Агрономічна оцінка ґрунтового покриву СПСО "Прогрес" Вознесенського району Миколаївської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АГРОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра ґрунтознавства та агрохімії

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Ґрунтознавство з основами геології»

на тему:

«Агрономічна оцінка ґрунтового покриву СПСО «Прогрес» Вознесенського району Миколаївської області»

Виконала:

студентка групи ЗА _2/1

Бугаєнко Ю.Ф.

Перевірила:

к.т.н. Шевченко Л.М.

Миколаїв - 2013 рік



ЗМІСТ

ВСТУП

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО

2. ПРИРОДНІ УМОВИ ҐРУНТОУТВОРЕННЯ

2.1 Клімат

2.2 Рослинність

2.3 Ґрунтотворні породи

2.4 Рельєф місцевості

2.5 Гідрологічні умови

3. ҐРУНТОВИЙ ПОКРИВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Номенклатурний список ґрунтів

3.2 Характеристика основних типів ґрунтів сільськогосподарського підприємства

3.2.1 Генезис ґрунтів

3.2.2 Морфологічні ознаки

3.2.3 Фізичні властивості

3.2.4 Агрохімічні властивості

4. АГРОВИРОБНИЧЕ ГРУПУВАННЯ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТІВ ГОСПОДАРСТВА ТА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИКОРИСТАННЯ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП

Ґрунтознавство - це наука про ґрунти, їх утворення (генезис), будову, склад, властивості; про закономірності їх географічного поширення; про процеси взаємозв'язків з довкіллям, які визначають розвиток: формування основної властивості грунту - родючості; про шляхи раціонального використання ґрунтів у сільському і народному господарстві та про зміни ґрунтового покриву під впливом господарської діяльності.

Основою властивості ґрунту є його родючість - здатність задовольняти потреби рослин у елементах живлення, воді, забезпечити їх кореневі системи достатньою кількістю повітря, тепла для нормального формування врожаю.

Ґрунтотворний процес розвивається у поверхневому розпушеному шарі земної кори, який поступово набуває родючості. Завдяки своїм властивостям як живого саморегулюючого комплексу ґрунт здатний відігравати важливу роль в усьому органічному світі.

Перебуваючи в стані неперервного обміну речовин та енергії з атмосферою, біосферою, гідросферою та літосферою ґрунтовий покрив виступає як незамінна умова підтримання між всіма сферами планета Земля динамічної рівноваги, яка є запорукою існування життя на нашій планеті.

Завдяки родючості ґрунт виступає основним предметом праці і засобом виробництва у сільському господарстві. На відміну від основних засобів виробництва промислового призначення ґрунт при його виробничому використанні з достатнім науковим обґрунтуванням не зношується і просто механічно не переноситься у вартість вироблюваної продукції рослинництва і може при господарському використанні відбуватись навіть розширене відтворення родючості за рахунок інтенсифікації кругообігу енергії та речовин.

Мета даної курсової роботи охарактеризувати на підставі вивчення відповідної документації ґрунтовій покрив СПОС «Прогрес» Вознесенського району Миколаївської області та розробити систему рекомендацій щодо покращення його господарського використання. Навчитися користуватися матеріалами великомасштабних досліджень ґрунтів, а також здобути навички використання даних польових і лабораторних досліджень ґрунтів під час вирішення практичних питань сільського господарства.



І. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО

Союз польових сільськогосподарських об'єднань «Прогрес» розташований в центральній частині Вознесенського району з центральною садибою в р. Вознесенську. Від обласного центру м. Миколаєва знаходиться в 90 км. Найбільшу питому вагу в структурі земельних угідь господарства займають сільськогосподарські угіддя, а в їх складі рілля. Інформація про склад та площу різних видів земельних угідь господарства представлена в таблиці 1.1

Таблиця 1.1. Земельні угіддя площа, га

п/п	Земельні угіддя	Площа, га
1.	Рілля	2275,2
	- в.т.ч. зрошування	1048,0
2.	Багаторічні насадження	-
	- сінокоси	-
	- пасовища	-
3.	Деревно-чагарникові насадження, що не входять в державний лісовий фонд	71,2
	- в.т.ч. полезахисних лісових смуг	67,5
	- кущів	3,7
4.	Під дорогами, прогонами	18,6
5.	Під будівлями, дворами	42,4
6.	Під водою	8,6
	- в.т.ч. під каналами	7,8
7.	Під водосховищами	0,8
	Всього земель в колективній власності	2416,0



2. ПРИРОДНІ УМОВИ ГРУНТОУТВОРЕННЯ

2.1 Клімат

СПСО "Прогрес" розташований в першому /північному/ агрокліматичному районі Миколаївської області, який характеризується теплим, помірно посушливим кліматом. Літо тут тривале /близько 5 місяців/, жарке, малодощове; осінь пізня, яка /близько 40 днів/, тепла і часто посушлива; зима - коротка, тепла, малосніжна з частою відлигою і нестійким сніговим покривом; весна раня, коротка /близько 49 днів/, тепла, напівпосушлива.

Для характеристики середньої температури повітря проводяться багаторічні дані Вознесенскої метеостанції /таблиці. 1/.

Найбільш низька температура повітря /-32єС/ спостерігалася в лютому, а найбільш висока / 38 єС / - в липні і серпні.

Абсолютний мінімум температури грунту на глибині вузла кущіння озимих культур за період спостереження 1948-1956гг. /р. Вознесенск/ в основному був:

в листопаді від 3,2 до - 8є;

грудні від - 1,1 до - 5,6є;

січні від - 1,3 до - 10,2є;

лютому від - 3,4 до - 13,8є;

березні від - 1,0 до - 5,7є.

У окремі роки температура грунту на глибині залягання вузла кущіння знижувалася взимку до мінус 14,0є - 15,6є. Озимі культури, які пройшли гартування, можуть на глибині кущіння переносити морози до 18-20єС, а недостатньо загартовані - ушкоджуються вже при температурі мінус 15-17єС.

Середня глибина промерзання грунту за даними Вознесенской метеостанції складала 54 см, найбільш низька - 70 см, найбільш висока - 32 см

Грунт повністю відтавав до 23 березня. Весняні заморозки припинялися в середині квітня, найбільш пізні бували в другій і навіть третій декаді травня.

Осінні заморозки наставали, в середньому 18 жовтня, самі ранні були відмічені 14 вересня. Шкідливими для сільськогосподарських культур бувають пізні і ранні осінні заморозки. Вони виникають і посилюються при сухій, ясній, тихій погоді, сухому грунті, в знижених місцях рельєфу.

Таблиця 1.1. Середні місячні і річна температури повітря в градусах за Цельсієм/метеостанція Вознесенск/

Місяці	Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень	Липень	серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень	За рік
Середня температура	-4,9	-4,2	1,1	8,1	15,0	18,3	21,2	20,2	15,2	9,1	2,3	-2,7	8,2

Тривалість безморозного періоду, в середньому, складає 175 днів. Перехід середньодобової температури повітря через плюс 5єЗ весною співпадає з масовим відновленням вегетації озимих культур і багаторічних трав, а осінню - припиненням вегетації.

Як показує таблиця 2.1., тривалість вегетаційного періоду - днів з температурою вище плюс 5єЗ в цьому районі складає, в середньому, 217 днів.

Він починається, в середньому, 2 квітня і закінчується 5 листопада.

Ранньостиглим сортам сільськогосподарських культур треба 60-120 днів, середньостиглим - 100-140 днів вегетационног7о періоду. Кількість днів з температурою вище плюс 10 градусів на цій території рівна 171, вище - плюс 15є - 131.

Сума плюсових температур вище плюс 5є і складала 3300є, вище - плюс 10є - 2955є, вище плюс 15є - 2449є.

Для нормального зростання і розвитку ранньостиглих сортів сільськогосподарських культур треба від 800 до 2200є, для середньостиглих сортів - від 1200є до 2600є активних температур.

Велике значення має швидкість прогресу грунту, тому, що від неї залежить терміни настання її агрономічної стиглості, терміни сівби ярових культур і отримання дружних сходів. М'якопластичний стан /стиглість грунту/ наставала на глибині 0-2 см, в середньому, 25 березня, на глибині 10-12 см - 26 березня. А прогрівання грунту до плюс 10є - на глибину 10 см наступало, в середньому, 16 квітня.

По мірі зволоження територія колгоспу відноситься до району недостатнього зволоження. Тобто тут склався непромивний тип водного режиму грунтів, при якому останні не промочуються до грунтових вод, на деякій глибині мають "мертвий" горизонт з постійною вологістю, рівній вологості западання.

Таблиця 2.1. Дати переходу середньодобової температури повітря через 0є, 5є, 10є, 15є і тривалість періодів /в днях/ з температурою вище і нижче вказаних меж

Назва метеостанції	Вище за межі	Нижче меж
	0°	5°	10°	15°	0°	-5°
Вознесенськ	11.03	2.04	24.04	13.05	25.01	17.01
	25.11	5.11	12.10	21.09	11.03	8.11
	259	217	171	131	106	22

У таблиці 3.1. показана кількість атмосферних опадів, випадених в районі.

За багаторічними спостереженнями, в середньому, за рік їх випадає близько 407 мм, але в окремі роки бувають значні відхилення у велику або меншу сторону. Велика частина опадів /65-70 випадає у вегетаційний період і значно менше /30-35 в холодний - з листопада по березень.

Сніговий покрив на території господарства нестійкий. Упродовж зими з сніговим покривом буває, в середньому, 47 днів. Часто буває відлига, при якій сніг частково або зовсім сходить, утворюючи калюжі. Ці явища негативно впливають на перезимування озимих культур.

Середня висота снігового покриву на полях в період його найбільшого накопичення досягала 2-3 см, а середня з найбільших висот, які спостерігалися упродовж усієї зими, - 9 см запаси води при такій висоті снігу складають 22 мм. Сніговий покрив був відсутній не менше, як в 50 мм.

Середня річна відносна вологість повітря складала 52. Число днів з відносною вологістю повітря менш 30 в середньому, складало 32.

Низька відносна вологість повітря викликає високу випаровуваність, яка перевищує сумарну середньорічну кількість опадів. Гідротермічний коефіцієнт дорівнює 0,8-0,9. Це означає, що опадів випадає на 10-20 менше, ніж випаровується вологи.

Це обумовлює особливо низьку ефективність літніх опадів. ефективнішими виявляються осінні, зимові і ранньовесняні опади, за рахунок яких створюються основні запаси вологи в грунті.

Таблиця 3.1. Середні дані про місячні сезонних і річному кількостях опадів /в мм/

Назва метеостанції	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	За рік
м. Вознесенськ	21	20	19	29	47	58	55	41	32	29	27	29	407

Як видно з таблиці 4.1., в метровому шарі ґрунту запаси продуктивної вологи під озимою пшеницею /по парі/ в період осінньої вегетації бувають 111-152 мм. На початок весняної вегетації запаси продуктивної вологи в ґрунті не змінилися.

Слід мати на увазі, що по стерньових попередниках запаси продуктивної вологи в ґрунті бувають нижчі.

Низький рівень відносної вологості повітря обумовлює в літній період посушливу погоду, яка значно посилюється характерними для півдня Миколаївської області суховійними вітрами, запорошеними бурями, що часто супроводжуються.

Суховійний вітер - сухий спекотливий вітер із швидкістю 5 і більше метрів в секунду при температурі 25єС і більше, відносній вологості повітря 30 нижче.

Вітри в цьому районі спостерігаються майже усіх напрямів, але переважаючими в теплий період є північно-західні, в холодний - східні і північно-східні.

У весняний період, коли поверхня грунту підсихає, але ще не повністю покрита рослинністю, виникає вірогідність появи запорошених бурь.

Середнє число днів з суховіями слабкою інтенсивністю дорівнює 49, середньою - 21, інтенсивних - 5, дуже сильних - 1, але навіть при слабкій своїй інтенсивності суховій негативно впливають на врожайність сільськогосподарських культур.

Господарство знаходиться в Новоукраїнско-Роздільненському районі зони слабкої вітрової ерозії.

Одним з головних заходів по боротьбі з дефляцією є правильна протиерозійна організація території, а також застосування протидефляційних агротехнічних і лісомеліоративних заходів.

Таблиця 4.1. Запаси продуктивної вологи в ґрунті під озимою пшеницею /по пару/ по декадам /мм/

Найменування станції	Період спостереження	Шар ґрунту /см/	Після посіву
			Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад
			1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15
Вознесенськ		0-10	14	13	14	13	12	14	12	14	13	15	15	19
		0-20	31	28	30	29	24	30	27	30	28	32	32	38
		0-50	66	61	67	62	55	67	63	66	63	71	66	80
		0-100	123	112	130	121	111	127	123	131	122	138	124	152
			Після відновлення вегетації
			Березень	Квітень	Травень	Червень	Липень
			3	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3
1	2	3	16	17	18	19	20	21	22	23	24	25	26	27
Вознесенськ		0-10		18	15	12	12	13	10	10	10	9	6	9
		0-20	40	37	33	26	26	25	21	20	23	20	13	18
		0-50	81	78	73	57	58	53	42	38	37	36	26	32
		0-100	146	146	141	116	114	102	84	70	67	64	54	58

2.2 Рослинність

Природна рослинність цього господарства представлена ковильно-типчаковою асоціацією з невеликою домішкою дводольних, для яких характерна присутність в трав'янистих як широколистих, так і вузьколистних плотнокустових злаків.

Нині цілинні степові ділянки збереглися тільки по схилах і днищах балок і заплаві р. Південний Буг.

Проектне покриття рослинністю на балках складає 50-60.

На днищах і схилах балки ростуть:

- вогнище безосте, ромашка звичайна;

- осот рожевий;

- лобода біла, деревій;

- полин австралійський;

- синяк звичайний;

- молочай.

Серед посівів на орних землях спостерігаються, в основному, однорічні бур'яни: курай, мишый, сизий, берізка польова.



2.3 Ґрунтотворні породи

Згідно з геоморфологічним районуванням територія господарства розташована в північній частині Причорноморської низовини на двох геологічних рівнях.

Східна частина - на первинно-акумулятивній рівнині, найвищі висотні відмітки якої 70-80 м над рівнем моря. Вона розчленована балкою і неглибокими улоговинами. Схили до балки слабопологі і пологі.

Західна частина - в долині Південний Буг, яка виражена тут рівнинною заплавою, першою надпойменной /боровой/ і другою лесовою терасами.

Грунтотворні породи серед інших чинників мають істотне значення у напрямі розвитку процесу грунтоутворення і у властивостях грунтів, що утворилися. На однакових елементах рельєфу в межах однієї кліматичної провінції і рослинного покриву, як правило, на різних грунтоутворюючих породах зустрічаються різні за своїми агровиробничими ознаками і генезису грунтів.

На характер грунтоутворення, в першу чергу, впливають механічний та хімічний склад ґрунтотворних порід. Механічний склад порід впливає на зволоження ґрунту і в силу цього відображається, відповідним образом, на розвиток рослинності.

Особо важливим в хімічному складі порід являєтся присутність кальція, який впливає на закріплення органічних сполук ґрунту, які слугують основним джерелом питательних елементів і сильним фактором структуроутворення.

В геологічному будуванні перша-аккумулятивна рівнина північної частини Причорноморскої низовини складена лісовою серією, складається із трех-чотирьох ярусів лісу загальною мощністю 25-30 м.

Ліси розділені двума-трьома горизонтами погребенных ґрунтів.

Лісовидна товщина підстилається червоно-бурими глинами.

Нижче глин залягають піщані і глинисті відкладення верхнеплиоценового віку, які підстилають понтичними пористими вапняками.

У грунтоутворенні на території господарства беруть участь ліси, лісовидні суглинки, оглеєні лісовидні суглинки, древнеаллювіальні і сучасні алювіальні відкладення.

Ліси є основними і найбільш цінними грунтоутворюючими породами на території СПСО «Прогрес». Вони є польового кольору глинистою, добре відсортованою породою, з розвиненою пористістю і відсутністю шаруватості.

Пористість лісів досягає 50-53. Вони у більшості мають вертикальну подільність, що обумовлює легкість їх розмиву на схилах.

Характерною властивістю лісів є карбонатність. Карбонати спостерігаються у вигляді плісняви, прожилків і белоглазки. Кількість їх в лісах спостерігається від 12,2 до 16,6см. Таблиця 5.1.

Таблиця 5.1.

Вміст карбонатів Са в лісах

№ розрізу	Глибина /см/	Вміст СаСО3, %
165	130-140	16,59
183	150-160	12,15

По механічному складу ліси крупнопилкувато - важкосуглинкові. У будові лісів чітко виявляється ярусність.

Зазвичай в умовах плато спостерігається 3-4 яруси. Ярусність лісів можна простежити в пробуреній свердловині № 92 біля м. Вознесенска. Свердловина /загальною глибиною 17м/ розчленовується на три яруси лісу - типового /польового/ до глибини 4,8 м і шоколадного глибше, такого, що переривається на глибині від 9 до 10,6 м шаром польового лесу. У профілі чітко виражені два акумулятивні сольові горизонти, що залягають на глибині від 3,3 до 7,5 м і на 10 м.

У першому з них загальна концентрація водорозчинних солей: досягає 14,4-16 мг-екв, причому різко переважає сульфат натрію, менше сульфатів кальцію і магнію і ще менше хлоридів /хлору від 0,4 до 1,75 мг-екв на 100 р. породы/.

У другому горизонті солей до 17-35 мг-екв на 100 г породи при явному пануванні сульфатів кальцію і магнію і однаковій кількості хлоридів /хлору 1,4 - 1,8 мг - екв/, кристалічний гіпс з глибини 3,1 м.

Наявність великої кількості карбонатів кальцію обумовлює закріплення розкладеної органічної маси, коагулює гумусові з'єднання, що сприяє утворенню грунтів, багатого гумусу з добре вираженою агрономічно цінною структурою.

Таким чином, ліси по своєму складу і властивостям є найбільш сприятливими грунтоутворюючими породами для формування високородючих грунтів - чорноземів.

Лесовидні суглинки зустрічаються на другій надпойменной терасі р. Південний Буг. Відрізняються від вищеописаного лісу легшим механічним складом - містять велику кількість піску.

На цій породі утворилися грунти з легким механічним складом.

Оглеєні лесовидні суглинки зустрічаються там, де внаслідок надмірного зволоження, грунтовими водами, що вибиваються клин, відбувається і оглеювання /пониження на терасі/.

Останні набувають палево-сизого забарвлення, ореховато-призматичну структуру, стають дуже щільними.

Древнеаллювиальні відкладення поширені на береговій терасі р. Південний Буг і представляють піщані відкладення, що перевіюють вітром. Грунти на цій породі мають незадовільні водні властивості.

Сучасні алювіальні відкладення на території цього господарства утворилися на заплаві річки Південний Буг. Ці породи середньо суглинкові та важко суглинкові механічного складу. На них утворилися лугові грунти.



2.4 Рельєф місцевості

Згідно з геоморфологічним районуванням територія господарства розташована в північній частині Причорноморської низовини на двох геологічних рівнях.

Східна частина - на первинно-акумулятивній рівнині, найвищі висотні відмітки якої 70-80 м над рівнем моря. Вона розчленована балкою і неглибокими улоговинами. Схили до балки слабополоі та пологі.

Західна частина - в долині Південний Буг, яка виражена тут рівнинною заплавою, першою надпойменной /боровою/ і другою лісовидну терасами.

Грунтоутворюючі породи серед інших чинників мають істотне значення у напрямі розвитку процесу грунтоутворення і у властивостях грунтів, що утворилися. На однакових елементах рельєфу в межах однієї кліматичної провінції і рослинного покриву, як правило, на різних грунтоутворюючих породах зустрічаються різні за своїми агровиробничими ознаками і генезису грунти.

2.5 Гідрологічні умови

Основним джерелом зволоження грунтів на території господарства є атмосферні опади.

Глибина залягання грунтових вод тут знаходиться залежно від висоти місцевості. На заплаві р. Південний Буг рівень грунтових вод знаходиться на глибині 150-200 см, а в окремих місцях ще вище, вода слабомінералізована. У шахтних колодязях. Які знаходяться у балках, грунтові води знаходяться на глибині від 1,5 до 10,12 м, вода також слабоминерализована. На вододілах води знаходяться на великих глибинах і на почвообразовательные процеси не впливають. Короткі відомості про режим р. Південний Буг дані в таблицях 6.1 і 7.1.

Таблиця 7.1.

Найбільші паводки літньо-осіннього та зимового періодів на річці Південний Буг /піст Прибужани/

Роки спостереження	Дата початку та кінця	Тривалість підйому /доба/	Висота підйому над умовним рівнем води /см/	Інтенсивність підйому /см/доба/	Максимальні витрати /м3/сек./	Примітка
1947	28.08-9.09	13	368	293	-	Літній
1941	14.09.-17.11	4	125	30	-	Осінньо-зимовий
1948	17.01-3.02	15	288	130	-	Зимовий



3. ГРУНТОВИЙ ПОКРИВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Номенклатурний список ґрунтів

СПСО "Прогрес" розташований у Вознесенскому агрогрунтовому районі Степу Південно-український Правобережний - Дніпровською.

Описані вище чинники грунтоутворення в процесі своєї взаємодії зумовили в цьому районі розвиток дернового процесу грунтоутворення, в результаті якого сформувалася автоморфні /при глибокому заляганні грунтових вод, що не роблять ніякого впливу на грунтоутворення/ чорноземні грунти.

Особливістю цього процесу є збагачення грунту, особливо верхньої частини, специфічною темнофарбованою речовиною - гумусом. Накопичення його відбувається за рахунок розкладання залишків трав'янистої рослинності багатою азотом і зольними елементами.

Наявність кальцію /СаСО3/ в породі і грунтовому профілі обумовлює насиченість колоїдного комплексу катіонами кальцію /Са / і закріплення грунтових колоїдів /глини, гумуса/. Це сприяє освіті агрономічно цінної водоміцної зернисто-грудкуватої структури.

Руйнування мінеральної частини не спостерігається. Профіль грунтів є поступовим переходом від добре вираженого гумусованного горизонту до негумусованої материнської породи.

Лугові - чорноземні грунти формуються під. луговостепеной рослинністю при додатковому зволоженні або за рахунок місцевого тимчасового скупчення вологи поверхневого стоку з більш високих елементів рельєфу або за рахунок підживлення грунтово-грунтовими водами, або при одночасній дії цих двох чинників.

Для цих грунтів характерне чергування періодів з промочуванням профілю на більш менш значну глибину і періодів з підтягуванням вологи ближче до поверхні при постійному підживленні нижніх горизонтів грунтово-грунтовими водами майже увесь період вегетації.

Глибина грунтових вод або сезонної верховодки коливається в межах 2-7 м, але в сухі періоди може опускатся нижче, тому в профілі грунтів можуть зникати ознаки, що відрізняють їх від автоморфних грунтів.

Лугові грунти сформувалися під луговою злаково-осоковою рослинністю в умовах спокійного і тривалого щоденного затоплення паводковими водами і при постійному зволоженні грунтовими водами, залягають на глибині 1-2 м.

Рівень останніх коливається залежно від розмірів паводку. При великих паводках він вищий, при малих - нижче. У зв'язку з цим лугові грунти мають нестійкий водний режим не лише по сезонами, але і по роках. Сильне зволоження навесні з промиванням до грунтової води змінюється восени висхідними струмами вологи від грунтових вод.

При тривалих паводках відбувається заболочування грунту, при нетривалих - остепніння.

Ознаки обглеювання спостерігаються в перехідному горизонті.

Відповідно до описаних вище процесів грунтоутворення грунтовий покрив колгоспу представлений таблиці 1.

Таблиця 1

Номенклатурний список ґрунтів

Індекс ґрунту	Найменування ґрунтів	Загальна площа
	тип	підтип	рід	вид	різновид	розряд	га	%
	Чорноземи	звичайні	малопотужні слабозмиті	мало гумусні	крупнопилкувато-важкосуглинкові	ліс	1162,2	49,2
	Чорноземи	звичайні	малопотужна середньозмиті	малогумусні	крупнопилкувато-важкосуглинкові	ліс	294,0	12,4
	Чорноземи	звичайні	малопотужні сильнозмиті	малогумусні	крупнопилкувато-важкосуглинкові	ліс	19,3	0,8
	Чорноземи	звичайні	малопотужні вилужені	Малогумусні намиті	крупнопилкувато-важкосуглинкові	ліс	35,7	1,5
	Чорноземи	звичайні	малопотужні слабозмиті	малогумусні	піщано-легкосуглинкові	лісовидні суглинки	371,6	15,7
	Чорноземи	звичайні	малопотужна середньозмиті	малогумусні	піщано-легкосуглинкові	лісовидні суглинки	11,1	0,5
	Чоноземи	звичайні	малопотужні середньозмиті	малогумусні	супіщані	алювіально-делювіальні відклади	78,9	3,3
	Чорноземи	звичайні	сильнозмиті	малогумусні	супіщані	алювіально-делювіальні відклади	19,1	0,8
	Чорноземи	лугові	піщані	середньосуглинкові	оглеєні	лісовидні суглинки	1,7	0,1
	Чорноземи	лугові	намиті		крупнопилкувато-важкосуглинкові	гумусовий делювій	5,8	0,3
	Чорноземи	лугові	потужні		крупнопилкувато-середньосуглинкові	алювіальні відкладення	320,4	13,5
	Чорноземи	дернові	розвиненні	супіщані		древнеалювіальні відкладеннях	45,2	1,9

3.2 Характеристика основних типів ґрунтів сільськогосподарського підприємства

3.2.1 Генезис

Генезис ґрунтів. Для генезису ґрунтів господарства, як і для всіх ґрунтів степової зони, є добра вираженість дернового гумусово-акумулятивного процесу ґрунтоутворення. Відбувається він під впливом багаторічної трав'янистої рослинності в умовах недостатнього зволоження на нещільних карбонатних гірських породах.

Опадів у зоні поширення звичайних чорноземів за рік випадає понад 407 см. За такого зволоження збільшуються обсяги надходження органічної речовини у грунт і в ньому накопичується більше гумусу, вміст якого не перевищує в орному шарі 4%. Для цієї зони характерним є зрідженість трав'янистого покриву, ковилою і типчаком. Серед посівів на орних землях спостерігається, в основному, однорічні сорняки: курай, мишій, сизий, в'юнок польовий. Проектне покриття рослинністю на балках складає 50-60%.

3.2.2 Морфологічні ознаки

1. Чорноземи звичайні малопотужні малогумусні слабо змиті крупнопилкувато-важкосуглинкові на лісах займають площу 1162,2 га або 49,2%. На карті позначені шифром І.

- гумусовий горизонт, темно сірого кольору, пулкувато-комкуватий-зернистий рихлий важкосуглинковий, є корені рослин, свіжий, перехід поступовий;

- верхній перехідний горизонт до материнської породи, темно-сірий з бурим відтінком, грудкувато-зернистий, ущільнений свіжий, перехід поступовий; сільськогосподарський ґрунтоутворення родючість місцевість

- нижній перехідний горизонт до материнської породи, бурий з темно- сірим відтінком, карбонатний комкувато-зернисто-призматичний, перехід поступовий;

- материнська порода - полево-бурий ліс.

0		Н (А)
10
20
30
40		В1 (Нр)
44
50		В2 к(Рh/к)
56
60
70
80		Ск (Рк)

Рис. 1 Профіль чорнозему звичайного малопотужного мало гумусного слабо змитого крупнопилкувато-важкосуглинкового на лісах. Індекс .

2. Чорноземи звичайні малопотужні мало гумусні сильно-змиті крупнопилкувато-важкосуглинкові на лісах.

- перехідний горизонт до ґрунтоутворюючої породи, слабогумусований, важкосуглинковий, темно-сірий з бурим відтінком, комкувато- пилкуватий, сухий, рихлий, карбонатний, перехід різкий;

- ґрунтоутворююча порода - буро-польовий карбонатний на лісах.

0
10
20		В1 (Нр)
30
32
40
50		Ск (Рк)

Рис. 2. Профіль чорнозему звичайного малопотужного мало гумусного сильно змитого крупнопилкувато-важкосуглинкового на лісах. Індекс .

3. Чорноземи сильнозмиті супіщані на древ неалювіальних відкладеннях, займають площу 19,1 га або 0,8%. Шифр на ґрунтовій карті 8. Залягають на уступі борової тераси р. Південний Буг.

- верхній перехідний горизонт до материнської породи, гумусований сірий, супіщаний, сильно змитий, перехід різкий;

- нижній перехідний горизонт, жовтувато-сірий, безструктурний, перехід помітний;

- ґрунтоутворююча порода - жовтий пісок.

0
10
20		В1 (Нр)
25
30
40
45		Ск (Рк)

Рис. 3. Профіль чорнозему сильнозмитого супіщаного на древнеалюваальних відкладеннях. Індекс .

4. Дернові розвиненні супіщані ґрунти на древ неалювіальних відкладеннях.

- слабогумусовий горизонт. Різко переходить в чистий пісок, рихлий, безкарбонатний грунт.

0
10		А(Н)
20
25
30		В2к(Рh/к)
33

Рис. 4. Профіль дернового розвиненого супіщаного на дверне алювіальних відкладеннях. Індекс .



3.2.3. Фізичні властивості ґрунтів

а) Механічний (гранулометричний) склад ґрунтів

Відновний вміст у ґрунті чи гірській породі механічних елементів різного розміру називається механічним складом, а кількісне визначення їх механічним аналізом.

Всі ґрунти за механічним складом розподіляються на піщані, супіщані, суглинисті й глинисті. Критерієм для такого розподілу є відносний вміст у ґрунті механічних елементів (гранул). У наш час значного поширення набула кваліфікація професора Качинського М.О. в цій класифікації крім підрозділу ґрунтів в залежності від співвідношення вмісту фізичної глини (сукупність механічних елементів розміром менше 0,01 мм) та фізичного піску (сукупність механічних елементів розміром більше 0,01 мм) введено поняття переважаючих фракцій. Таких фракцій виділено п'ять:

- гравієві (3-1 мм),

- піщана (0,05 мм),

- крупно пилуваті (0,05 - 0,01 мм),

- пилувата (0,01-0,001 мм),

- мулиста (менше 0,001 мм).

В залежності від того яка з фракцій переважає, до основного найменування ґрунту додається назва цієї фракції. Класифікація ґрунтів степового типу ґрунтоутворення за механічним складом представлена далі у таблиці

Таблиця 3.1. Класифікація ґрунтів за механічним складом (за Качинським М.О.)

Назва ґрунту за механічним складом	Вміст фізичної глини, %	Вміст фізичного піску, %
Пісок розпушений	0-5	100-95
Пісок зв'язний	5-10	95-90
Супісь	10-20	90-80
Суглинок легкий	20-30	80-70
Суглинок середній	30-45	70-55
Суглинок важкий	45-60	55-40
Глина легка	60-75	40-25
Глина середня	75-85	25-15
Глина важка	Більше 85	менше 15

Механічний склад має значний вплив на агрономічні властивості ґрунту. Так, легкі за механічним складом ґрунти (піски і суміші) швидше прогріваються і легше обробляються. Між ними і приземним шаром повітря краще відбувається газообмін. Такі ґрунти мають високу водопроникність, завдяки чому на них практично не розвивається водна ерозія. Серед негативних властивостей легких ґрунтів варто відзначити низький вміст продуктивної вологи в орному шарі та погане закріплення поживних речовин.

Глинисті (важкі за механічним складом ґрунти) повільно прогріваються на весні, пізніше досягають стану фізичної стиглості і їх механічний обробіток потребує значних затрат енергії. У безструктурному шарі важкі ґрунти дуже повільно обмінюються газами з повітрям, тому в них накопичується багато вуглекислого газу, уповільнюється окислення і переважають відновлювальні процеси з утворення закисів. Водопроникність низька, тому водна ерозія проявляється інтенсивно. Після дощу на важких ґрунтах утворюється кірка, яка ускладнює з'явлення над поверхнею ґрунту проростків. Важкі ґрунти мають високу вологоємність та ємність обмінного поглинання. Найкращими з точки зору задоволення потреб рослин у воді й елементах живлення є суглинкові ґрунти.

Взагалі, механічний склад - стійкий показник ґрунту, який майже не змінюється під впливом ґрунтоутворення, тому для покращення механічного складу легких та важких ґрунтів, як правило, вживають радикальних меліоративних заходів - у першому випадку розкидання по поверхні ґрунту порошкоподібної або грудко подібної глини з наступним перемішуванням з орним шаром, а в другому - так само до ґрунту додається пісок. Значно покращує властивості легких і важких ґрунтів внесення органічних добрив. Характеристика механічного складу найпоширеніших ґрунтів господарства представлені у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Гранулометричний склад ґрунту

Індекс ґрунтів	Глибина відбору зразка, см	Вміст фракцій (в %) розміром діаметру часток в мм	Фізична глина, <0,01 мм	Назва ґрунту за грануло- метричним складом
		1-0,25	0,25-0,05	0,05-0,01	0,01-0,005	0,005-0,001	<0,001
Розріз 703
	0-20	7,50	5,65	32,23	15,02	6,38	22,22	54,65	пилувато-важкосуглинкові
Розріз 7
	0-20	8,89	7,65	33,05	10,31	9,61	30,48	50,40	пилувато-важкосуглинкові
Розріз 24
	0-20	62,13	9,10	11,57	0,98	2,90	13,23	17,20	супіщані
Розріз 525
	0-20	54,52	11,97	14,97	3,89	0,86	13,79	18,54	супіщані

Механічний склад ґрунтів сприятливий для вирощування сільськогосподарських культур, однак для зниження негативного впливу відносно високого вмісту фізичної глини необхідно постійно приділяти увагу науково - обґрунтованому застосуванню органічних добрив. Оскільки важко суглинкові ґрунти сприятливі агрохімічні та біологічні властивості мають при вираженій структурності.

б) агрегатний склад

Здатність ґрунту розпадатися на агрегати тієї чи іншої величини та форми називають структурністю, а самі агрегати, на які розпадається грунт - структурою.

Структуру прийнято класифікувати за формою та розмірами. За формою розрізняють структуру кубовидну, призмо видну і плито видну, а за розміром глибисту (діаметр більше 10 мм), макроструктуру (10-0,25 мм) та мікроструктуру (менше 0,25 мм).

З агрономічної точки зору найціннішою є зерниста, шпарувата й водотривка структура. Під водо тривкістю структури розуміють її здатність протистояти розмиваючому впливу води. Під шпаруватістю агрегатів розуміють сумарну кількість внутрішніх шпарин, виражену в процентах від об'єму агрегатів. Агрономічно цінна структура повинна мати шпаруватість близьку до 50%. Під механічною міцністю структури розуміють її здатність протистояти руйнуванню механічною дією.

Значення структури для родючості ґрунту полягає в сприянні формуванню сприятливого водного, повітряного та поживного режимів ґрунту, усуненню антагонізму в ґрунті між водою та повітрям.

Фактори покращення структури ґрунту:

- включення до структури посівних площ багаторічних бобових трав;

- усунення кислотності або солонцюватості;

- внесення органічних добрив;

- мінімалізація обробітку ґрунту. Фактори руйнування структури;

- дія ходових частин тракторів та сільськогосподарських машин;

- обробіток ґрунту в перезволоженому або в пересохлому стані;

- насичення ґрунтового вбирного комплексу (ГВК) одновалентними іонами калію та натрію;

- мікробіологічна мінералізація гумусу.

Докладна інформація про агрегатний склад провідних ґрунтів господарства представлена у таблиці 3.3.



Таблиця 3.3. Агрегатний склад ґрунтів

Індекс ґрунтів	Глибина відбору зразка, см	Вміст фракцій агрегатів діаметром (мм), %	Сума агрегатів розміром 0,25-10 мм, %
		10	10 - 5	5 - 3	3 - 1	1 - 0,5	0,5 - 0,25	<0,25
Розріз 705
	0-20	8,73	10,67	15,37	16,64	14,85	15,74	18,0	100
Розріз 7
	0-20	9,33	11,40	15,05	10,73	18,34	11,15	24,0	100
Розріз 24
	0-20	8,57	10,48	14,03	10,90	12,75	14,67	28,6	100
Розріз 525
	0-20	8,91	10,89	10,0	9,8	13,89	17,07	29,44	100

Оцінку структурного стану ґрунтів зручно представляти у формі таблиці 3.3.1.

Таблиця 3.3.1. Структурність ґрунтових відмін

Ґрунтова відміна	Частка макроструктури, %	Стан структурності за:
		Сухим просіюванням	Мокрим просіюванням
	73,3	добрий	відмінний
	66,7	добрий	добрий
	62,8	добрий	добрий
	61,65	добрий	добрий

Для розглянутих відмін коефіцієнти структурності становлять:

К1 (10,67+15,37+16,64+14,85+15,78)/(8,73+18)=73,3/26,7=2,7

К3 (11,4+15,05+10,73+18,34+11,15)/(9,33+24)=66,7/33,3=2,0

К8 (10,48+14,03+10,9+12,75+14,67)/(8,57+28,6)=62,8/37,2=1,7

К12 (10,89+10+9,8+13,89+17,07)/(8,91+29,44)=61,65/38,35=1,6

За результатами розрахунків можна зробити висновок про те, що найбільша частка агрономічно цінної структури у першої ґрунтової відміни, а найменша у дванадцятої.

в) загальні фізичні властивості

До загальних фізичних властивостей належить щільність твердої фази, щільність складення та шпаруватість.

Щільність твердої фази це відношення маси твердої фази ґрунту до маси такого ж об'єму води при 4°С. Вона залежить від мінералогічного складу ґрунту та вмісту в ньому органічної речовини і коливається від 2,4 до 2,6.

Щільність складення - це маса одиниці об'єму сухого ґрунту природного непорушеного складення. Вона, частіше всього, змінюється в межах 0,9-1,8 г/см і залежить від гранулометричного складу, кількості органічної речовини та структури ґрунту. Ґрунти легкого механічного складу містять мало гумусу, мають гіршу оструктуреність і більшу щільність складення, ніж суглинкові оструктурені і багаті гумусом ґрунти. Із-за регулярного обробітку орний шар має меншу щільність складення, ніж більш глибокі горизонти.

Знання щільності складення необхідне для розрахунків шпаруватості ґрунту, запасів вологи та елементів живлення у ньому. Оптимальна щільність кореневмісного шару ґрунту для більшості сільськогосподарських культур змінюється в межах 1-1,2 г/см. При таких значеннях щільності створюються оптимальні умови для функціонування кореневих систем. Під впливом ходових частин тракторів та сільськогосподарських машин щільність орного шару може збільшуватись до 1,35-1,55 г/см. При цьому ущільнюється не лише орний шар, а й більш глибокі горизонти. Надмірно ущільнений грунт в сухому стані чинить значний опір проникненню коренів рослин, структура ґрунту руйнується, діаметр шпар різко зменшується, що утруднює проникнення в орний шар води а також газообмін ґрунту з приземним повітрям. В результаті цього життєдіяльність мікроорганізмів пригнічується а врожайність культур знижується. Ущільнення глинистих та суглинкових ґрунтів негативно позначається на їх властивостях продовж двох-трьох років.

Шпаруватістю ґрунту називається загальний об'єм шпаринок ґрунту, виражений у процентах його об'єму. Розрізняють шпаруватість загальну, внутрішньо агрегатну та між агрегатну. Шпаруватість різних ґрунтів неоднакова і залежить від структури ґрунту, її гранулометричного складу та вмісту органічної речовини. Максимальна шпаруватість спостерігається у поверхневому шарі ґрунту, а з глибиною зменшується. Найкраща шпаруватість змінюється в межах 55-65%. Загальні фізичні властивості основних ґрунтових відмін господарства представлені в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4. Загальні фізичні властивості ґрунту

Індекс ґрунтів	Глибина відбору зразка, см	Щільність, г/см3	Щільність твердої фази, г/см3	Загальна пористість, %
	0-20	1,19	2,63	55
	20-40	1,21	2,69	55
	40-60	1,23	2,70	55
	0-20	1,20	2,64	55
	20-40	1,26	2,64	52
	40-60	1,28	2,67	52
	0-20	1,14	2,66	57
	20-40	1,22	2,68	55
	40-60	1,24	2,69	54
	0-20	1,16	2,63	56
	20-40	1,23	2,64	54
	40-60	1,25	2,66	53

Для визначення загальної пористості ґрунту потрібно використати формулу:



Р ...