Розробка технологічних прийомів та заходів по вирощуванню овочевих культур у відкритому ґрунті в умовах колективного сільськогосподарського підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Ґрунтово-кліматичні умови зони розміщення господарства

2. Перелік культур, посівні площі, урожайність і валовий збір овочів у господарстві, спосіб вирощування

2.1 Сівозміна з овочевими культурами

2.2 Сортимент вирощуваних культур, характеристика сортів

2.3 Строки і способи вирощування культур у сівозміні

2.4 Визначення потреби посівного матеріалу, розсади, посадкового матеріалу для сівозміни

2.5 Система удобрення овочевих культур у сівозміні

2.6 Застосування гербіцидів у сівозміні

2.7 Система захисту овочевих культур від шкідників та хвороб у сівозміні, застосування біометодів

2.8 Технологічна карта вирощування гороху овочевого у відкритому ґрунті

3. Заходи щодо забезпечення екологічної чистоти овочевої продукції у відкритому і закритому ґрунті

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Овочі -- певні їстівні частини рослин, переважно трав'янистих, котрі людина вживає як їжу.

Овочі відіграють важливу роль в життєдіяльності людини. Згідно з нормами, дорослим людям рекомендується споживати в середньому 243 кг овочів і фруктів на рік.

Харчова цінність овочевих товарів обумовлена їх енергетичною, біологічною, фізіологічною, лікувально-профілактичною, органолептичною цінністю та безпекою.

Енергетична цінність овочів і порівняно з іншими продуктами невелика. Найнижчу калорійність мають салат, шпинат, ревінь, селера, редиска 8-21 ккал на 100 г їстівної частини; морква, капуста, цибуля, редька, баклажани 33-43 ккал, найвищу калорійність має горошок зелений - 73 ккал; картопля - 83 ккал; часник - 106 ккал.

Біологічна цінність овочів та продуктів їх переробки визначається вмістом у них біологічно-активних і в тому числі незамінних речовин: води, мінеральних, лементів, трагічних речовин - вуглеводів, азотних сполук, жирів, вітамінів, органічних кислот, дубильних, ароматичних, барвних та інших речовин.

Фізіологічна цінність овочевих товарів зумовлена наявністю в них органічних кислот, глюкози, цукрів, які впливають на органи смаку, нервову систему. Зовнішній вигляд і аромат овочів подразнюють рефлекторну систему людини, за сигналом якої через центральну нервову систему приходять в готовність залози травного тракту, чим покращується засвоюваність окремих речовин.

Лікувально-профілактична цінність. Ця якість овочів пов'язана з вмістом вітамінів С.А.Р групи В.РР, S, К, пектину, клітковини, мінеральних елементів, деяких амінокислот, органічних кислот.

Пектин використовують для лікування захворювань шлунку та кишечника. Вітаміни та пектин здатні видаляти з організму важкі токсичні метали, радіонукліди.

Органолептичну цінність овочі обумовлюють їх зовнішній вигляд (чисто та розвиненість, форма забарвлення, сухість, відсутність пошкоджень), запах, смак, міцність шкірочки і м'якоті, розмір, маса.

1. Грунтово-кліматичні умови зони розміщення господарства

Клімат району помірно - континентальний. За багаторічними обстеженнями середня температура найхолоднішого місяця (січень) - -5,8єС, а найбільш теплішого (липень) - +18,6єС. Середня кількість опадів за багаторічними даними становить 575 мм. Безморозний період в середньому триває 160 днів.

Середня місячна і річна кількість опадів та температура повітря

Зима м'яка, помірно холодна, в окремі роки температура знижується до -36єС. Часто можна спостерігати відлиги, коли температура підвищується навіть до +5єС. Сталий сніговий покрив утворюється в середньому в другій декаді грудня - 15.XII, а в другій декаді березня - 17.III. Зимові опади нерідко бувають у вигляді дощу. Число днів з сніговим покривом в середньому досягають 98 днів. Тривалість снігового покриву висотою більше 10 см. становить 75 днів. Висота снігового покриву і тривалість залягання визначають умови перезимівлі с/г культур. Характерною особливістю весни є інтенсивне зростання температури, внаслідок чого середня місячна температура в березні дорівнює 0,6єС в квітні +6,7єС, а у травні +14,0єС.

Початок польових робіт починається при переході середньодобової температури повітря через 5єС - перша декада квітня. Весною спостерігаються заморозки. Самий пізній заморозок - 2 лютого, а самий ранній 10 квітня. Літо слабо засушливе. Сума температур вище 10єС за літо становить 53,7єС, а сума опадів 244 мм. Кількість днів з опадами в середньому: у червні - 14-15, липні 15-16, а у серпні 13-16 днів.

Передпосівний період і перша половина осені сухі і теплі. Похмура погода з дощами здебільшого у другій половині жовтня. Середня дата першого заморозку осінню 11.XI. Сума активних добових температур за період з температурою вище 10єС-24єС. Теплозабезпеченість основних культур становить приблизно 100%. Високі температури влітку і незначна кількість опадів, а також тепла осінь дають можливість вирощувати проміжні післяжнивні культури на зелений корм.

На території підприємства переважають дерново - підзолисті супіщані ґрунти.

Грунти утворюються під впливом клімату, живих організмів, складу і будови материнських гірських порід, рельєфу місцевості і віку території. Від клімату залежить кількість опадів, що впливає на розвиток рослинності, життєдіяльність мікроорганізмів, розчинення різних сполук у ґрунті та їх переміщення. Температура впливає на перебіг хімічних і біохімічних реакцій.

У результаті взаємодії багатьох складних процесів формується хімічний склад ґрунту.

Грунт складається з різноманітних мінеральних, органічних та органо-мінеральних сполук.

Найважливішою складовою частиною ґрунту є гумус - перегній. Він утворюється з органічних рослинно-тваринних рештків, які щорічно потрапляють у грунт і під впливом життєдіяльності мікроорганізмів розкладаються й синтезуються.

Хімічний склад грунту суттєво впливає на його родючість, на його фізичні та біологічні властивості.

Рослинний опад в лісах і відмерла трав'яна рослинність після розкладу мікроорганізмами дають багато органічної речовини, збільшуючи потужність грунту. Частково гумус мінералізується і знову під впливом мікроорганізмів переходить в доступні рослинам мінеральні сполуки.

Грунт містить мікроелементи (азот, фосфор, калій, кальцій, магній, сірку, залізо та ін.) і мікроелементи (бор, марганець, молібден, мідь, цинк та ін.), які рослини споживають у невеликих кількостях. Їх співвідношення і визначає хімічний склад грунту. Він залежить від вмісту елементів в материнській породі, кліматичних факторів, рослинності. Чим більше зволожений грунт, тим переважно бідніше мінеральними сполуками її верхні горизонти.

Хімічний склад грунту постійно видозмінюється під впливом життєдіяльності організмів, клімату, діяльності людини. При внесенні добрив грунт збагачується живильними речовинами.

В залежності від наявності тих чи інших хімічних елементів виділяють кислотність грунту. Основне природне джерело кислотності грунту - органічні кислоти. Вони утворюються при розкладі рослинних залишків мікроорганізмів без доступу повітря і просочуються в товщу грунту з атмосферною вологою. Підкислення грунту відбувається також, коли осади вимивають кальцій і магній з кореневоживого шару. Кислоти можуть накопичуватися в грунті і від систематичного застосування так званих фізіологічних кислотних добрив (сульфат амонію, хлористий амоній тощо).

Кислотність грунту визивають іони водню, які утворюються при дисоціації кислот і гідролітичних кислих солей, а також поглинуті самими дрібними частинками грунту - колоїдами, які можуть переходити в ґрунтовий розчин.

Підвищення кислотність негативно впливає на ріст і розвиток більшості культурних рослин, заважає сприятливому ходу мікробіологічних процесів в грунті.

Також виділяють серед хімічних явищ пов'язаних з грунтом засолення грунтів.

Засоленням грунтів називається збільшення переважного вмісту легкорозчинних солей в грунті (понад 0,25%), що призводить до утворення солонцюватих і солончакових грунтів.

Розумне регулювання хімічного складу грунту може підвищувати родючість грунту, і навпаки, невміле використання мінеральних добрив, неправильна обробка грунту - може змінити хімічний склад грунту в негативну сторону і стати причиною спустошення родючих земель.

Таблиця 1. Перелік культур, посівні площі, урожайність і валовий збір овочів у колективному сільськогосподарському підприємстві “Промінь”

культура сорт урожайність овочевий

2. Перелік культур, посівні площі, урожайність і валовий збір овочів у господарстві, спосіб вирощування

2.1 Сівозміна з овочевими культурами

Сівозміна -- це науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур і парів у часі та на території або тільки у часі на одному полі. У кожній сівозміні здійснюється система обробітку та удобрення ґрунту, що забезпечує підвищення його родючості і урожайності сільськогосподарських культур. Раціональне чергування культур -- це спосіб регулювання вмісту органічної речовини в ґрунті, захід для підтримування і поліпшення фізичних та хімічних його властивостей, необхідних для боротьби з бур'янами та шкідниками сільськогосподарських культур.

Залежно від рівня спеціалізації, ґрунтових і економічних умов у господарствах може бути одна або кілька сівозмін, де вирощують овочеві культури. У сівозмінах із багаторічними травами здебільшого має бути 7-8 полів, без них - 5-6, де можна розмістити по 2-3 основні та 3-4 культури з групи малопоширених. Насичення сівозмін овочевими культурами становить 50-75%.

В овочевих сівозмінах повинно бути таке чергування культур, при якому провідні з них розміщуються після кращих попередників. Інший важливий чинник - збагачення ґрунту органічною речовиною. Найбільшу кількість її залишають багаторічні трави, озима пшениця, пізня капуста. Певне значення має кількість винесених із ґрунту поживних речовин із урожаєм попередників. Багато поживних речовин виносить пізня капуста, помідори, мало - огірки та цибуля. Впроваджуючи сівозміни у зоні Степу та районах недостатнього і нестійкого зволоження зони Лісостепу, овочеві культури в першу чергу розміщують на зрошуваних землях.

У зв'язку з великою різноманітністю біологічних і агротехнічних властивостей малопоширених та пряних овочевих культур необхідне їх правильне угруповання при розміщенні у відведеному полі чи організації для їх вирощування спеціальних сівозмін. Так, в окремих господарствах всі культури зонтичних (петрушка, кріп, селера, пастернак) розміщують на одній ділянці, що дає можливість застосовувати однакові добрива, схеми сівби, засоби захисту від бур'янів, шкідників і хвороб тощо.

Для спаржі, ревеню, хрону, щавлю, естрагону, багаторічної цибулі відводять на родючих ґрунтах окрему ділянку, яка за розмірами має забезпечити в перспективі закладання нових і розширення наявних плантацій багаторічних овочевих культур.

Під час освоєння сівозмін, якщо необхідно, допускають повторні посіви огірків, моркви, цибулі з насіння за доброго фітосанітарного стану ділянок і своєчасного проведення заходів захисту рослин від шкідників і хвороб. Повернення на попереднє місце овочевих культур, які пошкоджуються однаковими хворобами та шкідниками, допускається не частіше як через 3-4 роки, а пізньої капусти - через 5-6 років.

Основною вимогою для впровадження сівозмін та їхнього ефективного використання в овочівництві є відсутність строкатості ґрунту за родючістю та меліоративним станом. Кращим заходом для вирівнювання полів за родючістю може бути впровадження в сівозміну вивідних полів, які при поступовому окультуренні включають в активне чергування на них овочевих культур.

Сівозміна

План розміщення сільськогосподарських культур і парів на полях та по роках на період ротації сівозміни називається ротаційною таблицею. У перший рік ротації культури розміщуються так само, як і в рік освоєння сівозміни, а в наступні -- згідно з чергуванням культур, передбаченим схемою сівозміни. Кількість років у ротаційній таблиці відповідає кількості полів в сівозміні.

Таблиця 2. Ротаційна таблиця

2.2 Сортимент вирощуваних культур, характеристика сортів

Таблиця 3. Характеристика вирощуваних сортів овочевих культур

Дані сорти підбиралися згідно Реєстру сортів рослин України.

2.3 Строки і способи вирощування культур у сівозміні

Таблиця 4. Строки і способи вирощування овочевих культур у сівозміні

2.4 Визначення потреби посівного матеріалу, розсади, посадкового матеріалу для сівозміни

Овочеві культури (капуста, огірки, помідори, перець, цибуля, часник, зеленні овочеві культури, столові коренеплоди й овочеві бобові) пошкоджуються великою кількістю шкідників і хвороб. Рівень і спрямованість захисних заходів визначає у кінцевому підсумку чистоту одержуваної продукції.

Насамперед треба дотримуватися хоча б елементарного чергування культур за схемами, що наведені раніше. Органічні добрива слід застосовувати тільки у вигляді перепрілого гною. Свіжий гній, внесений у ґрунт, сприяє забур'яненню ділянки і створює небезпеку підвищення рівня вмісту нітратів у продукції.

Важливим заходом одержання здорових сходів є передпосівна обробка насіння. Сортування насіння можна проводити за його щільністю, використовуючи воду, 3--5%-й розчин повареної солі або аміачної селітри.

У воді розділяють насіння моркви, буряків, цибулі, огірків. Насіння заливають водою, перемішують і через 3--5 хв. видаляють те, що спливло, а те, що осіло, сушать або відразу ж готують до сівби.

Насіння помідорів, перцю, капусти розділяють у розчині повареної солі або селітри.

Знезараження насіння можна проводити термічною обробкою, речовинами рослинного й хімічного походження. Так, проти вірусних хвороб огірків, гороху та інших овочевих культур протягом 3--4 год. насіння прогрівають у сушильних шафах при температурі 50--60°С або на сонці 2--5 діб, перемішуючи при цьому.

Термічне знезараження цибулі проти пероноспорозу проводять, витримуючи її 16 год при температурі 40°С. Цибулю-сіянку до садіння прогрівають протягом 10--15 днів при температурі 30--40°С з вентилюванням (перемішуванням).

Насіння можна обробляти мікроелементами: сірчанокислим марганцем (у нормі 0,1%), мідним купоросом (0,001%), сірчанокислим цинком (0,05%), перманганатом калію (1%), борною кислотою, (0,05%). Насіння кабачків, огірків і гарбузів витримують у розчині 12 год., інших культур -- 18--24 год. Потім його підсушують і висівають.

Таблиця 5. Потреба у посівному і посадковому матеріалі для овочевих культур відкритого ґрунту

2.5 Система удобрення овочевих культур у сівозміні

Розрахунки мінеральних добрив проводжу за формулою:

Д - розрахована норма мінеральних добрив, ц/га;

В - винос поживних речовин з запланованим врожаєм, кг 100 - коефіцієнт;

П - вміст доступних для рослин поживних речовин в ґрунті, мг/100 г сухого ґрунту;

Кп - коефіцієнт використання рослинами поживних речовин з ґрунту;

Н- вміст поживних речовин у внесеній кількості органічних добрив, кг; Кн. - коефіцієнт використання рослинами поживних речовин з органічних добрив в перший рік та в післядію;

С - вміст поживного елемента у мінеральному добриві кг/ц;

Ку - коефіцієнт використання поживного елементу з мінерального

добрива.

Необхідну для розрахунків довідкову інформацію я брала з додатків 2,3,6,7,8.

Таблиця 6. Система удобрення овочевих культур у сівозміні

Таблиця 7. Система обробітку грунту, догляду за посівами та збирання урожаю овочевих культур в сівозміні

2.6 Застосування гербіцидів у сівозміні

Гербіциди -- хімічні препарати, що використовуються для боротьби з небажаною рослинністю. Широке застосування цих речовин у сільському господарстві привело до істотного збільшення врожаїв. Однак в разі невмілого чи надмірного використання призводить до забруднення ґрунту і води, що, у свою чергу, викликає загибель птахів і дрібних тварин, і навіть створює загрозу здоров'ю людини.

Таблиця 8. Застосування гербіцидів в овочевій сівозміні

2.7 Система захисту овочевих культур від шкідників та хвороб у сівозміні, застосування біометодів

Пестициди - це хімікати, які використовуються в сільському господарстві і садівництві для боротьби зі шкідниками (шкідливими або небажаними мікроорганізмами, рослинами і тваринами). Хімічна сполука, яка використовується для захисту рослин, сільськогосподарських продуктів і боротьби з переносниками небезпечних захворювань.

Таблиця 9. Використання пестицидів для захисту рослин від шкідників та хвороб

Біологічний захист рослин -- це фундаментально-прикладна галузь знань, предметом досліджень якої є біоагенти та біорегулятори -- природні та генетично змінені організми та їхні генні продукти.

Таблиця 10. Біологічні засоби захисту овочевих культур

2.8 Технологічна карта вирощування огірка раннього у відкритому ґрунті

Таблиця 11. Технологічна схема вирощування та збирання огірка раннього, сорт Цезар на площі 36 га, урожайність 300 ц/га, попередник - вико - овес.

3. Заходи щодо забезпечення екологічної чистоти овочевої продукції у відкритому і закритому ґрунті

Овочівництво є найбільш інтенсивною галуззю сільського господарства. Овочі вирощують у відкритому та закритому ґрунті. У відкритому ґрунті врожайність овочевих культур досить висока. В середньому вона становить 30--40 т/га, а таких культур, як капуста білоголова, морква і буряк столовий, гарбуз, урожайність товарної продукції на поливі навіть перевищує 100 т/га. Для одержання такого врожаю з ґрунту щорічно виноситься велика кількість поживних речовин. Тому потрібно прагнути, щоб обсяг поживних речовин у кругообігу був вищим, ніж у природі. Це забезпечує більш стабільне одержання товарної продукції, ніж це було б у природній екосистемі. Тому у відкритому ґрунті необхідно передбачати систематичне повернення органічної речовини і підтримувати родючість ґрунту на належному рівні, оскільки природний агроценоз не в змозі забезпечити повне відтворення органічної речовини.

Штучно створена та науково обґрунтована екосистема добре функціонує лише за умов відповідної взаємодії продуцентів, консументів усіх порядків, і людини включно, та редуцентів-деструкторів. Це означає, що середовище (ґрунт, повітря, поливна вода) повинні бути сприятливими, не містити шкідливих компонентів, які б погіршували роботу, зокрема, останньої ланки трофічного ланцюга -- редуцентів -- мікроорганізмів (бактерій, дріжджових грибів, грибів-сапрофітів та ін., які мінералізують органічну речовину рослинних решток, а також тих організмів, які мінералізують екскременти та різні органічні рештки).

Як уже зазначалося, великої шкоди трофічним зв'язкам завдає неправильне використання мінеральних добрив, гербіцидів, інсектицидів, фунгіцидів, що знищує корисних ентомофагів. Від забруднення середовища отрутохімікатами страждають і продуценти -- рослини та хемотрофні незелені бактерії, здатні синтезувати органічну речовину, первинні та вторинні консументи, оскільки їжа, яку вони використовують, містить шкідливі хімічні сполуки. Тому овочівництво, як частина рослинництва біосфери повинно бути екологічно (відносно) чистим, забезпечувати біологічно й екологічно якісні зв'язки між людиною і екосистемою. Поряд з цим, людина як споживач повинна підтримувати трофічний ланцюг у біосфері та не вилучати з нього п...