Патологічний розтин трупа індика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Протокол патологічного розтину трупа

1.1 Вступ

1.2 Описова частина

1.3 Заключна частина

2. Епікриз

3. Виготовлення і аналіз макропрепарату

4. Опис основних технічних моментів і особистої безпеки при розтині знешкодженні місця розтину і охорони довкілля заходи по знищенню трупа і трупних залишків

Список використаної літератури



1. Протокол патологічного розтину трупа

труп розтин епікриз

Протокол № 1 патологоанатомічного розтину трупа індика, що належить приватному сектору за адресою с. Івот, Сумської обл., Шосткінського р-ну, вул. Антонівська, 17.

1.1 Вступ

Розтин було проведено об 11:00 годині 10.10. 2015р. головним ветеринарним лікарем Митровим А. В., ветеринарним лікарем Таванець І. М., а також за участю господарки індика Демидової Т. Г. і мене студентки Попової П. І.

Анамнез.

Індик захворів: 21.09.2015 р.

Клінічні дані: індик відмовлявся від корму, був пригнічений, споживав багато води.

Перебіг хвороби : гострий.

Надавалась допомога: лікарська допомога не надавалась.

Дата і час смерті: 09.10.2015 р. в 14⁰⁰ год.

Клінічний діагноз: не був встановлений.

Умови утримання: . Температура повітря у приміщенні становить 16-18^оС. Індики у кількості 5 голів утримуються в сараї, вдень - у дворі. Годівля триразова, вода досхочу. Раціон складається з пшеничних висівок, зерна, тертих кормових буряків, комбікорму. Планово по подвір'ям проводиться щеплення проти Хвороби Ньюкасла.

Лікування: лікувальна допомога не надавалась .

Труп індика був упакований і доставлений автотранспортом власника.



1.2 Описова частина

Зовнішній огляд трупа:

Вид тварини - індик;

Вік - 3 місяці;

Колір оперення - білий;

Порода - «Біг - 6»;

Маса птиці - 0,6 кг.

Загальний огляд трупа.

Положення трупу під час розтину - праве бокове, кінцівки - витягнуті, крила-притиснуті до грудної клітки, шия - витягнута. Будова тіла - пропорційна. Грудочеревна порожнина симетрична, здутість не виражена, наявне викривлення кілю. Вгодованість - нижча за середню.

Заклякання добре виражене, рівномірне охолодження трупа. Трупний розклад - не виражений.

Колір оперення - білий; пір'я скуйовджене, ламке, тьмяне, яке добре зафіксовано в пір'яних фолікулах. Шкірних паразитів не виявлено. Очі і дзьоб закриті, очі запалі, дзьоб м'який, довжиною близько 1 см, розвинутий правильно, повіки - бліді, тонкі; зіниці - темні круглі. Рогівка - мутнувата. Носові отвори - витікання з носової порожнини, прохідність збережена. Слизова оболонка рота і кон'юнктиви блідо-рожевого кольору. Шкіра синюшна, помірно еластична. Гребінь і сережки природного розміру, синюшні. Отвір клоаки закритий засохлими каловими масами світло-жовтого кольору.

Кігті довжиною 0,5 см.

Дослідження трупа після зняття шкіри.

Підшкірна клітковина добре розвинена. Поверхневі кровоносні судини помірно наповнені згорнутою кров'ю темно-червоного кольору. Скелетні м'язи дряблі, рожевого кольору, щільної консистенції, малюнок на розрізі чіткий.

Суглоби правильної конфігурації, помірно рухливі, суглобові поверхні гладкі, блискучі, вологі.

Глотка і стравохід - прохідність збережена, слизова оболонка темно-ро-рожевого кольору, блискуча, помірно-волога. Воло без кормових мас, слизова оболонка блідо-сірого кольору, крововиливи відсутні.

Гортань і трахея - кільця трахеї не ушкоджені, не деформовані, еластичні, прохідність збережена, слизова оболонка трахеї блідо-рожева, блискуча.

Щитоподібна залоза - округлої форми, червоного кольору, розміщені по боках від трахеї в ділянці співочої гортані . Не збільшена у розмірі.

Тимус - у вигляді 6 пар чьоткоподібних дольок, розміщений з обох боків трахеї, без видимих змін. Не збільшений у розмірі, сірувато - червоного кольору.

Грудочеревна порожнина.

У грудній порожнині міститься червонувато-прозора рідина, положення органів анатомічно правильне.

Серце конусоподібної форми, дещо розширений правий відділ. Дряблої консистенції. Перикард - прозорий,блискучий,вологий, без ушкоджень . Епікард - гладенький,вологий на розрізі. Серцевий м`яз - темно червоного кольору,на розрізі добре виражені волокна м`язу . Правий шлуночок більший за лівий. У порожнині правого відділу серця виявлений кров`яний згусток темно-червоного кольору. Ендокард - гладенький,блискучий,помірно вологий, клапани серця еластичні. Серцеві струни - еластичні, напружені. Правий відділ більш кровонаповнений .

Магістральні судини слабо кровонаповненні. Кров вишневого кольору, добре згорнута. Судини міцні, цілісні.

Легені і повітроносні мішки. Повітроносні мішки - прозорі, блискучі, білуватого відтінку, добре виражені, еластичні, заповнені повітрям. Легені - мають рівномірне рожеве забарвлення, крововиливи відсутні, щільність легень не порушена, не спалі, фізіологічно правильної форми. При натискуванні на шматочок легені утворюється ямка, що швидко вирівнюється. На розрізі органу видно, що часточкова будова виражена . При проведенні Проби Галена - шматочки легенів плавають на поверхні.

Селезінка розміщена у куті між залозистим і м'язовим шлунками, кулеподібної форми, сірувато-рожевого кольору з-поверхні і на розрізі,діаметром близько2 см, консистенція органу тістувата, при розрізі пульпа не виходить за межі капсули, блискуча, на зіскрібку не значна кількість нальоту.

Печінка темно-бура, об'єм збільшений, краї заокруглені, капсула дрябла, при проведенні розрізу краї не стуляються . Консистенція органу - тістувата, при незначному натисканні - розпадається на шматочки, на розрізі рисунок стертий. При розрізі паренхіми печінки виявляли сіро-білого кольору множинні вузлики розміром від просяного зерна до лісового горіха , які оточені по периметру валикоподібним почервонілим обідком.

На зіскрібку - залишається значний наліт . На розрізі печінки волога, салоподібна, блідо-коричневого кольору з жовтуватим відтінком.

Жовчний міхур видовжено-овальної форми, помірно наповнений темною жовчю.

Залозистий і м'язовий шлуночки слизова оболонка блискуча, вкрита слизом, сірого кольору. На межі між м'язовим та залозистим шлунками крововиливи відсутні.

Залозистий шлунок має веретеноподібну форму, залози добре виражені. Проміжна ділянка між залозистим і м'язовим шлунками блідо-рожевого кольору, цілісна. М'язовий шлуночок сплюснуто-овальної форми . Переповнений кормовими масами. Кутикула знімається легко, під нею крововиливи відсутні. На розрізі м'язи темно-вишневого кольору.

Підшлункова залоза лежить у вигині 12-палої кишки, білувато-сірого кольору, без видимих змін.

Тонкий ( 12 - пала, порожня, клубова) і товстий відділ кишечника: судини дванадцятипалої кишки значно кровонаповненні, слизова оболонка почервоніла, потовщена, блискуча, вкрита слизом. На протязі всього кишечнику калові маси відсутні.

В товстому кишечнику калові маси відсутні, кишки заповнені слизом, слизова оболонка блискуча, сірого кольору. На переході в сліпі відростки крововиливи відсутні, слизова оболонка потовщена. Пряма кишка містить не велику кількість калових мас.

Сліпа кишка збільшена в об'ємі, нерівномірно потовщена, щільна, слизова оболонка гіперемійована, з крапковими і смугастими крововиливами, набрякла з вузликовими утвореннями серозна оболонка заповнена кров'ю, просвіт кишки заповнений смердючою сироподібною масою, яка легко відділяється від стінки.

На слизових оболонках сліпих кишок відкладення фібрину у вигляді крихких мас, щільних шкірястих плівок світло - коричневого кольору, після видалення яких оголювалася гіперемійована слизова оболонка з точковими крововиливами.

Пряма кишка заповнена каловими масами світло-жовтого кольору.

Нирки темно-вишневого кольору, за межі заглибин не виходять. Крововиливи та нашарування відсутні. При розрізі паренхіма не випинає за межі капсули, зіскрібок помірний.

Фабрицієва бурса -недорозвинена.

Клоака - слизова оболонка сірого кольору, містить мутну рідину, сіро-жовтого кольору. Череп і хребет - цілісні, пропорційно розвинуті, симетричні, тверді. Кістки черепної порожнини щільні, окостенілі, міцно зрощені між собою, правильної конфігурації.

1.3 Заключна частина

Патологоанатомічний діагноз.

1. Жирова дистрофія печінки - Distrophia lipomatosis hepar.

2. Ентерит - Enteritis.

3. Гепатит - Hepatitis.

4.Катарально-дифтеричний тифліт - exacuit reuma-dyfterychnyy typhlitis.

5. Вогнищева зерниста дистрофія міокарду - Dystrophia granulosis focalis myocardi.

Спеціальні дослідження

Було зроблено мазок відбиток з ураженої ділянки печінки і пофарбовано за методом Романовського.

Внаслідок проведення лабораторних досліджень на визначення

належності збудника було встановлено, що вони належать до найпростіших, - гістомонад Histomonas meleagridis сімейства Trichomonadidae.

Патологоанатомічний висновок.

На підставі комплексу патологоанатомічних змін встановили, що основна причина загибелі індика настала від зупинки серця, зумовлена токсинами, що утворилися внаслідок паразитування гістомонад та жировою дистрофією печінки на фоні ентнриту та гепатиту ускладнюючим захворюванням є катарально-дифтеритичний тифліт який спричинений гістомонозом.



2. Епікриз

1)Коротке визначення суті хвороби.

Гістомоноз - це протозойне захворювання птиці, спричинюване Histomonasmeleagridis, яке характеризується ураженням печінки та відростків сліпої кишки.

2)Етіологія

Гістомоноз (Histomonosis) - протозойне захворювання індичат, курчат, цесарят і молодняка деяких диких птахів, що викликається найпростішими, - гістомонадами Histomonas meleagridis сімейства Trichomonadidae. Воно характеризується гнійно-некротичним запаленням сліпих відростків товстого відділу кишечника і вогнищевим ураженням печінки.

Сприйнятливі всі види птахів. Джерелом інвазії служать хворі і перехворіли птахи, які виділяють збудника в зовнішнє середовище з послідом. Зараження відбувається при ковтанні гістомонад з кормом, водою і земляними хробаками. Виникненню і поширенню гістомонозу сприяють антисанітарні умови утримання і неповноцінна годівля птиці.

Збудник гістомонозу паразитує в тканинах кишок і печінки, де активно розмножується подвійним поділом. У печінку паразити проникають через систему ворітної вени. Зараження птиці відбувається аліментарно при заковтуванні з кормом чи водою трофозоїтів або яєць збудників гетеракозу, інвазованих одноклітинними організмами. Останні є факультативними анаеробами. [7,8].

3)Основні клініко-анатомічні форми перебігу хвороби та їх патологоморфічна характеристика

Патоморфологічні зміни як при спонтанному зараженні індиків гістомонозом, так і при експериментальному відтворенні інвазії однотипні і характеризуються ульцерозно-дифтеритичним і проліферативним тіфлітами, ульцерозним ентеритом, некротизуючим гепатитом і формуванням лімфоїдних гранульом навколо гістомонад. При цьому у індичат 30-денного віку в сліпих кишках переважають альтеративні процеси, а у 90-денних птахів більш виражена проліферація лімфоїдних елементів.

Гістомонади надають на організм птахів загальну токсичну дію, що проявляється гіперемією і набряком мозку і його оболонок, нейронофагією, при ознаках серозно-проліферативного міокардиту, серозної пневмонії, серозно-проліферативного гломерулонефриту, зернистою та жировою дистрофією печінки та нирок.

Характер змін в лімфоїдних органах індиків залежить від віку птиці та обумовлений онтогенетичними особливостями розвитку імунної системи. У індичат 30-денного віку переважають зміни в тимусі, які характеризуються делімфатізаціей коркового і мозкового шарів часточок. У 90-денних індичат, поряд з тимусом, в формуванні імунної відповіді на гістомонадну інвазію беруть участь фабрицієва бурса і селезінка, в яких виявлено збіднення цих органів лімфоїдними елементами, що свідчить про виражену імунодепресивну дію гістомонад.

Основним критерієм паталогоанатомічної діагностики гістомонозу індиків і диференціації його від хвороб з подібними патологоанатомічними змінами є ульцерозно-дифтеритичний тифліт, ульцерозний ентерит, некротизуючий гепатит з дифузно-вогнищевою проліферацією лімфоїдних елементів, а також виявлення в уражених органах гістомонад, забарвлюваних еозином в рожевий колір. [4,7,8]

Діагностика. Діагноз ставлять з урахуванням клінічних ознак хвороби, епізоотологічних даних і результатів дослідження на наявність гістомонад. Щоб знайти збудника захворювання, беруть вміст пошкоджених сліпих відростків або зіскоби зі слизової оболонки і переглядають в темному полі мікроскопа або досліджують шляхом фазово-контрастної мікроскопії в препараті «висяча крапля». Готують мазки і фарбують їх за Романовським, а також роблять посіви на штучному живильному середовищі. Гістомоноз диференціюють від еймеріозу, трихомонозу, туберкульозу, колібактеріозу, пулорозу, сальмонельозу, колігранулематозу, гострої форми хвороби Марека, лімфоїдного лейкозу, криптоспоридіозу, аспергільозу і гетеракідозу[2,3,5].

При постановці діагнозу на гістомоноз необхідно звертати увагу на характер уражень сліпих кишок і печінки, а також на клітинний склад у вогнищі ураження.

При пулорозі, як і при гістомонозі, в сліпих кишках формуються щільні зліпки з фібринозно-некротичних мас. Поряд з цим в печінці, міокарді, м'язовому шлунку і легенів утворюються блідо-сірі некротичні вузлики.

При колігранулематозі, як і при гістомонозі, часто вражаються сліпі кишки і печінка, проте характер і локалізація уражень має деяку відмінність. Так, ураження сліпих кишок при колігранулематозі частіше відзначається в місці їх біфуркації, а осередки в печінці у вигляді горбистих утворень виступають над поверхнею органа і мають щільну сполучнотканину капсулу. Подібні утворення спостерігаються так само на серозних покривах нирок, селезінки та інших органів.

При гістологічному дослідженні уражених органів встановлюють їх продуктивне запалення з вогнищами некрозу, грануляційна тканина утворена епітеліоїдними, лімфоїдними, плазматичними клітинами, фібробластами і гігантськими клітинами типу Штернберга.

При туберкульозі сліпі кишки уражаються досить рідко. У печінці, легенях, селезінці, тонкому відділі кишечника знаходять щільні сірувато-жовті міліарні і нодулярні туберкульоми, що підносяться над поверхнею органів. При тривалому перебігу хвороби в центрі туберкул виявляється казеозна маса, по периферії якої розташовуються гігантські клітини типу Лангганса і сполучнотканинна капсула.

Ці осередки утворені епітеліоїдними, лімфоїдними клітинами і еозинофілами. В зрізах, забарвлених за Цілем - Нільсеном, в некротичних масах вузликів виявляють мікобактерії.

При хворобі Марека (її гострій формі) можливе ураження шлунка і кишечника з фібринозним просяканням і некрозом слизової оболонки. Поряд з цим в паренхіматозних органах утворюються численні масивні сірувато-рожеві осередки, соковиті і блискучі на розрізі.

При їх гістологічному дослідженні виявляється дифузна, рідше вогнищева проліферація ретикулярних і лімфоїдних клітин, а також поліморфно-клітинні інфільтрати з лімфоцитів, макрофагів і псевдоеозинофілів.

При лімфоїдному лейкозі сліпі кишки уражаються рідко. У печінці, нирках, селезінці, фабрицієвій сумці та інших органах виявляються вогнищеві або дифузні пухлиноподібні розростання, утворені лімфобластами.

Криптоспоридіоз характеризується ознаками катарально-десквамативного запалення і некрозу слизової оболонки кишечника. У поверхневому шарі епітелію і залозах сліпих кишок виявляють збудників на різних стадіях розвитку. У печінці хворих індичат встановлюють зернисту і жирову дистрофію гепатоцитів.

При еймеріозі, що викликається Е.coli, як і при гістомонозі, в першу чергу уражаються сліпі кишки, тоді як печінка втягується в загальний патологічний процес вдруге в результаті порушення загального обміну речовин.

При гострому перебігу еймеріоза в сліпих кишках розвивається геморагічне запалення, в разі ж хронічного запалення в просвіті сліпих кишок формуються казеозні пробки, після видалення яких відкривається ерозована слизова оболонка з точковими крововиливами. Однак, якщо при гістомонозі це супроводжується значним потовщенням стінок кишок, то при еймеріозі стінки сильно потоншуються. [5,6,7]

Гістологічним дослідженням уражених кишок виявляють набряк, крововиливи і інфільтрацію псевдоеозинофілами слизової оболонки, в верхніх шарах якої знаходять шизонти і мерозоїти (при забарвленні по Гіше-Романовським).

При аспергільозі переважно уражаються легені і повітроносні шляхи, і тільки при генералізації процесу в печінці і селезінці знаходять щільні фіброзні вузлики сіро-жовтого кольору розміром з вушко шпильки.

Ці гранульоми представляють собою інкапсульовані шаруваті або гомогенні маси, по периферії яких розташований шар клітин гістіоцитарного, лімфоїдного типу і псевдоеозинофіли. У центрі гранульом виявляється міцелій гриба.

При гетеракідозі ураження локалізуються тільки в сліпих кишках, де спостерігається дифузний або нодульозний тифліт з утворенням бородавчатих розрощення. В вузликових стовщеннях слизової оболонки і в просвіті сліпих кишок виявляються гельмінти.

Гістологічним дослідженням стінок кишок виявляють їх інфільтрацію лімфоїдними, епітеліоїдними клітинами і фібробластах, а гельмінтологічний дослідженням вмісту кишок знаходять гельмінтів, їх личинки і яйця. [1,8,9,10].



3. Виготовлення і аналіз макропрепарату

Під керівництвом ст. лаборанта Терехової Л. С. за курсом «Основи музейної справи» я виготовила макропрепарат «Некроз печінки качки».

Для виготовлення макропрепарату спочатку провела його фіксацію впродовж 2 тижнів. При цьому фіксуючу рідину змінювала кожні 2 доби. Фіксацію проводила у скляному посуді, кількість фіксуючої рідини була в 4 рази більша за матеріал. В результаті цього орган ущільнився, рівномірно зафарбувався з поверхні і на розрізі. Готовий препарат прикріпила до скляної пластинки розміром 6х12 см, закріпила нитками і помістила в скляний резервуар, місткістю 1 л. Згодом промивала препарат проточною водою - 5 хвилин. Далі в банку обережно налила 10% розчин формаліну і герметично закрила металевою кришкою. Макропрепарат проетикетувала: зверху на кришці зазначила номер(27), збоку на банці номер, номер теми та назва макропрепарату(27,тема 3, «Некроз печінки качки» ).



4. Опис основних технічних моментів і особистої безпеки при розтині, знешкодження місця розтину і охорони довкілля, заходів по знищенню трупа і трупних залишків

Труп розтинали в лабораторії ветеринарної медицини м. Шостки. При проведенні розтину я був одягнений у спецодяг: халат, шапочку. Головний ветеринарний лікар і ветеринарний лікар булі одягнені також у спец одяг: халат, шапочку, фартух, гумові рукавиці та нарукавники. Для розтину були використані: скальпелі, ножиці, пінцет та ножиці для перерізання ребер. Труп розтинали на спеціальному столі. Після розтину труп винесли у спеціальну обладнану яму Беккері для знищення біологічно- термічним способом.

Стіл, інструменти та лабораторну залу вимили водою та продезинфікували. Кювети та інструменти дезинфікували 3% розчином хлораміну.

Після проведення розтину помили гумові рукавички і зняли, руки вимили теплою водою з господарським милом. Руки простерилізували «Стериліумом».

В лабораторній залі вмикали бактеріальні лампи на 30 хвилин.



Список використаної літератури

1. Вскрытие и патологическая диагностика болещней сельхохозяйственных животных. Жаров А. Иванов И. Кунаков А. и др / - М.: Колос, 1981. - 271с.

2. Жаров А.В.Судебная ветеринарная медицина.-М.Колос,2001.-264с.

3.Кокуричев П.И., Добин М.А. Основы судебно-ветеринарной экспертизы. - Л.: Колос, 1977.

4. Патологічна анатомія тварин: навчальний посібник / [Урбанович П.П., Потоцький М.К., Гевкан І.І., Зон Г.А. і ін.]; за редакцією П.П.Урбановича та М.К.Потоцького. - К.: Ветінформ, 2008. - 879 с.

5.Зон Г.А. Диференційна патологоанатомічна діагностика інфекційних хвороб тварин / Г.А. Зон, Л.Б.Івановська. - Суми, 2011. - 215 с.

6.Зон Г.А. Патологічна анатомія паразитарних хвороб тварин /Г.А. Зон. -Суми : "Джерело", 2005. - 252 с.

7.Забело Е.М. Патологічна анатомія інфекційних хвороб тварин /Е.М. Забело. - К: Аграрна наука, 1997. - 246 с.

8.Зон Г.А. Патологоанатомічний розтин трупів тварин: навчальний посібник / Г.А. Зон, М.В.Скрипка, Л.Б. Івановська. -- видання друге, доповнене .- Суми; ВВП «Мрія-1» ТОВ.- 2012 - 244с.

9. Зон Г.А. Судово-ветеринарна експертиза: навчальний посібник / Г.А. Зон. - Суми: ВВП «Мрія-1», 2002. - 258 с.

10. НМК з Розтину та патологоанатомічної діагностики хвороб тварин/ Г.А. Зон // Сайт СНАУ. - Суми, 2014.

11.Шишкова В. П., Налетова Н. А. Патологічна анатомія сільськогосподарських тварин М.: Колос, 1980. - 340с.

Размещено на Allbest.ru

...