Селекційні та господарсько-біологічні особливості тварин різних генотипів абердин-ангуської породи в умовах поділля

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ІНСТИТУТ РОЗВЕДЕННЯ І ГЕНЕТИКИ ТВАРИН

АВТОРЕФЕРАТ

СЕЛЕКЦІЙНІ ТА ГОСПОДАРСЬКО-БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТВАРИН РІЗНИХ ГЕНОТИПІВ АБЕРДИН-АНГУСЬКОЇ ПОРОДИ В УМОВАХ ПОДІЛЛЯ

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Подільському державному аграрно-технічному університеті.

Науковий керівник: доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник Федорович Єлизавета Іллівна, Інститут біології тварин УААН, завідувач лабораторії біологічних основ генетики і селекції тварин

Офіційні опоненти:

доктор сільськогосподарських наук, професор, академік УААН Бащенко Михайло Іванович, Черкаський інститут агропромислового виробництва УААН, директор інституту

доктор сільськогосподарських наук, професор Угнівенко Анатолій Миколайович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, завідувач кафедри технології виробництва молока та яловичини

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту розведення і генетики тварин УААН за адресою: 08321, вул. Погребняка, 1, с. Чубинське Бориспільського району Київської області.

Автореферат розісланий „ 3 ” вересня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Ю.В.Мільченко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проблема виробництва яловичини упродовж багатьох років є однією з найважливіших у аграрному секторі, яку у багатьох країнах світу успішно розв'язують шляхом скорочення молочних і збільшення м'ясних корів. Як свідчить світова практика, одним з основних напрямків зростання виробництва яловичини є розвиток спеціалізованого м'ясного скотарства. Нестача в Україні спеціалізованої м'ясної худоби, низька ефективність у наших умовах і дорожнеча імпортної худоби зумовила необхідність виведення м'ясних порід з урахуванням умов грунтово-кліматичних зон їх розведення (А.М.Угнівенко, В.І.Костенко, Ю.І.Черняхівський, 2006).

Згідно „Концепції розвитку м'ясного скотарства в Україні на період до 2010 року”, селекційними засадами формування галузі м'ясного скотарства в нашій країні є: створення та поліпшення вітчизняних спеціалізованих м'ясних порід і типів; залучення кращого світового генофонду м'ясних порід та відбір низькопродуктивних молочних корів (з надоєм менше 2000 кг за лактацію) і осіменіння їх бугаями м'ясних порід та вирощування одержаних нащадків за технологією м'ясного скотарства (Ю.Ф.Мельник, М.В.Зубець, В.П.Буркат та ін., 1999).

Складний процес створення популяції м'ясної худоби в Україні відбувається за рахунок власних селекційних досягнень і шляхом використання генофонду кращих світових порід м'ясної худоби (Д.Л.Левантин, 1987; М.В.Зубець, В.П.Буркат, 1989; В.П.Буркат, 1995, 2003; М.Я.Єфіменко, 1996; Є.І.Федорович, Й.З.Сірацький, 2004). Серед спеціалізованих скороспілих порід зарубіжної селекції особливе значення надається породі абердин-ангус, використання якої сприяло формуванню регіональних масивів худоби, досить різних за рівнем продуктивних ознак та екстер'єрно-конституційними особливостями. Однак результативність схрещування корів української чорно-рябої молочної породи з бугаями абердин-ангуської породи за продуктивними, селекційно-генетичними, екстер'єрно-конституційними ознаками та біологічними особливостями неоднозначна і майже не вивчена. Вона потребує дослідження кожного генотипу в кожному конкретному регіоні.

Тому комплексне порівняльне вивчення росту живої маси, екстер'єрно-конституційних особливостей, м'ясної продуктивності, хімічного складу м'яса, морфологічних і біохімічних показників крові, використання поживних речовин корму, газоенергетичного обміну у тварин української чорно-рябої молочної і абердин-ангуської порід та їх помісей різних генотипів має наукове і практичне значення. Це і визначає актуальність дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи була складовою частиною плану науково-дослідних робіт Подільського державного аграрно-технічного університету згідно наказу Міністерства аграрної політики України: „Розробити та запровадити норми і раціони годівлі молодняку м'ясної худоби різних типів та порід для Західного Лісостепу України” (№ держреєстрації 0198U005240) та „Розробити норми і раціони для організації повноцінної годівлі худоби м'ясних типів та порід” (№ держреєстрації 0101U003329), які рішенням секції виробництва та переробки продукції тваринництва і птахівництва Науково-технічної ради Міністерства аграрної політики України № 258 від 8 липня 1999 року „Про поліпшення організаторської роботи та створення галузі спеціалізованого м'ясного скотарства в Україні” визнані одними із пріоритетних. Тема виконувалася в 1999-2004 роках.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи було у динаміці від народження до 18-місячного віку вивчити селекційні та господарсько-біологічні особливості бугайців української чорно-рябої молочної і абердин-ангуської порід та їх помісей різних генотипів.

Для досягнення поставленої мети необхідно було у бугайців різних генотипів вивчити:

ріст живої маси;

лінійний ріст;

індекси будови тіла;

м'ясні та забійні якості;

хімічний склад м'яса та його калорійність;

використання тваринами поживних речовин корму;

особливості газоенергетичного обміну;

морфологічні та біохімічні показники крові;

економічну та зоотехнічну оцінку результатів досліджень.

Об'єкт дослідження: ріст живої маси, екстер'єрно-конституційні особливості, м'ясні та забійні якості, використання поживних речовин, газоенергетичний обмін, морфологічні та біохімічні показники крові, економічна оцінка результатів досліджень.

Предмет дослідження: чистопородні бугайці абердин-ангуської і української чорно-рябої молочної порід та їх помісі різної кровності за абердин-ангусами.

Методи дослідження: зоотехнічні - жива маса, проміри статей тіла, індекси будови тіла; морфологічні - м'ясні якості (вікова динаміка маси туші, напівтуші), обвалка напівтуш, сортовий склад м'якоті напівтуш, внутрішні органи; фізіологічні - використання тваринами поживних речовин корму, газоенергетичний обмін; біохімічні - морфологічний і біохімічний склад крові, хімічний склад м'яса; біометричні - середні величини, їх похибки, показники вірогідності результатів досліджень, взаємозв'язки між показниками.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в умовах Поділля у процесі створення м'ясного стада на основі української чорно-рябої молочної породи в динаміці проведені комплексні порівняльні дослідження на чистопородних бугайцях української чорно-рябої молочної і абердин-ангуської порід та їх помісях (1/2-, 3/4-, 7/8-кровних за абердин-ангусами) за ростом живої маси, лінійним ростом, екстер'єрно-конституційними особливостями, м'ясною продуктивністю, хімічним складом м'яса, використанням поживних речовин корму, газоенергетичним обміном, морфологічними і біохімічними показниками крові та визначено економічну ефективність розведення тварин різних генотипів. Встановлено, що чистопородні абердин-ангуси та їх висококровні помісі за більшістю показників переважали чистопородних ровесників української чорно-рябої молочної породи.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали досліджень були використані при створенні стада м'ясної породи абердин-ангус у СГК ім. Лесі Українки Славутського району Хмельницької області та у племпідприємствах, племзаводах та племрепродукторах Хмельницької області (акт впровадження від 20 лютого 2008 року). На підставі проведених досліджень встановлено господарсько-біологічні характеристики тварин різних генотипів, застосування яких забезпечує науково-обгрунтоване формування галузі спеціалізованого м'ясного скотарства в умовах Поділля. Результати досліджень можуть бути використані при розробці планів селекційно-племінної роботи та програм селекції з м'ясною худобою абердин-ангуської породи. Вони також використовуються в учбовому процесі при вивченні курсу „Розведення та селекція тварин”.

Особистий внесок здобувача. За безпосередньою участю дисертанта розроблено методику досліджень, організовано і проведено науково-виробничі досліди та лабораторні дослідження, статистично проаналізовано, описано й узагальнено результати досліджень, сформульовано висновки та пропозиції виробництву, які випливають із результатів досліджень.

Апробація результатів досліджень. Основні положення та результати досліджень дисертаційної роботи доповідалися і одержали позитивну оцінку на щорічних засіданнях кафедри розведення і генетики сільськогосподарських тварин і на щорічних науково-теоретичних конференціях професорсько-викладацького, аспірантського складу та науковців за підсумками науково-дослідної роботи Подільського державного аграрно-технічного університету в 2000-2009 роках, на п'ятій міжвузівській науково-практичній конференції „Сучасна аграрна наука: напрямки досліджень, стан та перспективи” (м. Вінниця, 2005 рік), на науково-практичній конференції „Актуальні проблеми сучасного тваринництва” (м. Кам'янець-Подільський, 2005 рік), на міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми та перспективи ведення тваринництва з використанням генофонду високопродуктивних порід та типів” (м. Кам'янець-Подільський, 2007 рік), на VІІ конференції молодих вчених та спеціалістів Інституту розведення і генетики тварин УААН (с. Чубинське, 2009 рік), на науково-теоретичній конференції професорсько-викладацького складу та науковців, присвяченій 90-річчю від дня заснування університету (м. Кам'янець-Подільський, 2009 рік), на міжнародній науково-практичній конференції „Наукове забезпечення інноваційного розвитку аграрного виробництва в Карпатському регіоні” (м. Берегово, 2009 рік).

Публікації. Основні положення дисертації висвітлені в наукових журналах, міжвідомчих тематичних збірниках та матеріалах конференцій. Всього за темою дисертаційної роботи опубліковано 12 наукових праць, в тому числі у фахових виданнях - 5.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 148 сторінках комп'ютерного тексту, ілюстрована 52 таблицями і 2 рисунками. Вона містить вступ, огляд літератури, матеріали і методи досліджень, результати власних досліджень, їх аналіз і узагальнення, висновки, пропозиції виробництву, список літературних джерел, додатки. Перелік використаної літератури нараховує 348 найменувань, з них - 32 іноземною мовою.

Матеріали і методи досліджень

Експериментальні дослідження проведені в умовах СГК імені Лесі Українки Славутського району Хмельницької області та на кафедрі розведення і генетики тварин Подільського аграрно-технічного університету впродовж 1999-2008 років згідно схеми (рис. 1).

Для проведення науково-виробничого досліду за принципом пар-аналогів було сформовано п'ять груп новонароджених бугайців по 10 голів у кожній групі (табл. 1).

1. Схема досліду

Молодняк від народження до 6-місячного віку утримували за технологією м'ясного скотарства з регламентованим підсосом. Утримання тварин - безприв'язне. Підгодівлю телят здійснювали у спеціальних відділеннях, які відгороджені таким чином, що корови туди не могли заходити.

Живу масу піддослідних тварин вивчали шляхом індивідуального щомісячного зважування. Абсолютний приріст (D) за окремі вікові періоди і за весь період дослідження визначали за формулою: D=W_t - W_o, де W_t і W_o- кінцева і початкова жива маса, кг.

Абсолютний середньодобовий приріст (D) визначали за формулою: , де W_t і W_o - жива маса в кінці і на початку періоду, кг; t₂ і t₁ - вік у кінці і на початку періоду, дні. Відносну швидкість росту (К) визначали за формулою С. Броді:

Кратність збільшення живої маси визначали шляхом ділення живої маси в 3-, 6-, 9-, 12-, 15- і 18-місячному віці на живу масу новонароджених бугайців.

Для характеристики лінійного росту, екстер'єру та загального розвитку тварин за допомогою мірної палиці, циркуля та мірної стрічки брали наступні проміри: висоту в холці, висоту в спині, висоту в крижах, глибину грудей, ширину грудей, обхват грудей за лопатками, косу довжину тулуба (палицею), косу довжину заду, напівобхват заду, ширину в маклаках (клубах), ширину в тазостегнових зчленуваннях, обхват п'ястка.

Шляхом співвідношення відповідних промірів вираховували індекси будови тіла тварин (А.І.Чижик, 1979; Й.З.Сірацький та інші, 2001).

Для дослідження морфологічних і біохімічних показників крові із яремної вени у піддослідних бугайців брали кров через три-чотири години після ранкової годівлі у стерильні пробірки з гепарином (10 од/мл). Для отримання сироватки проби крові центрифугували. У крові визначали: вміст гемоглобіну - за методикою Л.М.Пименовой и Г.Х.Девиза (1971), кількість еритроцитів, лейкоцитів, показники лейкограми, ШОЕ - за загальноприйнятими методиками, вміст білка - рефрактометрично, білкові фракції сироватки крові - методом горизонтального електрофорезу в поліакриламідному гелі, вміст кальцію, калію, натрію - за методиками, описаними П.Т.Лебедевым, А.Т.Усовичем (1976), активність АСТ і АЛТ - за методикою Райтмана-Френкеля в модифікації Т.С.Пасхиной (Лемперт, 1968).

Для оцінки м'ясних якостей тварин проводили контрольний забій бугайців різних генотипів у 18-місячному віці по три голови з кожної групи за методикою ВІТа (Н.Ф.Томмэ и др., 1956, И.И.Черкащенко, Н.П.Руденко, 1978) на Шепетівському м'ясокомбінаті. При цьому визначали передзабійну живу масу, масу парної і охолодженої туш, масу м'ясообрізі та внутрішнього жиру, забійну масу, вихід туші та забійний вихід, масу внутрішніх органів, морфологічний і сортовий склад напівтуш, хімічний склад і калорійність м'яса, масу та розміри шкіри. Обвалку правих напівтуш проводили після 24-годинного охолодження. У напівтушах визначали масу м'якоті, кісток, жиру та сухожилок. порода помісь селекційний біологічний

Для визначення хімічного складу м'яса відбирали середню пробу м'ясного фаршу масою 400 г. У середніх пробах м'яса визначали вміст вологи, сухої речовини, білка, жиру та золи за загальноприйнятими методиками, описаними П.Т.Лебедевым и А.Т.Усовичем (1976). Для визначення вологоутримуючої здатності м'яса між 9 та 11 ребрами відбирали середню пробу найдовшого м'яза спини масою 200 г. Калорійність, вологоутримуючу здатність, колір і рН м'яса визначали за методиками, описаними Г.Т.Шкуриним, О.Г.Тимченком, Ю.В.Вдовиченком (2002). Масу шкіри визначали шляхом її зважування, розміри - шляхом взяття промірів довжини та ширини за допомогою мірної стрічки, а вихід шкіри - шляхом ділення маси шкіри на передзабійну масу бугайців, виражену у відсотках.

Для оцінки м'ясності тварин визначали індекс м'ясності (ІМ), який вираховували як відношення маси м'язової та жирової тканин до маси кісток (Н.Ф.Ростовцев, И.И.Черкащенко, 1971), мускульно-кісткове співвідношення (МКС), яке вираховували шляхом ділення маси м'язової тканини на масу кісток (Р.Т.Берг, Р.М.Баттерфилд, 1979) та індекс м'язової тканини (ІМТ), який визначали шляхом ділення маси м'язової тканини на сумарну масу кісткової, сполучної та жирової тканин (В.М.Ткачук, 2000, 2002).

У балансових дослідах вивчали використання основних поживних речовин та енергії в організмі тварин. При цьому визначали перетравність сухої речовини, протеїну, жиру та вуглеводів. Тривалість підготовчого періоду складала 7, перехідного - 3 та облікового - 7 днів. Утримання тварин було прив'язним. Відібрані середні проби кормів та виділень підлягали хімічному аналізу за загальноприйнятими методиками.

Для вивчення газообміну було застосовано фізіологічний метод визначення кисню і вуглекислоти у вдихуваному та видихуваному повітрі за допомогою газоаналізатора ГВВ-2 ємністю 10 мл, який у літературі називається апаратом Холдена. Відбір проб і визначення об'єму видихуваного повітря у тварин проводили масковим методом за допомогою газового лічильника. Об'єм видихуваного повітря визначали протягом 5 хвилин з подальшим перерахунком на одну хвилину і приведенням його до нормальних умов. У період проведення досліду з вивчення газообміну визначали температуру, вологу і барометричний тиск у приміщенні. Розрахунки щодо визначення кількості спожитого кисню, виділеної вуглекислоти і теплопродукції проводили за методикою М.Ф.Томмэ (1949), А.А.Кудрявцева (1951), А.А.Скворцовой и И.И.Хренова (1961).

Економічну та зоотехнічну оцінку одержаних результатів досліджень проводили за методикою, описаною М.В.Зубцем, П.І.Шараном, Й.З.Сірацьким (1996).

Біометричну обробку одержаних результатів досліджень проводили за методикою Н.А.Плохинского (1969) і Е.К.Меркурьевой (1970).

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Динаміка росту живої маси. Результати досліджень показують, що піддослідні бугайці різних генотипів мали неоднакову живу масу (табл. 2).

2. Динаміка живої маси піддослідних бугайців, M±m, кг

Примітка. У цій та інших таблицях * - Р<0,05, ** - Р<0,01, *** - Р<0,001.

У 3-місячному віці різниця за живою масою між бугайцями І і ІІІ групи складала 9,2, І і ІV - 16,3 (Р<0,05) та І і V - 22,9 кг (Р<0,01), у 6-місячному віці ця різниця між тваринами І і ІІ групи становила 17,0 (Р<0,001), І і ІІІ - 21,9 (Р<0,01), І і ІV - 28,5 (Р<0,001) та І і V - 46,2 кг (Р<0,001). Із підвищенням частки спадковості абердин-ангуської породи спостерігалося збільшення живої маси бугайців. У 9-місячному віці різниця за живою масою між тваринами І і ІІ групи становила 24,3 (Р<0,001), І і ІІІ - 29,4 (Р<0,001), І і ІV - 53,1 (Р<0,001) та І і V - 69,4 кг (Р<0,001), у 12-місячному - відповідно 24,3, 28,6, 53,5 та 73,9, у 15-місячному - 25,7, 28,4, 54,2 та 76,2 кг при Р<0,001 у всіх випадках. У 18-місячному віці чистопородні бугайці української чорно-рябої молочної породи за вищеназваним показником поступалися ровесникам ІІ групи на 18,8 (Р<0,05), ІІІ - на 21,4 (Р<0,01), ІV - на 46,0 (Р<0,001) та V - на 69,3 кг (Р<0,01).

Встановлено, що ріст піддослідних бугайців проходив нерівномірно і у різні вікові періоди середньодобові прирости у них були неоднаковими. У тварин І групи впродовж всього періоду вирощування (0-18 місяців) середньодобові прирости були нижчими, ніж у чистопородних абердин-ангусів та їх помісей. У тварин І групи цей показник складав 668,3±12,0; ІІ - 703,1±14,0; ІІІ - 709,3±14,8; ІV - 753,0±15,1 і V - 796,0±17,6 г. У цілому від народження до 18-місячного віку жива маса бугайців І групи зросла у 12,11, V - у 14,44 та помісей різних груп - у 12,76-13,59 раза.

Коефіцієнти відносної інтенсивності росту бугайців всіх дослідних груп були найменшими у період від народження до 3-місячного віку тварин. З віком бугайців відносна інтенсивність росту знижувалася.

Лінійний ріст та екстер'єрно-конституційні особливості бугайців різних генотипів. Бугайці різних генотипів у всі вікові періоди відрізнялися між собою за промірами статей тіла. У 18-місячному віці чистопородні тварини української чорно-рябої молочної породи переважали чистопородних абердин-ангусів та їх помісей за висотою в холці на 4,7-8,3 (Р<0,002-0,001), висотою в спині - на 6,6-9,7 (Р<0,001), висотою в крижах - на 4,2-10,9 (Р<0,05-0,001), косою довжиною тулуба - на 0,1-8,8 (від невірогідної різниці до вірогідної при Р<0,01) та обхватом п'ястка - на 0,7-1,0 см (Р<0,002-0,001) (табл. 3).

3. Проміри статей тіла 18-місячних бугайців, M±m, см

Кратність збільшення промірів статей тіла у бугайців різних груп також була неоднаковою. Від народження до 18-місячного віку висота в холці, спині і крижах збільшилася в 1,23-1,29, ширина і глибина грудей, обхват грудей за лопатками та ширина в тазостегнових зчленуваннях - в 2,03-2,57, ширина в маклаках, напівобхват заду, коса довжина заду, коса довжина тулуба - в 1,74-2,54 та обхват п'ястка - в 1,26-1,49 раза. Встановлено, що у тварин усіх дослідних груп за весь період дослідження найбільш інтенсивно відбувався ріст ширини і глибини грудей, обхвату грудей за лопатками, ширини в маклаках, косої довжини заду та ширини в тазостегнових зчленуваннях, що свідчить про добрий розвиток у бугайців грудної клітки та задньої частини тулуба.

4. Індекси будови тіла 18-місячних бугайців, %

З віком бугайців спостерігалося збільшення всіх індексів будови тіла, за винятком індексів довгоногості і формату таза. У всі вікові періоди за більшістю індексів будови тіла чистопородні абердин-ангуси та їх помісі переважали ровесників контрольної групи і у 18-місячному віці поступалися їм лише за індексом довгоногості та індексом статі (табл. 4).

Індекси масивності за Дюрстом, важковаговості, широтний і масометричний показують, що тварини всіх дослідних груп гармонійно розвивалися як за живою масою, так і за промірами статей тіла. У всі вікові періоди бугайці мали широкий і глибокий тулуб та добре розвинену грудну клітку.

М'ясна продуктивність. За показниками м'ясної продуктивності тварини контрольної групи поступалися ровесникам дослідних груп. За передзабійною живою масою чистопородні абердин-ангуси та їх помісі вірогідно переважали бугайців української чорно-рябої молочної породи на 13,3-30,0 кг (Р<0,001), за масою парної туші - на 14,7-54,0 кг (Р<0,001), за забійною масою - на 19,7-63,4 кг (Р<0,001), за виходом туші - на 1,84-8,95 % (Р<0,002-0,001) та за забійним виходом - на 2,96-10,71 % (Р<0,001) (табл. 5).

5. Забійні якості бугайців у 18-місячному віці, M±m

Якість туш у значній мірі визначається співвідношенням у них м'язової, жирової та кісткової тканин. При аналізі морфологічного складу напівтуш у бугайців різних груп встановлено різне співвідношення м'якоті, кісток та сухожилок (табл. 6). За виходом м'якоті тварини контрольної групи вірогідно поступалися чистопородним абердин-ангусам та їх помісям на 9,1-24,8 кг (Р<0,001), за масою кісток - на 1,9-2,3 кг (Р<0,01-0,001) та за виходом м'яса вищого сорту - на 4,2-12,1 % (Р<0,001).

Слід відзначити, що із збільшенням умовної кровності абердин-ангуської породи питома вага м'якоті вищого та першого сорту у бугайців зростала, а другого, навпаки, - зменшувалася. Маса печінки, серця, нирок і легенів була меншою у помісних і чистопородних абердин-ангусів.

6. Морфологічний та сортовий склад напівтуш піддослідних бугайців, M±m

За вмістом білка у м'язовій тканині бугайці контрольної групи та напівкровні помісі переважали 3/4-кровних тварин на 0,69 та 0,56 (Р<0,10), 7/8-кровних - на 2,30 (Р<0,02) та 2,17 (Р<0,05) і чистопородних абердин-ангусів - на 1,81 (Р<0,05) та 1,68 % відповідно (табл. 7). За вмістом жиру, навпаки, чистопородні бугайці української чорно-рябої молочної породи поступалися ровесникам ІІ і ІІІ групи на 0,39, ІV - на 2,95 (Р<0,001) та V - на 4,63 % (Р<0,001). Вірогідна різниця за цим показником була виявлена і між тваринами ІІ і ІV групи - 2,56 (Р<0,02), ІІ і V - 4,24 (Р<0,001), ІІІ і ІV - 2,56 (Р<0,01) та ІV і V - 1,68 (Р<0,01). Кращими за якістю м'яса виявилися чистопородні абердин-ангуси та їх висококровні помісі.

Встановлено, що з підвищенням кровності за абердин-ангуською породою калорійність м'яса бугайців підвищувалася (виняток - 3/4-кровні тварини). Найвищі показники калорійності 1 кг м'яса мали чистопородні абердин-ангуси. За цим показником вони переважали чистопородних ровесників української чорно-рябої молочної породи на 11,31 %. За енергетичною цінністю 1 кг туші лише помісні бугайці ІІІ групи поступалися тваринам контрольної групи (на 8,64 %).

7. Хімічний склад і калорійність м'яса піддослідних бугайців, M±m

Бугайці різних генотипів мали добре розвинену шкіру. Маса шкіри залежно від групи тварин складала 8,01-8,33 % від їх передзабійної живої маси. За цим показником різниця між бугайцями І і ІІ групи становила 2,0 (Р<0,05), І і ІІІ - 1,67 (Р<0,05), І і ІV - 1,0 (Р<0,01) та І і V - 2,0 кг. Із підвищенням кровності за абердин-ангуською породою спостерігалося зменшення виходу шкіри на 1 дм² площі. Шкіра мала добру щільність. Її вихід, залежно від групи тварин, знаходився в межах 98,96-103,13 г/дм².

Перетравність поживних речовин. Впродовж всього періоду вирощування чистопородні абердин-ангуси та їх помісі краще використовували поживні речовини корму, ніж чистопорідні бугайці української чорно-рябої молочної породи (табл. 8). У них були вищі коефіцієнти перетравності органічної речовини, сирого протеїну, сирого жиру, сирої клітковини та безазотистих екстрактивних речовин. Із підвищенням умовної частки крові абердин-ангусів показники перетравності тваринами поживних речовин корму зростали.

Газоенергетичний обмін. Газоенергетичний обмін є узагальнюючим показником, що характеризує обмін речовин і ефективність їх використання в організмі. У 3-, 6-, 9-, 12-, 15- і 18-місячному віці бугайців спостерігалася чітка залежність вентиляції легенів, споживання кисню, виділення вуглекислого газу та теплопродукції від умовної частки крові абердин-ангуської породи, за винятком тварин 6-місячного віку.

У 18-місячному віці (табл. 9) показники абсолютної та відносної вентиляції легенів були вищими у абердин-ангуських помісей та їх чистопородних ровесників порівняно з тваринами контрольної групи, хоча різниця за відносними показниками була дещо меншою, ніж за абсолютними. Аналогічна картина спостерігалася і щодо споживання кисню та виділення вуглекислого газу. Дихальний коефіцієнт, глибина і частота дихання у бугайців усіх груп були майже на однаковому рівні. Абсолютна

8. Коефіцієнти перетравності поживних речовин корму бугайцями різного віку, M±m, %

9. Показники газоенергетичного обміну у 18-місячних бугайців, M±m

теплопродукція у чистопородних абердин-ангусів та 1/2-, 3/4- і 7/8-кровних помісей була вищою, ніж у бугайців контрольної групи, але різниця в розрахунку на 1 кг обмінної маси була виражена менше і в більшості випадків - недостовірна.

Морфологічні та біохімічні показники крові. Виявлена залежність морфологічного складу крові та показників лейкограми бугайців від умовної частки спадковості абердин-ангуської породи. У всі вікові періоди вміст загального білка, глобулінів, б₂-, в- та г-глобулінів найвищими були у крові чистопородних тварин української чорно-рябої молочної породи, а ШОЕ, вміст гемоглобіну, альбумінів, б₁-глобулінів, співвідношення А/Г, вміст калію та натрію - у бугайців абердин-ангуської породи. Активність АЛТ найвищою була у чистопородних абердин-ангусів, а активність АСТ - у тварин контрольної групи, що характеризує високу каталітичну активність ферментів.

Економічна та зоотехнічна оцінка результатів досліджень. Встановлено, що вартість додаткового приросту на одну голову, отриманого від 1/2-кровних за абердин-ангуською породою бугайців складала 135,84, від 3/4-кровних - 230,18, від 7/8-кровних - 332,24 і від чистопородних абердин-ангусів - 622,23 гривні (табл. 10).

10. Економічна оцінка результатів досліду

Таким чином встановлено, що в умовах Поділля найефективніше розводити чистопородних абердин-ангусів та їх висококровних помісей.

Висновки

У процесі створення м'ясного стада на основі української чорно-рябої молочної породи вперше в динаміці проведені комплексні порівняльні дослідження на чистопородних бугайцях української чорно-рябої молочної і абердин-ангуської порід та їх помісях різних генотипів (1/2-, 3/4- і 7/8-кровних за абердин-ангусами), встановлені закономірності їх росту, екстер'єрно-конституційних і біологічних особливостей та формування м'ясної продуктивності. Виявлено, що чистопородні абердин-ангуси та їх помісі за більшістю показників переважали чистопородних ровесників української чорно-рябої молочної породи.

Бугайці різних генотипів мали різну інтенсивність росту. Ріст живої маси у них проходив нерівномірно: від народження до 18-місячного віку жива маса чистопородних абердин-ангусів збільшилася в 14,44, чистопородних тварин української чорно-рябої молочної породи - в 12,11 та помісей залежно від генотипу - в 12,80-13,60 раза. У помісних бугайців з підвищенням умовної частки крові абердин-ангуської породи інтенсивність росту живої маси зростала.

бугайці різних генотипів у 3-, 6-, 9-,12-, 15- і 18-місячному віці відрізнялися між собою за промірами статей тіла. У різні вікові періоди інтенсивність збільшення окремих промірів у тварин була неоднаковою. Найінтенсивніше відбувався ріст ширини і глибини грудей, обхвату грудей за лопатками, ширини в маклаках, косої довжини заду та ширини в тазостегнових зчленуваннях, що свідчить про добрий розвиток у бугайців грудної клітки та задньої частини тулуба.

Чистопородні абердин-ангуси та їх помісі порівняно з чистопородними ровесниками української чорно-рябої молочної породи мали більші індекси збитості, костистості, розтягнутості, грудний, масивності за Дюрстом, ейрисомії, м'ясності, лептосомії, важковаговості, округлості ребер, широтний, вираженості типу, глибокогрудості, тазогрудний, масометричний, навантаження на гомілку, крутореберності, умовний об'єм тулуба та формату таза, тобто вони мали широкий та глибокий тулуб і були добре розвинені як за живою масою, так і за лінійними промірами статей тіла.

З віком тварин відбувалося збільшення індексів збитості, грудного, масивності, ейрисомії, м'ясності, важковаговості, широтного, вираженості типу, навантаження на гомілку, крутореберності, умовного об'єму тулуба і зменшення індексів довгоногості та формату таза.

За показниками м'ясної продуктивності бугайці контрольної групи поступалися ровесникам дослідних груп. За передзабійною живою масою чистопородні абердин-ангуси та їх помісі переважали чистопородних тварин української чорно-рябої молочної породи на 13,3-30,0 кг (Р<0,001), за масою парної туші - на 14,7-54,0 кг (Р<0,001), за забійною масою - на 19,7-63,4 кг (Р<0,001), за виходом туші - на 1,84-8,95 % (Р<0,002-0,001), за забійним виходом - на 2,96-10,71 % (Р<0,001), за виходом м'якоті - на 9,1-24,8 кг (Р<0,001), за масою кісток - на 1,9-2,3 кг (Р<0,01-0,001) та за виходом м'яса вищого сорту - на 4,2-12,1 % (Р<0,001).

За вмістом білка у м'язовій тканині бугайці контрольної групи та напівкровні помісі переважали 3/4-кровних тварин на 0,69 та 0,56 (Р<0,10), 7/8-кровних - на 2,30 (Р<0,02) та 2,17 (Р<0,05) і чистопородних абердин-ангусів - на 1,81 (Р<0,05) та 1,68 % відповідно. За вмістом жиру, навпаки, чистопородні бугайці української чорно-рябої молочної породи поступалися ровесникам ІІ і ІІІ групи на 0,39, ІV - на 2,95 (Р<0,001) та V - на 4,63 % (Р<0,001). Вірогідна різниця за цим показником виявлена і між тваринами ІІ і ІV групи - 2,56 (Р<0,02), ІІ і V - 4,24 (Р<0,001), ІІІ і ІV - 2,56 (Р<0,01) та ІV і V - 1,68 % (Р<0,01). Кращими за якістю м'яса виявилися чистопородні абердин-ангуси та їх висококровні помісі.

Впродовж всього періоду вирощування чистопородні абердин-ангуси та їх помісі краще використовували поживні речовини корму, ніж чистопородні бугайці української чорно-рябої молочної породи. У них були вищі коефіцієнти перетравності органічної речовини, сирого протеїну, сирого жиру, сирої клітковини та безазотистих екстрактивних речовин. Із підвищенням умовної частки крові абердин-ангусів показники перетравності поживних речовин корму у тварин зростали.

У бугайців спостерігалася чітка залежність умовної частки крові абердин-ангуської породи (виняток - тварини 6-місячного віку) таких показників як вентиляції легенів, споживання кисню, виділення вуглекислого газу та теплопродукції. Найвищими ці показники були у чистопородних абердин-ангусів та їх 7/8-кровних помісей.

Виявлена залежність морфологічного складу крові та показників лейкограми бугайців від умовної частки спадковості абердин-ангуської породи. У всі вікові періоди вміст загального білка, глобулінів, б₂-, в-, г-глобулінів та активність аспартатамінотрансферази найвищими були у крові чистопородних тварин української чорно-рябої молочної породи, а ШОЕ, вміст гемоглобіну, альбумінів, б₁-глобулінів, співвідношення А/Г, вміст калію, натрію та активність аланінамінотрансферази - у чистопородних абердин-ангусів.

Встановлено, що вартість додаткового приросту на одну голову, отриманого від 1/2-кровних за абердин-ангуською породою бугайців, складала 135,84, від 3/4-кровних - 230,18, від 7/8-кровних - 332,24 і від чис...