Первинне насінництво та виробництво насіння буряку столового

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний аграрний університет імені В.В. Докучаєва

Кафедра генетики, селекції та насінництва

ІДЗ на тему:

"Первинне насінництво та виробництво насіння буряку столового"

Виконала Ярмолюк С.С.

Перевірив викладач: Брагін О.Н.

Харків 2015

Зміст

Вступ

1. Схема і система насінництва столового буряку

2. Особливості виробництва

3. Технологія вирощування

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Овочі займають велику питому вагу в раціоні харчування людини і є продуктом щоденного вживання. Але останніми роками обсяги виробництва овочів скорочуються, фактичний рівень споживання населенням від фізіологічної норми становить лише 50,9%. Тому у проекті Національної програми розвитку сільськогосподарського виробництва України на 1996 - 2006 роки було передбачено припинення спаду агропромислового виробництва, гарантування продовольчої безпеки держави, досягнення раціональних норм споживання продуктів харчування, у тому числі овочів, на душу населення. Тобто необхідно забезпечити населення овочами не тільки в сезон їх виробництва і не тільки в зонах їх вирощування, а й упродовж усього року в усіх регіонах держави у широкому асортименті.

Буряк звичайний - дворічна трав'яниста рослина сімейства маревих. Ботанічна назва буряку - Beta Vulgaris L. var atrorubra (буряк звичайний темно-червоний). В перший рік життя при посіві насіння рослини утворюють соковитий коренеплід і розетку прикореневого листя. У пазухах листя закладаються бруньки, які в перший рік життя знаходяться в спокійному стані.

На другий рік, при висадженні коренеплоду навесні, бруньки починають свій ріст та утворюють спочатку розетку листя, що потім розвивається у потужне трав'янисте стебло, яке починає дерев'яніти по мірі дозрівання насіння. Листя м'ясисті, довгочерешкові, з країв хвилясті. Форма листової пластини зазвичай трикутно-серцевидна. Величина залежить від сорту та умов вирощування. Окрас листя темно-зелений з малиновими жилками, червоний та майже чорно-червоний.

Квітки зелені та червоно-зелені, дрібні, двостатеві, венчикоподібні, зростаються по 2-4 разом, або одинарні. Суцвіття - мітелка. Тичинок п'ять, стовбурець один з трьохлопатним сидячим рильцем. Плід - горішок, або коробочка, що зростається знизу з м'ясистим одерев'янілим навколо плідником, внаслідок чого утворюється супліддя - клубочок. Кожний клубочок має декілька насінин.[15,50]

Коренеплід розвивається за рахунок розростання нижньої частини стебла рослини та власно кореня. У коренеплоді розрізняють голівку, несуче листя, сліди відмерлого листя та бруньок, шийку та власно корінь з боковими корінцями.

Столовий буряк (Веta vulgaris horensis L.) є цінним харчовим продуктом, що містить значну кількість цукрів, серед яких переважають сахароза (6-12 %), у менших кількостях представлені фруктоза і глюкоза, є полісахариди-- пектинові речовини і клітковина, органічні кислоти (щавлева, яблучна, лимонна), білки, амінокислоти, бетаїн і бетанін, мінеральні речовини (солі калію, кальцію, марганцю, заліза, кобальту, фосфору), пігменти (каротиноїди, антоціани). Багатий буряк вітамінами В 1 В 2, В 6, С, Р, РР, пантотеновою і фолієвою кислотами, а по вмісту йоду входить у число овочів, найбільш забезпечених цим елементом. Він відрізняється ніжним м'якушем, червоним з різними відтінками забарвленням, що залежить від кількості антоціану бетаніну. Структура м'якоті залежить насамперед від господарсько-ботанічного сорту буряка й умов вирощування; в одних сортах кільцевість виражена досить різко, в інших вона майже непомітна. Темнозабарвлені коренеплоди смачніші, ніж світло забарвлені.

Коренеплоди столового буряка використовують для приготування борщів, вінегретів, маринадів, молоді листи і черешки -- для борщів і супів. Варений буряк дуже калорійний.

Складний комплекс хімічних сполук, що містяться в буряку, дозволяє вважати його цінним лікувально-дієтичним продуктом. Він широко використовується в лікувальному харчуванні. Особливо корисно вживати столовий буряк у вигляді салатів, вінегретів, борщів хворим, що страждають ожирінням, при гіпертонічній хворобі, запорах, захворюваннях печінки і нирок. Варений буряк і його відвар мають проносну і сечогінну дію. Бурякові блюда корисні для серцевих хворих і людей літнього віку. Кобальт, що міститься в буряку, використовується для утворення вітаміну В 12, що в організмі людини синтезується мікрофлорою кишечнику. У свою чергу, фолієва кислота і вітамін В 12 (цианокобаламін) беруть участь в утворенні формених елементів крові -- еритроцитів. Завдяки наявності в буряку бетаїну і бетаніну він сприяє зміцненню капілярів, зниженню кров'яного тиску і кількості холестерину в крові, поліпшенню жирового обміну, роботи печінки. Буряк посилює перистальтику кишечнику і, отже, є ефективним лікувальним засобом при запорах і ожирінні.[15,16]

Пектинові речовини, що містяться в овочі, можуть відігравати роль детоксиканта в шлунково-кишковому тракті, зв'язувати солі важких металів.

У літературі є дані про протипухлинну дію соку червоного буряка і меласи (патоки) цукрового буряка у відношенні щеплених на тваринних кліток карциноми, саркоми, рака Ерліха. Повідомлялося про лікування соком червоного столового буряка хворих зі злоякісними пухлинами різної локалізації. Усі хворі були з різко вираженим загальним виснаженням, багато хто з них раніше піддавався рентгенотерапії. Протягом 8--12 тижнів їм щодня давали 200-250 г буряка в сполученні з метацилом. У всіх хворих на 2--5 тижні спостерігалося значне покращення: пухлина зменшувалася в об'ємі, хворі поправлялися в середньому на 10 кг, їхнє самопочуття й апетит істотно поліпшувалися. Однак незабаром після припинення лікування наставав рецидив.

У косметиці рекомендують використовувати маски із соку буряка для набуття природної свіжості і пожвавлення шкіри обличчя.[17]

1. Схема і система насінництва столового буряку

Інститутом цукрових буряків розроблена технологія вирощування насіння гібридів. Вона передбачає розміщення маточних буряків і насінників в сівозміні після кращих попередників, дотримання просторової ізоляції (табл. 7.4) між посівами маточних цукрових буряків і насінників, між насінниками різних сортів і гібридів, а при розмноженні насіння компонентів схрещування - між насінниками батьківських форм. Технологія передбачає застосування науково обґрунтованих норм органічних та мінеральних добрив, високоякісне і своєчасне виконання всіх агротехнічних заходів з використанням машин як загального призначення, так і спеціальних, обробку насіння на високопродуктивних насіннєвоочисних агрегатах та насіннєочисних сушильних комплексах одночасно з обмолотом насінників.

Табл.1. Норми просторової ізоляції насінників цукрових буряків

Площі маточних коренеплодів та насінників цукрових буряків порівняно з іншими сільськогосподарськими культурами досить великі. Тому тут актуальним є впровадження інтенсивної технології, яка передбачає застосування необхідної кількості добрив, пестицидів та інших необхідних матеріально-технічних ресурсів для отримання високої врожайності насіння та забезпечення високого коефіцієнту розмноження насіння.

Схема розмноження насіння ЧС гібридів

Оригінатори гібридів - селекційні установи Інституту цукрових буряків (ІЦБ) (Білоцеркіська, Верхняцька, Веселоподільська, Іванівська, Уладово-Люлинецька, Ялтушківська дослідно-селекційні станції та філіал) - вирощують насіння батьківських компонентів (базових ліній) гібридів (рис.1, табл. 2). буряк гібрид насінник

Табл.2. Схема насінництва ЧС гібридів

Рис.1. Схема вирощування насіння ЧС гібридів цукрових буряків

Гібридне (фабричне) насіння виробляють дослідні господарства ІЦБ і спеціалізовані насінницькі господарства, які атестовані згідно з Державним реєстром виробників насіння. Передпосівна підготовка фабричного насіння здійснюється на Тростянецькому, Вінницькому, Лебединському та Буринському насіннєвих заводах. У зазначених господарствах допускається вирощування насіння цукрових буряків лише тих категорій, на виробництві яких вони спеціалізуються згідно з Державним Реєстром виробників насіннєвого матеріалу, що визначається сортовою документацією, зокрема Державним стандартом.

2. Особливості виробництва

Успішне вирощування високоякісного насіння буряку в основному залежить від зони, в якій здійснюється насінництво. Перенесення пилку і процес запліднення у фазу цвітіння успішно здійснюється в умовах середньої температури і помірної вологості. У зв'язку з цим розміщення насіннєвих ділянок буряку в районах з високою вологістю і дуже високою температурою не рекомендовано. В північних районах нечорноземної зони, де восени спостерігається перезволоження, насінники буряку дозрівають лише в окремі більш теплі роки. Для забезпечення насінням буряку даної зони більш раціональним є вирощування насіння супереліти і еліти в даній зоні, а розміщення товарного виробництва - в господарствах північної зони.

При насінництві буряку також слід враховувати особливості росту і розвитку рослини на другому році розвитку. Насіннєвим рослинам потрібен порівняно довгий вегетаційний період, у зв'язку з цим висаджування маточних рослин необхідно проводити у ранні строки. В районах нечорноземної зони в невеликому об'ємі застосовують підріщування маточних коренеплодів, для цього їх прикопують в теплому грунті, це дозволяє подовжити період вегетації і досягнути достигання насіння.

Двохрічний спосіб вирощування насіння буряку основний який застосовується на виробництві. Але останніми роками в нашій країні і в ряді країн Західної Європи і США більшого розповсюдження набуває безпересадний спосіб. Для цього насінна висівають в кінці літа - початку осені. Рослини зимують в полі і на наступний рік дають врожай насіння. При цьому виключаються такі процеси, як прорідженних всходів, збирання і зберігання маточних коренеплодів, садіння насінників. Затрати праці знижуються вполовину.

3. Технологія вирощування

Вирощування базисного насіння

Базисне насіння гібридів - однонасінний чоловічостерильний (ЧС) компонент та багатонасінний запилювач (диплоїдний або тетраплоїдний) - розмножують в різних селекційних установах (насіннєвих господарствах). Посіви репродукційних буряків чоловічостерильної форми і закріплювача стерильності розміщують в одному господарстві, але на різних дільницях. Технологія вирощування репродукційних буряків як чоловічостерильної форми так і закріплювача стерильності та багатонасінного запилювача аналогічна такій для маточних буряків.

Коренеплоди чоловічостерильної форми і закріплювача стерильності збирають і зберігають окремо. Садять їх у співвідношенні 1:2 смугами (8 : 4 рядків) з шириною стикових міжрядь 140 см. Догляд за насінниками такий же, як і для одержання гібридного насіння. Обов'язковим заходом є вилучення рослин багатонасінних буряків на обох компонентах перед цвітінням. Після закінчення цвітіння рослини закріплювача стерильності скошують на кормові цілі.

Вирощування гібридного насіння

Вирощування маточних буряків.

У зоні достатнього зволоження маточні буряки розміщують після озимини, яка йде після багаторічних трав однорічного використання (на один чи два укоси) гороху на зерно чи занятого пару. В зоні нестійкого зволоження маточні буряки висівають після озимини, яку розміщували після чистих чи зайнятих парів, кукурудзи на зелений корм чи багаторічних трав однорічного використання (на один укіс). В зоні недостатнього зволоження маточні буряки вирощують після озимої пшениці, яку висівають після чистого пару, однорічних чи багаторічних трав однорічного використання (на один укіс).

Щоб запобігти розповсюдженню хвороб і шкідників, у сівозміні передбачають просторову ізоляцію між маточними буряками і насінниками не менш 1 км. З цієї ж причини не можна висівати їх після цукрових буряків і їхніх насінників. Посіви маточних буряків чоловічостерильного компоненту і запилювача розміщають на окремих полях. Якщо їх розміщають на одному полі, то ділянки з компонентами розділяють незасіяною смугою розміром майже ширини захвату сівалки.

В системах обробітку ґрунту на маточних і фабричних цукрових буряках багато спільного. Але маточні буряки висівають пізніше, ніж фабричні, що обумовлює потребу в додатковому весняному обробітку для боротьби з бур'янами та розпушування ґрунту. Для цього з застосовують культиватори УСМК-5,4Б, які обладнані плоскоріжучими робочими органами. Потім ґрунт прикочують легкими коточками. Для передпосівної обробки використовують тільки гусеничні трактори. Норма висіву насіння: чоловічостерильного компоненту - 22-24 плода, батьківського - 18-20 на 1 м довжини рядка. Для сівби застосовують бурякові сівалки точного висіву.

Під маточні буряки добрива вносять у три строки: основне - під глибоку оранку восени, рядкове - під час сівби, підживлення - кореневе та позакореневе - під час вегетації рослин. Заходи догляду за маточними буряками повинні бути спрямовані на формування і збереження високої густоти насадження, забезпечення рівномірності розміщення рослин в рядках. У початкових фазах росту маточних буряків у зоні достатнього зволоження на кожному метрі рядка повинно бути 12 рослин, в зоні нестійкого зволоження - 10. Маточні буряки збирають з настанням стійкого похолодання при середньодобовій температурі повітря 6-8°С, строк закінчення збирання - до 20 жовтня. Маточні коренеплоди чоловічостерильного компонента та запилювача збирають і кагатують на зберігання окремо.

Вирощування насінників.

У сівозміні насінники розміщують після тих же попередників, що й маточні буряки. При розміщенні насінників у сівозміні передбачають просторову ізоляцію: між насінниками цукрових буряків і кормових, столових, напівцукрових - не менше 10 км; між насінниками гібридів однієї біологічної форми (диплоїдні чи поліплоїдні) - не менше 3, різних форм - 5, стерильними за пилком і фертильними (з нормальним пилком) - не менше 10 км. Під насінники застосовують поліпшений зяблевий обробіток ґрунту, добрива вносять під осінню оранку.

Безпосередньо перед садінням коренеплодів ґрунт рихлять культиваторами-глибокорозпушувачами на глибину до 22 см без перемішування його шарів. Мета рихлення - забезпечити вертикальність розміщення висадків і оптимальну глибину заробки їх у ґрунт, щоб над голівкою коренеплоду було 2-2,5 см землі.

При садінні коренеплодів масою до 250 г і довжиною 16-18 см для передсадильного рихлення застосовують також парові чи протиерозійні культиватори, які доповнюють рихлячими або стрілчастими лапами шириною до 150 мм. На запливаючих ґрунтах і в районах достатнього зволоження передсадильну культивацію проводять у два сліди (перший - на глибину 10-12 см, другий - на 16-20 см) одночасно з боронуванням.

Весною ґрунт між рядами кагатів боронують кілька разів до повного висихання. Землю з кагатів знімають у міру підсихання бульдозерами, а поверхню ґрунту вздовж траншей вирівнюють грейдерами. Після цього над коренеплодами в траншеях повинен залишитися шар ґрунту 8-10 см. Ранньою весною з настанням потепління, щоб запобігти підтоплення коренеплодів талими водами, з кагатів знімають сніговий покрив. При вибиранні коренеплодів із траншей ефективно використовувати модернізований траншеєкопач ТКУ-0,9А.

Для садіння необхідно забезпечити якісну підготовку садивного матеріалу. Коренеплоди сортують на сортувальних столах на три групи: придатні до садіння - цілком здорові коренеплоди; сумнівні - з нерозвиненими загниваючими "вічками"; непридатні до садіння - підмерзлі, загниваючі більш ніж на третину чи із загниваючою голівкою. Згнивші паростки і загниваючі кінці хвостів зрізують, здорові - залишають. Коренеплоди, придатні до садіння, одразу висаджують, а сумнівні складають у кучі, добре вкривають землею шаром 30 см і через 7 днів сортують. Здорові коренеплоди висаджують, а інші використовують на кормові цілі.

Виходячи з конкретних умов господарства необхідно створювати оптимальний запас маточних коренеплодів до садіння, застосовуючи перебирання і досадивне зберігання здорових коренеплодів у траншеях. Коренеплоди, які залишили на відкритому повітрі, швидко в'януть, втрачають тургор, а у висадків з таких коренеплодів значно збільшується кількість упрямців, у яких не розвиваються квітконосні стебла.

Прив'ялювання коренеплодів негативно впливає на урожайність насіння. При садінні коренеплодів, як і при збиранні і укладанні їх на зимове зберігання, необхідно дотримуватись правила "із землі в землю". Перед садінням у маточних коренеплодів бажано видалити кінчики хвостів, щоб вони не випирали з ґрунту після садіння.

Для підвищення якості садіння коренеплоди калібрують за розмірами. При садінні у полі коренеплодів однакових розмірів садильні апарати машин заробляють їх у ґрунт в основному у вертикальному положенні і на однакову глибину, а також з однаковим зусиллям ущільнюють ґрунт навколо них. Це забезпечує одночасну появу сходів, рівномірний розвиток і дозрівання насіння. В результаті підвищуються їхні посівні якості.

Садіння маточних коренеплодів необхідно проводити в ранні строки. При цьому краще вкоріняються, забезпечується нормальний розвиток бруньок - майбутніх стебел-квітконосів на голівці коренеплоду. При пізньому садінні виникає більше упрямців, цвітіння насінників відбувається в період вегетації, коли температура повітря більш висока, при низькій відносній вологості. Через це погіршується процес запліднення. Дуже важливо не тільки дотримуватись ранніх строків, але й скорочувати термін садіння коренеплодів на кожному полі. Розтягування строків садіння ще більше поглиблює неодночасність дозрівання насінників. Садіння коренеплодів здійснюється роздільно за компонентами схрещування.

Співвідношення однонасінного чоловічостерильного компонента та багатонасінного запилювача диплоїдних гібридів становить 4:1 (16 рядків материнського і 4 рядки батьківського), а триплоїдних гібридів - 3:1 (відповідно 12 і 4 рядки). При садінні за схемою 70х 70 см не забезпечується оптимальна густота через пропуски, наявність рослин, які не зійшли тощо. Пусті місця займають бур'яни, проте в другій половині вегетації застосування гербіцидів і механічних засобів практично неможливі, тому для оптимальної густоти застосовують схему садіння 70х 60 см, 70х 55 та 70х 50 см. Коренеплоди масою до 150 г висаджують за схемою 70х 35 см.

Висаджені коренеплоди не завжди заробляються на однакову глибину, тому після садіння поле вирівнюють кільчасто-шпоровими котками і боронують легкими боронами. Через 5-6 днів проводять рихлення ґрунту легкими, середніми чи сітчастими боронами. Після появи сходів (не менш 25-35%) виконують боронування, під час якого знищуються бур'яни, розкриваються розетки і розрихлюється ґрунт до дрібногрудкуватого стану. При цьому не допускається підсаджування висмикнутих коренеплодів.

За вегетацію проводять міжрядні рихлення залежно від ущільнення і забур'янення ґрунту: перше - після розкриття розеток на глибину 10-12 см, наступні - на 5-7 см, так як глибші рихлення пересушують ґрунт і пошкоджують кореневу систему висадків. У фазі стеблування розпушування ґрунту в міжряддях проводять з використанням присипаючих відвальників з метою знищення бур'янів у зоні рядка.

Залежно від потенційної забур'яненості поля і видового складу бур'янів застосовують ґрунтові гербіциди, які вносять після садіння коренеплодів і заробляють боронами, а також посходові гербіциди в період вегетації насінників. На насінниках застосовують ті ж гербіциди, що й на посівах фабричних буряків. Після закінчення цвітіння насінники запилювача збирають на кормові цілі.

Біологічною особливістю насінників цукрових буряків є неодночасність дозрівання насіння навіть на одній рослині. Ще сильніше це проявляється при неоднорідності насінників за морфологічними ознаками (одностеблові і багатостеблові, сильно- й слабогілчасті тощо).

Дозрівання насіння буряків визначають за побурінням плодів (при розмноженні батьківських форм), появою вишнево-червоного забарвлення оболонки насіння, а також борошнистості перісперма насіння на перезі. На сьогодні вважається, що до збирання насінників потрібно приступати, коли побуріє 40-50 % плодів у основної маси рослин.

В умовах вологого і прохолодного літа, коли затримується побуріння плодів, до зрізання насінників приступають, коли у них (з середини першого порядку) насіння на перерізі борошнисте. Необхідно пам'ятати, що при пізніх строках збирання хоч і відмічається повніше дозрівання насіння, проте збільшується обсипання плодів. При визначенні строків збирання насінників не можна брати до уваги передчасно засохлі рослини і пізньостиглі біотипи, а також дрібне неповноцінне насіння, яке сформувалося на верхівках насіннєвих пагонів.

Звичайно застосовують двофазне збирання насінників: зрізання рослин з укладанням їх у валок і обмолот валків. Для зрізання насінників використовують навісні чи причіпні жатки. При використанні останніх загінки готують заздалегідь - роблять прокоси жатками-прокосчиками чи вручну зрізують насінники з кількох рядків.

У зв'язку з тим, що при міжрядних обробітках утворюються борозни (особливо при використанні присипаючих відвальників), скошування насінників поперек рядків збільшує втрати насіння; особливо у незрізаних стебел. Тому зрізання проводять тільки вздовж рядків. Ширину захвату жатки встановлюють залежно від кількості вегетативної маси насінників, висоту - з розрахунком, щоб виключити втрати врожаю. Для збирання незрізаних і підбирання гілок, які були зрізані і впали, а також для поправлення валків вручну виділяють робітників.

При збиранні насінників цукрових буряків можна застосовувати пряме комбайнування при попередній обробці плантацій десикантами, які підсушують листя, стебла і насіння рослин. Найбільш ефективний препарат реглон. Обробляють ним насінники при побурінні 60-70% плодів, застосовуючи широкозахватні штангові оприскувачі, які забезпечують рівномірний розподіл препарату. Через 6-8 днів оброблені насінники можна збирати комбайнами. Враховуючи, що після десикації ворох насіння після обмолоту може мати вологість 20-30%, його необхідно відправляти до сушарки, щоб насіння не втратило схожості. Для підбирання та обмолоту насінників використовують зернозбиральні комбайни, які перед тим обладнують полотняно-транспортерами-підбирачами типу ППТ-3А. Перед обмолочуванням насінників комбайни старанно очищають від післяжнивних решток інших культур, закривають можливі канали втрат насіння, регулюють оберти молотильного барабана і зазори між декой та бичами барабана на вході й виході з нього. Всі ці регулювання повинні забезпечити повний вимолот насіння з мінімальним продрібненням стебел. Очистку вороха регулюють числом обертів вентилятора, а також ступенем відкриття його заслінок та жалюзей решета. Щоб запобігти забивання зернового і колосового елеваторів їх ланцюги із кроком скребків 152 мм замінюють ланцюгами із кроком скребків 76 мм. Післязбиральну обробку насіння здійснюють на зерноочисних комплексах ЗАВ і КЗС.

Висновок

Столовий буряк здатен забезпечити одержання 100-130 ц. з 1 га. Однак за останні роки врожайність буряків істотно знизилася і потенційні можливості її реалізуються лише на 30-50% в основному через сильну засміченості посівів.

Серйозним гальмом зростання врожайності в господарстві є порушення технології виробництва: недотримання сівозмін, строків внесення добрив і співвідношення в них поживних речовин, не своєчасне проведення заходів по боротьбі з шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур, низький рівень механізації.

Науковим установам необхідно домагатися більшої різноманітності поліпшених сортів буряків удосконалювати насінництво. Перед сільськогосподарськими виробниками стоїть завдання раціональної організації праці, підвищення економічної ефективності вирощування і реалізації коренеплодів столового буряку та пропаганда серед населення переваг та способів використання цього корисного овоча.

Шляхи підвищення ефективності виробництва овочів:

1. Рост врожайності овочевих культур - застосування високопродуктивних сортів і гібридів овочевих культур;

-Внесення органічних і мінеральних добрив;

- Використання хімічних та біологічних засобів захисту рослин від шкідників і хвороб;

-Розміщення посівів овочевих культур на родючих і зрошуваних землях;

2. Сокращеніе витрат праці при вирощуванні овочевих культур:

- Впровадження індустріальних технологій вирощування і збирання овочів;

-Підвищення рівня механізації вантажно-розвантажувальних робіт;

-Використання прогресивних форм організації праці.

3. Зниження собівартості виробництва овочів

- Поглиблення спеціалізації і розвиток концентрації овочівництва;

- Скорочення витрат на насіння і посадковий матеріал, на оплату праці та матеріальні ресурси;

-Вдосконалення матеріального стимулювання праці.

-Врожайність буряка в перспективі може бути підвищена до 200 - 250 ц / га за рахунок підбору високопродуктивних сортів і гібридів.

Список використаної літератури

1. Котенко П.А. Економічні результати діяльності підприємства АПК: Навчально-метод.пособіе.-Орел: ОГСХА, 2005.

2. Мухортов С.Я., Єгорова З.М. Інтенсивні технології обробітку овочевих культур в ЦЧР: Учеб.пособ.-Вороніж.: Агропромиздат, 2001.

3. Наумова В.І. Плодовоовощной комплекс Росії / Під общ.ред. В. І. Наумова.- М.: Россельхозиздат, 1989.

4. Попов Н.А. Економіка сільського господарства/ Н.А. Попов: Підручник.-М.: Дело и сервіс, 2000.-ISBN

5. Смірнов В.П. Заготівлі, зберігання і реалізація картоплі, плодів і овощей/ В.М. Смірнов.-М.: Агропромиздат, 1990.

6. Гатауліна Г.Г. Технологія виробництва продукції рослинництва / Г.Г Гатауліна. - М.: Колос, 2006.-448 с.

7. Фірсов І.П Технології рослинництва / І.П. Фірсов. - М.: Колос, 2005.-472 с.

8. Тімошенко Н.Є., Кострюков А.М. Підвищення ефективності овочівництва/ Н.Є. Тімошенко.- М.: Россельхозиздат, 1998.

9. Чуманова М.М., Основи виробництва продукції рослинництва/ М.М. Чуманова., О.В. Анохіна, С.В. Овсяннікова, В.Б Батурина.. Кемерово, 2006.

Размещено на Allbest.ru