Екологічний захист сільськогосподарських культур

Размещено на http://www.allbest.ru/

Екологічний захист сільськогосподарських культур

1. Екологічний захист помідора

рослина ґрунт септоріоз щитівка

Молодим рослинам томатів великої школи завдають дротяники, несправжньодротяники, капустянка, підгризаючі совки, личин пластинчастовусих. Вони пошкоджують нижню частину стебла, кореневу шийку так корені рослин. Листя пошкоджують цвіркуни, жуки-наривники, гусінь лучного метелика, совка-гамми, городньої совки. Короладський жук незначно пошкоджує томати. Корені томатів у південних районах може пошкоджувати галова нематода.

Септоріоз, або біла плямистість листя, уражує рослини томатів у відкритому грунті; у теплицях може зустрічатись окремими вогнищами, іноді виявляється на розсаді в парниках, але молоді рослини більш стійкі до захворювання, тому слабі ураження часто залишаються непоміченими. Спостерігається хвороба переважно на листі, іноді на черешках, чашолистках і навіть на плодах. На нижньому листі спочатку з`являються поодинокі дрібні брудно-білі з темно-бурою каймою плями, потім вони трохи збільшуються. При сильному розвитку хвороби плями часто зливаються. Фітофторозом уражуються листя, стебла і особливо плоди томатів. На листі утворюються бурі плями, які розташовуються переважно по краю листової пластинки, а з нижнього боку білуватий наліт. На стеблах та черешках з`являються темно-бурі смуги, а на плодах плями різного забарвлення та форми: бурі, концентричні, у вигляді незімкнених зелених кілець, маслянисті, темно-зелені, зморшкуваті, облямовані, розпливчасті, з нерівною поверхнею, хоча гниль проникає глибоко в плід.

Верхівкова гниль - дуже розповсюджене захворювання плодів томатів, як при вирощуванні у відкритому ґрунті, так і в теплицях. Пошкоджуються зелені та дозріваючі плоди. У боротьбі з вірусними хворобами використовують намочування насіння в 1 % розчині марганцевокислого калію чи в 20 % соляній кислоті протягом 30 хвилин з наступним проливанням водою та просушуванням. Протрушують насіння томату фентіурамом (4 г на 1 кг). Насіння ретельно перемішують з препаратом протягом 4-5 хвилин, щоб досягти повного його обпудрювання. Для вирощування розсади в парниках і теплицях використовують ґрунт, на яких пасльонові не вирощувались протягом 3-4 років. У теплицях, де вирощують дорослі рослини, проводиться дезінфекція ґрунту 40 % карбатіоном чи пропарювання його під термостійкою плівкою. Дезінфекцію карбатіоном проводять за 30 днів до висівання насіння чи висаджування розсади, у вигляді 2 % водного розчину(поливання чи гідро бурами) з розрахунку 10 л на 1 кв. м ґрунту. Відразу ж після дезінфекції ґрунт перекопують та ущільнюють, а через 5 днів проводять його рихлення для вивітрювання препарату. Дотримання оптимальної густоти висіву. При загущенні рослини витягаються і сильно уражуються збудниками чорної ніжки та інших хвороб. Потрібно вчасно та нормально поливати рослини, рихлити ґрунт і провітрювати парники та теплиці. Не допускати перегрівання температурою вище +20-+22 С.

При виявленні у парниках вогнищ чорної ніжки проводять заливання окропом хворих рослин разом з ґрунтом та присипання здорових рослин піском шаром до 2 см для утворення додаткових коренів. При виявленні септоріозу в парниках обприскують рослини 0,2 % розчином 80 % дітану М-45. 35 % купроксатом чи 0,5 % бордською рідиною. Концентрація розчину змінюється залежно від віку рослин. Для боротьби з хворобами рослин у теплицях використовують чотири-пятиразове обприскування рослин 34,5 %-ним розчином купроксату чи 1 % бордоською рідиною, або 0,3 % суспензією 90 % хлор окису міді. Інтервал між обприскуваннями 10-15 днів.

При появ плодових гнилей у теплицях видаляють хворі плоди і додатково обприскують рослини 0,3 % суспензією 90 % хлорокису міді чи 1 % бордоською рідиною. Хімічно боротьба зі шкідниками проводиться на основі спостережень за їх появою та чисельністю. Проти королодського жука помідори обприскують за даними спостережень строків заселення поля шкідником, орієнтовно через 7-10 днів після висаджуваня розсади. Подальші обробки проводять проти жуків і личинок нового покоління. Застосовують банкол (0,3-0,5 л/га), золон (1,5-2,0 л/га), вола тон 500 (1 л/га). Ефективні біопрепарати - бітоксібацилін (2-3 кг/га) та боверин з додаванням золону (0,2-0,4 кг/га). Проти карадрини, бавовняної та городньої совок овочеві пасльонові культури обприскують децисом (0,25-0,5 л/га) або волатоном 500 (1,2 л/га). У боротьбі з совками ефективним біологічним методом є використання трихограми, яку випускають на початку і під час масової яйцекладки самок (30-40 тис. особин на 1 га). У боротьбі з капустянкою, починаючи з третьої декади травня,у червні та прешій половині липня, слід провести декілька розпушувань міжрядь овочевих культур на глибину 10-12 см. При цьому знищуються яєчка та личинки капустянки в гніздах.

У боротьбі з плямистостями листя, а також з гнилями плодів проводять три-чотириразове обприскування рослин 0,3 % суспензією 90 % хлор окису міді або 1 % бордоською рідиною чи її замінниками. Перше обприскування проводять через 8-10 днів після виснажування рослин у поле, а наступні - через 15-20 днів, іншими препаратами - за 20 днів до початку збирання плодів. Потрібно суворо дотримування технології догляду за рослинами з метою підвищення їх стійкості до хвороб. Після збирання урожаю видаляють усі рослинні рештки та проводять глибоку оранку поля плугом з передплужниками.

2. Екологічний захист груші

Грушу пошкоджують: грушева листоблішка, зелена яблунева попелиця,бура грушево-зонтична попелиця, багатоїдний трубковерт, грушевий листовий і видовжений листовий довгоносики, яблунева і грушева плодожерки, грушевий пильщик-ткач, вишневий слизистий пильщик, оса звичайна, шершень, грушевий галовий кліщ, грушевий деформуючий листовий кліщ. У районах розповсюдження каліфорнійської щитівки один раз на 3 роки, в період набрякання бруньок, обприскують препаратом ДНОК (15-20 кг/га). У фенофазі «зеленого конуса», як правило, проводиться « блакитне обприскування» бордоською рідиною (30 кг/га) або хлор окисом міді (4-6 кг/га), поєднуючи його з засобами проти листогризучих видів лускокрилих, листоблішок, грушевого пильщика. Рекомендується децис (0,6 л/га), дурсбан (2 л/га). Після цвітіння (орієнтовно через 5-8 днів після опадання пелюсток), за наявності грушевих листоблішок, попелиць, кліщів, Листокруток, застосовують вищезгадані препарати або ж БІ-58, золон. При загрозі розвитку парші проводять обприскування фунгіцидами: атемі С (1,25-1,5 кг/га), рубіганом (0,6-0,8 л/га), полікарацином (4-6 кг/га), хлор окисом міді (4-6) кг/га).

У літній період проводять обробки проти плодожерок і грушевої листокрутки. Проти яблуневої плодожерки обприскують при умові, якщо на одну феромонну пастку за 7 днів потрапляє 5 і більше самців або ж за показником суми ефективних температур.

Застосовують ті ж препарати, що й при обробці яблуні. При значних опадах проводять обприскування проти парші. Строк наступної обробки проти яблуневої та грушевої плодожерок визначається сумою ефективних температур повітря - 380-400 °С (орієнтовно через 37-40 днів після закінчення цвітіння груші), що відповідає початку льоту і відкладання яєць грушевої плодожерки. Застосовують золон (2-4 л/га), дурсбан (2 л/га), децис (0,6л/га).

При виявленні кліщів до інсектицидів додають акарициди: мітак (3л/га), демітан (0,6л/га). При необхідності проводять обробки проти парші фунгіцидами, що згадані раніше. Повторне обприскування проти грешевої плодожерки (третє - проти яблуневої) проводять через 12 днів після попереднього тими ж препаратами.

Обробляють осінні та зимові сорти груші. Обробки проти другого покоління яблуневої плодожерки проводяться, виходячи з даних інтенсивності їх льоту та феромонні пастки. Для попередження розвитку гнилі на плодах груші в період зберігання температура в сховищах повинна бути від 0 до +1 °С і відносна вологість повітря 85-90%.

3. Екологічний захист картоплі

Значно знижують урожай картоплі й погіршують його якість ряд шкідників і хвороб, які розвиваються як у період вегетації, так і при зберіганні бульб. Серед них: колорадський жук, дротяники, капустянка, фітофтора, парша, гнилі та інші хвороби. Насіннєві бульби внаслідок неправильного зберігання пошкоджуються:фітофторою, кільцевою гниллю, порошистою паршою, мокрою бактеріальною гниллю, гризунами. Проростки,сходи і рослини: Від з`явлення сходів до збирання врожаю, картоплю пошкоджують різні багатої дні комахи. Значну шкоду спричиняють ґрунтові шкідники, дротянки, несправжні дротянки, личинки пластинчатовусих жуків, гусениці підгризаючих совок. Вони знищують підземну частину стебел, псують і перегризають корені. Дротянки і несправжні дротянки роблять у бульбах ходи. При чисельностіцихшкідниківвґрунті 5-6 екз. на 1 мІ пошкоджують 80% бульб.

Шкідники:

Колорадський жук, один з найбільш небезпечних шкідників картоплі, поїдає вегетативні частини і бульби. Швидко розмножується, виключно ненажерливий, потомство однієї пари може знищити до 4 га посівів. У пошуках прожитку пересувається на великі відстані. При беззмінному вирощуванні бульб на одному місці накопичується в ґрунті.

Дротянки і псевдо дротяники, личинки жуків-коваликів і чорнотілок, пошкоджують бульби та бадилля картоплі. Мають жорстке червоподібне жовте тіло довжиною 20-25 мм, з трьома парами кінцівок. Одне покоління розвивається протягом 3-5 років. Прогризають бульби, проробляючи в них вузькі ходи, куди надалі проникають збудники хвороб, що викликають гнилі. У початковий період зростання пошкоджують корені, столони і підстави стебел, в результаті рослини відстають в розвитку або в'януть.

Стеблова нематода, мікроскопічні круглі хробаки довжиною від 0,3 до 0,4 мм, живуть у ґрунті і бульбах. Уражені рослини не відрізняються за зовнішнім виглядом від здорових, що ускладнює боротьбу з шкідником. Личинки потрапляють в молоді бульби з материнського бульби, або з ґрунту через чечевички, пошкоджені тканини. До часу збирання на бульбах з'являються сірі плями з металевим блиском, під відшаровується шкіркою видно зруйнована тканина. Зараження відбувається через хворі бульби.

Картопляна нематода, паразитує на коренях і підземної частини стебел. У стадії личинок має червоподібну, дорослих особин - кулясту форму. Об'єкт карантину. Накопичується в ґрунті при вирощуванні картоплі на одному місці більше 4 років. Заражені рослини гірше розвиваються, листя поступово в'януть, починаючи з нижніх. Переноситься зараженими бульбами, залишками ґрунту на с.-г. техніці, цибулинах і т.д.

Капустянка, всеїдний шкідник, велика комаха завдовжки до 5 см з потужними передніми копальними лапами. Мешкає в землі, пошкоджує сходи рослин, відкушуючи підземну частину, бульби, прогризаючи в них ходи.

Хвороби:

Вірусні хвороби - основна причина виродження картоплі, найбільш поширені скручування листя, зморшкувата і залізиста мозаїка, крапчастість, готика. Вони не піддаються лікуванню і мають найрізноманітніші симптоми залежно від різновиду вірусу і умов вирощування. Хворі рослини дрібнішають і виглядають пригніченими, скручуються і жовтіють листя, у картоплі різко знижується врожай бульб, іноді навіть без зовнішніх ознак ураження бадилля. Зараження відбувається при контакті з хворим рослиною, через комах (попелиць, цикад і т.д.).

Бактеріальні хвороби особливо шкідливі при підвищеній вологості ґрунту, найбільш небезпечні чорна ніжка, кільцева і мокра бактеріальна гниль. Чорна ніжка вражає всі органи, листки при цьому жовтіють і засихають, рослини перестають рости і легко висмикується з ґрунту. Гнилями уражаються бульби, при кільцевій на них з'являється характерне загнивання у вигляді кільця, добре помітне на розрізі, при мокрою бактеріальною - мокрі плями м'які, призводять до загнивання всього бульби. Лікуванню не піддаються.

Кільцева гниль. Масовий розвиток хвороби починається при закладці на зберігання непросушені зараженого картоплі. Хвороба передається на молоді бульби від насіння, тому при підготовці насіння треба видаляти хворі бульби.

Мокра бактеріальна гниль. Одна з найпоширеніших хвороб картоплі при зберіганні. Захворювання часто починається ще до прибирання при перезволоженні важкого грунту. Загнивання проявляється в місці прикріплення бульби до столону. При високій температурі бульби сильно уражаються вже в перший період зберігання. Механічні пошкодження бульб сприяють поширенню хвороби, тому при збиранні картоплі такі бульби відбирають і використовують в першу чергу.

До грибкових хвороб картоплі належать фітофтороз, парша, фузаріоз, рак. Фітофтороз, або картопляна гниль, одне з найбільш поширених і шкодо чинних захворювань картоплі, викликає загнивання бульб під час вегетації і зберігання. Особливо сильно поширюється при теплій і вологій погоді, в несприятливі роки викликає загибель до 25% , а без застосування заходів захисту до 60% врожаю. Спочатку уражаються листя, на яких з'являються бурі, швидко розростаються плями, потім збудник потрапляє у ґрунт і заражає бульби, які при зберіганні загнивають. Парша, вражає шкірку бульби, на ній з'являються бородавчасті розростання, іноді покривають всю поверхню. Хвороба погіршує товарний вигляд і смак бульб, через уражену поверхню в них проникають збудники гнилей. Для профілактики вирощують стійкі до парші сорти.

Рак, карантинне захворювання, що завдає великої шкоди при вирощуванні картоплі без сівозміни. На заражених надземних частинах з'являються нарости величиною від 10 до 12 см, зеленого кольору, на столонах і бульбах - розростання білого кольору, з часом темніють, за формою нагадують цвітну капусту. При появі захворювання необхідно повідомити карантинну інспекцію. Крім карантинних заходів профілактики раку служить посадка стійких сортів та дотримання сівозміни. Функціональні хвороби викликані нестачею тих чи інших елементів живлення, знижують урожай і якість продукції, але при ранньому виявленні і усуненні причини легко виліковні. Захворювання викликають як недолік, так і надлишок азоту або кальцію, нестача калію, фосфору, марганцю, бору.

Заходи захисту.

Профілактичні: Картоплю на попереднє місце треба повертати через 3--4 роки. Поблизу неї не можна вирощувати помідори, гарбузи, огірки і соняшник, бо це сприяє ураженню бульб фітофторою. В той же час її можна вирощувати поблизу з цибулею, морквою, салатом, кропом, капустою і бобовими культурами. З органічних добрив необхідно вносити тільки перепрілий гній (4--5 кг/мІ), бо при застосуванні свіжого гною різко збільшується ураження бульб паршею. Внесення восени в ґрунт 4%-го розчину курячого посліду сприяє зниженню заселення площі колорадським жуком у наступному році. Як правило, картоплю висаджують бульбами, однак існує і розсадний спосіб на невеликих ділянках. При цьому способі для садіння використовують паростки. Для цього за 30--35 днів до садіння відбирають здорові бульби діаметром 5--6 см і складають у дерев'яний ящик, який наповнений шаром ґрунту 3--4 см. Після закладання бульб зверху насипають шар ґрунту 5--6 см і ящик ставлять у тепле приміщення і періодично поливають. Кожна бульба дає 2--4 паростки з кореневою системою і листками. Їх обережно відламують і висаджують з одночасним поливом.

При вирощуванні звичайним способом відбирають вирівняні бульби діаметром 5--6 см, прогрівають і пророщують їх у світлому, сухому, з хорошою вентиляцією приміщенні до появи паростків. Садять бульби, коли ґрунт на глибині 10--12 см прогріється до 6--8°С. Рядки картоплі краще розміщувати з півдня на північ. При цьому сходи з'являються через 18--20 днів. Сприятливим є садіння її з квасолею (краще стовбурних сортів), яка сприяє нагромадженню азоту в ґрунті і відлякує колорадського жука. Привести два-три рихлення й підгортання кущів, коли кущі досягнуть 15--18 см у висоту. По-перше, це сприятиме інтенсивному росту й розвитку рослин, а також знищить бур'яни. По-друге, підгортання кущів спричинить загибель яєць колорадського жука на нижніх листках. Звичайно, найпростішим способом є збирання жуків або струшування їх віником у ємність, наповнену міцним розчином солі або гасом чи дизпаливом. Але цей спосіб забирає багато часу. Є відомості також про можливість використання репелентних (відлякуючих) властивостей й інших рослин (нагідки, овочеві боби, часник ярий, тютюн, цибуля), якщо їх висаджувати у міжряддях картоплі.

До появи сходів картоплі доцільно провести заходи по знищенню колорадського жука, що перезимував. Так, добре вимиті консервні залізні чи скляні банки натирають всередині картопляним соком, кладуть у них шматочки картоплі. Банки виставляють по одній на 5 мІ ділянки. Їх періодично оглядають і знищують жуків, що потрапили до них. Значну частину жуків можна знищити, використовуючи листи старого покрівельного заліза або поліетиленової плівки. На них розкладають малі бульби картоплі (можна картопляне лушпиння), розтирають їх у кашку і розмазують по поверхні. Раз на добу знищують на цих листах жуків.

Застосовують також отруєні принади. Для цього нарізані шматочки бульб на добу поміщають у розчин сечовини. Потім їх розкидають по городу, краще в похмуру погоду або на ніч, що запобігає швидкому висиханню принади. Жуки їх поїдають і гинуть. При висаджуванні картоплі розсадою і бульбами доцільно ґрунт біля паростків обпудрити попелом. Сходи, до появи шкідників, обприскують розчином, що складається з 2-літрової банки попелу і 50 г господарського мила. Яйця колорадського жука, що відкладені на нижніх листках, можна знищувати підгортанням рослин. Жуків і личинок збирають (збиваючи віником з кущів) у тазик, наповнений попелом, соляркою, гасом або міцним розчином повареної солі. До появи жуків і на початку заселення ними рослин ефективна суміш, що складається з полину гіркого і курячого посліду. Кілограм полину гіркого кип'ятять 10--15 хв. у невеликій кількості води, охолоджують і додають настій курячого посліду (7 кг курячого посліду настоюють 1--2 дні в невеликій кількості води), проціджують, доливають водою до 10 л і два рази обприскують картоплю з інтервалом 7 днів.

Проти фітофтори застосовують такі методи боротьби без застосування фунгіцидів.

1. Настої часнику: 50 г подрібненого часнику на 10 л води. Настоюють добу. Додають 40 г господарського мила. Картоплю обприскують ввечері. Можна брати 200 г свіжо подрібнених головок часнику на 10 л води і настоювати не треба. Обробку повторюють через 5--6 днів.

2. Настій цибулі ріпчастої. Квіткові стрілки з цибулинами і молодими листками подрібнюють і замочують на 12 днів з розрахунку 1 кг на 30 л води. Перед обприскуванням проціджують і додають 40--50 г господарського мила. Обприскують 2--3 рази з інтервалом 5--6 днів (перше обприскування на початку бутонізації).

3. Передзбиральне видалення бадилля за два тижні до збирання. Це роблять для одержання стиглих і здорових бульб із зміцнілою шкірою, що знижує механічні їх пошкодження, підвищує лежкість, вони менше уражаються гнилями в період зберігання.

При зберіганні картоплі слід дотримуватися таких вимог.

1. Після викопування бульби витримують 2--3 тижні в сухому темному приміщенні, потім засипають їх у підвал. Насіннєву картоплю дещо тримають на світлі.

2. Підвал перед закладанням картоплі на зберігання просушують і дезінфікують вапном (2,5 кг на 10 л води) або мідним купоросом (100 г на 10 л води).

3. Добре зберігати картоплю з часником. На 100 кг бульб необхідно 100 г часнику. При цьому знижується ураженість їх гнилями.

4. Бульби краще зберігаються, якщо їх пересипати дрібнонарізаними листками горобини, а також якщо зверху насипу картоплі покласти два-три шари столових буряків, які забирають надлишок вологи, що появляється в бурті.

Хімічні препарати, які дозволені для роздрібного продажу населенню:

акробат МЦ, 69% з. п. -- 50 г на 10 л води на картоплі проти фітофторозу;

арріво, 25% -- 1,5 мл на 10 л води на виноградниках проти листовійки, на картоплі проти колорадського жука, на яблуні проти плодожерки.

На картоплі проти колорадського жука:

банкол, 50%-ий з. п. -- 2,0--3,0 г. на 5 л води;

деціс, 2,5%-ий к. е. -- 2.0 мл. на 10 л води;

карате, 5%-ий к. е. -- 2,0 мл. на 10 л води;

карате, 5%-ий в. г. -- 2,0 мл. на 10 л води;

регент, 25, 2,5%-ий к. е. -- 5,0--6,0 мл. на 3--4 л води на 1 сотку;

фастак, 10%-ий к. е. -- 2,0 г. на 10 л води;

шерпа, 25%-ий к. е. -- 1,5 мл. на 10 л води;

ридоміл МЦ, 72%-ий з. п.: 60 г на 10 л води на картоплі проти фітофторозу,

шторм, 0,005%-ий, воскові брикети -- в складах, сховищах, погребах, закритому ґрунті, господарських будівлях проти мишей, полівок, щурів;

громобій-2 г -- 2--3 г/кв.м -- шляхом внесення в ґрунт проти медведки (вовчок), дротяника, садової мурахи;

дуал голд -- 16 мл. на 5 л води, на 1 сотку -- проти однорічних злакових бур'янів на картоплі. Обприскування ґрунту після посадки до появи сходів;

зевс -- 0,45--0,50 г на 3--5 л води -- на картоплі проти колорадського жука;

зеніт -- 2,5 мл. на 3--5 л води -- на картоплі проти колорадського жука;

конфідор -- 1,5 мл. на 3--5 л води -- на картоплі проти колорадського жука;

танрек -- 1,2--2 мл. на 3--5 л води на 1 сотку -- на картоплі проти колорадського жука.

4. Екологізований захист кукурудзи

Починаючи від сівби і до визрівання качанів, кукурудза пошкоджується чисельними шкідниками. Висіяним у ґрунт насінням і паростками живляться ґрунтові види шкідників: личинки жуків-коваликів(дротяники), чорнотілок (несправжні дротяники), личинки пластинчатовусих жуків, гусінь підгризаючих совок, капустянка. Ґрунтові шкідники вигризають внутрішню частину насіння або обгризають його разом із зародком. Підземну частину стеблини і кореня вони розмочалюють або перегризають. Іноді дротяники проникають усередину сходів і молодих рослин кукурудзи, від чого останні гинуть або відстають у рості, іноді зовсім не утворюючи качанів. У вогнищах великої чисельності дротяників, гусениць, підгризаючих совок та інших ґрунтових шкідників посіви іноді зріджуються настільки, що виникає необхідність пересіву.

Серед шкідників кукурудзи, що пошкоджують надземну частину рослин, у перший період розвитку сходів велику загрозу становлять шведська муха, південний сірий довгоносик, кравчик, кукурудзяний гнойовик. Локально кукурудзу в цей час пошкоджують піщаний мідляк, смугаста хлібна блоха, цикадки, степовий цвіркун та інші види. Іноді, переважно при відсутності кращих кормових рослин (пшениці тощо), сходи і молоді рослини кукурудзи можуть пошкоджувати хлібні клопи, зокрема, шкідлива черепашка. Пошкодження личинками шведської мухи викликають склеювання, розриви, скручування та інші види деформації листя, посилену кущистість рослин унаслідок загибелі головного стебла. Іноді гине вся рослина. Розміри втрат урожаю зерна від цих шкідників можуть досягати 15--20 %, а на насіннєвих посівах і більше. Пошкодження шведською мухою сприяють ураженню рослин пухирчастою сажкою. Жуки південного сірого довгоносика в районах його розповсюдження нерідко починають пошкоджувати проростки кукурудзище до появи сходів. Пізніше вони об'їдають листя, утворюють у них виїмки різної глибини, а також вигризають ямки в стеблах і листі. Як правило, рослини, пошкоджені жуками, гинуть. Кравчик, який концентрується переважно на крайових смугах поля, обгризає сходи кукурудзи, а іноді перегризає тонкі стебла. Жуки кукурудзяного гнойовика підгризають стебла кукурудзи біля кореневої шийки, а личинки пошкоджують корені.

У подальшому, в період вегетації рослин, великої шкоди кукурудзі завдають стебловий (кукурудзяний) метелик і рідше -- бавовняна совка. Гусениці першого віку стеблового метелика деякий час перебувають на рослині відкрито. Незабаром вони проникають за піхву листа і весь подальший їх розвиток відбувається усередині стебла або качана, нерідко обгризають недозрілі зерна. Особливо небезпечні пошкодження нижньої частини стебла, ніжки і стрижня качана. Крім прямих втрат, пошкодження стебловим метеликом призводить до збільшення ураження качанів фузаріозом.

Гусінь бавовняної совки відразу після відродження з яєць живиться нитками качанів, обгризаючи їх. Подекуди в цей час вони пошкоджують зерно. Хоч втрати врожаю від бавовняної совки на кукурудзі в цілому досягають 2--3 %, вони значно зростають, якщо врахувати втрати від загнивання зерна і хвороб, які погіршують якість урожаю. Капустянка звичайна може завдавати значні пошкодження сходам кукурудзи на низинних місцях з вологими і добре угноєними фунтами, а також на зрошуваних землях. В усіх зонах вогнищами шкодять підгризаючі совки: озима, оклична, іпсилон. На кукурудзі розвиток хвороб спостерігається не тільки під час вегетації рослин, а й при їх збиранні, а також при зберіганні качанів і зерен. Ступінь ураження рослин і шкідливість хвороб залежать від біологічних особливостей патогенів, сортового набору, погодних умов, агротехніки, а також від захисних заходів. що використовуються проти хвороб. Пухирчаста сажка розповсюджена в усіх районах вирощування кукурудзи. З'являється на качанах, волотях, стеблах, репродуктивних качанах, листі і повітряних коренях у вигляді пухирчастих здутостей різної величини (до 15 см і більше в діаметрі). На коренях хвороба не виявляється. Розвиток здуття розпочинається з блідої, злегка припухлої плями, яка поступово розростаються і перетворюється у велику гулю, заповнену спочатку білою м'якоттю, а пізніше сірувато- білою або рожевою слизовою масою, шо перетворюється потім у чорно-оливкову пилящу масу спор.

З фази 5--8-го листка виявляються ураження листя, листових піхв і стебла. Потім захворювання проявляються на волоті, а на початку цвітіння і з появою приймочки уражуються качани. Після викидання і початку цвітіння уражуються пазушні бруньки, що находяться під піхвами листків нижче качанів. Найважча форма хвороби ураження стебла: рослина викривляється, уся його частина вище ураженого місця перетворюється у сажкові парости і відмирає. Летюча сажка уражує тільки волоті та качани. Вологі цілком або частково перетворюються у чорну пилящу масу. Замість качана утворюється овально-конусоподібна гуля покрита ззовні укороченими обгортками, а зсередини складається із залишків провідних пучків качана і великої кількості темних спор.

Ураження кукурудзи, звичайно, відбувається під час проростання насіння і росту паростків до появи сходів на поверхні грунту. Іноді спостерігається ураження рослин у період утворення 2--3 листків. Підвищена вологість грунту в період проростання кукурудзи не сприяє ураженню рослин патогеном. Не всі теліоспори проростають протягом року. Частина їх може зберігати свою життєздатність до двох років, що слід враховувати при проведенні заходів проти хвороби. Шкідливість летючої сажки проявляється не тільки в прямому недоборі насіння унаслідок ураження качанів, а й у прихованих втратах, пов'язаних з випаданням окремих проростків, низькорослістю качанів. При сильному розвитку хвороби недобір урожаю може скласти 15--20 %.Стеблові і кореневі гнилі на посівах кукурудзи проявляються частіше в другій половині вегетації. Захворювання характеризується загниванням стебел і коренів. Причиною таких захворювань є» головним чином, різні напівсапрофітні гриби та бактерії. Залежно від характеру проявлення і збудника хвороби стеблові і кореневі гнилі розподіляють на декілька типів. Найбільш часто зустрічаються фузаріозна, вугільна, склеротиніозна та бактеріальна гнилі.

Фузаріозна гниль відома в усіх районах вирощування кукурудзи.Проявляється, звичайно, на 2--3 нижніх вузлах і міжвузлях у вигляді бурих або солом'яного кольору плям різної форми, а у вологу погоду -- у вигляді червоно-білого і біло-рожевого нальоту. Стебло усередині порожнє і часто розмочалюється. Підземне міжвузля і корінці набувають червоного кольору, а паренхіма серцевини руйнується. Вугільна гниль виявляється майже в усіх районах вирощування кукурудзи. Викликає побуріння або знебарвлення нижньої частини стебла і кореня. Під епідермісом виявляються розкидані по стеблу дрібні чорні склероції у вигляді крапок, паренхіма серцевини майже цілком руйнується. Стебло всихає або розмочалюється і легко ламається.

Біла гниль характеризується появою на нижній частині стебла великих м'яких плям з білим, пухнастим, бавовноподібним нальотом і утворенням темно-коричневих склероціїв різної форми та величини. Збільшенню ураженості рослин гнилями сприяють пошкодження їх комахами і механічні пошкодження при догляді за посівами. Джерелом інфекції багатьох збудників хвороб можуть бути неперегнилі рослинні рештки, а також бур'яни, що зимують, і які уражуються цими хворобами. Деякі збудники захворювань можуть розповсюджуватись із насінням. Вони часто є причиною зниження схожості насіння, а також сприяють збільшенню ураженості насіння і паростків пеніцилльозом. Помічено прямий зв'язок між кількістю нематод у фунті і ступенем розвитку стеблових і кореневих гнилей кукурудзи. Стеблові та кореневі гнилі викликають зрідженість посівів, знижують продуктивність хворих рослин і загальний урожай. При цьому підвищується вартість збиральних робіт, тому що погіршується можливість механізованого збирання. Качани та насіння кукурудзи в період дозрівання, а особливо під час зберігання уражуються багатьма грибами і бактеріями, які не тільки знижують урожай, а й часто викликають пліснявіння насіння, різко погіршуючи їх посівні якості. Найбільш розповсюджені хвороби качанів і насіння: фузаріоз, червона гниль, сіра гниль та пліснявіння. Крім того, ураження качанів і насіння можуть викликати сажкові захворювання, диплодіоз, гельмінтоспоріоз і нігроспороз.

Інтегрована система захисту кукурудзи зводиться до виконаннятрьох основних завдань: забезпечення чистоти посіві», збереження заданої густоти рослин, виключення або зниження полеглості рослин у період збирання, що призводить до різкого підвищення втрат урожаю. Практичне виконання системи складається із заходів, що здійснюються на полі, яке планується під посів кукурудзи, і прийомів, що проводяться у період розвитку культури. Кращим у фітосанітарному відношенні попередником кукурудзи на зерно с озима пшениця по чорним і зайнятим парам. При розміщенні кукурудзи після кукурудзи на силос, баштанних культур та інших попередників, з точки зору шкідливості фітофагів і збудників хвороб проблем не збільшується, але ускладнюється боротьба з бур'янами агротехнічним способом.

Використовуючи метод пророщування середнього зразку грунту, можна заздалегідь планувати інтенсивність боротьби з бур'янами. Якщо на заздалегідь відібраному грунті з шару 0-10 см за 25-30 днів проростає менше 10 шт. на 1 кв. метр сходів малорічних бур'янів, цілком достатньо агротехнічних прийомів. Якщо проростає 10-50 штук це середня забур'яненість, при якій можливе полосоне внесення базового гербіциду. При проростанні більше 50 паростків поле використовувати для одержання екологічно чистої кукурудзи недоцільно. Весняний догляд розпочинається з боронування і вирівнювання зябу. Важливим у боротьбі з бур'янами є строк передпосівної культивації -- розрив між її проведенням і посівом повинен бути не більше доби. Норма висіву визначається з урахуванням польової схожості і сили росту насіння, а також страхових надбавок у зв'язку з агротехнічними заходами, що плануються після сходів. При безгербіцидній технології планується два боронування по сходах і дві культивації. Технологічний відхід рослин: при боронуванні по сходах (пильцях) -- 7 %; при міжрядних обробках -- по 5 %; природний відхід -- 2 %.

Виходячи з технологічного відходу рослин, вносять корективи при налагодженні сівалки на норму висіву. Наприклад, рекомендована густота рослин до збирання для Полтавської області ранньостиглих гібридів 65--70 тис. на 1 га. Польова схожість 90 %, планується провести два боронування по сходах і дві міжрядніобробки. Отже, сіялку необхідно налагодити на висів 94,6 тис. насіння на 1 га. Для досягнення заданої норми висіву необхідна ретельна настройка сівалки і рекомендований режим її роботи. Якщо грунт не перезволожений, після сівби доцільно прикочування, що провокує проростання бур'янів і дозволяє втрачати мінімум рослин при посходовому боронуванні. Проводять також досходове боронування. Боронування по сходах проводять: перше -- у фазу 2--3 листків, друге -- у фазу 4--5 листків. Боронування проводять у другій половині дня. Зубці борін повинні бути спрямовані скосом уперед.

Перша міжрядна обробка (фаза 5--6 листків) проводиться стрільчастими лапами з прополювальними боронами, а друга -- з підгортальними. Від сівозміни залежить ураженість кукурудзи летючою сажкою, стебловими та кореневими гнилями, ґрунтовими шкідниками, південним сірим довгоносиком та ін. Так, при беззмінних посівах кукурудзи протягом 4--5 років збільшується ураженість рослин летючою сажкою (до 42,8--55,2 %), зростає ураженість кореневими і стебловими гнилями, менше -- пухирчастою сажкою. Для зниження ураженості слід вводити культури-переривники -- овес, ячмінь, озиму пшеницю. Ці культури володіють здатністю біологічного очищення ґрунту від інфекційних початків збудників хвороб. Посів кукурудзи по кукурудзі викликає зрідження сходів жуками південного сірого довгоносика, так як личинки зимують у цьому ж полі та при виході знаходять корм поряд. У спеціалізованих сівозмінах короткої ротації при сівбі кукурудзи після культур суцільного висіву, вирощуваних декілька років, посіяне насіння і сходи значною мірою пошкоджуються грунтовими шкідниками, так як чисельність їх личинок на таких полях може зростати в 3--4 рази. З введенням у сівозміну поля горохукількість шкідників знижується. Крім специфіки чергування культур, загроза пошкодження насіння і сходів кукурудзи ґрунтовими шкідниками здебільшого визначається також погодними умовами в рік відродження личинок (2 роки тому), поколінням, яке найбільш шкідливе в поточному вегетаційному періоді (на 3-му році життя) і умовами вирощування кукурудзи.

Так, у роки з оптимальним зволоженням у період яйцекладки івідродження основних видів коваликів, число личинок, що збереглося у потомстві одної самки посівного ковалика складало 32,6%, а в роки з недостатнім зволоженням -- 6,8 %. Це і визначає рівень їх чисельності та шкідливості через три роки на цьому полі, коли вони найбільш небезпечні для кукурудзи. Таким чином, завжди більша чисельність личинок на зрошуваних полях, особливо, якщо два роки тому на даному полі вирощувалась озима пшениця з наступним посівом пожнивних культур. Максимальна загроза врожаю кукурудзи від грунтових шкідників існує на поливних полях у ланці сівозміни: багаторічні трави (3 роки) -- озима пшениця -- кукурудза на зерно.

Суттєву фітосанітарну роль для посівів батьківських форм кукурудзи має просторова ізоляція її від озимої пшениці, особливо ранніх строків посіву. У роки масового ураження шведською мухою пошкодженість сходів на поруч розташованому посіві може досягати 87.0 %, а на відстані 1500--2000 м -- 17--22 %. Отже, цей прийом може замінити хімічну обробку сходів кукурудзи. Різко знижується (з 41 до 22,7 %), пошкодженість кукурудзи стебловим метеликом при посівах її смугами в чергуванні з соєю. Зниженню ураженості рослин хворобами сприяють азотні добрива, які вносяться рекомендованими дозами. Проте ступінь їх дії залежить від форми, що застосовується. У боротьбі з летючою сажкою, кореневими та стебловими гнилями більш національним єдобрива, які вносяться рекомендованими дозами. Проте ступінь їх дії залежить від форми, що застосовується. У боротьбі з летючою сажкою, кореневими та стебловими гнилями більш раціональним є внесення азоту в нітратній формі, а при загрозі розвитку пліснявіння проростаючого насіння і паростків їх застосування слід обмежити або використовувати азот в амонійній формі.

Суттєве фітосанітарне значення можуть мати і прийоми по обробітку грунту, що проводяться на даному полі як безпосередньо в рік висіву кукурудзи, так і протягом попередніх років. Особливо це може впливати на зрошувані землі при посівах кукурудзи після озимих, що висіваються по багаторічних травах (люцерні). Ще за 2--З роки до посіву кукурудзи, коли на даному полі росте люцерна, обробка її після перших двох укосів на зелений корм або на насіння з першого укосу гольчастою бороною БІГ-ЗА різко скорочує чисельність личинок коваликів за рахунок погіршення умов існування відкладених яєць і личинок, що відродились щойно. Через 2 роки, коли на цьому полі розміщується кукурудза, кількість личинок цих шкідників у 3--4 рази менша в порівнянні з полями, де такі обробки не проводились.

При проведенні лущення стерні після обирання зернових колосових культур у наступні 2-3 роки чисельність личинок коваликів знижується на 40 і більше процентів. Основна обробка грунту є ефективним засобом пригнічення патогенних організмів. Глибока оранка (28-30 см) із заробкою угрунт інфекційних початків збудників хвороб, що знаходяться на поверхні грунту або в рослинних рештках, дозволяє знизити ураженість рослин сажковими хворобами, кореневими і стебловими гнилями, хворобами листя і качанів у 1,5-2 рази. З метою зниження чисельності ґрунтових шкідників може бути використаний екологічно безпечний метод самцевого вакууму. За даними ВИДІ кукурудзи після трьох років застосування феромонних пасток, протягом наступних 6 років чисельність личинок коваликів не підвищувалась більше як на 0,6 особин на кв. метр, при вихідній 12,4 особини на 1 кв. м.

Важливий профілактичний прийом -- одержання здорового посівного матеріалу. У насінництві кукурудзи поки що невирішеним є питання травмування насіння. В умовах промислового насінництва травмування насіння досягає 84--98 %, з яких 30 % мають мікротравми зародка. При висіванні окремо такого насіння урожай кукурудзи на 4--6 ц/га менший. У цілому ж, при висіванні партії насіння, що має таке травмування, не добирається 1,5--1,8 ц/га зерна. Система машин, що застосовується при доробці насіння, не виключає травмування, тому для зменшення його негативного вплину на урожай необхідна передпосівна обробка інсектофунгіцидами разом з плівкоутворюючими полімерами.

В організації захисту кукурудзи від її висівання до збирання, за думкою В.П. Васильова, В.Ф. Пересипкина, І.Я. Полякова (1978), на сучасному рівні повинно виділятись три тісно зв'язаних етапи: розвиток рослин, формування шкідливої фауни та патогенної мікрофлори посіву.

На першому етапі ставиться мета -- забезпечити задану густоту рослин. Основними лімітуючими об'єктами є личинки коваликів і чорнотілок, пліснявіння насіння і проростків, личинки шведської мухи, гусениць озимої совки, тому виключення їх шкідливості є головною задачею. Умовою, шо визначає зниження шкідливості фітофагів і фітопатогенів, особливо на початковому етапі розвитку рослин, є оптимізація умов живлення та вологозабезпеченості. Тому внесення розрахункової кількості мінеральних добрив, унаслідок підвищенні ефективності компенсаторних реакцій рослин, забезпечує зниження пошкодженості сходів личинками шведської мухи (на 30-52 %), стебловими блохами, цикадками, п'явицею. Підвищується стійкість проростків до пліснявіння. Одним з важливих заходів, що попереджують зрідження сходів грунтовими шкідниками і збудниками пліснявіння насіння та проростків є протруювання насіння. Цей прийом, як правило, проводиться на кукурудзооброблюваних заводах шляхом обробки насіння препаратами: вітавакс 200, вітавакс 200ФФ, космос 500, максим 025, максим АП, максим ХЧ. Обробка двома останніми препаратами проводиться разом з плівкоутворюючими полімерами NаКМЦ або ПВС. За даними ВИДІ кукурудзи застосування приліплювачів підвищує утримування протруювачів з 48 до 87 відсотків покращує санітарно-гігієнічні умови працюючих на сівбі, підвищує якість протруєння насіння і сівби. ВИДІ кукурудзи пропонований економічно безпечний склад для передпосівної обробки насіння, особливо батьківських форм кукурудзи, які часто обробляють у господарствах. Це тютюновий пил (3 кг/т) разом з NаКМЦ (0,2 кг/т). При загрозі розвитку летючої сажки для передпосівної обробки насіння застосовується вітавакс 200 (2 кг/т) та його модифікації.

У господарстві, залежно від препарату, яким оброблене одержане насіння, можливий маневр по вибору поля у зв'язку з заселеністю фунту дротяниками та несправжніми дротяниками. Так, найбільша шкода від цих шкідників спостерігається на таких полях: поливних землях, особливо, якщо висівались пожнивні культури; через 2-3 роки після багаторічних трав; якщо планується давати підживлений полив для одержання дружніх сходів при висіванні високолізиновихі гібридів. У цілому ж фунтові шкідники більше зріджують посіви (при чисельності личинка на І кв. м можна втратити 3% врожаю) у роки з холодними вологими веснами, коли личинки довгий період знаходяться у поверховому, вологому шарі грунту. Найбільша загроза складається тоді, коли збігаються вологий липень і через 2 роки холодний та вологий травень.

Прийомом, що дещо знижує чисельність личинок коваликів і чорнотілок у рік посіву кукурудзи, є внесення безводного аміаку (60 кг/га) під передпосівну культивацію. Загибель личинок другогороку життя досягає 34 %. При посівах батьківських форм, якщо чисельність личинок досягає більше 5 особин на 1 кв. м. доцільний висів отруєної принади (100 кг ячменю, обробленого дурсбаном, базудином по 3-4 кг/т). При передпосівнім культивації залишений ячмінь знищується. В умовах особливої загрози під дротяників доцільним є посів наприкінці оптимальних строків або обробка насіння фосфамідом (2 кг/т) разом з гуматом натрію (1 кг/т) і плівкоутворюючим полімером NaКМЦ (0,2 кг/т). Запобіганню втрат врожаю від шведки сприяє посів холодостійких гібридів. Рекомендується також припосівне внесення разом з добривами, особливо для самозапилених ліній, сірчанокислого цинку (4 кг/га). Завдяки застосуванню цього мікроелементу на фоні повного мінерального добрива на 8-12,6 % підвищується інтенсивність приросту надземної маси сходів. Унаслідок цього відбувається так зване "самоочищення" кукурудзи, при якому личинки викидаються з рослини, не досягаючи конусу наростання. Зниження пошкодженості сходів визначається біологічними особливостями батьківських форм і може зменшуватись у 1,5--4 рази.

Значну роль у зниженні пошкодженості насіння і сходів шкідниками та ураженості хворобами мають строки посіву цієї культури. Надмірно ранні строки призводять до сильного пошкодження личинками коваликів і чорнотілок,ураження збудниками хвороб, пліснявіння насіння та сходів. Рослини пізніх строків висіву сильніше пошкоджуються шведською мухою і озимою совкою. Найбільшийфітосанітарний ефект мають оптимальні строки висіву з урахуванням погодних умов, що складаються. Фітосанітарну ефективність має коткування грунту після висіву. При цьому знижується майже в 3 рази ураженість насіння і сходів пліснявінням. Коткування проводиться кільчасто-шпоровими котками. Найкраще поставити гладкі котки і вони будуть як маркери визначати межі проходів агрегатів.

Боронування сходів у фазі 3-5 листків сприяє зниженню пошкодженості сходів личинками шведської мухи в 1,3-3 рази. Це відбувається як унаслідок механічного знищення частини викладених яєць зубцямиборон, так і в результаті скидання частин яєць з рослин на грунт, де вони стають більш доступними хижакам (знищення яєць дрібними видами хижих жужелиць при розміщенні їхна сходах складає 34,8 %, а на грунті 82,6 %). При загрозі масового пошкодження сходів шведською мухою на посівах батьківських форм у фазі шильця застосовують децис (0,5-0,7 л/га), карате (0,2 л/га), шерну (0,32 л/га). У цей же період, у ряді випадків, виникає необхідність застосування інсектицидів з метою зниження чисельності гусениць озимої совки молодшого віку, південного сірою довгоносика, кравчика. При чисельності гусениць озимої совки більше 2 особин на 1кв. м або 2--3 жуків південного сірого і звичайного довгоносиків, доцільно обробляти волатоном 500 або вищеназваними інсектицидами. Основні напрямки зниження токсичності інсектицидів на корисну фауну -- це обробки з урахуванням економічних порогів шкідливості фітофагів і локальне застосування препаратів на основі точного обліку їх розподілу по полю. Так, наприклад, вогнища озимої совки завжди поєднані з вогнищами бур'янів у посівах кукурудзи. В цей період використовуються страхові гербіциди і порушення регламентів їх застосування викликає різке підвищення ураженості кукурудзи кореневою та стебловою гниллю.

Іноді виникає необхідність пересіву кукурудзою озимої пшениці, шо загинула від хлібної жужелиці. Ступінь їх шкідливості залежить від віку личинок і строків висіву кукурудзи. Так, при ранньому похолоданні в осінньо-зимовий період личинки зникають на зимівлю у першому і другому віці. Навесні личинки, що зимували в такому стані, активно живляться і можуть пошкоджувати сходи кукурудзи, якщо нею пересівається зріджена озимина. Практичне вирішення питання, при наявності такої ситуації в господарстві, здійснюється таким чином.

Найбільш суттєвим прийомом, для знищення личинок шо перезимували і активно живляться є культивація зрідженого посіву з внесенням безводного аміаку. Перед висівом кукурудзи необхідно визначити стан популяції хлібної жужелиці. Якщо серед відібраних для аналізу особин більше половини складають личинки, шо активно живляться, то насіння кукурудзи необхідно обробити інсектицидом (базудин 2 кг/т + NaКМЦ 0,2 кг/т) або сівбу проводити не раніше другої декади травня. До цього часу, практично, всі особини шкідника будуть у стані пронімфи або німфи, які не живляться, і загрози сходам не представляють. Якщо перед сівбою з відібраних особин, личинки складають не більше 20--30 % сіяти можна і раніше, але безпечніше насіння обробити рекомендованими раніше інсектицидами. У випадку масового пошкодження сходів кукурудзи личинками хлібної жужелиці, рішення про її пересів доцільно приймати лише у випадку пошкодження шкідником точки росту. Якщо пошкоджене тільки листя, кукурудза добре відростає і урожай практично не знижується. На другому етапі розвитку кукурудзи одним з оперативних об'єктів є лучний метелик. Вогнища цього шкідника на кукурудзі, як правило, пов'язані з наявністю вогнищ бур'янів на посівах. Одним з найменш небезпечних для природи методом зниження чисельності шкідника є обробка рослин аміачною селітрою або сечовиною (20 кг/га) в період живлення гусені першого віку, при якому загибель може досягати відповідно 66--53 %. Однак, більш надійним є застосування інсектицидів.

На третьому етапі необхідно запобігати втратам, головним чином, від стеблового метелика. З метою зниження чисельності цього шкідника доцільним є випуск трихограми, який проводиться в два строки по 25 тисяч на гектар у період масового льоту та яйцекладки метеликів і повторно через 8--10 днів. Проти гусені, що відродилась, можна застосовувати лепідоцид -- 1,5 кг/га у ті ж строки. При появі сусликів їх знищують радинданом П-супер. Витрата принади на 0,1 га - 2 кг, на одну нору -- 80-100 г.

Зниженню втрат від стеблового метелика, кореневої та стеблової гнилі сприяє своєчасне збирання кукурудзи. Проведення його на низькому' зрізі (8-10 см) сприяє видаленню з поля і загибелі більше 80% гусені стеблового метелика, яка знаходиться у стеблах кукурудзи. Збільшення періоду збирання, понад 30--35 днів, підвищує втрати врожаю до 17--25 % за рахунок вилягання рослин, що викликано пошкодженням рослин гусеницями стеблового метелика та ураженням кореневою і стебловою гниллю. Зниження чисельності зимуючої гусені кукурудзяного метелика, шо залишилася в рослинних рештках на полі, та зменшення вогниш інфекції хвороб, забезпечує подрібнення пожнивно-кореневих решток важкими дисковими знаряддями (БДТ-7, БД-10) або грунтооброблюваними знаряддями фрезерного тину з наступною оранкою.

5. Екологізований захист моркви

Найбільш спеціалізованими шкідниками зонтичних є морквяна муха, зонтична міль, блідий лучний метелик, зонтична попелиця. Морквяна муха - один з головних шкідників моркви, пастернаку, петрушки, селери. Личинки її перегризають молоді корені і проточують ходи в коренеплодах. Листя пошкоджених рослин набуває червонувато - фіолетового забарвлення, потім жовтіє і засихає. Коренеплоди втрачають соковитість, стають грубуватими і дерев'яніють. З багатоїдних шкідників підземні частини зонтичних пошкоджують капустянка, підгризаючи совки, дротяники, личинки цибулевих дзюрчалок. Сходи моркви пошкоджують сірий буряковий довгоносик, піщаний медляк, кравчик, кукурудзяна чорнотілка. Листя моркви об'їдає гусінь совки - гамми, капустяної совки, лучного метелика. Насінникам зонтичних великої шкоди завдає зонтична міль. Гусениці перегризають квітконіжки, об'їдають бутони, молоді плоди, іноді листя.

Хвороби.

Несправжня борошниста роса чи пероноспороз проявляються на листі стрілках утворенням сіруватих суцільних плям, які покриваються сірувато - сірим нальотом. У місцях нальоту затримується пил, що надає йому брудно - сірого відтінку. Уражене листя швидко жовтіє і засихає, рослини не розвиваються і гинуть. Шкідливість несправжньої борошнистої роси дуже велика. Нерідкі випадки, коли загибель рослин від хвороби досягає 15-20 % і більше. Насіння хворих рослин має низьку енергію проростання і схожість. Борошниста роса моркви проявляється на листі, черешках, стеблах і суцвіттях у вигляді білого нальоту. Пізніше на нальоті утворюються чорні крапки - плодові тіла у результаті уражена частина рослин стає твердою і легко кришиться.

Заходи захисту. Боротьба зі шкідниками в період вегетації проводиться на основі спостережень за появою та чисельністю шкідників. Для захисту зонтичних культур застосовують такі агротехнічні заходи:

вирощування зонтичних культур у сівозмінні;

збирання і спалювання післязбиральних решток з наступною зяблевою оранкою полів;

своєчасне прополювання проріджування сходів моркви з обов'язковим видаленням рослин, ушкоджених личинками мухи;

висаджування маточних коренеплодів в оптимальні строки;

просторова ізоляція насінників від посівів моркви першого року;

своєчасне збирання і обмолот насінників, під час чого знищуються гусениці зонтичної молі.

Ретельно вибраковують ураженні коренеплоди під час збирання і перед їх збиранням на закладання на зберігання. Для знищення дротяників, личинок, хрущів та інших ґрунтових шкідників у полі, що призначені під зонтичні коренеплоди, проводиться висівання попередньої культури насіння, обробленим препаратом БІ - 58 новим. Знищення ґрунтових шкідників досягається також внесенням аміачної води (3-3,5 ц/га). Проводиться дворазове обприскування рослин під час вегетації проти різних плямистостей 1-%-ною бордоською рідиною чи 0,3 %-ною суспензією 90-%-ного хлор окису міді (600-800 л /га). Перше обприскування проводять при появі хвороб, друге - за 20-25 днів до збирання. Ретельно дезинфікують сховища і дотримуються правильного режиму зберігання: відносна вологість 80-85 %, температура повітря 1-2 °С. У випадку виявлення вогнищ гнилі їх видаляють, після чого засипають вибрані місця сумішшю піску з вапном - пушонкою чи крейдою (2:1). Використовують для перешарування коренеплодів при закладанні на зберігання тільки пісок чи грант.