Породи великої рогатої худоби, що розводяться в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Золочівський коледж ЛНАУ

Курсова робота на тему:

"Породи ВРХ, що розводяться в Україні"

Новоселище

2012



План

Вступ

1. Організаційно-економічна характеристика сільськогосподарського підприємства

2. Основна частина

2.1 Класифікація ВРХ

2.2 Огляд літератури

2.2.1 Особливості екстер'єру, інтер'єру та конституції худоби різних напрямів продуктивності

2.2.2 Поняття про породи, лінії, родини

2.2.3 Біологічна і технологічна оцінка основних світових порід та порід, які розводять в Україні

2.2.4 Породи молочного напряму продуктивності

2.2.5 Породи комбінованої (подвійної) продуктивності

2.2.6 Породи м'ясного напряму продуктивності

Висновки та рекомендації виробництву

Список використаної літератури



Вступ

Скотарство - провідна галузь тваринництва, що зумовлюється відносно високою питомою вагою молока та яловичини в структурі тва¬ринницької продукції. В Україні на початок 2010 р. у господарствах усіх категорій власності поголів'я великої рогатої худоби становило 4,83 млн голів, у тому числі 2,74 млн корів. Дпя порівняння - поголів'я свиней становило 7,58 млн, овець і кіз - 1,83 млн голів.

У структурі тваринницької продукції від галузі скотарства одержу¬ють 99% молока і близько 25% м'яса. Необхідно зазначити, що після за¬бою тварин використовують практично всі одержані продукти: кров, травний канал, жирові відкладення на внутрішніх органах ендокринні за¬лози, з яких виготовляють цінні лікарські препарати. Із вмісту травного каналу виготовляють вітамінну продукцію для птахівництва і свинарства, а травний канал використовують як сировину для ковбасної промисловос¬ті. Внутрішнє сало використовують для виготовлення парфумів та висо¬коякісного мила, а кістки після обвалювання туш - для виготовлення м'ясо-кісткового борошна та іншої продукції, тобто, використовують майже всю масу органічної речовини тіла тварини.

Завдяки наявності багатокамерного шлунка, велика рогата худоба є основним утилізатором відходів рослинництва, частка яких становить 2/3 органічної речовини, що не використовує людина. Худоба може споживати значну кількість грубих і соковитих кормів (до 100 кг на добу) й ефективно їх переробляти з великим коефіцієнтом корисної дії у високопоживні для людини продукти харчування. За оцінками американського вченого К. Еклиза, кожна тонна гною, внесеного в грунт, забезпечує підвищення врожайності в середньому на 5 доларів залежно від його родючості та норми внесення.



1. Організаційно-економічна характеристика сільськогосподарського підприємства

В України є унікальні умови для виробництва органічної продукції рослиництва і твариництва зокрема, молочного скотарства особливо на великих фермах.

У виробничо-сільськогосподарському кооперативі "Мир" с.Ливандівка , Теофіпопьського району, Хмельницької області сформовано зерно-буряківничий напрям з розвиненим м'ясо-молочним скотарством. ВСГК "Мир" розташований на схід від районного центру м. Теофіполь на віддалі 12км. Обєднує два населених пункта: с. Левандівка і с. Заруддя. Сполучене автобусами. Дороги з твердим покриттям.

Відстань до обласного центру-90 км. Територія господарства в межах другого північного агрокліматичного району Хмельницької області, який характеризується помірно-теплий, вологим кліматом. Теофіпольський район знаходиться у північно-західній частині Хмельницької області України. Район розташований на північно-східних схилах поліського плато Волино-ПодільськоІ височини. Поверхня переважно слабо розчленована рівнина. Грунти чорноземні. Лежить у лісостеповій зоні.

Табл. 1 Земельний фонд, його структура у 2011 році

Групи і види угідь	Площа, га	Структура %
		Земельні * угіддя	Сільськогосподарське угіддя
Загальна земельна площа	1262	100	X
У т.ч. с-г угідь	1262	100	100
3 них: рілля	1133	90	90
сіножаті	101	8	8
пасовища	6	0,3	0,3
Багаторічні насадження	22	1,7	1,7
Інші угщдя	--	--	--
Присадибні ділянки	--	--	--

З таблиці 1 видно, що 90 % загальної земельної площі становить рілля, 8'% - сіножаті, 0,3 % пасовища;1, 7% багаторічні насадження.

Табл. 2 Структура товарної продукції підприємства у 2011році

Види продукції	Вартість товарної продукції, грн	Структура товарної продуктивності
		Галузева	По господарству
Зерно	1968000	44	32
Цукрові буряки	2127600	47 *	34,4
Соняшник	--	--	--
Озимий ріпак	325400	7	5,2
Інша продукція	86200	2	1,4
Всього по рослинництву	4507200	100	73
Молоко	788900	55,8	13
Велика рогата худоба (жива маса)	576100	41	9,2
Свині (жива маса)	17100	1,2	0,3
Інша продукція тваринництва	29600	2	0,5
Всього по тваринництву	1411700	100	23
Всього по господарстві	6181200	X	100

Одже, виходячи з даних розміщених у таблиці 2 можна зробити висновок , що в структурі товарної продукції кооперативу є продукція рослинництва, яка складає 73% від усієї товарної продукції.

В господарстві сформовано зерно-бурякгвничий напрям розвиненням м'ясо-молочним скотарством.

Табл. 3 Заготівля і забезпеченість тварин кормами

Види кормів	2009р	2010р	2011р
	Заготовлено, т	Забезпеченість, %	Заготовлено, т	Забезпеченість, %	Заготовленод	Забечені", %
Грубі-всього	1290	105	1545	145	979	95
У т.ч. сіно	42	23	58	32	34	14
Соковиті-всього	6740	116	7316	125	7026	108
У т.ч. силос	3510	130	4352	160	3002	87
Сінаж	870	82	1007	139	945	102
Кореноплоди	160	32	150	20	--	--
Жом	2200	91	1807	81	3079	142
Зелений корми	3320	55	3480	65	3512	63
Концентрова ні корми	520	64	678	80	388	53
Загальне виробництво кормів, Ц.К.ОД.	25740	78	31265	96	27382	89
У т.ч. на одну умовну голову	31,2	78	43,9	96	36,7	89

Як бачимо з даних таблиці 3 заготівля кормів здійснюється відповідно до потреб тварин у господарстві.



2. Основна частина

2.1 Класифікація ВРХ

За зоологічною класифікацією велика рогата худоба належить до типу хордових, підтипу черепних або хребетних, класу ссавців, підкласу плацентарних, ряду парнокопитних, підряду - жуйних, родини - порожнисторогих, роду биків, виду європейський тур (предок великої рогатої худоби) чи свійські тварини. При встановленні походження краніологічній класифікації великої рогатої худоби приділяється важливе значення. Вчені Боянус (1828), Рютимейер (1862), Вилькенс (1876), Нільсон (1848), М.М. Колесник (1936) розробили краніологічну класифікацію типів худоби, якою користуються й тепер. Це типи: Bos primigenius, Bos brachyceros, Bos frontosis, Bos brachycephalus, Bos sondaicus. Надалі багато вчених уточнювали зазначену класифікацію. Багато уваги у своїх дослідженнях краніологічному методу приділяли Є.А. Богданов (1913), Ю.Ф. Лискун (1949) та ін.

Тип Bos primigenius (довгоголовий) характеризується подовженим черепом. Тому широтні проміри порівняно малі. Від очей до кінця морди череп поступово звужується. Приплюснутой лоб має меншу відносну довжину, лицева частина черепа розвинена краще. Потиличний гребінь прямий, кістяні стержні рогів відходять прямо від черепа, а не від особливих колонкоподібних виростів, як у типу Bos frontosis. До цього типу відносять багато порід худоби, насамперед молочного напряму - чорно-ряба, червона степова, голипинська. англерська, а також комбінована сіра українська та ін.

Тип Bos brachyceros (короткорогий) має лоб довгий і порівняно широкий, лицеву частину не таку довгу, як у Bos primigenius. Роги відходять прямо від черепа. Потиличний гребінь із значним виростом. Очні ямки дуже випуклі. Роги короткі. До цього типу відносять швіцьку та споріднені з нею породи - лебединську, буру карпатську, костромську, а також джерсейську та ін.

Тип Bos frontosis (лобастий) має характерний довгий і широкий лоб. Рогові стержні знаходяться на колонкоподібних виростах черепа. До цього типу відносять симентальську та споріднені з нею породи - мон- зельярдську, сичівську тощо.

Тип Bos brachycephalus (короткомордий) характеризується укоро- іеною лицевою частиною черепа. За типом рогових стержнів, потилично- о гребеня, лоба нагадує Bos brachyceros. Відносять, в основному, м'ясні вроли - герефордську, шортгорнську, аБердин-ангуську та ін.

Тни Bos sondaicus (тип монгольської худоби) відрізняється довгою і головою, ввігнутим потиличним гребенем, випуклими очними Роги вигнуті в одній площині, мають форму півмісяця. Лоб вдавлений. До цього типу відносять калмицьку, монгольську породи.

За напрямом продуктивності велику рогату худобу поділяють на молочні (українська чорно-ряба молочна, українська червоно-ряба молочна, чорно-ряба, українська червона молочна, червона степова, голштинська, білоголова українська, джерсейська та ін.); комбіновані (симентальська, швіцька, лебединська, бура карпатська, пінцгау, сіра українська тощо) та м'ясні породи (герефордська, шортгорнська, санта-гертруда, українська м'ясна, волинська, поліська, південна, симентальська м'ясна та ін.). М'ясні породи, в свою черг)'.

Породи також поділяють на чотири групи: британські (герефордська, шортго рнська, абердин-ангуська, галловейська тощо), великорослі франко італійські (шароле, лімузинська, кіанська та ін.); вітчизняні (українська м'ясна, волинська, поліська, південна, симентальська м'ясна) та американські породи (санта-гертруда, брафорд, чарбрей, барзона тощо).

За ареалом поширення породи поділяють на глобальні (чорно-рябі, червоно-рябі, сименталізовані, червоні, бурі, м'ясні) та локальні (білоголова українська, пінцгау, червона польська, лебединська та ін.).



2.2 Огляд літератури

2.2.1 Особливості екстер'єру, інтер'єру та конституції худоби різних напрямів продуктивності

Екстер'єр - це вчення про зовнішні форми тварин у зв'язку з їхньою конституціональною міцністю і господарською цінністю. Екстер'єр худоби різних напрямів продуктивності має свої особливості. Вираженість тих чи інших статей у тварин залежить від їхньої статі та продуктивності. Так, голова у корів легша і дещо довша, ніж у бугаїв. У тварин молочних порід вона порівняно легша, ніж у представників порід подвійної продуктивності. У м'ясної худоби голова невелика, широка й трохи вкорочена в Лицевій частині черепа. Надмірно вузьку і довгу голову звичайно спостерігають у перерозвинених тварин ніжної конституції.

Шия у бугаїв порівняно коротка з дуже розвиненими м'язами. У М лочної худоби вона довша, ніж у тварин порід подвійної продуктивно особливо м'ясних. Довга і вузька шия з вирізом у верхній частині свідчить про перерозвиненість тварин, а тому вважається небажаною. Складки шкіри внизу шиї (підгруддя) добре розвинені в тварин порід подвійної продуктивності.

Холка може бути високою і низькою, короткою і довгою, вульї широкою. Бажано, щоб у тварин молочних порід та порід подвійної продуктивності вона була широкою, довгою й рівною. У м'ясної худоби хол ка низька і широка, іноді роздвоєна. Висока гостра холка є показником слабкого розвитку переднього пояса тварин.

Груди характеризуються за довжиною, шириною, глибиною ки перевищує 50%, груди вважаються глибокими; при меншому відношенні - вони неглибокі.

Спипа в тварин усіх порід має бути відносно широкою й рівною. Вирівняна спина свідчить про міцність опорно-сухожильного апарату, а провисла (особливо в молодих тварин) - про слабкість конституції.

Поперек, як і спина, повинен бути широким і рівним.

Крижі (круп) утворюється крижовою кісткою, кістками таза та першими хвостовими хребцями. У худоби розрізняють крижі: прямі, трохи підняті та звислі; довгі й короткі; вузькі та широкі; округлі, дахоподібні. Бажано, щоб у худоби всіх порід вони були довгі, прямі й широкі. Особливу увагу важливо звертати на ширину тулуба тварини в кульшових суглобах, оскільки широкий таз позитивно корелює з високою молочною продуктивністю. Крім того, якщо таз широкий, то створюються сприятливі умови для проходження плода через родові шляхи матері.

Черево є складовою середньої третини тулуба, розвиток якої пов'язаний з травленням у тварин. Розрізняють черево добре і погано розвинене; підтягнуте й занадто відвисле, або "сінне", причому як підтягнуте, так і відвисле черево небажане. Середня третина в м'ясної худоби значно коротша, ніж у тварин подвійної продуктивності, а особливо молочних.

Кінцівки повинні бути правильно й широко поставлені. Вузька і слонова їхня постава, а також шаблистість небажані для будь-якої тварини. Тварин із слоновою поставою кінцівок, особливо бугаїв, не можна використовувати для племінних цілей, оскільки це може бути пов'язане з успадкуванням захворювання під назвою спастичний (або спазматичний) Ііврсз. яке передається потомству. Такі тварини, особливо бугаї, рано ви-йувиють із племінного використання, бо в них атрофуються задні кінцівки. При цьому тваринам важко підніматись й рухатися. Слабкість кінцівок тижди свідчить про те, що скелет тварини слабкий.

Статеві органи мають бути добре розвинені, що є показником нор-мальної відтворної функції і функції ендокринної системи.

Вим 'я оцінюють за його об'ємом, співвідношенням чвертей, розвит-ком дійок та прикріпленням до тулуба. Форма і будова вим'я значно виймати технологічні особливості використання молочних корів. За формою розрізняють вим'я ванноподібне, чашоподібне, округле, козине й примітивне. Найбажаніша ванно- та чашоподібна форма. Вим'я такої форми щільно прилягає до тіла, з великим запасом, рівномірно розвиненими частиними, з оптимально і широко розставленими дійками. Козине характеризуе гься недорозвиненням передніх часток.

Ю.Ф. Лиску розглядав інтер'єр як мікроекстер'єр тварин.

Серед численних показників інтер'єрної оцінки практичне значення Мають: пульс, дихання, кров, розвиток і функції окремих органів і тканин. Частота пульсу (частота скорочень серця за 1 хв) у корови - 50-70 разів. Частота серцебиття залежить від стану організму, положення тіла, періоду травлення, стану нервової системи. Тваринам властиві свої оптимальні межі частоти дихання за одиницю часу. Середня кількість дихальних рухів за І хв у великої рогатої худоби - 3 0-30. Частота дихання залежить від інтенсивності обміну речовин - вона збільшується від підвищення навколишньої температури. Молоді тварини дихають частіше.

Важливий інтер'ерний показник - кров. Найчастіше визначають вміст у ній формених елементів - еритроцитів і лейкоцитів, гемоглобіну, лужного резерву, глютатіону, білка й білкових фракцій, ліпідів, цукру, кальцію та ін. Встановлюють також групи крові. У результаті реакцій сритроцитарних антигенів з антитілами сироватки крові інших тварин було встановлено систему груп крові у великої рогатої худоби. Кількість груп крові в системі пов'язана з кількістю антигенних факторів, які формують систему. Нині виявлено 12 систем груп крові. Знання груп крові використовують у практиці для встановлення походження тварин, ранньої діагностики плодючості телиць із двійнят різної статі та для виявлення /деяких хвороб молодняку.

Конституція - це сукупність найважливіших морфологічних і фізіо-огічних особливостей організму як цілого, зумовлених спадковістю, мовами розвитку, характером продуктивності та здатністю організму ідповідним чином реагувати на зовнішні подразники.

У 1874 р. П.М. Кулешов вивчаючи розвиток шкіри, підшкірної спо-/чної (жировий шар) і м'язової тканин, кістяка та внутрішніх органів у іорин молочного, м'ясного і робочого напрямів продуктивності встано-і", що для тварин молочного типу характерні тонкі шкіра й скелет, слабо розвинені підшкірна сполучна тканина й м'язи та добре розвинені утрішні органи (органи травлення, легені, серце тощо). У тварин мясного типу шар власне шкіри тонкий, підшкірна сполучна тканина й мязи розвинені добре, скелет тонкий. Проте органи травлення розвинені значно слабше, ніж у тварин молочного й робочого типів.

На основі цих досліджень П.М. Кулешов виділив чотири типи конституції:

- грубий,

-ніжний,

-щільний,

- рихлий.

У тварин грубої конституції дуже добре розвинена шкіра, скелет грубий, масивний; мускулатура досить об'ємна, але слабко пронизана сполучною й жировою тканинами; жировий шар розвинений слабко. Тварини грубого типу конституції погано пристосовані для виробництва молока й повільно відгодовуються. Груба конституція сприяє розвитку робочої продуктивності. Грубий тип конституції характерний для сірої української худоби та тварин деяких аборигенних порід і відрідь.

Ніжна конституція протилежна грубій. Тварини цього конституціонального типу мають: тонку, складчасту', покриту коротким, ніжним, рідким волосом шкіру, яка легко відтягується; тонкий скелет; легку невелику голову; тонкі кінцівки й хвіст. Ніжна конституція характерна для худоби спеціалізованих молочних, рідше - м'ясних порід. Проте ніжність не повинна переходити в ослабленість (перерозвитість).

Щільна (суха) конституція проявляється в недостатньому розвитку сполучної тканини та жирових відкладень під шкірою і на внутрішніх органах; у щільних, сухих м'язах; чітко окреслених суглобах; компактному, збитому тулубі. Щільна конституція сприятлива для діяльності молочної залози. Тварини цього конституціонального типу добре пристосовуються до різних умов навколишнього середовища. До них відносять худоба симентальської, швіцької та інших порід комбінованого напряму продук-тивності.

Рихла (сира) конституція - протилежна щільній. Вона проявляється у доброму розвитку підшкірної і жирової тканин, значних жирових відкладеннях між м'язами та на внутрішніх органах, масивному широкому тулубі. Такі тварини відзначаються високими відгодіЬельними якостями й скороспілістю. Рихла конституція властива здебільшого великій рогатій худобі спеціалізованих м'ясних порід.

М.Ф. Іванов доповнив поняття про типи конституції П.М. Кулешова типом міцної конституції, близьким за своєю характеристикою до щільного. Тварини цього конституціонального тилу не мають ознак ніжності й рихлості і водночас не мають чітко виражених ознак грубості. У них міцний, сильний (але не грубий) скелет середньої тонкості, цупка шкіра, помірно розвинена підшкірна й жирова тканина; вони відзначаються бадьорим, здоровим виглядом і здатністю добре протистояти хворобам. Міцна конституція, яка зумовлює звичайно добрий стан здоров'я і витривалість особини, бажана для всіх племінних тварин.

2.2.2 Поняття про породи, лінії, родини

За сучасним визначенням, порода - це створена працею людини Численна група свійських тварин спільного генетичного кореня, які Передають спадково- цінні господарсько -біологічні особливості й характеризуються певним типом, що еволюціонує відповідно до економічних вимог соціальної епохи. Економічний фактор є вирішальним в установленні певного породного типу тварин.

Необхідно зазначити, що порода - категорія динамічна, вона змінюється залежно від економічних вимог суспільства. Це необхідно пам'ятати, оскільки із зміною вимог змінюються й напрями в селекції порід тварин. Показова щодо цього історія роботи з м'ясними породами.

Розрізняють константність і пластичність порід. Константність породи забезпечується племінною роботою, яка нагромаджує з покоління в покоління однотипні якості тварин, закріплює високу продуктивність окремих індивідуумів і перетворює її в характерну особливість породи. Константність породи охоплює екстер'єрно-конституціональні і продуктивні ознаки. Тому тварин, виходячи з цих ознак, за результатами бонітування поділяють на класи.

Константність породи відносна, вона підтримується добором і підбором. Пластичність породи дає їй можливість пристосовуватися до різних умов і є фактором подальшого прогресу. Вона зумовлена внутрішньопо-родними типами. Так, симентальська порода має ряд типів. Тварини цих типів міцної конституції придатні для племінної роботи за умов різних природно-економічних зон, характеризуються досить високою м'ясною та молочною продуктивністю.

Пластичність породи, наявність у ній тварин кількох внутрішньопо-родних типів дає змогу уникнути перерозвиненості організмів. Уведення в стадо тварин іншого типу достатнє для їхнього виправлення. М. Ф. Іванов зазначав, що мінливість і пластичність породи є важливою її якістю, основою дальшого прогресу породи. Структура породи має свою систему. Породи створюються з породних груп, які є початковою стадією становлення породи. Цілком сформована порода складається з відрідь (зональних типів), внутрішньопородних типів, ліній та родин.

Визначальними у формуванні зонального типу (відріддя) тварин є економічні фактори; нерозривно з ними пов'язані фактори фізико-географічні(грунт, тепло, волога, світло). Останні, як і поживні речовини, що їх постачає грунт рослинам, відносять до важливих елементів розподілу породи на зональні типи, які є складовими частинами порід великого поширення. Так, серед української червоно-рябої молочної породи виділено зональні типи України: Лісостепу, Степу, передгірної та гірської зон Карпат.

Практика свідчить, що ізольовано вести племінну роботу з окремими відріддями худоби дуже складно. Часто для використання ефекту гетерозису застосовують гетероекологічний підбір.

Внутрішньопородний тип визначається конституціональними особливостями тварин і їхнім зональним виробничим типом. Внутрішньопо-родні типи тварин - обов'язкові структурні одиниці, з якими працює селекціонер у процесі удосконалення породи. Виділення тварин бажаних типів - основна робота селекціонера, яку він проводить з метою удосконалення породи або окремих стад.

Однотипність тварин вважають добрим показником відселекціонова-ності неплемінних стад. У племінних же стадах різноманітність тварин за типом створює добрі умови для добору і підбору.

Лінією називають високопродуктивну групу племінних тварин, які походять від видатного родоначальника і подібні до нього за конституцією й продуктивністю.

Цей метод розведення дуже поширений у зарубіжних країнах. У Америці та країнах Західної Європи його розглядають як метод спорідненого розведення.

Родина - це група цінних маток, які походять від видатної родоначальниці і характеризуються певними якостями, що стійко передаються спадково. Родини найчастіше мають внутрішньогосподарське значення, а окремі видатні родини - і загальнопородне.

Відріддя, внутрішньопородні типи, лінії, родини утворюють складну структуру породи. Значення її - комплексна оцінка порід і використання нсіх доступних методів удосконалення господарсько корисних ознак. Складність живого організму, успадкування ним якостей батька, матері і віддаленіших предків змушують селекціонерів вести поглиблену роботу з у сіма зазначеними структурними одиницями. Отже, в арсеналі селекціонери є важливі апробовані методи, користуючись якими можна удосконалювати як окремі стада, так і породу в цілому.

Створюється і підтримується структура порід системою планових за-ходів. Лінії створюються й апробуються в племзаводах і племрепродукторах; маточні родини - в усіх господарствах; внутрішньопородні типи в усіх господарствах. Але в стадах племінних господарств у цьому доцільніше мати різнотипних тварин, а в товарних - тварин, добре відселекціонованих за типом. сільськогосподарський худоба молочний м'ясний

2.2.3 Біологічна і технологічна оцінка основних світових порід та порід, які розводять в Україні

Сучасні породи великої рогатої худоби за своїми господарсько біологічними ознаками дуже відрізняються між собою. У зв'язку з цим було запропоновано декілька класифікацій (зоологічна, географічна та ін.), але практичним цілям найбільше відповідає виробнича, в основі якої лежить напрям продуктивності тварин.

За напрямом продуктивності сучасну велику рогату худобу поділяють на три групи: молочні, комбіновані (молочно-м'ясні і м'ясо-молочні) та м'ясні породи.

До молочних порід, які розводять в Україні, відносяться українська червоно-ряба молочна, українська чорно-ряба молочна, українська червона і бура молочні, чорно-ряба, червона степова, голштинська, голландська, білоголова українська, червона польська, айрширська, джерсейська, червона датська, англерська; до комбінованих - симентальська, швіцька, лебединська, бура карпатська, пінцгау; до м'ясних -- абердин-ангуська, герефордська, кіанська, шаролезька, лімузинська, санта-гертруда, сіра українська, симентальська м'ясного напряму, менанжу, блон-д'акіте, українська м'ясна, волинська, поліська, південна м'ясні.

2.2.4 Породи молочного напряму продуктивності

Голландська порода - одна із стародавніх заводських порід молочного напряму продуктивності. Виведена в Голландії внаслідок довготривалого поліпшення місцевої голландської худоби цілеспрямованим відбором та підбором тварин за молочною продуктивністю за умов доброї годівлі (пасовища, зелені корми) та належного утримання. Сучасний тип голландської породи сформувався на початку XX ст., коли стали застосовувати комплексну оцінку тварин за продуктивністю і міцністю конституції. Голландська худоба характеризується великими розмірами, міцною конституцією та кістяком, добре розвиненою мускулатурою, гармонічною будовою тіла. Основні проміри дорослих корів становлять: висота в холці -130-134 см, коса довжина тулуба - 170-180 см, обхват грудей - 195--200 см, обхват п'ястка - 19-20 см. Середня маса тіла корів у Голландії 550-600 кг, бугаїв - 800 -1000 кг, новонароджених телят - 36-42 кг. Середньорічний надій - 5000-5500 кг молока, а в кращих господарствах 9000-10500 кг з високим вмістом жиру (3,9-4,0% і вище). Вміст білка у молоці - 3,3-3,6%. Тварини характеризуються доброю скороспілістю і високими м'ясними якостями. Забійний вихід відгодованих тварин сягає 55-60%. Перший раз телиць осіменяють у віці 14-18 міс. Голландська худоба дуже поширена у світі. В Україну завозилась для поліпшення місцевої худоби та при створенні чорно-рябої породи. Більшість завезених тварин належало до ліній Аннаса Адема 30587, Хільтєса Адема 37910, Рутєса Едуарда 31646, Рудольфа Я на 34558, Ротерда Пауля 36498 та ін.

Чорно-ряба порода. Це високопродуктивна вітчизняна порода молочного напряму створена схрещуванням місцевої худоби, яка розводилась у різних зонах колишнього СРСР, з породами чорно-рябої худоби голландського походження. Затверджена в 1959 р. за рішенням Міністерства сільського господарства колишнього СРСР об'єднанням кількох від-рідь чорно-рябої худоби в одну чорно-рябу породу.

При створенні й формуванні масиву чорно-рябої породи в Україні в різні періоди та відповідних місцях поширення використовували кілька відрідь - голландської, естонської, литовської, чорно-рябої худоби Московської та інших областей. Це призвело до того, що нинішній масив чорно-рябої худоби в господарствах України різноманітний за своєю генеалогічною структурою і не вирівняний за типом.

Конституція чорно-рябої худоби міцна, екстер'єр і тип будови тіла характерний для молочного напряму. Тварини характеризуються добрим здоров'ям та пристосованістю до різних кліматичних зон. Корови великі, з дещо розтягнутим, пропорційно розвинутим тулубом, глибокими середньої ширини грудьми, широким попереком, спиною та крижами. Основні проміри корів: висота в холці - 126-132 см, коса довжина тулуба - 150-165 см, обхват грудей - 180-200 см, обхват п'ястка - 18-20 см. Маса тіла дорослих корів - 450-600 кг, бугаїв - 800-1000 кг, новонароджених телят -30--35 кг. Надій корів у племінних заводах 4000-6000 кг, вміст жиру в молоці - 3,5-3,8%, вміст білка в молоці - 3,3-3,6%. Рекордистки дають до 17517 кг (корова Волга) жирністю 4,2%. За умов інтенсивної відгодівлі тварини мають добрі м'ясні якості і досягають забійного виходу 55-58%. Чорно-ряба худоба вважається найпридатнішою для експлуатації за умов промислової технології.

В Україні створені заводські лінії Кипариса ЛВГ-62, Ветгермана ХГ-24, Ділле Гогфріда КГ-56, Класа КГ-40; Султана ХГ-5, Юліуса ХЧП-28, Дубка КЧП -144 та ін. Чорно-рябу худобу розводять в усіх областях та Автономній Республіці Крим.

Голштинська порода. Ця порода створена в С1І1А та Канаді на ос-НОНІ голландської чорно-рябої цілеспрямованим відбором за молочною Продуктивністю, типом та розвитком.

Маса тіла голштинських корів - 670-720 кг, окремих тварин - 850-900 кг, бугаїв 1050-1250 кг, новонароджених телят - 40 кг. За екстер'єром рови великі, з довгим тулубом. Масть чорно-ряба і червоно-ряба. Тва-рини можуть бути також суцільно чорними (червоними) або зовсім білі Груди глибокі, середньої ширини. Голова довга, суха, шия середньої довжини , тонка з дрібними складками. Черево об'ємисте, вим'я велике, прикріплене до черева, кінцівки міцні. Тип конституції міцний.

ституції мінний і ніжний щільний. Дорослі корови в племінних господарствах мають масу тіла 450 -500 кг, бугаї - 800 -900 кг, новонароджені телята - 28-34 кг. Середній надій молока - 3500-3800 кг, а в кращих племінних господарствах - 5500 кг. Від рекордисток одержують надій понад 13000 кг молока за лактацію. Вміст жиру в молоці - 3,6-3,1%, білка - 3,2-3,6%. Індекс вим'я - 40-44%. На поліпшену годівлю тварини реагують добре. Забійний вихід - 54-56%, а в дорослих відгодованих кастратів -60%. Багато тварин одержано від бугаїв Прем'єра 357-Н, Бенца-Удалого 463-Н. Злодія 459-Н, Васьки, Рибака ЗАН-39, Пітона ХМНТ-3, Вітерка КМН- 56 та ін.

Нові економічні умови, великий попит на молоко та промислові методи його виробництва суттєво підвищили вимоги до продуктивності, екстер'єрних і технологічних властивостей породи. Тому на початку 70-х років минулого століття для поліпшення червоної степової худоби знову використовували англерську, червону датську, а потім і голштинську породи. Використання англерської і червоної датської порід було зумовлено бажанням одержати тварин молочного типу, які поєднували б міцність конституції червоної степової та високу жирномолочність і пристосованість до машинного доїння поліпшуючих порід. Проте, великий попит на молоко і молочні продукти в останні десятиріччя визначили новий напрям селекційної роботи з породою. Селекція на жирномолочність змінилася роботою на збільшення надоїв за рахунок використання схрещування з бугаями голштинської породи.

Результатом такої роботи з червоною степовою породою стало створення жирномолочного і голштинізованого внутрішньопородних типів та апробація в 2004 р. української червоної молочної породи.

Білоголова українська порода. Центром формування породи була і Голендри Вінницької області, яку створили в 1871 р. переселенці, і з Голландії та Німеччини. Вони завезли сюди худобу гронінгенсь-відріддя голландської породи. Схрещуванням місцевої худоби з на-I вище породою і було створено білоголову українську породу. При [її тварин звертали увагу на високу молочну продуктивність помісей і розведення "в собі".

Білоголова українська порода - молочна, добре пристосована до міс-умов Полісся, але вона поступається продуктивністю іншим поро-, насамперед чорно-рябій. Тому масив породи різко зменшився, і нині і є локальною породою України, яку необхідно зберегти для сучасної і яьої селекції.

Масть білоголової української породи - чорна і червона білоголова з відмітинами на грудях, череві та кінцівках. Має білу голову з тем-і колами навколо очей ("окуляри").

Середня маса тіла корів - 450-500 кг, бугаїв - 700-800 кг; молочна явність - 3000-3500 кг. У племінних господарствах надій сягав І500 кг. Використовувалися лінії Жаргуна КК-5, Лимона КК-1 та ін. Генофондні стада породи збережені в дослідному господарстві Гкраїна" Державної агроекологічної академії України та "Антоніни" в §ЗЬ*сяьницькій області.

Червона польська порода. Розводиться у Волинській та Тернопіль-областях. Створена завдяки складному відтворному схрещуванню зї польської худоби з англерською і червоною датською породами. Тварини червоної польської породи невеликі, маса тіла дорослих ко-1--450-480 кг, бугаїв 850-900 кг, новонароджених телят - 28-32 кг; на-* корів у кращих племінних господарствах - 4500-5000 кг молока із ом жиру 3,8%, забійний вихід - 54%. Тварини добре пристосовані до : умов. Провідне господарство у Волинській області - племзавод вський". Худобу відносять до локальних порід, яку поліпшують методами близькими до удосконалення червоної степової породи.

Англерська (ангельнська) порода. Створена на початку XIX ст. в провінції Ангельн. Тривалий час була відома як ангельська. У 1950 р. їй дали нову назву - англерська. Її вивозили в інші країни, де застовували при утворенні червоної датської, червоної степової, червоної польської та інших порід. Сучасна англерська порода відзначається надоями і вмістом жиру в молоці (4500-5000 кг молока і 4,2-жиру), доброю будовою екстер'єру. Це дає змогу широко використовувати її поряд з червоною датською для поліпшення багатьох червоних . Маса тіла корів - 450-525 кг, бугаїв - 850-950 кг, новонароджених -30-36 кг.

2.2.5 Породи комбінованої (подвійної) продуктивності

В Україні молочно-м'ясного напряму продуктивності розводять такі як симентальську, швіцьку, лебединську, буру карпатську та пінцгау

Симентальська порода. Сименталізовані породи світу походять від симентальської з Швейцарії, яку туди завезли в середині V ст. н.е. (443 р.)при вторгненні бургундів із Скандинавії.

Назва породи в Швейцарії походить від річки Симма, в долині якої створювалися кращі групи симентальської худоби. Раніше вона називалася бернською (за назвою кантону Берн).

Порода створювалася за умов інтенсивного експорту Швейцарією в і країни світу сиру, яловичини та особливо племінної худоби. Сприят-і ішіатичні умови, багаті альпійські пасовища, високий попит в ін-[ країнах на племінну худобу впродовж тривалого періоду впливали на специфічного типу симентальської породи. У багатьох євро країнах, у тому числі і в Україні, симентали з комбінованої почали перетворюються в тип худоби з високою молочністю, що призводі до зменшення м'ясної продуктивності.

Оскільки сименталів тривалий час удосконалювали як комбінований відзначалися достатньою молочністю (4500-5000 кг молока, 3,8-4,0% жиру), великою масою тіла (повновікові корови 650 кг і більше), високим забійним виходом 55-60%, добрим здоров'ям, відтворною здатністю, прекрасним використанням об'емистих кормів, цінними м'ясними якостями. На жаль, тварини погано пристосовані до умов промислової технології виробництва молока (нерідко форма вим'я козина, а при безприв'язному утриманні і вільному доступі до кормів швидко жиріють тощо), що зумовило спочатку в Швейцарії, а потім і в інших країнах створення молочного типу схрещуванням сименталів насамперед з червоно-рябою голштинською породою.

Необхідно зазначити, що в Україні був сформований високоцінний тип симентальської худоби. Українські симентали різних регіонів України мають свої продуктивні особливості й серед них є багато корів-рекордисток (Мальвіна ЧС-2115- ІУ-14431-3,94 % жиру при масі тіла 760 кг).

Цінні високомолочні лінії - Мергеля ЧС-266, Марса ЧС-95, Ціпера КС-8 та багато інших тісно пов'язані з генофондом худоби інших держав.

Масть тварин червоно-ряба, полово-ряба, червона, руда, полова. У чистопородних і висококровних помісей носове дзеркало, роговий покрив кінцівок і роги забарвлені в білий або рожевий колір. Худоба відзначається добрими адаптаційними якостями.

Швіцька порода. Виведена в Швейцарії чистопородним розведенням місцевої худоби. Основними методами створення породи були цілеспрямований підбір за ознаками міцно/ будови тіла та високої молочної і м'ясної продуктивності.

Тварини мають міцну конституцію, гармонічні форми тіла з негру-бим міцним кістяком; добре розвинену мускулатуру; середньої товщини еластичну' шкіру; вузьку в носовій і широку в лобній частині голову; короткувату шию; груди широкі і глибокі; кінцівки правильно поставлені, з міцними ратицями. Вим'я велике, правильної форми з циліндричної форми дійками. Маса тіла корів - 600-650, бугаїв - 950-1000 кг, висота в холці - 131-135 см, маса новонароджених телят - 33-40 кг. Масть тварин бура з різними відтінками. Висока молочна продуктивність - 5500-- 6000 кг молока із вмістом жиру 4,0-4,2% та білка - 3,5-3,6% поєднується ч добрими м'ясними якостями, забійний вихід - 55-60%, вихід м'якоті в туші - до 80%.

Швіцька порода, яку розводять в США та Канаді, останні десятиріччя селекціонується в напряму створення спеціалізованого молочного типу. Корови мають добре розвинений кістяк, висота в холці в дорослих тварин -142-145 см, маса - 650-700 кг при задовільній обмускуленості. Молочна продуктивність у середньому за повновікову лактацію знаходиться в межах 6000-7000 кг і більше із вмістом жиру-і білка в ньому відповідно 4,2 і 3,5 %.

В Україні чистопородних швіців розводять в ДПЗ "Михайлівка", "Вездрик" Сумської і "Закарпатський" Закарпатської областей. Найбільше розповсюдження знайшли лінії Мередіана 90287, Концентрата 106157, Мастера 106902, Орегона 086354, Паване 126140493.

Лебедннська порода. Виведена в результаті простого відтворного схрещування сірої української породи з швіцькою та розведенням помісей річних поколінь "у собі". Порода затверджена в 1950 р. Масть -- бура з відтінками від сірої до темно-бурої; маса тіла дорослих корів - 500-5150 кг, у кращих стадах - 600, бугаїв-плідників - 800-1000 кг; висота в чолиі корів - 130-136, бугаїв-плідників - 143 см. Середня молочна продуктивність сягає 4000--4500, у кращих господарствах - 5000 кг і більше. Рекордистки дають 12000-13000 кг молока із вмістом жиру 4,2-4,3%. Вміст жиру в молоці в середньому 3,8-3,9, у деяких рекордисток - 4,8-9,0%; забійний вихід - 55-60%.

2.2.6 Породи м'ясного напряму продуктивності

З метою створення галузі спеціалізованого м'ясного скотарства в Україну, починаючи з 1955 p., завезено бугаїв-плідників, маточне поголів'я та глибокозаморожену сперму понад 10 спеціалізованих м'ясних порід. Суттєвий вплив на процес створення нових порід в Україні мали такі імпортні породи, як абердин-ангуська, герефордська, кіанська, шаролезька, лімузинська, санта гертруда та вітчизняна сіра українська.

Абердин-ангуська порода -- виведена в північно-східній частині Шотландії в графствах Абердин і Ангус, які відзначаються сирим і холодним кліматом, горбистим рельєфом, багатими пасовищами. Основою для виведення породи стала місцева пізньостигла чорна комола худоба грубої конституції та робочого напрям}' продуктивності. При створенні абердин-ангусів застосовували тісний інбридинг, ретельно оцінювали екстер'єр тварин, відбирали і добирали тварин за м'ясністю, використовували під-сисний метод вирощування молодняку і пасовищне утримання худоби.

Ці тварини, порівняно з іншими породами м'ясного напряму продуктивності, невеликі. Маса дорослих корів - 490-520 кг, бугаїв - 790-1100, новонароджених телят - 25-27 кг, висота в холці корів 115-120, бугаїв - 128-- 130 см. За масою тіла абердин-ангуси значно поступаються іншим м'ясним породам, що є суттєвим і найбільшим її недоліком. Нині з метою збільшення розмірів і молочності абердин-ангусам "приливають" кров симентальської та голштинською порід чорно-рябої масті. Абердин-аніуси мають чорний колір шкіри і волосяного покриву, що сприяє стійкості проти захворювань раком очей та сонячними опіками шкіри вим'я. Молочна продуктивність корів низька - 175-200 кг (1600-1800 кг молока за лактацію).

Порода лімузин користується у світі меншою популярністю. В виведена поліпшенням місцевої аквітанської худоби південно-західної провінції Лімузен, з порівняно суворими зимами, жарким літом й част сильними вітрами з океану. Вона дещо менша за розмірами від пі)" шароле. Розведення за умов пасовищного утримання на пагорбко плоскогір'ї сприяло тому, що лімузинська худоба невибаглива до годівлі і утримання, міцної конституції, але дещо дрібніша шароле дякуючи чому отелення проходить значно легше. Худоба добре аклі зується, легко переносить суворі умови, добре використовує пасої тому числі на схилах гір.

Масть лімузинів яскраво- або золотаво-червона, більш світлі, черева. Груди округлі, але недостатньо глибокі; спина дуже широкі, з сильно розвиненими м'язами; тулуб добре обмускулений; крижі також добре обмускулені. Кістяк у неї тонкий.

Кіанська порода - одна із стародавніх порід світу. Батьківщина цієї породи - Італія (долина Валь-ді-Кіана). Кіанська порода як і романйоль-ська та маркіджанська споріднена із сірою степовою худобою. Основні її позитивні якості - винятково висока енергія росту, особливо в молодому віці, скороспілість, велика жива маса, відмінні смакові якості пісного м'яса і хороше використання тваринами грубих кормів.

Кіанська худоба білої (світло-сірої) масті, шкіра, а також слизова оболонка рота й носового дзеркала - чорні. Телята народжуються рудими (як у сірої української худоби) і залишаються такими до 3-місячного віку. Тварини рогаті, дуже високі (висота в холці дорослих бугаїв - 170-185, корів - 160 см), з подовженим тулубом - коса довжина його в бугаїв в середньому 193, у корів - 173 см. За екстер'єром тварини кіанської породи мають тонкий кістяк і тонку, м'яку*шкіру; голова порівняно невелика з Прямою лінією профілю і короткими рогами; холка дещо висока; груди Широкі, добре обмускулені; підгруддя помірно розвинене; тулуб довгий; іпина Й поперек добре обмускулені; зад довгий і рівний, окіст добре розкинений; кінцівки сильні.

Маса новонароджених телят - 45-50 кг. Дякуючи добрій молочності ко-КІпнської породи молодняк при відлученні в 6-місячному віці досягає 220-` кг, характеризується винятково високою енергією росту до 2-річного віку "дкьодобові прирости молодняку на відгодівлі сягають 2000 г і більше). вТандиртом маса кіанських бугаїв у 12-місячному віці має бути 475 кг, у 15 Ю, 18 676 і в 23-місячному - 839 кг. Маса дорослих бугаїв-плідників 1500, максимальна - 1820 кг, повновікові корови досягають у серед-750 1000 кг, забійний вихід - 60-65%, при цьому кісток у туші міс-15,5%, а м'якоті - 82-84%. Жиру відкладається небагато.



Висновки та рекомендації виробництву

Під час проведення аналізу даних підприємства було виявлено збитковість підприємства у виробництві даної продукції. Але при цьому проведено аналіз роботи підприємства у цій сфері діяльності і виявлено ефективні зрушення у вираженні показників ефективності виробництва яловичини.

Якісні зміни у виробництві у поєднанні з кількісними забезпечили зниження збитковості галузі. Підприємство врахувало якісний ріст виробництва і взявши курс на концентрацію і спеціалізацію виробництва у даній сфері, забезпечило позитивні зміни у сфері виробництва м'яса ВРХ.

В цілому, по Україні наявний занепад виробництва у цій сфері, національні виробники не спроможні впроваджувати досягнення науки. До загальної нестабільності і, як правило, збитковості галузі додається надто великий вплив імпорту продукції, що просто вбиває національного виробника.

Головною причиною низької класності поголів'я є низька продуктивність корів, невідповідність вагових параметрів телиць, що в свою чергу було викликане не завжди повноцінною годівлею. Також досить високий відсоток вибракованих корів, причому високопродуктивних, спричинило халатне відношення працівників, як доярок так спеціалістів, до захворювань вимені. Великі сподівання покладаються на нинішній ремонтний молодняк, на повноцінне вирощування якого спрямовані зусилля спеціалістів господарства.

Необхідно покращити відбір і інтенсифікувати вирощування молодняку з тим, щоб розвиток телиць в товарних господарствах було не нижче 1 класу, що дозволить осіменяти їх в віці 17 -19 місяців при живій масі 70 - 75 % повновікових тварин.



Список використаної літератури

1. Адмін Є. І., Рибилка М. М., Кузьменко Р. Д. Молочному скотарству - ефективні, малозатратні технології// Зб. наук. праць, присвячений 150-річчю від дня заснування Харк. зоовет. Інституту. Вип. 9 (33). Част. 3. Харків. 2001.-с.69-72.

2. Архипенко Ф.М., Столяр А.Ф., Ткачов О.І. Шляхи зменшення енерговитрат в кормовиробництві. // Методичні рекомендації. Чабани. 1996. с 120.

3. Бабенко А. Фактори підвищення виробництва молока. // Тваринництво України. 1994. №4. с 94-95.

4. Багрий Е.А., Спивак М.Г. Повышение эффективности скрещиваня в молочном скотоводстве. // Животноводство. - 1989.- №7. С 19-22.

5. Басовський М.З., Буркат В.П., Зубець М.В. та інші. Племінна робота. Довідник. - К.; Асоціація „Україна", 1995- 436 с.

6.Богданов Г.А., Привалов О.Е. Годівля корів // довідник по годівлі сільськогосподарських тварин. - К.: Урожай, 1977.

7.Богданов Г.А., Привало О.Є. Сенаж и силос. М.: "Колос" 1983. с 319.

8.Бойко И.Н. Консервирование кормов. М.: Колос. 1980. с. 170.

9.Гавтриденко М. Балансування раціонів високопродуктивних . молочних корів за мінеральними речовинами// Тваринництво України. -1998.-№6.-20с.

10. Гноєвий В. І., Ільченко О. М., Гноєвий І. В., Познякова З. М. Комбіновані силоси як основа однотипних раціонів дійних корів// Науково-технічний бюлетень ІТ УААН, №86. Харків. 2004. с.35-38.

11. Гноєвий В. І., Полковник Р. П., Седюк І. Є. Зерносінаж - ефективний спосіб заготівлі і іикористання корму.// Тваринництво України. - 1998. с.29.

12. Гноєвий В.І., Сорокін О.С., Познякова З.М. Підвищення протеїнової цінності раціонів великої рогатої худоби. // Аграрна наука виробництву (основні наукові розробки інституту для впровадження). - Харків. - 1999. -с.27.

13. Деталізовані норми годівлі с.-г. тварин .Довідник // Ноздрін М.Г.,В.Ф.Караващенко та ін. К.: Урожай. -1991, -344 с

14. Засуха Т.В, Зубець М.В., Сірацький Й. 3. та інші. Розведення сільськогосподарських тварин з основами спеціальної зоотехнії. К: Аграрна наука, 1999.-510 с.

15. Зінченко 0.1. Кормовиробництво. К.: Вища школа. - 1994.-440с.

16. Зубець М.В., Тимченко О.В., Козир B.C. Довідник по м'ясному скотарству. К.: Урожай, 1994. с 204.

16. Кравченко М.А. Разведение сельскохозяйственных

животных. - М.: - Сельхозлитература, 1963.

17.Кудлай І. М. Вплив рівня годівлі на продуктивні та біологічні особливості тварин української чорно-рябої молочної породи./ За ред. Сірацького Й. З. - К.: Науковий світ, 2001.-92с.

18.Кулик М. Ф., Обертюк Ю. В., Глушко Л. Т., Стасюк О. К., Бахмат М. Н. Лактоза - лімітуючий фоктор синтезу молока і продуктивності корів//Вісник аграрної науки. - 2003. - №3. - с.61-65.

19.Ладуба Я., Деленченко П. Кормление високопродуктивных жывотних.-М.:Колос, - 1996.-230с.

20. Лебедев М.С. Изучения Хозяйственно-биологических качеств молодняка крупного рогатого скота, полученного при скрещивании пород молочного и молочно-мясного направлення с герефордскоЙ породой //Научные труды Киевской опытной станции животноводства. Т.УП, изд-во УАСХН, Киев, 1961.

21.Ноздрін М. Деталізовані норми годівлі сільськогосподарсь-ких тварин. К.: Урожай, 1993. с 340.

22.Обгрунтування оцінки кормів за продукцією молока, приростами живої маси і на цій основі складання раціонів для корів та молодняка при відгодівлі./ Скоромна О. І. - Вінниця: Теза, 2008.-444сю:іл.

23.Основи перспективних технологій виробництва продукції тваринництва/ Г. М. Калеткін, М. Ф. Кулик, В. Ф. Петриченко, та ін.; за ред. Г. М. Калетніка, М. Ф. Кулика, В. Ф. Петриченка. - Вінниця: "Енозіс", 2007.-584с.

Размещено на Allbest.ru

...