Размещено на http://www.allbest.ru/

10

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Курсова робота на тему:

«Управління умовами живлення огірка у фазу інтенсивного росту та зав'язування плодів, у зимово-весняний період з використанням розчину Алієва Е та кокосового субстрату і води, що містить 72 мг/л бікарбонатів»

Виконав Студент агробіологічного ф-ту

ОКР Магістр 1-го року навчання

Спеціальність: агрохімія і ґрунтознавство

Голембовський О. В.

КИЇВ 2010

План роботи

1.Значення культури

2. Біологічні особливості овочевої культури. Вимоги до умов вирощування

3. Особливості вирощування культури в закритому ґрунті

4. Аналіз та особливості субстрату на якому вирощується культура

5. Використання добрив за вирощування культури. Розрахунок поживного розчину

6. Рекомендації по приготуванню та використанню поживного розчину

7. Зміна робочого поживного розчину при зміні факторів умов вирощування культури

Висновки

Література

1. Значення культури

Огірок. (Cucumis sativus L.). Походить огірок з Індії. Там ще і нині трапляються його дикі види. Ця багаторічна трав'яниста рослина належить до родини гарбузових (Cucurbitбceas).

Площа, яку займає нині огірок в Україні, складає близько 17 % від загальної площі, відведеної під овочеві культури, він посідає третє місце після томата і капусти.

Калорійна цінність огірка невелика, однак він має велике дієтичне і лікувальне значення.

Свіжі плоди огірка містять: води 90-95 %, азотистих речовин 0,35-1,1 %, цукру 1,1-1,3 %, безазотистих екстрактивних речовин 0,4-1,8 %, клітковини і золи по 0,4-0,7 %.

Приємний освіжаючий смак огірка пояснюється вмістом у плодах органічних кислот. Характерний огірковий запах обумовлений наявністю ефірних олій. Наявність цих речовин позитивно впливає на фізіологію травлення людини. Плоди огірка, "зеленці", у технічній спілості також містять аскорбінову кислоту, каротин, рибофлавін, тіамін, інші вітаміни, ферменти, мінеральні солі фосфору, кальцію, заліза та інші.

Лужні солі, що складають біля двох третин усіх мінеральних солей, які містяться в плодах огірка, знижують підвищену кислотність шлункового соку, сприяють підтримці лужної реакції крові.

Своєю сечогінною дією огірок зобов'язаний наявністю великої кількості калію, що, крім того, позитивно впливає на стан судин і серця, нормалізує кров'яний тиск.

На думку деяких фахівців, наявність сірки в огірку робить його корисним для профілактики облисіння, поліпшує стан зубів, нігтів і волосся.

Ще одна цінна якість огірка - вміст йоду, до того ж, у легко засвоюваній формі. Цей мікроелемент необхідний для нормальної роботи щитовидної залози.

Тепличні огірки в порівнянні з польовими містять трохи менше вітамінів, зате в них більше калію.

Огірок підвищує апетит, поліпшує всмоктування жирів і білків, справляє жовчогінну, сечогінну і проносну дію, тому вживання його корисне при хронічних запорах, водянці, набряках серцевого походження.

У народній медицині свіжий огірковий сік рекомендують вживати в чистому вигляді, а також підсолодженим цукром чи медом при туберкульозі легень, катарах верхніх дихальних шляхів і кашлі, як заспокійливий і болетамувальний засіб при шлункових і кишкових кольках. Огірковим соком протирають обличчя для відбілювання від засмаги, пігментних плям і ластовиння.

Вживання свіжих огірків знижує в організмі людини перетворення вуглеводів у жири. Тож для охочих схуднути і тих, хто страждає від ожиріння, корисно включати огірки до свого раціону і навіть улаштовувати розвантажувальні "огіркові дні".

Огірок регулює і розвантажує серце і нирки, тому він вкрай необхідний для населення, особливо тоді, коли на полях і присадибних ділянках його немає [1].

овочевий культура вирощування добриво

2. Біологічні особливості овочевої культури. Вимоги до умов вирощування

Поживні речовини, потрібні для росту й розвитку рослин, засвоюються з різних середовищ. Кисень, вуглець, водень рослини дістають з повітря і води; азот, фосфор, калій, сірку, кальцій, магній, бор, залізо, мідь, цинк, марганець, молібден та інші -- з ґрунтового розчину. Поглинають рослини поживні речовини через кореневі волоски. Значну частину вуглекислого газу вони засвоюють і через листки і значно в менших кількостях через стебла та корені. Овочеві культури виносять з грунту велику кількість поживних речовин, особливо в період бутонізації, цвітіння та плодоношення.

Азот бере участь в усіх життєвих процесах. Якщо його в грунті не вистачає, рослини погано розвиваються, врожайність знижується, листки стають світло-зеленими. При значній нестачі його вся рослина може стати золотисто-жовтою і побуріти.

У огірка при нестачі азоту нижні листки бувають від блідо-зелених до жовтих. Огудина тонка, дерев'яниста і волокниста. Затримується цвітіння і зав'язування плодів.

Фосфор рослинам також дуже потрібний, і його нічим не можна замінити. Він входить до складу білків. Достатня кількість фосфору сприяє кращому засвоєнню азоту, калію, магнію. Фосфор прискорює утворення та достигання плодів.

При його нестачі сповільнюється ріст, цвітіння, зав'язування плодів і достигання врожаю. У огірка листки блідо-зелені. Вони жовтіють, буріють і відмирають, а біля жилок тканина залишається зеленою.

При нестачі заліза (хлорозі) у рослин спочатку вражується точка росту, верхній пагінець. Листки у верхній частині рослин стають блідо-зеленими, хлоротичними, тканина листків буріє і відмирає.

Від нестачі марганцю молоді листки дуже дрібні і вкриті жовтими плямами, хлоротична тканина буріє, стає прозорою і відмирає.

У огірка листки стають світло-зеленими, а по краях утворюється жовтувата кайма. Нестача марганцю найчастіше виявляється на грунтах з лужною реакцією[2].

Технологія вирощування огірка у зимово-весняній культурі має ряд особливостей. Оптимальні строки сівби і садіння огірка залежить від освітлення та особливості сорту. При розставленні розсади проміжки між горщиками слід засипати торфяною сумішшю. За одну-дві доби до садіння розсаду поливають, доводячи вологість горщиків до 85-90% НВ.

Висаджують розсаду огірка вертикально. Після висаджування рослини поливають теплою (24-26°С) водою через систему дощування (2-3 л/м²). Густота садіння 1,2-1,4 рослини на 1м². Температуру грунту в період вирощування підтримують на рівні 20-24°С, відносну вологість повітря 75-80%[8].

3. Особливості вирощування культури в закритому грунті

У Центральній та Західній Європі найбільшим попитом користуються довгоплідні огірки з довжиною плодів 30-60см і діаметром 4-6см, в той час як в Україні, Росії, США -- короткоплідні -- завдовжки 20-25 см і діаметром 5-8см. Партенокарпічні гібриди огірків мають потовщену і більш грубу оболонку, через що поступаються за смаковими якостями бджолозапильним, проте у них є ряд переваг: вони більш продуктивні, їх плоди не гіркі, вони не жовтіють і довше зберігаються, менш вимогливі до освітлення та температури, не потребують запилення бджолами.

На рослинах огірка, як правило, спочатку з'являються чоловічі квітки, в пазухах листків головного стебла, а потім -- жіночі, на бічних пагонах і у верхній частині головного стебла. У скоростиглих сортів жіночі квітки формуються раніше і в більшій кількості, ніж у середньо- та пізньостиглих, але також після з'явлення чоловічих. Зрідка спостерігається одночасне їх з'явлення (сорти -- Муромський, Алтайський ранній та ін.) або жіночі формуються раніше, на головному стеблі (деякі китайські та нідерландські гібриди).

Крім сортових особливостей та умов вирощування прискорюють з'явлення жіночих квіток та їх кількість такі фактори: якість насіння (застосування 2-3-річного або 1-річного, витриманого 2-3 години за температури 50-60°С), впливання на нього, але вже не на сухе, а набубнявіле, низькими температурами (мінус 2-3°С) протягом 2-3 діб; раніше плодоносять рослини, що вирощуються з насіння, отриманого з плодів, які виросли на пагонах 2 і 3 порядків гілкування, а також сформованого в середній частині плоду. Незалежно від цього посівні якості насіння підвищують відбором за питомою вагою в 3-5%-му розчині кухонної солі або аміачної селітри, а також розчинах мікроелементів; замочування насіння в 0,01% розчині метиленової синьки стимулює з'явлення жіночих квіток; гетерозисне насіння формує більш ранній врожай; зниження температури повітря вночі сприяє утворенню жіночих квіток.

Висаджуючи розсаду на постійне місце, слід відбирати здорові рослини, вибраковуючи неповноцінні та з ознаками хвороб. Для партенокарпічних гібридів відбирають розсаду з такими показниками: вік -- 30 днів, висота -- 25-30см, довжина підсім'ядольного коліна -- не більше 5см, кількість листків (справжніх) -- 5-6, площа листкової поверхні -- 6-7 д/м², суха маса -- 2,5г (сира надземної частини -- 36-40г). Для бджолозапильних сортів і гібридів показники якості розсади такі: висота -- 20-25см, кількість справжніх листків -- 5-6, вік -- 30-35 днів. Розсаду запилювачів висаджують на 5-6 днів раніше за основну, щоб до початку цвітіння жіночих квіток основного сорту була достатня забезпеченість пилком. Оптимальні терміни висаджування розсади приблизно такі: партенокарпічних сортів -- третя декада грудня; бджолозапильних -- на 10-12 днів пізніше.

Між трубами обігріву, які є одночасно доріжками для візків ПСП -- 1,4, розкладають мішки (при культурі рослин у мішках) або встановлюють піддони, які заповнюють субстратом. Особливим варіантом є вирощування огірка на плитках з мінеральної вати (гродану) та прес-кубиках.

Вирівняну площу теплиці вздовж гребеня між трубами обігрівання застеляють білою поліетиленовою плівкою, яка захищає субстрат від забруднення, поліпшує умови освітлення і чистоти в теплиці. Пізніше, коли на неї потрапляє волога, в ній можна робити прорізи, щоб вода стікала в ґрунт. Після цього на плівку розкладають плитки гродану (мінеральної вати) в два ряди впритул одна до одної (технологія на плитках з мінеральної вати) або мішки (технологія в мішках), або розкручують доріжку стиропору чорного кольору, краї якого загинають і зчіплюють дротом з інтервалом 50см. Утворюється корито (піддон), в яке засипають субстрат (технологія в піддонах). Відстань між рослинами в рядку становить: для бджолозапильних сортів -- 50см, партенокарпічних довгоплідних -- 40-45см (1,6-1,4 рослини на 1м²), партенокарпічних короткоплідних -- 30-35см. До кожної рослини підводять крапельницю.

Перші 30-40 днів після висаджування вологість плитки підтримують на рівні 70-80%, наступні 20-25 днів -- 75-85%, надалі -- 85-95%. Поливи проводять щоденно, подаючи поливну норму не цілком за 1 полив, а розбивши її на 2-18 циклів. Оскільки різке коливання температур улітку посилює ураження огірків борошнистою росою, при їх вирощуванні рекомендується використовувати теплиці із зашторюванням та термоекрани або забілювати скло огороджуючих конструкцій.

Концентрацію вуглекислого газу необхідно регулювати залежно від освітлення: при показнику менше 2 клк підживлення не потрібне, при освітленні до 10 клк концентрацію збільшують до 0,1%, а понад 10 клк -- до 0,2%. З підвищенням концентрації СО₂ потрібно підвищувати і температуру повітря на 1°С.

При вирощуванні бджолозапильних гібридів слід завезти вулики із джмелями -- 2-3 сім'ї на гектар. Вони, на відміну від бджіл, не ведуть себе агресивно по відношенню до персоналу, значно менше забруднюють скло теплиць своїми виділеннями, вулики з джмелями легші. Нині створено спеціальні породи джмелів для теплиць з високою пошуковою здатністю щодо запилення.

Омолоджування рослин у сучасних технологіях проводять двома методами -- укоріненням частини стебла і заміною їх високоякісною розсадою і висаджуванням поряд із рослиною нової (із розсади). При другому методі зі старої рослини видаляють жовте листя і пагони, що відплодоносили, а коли молода рослина зацвітає, стару видаляють, одночасно ретельною дезінфекуючи ділянку теплиць і субстрат біля неї.

При укоріненні частини стебла пагони що відплодоносили, та жовте листя також обрізають, рослини знімають зі шпалер і нижню частину оголеного пагону розкладають на вологий субстрат. Верхню частину підв'язують, а нижню заливають органічними добривами (1:7) для кращого укорінення і засипають 2-сантиметровим шаром субстрату або ґрунтосуміші. Щоб рослини не були ламкими, за 2 дні до цього припиняють їх полив. Омолоджені рослини гальмують плодоношення лише на три дні, а вже через 10-15 днів знову починають нормально плодоносити[5].

4. Аналіз та особливості субстрату на якому вирощується культура

У практиці тепличного виробництва в останні роки усе ширше використовують новий субстрат з органічної сировини, що має високі технологічні властивості і довговічність використання.

Кокосові субстрати виготовляють із кокосового волокна, що вкриває горіхи - плоди кокосової пальми.

Протягом щонайменше трьох років кокосові горіхи (шкаралупа горіхів разом з волокном) зберігають у великих буртах, де вони добре воложаться протягом щорічних двох сезонів тривалих й інтенсивних мусонних дощів, тобто - до шести разів за трирічний період. Це сприяє природному компостуванню і розкладанню частини органічної речовини. Після цього масу переробляють з одночасним відділенням волокна з поверхні шкаралупи. У процесі механізованої переробки компостної маси видаляють деяку кількість кокосової маси з м'якоті серцевини шкаралупи і дрібні частки пилу, потім волокна сортують за довжиною і двічі просівають разом з розмеленою серцевиною, яка залишилася. У цей час проводиться хімічний аналіз для визначення, чи потрібна його додаткова обробка. Добре доспілий кокосовий субстрат повинен мати такі показники: рН 5,5-6,5: Ес - менше 1 мСм/см. Недосить достиглий субстрат має показник рН близько 8, Ес - 2,5 і більше мСм/см у розпушеному стані.

Перевага вирощування тепличних овочів на кокосі в порівнянні з іншими субстратами, зокрема, на мінеральній ваті, верховому торфі, торфоперлітному та інших субстратах для мало-об'ємної культури полягає в наступному:

- Висота капілярного підйому води з найвищим співвідношенням вода-повітря оптимальна - до 17-20см.

- Буферність, тобто, властивість утримувати в поглинаючому комплексі катіони й аніони, здатність утримувати деякий запас рухливих елементів живлення, засвоюваних рослинами, при нестачі їх у субстратному розчині.

-Свіжий субстрат має показник рН від 5,5 до 6,5, трохи підвищену кількість калію, невелику кількість кальцію і магнію. Тому після заповнення кокосом місткостей для вирощування, його можна "буферизувати", тобто заправити поживним розчином і довести до необхідного рівня N, Р, К, Са, Мg.

-Оптимальний рівень рН субстратного розчину перебуває в межах 5-6. Кокосові субстрати використовують як у чистому вигляді, так і в суміші з іншими, залежно від культури і видів продукції (розсада, горщикові культури, контейнерні культури). Для вирощування овочевих тепличних культур, для здешевлення субстрату використовують суміш кокосу з верховим торфом, перлітом, корою та іншими компонентами.

При одержанні кокосу і розпушуванні його необхідно провести аналіз за допомогою водної витяжки 1:2 для встановлення в ньому залишкових кількостей К, Nа, СІ, а тоді промити субстрат до необхідного рівня. Таке заправлення зазначається в сертифікаті якості.

Середні показники концентрації солей (мг/л субстрату у водній витяжці) заправленого кокосового субстрату: N03 - до 90, Р - до 15, К - до 90, Са - до 100, Мg - до 27, Fе - 0,7, рН - 5,0, ЕС - до 1,0. При необхідності можна підвищити рівні заправлення - для томатів, огірків[3].

5. Використання добрив за вирощування культури. Розрахунок поживного розчину

При вирощуванні культур із використанням гідропоніки всі поживні речовини надходять до рослин у водному розчині, утворюючи, таким чином, поживний розчин. Вибір солей для його приготування залежить від багатьох факторів. У першу чергу, це співвідношення у них іонів і складу обраного поживного середовища. Наприклад, одна молекула нітрату калію містить один іон калію (К⁺) і один нітрат-іон (NO₃), тоді як одна молекула нітрату кальцію (Са(N0₃)₂) містить один іон кальцію і два нітрату 2(N0₃). Тому, якщо необхідно зменшити кількість катіонів, а постачання нітратами (аніонами) залишити без змін, то необхідно використовувати нітрат кальцію. При цьому для забезпечення рослин нітратами буде необхідно у два рази менше нітрату кальцію, ніж нітрату калію (X. Реш, 1991).

Солі, які можуть бути використані для поживного розчину, мають різну розчинність. Розчинність визначається концентрацією солі, яка буде знаходитись у розчині після її змішування з водою. Якщо сіль має низьку розчинність, тільки невеликі її кількості будуть розчинятися у воді. У гідропоніці використовують тільки добре розчинні солі. Для задоволення потреби рослин у нітратах можна внести у два рази менше нітрату кальцію, ніж нітрату калію. Таку ж саму кількість кальцію можна внести і у вигляді сульфату кальцію. Сульфат кальцію дешевший за нітрат, але його розчинність дуже мала. Тому забезпечення загальної потреби рослин у кальції краще робити за рахунок нітрату кальцію.

Доступність рослинам нітратів порівняно з доступністю іону амонію важлива з точки зору сприяння як вегетативному, так і репродуктивному росту. Рослини, здатні поглинати як катіон (NН₄⁺), так і аніон (N0₃). Після поглинання амонійний іон відразу бере участь у синтезі амінокислот та інших сполук, що містять відновлену форму азоту. Таким чином, поглинання амонійного азоту може бути причиною надмірного росту вегетативної маси, особливо за умов дефіциту світла. Нітратний азот для того, щоб взяти участь у асиміляційних процесах, повинен бути відновлений. Це потребує енергії, а тому зупиняє вегетативний розвиток. Амонійні солі доцільно використовувати в умовах сонячних літніх днів, коли фотосинтетична активність висока, або якщо спостерігаються ознаки дефіциту азоту, як джерело швидкого забезпечення потреби у ньому. В усіх інших випадках слід надавати перевагу нітратним солям[3].

Розрахунок доз добрив для основного внесення і підживлення

У даному випадку огірок вирощується у зимово-весняний період у фазу інтенсивного росту та зав'язування плодів, з використанням розчину Алієва Е та кокосового субстрату і води, що містить 72 мг/л бікарбонатів.

Розчин Алієва має такі показники:

Концентрація поживних речовин, мг/л
Nзаг	N-NH2	N-NH4	N-NO3	P	K	Ca	Mg
160	-	40	120	70	272	209	40

Розраховуємо необхідну кількість поживного елементу, (мг/л)

Nm=S - Wn, де

S - необхідна концентрація, мг/л

Wn - вміст поживного елементу у воді, мг/л

Розраховуємо масу добрива (кг), яку необхідно додати для приготування основного розчину об'ємом 1000 л

Dm=Nm*10/Ng, де

Ng - вміст поживних елементів, %

Враховуючи те, що у солях може бути декілька поживних речовин, у розрахунках слід враховувати їх кількість Nz (мг/л)

Nz=Dm*Ng/10

Розрахунок потреби у фосфорі:

Dm(Р)=70*10/23=30 кг (KH₂PO₄)

Nz(K)=30*28/10=84 мг/л

Розрахунок потреби у калії:

Nm(К)=272-84=188 мг/л

Dm(К)=188*10/38=49 кг (КNО₃)

Nz(N)=49*13/10=64 мг/л

Розрахунок потреби у кальції:

Dm(Са)=209*10/22=95 кг

Nz(N)=95*15/10=142,5 мг/л

Розрахунок потреби у магнії:

Dm(Мg)=40*10/10=40 кг ( МgSO₄)

Nz(S)=40*13/10=52 мг/л

Розрахунок потреби в азоті:

Dm(N)=120*10/17,5=6,8 кг (NН₄NО₃)

Nz( NН₄⁺)=6,8 *17,5/10=11,9 мг/л

Загальна концентрація азоту складає 160 мг/л, а кількість амонійного по відношенню до загального, виходячи з розрахунків, буде складати 7,43%, що є допустимою нормою.

6. Рекомендації по приготуванню та використанню поживного розчину

Як правило, для приготування основного розчину необхідно дві, а краще три ємкості. Третій резервуар потрібний для коригування рН.

При приготуванні основного розчину у двох резервуарах враховуються такі рекомендації та міркування:

Добрива, що містять кальцій, розчиняють окремо від таких, що містять сульфати, оскільки може утворитися нерозчинний сульфат кальцію.

Добрива, що містять хелати, наприклад, хелат заліза, необхідно розчиняти окремо від тих, що містять фосфор.

Якщо заплановано додавати велику кількість KNO₃, його необхідно розчиняти у 2 контейнерах так, щоб загальна кількість була розділена у співвідношенні - 60% в одну ємність (А), а 40 % - у іншу (Б).

4.Для забезпечення повного розчинення і стабільності розчину в обидві ємності необхідно додати НNO₃ Н₃Р0₄ розчиняють у третій ємності[8].

Розподіл добрив, згідно розрахунків, приведених вище:

Ємність А Ємність Б

142,5 кг СаО 40 кг МgSO₄

49 кг КNО₃ 64 кг КNО₃

6,8 кг NН₄NО₃ 30 кг KH₂PO₄

7. Зміна робочого поживного розчину при зміні факторів умов вирощування культури

При вирощуванні огірка поживні речовини використовуються дуже інтенсивно, оскільки врожайність його з одиниці площі дуже висока (30-35 кг/м²). Тому протягом вегетації рослини необхідно забезпечити достатньою їх кількістю для формування врожаю. Тимчасова нестача елементів живлення в розчинах негайно призводить до послаблення процесів росту, розвитку рослин і обпадання зав'язей.

Споживання поживних речовин огірком змінюється в залежності від періодів росту і розвитку рослин. До утворення першого справжнього листа надземна частина його росте порівняно повільно, зате швидко формується коренева система і закладаються зародки генеративних органів. Чим краще у молодих рослин розів'ються корені, тим більші створяться передумови для подальшого росту і розвитку рослин. У цей період рослини більше потребують фосфорного живлення і менше - азотного і калійного.

Періоди посиленого росту асиміляційної поверхні і фаза цвітіння супроводжуються подальшим посиленням процесів обміну речовин. У рослини огірка у цей час починається формування зеленців на нижніх ярусах, і одночасно йде наростання вегетативних органів. Отже, посилюється потреба в азотному і калійному живленні. У цей час вміст азоту в поживній суміші має перебувати в межах 150-160 мг/л, при цьому норми внесення калію повинні складати не менше 1,5 частини на одну частину азоту.

Ще значніше зростає потреба в азотному і калійному живленні в період плодоношення. У цей час вміст азоту в поживній суміші в залежності від інтенсивності плодоношення й умов освітлення має бути в межах 180-190 мг/л. При цьому в поживний розчин можна внести 30-40 мг/л азоту в аміачній (N - NH₄), 30 - в амідній (N - NH₂) і 120 мг у нітратній формах (N - N0₃).

У період плодоношення на одну частину азоту необхідно вносити 1,7 частини калію, особливо при значному вмісті в розчинах аміачних форм азоту і зниженій інтенсивності освітлення.

В огірка інтенсивність поглинання поживних речовин на різних стадіях розвитку неоднакова. До початку цвітіння він поглинає не більше 10 % від загального споживання. Основна маса їх використовується в період плодоношення. Поглинання поживних елементів залежить від інтенсивності росту й умов зовнішнього середовища. У середньому воно складає 0,2-0,3г азоту, 0,3-0,4 - калію на рослину в день. Інші поживні елементи поглинаються значно менше.

Регулюванням мінерального живлення можна затримати чи прискорити старіння рослин. Збільшення доз нітратного азоту в поживних розчинах гальмує фізіологічне старіння огірка. Аміачні форми, хоч і прискорюють надходження раннього врожаю, але не забезпечують тривалого плодоношення. Тому до плодоношення рослин на одну частину аміачного азоту повинно припадати 2-3 частини нітратного, після початку плодоношення - 3-4. Підвищені дози фосфорних добрив наприкінці вегетації також прискорюють старіння рослин і скорочують період їхнього плодоношення. Тому наприкінці вегетації вміст цього елемента має бути в межах 40-50 мг/л.

При оптимальних співвідношеннях N:P:K, рівних 1:0,5:1,8, вміст нітратів і нітритів не перевищує 10-12 мг на 1кг продукції. При однобічній перевазі в поживних розчинах азотно-фосфорного живлення і нестачі калію, чи азотно-калійного живлення при нестачі фосфору збільшується вміст нітритів у плодах. Внесення в поживний розчин молібдену знижує вміст нітратів у продукції, оскільки процес відновлення їх в аміак регулюється ферментом нітратредуктазою, до складу якої входить молібден.

Диференційоване живлення рослин значно підвищує врожай огірка. На диференційованих розчинах він починає плодоношення на 2-3 дні раніше, ніж при використанні поживного розчину стабільного складу.

Біохімічний аналіз плодів також підтверджує переваги диференціювання концентрації основних поживних елементів за періодами росту і розвитку. При однаковому вмісті води і сухої речовини вони містять цукру 1,96 %, аскорбінової кислоти 21,3 мг/%, а на стабільних розчинах - відповідно 1,94 % і 15,8 мг/%.

Список використаної літератури

1. Іванченко П,П„ Приліпка О.В. Закритий грунт. Навч. Посіб. Для вищ. Агр..зал. освіти - К.: Урожай, 2001. 360 с.

2. Довідник по овочівництву/Г. Л. Бондаренко, Г.П. Лєдовська, Л.М. Шульгіна та ін., За ред. Г.Л. Бондаренко. - К.: Урожай, 1990. - 272 с.

3. Методические указания по проведению опытов и анализов растворов и субстратов при выращивании овощей гидропонным способом.. ЦИНАО. М.: 1974.-45с.

4. P.C. Рябых С.Н. Байкова Применение удобрений в овощеводстве защищенного грунта.. - М.: Росагропромиздат, 1990. - 62 с.

5. Агрохімія: Підручник / М.М. Городній та ін. - К.: TOB "Алефа" 2003.-778с.

6. Круг Г. Овощеводство / Пер. с нем. В.И. Леунова. - М.: Колос, 2000.-576 с.

7. Удобрення овочевих культур / В. Ю. Гончаренко, В. В. Севастянова, Л. О. Ткач та ін.; За ред. В. Ю. Гончаренка.-К.: Урожай, 1989.-144 с.

8. Гіль Л. С., Пєшковський А. І., Суліма Л. Т. Сучасні технології овочівництва закритого і відкритого грунту. Ч.1. Закритий грунт. Навчальний посібник.-Вінниця: Нова Книга, 2008-368 с.

Размещено на Allbest.ru

...