Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РОЗВИТОК ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ У ПРИМІСЬКІЙ ЗОНІ

08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КОРДОБА Оксана Михайлівна

Львів - 2009

Анотація

Кордоба О.М. Розвиток фермерських господарств у приміській зоні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Львівський національний аграрний університет, Львів, 2009.

У роботі подано теоретико-методологічне обґрунтування та пропозиції щодо основних напрямів розвитку фермерства в приміській зоні.

На основі аналізу наукових джерел запропоновано нові підходи щодо типізації фермерських господарств, зокрема їх поділу залежно від стану й перспектив розвитку на динамічні, традиційні (здатні до розвитку), стагнаційні і банкрутуючі.

Визначено основні тенденції, особливості та детермінанти розвитку фермерських господарств приміської зони, їх ресурсного потенціалу, встановлено основні чинники ефективного їх функціонування, визначено систему ключових чинників успіху фермерських господарств та рівень їх досягнення різними за розмірами господарствами.

На основі застосування сукупності методів стратегічного і традиційного аналізу, зокрема поєднання методів SWOT, PRESTCOM, експертної, зваженої та альтернативної оцінок виявлено позиції та ситуацію фермерських господарств з огляду на їх потенціал та зміни в середовищі.

Визначено стратегічні цілі, запропоновано методичні підходи та стратегії розвитку фермерських господарств залежно від їх розмірів, типів розвитку та позиції на ринку, обґрунтовано стратегії диверсифікації діяльності фермерських господарств та розширення інтеграційних зв'язків.

Ключові слова: фермерські господарства, приміська зона, типи, розмір, тенденції, стратегії, диверсифікація, інтеграція.

Аннотация

Кордоба О. М. Развитие фермерских хозяйств пригородной зоны. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Львовский национальный аграрный университет, Львов, 2009.

В работе представлены теоретико-методологическое обоснование и предложения по основным направлениям развития фермерства в пригородной зоне.

Установлены предпосылки возникновения фермерства, среди которых решающими признаны критическое состояние сельского хозяйства и села, необходимость кардинальных политико-экономических изменений, низкая мотивация труда. Формирование и развитие фермерства рассматриваются как объективный процесс, обусловленный взаимодействием социальных, организационно-экономических, технико-технологических и природных факторов.

На основании анализа научных источников предложены новые подходы типизации фермерских хозяйств, в частности их деление в зависимости от состояния и перспектив развития на динамические, традиционные (способные к развитию), стагнационные и обанкрочивающиеся.

Критериями выбраны потенциал хозяйства, его производственная программа, положение на рынке, намерения относительно будущего развития.

Предлагается для классификации фермерских хозяйств по величине использовать объем товарной продукции и минимальный прожиточный минимум, а также классификацию, принятую в Европейском Сообществе, основанную на экономической величине хозяйства и его производственном типе.

Определены основные тенденции, особенности и детерминанты развития фермерских хозяйств пригородной зоны. Установлено, что для развития фермерства пригородной зоны характерно замедление темпов динамики, а также отмечены два этапа: со времен его появления (1990 г.) до Указа Президента Украины от 3 декабря 1999 года и с этого момента по настоящее время. Характерной особенностью пригородной зоны является более высокая концентрация фермерских хозяйств в расчете на единицу площади угодий и численности сельского населения, более высокая занятость в хозяйствах и меньшие их размеры. Установлены тенденции и особенности формирования ресурсного потенциала фермерских хазяйств.

Установлены основные факторы их функционирования, определены система ключевых факторов успеха фермерских хозяйств и уровень их достижения различными по величине хозяйствами.

Произведено прогнозирование числености фермерских хозяйств пригородной зоны на основании согласованных трендов.

На основании применения совокупности методов стратегического и традиционного анализа, в частности сочетания методов SWOT, PRESTCOM, экспертной, взвешенной и альтернативной оценок, установлены позиции и ситуация фермерских хозяйств, учитывая их потенциал и изменения в среде.

Определены стратегические цели, предложены методические подходы формирования стратегии развития фермерских хозяйств. Основой построения стратегии развития фермерских хозяйств должны быть: существующее состояние их развития, наличие соответствующих ресурсов и компетенций, возможности расширения ресурсного потенциала, укрепление положения на рынке, обеспечение расширенного воспроизведения, среда их функциОникования.

В зависимости от величины, типов развития и положения на рынке предложены основные стратегии развития фермерских хозяйств: сегментации рынка, дифференциации и диверсификации деятельности, селективного развития, возростания и выхода из рынка. Обоснованы стратегии диверсификации деятельности фермерских хозяйств, в частности, инвестиционная, отхода от занятия сельским хозяйством, поддерживающая и выживания. Наиболее реальными направлениями диверсификации деятельности признаны и обоснованы агротуризм и производство экологически чистой продукции. Обоснованы возможности расширения интеграционных связей фермерских хозяйств, в частности формирования формальных и неформальных кооперативных объединений. Основными сферами кооперации фермерских хозяйств признаны снабженческо-сбыточная деятельность, сервисное обслуживание, совместное использование технических средств.

Ключевые слова: фермерские хозяйства, пригородная зона, типы, величина, тенденции, стратегии, диверсификация, интеграция.

фермерський стагнаційний диверсифікація

Annotation

Kordoba О.M. Farms development of suburban zone. Manuscript.

Thesis for the Candidate of economic sciences on speciality 08.00.04 economics and enterprises management. Lviv National Agrarian University, Lviv, 2009.

The thesis contains theoretical and methodological grounds and proposals as to the main directions of farms development in suburban zone.

On the basis of scientific sources analyses, new approaches are proposed as to farms typification and their (especially) division into dynamic, traditional, stagnant and bankrupt ones depending upon their state and development.

It is defined the main tendencies, peculiarities and determinants of farms development in suburban zone; main factors of their effective functioning are established; the system of key factors of farms activity successes is determined.

Farms positions and their situations are shown up on the basis of strategic and traditional analysis; SWOT and PREST COM methods; expert and alternative valuation, (assessment) taking into consideration their potential and changes in surroundings.

Strategic aims are defined; methodic approaches and strategies of farms development are proposed depending upon their dimensions and position at the market. It is grounded the strategies of diversification of farms activity and expansion of their integration ties.

Key words: farms, suburban zone, methodology, types, dimensions, tendencies, strategies diversification, integration.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У сучасний стан свого розвитку сільське господарство України увійшло із залишками з попередньої економічної системи. Вплив чинників планово-командної економіки виявився настільки сильним, що в раніше не бачених масштабах у ньому виступили негативні явища, створивши суттєві проблеми подальшого розвитку галузі. Серед основних проблем у фаховій літературі найчастіше згадуються низька окупність сільськогосподарського виробництва, труднощі зі збутом продукції, дефіцит засобів на інвестиції і модернізацію господарств, несприятливі аграрна структура та аграрна політика. Перелічені явища значною мірою спричинені структурною непристосованістю українського сільського господарства до вимог ринкової економіки.

Перехід економіки України до ринкових відносин у сфері сільського господарства спричинив необхідність нового підходу до оцінки стану й вирішення проблеми підвищення ефективності сільськогосподарських підприємств приміської зони, основним завданням яких традиційно вважалося забезпечення населення міста малотранспортабельними продуктами сільського господарства. Однак ринкові умови господарювання та розвиток транспортно-логістичної системи внесли істотні зміни як в організаційну, так і галузеву структури приміського сільського господарства.

Саме внаслідок трансформаційних процесів у вітчизняній аграрній економіці з'явилася така нова організаційно-правова форма господарювання, як фермерські господарства. Зараз це одна з визнаних і рівноправних форм господарювання в українському селі. Реалізація положень Указу Президента України від 3 грудня 1999 року “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” сприяла суттєвому поширенню фермерського руху, незважаючи на сукупність причин, що його гальмують.

Поява фермерських господарств не була достатньо обґрунтована, не розроблено достатньо відповідних механізмів і програм функціонування фермерства. І сьогодні відсутні стратегії його розвитку на майбутнє. Це значною мірою пов'язано з різноманітністю фермерських господарств за типами й розмірами, інтеграційними зв'язками, сформованими виробничими відносинами, що породжує неоднозначність підходів до прийняття низки рішень.

Проблема розвитку фермерства не є новою у вітчизняній економічній літературі. Питанням організації та підвищення ефективності діяльності фермерських господарств присвячені наукові праці П.С. Березівського, П.І. Гайдуцького, Ф.В. Горбоноса, Ю.Е. Губені, І.В. Коновалова, В.В. Липчука, М.Г. Лобаса, М.Й. Маліка, В.Я. Месель-Веселяка, С.М. Онисько, П.Т. Саблука, Г.В. Черевка, М.Г. Шульського, М.В. Щурика, В.В. Юрчишина та ін. Основні проблеми розвитку фермерства і напрями їх вирішення знайшли відображення в науковому доробку зарубіжних учених - М. Бакетта, Ю. Баландіна, В. Башмачникова, М. Беккера, Е. Касла, А. Конигіна, У. Локереца, А. Hелсона, О. Чаянова. Опрацьовані ними загальні підходи щодо функціонування фермерства потребують урахування сучасного етапу трансформаційних змін та регіональних відмінностей у створенні і функціонуванні фермерських господарств, оскільки такі дослідження на регіональному рівні майже не проводяться. Особливими є умови діяльності фермерських господарств у приміській зоні, відмінні закономірності у їх динаміці, формуванні ресурсного потенціалу, рівні господарювання, а відповідно й стратегії та прогнози щодо подальшого розвитку. Саме значущість вирішення проблеми розвитку фермерства в сільському господарстві, особливо в умовах конкретної приміської зони, зумовила вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною бюджетної наукової теми економічного факультету Львівського національного аграрного університету на 2006-2010 роки “Розробка організаційно-економічного механізму підвищення соціально-економічної ефективності функціонування АПК Західного регіону України” (номер державної реєстрації 0106U002073). Роль автора у виконанні науково-дослідних робіт полягає у встановленні сутності фермерських господарств, закономірностей їх виникнення, становлення й розвитку та відображена у наукових звітах кафедр статистики і аналізу та фінансів і кредиту Львівського НАУ.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в розробці теоретичних і методологічних засад та науково-методичних і практичних рекомендацій щодо дальшого розвитку фермерства в приміській зоні.

Досягнення вказаної мети передбачало вирішення таких завдань:

- уточнити сутність, передумов виникнення та типів фермерських господарств;

- обґрунтувати особливості розвитку фермерства та його місця в організаційній побудові сільського господарства приміської зони;

- розробити методологічні підходи щодо системного аналізу особливостей діяльності та ефективності ведення фермерського господарства;

- оцінити закономірності становлення й розвитку фермерських господарств приміської зони, їх ресурсозабезпеченості та ефективності господарювання;

- розробити пропозиції щодо стратегічних напрямів розвитку фермерства в приміській зоні;

- сформулювати передумови ефективного функціонування фермерства на перспективу.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні і прикладні аспекти розвитку та діяльності фермерських господарств приміської зони міста Львова.

Об'єктом дослідження є сукупність відносин, що складаються в процесі становлення й розвитку фермерства.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою проведеного дослідження є положення економічної теорії, прийняті законодавчі акти та інші нормативні положення, фундаментальні праці та розробки вітчизняних і зарубіжних економістів-аграрників стосовно економічної реформи на селі, зокрема розвитку різних форм господарювання, у тому числі фермерських господарств.

Для досягнення мети дослідження в процесі його проведення використано сукупність методів: статистичні (для встановлення динамічних закономірностей - ряди динаміки, закономірностей взаємозв'язку і залежностей розвитку фермерських господарств - кореляційно-регресійного аналізу, закономірностей їх розподілу і структурних змін - групування, відносних та середніх величин), стратегічного аналізу - для опрацювання стратегій розвитку фермерства на перспективу, системно-структурний та абстрактно-логічний методи - для теоретичних узагальнень результатів аналітичних розрахунків та формування висновків, експертних оцінок - для визначення проблемних аспектів дослідження та перспектив розвитку фермерства. Широке застосування в роботі знайшли й такі методи, як соціологічні, абстрагування, аналогії, розрахунково-конструктивний, монографічний тощо. У сукупності вони складають методику дослідження.

Інформаційно-нормативною базою дослідження та обґрунтування висновків і розробки рекомендацій стали чинні законодавчі та нормативно-правові акти, постанови уряду країни з питань здійснення аграрної реформи та регулювання ринкових відносин, матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства економіки України, Асоціації фермерів та дрібних землевласників Львівської області, Головного управління статистики у Львівській області, статистично-бухгалтерська звітність фермерських господарств, довідково-нормативні матеріали і наукова література з теми дослідження, матеріали наукових конференцій, рекомендації науково-дослідних установ щодо розвитку сільського господарства і села, монографічні та періодичні видання, результати анкетних обстежень фермерських господарств, особисті спостереження автора. Обробка інформації здійснювалася за допомогою сучасних програмно-технічних засобів та інформаційних технологій.

В основу робочої гіпотези покладено припущення щодо необхідності і перспективності розвитку фермерства в приміській зоні.

Наукова новизна одержаних результатів охоплює сукупність теоретичних, методичних і прикладних положень щодо подальшого розвитку фермерства, зокрема в приміській зоні, і полягає в наступному:

уперше:

- запропоновано типізацію фермерських господарств за характеристикою їх потенціалу і виробничої програми, відношення до ринку, намірів і можливостей щодо подальшого розвитку та їх характеристик з поділом господарств на динамічні, стабільні, стагнаційні і банкрутуючі;

- застосовано комплексний комбінований підхід щодо оцінки стану фермерських господарств та перспектив їх розвитку на основі поєднання аналізу SWOT, PRESTCOM і методів експертної, зваженої та альтернативної оцінок;

уточнено:

- методичні підходи щодо оцінки розвитку фермерства на основі застосування системи показників їх концентрації, яка включає кількість господарств з розрахунку на сільський населений пункт і на 1000 сільських жителів та питому вагу угідь і зайнятих у фермерських господарствах у загальній їх відповідно площі і кількості;

- систему оцінки ефективності функціонування фермерських господарств на основі сформованих ключових чинників успіху, які охоплюють найсуттєвіші ресурси і вміння, детермінуючі конкурентні переваги підприємств на ринку, та оцінено рівень їх досягнення різними за розмірами господарствами;

- методичні підходи щодо формування стратегії розвитку фермерських господарств, що передбачає застосування портфельного аналізу на основі поєднання різних типів господарств за розвитком та площею земельних угідь;

набули подальшого розвитку:

- методичні підходи до з'ясування системи особливостей, передумов та детермінанти функціонування фермерських господарств у приміській зоні, пов'язані з організаційно-структурними змінами, наявністю ресурсів, ринків збуту, станом транспортно-логістичних систем та їх еволюцією;

- пропозиції щодо розвитку фермерської кооперації з урахуванням потенційних можливостей фермерських господарств, стану взаємовідносин з іншими господарюючими суб'єктами на селі;

- наукові підходи до диверсифікації фермерських господарств, зокрема виділення та обґрунтування таких стратегій їх розвитку: інвестиційної, та підтримуючої, виживання та відходу від сільського господарства;

- рекомендації з розвитку несільськогосподарської діяльності фермерських господарств, зокрема агротуризму, та можливостей виробництва спеціальних продуктів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що їх використання має важливе соціально-економічне значення для розвитку сільського господарства і села, оскільки сприятиме формуванню конкурентного середовища в аграрній сфері економіки, розвитку підприємництва, підвищенню рівня життя та збалансованому розвитку сільських територій. Запропоновані в роботі методичні підходи можуть бути основою для розробки відповідних державних і регіональних програм та стратегій розвитку сільського господарства і сільських територій.

Результати наукових досліджень передані Головному управлінню агропромислового розвитку Львівської облдержадміністрації (довідка № 01-16/63 від 20.02.2009 р.), Асоціації фермерів та землевласників Львівської області (довідка № 02 від 06.02.2009 р.), Управлінню агропромислового розвитку Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області (довідка № 01-15/48 від 19.02.2009 р.). Результати досліджень можуть бути використані у навчальному процесі навчальних аграрних закладів.

Особистий внесок здобувача полягає в одноосібному комплексному дослідженні особливостей, умов детермінант та перспектив розвитку фермерства в приміській зоні. Автору належать наукові ідеї роботи, теоретичні розробки, практичні рекомендації, результати обробки інформації, обґрунтування методів дослідження, які були опубліковані в особистих наукових працях. Із наукових праць, виконаних у співавторстві, у дисертації використано лише ті положення, які були розроблені автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідалися й одержали схвалення на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції “Галузева менеджмент-освіта в сучасних умовах” (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), Всеукраїнській науковій конференції молодих учених “Економіка” (м. Умань, 2007 р.), Другій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми фінансово-господарського контролю”(м. Кривий Ріг, 2008 р.), а також на щорічних наукових конференціях аспірантів і здобувачів Львівського державного аграрного університету протягом 2004-2008 рр.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, подано дані щодо апробації та опублікування результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі - “Теоретичні та методологічні основи дослідження фермерських господарств” - розглядаються передумови виникнення фермерства, сутність фермерських господарств, їх типізація та методологічні підходи до дослідження.

Формування й розвиток фермерських господарств є об'єктивним процесом, що відбувається у взаємозв'язку соціальних, організаційно-економічних, природних і техніко-технологічних чинників. Тому питання розвитку і становлення фермерства належить до складних проблем аграрної економіки, які детермінуються відсутністю нагромадженого досвіду та експериментальних досліджень, складністю соціально-економічної ситуації в державі. Поява фермерських господарств зумовлена об'єктивними і суб'єктивними передумовами. Основними з них треба визнати: критичний стан сільського господарства і села, потребу радикальних політико-економічних змін, низьку мотивацію праці в сільському господарстві.

Фермерське господарство доцільно визначати як організаційно-економічну форму підприємництва, самостійний рівноправний господарський суб'єкт економічної системи, наділений правами юридичної особи, організований окремим громадянином, членами його сім'ї чи групою громадян, які використовують власні і залучені ресурси, займаються виробництвом товарної сільськогосподарської продукції, її реалізацією чи переробкою.

Існує сукупність чинників, що визначають типи фермерських господарств. Основними критеріями їх класифікації є: розміри фермерських господарств (за обсягами товарної продукції і площею земельних угідь), характер власності на засоби виробництва, інтеграційних зв'язків, трудових відносин, форма організації виробництва, стан розвитку та адаптованість до ринкових умов господарювання (рис. 1).

Класифікація фермерських господарств за розмірами має бути універсальною, враховувати конкретні реалії виробництва і рівень життя. Тому пропонується наступна класифікація фермерських господарств стосовно мінімального прожиткового мінімуму (МПМ):

1) дрібні напівтоварні з обсягом товарної продукції до 10 МПМ;

2) дрібні товарні ферми з обсягом товарної продукції від 10 до 50 МПМ;



Рис.1. Типізація фермерських господарств та її детермінанти.

3) середні господарства - від 50 до 500 МПМ;

4) великі господарства - від 500 до 1000 МПМ;

5) дуже великі (крупні) господарства - понад 1000 МПМ.

Для оцінки розмірів господарств доцільним є і запровадження класифікації, прийнятої в Європейському Союзі, яка охоплює економічну величину господарства і сільськогосподарський тип. В її основі є застосування економічних параметрів: стандартного безпосереднього доходу (SGM - Standard Gross Margin) і європейської одиниці розмірів (ESU - European Size Unit).

У нинішній ситуації недостатньо для ідентифікації окремих типів господарств тільки просторових розмірів господарств і обсягів їх виробництва. Доцільно розглядати водночас і призначення цієї продукції, характер і структуру власності господарства, робочої сили і її відношення до власності господарства, а також логіку, раціональність, на яких це господарство функціонує.

Доцільним, на наш погляд, є поділ фермерських господарств на чотири групи з погляду їх теперішньої позиції на ринку та перспектив розвитку:

1) динамічні, або господарства, що розвиваються;

2) традиційні, здатні до розвитку;

3) ті, що не розвиваються (стагнаційні);

4) банкрутуючі.

Основні критерії ідентифікації названих типів фермерських господарств, що може бути використано і стосовно інших організаційно-правових форм господарювання в сільському господарстві, подано в табл. 1.

Існує сукупність інших критеріїв класифікації фермерських господарств, зокрема форма ведення бухгалтерського обліку. Предметом подальших досліджень можуть бути і критерії, що характеризують ринкову позицію господарств, фінансову сферу, застосування методів управління, маркетингових інструментів тощо.

Таблиця 1 Критерії віднесення фермерських господарств до відповідних типів за рівнем їх розвитку

Критерії	Динамічні	Стабільні	Стагнаційні	Банкрутуючі
Потенціал господарства
Земельні ресурси	Розширюються земельні площі, існують можливості додаткової оренди земель	Площі стабільні, існують незначні можливості розширення, структура і площа раціональні	Площа недостатня, можливості оренди земель обмежені	Недостатні, не узгоджені з іншими ресурсами, відсутні можливості оренди
Капітал	Достатній або існують надійні джерела його поповнення	В основному достатній, додаткові джерела обмежені	Недостатній, вигідні джерела відсутні	Брак капіталу
Праця	Рівень забезпеченості достатній, існують можливості найму робочої сили	Рівень забезпеченості і використання праці в основному достатній	Надлишок або брак, не узгоджується з іншими ресурсами, відсутність можливостей її залучення	Наявність робочої сили не узгоджена з іншими ресурсами
Компетенції	Достатні	Достатні	Недостатні	Слабкі
Виробнича програма
Спеціалізація	Достатньо раціональна, чітко визначена спеціалізація	В основному раціональна	Нераціональна, без спеціалізації	Відсутня
Товарність	Високотоварна	Високотоварна	Товарно-натуральна	Натурально-товарна
Ринок
Частка в ринку	Зростаюча	Без змін	Спадаюча	Мізерна
Перспективи ринку	Добрі	Стабільні	Проблемні	Без перспектив
Наміри щодо майбутнього
Мета діяльності	Чітко визначена	В основному сформована	Нечітка	Відсутня
Стратегія діяльності	Опрацьована	Передбачається	Діяльність тактична	Відсутня

Методологія дослідження розвитку фермерських господарств у приміській зоні м. Львова повинна базуватися на діалектиці та економічних законах, охоплювати найновіші досягнення вітчизняної й зарубіжної економічної і технологічної наук, відображати об'єктивну реальність, основуватися на комплексному, системному, логістичному підходах, поєднанні описово-розрахункової теорії і нормативної практики з дотриманням таких основних принципів, як системність, комплексність, економічність; оперативність; реальність, точність, об'єктивність, та з використанням сукупності методів дослідження.

У другому розділі - “Особливості, стан та детермінанти розвитку фермерства в приміській зоні” - досліджено особливості сільського господарства приміської зони, динамічні тенденції в розвитку фермерських господарств, їх ресурсної забезпеченості, детермінанти розвитку та результативність господарювання.

Приміська зона внаслідок впливу міста має особливі умови розвитку, що сформувало її виробничий потенціал та виробничу структуру, умови проживання сільських жителів та їх зайнятість. Приміське сільське господарство, призначенням якого було забезпечення міста мало- транспортабельними продуктами харчування, втратило свою попередню орієнтацію і функціонує суто на засадах потреб та кон'юнктури ринку. Це передусім зумовлено розвитком логістичних процесів, зокрема розширенням транспортного сполучення та розвитком самого транспортного парку, застосуванням нових технологій зберігання та переробки сільськогосподарської продукції.

Кількість фермерських господарств у приміській зоні в основному стабілізувалася і станом на 1 січня 2008 року становила 397 одиниць. У розвитку фермерства можна відзначити два етапи: з початку його становлення і утвердження (орієнтовно 1992 рік) до рішень щодо прискорення реформ в аграрному секторі (Указ Президента України від 3 грудня 1999 року) і з початку реалізації Указу Президента України до наших днів (2000-2008 рр.). Можна стверджувати про певний регрес у розвитку фермерства, відсутність його поступального руху, що негативно впливатиме і на його перспективність. Особливістю приміської зони є вища концентрація фермерських господарств з розрахунку на одиницю площі, більша кількість фермерів серед сільського населення зони, вища зайнятість у фермерстві, значно більша питома вага угідь у користуванні фермерів порівняно з іншими зонами Львівської області (табл. 2).

Розміри фермерських господарств у приміській зоні м. Львова є меншими (за винятком зони Карпат) проти інших зон в області, спостерігається тут і їх суттєва диференціація. Вони коливаються від 1,5 до 854 гектарів. У приміській зоні м. Львова переважають дрібні господарства. Так, частка господарств з площею до 20 га складає 58 відсотків, а з площею понад 100 га - лише 16,4 відсотка. Розподіл території приміської зони на три пояси дозволив встановити, що з віддаленістю від міста Львова розміри фермерських господарств збільшуються.

Таблиця 2 Рівень концентрації фермерських господарств у приміській зоні м. Львова, 2007 р.

Показник	1992 р.	2001 р.	2007 р.
Кількість фермерських господарств на 100 сільських населених пунктів, од.	Львівська область	4,0	6,4	6,9
	Приміська зона	7,5	9,0	10,5
Питома вага угідь у користуванні фермерів, %	Львівська область	0,7	5,1	6,4
	Приміська зона	0,7	4,0	7,4
Кількість фермерів на 10000 сільських жителів, осіб	Львівська область	4,6	7,8	8,9
	Приміська зона	5,3	9,2	11,0
Частка працівників, зайнятих у фермерських господарствах, %	Львівська область	0,2	0,5	0,6
	Приміська зона	0,3	0,8	0,9

Ресурсний потенціал фермерських господарств нарощується. У користуванні фермерів перебуває 7,5% площ сільськогосподарських угідь зони, з яких 87,1 відсотка - орендовані землі, в основному за рахунок земельних паїв. Встановлено, що із розширенням площі землекористування господарств збільшується частка орендованих земель. Негативним явищем слід визнати постійно зростаючий рівень розораності фермерських земель (станом на 1 січня 2008 року під ріллею було зайнято 90,6 відсотка сільськогосподарських угідь). Середня кількість працюючих в одному господарстві складає 2,8 особи, половина з яких працює за трудовою угодою. Суттєвими проблемами у сфері праці є неврегульованість трудових відносин щодо найму робочої сили, та невідповідність вимог щодо оплати праці. Вищими проти господарств інших зон, але недостатніми є рівні забезпеченості основними засобами.

Основними проблемами фермерських господарств приміської зони є обмежені можливості розширення земельних площ, головним чином через їх цінність і переведення угідь для використання в інших цілях, та найму робочої сили у зв'язку з низькою мотивацією та важкістю праці в сільському господарстві.

Виробнича програма фермерських господарств значною мірою детермінується місцерозташуванням господарств та їх віддаленістю від міста Львова.

Відповідно до віддаленості можна визначити такі виробничі напрями фермерських господарств:

І група (до 10 км) - овочево-молочно-картоплярський;

ІІ група (10 - 20 км) - скотарсько-зерново-овочевий;

ІІI група (20 - 30 км) - скотарсько-зерновий з розвинутим садівництвом.

Ефективність ведення сільськогосподарського виробництва в фермерських господарствах приміської зони значно вища проти господарств інших зон. Це зумовлено такими перевагами місцерозташування:

1) близькістю ринків збуту виробленої продукції;

2) розширеними можливостями знаходження партнерів на ринку як стосовно матеріально-технічного забезпечення, так і збуту сільськогосподарської продукції;

3) кращими можливостями доступу до фінансових ресурсів, інформації про ринки, новації, засоби і предмети праці;

4) еластичністю діяльності, значно кращими можливостями виробничої переорієнтації залежно від зміни ситуації на ринку.

Для узагальнюючої оцінки позиції фермерських господарств, їх стану на фоні кращих виробників сільськогосподарської продукції, що може слугувати основою розробки відповідних стратегій і програм, ми використали метод ключових чинників успіху, для чого було дещо трансформовано методику, сформовану в рамках програми PIMS (Profil Impact of Market Strategies). Її адаптація до сільського господарства дозволила виділити 17 ключових чинників успіху, наведених в табл. 3.

Таблиця 3 Рівень досягнення ключових чинників успіху фермерськими господарствами (М - малі, С - середні, В - великі) приміської зони м. Львова (за результатами соціологічного опитування фермерів)

Ключовий чинник успіху	Оцінка
	1	2	3	4	5
Якість продукції і послуг		В, С	М
Власні затрати			В	С	М
Цінова політика	М	С	В
Зростання продажу	М	С	В
Нові ринки збуту	М	С	В
Досконалість виробничої структури		М, С,В
Співпраця з покупцями		М,С	В
Знання ринку	М,С	В
Імідж господарства	М	С	В
Розширення виробничого потенціалу	М	С	В
Застосування елементів маркетингу	М,С	В
Праця і соціальні аспекти	С	М	В
Дистрибуція продукції	М	С		В
Використання виробничих потужностей		В	М,С
Вихід на зовнішні ринки	М,С	В
Продуктивність праці		С,В	М
Диверсифікація діяльності	С	М	В

Аналіз рівня досягнення ключових чинників успіху показує пряму залежність від розмірів фермерських господарств. Особливо проблемною є адаптація фермерських господарств до ринку у зв'язку з відсутністю сучасного ринкового мислення, незнанням ринку, невмінням застосовувати сучасні ринкові інструменти.

Залежність рівня рентабельності виробництва у фермерських господарствах приміської зони (Y_x) описується рівнянням:

Ух = 87,728 + 0,039 х₁ - 0,060х₂ + 0,220х₃ + 0,474х₄ - 0,459х₅ - 0,401х₆,

де х₁ - площа сільськогосподарських угідь на одне господарство, га;

х₂ - навантаження сільськогосподарських угідь на одного працівника, га;

х₃ - частка орендованих земель, %;

х₄ - фондооснащеність виробництва з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, тис.грн.;

х₅ - рівень розораності угідь, %;

х₆ - частка рослинництва у доходах від сільського господарства.

Загальний вплив відібраної сукупності чинників на рівень рентабельності при множинному коефіцієнті кореляції R = 0,437 складає 19,1%. Більш детальний аналіз одержаних результатів дозволяє відмітити, що позитивний вплив на підвищення рентабельності виробництва у фермерських господарствах мають: розміри господарства, частка орендованих земель та фондооснащеність виробництва. Натомість рівень рентабельності господарств знижується при збільшенні навантаження угідь на одного працівника, підвищенні рівня розорюваності угідь та питомої ваги доходів від рослинництва. Характерним є те, що забезпеченість ресурсами не є гарантією ефективного рівня господарювання та високих фінансових результатів. Необхідним є вміле їх поєднання та досконала маркетингова політика.

У третьому розділі - “Концептуальні напрями дальшого розвитку фермерства” - пропонуються методичні підходи до побудови та основні стратегії розвитку фермерства з урахуванням ситуації на ринку та стану розвитку господарств, а також можливості, форми та напрями інтеграції фермерських господарств.

Пропонована стратегія розвитку фермерства відповідає трьом основним критеріям:

- економічному, тобто забезпеченню реалізації стратегії фермерських господарств щодо розширення прибутку, зменшення втрат, підвищення ефективності господарювання;

- ринковому, тобто розширенню частки фермерських господарств на ринку продовольства, сприянню їх концентрації та диференціації діяльності;

- суспільному, тобто корисності для навколишнього середовища, сприянню підвищення професійної активності, створенню нових місць праці, покращанню умов праці, підвищенню культурно-освітнього рівня зайнятих у фермерських господарствах.

В основу розробки стратегії покладено оцінку сильних і слабких сторін різних за розмірами фермерських господарств та їх шансів і небезпек, пов'язаних зі змінами в навколишньому середовищі. Для оцінки фермерських господарств було відібрано п'ять основних сфер їх діяльності (виробництво, ринок, управління, фінанси, маркетинг), для характеристики зовнішнього середовища використано метод PRESTCOM. У сукупності із застосуванням методів експертних, зваженої та альтернативної оцінок це дозволило побудувати профіль різних за розмірами фермерських господарств, що стало вихідним при опрацюванні відповідних стратегій їх розвитку.

Місію фермерських господарств можна окреслити як виробництво достатньої відповідно до потреб ринку кількості високоякісної продукції для якнайкращого забезпечення населення продуктами харчування. Відповідно до цього сформовані основні стратегічні і часткові цілі.

Встановлено, що основними сильними сторонами фермерських господарств є:

- малих - забезпеченість трудовими ресурсами, мотиваційна політика, структура управління господарством, тенденції розвитку ринку, управління фінансами;

- середніх - забезпеченість трудовими ресурсами, тенденції розвитку ринку, мотиваційна політика, управління персоналом;

- великих - розмір землекористування, забезпеченість трудовими ресурсами, технічна оснащеність виробництва, виробнича програма, технології виробництва, обсяг товарної продукції, частка в ринку, співпраця з суб'єктами в галузі, знайомість ринку, товарний асортимент.

Основними слабкими сторонами фермерських господарств треба вважати:

- малих - розмір землекористування, технічна оснащеність виробництва, виробнича програма, технології виробництва, інноваційність, обсяг товарної продукції, частка в ринку, застосування промоційних заходів;

- середніх - технології виробництва, інноваційність, частка в ринку, знайомість ринку, можливості залучення капіталу, наявність маркетингової політики, застосування промоційних заходів;

- великих - інноваційність, кваліфікація працівників, мотиваційна політика, застосування промоційних заходів.

Залежно від типів фермерських господарств за станом розвитку та розмірами запропоновано основні стратегії їх діяльності (рис. 2).

Рис. 2. Матриця стратегії діяльності фермерських господарств залежно від їх типу і розміру.

Прогнозування розвитку фермерства на основі екстраполяції узгоджених динамічних трендів за функцією y_t = 303,443 - 10,268t + 1,772t² + 42,685e^0,054t дозволяє передбачити, що їх кількість в приміській зоні м. Львова у 2010 році може досягти 482 господарств, у 2015 році - 693 господарства.

У роботі пропонується два види диверсифікації діяльності фермерських господарств:

1). Виробнича як розширення сільськогосподарського виробництва за рахунок ведення нових галузей виробництва або кардинальної зміни якості виробленої продукції з іншими споживними властивостями (органічне землеробство);

2). Невиробнича - безпосередньо пов'язана з результатами діяльності фермерського господарства, але стосується сфери послуг (зелений туризм, торгівля тощо).

Відповідно до цього опрацьовано такі стратегії диверсифікації - інвестиційна, відходу від сільського господарства; підтримуюча та виживання.

Основним типом інтеграційних зв'язків фермерських господарств може бути їх кооперація, що може мати формальний і неформальний характер. До основних сфер кооперації фермерських господарств належать постачальницько-збутова діяльність, сервісне обслуговування та спільне використання технічних засобів.

Державна політика щодо фермерства повинна передбачати створення рівних і стабільних умов підприємницької діяльності на селі. Державна підтримка розвитку фермерства має бути адресною і скерованою на вирішення конкретних стратегічних цілей.

Висновки

1. Фермерські господарства є рівноправною організаційно-правовою формою господарювання в аграрному секторі економіки, виникнення яких зумовлене об'єктивними і суб'єктивними передумовами, пов'язаними з трансформацією вітчизняної економіки. Становлення й розвиток фермерства є результатом складного об'єктивного соціально-економічного та організаційно-політичного процесу адаптації сільського господарства до ринкових умов господарювання.

2. Детермінантами різних типів фермерських господарств є природні, економічні, психологічні, демографічні чинники, історичні традиції, різні стартові умови та час створення господарств. У сукупності критеріїв класифікації фермерських господарств доцільно виділити стан і перспективи їх розвитку, що дозволяє поділити господарства на чотири типи - динамічні, стабільні, стагнаційні і банкрутуючі.

3. Динаміка розвитку фермерства в приміській зоні міста Львова сповільнилася. Станом на 1 січня 2008 року тут функціонувало 397 фермерських господарств. Однак, рівень розвитку фермерства в досліджуваній зоні є значно вищим порівняно з іншими зонами Львівської області, свідченням чого є вищі показники концентрації фермерських господарств, їх частка в ринку та краща забезпеченість основними засобами.

4. Земельні розміри фермерських господарств є значно меншими проти інших зон області, але з віддаленістю від міста Львова вони збільшуються. Близькість до міста безпосередньо впливає на спеціалізацію та формування виробничої програми фермерських господарств. Позитивне значення мають близькість і місткість ринку збуту продукції, розвиток комунікаційної мережі. Проблемними натомість є можливості розширення й оптимізації земельних і трудових ресурсів. Зміни в організаційно-виробничій структурі фермерських господарств приміської зони, з явною трансформацією від забезпечення міського населення продовольством до критерію доцільності та ефективності конкретних галузей проявилися у відмінних структурах посівних площ та поголів'я тварин.

5. Рівень господарювання у фермерських господарствах приміської зони є вищим порівняно з іншими зонами. У 2007 році рівень рентабельності склав 9,3 %. Аналіз ключових чинників успіху показав, що рівень їх досягнення малими фермерськими господарствами зони складає 1,8 бала, середніми - 1,9 бала, великими - 2,6 бала, що, з одного боку, вказує на достатньо слабку позицію фермерських господарств на ринку та проблеми їх подальшого функціонування, а з другого, - є свідченням незаперечних переваг більших за розміром господарств.

6. Подальше утвердження фермерства як укладу може бути забезпечене лише на основі побудови стратегії його подальшого розвитку з урахуванням сучасного його стану, різноманітності типів фермерських господарств та в контексті подальшого розвитку сільського господарства. Основою побудови стратегії є: існуючий стан розвитку господарств, наявність у них відповідних засобів і компетенцій; можливості розширення ресурсного потенціалу за рахунок пошуку відповідних ресурсів; оточення функціонування господарств, передусім такі його елементи, як очікування суспільства, ситуація на ринках збуту, конкуренція, економічна політика (інфляція, податкова і митна політики), політична і соціальна ситуація.

7. Вихідним пунктом розробки стратегії фермерських господарств є аналіз їх позиції, який доцільно здійснювати за допомогою сукупності методів стратегічного і традиційного аналізу на основі поєднання SWOT-аналізу, PRESTCOM, експертної, зваженої та альтернативної оцінок з використанням профільного методу для різних за розмірами господарств.

8. Основними стратегічними цілями фермерських господарств треба вважати: утвердження фермерства як прийнятної, суспільно необхідної форми господарювання; зростання кількості фермерських господарств і нарощування їх виробничого потенціалу; зміцнення позиції на ринку; забезпечення розширеного відтворення фермерських господарств та гідного рівня життя членів фермерської сім'ї і найманих працівників; суспільно корисна діяльність щодо розвитку регіону, місцевої громади та суспільства в цілому. Основними стратегіями розвитку фермерських господарств з огляду на їх типи повинні бути: сегментації, диференціації і диверсифікації діяльності, селективного розвитку, зростання та виходу з ринку.

9. Основними стратегіями диверсифікації фермерських господарств можуть бути: інвестиційна, відходу від сільськогосподарського виробництва; підтримуючої та виживання. Найбільш реальними в умовах сьогодення напрямами диверсифікації треба визнати заняття агротуризмом, перехід на виробництво екологічно чистої продукції та розширення торговельної діяльності.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Кордоба О.М. Особливості розвитку фермерських господарств / О. Кордоба // Вісник Львівського державного аграрного університету : економіка АПК. - 2005. - № 12. - С. 190 - 194.

2. Кордоба О.М. Напрями державної підтримки розвитку фермерства / О. Кордоба // Вісник Львівського державного аграрного університету : економіка АПК. - 2006. - № 13 - С. 121 - 126.

3. Кордоба О.М. Диверсифікація фермерських господарств / О.М. Кордоба // Економічний простір : зб. наук. праць. - Дніпропетровськ, 2009. - №22/2. - C. 203 - 208.

4. Кордоба О.М. Особливості сільського господарства приміської зони / О. М. Кордоба // Учёные записки Крымского инженерно-педагогического университета. Вып. 17. Экономические науки. - Симферополь : НИЦ КИПУ, 2009. - С. 82 - 85.

В інших виданнях:

5. Кордоба О.М. Особливості та закономірності формування розмірів фермерських господарств приміської зони / О.М. Кордоба // Актуальні проблеми ринкової економіки. Вісник Львівського державного інституту новітніх технологій та управління ім. В. Чорновола. - 2009. - №7. - С. 50 - 57.

6. Кордоба О.М. Особливості формування приміської зони / О.М Кордоба // Сучасні проблеми фінансово-господарського контролю: матеріали Другої Всеукр. наук.- практ. конф., 21 лист. 2008 р. - Кривий Ріг, 2008. - С. 348 - 350.

7. Кордоба О.М. Управління формуванням фінансових результатів діяльності фермерських господарств / О.М. Кордоба // Галузева менеджмент-освіта в сучасних умовах : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 27-28 вер. 2007 р. - Дніпропетровськ , 2007. - С. 162 - 163.

8. Кордоба О.М. Напрями фінансової підтримки розвитку фермерства / О.В. Рубай, О.М. Кордоба // Матеріали Всеукр. наук. конф. молодих учених. - Умань, 2007р. - С. 154 - 156 (автором оправдовано напрями державної підтримки розвитку фермерства).

Размещено на Allbest.ru

...