Удосконалення методів селекції самиць української м’ясної породи великої рогатої худоби

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Удосконалення методів селекції самиць української м'ясної породи великої рогатої худоби

06.02.01 - розведення та селекція тварин

Носевич Дмитро Костянтинович

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів

України

Науковий керівник - доктор сільськогосподарських наук, професор

Угнівенко Анатолій Миколайович, Національний аграрний університет, завідувач кафедри технології виробництва молока та яловичини

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор

Сірацький Йосип Зенонович, Інститут розведення і генетики тварин УААН, завідувач відділу відтворення

доктор сільськогосподарських наук, професор

Рудик Іван Адамович, Білоцерківський державний аграрний університет, завідувач кафедри розведення і генетики сільськогосподарських тварин

Провідна установа -

Херсонський державний аграрний університет, кафедра генетики та розведення, Міністерство аграрної політики України, м. Херсон

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасні методи селекції м'ясної худоби не в повній мірі відповідають вимогам інтенсивного виробництва яловичини. Так, добір корів за живою масою фактично не приводить до поліпшення інших ознак, які суттєво впливають на собівартість приросту живої маси тварин (Черекаев А.В., 1973).

Тому, назріла необхідність удосконалення методів селекції м'ясної худоби шляхом визначення та обґрунтування нових, об'єктивних ознак добору племінних самиць. Одним з перспективних напрямів є розробка і впровадження селекційних індексів. Використання у селекції первісток м'ясних порід ознак, визначених на підставі встановлених кореляційних зв'язків між ними, їх успадковуваності, повторюваності і економічного значення, зумовлює поліпшення племінної цінності тварин, забезпечує збільшення та здешевлення виробництва яловичини, що є актуальним для розвитку м'ясного скотарства в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота включає дослідження, передбачені планами науково-дослідних робіт кафедри технології виробництва молока та яловичини Національного аграрного університету за замовленням Кабінету Міністрів України “Розробити інформаційні системи в селекції м'ясної худоби” (номер державної реєстрації 0102U006201 від 31.10.2002 р.).

Мета та задачі досліджень. Мета досліджень - обґрунтувати основні ознаки добору самиць української м'ясної породи за власною продуктивністю та бугаїв - за якістю дочок.

Відповідно до мети поставлені такі задачі:

- встановити генотипові параметри ознак продуктивності та промірів екстер'єру самиць;

- визначити економічне значення і залежність досліджуваних ознак селекції від паратипових факторів;

- розробити методи комплексної оцінки самиць за основними ознаками продуктивності та екстер'єром із використанням інформаційних систем;

- обґрунтувати ознаки добору корів-первісток для оцінки бугаїв за якістю дочок.

Об'єкт дослідження - тварини різних статевих і вікових груп української м'ясної породи, в т. ч. придніпровського (ПМ - 1) та чернігівського (ЧМ - 1) внутрішньопородних типів.

Предмет дослідження - відтворна здатність, молочність і тривалість продуктивного використання корів, жива маса самиць, сучасні методи добору худоби із використанням інформаційних систем.

Методи дослідження - зоотехнічні (визначення ознак продуктивності та екстер'єру тварин), біометричні (обчислення середніх величин, їх похибки, кореляційний, дисперсійний, регресійний аналіз, розрахунок селекційних індексів).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше обґрунтовано доцільність використання селекційних індексів, які включають вік отелення нетелей, живу масу та молочність і збереженість до відлучення потомків первісток для оцінки самиць української м'ясної породи за власною продуктивністю, а бугаїв - за якістю потомства.

Набуло подальшого розвитку положення, що збільшення живої маси ремонтних телиць у віці 210 днів і 18 місяців вище середнього рівня призводить до зменшення віку отелення нетелей, підвищення молочності первісток та зменшення тривалості продуктивного використання корів.

Одержано нові дані, які показують, що підвищення живої маси ремонтних телиць у віці 210 днів на 10% і більше від середньої величини у групі посилює негативний зв'язок між молочністю та відтворною здатністю первісток.

Доведено необхідність використання для оцінки повновікових корів за лінійним ростом індексу бажаного типу, що включає висоту в холці, глибину грудей, косу довжину тулуба, обхват п'ястка.

Практичне значення одержаних результатів. Обґрунтовано оптимальну живу масу телиць у віці 210 днів у межах 197-265 кг, а у 18 місяців - 353-403 кг для одержання довічної молочності корів, більшої за середні показники для стада. Встановлені закономірності розвитку ознак селекції дозволяють використовувати їх для удосконалення існуючих методів оцінки продуктивності самиць. Добір первісток за визначеними селекційними індексами підвищує довічну молочність корів на 17,1% і відтворну здатність - на 3,7%. Індекс бажаного типу екстер'єру дозволяє оптимізувати оцінку корів за лінійним ростом.

Результати досліджень використані у першому та другому виданнях “Програми селекції української м'ясної породи на період 2002-2010 роки” (Київ, 2002; 2003), у “Методиці оцінки бугаїв м'ясних порід” (Київ, 2005) та у навчальному процесі при викладанні дисципліни “Спеціалізоване м'ясне скотарство”.

Особистий внесок здобувача полягає в безпосередній організації і проведенні всього об'єму досліджень, в біометричній обробці матеріалів, аналізі та узагальненні одержаних даних, у підготовці статей до друку. Наукові положення розроблені особисто та опубліковані у співавторстві, задекларовані в авторефераті у списку опублікованих праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідались і отримали схвалення на конференціях науково-педагогічних працівників, наукових співробітників та аспірантів Навчально-наукового інституту тваринництва та водних біоресурсів НАУ (Київ, квітень - 2004 р., березень - 2005 р.); Міжнародній науковій конференції “Сучасний стан і перспективи розвитку генетики сільськогосподарських тварин”, присвяченій 100-річчю від дня народження член-кореспондента Української академії с.-г. наук, доктора біологічних наук, професора М.М. Колесника (Київ, грудень - 2004 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми годівлі, утримання та розведення с.-г. тварин”, присвяченій 100-річчю від дня народження доктора с.-г. наук, професора Д.Я. Василенка (Київ, грудень - 2005 р.).

Публікації. Результати дисертації опубліковані у 8 наукових працях, у тому числі 4 статті у наукових фахових виданнях та монографія.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 158 сторінках комп'ютерного тексту і складається з вступу, основної частини, аналізу і узагальнення результатів досліджень, висновків та пропозицій виробництву, списку використаних джерел і додатків. Робота містить 46 таблиць, 16 рисунків, 8 додатків. Список використаних джерел включає 239 найменувань, з яких 66 - іноземною мовою.

Матеріал і методика досліджень

Дослідження проведені відповідно до схеми (рис. 1) за матеріалами племінного обліку племзаводу СТОВ “Воля” Золотоніського району Черкаської області. Загальне використане поголів'я великої рогатої худоби становить 892 корови та 32 бугаї - батьки цих корів.

Ріст телиць характеризували за показниками живої маси новонароджених і у віці 3, 7 (210 днів), 8, 12, 15, 18 місяців, а також середньодобового приросту у різні вікові періоди. Для визначення оптимальної живої маси телиць у віці 210 днів і 18 місяців їх розподілили на 7 груп. За живою масою різниця між групами у першому випадку становила 16,9 кг, у другому - 31,5 кг (табл. 1).

Таблиця 1 - Розподіл телиць за живою масою у різному віці, кг

У цих групах аналізували вплив живої маси телиць на довічну продуктивність корів. Для спрощення аналізу, при відображенні змін віку отелення нетелей і періоду між отеленнями корів залежно від живої маси телиць, був врахований вектор добору, тобто збігу графічного підвищення рівня ознак з їх покращенням.

Рис. 1. Схема досліджень

Лінійний ріст корів у віці 5-6 років визначали за такими промірами: висота в холці (ВХ), висота в крижах (ВК), глибина грудей (ГГ), ширина грудей за лопатками (ШГ) і в маклаках (ШМ), коса довжина тулуба (КДТ) і заду (КДЗ), обхват грудей за лопатками (ОГ) та п'ястка (ОП). Встановлюючи оптимальні параметри лінійного росту корів, їх розподілили на п'ять однакових за поголів'ям (n = 41) груп (табл. 2).

Таблиця 2 - Розподіл корів за промірами, см, M±m

Для обґрунтування методів оцінки корів за лінійним ростом використали індекс бажаного типу, запропонований для молочної худоби (Агафонов Б.А., Серомолот В.В., 1991), який модифікували, пристосувавши до бальної оцінки промірів (формула 1):

, (1)

де ІБТ - індекс бажаного типу;

ББ - оптимальний бал за величину проміру;

ФБ - фактичний бал за величину проміру;

n - кількість промірів, що використовують в індексі.

Запропонована формула визначення ІБТ дає змогу вести селекцію тварин на підвищення, зниження або стабілізацію промірів, залежно від оптимальних їх рівнів.

При оцінці відтворної здатності самиць у нетелей вираховували вік отелення, у корів - період між отеленнями (МОП), збереженість приплоду до відлучення, довічну кількість отелень. Корів оцінювали також за живою масою, молочністю, тривалістю продуктивного використання і життя.

Коефіцієнти успадковуваності ознак визначали методом однофакторного дисперсійного аналізу (Плохинский Н.А., 1962) за групами напівсибсів за батьками. Селекційні індекси розробляли за методом, запропонованим Л. Хейзелем (1943), з використанням і більш пізніх методик (Никоро З.С. и др., 1968; Джеймс Дж.У., 1978; Почерняев Ф.К., 1982; Никитченко И.Н., 1987) для ознак в абсолютних і відносних величинах. У зв'язку з тим, що визначення генетичних кореляцій має ряд недоліків (Гинзбург Э.Х., Никоро З.С., 1982), за рекомендацією І.О. Горлова (2001) при розрахунку селекційних індексів їх замінили коефіцієнтами часткової кореляції між парами різних ознак у матерів і дочок.

За вихідний критерій визначення економічного значення ознак для телиць обрали молочність первісток з розрахунку на один день утримання тварин від їх народження до відлучення потомків у віці 210 днів. Економічне значення ознак добору первісток обчислювали через їх зв'язок із продуктивністю дорослих корів. Як вихідний критерій використали загальну молочність корів з розрахунку на один день життя тварин від їх народження до відлучення останнього потомка у віці 210 днів. Для телиць ступінь впливу ознак на обрані критерії оцінки економічного значення визначали за допомогою часткових кореляцій, для корів - через розрахунок коефіцієнтів шляхів Райта. Статистичну обробку даних проводили за методиками Н.А. Плохинского (1961) з використанням персонального комп'ютера.

Результати власних досліджень

Ознаки вагового росту телиць та їх взаємозв'язок з продуктивністю корів. Середня жива маса телиць у віці 210 днів становить 222,2 кг, у 18 місяців - 382 кг (табл. 3). Показники її мінливості відносно постійні, на що вказують незначні (11,4-13,9%) коливання коефіцієнта варіації.

Таблиця 3 - Жива маса телиць, кг

Середньодобовий приріст телиць вищий в підсисний період і в середньому дорівнює 887 г. Після відлучення (від 210 днів до 18 місяців) він суттєво (до 474 г) знизився. Мінливість цієї ознаки досягає максимальної величини (70,1 %) в період від 15 до 18 місяців, у той час як у підсисний період вона складає лише 15,7 %.

Коефіцієнти успадковуваності живої маси телиць і середньодобового приросту коливаються від 0,100 до 0,543 і мають найвищу вірогідну (Р0,001) величину у 210-денному віці. Між живою масою телиць у різному віці існує позитивний кореляційний зв'язок (r=0,155-0,905), величина якого зменшується при збільшенні періоду між зважуваннями. В той же час, жива маса, визначена в попередні вікові періоди, слабко корелює з наступним середньодобовим приростом, що пояснюється індивідуальними особливостями росту худоби, оскільки скороспілі тварини в ранньому віці мають вищий рівень обміну речовин, за рахунок чого швидше ростуть, а в пізньому - поступаються довгорослим тваринам (Свечин К.Б., 1962).

Жива маса телиць у віці від 3 до 18 місяців має негативні коефіцієнти кореляції (r= - 0,152 - - 0,276) з віком отелення нетелей і позитивні - з молочністю первісток (r = 0,150 - 0,229) (табл. 4). Найбільш тісний зв'язок виявлено між живою масою 7-місячних теличок і вказаними ознаками продуктивності нетелей та первісток.

Таблиця 4 - Коефіцієнти кореляції між живою масою телиць і ознаками продуктивності нетелей та первісток

* P< 0,05; ** P< 0,01; *** P< 0,001.

Вірогідні коефіцієнти кореляції (r=0,186 - 0,394) встановлені між живою масою телиць в 3-місячному віці і старше та корів у віці 6 і 12 років. Середньодобовий приріст телиць з 8 до 18 місяців вірогідно позитивно корелює (r = 0,268) з живою масою корів у віці 3 роки. Подібний зв'язок між швидкістю росту телиць в молодому віці і крупністю корів доведено й іншими дослідниками (Archer J.A. et al., 1998; Burrow H.M., 2001).

Між живою масою телиць і молочністю та відтворною здатністю корів двох отелень і старше встановлено незначні кореляційні зв'язки. Існує тенденція до зворотньої кореляції між живою масою телиць у різному віці з одного боку і тривалістю продуктивного використання
(r= від -0,002 до -0,128), життя (r= від -0,048 до -0,141), а також загальною молочністю (r= від -0,011 до -0,118) корів - з другого. Тобто, добір телиць за ваговим ростом призводить до погіршення довічної продуктивності корів і скорочення періоду їх використання.

Збільшення живої маси ремонтних телиць у віці 210 днів і 18 місяців вище середніх величин по групах понад 17% призводить до зниження віку отелення нетелей, підвищення молочності первісток та зменшення тривалості продуктивного використання корів (рис. 2, 3). Аналіз віку отелень нетелей залежно від вагового росту телиць свідчить, що він зменшується порівняно з середніми величинами у групах при їх живій масі більшій 240 кг у віці 210 днів та 385 кг - у 18 місяців. корова генотип селекція

Зі збільшенням живої маси телиць молочність первісток постійно підвищується, що пов'язано з кращим розвитком нетелей перед отеленням.

Тривалість продуктивного використання корів зменшується порівняно з середніми величинами для стада з підвищенням живої маси телиць у віці 210 днів понад 265 кг, а у 18 місяців - понад 403 кг. Більша тривалість продуктивного використання корів, що телицями мають нижчу живу масу, пояснюється меншою їх скороспілістю, в той час як для скороспілих тварин з вищою живою масою характерним є швидке формування в дорослі особини, яким властива менша тривалість життя (Свечин К.Б., 1961).

Підвищення показника живої маси телиць у віці 210 днів понад 10% середньої величини для групи посилює негативний зв'язок між молочністю і відтворною здатністю первісток (рис. 4). Постійне поліпшення молочності первісток, що супроводжується погіршенням їх відтворної здатності зі збільшенням живої маси телиць в 210 днів, пов'язане з кращою молочною продуктивністю їх матерів.

Для обґрунтування оптимальних параметрів росту телиць, при яких нормальний розвиток їх організму поєднувався б з високою продуктивністю корів, вивчали вплив різної їх живої маси у віці 210 днів та 18 місяців на основну ознаку довічної продуктивності корів - загальну молочність. Встановлено, що найвища загальна молочність була у корів, які у віці 210 днів мали живу масу 197-265 кг, а у 18 місяців - 353-403 кг (рис. 5).

Для ефективного добору телиць за вказаними двома ознаками вагового росту, як в абсолютних, так і відносних величинах, були розроблені селекційні індекси (формули 2 та 3).

, (2)

де СІТ_А - селекційний індекс телиць за живою масою в абсолютних величинах;

ДЖМ₂₁₀ - відхилення за живою масою телиць у віці 210 днів, кг;

ДЖМ₁₈ - відхилення за живою масою телиць у віці 18 місяців, кг.

, (3)

де СІТ_В - селекційний індекс телиць для ознак у відносних величинах;

ЖМ₂₁₀ - відносна жива маса телиць у віці 210 днів, %;

ЖМ₁₈ - відносна жива маса телиць у віці 18 місяців, %.

Залежно від величин живої маси телиць індекси коливались у межах від мінус 44,1 до 50,2 при використанні її у абсолютних величинах, та від мінус 14,1 до 17,6 - у відносних. При визначенні впливу індексів на довічну молочність корів з розрахунку на один день їх життя телиць розподілили залежно від їх величини на десять однакових за поголів'ям (n=35) груп.

Встановлено, що добір телиць за селекційними індексами позитивно впливає на ефективність довічного використання корів. Так, наприклад, з підвищенням у телиць селекційного індексу за живою масою у відносних величинах від мінус 12,2 до 13,6 довічна молочність корів з розрахунку на один день їх життя зростає на 6,7%, на що вказує відповідна лінія регресії (рис. 6)

Жива маса корів. Між живою масою корів і їх молочністю та відтворною здатністю коефіцієнти кореляції слабкі (табл. 5). Негативна кореляція існує між живою масою і кількістю отелень самиць. З молочністю корів їх жива маса позитивно вірогідно корелює лише у віці 3 і 5 років. Жива маса корів у період з 4 до 7 років має тенденцію до негативної кореляції з періодом між отеленнями і збереженістю приплоду до відлучення. Отже, враховуючи відсутність позитивних коефіцієнтів кореляції між відтворною здатністю, молочністю та живою масою повновікових корів, ця ознака не може бути основною в їх селекції.