Особливості розмноження насінням і зеленими живцями та вирощування саджанців хеномелесу в правобережному лісостепу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Уманський державний аграрний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

Особливості розмноження насінням і зеленими живцями та вирощування саджанців хеномелесу в правобережному лісостепу України

Рекун І.М.

06.01.07 - плодівництво

Умань - 2007

Вступ

Актуальність теми. Висока врожайність та щорічне плодоношення хеномелесу і високий вміст біологічно-активних речовин ставлять його в ряд найцінніших інтродукованих рослин.

Успіх інтродукції хеномелесу (хеномелес японський -- Chaenomeles japonica (Thumb.) Lindl. ex Spach) в Україні й перспективи його впровадження в культуру значною мірою залежать від вибору оптимального способу розмноження.

Садивний матеріал хеномелесу вирощують в основному з насіння, яке має високу енергію проростання. Цінні форми та сорти хеномелесу розмножують кореневими паростками, поділом куща, щепленням та методом стеблового живцювання.

Ефективність кореневласного розмноження плодових культур, у тому числі хеномелесу, зросла завдяки створенню оптимального комплексу мікроклімату й використання рістрегулюючих речовин ауксинової природи, розповсюдженими з яких є в-індолилмасляна та калійна сіль б-нафтилоцтової кислоти.

Враховуючи недостатню вивченість способів розмноження хеномелесу, дослідження особливостей розмноження насінням і зеленими живцями цієї цінної плодової культури в умовах Правобережного Лісостепу України є актуальними.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Експериментальні дослідження виконано протягом 2001-2004 рр. за планом науково-дослідних робіт Уманського державного аграрного університету „Оптимальне використання природного і ресурсного потенціалу агроекосистем Правобережного Лісостепу України”, підрозділ „Удосконалення існуючих і розробка нових ефективних технологій у плодівництві й виноградарстві” (державна реєстрація № 0101U004495).

Мета і задачі досліджень. Метою роботи було вивчити і розробити заходи удосконалення розмноження і підвищення продуктивності вирощування хеномелесу в умовах Правобережного Лісостепу України.

Програмою досліджень передбачено вирішення таких задач:

-визначити особливості розмноження насінням і зеленими живцями хеномелесу залежно від сортового складу в умовах Правобережного Лісостепу України;

-визначити вплив терміну стратифікації та субстрату, температурного режиму на проростання насіння хеномелесу;

-визначити ступінь здатності зелених живців сортів хеномелесу до коренеутворювання й можливість його стимулювання;

-визначити вплив строків живцювання, метамерності пагона, рістрегулюючих речовин на укорінюваність зелених живців;

-вивчити елементи дорощування сіянців та укорінених живців хеномелесу;

-визначити економічну ефективність агротехнічних заходів вирощування садивного матеріалу хеномелесу з насіння і зелених живців у Правобережному Лісостепу України.

Об'єкт досліджень -- розмноження насінням та зеленими живцями восьми сортів хеномелесу.

Предмет дослідження -- внесені до Реєстру сортів рослин України сорти хеномелесу Вітамінний, Караваєвський, Каліф, Ніка, Ніна, Ніколай, Помаранчевий, Цитриновий.

Методи дослідження: робота виконана на основі польових, лабораторних, лабораторно-польових досліджень з використанням загальноприйнятих методів отримання та обробки інформації.

Наукова новизна одержаних результатів. Результативність вирощування хеномелесу з насіння залежить від особливостей сорту, терміну стратифікації, типу субстрату та температурних умов.

Встановлено морфологічні особливості вкорінення зелених живців хеномелесу залежно від помологічного сорту, метамерності, строку заготівлі та висаджування живців, впливу рістрегулюючих речовин ауксинової природи та їх оптимальних концентрацій на стимулювання коренеутворення. Визначено спосіб та строки дорощування вкорінених живців.

Практичне значення одержаних результатів. Обґрунтовано доцільність вирощування садивного матеріалу хеномелесу з насіння та зелених живців в умовах Правобережного Лісостепу України. Удосконалено агротехнічні заходи вирощування садивного матеріалу помологічних сортів хеномелесу на основі комплексного вивчення розмноження насінням та зеленими живцями.

Матеріали досліджень використано в навчальному процесі Уманського державного аграрного університету, Уманського державного педагогічного університету, розсадниках Національного дендрологічного парку „Софіївка” -- НДІ НАН України, Уманського держлісгоспу і КП „Уманьзеленгосп”.

Особистий внесок здобувача полягає в плануванні та закладанні дослідів, узагальненні даних літератури, проведенні експериментальних досліджень, аналізі результатів та їх опублікуванні, апробації результатів досліджень в умовах виробництва. У наукових роботах у співавторстві частка автора складає 11-80%.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на засіданні кафедри лісівництва та екології Уманського державного аграрного університету (2001-2004) та наукових конференціях: ІІ і IV Міжнародних -- молодих дослідників „Теоретичні та прикладні аспекти інтродукції рослин і зеленого будівництва” (Умань, 2002; Київ, 2004), Міжнародній конференції „Біологічні науки і проблеми рослинництва” (Умань, 2003), конференції молодих вчених (Умань, 2004, 2005), Міжнародній конференції „Старовинні парки і ботанічні сади -- наукові центри збереження біорізноманіття та охорона історико-культурної спадщини” (Умань, 2006).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 9 наукових працях, з них 4 у фахових виданнях ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертацію викладено на 282 сторінках комп'ютерного набору -- 139 сторінок основного тексту, 25 таблиць, 128 рисунків, вона включає вступ, 7 розділів основного тексту, висновки і додатки, у списку 196 використаних джерел, з них 9 латиницею.

1. Основний зміст роботи

Особливості вирощування садивного матеріалу хеномелесу (огляд літератури)

Наявні дані літератури щодо вирощування насіннєвого та кореневласного садивного матеріалу хеномелесу мають суперечливий характер і не охоплюють всього циклу, а агрозаходи недостатньо розроблені. Тому запровадження хеномелесу в культуру значною мірою обумовлюється вдосконаленням насіннєвого і кореневласного розмноження та прискореного вирощування саджанців цієї плодової культури.

Умови, об'єкти і методика проведення досліджень

Дослідження проводили протягом 2001-2004 рр. в Уманському державному аграрному університеті та Національному дендропарку „Софіївка” - НДІ НАН України у зоні помірно-континентального клімату з нестійким зволоженням, середньорічною температурою повітря +7,3...+9,30 С з абсолютним мінімумом у січні-лютому близько -360 С і липнево-серпневому максимумі до +380 С. Середньобагаторічна сума опадів за рік складає 633 мм. Вологість повітря коливається в межах 64-88% з максимумом у пізньоосінній та мінімумом у пізньовесняний і ранньолітній періоди. Сума активних температур вище +50С становить близько 3000, а температур вищих +100 С -- 2500-2800. Гідротермічний коефіцієнт в середньому дорівнює 1,18 і значно коливається за роками й періодами вегетації. Безморозний період складає 160-170 діб, а період з середньодобовою температурою вище +50 С -- 205-210 діб.

Ґрунт дослідної ділянки -- чорнозем опідзолений, важкосуглинковий з добре розвиненим гумусним горизонтом. В орному шарі близько 3% гумусу, 10,8 мг/100 г легкогідролізованого азоту (за Корнфілдом), 11,9 -- рухомих сполук фосфору і 10,1 мг калію на 100 г ґрунту (за Чиріковим).

Укорінювання зелених живців вели в автоматично-регульованому режимі дрібнодисперсного зволожування (М.Т.Тарасенко, 1991). Субстратом для вкорінення була суміш верхового торфу та річкового піску в об'ємному співвідношенні 3:1 із слабко-кислою реакцією (рН водної витяжки 6,2-6,5). У споруді для живцювання підтримували температуру повітря на рівні +25...+300С і вологість 80-90%, а вологість субстрату -- 60-65% від повної польової вологоємності.

Схема дослідів включала варіанти, де факторами мінливості були сорти, субстрати стратифікації, температурний режим середовища стратифікації, строки заготівлі і висаджування живців на вкорінювання, частина пагона (апікальна, медіальна, базальна), рістрегулюючі речовини ауксинової природи -- в-індолилмасляна (в-ІМК) та калійна сіль б-нафтилоцтової кислоти (б-НОК) у концентраціях водного розчину 5, 10, 15, 20, 25, 30, 35, 40, 45, 50 мг/л. Повторність чотирикратна: у дослідах з насінням по 100 насінин, із зеленими живцями -- по 10 живців у кожній.

Перед стратифікацією насіння усіх досліджуваних помологічних сортів хеномелесу намочували на дві доби.

Дослід І. Вплив тривалості стратифікації та субстрату на проростання насіння хеномелесу сортів Вітамінний, Каліф, Караваєвський, Ніна, Ніка, Ніколай, Помаранчевий, Цитриновий. Стратифікацію вели у річковому піску (контроль), тирсі дерев листяних порід, мохові, ґрунті (чорнозем опідзолений), верховому торфі і перегної. Облік пророслого насіння робили через 40, 50, 60, 70, 80 і 90 діб.

Дослід ІІ. Вплив температурного режиму на проростання насіння хеномелесу. Насіння в дерев'яних ящиках розміщували у вологій тирсі в холодильнику з температурою 2-4С та 7-9С. Облік пророслого насіння робили через 30, 40, 50, 60, 70, 80 діб.

Дослід ІІІ. Вивчення ступеню здатності сортів Вітамінний, Каліф, Караваєвський, Ніка, Ніколай, Ніна, Помаранчевий, Цитриновий до розмноження зеленими живцями. Живцювання вели на початку інтенсивного росту пагонів (1-5 червня), під час інтенсивного росту (1-5 липня), у період уповільнення інтенсивного росту (1-5 серпня) пагонів. Живці заготовляли з апікальної (А), медіальної (М) та базальної (Б) частин пагону.

Через кожні 5-10 діб після висаджування живців облікували початок, масове калюсоутворення та утворення коренів. В кінці вегетації визначали число та довжину коренів, висоту надземної частини тощо.

Дослід ІV. Вплив рістрегулюючих речовин на вкорінюваність зелених живців сортів хеномелесу Вітамінний, Караваєвський, Каліф, Ніна, Ніка, Ніколай, Помаранчевий, Цитриновий: водний розчин -індолилмасляної кислоти (-ІМК) та 10% розчину калійної солі -нафтилоцтової кислоти (-НОК) з нормою витрати 5, 10, 15, 20, 25, 30, 35, 40, 45, 50 мг/л (контроль -- обробка водою). Строки живцювання та обліки аналогічні досліду ІІІ.

Дослід V. Способи дорощування сіянців та вкорінених живців хеномелесу:

-без пересаджування: вкорінені живці та сіянці дорощували на місці вкорінення, на зиму їх укривали тирсою, яку навесні видаляли;

-осіннє пересаджування: сіянці пересаджували в першій декаді жовтня на зрошувану ділянку дорощування у відкритому ґрунті. Укорінені живці одночасно пересаджували у відкритий ґрунт і контейнери місткістю 1,5 л, де дорощували протягом наступного вегетаційного періоду;

-весняне пересаджування: після перезимівлі сіянці пересаджували на місце дорощування. Вкорінені живці одночасно пересаджували у відкритий ґрунт та контейнери місткістю 1,5 л, де дорощували протягом наступного вегетаційного періоду.

Дослід закладено в 2002 р. (ротація 2002-2003 рр.) та повторено у 2003 році за тією ж схемою.

Повторність досліду чотириразова -- по 12 рослин кожного сорту в кожній. При вивченні способів дорощування облікували приживлення рослин та їх біометричні показники після перезимівлі, пересаджування і протягом вегетаційного періоду.

Дослідження з насіннєвого розмноження хеномелесу проводили за методикою В.А.Колєснікова (1974). Сортування саджанців проводили за ГОСТ 3317-77 „Сіянці дерев та кущів”. Вирощування садивного матеріалу хеномелесу із зелених живців виконували за методиками М.Т.Тарасенка (1984); М.Т.Тарасенка, Б.С.Ермакова, З.А.Прохорової, В.В.Фаустова (1968).

Економічну ефективність розраховували за методикою Інституту садівництва УААН (2002).

Статистичну обробку даних проводили методом багатофакторного дисперсійного аналізу (Б.О.Доспехов, 1985) з використанням комп'ютерних програм.

У Правобережному Лісостепу України кількість насінин в плодах досліджуваних сортів хеномелесу була в межах 43,5-127 шт., причому максимальну кількість насінин (127) зафіксовано для сорту Ніколай. Маса 1000 насінин в середньому становила 39,5 г, у той час як найбільший показник (50,2 г) зафіксовано для сорту Ніколай у 2002 р., а найменший для сорту Ніка -- 32,3 г (2003 р.).

Насіння хеномелесу для проростання потребує стратифікації. Кращим субстратом для стратифікації насіння досліджуваних помологічних сортів виявилася тирса. Незалежно від тривалості стратифікації, достовірно менше пророслого насіння було після стратифікації в ґрунті та перегної (рис.1).

Рис.1. Вплив субстрату і тривалості стратифікації на вихід пророслого насіння хеномелесу сорту Цитриновий (середні дані за 2002-2004 рр.)

П- пісок (контроль), Т- тирса, М- мох, Г- ґрунт, ПР- перегній, ТР- торф.

Дисперсійним аналізом пересічно за роки досліджень встановлено, що результати стратифікації насіння хеномелесу визначались головним чином її тривалістю. Не залежно від субстрату, після стратифікації протягом 80 діб вихід пророслого насіння достовірно вищий, порівняно з меншими термінами.

Температурний режим середовища стратифікації істотно вплинув на проростання насіння хеномелесу (табл. 1). Вихід пророслого насіння після семидесяти діб стратифікації за температури 2-40С у середньому по сортах склав 96,5%, що достовірно перевищує аналогічні дані за температури 5-70С (73,5%).

Таблиця 1 - Результати стратифікації насіння сортів хеномелесу за різних температурних режимів (середні дані за 2002-2004 рр.)

На початку вегетації ріст надземної частини однорічних сіянців хеномелесу переважав над ростом кореневої системи, потім активність росту кореневої системи збільшилася і до завершення вегетації її довжина перевищила довжину надземної частини.

Сіянці хеномелесу мали добре розвинену кореневу систему: у дворічних рослин сорту Ніколай активні корені товщиною до 3 мм складали 97,8% загальної довжини коренів. Головна їх частина -- 48,8% була зосереджена в шарі 0-30 см. Зі збільшенням глибини кількість коренів зменшувалась і на глибині 1 м їх було лише 1,5%. Коріння з діаметром 3-5 мм залягало на глибині до 0,4 м, а з діаметром 5-7 мм -- на глибині 0,2 м. Фракційне співвідношення коренів по довжині було різним. Найбільшою довжиною коренів відзначалась фракція діаметром до 1 мм -- 68,1%, а коріння діаметром 3-7 мм становило лише 2,2% довжини кореневої системи.

Калюсоутворення зелених живців досліджуваних сортів хеномелесу інтенсивно відбувалося за достатньо високої температури субстрату (27,2-28,00С) в поєднанні з високою відносною вологістю повітря (97-98%), при цьому важливими факторами були строк живцювання та сортові особливості рослин.

У дослідах встановлена висока регенераційна здатність зелених живців сортів Вітамінний, Караваєвський, Ніколай та Помаранчевий. Найбільш тривалий період утворення коренів на живцях сортів Каліф та Ніна -- 40-50 діб.

Найвищою регенераційною здатністю відрізнялись мікроживці заготовлені з апікальної частини пагона, нижчою -- з базальної і найнижчою -- з медіальної частини.

В умовах Правобережного Лісостепу України оптимальне вкорінення зелених живців хеномелесу спостерігалось у період початку інтенсивного росту пагонів (червень-початок липня).

Більшим виходом укорінених живців відзначались ті, що були заготовлені з апікальної частини пагонів на початку їх росту (рис. 2).

Рис. 2. Укорінюваність зелених живців хеномелесу без обробки рістрегулюючою речовиною і живцюванні на початку інтенсивного росту пагонів (пересічно за 2002-2004 рр.)

При цьому різниця між кількістю коренів першого порядку на живцях сорту Вітамінний, заготовлених з апікальної та медіальної частин пагону, становила 3,9 шт., а на живцях з базальної частини їх було менше на 2,5 шт. порівняно з апікальною. Сумарна довжина коренів першого порядку на живцях з апікальної частини була на 5,8 см більша, ніж на живцях з медіальної частини та на 8 см, порівняно з базальною. Аналогічні результати розвитку кореневої системи зелених живців хеномелесу сорту Вітамінний отримано у фази інтенсивного росту та уповільнення інтенсивного росту пагонів. Показники вкорінювання живців інших досліджуваних сортів були подібні.

Отже, утворення коренів на зелених живцях хеномелесу зумовлювалось терміном живцювання та частиною пагона, з якої заготовлялись живці, а також виявились сортові особливості щодо швидкості коренеутворення на них.

Досліджувані рістрегулюючі речовини в оптимальних концентраціях істотно підвищували регенераційну здатність зелених живців сортів хеномелесу (рис. 3). Коренеутворення зелених живців, залежно від строку живцювання, стимулювала витримка у водному розчині в-індолилмасляної кислоти за концентрації 10-30 мг/л або у 10% розчині калійної солі б-нафтилоцтової кислоти (5-25 мг/л) за експозиції 12-17 годин. Живці всіх досліджуваних сортів, оброблені рістрегулюючими речовинами за оптимальної концентрації, укорінювались на 15-25 діб раніше, порівняно з контролем. Кількість укорінених живців була в 1,5-2,5 рази більшою, а загальна кількість коренів і їх довжина у 2-3 рази перевищували контрольний варіант, де живці обробляли водою. Збільшення концентрації розчину досліджуваних сполук до 35-40 мг/л не сприяло збільшенню утворення коренів, а за концентрації 45-50 мг/л -- істотно гальмувалось коренеутворення.

Найвищий рівень укорінення відмічено при застосуванні калійної солі -НОК з нормою витрати 15-20 мг/л.

Щодо строків укорінення живців, то достовірно вищі результати виявлено на початку інтенсивного росту пагонів. З продовженням вегетації і, відповідно, старінням пагонів спостерігалася чітка тенденція до підвищення оптимальної концентрації рістрегулюючої речовини, яка зумовлювала найвищий показник укорінюваності зелених живців досліджуваних сортів хеномелесу.

Рис. 3. Вихід укорінених зелених живців хеномелесу сорту Помаранчевий, заготовлених на початку інтенсивного росту пагонів, залежно від рістрегулюючої речовини і частини пагону (пересічно за 2002-2004 рр.).

Багатофакторним дисперсійним аналізом пересічно за роки досліджень встановлено значний вплив на коренеутворювальну здатність зелених живців хеномелесу факторів „частина пагона” та „концентрація рістрегулюючої речовини”. Кращі результати вкорінення відмічено для живців, заготовлених з апікальної частини пагону. Дещо нижчі результати вкорінення, росту кореневої системи та надземної частини виявлено для базальних живців, а живці з медіальної частини пагону проявили найнижчу коренеутворювальну здатність.

Встановлено, що вихід стандартних саджанців досліджуваних помологічних сортів хеномелесу істотно залежить від способу дорощування

Порівняно з сіянцями, які дорощували без пересаджування, вищий вихід стандартних саджанців отримано після пересаджування сіянців у шкілку для дорощування восени та навесні.

Дорощування живців на місці вкорінення спричинює низький вихід стандартного садивного матеріалу, можливо, через недостатню площу живлення. Після осіннього пересаджування вкорінених живців спостерігали значну загибель їх під час перезимівлі, однак вихід саджанців у цьому варіанті був більший порівняно з дорощуваними без пересаджування взагалі. Найбільший вихід саджанців забезпечило весняне пересаджування.

Таблиця 2 -- Вихід саджанців сортів хеномелесу залежно від способу дорощування сіянців, % від висаджених (ротація 2002-2003 рр.)

Таблиця 3 -- Вихід саджанців сортів хеномелесу залежно від способу дорощування вкорінених зелених живців, % від висаджених (ротація 2002-2003 рр.)

Кращі біометричні показники мали рослини після дорощування в контейнерах.

Вирощування садивного матеріалу хеномелесу з насіння в умовах Правобережного Лісостепу України характеризується низькою собівартістю та високим рівнем рентабельності (табл. 4). Це зумовлено застосуванням оптимальної тривалості стратифікації, типу субстрату, температурного режиму середовища стратифікації, строку пересаджування сіянців на дорощування, що в комплексі забезпечує високий вихід садивного матеріалу.

Вирощування сіянців хеномелесу характеризується незначними затратами праці та невисокою собівартістю продукції. При цьому за стратифікації насіння протягом 70-80 діб у тирсі з температурою 2-40 С на 90 пунктів був вищий рівень рентабельності порівняно з традиційною технологією і отримано якісний садивний матеріал за відносно короткий час. При стратифікації насіння хеномелесу в перегної, ґрунті та торфі дещо знижувалась економічна ефективність.

Вирощування садивного матеріалу хеномелесу із зелених живців економічно вигідне та характеризується високим рівнем рентабельності за

Висока рентабельність вирощування садивного матеріалу досліджуваних помологічних сортів хеномелесу із зелених живців обумовлена менш тривалим періодом вирощування, більшим виходом саджанців з одиниці площі та меншими затратами праці. Перш за все цей показник визначається використанням розроблених заходів, які впливають на коренутворювальну здатність зелених живців та активність формування нової рослини, а також біологічними особливостями досліджуваної культури.

Застосування розроблених заходів вирощування садивного матеріалу хеномелесу із зелених живців у 1,5-1,8 рази знижує затрати праці. Порівняно з традиційним способом вирощування, розмір прибутку в кінцевому підсумку підвищується в 3,2 рази, а рівень рентабельності становить 307,5%.

хеномелес агротехнічний садівний

Висновки

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та практичне обґрунтування агротехнічних заходів вирощування садивного матеріалу внесених до Реєстру сортів хеномелесу із насіння та зелених живців.

1. Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури свідчить, що дослідження з вирощування саджанців хеномелесу з насіння і зелених живців не охоплюють всього циклу вирощування, а відповідні агрозаходи недостатньо розроблені.

2. Найбільша насіннєва продуктивність в умовах Правобережного Лісостепу України була у сортів хеномелесу Вітамінний, Ніколай, Помаранчевий та Ніна (102,7-127 насінин), менша -- сортів Каліф та Цитриновий (48,6-81,4 насінин з плоду).

3. Проростання насіння хеномелесу залежало від тривалості стратифікації і субстрату. Проростання насіння сортів Вітамінний, Каліф, Ніка та Цитриновий у тирсі, річковому піску та моху при стратифікації протягом 70-80 діб складало 87,3-97,4%, а збільшення експозиції понад 90 діб призвело до переростання проростків.

4. Оптимальною температурою для стратифікації насіння хеномелесу була температура 2-40С; її підвищення до 7-90С спричинило переростання проростків усіх досліджуваних сортів.

5. Зелені живці хеномелесу сортів Вітамінний, Караваєвський Ніколай, Помаранчевий укорінювалися швидше й інтенсивніше (41,9%-54,1%), а живці сортів Каліф, Ніка, Ніна, Цитриновий -- довше і слабкіше (19,3%-36,5%).

6. Оптимальним терміном заготівлі зелених живців хеномелесу були фази початку й інтенсивного росту пагонів. Краще вкорінювалися живці з напівздерев'янілою консистенцією пагона.

7. Вихід укорінених зелених живців хеномелесу, заготовлених з апікальної частини пагона був у 1,5-2 рази вищий, порівняно з живцями з медіальної частини.

8. Обробка водним розчином рістрегулюючих речовин -- -індолилмасляної кислоти або 10% розчином калійної солі -нафтилоцтової кислоти -- з нормою витрати 15, 20 або 25 мг/л (залежно від строку живцювання і метамерності пагона) стимулювала коренеутворення та активізувала ріст кореневласних рослин.

9. Дорощування сіянців хеномелесу сприяло підвищенню виходу стандартного садивного матеріалу на 17,0-34,3% залежно від помологічного сорту.

Дорощування вкорінених живців досліджуваних сортів у контейнерах забезпечувало збільшення виходу товарних саджанців на 9,4-32,2%, порівняно з дорощуванням у відкритому ґрунті з осіннім та весняним пересаджуванням.

10. Використання удосконалених агротехнічних заходів на 35-39% збільшувало вихід насіннєвого і кореневласного садивного матеріалу хеномелесу, зменшувало затрати праці і собівартість саджанців. Рівень рентабельності вирощування саджанців хеномелесу за розмноження насінням становило 275,6-431,7%, а зеленими живцями -- 112,6-215, 4%.

Рекомендації виробництву

Для швидшого розмноження та отримання більшої кількості достатньо якісного садивного матеріалу в умовах Правобережного Лісостепу України потрібно:

1. Cіянці хеномелесу в умовах Правобережного Лісостепу України вирощувати із сортів Вітамінний, Каліф, Ніка та Цитриновий. Перед стратифікацією насіння замочувати 35-40 годин у воді, стратифікувати його 70-80 діб у тирсі, піску або моху при температурі 2-40С.

2. Зелені живці хеномелесу сортів Вітамінний, Караваєвський, Ніколай, Помаранчевий заготовляти на початку інтенсивного росту з апікальної частини пагона. Для покращення вкорінюваності живці протягом 12-17 год. обробляти -індолилмасляною кислотою з концентрацією водного розчину 20, 25 мг/л, або 10% розчином калійної солі -нафтилоцтової кислоти -- 15 або 20 мг/л.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Рекун І.М., Балабак А.Ф. Вплив строків живцювання і типу живця на адвентивне коренеутворення перспективних і нових сортів хеномелесу японського (Chaenomeles japonica (Thumb.) Lindl. ex Spach.) // Зб. наук. пр. Уманського ДАУ. -- Умань, 2003. -- Вип. 56. -- С. 115-123 (70% -- польові дослідження, статистична обробка даних, участь в узагальненні результатів).

2. Рекун І.М. Особливості вирощування хеномелесу японського залежно від способів розмноження // Зб. наук. пр. Уманського ДАУ. -- Умань, 2004. -- Вип. 58. -- С. 265-273.

3. Козаченко І.В., Рекун І.М. Вплив фізіологічно активних речовин на укорінюваність стеблових живців деяких малопоширених культур // Таврійський науковий вісник. -- Херсон, 2004. -- С. 59-63 (50% -- польові дослідження, статистична обробка даних, участь в узагальненні результатів).

4. Рекун І.М. Особливості дорощування сіянців та укорінених живців хеномелесу японського -- Наукові доповіді НАУ № 2 -- 6 с. -- www. nbuv.gov.va/e-journals/nd/2006. -- 2/06 rimojq. htnd. pdf.

5. Рекун І.М., Балабак А.Ф. Еколого-біологічні особливості форм і сортів (Chaenomeles japonica (Thumb) Lindl ex Spach) у Правобережному Лісостепу України та перспективи його використання в культурі // Зб. наук. пр. Уманського ДАУ "Біологічні науки і проблеми рослинництва“. -- Умань: УДАУ, 2003. -- С. 485-489 (60% -- польові дослідження, статистична обробка даних, участь в узагальненні результатів).

6. Рекун І.М., Балабак А.Ф. Вплив маточних рослин на ризогенез стеблових живців хеномелесу японського // “Теоретичні та прикладні аспекти інтродукції рослин і зеленого будівництва”: Матер. IV-ї міжнар. наук. практич. конф. мол. дослідників. -- К. : Фітосоціоцентр, 2004. -- С. 191-193 (80% -- польові дослідження, статистична обробка даних, участь в узагальненні результатів).

7. Рекун І.М. Вплив рістактивуючих сполук на адвентивне коренеутворення у стеблових живців хеномелесу японського // Матер. Всеукр. конф. мол. вчених. Уманський ДАУ. -- Умань, 2004. -- С. 75-76.

8. Рекун І.М. Перспективи вирощування хеномелесу японського (Chaenomeles japonica (Thumb.) Lindl. ex Spach.) в умовах Правобережного Лісостепу України // Матер. Всеукр. конф. мол. вчених. Уманський ДАУ. -- Умань, 2005. -- С. 98.

9. Балабак А.Ф., Варлащенко Л.Г., Балабак О.А., Кокоба Ю.А., Козаченко І.В., Рекун І.М., Трушкова К.Н., Іваннікова Н.М., Діхтяренко А.В. Еколого-біологічні особливості вирощування кореневласного садивного матеріалу малопоширених плодових і ягідних культур в умовах Правобережного Лісостепу України // Матер. міжнародної наукової конференції „Старовинні парки і ботанічні сади - наукові центри збереження біорізноманіття та охорона історико-культурної спадщини”. -- Умань, 2006. -- С. 133-137 (11% -- польові дослідження, статистична обробка даних, участь в узагальненні результатів).

Размещено на Allbest.ru