Бархат амурський (Phellodendron Amurense Rupr.) в лісових культурах західного Лісостепу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Бархат амурський (Phellodendron Amurense Rupr.) в лісових культурах західного Лісостепу України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Важливою передумовою успішної інтродукції деревних рослин є вивчення особливостей їх росту, репродуктивної здатності, стійкості до різних негативних факторів та взаємодії з аборигенними породами.

На початку 30-их років минулого століття бархат амурський почали широко впроваджувати на території Лісостепу України. Із-за певних особливостей росту бархат, на відміну від деяких інших інтродуцентів, не зайняв стійкого положення в насадженнях. Частина культур за участю породи не виправдала надії лісівників щодо швидкого росту, через що інтерес до культивування цього виду певною мірою втратився. На даний час відсутні дані щодо узагальнення особливостей росту, продуктивності та стану насаджень за участю бархата амурського в Західному регіоні України, зокрема - на теренах Західного Лісостепу.

Такий стан речей є неприпустимим, оскільки на впровадження бархата в ліси України були витрачені значні кошти і на цю породу покладались великі надії. Так, за існуючими даними (Гурський, 1950; Гордієнко, 1961; Ягниченко, 1953) бархат амурський в умовах України росте навіть краще, ніж в умовах природного ареалу, а грунтово-кліматичні умови Полісся та Лісостепу України є сприятливими для успішного росту цієї деревної породи. Зокрема, в змішаних насадженнях свіжих і вологих дібров бархат виявляє значно вищу інтенсивність росту, а на його стовбурах швидше формується пробковий шар, ніж в оптимальних для нього лісорослинних умовах Далекого Сходу.

Тому детальне та всебічне дослідження фактичного стану і продуктивності насаджень за участю бархата амурського в Західному Лісостепу, збереженості його в культурах, взаємодії з іншими деревними породами при сумісному зростанні, конкурентноздатності породи, можливості відновлюватись, особливостей росту і розвитку, дасть відповіді на важливе питання доцільності використання породи у лісовому господарстві. Узагальнення існуючого лісокультурного досвіду дасть можливість встановити найбільш раціональні лісокультурні прийоми і заходи, направлені на подальше ефективне вирощування насаджень за участю бархата амурського на теренах Західного Лісостепу України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках наукового напрямку «Підвищення продуктивності та біологічної стійкості лісових і урбанізованих екосистем» держбюджетного завдання кафедри лісових культур і лісової селекції НЛТУ України за темами:

1. «Генетико-селекційні основи вирощування лісового садивного матеріалу високопродуктивних та швидкоростучих деревних порід» (2003-2005 рр., № держреєстрації 0103U000084).

2. «Селекційні основи збереження та відтворення генетичного потенціалу лісотвірних порід шляхом мікроклонування» (2006-2008 рр., № держреєстрації 0105U009088).

Мета і завдання досліджень. Мета досліджень - на основі узагальнення лісокультурного досвіду культивування бархата амурського розробити технологічні основи створення і вирощування штучних насаджень за його участю для отримання цінної деревини та пробки в умовах Західного Лісостепу України.

Відповідно до мети досліджень передбачалось виконання таких завдань:

- вивчення поширення бархата амурського в регіоні досліджень;

- вивчення особливостей плодоношення бархата амурського, його фенологічних ритмів;

- визначення посівних якостей насіння та оптимальної норми висіву;

- вивчення впливу способів підготовки насіння до висіву на його схожість, ріст садивного матеріалу та зимостійкість сіянців;

- вивчення особливостей росту бархата амурського в чистих та змішаних насадженнях різних типів лісорослинних умов;

- вивчення особливостей будови підземної та надземної частин бархата;

- визначення фізико-механічних властивостей деревини і пробки бархата амурського та їх водопоглинання;

- розробку технологічних основ створення і вирощування лісових насаджень за участю бархата амурського.

Об'єкт досліджень - штучні лісові насадження за участю бархата амурського в Західному Лісостепу України.

Предмет дослідження - особливості плодоношення, вирощування садивного матеріалу, росту бархата амурського в штучних насадженнях у зв'язку з технологічними аспектами їх створення і вирощування.

Методи дослідження. Основними методами дослідження були: лісівничо-таксаційні - для закладання пробних площ, визначення біометричних показників деревостанів та оцінки їх продуктивності; метод повного препарування - для дослідження морфологічної, стереометричної та біометричної будови кореневих систем; метод неруйнівного контролю - для визначення маси кореневих систем без їх розкопки за допомогою приладу Б.І. Якушева; порівняльної екології - для встановлення типу лісорослинних умов, типу лісу; методи визначення посівних якостей насіння - для встановлення показників їх схожості, життєздатності, чистоти, маси 1000 штук, класу якості; методи визначення фізико-механічних властивостей деревини і пробки - для встановлення якості деревини і пробки, напрямків їх застосування; математичної статистики - для опрацювання отриманих експериментальних даних.

Наукова новизна роботи. На підставі проведених досліджень вперше отримані такі наукові результати:

- досліджено біоекологічні властивості бархата амурського в лісових культурах Західного Лісостепу України;

- вивчено особливості плодоношення породи, вплив способів передпосівної підготовки насіння на його схожість, ріст і зимостійкість садивного матеріалу;

- визначено оптимальні трофічні та гідрологічні умови зростання бархата амурського на території регіону досліджень;

- встановлено нові співвідношення між компонентами надземної та підземної частин дерев породи;

- розроблено та рекомендовано виробництву раціональні типи лісових культур за участю бархата амурського для умов досліджуваного регіону.

Практичне значення отриманих результатів. Отримані результати досліджень дають можливість розрахувати оптимальну або уточнити існуючу норму висіву насіння, використовувати найбільш раціональні способи передпосівної підготовки насіння, підвищити зимостійкість сіянців та прогнозувати інтенсивність росту сіянців у відкритому грунті. Вивчено фізико-механічні властивості деревини і пробки бархата, особливості поглинання ними води, що дозволяє визначити найбільш ефективні напрямки їх застосування.

Розроблено раціональні схеми і способи змішування, встановлено оптимальну густоту для створення лісових культур за участю бархата амурського.

Результати дослідження були використані при вирощуванні садивного матеріалу та створенні лісових культур за участю бархата на території держлісфонду ДП «Бібрське ЛГ» (Суходільське л-во, кв. 44, вид. 5, S=0,8 га) та ДП «Страдчівський НВЛК» (Великопільське л-во, кв. 47, вид. 5, S=0,4 га; кв. 47, вид. 15, S=0,5 га; кв. 18, вид. 6, S=0,4 га).

Отримані результати досліджень доцільно використовувати також при вивченні навчальних дисциплін «Лісові культури», «Дендрологія», «Лісівництво», «Деревинознавство», «Лісова таксація» у ВНЗ III-IV рівнів акредитації при підготовці фахівців напрямку «Лісове і садово-паркове господарство».

Особистий внесок здобувача. Дисертація базується на матеріалах досліджень, здійснених та опрацьованих особисто автором на кафедрі лісових культур і лісової селекції Національного лісотехнічного університету України. Дослідження виконані протягом 2001-2006 року в період зарахування здобувачем та наступного навчання в аспірантурі НЛТУ України.

Достовірність результатів і висновків роботи грунтується на значному обсязі зібраного експериментального матеріалу, статистично опрацьованого з використанням сучасних методичних підходів стандартних та модернізованих автором комп'ютерних програм Microsoft Word та Excel. Літературні відомості включають також інформацію, отриману у всесвітній мережі Internet.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були представлені і отримали схвалення на трьох міжнародних наукових конференціях (Гомель, Білорусь, 2003; Красноярськ, Росія, 2004; Архангельськ, Росія, 2005), а також на Всеукраїнській конференції студентів та аспірантів (Харків, 2005).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано дев'ять наукових праць, з них шість - у фахових виданнях.

Структура та обсяги дисертації. Дисертація складається зі вступу, семи розділів, висновків та рекомендацій, списку використаних джерел і 36 додатків. Бібліографічний список містить 263 джерел, з них 7 - іноземних.

Результати досліджень викладені на 259 сторінках комп'ютерного тексту, в тому числі основний текст - на 148 сторінках. Дисертаційна робота вміщає 36 таблиць та 50 рисунків.

Основний зміст роботи

бархат деревина амурський висів

Інтродукція як спосіб розповсюдження деревних рослин за межами природного ареалу

Основну концепцію інтродукції рослин можна розглядати як процес відбору, перенесення і введення в культуру нової генетичної інформації, яка програмує подальший розвиток фітоценозу та визначає його якість (Вавилов, 1935; Соколов, 1969; Некрасов, 1973; Лаптєв, 2001).

Питання, пов'язані з вдосконаленням методів інтродукції рослин, розроблялись багатьма вченими. У практичній роботі з інтродукції рослин більшість дослідників застосовують комбінацію з різних відомих методів, залежно від об'єктів та мети інтродукції (Липа, 1953, 1957, 1978; Корміліцин, 1973; Колісниченко, 1976; Кохно, 1975, 1981, 1983).

Найпростіший спосіб використання інтродуцентів полягає в тому, що з насіння, завезеного з інших кліматичних зон, у нових умовах вирощують садивний матеріал і висаджують його на постійне місце. Так, у 1927 р. М.М. Ягниченко отримав насіння бархата амурського з Далекого Сходу. У 1928 р. дослідник виростив сіянці у розсаднику Голосіївського лісництва і у 1929 р. вони були висаджені у лісові культури Київської, Вінницької та Сумської областей. На даний час, коли бархат вже плодоносять, його сіянці вирощують із місцевого насіння.

С.Я. Соколов (1969) вбачав основні причини прискорення процесу акліматизації у запропонуванні інтродуцентам більш сприятливих умов росту, ніж у природному ареалі. Однак, при введенні інтродуцентів у склад аборигенних насаджень вони повинні протистояти більш жорсткому природному відбору, ніж у межах ареалу. Тому невдалі спроби введення в культури стійких до нових умов інтродуцентів можна пояснити саме нездатністю рослин до боротьби за існування з аборигенними видами (Поплавська, 1948; Некрасов, 1973; Лаптєв, 2001).

Розповсюдження, біоекологічні властивості та вирощування бархата амурського в лісових культурах

Враховуючи перспективність впровадження бархата амурського в лісові культури, ряд науковців вивчали особливості біоекологічних та лісівничих властивостей бархата, особливостей його культивування, господарського значення породи, фізико-механічних властивостей деревини (Гурський, 1950, 1957; Ягниченко, 1953; Гордієнко, 1961; Харитонович, 1968; Лосицький, Цимек, 1972; Логгінов, Гордієнко, 1976; Федорук, 1985; Вакулюк, Самоплавський, 1998, 2007).

Розповсюдження бархата амурського в умовах природного та антропогенного ареалу описане багатьма дослідниками (Коптев, 1951; Цимек і ін., 1952; Ягниченко, 1953; Трухановский, 1955; Мальцев, 1958; Самусєв, 1959; Мисник, 1962; Воробйов, 1968). Бархат амурський можна зустріти тепер у різних районах поліської та лісостепової зон України на свіжих суглинистих і супіщаних грунтах (Гурський, 1950; Логгінов, 1964; Вакулюк, Самоплавський, 1998).

Певна увага в літературі приділена плодоношенню бархата (Золотов, 1966; Черствін, 1973; Логгінов, 1974; Федорук, 1985), особливостям природного та штучного відтворення породи (Цимек та ін., 1952, 1956; Трегубов, 1951, 1953).

За чотирьохбальною шкалою Н.Д. Нестеровича (1959) зимостійкість бархата оцінюється 2-3 балами, як і дуба північного. Незважаючи на підвищену вимогливість бархата до тепла і пошкодження молодих пагонів заморозками, він добре переносить зимові морози (Новицька, 1950; Мурашов, 1953; Андронов, 1953; Шестов, 1954; Цимек, 1956; Трухановський, 1959; Ахматов, 1960; Федорова, 1965; Гордієнко, 1961, 1965; Харитонович, 1968).

Правильно підготовлене насіння дає сходи через 20 днів. Притінення посіви бархата не потребують. Не загущені сіянці бархата в однорічному віці досягають стандартних розмірів (Туманов, 1955; Павленко, 1958; Правдін, 1960). У перший рік сіянці досягають висоти 10-26 см, на другий рік - 50 см (Павлов, 1964; Федорук, 1985). Найкраще сіянці розвиваються при кількості 45-55 шт./м.п., формуючи мичкувату і глибоку кореневу систему (Ягниченко, 1953).

Бархат в Україні відноситься до швидкорослих порід, у 20-40 років приріст за висотою складає 50-60 см (Покровський, 1950; Павлов, 1964; Гордієнко, 1965; Огієвський та ін., 1974). Різні аспекти культивування породи висвітлені в ряді робіт (Яблоков, 1949; Покровський, 1950; Гурський, 1950; Грабовська, 1952; Погребняк, 1955; Старченко, 1956; Кучинський, 1956; Гордієнко, 1956, 1961, 1968, 1996; Серебрякова, 1958; Лубенська, 1962; Гвоздяк та ін., 1993).

Деревина бархата має високі декоративні та фізико-механічні властивості (Яблоков, 1949; 1954; Воробйов, 1968; Качалов, 1969; Зеленський, Онишко, 1999). Бархат амурський на Далекому Сході й за межами природного ареалу культивують переважно як пробконос (Цимек та ін., 1952; Ємлевська, 1963; Лисенков, 1965; Логгінов, Гордієнко, 1976; Дєрюгіна, 1984; Гордієнко і ін., 2001).

Будова кореневої системи бархата залежить від умов місцезростання (Цимек і ін., 1952; Кучинський, 1954; Лосицький, Цимек, 1972). В умовах України будова кореневої системи бархата вивчалась рядом дослідників (Гурський, 1950; Гордієнко, 1961; Логгінов, Гордієнко, 1976; Юрків, Жмурко, 2006; Юрків, 2006). Будова кореневої системи бархата у вертикальній площині залежить від компонентів у складі культур. У насадженнях із деревних порід, що формують поверхневу кореневу систему, корені бархата помітно заглиблюються.

Об'єкти, програма та методика досліджень

Об'єктами досліджень виступали штучні чисті та змішані лісові насадження за участю бархата амурського в умовах Західного Лісостепу України. Досліджувалися лісові культури віком 16-55 років, які зростають на території держлісфонду Львівського, Тернопільського, Івано-Франківського ОУЛГ та ДП «Страдчівський НВЛК» Львівської області. У 22 лісництвах всього було закладено 42 пробні ділянки з різною участю бархата в складі штучних насаджень.

Програмою досліджень було передбачено:

1) вивчення літературних відомостей щодо розповсюдження бархата амурського за межами природного ареалу;

2) оцінку плодоношення дерев бархата амурського;

3) встановлення впливу способів підготовки насіння на вихід стандартних сіянців та кількості агротехнічних доглядів на ріст 1-3-річних деревних рослин;

4) виявлення посівної якості насіння, визначення коефіцієнту поправки на грунтову схожість та оптимальної норми висіву;

5) вивчення вікової структури насаджень за участю бархата в Західному Лісостепу України, його участі в складі насаджень, аспектів росту, продуктивності, формової різноманітності та взаємодії виду з іншими породами;

6) виявлення морфологічної, стереометричної та біометричної структури кореневих систем за групами росту та розподіл надземної фітомаси бархата;

7) оцінку фізичних, механічних і водопоглинальних властивостей деревини та пробки породи на різних висотах стовбура;

8) розробку раціональних типів лісових культур за участю бархата.

При дослідженні росту і продуктивності лісових культур використовували існуючі методики лісівничо-таксаційних досліджень (Анучин, 1982; Цурик, 2001; Гром, 2006; ОСТ 56-69-83), а також методичні рекомендації щодо вивчення інтродукованих порід (Дроздов, 1984). При визначенні запасів деревостанів використовували нормативи для таксації деревини бархата (Зеленський, 1999).

Тип лісорослинних умов (ТЛУ) та тип лісу визначались за методикою Д.В. Воробйова, Б.Ф. Остапенка (1979). При дослідженні посівних якостей насіння використовували галузеві стандарти (ГОСТ 13056.1-67, ГОСТ 13056.4-67. ГОСТ 13056.7-67) та методичне забезпечення (Дебринюк та ін., 1998). Фенологічні спостереження виконували згідно рекомендацій І.Н. Бейдемана (1974).

Дослідження будови кореневих систем проводились з використанням базових положень методик М.І. Калініна (1976), М.М. Гузя (1996). Окрім повного препарування кореневих систем, нами був використаний електрометричний метод неруйнівного контролю кореневих систем (Якушев, 1972).

Матеріали досліджень статистично опрацьовані згідно рекомендацій М.П. Горошка та ін. (1999, 2004), М.Л. Дворецького (1971), М.І. Калініна, В.В.Єлісєєва (2000) із використанням персонального комп'ютера та програмного забезпечення кафедри лісової таксації та лісовпорядкування НЛТУ України.

Плодоношення, способи підготовки насіння до висіву та ріст сіянців бархата

Проведені нами спостереження за перебігом різних фенологічних фаз бархата показують, що їх настання залежить передусім від погодно-кліматичних умов. В умовах регіону досліджень бархат амурський плодоносить щорічно, але рясне плодоношення спостерігається через 1-2 роки. Нерідко масове опадання плодів спостерігається в зимовий період. У цілому, початок опадання плодів бархата припадає на кінець жовтня-листопад, значна частина (близько 30-40%) опадає в грудні-січні, решта (більше 50%) - в лютому.

Для отримання насіння найбільш ефективним виявився спосіб переробки, коли свіжозібрані плоди перемішували з водою з наступним послідовним перетиранням вручну через ситка діаметром 5,0, 2,7 та 1,6 мм. Після цього насіння слід промити водою під тиском, розстелити на рівну поверхню тонким шаром, просушити і відвіяти від насінних лусок та залишків м'якоті.

Вихід чистого насіння при переробці сирих плодів становить 12-15%, що на 5-6% є більшим від вказаних у літературних джерелах даних. Це зумовлено більшою масою 1000 шт. насінин в умовах Західного Лісостепу. При переробці плодів, які перезимували на дереві, вихід чистого насіння становить 31-45%.

Аналіз насіння бархата на життєздатність показав його належність до другого класу якості у всіх п'яти дослідах. Визначений нами коефіцієнт поправки на грунтову схожість становить 0,68. Вирахувана норма висіву для насіння бархата другого класу якості становить 1,3-1,7 г/м.п.

Найбільшою кількістю сходів на 1 п.м. та найвищими показниками росту відзначаються сіянці бархата, які виросли з насіння весняного висіву, підготовлених способами холодної стратифікації та снігуванням (табл. 1).

Таблиця 1. Вплив способів підготовки насіння до висіву на появу сходів та інтенсивність росту 1-річних сіянців

№ партії насіння	Дата заготівлі плодів	Маса партії насіння, кг	Спосіб передпосівної підготовки насіння	Дата висіву насіння (плодів)	Дата масового появлення сходів	Дані інвентаризації
						Висота, см	Діаметр, мм	К-сть сходів на 1 м.п.
Сезон 2003 року
1а	02.03 р.	0,2	Без підготовки	16.04.03	16.05.03	31,3	3,69	73
1б	02.03 р.	0,2	Стратифікація 40 днів у вологому піску (t +12…+14?С)	16.04.03	16.05.03	31,9	3,34	104
1в	02.03 р.	0,2	Стратифікація 40 днів у вологому піску (t 0…+2?С)	16.04.03	16.05.03	29,5	2,99	124
1г	02.03 р.	0,2	Насіння засніговане на 40 днів	16.04.03	16.05.03	40,8	4,25	114
1д	02.03 р.	0,2	Замочене у воді (t +20…+22?С) на 24 години перед висіванням	16.04.03	16.05.03	39,2	4,61	98
1е	02.03 р.	0,2	Замочене у воді (t +60оС) до повного вистигання	16.04.03	16.05.03	28,2	3,36	44
2	04.03 р.	1,5	Без підготовки	07.05.03	25.06.03	Сходи (5%) практично загинули
Сезон 2004 року
3а	10.03 р.	2,2*	Цілі плоди	01.11.03	14.05.04	24,3	2,42	56
3б	10.03 р.	2,2*	Злегка розчавлені плоди	01.11.03	14.05.04	26,2	2,36	68
4а	10.03 р.	1,8	Без підготовки	01.11.03	14.05.04	27,2	2,31	46
4б	10.03 р.	1,0	Стратифікація 50 днів у вологому піску (t +12..+14?С)	30.03.04	19.05.04	22,5	2,28	42
4в	10.03 р.	0,7	Стратифікація 50 днів у вологому піску (t 0…+2?С)	30.03.04	19.05.04	21,5	2,31	40

Осіння сівба насіння дає гірші результати, ніж весняна. При цьому найкращі результати отримані при висіванні злегка розчавлених плодів. Якщо плоди перезимували на деревах, то насіння можна висівати без попередньої підготовки або застратифікувати на 10-20 днів при температурі +12…+14^оС.

Вирощування сіянців до 3-річного віку недоцільне, оскільки на другий рік вирощування їх середня висота вже перевищує 30 см.

При оптимальних умовах культивування сіянці бархата виявляють ознаки швидкорослості і при запізнілому здерев'янінні пагонів можуть різною мірою пошкоджуватися осінніми заморозками. Оскільки сіянці бархата вирощувалися в однакових умовах відкритого грунту на одній площі, то пошкодженість їх заморозками зумовлена передусім впливом способу підготовки насіння до висіву.

Так, відсоток повністю здорових однорічних сіянців при використаних способах передпосівної підготовки насіння становить від 90,6 до 96,0%. При цьому найвища морозостійкість притаманна сіянцям бархата, вирощених із злегка розчавлених та цілих плодів, а найменша - із заснігованого насіння.

Способи передпосівної підготовки насіння, які стимулюють ріст сіянців, одночасно можуть бути причиною пониження їх зимостійкості із-за повільного здерев'яніння надземної частини бархата. На пошкодженість сіянців приморозками, заморозками та морозами впливають їх швидкість росту, місце розташування ділянки, форма породи, прийняті заходи для здерев'яніння рослин.

Особливості росту та господарського використання бархата амурського в лісових культурах

Нами проведений аналіз видового складу лісових насаджень за участю бархата трьох областей західного регіону України з розподілом за десятирічними класами віку (табл. 2). Так, найстарші насадження за участю бархата досягають 61-70 років, тобто їх створювали в 30-40-их роках минулого століття. Через 10-20 років площа культур за участю бархата помітно збільшилась. Нами встановлено, що найбільшу кількість штучних насаджень за участю породи створювали в 60-х роках минулого століття. У 70-х роках таких культур створено вже в 3-4 рази менше. Молодих культур бархата створено не багато, а особливо мало - за останні 10 років. Серед вікових груп переважають середньовікові, меншою мірою - пристигаючі насадження, тоді як молодняків І класу віку майже немає.

Таблиця 2. Площі наявних лісових культур бархата амурського в західних областях України за віковими періодами (станом на 01.01.2004 р., га/%)

Область	Вікові періоди, роки	Разом
	до 10	11-20	21-30	31-40	41-50	51-60	61-70
Тернопільська	-	22,5	1,1	62,7	207,6	6,0	-	299,9
Львівська	-	-	-	36,9	55,9	1,8	4,0	98,6
Івано-Франківська	0,4	12,4	3,0	13,2	136,2	9,0	6,2	180,4
Всього	0,4/ 0,1	34,9/ 6,0	4,1/ 0,7	112,8/ 19,5	399,7/ 69,0	16,8/ 2,9	10,2/ 1,8	578,9/ 100

Площа насаджень, де участь бархата становить 40-100%, є незначною (1-5%). Значно більшу площу займають культури за участю породи в межах 10-30%. Найбільшу площу займають насадження, де частка бархата становить до 10%, що складає 62% від загальної площі насаджень. Основна причина такої низької участі породи у складі насаджень полягає у допущених помилках при створенні та вирощуванні лісових культур (табл. 3).

Обстеження штучних насаджень показали, що інтенсивність росту і стан бархата в них є неоднаковий. У більшості насаджень бархат росте разом з дубом, вільхою, липою, грабом, кленом, ясеном, модриною. При відсутності належних умов для росту бархат суттєво відстає від інших порід. Тому участь бархата в культурах складає в основному 10-40% і лише в окремих випадках - 60-90%.

Таблиця 3. Наявність площ лісових культур бархата амурського у західних областях України в залежності від участі в складі насадження (станом на 01.01.2004 р., га)

Область	Участь бархата в складі насадження, %
	до 10	10	20	30	40	50	60	70	80	90	100	Разом
Тернопільська	160,1	76,5	35,3	13,2	5,0	2,7	4,0	0,6	1,8	-	0,7	299,9
Львівська	72,6	22,0	1,4	-	0,5	0,7	0,2	-	0,3	-	0,9	98,6
Івано-Франківська	128,0	9,6	23,7	18,0	-	-	0,4	-	-	0,7	-	180,4
Всього	360,7	108,1	60,4	31,2	5,5	3,4	4,6	0,6	2,1	0,7	1,6	578,9

Вивчення динаміки середньої висоти показує невелике зростання даного показника при збільшенні участі бархата в складі від 1 до 4 од., після цього показник висоти практично стабілізується (рис. 1). Показник середнього діаметра відзначається більшою варіабельністю, ніж висота (рис. 2). Найбільшого діаметра порода досягає в культурах при участі 40-60%.

Найкращий ріст бархата за висотою відзначений в умовах D₃. В умовах D₂ та С₃ ріст бархата в лісових культурах проходить дещо гірше, але дуже подібно.

За показником середнього діаметра найбільш інтенсивний ріст породи виявлений в умовах вологого груду, однак після 40-річного віку середній діаметр бархата у всіх досліджених типах лісорослинних умов є досить подібним.

Не менш важливим є дослідження і підземної частини бархата. Ми досліджували біометричну, морфологічну та стереометричну будову кореневих систем породи в 55-річних лісових культурах. Встановлено, що в близьких до опти - мальних умовах зростання бархат формує потужну кореневу систему, яка має достатньо велику площу живлення та значне проникнення вглиб ґрунту.

Для бархата характерною особливістю є перевага коріння горизонтальної орієнтації (90-93% за протяжністю та 82-83% за масою). Стрижневих коренів не виявлено. У всіх моделей є незначний відсоток косовертикальних коренів (до 10% за протяжністю та 18% за масою), а в моделі кращого росту є невеликі вертикальні відгалуження (0,4% за протяжністю та 1,3% за масою) від горизонтальних коренів 1-го порядку. При цьому останні відходять на значну довжину (у моделі кращого росту до 9,0 м, середнього - до 6,0 м та відстаючої в рості - до 4,4 м). Коренева система характеризується досить значною протяжністю коренів, передусім - за рахунок корінців фракцій діаметром до 2 мм та 2-4 мм.

Встановлені нами дослідним шляхом значення постійного для породи коефіцієнта С для визначення маси кореневої системи дерев бархата трьох груп росту без її повного препарування становить 0,604; 0,721; 0,780 (ср. зн. - 0,702).

За будовою кори особини бархата поділяють на три форми: пластинчата, ромбічна, ясенекора (Ємлевська, 1955). Для спрощення віднесення особин до тієї чи іншої групи і виходячи з особливостей рисунку самої кори виду в умовах дослідженого регіону, ми розрізняли форми грубо-, середньо - та слабоборозенчасті. При цьому враховували також глибину та довжину борозен.

За показником середнього діаметра переважаючими є особини з грубоборозенчастою корою. Вони ж є також і найвищими у насадженні. Грубоборозенчасті форми за товщиною пробкового шару на висоті 1,3 м в середньому переважають середньоборозенчасті особини на 16%, а слабоборозенчасті - на 33%.

Крім будови кори, у бархата сильно змінюється і її колір. За кольором кори ми об'єднали особини у три групи. При цьому світло-сірий колір кори приурочений переважно до грубоборозенчастих, сірий - до середньоборозенчастих та темно-сірий - до слабоборозенчастих форм породи.

Виділені форми за будовою кори відрізняються за середніми таксаційними показниками, товщиною пробкового шару, кольором кори, довжиною, глибиною та шириною борозен. Найбільш продуктивними є грубоборозенчасті форми бархата амурського із світло-сірим кольором кори та середньою товщиною пробкового шару більше 2 см.

Фізико-механічні властивості деревини та пробки бархата амурського

Встановлена нами щільність деревини в абсолютно сухому стані (с₀) є найнижчою у моделі кращого росту (464 кг/м³), помітно більшою - у моделі слабкого (596 кг/м³) та найбільшою - у моделі середнього росту (616 кг/м³). Таким чином, деревину найвищої щільності продукують дерева бархата середнього і слабкого росту. Найвища пористість виявлена у моделі кращого (69,6%), а найменша - у моделі середнього росту (59,8%). Отже, деревина бархата відзначається порівняно високими показниками фізичних властивостей, а за щільністю при 12% вологості вид можна віднести до порід з деревиною середньої щільності.

Твердість деревини при вологості 12% є найбільшою у моделі відстаючого росту, а саме - у тангентальному напрямку. Торцева твердість є найвищою у моделі кращого росту на висоті 1,3 м, а із збільшенням висоти твердість зменшується. Так, на висоті 9,5 м цей показник знижується на 32%. Така ж тенденція спостерігається і в радіальному та тангентальному напрямках.

Середня твердість деревини бархата амурського у торцевому напрямку становить 51,85 МПа, радіальному - 48,80 МПа, тангентальному - 51,48 МПа, хоча ці показники для дерев різних груп росту та на різних висотах можуть коливатись, відповідно, в межах 48,05-59,88; 41,93-54,60 та 35,86-61,21 МПа.

У всіх трьох груп росту дерев середні показники границі міцності при статичному згині (д_{(W 12%)}) є приблизно однаковими і коливаються в межах 81-83 МПа, хоча найбільша міцність спостерігається у моделі відстаючого росту, а в моделей кращого та середнього росту цей показник є майже однаковим (81,3 і 81,9 МПа). Варіабельність показника границі міцності при статичному згині для моделей середнього та відстаючого росту є значно більшою (84,2-76,9 і відповідно 85,9-79,8 МПа), ніж для моделі кращого росту (81,1-82,3 МПа).

Середня товщина пробкового шару породи в 55-річних лісових культурах свіжого сугруду становить 8-14 мм при максимальній товщині 18 мм. В умовах природного ареалу товщина пробки бархата є в середньому в два рази більшою.

Щільність пробки у всіх модельних дерев зменшується із збільшенням висоти стовбура. Щільність пробки є меншою, ніж в умовах природного ареалу (0,18-0,19 проти 0,25-0,27 г./см³), хоча така пробка відзначається вищою якістю.

Статична твердість пробки бархата в радіальному напрямку для всіх моделей є практично однакова, і коливається в межах 1,99-2,09 МПа. Незначне зменшення твердості пробки спостерігається із збільшенням висоти стовбура.

Для деревини бархата на різних висотах стовбура характерне інтенсивне поглинання води протягом 4-денного терміну, після цього деревина активно поглинає воду ще протягом двох тижнів. У наступному процес поглинання води стабілізується. Якщо у моделей середнього і відстаючого росту насиченість деревини водою наближається до 130%, то у моделей кращого росту - до 180%.

На відміну від деревини, основну кількість води пробка бархата поглинає протягом першої доби, а після 40 днів намочування пробка перестає насичуватись водою. Найбільше насичується водою пробка моделі кращого росту (W=224-236%), а найменше - пробка моделі відстаючого росту (W=198-221%).

Агротехніка створення та вирощування лісових культур за участю бархата амурського

Оптимальними термінами заготівлі лісонасінної сировини для бархата є середина жовтня - кінець листопада. Успішну її заготівлю можна проводити і в зимовий період, коли насіння переважно опадає на землю. При цьому воно має високі показники схожості, не потребує підготовки до висівання, однак тут з'являється складність у переробці у зв'язку із сильним засиханням оплодня, що можна усунути намочуванням плодів на 1-2 доби у воді кімнатної температури. Заготівля лісонасінної сировини в середині вересня, коли плоди ще зелені, та осіння сівба такого насіння не дала позитивних результатів.

Висів насіння найкраще проводити навесні у видавлені в грунті дерев'яною планкою рядки глибиною 1-1,5 см. Найкраще висівати насіння разом із субстратом (пісок). Ефективним засобом є також мульчування посівів тирсою.

Відстань між рядками повинна становити 20-25 см, що забезпечує стандартний вихід сіянців з одиниці площі (50-60 шт./п.м або 40-50 тис. шт./га).

Технологія вирощування сіянців бархата на протязі вегетаційного періоду є загальноприйнятою для листяних порід. Ретельної уваги вимагає розпушування грунту та виполювання бур'янів, особливо - протягом червня і першої декади липня. У цей період необхідно провести 2-3 агротехнічні догляди.

Висота однорічних сіянців бархата групи середнього росту у відкритому грунті при оптимальних способах підготовки насіння до висіву досягає 25-28 см (64-65% від загальної кількості садивного матеріалу), що дає можливість використовувати їх для лісокультурних потреб.

Найкращий час для створення культур є перша декада квітня. При осінньому садінні приживлюваність погіршується, збільшується кількість пошкоджених морозом особин, що в наступному зумовлює кущіння стовбурців.

Висаджування бархата на свіжих лісосіках без обробітку грунту зумовлює його дуже низьку приживлюваність та незадовільний ріст, що пов'язано із ажурністю крони та особливостями будови кореневої системи породи.

Доцільним є введення породи в свіжих і вологих дібровах та судібровах поряд із дубом. Добрими супутниками бархата є липа, клен, граб, черешня, горобина, із чагарників - ліщина, бруслина та ін. Культури в умовах Західного Лісостепу найкраще створювати за деревно-тіньовим типом змішування. Оптимальна частка бархата в початковому складі повинна бути 4-6 од. з коливанням від 3 до 7 од. в залежності від схем і способів змішування та типу лісорослинних умов.

З урахуванням високої вартості деревини бархата, його слід культивувати у змішаних культурах з дубом, ясенем, сосною та ін. При цьому важливе значення має запровадження раціональних схем змішування, які забезпечують високу стійкість та добрий ріст бархата амурського. Внаслідок рідкої крони бархат не може виконувати роль супутньої породи.

Проведені нами дослідження дали можливість рекомендувати найбільш раціональні способи та схеми змішування. Серед них - чергування в рядах ланок бархата з окремими місцями супутньої породи; кулісне чергування рядів; просте чергування рядів; складне чергування. Схеми змішування можуть бути наступними: 2-3 р. Бха 1 р. Сп 3-4 р. Сзв 1 р. Сп; 2-3 р. Бха 1 р. Сп 3-4 р.Д 1 р. Сп 1-2 р. Гч; 2 р. Бх 1 р. Сп1 р. Яс1 р. Сп; 2 р. Бх 1 р. Сп 2рДз 1 р. Сп та інші.

Дослідження виходу пробки в насадженнях Західного Лісостепу показало, що у особин з грубоборозенчастою корою, яким притаманна висока інтенсивність росту, маса пробки в декілька разів перевищує цей показник у особин із гладкою корою при відносній подібності діаметрів стовбура дерев.

Висновки

У дисертаційній роботі представлено теоретичні та практичні аспекти і узагальнення більш ніж 60-річного досвіду культивування бархата амурського в Західному Лісостепу України. Вивчено ріст і продуктивність породи у насадженнях штучного походження, особливості плодоношення, вплив способів передпосівної підготовки насіння на його схожість, ріст і зимостійкість сіянців. На основі повного препарування кореневих систем бархата встановлено нові співвідношення між масою та протяжністю коріння, між компонентами підземної та надземної частин дерев як складових оптимізації густоти лісових культур породи. Встановлено високі фізико-механічні властивості деревини і пробки бархата в умовах регіону. Проведено оцінку доцільності та перспективності використання породи у лісогосподарській практиці, розроблено раціональні типи лісових культур за участю бархата для застосування у свіжих та вологих сугрудах і грудах Західного Лісостепу України.

1. Найбільш придатним способом переробки свіжих плодів бархата є їх послідовне перетирання через три ситка з діаметром, відповідно, 5,0; 2,7 та 1,6 мм. Вихід чистого насіння при переробці свіжих плодів становить 12-15%, а з плодів, які перезимували на дереві - 31-45%. Насінню бархата амурського властивий глибокий спокій, зумовлений ендогенними причинами.

2. Визначена нами оптимальна норма висіву насіння ІІ класу якості становить 1,3-1,7 г/п.м, тоді як діюча норма висіву насіння І класу є суттєво завищеною (2-4 г./п.м.). Встановлена нами норма висіву дає можливість вирощувати 50-60 шт. стандартних 1-річних сіянців бархата або 40-50 шт. - 2-річних на 1 п.м.

3. Найкращим ростом за висотою та діаметром відзначаються 1-річні сіянці бархата, які появились із насіння, підготовленого до висіву снігуванням та холодною стратифікацією. Висота 1-річних сіянців бархата групи середнього росту у відкритому грунті при оптимальних способах підготовки насіння до висіву досягає 25-28 см (64-65% від загальної кількості). Сіянці групи кращого росту (14-20% від загальної кількості) досягають висоти 38-46 см і залишати їх на другий рік для вирощування в розсаднику недоцільно.

4. Середній вік насаджень бархата у Західному Лісостепу становить 45-55 років. У останні 10-20 років культури бархата створені на незначних площах, тому площа молодняків серед інших вікових груп є найменшою.

5. Бархат амурський у молодих і середньовікових насадженнях зростає переважно за І-ІІ бонітетом. При відсутності в складі насаджень модрини, ялини, сосни, ясена ріст бархата поліпшується на 1 клас бонітету. При створенні змішаних культур слід уникати поєднання рядів бархата з цими породами.

6. У свіжих сугрудах і грудах при сумісному зростанні з дубом звичайним у культурах 20-50-річного віку бархат амурський має деяку перевагу в рості, яка значною мірою визначається формою бархата амурського. Перевагу в рості має бархат амурський і над горіхом чорним.

7. У молодих насадженнях в умовах D₃ бархат виявляє властивості швидкорослої породи, незначно поступаючись за показниками росту ясену звичайному. У лісових культурах вологого груду бархат виявляє більшу інтенсивність росту, ніж у свіжих грудах, особливо - в молодняках.

8. В умовах сугрудів максимальний приріст бархата за висотою настає у 10-15, за діаметром - у 15-25 років; у грудах цей віковий проміжок збільшується на 5 років. На вологих темно-сірих лісових грунтах середні прирости у висоту бархата при його 40-70%-ній участі в складі лісових культур становлять 65-70 см

9. Тенденції зміни висоти та діаметра бархата в лісових культурах досліджуваних типів лісорослинних умов свідчать, що кращим ростом порода відзначається при 40-70%-ній участі в складі, при рядковому змішуванні з супутніми породами та розміщенні садивних місць 2,0-3,0 х 0,7-1,0 м.

10. Коренева система бархата амурського формується переважно коренями горизонтальної орієнтації і характеризується відсутністю стрижневого кореня. Косовертикальні корені у дерев різної інтенсивності росту становлять лише до 18% за масою і до 10% за протяжністю. Вертикальні відгалуження ві горизонтальних коренів виявлені лише у дерев кращого росту. На дерново-слабопідзолистих супіщаних грунтах основна маса і протяжність коренів бархата зосереджені у товщі грунту 0-40 см (60-80%).

11. За кольором кори нами встановлено три групи дерев - світло-сірі, сірі, темно-сірі, а за будовою кори - грубоборозенчасті, середньоборозенчасті та слабоборозенчасті. При цьому найбільш продуктивними є грубоборозенчасті форми бархата амурського зі світло-сірим кольором кори.

12. Найвищим вмістом пізньої деревини, найменшим об'ємним всиханням, найвищою об'ємною пористістю характеризуються дерева сильного росту. Найвища щільність деревини бархата встановлена для дерев середнього та відстаючого росту (616 та 596 кг/м³). За цим показником бархат можна віднести до порід із середньою щільністю деревини.

13. Найбільшою твердістю відзначається деревина бархата у тангентальному напрямку, зокрема деревина дерев відстаючого росту. Границя міцності при статичному згині є дуже подібною у моделей різної інтенсивності росту із незначним зниженням при збільшенні висоти стовбура. Границя міцності при стисканні вздовж волокон є суттєво меншою, ніж при статичному згині, і знижується із збільшенням висоти стовбура. Найменшою вона є у дерев слабкого росту. За показниками твердості у трьох напрямках, статичному згині та стиску вздовж волокон деревина бархата має перевагу над деревиною каштана посівного та береста і є подібною до деревини в'яза шорсткого та дещо поступається деревині ясена звичайного.

14. Середня товщина пробкового шару бархата амурського в 55-річних лісових культурах в умовах С₂ становить в середньому 8-14 мм, при максимальній товщині 18 мм. При орієнтації на можливий майбутній з'йом пробки, доцільним є догляд за стовбурами кращих дерев шляхом зрізання бокових пагонів або видалення бокових бруньок. У дерев з грубоборозенчастою корою та високою інтенсивністю росту маса пробки в декілька разів є вищою, ніж у дерев з гладкою корою перевищує цей показник у особин з гладкою корою при подібності діаметрів стовбура дерев.

15. Щільність пробки незначно зменшується із збільшенням висоти стовбура і є дещо меншою, ніж в умовах природного ареалу. Статична твердість пробки на різних висотах стовбура у дерев різної інтенсивності росту є практично однаковою.

16. Швидкорослість бархата амурського, висока якість і вартість його деревини, наявність пробки, успішний ріст породи у змішаних насадженнях Західного Лісостепу України підтверджують ефективність і доцільність культивування насаджень за участю цього цінного інтродукованого деревного виду.

Рекомендації виробництву

1. Оптимальними термінами заготівлі лісонасінної сировини бархата є середина жовтня - кінець листопада, хоча період опадання плодів розтягується з жовтня - листопада до кінця лютого і навіть до кінця березня.

2. Проморожування плодів не знижує життєздатності насіння, тому заготівлю лісонасінної сировини бархата можна проводити і в зимовий період. При цьому насіння має високі показники схожості, не потребує підготовки до висівання, однак ускладнюється переробка плодів із-за їх сильного засихання. З метою уникнення затрат на переробку та зберігання насіння можливий осінній висів свіжозаготовленими цілими або злегка розчавленими плодами.

3. Пізньовесняна сівба у сухий грунт навіть підготовленого насіння не дає позитивних результатів. Осінній висів насіння дає гірші результати, ніж весняний. Висів насіння, яке перезимувало в плодах на дереві, можна проводити ранньою весною (кінець березня - початок квітня) без попередньої підготовки.

4. Найменший відпад та інтенсивний ріст зафіксовані у сіянців, які вирощені із стратифікованого протягом 40 днів насіння при t = 0…+2^оС.

5. Сіянці бархата негативно реагують на ущільнення грунту в період інтенсивного росту (червень-липень). Кількість доглядів за сіянцями та грунтом протягом дворічного терміну вирощування становить 4 - 2…4 рази. Для пришвидшення здерев'яніння стовбурців проведення доглядів у серпні слід обмежити першою декадою. Стандартних розмірів у відкритому грунті сіянці досягають на 1-2-ий рік. При запізненні з проведенням першого розпушування грунту та виполювання бур'янів велика кількість сходів гине.

6. Значна протяжність вегетаційного періоду в умовах Західного Лісостепу, тепла і затяжна дощова осінь призводять до випадків ушкодження верхівок пагонів ранньоосінніми заморозками. Способи передпосівної підготовки насіння, які стимулюють ріст сіянців, одночасно можуть бути причиною пониження їх зимостійкості із-за сповільненого здерев'яніння надземної частини. Заморозками пошкоджуються верхні частини пагонів довжиною в середньому 6-8 см. Пошкодження сіянців пізньовесняними приморозками та ранньоосінніми заморозками становить 4,0-9,4%. Пошкодженню піддаються передусім сіянці інтенсивного росту. Для пришвидшення здерев'яніння стовбурців необхідно притінювати посіви, а також культивувати морозостійкі форми бархата амурського. У процесі вирощування відпад однорічних сіянців бархата при оптимальних способах підготовки насіння до висівання становить 5-8%.

7. Під створення лісових культур за участю бархата слід вибирати рівнинні ділянки або пологі схили до 5^о південно-західної або західної експозиції з помірним зволоженням. Кращими грунтами є сірі і темно-сірі лісові різновидності легкого механічного складу, достатньо глибокі та вологі, а також легкі дерново-слабопідзолисті супіщані грунти, які добре забезпечені вологою. В умовах Західного Лісостепу бархат доцільно культивувати у свіжих та вологих сугрудових і грудових типах лісорослинних умов. Для лісокультурних робіт у досліджуваному регіоні найбільш придатними є однорічні сіянці висотою 30-40 см, з прямим здерев'янілим стовбурцем без пошкодження центрального провідника морозами та середньою довжиною кореневої системи 10 см.

8. Доцільним є введення породи у свіжих і вологих дібровах та судібровах, де він культивується поряд із дубом, як друга головна порода. Культури найкраще створювати за деревно-тіньовим типом змішування. Найкращий період для створення культур за участю бархата є перша декада квітня. Висаджування бархата на свіжих зрубах без обробітку грунту зумовлює його дуже низьку приживлюваність та незадовільний ріст.

9. Садіння бархата краще проводити навесні 1-річними сіянцями. При осінньому садінні приживлюваність помітно знижується і збільшується кущистість стовбурів. Помітно знижується приживлюваність при садінні 2- і особливо - 3-річних сіянців, оскільки при їх викопуванні втрачається велика кількість активних коренів і порушується їх співвідношення з надземною частиною. Коренева система сіянців світло-жовтого кольору, сильно розгалужена і мичкувата, легко ламається, що повинно бути враховано при висаджуванні і пересаджуванні садивного матеріалу на постійне місце.

10. Чотириразове проведення агротехнічних доглядів протягом першого року, та триразове - протягом другого року в умовах D₃ сприяє дуже високій інтенсивності росту особин бархата амурського у лісових культурах.

11. Формування оптимальних за складом і продуктивністю насаджень за участю бархата можливе лише внаслідок ретельного врахування взаємовідносин породи з іншими деревними видами. Роль супутніх порід найкраще відіграють види, які не випереджають бархата за швидкістю росту, мають густо облиствену крону та розвивають глибоку кореневу систему.

12. Найкраще бархат культивувати в густих змішаних насадженнях за участю липи дрібнолистої, горіха чорного, черешні, клена-явора, клена гостролистого, клена татарського, клена польового. Супутні породи доцільно також використовувати як буфер між рядами бархата та інших швидкорослих порід. Наявність 40% і більше швидкорослих порід у складі суттєво знижує інтенсивність росту бархата амурського.

13. У вологих типах при чергуванні дуба і бархата чистими рядами або ланками садивних місць останній відстає за інтенсивністю росту, поступово переходить у другий ярус і випадає зі складу насаджень.

14. При введені бархата окремими садивними місцями або ланками садивних місць у ряди швидкорослих порід не забезпечується його задовільна збереженість та інтенсивний ріст. Оптимальна участь бархата у складі культур становить 4-6 од. з коливанням від 3 до 7 од. в залежності від прийнятих схем і способів змішування та типу лісорослинних умов.

15. Можливим є також культивування чистих насаджень бархата, але при дотриманні оптимальної густоти дерев в різні вікові періоди і при наявності грунтопокривного ярусу. Початкове розміщення садивних місць - 2,0 х 1,5 м.

16. Розроблені нами і пропоновані для використання схеми змішування зокрема, і типи лісових культур за участю бархата в цілому, забезпечують його успішний ріст і розвиток, а також добре формування стовбурів та пробки.

Список основних наукових праць, опублікованих за темою дисертації

1. Дебринюк Ю.М., Юрків З.М. Лісові культури модрини європейської в умовах Розточчя-Опілля // Наук. вісник/ Зб. наук.-техн. праць: Охорона біорізноманіття: теоретичні та прикладні аспекти. - Львів: УкрДЛТУ, 2000. - Вип.10.3. - С. 94-104 (дисертантом прийнята участь у закладанні дослідних об'єктів, зборі польових даних та написанні статті).

2. Юркив З.М. К вопросу об интродукции бархата амурского в лесные насаждения Западной Лесостепи Украины // Сб. науч. тр. ИЛ НАН Беларуси/ Селекция, генетические ресурсы и сохранение генофонда лесных древесных растений (Вавиловские чтения). - Гомель, 2003. - Вып. 59. - С. 310-314.

3. Юрків З.М. Бархат амурський як високопродуктивна порода в лісових культурах Розточчя та Опілля // Наук. вісник/ Зб. наук-техн. праць: Лісівницькі дослідження в Україні. ІХ-ті Погребняківські читання. Львів: УкрДЛТУ, 2003. - Вип. 13.3. - С. 253-257.

4. Юрків З.М. Поширення бархата амурського в лісових насадженнях України // Наук. вісник/ Зб. наук-техн. праць: Стан і тенденції розвитку лісівничої освіти, науки та лісового господарства в Україні. Львів: УкрДЛТУ, 2004. - Вип. 14.6. - С. 180-186.

5. Юрків З.М., Жмурко С.В. Біометричні показники кореневих систем та розподіл маси дерев бархата амурського // Наук. вісник/ Зб. наук-техн. праць. - Львів: НЛТУ України, 2006. - Вип. 16.1. С. 67-70 (здобувач брав участь у зборі та аналізі матеріалів та написанні статті).

6. Юрків З.М. Особливості розподілу та будови надземної і підземної частини бархата амурського в лісових культурах // Наук. вісник/ Зб. наук-техн. праць: Лісове господарство, лісова, паперова і деревообробна промисловість. - Львів: НЛТУ України, 2006. - Вип. 31. - С. 175-187.

Размещено на Allbest.ru

...