Клінічна діагностика хвороб тварин

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

Курсова робота

з дисципліни «Клінічна діагностика хвороб тварин »

на тему: «Клінічне дослідження коня»

Виконав: студент 3 курсу

групи 1301-1

Дрібоног С.О.

Перевірив:д. вет. н.,професор, Скляр О.І.

СУМИ 2015



План

1. Попереднє знайомство з хворою твариною

1.1 Реєстрація

1.2 Збір анамнезу

1.2.1 Анамнез про життя тварини

1.2.2 Клінічний статус

2. Дослідження загального стану тварини

2.1 Визначення габітусу

2.2 Дослідження волосяного покриву, шкіри, її похідних та підшкірної клітковини

2.3 Дослідження видимих слизових оболонок

2.4 Дослідження поверхневих лімфатичних вузлів

3. Дослідження окремих органів і систем.

3.1 Дослідження серцево-судинної системи

3.1.1 Дослідження серця

3.1.2Дослідження периферичних судин

3.2 Дослідження дихальної системи

3.2.1 Дослідження переднього відділу дихальної системи

3.2.2 Дослідження гортані та трахеї

3.2.3 Дослідження грудної клітки

3.3 Дослідження системи травлення

3.3.1 Дослідження приймання корму та води

3.3.2 Дослідження ротової порожнини, глотки та стравоходу

3.3.3 Дослідження черева, шлунку та кишечнику

3.3.4 Дослідження акту дефекації

3.4 Дослідження печінки

3.5 Дослідження сечової системи

3.6 Дослідження нервової системи.

3.7 Лабораторне дослідження.

3.7.1 Аналіз результатів дослідження

Закінчення

Список використаної літератури

Додатки



1. Попереднє знайомство з хворою твариною

1.1 Реєстрація

Дата, час	20.10.2015р. 10°°
Вид	кінь
Стать	Мерин
Вік	9 років
Кличка	«Гоша»
Масть і прикмети	світло-коричнева, у області холки є декілька білих плям, як з лівої так із правої сторони. невеликих
Порода	помісь
Мета утримання	робочий кінь
Власник тварини	Катуш О.П.
Адреса власника тварини:	Сумська обл., м.Лебедин

1.2 Збір анамнезу

Анамнез - це відомості про тварину, які отримують шляхом опитування власника.

Анамнез складається з двох частин: анамнезу життя і анамнезу хвороби.

Анамнез життя (anamnesis vitae) включає в себе інформацію про походження тварини, умови її утримання, годівлі, напування, призначення тварини, перенесені захворювання, а також про ветеринарних обробках та дослідженнях.

Анамнез хвороби (anamnesis morbi) - це сукупність відомостей, які повинні відображати розвиток хвороби.

Важливо з'ясувати коли, з якими проявами і за яких обставин захворілa тварина; чи відома причина хвороби; яку лікувальну допомогу надавали тварині і хто; які ліки застосовували.

Дізнаються про загальний стан тварини, з'ясовують апетит, позив до питва, не відзначалися чи пронос, кашель, задишка та інші розлади.

1.2.1 Анамнез про життя тварини (anamnesis vitae)

Тваринницьке приміщення, де утримується тварина, було побудовано в 1996 році, з дотриманням нормативно - технічних вимог щодо побудови даного типу тваринницьких приміщень.

Утримання денникове. Розмір деннику 3,5 м на 3,7 м, ширина дверей 1,2 м, наявна годівниця, що відповідає санітарно-зоогігієнічним умовам утримання. Гній видаляється щоденно. Підстилка - крупна тирса.

Вільного доступу до води тварина не має, її напувають 3-5 разів на добу.

Грубі корми (сіно, солома) задаються з осені, до появи на весні достатньої кількості зеленої маси.

Господар згодовує грубі корми, здебільшого з ранку та на ніч. Соковиті корми (буряк, капуста, морква, гарбузи, та ін.) задаються кожного дня о півдні. Концентровані корми задаються 1 раз на добу (в вечорі). У весняно-літній період основну частину раціону тварини складає пров'ялена зелена маса.

У весняно - літній період кінь активно використовується для сільськогосподарських робіт та перевезень.

Також кінь вигулюється в леваді 1,5-3-5 години в залежності від пори року. Чищення тварини проводиться декілька разів на тиждень, в жаркі дні - купання.

Коню зроблені необхідні щеплення згідно календарного плану (проти сибірки - 18.01.2015 р., проти правця і сказу - 8.02.2015 р., проти грипу коней - 18.09.2014 р.). Кожного дня за твариною спостерігає господар та його родина.



1.2.2 Анамнез хвороби (anamnesis morbi)

Господар помітив, що тварина відмовилася від заданого в ранці корму, поводить себе досить дивно і не спокійно. Б'є копитом об підлогу, вертиться у деннику, намагається лягти.

На передодні в вечорі тварина поводила себе нормально, господар задавав звичні корми (концентровані, і пізніше, на ніч сіно).

1.2.3 Клінічний статус

Тварина досліджувалася 20 листопада 2015 року о 10:00 .

Температура - 39°С.

Частота пульсу - 40 серцевих скорочень на хвилину.

Дихання - 25 дихальних рухів на хвилину.



2. Дослідження загального стану тварини

2.1 Визначення габітусу

Габітус (habitus) визначають за сукупністю зовнішніх ознак, що характеризують положення тіла у просторі, вгодованість, конституцію, статуру і темперамент тварини в момент дослідження.

Положення тіла в просторі. У здорових тварин положення тіла природно стояче або природно лежаче. Вимушено лежачим або вимушено стоячим положення вважається тоді, коли тварина не може його легко змінити.

Вгодованість. Щоб охарактеризувати вгодованість, застосовують огляд і пальпацію. Розрізняють хорошу, задовільну, незадовільну вгодованість, виснаження і ожиріння. Кінь виявився з хорошою вгодованістю.

Конституція - сукупність анатомо-морфологічних особливостей організму, що склалися на основі спадкових і набутих властивостей і визначають його функціональні можливості і реактивність на ендо-і екзогенні фактори. Виділяють 4 типи конституції: грубий, ніжний, щільний і пухкий. Тварина має ніжну конституція.

Статура. Оцінюючи його, враховують вік і породу тварини. При цьому беруть до уваги ступінь розвитку кістяка і м'язової тканини, а також пропорційність окремих частин тіла і екстер'єрні особливості тварини. Розрізняють сильну, середню і слабку структуру. Кінь має середню статуру.

Темперамент - швидкість і ступінь реакції на зовнішні подразнення. Його визначають спостереженням за поведінкою тварини, виразом очей, рухами вушних раковин і оцінкою швидкості і ступеня реакції на зовнішні подразнення. Розрізняють живий і флегматичний темперамент. Тварині притаманний флегматичний темперамент.

Кінь з черевним болем не знаходить собі місця, часто дивиться на свій живіт (поза спостерігача). Характерними є спроби дістати ногою свій живіт, риття копитом землі. Також качання із боку у бік. Приймання вимушених поз: «маятникоподібне хитання», «сидячої собаки», «лежачої собаки».

Кінь має робочу кондицію - добре вгодований, але без надлишку жиру. Добре розвинуті м'язи поясів кінцівок, тулуба, шиї, грудні м'язи. Шкіра еластична, доглянута, але в момент обстеження вкрита потом.

Тварина не реагує на корм і воду.

2.2 Дослідження волосяного покриву, шкіри, її похідних та підшкірної клітковини

Дослідження шкіри, її похідних та волосяного покриву проводимо методом огляду і пальпації. Встановили, що шкіра тонка з нормальним тургором (після взяття в складку швидко розпрямлюється), сірувато-коричневого кольору, шерсть чиста, але трохи скуйовджена і вкрита потом. Волосся рівномірно вкриває шкіру, міцно тримається при висмикуванні. Запах відхиляється від звичайного, внаслідок активного потовиділення, підвищення температури. клінічний кінь шкіра кишечник

Температуру шкіри в різних ділянках тіла визначили прикладанням тильної сторони долоні: шкіра кінцівок - холодна, а шкіра тулуба - навпаки - дуже гаряча, що є відхиленням від норми.

Підшкірна клітковина достатньо розвинута, що визначили пальпацією.

Копита тварини недавно піддавались розчистці, тварина не підкована. Тріщин, відшарованих ділянок і гнильного запаху не виявили. При доторканні встановили, що копита холодні.

2.3 Дослідження видимих слизових оболонок

Дослідження видимих слизових оболонок проводимо за допомогою огляду, пальпації, при цьому були досліджені: слизові оболонки рота, носа, прямої кишки і кон'юнктива.

Слизову оболонку носа оглядали піднявши голову тварини вгору, при цьому не було виявлено жодних порушень: колір оболонки рожевий з синюватим відтінком, механічні ушкодження відсутні, нашарування відсутні, секреція помірна.

Для дослідження кон'юнктиви накладали великий палець однієї руки на верхню повіку, а другої - на нижню. Виявлено, що колір кон'юнктиви, має синюватий відтінок, хоча в здорової тварини він має бути блідо-рожевим. Порушення цілісності кон'юнктиви і нашарувань також не виявлено.

Для відкривання ротової порожнини застосовуємо зівник - вводимо по беззубому краю рота і розвертаємо. Виявили, що слизова оболонка рота, ясен, піднебіння та нижньої частини язика має рожевий колір з чітко вираженим синюватим відтінком. Наявні білуваті нашарування на язиці, в невеликій кількості.

Для дослідження слизової оболонки прямої кишки, вводимо кисть руки через анальний отвір і визначаємо, що слизова оболонка волога, наявна невелика кількість розріджених калових мас.

2.4 Дослідження поверхневих лімфатичних вузлів

У коня можна про пальпувати нижньощелепні, привушні лімфовузли, та лімфовузли колінної складки . При цьому не було виявлено жодних патологій, тобто лімфатичні вузли не збільшені, не болючі, рухомі.



3. Дослідження окремих органів і систем

3.1 Дослідження серцево-судинної системи

3.1.1 Дослідження серця

При дослідженні серця були застосовані такі методи діагностики, як огляд, перкусія, пальпація, аускультація.

Спочатку оцінили загальний вид грудної клітки, констатували відсутність механічних ушкоджень, симетричність з правого і лівого боків.

Далі була проведена перкусія, за допомогою якої було виявлено положення серця в грудній клітці, його форма та розмір, а також чутливість серця та характер перкусійного звуку.

Зліва в зоні 4-5 ребер воно у вигляді трикутника прилягає до грудної стінки, створюючи зону тупості. Верхня межа відносної тупості серця проходить в 3 міжреберному проміжку, на 3 см нижче лінії лопатко-плечового суглобу, а задня доходить до 6 ребра, а нижня переходить в зону тупості грудної кістки і м'яза.

Зона відносної серцевої тупості як з права, так і зліва йде в формі смужки 4 см, що оточує абсолютну тупість серця. При цьому болючості ділянки перкусії серця виявлено не було, серце знаходиться в анатомо-топографічних межах.

Серцевий поштовх у коня визначили за допомогою пальпації, попередньо відвівши відповідну кінцівку вперед.

Він відчувався на ділянці близько 5 см², а зліва у 5-му міжреберному проміжку, а з права - в 4, на 7см нижче лінії лопатко-плечового суглоба. Виявили бічний серцевий поштовх - струс грудної клітини внаслідок зміни форми шлуночків. Пальпацією болючості, контактних шумів (тремтіння грудної порожнини або тертя) виявлено не було. Виявили збільшену кількість серцевих скорочень, але слабкого наповнення.

Аускультацію проводили за допомогою фонендоскопа (інструментальна аускультація). Аускультація була проведена зліва та справа в ділянці 3-5 міжреберного проміжків у нижній третині грудини, при цьому тварина знаходилася в стоячому положенні. За допомогою цього методу були виявлені тони серця - перший та другий. Першій (систолічний) тон - довший, більш низький, повільніше затухає, ніж ІІ, а II коротший і вищий, ніж I, різко обривається. Тони серця стукаючі, глухі.

3.1.2 Дослідження периферичних судин

Досліджувалися найбільші, а також поверхнево розміщені судини, при цьому застосовувалися огляд і пальпація. Визначалися також венозний та артеріальний пульс.

При дослідженні артеріального пульсу пальпацією визначили його ритм, частоту і якість:

1. Частота пульсу становить 40 ударів на хвилину.

2. Ритм пульсу був визначений як ритмічний.

3. За силою пульсової хвилі - послаблений.

4. По наповненню - слабо наповнений.

Артеріальна стінка при дослідженні була еластична.

При дослідженні вен насамперед звернули увагу на наповнення вен і венний пульс. На яремній вені був досліджений венний пульс, який виявився негативним, тобто фізіологічним. Венний пульс визначили методом здавлюванням яремної вени у верхній третині шиї, при цьому її периферична ділянка наповнюється кров'ю і коливання стінки вени зникають. На тулубі і шиї тварини периферичні вени яскраво-виражені - сильно кровонаповненні.

3.2 Дослідження дихальної системи

3.2.1 Дослідження переднього відділу дихальної системи

Дослідження переднього відділу дихальної системи проводили оглядом, при цьому звертаємо увагу на ніздрі, слизову оболонку носа, витікання з носа, видихуване повітря, крила носа.

Витікання з носових отворів незначні, носові отвори розширені, крила носа симетричні, слизова оболонка злегка синювата, переддвір`я носової вкрите пилом, що присох.

Дослідження верхньощелепної і лобної пазух проводилось за допомогою пальпації, огляду і перкусії. Лицьова частина черепа коня симетрична, без деформованих кісток. Болючість в цій ділянці відсутня. Перкусію додаткових лобних пазух проводили перкусійним молоточком. Виявлений звук був коробковим (притуплено-тимпанічний), що відповідає нормі.

3.2.2 Дослідження гортані та трахеї

Зовнішнє дослідження гортані і трахеї проводили методами огляду, пальпації і аускультації. По положенню голови визначили, що деформації чи переломи кілець трахеї відсутні, також немає набряків чи припухлості в ділянці гортані та трахеї.

Пальпацію проводили методом слабкого натискування вказівним і великим пальцями на кільця трахеї. При цьому болючість цієї ділянки виявлена не була.

Аускультацією в ділянці гортані був виявлений стенотичний шум, що нагадує букву "X" при вдиханні і видиханні повітря. Пальпацією виявили нормальний стан хрящів гортані - при натисканні на хрящі тварина непокоїться.

3.2.3 Дослідження грудної клітки

Грудну клітку досліджували загальнокліничними методами (оглядом, пальпацією, перкусією та аускультацією).

У досліджуваної тварини грудна клітка округлої форми. Тип дихання у коня грудний. Кількість дихальних рухів - 25 раз за хвилину. Дихальні рухи симетричні. Ритм дихання є прискореним, дихання поверхневе.

Пальпацією грудної клітки болючості та набряків цієї ділянки не виявлено, ребра без ушкоджень, температура підвищена.

Для перкусії застосовувались перкусійний молоточок та плесиметр. Топографічною перкусією грудної клітки визначили межі легень, а за допомогою порівняльної перкусії визначили характер звуку, який виявився атимпанічним (чіткий легеневий).

· Передня межа легень перкутувалась по лінії анконеусів.

· Верхня по лінії, що проходить на долоню нижче від остистих відростків.

· Задня межа легень перетинає лінію маклока в 16-му міжреберному проміжку, сідничного горба - 14-му, лінію плечового суглоба - 10-му міжреберних проміжках.

Отже перкуторні межі легень та характер звуку у коня знаходяться в фізіолого-анатомічній нормі.

Аускультацію легенів проводили за допомогою фонендоскопа. При цьому виявлені основні дихальні шуми, це такі як: шуми гортанного стенозу, трахеального, ларингального, везикулярного дихання. Бронхіальні шуми відсутні.

3.3 Дослідження системи травлення

3.3.1 Дослідження приймання корму та води

Тварина не виявляє зацікавленості на запропоновані корми та воду.

3.3.2 Дослідження ротової порожнини, глотки та стравоходу

При дослідженні рота і ротової порожнини, яке проводили оглядом, встановили, що щоки та губи не набряклі, механічні ушкодження, новоутворення на них - відсутні. Стуляння ротової порожнини правильне, симетричне.

Свербіж - відсутній. Мимовільні рухи губами відсутні. Рот закритий, витікань з ротової порожнини не спостерігалось.

Для дослідження слизової оболонки губ та ясен ротову губи були відтягнуті за допомогою рук, а при дослідження язика і піднебіння застосували зівник.

При огляді слизова оболонка виявилася блідо-рожевого кольору, слабо зволожена. Підвищення чутливості, температури, висипів, травм слизової - не було виявлено. Відмічено дещо гнилісний запах з ротової порожнини при її досліджені.

Прикус у коня нормальний, зуби жовтувато-білі, цілісні, різці стерті відповідно до віку тварини.

Слинотеча з ротової порожнини не спостерігалося. Язик цілісний, щільний, рухливий, рожевого кольору, помірного об'єму, з незначними білими нашаруваннями.

Оглядом і пальпацією були також досліджені глотка та стравохід. Положення голови та шиї у тварини фізіологічне. При бімануальній пальпації шийної ділянки стравоходу не виявили порушень чутливості; хворобливість - відсутня.

Чутливість глотки досліджувалась методом зовнішньої пальпації, для цього глотка поступово здавлювалася пальцями обох рук, поставленими перпендикулярно до поверхні шиї в ділянці яремної вени (її переднього краю), за гілками нижньої щелепи ледве вище гортані.

При цьому дослідженні відчувалась тонкий прошарок тканин, тварина поводила себе спокійно, що говорить про те, що хворобливість і інфільтрація тканин глотки відсутня.

3.3.3 Дослідження черева, шлунку та кишечнику

Черево досліджували загальнокліничними методами, такими як: огляд, пальпація, перкусія і аускультація.

Оглядом черева виявили, що черево у тварини симетричне, округле, нижній контур його дугоподібний.

Але помітні збільшення його в розмірі, здуття здухвинних ділянок з правого і лівого боків, що говорить про накопичення газів у кишечнику коня. Черевні стінки напружені.

Провівши зондування шлунку, виключили гостре розширення шлунку. Перкусію і аускультацію шлунка не проводимо, внаслідок фізіологічних особливостей його розташування і утруднений доступ до нього.

Тонкий і товстий кишечник дослідили аускультацією та перкусією.

При аускультації встановили, що перистальтика тонкого та товстого кишечника припинилася - відсутні перистальтичні шуми переливання рідини, але наявний дещо металевий відтінок перистальтичних шумів, що називають «звук падаючої краплі», який характерний для метеоризму сліпої кишки.

Дефекація і відходження газів через пряму кишку у початковий період розвитку часті, а в подальшому припинилися.

Перкусією області сліпої та ободової кишок встановили чіткий тимпанічний звук - що вказує на наявність великої кількості газів (перкусія проводилася у лівій здухвині зверху вниз, прослуховувався спочатку тимпанічний, потім притуплений і тупий звуки).

При ректальному дослідженні виявили в здуття петель тонкого кишечнику - ободової та верхівки сліпої кишок.

3.3.4 Дослідження акту дефекації

На момент клінічного обстеження акт дефекації був відсутній, але на підстилці біля тварини є купки злегка розм'якшеного калу.

3.4 Дослідження печінки

При дослідженні печінки ніяких змін її не було виявленно.



3.5 Дослідження сечової системи

Нирки - це основні видільні органи. Утворюючи та виділяючи сечу, вони видаляють з організму воду та розчинені у ній продукти обміну речовин, особливо азотисті, також надлишок мінеральних солей, а також інородці речовини що надійшли ззовні.

Нирки являють собою парний компактний паренхіматозний орган. За формою ліва нагадує дещо сплющений біб, а права - серцеподібна. Ліва нирка розміщується на рівні від 18-го грудного до 3-го поперекового хребця, а права - від 14-15 ребра до 2-го поперекового хребця.

До органів сечовиділення також належать сечоводи, сечовий міхур і сечівник.

Сечовід - парний трубчастий орган, який проводить сечу з нирки в сечовий міхур, - непарний еластичний порожнистий орган, що виконує роль резервуара, в якому накопичується сеча.

Сечівник (уретра) - трубчастий орган який у самців відразу з'єднується із сім'явипорскувальною протокою, утворюючі сечостатевий канал. Починається внутрішнім отвором у шийці сечового міхура, а зовнішнім отвором закінчується на головці статевого члена. Виводить сечу.

При дослідженні сечової системи застосовую основні методи (огляд, спостереження, пальпація) та лабораторні методи.

Дослідження акту сечовиділення. Поза природна, характерна для виду та статі тварини. Частота сечовиділення та кількість сечі у нормі. Виділення не супроводжувалося болем.

Нирки. Ректальна пальпація не дала результатів через переповненість кишечника газами, що заважало дослідженню. Набряки на кінцівках, в ділянці підгрудка та черева, міжщелепного простору відсутні.

Сечоводи. Ректальне дослідження не дало результатів.

Сечовий міхур. Ректальною пальпацією встановлено що сечовий міхур помірно наповнений, розміщується у тазовій порожнині. Болючість не відмічена.

Дослідження уретри. Порушень прохідності уретри не виявлено. Тварина безперешкодно здійснює акт сечовиділення, пальпацією на ділянці статевого члена новоутворень та каменів не виявлено. Болісна реакція відсутня.

Дослідження сечі. Аналіз виявлених змін: дослідивши сечову систему тварини виявила що відхилень немає, усі показники сечі у межах норми.

3.6 Дослідження нервової системи

Нервова система є однією з найважливіших інтегрувальних систем в організмі, що зумовлює його єдність і цілісність, а також тісний зв'язок з навколишнім середовищем. Нервова система поділяється на центральну і периферичну. А також соматичну і вегетативну. Центральна нервова система поділяється на спинний мозок, який лежить в хребетному каналі, і головний мозок, розміщений у черепній порожнині. Мозок побудований із сірої та білої мозкової речовини. Сіра мозкова речовина складається з нервових клітин та їх відростків, а біла мозкова речовина - з відростків що утворюють центральні провідні шляхи.

Спинний мозок - має вигляд циліндричного тяжа, дещо сплющеного дорсовентрально. Він поділяється на шийний, грудний та попереково-крижовий відділи.

Головний мозок глибокою поперечною щілиною подяляється на великий мозок і ромбоподібний мозок. Зверху розмішуються дві півкулі великого мозку.

Нейрони (нервові клітини), у функціональному відношенні поділяють на три групи: чутливі, або аферентні; рухові, або еферентні; вставні, або проміжні. Аферентні проводять збудження від рецепторів до ЦНС, еферентні передають збудження від ЦНС до робочих органів, а вставні здійснюють зв'язок між аферентними та еферентними нейронами.

Досліджую нервову систему перш за все розпитуванням, опитуванням, оглядом та спостереженням. Також застосовую пальпацію і перкусію.

Тварина не контактувала з хворими тваринами. Травм, укусів не мала. Порушень координації, паралічів та парезів не відмічалося.

Дослідження поведінки. Тварина знаходиться у збудженому стані, приймає вимушені положення.

Дослідження черепа і хребта. Форма, об'єм та розміри черепа відповідають нормі для даної породи коней. Деформації відсутні. Температура така ж як і на сусідніх ділянках тіла. Болючості не відмічено. Кістки цілі, консистенція тверда. Хребет не викривлен, рухомість фізіологічна.

Органи чуття. Зір збережений, повіки у нормі, витікання з очей не відмічаються, кон'юнктива гіперемічна. Очі чисті, ясні, без ушкоджень; зіниці під впливом світла звужується рівномірно, у затемненні - розширюється. Слух, нюх та смак збережені.

Чутливість, рефлекси. Зміну чутливості не відмічено. Рефлекси збережені.

Рухова сфера. Парези, паралічі, судоми не відмічені. М'язи помірно напружені. Координація рухів збережена.

Вегетативна нервова система. При проведенні око-серцевого рефлексу, надавлюванням пальцями через повіки на очні яблука, доводять те що дані дослідження не викликають змін частоти пульсових ударів, тобто результати свідчать про нормотонію.

Аналіз виявлених змін. Тварина перебуває у стані збудження.

Інші данні досліджень нервової системи відповідають нормі.

3.7 Лабораторне дослідження

Органи гемопоезу виконують кровотворну функцію, та забезпечують імунітет. Вони поділяються на центральні і периферичні. До центральних органів належать червоний кістковий мозок і тимус. У червоному кістковому мозку утворюються еритроцити, моноцити, гранулоцити, В-лімфоцити і попередники Т-лімфоцитів. Периферичні органи кровотворення та імунного захисту становлять селезінка, лімфатичні вузли, гемо лімфатичні вузли та лімфоїдні утвори слизової оболонки глотки, шлунка, кишок, апарату дихання, сечо-статевого апарату і шкіри. В ці органи з течією крові заносяться Т-лімфоцити і В-лімфоцити. У периферичних органах здійснюється також елімінація клітин крові, які завершили свій життєвий цикл.

Тимус - непарний орган, добре розвинений у молодих тварин, з віком значно редукується. Складається з парної шийної та непарної грудної часток. Права і ліва шийні лежать на відповідних поверхнях трахеї. Грудна частка велика, розміщена в грудній порожнині попереду серця.

Селезінка - непарний плоский багатофункціональний орган. Розміщена у лівому підребер'ї черевної порожнини в площині останніх 2-3 ребер і 1-го поперекового хребця, на більшій кривині шлунка, зовні нагадує косу.

Лімфатичні вузли - органи лімфатичної системи. Утворення із ретикулярної тканини, розміщені за ходом лімфатичних судин. У лімфатичних вузлах утворюються лімфоцити. Вони являють собою механічні та біологічні фільтри для лімфи.

Формені елементи крові поділяють на три групи: еритроцити, лейкоцити та кров'яні пластинки.

Еритроцити - красні кров'яні клітини, що складають основну масу клітин крові. Вони позбавлені ядра і мають форму двоввігнутих дисків. Функції еритроцитів дуже різноманітні: перенос кисню від легень до тканин; перенос вуглекислого газу від тканин до легень; транспортування поживних речовин; підтримання рН крові на відносно постійному рівні; активна участь у процесах імунітету.

Лейкоцити - білі кров'яні клітини, які мають ядро. Їх поділяють на дві великі групи: зернисті (гранулоцити) та незернисті (агранулоцити). Лейкоцити грають важливу роль у захисних та відновних процесах організма.

Кров'яні пластинки (тромбоцити) - без'ядерні клітини. Мають дивовижну здатність змінювати форму та розмір в залежності від місцезнаходження. Вони виконують різноманітні функції. Перш за все це участь у процесі згортання крові. Вони переносять різноманітні речовини, здатні до фагоцитозу

Фізичні показники крові.

ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів) - через: 15хв - 20,0

За Неводовим 30хв - 35,0

45хв - 50,0

60хв - 53,0

24год - 60,0

РКЗ (рефракція кров'яного згустку) настала через 14 годин.

ШЗК (швидкість згортання крові): 7с.

Відносна густина: 1,040кг/л

Гематокрит ( за Тодоровим): 45%

Біохімічні показники.

Резервна лужність (за Кондрахіним): 50об%

Кислотна ємність (за Кудрявцевою-Коромисловим): 280мг/100мл

Загальний білок: 79г/л

-альбумінова фракція: 42г/л

-глобулінова фракція: 37г/л

Вміст глюкози: 62г/л

Вміст кальцію ( за методом з кальциєназо ІІІ реактивом): 10,0 мг/100мл

Вміст білірубіну (за Ієндрашиком): -загальний 0,43мг/100мл

-кон'югований 0,1мг/100мл

Морфологічні показники.

Кількість еритроцитів: 7Т/л

Колірний показник: 0,8

Кількість гемоглобіну: 10,0 г/100мл

Кількість лейкоцитів: 7Т/л

Лейкограма:

-базофіли: 0

-еозинофіли: 1

-нейтрофіли: юні: 1

паличко-ядерні: 4

сегменто-ядерні: 51

-лімфоцити: 29

-моноцити: 3

Аналіз лейкограми: незначна еозинопенія

3.7.1 Аналіз результатів дослідження

Незначне зменшення ШОЄ, та збільшення густини крові. Вміст та співвідношення формених елементів крові відповідає нормі. Лейкограма виявляє незначну еозинопенію.

Закінчення

Проаналізувавши данні досліджень усіх систем організму тварини, можна дійти висновку, що тварина має синдром колік, який спричинено гострим розширенням шлунка та метеоризмом кишечника.

Призвело до цього, швидше за все, неконтрольоване поїдання твариною легкозброджуваних кормів на пасовищі, та сприятливі для виникнення розладів шлунково-кишкового тракту умови життя (незадовільна годівля, відсутність моціону та інші фактори).



Список використаної літератури

1. А.М. Смирнов Клінічна діагностика внутрішніх незаразних захворювань тварин / А.М. Смирнов, П.Я. Конопелько, Р.П. Пушкарьов. - М.: Агропромиздат, 1988. - 512 с.

2. Б.М. Гопка Коні в сільському господарстві / Б.М. Гопка, О.А. Калантар, П.М. Павленко - К.: Урожай, 1989 - 152 с.

3. В.І. Левченко Внутрішні хвороби тварин / В.І. Левченко, І.П. Кондрахін, М.О. Судаков та ін. За ред. В.І. Левченка. - Біла Церква, 1999. - 376 с.

4. В.І. Левченко Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин / В.І. Левченко, В. В. Влізло, І.П. Кондрахін та ін. За ред.. В.І. Левченка. - Біла Церква, 2004. - 608 с.

5. М.Ф. Токарєв Домашня ферма / М.Ф. Токарєв, В.І. Ведеречко, О.І. Лашко - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Урожай, 1993 - 192 с.

6. Ф.Ф. Порохов Внутрішні незаразні хвороби сільськогосподарських тварин / Ф.Ф. Порохов, І.Г. Шарабрін. - К.: Колос, 1976. - 598 с.



Додатки

Дослідження склери ока

Дослідження слизової оболонки носа



Пальпація стравоходу

Перкусія лобних пазух

Размещено на Allbest.ru

...