Кормові дріжджі промислового і кормового виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кормові дріжджі промислового і кормового виробництва

Зміст

дріжджі корм тварина свиня

Вступ

1. Кормові дріжджі, їх види

2. Виробництво кормових дріжджів

3. Норми згодовування кормових дріжджів тваринам

4. Особливості використання кормових дріжджів у в годівлі тварин

Вступ

Основою розвитку тваринництва і підвищення його продуктивності є організація повноцінної годівлі, створення стабільної кормової бази, науково обґрунтованої системи оптимізації структури виробництва кормів і поліпшення їх якості.

Повноцінна (збалансована за вмістом енергії, поживних, мінеральних і біологічно активних речовин) годівля дозволяє реалізувати генетичне зумовлений рівень продуктивності тварин і є надійною основою профілактики захворювань обміну речовин і ефективного їх лікування.

Повноцінна годівля сільськогосподарських тварин повинна бути нормованою. Тільки за такою умовою вони здатні на максимальну продуктивність при позитивному балансі поживних речовин в організмі і мінімальних витратах кормів. Одержання високої продуктивності при найменших витратах кормів - основа раціональної годівлі тварин.

Правильно організувати годівлю сільськогосподарських тварин можна лише після врахування деталізованої потреби всіх вікових і виробничих груп в енергії, поживних, мінеральних та біологічно активних речовинах, знаючи склад і поживну цінність кормів.

Наукові досягнення з годівлі с.-г. тварин, які впроваджуються у виробництво - необхідна умова розвитку тваринництва і підвищення рівня виробництва повноцінних продуктів харчування і сировини для промисловості. Програма дисципліни реалізовується через викладання теоретичного курсу, проведення практичних занять та написання курсової роботи. Метою написання курсової роботи є поглиблення студентами знань з організації нормованої годівлі свиней. У результаті виконання курсової роботи студент повинен засвоїти особливості нормованої годівлі свиней, характеристику кормової бази свиней, вміти розробляти раціони, комбікорми, кормові суміші, визначати структуру та проводити їх аналіз для всіх статевовікових груп свиней. 

1. Кормові дріжджі. Їх види

Кормові дріжджі - відходи при виробництві спирту, які одержують сепаруванням біомаси дріжджів, що утворюються, або спеціально вирощених на гідролізованій клітковині соломи, стебел соняшнику, стрижнів кукурудзи, відходів деревини тощо. У такому випадку дріжджі називають гідролізними.[5]

Доктор с.-г. наук, професор Л. Подобєд, дав наступне визначення: «Кормові дріжджі - це суха концентрована біомаса дріжджових клітин, спеціально вирощувана на корм сільськогосподарським тваринам, птиці, хутровим звірам, рибі. Вид кормових дріжджів визначають штамом гриба-продуцента й середовищем, на якому вирощено дріжджі конкретних штамів».[4]

Дріджджі являються екологічно чистою кормовою добавкою для сільськогосподарських тварин, птиці, риб та хутрових звірів. Вони використовуються для збагачення комбікормів і згодовування тваринам у суміші з концентратами, силосом, жомом.

Кормові дріжджі являють собою тонкий порошок світло-коричневого або світло-солом'яного кольору зі специфічним запахом.

Кормові дріжджі виробляють в гранульованому або порошкоподібному вигляді. Залежно від показників якості вони поділяються на чотири групи: вищу, першу, другу та третю.[ 7]

Види кормових дріжджів

Дріжджі кормові пивні - одержуються з технічно-чистих культур дріжджів, вирощених на субстраті пивної дробини та служать прекрасною добавкою для збагачення комбікормів і подальшого згодовування їх тваринам із сумішами та концентратами, жомом і силосом. Це - ефективна екологічно чиста кормова добавка, що складається переважно з білка, призначена для вигодовування сільськогосподарських тварин і птиці.

Якісні показники дріжджів

Кормові дріжджі спиртові - виготовляються за допомогою мікробіологічного синтезу вторинного продукту спиртової промисловості - спиртовій барді , яка володіє високою екологічною чистотою і ідеальної сумісністю з усіма біологічними процесами живих організмів: птахів, риби і тварин.

Крім високої поживної цінності і перетравності кормових спиртових дріжджів, введення їх в корми сільськогосподарських тварин, сприяє кращому засвоєнню інших компонентів їжі. Так само відомо, що клітинні стінки дріжджів є хорошим природним абсорбентом. Отже, використання кормових спиртових дріжджів в якості кормової добавки може значно збільшити ефективність корму і забезпечити високий приріст тварин, що підвищить рентабельність Вашого підприємства.

Дріжджі кормові. Технічні умови

ГОСТ 20083-74

Цей стандарт поширюється на кормові дріжджі, одержувані з технічно чистих культур дріжджів, вирощених на різних субстратах гідролізно-дріжджових, мелассного-дріжджових, спиртових, ацетоно-бутилового і сульфітно-шолокова виробництв. Кормові дріжджі використовують при виробництві комбікормів, а також в якості добавки в кормові раціони сільськогосподарських тварин, сільськогосподарської птиці та хутрових звірів

2. Виробництво кормових дріжджів

Дріжджі вперше стали використати як джерело білка для людини й тварин у Німеччині під час першої світової війни. Була розроблена промислова технологія культивування пивних дріжджів.

Вид кормових дріжджів визначають штамом гриба-продуцента й середовищем, на якому вирощено дріжджі конкретних штамів.

Як штами - продуценти кормових дріжджів використовують мікроскопічні гриби родів Candida, Saccharomyces, Hansenula, Torulopsis та інші.

Класичні кормові дріжджі одержують способом вирощування грибів роду Candida (рідше Torulopsis ) на післяспиртовій барді - відходах спиртового виробництва.

Як вихідна сировина для одержання кормового білка звичайно використаються відходи целюлозної й деревопереробної промисловості, солома, бавовняна лушпайка, кошики соняшника, лляна багаття, стрижні кукурудзяних качанів, бурячна меласса, картопляна мезга, виноградні вижимки, пивна дробина, верхівковий мало розкладений торф, барда спиртових виробництв, відходи кондитерській і молочної промисловості.

Здрібнена рослинна сировина, що містить велика кількість клітковини, геміцеллюлоз, пентозанов, піддають кислотному гідролізу при підвищеному тиску й температурі. У результаті 60 - 65 % в них полісахаридів гідролізуються до моносахаридів. Отриманий гідролізат відокремлюють від лігніну. Надлишок кислоти, застосовуваної для гідролізу, нейтралізують вапняним молоком або аміачною водою. Після охолодження й відстоювання в гідролізат додають мінеральні солі, вітаміни й інші речовини, необхідні для життєдіяльності мікроорганізмів. Отриману в такий спосіб живильне подавати середовище у ферментерний цех, де вирощують дріжджі.

Для культивування на гідролізатах рослинних відходів найбільш ефективні дріжджі пологів Candida, Torulopsis, Saccharomyces, які використають як джерело вуглецю гексози, пентози й органічної кислоти.

Для одержання кормових дріжджів застосовують технологію із глибинного вирощування в спеціальних апаратах - ферментерах, у яких забезпечується режим постійного перемішування суспензії мікробних клітин у рідкому живильному й з оптимальні умови аерації. З метою підтримки заданого температурного режиму в конструкції ферментера передбачається система відводу надлишкового тепла. Робочий цикл вирощування культури дріжджів триває близько 20 годин. По закінченні робочого циклу культуральна рідина разом із суспендированними в ній клітинами дріжджів виводиться з ферментера, а в нього знову подається живильний субстрат і культура дріжджових клітин для вирощування.

Виведену з ферментера суспензію мікробних клітин подають на флотаційну установку, за допомогою якої відокремлюють біомасу дріжджів від культуральної рідини. У процесі флотації суспензія спінюється, при цьому мікробні клітини спливають на поверхню разом з піною, що відокремлюється від рідкої фази. Після відстоювання дріжджову масу концентрують у сепараторі. Для досягнення кращої перетравності дріжджів в організмі тварин проводять спеціальну обробку мікробних клітин (механічна, ультразвукова, термічна, ферментативна), що забезпечує руйнування їхніх клітинних оболонок. Потім дріжджову масу упарюють до необхідної концентрації й висушують, вологість готового продукту не повинна перевищувати 8 - 10 %.

Гарний субстрат для вирощування кормових дріжджів - молочна сироватка, що є виробничим відходом при переробці молока. В 1 т молочної сироватки в середньому втримується 10 кг повноцінного білка й 50 кг дисахариду лактози, що легко утилізується мікроорганізмами. Для виділення з молочної сироватки білків розроблена ефективна технологія із застосуванням методу ультрафільтрації низькомолекулярних речовин через мембрани. Одержувані в такий спосіб білки використають для готування сухого знежиреного молока. рідкі відходи, що залишаються після відділення білків, що містять лактозу, можуть бути перероблені шляхом культивування дріжджів у збагачені білками кормові продукти.

Дуже часто дріжджуванню піддають молочну сироватку без попереднього виділення з її білків, при цьому вирощують спеціальні раси кормових дріжджів з роду Torulopsis. На основі дріжджування молочної сироватки роблять три види кормових білкових продуктів: замінник незбираного молока для годівлі молодняку сільськогосподарських тварин - «БИО - ЗЦМ»; рідкий білковий продукт «Промикс» зі змістом білків в 2,5 - 3 рази вище, ніж у вихідній молочній сироватці; сухий збагачений дріжджовими білками продукт «Провилакт», застосовуваний як замінник сухого знежиреного молока.

Крім вуглеводів і вуглеводнів як джерела вуглецю дріжджові клітини можуть використати нижчі спирти - метанол й етанол, які звичайно одержують із природного газу або рослинних відходів. Дріжджова маса, отримана після культивування дріжджів на спиртах, відрізняється високим змістом білків (56 - 62 % від сухої маси) і в ній менше втримується шкідливих домішок, чим у комовых дріжджах, вирощених на н - парафінах нафти.

У порівнянні з рослинними джерелами білків кормові дріжджі мають підвищений зміст нуклеїнових кислот. Кормові дріжджі, культивіруємі на живильному із середовищі н - парафіні нафти, можуть містити багато шкідливих домішок - похідні бензолу, D - амінокислоти, аномальні ліпіди, різні токсини й канцерогенні речовини, тому їх піддають спеціальному очищенню (екстракція бензином).

При переробці в харчовий білок біомасу дріжджів ретельно очищають. Із цією метою клітинні оболонки дріжджових клітин руйнують за допомогою механічної, лужної, кислотної або ферментативної обробки й потім екстрагують гомогенну дріжджову масу органічним розчинником. Після такого очищення від органічних і мінеральних домішок отриманий дріжджовий продукт обробляють лужним розчином для розчинення білків, потім білковий розчин відокремлюють від маси, що залишилася, дріжджів і направляють на діаліз. У процесі діалізу з білкового розчину видаляють низькомолекулярні домішки. Очищені діалізом білки осаджують, висушують й отриману білкову масу використають як добавки в різні харчові продукти.

3. Норми згодовування кормових дріжджів тваринам

Норми згодовування кормових дріжджів сільськогосподарським тваринам і птиці г/добу:

ВРХ: бички, корови: максимальна добова норма 1000, оптимальна добова норма 500, кількість днів застосування препарату 40;

молодняк великої рогатої худоби: максимальна добова норма 500, оптимальна добова норма 300, кількість днів застосування 100;

телята-молочники: максимальна добова норма 300, оптимальна добова норма 200, кількість днів застосування 125.

Свині: свиноматки: максимальна добова норма 300, оптимальна добова норма 200, кількість днів застосування 60.

поросята: максимальна добова норма 80, оптимальна добова норма 50, кількість днів застосування 50.

Вівці, кози: вівці, кози: максимальна добова норма 80, оптимальна добова норма 50, кількість днів застосування 100.

Птиця: кури-несучки племенні: максимальна добова норма 10, оптимальна добова норма 8, кількість днів застосування 300.

кури-несучки промислові: максимальна добова норма 8, оптимальна добова норма 5, кількість днів застосування 300.

курчата до 3-х неділь: максимальна добова норма 2, оптимальна добова норма 1, кількість днів застосування 21.

молодняк курей: максимальна добова норма 3, оптимальна добова норма 2, кількість днів застосування 130.

качки: максимальна добова норма 20, оптимальна добова норма 15, кількість днів застосування 300.

гуси: максимальна добова норма 20, оптимальна добова норма 20, кількість днів застосування 300.

Пушні звірі: пушні звірі: максимальна добова норма 10, оптимальна добова норма 8, кількість днів застосування 300.

В якості високоефективної добавки кормові дріжджі також використовуються при штучному розведенні риб і коневодстві. Використання кормових дріжджів як білково-вітамінно-мінеральної добавки в сільськогосподарському виробництві реалізує два основних завдання: забезпечує тварин повноцінним збалансованим харчуванням, знижує собівартість корму, на який припадає, в середньому, 60-70% витрат від загальної собівартості виробництва.

4. Особливості використання кормових дріжджів у в годівлі тварин

Кормові дріжджі - це суха концентрована біомаса дріжджових клітиaн, спеціально вирощувана на корм сільськогосподарським тваринам, птиці, хутровим звірам, рибі. Вид кормових дріжджів визначають штамом гриба-продуцента й середовищем, на якому вирощено дріжджі конкретних штамів.

Як штами - продуценти кормових дріжджів використовують мікроскопічні гриби родів Candida, Saccharomyces, Hansenula, Torulopsis та інші.

Класичні кормові дріжджі одержують способом вирощування грибів роду Candida (рідше Torulopsis ) на післяспиртовій барді - відходах спиртового виробництві.

Дріжджі БВК - це продукт культивування дріжджових клітин на відходах переробки нерослинної сировини - нафтопарафінах (паприн), нижчих органічних спиртах: метанолі (меприн), етанолі (еприн), а також на природному газі (гаприн).

До чого призводить нестача протеїну в кормових дріжджах?

Дріжджі є чудовим джерелом білка, повноцінність якого значно вища, ніж у протеїнів рослинного походження, й наближається до протеїнів тварин. При цьому одиниця маси протеїну дріжджів істотно нижча, ніж у кормів тваринного походження. Інтерес до дріжджів в Україні останні рік-два зріс, а їхнє споживання в свинарстві й птахівництві збільшилося в 2-2,5 раза.

Водночас порівняння хімічного складу дріжджів різних груп свідчить, що ці кормові продукти істотно варіюють як за показниками рівня головного компонента протеїну (білка), так і за якістю білкових та інших поживних речовин.

В складі дріжджів, насамперед, істотно варіює показник сирого протеїну й рівень чистого білка (за Барштейном). Виробник часто приховує цей показник від споживача, до того ж, останній не завжди можна оперативно визначити в мало оснащених лабораторіях. Дріжджі, безпечні для використання в тваринництві, мають містити не менш 70% білка (за Барштейном) від рівня сирого протеїну. При цьому 30% небілкового протеїну зазвичай припадає на вільні амінокислоти, аміди й пептиди з коротким амінокислотним ланцюгом. Ситуація змінюється, якщо відсоток білка (за Барштейном) падає нижче 20. У цьому разі в корм потрапляє велика кількість поживного середовища, на якому росли дріжджі. Небезпека цих залишків полягає в наявності там значних концентрацій амонійного азоту у водорозчинній формі. Амоній азот змінює кислотно-лужну рівновагу в шлунковому тракті, внаслідок чого сповільнюється процес травлення. Однак це ще не найбільша шкода амонійного азоту. Не встигнувши досягти шлунка, водорозчинні амонійні солі починають всмоктуватися в ротовій порожнині поросят, у зобі птиці й дивертикулі шлунка свині. В разі потрапляння залишку амонійутримувальних солей у кишківник вони всмоктуються повністю, переповнюючи кров зв'язаним аміаком. Як наслідок, у тварин з'являються симптоми амонійного отруєння (пригноблений стан, відмова від корму, скуйовдженість оперення птиці, висока концентрація аміаку в крові), діарея. Систематичне згодовування неякісних дріжджів різко збільшує відхід поголів'я з типовими ознаками кормового токсикозу, м'ясо свиней і птиці стає несмачним.

Пуринові і піримідинові основи, а іноді й цілі молекули РНК

Особливістю дріжджів є ще й те, що вони як швидкоросла субстанція здатні накопичувати в своєму складі невикористані частини ядерної речовини. Зокрема, відома ймовірність нагромадження в них пуринових і піримідинових основ, а іноді й цілих молекул РНК.

Відомо (І. Петрухін, 1989), що накопичення в дріжджах нуклоепротеїдів стає причиною збільшення концентрації зазначених азотистих основ у крові й міжклітинній речовині організму тварин і птиці. Кінцевим продуктом обміну пуринів і піримідинів є сечова кислота. Порушення балансу її синтезу й уповільнення видалення з організму призводять до підкислення крові, появи сечових каменів у нирках, відкладення сечокислих солей у суглобах. За надлишку сечової кислоти в крові в птиці порушується обмін води в клоаці. Виникає хворобливість, мацерація, розвивається клоацит, знижується продуктивність і стимулюється розвиток канібалізму. Що свідчить про наявність типового швидкопрогресуючого сечокислого діатезу.

Птиця, якій згодовували раціон із рекомендованими нормами дріжджів, але в якому був надлишок пуринів і піримідинів, швидко старіє. У неї товщають суглоби, швидко зношується оперення, прогресують клоацити, часто виникає канібалізм. У цьому сенсі кормові класичні дріжджі можна вважати найбезпечнішими серед розглянутої групи кормових добавок. У кожному разі концентрація в них пуринів і піримідинів у 2-3,5 раза нижча, ніж у дріжджів гідролізних і БВК. Складність визначення концентрації нуклеопротеїдів в умовах лабораторій комбікормових заводів і птахофабрик не дає змоги споживачеві контролювати концентрацію цих речовин, а виробники дріжджів "соромляться" регламентувати концентрацію зазначених речовин у своєму продукті. В практиці готування кормових добавок не відомо жодного випадку, щоб у дріжджах зовсім не було пуринової і піримідинової основ або РНК. Вся справа тільки в концентрації цих речовин на одиницю маси готової кормової добавки й нормі введення дріжджів у раціон тварин. Побоювання наявності нуклеотидних залишків у дріжджах обмежує їхню норму для молодняку тварин і птиці до 3-5% на масу.

Олігосахариди, органічні кислоти та холестерин

Слід звернути увагу, що дріжджі накопичують у своєму складі моно- й дисахариди (олігосахариди), органічні кислоти, а в БВК є холестерин. Оцінювати цей факт із погляду кормових властивостей можна неоднозначно.

Олігосахариди - це невід'ємна частина дріжджової стінки, основу якої становить відома група МОС. Тому наявність таких сахаридів надає дріжджовій стінці сорбтивних властивостей, досить корисних для травлення тварин і птиці з погляду сорбції мікотоксинів. Отже, олігосахариди дріжджів не варто вважати їхньою негативною властивістю. Проте олігосахариди дріжджів - погано перетравлювані субстанції й висока їхня концентрація призводять до розладів травлення.

Органічні кислоти дріжджів - стимулятори шлункового травлення: вони сприяють росту перетравності протеїну раціону тварин і птиці. Ці кислоти стимулюють апетит і збільшення корисної мікрофлори в кишківнику.

Дріжджі - це істоти грибкової природи. Тож недотримання норм їхнього згодовування може обернутися добре відомим важким захворюванням - кандидамікозом. Тому не слід додавати в раціон поросят і дорослих свиней понад 7, а птиці - понад 5% дріжджів на масу комбікорму, навіть якщо дріжджі дуже високої якості. Особлива небезпека кандидамікозу може бути в разі додавання дріжджів у комбікорм курчат до семиденного віку й поросят у віці 0-20 діб. Не потрібно збільшувати норму введення дріжджів корму підсисних маток понад 3%. Підсисні поросята пробують також материнський корм, тож небезпека виникнення кандидамікозу значно зростає.

Дріжджі мають бути ретельно побрібненими

Особливістю кормових дріжджів є наявність у дріжджових клітинах специфічної оболонки-кутикули, для розщеплення якої в організмі тварин немає ферментів. Саме тому погано подрібнені дріжджі певною мірою захищають поживні речовини від перетравлення травними ферментами. Недостатнє подрібнення дріжджів сприяє розвитку в тварин травматичних кутикулітів та ентеритів, які легко діагностують під час патологічного розтину. Найкращою формою подрібнення дріжджів, коли фіксується максимальна перетравність поживних речовин і не виникають ентерити, вважають подрібнення до консистенції борошна.

Для безпечного використання кормових дріжджів у годівлі тварин і птиці доцільно кожну їхню партію піддавати аналізу на біологічну повноцінність, амонійний азот, наявність пуринів і піримідинів.

Висновок

Кормові дріжджі - відходи при виробництві спирту, які одержують сепаруванням біомаси дріжджів, що утворюються, або спеціально вирощених на гідролізованій клітковині соломи, стебел соняшнику, стрижнів кукурудзи, відходів деревини тощо. У такому випадку дріжджі називають гідролізними.

У натуральному вигляді кормові дріжджі містять 10-13 % сухої речовини, відносяться до водянистих кормів і швидко псуються. Зважаючи на цс, їх з метою раціонального використання і тривалого зберігання висушують.

Сухі кормові дріжджі містять сирого протеїну - 45-50 % і БЕР - 30-35 %. Енергетична поживність 1 кг становить 1,1-1,2 к. од., за вмісту 350--420 г перетравного протеїну. За біологічною цінністю білок кормових дріжджів подібний до білків кормів тваринного походження. За вмістом вітамінів групи В вони переважають всі основні корми. У разі, коли в процесі вирощування дріжджі піддавали ультрафіолетовому опроміненню, то в 1 г їх сухої маси міститиметься до 5 тис. МО вітаміну О. Тому цей корм використовується як білково-вітамінна добавка при виготовленні комбікормів у такій же самій кількості, як і пивні дріжджі.

Размещено на Allbest.ru