Заходи щодо профілактики та ліквідації трансмісивного гастроентериту свиней» в господарстві "ПП Качура" Каховського району Херсонської області

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

Кафедра епізоотології

та паразитології

КУРСОВА РОБОТА

На тему:

«Заходи щодо профілактики та ліквідації трансмісивного гастроентериту свиней» в господарстві «ПП Качура» Каховського району Херсонської області

Студентки 1 групи

4 курсу факультету

ветеринарної медицини

Дрозд Катерини Сергіївни

Одесса - 2016



Вступ

гастроентерит свиня епізоотологічний

Однією з основних умов успішного розвитку тваринництва, поряд з підвищенням його чисельності та продуктивності, є правильна організація і своєчасне проведення профілактичних, лікувальних та ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на належний захист поголів'я тварин від різних захворювань.

Особливої уваги потребує профілактика та боротьба з інфекційними хворобами, які відзначаються значним поширенням, високим рівнем захворюваності та загибелі тварин, тривалим порушенням виробничої діяльності господарств. При цьому тваринництво зазнає великих економічних збитків, зумовлених витратами на ліквідацію інфекції, лікування тварин, реалізацію карантинних обмежень, проведення заходів з профілактики та боротьби з інфекцією. Багато інфекційних захворювань передається від хворих тварин людині, що становить суттєву загрозу життю та здоров'ю.

Епізоотична ситуація в Україні характеризується наявністю різних заразних хвороб, у тому числі й таких, що підлягають обов'язковому обліку за списком Міжнародною епізоотичного бюро, - сказу, сибірки, лептоспірозу, хвороби Ауєскі, туберкульозу, бруцельозу, лейкозу, інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби, класичної чуми свиней, сальмонельозу, трансмісивного гастроентериту свиней, інфекційної анемії, грипу коней, хвороби Ньюкасла, інфекційного ларинготрахеїту, пастерельозу, віспи, хвороби Гамборо, хвороби Марека, віспи птиці, міксоматозу й геморагічної

хвороби кролів, американського та європейського гнильцю бджіл.

Трансмісивний гастроентерит свиней (Transmissiblegastroenteritissuum, вірусний гастроентерит, хвороба Дойля і Хатчінгса, і ТГС) - гостре висококонтагіозне захворювання свиней, що характеризується ознаками катарально-геморагічного гастроентериту (виснажлива діарея, блювання, дегідратація організму) та високою летальністю поросят перших 10 днів життя.

Вперше хворобу описав Херт у 1935 р., вірусну етіологію встановили американські дослідники Дойль і Хатчінгс у 1946 р. Вірус був виділений та описаний японським дослідником Тайима (1970). У колишньому Радянському Союзі про це захворювання вперше повідомив український професор В. В. Нікольський(1956). Вірусний трансмісивний гастроентерит в останні роки реєструється на всіх континентах світу, особливо в країнах з інтенсивним свинарством. Економічні збитки складаються з високої (майже 100 %-ї) летальності серед поросят-сисунів, зниженням на ЗО - 60 % репродуктивної здатності перехворілих свиноматок та значними витратами на проведення оздоровчих заходів.

Нинішня ситуація щодо ящуру та губчастої енцефалопатії великої рогатої худоби в Західній Європі свідчить про можливість виникнення в нашій країні у будь-який час цих або інших інфекційних захворювань, що потенційно можуть проникати з-за кордону або раптово виходити з «природних» осередків інфекції. У зв'язку з цим ветеринарна служба має бути готовою до появи будь-якої нової інфекції.



Огляд літератури

Визначення хвороби

Трансмісивний гастроентерит свиней (Transmissiblegastroenteritissuum, вірусний гастроентерит, хвороба Дойля і Хатчінгса, і ТГС) - гостре висококонтагіозне захворювання свиней, що характеризується ознаками катарально-геморагічного гастроентериту (виснажлива діарея, блювання, дегідратація організму) та високою летальністю поросят перших 10 днів життя.

Історична довідка

Вперше хворобу описав Херт у 1935 р., вірусну етіологію встановили американські дослідники Дойль і Хатчінгс у 1946 р. Вірус був виділений та описаний японським дослідником Тайима (1970). У колишньому Радянському Союзі про це захворювання вперше повідомив український професор В. В. Нікольський (1956). Вірусний трансмісивний гастроентерит в останні роки реєструється на всіх континентах світу, особливо в країнах з інтенсивним свинарством. Економічні збитки складаються з високої (майже 100 %-ї) летальності серед поросят-сисунів, зниженням на ЗО - 60 % репродуктивної здатності перехворілих свиноматок та значними витратами на проведення оздоровчих заходів.

Збудник хвороби

Збудник хвороби - РНК-геномний вірус з родини Coronavirodae. Віріони сферичної форми, діаметром 80 х 160 нм, вкриті ліпопротеїновою оболонкою з булавоподібними виростами, які надають вигляду сонячної корони. Репродукується в цитоплазмі інфікованих клітин епітелію тонкого відділу кишок, особливо у дванадцятипалій та порожній кишках. Гемаглютинувальна активність вірусу пов'язана з одним ізглікопротеїдів його булавоподібних виростів. В антигенному відношенні вірус однорідний і близький до кишкового коронавірусу собак, респіраторного коронавірусу людей та вірусу інфекційного перитоніту котів. В організмі хворих поросят вірус накопичується в епітелії тонкого відділу кишок, у вмісті травного каналу, влегенях. У період віремії виявляється в паренхіматозних органах, а також у слизовій оболонці носа, трахеї, мигдаликах, у низькому титрі -- в крові. У внутрішніх органах та лімфатичних вузлах перехворілих тварин вірус персистує впродовж багатьох місяців і років.

Вірус культивується у первинних культурах клітин щитоподібної залози, нирок і тестикул поросят, нирок ембріона свині, епітеліальнихклітинах легень, а також у перещеплюваній лінії РК-15, не спричинюючи ЦПД в перших пасажах. Деструкцію клітин упродовж 2 - 4 діб викликає лише вірус, попередньо адаптований до культури клітин.

Епізоотологіяхвороби.

Факторами передавання збудника є корми, вода, інвентар, підстилка, продукти забою, харчові відходи, транспортні засоби та іншіпредмети, забруднені виділеннями хворих тварин чи вірусоносіїв. Зараження поросят відбувається аліментарним шляхом через корм і воду, при прямому контакті з хворими тваринами; не виключається повітряно-краплинне передавання збудника інфекції.

Хвороба реєструється в будь-яку пору року, однак найчастіше --на початку весни, під час масових опоросів та значного накопичення вірусу в зовнішньому середовищі внаслідок його високої стійкості в холодний період року. Епізоотологічною особливістю трансмісивного гастроентериту є тенденція до значного поширення і висока летальність серед новонароджених поросят, за доброякісного перебігу -- серед відлучених поросят, підсвинків та дорослих свиней.

При первинному виникненні хвороба за короткий час може поширитись серед свиней усіх вікових груп, з майже 100 %-ю загибеллю 1 - 10-денних поросят-сисунів і 2 - 4 %-ю -- серед відлучених поросят. Спалахи захворювання в епізоотичних осередках зазвичай згасають через 4 - 6 тижнів після виникнення. При подальшій циркуляції вірусу в господарстві та наявності лактогенного імунітету серед сисунів хвороба спостерігається переважно серед сисунів віком понад 1 міс та відлучених поросят. У разі безсистемного проведення оздоровчих заходів трансмісивний гастроентерит набуває стаціонарного характеру і систематично виникає серед неімунних поросят. Вірусних гастроентерит може ускладнюватись сальмонельозом , колібактеріозом, дизентерією та іншими інфекціями.

Патогенез

Визначається атрофією ворсинок епітелію тонкого відділу кишок , зумовлюється репродукцією вірусу в цитоплазмі їх циліндричних клітин. Установлено, що в результаті 24-годинногорозмноження вірусу відбувається швидке тотальне руйнування ворсинок епітелію порожньої та клубової кишок до такої міри, що на деяких ділянках залишаються лише їх обірвані кінці. Глибина крипт при цьому збільшується втричі, співвідношення між висотою ворсинок та глибиною крипт у цей період найнижче і становить 0 : 4. Морфологічна деструкція епітеліальних клітин призводить до порушення ферментативної активності слизової оболонки тонкого відділу кишок, втрати травної та адсорбівної здатності, підвищення осмотичного тиску за рахунок лактози, яку хворий організм не в змозі гідролізувати, та затримки стимульованого глюкозою всмоктування іонів натрію. Це призводить до накопичення в кишках електролітів і води, тяжкої діареї та ацидозу. Організм поросят перших днів життя, на відміну від старших, не в змозі компенсувати ці зміни за рахунок більшої мітотичної активності в ділянці крипт та швидшої заміни епітелію. Тому перебіг хвороби в них дуже швидкий і здебільшого закінчується загибеллю. У перехворілих поросят регенерація ворсинок починається через 4 - 5 діб і закінчується через 10 діб після зараження.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби

Інкубаційний період у 1 - 5- денних поросят триває 12 - 18 год. У хворих поросят спостерігається деяке зниження температури тіла до 36,8 °С, пригнічення, слабкість, спрага, блювання, профузний пронос, екскременти рідкі, водянисті, пінисті, жовто-зеленого кольору зі згустками молозива. Колір шкіри швидко змінюється з рожевого і блискучого до коричнево-сірого, тьмяного, щетина стає скуйовдженою та брудною. Загибель поросят настає через 3 - 4 доби. З віком інкубаційний період збільшується, летальність знижується: у 6 - 10-денних поросят інкубаційний період триває 18 - 36 год, летальність становить 67 %, у доросліших тварин -- 7 діб, летальність -- 3,5 %.

У клінічному перебігу хвороби поросят 6 - 10-денного віку розрізняють три стадії -- передклінічну, клінічну та завершальну. У передклінічній стадії спостерігається зниження апетиту, сонливість, підвищена спрага, блювання, інколи пропасниця (41 - 41,5 °С). У клінічній стадії сильно виражені діарея та зневоднення організму. Фекалії мають сіро-червоний або жовто-зелений колір, містять пухирці газу. Хворі поросята відчувають сильну спрагу, ссуть молоко, яке в неперетравленому вигляді з'являється у фекаліях. У завершальній стадії хвороба закінчується одужанням або загибеллю хворих поросят. Перед смертю часто спостерігається кома, що настає на 3 - 4-ту добу хвороби. При видужуванні у поросят через 3 - 4 доби припиняється пронос, починається регенерація ворсинок. У разі захворювання поросят у віці 1 - 2 тижнів клінічні ознаки менш виражені, перебіг хвороби значно легший і більшість захворілих тварин одужують. Перехворілі поросята погано поїдають та засвоюють корми, різко відстають у рості.

У свиноматок і кнурів перебіг інфекції загалом безсимптомний, хоча народжені ними поросята гинуть упродовж 2 - 5 діб. У деяких свиноматок на 3 - 5-ту добу лактації спостерігають агалактію, іноді мастит, втрату апетиту, пригнічення, одужання настає через 7 - 10 діб. Слід зазначити, що окремі лактуючі свиноматки можуть хворіти дуже тяжко, з високою пропасницею, повною відсутністю апетиту, агалактією, блюванням, діареєю та загибеллю (до 2,5 %).

Патологоанатомічні зміни

Трупи поросят-сисунів виснажені, шкіра сірого кольору, в ділянці ануса забруднена фекаліями жовто-зеленого кольору. П'ятачок, слизові оболонки ротової й носової порожнин ціанотичні. Підшкірна клітковина, скелетні м'язи, очеревина та плевра зневоднені, сухуваті. При розтині трупів патологоанатомічні зміни спостерігають переважно в шлунку і кишках. У шлунку виявляють згустки неперетравленого молозива, катаральне або катарально-геморагічне запалення слизової оболонки, крововиливи та некротичні осередки на дні шлунка. В тонкому відділі кишок спостерігається осередкове катарально-геморагічне запалення слизової оболонки, крапчасті крововиливи; стінки кишок тонкі, прозорі. Слизова оболонка товстого відділу кишок повнокровна або в стані катарально-геморагічного запалення. У сліпій та ободовій кишках виявляються поверхневі некрози у вигляді висівкоподібного нальоту. Брижові лімфовузли збільшені в розмірі, гіперемійовані. В селезінці спостерігають застійні явища, крововиливи. Під капсулою нирок відмічаються дрібні крапчасті крововиливи, в головному мозку -- гіперемія, набряк, крововиливи.

У дорослих тварин визначають катаральний, рідко геморагічний гастроентерит, дегенеративні зміни в нирках. Під час гістологічного дослідження виявляють значну атрофію ворсинок порожньої та клубової кишок, а також зміни в морфології епітеліальних клітин, які набувають кубічної або округлої форми, містять численні цитоплазматичні вакуолі. Спостерігається пікноз і лізис ядер, некроз окремих епітеліальних клітин. У головному мозку виявляють периваскулярнілімфоцитарні «муфти», осередки проліферації глії.

Діагноз

Діагноз установлюють на підставі епізоотологічних, клінічних, патоморфологічних даних та результатів лабораторних досліджень.

Лабораторна діагностика

В основу лабораторної діагностики ТГС покладено індикацію вірусу в патологічному матеріалі за допомогою імунофлуоресценції та біопроби, виділення вірусу з патологічного матеріалу в культурах клітин та його ідентифікацію за допомогою реакції нейтралізації, виявлення специфічних антитіл у сироватці крові перехворілих тварин (ретроспективна діагностика).

Для дослідження в лабораторію направляють взяті від забитих з діагностичною метою хворих поросят шматочки легень, печінки, селезінки, нирок, головного мозку та уражені ділянки тонких кишок, передусім дванадцятипалої, порожньої та клубової, а також мезентеріальні лімфатичні вузли, не пізніше ніж через 2 год з моменту забою. Патологічний матеріал транспортують у щільно закритих флаконах з темного скла, в термосі з льодом або посудинах Дьюара з рідким азотом. Для ретроспективної діагностики хвороби надсилають парні сироватки крові хворих і перехворілих тварин.

Індикацію та ідентифікацію вірусного антигену здійснюють за РІФ, РНГА, ЗІЕФ та ELISA-методом. Найчастіше готують мазки-відбитки та гістологічні зрізи з патологічних органів і тканин, а також із заражених культур клітин, які забарвлюють флуоресціюючою специфічною сироваткою. Імунофлуоресценцію вважають позитивною в разі наявності в препаратахяскравого світіння смарагдово-зеленого кольору ура- жених вірусом клітин або цитоплазми з яскравим зеленим світінням різного розміру гранул за відсутності флуоресценції в контрольних (без вірусного антигену) препаратах. У зв'язку з тим, що вірусний трансмісивний гастроентерит дуже часто спричинюється штамами вірусу, які не викликають ЦПД в інфікованих культурах клітин, найдостовірнішим методом діагностики хвороби вважають біопробу.

Біопробупроводять на 4 - 6 поросятах 2 - 3-денного віку, яких заражають орально або інтраназально. Біопробу вважають позитивною, якщо через 1 - 3 доби після зараження поросята захворюють з характерними клінічними ознаками (профузний пронос, блювання, дегідратація) з наступною загибеллю через 3 - 5 діб. На розтині установлюють катаральне або катарально-геморагічне запалення тонкого відділу кишок, при гістологічному дослідженні виявляють атрофію кишкових ворсинок. У разі необхідності проводять ізоляцію та ідентифікацію вірусу з патологічного матеріалу від піддослідних поросят.

Вірусологічну діагностику проводять шляхом зараження пер- винних культур клітин нирок, щитоподібної залози, а також тестикул поросят 10 %-ю суспензією з уражених кишок, печінки, нирок та мезентеріальних лімфовузлів. У разі появи ознак дегенерації клітин (округлення клітин, утворення симпластів) проводять ідентифікацію вірусу імунофлуоресцентним методом і за реакцією нейтралізації.

Ретроспективна діагностика ґрунтується на результатах дослідження парних сироваток крові за РН (в культурі клітин), РІФ (непрямий метод), РДП, РНГА, РЗГА (з еритроцитами курей або морської свинки) та ELISA-методом.

Диференціальна діагностика

Передбачає необхідність виключення ентеровірусного гастроентериту, колібактеріозу, дизентерії, чуми свиней. Ентеровірусний гастроентерит уражує в основному відлучених поросят, характеризується меншою контагіозністю, анорексією, нервовими симптомами. При колібактеріозі клінічні ознаки хвороби спостерігають лише у новонароджених та відлучених поросят, тоді як при ТГС можуть хворіти й свиноматки. Під час бактеріологічного дослідження виділяються серопатогенні штами кишкової палички. Ефективне лікування антибіотиками. Дизентерія клінічно проявляється у свиней різних вікових груп, характеризується наявністю у фекаліях крові, високою летальністю. При розтині виявляють характерні ураження товстого відділу кишок у вигляді виразок і некрозу слизової оболонки. Під час бактеріологічних досліджень ізолюють борелій. Чума свиней уражує тварин різного віку, характеризується високою летальністю. Захворювання су- проводжується септицемією, високою гарячкою постійного типу, нервовими явищами, геморагічним діатезом, специфічним ураженням товстого відділу кишок («бутони»), селезінки (інфаркти) та лімфовузлів («мармуровість»).

Лікування

Специфічних засобів терапії не запропоновано. Проводять симптоматичне лікування, однак у поросят-сисунів воно малоефективне.



Імунітет

У перехворілих свиней формується несприйнятливість до повторного зараження терміном до 2 років. У поросят внаслідок надзвичайно гострого перебігу хвороби можливий лише пасивний лактогенний імунітет, який забезпечується в разі постійного надходження секреторних імуноглуболінів класу IgA з молозивом імунної свиноматки. Для вакцинації супоросних свиноматок запропоновано живі та інактивовані вакцини проти трансмісивного гастроентериту, застосування яких забезпечує пасивний захист потомства.

Ветеринарно-санітарна оцінка продуктів забою при трансмісивному гастроентериті свиней

М'ясо та інші продукти забою хворих, підозрілих у захворюванні та зараженні свиней, направляють на виготовлення варених, варено-копчених ковбасних виробів, консервів або проварюють.

М'ясо і субпродукти від тварин, що перехворіли, за відсутності патологічних змін випускають без обмеження.

Кишечник, сечові міхури і стравоходи від хворих свиней утилізують. Кишки, сечові міхури і стравоходи від підозрілих у захворюванні, зараженні та перехворілих тварин використовують як оболонки при виготовленні варених ковбасних виробів після їх попередньої обробки 0,5 %-ним розчином формаліну протягом однієї години з наступним промиванням водою.

Кістки після витопки жиру, кров, ратиці переробляють на кормове борошно.

Шкури від хворих і підозрілих у захворюванні свиней дезінфікують, а від перехворілих - випускають без обмеження.



Профілактика та заходи боротьби

Заходи щодо запобігання захворюванню свиней на ТГС ґрунтуються на охороні господарства від занесення збудника хвороби, організації роздільних опоросів основних і ремонтних свиноматок, дотриманні принципу «вільно -- зайнято» під час опоросів, проведенні в період профілактичної перерви ретельного механічного очищення та дезінфекції приміщень для опоросів, а також інвентарю та обладнання, що в них знаходяться. Для контролю за епізоотичним станом у племінних господарствах- репродукторах двічі на рік вибірково досліджують сироватки крові 5 % поголів'я за допомогою РГНА з еритроцитарним антигеном. Порядок комплектування свиноферми встановлюють залежно від епізоотичного благополуччя щодо ТГС господарств-покупців і постачальників. Комплектування вільних від ТГС свиноферм слід проводити свиньми лише з господарств з таким самим епізоотичним станом, з обов'язковими серологічними дослідженнями на ТГС у період 30-денного профілактичного карантину завезеного поголів'я. У разі виявлення позитивно реагуючих тварин усю завезену групу свиней не використовують для комплектування вільного від ТГС господарства, а піддають забою або передають у господарство з аналогічним епізоотичним станом. Господарства, в яких під час серологічного дослідження виявлено позитивно реагуючих на ТГС свиней, дозволяється комплектувати тваринами з господарств з аналогічним станом або вільних від ТГС. Завезених у таке господарство серопозитивних тварин у період карантину на ТГС не досліджують. У неблагополучних господарствах та господарствах, що мають позитивно реагуючих на ТГС тварин, усе маточне поголів'я вакцинують. Після кожного циклу опоросів приміщення повністю звільняють від тварин і під час профілактичної перерви проводять їх ретельне очищення та дезінфекцію.

У разі виявлення захворювання тварин на ТГС господарство оголошують неблагополучним щодо цієї хвороби і вводять у ньому карантинні обмеження. Забороняється завезення й вивезення свиней, перегрупування свинопоголів'я, відвідування неблагополучної ферми особами, не пов'язаними з обслуговуванням тварин. Негайно вживають заходів щодо усунення тих порушень у технології утримання свиней, що призвели до виникнення захворювання в господарстві. Категорично забороняється комплектування маточного поголів'я свинками з відгодівлі, а також безперервне проведення опоросів в одному й тому самому приміщенні, не дозволяється порушення термінів профілактичних перерв і строків проведення санації свинарників-маточників або ізольованих секцій для опоросів. Станки, предмети догляду, обладнання й транспортні засоби щодня дезінфікують 3 %-м розчином їдкого натру або 20 %-ю суспензією свіжогашеного вапна. Трупи загиблих тварин піддають термічній обробці або спалюють. Усіх супоросних свиноматок щеплюють вакциною проти трансмісивного гастроентериту.

У разі виникнення захворювання лише серед тварин, що знаходяться в одній ізольованій секції, з метою запобігання подальшому поширенню інфекції всіх тварин цієї секції відправляють для забою на санітарній бойні господарства чи м'ясокомбінату. У разі неможливості забою всіх хворих та підозрюваних щодо захворювання тварин у приміщення, де їх утримують, не вводять нових тварин для опоросу, хворих лікують симптоматично. Надалі маточне свинопоголів'я, що залишилося після спалаху інфекції, відправляють на відгодівлю і для відтворення не використовують. Приміщення після повного звільнення від свиней піддають ретельному очищенню та дезінфекції.

Господарство оголошують благополучним щодо ТГС через 3 міс після останнього випадку загибелі чи одужання хворих тварин та проведення остаточної дезінфекції. Упродовж наступних 3 міс забороняється вивезення свиней в інші господарства для відгодівлі й упродовж 12 міс -- для відтворення.

Для дезінфекції тваринницьких приміщень застосовують 4 %-ві розчини їдкого натру або калі, 20 %-ву суспензію свіжогашеного вапна, прояснений розчин хлорного вапна, що містить 2 % активного хлору, 3 %-й гарячий розчин сірчано-карболової суміші, 2 %-й роз- чин формальдегіду за експозиції 3 год. Гній знезаражують біотермічним методом.

Акт епізоотологічного обстеження господарства

26 березня 2016 рокуПП «Качура У.М.»

С. Корсунка

Дніпрянська с/р

Херсонської області

Акт ветеринарно - санітарного обстеження свиноферми

Господарство «ПП Качура» знаходиться на півдні України , Херсонської області, Каховського району, с. Корсунка.

«ПП Качура» є господарством по товарному вирощуванню свиней.

На території клімат посушливий з жарким літом і помірно - м'який зимою. Середньорічна температура повітря 10,3 ° С, найтепліші місяці - липень, серпень; холодні - січень, лютий. Взимку дмуть північно-східні вітри, влітку - півдня-західні, середньорічна кількість опадів становить 371мм. Основний напрямок виробництва - рослинництво. У господарстві вирощують в основному зернові культури (пшениця, ячмінь).

Умови годівлі свиней задовільні. Раціони свиней різного віку відповідають потребам тварин. В даний період часу раціон складається з комбікорми та білково - вітамінної добавки (БВД). Господарство «ПП Качура»має власну кормову базу, яка забезпечує в повному обсязі тварин кормами. Вода в господарство надходить зі свердловини.

Дороги ведуть на ферму, а також розташовані всередині її мають тверде покриття (бетон, асфальт). На території ферми є насадження дерев і чагарників. Перед в'їздом на свиноферму розташований дезбарьер, біля входу в свинарники - дезковри. Свиноферма складається з 2 приміщень: маточник на 50 голів, маточник на 36 голів, приміщення для групи дорощуювання на 200 голів. Також є приміщення для робочого персоналу.

Поголів'я свиней - 2800 голів : з них свиноматок основних - 80 голів, свиноматок поверхневих - 38, хряків - 13, в групі 2-4 місяці - 1879 голів, в групі 0-2 - 790 голів.

Основним виробничим напрямом господарства «ПП Качура» є тваринництво. Питома вага продукції тваринництва у структурі товарної продукції дорівнює 53%. Конкретною спеціалізацією господарства є виробництво молока. Провідною галуззю рослинництва є виробництво картоплі, а додатковими - зернова і кормо-виробництво. Пункти здачі основних видів сільськогосподарської продукції розміщені в с. Дніпряни (реалізаційна база картоплі, зерна, молока і м'яса), й у м. Нова Каховка (збут м'яса).

Допускається утримання тварин безприв'язне, догляд за тваринами (годування, напування, прибирання гною) здійснюють працівники свиноферми. Свині утримуються на глибокій незмінній солом'яної підстилки, в міру зношування її додають. Повна зміна підстилки проводиться один раз на рік і при заміні тварин.

Принцип «все пусто- все зайнято» дотримуються не завжди.

Свині утримуються в приміщеннях з природним освітленням, в нічний час підтримується штучно; є вентиляційні шахти; показники мікроклімату не в повній мірі відповідає вимогам; регулярно проводиться дезінфекція, дезінсекція, дератизація, рівень проведення всіх обробок задовільний. Галузь тваринництва представленам'ясним напрямом. Господарство займається вирощуванням свиней породи Велика Біла, П'єтрен, Д'юрок та Ландрас.

Всі приміщення, наявні на свинофермі, мають незадовільний санітарний стан і використовуються для утримання тварин. Також на території ферми розташована бійня, що відповідає санітарним вимогам.

В окремих приміщеннях, де утримується молодняк після відлучки, спостерігається скупчення, сирість, органами чуття відчувається підвищена кількість сірководеню та аміаку.

Господарство благополучне по інфекційним захворюванням.

Дезбар'єри, розташований при в'їзді на ферму, знаходиться в робочому стані.

Для знешкодження гною і стічних вод є гноєсховище, санітарний стан задовільний.

Щеплення всього поголів'я проти класичної чуми проведене у грудні 2015 року, проти бешихи - у жовні 2015 року, проти паратифу та колібактеріозу - не проводилось.

Ветеринарно - санітарні заходи в господарстві проводить ліцензований фахівець 2 рази в рік профілактична дезінфекція, дезінсекція в період масового льоту комах кратність залежить від застосовуваного препарату, дератизація здійснюється кожні 15 днів.

Для прибирання трупів, послідів, абортованих плодів створена яма Беккері, що знаходяться на відстані 2 км від території ферми.

Санітарний стан приміщень задовільний.

На фермі розташований ветеринарний пункт і працює 4 спеціаліста: головний ветеринарний лікар, головний зоотехнік, санітар, бригадир.

Тваринам застосовують біостимулятори, кормові антибіотики, вітамінні препарати. Також у корм додають молочнокислі продукти. Епізоотичний стан господарства за останні 3-4 роки було стабільним. Реєструвалися наступні захворювання колібактеріоз, гастроентерит, бешиха та ін Проводилися вакцинації проти пики, хвороби Ауєскі, класичної чуми, колібактеріозу і сальмонельозу та ін Також проводилися профілактичні дегельмінтизації.

Біопрепарати зберігаються у ветеринарній аптеці, ведеться ветеринарна документація, яка знаходиться не в повному порядку.

Три дні тому в одному з свинарників - маточників розпочалось захворювання та загибель поросят - сисунів. Хвороба у них проявлялась блювотою, водянистими і жовтувато - зеленого кольору фекалії з неприемним запахом і шматочками творожистого молока, зневодненням організму. Поросята в'ялі, кучкуються, шкірний покрив забруднений, вологий. У двох свиноматок виявлено підвищення температури тіла до 41, 5 °С, пронос, агалактія. Проноси відмічені також у хряків і відкормочного поголів'я. В свинарниках, в яких утримуються поросята - відлучні, діарея несла деякий інший характер. У хворих спостерігалося підвищення температури, фекалії рідкого консистенції від червоно-коричневого до темно-каштанового кольору, містили у собі слиз, згустки крові.

Летальність серед поросят-сисунів досягав 80%, а серед поросят -відлучнихне перевищував 40%.

При патологоанатомічному розтині трупів з групи 0 - 2 місяці встановлені наступні ознаки : трупи поросят-сисунів виснажені, шкіра сірого кольору, в ділянці ануса забруднена фекаліями жовто-зеленого кольору. П'ятачок, слизові оболонки ротової й носової порожнин ціанотичні. Підшкірна клітковина, скелетні м'язи, очеревина та плевра зневоднені, сухуваті. При розтині трупів патологоанатомічні зміни спостерігали переважно в шлунку і кишках. У шлунку виявили згустки неперетравленого молозива, катарально-геморагічне запалення слизової оболонки, крововиливи та некротичні осередки на дні шлунка. В тонкому відділі кишок спостерігали осередкове катарально-геморагічне запалення слизової оболонки, крапчасті крововиливи; стінки кишок тонкі, прозорі. Слизова оболонка товстого відділу кишок повнокровна або в стані катарально-геморагічного запалення. У сліпій та ободовій кишках виявили поверхневі некрози у вигляді висівкоподібного нальоту. Брижові лімфовузли збільшені в розмірі, гіперемійовані. В селезінці спостерігались застійні явища, крововиливи. Під капсулою нирок відмітили дрібні крапчасті крововиливи, в головному мозку -- гіперемія, набряк, крововиливи.

Патолого-анатомічні зміни характерні для класичної чуми свиней , бешихи, хвороби Ауєскі та хвороби Тешена - не встановлені.

Джерелом збудника інфекції є хворі та перехворілі свині, які починаючи з інкубаційного періоду і впродовж наступних 2 - 3 місяців виділяють вірус з фекаліями та сечею. Свиноматки в перші 6 -- 7 діб після опоросу виділяють вірус також з молоком.

Факторами передавання збудника є корми, вода, інвентар, підстилка, продукти забою, харчові відходи, транспортні засоби та інші предмети, забруднені виділеннями хворих тварин чи вірусоносіїв. Зараження поросят відбувається аліментарним шляхом через корм і воду, при прямому контакті з хворими тваринами; не виключається повітряно-краплинне передавання збудника інфекції.

На підставі епізоотологічного обстеження господарства , можна зробити висновок, що тварини пали від трансмісивного гастроентериту свиней. Розповсюдженням вірусу стали корми, вода, інвентар, підстилка, продукти забою, харчові відходи, транспортні засоби та інші предмети. Ветеринарно- санітарний стан приміщень не відповідає санітарним нормам. Умови утриманні і годівлі не відповідають сучасним вимогам.

Рекомендації : виходячи з конкретної епізоотологічної ситуації , що склалася у господарстві , було розроблено календарний план заходів, спрямованиих на оздоровлення тваринницького господарства від інфекційної хвороби. План було складено згідно вимог діючої інструкції.

Календарний план заходів щодо профілактики та ліквідації хвороби

І. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ГОСПОДАРСЬКІ ЗАХОДИ

№ П/П	Найменування заходів	Строки виконання	Відповідальний за виконання (посада, прізвище, ініціали)	Хто здійснює контроль (посада, прізвище, ініціали)	Примітка
1.	На неблагополучну ферму накласти карантин	12.03. 2016 - 12.07. 2016	Керівник «ПП Качура» Качура У. М.	Гол. Вет. Інспектор - Савченко А. Б.
2.	Ізолювати хворих тварин	12.03. 2016 - 20. 03. 2016	Гол. Лікар господарства Жехаренко О. В.	Керівник «ПП Качура» Качура У. М.
3.	Організувати роздільні опороси основних і ремонтних свиноматок	12.03 2016 - 20.03 2016	Гол. Лікар господарства Жехаренко О. В.	Керівник «ПП Качура» Качура У. М.
4.	Дотримання принципу «вільно- зайнято» під час опоросів	12.03. 2016 - 12.07. 2016	Гол. Лікар господарства Жехаренко О. В.	Керівник «ПП Качура» Качура У. М.
5.	Очищення та дезинфекція інвентаря та приміщень	12.03. 2016 - 12.07. 2016	Гол. Лікар господарства Жехаренко О. В.	Керівник «ПП Качура» Качура У. М.
6.	Клінічноздоровепоголів'я, включаючи поросят-сосунов з 2-3 денного віку, вакцинують	12.03 2016 - 20.03 2016	Гол. Лікар господарства Жехаренко О. В.	Керівник «ПП Качура» Качура У. М.
7.	Проводитидератизацію у тваринницькихприміщеннях	12.03 2016 - 28.03 2016	Гол. Лікар господарства Жехаренко О. В.	Керівник «ПП Качура» Качура У. М.
8.	Трупи тварин утилізувати на скотомогильнику	Постій-но	Гол. Лікар господарства Жехаренко О. В.	Керівник «ПП Качура» Качура У. М.
9.	Тварин, якізновунадходять, витримувати в 30-ти денному карантині	Постій-но	Гол. Лікар господарства Жехаренко О. В.	Керівник «ПП Качура» Качура У. М.
10.	Підтримуватидезбар'єри і дезковри в робочомустані	Постій-но	Гол. Лікар господарства Жехаренко О. В.	Керівник «ПП Качура» Качура У. М.
11.	Поліпшитиумовиутримання та годуваннятварин	Постій-но	Гол. Лікар господарства Жехаренко О. В.	Керівник «ПП Качура» Качура У. М.
12.	Карантин зняти через 3 місяціпісляприпиненнязахворювання і видалення з ньогоперехворілихтварин, проведеннясанітарного ремонту приміщень і повного комплексу ветеринарнихзаходів	12.03. 2016 - 12.07 2016	Керівник «ПП Качура» Качура У. М.	Гол. Вет. Інспектор - Савченко А. Б.

II. ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНІ ЗАХОДИ

№ П/П	Найменування заходів	Строки виконання	Відповідальний за виконання (посада, прізвище, ініціали)	Хто здійснює контроль (посада, прізвище, ініціали)	Примітка
1.	Двічі на рік вибірково досліджувати сироватки крові 5% поголів'я за допомогою РНГА з еритроцитарним антигеном	Постійно	Гол. Лікар господарства Жехаренко О. В.	Керівник «ПП Качура» Качура У. М.

Аналіз виконаних заходів і їх наукове обґрунтування

Календарний план заходів щодо профілактики та ліквідації хвороби необхідно виконувати для запобігання занесення збудника захворювання ззовні. Корми для тварин повинні надходити тільки з господарств благополучних щодо інфекційних та інвазійних хвороб, які попередньо досліджуються лабораторно. Всі харчові відходи, що надходять для годування тварин, обов'язково знезаражувати. Дотримуватись зоогігієнічних норми при утриманні тварин, запобігати зараження тварин через предмети догляду, інвентар, а також корми та кормові добавки (фактори передачі збудника. Крім цього проводити прибирання гною, з подальшим його знезараженням в гноєсховище, що виключає розмноження мікроорганізмів і обсіменіння ними предметів догляду, стін і підлоги приміщення, годівниць, поїлок і т. Д. Для проведення вакцинації тварин закуповувати вакцини, які створюють штучний пасивний імунітет на певний час. Профілактичну вакцинацію проводити у відповідності з термінами, вказаними в повчанні. У господарстві проводити ветеринарно-санітарні заходи: дезінфекцію, дезінсекцію, дератизацію, з метою недопущення зараження через переносників (гризуни, комахи), а також розмноження і збереження збудника в зовнішньому середовищі. Не допускати на територію ферми сторонніх осіб і транспорту запобігають занос збудника ззовні. Також для своєчасного виявлення хворих тварин і швидкої постановки діагнозу, з подальшим прийняттям відповідних заходів щодо нерозповсюдження та ліквідації захворювання, проводити регулярний клінічний огляд з вибірковою термометрією. Перед тим як завезених тварин ввести в загальне стадо проводити їх профілактичне карантинування, виключаючи можливість занесення збудника. Всі вище описані пункти в даному господарстві виконувати регулярно на належному рівні, забезпечуючи благополуччя.



Висновки і пропозиції виробництву

Курсова робота виконана на базі господарства «ПП Качура». Так як господарство благополучне з інфекційних та інвазійних захворювань необхідно дотримуватися заходів профілактики: утримувати тварин в приміщеннях відповідних санітарно - гігієнічним нормам, своєчасно проводити дезінфекцію, дезінсекцію, дератизацію, регулярно профілактично вакцинувати тварин, здійснювати профілактичне карантинування завезених тварин. І за умови виконання вищевказаних заходів вдасться забезпечити добробут господарства.

Пропозиції господарству :

- Необхідно збільшити бюджет господарства;

- Провести ремонтні та будівельні заходи для поліпшення утримання тварин і збільшення поголів'я;

-Закупіти більш нове обладнання для підвищення ефективності проведених заходів і зниження матеріальних витрат;

-Провести ремонтні роботи приміщень для працівників ферми для підвищення якості санітарно - гігієнічних умов праці.



Список використанної літератури

1. Альохін Р.М., Вакулов А.І., Ведерников В.А. та ін Керівництво по загальній епізоотології. - М.: Колос, - 1979.-424 с

2.Бакулов И. А., Ведерников В. А., Семенихин А. Л. Эпизоотология с

микробиологией (учебник и практикум). - М. - Колос. - 1997.- 472 с.

3. Бондаренко Д. І. Практикум із загальної епізоотології. - Біла Церква. -

Білоцерківський аграрний університет. - 1999. - 167 с.

4. Ветеринарне законодавство, Т4. Положення, вказівки, інструкції, настанови, правила з ветеринарного справі. / Під загальною ред. А.Д. Третьякова. - М. / Агропромиздат, 1988.-671 с.

5. Ганнушкин М. С. Общаяэпизоотология. - Изд. 3-е, доп. и испр. - М. -

Государственноеиздательство с. -х. литературы . - 1954. - 336 с.

6. Законодавство України про ветеринарну медицину. - Київ.- Урожай. -

1999. - 592 с.

7.Каришева А.Ф., Панікар І.І. Практикум із загальної та спеціальної

епізоотології (інфекційні хвороби тварин). - Донецьк. - 2007. - 531 с.

8. Карышева А. Ф. Спеціальна епізоотологія: Підручник. - К.: Вища освіта, 2002. - 703 с.

9. Карышева А. Ф., Спатарь Ф. В., Натензон Б. Н. Методическиеуказания к

лабораторным и практическимзанятиям по ”Общейэпизоотологии” для

студентов специальности-1507 - “Ветеринария”. - Кишинев. - 1988. - 79 с.

9. КонопаткинаА. АЭпизоотология и инфекционныеболезниживотных. - Учебникпод ред.А. А. Конопаткина. - М. - Колос. - 1984. - 544 с.

10. Конопаткін А.А., І.А. Бакуля, Нуйкін Я.В. та ін Епізоотологія та інфекційні хвороби сільськогосподарських тварин. Під ред. Конопаткіна А.А.. - М.: Колос, 1984 р-544 с.

11.Литвин В. П., Ярчук Б. М. Загальна епізоотологія. - К. - Урожай. - 1995.-254 с.

12. Лукашов І. І. “Загальна і спеціальна епізоотологія”. - К., “Урожай”: - 1981. -196 с

13. Максимович В.В. Диференціальна діагностика класичної чуми свіней.-Мозир: КПУП "Колор", 2001.-100 с.

14. Сюрін В.М. та ін Діагностика вірусних хвороб тварин. -М.: Агропромиздат. -1991.-528 с.

15. Урбан В. П. Практикум по эпизоотологии и инфекционнымболезням с

ветеринарнойсанитарией. - Л. - Агропромиздат. - 1987. - 272 с.

16. Ярчук Б. М., Вербицький В. І., Литвин В. П., Корнієнко Л. Є., ДомбровськийО. Б., Тирсін Р. В., Корнієнко Л. М. Загальна епізоотологія. - Біла Церква. - 2002. - 653 с.

17.Ярчук Б. М., Паска М. М., Корнієнко Л. Є., Заярнюк В. П., Домбровський

О.Б., Сімоненко М. В., Корнієнко Л. М, Тирсін Р.В., Шульга П. Г.,

Бондаренко Д. І. Практикум із загальної епізоотолоії. - Біла Церква. -

Білоцерківський аграрний університет. - 1999. - 167 с.



Додатки

Карта епізоотологічного районування території Херсонської області

Збудник хвороби - РНК-геномний вірус з родини Coronavirodae - Transmissiblegastroenteritissuum.

Утримання свиноматок і поросят-сисунів у господарстві «ПП Качура»

Разм

Размещено на Allbest.ru

...