Технологія вирощування ремонтного молодняку молочного напряму продуктивності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема: « технологія вирощування ремонтного молодняку молочного напряму продуктивності»

Зміст

1. Організаційно-економічна характеристика сільськогосподарського підприємства

1.1 Адміністративно - економічне розміщення і природно - кліматичні умови сільськогосподарського підприємства

1.2 Земельні угіддя та їх використання

1.3 Спеціалізація сільськогосподарського підприємства

1.4 Кормова база сільськогосподарського підприємства

1.5 Аналіз виробничих та економічних показників розвитку рослинництва і тваринництва

2. Основна частина

2.1 Значення направленого вирощування ремонтного молодняку худоби в підвищенні молочної продуктивності

2.2 Огляд літератури

2.2.1 Наукові основи вирощування молодняку для ремонту стада

2.2.2 Технологія вирощування ремонтного молодняку за періодами росту

· утримання і годівля телят до 3 - місячного віку

· утримання і годівля телиць і віці від 3 до 6 місяців

· утримання і годівля телиць у віці від 6 до 14 місяців

· утримання і годівля телиць у віці від 14 до 18 місяців

2.2.3 Планування росту ремонтних телиць

2.2.4 Технологія вирощування молодняку ВРХ та нетелей у пасовищний період

2.2.5 Годівля та утримання нетелей і підготовка їх до отелення

2.2.6 Особливості роздоювання первісток

3. Технологія вирощування ремонтного молодняку в підприємстві

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Організація і техніка вирощування ремонтних телиць і нетелів повинна базуватися на закономірностях індивідуального розвитку і сприяти формуванню тварин з міцною конституцією і високою продуктивністю. Одночасно з цим раціональна система вирощування ремонтних телиць і нетелів повинна бути економічно ефективною і забезпечувати високу продуктивність праці, як в умовах фермерських господарств, так і виробництва на крупних фермах і промислових комплексах.

Наукою і практикою доведено, що головними умовами раціонального вирощування молочної худоби є нормальний розвиток організму в ембріональний період і постнатальний вирощування ремонтного молодняку ??в умовах оптимального рівня і типу годівлі та належного утримання та догляду.

Вирощування молодняку - це комплекс зоотехнічних заходів, спрямованих, по можливості, на повнішу реалізацію спадкових задатків тварин у процесі їхнього росту й розвитку.

Вирощування телиць повинно сприяти майбутній високій молочній продуктивності корів, а також високій оплаті кормів надоями. Крім того, необхідно намагатися максимально скорочувати непродуктивний у житті корови період, тобто вирощування від народження телички до першого отелення і лактації. Це також прискорює процес відтворення стада і дозволяє швидше оцінити бугаїв-плідників за якістю потомства, що має важливе значення у підвищенні продуктивності корів молочних стад.

Виростити здорових, добре розвинених, стійких проти несприятливого впливу зовнішнього середовища високопродуктивних тварин, здатних економно використовувати корми, можливо лише в тому випадку, якщо в процесі вирощування враховувати особливості їхнього росту та розвитку в окремі вікові періоди.

Індивідуальний розвиток тварини відбувається в умовах складної взаємодії організму й зовнішнього середовища. А тому кінцевий результат розвитку визначає взаємодію спадкової основи з умовами середовища, в яких розвивається організм. У процесі індивідуального розвитку телиць відбуваються досить правильні чергування періодів посиленого росту і депресій, останні збігаються із процесами диференціації. Крім того, з віком швидкість росту знижується, а витрати кормів на 1 кг приросту збільшуються. Поряд з цими якісними змінами відбувається функціональна диференціація окремих тканин, органів і всього організму. Таким чином, процес вирощування ремонтного молодняку розподіляється на окремі періоди, що охоплюють весь комплекс зоотехнічних, ветеринарних, інженерних та економічних заходів і сприяють вирощуванню високопродуктивних корів.

сільскогосподарський молодняк худоба отелення

1. Організаційно-економічна характеристика сільськогосподарського підприємства

Адреса господарства: Україна, Київська область,

Бородянський район, с.мт . Немішаєве.

Земельні угіддя господарства розташовані в двох населених пунктах с. Микуличі та Немішаєве.

Загальна земельна площа становить 1119 га. Віддаленість господарства від районного центру смт. Бородянка 15 км, від м. Києва - 55 км, а від найближчої залізничної станції смт. Немішаєве - 3 км.

Організаційно-правова форма - навчальний заклад.

ВП НУБіП України «Немішаївський агротехнічний коледж» бере свій початок від Немішаївського радгоспу-технікуму, який був організований в 1969 році шляхом об'єднання Немішаївського сільськогосподарського технікуму з колгоспом „Україна".

В 1997 році радгосп-технікум було реорганізовано в аграрний технікум, який в жовтні 1999 року реорганізований в Немішаївський державний аграрний коледж.

В коледжі створено відділ практичного навчання і виробничої діяльності.

Основним напрямом діяльності відділу є: створення необхідних умов для проведення навчальної, технологічної і виробничої практики студентів за профілем обраної спеціальності, відповідно до навчальних планів і програм на основі зразкового ведення сільського господарства.

В розпорядженні коледжу - 775 га посівної площі, з яких 42,6% займають зернові культури і 54,8% - кормові культури, що є передумовою розвитку тваринництва.

Галузь тваринництва нараховує 302 голів великої рогатої худоби, з яких 130 голів корів, 3 голови коней, 57 сімей бджіл.

Клімат району, де знаходить господарство - помірно-континентальний. Зима - м'яка, літо - нежарке. Середньорічна температура повітря +6,8°С з коливанням по місцях: в січні -5,9°С, а в липні +19,1 °С.

В цілому місцевість характеризується деякими перевищеннями кількості атмосферних опадів та природними випаровуваннями води з ґрунту. Посуха тут рідке явище. Сніговий покрив нестійкий. В цілому кліматичні умови сприятливі для вирощування всіх сільськогосподарських культур зони Південного Полісся України.

1.1 Земельні угіддя та їх використання

Важливим народногосподарським показником є землезабезпеченість. Її визначають як відношення площі відповідних угідь до наявного населення країни. У володінні і користуванні аграрних формувань знаходяться земельні ділянки для певних виробничих потреб. В залежності від способу використання землі поділяють­ся на сільськогосподарські і несільськогосподарські угіддя.

При цьому під угіддями необхідно розуміти ділянки землі, які планомірно і систематично використовуються для відповід­них виробничих, культурно-побутових і інших потреб, мають характерні природні відмінності або заново набуті властивості.

Сільськогосподарські угіддя - це угіддя, які мають конкретне сільськогосподарське призначення і придатні для виробництва певних видів сільськогосподарської продукції.

Таблиця 1 Земельний фонд, його структура у 2012 році

Групи і види угідь	Площа, га	Структура %
		Земельні угіддя	С /г угіддя
Загальна земельна площа	850,7	100	-
У т.ч. с-г угідь.		830,4	83,5
з них: рілля		640,8	45,3
сіножаті		5,2	05,
пасовища		150,4	58,6

1.2 Спеціалізація сільськогосподарського підприємства

Спеціалізація - це процес відособлення та створення підприємств або галузей для виробництва однорідної продукції. Зазвичай, у більшості аграрних підприємств організація виробництва передбачає розвиток однієї або двох галузей рослинництва й однієї або двох галузей тваринництва в раціональному поєднанні з додатковими та підсобними галузями. Вони формують товарну продукцію і визначають виробничий напрям підприємства.

Таблиця 2 Структура товарної продукції підприємства у 2012році

Види продукції	Вартість товарної продукції, грн.	Структура товарної продукції, %
		Галузева	По господарству
Зерно	65,0		1,42
картопля	22		5,8
Столовий буряк	10		8,5
Всього по рослинництву	100
Молоко	839		1,8
Велика рогата худоба (жива маса)	140		6,5
Свині (жива маса)	24		38,1
Інша прод тварин	13		70,4
Всього по тваринництву	916
Всього по господарству	1213

1.3 Кормова база сільськогосподарського підприємства

Кормова база - це обсяг і структура кормів, які необхідні для розвитку тієї чи іншої галузі тваринництва і забезпечують повне задоволення потреб тварин у високоякісних, дешевих кормах і виробництво заданої кількості продукції.

До кормової бази недоцільно вводити систему джерел виробництва, зберігання і використання кормів, оскільки ці процеси характеризують формування та розвиток кормової бази, її організацію.

До кормової бази висуваються певні вимоги, тобто вона повинна забезпечити:

- повне та безперебійне постачання тваринництва різноманітними і повноцінними дешевими кормами впродовж року;

- оптимальне співвідношення у раціонах кормових одиниць, перетравного протеїну, мінеральних речовин і мікроелементів;

- раціональне використання сільськогосподарських угідь для максимального виробництва кормів;

- виробництво максимальної кількості кормів з одиниці земельної площі за найменших затрат праці та коштів на їх одиницю.

Таблиця 3 Заготівля і забезпеченість тварин кормами

Види кормів	2010 р	2011 р	2012 р
	Заготовлено, т	Забезпеченість, %	Заготовлено, т	Забезпеченість, %	Заготовлено, т	Забезпеченість, %
Сінаж	-	-	114,2	100	100,2	80
Коренеплоди
Жом
Зелені корми	-	-	179,4	100	160,4	80
Концентровані корми	-	-	289,4	100	266,4	80
Загальне виробництво Кормів,ц.к.од.	-	-	1050,5	90	1200,6	90
У т,ч. на одну умовну голову	-	-	50	50	40	40

1.4 Аналіз виробничих та економічних показників розвитку рослинництва і тваринництва

Таблиця 4

Сільськогосподарські угіддя	Площа, га	Урожайність, ц/га	Валовий збір. ц	Звітний рік до минулого (+ -)
	Минулий рік	Звітний рік	Минулий рік	Звітний рік	Минулий рік	Звітний рік	Площа, га	Урожайність, ц/га	Валовий збір, Ц
Зернові	187	175	23	22	275	285	12	1	10
Картопля	22	20	110	120	242	240	2	10	2
Овочі	4	3	180	170	60	51	1	-10	-9

Таблиця 5 Аналіз виробничих показників розвитку тваринництва

№	Показники	Одиниця виміру	Значення показника
ВРХ
1	Поголів'я ВРХ, всього на початок року	гол	284
	в т.ч. корови		130
2	На кінець року	гол	290
	в т.ч. корови		130
3	Виробництво м'яса ВРХ	ц	302
4	Середньодобовий приріст ВРХ	г	561
5	Одержано приплоду ВРХ	гол	121
6	Падіж	гол	3
7	Кількість корів	гол	130
8	Виробництво молока	т	465,7
9	Середньодобовий надій	л	10,7
Свині
1	Поголів'я свиней на початок року	гол	7
	в т.ч. основні свиноматки		2
2	На кінець року	гол	8
	Основні свиноматки		3
3	Хряк	гол	1
4	Виробництво м'яса свиней	ц	5
5	Число кормо днів на вирощуванні та відгодівлі	дн.	3061
6	Середньодобовий приріст свиней	г	163
7	Одержано приплоду свиней, всього	гол	27

2. Основна частина

2.1 Значення направленого вирощування ремонтного молодняку худоби в підвищенні молочної продуктивності

Важливим чинником прибуткового ведення молочного скотарства є наявність надійного джерела надходження ремонтного молодняку з високим потенціалом продуктивності для ремонту стад та своєчасне введення його у виробничий цикл.

Організація і технологія вирощування ремонтного молодняка повинна базуватися на закономірностях індивідуального розвитку і сприяти формуванню тварин з міцною конституцією і високою продуктивністю, враховувати біологічні особливості росту, екстер'єру і інтер'єру, забезпечувати добрий розвиток травних органів, становлення відтворної функції і тривале використання тварин.

Оптимальна система вирощування ремонтного молодняку передбачає:

втрати телят в період вирощування не повинні перевищувати 50%:

відповідність росту і розвитку молодняку в основні вікові періоди стандарту породи;

економне витрачання молочних і концентрованих кормів і раннє використання об'ємних кормів;

інтенсивну підготовку нетелей до отелення;

введення корів-первісток у основне стадо у віці 25--27 місяців:

формування груп корів первісток та інтенсивне їх роздоювання:

тривалість продуктивного використання тварин не менше 6 років:

створення типу молочних корів, здатних споживати велику кількість сухої речовини із вегетативних кормів і ефективно використовувати поживні речовини раціону.

Для одержання життєздатних, здорових телят важливо забезпечити повноцінну, збалансовану годівлю нетелей і тільних корів, своєчасний запуск і правильну підготовку їх до отелення.

2.2 Огляд літератури

2.2.1 Наукові основи вирощування молодняку для ремонту стада

Питанням спрямованого вирощування молодняку присвячена велика кількість робіт. В Україні основоположне значення в цьому питанні мають праці професора П.Д.Пшеничного. Його дослідженнями були встановлені такі закономірності:

раннє привчання до споживання сіна і концентрованих кормів підвищує здатність телят до перетравлювання рослинних кормів у більш зрілому віці;

на розвиток цієї здатності особливо впливає згодовування якомога більшої кількості рослинних кормів у перші 3 міс постембріонального розвитку телят;

недоліки у вирощуванні телят у перші 3-6 міс життя не можна компенсувати подальшим максимальним згодовуванням рослинних кормів аж до однорічного віку;

раннє привчання телят до споживання рослинних кормів сприяє підвищенню використання азоту корму в старшому віці;

у тварин молочно-м'ясного напряму, вирощуваних упродовж першого року на рівні 0,6 - 9,7 кг середньодобового приросту, зберігається здатність до високої інтенсивності нарощування маси тіла (понад 1 кг приросту за добу) і впродовж першого року життя після народження;

інтенсивне вирощування молодняку худоби сприяє нарощуванню широкотілості, прискоренню його зрілості та збільшенню росту м'язової й кісткової тканин, розвитку органів дихання і кровообігу;

раннє привчання телят до споживання рослинних кормів сприяє збільшенню відносних розмірів передшлунків і кишок.

Перелічені чинники мають вирішальне значення для отримання тварин бажаного типу в процесі удосконалення та відтворення порід худоби.

В умовах тваринницьких комплексів молодняк утримують зазвичай на спеціалізованих фермах, де організують його раціональну годівлю і спрямоване вирощування. Змінюючи годівлю, умови утримання і догляду за молодняком, можна спрямувати процеси росту і розвитку тварин у потрібному напрямі.

Для формування тварин певного типу велике значення мають кількість і якість згодовуваних кормів. Так, у молочному скотарстві ремонтних телиць вирощують, забезпечуючи помірну, але максимально повноцінну годівлю в усі періоди росту й розвитку, особливо у віці від 6 до 12 міс, та ще кращу годівлю в 15 - 18-місячному віці. Формуванню здорового молодняку сприяє також безприв'язне його утримання.

Виростити конституційно міцних і високопродуктивних тварин можна лише при дотриманні комплексу зоотехнічних заходів, у яких враховано спадковість організму, систему годівлі, утримання молодняку та якість батьків.

2.2.2 Технологія вирощування ремонтного молодняку за періодами росту

· утримання і годівля телят до 3-місячного віку. Це період найбільшої відповідальності за збереження здоров'я та підвищення резистентності у телят-молочників.

Годівля телят упродовж перших двох місяців життя молочними кормами забезпечує добре засвоєння енергії й дає змогу отримати високі прирости.

Вирощування телят має бути диференційованим: телицям і бу-гайцям, призначеним для племінних цілей, дають більше незбираного молока, ніж телятам, які призначені для відгодівлі.

До 20-денного віку телят вирощують у профілакторіях, де їх утримують, як правило, в індивідуальних клітках і годують молоком з температурою 37 - 39 °С. Часто для випоювання телят використовують установки УВТ-20.

З двотижневого віку телята повинні мати постійний доступ до годівниць із високоякісним сіном (трав'яною різкою), концентрованими кормами. З 15-денного віку телятам починають давати кухонну сіль і крейду.

У профілакторії важливо витримувати такі вимоги до мікроклімату: температура повітря має становити + 16 °С, відносна вологість-- 70 %, швидкість руху повітря взимку -- не більш як 0,2, влітку -- 0,5 м/с, вміст вуглекислого газу -- до 0,15 %, аміаку -- 10 мг/м³, променевий коефіцієнт -- 1 : 10 -1 : 12, мікробна забрудненість -- не більш як 50 - 70 тис. шт/м³. Тут недопустимі протяги, підвищення кількості аміаку, вуглекислого газу, сірководню.

Не менш важливо здійснити принцип «усе зайнято -- усе пусто». Цього досягають розділенням приміщення на секції, в одній з яких розміщують телят, а інші чистять і дезінфікують перед черговим заповненням тваринами.

На кінець третьої декади телят привчають їсти силос, сінаж і коренеплоди. Його постійно забезпечують свіжою водою з температурою не нижче 20 °С. При промисловому виробництві застосовують безприв'язно-боксове утримання по 10 -- 20 голів у секціях з груповими годівницями та фронтом годівлі 34 - 40 см на голову. Секції обладнані напувалками. Корми згодовують тільки у свіжому вигляді не менше чотирьох разів на добу.

Таблиця 6 Норми випоювання молозива у перший тиждень життя теляти

Вік, днів	Кількість молозива на одну годівлю, л	Кратність годівлі
1-5	0,3-0,4	4
6-12	1,0-1,5	3
18-21	2,0-4,0	3
21-28	4,0-8,0	3

З таблиці ми бачимо, що випоювання молозивом з кожним днем збільшується і поступово переходить на випоювання молоком.

Таблиця 7

Схема випоювання телятам незбираного та збираного молока
Вік, декада	Товарна група	Племінна група
	на добу, кг	на декаду, кг	на добу, кг	на декаду, кг
	незбиране	збира-не	незбиране	Збира-не	незбиране	Збира-не	незбиране	Збира-не
І	180	200	-	-	195	215	-	-
II	275	-	-	-	290	-	-	-
III	180	200	635	400	195	215	680	430
IV	275	-	-	-	290	-	-	-
V	350	-	-	-	365	-	-	-
VI	200	400	825	400	215	415	870	630
VII	200	400	-	-	215	415	-	-
VIII	350	-	-	-	365	-	-	-
IX	250	700	800	1100	265	715	845	1130
X	500	-	-	-	515	-	-	-
XI	250	700	-	-	265	715	-	-
XII	500	-	1250	700	515	515	1445	1430
Всього	3510	2600			3690	3005

Таблиця 8 Схема щомісячного випоювання телятам незбираного та збираного молока намісяць, кг

Кличка, інвентарний номер теляти	Дата народження	Стать	Призначення	Вік, днів	Норма за схемою	Фактично випоєно	1	2	3	4	5	6	7	8	31	Всього за місяць, кг
Сова 172	30.09	теличка		64	незб		2	2	2	2	2	-	-	-	-
					збир
Білка 287	6. 10	теличка		53	незб		3	3	3	3	3	3	3	-	-	-
					збир.
Дубок 307	1. 12	бичок		6	незб		5	5	5	5	5	5	5	5	-
					збир

Таблиця 9 Схема годівлі телят (приклад)

Вік у тижнях	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Молозиво	4	5	6	-	-	-	-	-	-	-	-	-
Молоко	4	5	5	6	7	8	-	-	-	-	-	-
Замінник молока	-	-	-	6	4	4	3	1	-	-	-	-
Комбікорм	З другої доби після народження до 3-х міс.віку вволю
Вода	Чиста вода вволю постійно
Сіно	-	-	-	0,2	0,3	0,5	0,7	0,8	без обмежень
Силос, сінаж	-	-	-	0,3	0,7	1,0	1,5	2,0	2,5	Привчання

Таблиця 10 План вирощування молодняку

Показники	Вік, місяців	За весь період
	1	2	3	4	5	6
Жива маса, кг	60	83	106	130	153	175	707
Абсолютний приріст, кг	23	23	24	23	22	-
Середньодоб. приріст, г	750	800	800	800	750	750
Норма на 1 кг приросту, к.од.
Норма на 1 к.од. перетравного протеїну, г
Необхідно на фактичний приріст:
кормових одиниць	2,6	3,0	3,5	3,8	4,2	4,6
перетравного протешу, кг	260	390	455	495	505	530
Потреба на період:
кормових одиниць
перетравного протеїну, кг

· утримання та годівля телиць у віці від 3 до 6 місяців. Це період групового вирощування тварин. При безприв'язно-боксовому утриманні телиць розміщують по 10 - 20 голів. У кожному станку тварин розміщують з розрахунку 1,5 - 1,8 м² площі підлоги на одну телицю. Розміри боксів -- 60 х 120 см. Велике значення мас обладнання підлоги. У станках, а також у боксах підлога повинна мати високі теплоізоляційні якості й пластичність. Холодними вважають підлоги, теплопоглинання 1 м² яких перевищує виділення теплоти з 1 м² поверхні тіла тварин. Це важкі бетоновані підлоги. Вони дуже повільно нагріваються, поглинають значну кількість теплоти від тварин, що нерідко є причиною їх захворювань. Найкращою для обладнання станків і боксів є дерев'яна підлога, однак вона недовговічна і вологоємна, важко піддається дезінфекції. Поширені легкі бетони (керамзит, аглопорит), які не мають вищезазначених недоліків. Для вистилання ложа у станках і боксах застосовують також асфальтову підлогу.

Рослинні корми згодовують з групових годівниць, де ставлять відра для випоювання молочних відвійок. Застосовують також установки УВТ-20. Воду телята отримують з автонапувалок. Гній видаляють за допомогою гнойових конвеєрів.

Як підстилку використовують солом'яну січку, неподрібнену солому з розрахунку 1,5 - 2 кг на голову за добу.

Вигульні майданчики обладнують з розрахунку 4 - 5 м² площі на тварину і ділять на загони для 40 - 60 голів, які обладнують годівницями, навісами, автонапувалками.

Годівлю розраховують на одержання планових приростів тварин. Так, при середньодобових приростах 650 -- 700 г до 6-місячного віку телиці на кінець п'ятого місяця при цьому витрачає за добу 3,9 корм, од., 470 г перетравного протеїну та інших поживних речовин. Високопродуктивні породи, зокрема голштинська, повинні мати високі прирости, які в подальшому зумовлюють і високу молочність корів.

· утримання і годівля телиць у віці від 6 до 14 місяців. Це період інтенсивного росту м'язової та кісткової тканин, внутрішніх органів. До 10-місячного віку раціон молодняку наближається до раціонів дорослої худоби. Утримують телиць у групах по 50 голів. У приміщенні на голову молодняку повинно припадати 3,0-3,5 м² площі. Фронт годівлі -- 0,5 -- 0,6 м. У літній період телята перебувають на вигульних майданчиках або на пасовищі.

Активно ростуть і краще протистоять несприятливим чинникам телята, в раціонах яких достатньо вітаміну А. Велика кількість вітаміну А є у свіжій зеленій масі, а каротину (провітамін А) -- у силосі високої якості, сіні, різці штучного сушіння.

Важливу роль у процесі синтезу кісткової тканини відіграє вітамін Б. Він синтезується в шкірі тварин під дією сонячних променів. Ось чому необхідне пасовищне утримання телиць у літній період. Тільки влітку в їхньому організмі накопичуються запаси мінеральних речовин і вітамінів.

Щоб досягти приросту телиць 650 - 700 г, у однорічному віці вони мають отримувати в середньому до 20 кг зеленої маси на добу, 1,2 кг концентрованих кормів, 60 г знефтореного фосфату. Якщо пасовище не може забезпечити такої кількості зеленої маси, тваринам організовують додаткову підгодівлю.

Слід зазначити, що в період від 6 до 14 місяців середньодобові прирости вже менші, ніж у попередні періоди. Проте якщо телиць вирощують для отримання наступної максимальної продуктивності 8--10 тис. кг молока за рік, то в цей період прирости мають бути такими самими, як і в попередньому періоді -- до 6-місячного віку.

· утримання і годівля телиць віком від 14 до 18 місяців. Це період господарської зрілості і підготовки телиць до першого осіме-ніння.

Кожна секція в приміщенні, де утримують телиць, повинна мати бокси розміром 80 х 180 см. Кількість телиць у групі має становити не більш як 50 голів. Норма площі на голову -- 3,5 м².

Телиць, які досягли у віці 16 - 18 місяців 350 - 400 кг живої маси, потрібно осіменяти спермою високоякісних бугаїв-плідників. Тому в цьому приміщенні мають бути пункти штучного осіменіння телиць, обладнані необхідними інструментами, апаратурою для зберігання сперми, контролю за її якістю та приладами для штучного введення сперми в статеві органи телиці.

У племзаводі «Червоний велетень» Харківської обл. телицям у віці 12 - 18 місяців згодовують раціони поживністю 6,2 корм, од., 650 г перетравного протеїну. До 18 місяців телиці важать 380 -- 400 кг, середньодобовий приріст їх за цей період становить 550 - 630 г перетравного протеїну. До 18 місяців телиці важать 380-400 кг, середньодобовий приріст їх за цей період становить 550-630 г. З 14-місячного віку телиць готують до осіменіння спермою бугаїв-поліпшувачів.

Для організації моціону на фермі слід обладнати вигульно-кормові майданчики з розрахунку 16 м² на кожну тварину, у тому числі 8 м² з твердим покриттям.

Повноцінна й різноманітна годівля дає змогу отримати високі прирости -- до 600 г і вище. На 1 кг приросту витрачають 9,5 корм, од. кормів узимку і 7,5 улітку.

2.2.3 Планування росту ремонтних телиць

Планові розробки раціональної структури стада є основою складання його обороту, тобто руху (зміни) складу статево-вікових груп окремих видів худоби протягом певного періоду, організованого відповідно до планових вимог господарства і з урахуванням природних умов відтворення поголів'я худоби. Оборот стада господарства планують з таким розрахунком, щоб не тільки виконати договірні зобов'язання з реалізації продукції і покрити внутрішньогосподарські потреби в ній, а й створити передумови для збільшення виробництва продукції в наступні роки. У господарствах складають річний, сезонний, квартальний і помісячний оборот стада.

Оборот стада є джерелом вихідних даних для розрахунків виробництва продукції тваринництва, потреби в кормах, тваринницьких приміщеннях, витрат на формування стада, поточних витрат, а також для визначення потреби в робочій силі. Плануючи оборот стада, враховують вплив природних і організаційно-господарських факторів. До перших належать перехід тварин з однієї вікової групи в іншу впродовж певного календарного строку, тривалість періоду розплоду, строки настання й досягнення статевої і повної фізичної зрілості; до других-- сезони продажу продукції, найраціональніші календарні строки парування й отелення, економічно вигідні строки використання маточного поголів'я, строки вирощування молодняку для тих чи інших цілей, раціональні строки парування молодняку, строки кастрації, тривалість і характер відгодівлі окремих груп тварин.

Основу покладено такі природні та організаційно-економічні умови відтворення стада:

відтворення стада просте і здійснюють його за рахунок власного приплоду молодняку;

вік телиць при паруванні становить 18 місяців, період тільності корів-- 285 днів, середня довготривалість сервіс-періоду в господарстві прийнята 58 днів, а сухостійного -- 60 днів, штучно запліднених телиць переводять у нетелі після ректального обстеження на 3-му місяці тільності. У віці 6 місяців вибраковують 15 % телиць, що йдуть на відтворення стада, 5 % -- у віці 18 місяців (перед паруванням) і 5 % -- після ректального обстеження на тільність;

вихід телят від поголів'я спарованих корів становить 94 %; маса теляти при народженні -- 30 кг; щодо них передбачається відхід 2 % від кількості одержаного приплоду;оборот стада закінчений. Відтворення стада просте. Середня норма вибраковування корів становить 25 % (корів вибраковують через 7 місяців після отелу), з них 20 % вибраковують без включення в контингент корів, що підлягають штучному заплідненню, а решту-- через яловість, хвороби та інші причини.

2.2.4 Технологія вирощування молодняку великої рогатої худоби та нетелей у пасовищний період

Використання природних і штучних пасовищ дає змогу отримати достатню кількість зелених кормів, для чого треба впродовж усього літа виділяти по 0,3 - 0,4 га пасовищ на одну дорослу голову. Для молодняку пасовищ треба відповідно менше. Бажано, щоб весь ремонтний молодняк утримувався на пасовищі з 5-місячного віку. До вигону тварин на пасовище їм обов'язково дають корми, багаті на клітковину, щоб уникнути розладу травлення. Це особливо важливо у перехідний період від стійлового до пасовищного утримання.

Молодняк до 10 - 12-місячного віку слід випасати на спеціальних злаково-бобових пасовищах, старшого віку -- на культурних пасовищах зі злаковим травостоєм. Оптимальний розмір стада -- 150 голів. Різниця за віком тварин стада (гурту) не повинна перевищувати одного місяця.

На пасовищах слід забезпечити 3-разове напування молодняку чистою водою, встановити годівниці для їх підгодівлі мінеральними та концентрованими кормами.

При пасовищному утриманні молодняк завжди отримує свіжий корм.

У період основу раціону повинні складлять зелені корми.

2.2.5 Годівля та утримання нетелей і підготовка їх до отелення

В цьому останньому періоді вирощування тварин створюють групи за віком і розвитком по 50 голів. Розміри боксів становлять: довжина 1,8 - 1,9 м, ширина 0,8 - 0,9, висота 0,9 м. При утриманні на глибокій підстилці площа ложа має становити 3,5 -- 4,0 м² на голову.

Після запліднення телиць переводять у приміщення для утримання нетелей. Тільних тварин за фізіологічним станом розподіляють на дві групи: перша -- нетелі до 4 місяців, друга -- від 4 до 7 місяців тільності. У цих приміщеннях забезпечується фронт годівлі: нетелям першої групи 0,75, другої --0,80 м. Між тваринами всередині групи дозволяється різниця у віці 1,0 -- 1,5 місяця.

Корми роздають двічі на день за допомогою мобільних машин. Гній прибирають не менше двох разів за день за допомогою конвеєра або дельта-скребками. Вимоги до мікроклімату такі самі, як і для корів.

Рівень годівлі, повноцінність і якість раціонів, систематичний моціон -- основні елементи утримання й годівлі нетелей. Влітку нетелей цілодобово утримують у літніх таборах. У зонах більш помірного й південного клімату взимку бажано утримувати нетелей на майданчиках відкритого типу.

Пасовищне утримання сприяє зміцненню здоров'я та створенню в організмі необхідних запасів поживних речовин. Якість кормів має перебувати під постійним контролем спеціалістів -- зоотехніків і ветеринарних лікарів. У першу половину тільності годівля нетелей має бути помірною, але достатньою за рівнем і збалансованістю за всіма поживними речовинами. Оскільки до 6-місячної тільності плід розвивається повільно, то в цей період нетелей достатньо годувати за нормами для телиць віком понад 14-15 місяців. На 7-му місяці тільності добовий приріст плода збільшується до 150 г, на 8-му -- до 300, на 9-му -- до 600 - 700 г. Водночас значно збільшуються плодові оболонки і молочна залоза.

Тому з урахуванням розвитку плода на 7 - 9-му місяцях тільності треба збільшувати норму годівлі. За поживністю речовин вона має бути достатньою для утворення 3 -- 5 кг молока.

2.2.6 Особливості роздоювання первісток

Первісток треба підготовляти до інтенсивного роздоювання. За

-- 3 місяці до отелення їм потрібно робити масаж вим'я, фізіологічна роль якого полягає в тому, що він сприяє розвитку залозистої тканини і функціональній діяльності після отелення корови. За 2 -

тижні до отелення масаж припиняють.

Після отелення молода корова дуже чутлива до умов годівлі. Тому треба забезпечити повноцінну годівлю первісток. При роздоюванні корів кожні 10 днів слід складати новий раціон залежно від надою і стану здоров'я корови. Взимку добовий раціон первістки включає грубі й соковиті корми приблизно в однаковій кількості. Комбікорми і коренеплоди нормують залежно від рівня молочної продуктивності корови.

Важливим заходом утримання й годівлі первісток є кратність годівлі та доїння. Треба частіше годувати первісток невеликими даван-ками, доїти потрібно не менше трьох разів. Високопродуктивних корів слід видоювати чотири рази, а в окремих випадках і більше.

Комплекс організаційно-зоотехнічних заходів дає змогу отримати від первісток понад 7 тис. кг молока за лактацію. Досягнення таких результатів у первісток дає можливість за наступну лактацію отримати на 1,5 - 2,0 тис. кг молока більше.

3. Технологія вирощування ремонтного молодняку в підприємстві

Впровадження сучасних засобів механізації і автоматизації у технологічні процеси на фермах по вирощуванню ремонтного молодняка потребує нових форм розподілу праці. За ступенем розподілу праці на фермах по вирощуванню ремонтного молодняка існує дві основні форми організації робочого процесу: без розподілу і з розподілом праці.

Молодняк при цьому розміщують в універсальних стійлах і всі робочі операції виконують окремо для кожної тварини чи невеликої їх групи. Все це пов'язано із численними переміщеннями обслуговуючого персоналу, матеріалів та механізмів, а отже, потребує значних затрат людської праці. Сюди відносять і варіанти, коли група працівників доглядає за молодняком в одному приміщенні і кожну робочу операцію виконує разом. Таку форму організації робочого процесу слід замінювати більш досконалою -- з розподілом праці, при якій весь технологічний процес ділять на окремі однорідні операції і роботи. Виконання їх здійснюють на робочих місцях окремі виконавці. Найкраще, коли технологічні операції на кожному робочому місці технологічно однорідні і по можливості прості для виконання. З точки зору повторюваності операції поділяють на регулярні (щоденні) і нерегулярні (циклічні). Тому, організовуючи робочий процес на фермі по вирощуванню ремонтного молодняка, слід виходити з того, щоб щоденно повторювалися лише технологічні операції, пов'язані із забезпеченням біологічних особливостей тварин. Якщо ж на одному робочому місці зосереджені тварини різного віку (фізіологічного стану), ускладнюється їх обслуговування, стає неможливим більш глибокий розподіл праці, зростають затрати праці й собівартість продукції.

Визначаючи оптимальний рівень концентрації тварин на одному робочому місці, слід дотримувати таких принципів: рівень концентрації тварин повинен сприяти більш глибокому розподілу праці й спеціалізації працівників ферми; максимальне використання усіх засобів праці, інакше дороге обладнання, знижуючи затрати живої праці, здорожить загальне виробництво за рахунок амортизаційних відрахувань; повна завантаженість працівників протягом усього, встановленого законом робочого часу, при нормальній інтенсивності праці.

Характер робочого процесу, а отже, і чисельність технологічних операцій при обслуговуванні тієї чи іншої виробничої групи молодняка залежить в основному від способу утримання тварин та засобів механізації. Робочий процес при цьому складається з таких основних технологічних операцій: приготування кормів до згодовування; годівля й напування тварин; видалення гною; заміна підстилки; контроль за станом здоров'я тварин; гігієна і дезинфекцїя та деякі інші і нерегулярні операції (чищення тварин, визначення маси, переведення із цеху в цех, роботи, пов'язані з організацією відтворення тощо).

В умовах пасовищного утримання робочий процес складається переважно з випасання тварин; перенесення огорожі, якщо застосовується загінна система випасання, та робіт, пов'язаних з організацією відтворення.

Найбільш трудомісткими при вирощуванні ремонтного молодняка є технологічні операції приготування кормів і годівля. На них припадає 40--50 % усіх затрат часу на обслуговування тварин. Ось чому при вирощуванні молодняка слід запроваджувати більш прості раціони з високотехнологічних кормів.

Не менш трудомісткою є операція по видаленню гною (25-- 30% усіх затрат часу). Застосування скребкового транспортера, коли гній із стійл видаляють вручну, а далі він автоматично транспортується у причіп чи кузов автомобіля, дещо спрощує цю операцію. Утримання молодняка на глибокій підстилці значно спрощує операцію, підвищує продуктивність праці, але, як і в попередньому випадку, не дає можливості запровадити глибокий розподіл праці на постійній основі. Найкращих результатів досягають при застосуванні безприв'язаного на щілинній підлозі (із можливими модифікаціями) способу утримання -- затрати праці при цьому можуть знижуватися до 9 %.

Контроль за станом здоров'я молодняка, як самостійна технологічна операція, існує лише на великих спеціалізованих фермах.

При існуючих технологіях вирощування її питома вага у процесі невелика, а тому виконується вона одночасно з операцією годівля. Операція гігієна й дезинфекція відіграє дуже важливу роль у технологічному процесі спеціалізованих ферм, хоча на неї і припадає лише 10--15 % усіх трудових затрат. Низький рівень культури праці й пов'язана із цим незадовільна вікова структура працівників тваринництва значною мірою зумовлена недооцінкою даної робочої операції. Ось чому її виконання не повинно включати лише прибирання кормових і гнойових проходів, чищення годівниць та напувалок, дезинфекцію приміщень. Вона повинна включати підвищення загальної культури праці, турботу про санітарно-гігієнічні умови для працюючих. Щодо інших і нерегулярних операцій, то у кожному конкретному випадку кількість таких робіт доцільно максимально скорочувати, звичайно без шкоди для обсягів і якості одержуваної у процесі продукції.

Висновки і пропозиції

Основним напрямом в удосконаленні технології вирощування ремонтного молодняку є його інтенсифікація. Нинішній світовий досвід підтверджує, що найкращі умови для інтенсивного вирощування ремонтного молодняку можна створити лише в спеціалізованих фермах чи господарствах. Тобто це має бути окремим бізнесом.

Наразі можливі три основні варіанти організації технологічного процесу в таких спеціалізованих фермах (господарствах) із вирощування ремонтного молодняку: вирощування теличок від 15-30-добового або 3-4-місячного віку до 14-16 міс. і реалізація телиць парувального віку; вирощування теличок від 15-30-добового або 3-4-місячного віку до запліднення і реалізація нетелей 5-7 тільності; вирощування теличок від 15-30-добового або 3-4-місячного віку до отелення й оцінка первісток за всю чи частину (2-4 міс) першої лактації. Розрахунки і практичний досвід показують, що найперспективнішим є вирощування ремонтного молодняку від 15-30-добового віку до стадії корів-первісток, оцінених за продуктивністю і придатних до використання у відповідних умовах виробництва молока.

В цілому ж вирощування ремонтного молодняку повинно бути цілеспрямованим та економічним, ураховувати біологічні особливості його росту й розвитку, формування міцної конституції, відповідного екстер'єру та інтер'єру, добрий розвиток органів травлення, відтворної функції і багаторічне використання тварини. Кожне нове покоління корів повинно бути продуктивнішим і стійкішим проти захворювань, відповідати вимогам сучасної технології.

Отже, правильне, науково обгрунтоване вирощування ремонтних телиць - найбільш простий і швидкий шлях формування основи для одержання від дорослих тварин високої продуктивності.

Список використаної літератури

1. Доброхотов Н.Г. Довідник зоотехніка М.: Колос, 1987.

2. Зеленков П.І., Баранніков А.І., Зеленков А.П. Скотарство. Р-н-Д.: Фенікс, 2005.

3. Калашников А.П. Норми і раціони годівлі сільськогосподарських тварин - М.: Агропромиздат 1985.

4. Клейменов Н.І., Клейменов В.М., Клейменов О.М. Системи вирощування великої рогатої худоби. - М.: Росагпроміздат. - 1989.

5. Кузнєцов С., Заболотнов Л. Науковий журнал «Тваринництво Росії» № 11-2007

6. Плященко С.І., Сидоров В.Т., Трофимов А.Ф. Отримання та вирощування здорових телят. - Мн.: Ураджай, 1990.

7. Ридак П.А. Передові методи вирощування молодняку ??великої рогатої худоби. - Мн.: Уражай, 1984.

8. Храмцов В.В., Табаков Г.П. Зоогигиена з основами ветеринарії та санітарії. - М.: Колос, 2004.

9. Ярів І.І., Васютенкова Н.С. Основи тваринництва і зоогігієни. - М.: Вища школа, 1978.

10. Рубан Ю.Д. Скотарство і технологія виробництва молока та яловичини. - К., Еспада, 2005.

11. Інтернет-сайт: www. agroportal.ru

Размещено на Allbest.ru

...