Вірусний гепатит каченят
Вивчення захворювання на каченят на вірусний гепатит (гостру висококонтагіозну хворобу, що проявляється септицемією та ураженням печінки). Збудник хвороби, епізоотологія, клінічні ознаки та перебіг, патологоанатомічні зміни, діагностика та лікування.
Рубрика | Сельское, лесное хозяйство и землепользование |
Вид | реферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 09.05.2016 |
Размер файла | 14,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Вірусний гепатит каченят (Hepatitis viralis anaticularum) -- гостра висококонтагіозна хвороба, що проявляється септицемією, характерним ураженням печінки і майже 95 %ю загибеллю 1 - 30-добового молодняку.
Збудник хвороби -- РНК-геномний вірус з родини Picornaviridae, роду Enterovirus. Вірус має 3 антигенних серотипи. Міститься в усіх органах і тканинах хворих каченят. У найбільшій концентрації виявляється в печінці, селезінці та головному мозку. Вірус дуже мінливий, поряд з високовірулентними штамами від качок виділяють штами низької вірулентності, а також авірулентні для каченят. Вірус легко культивується в курячих, гусячих та качиних ембріонах, а також у первинних культурах клітин фібробластів качиних ембріонів з вираженою цитопатогенною дією. Вірус гепатиту каченят досить стійкий у зовнішньому середовищі.
Епізоотологія хвороби. До захворювання сприйнятливі каченята і гусенята до 30-добового віку та дикі качки. Найчутливішими є каченята 3 - 4-денного віку. Доросла птиця не хворіє. Джерелом збудника інфекції є хворі та перехворілі каченята, які виділяють вірус з фекаліями й носовими витіканнями, контамінуючи корми, воду, повітря, підстилку, інвентар, обладнання. Вірус може передаватися також через яйця хворих та перехворілих качок, які можуть бути вірусоносіями впродовж 650 діб. У благополучних господарствах вірусний гепатит каченят найчастіше виникає внаслідок завезення інфікованих ембріонів, які в 7 - 50 % випадків гинуть на різних стадіях інкубації. Зараження каченят відбувається перорально, однак можливе й аерогенне інфікування.
Захворювання каченят найчастіше реєструється навесні та влітку. При первинному виникненні хвороба охоплює майже всіх сприйнятливих каченят, летальність досягає 90 %. Водночас виявляється зниження несучості у качок. Надалі формується стаціонарний осередок, який може тривати кілька років. У стаціонарно неблагополучних господарствах каченята виводяться від імунних качок, які передають їм пасивний імунітет через яйця. Хвороба реєструється переважно серед каченят 15 - 30-добового віку, загибель не перевищує 5 - 10 %. Часто хвороба супроводжується колісептицемією або сальмонельозом.
Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 2 - 5 діб. Перебіг хвороби надгострий, гострий і хронічний. У разі надгострого перебігу хвороба виникає раптово і одночасно у великої групи каченят 3 - 4-добовго віку. Спостерігається відмова від кормів, сонливість, іноді розлад координації рухів, судоми. Каченята більше сидять на місці нерухомо, потім падають на бік, перевертаються на спину, закидають набік голову, роблять плавальні рухи, судомно розставляють лапки і в такому стані через 2 - 3 год гинуть. Видужання буває дуже рідко. Гострий перебіг спостерігається у каченят 15 - 30-добовго віку на фоні пасивних материнських антитіл. Характерна випрямлена постава тіла, що нагадує позу пінгвіна, потім опістотонус. Захворювання здебільшого закінчується летально. Хронічний перебіг хвороби, що виявляється лише відставанням каченят у розвитку та зростанням титру специфічних антитіл, реєструється зазвичай у стаціонарно неблагополучних господарствах серед 1 - 2-місячних каченят. Летальність не перевищує 5 - 10 %. У дорослих качок установлюється імунізуюча субінфекція без будь-якого клінічного прояву хвороби.
Патологоанатомічні зміни. При гострому перебігу хвороби виявляють переважно в печінці. Вона у 2 - 3 рази збільшена, в'яла, жовтуватого або охряно-жовтого кольору. На поверхні печінки та в її паренхімі знаходять численні крапчасті та дифузні крововиливи. Жовчний міхур переповнений зеленувато-жовтою жовчю. Часто відмічають збільшення розмірів селезінки та нирок, катаральне запалення слизової оболонки кишок. Іноді спостерігають набряк легень, перикардит, переповнення кров'ю судин мозкових оболонок. Характерними патологоанатомічними змінами при хронічному перебігу хвороби вважають значне збільшення печінки й селезінки, крововиливи та осередки некрозу на поверхні печінки, фібринозні нашарування на стінках повітроносних мішків, наявність періартритів.
Лабораторна діагностика. Ґрунтується на виділенні вірусу з патологічного матеріалу, його ідентифікації за РДП, РІФ, РН, РНГА, ІФА, а також біопробі на каченятах 1 - 3-добового віку. У лабораторію надсилають не менш як 10 клінічно хворих каченят або їхні трупи відразу після загибелі, а також 20 - 25 свіжих качиних інкубаційних яєць. Для серологічного дослідження відбирають кров на початку хвороби, а потім через 14 діб після видужання. Для гістологічних досліджень шматочки внутрішніх органів, переважно печінки, фіксують у 10 % розчині формаліну. Для виділення збудника проводять зараження в алантоїсну порожнину 12 - 14-добових качиних ембріонів, а в разі їх відсутності -- 8 - 9-добовх курячих ембріонів. Від загиблих та забитих на 6 добу низькою температурою інфікованих ембріонів відбирають навколоплідну рідину, печінку, селезінку, головний мозок і досліджують за РІФ та РДП. З метою ідентифікації виділеного вірусу проводять реакцію нейтралізації на 12 - 15-добових ембріонах каченят, а за їх відсутності -- на 8 - 10-добовх курячих ембріонах.
Найдосконалішим методом діагностики є біопроба, однак її застосування обмежується необхідністю використання тільки 1 - 3-добових каченят з благополучного господарства. Каченят заражають патологічним матеріалом в об'ємі 0,2 - 0,5 мл інтраназально (гине до 75 %), внутрішньоочеревинно або внутрішньом'язово (гине до 50 %), аліментарно (гине до 40 %). У експериментально заражених каченят вірус міститься в печінці, мозку, крові, селезінці впродовж 5 - 7 діб після зараження.
Ретроспективну діагностику вірусного гепатиту каченят проводять за допомогою РДП та РН. У крові каченят-реконвалесцентів 15 - 30-добового віку титри вірус-нейтралізуючих антитіл досягають 1 : 256 - 1 : 512, через 4 міс. вони знижуються до 1 : 32, а у дорослих качок-реконвалесцентів не перевищують 1 : 16. вірусний гепатит септицемія печінка
Лікування. Специфічної терапії вірусного гепатиту не розроблено. Гіперімунні сироватки та сироватки від реконвалесцентів ефективні лише за умови раннього їх застосування.
Імунітет. Перехворілі каченята набувають довічного імунітету. Для профілактики вірусного гепатиту каченят у неблагополучних господарствах використовують рідку вірус-вакцину, а також суху вірусвакцину ВДНКІ російського виробництва. Разове щеплення каченят вакциною створює через 5 - 6 діб стійкий імунітет проти захворювання на весь сприйнятливий період. Останнім часом застосовують щеплення вакциною зі штаму 3М (УНДІП) качок-несучок, які передають несприйнятливість до вірусу вилупленим каченятам через жовток яйця. У разі відсутності вакцини проводять пасивну імунізацію нововиведених каченят сироватками крові качок-матерів.
Профілактика та заходи боротьби. У разі появи вірусного гепатиту в господарстві запроваджують карантинні обмеження. Припиняють приймання нових партій каченят, вивезення й завезення інкубаційного яйця, будь-які переміщення птиці. Одним з ефективних методів оздоровлення стада від вірусного гепатиту є повна заміна дорослого поголів'я качок молодняком, завезеним із благополучного господарства. Напередодні в неблагополучному господарстві проводять забій усього наявного поголів'я качок, ретельне очищення і дезінфекцію всіх приміщень, інвентарю й територій, де утримували птицю. Заходи, проведені лише в окремих пташниках, не забезпечують ліквідації вірусного гепатиту каченят. Усе поголів'я, що надходить для комплектування, щеплюють вакциною проти вірусного гепатиту каченят УНДІП не пізніше ніж за 30 діб до початку несучості. Надалі слід суворо дотримуватись виконання всіх ветеринарно-санітарних вимог щодо вирощування качок, забезпечення їх повноцінними раціонами та створення відповідних зоогігієнічних умов утримання. Спеціальні заходи профілактики вірусного гепатиту каченят здійснюють з урахуванням епізоотичної ситуації в кожному конкретному господарстві.
Дезінфекцію приміщень, обладнання та навколишнього середовища, де перебувають качки, проводять 3 %м розчином формальдегіду або 2 %м розчином їдкого натру. Аерозольну дезінфекцію пташників здійснюють формаліном із розрахунку 2 мл/м3 або розчином гіпохлориту натрію, що містить 5 % активного хлору, з розрахунку 50 мл/м3 за експозиції 12 год.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Хронічне висококонтагіозне захворювання великої рогатої худоби - плевропневмонія. Історія хвороби, її збудник та епізоотологія. Клінічні ознаки та перебіг захворювання, патологоанатомічні зміни в організмі, лабораторна діагностика, імунітет та лікування.
реферат [21,8 K], добавлен 30.08.2009Клінічні ознаки та перебіг хвороби Ауєскі. Збудник інфекції. Шляхи поширення вірусу. Діагностика, лікування і профілактика захворювання. Комплекс заходів для його викорінення. Аналіз ветеринарно-санітарного та епізоотологічного стану господарства.
курсовая работа [295,8 K], добавлен 23.03.2015Умови виникнення інфекційних хвороб тварин, залежність сприйнятливості тварин до інфекції від стану імунітету та неспецифічних чинників захисту. Вірусний трансмісивний гастроентерит свиней. Респіраторні кишкові захворювання в промисловому виробництві.
контрольная работа [218,9 K], добавлен 20.07.2015Кролівництво як одна з перспективних галузей тваринництва, що поставляє дієтичне м'ясо. Міксоматоз: поняття та клінічна картина, головні передумови розвитку захворювання, симптоми, патологоанатомічні зміни. Диференціальна діагностика та лікування.
курсовая работа [282,9 K], добавлен 11.09.2015Характеристика вірусу ящуру - гострої вірусної хвороби, що характеризується лихоманкою, загальною інтоксикацією, афтозним ураженням слизової оболонки рота, ураженням шкіри кистей. Економічний збиток від ящуру. Патогенез та діагностика хвороби, лікування.
презентация [746,8 K], добавлен 24.06.2013Збудник лептоспірозу, етіологія, сприйнятливість різних видів сільськогосподарських тварин. Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Заходи щодо охорони людей від зараження лептоспірозом. Акт епізоотичного обстеження господарства, план щодо ліквідації хвороби.
курсовая работа [75,5 K], добавлен 10.05.2015Відомості про лептоспіроз, поширення захворювання та економічні збитки. Характеристика збудника, клінічні ознаки. Вивчення епізоотичної ситуації в м. Шостка та Шосткінському районі Сумської області. Особливості діагностування, лікування та профілактики.
дипломная работа [158,5 K], добавлен 22.06.2012Аутоімунні вірусні захворювання котів. Опис вірусних хвороб котів та особливостей коронавірусної хвороби котів. Огляд асортименту лікарських засобів для лікування коронавірусу котів. Аналіз сучасних схем лікування коронавірусу котів та їх ефективності.
курсовая работа [544,6 K], добавлен 12.12.2023Захворювання травного тракту, що спричиняються аеробними мікроорганізмами: колібактеріоз, їх етіологія і епізоотологія, профілактика та заходи боротьби. Грибкові захворювання кролів та їх лікування. Хвороби, що спричиняють комахи, їх клінічна картина.
реферат [2,6 M], добавлен 28.07.2010Симптоми, клінічна картина та перебіг дизентерії у свиней. Аналіз ветеринарно-санітарних свиней протиепізоотичних заходів з ліквідації та зменшення випадків захворювання шляхом лікування і профілактики хвороби. Визначення їх економічної ефективності.
курсовая работа [40,6 K], добавлен 27.05.2014Ряд захворювань, що визивають у кролів паразитичні павукоподібні представники класу Arach-noidea. Схема розвитку коростяних кліщів. Клінічні ознаки, діагноз, профілактика та лікування уражених ділянок тіла. Види паразитів та методи лікування від них.
реферат [4,3 M], добавлен 28.07.2010Спірохетоз — захворювання дорослих кролів, що передається статевим шляхом.. Нематодози - гельмінтозні захворювання, що викликані збудниками паразитичних червей. Клінічна картина хвороб, епізоотологія, їх діагноз і лікування, заходи боротьби з ними.
реферат [1,6 M], добавлен 28.07.2010- Особливості епізоотології, діагностики, лікування та профілактики демодекозу собак в умовах м. Києва
Систематика та загальна характеристика кліщів Demodex canis. Морфологія збудника демодекозу. Патогенез та біологія розвитку кліщів Demodex canis. Клінічні ознаки демодекозу собак. Епізоотологічні дані та діагностика демодекозу. Профілактичні заходи.
дипломная работа [104,9 K], добавлен 12.07.2003 Характеристика збудника токсокарозу – інвазійного захворювання, збудником якого є нематода родини Anisakidae підряду Ascaridata, роду Toxocara. Епізоотологічні дані токсокарозу, патологічні зміни, клінічні ознаки. Цикл розвитку популяції токсокар.
курсовая работа [33,0 K], добавлен 05.04.2016Загальні відомості про зв’язок вірусної інфекції з урожайністю сільсько-господарчих культур. Експериментальні дослідження особливостей розвитку вірусної мозаїчної хвороби на рослинах та її впливу на ріст, формування та врожай огірка сорту "Ніжинський".
презентация [2,0 M], добавлен 12.02.2015Аналіз епізоотичної ситуації щодо ботріоцефальозу. Умови утримання риби. Екстенсивність і інтенсивність інвазії. Гематологічні і біохімічні зміни крові риб з гельмінтозним ураженням. Економічна ефективність профілактичних заходів щодо захворювання.
дипломная работа [100,5 K], добавлен 31.01.2014Причини метаболічних порушень у курей: порушення режиму годівлі, нестача вітамінів у кормах. Діагностика сечокислого діатезу при промисловій технології утримання птахів. Патологоанатомічні зміни в організмі та проведення лікувально-профілактичних заходів.
курсовая работа [39,5 K], добавлен 12.04.2012Інфекційні та інвазійні хвороби риб. Бактеріальна геморагічна септицемія. Лікування і профілактика аеромонозу. Дактілогірози та ботріоцефальоз риб. Захворювання людини і тварин, переносниками яких є риби. Особливості профілактики краснухи у коропа.
реферат [69,8 K], добавлен 25.12.2010Збудники саркоптоза — інвазійного захворювання, викликаного кліщами родини Sarcoptidae. Епізоотологічні дані та патогенез. Ознаки та перебіг хвороби, профілактика та заходи боротьби. Характеристика господарства "Андріївський" та епізоотичної ситуації.
курсовая работа [4,5 M], добавлен 23.12.2014Характеристика збудника панлейкопенії котів - висококонтагіозного вірусного захворювання. Проведення індивідуальної, комплексної етіотропної, патогенетичної, симптоматичної і замісної терапії. Організація лікувальної роботи у ветеринарній клініці.
курсовая работа [43,8 K], добавлен 23.12.2013