Агроекологічна ефективність способів основного обробітку ґрунту та удобрення під ячмінь ярий в польовій сівозміні Полісся

Визначення вмісту в ґрунті та зерні ячменю ярого біохімічно активних елементів. Характеристика змін загальних агрофізичних властивостей ґрунту. Вивчення трансформації основних елементів мінерального живлення рослин та біологічної активності ґрунту.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 30.10.2015
Размер файла 57,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 631.512.:631.816:633.16(477.41/.42)

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

Агроекологічна ефективність способів основного обробітку ґрунту та удобрення під ячмінь ярий в польовій сівозміні Полісся

Гаврилов Сергій Олексійович

Житомир - 2006

Дисертацією є рукопис

Дисертація виконана на кафедрі ґрунтознавства та землеробства Державного агроекологічного університету (м. Житомир) Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: кандидат сільськогосподарських наук, доцент Чернілевський Микола Сергійович, Державний агроекологічний університет, доцент кафедри ґрунтознавства та землеробства.

Офіційні опоненти:

доктор сільськогосподарських наук, член-кор. УЕАН, професор Слюсар Іван Тимофійович, Інститут землеробства УААН, смт. Чабани, завідувач лабораторії землеробства на осушених землях;

кандидат сільськогосподарських наук, доцент Борисюк Борис Васильович доцент кафедри агрохімії та якості продукції рослинництва ім. О.І. Душечкіна, Національний аграрний університет Кабінету Міністрів, м. Київ.

Провідна установа: Інститут агроекології УААН

Захист відбудеться “14” червня 2006 року о 1000 год на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 14.083.01 в Державному агроекологічному університеті за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар, 7.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного агроекологічного університету за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар, 7.

Відгуки на реферат в двох примірниках , завірені печаткою, просимо надсилати на адресу 10008, м. Житомир, Старий бульвар, 7, Державний агроекологічний університет, вченому секретареві спеціалізованої вченої ради

Автореферат розісланий “13” травня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.М. Побірський.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Екологічний стан грунту зумовлений дією природних факторів, однак в більшості випадків сучасні зміни пов'язані з антропогенним навантаженням, що впливає не тільки на ґрунтовий покрив, але й на інші компоненти природно-антропогенного комплексу. Наслідками інтенсивної господарської діяльності є порушення законів функціонування агроекосистем; відбувається деградація ґрунтового покриву, зменшується вміст гумусу, порушується колообіг біогенних елементів, збільшується вміст у ґрунті біохімічно активних елементів, відбувається ущільнення та переущільнення орного і підорного шарів, посилюються ерозійні процеси, збіднюється фіторізноманіття агроценозів тощо (В.В. Медведев, О.Г. Тараріко, Б.С. Носко, М.К. Шикула, Е.Г. Дегодюк , Н.А. Макаренко, В.П. Стрельченко та ін.).

Серед сучасних умов, що визначають ефективність агропромислового виробництва, важливе екологічне значення мають вдосконалені системи землеробства. Складовою частиною їх є плодозмінні біологізовані сівозміни, ґрунтозахисні технології обробітку, збалансовані системи удобрення. Всі ці прийоми спрямовані на оптимізацію ґрунтових факторів, енергозбереження і охорону навколишнього середовища, відвернення деградаційних змін і забруднення

Так, в умовах Полісся України ряд проблем екологічного характеру залишаються недостатньо вивченими, зокрема питання наслідків впливу на агрофітоценози різних способів основного обробітку ґрунту, удобрення та захисту рослин. Це і визначило актуальність наших досліджень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною програми досліджень за темою: “Впровадження елементів біологічної системи землеробства, спрямованих на виробництво екологічно чистої продукції в умовах Полісся України” (номер державної реєстрації 0199 Y003682), що виконується кафедрою ґрунтознавства та землеробства Державного агроекологічного університету (м. Житомир).

Мета та задачі досліджень. Встановити вплив антропогенних чинників на агроекологічні фактори функціонування агроценозу ячменю ярого в умовах Полісся.

Для досягнення мети було поставлено наступні задачі:

визначити зміни загальних агрофізичних властивостей ґрунту;

з'ясувати динаміку водного режиму ґрунту протягом вегетації культури;

вивчити трансформацію основних елементів мінерального живлення рослин та біологічної активності ґрунту;

визначити вміст в ґрунті та зерні ячменю ярого біохімічно активних елементів;

встановити вплив на стан агроценозу;

визначити рівні продуктивності та показники якості зерна ячменю;

оцінити економічну та енергетичну ефективність технологій вирощування ячменю ярого.

Об'єкт дослідження - процес трансформації родючості та зміна

агроекологічного стану сірого лісового ґрунту та формування продуктивності ячменю ярого в польовій сівозміні за різних способів основного обробітку і систем удобрення.

Предмет дослідження - показники екологічного стану сірого лісового ґрунту, способи основного обробітку та системи удобрення у сівозміні, ефективність агрофітоценозу ячменю ярого.

Методи досліджень: метод аналізу - застосовували при вивченні об'єкта досліджень; синтезу - полягав у формуванні узагальнень та висновків; індукції - використовували для виділення варіантів з найвищою урожайністю та якістю продукції; польовий - для встановлення параметрів впливу елементів технології на вирощування ячменю ярого; лабораторний - для визначення фізичних, хімічних та мікробіологічних властивостей ґрунту та якості врожаю; статистичний - встановлення вірогідності результатів досліджень та точності досліду; порівняльно-розрахунковий - визначення економічної та енергетичної ефективності технологій вирощування культури.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у встановленні параметрів комплексної дії агроекологічних факторів на трансформаційні процеси родючості ґрунту та агробіологічний потенціал ячменю ярого, що дозволяє оптимізувати систему агротехнічних заходів, фітоценотичний і санітарний стан агроценозу.

На фоні органо-мінерального удобрення та застосування засобів захисту рослин виявлено позитивну дію ґрунтозахисного обробітку на агроекологічні показники посіву ячменю з отриманням високого врожаю відповідної якості.

В умовах Полісся обґрунтовано екологічну доцільність поєднання врівноважених оптимальних доз органічних і мінеральних добрив та вперше експериментально доведено нижчу ефективність органічної системи удобрення з насиченням польової сівозміни підстилковим гноєм більше 20 т/га.

Практичне значення одержаних результатів. На основі комплексної екологічної, економічної та енергетичної оцінки проведених досліджень виробництву рекомендовано: під ячмінь ярий після попередника картоплі застосовувати обробіток дисковою бороною на глибину 10-12 см з поєднанням у системі удобрення польової сівозміни органічних та мінеральних добрив, що дозволяє удосконалити технологію вирощування культури для отримання близько 5 т/га високоякісного зерна.

Результати досліджень протягом 2003-2005 рр. впроваджено у фермерському господарстві “Орлан” Новоград-Волинського району Житомирської області на площі 60 га.

Особистий внесок здобувача. Автор брав безпосередню участь у розробці програми і методики досліджень, виконав повний обсяг робіт польових дослідів, провів лабораторні аналізи та статистичну обробку отриманих результатів. Узагальнив результати досліджень, провів їх систематизацію, сформулював основні положення дисертаційної роботи, висновки та рекомендації виробництву. Опублікував статті, в тому числі в співавторстві (особистий внесок 25-50 %), підготував до друку дисертацію та автореферат.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи оприлюднені та обговорені на конференції молодих вчених-ботаніків України “Актуальні проблеми флористики, систематики, екології та збереження фіторізноманіття” (Львів, 2002), ІІІ Міжнародній науковій конференції “Корми і кормовий білок” (Вінниця, 2004), Міжнародній науковій конференції “Екологія: проблеми адаптивно-ландшафтного землеробства” (Житомир, 2005), конференціях аспірантів ДАУ (Житомир, 2001-2003), розширеному засіданні кафедри ґрунтознавства та землеробства (Житомир, 2005, 2006).

Структура дисертації. Загальний обсяг дисертаційної роботи - 167 сторінок. Робота складається з вступу, п'яти розділів, висновків і пропозицій виробництву, додатків. Робота містить 28 таблиць, ілюстрована 30 рисунками. В додатку вміщено 5 таблиць, 2 рисунки і акт впровадження результатів досліджень у виробництво. Бібліографія 265 найменувань, з яких 15 - латиницею.

Основний зміст роботи

Агроекологічні умови вирощування ячменю ярого за різних способів антропогенного впливу на агрофітоценоз (огляд літератури).

Розділ містить огляд джерел літератури, в якому висвітлено коротку історію, сучасний стан та перспективи розгляду питання впливу основного обробітку та удобрення на екологічний стан ґрунту, продуктивність та якість ячменю ярого. За результатами оцінки досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених обґрунтовано необхідність подальшого вивчення впливу тривалого застосування безполицевого обробітку ґрунту з різними рівнями удобрення на стан агроценозів Полісся.

Методика та умови проведення досліджень

Наші дослідження проведено в 2001-2003 рр. у тривалому досліді Державного агроекологічного університету, закладеного в 1990 р. в навчально-дослідному господарстві ”Україна” Черняхівського району Житомирської області на сірому лісовому пилувато-легкосуглинковому ґрунті з вмістом гумусу 1,6 % (за Тюріним), азоту, що легко гідролізується, 75 мг (за Корнфілдом), рухомого фосфору 175 мг та обмінного калію 90 мг/кг ґрунту (за Кірсановим). Гідролітична кислотність близько 3,0 мг-екв. на 100 г ґрунту (за Каппеном-Гільковиц).

Погодні умови в роки досліджень оцінено в порівнянні з середніми багаторічними даними. Встановлено, що в 2001 році кількість опадів за період вегетації ячменю була більшою від норми (264 мм) на 15 %, а в 2002-2003 рр. вона знизилась на 19 та 37 % відповідно. Середньомісячна температура повітря за цей період перевищувала багаторічний показник (14,20С) на 1,2-1,80С. Такі зміни погодних умов відповідним чином впливали на стан агроценозу ячменю, зокрема на фізико-хімічні процеси в ґрунті, його біологічну активність, забур'яненість ценозу, ураженість ячменю кореневими гнилями, продуктивність культури.

Площа посівної ділянки - 196 м2, облікова площа - 100 м2. Половину кожної ділянки обробляли гербіцидом 2М-4ХМ.

Розміщення варіантів з обробітками ґрунту та добривами систематичне.

Сорт ярого ячменю - Роланд.

Програма досліджень передбачала вивчення трьох способів основного обробітку ґрунту:

1. Оранка на глибину 20-22 см плугом ПЛН - 3-35 (контроль);

2. Обробіток плоскорізом КПГ - 250 на глибину 20-22 см;

3. Обробіток важкою дисковою бороною БДВ - 3 на глибину 10-12 см.

Різноглибинні способи основного обробітку ґрунту вивчали на фонах органічного і органо-мінерального удобрення, з післядією (І року) підстилкового гною і прямої дії мінеральних туків за такими системами удобрення:

І. Органічна - з використанням післядії 110 т/га гною, внесеного під попередник (в 1991-2000 рр. насиченість складала 28,8 т/га гною, з 2001 - 20 т/га);

ІІ. Органо-мінеральна - з післядією 70 т/га гною і внесенням одинарної дози мінеральних добрив N30P30K30 (в 1991-2000 рр. - 23,7 т/га гною та 94 кг/га мінеральних добрив, з 2001 р. - відповідно 12,5 т гною та 78 кг на 1 га);

ІІІ. Органо-мінеральна - з післядією 50 т/га гною і внесенням подвійної дози мінеральних добрив N60P60K60 (11,2 т/га гною і 88 кг в 1991-2000 рр. та 6,2 т/га гною і 156 кг мінеральних добрив з 2001 року).

Таблиця 1. - Схема основного обробітку та удобрення ячменю ярого та його попередника в досліді на сірому лісовому легкосуглинковому ґрунті

Культура

Основний обробіток ґрунту та система удобрення

оранка

на 20-22 см (контроль)

плоскорізний обробіток на 20-22 см

дискування

на 10-12 см

Картопля

Органічна - 110 т/га гною (контроль)

Органічна - 110 т/га гною (контроль)

Органічна - 110 т/га гною (контроль)

Органо-мінеральна -

70 т/га гною+

одинарна доза N35P30K35

Органо-мінеральна -

70 т/га гною+

одинарна доза N35P30K35

Органо-мінеральна -

70 т/га гною+

одинарна доза N35P30K35

Органо-мінеральна-

50 т/га гною+

подвійна доза N70P60K70

Органо-мінеральна-

50 т/га гною+

подвійна доза N70P60K70

Органо-мінеральна-

50 т/га гною+

подвійна доза N70P60K70

Ячмінь ярий

Органічна - післядія 110 т/га гною (контроль)

Органічна - післядія 110 т/га гною (контроль)

Органічна - післядія 110 т/га гною (контроль)

Органо-мінеральна- післядія 70 т/га гною+

одинарна доза N30P30K30

Органо-мінеральна- післядія 70 т/га гною+

одинарна доза N30P30K30

Органо-мінеральна- післядія 70 т/га гною+

одинарна доза N30P30K30

Органо-мінеральна- післядія 50 т/га гною+

подвійна доза N60P60K60

Органо-мінеральна- післядія 50 т/га гною+

подвійна доза N60P60K60

Органо-мінеральна- післядія 50 т/га гною+

подвійна доза N60P60K60

Розроблені схеми живлення рослин передбачають визначення екологічносумісних варіантів з залученням поживних речовин гною, оптимізацією їх за рахунок додаткової енергії у вигляді мінеральних добрив з одинарною та подвійною дозою при безгербіцидній і гербіцидній технології вирощування.

Дослід проведено у 8-пільній експериментальній сівозміні з наступним чергуванням культур: 1 - багаторічні трави (конюшина +тимофіївка) на два укоси на сіно; 2 - багаторічні трави (конюшина +тимофіївка) на один укіс на сіно; 3 - озима пшениця; 4 - льон-довгунець; 5 - вико-вівсяна суміш; 6 - озиме жито + післяжнивний посів редьки олійної; 7 - картопля; 8 - ячмінь з підсівом багаторічних трав.

Технологія вирощування ячменю ярого загальноприйнята для зони Полісся.

Показники щільності ґрунту на глибині 0-10 та 10-20 см визначали методом Н.А. Качинського; загальну пористість розрахунковим методом; вологість ґрунту - термостатно-ваговим методом, а відбір зразків здійснювали на всіх варіантах досліду пошарово через кожні 10 см до глибини 0,4 м та через кожні 20 см з глибини 0,4 до 1 м.

Визначення агрохімічних показників проводили за стандартними методиками: гумус - за Тюріним в модифікації Симакова; азоту, що легко гідролізується, - за Корнфілдом; рухомий фосфор та обмінний калій - за Кірсановим; рН - потенціометрично; гідролітичну кислотність - за Каппеном-Гільковиц.

Вміст важких металів у ґрунті та в рослинах визначали на приладі марки С 115 - 1М за методом атомно-адсорбційної спектроскопії. Коефіцієнт біологічного поглинання важких металів (КБП) розраховували за формулою А.І. Перельмана (1966).

Біологічну активність целюлозорозкладаючих бактерій в ґрунті визначали методом лляних полотен в шарах 0-10 і 10-20 см. Облік вермибіоти проводили за методикою О. Кістяківського, І. Мазепи (1967).

Визначення якості зерна ячменю проводили у відповідності до технічних вимог: масу 1000 зерен та натуру зерна - за ДСТУ 4138-2002. Вміст незамінних амінокислот визначали методом іонної хроматографії на аміноаналізаторі амінокислот марки ААА-339 М “Мікротехна-Прага”. Кормову цінність визначали розрахунковим методом з використанням довідкових матеріалів (Н.М. Карпусь та ін., 1978; И.С. Шумилин и др., 1986).

Облік врожаю зерна ячменю проводили суцільно поділяночно.

Статистичну обробку результатів отриманих експериментальних даних проводили по Б.А. Доспехову, (1985), а також методом дисперсійного аналізу з використанням прикладних комп'ютерних програм. Енергетичну ефективність проводили за методикою О.К. Медведовського та П.І. Іваненка (1988). Економічну ефективність розраховували за рекомендаціями з визначення ефективності сільськогосподарського виробництва (Методические рекомендации по определению эффективности с/х производства, 1996).

Антропогенний вплив на зміну показників потенціальної родючості сірого лісового ґрунту

Зміна водно-фізичних властивостей

Щільність та шпаруватість ґрунту. Одним із об'єктивних едафізичних показників екологічних властивостей є щільність ґрунту, що зумовлює досить тісний зв'язок з водно-фізичними режимами ґрунту. Критичні межі цього показника значно погіршують ріст і розвиток рослин, пригальмовують та порушують хід мікробіологічних процесів, знижують водопроникність ґрунту і посилюють процеси деградації ґрунтового покриву.

Дослідженнями встановлено, що на фоні органічної системи удобрення за обробітку без обертання скиби щільність ґрунту в орному (0-20 см) шарі, у середньому за вегетацію становила 1,37 г/см3 і суттєво не відрізнялась від контролю. Істотна різниця (0,05 г/см3) показників щільності ґрунту виявилась лише у підорному (20-30 см) шарі за обробітку дисками. При органо-мінеральних системах удобрення за обробітку плоскорізом щільність ґрунту в 0-30 см шарі була на рівні з оранкою і становила 1,35-1,52 г/см3, а обробіток дисками знижував щільність 0-10 см шару ґрунту на 0,04-0,05 г/см3, але підвищував її в підорному шарі.

Загальна шпаруватість, що має безпосередній зв'язок зі складенням ґрунту також була аналогічна змінам щільності, тому у середньому за вегетацію тенденція до змін цього показника в орному шарі залежала від способів основного обробітку.

Запаси продуктивної вологи в ґрунті. Підтримка біоценозу в динамічній рівновазі безпосередньо пов'язана з участю вологи на всіх його трофічних рівнях.

Результати досліджень свідчать, що вміст продуктивної вологи у середньому за вегетацію на оранці у шарах ґрунту 0-20, 0-40 і 0-100 см становив 24, 47 та 124 мм за органічної системи й відповідно 21, 45 і 120 мм - за органо-мінеральних систем удобрення. Застосування обробітку без обертання скиби збільшило запаси продуктивної вологи на фоні органічної системи удобрення в шарі 0-20 см на 12-14 %, а у 0-40 та 0-100 см - на 6-8 %. За органо-мінеральної системи різниця від способу обробітку у запасах продуктивної вологи була не істотною, а при умові збільшення доз мінеральних добрив зростала на 12-15 % у орному шарі і на 5-8 % - у 0-40 та 0-100 см.

Зміна агротехнічного потенціалу ґрунту за різних способів основного обробітку та удобрення

Фізико-хімічні показники родючості ґрунту. Переважно кисла реакція ґрунтів Полісся, відіграє провідну роль у встановленні екологічної рівноваги в агробіоценозах. З цим показником пов'язані процеси декальцинації і дегуміфікації, поведінка полютантів у ґрунті, ростові процеси сільськогосподарських культур, інтенсивність використання фізіологічно і хімічно кислих мінеральних добрив.

Результати наших досліджень показали, що тривале використання в польовій сівозміні гною має меліораційний ефект. Показники обмінної кислотності практично не зазнали помітних змін за будь-якого обробітку грунту (рН=5,2-5,0). При внесенні по фону гною одинарної дози NPK показник рН підвищувався, порівняно з вихідними зразками на 14-15 %. Під впливом мінеральних добрив гідролітична кислотність в шарі 0-10 см зростає за оранки на 78%, плоскорізного обробітку на 89% і за дискування - на 84 %, а в шарі 10-20 см незалежно від способу обробітку вона зросла більш ніж утричі, при вихідних значеннях 1,6 і 0,7 мг-екв/100 г грунту. Підвищення дози мінеральних добрив до N60P60K60 на фоні зниження дози гною не мало істотного впливу на підвищення кислотності ґрунту порівняно з попередньою дозою мінеральних добрив. Це свідчить про комплексний вплив агрохімікатів на процеси декальцинації і необхідності додаткового проведення вапнування в сівозміні з урахуванням встановлених змін гідролітичної кислотності.

Трансформація гумусу та біогенних елементів в орному шарі ґрунту. Просте або розширене відтворення родючості ґрунту забезпечується при дотриманні закону повернення біогенних елементів, нестача яких викликає деградацію ґрунтового покриву, а надлишок - забруднення навколишнього середовища. Вплив агрокультури на процеси гумусоутворення та трансформацію основних поживних речовин є визначальними.

Гумус є складовою частиною та одним з найважливіших компонентів ґрунту, що забезпечує екологічну стабільність у ґрунті за рахунок участі у регулюванні водного, повітряного і теплового режимів, підвищенні буферності й стійкості ґрунтів до несприятливих чинників. Запаси його суттєво впливають на зростання продуктивності сільськогосподарських культур.

Дослідженнями встановлено, що за органічної системи запаси гумусу в 0-10 см при безполицевому обробітку збільшувались, порівняно з оранкою, на 4,2 т/га що складає 23 %. Поєднання в системі удобрення органічних та мінеральних добрив підвищувало запаси гумусу, порівняно з традиційною оранкою, за плоскорізного обробітку на 1,7-3,5 т/га (9-19 %), а за дискування - на 2,6-4,1 т/га (13-22 %). Запаси гумусу в шарі 10-20 см істотно не відрізнялися залежно від системи удобрення та від способу обробітку (табл. 2).

Пошук шляхів відтворення гумусу в ґрунті потребує контролю за гумусним станом ґрунтів впродовж тривалого періоду. Наведені в таблиці 2 дані свідчать, що тривале застосування обробітку ґрунту без обертання скиби за органо-мінерального удобрення забезпечило збільшення вмісту гумусу в орному шарі на 0,3-0,4 %, тоді як за полицевого обробітку - на 0,1-0,2 % Це вказує про вищу ефективність безполицевого обробітку та органо-мінеральних добрив у накопиченні гумусу.

Азот. Екологічна роль цього елементу полягає в участі у синтезі білків, ферментів, хлорофілу, ростових процесах рослин.

Дослідження на сірому лісовому ґрунті показали, що на вміст азоту, що легко гідролізується, більший вплив має внесення мінеральних добрив, ніж проведення різних способів основного обробітку. Тривале використання органічних добрив в сівозміні забезпечили підвищення вмісту азоту порівняно з вихідними зразками в орному шарі за безполицевого обробітку ґрунту на 35 %, а за оранки на 22 %. На фоні органо-мінерального удобрення таке збільшення становило за обробітків без обертання скиби 40 %, а за оранки - 27% (табл. 2).

Фосфор. Показник вмісту рухомих форм фосфору найпомітніше регулюється за використання засобів хімізації, тому способи основного обробітку практично не впливали на запаси рухомого фосфору в ґрунті під ячменем ярим.

За органо-мінерального удобрення запаси фосфору, порівняно з органічною системою зростали на 34 % за одинарної та на 55 % - за подвійної дози мінеральних добрив. Внесення високих доз гною впродовж ротації сівозміни знизило вміст рухомого фосфору по всьому орному шарі, незалежно від способу основного обробітку, у середньому на 23 % до вихідного значення, тоді як за органо-мінеральної системи удобрення з низькими дозами мінеральних туків різниця між вихідними і кінцевими значеннями знижувалась лише до 15 %. З підвищенням доз мінеральних добрив вміст цього елементу живлення збільшився, зокрема в 0- 10 см шарі ґрунту за оранки на 31 %, за обробітку плоскорізом на 36% та за дискування - на 41 %. У шарі 10-20 см вміст Р2О5 зріс відповідно на 21, 17 та 12 %.

Калій. Запаси доступного калію порівняно з запасами фосфору піддаються менш помітними змінам, що пов'язано з активним переходом в процесі мінерального живлення рослин з його обмінних форм в необмінні. На фоні органічної системи в сівозміні вміст обмінного калію за обробітку ґрунту плугом збільшився по орному шарі в середньому на 18 %, тоді як за обробітку без обертання пласта - на 16 %.

Внесення мінеральних добрив на фоні підстилкового гною збільшувало вміст калію, порівняно з вихідними зразками, залежно від обробітку ґрунту на 34-42 %, а порівняно з органічною системою удобрення - на 17-25 %.

Вміст біохімічно активних елементів в орному шарі. Роль важких металів, як біохімічно активних елементів, є неоднозначним в оцінці впливу агрохімікатів на навколишнє середовище. Окремі з них в невеликих концентраціях відіграють роль мікроелементів, а у високих - полютантів. Це, зокрема, мідь і цинк, а власне важкі метали - кадмій і свинець, що вивчались у нашому досліді.

Встановлено, що за основного безполицевого обробітку ґрунту спостерігалась тенденція до підвищення рухомості міді в шарі 10-20 см по мірі зростання доз мінеральних добрив. Вміст рухомого Zn в орному шарі був у 1,3-1,6 рази вищим за органічної системи удобрення порівняно з варіантами, де вносили NPK. Рухомість цинку зростала у міру збільшення доз мінеральних добрив. Можна вважати, що на сірому лісовому ґрунті зі зростанням навантаження мінеральними добривами зростатиме і дефіцит цинку.

Отримані дані свідчать, що за встановленого навантаження агрохімікатами фактичний вміст біохімічно активних елементів міді і цинку у ґрунті не перевищує гранично допустимих рівнів (табл. 2).

Вміст важких металів кадмію і свинцю за прийнятого навантаження в сівозміні гноєм і мінеральними добривами практично не змінювався. Проте, рухомість кадмію як в шарі 0-20 см за будь-якого обробітку підвищувалась у міру збільшення доз мінеральних добрив, однак концентрація Cd у потенційно небезпечній формі не перевищувала ГДК (табл. 2). Вміст валових форм свинцю виявився найнижчим за органічної системи удобрення і в середньому склав у шарі 0-20 см за органічної системи удобрення 35,1, органо-мінеральної з одинарною дозою NPK 38,3 і подвійної - 42,4 мг/кг ґрунту. При цьому, концентрація рухомого свинцю перевищувала допустимий рівень в 1,8-2,3 рази. Тенденція до збільшення вмісту валових і рухомих форм свинцю імовірно пов'язана з високим фоновим його вмістом у ґрунті.

Адсорбція важких металів у ґрунті залежно від вмісту гумусу визначалось тісним кореляційним зв'язком, який для міді становив 0,72, цинку 0,78 , кадмію 0,43 і свинцю 0,67. Це вкотре доводить необхідність насичення ґрунту органічною речовиною, яка адсорбує ці біохімічно активні елементи та запобігає їх переходу по трофічних зв'язках у продуктивну частину агрофітоценозів.

Вплив реакції ґрунтового середовища на рухомість важких металів був істотним для цинку (r=0,77) і свинцю (r=-0,70). Меншою мірою від рН ґрунту залежала рухомість міді (r=0,52) і практично не встановлено впливу реакції ґрунтового середовища на перехід кадмію з твердої фази ґрунту у розчини.

Таблиця 2. Уміст рухомих форм біохімічно активних елементів у ґрунті залежно від способу основного обробітку та удобрення, мг/кг (2001-2003)

Обробіток

Cu

Zn

Cd

Pb

І**

ІІ

ІІІ

І

ІІ

ІІІ

І

ІІ

ІІІ

І

ІІ

ІІІ

О*(к)

2,4

1,9

2,2

2,1

2,1

2,0

10,0

10,5

8,0

7,2

6,6

6,8

0,1

0,1

0,1

3,8

3,6

4,1

3,6

4,7

4,5

П

2,4

2,2

2,3

2,1

2,2

2,0

11,8

8,6

7,9

6,7

7,8

6,0

0,1

0,1

0,1

3,7

3,5

3,9

3,7

4,6

4,3

Д

2,4

2,2

2,2

2,0

2,2

2,0

13,7

7,7

9,4

5,8

8,4

5,6

0,1

0,1

0,1

3,8

3,4

3,9

3,5

4,7

4,3

ГДК

3,0

23,0

0,7

2,0

Примітка: О* - оранка на 20-22 см (контроль); П - плоскорізний обробіток на 20-22 см; Д - дискування на 10-12 см. І** - органічна система; ІІ - органо-мінеральна з одинарною дозою туків; ІІІ - органо-мінеральна з подвійною дозою туків; в чисельнику - шар ґрунту 0-10 см, в знаменнику - шар ґрунту 10-20 см.

Вплив агрокультури на біологічну активність сірого лісового ґрунту. Мікробіологічна активність ґрунту. На структуру ґрунтової біоти, що є обов'язковою ланкою біологічних циклів в агроекосистемах, її чисельність та активність значний вплив мають грунтово-екологічні фактори, а також антропогенні чинники.

Приведені дані (табл. 3) свідчать, що в орному шарі сірого лісового легкосуглинкового ґрунту за органічної системи удобрення проведення оранки, порівняно з безполицевим способами обробітком, знижувало на 2,1-3 % інтенсивність процесу розкладу целюлози під ячменем ярим.

За органо-мінерального удобрення швидкість розкладу целюлози за обробітку ґрунту без обертання скиби була на рівні контролю.

Безполицевий основний обробіток посилював, порівняно з контролем, темпи розкладу целюлози у 0-10 см шарі ґрунту. Однак у 10-20 см шарі мікробіологічна активність ґрунту за швидкістю розкладу целюлози при обробітку без обертання скиби знижувалась, порівняно з оранкою, на 3,7-5,5 % (табл. 3).

Вермибіота ґрунту за різних способів його основного обробітку та удобрення. Головна роль вермибіоти полягає в розкладі фітомаси, яка потрапила в грунт, на органічні похідні, які є енергетичним матеріалом для нижчих представників ґрунтової біоти.

Разом з цим, вона покращує фізичний режим ґрунту, посилює процеси гуміфікації, нітрифікації і амоніфікації.

Таблиця 3. Вплив способів основного обробітку та удобрення на біологічну активність ґрунту, 2001-2003 рр., % розкладу полотна

Обробіток

Шар

ґрунту, см

Системи удобрення

післядія

110 т/га гною

післядія

70 т/га гною+N30P30K30

післядія

50 т/га гною+N60P60K60

О 20-22 см

- контроль

0-10

31,2

38,3

41,1

10-20

32,7

40,3

43,3

П

20-22 см

0-10

35,3

40,9

44,5

10-20

32,8

36,5

39,3

Д

10-12 см

0-10

36,4

42,1

46,0

10-20

33,4

34,8

39,6

НІР05, %

для обробітку 2,2-2,9

для удобрення 1,9-2,5

Примітка: О - оранка на 20-20см; П - плоскорізний обробіток на 20-22 см; Д - дискування на 10-12 см.

За органічної та органо-мінеральної системи удобрення з одинарною дозою туків не встановлено істотної різниці між оранкою та обробітком безполицевими знаряддями за кількістю дощових черв'яків у шарі 0-10 та 20-30 см ґрунту. Суттєвою така різниця була лише в шарі 10-20 см. Зі збільшенням дози мінеральних добрив перевага за ґрунтозахисним обробітком у кількості дощових черв'яків була лише в шарі ґрунту 0-10 см. Покрашення поживного режиму за рахунок внесених мінеральних добрив сприяло нарощуванню органічної маси в шарі ґрунту 0-30 см. За рахунок кореневих та післяжнивних решток кількість вермибіоти у цьому шарі збільшувалась на 0,9-4,6 шт/м2, порівняно з органічною системою удобрення.

Крім показника чисельності дощових черв'яків обробіток та удобрення, впливають й на зони активності макрофауни в ґрунті.

Встановлено, що за плоскорізного обробітку та дискування найвищим діапазоном її активності був шар ґрунту 0-10 см. Проведення оранки сприяло збільшенню кількості дощових черв'яків у шарі 10-20 см, залежно від системи удобрення на 6,9-15,8 %. Підорний, 20-30 см шар, виявився найменш заселеним вермибіотою. Тут виявлено 21,0-30,0 % черв'яків від загальної їх кількості. На нашу думку, причиною цього, окрім зниження вмісту органічної речовини, є вища щільність та зниження аерації ґрунту.

Щільність у 0-30 см шарі ґрунту вермибіоти і темпи мікробіологічної активності залежали від погодних умов. Якщо в 2001-2002 роках, які були більш вологими, кількість дощових черв'яків у період обліку становила 12-30 шт/м2, то в 2003 році, як посушливому - лише 6-20 шт/м2. Тому можна констатувати, що в роки з достатньою кількістю опадів кількість живих організмів ґрунту зростає, а в посушливі - знижується.

Вплив основного обробітку ґрунту та удобрення на стан агрофітоценозу ячменю ярого

Забур'яненість посівів ячменю ярого. Виходячи з екологічних міркувань у конкурентній боротьбі з сегетальною рослинністю більш раціональними є агротехнічні, а потім хімічні прийоми. Наші дослідження показали (табл. 4), що загальний рівень забур'яненості ячменю за обробітку без обертання скиби на фоні післядії 100 т/га гною був на 24 % вищим, порівняно з оранкою. За органо-мінеральних систем удобрення з одинарною та подвійною дозою NPK загальна забур'яненість, порівняно з органічною системою, зменшувалась в 1,6 та 2 рази. Таким чином, мінеральні добрива підвищують конкурентну здатність культури з природним фіторозмаїттям.

Характерною особливістю одинарної дози NPK на фоні гною є зниження кількості однодольних: за оранки у 1,5 рази, а за безполицевих обробітків в 1,3 рази. З підвищенням дози мінеральних добрив загальна кількість бур'янів за оранки знизилась в 1,9-2,2 рази, а за обробітку без обертання скиби в 1,4-2,0 рази. Це свідчить про позитивний вплив мінеральних добрив на оранці на розвиток ячменю за безгербіцидної технології. зерно ячмінь агрофізичний ґрунт

За гербіцидної технології вирощування ячменю ярого загальна кількість бур'янів при використанні в сівозміні лише гною знизилась на оранці і плоскорізному обробітку лише у 1,5 рази, а при дискуванні ґрунту лише на 11 %. Це пов'язано з високою резистентністю однодольних до гербіциду, який вносили на ячменю.

Ефективність гербіциду 2М-4ХМ помітно підвищувалась при органо-мінеральних системах удобрення. У порівнянні з органічним фоном ефективність гербіциду зростає у міру зниження дози гною і підвищення дози NPK: за одинарної їх дози загальна кількість бур'янів знижувалась до 40 %, а за подвійної - на 70-80 %. Звертає на себе увагу найвища ефективність гербіциду за обробітку дисковими знаряддями, де загальна кількість бур'янів знизилась на 90%. На нашу думку це пов'язано з тим, що час обробки посівів співпадає з дружніми сходами бур'янів, насіння яких зосереджене саме у найбільш активному 0-10 см шарі ґрунту.

Визначення повітряно-сухої маси бур'янів показало, що за безгербіцидної технології вирощування ячменю їх вага становила за органічної системи удобрення 0,7-0,8 т/га, за органо-мінеральної з одинарною дозою N P K 0,4- 0,5 т/га і за подвійної - 0,3-0,4 т/га.

Таблиця 4. Забур'яненість ячменю ярого в залежності від способів основного обробітку та удобрення, 2001-2003 рр. (фаза воскової стиглості)

Обро-біток

Удобрення

Кількість бур'янів, шт/м2

Коефіцієнт співвідношення маси культури і бур'янів

однодольних

дводольних

Б.г**

Г

Б.г

Г

Б.г

Г

О*(к)

Післядія 110 т/га гною (контроль)

103,7

66,8

85,9

33,9

7,1

13,0

П

134,0

78,3

136,1

38,7

5,4

9,5

Д

118,2

92,2

142,2

45,4

6,1

8,1

О

Післядія 70 т/га гною+N30P30K30

65,3

44,2

75,2

25,3

9,8

20,8

П

103,2

53,5

99,1

33,3

8,9

16,4

Д

95,6

68,1

100,9

37,3

7,6

14,5

О

Післядія 50 т/га гною+N60P60K60

56,7

29,6

60,8

21,8

14,0

25,1

П

85,2

40,4

76,3

26,5

11,2

21,6

Д

81,4

54,2

72,9

26,5

10,1

23,3

НІР05, шт/м2

для обробітку

11,0-15

6,3-12,1

13,4-16

5,7-8,9

для удобрення

9,5-13,3

5,5-10,5

11,6-14

5,0-7,7

Примітка: О - оранка на 20-22 см (контроль); П - обробіток плоскорізом на 20-22 см; Д - дискування на 10-12 см. Б.г - безгербіцидний фон, Г - гербіцид ний фон.

При використанні гербіциду на оранці та плоскорізному обробітку маса бур'янів зменшується в 1,7-1,9 рази, а за дискування більше ніж удвічі. Порівняння коефіцієнтів співвідношення маси бур'янів до маси ячменю показало, що за гербіцидної технології їх показники зростали на оранці з 7,1 до 13, а при використанні мінеральних добрив ці коефіцієнти досягли 17-23 , що свідчить про вищий конкурентний потенціал в агроценозі ячменю ярого.

Виходячи з одержаних результатів досліджень можна констатувати, що в специфічних умовах польової сівозміни Полісся екологічно безпечним і економічно доцільним в боротьбі з бур'янами, порівняно з органічною системою, є органо-мінеральна система. Застосування обробітку без обертання скиби вимагає обов'язкового внесення гербіцидів.

Ураженість ячменю ярого кореневими гнилями за основного обробітку ґрунту без обертання скиби, порівняно з полицевим обробітком, зростала на 3,2- 4,8 %. Застосування агрохімікатів знижувало ураженість ячменю: при застосуванні мінеральних добрив на 2,8-5,3 %, а гербіциду - на 4,2-9,1 %. Домінуючою у посівах ячменю ярого була гельмінтоспоріозна гниль

Урожайність зерна ячменю. Інтегрованим показником продуктивності агроценозу є формування урожайності та якості його продукції.

Використання добрив у сівозміні та тривалого дотримання різноглибинного обробітку ґрунту забезпечує вищу урожайність на всіх варіантах. Найкращі умови мінерального живлення рослин з високою біологічною активністю ґрунту та підвищеною конкурентноздатністю ячменю ярого до природної рослинності забезпечує система удобрення з внесенням N60P60K60 на фоні післядії 50 т/га гною (табл. 5).

Таблиця 5. - Вплив способів основного обробітку ґрунту та удобрення на урожайність ячменю ярого, 2001-2003 рр., т/га

Безгербіцидний фон

Гербіцидний фон

2001 р.

2002 р.

2003 р.

середнє

2001 р.

2002 р.

2003 р.

середнє

О*(к)

Післядія 110 т/га гною (контроль)

22

25,2

21,6

22,9

22,9

25,9

23,3

24,0

П

19,1

21,5

20,2

20,3

21,5

24,3

23,0

22,9

Д

23,4

22,9

20

22,1

25,6

24,1

23,2

24,3

О

Післядія 70 т/га гною+N30P30K30

30

30,4

32,5

31,0

32,4

32,6

34,8

33,3

П

27,4

30,5

31,2

29,7

29,5

32,7

33,7

32,0

Д

29,5

28,7

31,5

29,9

31,6

31,2

33,5

32,1

О

Післядія 50 т/га гною+N60P60K60

31,1

33,0

40,9

35,0

33,8

37,1

44,3

38,4

П

31

32,4

39,9

34,4

34,0

36,9

43,9

38,3

Д

29,7

33,2

41,6

34,8

33,8

36,4

45,9

38,7

НІР05, т/га

для обробітку

0,14

0,11

0,10

0,15

0,10

0,06

для удобрення

0,12

0,09

0,08

0,13

0,09

0,05

Примітка: О - оранка на 20-22 см (контроль); П - обробіток плоскорізом на 20-22 см; Д - дискування на 10-12 см.

Середня урожайність за безгербіцидної технології становила близько 3,5 т/га, а при застосуванні гербіциду урожайність підвищувалась до 3,9 т/га. Найменшою урожайність зерна ячменю була за органічної системи удобрення (післядія 110 т/га гною) та відсутності хімічного захисту посівів від бур'янів становила близько 2,3 т/га.

У формуванні врожаю тенденцію до одержання оптимальних значень продуктивності визначено за обробітку ґрунту дисковими знаряддями на 10- 12 см.

В умовах Полісся на сірому лісовому ґрунті органічна система, як еталон “біологічного” землеробства у представленому вигляді виявилась найменш ефективною. Це пов'язано з нижчою біологічною активністю, більшою ураженістю посівів кореневими гнилями за даної системи удобрення, меншою конкурентноздатністю ячменю ярого в біоценозі.

Отже, для забезпечення екологічної рівноваги в агроценозі важливим завданням є поєднання помірних доз підстилкового гною і мінеральних добрив. Внесення в сівозміні лише підстилкового гною з підвищеним навантаженням на одиницю сівозмінної площі (20 т/га і більше) створюються дискомфортні умови за рахунок погіршення фітосанітарного стану ценозу що обумовлює зниження урожайності ячменю ярого.

Якісні показники зерна ячменю ярого. Умови мінерального живлення рослин за різних систем удобрення є визначальними у формуванні якості основної продукції. За майже однакового насичення ґрунту біогенними елементами під ячменем ярим показники якості (натура зерна і маса 1000 зерен) мали чітку тенденцію до покращання за гербіцидної технології його вирощування при органо-мінеральній системі удобрення з подвійною дозою туків. Незалежно від способу основного обробітку, з підвищенням урожайності зерна ячменю закономірно збільшується, орієнтовно в 1,8 рази, вихід перетравного протеїну. Наростання показника суми незамінних амінокислот спостерігали у міру підвищення доз мінеральних добрив та ґрунтозахисного обробітку. Таким чином, можна вважати, що з оптимальним мінеральним живленням та за гербіцидної технології одержано як найвищі прирости врожаю, так і кращі показники його якості.

Вміст важких металів в зерні ячменю ярого за прийнятих обробітків і навантаження агрохімікатами не перевищував рівня гранично допустимих концентрацій. Так, в залежності від агротехнічних заходів, вміст в зерні міді склав 4,1-8,2 , цинку - 12,4-17,4 , кадмію 0,1-0,2 , а свинцю - 0,16-0,20 мг/кг, тоді як ГДК становить відповідно 10, 50, 0,03 та 0,3 мг/кг. Разом з тим, на показник накопичення цинку, міді, кадмію і свинцю впливало привнесення в грунт цих елементів з добривами: за переваги цинку у гноєві виявлено деяке підвищення його вмісту в зерні за органічної системи удобрення, а свинцю і кадмію - за внесення мінеральних туків, які містять найбільшу кількість біохімічно активних елементів. Отже, ці підвищення вказують на чутливість рослинницької продукції до змін у ґрунтовому компоненті агроекосистеми.

Економічна та енергетична ефективність меліоративних заходів в агроценозі ячменю ярого

Економічна ефективність є критерієм раціональності будь-якої агротехнології. Встановлено, що прямі витрати на вирощування ячменю при відсутності хімічного захисту за органічної системи склали близько 970 грн/га, за органо-мінеральної з одинарною дозою NPK на 10 % і з подвійною на 30 % вище. Вартість валової продукції підвищилась на 40 та на 60 % відповідно, порівняно з органічною системою удобрення. Собівартість продукції знизилась орієнтовно на 30 %. При цьому, фактор обробітку змінював собівартість продукції на 2-10 %.

Умови мінерального живлення визначали і величину умовно чистого прибутку. За прийнятої органічної системи удобрення він становив 397 грн/га; внесення N30P30K30 збільшувало прибутковість зерна ячменю у 2,1, а за внесення N60P60K60 - у 2,4 рази. Нижчим рівень рентабельності виявився за органічної системи удобрення і склав близько 40 %, тоді як за органо-мінеральної - удвічі вищим.

Загальні витрати на гербіцидну технологію в середньому по досліду збільшились на 8 %, вартість валової продукції на 9 %, а умовно чистий прибуток на 14 %, тоді як собівартість залишилась майже без змін.

Визначення енергетичної ефективності вирощування зерна ячменю ярого за безгербіцидної технології показує, що прямі витрати при використання мінеральних добрив збільшуються за одинарної дози туків на 3, а подвійної - на 13 %, порівняно з органічною системою удобрення. Вихід поновлюваної енергії зростає на цих варіантах відповідно на 30 та 60 %. Застосування хімічного захисту посівів ячменю у боротьбі з бур'янами підвищувало енергетичні витрати на вирощування, порівняно з безгербіцидною технологією, на 3-5 %. В цілому, за органо-мінерального удобрення показник енергетичної ефективності становив за безгербіцидної технології 2,6, при захисті посівів 2,7 одиниці, тоді як за органічної системи він виявився нижче 2 одиниць.

Висновки

В дисертації наведено теоретичні узагальнення та нове вирішення наукової задачі, що виявляється у з'ясуванні впливу різноглибинного обробітку, поєднаного з використанням у живленні рослин підстилкового гною і мінеральних добрив при безгербіцидній і гербіцидній технології вирощування на екологічний стан ґрунту та агроценозу ячменю ярого в умовах Полісся.

1. Різноглибинний обробіток ґрунту - оранка і плоскорізний на глибину 20-22 см та дискування на 10-12 см створюють оптимальні за щільністю ґрунту умови для розвитку кореневої системи ячменю в шарі 0-20 см, де щільність є найнижчою за органічної системи і становить 1,32-1,41 г/см3, тоді як із зменшенням дози гною і підвищенням мінеральних добрив вона зростає до значень 1,40-1,45 г/см3. У підорному 20-30 см шарі ґрунту за всіх способів обробітку знаряддя створюють плужну підошву з щільністю 1,50-1,55 г/см3 .

2. Запаси продуктивної вологи в 0-20 см шарі ґрунту за обробітку без обертання скиби підвищуються на 12-15% та на 5-8% - в нижніх шарах, порівняно з полицевим обробітком.

3. За органічної системи удобрення гідролітична кислотність в шарі 0-20 см підвищується порівняно з вихідними значеннями в 1,5 рази, за органо-мінеральної з внесенням N30P30K30 в 1,8 рази, а при застосуванні N60P60K60 - вдвічі. Відповідно кислотність ґрунтового розчину (рНKCl) в шарі 0-10 см та 10-20 см за безполицевого обробітку знижується від значень слабкокислої реакції (органічна система удобрення) до середньокислої (органо-мінеральна з N30P30K30) та сильнокислої (органо-мінеральна з N60P60K60).

4. За тривалого застосування безполицевого обробітку відбувається трансформація органічної речовини ґрунту у бік збільшення вмісту гумусу в 0-10 см шарі на 0,3-0,4%, що збільшує його запаси на 3-4,6 т/га порівняно з традиційною оранкою.

5. Акумуляція азоту, що легко гідролізується, відбувається у верхньому 0-10 см шарі: за способів без обертання скиби його вміст збільшується на 4-15 кг/га, тоді як в шарі 10-20 см спостерігається його зниження на 1-2 кг/га порівняно з оранкою. На фосфатний режим ґрунту безпосередній вплив мають мінеральні добрива. За насичення сівозміни гноєм більш як 20 т/га гною вміст рухомих його форм знижується, порівняно з вихідними запасами, а за внесення подвійної дози мінеральних добрив, навпаки, збільшує їх вміст на 30-40 мг/кг ґрунту. За систематичного використання мінеральних добрив калійний фонд ґрунту прибавляється у верхньому (0-10 см) шарі за обробітків ґрунту без обертання скиби на підвищеній дозі NPK по фону гною на 51 кг/га, тоді як на одинарній - залишається без змін, порівняно з оранкою.

6. За прийнятих навантажень ценозів агрохімікатами вміст цинку і міді визначається як мікроелементи без набуття значень важких металів. Важкі метали кадмій і свинець визначаються фоновим вмістом в ґрунті без істотних змін від внесених мінеральних туків.

Концентрація форм міді, цинку, кадмію та свинцю залежить від вмісту гумусу в ґрунті і визначається коефіцієнтом кореляції відповідно 0,72 , 0,78 , 0,43 та 0,67.

Кореляційний зв'язок між кислотністю ґрунту і концентрацією рухомих форм біохімічно активних елементів міді, цинку та свинцю знаходиться в межах 0,52 , 0,77 та 0,70. На рухомість кадмію рН ґрунту впливу практично не має.

7. По мірі збільшення доз мінеральних добрив підвищується біологічна активність ґрунту як в шарі 0-10 см, так і 10-20 см незалежно від глибини його обробітку з одночасною активізацією розмноження вермибіоти. Її кількість, порівняно з органічною системою удобрення, зростає у шарі 0-10 см за підвищеної дози NPK удвічі при плоскорізному обробітку ґрунту і у 1,3-1,5 рази - за інших обробітків.

8. При вирощуванні ячменю за безгербіцидною технологією по обробітку без обертання скиби загальна кількість однодольних і дводольних бур'янів зростає, порівняно з оранкою за органічної системи на 25 %, при внесенні одинарної дози NPK - на 43-50 % і подвійної - 46-57 %. За технології із застосуванням гербіциду 2М-4ХМ загальна забур'яненість посіву ячменю ярого знижується у середньому на 20 %.

9. Поширення кореневих гнилей за безгербіцидної технології досягає 45 % за органічної системи удобрення і знижується на 8-10 % при застосуванні гербіцидів. За обробітку без обертання скиби кількість уражених рослин знижується порівняно з контролем у міру збільшення дози мінеральних.

10. За органічної системи удобрення рівень продуктивності ячменю становить в середньому 2-2,5 т/га, тоді як за органо-мінеральної системи з внесенням N30P30K30 2,7-3,3 т/га і 3-4,2 т/га - за внесенням N60P60K60 мінеральних добрив.

11. На якісні показники зерна ячменю ярого різні способи основного обробітку мають незначний вплив. Якісні показники - натура зерна, маса 1000 зерен та сума незамінних амінокислот помітно підвищуються по мірі зниження доз гною і компенсації біогенних елементів за рахунок мінеральних туків.

Вміст біохімічно активних елементів в зерні ячменю за прийнятого навантаження агрохімікатами знаходиться в межах фонових значень з підвищенням коефіцієнту біологічного поглинання за мінерального удобрення.

12. Витратна частина технології вирощування ячменю ярого була при внесенні подвійної дози NPK становила близько 1300 грн/га, тоді як на органічному фоні вона знижувалась на 26 %. Однак, умовно чистий прибуток при застосуванні N30P30K30 по фону гною був удвічі, а при внесенні N60P60K60 в 2,5 рази вищим. Найбільш енергетично ефективним є дискування на 10-12 см в поєднанні з органо-мінеральною системою удобрення з дозою мінеральних добрив становить N60P60K60ее=2,75).

Рекомендації виробництву. В умовах Полісся для господарств всіх форм власності при вирощуванні ячменю ярого на сірому лісовому легкосуглинковому ґрунті після попередника - картоплі рекомендуємо застосовувати обробіток дисковою бороною на 10-12 см з проведенням заходів хімічного контролю забур'яненості агроценозу .

При використанні органічних і мінеральних добрив у системах удобрення Полісся слід враховувати, що за внесення підстилкового гною більше 20 т/га сівозмінної площі та 110 т/га під попередник може порушуватись екологічна рівновага в агроценозі ячменю ярого. Підвищення екологічного та економічного ефекту забезпечується при внесенні під ячмінь мінеральних добрив у дозі N60P60K60 на фоні післядії 50 т/га підстилкового гною.

Список опублікованих праць за темою дисертації
1. Чернілевський М.С., Мелешко О.П., Гаврилов С.О. Мінімалізація основного обробітку ґрунту - важливий напрям біологізації землеробства. - Вісник ДАУ. - № 1. - 2001. - С. 103-106. (Особистий внесок - 30 %. Проведено аналіз літературних джерел та експериментальних даних).
2. Мелешко О.П., Гаврилов С.О. Вплив способів основного обробітку ґрунту і добрив на врожайність та якість зерна // Збірник Інституту землеробства Української академії аграрних наук (вип. 1). - К.: ЕКМО, 2004. - С. 23-28. (Особистий внесок 50 %. Аналіз експериментальних даних).
3. Гаврилов С.О. Вплив способів основного обробітку та добрив на біологічну активність сірого опідзоленого ґрунту // Міжвідомчий науковий збірник “Землеробство” (випуск 76). - К.: ЕКМО, 2004. - С. 51-57.
4. Гаврилов С.О. Ефективність способів основного обробітку та систем удобрення в ланці польової сівозміни Полісся // Міжвідомчий науковий збірник “Корми і кормовиробництво” (вип. 56). - К., 2004. - С. 39-42.
...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.