Становлення та розвиток агроґрунтознавства в Україні у 20-х роках ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ДЕРЖАВНА НАУКОВА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА БІБЛІОТЕКА

ПАШКІВСЬКА Оксана Анатоліївна

УДК 631.4 (477) (091) “192” (043.3)

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК АГРОГРУНТОЗНАВСТВА В УКРАЇНІ У 20-Х РОКАХ ХХ СТОЛІТТЯ

07.00.07 - історія науки і техніки

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ - 2009

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Центрі історії аграрної науки Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки Української академії аграрних наук

Науковий керівник:

доктор сільськогосподарських наук, професор,

заслужений працівник сільського господарства України

Вергунов Віктор Анатолійович,

Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Української академії аграрних наук, директор

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор

Кучер Володимир Іванович,

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса Національної академії наук України, науковий співробітник відділу соціально-політичної історії

кандидат історичних наук, доцент

Глоба Ольга Федорівна,

ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри географії, екології та методики навчання природничих дисциплін

Захист відбудеться 26 лютого 2009 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.373.01 у Державній науковій сільськогосподарській бібліотеці Української академії аграрних наук (03680, м. Київ вул. Героїв Оборони, 10, читальний зал)

З дисертацією можна ознайомитись у Державній науковій сільськогосподарській бібліотеці Української академії аграрних наук (03680, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10)

Автореферат розісланий 26 січня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук,

старший науковий співробітник С.Д. Коваленко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Рівень знання про еволюцію наукової думки в ґрунтознавстві має важливе теоретичне та практичне значення для розуміння його сучасного стану й перспектив подальшого розвитку. Результати ґрунтових досліджень минулих років багато в чому є вихідними для вирішення нагальних проблем сьогодення щодо раціонального використання ґрунтів, збереження і підвищення їхньої потенційної родючості, а також визначення пріоритетів проведення подальших галузевих спеціальних досліджень в Україні в контексті еволюції світової наукової думки.

20-ті роки ХХ століття - період становлення радянської влади в Україні. Сьогодні дослідження цього історичного етапу підійшло до нового рубежу, коли відкриваються багато невідомих нових сторінок історії, документів, із різних причин не проаналізованих дослідниками або висвітлених неповно. Саме тоді радянською владою проведено ряд аграрних реформ, спрямованих на наукове забезпечення ведення сільського господарства, що стало вирішальним для подальшого розвитку аграрної науки та її основоположної складової - ґрунтознавства. Свідченням цього стало широке запровадження нового напряму наукового ґрунтознавства - агрономічного, що вивчає ґрунт як головний засіб сільськогосподарського виробництва.

З огляду на це актуальним є проведення ретельного, об'єктивного, виваженого історичного аналізу процесу здійснення науково-організаційних перетворень у розвитку вітчизняного агрогрунтознавства у 20-х роках минулого століття.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи Центру історії аграрної науки Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки Української академії аграрних наук у межах тем: “Історія започаткування, становлення та розвитку сільськогосподарської дослідної справи в Україні” (номер державної реєстрації 0102U001526) та “Історія становлення та діяльності науково-дослідних і освітніх закладів аграрного профілю в Україні” (номер державної реєстрації 0107U003107).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є здійснення історико-наукового аналізу становлення та подальшого розвитку вітчизняного агрогрунтознавства у 20-х роках ХХ століття.

Для реалізації поставленої мети автором визначені наступні завдання:

проаналізувати ступінь вивченості теми, джерельну базу;

розкрити суспільно-політичні та соціально-економічні умови, які мали вплив на розвиток ґрунтознавства в досліджуваний період;

виявити основні закономірності та тенденції розвитку знань про ґрунти для потреб сільського господарства в Україні у 20-х роках ХХ ст.;

розробити періодизацію щодо координації та спеціалізації напрямів ґрунтових досліджень в Україні в згаданий період;

з'ясувати значення становлення та діяльності профільних науково-дослідних установ і їх роль у подальшому розвитку вітчизняного агрогрунтознавства;

висвітлити результати дослідження з різних напрямів агрогрунтознавства навчальних закладів сільськогосподарського профілю на сучасних українських землях у 20-х роках минулого століття;

визначити роль, яку відігравали галузеві наради, конгреси, з'їзди в популяризації знань з агроґрунтознавства в Україні.

Об'єкт дослідження - розвиток сільськогосподарської дослідної справи в Україні.

Предметом дослідження є становлення та розвиток агрогрунтознавства в Україні у 20-х роках ХХ століття.

Методи дослідження. Дисертаційну роботу виконано на основі загальнонаукової методології. Вивчення обраної теми потребувало використання принципів історизму, об'єктивності, системності, аналізу, які передбачають об'єктивний опис і розгляд подій, явищ на основі науково-критичного використання різноманітних джерел. Такий підхід дозволив об'єктивно розглянути неоднозначний розвиток ґрунтознавства України взагалі та агрогрунтознавства зокрема на тлі науково-технічних перетворень у досліджуваний період. При дослідженні використовувалися проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, історико-географічний методи. Комплексне використання різних способів пошуку, аналізу та синтезу забезпечило можливість оптимального вивчення опублікованих документів, наукових праць та архівних матеріалів.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період 20-х років ХХ століття. Саме у цей час відбувається становлення й подальший розвиток системних наукових досліджень у галузі агрогрунтознавства, формується мережа дослідних осередків ґрунтознавства. При висвітленні багатьох аспектів проблеми хронологічно розглядалися попередні й наступні роки.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше на основі систематизації й аналізу різноманітних доступних документів проведено комплексне дослідження становлення та розвитку агрогрунтознавства в Україні у 20-х роках ХХ століття;

здійснено аналіз доробку науково-дослідних установ та освітніх закладів сільськогосподарського профілю в галузі вітчизняного агрогрунтознавства;

проаналізовано основні досягнення та результати, одержані українськими ґрунтознавцями в питаннях картографування та вивчення агрономічних властивостей ґрунтів у досліджуваний період;

розроблено періодизацію щодо координації та спеціалізації напрямів ґрунтових досліджень в Україні у згаданий період;

удосконалено: доповнено дані стосовно становлення окремих наукових напрямів у вітчизняному агрогрунтознавстві у 20-х роках минулого століття за рахунок введення до наукового обігу архівних матеріалів;

дістав подальшого розвитку напрям наукової роботи з відтворення діяльності профільних науково-дослідних установ у контексті розвитку ґрунтознавства в Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає в заповненні прогалин в історії аграрної науки стосовно становлення й розвитку вітчизняного агрогрунтознавства у 20-х роках ХХ століття. Узагальнені матеріали дослідження можуть бути використані у вузівській підготовці спеціалістів-істориків, природознавців, під час вивчення студентами вищих аграрних закладів освіти навчальних дисциплін, окремих тем, курсів з історії науки і техніки, а також при написанні галузевих підручників, посібників, довідників, енциклопедій тощо.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати і висновки, що викладені в дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації доповідалися й обговорювалися на: II науково-практичному семінарі “Актуальні проблеми аграрної науки та освіти: регіональний аспект” (Київ, 2003 р.); третій конференції молодих учених та спеціалістів “Історія освіти, науки і техніки в Україні” (Київ, 26-27 травня 2006 р.); четвертій конференції молодих учених та спеціалістів “Історія освіти, науки і техніки в Україні” (Київ, 29 січня 2008 р.).

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових праць. Серед них 5 статей у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України. Усі статті є одноосібними.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дисертаційного дослідження. Обсяг основного тексту становить 171 сторінку. Робота складається зі вступу, 4-х розділів, загальних висновків, списку використаних джерел із 280 найменувань і 11 додатків. Повний обсяг дисертації становить 215 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У “Вступі” обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт і предмет дослідження, сформульовано його мету та завдання, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Історіографія проблеми, джерельна база та методологічна основа дослідження” висвітлено основні етапи розвитку наукової думки з даної проблеми, джерельну базу та методологію дослідження.

У підрозділі 1.1. “Історіографія проблеми дослідження” вивчається стан наукової розробки проблеми, здійснено історіографічний аналіз за темою дисертації.

Проаналізовані праці, присвячені проблемам розвитку ґрунтознавства в Україні у 20-х роках минулого століття, умовно поділено на три періоди, які відрізняються тематичною спрямованістю й особливостями змісту.

До першого періоду належать праці, опубліковані безпосередньо у досліджуваний період. Такі роботи, як правило, є ґрунтовними, проблемними, містять цінний і для сьогодення фактологічний матеріал стосовно стану розвитку ґрунтознавства, наукових здобутків вітчизняних вчених-ґрунтознавців, організації проведення досліджень ґрунтів України Яната О. А. Десятиріччя Жовтня на полі української сільськогосподарської науки / О. А. Яната // Український агроном. - 1927 - №10-11. - С. 26-40; Соколовський О. Н. Грунтознавство на Україні / О. Н. Соколовський // Вісник природознавства. - 1927. - № 5-6. - С. 279-284.. Це, насамперед, наукові праці Г.Г. Махова (Махіва) Махів Г. До питання про генетичну класифікацію ґрунтів України /Г. Махів// Вістник с.-г. науки. - 1922. - № 3. - С. 99-107; Махов Г. Грунтознавство: з 60 верстною картою України /Махов Г. - Х.: Держ. видав. України, 1925. - 160 с.; Махов Г. Г. Региональные почвенные исследования в СССР за 1926-1927 года на Украине / Г. Г. Махов // Почвоведение. - 1927. - № 4. - С. 109-113.. Особливо цінними є історико-наукові праці вченого щодо розвитку ґрунтознавства в Україні, в яких він стверджує про існування українського ґрунтознавства, як самостійного, своєрідного за своєю методикою та ідеями напряму цієї основоположної галузі аграрної науки. Автор розробив періодизацію основних етапів проведення ґрунтових досліджень на українських землях і дав оцінку здобуткам вітчизняного ґрунтознавства Махов Г. Г. Почвы Украины (очерк современного развития и состояния почвоведения на Украине и его ближайшие задачи) / Г. Г Махов // Естественные производительные силы УССР: Сб. очерков. Материалы к построению 5-него и генерального плана. - 1928. - Вып. V. - С. 111-119; Махов Г. Г. Почвенная карта Украины в 25-верстном масштабе / Г. Г. Махов // Естественные производительные силы УССР: Сб. очерков. Материалы к построению 5-него и генерального плана. - 1928. - Вып. V. - С. 122-123; Махов Г. Г. Територіальні дослідження ґрунтів на Україні за період 1887-1927 рр. та їх найближчі перспективи / Г. Г. Махов // Вісник природознавства. - 1928. - № 2. - С. 65 - 75..

Другий масив складають праці, опубліковані у період середини 30-90-х років ХХ століття, які у своїй більшості мають швидше фрагментарний характер щодо проведених різного роду ґрунтових досліджень в Україні у 20-х роках. Взагалі, при висвітленні історії розвитку вітчизняного ґрунтознавства у цей період у працях відомих українських вчених-ґрунтознавців О.Т. Калачикова Калачиков О. Т. Досягнення ґрунтознавства та агрохемії в світлі стахановського руху / О. Т. Калачиков // Соціалістична агротехніка. - 1937. - № 2. - С. 19-20., О.Н. Соколовського Соколовський О. Н. Основні напрями розвитку вітчизняної науки про грунт / О. Н. Соколовський // Питання підвищення родючості грунтів. - 1953. - Т. 1. - С. 5-31., П.А. Власюка Власюк П. А. Сільськогосподарська наука до 40-річчя Великого Жовтня / Власюк П .А. - К. : Держсільгоспвидав, 1953. - 653 с., Д.Г. Віленського Виленский Д. Г. История почвоведения в России / Виленский Д. Г. - М.: Советская наука, 1958. - 238 с., Г.С. Гриня Гринь Г. С. З історії територіальних ґрунтових досліджень в Україні / Г. С. Гринь // Агрохімія і ґрунтознавство. - 1970. - Вип. 15. - С. 3-16., О.М. Грінченка Гринченко А. М. Развитие почвоведения на Украине за 60 лет советской власти / А. М. Гринченко // Плодородие почв ы эффективность удобрений. - 1978. - Т. 255. - С. 3-19. йдеться про події і персоналії, які фактично відповідали офіційно узгодженій історії становлення та розвитку радянського ґрунтознавства.

Третій період - це сучасні історичні розвідки, яким характерна спроба об'єктивного та неупередженого висвітлення історії еволюції галузевої думки взагалі і ґрунтознавства зокрема. Серед праць сучасних дослідників, присвячених історії українського ґрунтознавства, слід виділити науковий доробок В.А. Вергунова Вергунов В. А. Історія ґрунтознавства в Україні: проблеми і методологія шляхів вирішення / В. А. Вергунов // Вісник ХДАУ. - 2006. - № 7. - С. 20-37; Вергунов В. А. Українське ґрунтознавство: історія становлення та розвитку у наукових школах, іститутизації і періодизації / В. А. Вергунов // Історія української науки на межі тисячоліть. - 2006. - Вип. 24. - С. 46-79; Професор Махов (Махів) Григорій Григорович (1886-1952) : Біобібліографіч. покажч. наук. праць за 1914-1994 / [уклад. Вергунов В. А.]. - К. , 2005. - 110 с. - (Серія: Біобібліографія вчених-аграріїв. - кн. 10); Вергунов В. А. Дослідження ґрунтів Київщини та перша ґрунтова карта України у світлі творчої спадщини М.П. Флорова / В. А. Вергунов // Часопис української історії. - 2007. - Вип. 8. - С. 58-68.. Автор на основі широкого кола джерел, архівних документів у своїх роботах досліджує історію установ і закладів України, що розглядали ґрунтознавчі проблеми, а також наукові біографії вчених-ґрунтознавців, дає оцінку їхнім науковим здобуткам у цій галузі знань, розкриває роль накопиченого досвіду в формуванні основних напрямів досліджень у вітчизняному ґрунтознавстві та пропонує власну еволюційну періодизацію. Окремі питання історії українського ґрунтознавства 20-х років ХХ ст. та аналіз наукової діяльності низки вчених-ґрунтознавців, які відіграли вагому роль у розвитку галузі, розглядає у своїх працях В.І. Канівець Канівець В. І. Актуальні питання історії українського ґрунтознавства / В. І. Канівець // Агрохімія і ґрунтознавство: спец. випуск до VII з'їзду УТГА. - 2006. - Кн. 1. - С. 58-64; Канівець В. І. Ще раз про витоки Харківської школи ґрунтознавців / В. І. Канівець // Вісник ХНАУ. - 2004. - № 1. - С. 9-13..

Позитивним явищем є те, що у переважній більшості сучасних підручників, навчальних посібників, лекційних курсів з ґрунтознавства приділяється належна увага його історії. За останні роки з'явилася низка колективних праць стосовно різних аспектів вітчизняного ґрунтознавства, автори яких намагаються неупереджено відтворити картину його історичного поступу Ґрунтознавство: підручник / [Тихоненко Д. Г., Горін М. О., Лактіонов М. І. та ін.] ; за ред. Д. Г. Тихоненка. - К. : Вища освіта, 2005. - 703 с.; Ґрунтознавство з основами геології [навчальний посібник] / Гнатенко О. Ф., Капштик М. Ф., Петренко Л. Р., Вітвицький С. В. - К. : Оранта, 2005. - 648 с.; Ґрунтознавство з основами геології: підручник / [Назаренко І. І., Польчина С. М., Дмитрук Ю. М. та ін.] . - Чернівці : Книги - ХХІ, 2006. - 504 с..

Нами встановлено, що, незважаючи на певні здобутки у вивченні історії розвитку ґрунтознавства в Україні, на нинішній момент відсутнє його комплексне висвітлення стосовно досліджуваного періоду.

У підрозділі 1.2. “Джерельна база дослідження” вказується, що зміст дисертації ґрунтується на широкому колі як надрукованих, так і неопублікованих матеріалів.

Для дослідження теми були залучені архівні матеріали, знайдені у фондах Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України. Зокрема, переглянуто і вивчено документи фондів: Ф. 27. «Народний комісаріат земельних справ УСРР»; Ф. 166 «Народний комісаріат освіти УСРР», Ф. 1230 «Сільськогосподарський науковий комітет України», Ф. 1055 «Всеукраїнська академія сільськогосподарських наук», Ф. 337 «Державний плановий комітет Ради Міністрів УСРР».

Окрему групу джерел становлять опубліковані матеріали науково-дослідних та освітніх закладів підсумково-інформаційного характеру (плани, звіти, матеріали наукових засідань); науково обґрунтовані (праці відомих вчених-ґрунтознавців досліджуваного періоду, доробок робіт сучасних дослідників історії науки і техніки); матеріали періодичних галузевих видань (журнали “Вісник сільськогосподарської науки”, “Сільськогосподарська дослідна справа”, “Вісник природознавства”, “Почвоведение” та ін.).

Отже, комплексне використання виявлених матеріалів дало можливість здійснити дане наукове дослідження.

У підрозділі 1.3. “Методологічна основа дослідження” показано, що методологічні підходи до аналізу розглянутих у роботі проблем визначались специфікою об'єкта та предмета дослідження, його метою і завданням. Дисертаційне дослідження проводилось на основі методологічних принципів (історизму, об'єктивності), які є загальними для всіх галузей історичної науки.

У другому розділі “Особливості розвитку агрогрунтознавства в Україні у 20-х роках ХХ століття” розкрито основні тенденції і закономірності розвитку агрогрунтознавства, проаналізовано головні напрями діяльності науково-дослідних установ з вивчення ґрунтового покриву України.

У підрозділі 2.1. “Суспільно-політичні, соціально-економічні перетворення в Україні у 20-х роках ХХ століття” розглянуто вплив вказаних перетворень в Україні на загальні тенденції розвитку сільського господарства та аграрної науки і освіти.

Політика “воєнного комунізму”, яку проводила радянська влада на рубежі 1920-1921 рр., призвела до поглиблення економічної кризи й погіршення соціального становища у суспільстві. Селянські господарства були вщент зруйновані, товарність сільського господарства не задовольняла потреби населення України у продуктах харчування. У березні 1921 року на Х з'їзді комуністичної партії проголошено рішення про проведення нової економічної політики (непу). Головна увага в новій економічній політиці радянської влади приділялася заходам щодо підвищення продуктивності сільського господарства на основі зацікавленості селянина у своїй праці.

Розвиток різних форм колективного ведення сільського господарства, спрямованих на збільшення його виробництва, проблема підготовки спеціалістів та фахівців вищої кваліфікації, насамперед аграрного профілю, зумовили необхідність у розширенні існуючої мережі спеціалізованих галузевих науково-дослідних установ та сільськогосподарських навчальних закладів.

У зв'язку з інтенсифікацією сільського господарства у період непу посилились тенденції щодо розгортання досліджування ґрунтів за агрономічними властивостями з метою підвищення їх родючості в напрямку збільшення урожайності сільськогосподарських культур. Визначено, що розробкою наукових питань з агрогрунтознавства займалися профільні науково-дослідні установи під координуючим керівництвом Народного комісаріату земельних справ УСРР та галузеві кафедри вищих навчальних закладів аграрного профілю під орудою Народного комісаріату освіти УСРР.

У підрозділі 2.2. “Становлення та діяльність Секції ґрунтознавства Сільськогосподарського наукового комітету України (1918-1927 рр.)” проаналізовано основні напрями науково-дослідної та координаційної роботи з дослідження ґрунтів галузевого підрозділу установи.

Ґрунтознавчі дослідження в Україні до 1917 року багато в чому розвивались у межах діяльності губернських земств. Кожна губернія проводила обстеження ґрунтів на власний розсуд, без певного наукового і планового керівництва. Основна неузгодженість полягала в тому, що вони були не зв'язані між собою однією програмою і методикою і здебільшого мали статистично-оцінювальний характер, без агрономічної характеристики ґрунтів. Наукова робота з ґрунтознавства зосереджувалась при відповідних кафедрах університетів.

З'ясовано, що створення 1 листопада 1918 року при уряді П.П. Скоропадського Сільськогосподарського вченого комітету України на чолі з академіком В.І. Вернадським, зокрема Секції ґрунтознавства, знаменувало новий етап у розвитку галузі. Становлення Комітету відбувалось у складний період постійних, в першу чергу, політичних змін у владній структурі України. Після встановлення в Києві радянської влади, Народний комісаріат земельних справ УСРР переглянув і вперше затвердив у травні 1919 року статут Комітету під назвою “Сільськогосподарський Вчений Комітет України” (при перегляді статуту в листопаді 1920 року назву змінено на “Сільськогосподарський Науковий Комітет”), штати установи та особовий склад членів секцій. Другим головою Комітету обрано академіка П.А. Тутковського.

Потреба в налагодженні сільського виробництва спонукала провести загальну інвентаризацію ґрунтів, запровадити єдину методику обстеження ґрунтів із одночасним досліджуванням їх агрономічних властивостей, поставити вивчення наукових питань ґрунтознавства на новий системний рівень пізнання, розширити та поглибити галузеву думку про ґрунти для потреб сільського господарства. Над виконанням поставлених завдань на початку 20-х років ХХ століття, в першу чергу, працювали науковці Секції ґрунтознавства Сільськогосподарського наукового комітету України на чолі з професором Г.Г. Маховим у складі професорів Ф.І. Левченка та В.І. Крокоса, спеціалістів А.І. Левенгаупта та В.П. Кавалерідзе.

Під керівництвом професора Г.Г. Махова колективом Секції у 1923 році підготовлено і у 1926 році видано ґрунтову карту України, розпочато роботу над виданням “Матеріалів дослідження ґрунтів України”, створено у 1923 році першу в країні організаційну одиницю у вигляді Інституту експериментального ґрунтознавства. Зусиллями працівників розроблялася єдина методика проведення дослідження ґрунтів сільськогосподарських дослідних станцій республіки. Професором Г.Г. Маховим була складена загальна схема ґрунтово-природничого районування України, прийнята як робоча низкою державних господарських установ того часу. У 1925 році, при дослідженні ґрунтів Донецького кряжу, спеціальною експедицією Секції на чолі з Г.Г. Маховим знайдено лес, якого до того часу, як вважали геологи, немає на Донбасі.

Серед значних ґрунтознавчих досягнень досліджуваного періоду слід відмітити підручник Г.Г. Махова “Ґрунтознавство” (1925 р.) для студентів сільськогосподарських вузів. Це перший підручник з ґрунтознавства, написаний державною мовою, в якому ґрунтознавство розглядається не як окремий розділ курсу загального землеробства, а як самостійна дисципліна.

Працівниками Секції ґрунтознавства велися комплексні дослідження агрономічних властивостей ґрунтів республіки з метою збереження і підвищення їх родючості. Так, на підставі проведених колективних дослідів з добривами було виявлено залежність родючості ґрунту від його генетичного типу, визначено залежність урожайності сільськогосподарських культур від типів ґрунту, з'ясовано, що кожний генетичний тип ґрунту потребує різної дози внесення добрив.

Таким чином, колективом Секції ґрунтознавства СГНКУ закладені теоретико-практичні та методологічні основи для подальших системних науково-дослідних робіт з агрогрунтознавства стосовно широкомасштабних дослідницьких робіт з питань вапнування, агроінвертаризації та детальнішого картографування ґрунтів України, що пройшли у 30-х роках минулого століття.

У підрозділі 2.3. “Історія створення першої ґрунтової карти України” висвітлено хід проведення ґрунтових досліджень з метою створення мапи ґрунтів України у 25-верстному масштабі.

Це була перша загальна, схематична карта ґрунтів України, яка має і до сьогодення основоположне значення для подальшої науково-дослідної роботи з ґрунтознавства і споріднених галузей аграрної науки. Кольорове відображення профілів великої кількості поширених в Україні ґрунтів мало величезне значення для підготовки ґрунтознавців, агрономів. Результати ґрунтово-картографічних територіальних досліджень, проведених під час складання цієї карти і, особливо, в методиці їх запровадження, в подальшому враховувались і використовувались при наступних дослідженнях ґрунтів України.

У підрозділі 2.4. “Розвиток досліджень з агрогрунтознавства в Центральній агрохімічній лабораторії НКЗС УСРР” викладено результати дослідження організаційної та науково-дослідної роботи відділів установи.

Після ліквідації СГНКУ у липні 1927 року Центральна агрохімічна лабораторія НКЗС УСРР фактично стала правонаступником Секції ґрунтознавства і відповідно була керівним органом подальшого розвитку ґрунтознавчої науки в Україні. НКЗС УСРР низкою постанов визначив основні завдання науково-дослідної роботи установи стосовно активізації розвитку спеціальних ґрунтових досліджень. Над виконанням цих доручень працював Відділ ґрунтознавства ЦАХЛ на чолі з Г.Г. Маховим у складі В.І. Крокоса, О.П. Чефранова і В.П. Кавалерідзе, І.Й Канівця. Робота Відділу ґрунтознавства здійснювалася у напрямку детального дослідження основних типів ґрунтів окремих областей України, складання ґрунтових карт і агрономічної характеристики ґрунтів сільськогосподарських дослідних станцій республіки. Поряд із цими завданнями виконувалася дослідна робота з вивчення методів агрохімічного дослідження родючості ґрунту; визначення найсприятливіших для розвитку сільськогосподарських рослин співвідношень окремих поживних елементів у добривах і ґрунті, проводилася розробка методики визначення гумусу в ґрунті; паралельно велася популяризація наукових досягнень у галузі агрогрунтознавства, агрохімії шляхом видання наукових праць і створення на місцях музеїв ґрунтознавства і відділів ґрунтів у вже функціонуючих музеях краєзнавства. Слід зазначити, що колектив Відділу ґрунтознавства ЦАХЛ працював над питаннями вивчення ґрунтово-ботанічної класифікації степу республіки, солонцево-солончакового комплексу річних терас України, Чорноморського узбережжя. У процесі територіальних ґрунтових досліджень у районі Донецького Кряжу вивчено ґрунтові породи і встановлено географію лесових ґрунтів, їх товщу залягання (Махов Г.Г., Чефранов О.П.), досліджено четвертинні поклади західного Поділля (Крокос В.І.), розпочато вивчення динамічних процесів, які відбуваються у ґрунті, та його мікробіології.

Встановлено, що на базі Центральної агрохімічної лабораторії у 1929 році був заснований Український інститут угноєнь (удобрень) і ґрунтознавства (пізніше перейменований в Інститут хімізації сільського господарства), головним завданням якого стала розробка основних питань агрономічного ґрунтознавства, пов'язаних із земельним кадастром і меліорацією. Серед оригінальних ґрунтових робіт цього інституту слід відмітити виготовлення карти ґрунтово-ботаніко-топографічного профілю Держзаповідника “Чаплі” (Асканія-Нова). Крім того, експедиція Відділу ґрунтознавства інституту на чолі з Г.Г. Маховим широко вивчала прилеглі до українських земель території. До таких ґрунтових розвідок, передусім, належить вивчення приазовських чорноземів Північнокавказького краю. Проіснував інститут до 1931 року, потім відбулося його об'єднання з Українським інститутом ґрунтознавства (м. Харків).

У третьому розділі “Аналіз наукової діяльності з ґрунтознавства вищих навчальних закладів сільськогосподарського профілю” відтворено історико-наукову картину організації й налагодження системної науково-дослідної роботи з ґрунтознавства на українських землях при галузевих провідних кафедрах вузів і технікумів сільськогосподарського профілю, висвітлено їх роль у підготовці фахівців та спеціалістів вищої кваліфікації для потреб галузі.

У підрозділі 3.1.“Науково-освітня діяльність кафедри ґрунтознавства Одеського сільськогосподарського інституту” розкрито процес розгортання науково-дослідної роботи з ґрунтознавства у зазначеному освітньому закладі в досліджуваний період.

Планомірна навчальна робота та систематичні дослідження з ґрунтознавства в Одесі почали розвиватися з 1905 року, коли в Новоросійському університеті починають працювати видатні вчені, професори О.Г. Набоких та Г.І. Танфільєв. Протягом 1906-1916 рр. під керівництвом О.Г. Набоких проводилися розгорнуті ґрунтові дослідження великої території України. Одним із досягнень вченого можна вважати створення у 1916 році при Новоросійському університеті першого ґрунтознавчого музею в Україні і Росії. У 1920 році при реорганізації університету музей передано Одеському сільськогосподарському інституту, зокрема у відання кафедри ґрунтознавства (музей діє дотепер при Одеському державному аграрному університеті). Після смерті О.Г. Набоких кафедру очолив Г.І. Танфільєв. Під його керівництвом музей ґрунтознавства реставровано і поповнено новими монолітними зразками ґрунтів, зібраними працівниками кафедри. Музей виконував функції не тільки як навчально-практичного підрозділу інституту, а також як центр наукового вивчення ґрунтового покриву України й осередок популяризації знань про ґрунти, шляхом ознайомлення населення зі зразками ґрунтів, їхньою структурою, властивостями.

Протягом 20-х років минулого століття колективом кафедри ґрунтознавства ОСГІ (Танфільєв Г.І., Піотровський О.І., Ізбаш О.Г.) велася науково-дослідна робота з питань агрогрунтознавства. Проводились дослідження заплавів і долин річок півдня України з метою виявлення придатних для зрошення ґрунтів, здійснювалося вивчення солонців і солончаків з метою застосування меліоративних заходів для покращення їхніх властивостей.

У підрозділі 3.2. “ Вклад Київського сільськогосподарського інституту в розвиток вітчизняного агрогрунтознавства” висвітлено історію створення кафедри ґрунтознавства навчального закладу і проаналізовано основні напрями її науково-дослідної роботи з питань агрогрунтознавства.

Виявлено, що створення і науково-дослідна діяльність кафедри ґрунтознавства інституту пов'язані з ім'ям професора Ф.І. Левченка. Під його керівництвом протягом 1922-1927 років проводилися дослідження ґрунтів районів бурякосіяння з одночасним вивченням їхніх агрономічних властивостей, з метою забезпечення високих урожаїв цукрового буряка. Як результат цих робіт складені ґрунтові карти із зазначенням агрономічної характеристики ґрунтів. Викладачем кафедри М.М. Годліним проведені дослідження ґрунтів заплави річок Супій та Трубіж з метою вивчення динамічних процесів ґрунтів річкових долин і боліт. Наслідки досліджень стали вихідними для проведення меліоративних робіт з осушення річкових долин. Крім того, на кафедрі ґрунтознавства КСГІ наприкінці 20-х років минулого століття колективом спеціалістів (Годлін М.М., Захарчук П.В.) виконувалась науково-дослідна робота з вивчення й розробки методики механічного та агрегатно-дисперсного аналізу ґрунтів. Результати стали підґрунтям подальших досліджень з цієї проблеми.

У підрозділі 3.3. “Розвиток ґрунтознавства в Кам'янець-Подільському сільськогосподарському інституті” розглянуто основні напрями науково-дослідної роботи з ґрунтознавства галузевої кафедри навчального закладу.

На базі дослідної роботи інституту виконувалися дослідження природних покладів і ґрунтів Поділля з метою покращення умов для вирощування сільськогосподарських культур. У пошуках оптимального варіанта координації науково-дослідної роботи з дослідження продуктивних сил краю при Кам'янець-Подільському сільськогосподарському інституті у 1926 році засновано науково-дослідну кафедру природи, сільського господарства й культури Поділля. Встановлено, що під керівництвом професора О.В. Красівського підсекція прикладної геології та ґрунтознавства кафедри проводила науково-дослідну роботу з вивчення гідрогеології Поділля, впливу різних факторів на родючість ґрунту.

У підрозділі 3.4. “Діяльність науково-дослідної кафедри ґрунтознавства Харківського сільськогосподарського інституту” розкрито основні напрями науково-дослідної роботи з агрогрунтознавства зазначеної галузевої кафедри.

У 1924 році з метою розширення вивчення ґрунтознавчих проблем Народним комісаріатом освіти УСРР її реорганізовано і перейменовано у науково-дослідну кафедру ґрунтознавства. Вона ефективно розвинула свою діяльність у галузі агрогрунтознавства під керівництвом професора О.Н. Соколовського. Головними завданнями, над якими працював колектив кафедри, стали питання підвищення родючості ґрунту, зрошення, хімізації сільськогосподарського виробництва.

У підрозділі 3.5. “Науково-дослідна робота з ґрунтознавства на західноукраїнських землях” розглянуто історію ґрунтових досліджень, що проводилися професорами і викладачами рільничо-лісового факультету Львівської політехнічної академії у 20-х роках минулого століття.

Кафедра агрохімії і ґрунтознавства рільничо-лісового факультету Львівської політехнічної академії широко розгорнула свою науково-дослідну діяльність з агрогрунтознавства на чолі з професором І. Жульцінським. Дослідження ґрунтів, які проводив колектив кафедри, супроводжувалися вивченням фізико-хімічних властивостей, ґенези, режимів і процесів основних типів ґрунтів, розробкою теоретичних питань дренування перезволожених ґрунтів і використання їх для потреб сільського господарства.

У підрозділі 3.6. “Ґрунтознавча наука в сільськогосподарських технікумах” проведений аналіз науково-дослідної роботи з вивчення окремих питань агрогрунтознавства зазначених освітніх закладів.

Викладачі аграрних технікумів разом із студентами проводили дослідну роботу з вивчення багатьох природних факторів сільського господарства районів, де вони розташовувались. Головними завданнями були дослідження ґрунтів, підвищення їх продуктивності. Встановлено, що в Луганському сільськогосподарському технікумі (у 1928 році реорганізований в Луганський сільськогосподарський інститут) під керівництвом П.І. Луцького дослідна робота з питань агрогрунтознавства спрямовувалась на дослідження й розробку агротехнічних заходів і внесення добрив для підвищення родючості ґрунтів. В Уманському сільськогосподарському технікумі вивчались агрономічні показники ґрунтів з метою розробки рекомендацій щодо їх використання.

У четвертому розділі “Роль з'їздів, нарад, конгресів у репрезентації досягнень українського ґрунтознавства” проаналізовано актуальні наукові проблеми та питання організації дослідної роботи з ґрунтознавства, розглянуті на галузевих зібраннях, і розкрито їх науково-просвітницьке значення.

У підрозділі 4.1. “Перший з'їзд ґрунтознавців в Україні” здійснене дослідження роботи першого галузевого наукового зібрання, скликаного на теренах радянської України.

Перший з'їзд ґрунтознавців проведений у квітні 1923 року під орудою Секції ґрунтознавства СГНКУ. Основною метою скликання з'їзду був розгляд складеної Секцією ґрунтознавства схематичної карти ґрунтів України у 25-верстному масштабі й перспективи проведення ґрунтових досліджень відповідно до потреб сільського господарства. З'ясовано, що крім українських учених і дослідників у з'їзді брали участь відомі ґрунтознавці з Росії, Білорусії, а саме професори В.В. Геммерлінг, Б.Б. Полинов, Л.І. Просалов, Я.Н. Афанасьєв.

Підсумовуючи результати з'їзду, з погляду сьогодення, можна стверджувати, що з'їзд відіграв вагому координуючу роль у подальшому розвитку українського ґрунтознавства. Важливим здобутком з'їзду слід вважати прийняте рішення про застосування єдиної програми дослідів для ґрунтів усіх земельних ділянок сільськогосподарських дослідних станцій України.

У підрозділі 4.2. “Перша Всеукраїнська нарада ґрунтознавців 28-29 травня 1928 року” і 4.3. “Всеукраїнський з'їзд ґрунтознавців 1929 року” проаналізовано науково-організаційні питання з агрогрунтознавства, які розглядалися на цих зібраннях.

Важливим результатом проведення наради і з'їзду ґрунтознавців України стало створення Українського товариства ґрунтознавців, затвердження програм обстеження ґрунтів ділянок колективних дослідів, розробка питання методології агрономічного ґрунтознавства.

У підрозділі 4.4. “Перший Всеукраїнський з'їзд у справі вивчення продуктивних сил та народного господарства України” показано, що питання агрономічного ґрунтознавства широко розглядалися на спеціалізованих сільськогосподарських зібраннях.

На Першому Всеукраїнському з'їзді у справі вивчення продуктивних сил і народного господарства, скликаному Народним комісаріатом освіти УСРР в 1925 році, розглядалось питання дослідження ґрунтів України, як головного фактора сталих урожаїв сільськогосподарських культур. Увагу делегатів з'їзду привернула спільна доповідь професорів Г.Г. Махова і О.Н. Соколовського “Ґрунти України, як продукційна сила природи, їх використання і поліпшення”, у якій були представлені результати ґрунтових дослідження, зокрема з вивчення залежності між генетичним типом ґрунту та його агрономічними властивостями та значення колоїдної частини ґрунту для формування його родючості.

Підрозділ 4.5. “Всесоюзні з'їзди ґрунтознавців у 20-х роках ХХ ст.” досліджує актуальні наукові проблеми та питання організації наукової діяльності з ґрунтознавства УСРР, розглянуті на цих зібраннях.

Всесоюзні галузеві з'їзди давали змогу набути делегатам навиків постановки та проведення дослідів з ґрунтами, ознайомитися з колекціями ґрунтових зразків і монолітів з усього Радянського Союзу, отримати консультації і поспілкуватися з фахівцями інших республік. Участь українських ґрунтознавців у всесоюзних ґрунтознавчих з'їздах сприяла визнанню і сприйняттю їхніх здобутків у галузі.

У підрозділі 4.6. “Перший Міжнародний конгрес ґрунтознавців у США” простежено, що це був перший такого типу міжнародний захід, в якому взяли участь ґрунтознавці з Радянського Союзу, в тому числі з України. Можна стверджувати, що конгрес мав особливе значення для підвищення кваліфікації вітчизняних науковців і практиків з ґрунтознавства, які тривалий час перебували в умовах інформаційного вакууму, а тепер мали змогу більш детально ознайомитися з результатами науково-дослідної роботи в галузі ґрунтознавства інших країн і репрезентувати свої здобутки з дослідження ґрунтів.

розвиток ґрунтознавство навчальний заклад

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження автором зроблено наступні висновки, які виносяться на захист:

1. Історіографічний аналіз дослідження показав, що існуючі праці недостатньо повно відтворюють спрямованість та окремі історичні етапи розвитку вітчизняного ґрунтознавства, а саме проблему становлення й розвитку агрономічної складової у 20-х роках минулого століття. Відсутність узагальнюючого, комплексного, аналітичного дослідження з даної проблеми і певна фрагментарність історіографічних розвідок висуває на перший план важливість опрацювання більш широкої джерельної бази, насамперед, комплексу архівних документів, як основи для вивчення історії розвитку агрогрунтознавства в Україні у 20-х роках ХХ ст. Обґрунтовано, що проаналізована джерельна база є достатньою для цілісного і всебічного дослідження поставленої наукової проблеми.

2. Для України характерною особливістю 20-х років минулого століття був активний пошук науково-організаційних засад сільськогосподарської дослідної справи, якому сприяла політика непу і українізації. Впровадження нових дієвих заходів реконструкції сільського господарства, спрямованих на підвищення культури землеробства, зумовило розвиток агрономічного ґрунтознавства, предметом вивчення якого є ґрунт як основний засіб сільськогосподарського виробництва в умовах колективного ведення господарства.

3. Вперше відтворено цілісну історико-наукову картину становлення та розвитку агрогрунтознавства в Україні у 20-х роках минулого століття. Введені у дисертації до наукового обігу нові та маловідомі факти з історії галузі засвідчують визнання українського ґрунтознавства серед галузевих фахівців Радянського Союзу у 20-х роках ХХ ст. як самостійного наукового напряму, що здобуло за порівняно невеликий проміжок часу значних успіхів у вивченні ґрунтів. Науково-дослідна робота в агрогрунтознавстві у досліджуваний період в Україні проводилася під керівництвом двох відомств: Народного комісаріату земельних справ УСРР та Народного комісаріату освіти УСРР.

Розроблено періодизацію щодо координації вивчення ґрунтів України на державному рівні протягом досліджуваного періоду:

Народний комісаріат земельних справ УСРР:

1920-1927 рр. - Секція ґрунтознавства Сільськогосподарського наукового комітету України, Інститут експериментального ґрунтознавства;

1928-1930 рр. - Відділ ґрунтознавства Центральної агрохімічної лабораторії, Інститут угноєнь (удобрень) і ґрунтознавства.

Народний комісаріат освіти УСРР:

1924-1930 рр. - Науково-дослідна кафедра ґрунтознавства Харківського сільськогосподарського інституту, Інститут ґрунтознавства в Харкові.

Розкрито, що навколо цих центрів концентрувалися і поєднувалися різні напрями науково-дослідної та просвітницької діяльності з агрогрунтознавства.

4. Дисертаційне дослідження дозволило умовно виділити етапи проведення обстеження ґрунтів в Україні у 20-х роках минулого століття за основними напрямами науково-дослідної роботи в агрогрунтознавстві:

І етап - 1919-1924 рр. - картографування ґрунтів з метою складання узагальнюючої ґрунтової карти України у 25-верстному масштабі; розробка загальної схеми ґрунтово-природничого районування України.

ІІ етап - 1924-1929 рр. - вивчення агрономічних властивостей окремих типів ґрунтів при ґрунтовому обстеженні функціонуючої в республіці мережі 30 галузевих дослідних станцій для потреб наукового забезпечення колективного ведення сільського господарства; досліджування динамічних процесів, що проходять у ґрунтах під дією господарських факторів у межах колективних дослідів з мінеральними добривами; ґрунтове обстеження району тютюнництва (500 плантацій) із складанням ґрунтово-агрохімічної карти; вивчення впливу захисних лісових смуг на водно-фізичні властивості ґрунтів та формування врожайності основних польових культур у зоні Степу; дослідження засолених ґрунтів та піскових масивів України з метою проведення меліоративних заходів; дослідження ґрунтів посушливого району півдня України у зв'язку з проведенням зрошення даної території на площі 1000000 га.

5. Значний внесок у розвиток вітчизняного агрономічного ґрунтознавства в досліджуваний період зробили Секція ґрунтознавства СГНКУ та Відділ ґрунтознавства ЦАХЛ під керівництвом професора Г.Г. Махова. Найважливішими здобутками ґрунтознавців секції можна вважати підготовку та видання першої схематичної карти ґрунтів у 25-верстному масштабі; обстеження та картографування ґрунтів сільськогосподарських дослідних станцій; видання «Матеріалів дослідження ґрунтів України». Серед основних надбань Відділу ґрунтознавства ЦАХЛ слід відмітити ґрунтове обстеження півдня України, Чорноморсько-Азовського узбережжя для забезпечення ведення сільського господарства цих районів, розробку методик із дослідження властивостей ґрунтів.

6. Встановлено, що науково-дослідна робота з агрогрунтознавства здійснювалася в межах діяльності галузевих кафедр сільськогосподарських інститутів і технікумів. Так, на кафедрі ґрунтознавства Київського сільськогосподарського інституту займалися вивченням гранулометричного і агрегатно-дисперсного аналізу ґрунтів; у Харківському сільськогосподарському інституті проводилася робота з вивчення характеру і варіантів ґрунтів, їх морфології, розподілу по території України, динаміки; на кафедрі ґрунтознавства Одеського сільськогосподарського інституту займалися дослідженням впливу механізованого обробітку ґрунту на фізичні властивості ґрунтів і розробкою питань динамічних змін у ґрунтах при зрошенні; кафедра ґрунтознавства Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту вела роботу з дослідження мінералогічного складу ґрунтів, також проводились дослідження родючості ґрунтів Поділля. На рільничо-лісовому факультеті Львівської політехніки займалися дослідженням властивостей перезволожених ґрунтів, розробкою питань їх дренування і використання для потреб сільського господарства. Дослідженням ґрунтів і шляхів підвищення їх родючості активно займалися дослідники в Уманському сільськогосподарському технікумі.

7. Важливу роль у популяризації результатів ґрунтознавчих досліджень відіграли галузеві наради, з'їзди, конгреси. Однією з найважливіших прерогатив їх було те, що на зібраннях відбувалося всебічне і досить результативне обговорення багатьох наукових проблем агрогрунтознавства. На нарадах, з'їздах, конгресах вітчизняні ґрунтознавці мали змогу презентувати власні досягнення в дослідженні ґрунтів, ознайомитися з ґрунтовими колекціями, посібниками та приладдям, поспілкуватися з фахівцями інших країн. Вивчення і аналіз матеріалів зібрань Першого з'їзду ґрунтознавців в Україні (1923 р.), Всесоюзних з'їздів ґрунтознавців (1926 р., 1927 р.), Першого Міжнародного конгресу ґрунтознавців (1927 р.) свідчать, що українська школа ґрунтознавства у 20-х роках минулого століття була широко визнаною як у СРСР, так і у світі.

8. Результати дисертаційного дослідження дозволили зробити висновок, що проведені Секцією ґрунтознавства СГНКУ, Відділом ґрунтознавства ЦАХЛ, галузевими кафедрами сільськогосподарських навчальних закладів протягом 20-х років ХХ століття ґрунтові дослідження України відіграли провідну роль у подальшому розвитку агрогрунтознавства й були вихідними для наступних досліджень ґрунтів з метою підвищення їхньої родючості та продуктивності агробіоценозів у межах ведення зональних систем землеробства.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Під час виконання дисертаційного дослідження знайдено низку нових документів щодо діяльності окремих учених-ґрунтознавців, досягнення яких у цій галузі були особливо вагомими і заслуговують на увагу. На нашу думку, необхідно провести дослідження наукової спадщини професорів Г.Г. Махова, В.І. Крокоса, Ф.І Левченка, які плідно працювали у 20-х роках минулого століття на ниві розвитку українського агрогрунтознавства у світовому контексті еволюції галузевої наукової думки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Агрономічне ґрунтознавство в Україні (1918-1930 рр.) : зб. док. і матер. / уклад. : В. А. Вергунов, О. А. Пашківська ; за ред. В. А. Вергунова - К. , 2008. - 222 с. ; (Іст.-бібліогр. сер. “Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії”. Кн. 23).

2. Пашківська О. А. Наукова і освітня діяльність професора Г.Г. Махова у Німеччині (1944-1948 рр.) / О. А. Пашківська // Історія української науки на межі тисячоліть. - 2002. - Вип. 9. - С. 156-159.

3. Пашківська О. А. Внесок Г.Г. Махова у становлення та розвиток вітчизняного агрогрунтознавства / О. А. Пашківська // Історія української науки на межі тисячоліть. - 2002. - Вип. 10. - С. 126-130.

4. Пашківська О. А. Діяльність Центральної Агрохімічної лабораторії в контексті розвитку ґрунтознавства в Україні (1928-1929 рр.) / О. А. Пашківська // Історія української науки на межі тисячоліть. - 2005. - Вип. 21. - С. 173-179.

5. Пашківська О. А. Репрезентація здобутків українського ґрунтознавства на Першому світовому конгресі ґрунтознавців у США / О. А. Пашківська // Історія української науки на межі тисячоліть. - 2007. - Вип. 31. - С. 156-160.

6. Пашківська О. А. Секція ґрунтознавства СГНКУ (1918-1927 рр.): становлення та діяльність / О. А. Пашківська // Історичні записки. - 2008. - Вип. 17. - С. 167-178.

7. Пашківська О. А. Регіональний аспект грунтово-картографічних досліджень професора Г.Г. Махова в Україні / О. А. Пашківська // Актуальні проблеми аграрної науки та освіти України : регіональний аспект: наук.-практ. семінар : тези допов. - К. , 2003. - С. 47-49.

8. Пашківська О. А. З історії першого з'їзду ґрунтознавців України / О. А. Пашківська // Історія освіти, науки і техніки в Україні : ІІІ конф. молодих учених та спец., 26-27 травня 2006 р. : тези допов. - К. , 2006. - С. 19.

9. Пашківська О. А. Всесоюзні з'їзди з ґрунтознавства 20-тих рр.. ХХ ст. як джерело вивчення історії галузі в Україні / О. А. Пашківська // Історія освіти, науки і техніки в Україні : ІV конф. молодих учених та спец., 29 січня 2008 р. : тези допов. - К. , 2008. - С. 191-192.

АНОТАЦІЯ

Пашківська О.А. Становлення та розвиток агрогрунтознавства в Україні у 20-х роках ХХ століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 - історія науки і техніки. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Української академії аграрних наук. - Київ, 2009.

Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню історико-наукової картини становлення і розвитку агрогрунтознавства в Україні у 20-х роках ХХ століття. Розглянуто політичні, соціально-економічні умови розвитку галузі в досліджуваному періоді. Розкрито особливості проведення ґрунтових досліджень в Україні у 20-х роках минулого століття.

Висвітлено історію становлення та діяльність профільних дослідних установ і галузевих кафедр сільськогосподарських навчальних закладів, з'ясовано й проаналізовано основні напрями їх науково-дослідної роботи з агрогрунтознавства в досліджуваний період. Визначено внесок окремих учених у розвиток ґрунтознавства України.

Проаналізовано роботу галузевих нарад, з'їздів, конгресів, визначено їх роль у популяризації знань з ґрунтознавства.

Для поглиблення історико-аналітичного дослідження розроблено періодизацію проведення обстеження ґрунтів України за основними напрямами науково-дослідної роботи в агрогрунтознавстві.

Ключові слова: історія ґрунтознавства, агрогрунтознавство, дослідження ґрунтів, сільськогосподарська наука, науково-дослідна робота.

АННОТАЦИЯ

Пашковская О.А. Становление и развитие агропочвоведения в Украине в 20-х годах ХХ века. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.07 - история науки и техники. - Государственная научная сельскохозяйственная библиотека Украинской академии аграрных наук, Киев, 2009.

...