Економічна ефективність вирощування продукції сої

Вступ

В останні роки в усьому світі зріс інтерес до такої бобової культури як соя. Що пояснюється рідкісним хімічним складом - в зерні сої міститься 38-40 % білка, 20 % жиру, 25-30 % вуглеводів, а також мінеральні речовини, ферменти, вітаміни, фітохімічні та інші речовини. Здавна в країнах Південно-Східної Азії використовують її харчові та лікувальні властивості. Високими кормовими якостями характеризується соєвий шрот.

Культура посідає тепер четверте місце у світі за площею посіву та обсягами виробництва після пшениці, кукурудзи та рису. Її називають стратегічною культурою. За останні 40 років світове виробництво зерна сої збільшилося в 5,9 рази. За прогнозами, при рості попиту на неї на внутрішньому і світовому ринках. Річні обсяги виробництва цієї культури вже найближчими роками можуть зрости до 200 млн. т.

Інтерес фахівців в Україні до культури зростає, бо за рахунок неї вже в багатьох вітчизняних сільськогосподарських підприємствах і в багатьох країнах успішно вирішується проблема білка, олії та зміцнюється економіка. Для ліквідації дефіциту харчового та кормового білка треба сповна використовувати соєвий білок та олію. В Україні соя раніше культивувалася, для її виробництва є сприятливі регіони. Затрати ж на вирощування сої мало чим відрізняються від затрат на вирощування, наприклад, кукурудзи чи соняшнику.

За попитом і конкурентоспроможністю на ринку вона перевищує інші білково-олійні і зернобобові культури. Про це переконливо свідчать значно більші обсяги виробництва сої і торгівлі нею та продуктами її переробки, ніж обсяги всіх інших білково-олійних культур разом узятих. Дуже цінним є й те, що завдяки цінній властивості біологічної фіксації, соя, як бобова культура значною мірою забезпечує свою потребу в азоті, синтезує екологічно чисту продукцію, покращує азотний баланс ґрунту, поліпшує екологію з одним з кращих попередників у сівозміні.

1. Народногосподарське значення сої

Соя є основною зернобобовою культурою в світі. її зерно збалансоване за протеїном і перетравними амінокислотами. У насінні сої міститься 30-55% білка, 13-26% жиру, 20-32% крохмалю. У золі багато калію, фосфору, кальцію, а також вітамінів. Велике продовольче значення сої.

Жодна рослина в світі не може за 4-5 місяців виробити стільки білка і жиру. Немає рівних сої щодо кількості виготовлених з неї продуктів. Соєвий білок і олію можна знайти на полицях супермаркетів розвинених країн у складі більш ніж 1000 харчових продуктів, починаючи від приправ до салатів, соєвого м'яса, хліба і закінчуючи смачними готовими стравами.

Великий вміст білка і надзвичайно цінна його збалансованість за амінокислотним складом, роблять сою чудовим замінником продуктів тваринного походження у харчуванні людини. Із сої виготовляють соуси, молоко, сир, котлети, замінники яєчного порошку, кондитерські вироби, ковбаси, консерви та ін. їх використовують як дієтичний продукт харчування, що має антисклеротичні речовини. Особливістю хімічного складу сої є вміст у ній фосфатидів - лецитину і нефаліну, необхідних для живлення нервової тканини.

Соя - важлива технічна культура. Вона займає перше місце у світовому виробництві рослинної олії ,її використовують на харчові цілі і для виробництва промислової продукції - лаку, фарб, мила, пластмаси, клею. На даний час 60% зерна сої переробляється на олію. Олія засвоюється організмом на 98%. У ній велика кількість ненасичених жирних кислот (лінолевої і ліноленової), які не синтезуються в організмі і обов'язково повинні поступати з їжею.

Соя має агротехнічне значення. Вона засвоює азот з повітря, залишає після себе 60-90 кг/га біологічно фіксованого азоту, очищає поле від бур'янів і є добрим попередником для наступних культур сівозміни. Здатна використовувати малодоступні важкорозчинні мінеральні сполуки не тільки з орного шару, а й більш глибоких шарів ґрунту.

2. Економічна ефективність вирощування сої

Соя - унікальна кормова, продовольча, технічна і лікарська культура, завдяки цьому стала однією з головних стратегічних культур землеробства. За останні 20 років посіви сої збільшилися вдвічі. Соя є економічно вигідною культурою, яка проводиться без внесення азотних добрив, пестицидів, не вимагає витрат на відшкодування збитку навколишньому середовищі і сприяє її збереженню, користується стійким попитом на світовому ринку. Зважаючи на зростання населення Землі і все більш помітного збитку, що завдається навколишньому середовищу внаслідок господарської діяльності і людини пов'язаної з виробництвом продовольства, дуже важливим для виживання людства є оптимізація виробництва та використання харчових ресурсів. Соя в цьому плані є незамінною і перспективного культурою. Соя універсальна, вона має велике багатостороннє, продовольче, цілющий, кормове, технічне і агротехнічне значення.

Крім олії, основними харчовими продуктами, виробляють із сої є: соєве молоко, тофу, окара, текстурований соєвий білок (ТСБ), соєві ізоляти і інші. З насіння сої отримують продукти для виготовлення кількох сотень різноманітних виробів. У світовій практиці соєва зерно в основному використовується для переробки на олію, а шрот і макуха - для кормових цілей як цінні високобілкові добавки до комбікормів. У харчовій промисловості і широко застосовується знежирена соєве борошно для приготування хлібобулочних, круп'яних і кондитерських виробів. Соєва олія знаходить також застосування в миловарній і лакофарбової промисловості. Білкові соєві ізоляти споживаються в текстильній, парфумерної, фармацевтичної, паперової промисловості і для інших технічних цілей.

На корм худобі може використовуватися і зелена маса сої як для безпосереднього згодовування, так і для заготівель силосу, сіна, сінажу, трав'яного борошна, гранул. Соєва солома, що містить в 1Ц близько 3% білка і 30кормових одиниць, є також добрим кормом. З неї можна робити кормову борошно, гранули або змішаний (з бадиллям цукрових буряків або зеленої масою кукурудзи) силос.

В системі показників, які характеризують ефективність виробництва і посилення його інтенсифікації, одне із провідних місць належить собівартості продукції.

Собівартість є вартісна категорія, яка в грошовій формі відображає витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції.

Зниження собівартості продукції, при інших рівних умовах, сприяє збільшенню прибутку, а отже, підвищенню ефективності виробництва. Це досягається шляхом економії затрат праці, матеріалів, сировини, енергетичних ресурсів, кращого використання обладнання і потужності, зростання обсягу виробництва, скорочення різних втрат, ліквідації непродуктивних витрат.

Табл.1 Економічна ефективність вирощування сої

Соя рентабельна культура, рівень рентабельності її становить 201,2 %, тому посівні площі в Україні необхідно збільшити, до того ж вона цінна кормова, технічна і харчова культура.

3. Шляхи підвищення економічної ефективності сої

3.1 Інтенсифікація соєвого виробництва

В умовах ринку вирішення проблеми розвитку зернового господарства обумовлене підвищенням економічної ефективності його виробництва. Збільшення виходу продукції є передумовою економічного благополуччя галузі зерновиробництва. Впровадження інтенсивних технологій вирощування сої дає можливість отримувати максимальні прирости урожайності зерна. Метою створення та діяльності будь-якого підприємства є отримання прибутку.

Досягти максимального прибутку підприємство може лише за допомогою науково-обґрунтованого підходу до інтенсифікації моделей технології вирощування сої для забезпечення максимального виходу продукції та оптимізації величини витрат .

Відомо, що інтенсифікація технологій вирощування супроводжується збільшення рівня витрат, що негативно впливає на рівень економічної ефективності виробництва продукції. Проте, в жорстких умовах високої конкуренції на ринку важливим є розробка оптимізаційної моделі технологій вирощування, які б забезпечували максимальний вихід продукції при низьких затратах на виробництво продукції відповідної якості. Освоєння таких технологій, поряд із зростанням урожайності, забезпечить істотне підвищення якості зерна, що відповідає стандартам і вимогам сучасного ринку. Важливим напрямком інтенсифікації і підвищення на цій основі врожайності зерна сої є вдосконалення таких елементів технології вирощування як система захисту рослин, позакореневі підживлення та передпосівна обробка насіння. Економічно ефективні та доцільні до застосування у виробничому процесі лише ті прийоми інтенсифікації виробництва сої, які забезпечують збільшення виходу продукції з одиниці площі при невеликих затратах праці та засобів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питаннями удосконалення економічно доцільних та ефективних елементів технології вирощування сої приділяли увагу вітчизняні вчені та молоді науковці, зокрема: В.Ф. Петриченко, О.О. Бабич, С. І. Колісник, М.І. Бахмат, В.Ф. Камінський, О. М. Венедіктов та ін. Однак, питання розробки економічно доцільних елементів технології вирощування сої в умовах правобережного Лісостепу України досліджено не в повній мірі.

Постановка завдання. Завданням досліджень є обґрунтування економічної доцільності інтенсифікації технології вирощування сої за допомогою обробки насіння штамами азот фіксуючих бактерій у поєднанні із мікродобривами, проведення позакореневих підживлень у фазу бутонізації і наливання насіння на фоні інтенсивної системи захисту, що сприяє підвищенню економічної ефективності вирощування зерна культури, зниженню собівартості одиниці продукції, та забезпечує високий рівень рентабельності (129-139%) виробництва культури.

Виклад основного матеріалу дослідження. Інтенсифікація технології вирощування сої буде економічно доцільною лише в тих випадках, коли вартість приростів врожаю перевищать витрати на їх проведення. Відомо, що в процесі проведення економічного аналізу технологій вирощування важливим є визначення структури витрат, яка дозволяє виявити резерви зменшення матеріально-технічних засобів та енерговитрат. Нами розрахунок економічної та енергетичної ефективності різних моделей технологій вирощування сої, який проводився в цінах 2010 року, дає змогу оцінити рівень перспективності освоєння того чи іншого проекту, або ж окремої його складової.

Найбільш ефективною є інтенсифікація технології вирощування на основі оптимізації агротехнічних заходів, а саме системи захисту рослин, проведення позакореневих підживлень та передпосівної обробки насіння. Економічну оцінку моделей технологій вирощування сої проводили згідно технологічної карти вирощування сої в умовах центрального Лісостепу України. При підрахунку вартості заходів, мінеральних добрив, пестицидів та урожаю зерна сої користувались цінами за 2010 рік. Проведений аналіз економічної ефективності різних моделей технології вирощування сої в 2009-2010 рр., в основу яких закладено різний рівень позакореневих підживлень, двох систем захисту - традиційної та інтенсивної, різниця між якими полягала в застосуванні оброблення посівів інсектицидом та фунгіцидом, використання інокулювання насіння стандартним штамом, показав певні відмінності економічних та енергетичних характеристик. При цьому рівень основних економічних показників (собівартість, прибуток, рентабельність) визначався абсолютними величинами витрат і вартості продукції.

Дані розрахунків економічної ефективності технологій вирощування сої свідчать, що науково-обґрунтований підхід до застосування технологій вирощування сої позитивно впливає на економічну ефективність її виробництва. Дані розрахунків свідчать, що виробництво зерна сої є досить високоефективним та рентабельним. Нами встановлено, що на показники економічної ефективності виробництва зерна сої мають вплив елементи технології вирощування. При зміні рівня інтенсифікації технології вирощування сої різниться величина врожайності та собівартість одиниці продукції, що в свою чергу викликає зміну показників рівня рентабельності.

Вартість виробленої продукції є важливою складовою економічної оцінки моделей технології вирощування сої. Найбільшу вартість виробленої продукції (9664 грн.) отримано при вирощуванні сої із застосуванням інокуляції насіння, інтенсивної системи захисту, де проводили дворазове позакореневе підживлення рослин сої у фазі бутонізації та наливання насіння комплексними мінеральними добривами з мікроелементами. На аналогічних варіантах традиційної системи захисту вартість продукції становила 8736 грн., що на 928 грн. менше при порівнянні із даними базового варіанту та на 3040 грн. менше при порівнянні із даними, отриманими на контролі. Проте, в процесі інтенсифікації моделей технології вирощування сої різко збільшуються витрати на її вирощування. Тому, в умовах низького ресурсного забезпечення підприємств важливим постало питання економічної доцільності технологічних прийомів. Висока вартість мінеральних добрив, які є незамінним елементом технології вирощування сільськогосподарських культур, в тому числі і сої, суттєво підвищує її собівартість, що унеможливлює досягнення достатнього рівня конкурентоспроможності вітчизняних технологій. Це змушує шукати альтернативні шляхи вирішення цієї проблеми. Одним із методів вирішення цього питання є позакореневі підживлення рослин, які суттєво знижують вартість технологічного прийому, забезпечуючи достатній рівень його продуктивності. За результатами наших досліджень відмічено, що рослини сої позитивно реагують на позакореневе внесення мікродобрив. Забезпечення рослин сої мікроелементами сприяє покращенню засвоюваності макроелементів, підвищенню стійкості рослин сої до хвороб та несприятливих гідротермічних умов року. В наступній таблиці спостерігаємо інтенсифікацію виробництва.

3.2 Удосконалення способів зберігання та поліпшення якості сої

Для насіння олійних культур характерним є високий вміст жиру, тому що запасні речовини, які використовуються зародком при проростанні, відкладаються в насінні не у вигляді крохмалю, як у зернових, а у вигляді жирів. Високий вміст жиру в насінні олійних відіграє важливу роль при визначенні режиму його зберігання. Сухе і зріле насіння під час зберігання за низьких температур перебуває у стані спокою, а при підвищенні вологості і температури переходить у стан інтенсивної життєдіяльності. Через це зберігати насіння олійних культур складніше, ніж зерно злакових. Його жир не здатний зв'язувати й утримувати вологу так само, як білки і крохмаль. Крім того, на збереження насіння олійних культур значно впливає підвищений вміст у ньому лущених і битих насінин. Останні швидко пліснявіють, пошкоджується їх зародок, а жир швидко гіркне, тому що в такі зернини через відсутність плодової оболонки потрапляє велика кількість повітря. Бите й лущене насіння відносять до олійної домішки.

Самозігрівання насіння олійних культур з підвищеною вологістю відбувається особливо швидко. Це пояснюється тим, що дихає насіння переважно за рахунок жирів, які при окисленні виділяють більше теплоти, ніж вуглеводи. Самозігрівання різко знижує якість насіння (ядро темніє, олія гіркне). При розміщенні насіння олійних культур на зберігання особливу увагу приділяють насінню ріпаку, сої та рицини. Основна умова підготовки його до зберігання - доведення до сухого стану.

У період весняного потепління треба стежити за тим, щоб в масу охолодженого насіння не проникало тепле і зволожене повітря. Якщо виявлено підвищення температури в насипу, його слід охолодити, а при потребі і просушити.

Насіння сої здатне швидко і в значних кількостях поглинати вологу з навколишнього середовища. Тому зберігати можна тільки насіння з критичною вологістю 10-12%. Велика кількість білка в сої створює сприятливі умови для розвитку плісеневих грибів, особливо на пошкодженому насіння. Тому насіння, призначене для зберігання, очищають від битих і пошкоджених зернин.Для запобігання змішуванню або засміченню забороняється складати в суміжних засіках або штабелях зерно двох сортів однієї культури, а також зерно культур, яке важко відокремлюється, наприклад жита і пшениці, пшениці і ячменю та ін. Суміжні відсіки складів з насінням різних культур недовантажують до верху на 15 см.

При зберіганні насіння в мішках додержують таких вимог. У сховищах з асфальтовою або бетонною підлогою мішки укладають на піддони, розміщені над підлогою на відстані 15-20 см. Штабелі мішків складають «двійником» або «трійником». Ширина проходів між штабелями 0,7 м, відстань до стін сховища 0,5-0,7 м. По поздовжній осі сховища при використанні штабелевкладача залишають центральний проїзд завширшки 3 м.Протруєне насіння у крафт-мішках зберігають штабелями по 20 рядів в ізольованих приміщеннях насіннєсховищ. Насіння, протруєне суспензіями пестицидів з добавками клейких речовин, дозволяється зберігати в закритих бункерах (силосах) заввишки до 12 м.

Висновки

Соя - одна з головних білково-олійних культур із широким спектром застосування: харчовий, кормовий, технічний і медичний.

Виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок, що при розробці стратегії й тактики виробництва сої, удосконаленні розміщення її посівів доцільно враховувати: вимоги до ґрунтово-кліматичних умов; урожайність насіння; економічну ефективність виробництва; конкурентоспроможність і попит на насіння, олію та шрот на внутрішньому й світовому ринках.

Для підвищення ефективності виробництва і переробки сої, з моєї точки зору, необхідно:

1. Розробити і впроваджувати рекомендації по підбору сортів сої для кожного району з огляду на агрокліматичні умови району, області.

2. Розробляти і впроваджувати адаптивні технології вирощування для кожної ґрунтово-кліматичної зони України.

3. Обовязковим агротехнологічним заходом вважати проведення інокуляції насіння сої перед посівом азотофіксуючими біологічними препаратами.

Одним із таких препаратів є екологічно чистий поліфункціональний препарат "Екозорф". Цей економічно вигідний препарат підвищую врожайність сої до 2-5 ц/га.

З економічного погляду необхідно чітко дотримуватися структури посівних площ, особливо на зрошенні, ні в якому разі не ігноруючи систему сівозмін. У цьому плані назріла об'єктивна необхідність прийняття Закону України «Про сівозміни». У відповідних ґрунтово-кліматичних зонах потрібно встановити оптимальне співвідношення між соєю, соняшником і ріпаком для максимального використання наявних біокліматичних ресурсів, нарощування виробництва білково-олійних культур та підвищення економічної ефективності сільського господарства.

Списов використаної літератури

1. Агроекологічні особливості оцінки сільськогосподарських земель / [Н. Палапа, О. Крикунова, С. Сенчук, І. Сігалова] // Техніка і технології АПК. - 2011. - 36-37 с.

2. Безручко О. Поповнення ринку сортів рослин: соя культурна // Пропозиція. - 2008. - 68-69 с

3. ВР України, Закон "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 №2238-III

4. Довгаль, Н. С. Ресурсний потенціал підприємства: теоретичні основи / Н. С. Довгаль // Науково-технічна інформація. - 2009. - 42-43 с.

5. Економіка аграрних підприємств: Підручник. Андрійчук В.Г. - К.: КНЕУ, 2002. - 76 с.

6. Економіка виробничого підприємства. Навчальний посібник. За ред.. Й. М. Петровича 3 ви: «Знання», КОО, 2002. - 405 с.

7. Економіка підприємств / Хріпач В.Я., Суша Г.З. та ін - Мн.: Економпесс, 2000, - 460 с.

8. Економіка сільського господарства: О.І. Здоровцов та ін. - К., Видавництво УСГА, 1993 р. - 320 с

9. Мельник С.І. Зональне насінництво України: історія, сучасний стан, перспективи // Наук. праці ПФ "КАТУ" НАУ. - С.-г. науки. - Сімферополь, 2008. - 6-7 с.

10. Петриченко В.Ф. Виробництво та використання сої в Україні.//Вісник аграрної науки. - 2008. - №3. - С.24-27.

11. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах України з різними формами власності.-К.:"А.С.К.", 1998, 780 с.

12. Україна: соя і СОТ - [Електронний ресурс]

13. Фізична географія України. 8 клас: Підручник. - Харків.: Ранок, 2008. 224 с.

14. Бабіч А.О. Сучасне виробництво і використання сої. - К. Урожай, 1993. - 429 с

Размещено на Allbest.ru