Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ННІ ветеринарної медицини , якості і безпеки с.-г. продукції

Факультет ветеринарної медицини

Кафедра терапії і клінічної діагностики

ІСТОРІЯ ХВОРОБИ № 5.

Діагноз Гострий гастроентерит

Місце курації : Закарпатська область, Мукачівський район, ВАТ “Чопівське”.

Час курації : 11.04.2002. - 15.04.2002.

Виконав: Кепенач Сергій

Київ - 2002

Попередні відомості про хвору тварину

Реєстрація. Registratio.

Дата поступання: 23 квітня 2002 року.

Кому належить тварина ВАТ “Чопівське”.

Адреса Закарпатська обл., Мукачівський р-н., с.Чопівці.

Характеристика тварини: вид - свиня порода- українська біла; стать - кнурець; вік- 3 місяці; вага- 28 кілограм; масть- біла, без плям; Кличка, тавро, бірка, № - 1561 .

Попередній діагноз: Гострий гастроентерит.

Заключний діагноз: Гострий гастроентерит.

Вихід захворювання : Одужання.

АНАМНЕЗ ( Anamnesis )

Anamnes vitae et morbi.

а). Anamnes vitae. Кнурець народився 25 січня 2002 року. Годували тварину 2 рази в день: вранці кукурудзяним комбікормом, що запарювався гарячою водою з додаванням риб'ячого жиру, а ввечері - запареним пшеничним комбікормом з додаванням подрібнених кормових буряків. Воду тварині давали без обмежень. Утримується у типовому приміщенні для дорощування свиней Прибирання гною автоматизоване. Підлога у приміщенні бетонна з нахилом для стоку, підстилка - солома. Мікроклімат у свинарнику неблагоприємний (підвищена вологість , температура 12С, освітлення у приміщенні задовільне, вентиляція не працює, відчувається запах аміаку ). Клітка тварини знаходиться поряд із ямою для стоку.

Призначення тварини - відгодівля.

б). Anamnes Morbi . Із слів обслуговуючого персоналу стало відомо, що кнурець, на протязі останніх трьох днів ( з 20 квітня 2002 року ) став погано їсти . Відмічається підвищена спрага, тварина переважно лежить, зарившись у підстилку. Спостерігається стійкий понос. Калові маси водянисті з домішками слизу, жовто-зеленого кольору. Акт дефекації болючий. Стан тварини з кожним днем погіршується. Тварину не лікували.

СТАН ТВАРИНИ НА МОМЕНТ ДОСЛІДЖЕННЯ

Status preasens communis.

Дата 23.04.2002.

Температура 40,5єС Пульс 88 Дихання 32

Габітус тілобудова середня, конституція рихла, положення тіла в просторі - природнє лежаче, темперамент - флегматичний, вгодованость - незадовільна.

Дослідження видимих слизових оболонок.

При дослідженні видимих слизових оболонок відмічали, що конь'юктива червоного кольору, склера - рожевого кольору. Слизова оболонка ротової порожнини запалена, червоного кольору, вкрита слиною в'язкої консистенції, на язиці по всій поверхні відмічають сіре нашарування.

Слизова оболонка носової порожнини - рожевого кольору, п'ятачок на дотик гарячий і сухий.

Порушення цілісності слизових оболонок при дослідженні не виявлено. Дослідження шкіри та шерстного покриву.

Методом огляду і пальпації відмічали, що щетина добре утримується у волосяних цибулинах, білого кольору, скуйовджена, тьмяна. Щетина задньої частини тулуба забруднена каловими масами, які засохли у вигляді кірочок.

Щетина довша звичайної, груба, суха, ламка.

При досліджені шкіри методом огляду та пальпації відмічали, що у кнурця колір шкіри блідо рожевий, шкіра на дотик суха, тепла в ділянці п'ятачка. Запах шкіри специфічний, властивий доному виду тварин, але внаслідок забруднення тіла каловими масами відчувається приторний, неприємний запах.

Еластичність шкіри перевіряли на спині, у кнурця вона дещо понижена, важко збирається в складку і повільно, протягом 20с, розправляється.

Температуру шкіри визначали методом пальпації, прощупуючи одночасно двома руками шкіру симетричних ділянок органів. В результаті дослідження виявлено підвищення температури в ділянці черева.

Дослідження лімфатичних вузлів. У нормі у вгодованої свині, в зв'язку з надмірним відкладанням жиру в підшкірну клітковину, важко прощупати навіть повер-хневі лімфатичні вузли. Оскільки тварина незадовільної вгодованості, вдалося пропальпувати тільки підщелепові лімфатичні вузли. Правий і лівий лімфатичні вузли однакової величини, бобовидної форми, рухливі , щільні, не болючі.

ДОСЛІДЖЕННЯ ОКРЕМИХ СИСТЕМ

Дослідження серцево - судинної системи. При огляді ділянки серцевого поштовху спостерігається поштовхопо-дібне коливання грудної стінки.

При пальпації відчувається коливання грудної стінки, яке прояв-ляється зліва в 4-му міжребір'ї на площі 2-4смІ, на рівні плечового суглоба. Вираженість порштовху мала, він локальний. Болючість даної ділянки не відмічається.

Перкусію ділянки серця проводили зліва у стоячому положенні, дігітально, по двох лініях: перша лінія проходить по задній вертикальній лінії анконеусів, а друга - від ліктьового горба вверх і назад під кутом 45є. Верхня межа відносної тупості серця доходить до рівня плечового суглобу, а задня - до 5-го ребра, що є фізіологічною нормою.

Аускультацію серця проводили за допомогою фонендоскопа зліва, в ділянці 4-6-го міжребір'я при цьому вислуховували тони серця: перший тон - мала пауза - другий тон - велика пауза, тобто правильна зміна систоли і діастоли.

Дослідження дихальної системи. При дослідженні дихальної системи звертали увагу спочатку на носові витікання, які у кнурця відсутні. Слизова оболонка п'ятачка суха, рожевого кольору. Під час огляду та пальпації гортані і трахеї ніяких патологічних змін не виявлено . При аускультації на поверхні гортані прослуховується ларингіальне ( фізіологічне ) дихання.

Оглядаючи грудну клітку звернули увагу на симетричність. Грудна клітка широка і глибока. Методом перкусії виявили ясний легеневий звук - сильний, гучний, продовжений. Перкусію проводили по трьом горизонтальним лініям: маклока, сідничного горба, лопатко-плечового суглобу. Задня межа легень пересікає лінію маклока в 11-му міжребір'ї, лінію сідничного горба - в 9-му міжребір'ї, лінію лопатко-плечового суглобу - в 7-му. Нижній край легень - в 4-му міжребір'ї в ділянці серця. При перкусіїї легень ділянок притуплення не виявлено. Тип дихання під час дослідження змішаний ( грудо-черевний ), частота дихальних рухів становить - 32 дихальні рухи на хвилину, тобто відмічається незначне прискорення. При аускультації грудної клітки виявлено сильне везикулярне дихання, що характерно для виснажених і молодих тварин. Додаткових дихальних шумів не виявлено.

Дослідження системи травлення. На основі анамнестичних даних апетит у тварини знижений, кнурець не поїдає звичайної порції корма. В перші дні відмічалась блювота після прийому корму, в послідуючі дні блювота припинилась. У тварини відмічається посилена спрага ( полідепсія ).

При дослідженні ротової порожнини відмічають, що слизова оболонка вкрита в'язким слизом, червоного кольору, запалена. При надавлюванні шпателем болючості не спостерігається, цілісність ротової порожнини збережена. На дотик відмічають підвищення температури слизової оболонки ротової порожнини .

При огляді і пальпації язика звернули увагу на нашарування сіро-білого кольору. Глотку досліджували зовнішньою пальпацією, яку проводили поступовими здавлюваннями глотки пальцями обох рук , безпосередньо за гілками нижньої щелепи, дещо вище гортані. У кнурця пальпація не викликала больової реакції навіть при значних натисках пальцями.

Пальпацію стравоходу ( шийної частини ) проводили одночасно обома руками, дорсально від гортані і трахеї. Больова реакція при цьому не відмічалась.

При зовнішньому огляді черева тварини відмічали зменшення його об'єму. Живіт підтягнутий, нижній контур його піднімається від мечевидного хряща до лобкового зрощення.

Поверхневою пальпацією відмічається напруження черевної стінки, болючість. Глибоку пальпацію шлунка проводили витянутими пальцями рук, позаду реберних дуг. В результаті дослідження відмічали больву реакцію. Перкусію шлунку проводили в ділянці 12 - 13-го ребер. В результаті дослідження виявлено тимпанічний звук. .

Тонкий відділ кишечника досліджували з правої сторони та нижньої третини черева лівої сторони, а товстий відділ - з лівої сторони методом зовнішньої глибокої пальпації . Врезультаті дослідження відмічали болючість і слабку наповненість кишок . Перестальтичні шуми гучні, посилені, часті, подовжені, нагадують звук переливаючої рідини . Шуми в товстому відділі кишечника більш грубі і глухі, створюють враження звуків, що утворюються з далеку .

При дослідженні акту дефекації звернули увагу на часте виділення рідкого калу з домішками слизу, жовто-зеленого кольору, неприємного запаху. Акт дефекації супроводжується больовою реакцією.

Печінку досліджували методом перкусії в стоячому положенні за заднім краєм легень: в правому підребір'ї в ділянці 12-го ребра, а в лівому - до 10-го ребра. Врезультаті дослідження відмічали притуплений звук, больова реакція не відмічалась.

Дослідження сечової системи. Під час сечовиділення сеча у кнурця виділяється приривною струєю, при цьому скорочуються м'язи препуція та черевної стінки . Відмічаємо довгі проміжки між сечовиділенням (олігакізурія ).

При зовнішній пальпації нирок, яку проводили в ділянці 1-го і 4-го поперекових хребців, відмічали їх малорухливість, больова реакція не відмічалась. Сечовий міхур досліджували методом пальпації через черевну стінку бімануально. Сечовий міхур грушеподібної форми, не збільшений, не болючий.

Для лабораторного дослідження відібрали 150 мл сечі вранці, до початку годівлі кнурця, при природньому сечовипусканні.

Фізичні властивості сечі:

Колір - світло-жовтий.

Прозорість - сеча прозора, без домішок.

Консистенція - рідка.

Запах - специфічний для даного виду.

Відносна щільність - 1,01 г/мл

Хімічні дослідження сечі:

pH сечі становить 6,5.

Визначення білка в сечі проводили якісними методами (кип”ятінням із 50% азотною кислотою) - результат одержали негативний. Визначення цукру в сечі проводили використовуючи глюкозо-оксидазний метод - результат одержали негативний. При досліджені осаду сечі виявили: кристали кальцію карбонату, трипельфосфату, поодинокі еритроцити, кількість лейкоцитів коливається від 1 до 3 в полі зору.

Дослідження нервової системи. На основі анамнестичних даних, а також власних спостережень відмічали пригнічення тварини, в'ялість, апатію, що проявлялося мало-рухливістю, тварина лежить зарившись у підстилку. Всі функції нервової системи при цьому збережені, і тільки фіксація тварини, при досліджені, викликає реакцію близьку до звичайної.

Дослідження поверхневої чутливості. Больову чутливість визначали за допомогою голки, легким поколюванням в різних місцях шкіри. Тварина при цьому реагує на подразнення. Тактильну чутливість визначали методом дотику, тварина також реагувала. Дослідження органів чуття. Очі відкриті. Повіки без змін. Зіниця реагує на світло. Зниження чи відсутність зору не відмічається.

Вушні раковини чисті. Прохідність слухового проходу та слух збережені. Нюх та смак збережені.

Дослідження органів руху. Кістки цілісні, безболісні, конфігурація суглобів та бурс анатомічно правильна.

Дослідження системи крові. Для дослідження кров брали із судини вуха шляхом проколу однієї з вен, попередньо місце взяття прдезинфікувавши 96є розчином спирту .

Під час біохімічного дослідження визначили такі показники:

- каротину - 0,2мг/л ;

- загального кальцію - 2,60 ммоль/л ;

- неорганічного фосфору - 2 ммоль/л ;

- загального білка - 86 г/л ;

- білірубіну по Клегорну і Грофу - 5,74 ммоль/л ;

- кольоровий показник - 0,8 .

Морфологічне дослідження складу крові .

	Еритроцити в ммі (млн)	Гемоглобін в г,%	Кольоровий показник	Лейкоцити в ммі (тис)	Л е й к о г р а м а	Інші форми і ступені зміни в клітинах
					Б	Е	Нейтрофіли	Л	Мон
							М	Ю	П	С
Норма	6,0-7,5	9,0-11,0	0,8 - 1,0	8,0- 16,0	0 - 1	1 - 4	0	0 - 2	2 - 4	40 - 48	40 - 50	2 - 6	_
Знайдено	8,5	10,0	0,8	17,0	0	1	0	1	6	50	40	2	_

Таблиця

	Т	П	Д	Перебіг хвороби, клінічні ознаки, діагностичне дослідження.	Лікування, режим утримання та годівлі
Дата	Р	В	Р	В	Р	В
1	2	3	4	5	6	7	8	9
23. 04. 2002р.	40,5	40,8	88	92	32	34	Порося лежить зарившись у підстилку, пригнічене. Апетит відсут- ній, черево підтягнуте, стінки черева напружені. Відмічається пронос, калові маси водянистої консистенції, жовто-зеленого кольору, з неприємним приторним запахом, в калі знаходимо велику кількість слизу.	Створити сприятливі умови для утримання тварини ( почистити приміщення від гною, забезпечити доброякісною підстилкою, побілити клітку ). Призначили напівголодну дієту, вільний доступ до води. В раціон ввели ацидофільну просто- квашу 1,5л на добу, відвар рису, підсмажене зерно ячменю. Rp.: Natrii hidrocarbonatis 2,0 Aquae destillatae 100,0 M.f. solutio D.S. Всередину на 1 прийом, методом випоювання. # Rp.: Pulveris Biovitini 3,0 D.S. Всередину 2 рази в день за 2 год до годівлі. # Rp.: Solutio Kalii permanganatis 5% - 200,0 D.S. Всередину.
24. 04. 2002р 25. 04. 2002р. 26. 04. 2002р. 27. 04. 2000р. 04. 2000р.	41,0 40,5 40,3 40,1 39,8	41,2 40,5 40,1 40,0 39,5	92 86 75 68 48	88 87 73 65 52	34 34 31 20 18	38 35 34 23 20	Тварина пригнічена, апетит понижений, після прийому корму спостерігається блювота. Блювотні маси містять велику кількість слизу. При пальпації черева відмічається болючість. Тварина пригнічена, в'яла, апетит покращився,.але більше часу тварина лежить. Перестальтичні шуми чути на відстані. На початку акта дефекації виділяються ущільнені калові маси, які змінюються на рідкі. Тварина пригнічена, лежить зарившись у підстилку, апетит понижений, акт дефекації супроводжується больовою реакцією, калові маси рідкі. При пальпації черева відмі-чаємо болючість. Ціаноз кінчиків вух, рильця. Відмічаємо відрижку газів, перестальтика кишечника гучна (чути на відстані). Стан тварини покращився, тварина почала підніматися, відновився апетит, але відчувається загальна слабкість, корм поїдає невеликими порціями. Акт дефекації нормалізу-вався, калові маси кашеподібні, температура тіла в нормі. Перестальтика кишечника також нормалізувалася, відрижка газів зникла. Стан тварини покращився, твари-на стала рухливою, добре поїдає корм. Температура нормалізувалася. При пальпації черевної стінки больової реакції не відмічається. Акт дефекації безболісний, калові маси сформовані, без наявного в них слизу.	Напівголодна дієта, необмежений водопій. Дають бовтанки з вів-сяного борошна з додаванням курячого яйця. Для усунення дисбактеріозу застосовували пробіо-тик АБК 2 рази в день по 1-2 де-сертних ложки. Всередину дають в'яжучі препарати і знеболюючі. Rp.: Solutio Glucosi 40% - 30,0 Sterelisetur! D.S. Внутрівенно на одне введення. # Rp.: Pulveris Tanini 2,0 Aqua destillatae 50,0 M.f. solutio D.S. Всередину 1 раз в день 3 дні підряд. # Rp.: Tabulettae Intestopani 0,2 D.t.d. №12 Всередину 2 рази в день по одній таблетці протягом 6 днів. Тварину годували дрібно наріза-ною свіжою кропивою з додаван-ням пшеничних висівок. Ввечері годували рисовою кашею, звареною на молоці. Rp.: Tabulettae Intestopani 0,2 D.t.d. №12 S. Всередину 2 рази в день по одній таблетці. Легкоперетравна годівля спрямо-вана на вживання в їжу рідкого теплого корму. Застосовували з лікувальною метою: Rp.: Neomycini sulfatis 200000 ОД D.t.d. №10 S. Внутрішньо. По 200000 ОД рази на добу. # Rp.: Sol. Ergocalciferoli oleosae 0,125% - 1ml Emulgenti 0,5 Aqua destillatae 8,5 M.f. emulsum Внутрішньо. По 1 де-сертній ложці з кормом. Покращити умови утримання (суха підстилка, добре освітлення, часте провітрювання приміщення). Легкоперетравна годівля спрямо-вана на вживання в їжу повно-цінного, свіжого, рідкого корму, особливу увагу звертають на зелену кропиву. Rp.: Mucilaginis Amyli 150,0 D.S. Внутрішньо. #Rp.: Decocti corticis Quercus 100- 1000,0 D.S. Внутрішньо. По 100мл 3 рази в день за півгодини до годівлі. Для пригнічення патогенної мікрофлори призначають антибіоти-ки. Також даємо природній шлунковий сік. Rp.: Succi gastrici naturalis 100ml D.t.d. №1 in lag Внутрішньо по 10мл вранці і ввечері перед годівлею. За твариною ведеться нагляд, корми, що згодовуються, високої якості, свіжі. Продовжуємо курс лікування антибіотиками. Rp.: Neomicini sulfatis 200000 ОД D.t.d. №10 S. Внутрішньо. По 200000 ОД 2 рази на добу. Застосовували внутрішньом'язе- во кальцію глюконат. Rp.: Solutionis Calcii gluconatis 10% pro injectionibus 10ml D.t.d. №4 in ampullis S. Внутрішньом'язево.

ЕПІКРІЗ ( Epicrisis)

Визначення хвороби. Гострий гастроентерит - це запалення слизової оболонки та інших тканин шлунка і кишечника, яке супроводжується порушенням їх секреторної, моторної, екскреторної, всмоктувальної і захисної функції .

Захворювання частіше протікає гостро з геморагічними або виразково-некротичними ураженнями шлунку, рідше кишечника (В.В. Нікольський, 1989).

Хворіють тварини усіх видів і вікових груп, але частіше молодняк, зокрема поросята, у яких хвороба перебігає разом разом з дуоденітом і єюнітом (А.М. Колосов, 1972).

Гастроентерит за характером запалення буває: серозним, ката-ральним, геморагічним, фібринозним; за поширенням - вогнищевим і дифузним; за локалізацією - поверхневим (коли уражена переважно слизова оболонка) і глибоким (коли уражені й інші тканини кишечнику); за етіологією - первинним і вторинним.

При своєчасному та правильному лікуванні гастроентерит у молодняка перебігає доброякісно. Найбільш важкий перебіг , з великим відходом молодняка, проходить при втягуванні в процес всіх шарів стінки органів, включаючи серозну оболонку (В.М. Данилевський, 1998).

Етіологія. До основних причин гастроентериту належать: годівля зіпсованими кормами (гнилими, ураженими грибами, із вмістом великої кількості землі), годівля мерзлими чи гарячими крмами, одноманітна неповно-цінна годівля, порушення режиму годівлі і напування (С.С. Абрамов, І.І. Аритов, 1990). Також гастроентерити викликаються випоюванням тваринам прокислого молока чи відвійок, води із забруднених водой-мищ. Слід мати на увазі, що мікрофлора кишечника набуває патогенні властивості при ослабленні імунобіологічної реактивності організму, під впливом антисанітарних умов годівлі та утримання (І.А. Судаков, 1983).

Внаслідок розвитку запального процесу порушується секреторна, моторна і всмоктувальна функціїї шлунку, рефлекторно порушується функція підшлункової залози, печінки, відмічається поступання в крово-обіг продуктів життєдіяльності мікроорганізмів і отруйних речовин, які утворюються при розпаді кишечного вмістимого (В.В. Нікольський, 1978).

Основними причинами утворення ерозій і виразок шлунку у відгодівельний період підсвинків по даним В.А. Шубина, Ф.Ф. Петро- сяна, И.А. Налетова, Г.М. Косенок (1975) являється згодовування тваринам сухих дрібноборошнистих кормів, а також багаточисельні стресові фактори.

Деякі автори вважають, що для свиней характерна генетична схильність до запалення шлунку і кишечника. На поросят можуть діяти такі фактори, як недостатність в раціоні ретинолу, гіподинамія (В.В. Ни-кольський, 1989).

Гастроентерит дуже часто розвивається при інфекційних та інвазійних хворобах (бешиха, чума, сальмонельоз, сибірка, вірусний гастроентерит, паратуберкульоз, аскаридоз, кокцидіоз, дизентерія).

Провідними факторами при гастроентериті є інтоксикація організму отруйними речовинами, що надходять з неякісним кормом; у молодняку - раптовий перехід з молочного типу годівлі на рослинний; у поросят - при відлученні від свиноматки і згодовуванні сухих комбікормів (И.А. Судаков, 1983).

Патогенез. Запалення шлунка, тонкого і товстого відділу кишечника виникає внаслідок безпосереднього впливу етіологічних факторів та пошкоджуючої дії на слизову оболонку алергічних, аутоімунних про-цесів. Розвиток патологічного процесу, порушення порожнинного та мембранного травлення і всмоктування поживних речовин, залежать від характеру та інтенсивності ураження кишечнику, розвитку дисбактеріозу й аутоінтоксикації, стану загальної резистентності організму.

В просвіт шлунка і кишечника при запаленні поступає багатий білком ексудат, створюються сприйнятливі умови для розвитку мікрофлори, яка викликає гниття і бродіння. В результаті розкладу кишечного вмістимого мікроорганізмами утворюються токсичні речовини (індол, фенол, крезол та інші), які подразнюють рецептори кишечника посилюють запальний процес (А.И. Смирнов, 1981).

Продукти бродіння і гниття подразнюють рецептори слизової оболонки і тим самим посилюють перестальтику, що обумовлює виникнення діареї, зневоднення організму, втрати великої кількості білка й електролітів. Посилення перестальтики призводить до спазматичних скорочень кишечнику, що супроводжується неспокоєм тварини.

Токсини, що надходять з кормом і утворюються в кишечнику, внаслідок зниження бар'єрної функції слизової оболонки кишечнику всмоктуються в кров і спричинюють інтоксикацію організму. При цьому порушується діяльність нервової та серцево-судинної систем, бар'єрна функція печінки, функція підшлункової залози і інших органів. Створюються умови проникнення в лімфатичну систему і кровоносне русло мікроорганізмів і білків, що викликають температурну реакцію організму (М.А. Куменев, 1974).

Наступає токсикоз і зневоднення організму, що обумовлює згущення крові, внаслідок чого погіршується серцева діяльність, газообмін, обмін речовин, порушується трофіка тканин, що ускладнює перебіг патологічного процесу (И.Г. Шарабрин, 1985).

Порушення травлення та всмоктування поживних і біологічно активних речовин при запаленні кишечнику призводить до зменшення анаболічних і посилення катаболічних процесів, що супроводжується зниженням продуктивності та схуднення тварин.

Клінічні ознаки. Клінічні ознаки гастроентериту залежать від виду і віку тварин, ділянки локалізації, розповсюдження і перебігу запального процесу.

Гастроентерит частіше перебігає гостро. Симптоми хвороби проявляються дуже швидко. Вже в перші години загальний стан захворівших тварин стає різко пригніченим, поросята і підсвинки слабо реагують на оточуючих, тварини більше лежать, зариваються в підстилку. Температура тіла може бути підвищеною на 1-1,5С, в подальшому вона знижується і може бути нижче нормальної (Ф.М. Орлов, 1970).

Серцева діяльність порушується, кількість серцевих скорочень за хвилину становить 150-180, тони серця посилені; дихання прискорене і напружене; апетит відсутній або різко понижений, спрага посилена (В.П. Урбан, И.Я. Найманов, 1984).

Відмічають характерні симптоми ураження шлунково-кишкового тракту. На початку захворювання спостерігають посилене слиновиділення з ротової порожнини у вигляді піни. У більшості поросят в перші години розвитку гастроентериту відмічають блювотні рухи чи блювоту, які в подальшому розвитку хвороби зникають. В блювотних масах можна відмітити слизово-геморагічний ексудат, інколи жовч (В.И. Баланин, В.И. давидов, Т.А. Кононов, 1974).

Акт дефекаціїпроходить частий - до 20 разів на добу і більше. Калові маси рідкі, водянисті, гнильного запаху, містять багато слизу у вигляді тяжів; при геморагічному ураженні - кров; крупозному - щільні згустки фібрину; дифтеричному - кров”яні згустки, маси фібрину і некротичні тканини; слизисто-мембранозному - товсті плівки чи великі щільні згустки слизу; гнійному і флегмрнозному - гній, слиз, кров і частини відмерлих тканин (А.И. Собко, И.И. Гладисько, 1981).

При важкому перебігу гастроентерита на 2-3 день хвороби загальний стан хворих тварин різко погіршується: слизові оболонки і шкіра стають синюшними, тварина швидко худне, вигинає спину і підтягує черево, з'являється фібрилярне скорочення м'язів, порушується газообмін, виникає задишка. Пізніше температура тіла знижується, з'являються судоми окремих груп м'язів. Смерть настає в результаті серцевої слабкості (М.О. Судаков, В.І. Береза, 1986). Патолого-анатомічні зміни. Характеризуються гіперемією і сильним набряканням слизових оболонок, наявністю в шлунку і кишечнику великої кількості тягучого слизу. Вмістиме шлунково-кишкового тракту червоно-коричневого ко-льору з брудно-сірим відтінком та домішками жовчі (А.Г. Бахтин, 1967).

Печінка збільшена, темно-червоного кольору. На серозних покривах, під епікардом і на слизовій оболонці сечового міхура часто можуть бути крововиливи. Найбільш виражені геморагічні зміни знаходять в ділянці дна шлунку, пілоруса і дванадцятипалої кишки. При гістологічних дослідженнях для гастроентериту характерні днгенеративні зміни в печінці, серцевому м'язі, нирках і селезінці. Виразки і ерозії шлунку пов'язані з хронічним запальним процесом і зустрічаються рідше ніж в стравоході та серці. Виразкові і некротичні зміни частіше спостерігаються в товстому відділі кишечника. Судини брижейки переповнені кров'ю, брижеєчні лімфатичні вузли геморагічно інфільтровані, набряклі (Б.В. Борисевич, В.Б. Борисевич, 1997).

гострий гастроентерит симптом шлунок

Діагноз

Ставлять діагноз на основі характерних клінічних ознак: швидкий розвиток хвороби - настає після годівлі, загальне пригнічення, втрата апетиту, слюнотеча, блювота, наявність в блювотних масах жовчі, пронос з наявністю в калових масах великої кількості слизу і неперетравленого корму. Анамнестичні дані підтверджують діагноз і дають можливість виявити причину гастроентериту.

При дослідженні крові виявляють зниження гемоглобіну, прискорене ШОЕ, лейкопенію з відносним переважанням нейтрофілів і пониженням кількості лімфоцитів та еозинофілів, зменшення вмісту альбумінової фракції білків і наростанням глобулінів, зниження цукру, підвищений вміст білірубіну, підвищення активності аланінової і аспарагінової кислот. Корми, які згодовували хворим тваринам направляють в лабораторію для токсикологічного аналізу.

Диференційний діагноз. Гастроентерит диференціюють від деяких інфекційних та інвазійних (аскаридоз, кокцидіоз) хвороб, які супроводжуються ураженням шлункрво кишкового тракту (Ф.И. Мокрий, И.Е. Грицюта, Г.Г. Кушнір, 1959). При цьому враховують епізоотичну ситуацію і результати аналізу лабораторних досліджень, наявність інших симптомів, характерних для інфекціних хворб.

Бешиха свиней, на відміну від гастроентериту, характеризується септицемією, ериматозним ураженням шкіри, ендокардитом і запаленням суглобів, коньюктивітами.

Чума характеризується лімфаденітом, важкою інтоксикацією, ураженням легень.

Сальмонельоз характеризується наявністю паратифозних бутонів в кишечнику, ураженням легень.

Сибірка свиней відрізняється від гастроентнриту наявністю септицемії, утворенням карбункулів, ураженням заглоткрвих лімфатичних вузлів, набряк глотки і гортані (ангінозна форма).

Паратуберкульозом частіше хворіють жуйні, характеризується утворенням набряків у підшкірній клітковині і ділянці підгруддя.

Дизентерія характеризується явищами катарально-геморагічного коліту, тобто переважним ураженням товстого відділу кишечника.

Диференціація гастроентериту від інвазійних хвороб (аскаридоз, кокцидіоз) великого затруднення не викликає завдяки копрологічним дослідженням та діагностичній дегельмінтизації.

Лікування

Хворих тварин утримують індивідуально. На початку захворювання тварин витримують на голодній дієті, при цьому дачу води не обмежують. Для видалення з шлунку отруйних речовин підшкірно вводимо апоморфін 0,01-0,02. Бажано промивати шлунок 0,85%-розчином натрію хлориду. Кишечник звільняють від токсичного вмістимого дачею всередину магнію сульфату 25-50г. З такою самою метою можна використовувати касторове масло (В.Г. Урбан, 1987).

Корисно при запаленні слизової оболонки шлунку і кишечнику давати всередину відвар льону, рису, ячменю і вівсяної муки з додаванням глюкози, іхтіолу і по 2-3 курячих яйця на 1л води. Відвари дають по 200мл 3-5раз на добу (В.С. Буркалев, 1985).

Якщо виник геморагічний гастроентерит внутрішньовенно вводять 10% розчин кальція хлорида. Підшкірно чи внутрішньовенно кожен день вводять аскорбінову кислоту.

При гастроентеритах ускладнених гепатитом призначають всередину або внутрішньом'язево вікасол. Широко використовують сульфаніламіди і антибіотики (фталазол, синтоміцин, біоветил).

При довготривалих проносах дають всередину танальбін, відвар кори дуба. При гострому ентериті велике значення має дієтична годівля. Для послаблення больових відчуттів на ділянку черева накладають теплі пов'язки, опромінюють лампами солюкс, проводять діатермію.

Теплові процедури протипоказанні при геморагічному гастроентериті. Короткочасні спазматичні болі знімають підшкірним введенням платифіліна, атропіна чи анальгіна.

При ослабленні серцевої діяльності призначають камфорне масло, препарати кофеїна, наперстянки чи строфанта.

У випадку різкого падіння кров'яного тиску підшкірно вводять ефедрин чи адреналін.

Для зняття інтоксикації і дегідратації організму внутрішньовенно ін'єкують розчин глюкози, натрію гідрокарбоната, 10%-ий розчин натрію хлориду. При виразкових процесах застосовують вітамін U (метил-метіонін-сульфонід хлорид) 3-5мг на 1 кг живої ваги (К.И. Аббу-ладзе, 1988).

Профілактика хвороби

Забороняється згодовування недоброякісних кормів, а також комбікормів,що призначені для тварин інших видів і вікових груп. Дотримання ветеринарно-санітарних вимог утримання та годівлі. Запобігають дії на організм стрес-факторів. Селекційна робота, годівля і утримання тварини мають бути спрямовані на забезпечення високого рівня їх неспецифічної резистентності.

Висновки

На підставі вищенаписаного можна зробити висновки, що

- краще проводити профілактику захворювання шлунково-кишкового тракту, дотримуватись правил санітарної гігієни, утримання, годівлі

- при винекненні ознак хвороби негайно доповідати про це ветеринарному лікарю

- чим раніше почати лікувати тим це економічно вигідніше

- таку хворобу краще профілактувати ніж лікувати

- раціональне і правильне застосування лікарських засобів та прийомів дає змогу позбавитись хвороби.

Список використаної літератури

1. Аббуладзе К.И. Ветеринарная рецептура с основами терапии и профилактики. Справочник. - М.: Агропромиздат,1988.

2. Абрамов С.С., Аримов У.Т., Карпуть О.М. Профилактика незаразных болезней молодняка. - М.: Агропромиздат,1990.

3. Анохін Б.М. Внутрішні незаразні хвороби сільськогосподарських тварин. - М.: Агропромиздат,1991.

4. Баланин В.И., Давыдов В.И., Кононов Т.А. Справочник ветеринарного врача. - Л.: Колос,1974.

5. Бахтин А.Г. Желудочно-кишечные болезни свиней. - М.: Колос,1967.

6. Борисевич Б.В., Борисевич В.Б. Незаразные болезни животных. - Киев,1997.

7. Буркалев В.С. Ветеринарний довідник лікарських речовин. - К.: Урожай,1985.

8. Городя И.И. Профилактика желудочно-кишечных заболеваний молодняка на фермах. // Ветеринария №18, 1988.

9. Данилевский В.М. Внутрение незаразные болезни сельско-хозяйственных животных. - М.: Агропромиздат,1991.

10. Дугин Г.Л. Внутрение незаразные болезни сельско-хозяйственных животных. - К.: Вища школа,1988.

11. Кабиров Р.М., Урманов З.А.. Лечение, профилактика желудочно-кишечных заболеваний молодняка. // Ветеринария №4, 1993.

12. Кузнецов А.Ф. Справочник ветеринарного врача. - СПб.:Лань. 2000.

13. Левченко В.І., Кондрахін І.П., Судаков М.О. та ін. Внутрішні хвороби тварин. - Біла Церква, 1999.

Размещено на Allbest.ru

...