Фітоценотична структура старовинних парків та шляхи її регулювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний лісотехнічний університет України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

ФІТОЦЕНОТИЧНА СТРУКТУРА СТАРОВИННИХ ПАРКІВ ТА ШЛЯХИ ЇЇ РЕГУЛЮВАННЯ

(на прикладі парків Заходу України)

06.03.01 - лісові культури та фітомеліорація

ДУДИН Роман Богданович

Львів - 2009

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі ландшафтної архітектури, садово-паркового господарства та урбоекології Національного лісотехнічного університету України

Науковий керівник: доктор сільськогосподарських наук, професор

Кучерявий Володимир Панасович,

Національний лісотехнічний університет України,

завідувач кафедри ландшафтної архітектури,

садово-паркового господарства та урбоекології

Офіційні опоненти:

доктор сільськогосподарських наук, професор

Левон Федір Михайлович,

Національний ботанічний сад ім. М.М.Гришка НАН України, м. Київ,

провідний науковий співробітник

кандидат сільськогосподарських наук

Горбенко Наталія Євгенівна,

Національний лісотехнічний університет України МОН

України, м. Львів, старший викладач кафедри ботаніки,

деревинознавства та недеревних ресурсів лісу

Захист відбудеться « 30 » жовтня 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.072.02 у Національному лісотехнічному університеті України за адресою: 79057, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 103, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Національного лісотехнічного університету України за адресою: 79057, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 101.

Автореферат розісланий «_28_» вересня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.В.Лавний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

парк старовинний довговічність фітоценологічний

Актуальність теми. Важливим складником культурно-історичної спадщини нашої держави є старовинні парки, стан рослинності у яких заслуговує особливої уваги з естетичного, екологічного та господарського погляду. Еколого-фітоценотичні аспекти формування паркових насаджень, поза сумнівом, є основними, коли йдеться про оцінку їхнього стану, забезпечення стійкості до зовнішніх впливів і прогнозування перспектив розвитку. Тому, розробляючи науково обґрунтовані рекомендації для ведення садово-паркового господарства, на одне з чільних місць виступають питання паркової фітоценології, які ще недостатньо вивчені.

Дослідження фітоценотичної структури та її динаміки мають забезпечити планові заходи з консервації, реставрації та реконструкції паркових насаджень.

Актуальність цієї проблеми, зокрема пошук шляхів регулювання фітоценотичної структури старовинних парків, які перебувають на різних стадіях вікових періодичних циклів, зумовили вибір тематики роботи, визначили мету та завдання досліджень.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснювали впродовж 1998-2008 рр. Дисертаційна робота безпосередньо пов'язана з тематикою науково-дослідних робіт кафедри ландшафтної архітектури, садово-паркового господарства та урбоекології Національного лісотехнічного університету України, зокрема з держбюджетною темою ДБ 14.02-96 «Підвищення фітомеліоративної ефективності рослинного покриву урбогенних і техногенних ландшафтів» (номер державної реєстрації 0196U024100), а також з господарськими договорами: ГД 08.11-12-05 «Наукові основи реконструкції насаджень парку «Високий Замок»; ГД 08.11-04.06 «Проект організації території парку ім. І.Франка у м. Львові»; ГД 08.11-13-07 / 110 ПР «Капітальний ремонт. Виготовлення проекту організації території парку «Залізна вода» у м. Львові»; ГД 08.11-30-07 «Проект реконструкції партерної частини Стрийського парку»; ГД 08.11-31-07 «Проект реконструкції та ландшафтного облаштування Личаківського парку»; ГД 08.11-32-07 «Проект реконструкції та ландшафтного облаштування парку «Залізна вода»; ГД 08.11-03-08 «Проект реконструкції насаджень скверу ім. Т.Г.Шевченка у м. Хмельницькому»; ГД 08.11-42-07 «Проект реконструкції та ландшафтного облаштування парку «Цитадель».

Мета і завдання досліджень. Метою дисертаційного дослідження є вивчення фітоценотичної структури і динаміки рослинних угруповань старовинних парків та розроблення шляхів підвищення їхньої стійкості, довговічності та фітомеліоративної ефективності.

Завдання досліджень:

розкрити характер фітоценологічних проблем старовинних парків в умовах деструкції верхнього намету;

дослідити фітоценотичну структуру рослинних угруповань;

виявити закономірності динаміки паркових фітоценозів у часі та просторі;

розробити на основі еколого-типологічного, фітоценотичного та декоративного принципів модель розвитку насаджень старовинних парків;

запропонувати шляхи регулювання структури насаджень старовинних парків та заходи щодо підвищення їхньої стійкості, довговічності та фітомеліоративної ефективності.

Об'єктом дослідження є старовинні парки Заходу України.

Предмет дослідження: процес формування фітоценотичної структури старовинних парків.

Методи дослідження: лісівничо-таксаційні - для інвентаризації насаджень парків та обліку підросту; кліматичні - для вивчення мікроклімату паркового середовища; ґрунтознавчі - для опису ґрунтових умов формування рослинності парків; фітоценотичні - для вивчення та відображення фітоценотичної структури насаджень, математично-статистичні - для обробляння зібраного матеріалу.

Наукова новизна роботи. Наукову новизну визначають такі теоретичні, методичні та практичні результати:

вперше:

узагальнено особливості складників фітоценотичної структури старовинних парків Заходу України з урахуванням їхньої видової, вікової, просторової, екологічної та ценопопуляційної організації;

здійснено систематизацію сучасної рослинності старовинних парків з виділенням таких таксономічних рангів: формація, субформація, екологічна група асоціацій (тип лісу), природна асоціація (корінна, похідна) та садово-паркова мікроасоціація, яка є одночасно як типологічною, так і господарською одиницею;

виявлено вікові періодичні цикли розвитку паркових угруповань та запропоновано варіанти формування фітоценозів-аналогів.

удосконалено: ландшафтно-планувальні підходи до здійснення консерваційних, реставраційних та реконструктивних заходів у старовинних парках.

Практичне значення отриманих результатів. Інвентаризаційні матеріали та паспорти насаджень старовинних парків Заходу України передано місцевим органам влади Львова та Хмельницького.

Запропоновані шляхи регулювання фітоценотичної структури паркових насаджень методами консервації, реставрації та ландшафтної реконструкції ляжуть в основу ведення господарства у старовинних парках.

Розроблені в дисертаційній роботі теоретико-методологічні положення та практичні результати досліджень використовують Львівське комунальне підприємство «Зелений Львів» та Управління житлово-комунального господарства м. Хмельницького для здійснення догляду за насадженнями старовинних парків та проведення в них консерваційних робіт.

Матеріали дослідження використовують у навчальному процесі Національного лісотехнічного університету України під час викладання дисциплін: «Реконструкція, реставрація та консервація садово-паркових об'єктів» «Паркова фітоценологія», «Фітомеліорація» та «Озеленення населених місць».

Особистий внесок автора. Сформульовані у роботі наукові положення, висновки та рекомендації належать особисто автору і є його науковим доробком. Досліджено фітоценотичну структуру рослинних угруповань; виявлено закономірності динаміки паркових фітоценозів у часі та просторі; на основі еколого-типологічного, фітоценотичного та декоративного принципів розроблено модель розвитку насаджень старовинних парків на стадії розпаду верхнього намету; запропоновано шляхи регулювання структури насаджень старовинних парків та заходи щодо оптимізації їх існуючого стану, підвищення стійкості, довговічності та фітомеліоративної ефективності.

Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій запропоновано шляхи регулювання структури паркових фітоценозів.

Апробація роботи. Основні положення роботи та результати досліджень були оприлюднені на наукових конференціях Національного лісотехнічного університету України (Львів, 2001, 2003, 2004, 2008), на міжнародних конференціях у м. Хмельницькому (2003), Умані (2006, 2009), Донецьку (2008).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 наукових праць, зокрема 10 статей - у науково-фахових виданнях, авторство одноосібне.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, шести розділів, висновків і рекомендацій, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 307 сторінок комп'ютерного тексту, з яких основний текст - 143 сторінки і містить 32 таблиці та 81 рисунок. Бібліографічний список містить 285 джерел, з них 15 іноземною мовою. Додатки викладено на 75 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Проблеми паркової фітоценології та шляхи їх вирішення» констатовано критичний стан старовинних парків, що досягли віку старіння та перебувають на стадії розпаду структури насаджень, зниження їхньої естетичної, екологічної та санітарно-гігієнічної цінності (Л.І.Рубцов, 1953; О.Л.Липа, 1960; В.А.Агальцова, 1980; Ільїнська Н.А., 1984; І.Д.Родічкін, 1985; Ю.O.Атаманюк, 1987; Ю.О.Клименко, С.І.Кузнєцов, 1996; В.П.Кучерявий, 1999, 2008).

Фітоценотичні дослідження паркових насаджень розпочалися у Львівському лісотехнічному інституті (нині Національний лісотехнічний університет України) в кінці 60-х - на початку 70-х років минулого століття. У Києві аналогічні роботи започаткував у Центральному ботанічному саду НАН України професор Л.І.Рубцов, потім їх продовжили у відділах паркознавства та дендрології (Кузнєцов, Клименко, 2003) в основному стосовно паркових насаджень дібровного типу та хвойних паркових культурфітоценозів. Результати досліджень тих років дають підстави стверджувати, що аналіз існуючих садово-паркових обєктів з фітоценотичних позицій допоміг ще повніше розкрити взаємозвязки рослин із середовищем та виявити закономірності, які є необхідними для подальшої розробки біогеоценотичного підходу до створення садів і парків (Кучерявий, 1981, 1990, 2003).

У роботах відомих фітоценологів (П.Д.Ярошено, 1961; В.М.Сукачов, 1975; Б.А.Биков, 1978; Г.Вальтер, 1982; В.І.Василевич, 1983; Б.М.Міркін, 1985; О.О.Лаптєв, 1998; Т.А.Работнов, 1998) фітоценоз потрактовано як сукупність рослинних популяцій на певній території, однорідну за видовим складом, структурою та взаємодією рослин між собою.

Окремі автори (Л.І.Рубцов, 1976; В.П.Кучерявий, 1981, 1991, 2000, 2003; С.І.Кузнєцов, Ю.О.Клименко, 2003) відзначають, що паркові фітоценози формуються за аналогом лісового фітоценозу. З огляду на це, ведучи мову про фітоценотичну структуру як визначальний чинник у вивченні насаджень старовинних парків та пропонуючи шляхи її регулювання, застосовують еколого-фітоценотичний підхід. Він дає змогу глибше осмислити минуле, сучасне і майбутнє старовинних парків з їх періодичними циклами розвитку (Majdecki, 1978).

У другому розділі «Програма, об'єкти та методика досліджень» відзначено, що дослідження були зосереджені на території трьох адміністративних областей - Львівської, Тернопільської та Хмельницької, де було обстежено 14 старовинних парків.

Теоретичні та експериментальні роботи виконано з використанням лісівничих, екологічних, таксаційних, фітоценотичних та математичних методів.

Історичні дані про парки взято із літературних джерел та іконографічних матеріалів.

В окремих парках міст Львова та Хмельницького у межах виконання госпдоговірних наукових досліджень здійснено подеревну інвентаризацію рослинності із картуванням у М 1:500, а також розроблено генеральні плани реконструкції цих парків. Ці картографічні матеріали використано у роботі.

Опис фітоценозів здійснювали в ході маршрутних досліджень за методикою В.П.Кучерявого (1984).

Відбір ґрунтових зразків та ґрунтові аналізи виконували за апробованими методиками: вміст гумусу - за І.В. Тюріним, валовий азот - за І.Г. Кьєльдалем, рН-сольове дослідження - потенціометричним методом, рухомі форми фосфору і калію - за методом А.Т.Кірсанова. Ущільнення ґрунтів вимірювали приладом власного виготовлення, в основі якого покладено принцип дії ручного динамометра. Виділення категорій щільності ґрунтів здійснювали за методикою Ковтунова (1968).

Облік природного поновлення виконували за методикою М.М. Горшеніна (1977).

Мікрокліматичні спостереження та дослідження процесів снігонагромадження і вологозабезпечення виконували згідно з загальноприйнятими методиками (Городецький, 1991).

Видовий склад вищих рослин фітоценозів встановлювали відповідно до чинної в Україні номенклатури назв. Видове різноманіття визначали за допомогою індексів Уїттекера та Шеннона.

Вік рослин встановлювали за літературними, архівними даними та за допомогою таблиць ходу росту, а в окремих випадках використовували бурав Престлера.

Фенологічні спостереження здійснювали протягом одного вегетаційного періоду за методикою І.М. Бейдеман (1960).

У третьому розділі «Природно-історичні умови створення та розвитку старовинних парків Заходу України» охарактеризовано фізико-географічні умови району досліджень, а саме геоморфологічні особливості, кліматичні та гідрологічні умови, ґрунтовий покрив.

Констатовано, що природна рослинність у цьому регіоні представлена дубовими, буковими і сосновими лісами, які в окремих випадках були трансформовані в парки. Вплив урбанізації призвів до формування специфічних угруповань спонтанної рослинності, поширення якої в межах міст залежить від характеру використання території. У парках на зміну лісовій та лучній рослинності приходить рудеральна рослинність.

У цьому розділі наведено стислі історичні дані про створення та сучасний стан парків. Зазначено, що більшість старовинних парків зосереджено у містах. За стилевою характеристикою це переважно парки пейзажного типу, створені у XVIII-XIX ст. Це, зазвичай, громадські об'єкти, частка садибних парків невелика. Ландшафтні умови є досить різноманітними (рівнинні, горбисті тощо). Стан переважної частини садово-паркових об'єктів відносно задовільний, однак окремі з них занедбані.

У четвертому розділі «Особливості фітоценотичної структури парків» представлено класифікацію рослинності за домінантним принципом. Виділено п'ять умовно корінних та дві похідні асоціації, а також понад 30 штучних садово-паркових мікроасоціацій.

Видова структура старовинних парків формується представниками 81 родини, 234 родів та 374 видів, з яких 112 видів - деревні, 90 - чагарникові і 172 види - трав'яні рослини.

У деревному ярусі чисельно переважають Acer platanoides L., Acer pseudoplatanus L., Aesculus hippocastanum L., Betula pendula Roth., Carpinus betulus L., Fagus sylvatica L., Fraxinus excelsior L. Із чагарників переважають Sambucus nigra L., Deurzia scabra Thunb., Philadelphus coronarius L., Symphoricarpus albus Blake, Ligustrum vulgare L., Physocarpus opulifolius (L.) Maxim. Характерне широке видове представництво родин: Rosaceae Juss. (53), Poaceae (R.Br.) Barnh. (23), Pinaceae Lindl. (20), Lamiaceae Mart. та Asteraceae Bercht. and J.Prest (відповідно 14 та 22), Fabaceae Lindl. (17), Ranunculaceae Juss. (11), Oleaceae Lindl. (9), Aceraceae Lindl. (8).

Обраховано індекси різноманіття Уїттекера та Шеннона, які характеризують видове багатство окремих парків. Загалом найбагатшим за видовим складом є Стрийський парк (210 видів) та парк ім. О.Фредра (145 видів), а також дендрарій ботанічного саду НЛТУ України та лісопарк «Погулянка» (відповідно 138 та 145 видів). Найменшу кількість видів рослин виявлено у парку «Старої стрільниці» - 64 види.

Результати комплексного географо-екологічного аналізу сукупності флористичних елементів показують, що в парках переважають здебільшого рослини євроазійського походження (67 видів). Переважна більшість видів є компонентами лісової, лісочагарникової, чагарникової та лучної рослинності.

У складі підросту виявлено 24 деревні види.

Вікову структуру паркових насаджень досліджували за методикою А.Г.Воронова (1973). Для панівних порід у складі деревостану складено діаграми, на яких зазначено кількісні показники особин різного віку. На рис. 1 зображено діаграму, яка ілюструє відсоткове співвідношення панівних видів деревних рослин за представництвом у різних групах віку.

Сучасна паркова рослинність представлена переважно антропогенно зміненими угрупованнями. Просторова структура таких угруповань значною мірою визначається формою та інтенсивністю використання. Наприклад, у насадженнях, які за походженням і складом є корінними (лісопарк «Погулянка»), ще збереглася типова вертикальна структура. Однак зовсім інша ситуація у парку «Стара стрільниця», у якому всі яруси досить розвинені і насадження сильно загущене. Варіанти вертикальної структури різних за складом насаджень наведено на рис. 1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Відсоткове співвідношення окремих видів деревних рослин у групах віку: 1 - бук лісовий; 2 - граб звичайний; 3 - дуб звичайний; 4 - клен гостролистий; 5 - клен-явір; 6 - гіркокаштан звичайний; 7 - липа дрібнолиста

Аналіз поширення ценопопуляцій у паркових фітоценозах засвідчив, що під наметом деревостану найчастіше формуються гіперсинузії із таких видів як Sambucus nigra, Geum urbanum L., Impatiens parviflora DC, Urtica dioica L., Aegopodium podagraria L., Salvia glutinosa L., поширення яких залежить від складу насаджень (табл. 1).

Таблиця 1

Поширення гіперсинузій у різних за складом паркових насадженнях

Гіперсинузії за едифікаторним видом	соснові	акацієві	березові	букові	кленові	ясеневі	грабові
Geum urbanum	+	+	+	+	+	+	+
Urtica dioica					+	+
Aegopodium podagraria				+	+	+	+
Salvia glutinosa				+	+		+
Impatiens parviflora	+	+	+		+	+
Sambucus nigra	+	+			+	+
Chamaerion angustifolium		+			+
Pulmonaria obscura				+	+		+

Важливим складником паркового насадження є узлісся. У парках, створених на основі природних грабово-букових насаджень, формуються багатокомпонентні узлісся, тоді як у насадженнях штучного походження (парки Личаківський, ім. І.Франка) - елементарні узлісся.



а) б)

в) г)

д) е)

Рис. 2. Вертикальна структура угруповань: а) Сч+С+См (Личаківський парк); б) Г+Б+Клг («Залізна вода» та парк Психіатричної лікарні);

в) Яс+Клг+Кя+Гк (Стрийський парк); г) Бк+Г («Залізна вода» та лісопарк «Погулянка»); д) Клг+Кя+Г+Вз; е) Клг+Вз+Кя (парк «Стара стрільниця»)

Облік природного поновлення засвідчив максимальне поширення таких видів як Fagus sylvatica та Carpinus betulus, які приурочені до корінних типів фітоценозів, а також Acer platanoides та Acer pseudolatanus, поширення яких відзначене у всіх парках. Зовсім відсутнє природне поновлення екзотів та хвойних рослин.

Істотно впливає на кількісний склад природного поновлення підстилка, яка часто унеможливлює потрапляння насіння у ґрунт. Наприклад, за відсутності підстилки загальна чисельність підросту у буково-грабових та кленово-ясеневих насадженнях (парк «Високий Замок») становить відповідно 16,8 та 26,5 тис. шт./га; однак у тих самих насадженнях на ділянках з підстилкою кількість підросту становить лише 6,3 та 8,4 тис. шт./га відповідно.

Динаміка паркових фітоценозів проявляється у вигляді сезонних та стадіальних змін.

Протягом вегетаційного періоду рослини, змінюючи зовнішній вигляд, формують аспект фітоценозу, максимальна декоративність якого проявляється у травні-червні.

Стадіальна динаміка паркових насаджень відзначається різними типами деградацій: ландшафтною, таксономічною та фітоценотичною.

Наприклад, таксономічна деградація у партерній частині Стрийського парку проявляється у зменшенні кількості видів та окремих особин рослин. Зазначено, що у 1980 р. на обліковій ділянці зростало 515 дерев і чагарників, а у 2007 р. - лише 140, причому зникло багато цінних у дендрологічному аспекті видів. Фітоценотична деградація проявляється у зміні складу корінних фітоценозів за рахунок поширення видів, які мають віолентну здатність. Наприклад, незалежно від складу насадження у підрості домінують Acer platanoides, Acer pseudoplatanus, а в окремих випадках Ulmus scabra Mill. та Fraxinus excelsior, що дає підстави вважати їх найперспективнішими ландшафтотвірними породами парків.

У п'ятому розділі «Екологія паркових фітоценозів» розкрито роль рельєфу та ґрунтового покриву як компонентів паркового ландшафту. За орографічними особливостями розташування парків виділено грядово-долинні комплекси, розчленовані плато, останцеві-горбисті форми, схилові різновиди та рівнинні ділянки. У парках із складним рельєфом актуальною проблемою є дія водної ерозії.

Ґрунтові умови у парках є досить різноманітними. Наприклад, показник реакції ґрунтового розчину змінюється в межах від 4,20 до 7,95. Найвищу кислотність спостережено у Личаківському парку, де переважають соснові насадження, дещо нижча у Стрийському парку (кленово-ясеневі та сосново-кленові насадження). У парках «Високий Замок», «Стара стрільниця» та психіатричної лікарні з перевагою у насадженнях клена гостролистого та явора, в'яза шорсткого ґрунти лужні.

Найбагатші за вмістом гумусу ґрунти (до 4,69 %) виявилися у парках «Залізна вода» та «Погулянка». У решті парків ґрунти містили від 0,41 до 3,20 % гумусу.

Багаті калієм, фосфором та азотом ґрунти виявлено під наметом деревостанів бука лісового, клена гостролистого та явора. Високий вміст цих хімічних елементів свідчить про інтенсивний перебіг процесів мінералізації та відповідно високе збагачення поживними речовинами. Вміст азоту змінюється від 0,06 до 0,98 мг/100 г ґрунту. Найвищий вміст азоту виявлено в насадженнях парку «Високий Замок», створеного на насипних ґрунтах у першій половині ХІХ ст. Вміст фосфору у паркових ґрунтах перебуває у межах від 1,09 до 19,49 мг/100 г ґрунту. Найбагатшими на фосфор виявилися кленово-ясеневі насадження Стрийського парку, букові та смереково-грабові насадження парку «Залізна вода». Максимальну амплітуду зафіксовано за вмістом калію: від 7,00 до 40,48 мг/100 г ґрунту. Найвищий вміст калію виявлено знову ж таки у кленовниках Стрийського парку, «Погулянки» та психіатричної лікарні, найменше - у Личаківському парку (соснові насадження).

Актуальною є проблема ущільнення ґрунтів, показник якого становить в середньому від 10-12 кг/см² на ділянках із підстилкою (невитоптаних) до 50-60 кг/см² у сильно витоптаних місцях із знищеною підстилкою. На ділянках, які належать до четвертої та п'ятої категорій щільності, збіднені або зовсім відсутні трав'яний та чагарниковий яруси.

Одержані результати дають підстави стверджувати, що ґрунти досліджуваних парків представлені досить широким спектром відмін щодо забезпечення поживними речовинами та кислотності. Очевидно, це залежить як від первісного характеру ґрунтів на момент закладання парків, так і тривалості нагромадження поживних речовин внаслідок мінералізації рослинного опаду та агротехнічних заходів.

На процеси вологозабезпечення ґрунту значною мірою впливає характер снігонагромадження, який залежить від крутизни та експозиції схилу, від горизонтальної та вертикальної структури насаджень Наприклад, на схилах крутизною 20-30^о південної та східної експозиції (парк «Високий Замок») сніг затримується на 12-15% менше, а на схилах східної і північної експозиції - на 25-30% більше, ніж на рівнинних ділянках. У зімкнених насадженнях з перевагою листяних порід сніговий покрив рівномірніший, ніж у куртинних з участю хвойних. Із збільшенням щільності снігу кількість вологи у ґрунті збільшується.

Істотне значення має підстилка, яка у літній період знижує температуру та збільшує вологість верхніх шарів ґрунту, що впливає на ріст і розвиток рослин нижніх ярусів деревостану. Запас і товщина підстилки на окремих ділянках може слугувати показником для визначення стадії рекреаційної дигресії та стану життєвості насаджень.

Паркові насадження суттєво впливають на піднаметовий фітоклімат, що підтверджують мікрокліматичні дослідження. Наприклад, у глибині буково-грабово-кленового насадження (парк «Залізна вода») на 12% зменшується швидкість вітру, на 50% знижується інтенсивність освітлення, майже на 10% підвищується вологість повітря та на 10% знижується його температура.

Загалом на формування паркового середовища суттєво впливають рельєф, ґрунтові умови, наявність підстилки, а також склад насадження, від якого залежать режим вологозабезпечення та фітоклімат.

У шостому розділі «Шляхи регулювання фітоценотичної структури» розглянуто концептуальні засади відновлення паркових фітоценозів, які проходять декілька циклів своєї життєдіяльності, зокрема початковий, який охоплює три стадії розвитку (закладання парку, формування та консервація), та повторний. За Л.Майдецьким (1978), повторні цикли розвитку поділяємо на три періоди: реконструкції, формування і консервації (рис. 3).

На прикладі грабово-буково-осоко-волосистої асоціації, корінний тип якої характерний для Винниківського лісу, проілюстровано процес десильватизації. Розглядаючи паркові насадження, створені на основі такої асоціації (лісопарк «Погулянка», «Залізна вода», Стрийський парк), відзначено поступове зменшення у їхньому складі порід-едифікаторів (бука лісового) та субедифікаторів (граба звичайного), поява клена гостролистого, явора, ясена звичайного, збіднення видового складу чагарників, синантропізація трав'яного покриву, зрідження підросту.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Схема багатоциклового формування паркового насадження

З метою оптимізації фітоценотичної структури паркових угруповань потрібно вживати заходів для повернення цього десильватизаційного процесу у зворотний бік, тобто потрібно створювати передумови сильватизації паркових фітоценозів, які можна проілюструвати за допомогою такого алгоритму.

В основу концепції створення фітоценозів-аналогів закладені два варіанти реконструктивних заходів.

І варіант - повна реконструкція окремої ділянки (площа до 0.5 га), на якій вилучають усю наявну деревну рослинність і висаджуванням крупномірних дерев і чагарників створюють аналоги природних фітоценозів.

ІІ варіант - метод вибіркових посадок, який полягає у введенні в існуюче насадження нових рослин, характерних для природних фітоценозів. Для буково-грабових фітоценозів доцільно вводити Quercus robur L., Tilia cordata Mill., Acer platanoides, Acer pseudoplatanus, Betula pendula. В окремих випадках у складі бучин можуть бути присутні хвойні - Picea abies (L.) Karst., Abies alba Mill., Larix decidua Mill., Pinus cembra L., Pinus nigra Arn. У чагарниковий ярус вводимо Corylus avellana L., Swida alba (L.) Opiz., Swida sanquinea (L.) Opiz., Cornus mas L., Euonymus europaea L., Euonymus verrucosa Scop.

Для трав'яного ярусу найкраще надаються Asarum europaeum L., різні види папоротей (Matteuccia struthiopteris (L.) Tod., Pteridium aquilinum (L.) Kuhd.), Hepatica nobilis Mill., Vinca minor L., Polygonatum multiflorum (L.) All., Anemone nemorosa L. тощо, висаджені у вигляді окремих плям.

Варто зазначити, що розробляння моделі фітоценозу-аналога потрібно здійснювати з урахуванням головних принципів підбору рослин - еколого-типологічного, фітоценотичного та декоративного (фізіономічного).

Про незадовільний стан насаджень свідчить значне поширення різноманітних уражень та ушкоджень (табл. 2).

Таблиця 2

Санітарний стан дерев та види уражень паркових деревостанів

Види уражень	Назва парку
	Стрийський	Личаківський	«Залізна вода»	«Високий Замок»
Омела	94	104	84	381
Сухі гілки	208	86	234	952
Механічні пошкодження	48	51	150	207
Дупла	28	16	75	282
Грибкові ураження	15	23	115	112
Суховерхість	-	-	-	68
Оголене коріння	-	-	-	190
Сухостійні дерева	21	41	39	121
Аварійні дерева	19	12	12	19
К-ть обстежених дерев	920	2667	3950	3351
К-ть здорових дерев	565	1373	3628	1613
К-ть дерев, запропонова-них для рубки	44	152	268	140

Консервація паркового деревостану полягає у вирізуванні сухих гілок, верхівок, сучків, а також видалення омели та плодових тіл грибів із подальшим оброблянням ран антисептичними речовинами; обробляння тріщин, дупел та механічних пошкоджень відповідно до сучасних технологій; обробляння отрутохімікатами для знищення шкідливих комах (обовязково у погодженні із ентомослужбами); вибірку дерев, що загрожують падінням та із запущеними формами захворювань.

Реставраційні заходи, спрямовані на відновлення композиційних елементів паркового середовища у тому вигляді, у якому вони перебували у період розквіту, полягають у висаджуванні на місці загиблих цінних дерев рослин цього ж виду (форми); розчищення зарослих стихійною рослинністю видових точок (наприклад, композиція «Амфітеатр» у Стрийському парку), галявин та прогулянкових алей (парк «Стара стрільниця»); відновлення архітектурних елементів (пам'ятник Я. Кілінському, «Руїни замку» у Стрийському парку тощо); відновлення рослин на місці загиблих у алейних посадках та у живоплотах з метою збереження цілісності елемента (липова алея, грабова «зелена стіна» у Стрийському парку, живопліт із спіреї Вангута у Личаківському парку, каштанова та ясенева алеї у парку «Високий Замок» тощо).

Заходи з ландшафтної реконструкції насаджень охоплюють санітарні рубки із видаленням сухостійних та хворих дерев; впорядкування доріжково-стежкової мережі; ландшафтні рубки з усуненням випадкових дерев і формування контрастних просторів - закритих і напіввідкритих та видових точок; реконструктивні рубки із видаленням малоцінних дерев на окремих ділянках паркових масивів та заміни їх довговічними і високодекоративними рослинами; збагачення асортименту деревних і чагарникових рослин шляхом посадки нових видів на узліссях та місцях, звільнених після рубок; формування узлісь.

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Старовинні парки Заходу України, закладені у різний час на основі природних насаджень, а також у вигляді культурфітоценозів, сьогодні перебувають у природному стані деструкції верхнього ярусу і потребують виконання відновлювальних робіт на основі досягнень сучасної фітоценології.

1. Дослідження фітоценотичної структури паркових асоціацій (мікроасоціацій) виявили циклічний характер їхнього розвитку, який можна вважати ендоекологічною сукцесією, тобто зміною фітоценозів у часі та просторі. Парки «Високий Замок», «Залізна вода», «Цитадель», лісопарк «Погулянка» у м. Львові, парк ім. О. Фредра у Львівській обл., Раївський парк у Тернопільській та парк ім. Т.Г.Шевченка у м. Хмельницькому, вік яких понад 150 років, перебувають у другому періоді циклічного розвитку. Найстаріші львівські парки - ім. І.Франка та «Стара стрільниця», у яких виявлено екземпляри дерев у віці понад 200 років, завершують другий циклічний період свого розвитку. Стрийський та Личаківський парки (вік понад 100 років) вступають у другий цикл розвитку.

2. За головну таксономічну одиницю фітоценотичних досліджень ми прийняли паркову асоціацію (мікроасоціацію) з її видовим, віковим, просторовим, ценопопуляційним та екологічним складом. У межах виділених асоціацій та мікроасоціацій комплексно здійснюють господарські заходи.

3. Видова структура старовинних парків формується за рахунок місцевих та інтродукованих видів, серед яких переважають представники лісової та лучної рослинності, що свідчить про їхній тісний зв'язок з природними фітоценозами. У парках виявлено 112 видів деревних рослин, 90 - чагарникових та 172 - трав'яних, які разом представляють 81 родину, 234 роди та 374 види.

4. Вікова структура паркових фітоценозів відображає процес проходження насадженнями періодичних циклів, оскільки у них виявлено представництво практично усіх вікових груп головних паркотвірних порід - від природного поновлення до екземплярів віком понад 120 років. У природних угрупованнях добре поновлюються бук лісовий, граб звичайний, у штучно створених - клен гостролистий, клен-явір, в'яз шорсткий, ясен звичайний, які в умовах нерегульованого розвитку у майбутньому витіснять корінні едифікаторні породи. Природно не поновлюються хвойні види - сосна звичайна, сосна чорна, ялина європейська, модрина європейська, які перебувають у віці старіння і можуть зовсім зникнути з паркових насаджень.

5. Для паркових фітоценозів природного походження (буково-грабова асоціація парків «Погулянка та «Залізна вода») характерна диференціація ярусів: першого та другого деревних, підліскового, трав'яного та підросту. У штучно створених фітоценозах спостережено характерну для більшості парків одноярусну структуру, причому в деяких випадках підріст і підлісок узагалі відсутні, а трав'яний покрив збіднений.

6. Під наметом насаджень за зімкненості нижче 0.7 та на узліссях значного поширення набувають бузина чорна, кропива дводомна, бальзамін дрібноквітковий, гравілат міський, яглиця звичайна, шавлія залозиста. Їх кількість збільшується прямо пропорційно до зменшення відвідуваності та догляду за насадженнями.

7. Екологічна структура фітоценозів підтверджує відповідність біології деревних видів умовам місцезростання свіжих і вологих судібровних і дібровних типів лісу (C-D_2-3) з характерною мезо- та мегатрофною рослинністю.

8. Для парків характерна вузька часова амплітуда декоративних аспектів (цвітіння, плодоношення) та нестача у осінньо-зимові періоди зеленого забарвлення, яке зазвичай творять вічнозелені хвойні та листяні рослини.

9. У паркових насадженнях відбуваються процеси деградації, спричинені віковими змінами та неналежним доглядом. Вони виявляються у зменшенні кількості видів у насадженнях (таксономічна деградація), перетворенні зовнішнього вигляду паркових ландшафтів (ландшафтна деградація) та зміні складу корінних фітоценозів (фітоценотична деградація).

10. Деструктивні процеси спричиняє не лише віковий чинник, але і високе рекреаційне навантаження, яке полягає в ущільненні ґрунту. У парку ім. І.Франка, де на ділянках відзначено ущільнення четвертої та п'ятої категорій (ґрунти щільні та надзвичайно щільні), внаслідок витоптування витіснені чагарниковий та трав'яний яруси. Усунення підліскового та трав'яного ярусів є причиною ерозійних процесів, особливо в умовах горбистого рельєфу («Високий Замок», «Цитадель», «Залізна вода», Личаківський парк), що призводить до погіршення санітарного стану насаджень, поширення сухостійних та суховерхих дерев, механічних пошкоджень, грибкових захворювань та уражень омелою білою.

11. Регулювання фітоценотичної структури старовинних парків пропонуємо здійснювати на основі прогностичних моделей фітоценозів-аналогів, які за своїм генезисом мають бути пов'язані з вищими таксономічними рівнями - від корінної асоціації аж до формації, едифікатори якої мають домінувати в межах її поширення. Основною господарською одиницею в процесі регулювання паркової структури має бути асоціація (мікроасоціація), для регулювання структури якої запропоновано конкретні заходи - консервація, реставрація та реконструкція.

12. Органам місцевої влади рекомендуємо систематично здійснювати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.98 № 391 інвентаризацію та паспортизацію старовинних парків, що забезпечить розроблення науково обґрунтованих заходів з їх збереження, відновлення і охорони видового, фітоценотичного та ландшафтного різноманіття.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

Дудин Р.Б. Фітоценотична структура парку ім. І.Франка / Р.Б.Дудин // Науковий вісник УкрДЛТУ. - Львів, 2000. - Вип. 9.8. - С. 50-53.

Дудин Р.Б. Дерева-довгожителі старовинних парків / Р.Б.Дудин // Науковий вісник УкрДЛТУ. - Львів, 2001. - Вип. 11.4. - С. 29-32.

Дудин Р.Б. Вікова структура насаджень старовинних парків / Р.Б.Дудин // Науковий вісник УкрДЛТУ. - Львів, 2001. - Вип. 11.5. - С. 367-371.

Дудин Р.Б. Видове представництво деревно-чагарникової рослинності старовинних парків м. Львова / Р.Б.Дудин // Науковий вісник УкрДЛТУ. - Львів, 2002. - Вип. 12.8. - С. 79-82.

Дудин Р.Б. Стан насаджень Стрийського парку м. Львова та проблеми його реконструкції / Р.Б.Дудин // Науковий вісник УкрДЛТУ. - Львів, 2003. - Вип. 13.5. - С. 85-89.

Дудин Р.Б. Проблеми охорони памяток садово-паркового мистецтва державного і місцевого значення / Р.Б.Дудин // Науковий вісник УкрДЛТУ. - Львів, 2004. - Вип. 14.8. - С. 342-345.

Дудин Р.Б. Інтродуценти у насадженнях старовинних парків Львова / Р.Б.Дудин // Науковий вісник УкрДЛТУ. - Львів, - 2005. - Вип. 15.1. - С. 34-37.

Дудин Р.Б. Дерева-довгожителі - величні символи природи / Р.Б.Дудин // Науковий вісник НЛТУ України. - Львів, - 2006. - Вип. 16.4. - С. 62-65.

Дудин Р.Б. Видова та вікова структура насаджень скверу ім. Т.Г.Шевченка у Хмельницькому / Р.Б.Дудин // Науковий вісник НЛТУ України. - Львів, 2008. - Вип. 18.6. - С. 35-38.

Дудин Р.Б. Консерваторська діяльність в історичних парках / Р.Б.Дудин // Науковий вісник НЛТУ України. - Львів, 2008. - Вип. 18.12. - С. 180-183.

Публікації в інших виданнях

Дудин Р.Б. Проблеми реконструкції, реставрації та консервації старовинних парків Львова / Р.Б.Дудин // Шляхи вирішення екологічних проблем урбанізованих територій: наука, освіта, практика : матер. всеукр. наук.-практ. конф. (Хмельницький, 30-31 жовтня 2003 р.). - Хмельницький : Еко-Хмельницький, 2003. - С. 60-63.

Кучерявий В.П. Особливості реконструкції, реставрації та консервації історичного парку «Високий Замок»/ В.П.Кучерявий, Р.Б.Дудин, Т.М.Левусь // Старовинні парки і ботанічні сади - наукові центри збереження біорізноманіття та охорона історико-культурної спадщини : матер. міжнар. наук. конф. - Київ : Академперіодика, 2006. - С. 111-114.

Дудин Р.Б. Дендрарій у с. Оброшино (Львівська обл.) - проблеми та перспективи розвитку / Р.Б.Дудин, Г.В.Смелянець // Відновлення порушених природних екосистем : матер. ІІІ міжнар. наук. конф. (Донецьк, 7-9 жовтня 2008 р.). - Донецьк : ДБС, 2008. - С. 174-180.

Дудин Р.Б. Старовинні парки Львівщини / Р.Б.Дудин // Екологія - шляхи гармонізації відносин природи та суспільства : зб. тез міжвуз. наук. конф. (Умань, 23-24 квітня 2009 р.) - Умань, 2009. - С. 101-103.

АНОТАЦІЯ

Дудин Р.Б. Фітоценотична структура старовинних парків та шляхи її регулювання (на прикладі парків Заходу України). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.03.01 - лісові культури та фітомеліорація. - Національний лісотехнічний університет України, м. Львів, 2009.

Узагальнено особливості складників фітоценотичної структури старовинних парків України з урахуванням їхньої видової, вікової, просторової, екологічної та ценопопуляційної організації. Здійснено систематизацію сучасної рослинності старовинних парків Заходу України на основі таких таксономічних рангів: формація, субформація, екологічна група асоціацій (тип лісу), природна асоціація та садово-паркова мікроасоціація, яка є водночас як типологічною, так і господарською одиницею. Виявлено вікові періодичні цикли розвитку паркових угруповань та запропоновано варіанти формування фітоценозів-аналогів.

Удосконалено ландшафтно-планувальні підходи до здійснення консерваційних, реставраційних та реконструктивних заходів.

Матеріали дослідження використовують у навчальному процесі Національного лісотехнічного університету України під час викладання дисциплін: «Реконструкція, реставрація та консервація садово-паркових об'єктів» «Паркова фітоценологія» та «Фітомеліорація».

Ключові слова: старовинні парки, насадження, фітоценотична структура, мікроасоціація, фітоценози-аналоги, консервація, реставрація, реконструкція.

АННОТАЦИЯ

Дудин Р.Б. Фитоценотическая структура старинных парков и пути ее регулировки (на примере парков Запада Украины). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.03.01 - лесные культуры и фитомелиорация. - Национальный лесотехнический университет Украины, г. Львов, 2009.

Обобщены особенности составляющих фитоценотической структуры парковых насаждений, которая предусматривает анализ их видового, векового, пространственного, экологического и ценопопуляционного построения. Главной таксономической еденицей фытоценотических исследований принята парковая ассоциация (микроассоциация) с её видовым, возрастным, пространственным, ценопопуляционным и экологическим составом. В рамках выделенных ассоциаций и микроассоциаций осуществляются хозяйственные мероприятия.

Регулирование фитоценотической структуры старинных парков должно осуществлятся на основе прогностических моделей фитоценозов-аналогов, которые по своему генезису должны быть связаны с высшими таксономическими уровнями - от коренной ассоциации до формации, эдификаторы которой должны доминировать в пределах её распространения. Основной хозяйственной единицей в процессе регулировки парковой структуры должна быть ассоциация (микроассоциация), для регулирования структуры которой предлагаются конкретные мероприятия - консервация, реставрация и реконструкция.

Материалы исследования используют в учебном процессе Национального лесотехнического университета Украины во время преподавания дисциплин: «Реконструкция, реставрация и консервация садово-парковых объектов», «Парковая фитоценология» и «Фитомелиорация».

Ключевые слова: старинные парки, насаждения, фитоценотическая структура, микроассоциация, фитоценозы-аналоги, консервация, реставрация, реконструкция.

ANNOTATION

Dudyn R.B. Phytocenotical structure of ancient parks and ways of its regulation (parks of the Western Ukraine are used as an example). - Manuscript.

Dissertation goal is the obtaining of a scientific degree of Candidate of Agricultural Sciences, specialty 06.03.01-forest cultures and phytomelioration. National University of Forestry, Ukraine, Lviv 2009.

The features of constituents of phytocenotical structure of ancient Ukrainian parks are generalized, taking into account species, age, location, ecology, and population value of their organizations. Systematization of modern flora of Western Ukrainian ancient parks is done on the basis of the following taxonomical classes: structure, substructure, associations' ecological group(type of the forest), natural association and landscape microassociation which is simultaneously typological and economic unit. Also the age periodic cycles of park groupments development are found out and developmental models of analogous phytocenoses are offered.

Research materials are used in educational process of the National University of Forestry of Ukraine at such disciplines: “A reconstruction, restoration, and canning of garden and park objects”, “Park phytocenology” and “Phytomelioration”.

Keywords: age-old parks, planting, fitocenotical structure, association, standard fitocenoses, canning, restavration, reconstruction.

Размещено на Allbest.ru

...