Одержання насіння з високими параметрами якості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет

Кафедра рослинництва

Розрахунково-графічна робота

З дисципліни: «Насіннєзнавство»

На тему: «Одержання насіння з високими параметрами якості»

Виконавець: студент групи АСЗ2

Кириченко О.С.

Дніпропетровськ - 2014

Зміст

1. Історія розвитку насіннєзнавства

2. Визначення основних та додаткових показників посівних якостей насіння

3. Схожість насіння

4. Чистота посівного матеріалу

5. Маса насіння і врожайність культури

6. Мета і завдання Міжнародної асоціації по насіннєвому контролю (ISTA)

7. Анатомічна будова насінини (зернівки)

8. Значення та характеристика структурних елементів насінини (зернівки)

9. Завданні

Список література

1. Історія розвитку насіннєзнавства

Насіннєзнавство - наука про насіння, що вивчає розвиток і життя насіння з моменту запліднення яйцеклітини на материнській рослині до освіти з насіння нового самостійного рослини. Таким чином, насіннєзнавство вивчає: особливості та умови формування насіння на материнській рослині; зміни, що відбуваються в насінні в період збирання, зберігання, формування проростка з насіння.

Ці етапи життя насіння розглядаються у зв'язку з умовами середовища, вивчаються можливості їх оптимізації, отримання насіння високої якості. Також розробляються і застосовуються методи вивчення якості насіння. Насіннєзнавство почало розвиватися в 70-х роках минулого століття. Проте насіння не тільки одне з основних засобів сільськогосподарського виробництва. посівний насіння якість анатомічний

Насіння - це високоцінних товар, об'єкт торгівлі. Тому стали розвиватися методи вивчення й оцінки якості насіння, був створений насіннєвий контроль. Насінням називають різний посівний матеріал. Наприклад, плоди зернових культур (пшениця, жито, ячмінь, кукурудза та ін), насіння зернових бобових культур (горох, соя, квасоля та ін), супліддя буряків, бульби картоплі. Кожна рослина під час дозрівання дає зрілі плоди. У бобових культур - це боби, у капустяних (хрестоцвітних) рослин - стручки, у льону бавовнику - коробочки, у зернових культур - зернівки. Боби гороху містять 5-8 насіння, коробочки льону - 10, а зернівка пшениці та інших хлібів - одне насіння.

У зернових культур насіннєва і плодова оболонки дуже щільно прилягають (майже зростаються). У ботанічному розумінні насіння утворюється з сім'ябруньки, що знаходиться у зав'язі маточки, в результаті подвійного запліднення. З зав'язі маточки формується плід. Насіння складається з зародка і насіннєвої оболонки. У кожному насіння в процесі його розвитку відкладаються поживні речовини. Місцем накопичення поживних речовин можуть бути ендосперм (зернові культури), сім'ядолі (зернові бобові), перисперм (буряк).

2. Визначення основних та додаткових показників посівних якостей насіння

Якісний насінний матеріал дає змогу без додаткових енергетичних затрат (добрива, пестициди) забезпечити належний ріст рослин, знизити негативний вплив бур'янів, хвороб, шкідників і на цій основі підвищити врожайність культури і якість одержуваної продукції, поліпшити екологічний стан поля. Насіння (насінний матеріал) -- поняття широке. Це переважно різні плоди -- зернівки, сім'янки, однонасінні плоди -- боби, горішки, частини плодів, а також органи вегетативного розмноження -- бульби, іноді дрібні плоди. Найпоширенішим насінним матеріалом у рослинництві є зернівки (зернові злаки і зернобобові), сім'янки (соняшник, морква), горішки (гречка, буряки), однонасінні боби (еспарцет, буркун), бульби (картопля, топінамбур) та ін. Насіння характеризується сортовими, посівними і врожайними властивостями. При цьому велике значення мають фізичні властивості насінного матеріалу -- натура, вирівняність.

Певне значення має і форма насіння. Так, за даними М. М. Макрушина (1976), у пшениці більш врожайним є компактне зерно. Тонке, видовжене зерно, яке за масою не поступається перед зерном вирівняним і ваговитим, забезпечує меншу врожайність. Ці відмінності насіння прийнято називати різноякістю. Розрізняють три форми різноякості: екологічну, материнську, генетичну. Екологічна форма різноякості визначається умовами ґрунтово-кліматичної зони і технологією вирощування культури, материнська -- є результатом розміщення насіння в суцвітті, що впливає на його формування.

Генетична форма різноякості залежить від умов запилення квітки і розвитку зиготи. Важливе значення мають мутагенні фактори. Отже, насіння -- це складні живі системи, посівні та врожайні якості яких забезпечуються багатьма факторами. Основні посівні якості насіння характеризуються такими показниками, як чистота, вологість, енергія проростання, лабораторна схожість, маса 1000 насінин. Велике значення має польова схожість насіння, що залежить від вологості ґрунту, глибини загортання насіння. Категорії насіння і показники якості його визначаються і регламентуються державним стандартам України (див. ДСТУ 2240-93).

3. Схожість насіння

Від схожості насіння залежить його посівна якість. Відповідні норми встановлені всіх польових культур. Від схожості насіння залежить густота посіву і рівномірність розподілу стеблостою. Схожість насіння формується у процесі вирощування і значною мірою залежить від ґрунтово-кліматичних умов, технології вирощування, системи удобрення. На якість насіння впливає його дозрівання та організація збирання врожаю, а також його дообробка (очищення, підсушування, калібрування). Насінницькі посіви доцільно збирати в повній стиглості. Під час збирання важливо контролювати і здійснювати всі заходи, які зменшують травмування зерна. Механічне пошкодження зерна призводить до погіршення його якості і зберігання, зниження хлібопекарських, технологічних, посівних якостей тощо. Насіння пошкоджується під час обмолочування. Ступінь його травмованості залежить від регулювання роботи агрегатів комбайна, біологічної фази розвитку рослин, сорту та виду сільськогосподарських культур. Найшкідливішими є мікропошкодження в зоні зародка зерна, механічні пошкодження зародка та ендосперму.

При висіванні травмованого насіння знижується його схожість, послаблюється розвиток рослин. Так, при пошкодженні зародка паросток втрачає орієнтацію, закручується. На пошкоджених місцях насінини розвиваються колонії грибів, що є частою причиною їх загибелі. Сучасні механізми, які застосовують для збирання зернових, не запобігають повністю травмуванню насіння. Травмування насіння при збиранні залежить від його вологості. Дослідами встановлено, що при вологості понад 25 % травмування досить значне і може повністю пошкоджувати зародок. З підвищенням вологості пошкодження насіння збільшується. Для всіх польових культур оптимальна вологість для збирання становить 16 -- 17 %. Травмування насіння зменшується також при роздільному способі збирання, правильному виборі строків обмолочування, регулюванні молотильних апаратів, зокрема обертів барабана і зазорів між барабаном і підбара-банням.

Насіння пошкоджується і на зерноочисних та сушильних машинах. Тому на стадії обробки врожаю необхідно вибирати оптимальний режим сушіння насіння, регулювати трієри та сита, уникати надлишкового застосування зернопультів у процесі дообробки насіння. Травмування насіння знижує його польову схожість на 15 -- 30 %. При висіванні насіння, в якому механічно пошкоджено 10 % маси, врожайність знижується більш як на 1 ц/га. На насінних посівах доцільніше використовувати двобарабанні комбайни. Так, в експериментальному елітно-насінницькому господарстві Інституту насінництва кращі результати мали при використанні зернозбиральних комбайнів СКД-6.

Маса подрібненого зерна становила 0,4-0,6% загальної маси, травмування 20 -- 30 %. При цьому частоту обертів першого барабана, який працював у м'якому режимі, зменшували на 200 - 300, а другого встановлювали у межах 1000 - 1200 об./хв. Зазор між першим барабаном і підбарабанням був на 3 -- 4 мм більшим, ніж між другим барабаном і підбарабанням. Крім того, слід регулювати зерноочисні й зернопровідні пристрої. Подавання соломистої маси в молотильний апарат регулюють залежно від швидкості руху комбайна під час обмолочування. Для збирання посівного і якісного товарного зерна слід використовувати комбайни, якими вже обмолочено посіви на площі 100 -- 350 га. Це має велике значення для забезпечення високої якості обмолоту культур, зокрема зернобобових (гороху, сої).

Здійснення комплексу заходів щодо зменшення травмування зерна економічно вигідне, оскільки забезпечує додатковий вихід насіння. Це важливо при розмноженні насіння еліти й супереліти та першої репродукції нових перспективних сортів польових культур. Пошкодження оболонки зерна призводить до глибоких фізіологічних змін у зернині, втрат поживних речовин, порушення обмінних процесів, що різко послаблює ріст проростків. Дослідні дані свідчать, що травмування ендосперму насінини пшениці знижує продуктивність рослини на 10 -- 20 %, зародка на 27 -- 44 %. Пошкодження насіння знижує посівні якості його при зберіганні. Так, через 8 міс. після збирання енергія проростання пошкоджених насінин знижується на 30 - 40 %, а лабораторна схожість на 62 - 89 %. Енергія проростання цілих зернин при цьому становила 85 -- 90 %, лабораторна схожість 94 - 97 %. Заходи щодо зменшення шкоди від травмування насіння і запобігання йому.

Одним із основних заходів зменшення шкоди від травмування є протруєння зерен, яке нейтралізує шкідливу негативну дію мікроорганізмів на насіння. Протруєння слід поєднувати з інкрустацією, додаючи пестициди до плівкоутворювача. При цьому треба диференційовано підходити до виду і норми протруювання, уникати препаратів, які містять ртуть (наприклад, гранозан). Протруювання з інкрустацією слід проводити перед сівбою. Не варто завчасно протруювати насіння з підвищеною вологістю. Протруювання, проведене завчасно, знижує схожість на 20 -- 24 %. Інкрустація насіння підвищує врожай озимої пшениці, ячменю, кукурудзи на 3 -- 6 ц/га. Закріплені у плівці на насінні пестициди не розпилюються і не змиваються з нього, перешкоджаючи проникненню шкідливої мікрофлори в насіння навіть у ґрунті.

Травмуванню насіння запобігають дотриманням технології вирощування на насінницьких площах, що забезпечує рівномірний розвиток рослин на посівах. Насінники доцільніше збирати в суху погоду комбайнами з використанням жаток, які формують тонкі валки на висоті від ґрунту не менше 15 см. У роки з підвищеною вологістю і при випаданні дощів треба застосовувати пряме комбайнування. Використовувати при цьому слід конструктивно найбільш досконалі комбайни. Посівний матеріал кондиції першого класу необхідно одержувати за одне пропускання через зерноочисні машини.

4. Чистота посівного матеріалу

Для насінництва важливо мати насінний матеріал з високими показниками сортової чистоти. Наприклад, для пшениці, згідно із стандартом, перша категорія сортової чистоти повинна становити 99,5 %, друга 98 %, третя 95 %. У біологічному рослинництві великого значення набувають показники засміченості насіння бур'янами, ураженість його хворобами, наявність у ньому шкідників. Все це вимагає проведення певних заходів, насамперед застосування гербіцидів. Тому контроль за засміченістю повинен бути суворим і передусім на насінницьких ділянках, де необхідно дотримувати всіх заходів, у тому числі й хімічного захисту рослин. Так, в 1 кг насіння найвищої якості має бути не більше 10 шт. насінин інших рослин, з них насіння бур'янів -- не більш як 5 шт., другого класу -- 40 шт., у тому числі бур'янів 20 шт. Такі суворі вимоги до вмісту насіння бур'янів цілком виправдані.

Коефіцієнт розмноження бур'янів, як і хвороб та шкідників, високий, тому через короткий час вони надто засмічують посіви. Чим нижче репродукція, тим більша загроза механічної засміченості зерна, тому необхідно дотримуватись більш суворих правил щодо кількості репродукцій посівного матеріалу з насінням важковідокремлюваних культур.

Так, насіння ячменю в пшениці і житі важко відокремити, тому що їх будова і розміри подібні. На всіх етапах виробництва насіння цьому питанню необхідно приділяти особливу увагу, щоб не допустити зниження якості насіння. При розмноженні насіння різних репродукцій слід дотримуватись правила: сівбу починати з нижчих, а збирання насінних площ -- з вищих репродукцій. Завдяки цьому не допускається змішування насіння навіть у межах одного сорту однієї культури між репродукціями. Після сівби насіння однієї репродукції сівалку слід добре очистити і навіть незначну частину насіння вищої репродукції посіяти після закінчення сівби на ділянці нижчої репродукції.

При переведенні комбайнів на обмолот іншого сорту та культури треба ретельно очистити всі агрегати комбайнів. При переході на обмолот іншого сорту чи іншої культури перший бункер намолоченого зерна доцільно використовувати не на насінницькі цілі, а на фуражні, товарні. Це не лише сприяє забезпеченню видової та сортової чистоти насіння, а й запобігає механічній засміченості його насінням бур'янів, ураженості хворобами та шкідниками. Вологість і зберігання насіння. Збереженість посівного матеріалу значною мірою залежить від його вологості. У більшості культур в умовах України вологість насіння не повинна перевищувати 15 %.

Таке насіння добре зберігається протягом тривалого періоду без зниження якостей. Насіння сільськогосподарських культур після збирання потрібно досушувати, залежно від особливостей культури та вологості насіння. Чим вища вологість насіння, тим меншаю має бути температура сушіння. Слід зазначити, що температура повітря при сушінні має бути не вище 45 °С. Досвід показує, що зерно, зібране при підвищеній вологості, важко піддається сушінню. Вологе насіння бобових погано зберігається, швидко зігрівається, псується. Підвищення вологості насіння навіть на 2 % порівняно із стандартними значеннями зменшує його посівні якості. Таке насіння, як правило, використовують на продовольчі та фуражні цілі. У насінному матеріалі визначають наявність грибних захворювань, зокрема сажки.

Кондиційне насіння за посівними стандартами не повинно містити збудників сажки. Регламентується також вміст у насінні склероцій. Мікроорганізми, які впливають на посівні і врожайні якості насіння, поділяють на дві групи: мікроорганізми, що уражують насіння під час вирощування, і мікроорганізми, які розвиваються під час зберігання. Сприятливі умови для розвитку мікроорганізмів при зберіганні зерна складаються при підвищених вологості й температурі. У вологій неочищеній масі вони розвиваються швидко, внаслідок чого температура зернової маси підвищується, що призводить до самозігрівання зерна. Тому після обмолочування обов'язкове очищення зерна з метою зниження його вологості.

5. Маса насіння і врожайність культури

Від маси 1000 насінин і запасів поживних речовин в ендоспермі злакових або сім'ядолях бобових залежить розвиток сходів рослин. Озимі і ярі хліба та інші культури (соняшник, соя, горох), висіяні високоякісним насінням, дають за інших рівних умов по 3 -- 5 ц/га приросту врожаю. Такі посіви густі, мають добре розвинену листкову поверхню, рослини на них менше уражуються хворобами. Від маси насіння, його якості і репродукції залежить врожайність культури.

Ефективним заходом підвищення врожайності культур є калібрування насіння, сівба більших фракцій його. Калібрування, підвищуючи вирівняність насіння, ефективне при одночасному здійсненні комплексу заходів. Щоб мати якісне насіння з високою врожайністю на насінних площах, слід зменшувати норму висіву і густоту рослин на 15 - 20 %.

6. Мета і завдання Міжнародної асоціації по насіннєвому контролю (ISTA)

Міжнародні правила аналізу насіння? З 23 грудня 2009 року Випробувальна лабораторія Української державної насіннєвої інспекції отримала акредитацію в ISTA, законодавчо врегульовано Законом України “Про ратифікацію Конституції Міжнародної асоціації з контролю за якістю насіння”, від 22 грудня 2010 року № 2843-VI. У зв'язку зі змінами, що відбулися в Україні внаслідок проведення адміністративної реформи та вдосконалення внутрішнього законодавства, повноваження та випробувальна лабораторія Української державної насіннєвої інспекції перейшли до Державної інспекції сільського господарства України, яку визначено Кабінетом Міністрів України уповноваженою установою від України в ІSТА (постанова КМУ від 27.07.1998 р. № 1143, зі змінами) про що поінформовано директора адміністративного департаменту Міжнародної асоціації з контролю за якістю насіння (ІSТА) у лютому 2013 року.

Основний напрямок роботи Асоціації є розробка стандартних процедур по відбору проб і аналізу насіння, застосування цих методів для контролю за якістю насіння у міжнародній торгівлі. Членство в ІSТА зменшує перешкоди для руху насіння між державами, оскільки сертифікат на насіння визнається всіма країнами-членами цієї Міжнародної асоціації. Це дає змогу Україні інтегрувати до Європейської маркетингової сітки насіння. Вступ до цієї організації підвищує авторитет держави на шляху до інтеграції в Європі і збільшує шанси, як сільськогосподарського виробника насіння для маркетингу його в Європейські країни на рівних умовах. Протягом 2012 року прийнято участь у щорічному конгресі ISTA. Головним завданням участі у щорічних конгресах, є розширення співробітництва між Україною та державами-учасницями Міжнародної асоціації з контролю за якістю насіння, підтримка та посилення вже існуючих робочих контактів та створення нових.

Ці питання вирішуються спільними зусиллями фахівців з 80 країн. Російськими учасниками було відзначено, що завдання ISTA актуальні в зв'язку зі створенням єдиного митного простору, приєднанням Росії до СОТ, змінами правової бази насінництва та національних стандартів. Членство в організації відкриває великі можливості участі в різних дослідженнях, news.agronationale.com.ua розвитку міжнародних правил, залучення експертами при арбітражі, а також робить престижним участь у цьому професійному співтоваристві. «Сучасний розвиток тестування насіння неможливо без активного міжнародного співробітництва. Членство в асоціації надає вітчизняним виробникам насіння також можливість отримання документів на посівні якості насіння при їх експорті. Незважаючи на те, що зараз експорт насіння з Росії рідкісний, вже більше 50 сертифікатів ISTA видано ФГБУ «Россельхозцентр», яке готове продовжувати цю роботу на всій території країни », - підкреслив директор установи Олександр Малько.

7. Анатомічна будова насінини (зернівки)

Анатомічно зерно ділиться на три частини: ендосперм, зародок і навколишні їх оболонки - захисний покров. Кожна з цих частин також має складну будову і склад.

При виробництві сортової борошна і крупи зовнішні покрови необхідно виділити у вигляді побічних продуктів (висівок, мучки, лушпиння), а ендосперм зерна (ядро) перетворити на готову продукцію. Наявність бороздки у зерна пшениці і іржі серйозно ускладнює виділення крохмалистого ендосперма і визначає складну побудову технологічної схеми помелу.Анатомічна будова зерна плівчастих культур (ячмінь, овес, рис, просо, сорго, гречка) відрізняється наявністю квіткових оболонок (квіткових плівок) Тому при виробництві крупи спочатку проводять лущення, щоб видалити квіткові оболонки. Потім ядро шліфують, при цьому віддаляються плодова і насінна оболонки, алейроновий шар і зародок. Гречка відрізняється від решти плівчастих культур тим, що у неї роль плівки виконує плодова оболонка. При видаленні цієї оболонки виходить готова крупа.

Насіння гороху і сої є зародок, що складається з двох половин (сім'ядолей), що містять запасні живильні речовини для розвитку рослини в початковій стадії. Сім'ядолі щільно прилягають один до одного, і закриті міцною насінною оболонкою. Добре виділяються зачаткові корінці і почечка. У зв'язку з різноманітністю структури та властивістю зерна технології виробництва крупи частково відрізняється (залежно від культури, що переробляється).

8. Значення та характеристика структурних елементів насінини (зернівки)

Насінина -- це орган, за допомогою якого розмножуються й поширюються насінні рослини. Вона складається із зародка і запасаючої тканини, вкритих насінною шкіркою. За несприятливих для проростання умов (холод, посуха) насінина може певний час перебувати у стані спокою. З настанням сприятливих умов (підвищення температури й зволоженості) насіння поглинає воду і при наявності достатньої кількості повітря проростає.Усі рослини, які мають у насінні дві сім'ядолі, об'єднані за цією ознакою у клас дводольних рослин. У деяких покритонасінних рослин у насінні є всього одна сім'ядоля і вони об'єднані у клас однодольних рослин.

Зерном -- загальновживана назва насінин злакових культур (Gramineae), до яких відносяться і хлібні злаки. У науковій літературі цей тип насінин називається зернівкою. Зернівка являє собою нерозкривний однонасінний плід рослин. Зернівка складається із:

-- оболонки плоду (оплодня) розташованої на зовнішній стороні сім'я,

-- оболонки сім'я, до якої щільно прилягає оплодень,

-- сім'я. Сім'я складається із зародку (або ембріона) і ендосперма, оточеного нуцелярною епідермою і оболонкою сімені. Практично всі зерна у злакових складаються з подібних частин, відношення між якими в зернах різних культур мало відрізняються один від одного. У зернівці насінина розвивається з верхньої зав'язі, утворена одним плодолистком[2].

Зернівки бувають голими (у пшениці, жита) і плівчастими, тобто зрослими з квітковими лусками (овес, просо, рис).

Енергія в зернових культурах накопичується у вигляді крохмалю. Його кількість в зернах злакових культур неоднакова і найчастіше становить від 60 до 75% маси зерна.

Будова насіння і його склад. Після запліднення в результаті поділу яйцеклітини формується тіло зародка, що складається з корінця, стеблинки, сім'ядолі та брунечки (рис. 44). Стеблинка переходить у корінець, що є зачатком головного кореня. Наверху стеблинки знаходяться сім'ядолі, або зародкові листки. У насіння бобів і квасолі в сім'ядолях відкладаються запасні поживні речовини. З центральної клітини утворюється ендосперм.

Рис. 44. Схема будови насіння квасолі (А) і зернівки пшениці (Б): 1 -- насінна шкірка; 2 -- брунька зародка; З -- стеблинка; 4 -- корінець; 5 -- сім'ядоля; 6 -- ендосперм.

Процеси, що розвиваються після подвійного запліднення, завершуються формуванням із насінного зачатка насіння. Тканина, покриваюча зародковий мішок зовні, перетворюється на шкірку насінини. Запасні речовини, що нагромаджуються в сім'ядолях і ендоспермі, у рослин різних видів різноманітні. Наприклад, у пшеничних зернах багато крохмалю, значно менше білка і мало жирів. У насінні бобових багато білків (квасоля, горох, боби), але мало крохмалю. У насінні олійних рослин (олійна пальма, маслина, соняшник, льон тощо) міститься від 25 до 80 % рослинних жирів (масел). Насіння різних рослин сильно розрізняються за масою. Так, тисячі дрібного насіння орхідеї важать частки грама, а насіння деяких пальм сягає маси 8-15 кг.

Класифікація плодів

Плід (fructus). Одночасно з розвитком насінини відбувається перетворення зав'язі на зрілий плід (справжні плоди: слива, томат, горох). Із стін зав'язі формується оплодень. В утворенні плоду можуть брати участь крім маточки інші частини квітки (квітколоже, що розрослося, основи чашолистків, пелюсток і тичинок). Такі плоди називаються несправжніми (яблуня, груша, шипшина). Призначення плодів -- захист і розповсюдження насіння. Плід, утворений із декількох маточок однієї квітки, називається збірним (ожина, малина).

Класифікація плодів: соковиті (однонасінні й багатонасінні) та сухі (однонасінні розкривні й багатонасінні не розкривні) (табл. 2). Насіння містить зародок, який дає початок рослині, й поживні речовини, необхідні для її проростання. Вони можуть знаходитися в ендоспермі, що розташовується поряд із зародком. Насіння багатьох рослин не містить ендосперма, і поживні речовини локалізовані в сім'ядолях. Поживні речовини насіння представлені вуглеводами, білками та жирами. Рослину відносять до однодольних, якщо зародок її насіння має одну сім'ядолю (пшениця, кукурудза), і до дводольних, якщо у неї дві сім'ядолі (квасоля, горох, яблуня). Зернівка пшениці є одночасно і насінням, і плодом.

Зовні зернівка покрита золотисто-жовтим оплоднем, який щільно зростається з насінною шкіркою. Основну частину насіння займає борошнистий ендосперм; до нього у вигляді тонкої пластинки прилягає одна сім'ядоля (щиток). Зародок займає незначну частину насіння і має зачатковий корінець, стеблинку й листки. Щиток сполучений із зародковим стеблом і здійснює зв'язок зародка з ендоспермом. Насіння квасолі покрито щільною насінною шкіркою, яка виконує захисну функцію. На бічній увігнутій стороні насіння помітний рубчик -- місце прикріплення насінного зародка до стінки плоду. Дві подовжні половинки насіння називаються сім'ядолями і прикривають головну частину зародка, що складається із зачаткового корінця, зачаткового стебла (шийки) і зародкової верхівкової брунечки. Шийка з'єднується сім'ядолями. Брунечка є зачатком пагону. Проростання насіння. Насіння може тривалий час перебувати у стані спокою. Зародок його залишається живим, і насіння зберігає здатність до проростання. Зародок може загинути від пересихання насіння під час зберігання, при пошкодженні його комахами чи плісеневими грибками. Для проростання насіння необхідні деякі умови: наявність живого зародка, добре зволожений ґрунт, певна температура й достатньо повітря. Проростанню насіння передує його набухання.

Вода проникає всередину насіння, насінна шкірка набухає і розривається. Із зародкового корінця розвивається молодий корінь, який швидко росте і зміцнюється в ґрунті. Вода необхідна для насіння ще й тому, що зародок споживає поживні речовини в розчиненому вигляді. Насінню різних рослин потрібна різна кількість води для проростання: насіння гороху поглинає води у півтора рази більше своєї маси, а насіння кукурудзи -- вдвічі менше. Оптимальна температура для проростання насіння більшості рослин складає + 10... +15^оС, а насіння жита може прорости при + 1^оС. Через те що при проростанні насіння йдуть активні процеси обміну речовин, насіння інтенсивно дихає і вимагає постійного надходження повітря, багатого киснем.

Рис. 45. Типи плодів:І -- сухі, ІІ -- соковиті, ІІІ -- складні, 1 -- ліщина;2 -- соняшник; 3 -- пшениця; 4 -- вишня; 5 -- абрикос; 6 -- малина; 7 -- мак; 8 -- капуста; 9 -- горох; 10 -- смородина; 11 -- томат; 12 -- шипшина; а -- горіх, б -- сім'янка; в -- зернівка; г -- кістянка; д -- складна кістянка; е -- коробочка; є -- стручок; ж -- біб; з -- ягода; и -- несправжній плід з горішками.

Якщо у проростка квасолі видалити сім'ядолі, а в однодоль­ного ендосперм, вони загинуть. Причина загибелі -- відсутність поживних речовин. Запасні поживні речовини насінини забезпе­чують початкові стадії розвитку зародка. Наприклад, крохмаль ендосперма однодольних під дією ферментів перетворюється на цукор. Цукор розчиняється у воді; у вигляді розчину з сім'ядолі він поступає для живлення зародка. Чим більше запасних пожив­них речовин, тим сильніше паросток, який розвивається з насінини.

Для нормального розвитку насіння велике значення має час сівби й глибина його загортання в ґрунті. При своєчасній сівбі насіння має всі умови, необхідні для проростання. Насіння холо­достійких рослин (пшениця, овес, горох) необхідно сіяти ранньою весною. Вони вимагають низької температури і великої кількості вологи. Насіння теплолюбних рослин (квасоля, гарбуз, огірки) висівають, коли ґрунт прогрівається до + 10... + 12°С. При цій температурі він містить достатню для проростання насіння кількість вологи. Постачання кисню та вологи до проростка забезпечує глибина загортання насіння, що визначається їх розміром, а також влас­тивостями та структурою ґрунту. Не рекомендується глибоко сія­ти насіння в щільному глинистому ґрунті, оскільки він довго тримає великі кількості вологи і не пропускає повітря. Дещо гли­бше, ніж в глинистому, загортають насіння в піщаному ґрунті. Повітря в ньому проникає на велику глибину, і краще зберігаєть­ся волога в глибоких шарах. Велике насіння бобів загортають звичайно на глибину 4-5 см. Тут йому достатньо вологи для про­ростання, а проростку -- поживних речовин насінини, поки він вийде на поверхню ґрунту. Для насіння середніх розмірів (редис­ка, огірки) необхідна глибина 2-4 см, для дрібних (цибуля, ріпа, морква, кріп) -- 1-2 см.

Розповсюдження плодів і насіння відбувається в природі за до­помогою вітру та води, тваринами, птахами й людиною. Деякі рос­лини самі розкидають насіння. Наприклад, плоди рослини «ска­жений огірок» разом із липкою рідиною «вистрілюють» насіння на значну відстань; зрілі стручки бобів при підсиханні лопаються і також розкидають насіння. Плоди і насіння, які розносяться віт­ром, мають для цього спеціальні пристосування -- крилоподібні вирости (плоди клена та ясена), пухнасті волоски (насіння тополі), парашутики (насіння кульбаби). Вода розповсюджує плоди та на­сіння водних і наземних рослин, які мешкають на берегах водо­ймищ (вільха, осока, латаття). Насіння та плоди деяких рослин (череда, лопух, омела, липка шавлія) переносять тварини на шерс­ті, людина -- на одязі. Птахи і тварини часто живляться соковити­ми плодами рослин, насіння яких не перетравлюється в шлунково-кишковому тракті й може бути викинуте з екскрементами на знач­ній відстані від материнської рослини (горобина, бузина, чорниця, конвалія).

Плоди та насіння окремих рослин можуть «переїжджа­ти» різним транспортом із країни в країну з вантажами. Значення квіток, плодів, насіння. У природі квітки, плоди та насіння забезпечують існування виду (насінне розмноження) і служать кормом для безхребетних (членистоногі) та хребетних тварин. Вони мають величезне значення і в житті людини: е про­дуктами харчування (фрукти, ягоди), сировиною для харчової промисловості (одержання рослинних олій і хлібобулочних виро­бів), хімічної і медичної промисловості (одержання спирту, фарб, ліків), а також парфумерної промисловості (отримання трояндо­вої та інших ефірних олій). Всі квіткові рослини мають велике естетичне значення в житті людини.

9. Завданні

1. Визначити норму висіву кукурудзи за масою, якщо 1 га необхідно висіяти 50 тис. схожих насінин з масою 1000 - 260 г. Схожість насіння 90%, чистота - 99%.

Відповідь: 1.4кг

2. Норма висіву соняшнику при сівбі сівалкою СПЧ-6 становить 3,2 кг/га. На якій відстані сівалка розміщує насіння одна від одної, якщо маса 1000 насінин - 59 г, чистота 97% ?

Відповідь :19 см

3. Яка густота продуктивного стеблестою озимої пшениці, посіяної звичайним рядковим способом, якщо відстань між рослинами у рядку - 2,5 см, а продуктивна кущистість - 1,35 ?

Відповідь: 50.620 шт

Список література

1. Жатова Г. О. Загальне насіннєзнавство : навчальний посібник. - Суми : Університетська книга, 2009. - 273 с.

2. Зінченко О. І., Коротєєв А. В., Каленська С. М. та ін. Рослинництво : практикум / За ред. О. І. Зінченка. - Вінниця : Нова книга, 2008. - 536 с.

3.Насінництво й насіннєзнавство польових культур / [за ред. М. М. Гаврилюка]. - X., 2007. - 214 с.

4.Насінництво й насіннєзнавство зернових культур / [за ред. М. О. Кіндрука]. - К. : Аграрна наука, 2003. - 238 с.

5.Насінництво й насіннєзнавство олійних культур/ [за ред. М. М. Гаврилюка]. - К. : Аграрна наука, 2002. - 221 с.

Размещено на Allbest.ru