більшу, ніж за плоскорізного розпушування. Способи обробітку практично не впливали на перерозподіл коріння ріпаку у різних частинах 40-сантиметрового шару. У нашому досліді не підтвердився висновок про те, що при переході від оранки до плоскорізного обробітку основна маса кореневої системи формується у верхній 20-сантиметровій частині орного шару.

За кращої вирівняності поверхні ґрунту після проведення основного обробітку без обертання скиби та кращого вологозабезпечення на цих варіантах створювалися дещо кращі умови для проростання насіння ріпаку і формування більшої густоти його посівів. У зв'язку з цим і передзбиральна густота рослин у середньому за три роки досліджень на фоні плоскорізного розпушування з врахуванням всіх глибин була на 2,6% більшою (237 шт./м2 проти 231 шт./м2 на фоні оранки), хоч на урожайність насіння ріпаку ярого (табл. 5) це і не відбивалось. У середньому різниця за урожайністю між варіантами з полицевим і безполицевим способами не виходила за межі найменшої істотної різниці й у 2003, 2004 і 2005 роках становила відповідно лише 0,4; 0,3 і 0,3 ц/га при НІР0,95 відповідно 0,90; 0,74 і 1,10 ц/га. При цьому в 2003 і 2004 роках тенденція до підвищення врожайності насіння була у варіантах з полицевою оранкою, а у 2005 році - з плоскорізним розпушуванням ґрунту.

Значно більше різнилась між собою урожайність ріпаку у варіантах з різною глибиною обох способів обробітку ґрунту. Зменшення глибини обробітку за обох способів з 20-22 до 15-17 та 10-12 см в усі роки знижувало врожайність ріпаку, хоч лише у випадку з наймілкішим обробітком це зниження було істотним. Збільшення глибини обробітку з 20-22 до 25-27 см при підготовці площі під ріпак ярий не завжди забезпечувало навіть неістотне

Таблиця 5

Урожайність насіння ріпаку ярого залежно від способу і глибини основного обробітку ґрунту, ц/га

Спосіб обробітку (фактор А)	Глибина обробітку, см (фактор В)	Роки досліджень
		2003	2004	2005	Середнє
Полицевий	10-12	16,6	16,2	17,0	16,6
	15-17	17,8	17,3	18,2	17,8
	20-22*	18,4	17,9	18,6	18,3
	25-27	18,0	18,6	18,8	18,5
Середнє по способу	17,7	17,5	18,2	17,8
Безполицевий	10-12	16,2	15,9	17,4	16,5
	15-17	17,4	17,0	18,3	17,6
	20-22	17,9	17,7	19,0	18,2
	25-27	17,5	18,2	19,3	18,3
Середнє по способу	17,3	17,2	18,5	17,7
НІР0,95 по фактору А	0,90	0,74	1,10	0,62
НІР0,95 по фактору В	1,27	1,05	1,56	0,87

* - контроль

зростання урожайності. І разом з цим, аналізуючи урожайність насіння ріпаку ярого в середньому за три роки можна прослідкувати чітку тенденцію до її зростання при збільшенні глибини обох способів обробітку ґрунту.

Із вище зробленого аналізу можна зробити висновок про можливість використання замість оранки плоскорізного розпушування та недоцільність зменшення глибини обох способів основного обробітку до 10-12 см. Від збільшення глибини основного обробітку з 20-22 до 25-27 см істотного зростання врожайності як і її зниження від зменшення глибини обробітку з 20-22 до 15-17 см не відмічено через те, що мало змінювалися ґрунтові умови вирощування.

БІОЕНЕРГЕТИЧНА ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ РІПАКУ ЯРОГО ЗА РІЗНИХ СПОСОБІВ ТА ГЛИБИН ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ГРУНТУ

Розрахунки економічної ефективності вирощування ріпаку за різних шляхів мінімалізації основного обробітку ґрунту показують, що при заміні традиційної полицевої оранки безполицевим плоскорізним розпушуванням вдалося зменшити матеріально-грошові затрати на вирощування ріпаку (враховуючи середні дані по способах) відповідно на 28 грн./га або 2,5%, у результаті чого при зменшенні вартості валової продукції на 18 грн./га умовно-чистий дохід та рівень рентабельності збільшилися відповідно на 11 грн./га та 3,3%.

Зменшенню матеріально-грошових затрат сприяло також і зменшення глибини основного обробітку. До переваг мілкіших обробітків над глибшими також можна віднести і зменшення затрат часу та праці людини на виконання основного обробітку ґрунту на одиницю площі завдяки збільшенню норм виробітку на агрегат.

Зменшення глибини основного обробітку ґрунту під ріпак ярий з 20-22 до 15-17 см за обох способів призводило лише до незначного зниження врожайності ріпаку, але при цьому зменшувались і матеріально-технічні затрати на виробництво продукції. Проведення обробітку на найменшу у досліді глибину хоча і сприяло максимальному зменшенню витрат на вирощування, але всі інші показники економічної ефективності були значно гіршими порівняно з контролем та всіма іншими варіантами за обох способів обробітку. При збільшенні глибини обробітків з 20-22 до 25-27 см за рахунок незначного підвищення врожайності ріпаку та одночасного збільшення затрат (на 15 грн./га на фоні оранки та на 13 грн./га за плоскорізного розпушування) на його вирощування не вдалося отримати у цих варіантах вищого рівня рентабельності.

За плоскорізного розпушування завдяки меншим затратам на формування насіння коефіцієнт енергетичної ефективності був більшим (4,47-4,85 проти 4,39-4,76 на полицевому фоні), не дивлячись на те, що на полицевому фоні енергоємність врожаю у всіх варіантах глибин обробітку була вищою.

При зменшенні глибини обробітку відносно контролю за обох способів енергоємність затрат зменшувалася, але при цьому зменшувалася й енергоємність врожаю, через що на варіантах з двома меншими глибинами енергетичний коефіцієнт був дещо меншим порівняно з контрольним. Через збільшення затрат енергії на вирощування ріпаку не дивлячись на зростання енергоємності врожаю відносно контролю не вдалося підвищити коефіцієнт енергетичної ефективності у варіантах з обробітком на 25-27 см за обох способів.

Результати енергетичного аналізу свідчать, що з погляду на економію затрат енергії на вирощування ріпаку без значного зниження врожайності даної культури найбільш сприятливим є безполицевий обробіток ґрунту на глибину 15-17 см.

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично та економічно визначено і обґрунтовано шляхи мінімалізації основного обробітку ґрунту під ріпак ярий після пшениці озимої в умовах правобережного Лісостепу України, а проведені експериментальні дослідження дозволили зробити наступні висновки.

1. Заміна полицевих обробітків безполицевими супроводжувалась незначним збільшенням частки агрономічно цінної структури в орному шарі ґрунту та деяким зростанням коефіцієнта структурності. Зменшення глибини оранки з 20-22 до 10-12 см призводило до зменшення коефіцієнта структурності на 9,8%, а від аналогічної зміни глибини плоскорізного розпушування цей показник майже не зменшувався. Водостійкість агрегатів при заміні полицевих обробітків безполицевими, як і зменшення глибини обробітків за обох способів мала тенденцію до підвищення.

2. Незалежно від способу і глибини основного обробітку щільність орного шару ґрунту знаходилась у межах оптимальних параметрів, хоча перед сівбою ріпаку її показники були дещо нижчими на фоні безполицевих обробітків. Із зменшенням глибини оранки і плоскорізного розпушування з 20-22 до 10-12 см щільність 30-сантиметрового шару ґрунту на цей час у середньому за три роки збільшувалась відповідно лише з 1,27 до 1,29 та з 1,24 до 1,26 г/см3.

3. Показники загальної пористості у шарі ґрунту 0-30 см на середину вегетації ріпаку були незначно вищими за плоскорізного розпушування та за менших глибин обох способів зяблевого обробітку. Досліджувані шляхи мінімалізації обробітку мало впливали і на інші основні показники будови ґрунту.

4. Від заміни оранки плоскорізним розпушуванням не погіршувався водний режим кореневмісного шару ґрунту, тому що засвоюваність осінньо-зимових опадів на фоні безполицевого розпушування мала тенденцію до підвищення. Зменшення глибини основного обробітку з 20-22 до 10-12 см за обох способів не супроводжувалось зниженням весняних запасів вологи у метровому шарі ґрунту. Використання різних шляхів мінімалізації основного обробітку чорноземного ґрунту після пшениці озимої не погіршувало умови забезпечення рослин ріпаку доступною вологою протягом всього періоду вегетації.

5. За безполицевих обробітків виділення вуглекислого газу на період цвітіння ріпаку було інтенсивнішим. Зменшення глибини обробітків за обох способів також інтенсифікувало процес „дихання” ґрунту. Проте різні способи та глибини основного обробітку практично не змінювали інтенсивності розкладу клітковини в орному шарі ґрунту, хоча у верхньому 10-сантиметровому шарі ґрунту діяльність целюлозоруйнівних мікроорганізмів інтенсивнішою була за безполицевого способу та за мілкіших глибин обробітку, а у шарах ґрунту 10-20 і 20-30 см - на полицевому фоні та при глибших обробітках.

6. Поживний режим ґрунту на період цвітіння ріпаку ярого на фоні безполицевого розпушування складався не гірше, ніж на фоні полицевої оранки. Глибина основного обробітку практично не позначалась на вмісті у ґрунті основних елементів живлення.

7. За полицевого обробітку на відміну від безполицевого відбувався рівномірніший розподіл насіння бур'янів по профілю орного шару. Збільшення глибини оранки і зменшення глибини плоскорізного розпушування сприяло зменшенню кількості насіння бур'янів у верхньому 10-сантиметровому шарі ґрунту.

8. Від заміни оранки плоскорізним розпушуванням початкова кількість бур'янів на посівах зростала у середньому за роки досліджень у цілому по досліду на 7,8%, а у середині й у кінці вегетації перевага оранки знижувалась відповідно до 6,7 та 4,2%. При зменшенні глибини оранки та збільшенні глибини плоскорізного розпушування рівень забур'яненості посівів на початку вегетації підвищувався, а на середину і кінець вегетації загальна забур'яненість посівів ріпаку була дещо нижчою у варіантах із глибшими обробітками незалежно від їх способів.

9. При проведенні основного обробітку ґрунту без обертання скиби створювалися дещо кращі умови для проростання насіння та формування густіших (на 2,6%) посівів ріпаку. Висота рослин ріпаку на час збирання врожаю більше залежала від глибини основного обробітку, ніж від його способу. Те ж стосувалось і маси однієї рослини ріпаку ярого, яка дещо зростала із збільшенням глибини обробітку ґрунту за обох способів. Кількість стручків на рослині мало залежала від глибини обробітку і дещо більшою була на фоні плоскорізного розпушування, хоч за довжиною стручка перевага була на боці оранки. За полицевої оранки дещо більша площа листя та вміст хлорофілу у ньому сприяли і формуванню більшої маси кореневої системи ріпаку.

10. Способи основного обробітку ґрунту істотно не впливали на продуктивність посівів ріпаку ярого. Зменшення глибини оранки та плоскорізного розпушування з 20-22 до 15-17 см як і збільшення до 25-27 см не зумовлювало істотних змін в урожайності насіння ріпаку ярого. Істотне зниження врожайності ріпаку ярого було у варіантах, де обидва способи основного обробітку ґрунту виконувались на глибину 10-12 см.

11. При заміні традиційного полицевого обробітку безполицевим економія матеріально-грошових затрат на вирощування ріпаку в середньому по досліду становила 25,4 грн./га, ПММ - 4,4 кг/га, часу - 0,4 люд.-год. Собівартість насіння при цьому зменшувалась з 63,1 до 62,1 грн./ц, прибуток при цьому збільшувався на 28 грн./га, а рівень рентабельності зростав на 3,3% та на 0,08 збільшувався коефіцієнт енергетичної ефективності. У варіантах з меншими глибинами за обох способів обробітку спостерігалося зменшення усіх видів затрат на вирощування ріпаку.

В умовах правобережного Лісостепу України на чорноземах опідзолених при вирощуванні ріпаку ярого після пшениці озимої в системі основного обробітку ґрунту рекомендується полицеву оранку замінити плоскорізним розпушуванням, а глибину обробітку зменшити до 15-17 см.

ПЕРЕЛІК ДРУКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Єщенко В.О., Кононенко Л.М. Засвоєння осінньо-зимових опадів та умови вологозабезпечення рослин ріпаку ярого за різних способів і глибин основного обробітку ґрунту // Зб. наук. пр. Уманського державного аграрного університету. - Вип. 61. - Ч. 1. Агрономія. - Умань, 2005. - С. 148-156.

2. Кононенко Л.М., Єщенко В.О. Засміченість орного шару ґрунту насінням бур'янів та забур'яненість посівів ріпаку ярого за різних способів і глибин основного обробітку ґрунту // Карантин і захист рослин. - 2005. - № 9. - С. 7-8.

3. Кононенко Л.М., Єщенко В.О. Умови формування та рівень урожайності ріпаку ярого за різних способів і глибин основного обробітку ґрунту // Зб. наук. пр. Уманського державного аграрного університету. - Вип. 62. - Ч. 1. Агрономія. - Умань, 2006. - С. 72-78.

4. Савранська Л.М. Вплив основного обробітку ґрунту на врожайність ріпаку ярого в правобережному Лісостепу // Зб. наук. пр. ННЦ „Інститут землеробства УААН”- К.: ЕКМО, 2007. - Вип. 1. - С. 49-52.

5. Єщенко В.О., Кононенко Л.М. Вплив різних способів і глибин зяблевого обробітку на основні показники будови чорнозему опідзоленого під посівами ріпаку ярого // Екологічні проблеми сталого розвитку агросфери в умовах реформування земельних відносин та шляхи раціонального використання і охорони земель: Матеріали міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів, 4-7 жовтня 2005 р. - Харків, 2005. - С. 33-34.

6. Єщенко В.О., Кононенко Л.М. Агрофізичні показники родючості чорнозему опідзоленого за різних способів і глибин основного обробітку ґрунту // Агрохімія і ґрунтознавство (Спец. випуск до VII з'їзду УТГА): Міжвідомч. темат. наук. зб. - Харків, 2006. - Кн. 2. - Харків, 2006. - С. 61-63.

7. Савранська Л.М. Алелопатична дія водних витяжок з решток пшениці озимої на проростання та початковий ріст рослин ріпаку ярого // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції молодих вчених, 2-3 березня 2006 р.- Умань, 2006. - С. 51-52.

8. Кононенко Л.М., Ещенко В.Е. Условия формирования продуктивности рапса ярового при разных способах и глубинах основной обработки почвы // Мат. научн.-практ. конф. „Инновации молодых ученых - развитию АПК России” (Великие Луки, 23-24 марта 2006 г.). - Великие Луки, 2006. - Ч. 1. - С. 40-42.

9. Савранська Л.М. Поживний режим ґрунту за різного його основного обробітку під ріпак ярий // Сучасні сорти і сортові технології у виробництво (присвячено 120-річчю з дня народження І.М. Єрємєєва): Матеріали наукової конференції, 1 лютого 2007 р. - Умань, 2007. - С. 64-66.

10. Савранська Л.М. Інтенсивність продукування вуглекислого газу ґрунтом під посівами ріпаку ярого за різного основного обробітку // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції молодих вчених. - Ч. 1: Агрономія. - Умань, 2007. - С. 74-76.

АНОТАЦІЯ

Савранська Л.М Основний обробіток чорнозему опідзоленого під ріпак ярий після пшениці озимої в умовах правобережного Лісостепу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.01 - загальне землеробство. - Національний науковий центр „Інститут землеробства УААН”, Київ, 2007.

Дисертація містить трирічні результати вивчення впливу основного обробітку ґрунту після пшениці озимої на зміну основних агрофізичних показників родючості ґрунту, на засвоєння ґрунтом вологи опадів за осінньо-зимовий період та формування запасів доступної вологи протягом вегетації культури, на біологічну активність ґрунту і поживний режим, засміченість ґрунту насінням бур'янів та забур'яненість посівів, а також на урожайність ріпаку ярого в умовах правобережного Лісостепу України. Показана економічна та енергетична оцінка використання різних способів та глибин основного зяблевого обробітку чорнозему опідзоленого при вирощуванні ріпаку ярого.

В системі основного обробітку ґрунту під ріпак ярий після пшениці озимої в умовах правобережного Лісостепу України встановлена можливість заміни полицевої оранки плоскорізним розпушуванням та зменшення глибини основного обробітку до 15-17 см. Розроблені рекомендації виробництву до використання кращого варіанту.

Ключові слова: ріпак ярий, основний обробіток, умови вирощування, урожайність, економічна ефективність.

АННОТАЦИЯ

Савранская Л.М. Основная обработка чернозема оподзоленного под рапс яровой после пшеницы озимой в условиях правобережной Лесостепи. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.01.01 - общее земледелие. - Национальный научный центр “Институт земледелия Украинской академии аграрных наук”, Киев, 2007.

В диссертации представлены результаты трехлетних исследований о влиянии основной обработки на изменение показателей плодородия почвы и формирование урожая рапса ярового в условиях правобережной Лесостепи Украины.

Исследования проводились на опытном участке кафедры общего земледелия Уманского ГАУ на черноземе оподзоленном на протяжении 2003-2005 годов. Предшественником рапса ярового сорта Клеточный 1, который высевался с нормой 2,5 млн. семян на 1 га на фоне внесения N60P60K60, была пшеница озимая, а схема опыта включала два способа (отвальный - вспашка и безотвальный - плоскорезное рыхление) и четыре глубины основной обработки (на 10-12, 15-17, 20-22 и 25-27 см).

Как показал анализ агрофизических свойств почвы, замена разноглубинной вспашки плоскорезным рыхлением несколько улучшала структурность пахотного слоя, снижала плотность и повышала скважность почвы.

Использование разных способов минимализации основной обработки черноземной почвы не сопровождалось ухудшением условий обеспеченности растений рапса влагой на протяжении всего периода вегетации.

Биологическая активность и питательный режим почвы на фоне безотвальной основной обработки были не хуже, чем на фоне вспашки, а глубина обработки практически не влияла на их показатели.

При замене отвальной вспашки плоскорезным рыхлением было отмечено лишь незначительное ухудшение фитосанитарного состояния посевов ярового рапса за счет незначительного увеличения их засоренности, уровень которой практически не влиял на урожайность выращиваемой культуры. Уменьшение глубины вспашки и увеличение глубины плоскорезного рыхления приводило к увеличению засоренности посевов в начале вегетации. К средине и концу вегетации общая засоренность посевов рапса была несколько ниже у вариантов с более глубокими обработками независимо от их способов.

На продуктивность посевов рапса ярового больше влияли глубины, чем способы обработки. В результате трёхлетних исследований установлено, что замена отвальной вспашки плоскорезным рыхлением почвы мало влияло на формирование урожая рапса. Урожайность его на фоне безотвальной обработки почвы в среднем за годы исследований была лишь на 0,1 ц/га ниже. К существенному снижению продуктивности посевов приводило уменьшение глубины этих обработок до 10-12 см. Уменьшение глубины вспашки или плоскорезного рыхления с 20-22 до 15-17 см, как и увеличение до 25-27 см существенно не влияло на урожайность семян рапса ярового.

Замена отвальной вспашки плоскорезным рыхлением способствовала экономии материально-денежных затрат, ГСМ, а также времени на проведение основной обработки рапса соответственно на 25,4 грн./га, 4,4 кг/га и 0,4 чел.-час., повышению уровня рентабельности на 3,3% и на 0,08 - коэффициента энергетической эффективности возделывания. Уменьшению всех видов затрат способствовало также уменьшение глубины обработок при обоих способах. На основании исследований производству рекомендуется под рапс яровой после пшеницы озимой использование плоскорезной обработки почвы на 15-17 см.

Ключевые слова: рапс яровой, основная обработка, условия выращивания, урожайность, экономическая эффективность.

SUMMARY

Savranska L. M. Basic treatment of th...